Церква Успiння Богородицi в смт. Славське Сколiвського р-ну Львiвської обл. Iсторiя побудови та оздоблення
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2009
|
| Schriftenreihe: | Народознавчі зошити |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77427 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Церква Успiння Богородицi в смт. Славське Сколiвського р-ну Львiвської обл. Iсторiя побудови та оздоблення / О. Семчишин-Гузнер // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 469-479. — Бібліогр.: 35 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-77427 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-774272015-03-01T03:02:13Z Церква Успiння Богородицi в смт. Славське Сколiвського р-ну Львiвської обл. Iсторiя побудови та оздоблення Семчишин-Гузнер, О. Статті 2009 Article Церква Успiння Богородицi в смт. Славське Сколiвського р-ну Львiвської обл. Iсторiя побудови та оздоблення / О. Семчишин-Гузнер // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 469-479. — Бібліогр.: 35 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77427 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Семчишин-Гузнер, О. Церква Успiння Богородицi в смт. Славське Сколiвського р-ну Львiвської обл. Iсторiя побудови та оздоблення Народознавчі зошити |
| format |
Article |
| author |
Семчишин-Гузнер, О. |
| author_facet |
Семчишин-Гузнер, О. |
| author_sort |
Семчишин-Гузнер, О. |
| title |
Церква Успiння Богородицi в смт. Славське Сколiвського р-ну Львiвської обл. Iсторiя побудови та оздоблення |
| title_short |
Церква Успiння Богородицi в смт. Славське Сколiвського р-ну Львiвської обл. Iсторiя побудови та оздоблення |
| title_full |
Церква Успiння Богородицi в смт. Славське Сколiвського р-ну Львiвської обл. Iсторiя побудови та оздоблення |
| title_fullStr |
Церква Успiння Богородицi в смт. Славське Сколiвського р-ну Львiвської обл. Iсторiя побудови та оздоблення |
| title_full_unstemmed |
Церква Успiння Богородицi в смт. Славське Сколiвського р-ну Львiвської обл. Iсторiя побудови та оздоблення |
| title_sort |
церква успiння богородицi в смт. славське сколiвського р-ну львiвської обл. iсторiя побудови та оздоблення |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77427 |
| citation_txt |
Церква Успiння Богородицi в смт. Славське Сколiвського р-ну Львiвської обл. Iсторiя побудови та оздоблення / О. Семчишин-Гузнер // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 469-479. — Бібліогр.: 35 назв. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT semčišinguznero cerkvauspinnâbogorodicivsmtslavsʹkeskolivsʹkogornulʹvivsʹkoíoblistoriâpobudovitaozdoblennâ |
| first_indexed |
2025-07-06T01:42:39Z |
| last_indexed |
2025-07-06T01:42:39Z |
| _version_ |
1836859952598089728 |
| fulltext |
ОЛЕСЯ СЕМЧИШИН-ГУЗНЕР. Церква Успiння Богородицi... 469
Статтi
Олеся СЕМЧИШИН-ГУЗНЕР
ЦЕРКВА УСПIННЯ БОГОРОДИЦI В
СМТ. СЛАВСЬКЕ СКОЛIВСЬКОГО Р-НУ
ЛЬВIВСЬКОЇ ОБЛ.
IСТОРIЯ ПОБУДОВИ ТА ОЗДОБЛЕННЯ
Olesya SEMCHYSHYN-HUSNER. The Temple
of Our Lady’s Dormition at Slavske Settlement, Skole
Region, Lviv prov.: History of Construction And
Decoration.
Церква Успiння Богородицi в Славському була
мурована 1901 р., про що свiдчить i дата над
входом у храм, i запис у шематизмi Львiвської
єпархiї1.
Найстарiша в селi церква походила з ХVII ст.
i стояла вона на горi Голиця, де сьогоднi є цвин-
тар. Згодом вiд поч. ХVIII ст. зведено дерев’яну
церкву в iншому мiсцi, трохи нижче на пагорбi,
оскiльки цьому передувала подiя, яка визначила
мiсце водночас i теперiшнього храму2. 1900 р.
дерев’яну церкву розiбрано i наступного року на
її мiсцi змуровано, завдяки старанням тодiшнього
пароха о. Євстахiя Качмарського, нову “найкращу
у Верховинi церкву”3.
Поч. ХХ ст. знаменний зрушеннями в галу-
зi церковного будiвництва. Проектуванням сак-
ральних споруд в Галичинi наприкiнцi ХIХ -
поч. ХХ ст. займалося кiлька серйозних профе-
сiйних архiтекторiв, що до певної мiри конкуру-
1“Церква Успенiя П.Д.М., мур. 1901, кан. вiз. 1874
[...]. Парох: Євстахiй Качмарський [...]” / Шематизм Сего
клира греко-католицкои Ополичои Архiепархiи Львовскои
на рок 1910.– С. 385.
2”Найстарiша церква з перед 300 лiт стояла на горi
званiй “Голиця”, де дотепер є цвинтар. Раз зiрвав буревiй
з церкви хрест i занiс його там, де стоїть тепер церква,
а парохiяни вважають, що це мiсце за Богом вибране на
церкву” (о. Йосиф Лемiщук, парох Славсько. Опис паро-
хiї Славсько. 15.IХ.1935 р.– ЦДIА у Львовi.– Ф. 408.–
Oп. 1.– Спр. 73 (1935-1937).– А. 30-31).
3O. Йосиф Лемiщук, парох Славсько. Опис парохiї Сла-
всько. 15.IХ.1935 р. ЦДIА у Львовi.– Ф. 408.– Оп. 1.–
Спр. 73 (1935-1937).– А. 30-31.
вали мiж собою щодо стилевостi храмiв: Силь-
вестр Гавришкевич, Василь Нагiрний, Iван Ле-
винський та його послiдовники. Особливо шано-
вним як серед фахiвцiв, так i серед замовникiв
був В.Нагiрний, якого заслужено вважають зас-
новником новiтньої галицької школи сакрально-
го будiвництва i найбiльш плiдним архiтектором
свого часу. Ним спроектовано i здебiльшого ре-
алiзовано понад 200 церков по селах Галичини.
В.Нагiрний у своїх архiтектурних пошуках твор-
чо переосмислював традицiї вiзантiйської архiтек-
тури та сакрального будiвництва Київської Русi4.
Так званий “нагiрнянський стиль”5 настiльки був
вкорiнений у свiдомостi галицької iнтелiгенцiї, що
утримував свої позицiї i на поч. ХХ ст., коли ак-
тивнiшими, бiльш прогресивними та з мистецько-
го боку цiкавiшими стають архiтектурнi пошуки
I.Левинського, О.Лушпинського й iнших, що орi-
єнтувалися на традицiйну народну архiтектуру у
вирiшеннi храму.
Новим пошукам у сакральнiй архiтектурi спри-
яло також пожвавлення художнього життя у
Львовi, консолiдацiя творчих сил для боротьби
за нацiональну культуру – органiзацiя Товариства
для розвою руської штуки (1898 р. з.)6, Товарис-
4Нагiрнй Василь – український архiтектор др. пол. ХIХ
- поч. ХХ ст., освiту вiдбув у Швейцарiї. В Галичину по-
вернувся 1882 р. 1883 р. впродовж шести тижнiв перебував
у Києвi, де вивчав на пам’ятках тамтешню архiтектуру. [“В
листопадi 1883 р. поїхав я в Київ, куди манив мене схiдний
стиль тамошнiх церковних будiвель i саме мiсто. [...] Ог-
лянув усi церкви i Печорську Лавру з її пiдземеллями. Не
буду тут описувати архiтектури та внутрiшнього укра-
шення церков; скажу лиш коротко, що церковнi будiвлi i
їх внутрiшнє украшення роблять на захiдника вражiння,
що вiн є вже в iншому свiтi i тiльки мусить жалува-
ти, що цей стиль так недбало трактують на заходi в
викладах з iсторiї архiтектури. В моїй практицi, як ар-
хiтекта, бажав я бодай у дечому перенести цей стиль у
Галичину, одначе матерiальнi середники наших сiльських
громад на це не позваляли, бо тут завсiди йшло про те,
щоб церковна будiвля була обширна, але дешево коштува-
ла”] (В.Нагiрний. З моїх споминiв / Нагiрнi, Леви: Iсторiя
родини.– Львiв.– 2000.– С. 82).
5”Нагiрнянський стиль”: термiн, який у негативному
значеннi вживався бiльшiстю тогочасних критикiв мисте-
цтва, серед яких М.Голубець. Ми використовуємо його як
стиль архiтектора, який поширився у Галичинi у позитив-
ному контекстi.
6Товариство для розвою руської штуки було заснова-
не у Львовi за iнiцiативи та активної участi В.Нагiрного,
I.Труша, Ю.Панькевича та К.Устияновича. Органiзацiя,
помiж iншим, займалась i внутрiшнiм оздобленням церков.
470 3-4’2009 Народознавчi Зошити
Церква Успiня Богородицi в с. Славсько. Фото 2006 р.
ОЛЕСЯ СЕМЧИШИН-ГУЗНЕР. Церква Успiння Богородицi... 471
тва прихильникiв української лiтератури, науки i
штуки (1904 р. з.). Врештi, як слушно зауважив
О.Нога, було “кiлька причин розквiту церковно-
го будiвництва в останнi роки ХIХ ст.: мистець-
кi нацiональнi товариства, розквiт промисловостi,
яка могла виготовляти церковнi речi, та суспiльс-
тво, яке дiйшло до розумiння iдеї служiння Боговi
через нацiональний ритуал”7. Позитивнi зрушен-
ня у церковному будiвництвi завдячують також
iнтронiзацiї на митрополичий престол Андрея
Шептицького, який робить поступовi практичнi
кроки у напрямку пiдтримки нацiональної церкви:
органiзовує та впроваджує серйозну просвiтни-
цьку роботу серед священикiв, оголошує конкур-
си на проекти церков та створює Архiтектурно-
церковну комiсiю, яка їх контролює i робить вiд-
бiр пропозицiй. Комiсiя у складi А.Шептицького,
I.Левинського, С.Гавришкевича, П.Гарасимовича
працювала впродовж 1905-1914 рр.8.
На поч. ХХ ст. проекти В.Нагiрного продов-
жували користуватись попитом серед замовникiв
– українських церковних громад. Так, на 1902 р.
такi перiодичнi видання, як “Дiло”, “Галичанинъ”
нараховують вже сотню втiлених проектiв цер-
ков архiтектора, серед яких 83 – мурованi, а 17
– дерев’яних9. На початку столiття В.Нагiрний
пропонує, окрiм багатьох iнших, цiкавi щодо ви-
рiшення проекти церков, реалiзованi в c. Тухля i
с. Славське (Сколiвський р-н Львiвська обл.).
Всi вiдомi церкви В.Нагiрного за планами та
художнiм вирiшенням дослiдники подiляють на
кiлька груп10. Церква в с. Славському вiдноси-
ться до найбiльш поширеної групи пам’яток –
хрещата в планi з однiєю банею над середохре-
стям, поставленою на свiтловому барабанi. Хо-
ча таких церков досить багато, кожна з них має
в планi чи декорi якусь вiдмiннiсть. Це помiтив
7Нога О. Український стиль в церковному мистецтвi
Галичини.– Львiв, 1999.– С. 51.
8Нога О., Яцiв Р. Мистецькi Товариства, об’єднан-
ня, угруповання, спiлки Львова (1860-1998). Матерiали
до довiдника.– Львiв, 1998.– С. 38.
9Новыи церкви по планамь г. Вас.Нагорного...//
Галичанинь.– 1901.– Ч. 173.– С. 2; Новыи церкви по пла-
намь г. Нагорного... // Галичанинь.– 1901.– Ч. 197.– С. 3;
Нови церкви за планами В.Нагiрного... // Дiло.– 1902.–
№ 66.– С. 3.
10Слободян В. Церкви львiвського архiтектора Васи-
ля Нагiрного // Нагiрнi, Леви: iсторiя родини.– Львiв.–
2000.– С. 123.
вже Корнило Устиянович у своїй статтi про архi-
тектора у “Дiлi”11. Будiвля храму в Славському
нiби повторює реалiзований проект В.Нагiрного
ще 1898 р. в с. Дмитрє (Пустомитiвський р-н,
Львiвська обл.), де кути прямокутних рамен
хреста фланкованi вузькими високими пiлястра-
ми, увiнчаними малими лiхтарями з макiвками12.
Проте церква в Славському має певнi особли-
востi: барабан виростає з октогонної основи, яка
покладена безпосередньо на середньохрестя, фор-
ма вiвтарної частини – прямокутна, помiтнi деякi
нюанси в декоративному оздобленнi екстер’єру.
Можемо припустити, що саме церква в с. Дмитрє
заiмпонувала Корниловi Устияновичу13, українсь-
кому художниковi кiн. ХIХ - поч. ХХ ст., сину
довголiтнього пароха церкви в Славському Мико-
ли Устияновича (1841-1870), що могло вплинути
й на вибiр проекту нового храму. План церкви в
Славському був поданий В.Нагiрним ще 1900 р.
на виставку Товариства для розвою руської
штуки14.
Наступною, а навiть паралельною до архiтекту-
ри, у процесi нацiоналiзацiї церкви постала проб-
лема належного внутрiшнього оздоблення того-
часних храмiв: розписи, iкони, рiзьба, церковне
начиння тощо. Змiни, якi проводились в архiтек-
турi, вимагали вiдповiдних змiн i в оформлен-
нi iнтер’єру. Митрополит Андрей Шептицький
дбав також i про мистецьке наповнення храмiв,
що тепер мало стати спiвзвучним iз загальною
нацiональною стилiстикою будiвель, адже майже
до поч. ХХ ст. в оформленнi iнтер’єрiв храмiв
орiєнтувались на захiдно-латинську традицiю.
Початки таких, ще помiркованих змiн що-
до розписiв та iконопису в церковних iнтер’є-
рах припадають на останню чверть ХIХ ст.
i пов’язанi вони з iменами Ю.Панькевича,
Т.Копистинського та К.Устияновича15. З новим
11Устиянович К.Н. Церкви Нагiрного // Дiло.– 1902.–
№ 262.– С. 3.
12Там само.
13Устиянович К.Н. Церкви Нагiрного // Дiло.– 1902.–
№ 262.– С. 3.
14Каталог выставы Товариства для розвою русской
штуки вь Львовь р. 1900. (пунктом 136 зазначено:
В.Нагорный: 15 пляновь церквей вь Славску, вь Токахь,
вь Угновь, вь Стрьлискахь новыхь, вь Ходовичахь, вь Су-
ховуь и монастира оо.василыянь вь Перемышль).
15Зокрема К.Устиянович є автором розписiв церкви Пре-
ображення Господнього в с. Сколе, збудованої за проектом
472 3-4’2009 Народознавчi Зошити
столiттям приходить молодше поколiння митцiв:
М.Сосенко, Ю.Буцманюк, згодом – М.Осiнчук,
Д.Горняткевич. До працi над монументальними
розписами та iконами до храмiв Митрополит Ан-
дрей залучає провiдних захiдноукраїнських мит-
цiв, чиї пошуки орiєнтувались на спадщину ми-
нулого, традицiйного українського мистецтва та
одягались у новочасну модерну форму. Врештi
їхнi досягнення ставали спiвзвучними iз загаль-
нонацiональними пошуками українського стилю,
зокрема, церковного. Так за участi М.Сосенка
було оздоблено розписами церкву Св. Михаїла
в с. Пiдберiзцi бiля Львова16. Щодо розписiв, то
у перiодицi зазначали: “П.Сосенкови належиться
за се дiло велике признанє, особливо що вiн пер-
ший наш галицький маляр котрий наважив ся з
традицiйною захiдно-латинською манерою зiрва-
ти, а взяв собi на взорець наше схiдне русько-
вiзантийське малярство, яке в нас колись так
славне було”17. Як приклад, можемо навести та-
кож iконостас храму cв. Онуфрiя Василiанського
монастиря у Львовi, виконаний на поч. ХХ ст.
М.Сосенком в традицiях захiдноукраїнського iко-
нопису та рiзьби ХVII ст.18. Можливо, за спри-
яння Митрополита М.Сосенко отримав замовлен-
ня i на виконання розписiв та iконостасу для цер-
кви Успiння Богородицi у Славському поблизу
Сколе, ймовiрно, що деяку безпосередню приче-
тнiсть до запрошення саме цього митця мав i
тодiшнiй парох о. Є.Качмарський19. Таким чи-
В.Нагiрного 1892 р. будiвничим Каменобродським. (Див.:
Коротка лiтопись парохiї Сколе.– 1.Х.1935 р.– Ф. 408.–
Оп. 1.– Спр. 73.– А. 27-28; Рiк будiвництва церкви 1883
/ Шематизм Сего клира греко-католицкои Ополичои Ар-
хiепархiи Львовскои на рок 1910.– С. 342).
16Волошин Л. Перлина церковного розпису: полiхромiя
Модеста Сосенка у храмi Св. Михаїла в селi Пiдберiзцi
пiд Львовом // Образотворче мистецтво.– 2001.– Ч. 2
17Новинки // Дiло.– 1908.– Ч. 281.– С. 3.
18Скоп Л. У пошуках нацiонального стилю // Галицька
Брама.– 1999.– № 1-2.– С. 25; Див. також статтi у сьо-
мому збiрнику “Драганiвськi читання”, присвяченого мона-
стирю Святого Онуфрiя у Львовi.– Львiв.– 2007.
19Є.Качмарський був парохом церкви Успiння Бого-
родицi вiд 1897 до 1932 р. Листи Є.Качмарського до
А.Шептицького є свiдченням тiсних стосункiв пароха та
парафiян церкви у Славсько iз Митрополитом. (Див.:
ЦДIА у Львовi.– Ф. 358.– Оп. 2.– Од. зб. 361.–
А. 12-13). Поза тим, розписану 1908 р. церкву у Пiд-
берiзцях їздили оглядати того ж року I.Свєнцiцький та
А.Шептицький, i як писала преса, вони як знавцi укра-
їнського малярства наголошували, що цi розписи повиннi
ном, реально почала дiяти програма щодо стиле-
востi українських храмiв та їхнього устаткування
на найвищому рiвнi20.
М.Сосенко розпочав працю над оздобленням
церкви в Славському 1909 р., ймовiрно, в його
помiчниках був тодiшнiй студент Кракiвської ака-
демiї мистецтв Ю.Буцманюк21. “Тепер М.Сосенко
кiнчить малювати церков у Славську. I справдi,
кому лежить на серцi штука, повинен вiджалу-
вати труду аби оглянути се дiло руського ар-
тиста, що зрозумiв його житє-бутє, i що ба-
чить красного в народi, старається в маляр-
ствi вiддати”, – писав у 1909 р. парох цер-
кви Є.Качмарський22. Згадує працю художника
в Славському i перший директор Нацiонального
музею у Львовi I.Свєнцiцький: “Найлегше пра-
цював [М.Сосенко. – О.С.-Г.] над iконостасом
Василiянської церкви [у Львовi. – О.С.-Г.] та в
Славську. В обох разах вiн виявив стiльки нiж-
ного такту мистецького в доконечних – в на-
ших умовинах життєвих – компромiсах митця з
буденщиною, та великої умiєнтности своєї, що
годi не сказати про них декiлька слiв. [...]
Славсько, одна з найкращих осель бойкiвських
Карпат, колиска творчостi i дiяльностi Устiя-
новичiв – батька й сина, стало ще багатшим пi-
сля Сосенка. Усе багатство свого творчого духа,
усю умiєнтнiсть рисiвника-орнаментатора, де-
коратора i кольориста вложив вiн в сю церкву.
До виконання сего мистецького завдання вiн був
вже вповнi приготований, бо до попереднього ми-
стецького вишколення, досвiду i знання вiн долу-
чив глибоке прочуття старинного орнаменту ру-
кописiв i стародрукiв ХV-ХVI ст. львiвських му-
зеїв – Ставропiгiйського i Нацiонального у зв’яз-
ку з орнаментом византiйсько-староруським Ки-
“заохотити i другi громади до малювання церков в русько-
вiзантийськiм стилю замiсть в чужiм латинськiм”, що
могло також мати вплив на запрошення М.Сосенка до Сла-
вського. (Див.: Новинки // Дiло.– 1908.– Ч. 281.– С. 3).
20Нога О. Український стиль в церковному мистецтвi
Галичини.– Львiв, 1999.– С. 80.
21В одному з своїх листiв до митрополита Андрея Ше-
птицького Ю.Буцманюк писав, що орiєнтовно 1908 р. вiн
познайомився з М.Сосенком, який випозичив йому гро-
шi, якi вiн мав вiдробити при допомозi в розписах церкви
в Славському. В текстi згадується також i тодiшнiй па-
рох Є.Качмарський. ЦДIА у Львовi.– Ф. 358.– Оп. 2.–
Од. зб. 111.– А. 115
22Качмарський Є. В справi церковного малярства // Не-
визначена газета.– Рк НМЛ 3285.– Oд. зб. 50.– А. 1.
ОЛЕСЯ СЕМЧИШИН-ГУЗНЕР. Церква Успiння Богородицi... 473
Iнтер’єр храму до виконання стiнопису. Свiтлина 1900-их рокiв.
Сучасний iнтер’єр храму. Iконостас. Фото 2006 р.
474 3-4’2009 Народознавчi Зошити
їва, та старинним людовим. Додати до сего осо-
бливше захоплення красою рiдного краєвиду, ося-
яного ясним теплим сонцем – а перед нами стане
Сосенко, спiвець краси у лiнiях i переливах кра-
сок веселки. Мало того, Сосенко забажав зна-
йти зв’язок мiж малюнками i обрядом, який у
давньому так сильно цiхував нашi церкви. Для
сего вiн основно знайомився з археологiєю нашо-
го церковного малярства i обряду, тому й дав
не шабльоновi рисунки пiзнього бароко, або су-
часного реалiзму, що глядає за якимись особлив-
шими ефектами, осягненими давнiми монумента-
льними творцями-велитами мистецтва, тiльки
особлившi своєю шляхотною простотою рисунку
орнаменту та рiжного кольориту твори. Стiно-
пись церкви у Славсько є кращим висловом засобу
мистця стати виразником невмирущого твор-
чого духа за помiччю нечисельних матерiальних
середникiв”23.
Церква щасливо пережила лихолiття Першої
свiтової вiйни24, про неї згадував вiдомий поль-
ський краєзнавець Мечислав Орловiч описуючи
свою подорож Скiльщиною: “Головна особливiсть
с. Славсько – його мурована церква [...]. Є це од-
на з небогатьох в повiтi мурованих церков, очеви-
дно в вiзантiйському стилю з копулою – але не
в доволi банальнiй архiтектурi лежить її зна-
чiннє, але у фресках, що покривають копулу i
внутрiшнi стiни. Малював їх перед кiлькома лi-
тами український маляр Сосенко [...]. Напевне нi
одна сiльська церква не може пiд оглядом фрескiв
мiряти ся з церквою в Славську – її мальовила
могли би бути окрасою не одної церкви чи кос-
тела у великому мiстi. Доволi гарним є також
новий рiзьблений iконостас, що вийшов з робiтнi
Совiнського в Дрогобичi. Iкони того ж iконоста-
су, теж кисти Сосенка. Церковна скарбниця має
також кiлька старих книг, мiж иньшими єванге-
лiє Могили 1632 р.”25. Iнформацiю щодо напов-
нення iнтер’єру храму подану дослiдником мож-
на доповнити штрихом, який свiдчить про кон-
23Свєнцiцький I. Памяти Модеста Сосенка // Нова
Рада.– № 31 (107).– 1920.– 11 лютого.– С. 2-3.
24На Скiльщинi за першi роки вiйни було втрачено кi-
лька дерев’яних церков: в с. Жупаню, в с. Козьовiй, в
с. Климець, пошкоджено кулями храм у с. Тарнавцi. Див.:
ж-л “Свiт” за 1917 р.
25OrÃlowicz M. Wrażenia ze Skolskiego // Kurjer Lwowski.–
№ 150.– 1917.– S. 3-4.
такт К.Устияновича з колишньою парохiєю йо-
го батька на поч. ХХ ст. Зокрема iз спогадiв
Т.Реваковича довiдуємось про те, що художник
намалював образи для нової церкви, проте вони
там так i не були помiщенi i їх забрав о. Др. Осип
Боцян, ректор духовної семiнарiї у Львовi26.
Сьогоднi храм Успiння Богородицi є однiєю
з нечисельних пам’яток Галичини, де комплек-
сно проявились архiтектурно-оздоблювальнi тен-
денцiї галицької школи церковного будiвництва
поч. ХХ ст. На жаль, внутрiшня декорацiя церк-
ви серйозно постраждала. 1944 р., внаслiдок бом-
бардування Славського радянськими вiйськами,
зокрема, було серйозно пошкоджено купол. Як
переповiдає теперiшнiй парох о. Андрiй, надбан-
ний хрест при тому встояв27. Пiсля вiйни храм
кiлька рокiв так i стояв пошкодженим. Дощ, снiг,
вiтер негативно вплинули на стан збереження стi-
нопису та iконостасу. Щойно пiсля ремонту ку-
пола i перекриття, актуальною стала необхiднiсть
їх нагального поновлення. Так було втрачено ав-
тентичнi розписи та iкони в iконостасi28.
Проте позитивним залишається той факт, що
збереглись свiтлини, якi дозволяють науковцям
вiдтворити первiсний вигляд iнтер’єру споруди i
проаналiзувати його в руслi стилiстичних пошукiв
монументального та станкового сакрального мис-
26Ревакович Т. Спогади про К.Устияновича // Свiт.–
1917.– № 6.– С. 90. Наводимо слова Т.Реваковича про
образи для нової церкви, виконанi К.Устияновичем тiльки
як факт, оскiльки нiяких конкретних даних щодо цих творiв
на сьогоднi ми не знайшли.
27Розмова автора з парохом церкви у Славському
о. Андрiєм.– Червень 2007 р.
28Ремонт храму парафiяни провели власноруч, оскiльки
за радянської влади церква не вважалась об’єктом для яко-
го потрiбно було видiляти кошти, як i взагалi вiдкидалась
потреба функцiонування церкви як такої. У архiвнiй доку-
ментацiї зафiксовано факт серйозного руйнування селища
у воєннi роки i потребу вiдбудови ряду об’єктiв: “Викон-
ком Обл. Ради депутатiв трудящих вiдмiчає, що внаслiдок
воэнних дiй та тимчасової окупацiї райцентри Стрiлки i
Славськ пiдверглись майже повному зруйнуванню, внаслiдок
чого в райцентрах вiдсутнiй комунально-житловий фонд.
Культурно-освiтнi установи знаходяться у непристосова-
них примiщеннях i не вiдповiдають необхiдним умовам або
зовсiм вiдсутнi” та серед затверджених робiт на 1948 р.
не знаходимо навiть згадки про храм. Див.: Протоколи за-
сiдань виконавчого комiтету Дрогобицької Обласної Ра-
ди депутатiв трудящих та затвердження рiшень. Рiшення
№ 282 про вiдбудову райцентрiв Стрiлки та Славсько.–
ДАЛО.– Ф. Р-2022.– Оп. 1.– Спр. 1959.– А. 64-65.
ОЛЕСЯ СЕМЧИШИН-ГУЗНЕР. Церква Успiння Богородицi... 475
Сучасний розпис купола. Фото 2006 р.
Фрагмент сучасного розпису купола храму. Фото 2006 р.
476 3-4’2009 Народознавчi Зошити
тецтва поч. ХХ ст. На свiтлинах з фототеки На-
цiонального музею у Львовi зафiксовано перiод,
коли велись внутрiшнi оздоблювальнi роботи в
храмi, iншi фотовiдбитки зробленi пiсля заверше-
ння розписiв i фiксують їх автентичний вигляд.
Згiдно цих фотоматерiалiв можемо стверджувати,
що у сучасному записi (реставрацiйнi аматорсь-
кi роботи 1960-70-их рр.), в основному збереже-
но авторську композицiйну систему зображень.
Повнiстю перемальовано лише купольну частину
храму. Щодо iкон у iконостасi, то також помiтне
намагання повторити у записi авторський варiант
зображення, з деякими вiдмiнами. Рiзьблене оз-
доблення iконостаса втратило свiй первiсний виг-
ляд через покриття олiйною фарбою, що глибоко
проникла у дубову деревину.
М.Сосенко до 1909 р. мав вже певний дос-
вiд робiт такого типу. Першою самостiйною пра-
цею живописця стало оздоблення Святилища де-
рев’яної церкви Cв. Iллi в с. Яблуниця поблизу
Ворохти (1901 р.)29. Згодом вiн розписує дере-
в’яний храм Cв. Параскеви в с. Пужники не-
подалiк Товмача (1906-1907 рр.), муровану це-
ркву Cв. Михаїла в с. Пiдберiзцi бiля Льво-
ва (1907-1910 рр.), триверху дерев’яну церкву
Cв. Михаїла в м. Печенiжин неподалiк Косова
(1908 р.). Авторська полiхромiя збереглась лише
у Пiдберiзцях, розписи у Печенiжинi – втраче-
нi, як i повнiстю храми в Яблуницi та Пужни-
ках. Без сумнiву, митець удосконалювався, крiм
того, архiтектура будiвлi диктувала вiдповiднi ко-
рективи у композицiї орнаментальних вставок та
фiгуративних зображень. Дерев’янi храми мали
свої особливостi, дещо iншого пiдходу вимагала
29Розписи презбiтерiю у дерев’янiй церквi в Яблуницi
художник виконував з великою вiдповiдальнiстю. У листi
до Митрополита вiн пише: “В горах в Яблоницi украшавем
презвiтерку, котору малювавем аж до вiд’їзду до Мона-
хiюм. Перша то моя робота того рода, тож троха тру-
дностей технiчних мавем, Але то все поборовем i можу
сказати що почасти удалися тая декорация i внутренно
сам есьм задоволений зi своєї працi. – Немного там за-
робивем, бо зле обчислився з видатками, однак внутренне
задоволення покриває мiй труд. – Старавем ся все малю-
вати кольористично як також в византiйскiм стилю. –
Много скориставем малюючи перед роком у Пана Мака-
ревича як також туть в Монахiюм студiювавем троха
в бiблiотеках академii. В тiм роцi посвячу бiльше часу
на студiювання того стилю”. Лист М.Сосенка до Андрея
Шептицького з Мюнхена. 1/11 1901 р. ЦДIА у Львовi.–
Ф. 358.– Оп. 2.– Спр. 259.– А. 13.
мурована церква. Як творча натура, М.Сосенко
перебував у постiйному пошуку, вивчав давнє
українське мистецтво, вiзантiйський iконопис, ор-
наментику рукописiв та стародрукiв (що вiдзна-
чав й I.Свєнцiцький), свої знання використовував
у розписах та iконах. Постiйно контактуючи з
пам’ятками, як працiвник Нацiонального музею,
М.Сосенко знав матерiал не поверхово. Вiн захо-
плено вiдгукувався щодо нових надходжень iкон
чи оздоблених мiнiатюрами рукописiв i вiдразу
переносив враження у площину власної творчос-
тi. Особливо цiкавив його колорит пам’яток30.
Аналiзуючи архiвний матерiал та сучаснi пере-
малювання, вiдстежуємо деяку спiльнiсть компо-
зицiйних прийомiв М.Сосенка iз розписами дав-
ньоруських храмiв ХI-ХII ст., що зрештою вiд-
повiдало i художньому та конструктивному заду-
му церкви В.Нагiрного. Насамперед, це стосує-
ться iєрархiї зображень: у найвищiй точцi храму
– куполi – зображення Пантократора в оточеннi
чотирьох ангельських створiнь, нижче – ангели,
на парусах – Євангелисти. Подiбно ж i активне
використання орнаментiв – i як розмежування ок-
ремих регiстрiв, i як посилення значення фiгура-
тивних зображень знаками. Площини арок, стiни
храму наповненi плетiнчастими орнаментами, що
нагадують мiнiатюри давнiх рукописiв та старо-
друкiв. Особливо цiнним є збережений на свiт-
линах розпис купольної частини церкви, де змiс-
товим i композицiйним центром є поясний образ
Вседержителя у Cлавi. Лик Христа – виразний,
професiйно модельований, права рука складена у
благословляючому жестi, лiва – притримує закри-
те Євангелiє. Зображення закомпоноване у коло,
заповнене спiральним орнаментом, що створює
iлюзiю глибини. Iдентичний прийом зустрiчаємо
серед графiчних проектiв розписiв М.Сосенка у
фондi графiки НМЛ31. Вiд кола вiдходять чотири
орнаментованi плетiнчастим орнаментом променi,
якi водночас сприймаються як рамена хреста. Во-
ни пiдтримують центральну частину зображення
у куполi та поєднують з нижчою смугою розпису
храму – вiкнами та площинами мiж ними. Дещо
30Див.: Лист I.Свєнцiцького до митрополита Андрея
Шептицького вiд 22/11, 1908 р. ЦДIА у Львовi.–
Ф. 358.– Оп. 2.– Од. зб. 250/1.– А. 33.
31Ескiз до стiнного розпису храму [Волоської церкви.
– О.С.-Г.].– Полотно, гуаш, бронзова фарба.– НМЛ. Гн-
1886.
ОЛЕСЯ СЕМЧИШИН-ГУЗНЕР. Церква Успiння Богородицi... 477
М.Сосенко. Розпис купола храму. Свiтлина поч. ХХ ст.
478 3-4’2009 Народознавчi Зошити
М.Сосенко. Iконостас та розпис центральної частини храму Успiня Богородицi в с. Славсько.
ОЛЕСЯ СЕМЧИШИН-ГУЗНЕР. Церква Успiння Богородицi... 479
облегшено, проте не менш виразно заповнює ху-
дожник простiр купола мiж променями та у про-
стiнку мiж вiкнами – зобразивши херувимiв. У
барабанi – один за одним, розверненi влiво цiло-
фiгурнi постатi ангелiв. Пiд ними орнаментальна
смуга, що складається iз кiл, поєднаних у безкi-
нечник у якi вписанi хрести32. Як видно iз ста-
рих свiтлин, зображення на парусах Євангелiстiв
з двома ангелами, що сурмлять, – було вираз-
ним i глибоко продуманим. Помiтне характерне
для М.Сосенка поєднання промодельованих реа-
лiстичних ликiв з площинно-декоративним трак-
туванням одягiв, нiмбiв, крил ангелiв. М.Орловiч
згадував – “...в пендантивах повнi сили i виразу
голови чотирьох Євангелiстiв, з яких знамени-
тою є голова Св. Iвана...”33.
Як художник-модернiст М.Сосенко майстерно
оперував орнаментальними мотивами, вдало, з
тонким смаком i вiдчуттям органiзовував як бiль-
шi, так зовсiм невеликi площини храму, при тому
робив це у вiдповiдностi до символiчного значен-
ня розписiв у культовiй спорудi. Колорит розпи-
сiв ми, на жаль, у даному випадку, не можемо
аналiзувати, вочевидь вiн був iншим, нiж у тепе-
рiшнiй полiхромiї. Cильне враження справляють
фрагменти авторських розписiв навiть у побляк-
лих чорно-бiлих свiтлинах. Хоча вартує наголо-
сити на особливостi монументального живопису
М.Сосенка: у збережених на сьогоднi храмах, де
вцiлiли авторськi розписи (Пiдберiзцi, Поляни),
а також у ескiзах до розписiв з фонду графiки
Нацiонального музею у Львовi митець презенту-
ється як вишуканий колорист, який оперує склад-
ними колористичними сполученнями. “Для мист-
ця Сосенка було найкращим завданням гармонiй-
на гра переходу кольорiв один в другого нiжними
тонами...”34. Характерною для митця справдi є
32Подiбний орнаментальний мотив зустрiчається у роз-
писах вiвтарної частини дерев’яної церкви Зiслання Свято-
го Духа у с. Полове, Радехiвського р-ну Львiвської обл.,
виконанi 1912 р. I хоча авторство М.Сосенка тут зали-
шається вiдкритим i потребує ще подальшого дослiдження,
проте полiхромiю мiг виконати митець, наближений до ньо-
го, або ж просто знайомий iз творчiстю художника. Див.
щодо авторства М.Сосенка: Волошин В. Скрижалi часу.
Iсторiя с. Полове i його храму.– Сокаль.– 2007.
33OrÃlowicz M. Wrażenia ze Skolskiego // Kurjer Lwowski.–
№ 150.– 1917.– S. 3-4.
34Свєнцiцький I. Модест Сосенко. Каталог виставки.–
Львiв, 1920.
розтяжка кольорового спектру вiд холодних синiх
через зеленкавi та нiжно жовтi до гарячих чер-
воних у орнаментах, або перламутровий нiжний
колорит у фiгуративних зображеннях, здебiльшо-
го з вiдчуттям вплетених в складнi орнамента-
льнi композицiї. Таке багатство мотивiв – сти-
лiзованих рослинних, плетiнчатих у поєднаннi з
насиченим колоритом – втримати у цiлостi в iн-
тер’єрi храму досить складно i досягти гармонiї у
вирiшеннi такого складного завдання мiг тiльки
Майстер, яким i був Модест Сосенко.
Знову ж, звертаючись до єдиного вiзуально-
го джерела, якими є архiвнi свiтлини, можемо
припустити, що iкони до вiвтарної перегородки у
Славському М.Сосенко виконував впродовж кi-
лькох рокiв. Як помiтно з свiтлин, на час працi
над полiхромiєю iконостас вже був майже запов-
нений iконами. Принаймнi помiтно, що було ви-
конано празничний, апостольний (без централь-
ної iкони) та пророчий ряди. Повнiстю завершена
робота була значно пiзнiше, орiєнтовно 1911 р.,
про що свiдчить рахунок на пiдготовчi матерi-
али до iкон, виставлений М.Сосенковi рiзьбя-
рем Дмитром Стащишином35. Нечiтке зображен-
ня на старих свiтлинах утруднює бiльш конкрет-
ну характеристику iконопису М.Сосенка. Проте
можна стверджувати, – пiд час перемалювання
авторська композицiя празничного ряду не була
збережена.
Не зважаючи на невiдворотнi втрати в iнтер’є-
рi, проте опираючись на матерiал, який формує
наше уявлення про первiсний його вигляд, врахо-
вуючи захопливi вiдгуки знавцiв мистецтва поч.
ХХ ст. та вiддаючи шану таланту його творцiв,
можемо ствердити – храм Успiння Богородицi в
Славському залишається свiдченням високої ку-
льтури сакрального мистецтва поч. ХХ ст., пат-
ронованої Митрополитом Андреєм Шептицьким
i втiленням найвдалiших творчих пошукiв тогоча-
сних провiдних митцiв – архiтектора Василя На-
гiрного та художника Модеста Сосенка.
35Рахунок для Високоповажного Пана Модеста Сосенка
у Львовi.– НМЛ Рк-3252. А.1-2.
|