Дiяльнiсть Слов’яносербського повiтового земства Катеринославської губернiї, спрямована на розвиток найбiльшого осередку гончарного промислу на межi Слобiдської України й Донщини – с. Макарiв Яр (1902-1915)

Saved in:
Bibliographic Details
Date:2009
Main Author: Овчаренко, Л.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут народознавства НАН України 2009
Series:Народознавчі зошити
Subjects:
Online Access:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77448
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Дiяльнiсть Слов’яносербського повiтового земства Катеринославської губернiї, спрямована на розвиток найбiльшого осередку гончарного промислу на межi Слобiдської України й Донщини – с. Макарiв Яр (1902-1915) / Л. Овчаренко // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 537-548. — Бібліогр.: 66 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-77448
record_format dspace
spelling irk-123456789-774482015-03-02T03:02:22Z Дiяльнiсть Слов’яносербського повiтового земства Катеринославської губернiї, спрямована на розвиток найбiльшого осередку гончарного промислу на межi Слобiдської України й Донщини – с. Макарiв Яр (1902-1915) Овчаренко, Л. Статті 2009 Article Дiяльнiсть Слов’яносербського повiтового земства Катеринославської губернiї, спрямована на розвиток найбiльшого осередку гончарного промислу на межi Слобiдської України й Донщини – с. Макарiв Яр (1902-1915) / Л. Овчаренко // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 537-548. — Бібліогр.: 66 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77448 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Статті
Статті
spellingShingle Статті
Статті
Овчаренко, Л.
Дiяльнiсть Слов’яносербського повiтового земства Катеринославської губернiї, спрямована на розвиток найбiльшого осередку гончарного промислу на межi Слобiдської України й Донщини – с. Макарiв Яр (1902-1915)
Народознавчі зошити
format Article
author Овчаренко, Л.
author_facet Овчаренко, Л.
author_sort Овчаренко, Л.
title Дiяльнiсть Слов’яносербського повiтового земства Катеринославської губернiї, спрямована на розвиток найбiльшого осередку гончарного промислу на межi Слобiдської України й Донщини – с. Макарiв Яр (1902-1915)
title_short Дiяльнiсть Слов’яносербського повiтового земства Катеринославської губернiї, спрямована на розвиток найбiльшого осередку гончарного промислу на межi Слобiдської України й Донщини – с. Макарiв Яр (1902-1915)
title_full Дiяльнiсть Слов’яносербського повiтового земства Катеринославської губернiї, спрямована на розвиток найбiльшого осередку гончарного промислу на межi Слобiдської України й Донщини – с. Макарiв Яр (1902-1915)
title_fullStr Дiяльнiсть Слов’яносербського повiтового земства Катеринославської губернiї, спрямована на розвиток найбiльшого осередку гончарного промислу на межi Слобiдської України й Донщини – с. Макарiв Яр (1902-1915)
title_full_unstemmed Дiяльнiсть Слов’яносербського повiтового земства Катеринославської губернiї, спрямована на розвиток найбiльшого осередку гончарного промислу на межi Слобiдської України й Донщини – с. Макарiв Яр (1902-1915)
title_sort дiяльнiсть слов’яносербського повiтового земства катеринославської губернiї, спрямована на розвиток найбiльшого осередку гончарного промислу на межi слобiдської україни й донщини – с. макарiв яр (1902-1915)
publisher Інститут народознавства НАН України
publishDate 2009
topic_facet Статті
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77448
citation_txt Дiяльнiсть Слов’яносербського повiтового земства Катеринославської губернiї, спрямована на розвиток найбiльшого осередку гончарного промислу на межi Слобiдської України й Донщини – с. Макарiв Яр (1902-1915) / Л. Овчаренко // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 537-548. — Бібліогр.: 66 назв. — укp.
series Народознавчі зошити
work_keys_str_mv AT ovčarenkol diâlʹnistʹslovânoserbsʹkogopovitovogozemstvakaterinoslavsʹkoíguberniísprâmovananarozvitoknajbilʹšogooseredkugončarnogopromislunamežislobidsʹkoíukraínijdonŝinismakarivâr19021915
first_indexed 2025-07-06T01:43:17Z
last_indexed 2025-07-06T01:43:17Z
_version_ 1836859993039568896
fulltext ЛЮДМИЛА ОВЧАРЕНКО. Дiяльнiсть Слов’яносербського повiтового земства... 537 Статтi Людмила ОВЧАРЕНКО ДIЯЛЬНIСТЬ СЛОВ’ЯНОСЕРБСЬКОГО ПОВIТОВОГО ЗЕМСТВА КАТЕРИНОСЛАВСЬКОЇ ГУБЕРНIЇ, СПРЯМОВАНА НА РОЗВИТОК НАЙБIЛЬШОГО ОСЕРЕДКУ ГОНЧАРНОГО ПРОМИСЛУ НА МЕЖI СЛОБIДСЬКОЇ УКРАЇНИ Й ДОНЩИНИ – С. МАКАРIВ ЯР (1902-1915) Ludmyla OVCHARENKO. On Activities of Slovyanoserbskian Regional Zemstvo Katerynoslav prov. in Favour of Development of the Largest Pottery Craft Center on the Border of Slobidska Ukraine and Don Basin Area. Makariv Yar (1902-1915). Найбiльший гончарний осередок на межi Слобiдської України й Донщини – село Макарiв Яр (фото 1, 2) Слов’яносербського повiту Кате- ринославської губ. ще не був об’єктом комплек- сного наукового етнологiчного дослiдження. Зок- рема, тривалий час маловивченою дiлянкою наро- дознавчих студiй був вплив заходiв Слов’яносерб- ського повiтового земства на закономiрностi iс- торичного розвитку макарово-ярiвського гончар- ства. Лише на поч. ХХI ст. у наукових виданнях було опублiковано кiлька статей, якi розкривали деякi аспекти даного питання. Так, 2001 р. поба- чила свiт стаття науковця Луганського обласного краєзнавчого музею Наталi Каплун “Гончарство на Луганщине (к. ХIХ – нач. ХХ в.)”, у якiй авторка охарактеризувала макарово-ярiвське гон- чарство та ряд заходiв Слов’яносербського повiто- вого земства, спрямованих на сприяння гончарно- му промислу1. Результати наступного дослiджен- ня Наталi Каплун та ще одного науковця цього ж музею Наталi Смiлянської було узагальнено в статтi “До iсторiї гончарного промислу села Ма- 1Каплун Н.Н. Гончарство на Луганщине (к. ХХ – нач. ХХ в.) // Луганщина: Етнокультурний вимiр.– Лу- ганськ: Альма-матер, 2001.– С. 112-119. карiв Яр” (2004)2. У нiй автори не лише з’ясува- ли особливостi iсторичного розвитку гончарства в с. Макарiв Яр, а й частково проаналiзували дi- яльнiсть Слов’яносербського повiтового земства, спрямовану на розвиток промислу. Про окремi за- ходи Слов’яносербського повiтового земства щодо сприяння гончарству писала в своїй статтi кера- молог Людмила Метка3. Бiльш повнi вiдомостi про заходи Слов’яносербського повiтового земст- ва, спрямованi на пiдтримку гончарного промислу в с. Макарiв Яр, мiстить книга Людмили Ов- чаренко “Макарово-ярiвський осередок гончарної освiти в Українi”4. Таким чином, деякi заходи Слов’яносербського повiтового земства, спрямо- ванi на пiдтримку й розвиток макарово-ярiвського гончарства досi залишалися нез’ясованими. Фото 1. Куток села Макарiв Яр, Луганщина. Кiн. ХIХ – поч. ХХ ст. Автор фото невiдомий. Копiя – Iсторико- меморiальний музей Олександра Пархоменка. Наприкiнцi ХIХ ст. в осередках кустарних промислiв України почали виявлятися першi оз- наки їх занепаду, спричиненого економiчним роз- витком країни. Кустарне виробництво все бiльше зазнавало конкурентного впливу промисловостi. За таких умов виникла потреба у втiленнi цi- 2Каплун Наталя, Смiлянська Наталя. До iсторiї гонча- рного промислу села Макарiв Яр // Український керамоло- гiчний журнал.– 2004.– № 4.– С. 48-59. 3Метка Людмила. Гончарство Луганщини (за матерiа- лами етнографiчної експедицiї) // Український керамологi- чний журнал.– 2002.– № 2.– С. 21-28. 4Овчаренко Людмила. Макарово-ярiвський осередок го- нчарної освiти в Українi.– Опiшне: Українське Народозна- вство, 2008.– 160 с. (Керамологiчне трикнижжя “Гончар- ний здвиг Донбасу”, кн. 2; Академiчна керамологiчна серiя “Гончарнi школи України”, вип. 1). 538 3-4’2009 Народознавчi Зошити льових заходiв, спрямованих на пiдтримку й роз- виток кустарних промислiв. На територiї Лiвобережної України цiєю проб- лемою опiкувалося Мiнiстерство державного май- на, створене 1888 р., та його структурний пiдроз- дiл – Головне управлiння землевпорядкування i землеробства (ГУЗiЗ). ГУЗiЗ через мережу спе- цiалiстiв поширювало новi iнструменти, матерiа- ли та прийоми роботи, наглядало за органiзацi- єю навчального процесу в iнструкторських шко- лах i за дiяльнiстю iнструкторiв. Кустарнi технi- ки своїми знаннями й порадами допомагали втi- лювати земськi заходи, спрямованi на допомогу кустарним промислам. Також ГУЗiЗ утримува- ло школи iнструкторiв з рiзних кустарних ви- робництв, направляло випускникiв на роботу до земств; видавало друкованi посiбники й альбоми в галузi кустарних промислiв; утримувало кустар- ний музей; проводило лабораторнi дослiдження глин та iнших матерiалiв; вживало заходи, спря- мованi на охорону здоров’я кустарiв5. Вiдповiдно до своїх завдань Мiнiстерство держмайна пiдго- тувало програму розвитку i сприяння кустарнiй промисловостi за такими напрямками: 1) пiдт- римка iснуючих i вiдкриття нових спецiальних шкiл для кустарiв у центрах кустарних проми- слiв; 2) пiдтримка iснуючих зразкових кустар- них майстерень; 3) пiдтримка кустарного музею в Санкт-Петербурзi; 4) утримання персоналу кус- тарних технiкiв та iнструкторiв; 5) влаштування виставок кустарних виробiв; 6) органiзацiя замов- лень для кустарiв; 7) постачання кустарям сиро- вини; 8) пiдтримка кустарних складiв; 9) видання популярних видань; 10) органiзацiя статистичних дослiджень6. Iнiцiаторами впровадження таких заходiв на мiсцях стали земства. Починаючи з 1880-их рp., вони органiзовували польовi обстеження гончар- них осередкiв, лабораторнi дослiдження мiсце- 5Общие центральные организации по кустарной про- мышленности // Ежегодник кустарной промышленности. 1912 год.– СПб.: Типо-литография “Энергия”, 1912.– Т. 1.– Вып. 1.– С. 96-97; Кустарная промышлен- ность, её нужды и меры их удовлетворения.– СПб.: тип. В.Киршбаума, 1909.– С. 65. 6Пономарёв Н.В. Обзор деятельности правительства на пользу кустарной промышленности (1888-1902).– СПб.: Типография В.Ф.Киршбаума, 1902.– С. 2. вих глин, вiдправляли сiльських гончарiв на на- вчання до гончарних шкiл i заводiв. Одночасно земства розвивали таку новiтню форму переда- чi професiйної майстерностi як створення показо- вих гончарних майстерень навчально-виробничого характеру. В одному iз видань вдалося вiднайти данi що- до асигнувань губернських земств Лiвобережжя на розвиток спецiалiзованих навчальних закладiв для кустарiв за кошторисом 1901 р., якi подано у зведенiй таблицi (табл. 1)7. Наведенi в таблицi данi доводять, що найак- тивнiше витрати на професiйну освiту кустарiв у грошовому вимiрi здiйснювали Полтавськi земс- тва (губернське й кiлька повiтових), якi вклада- ли кошти у земськi майстернi. У числi цих за- кладiв були спецiалiзованi гончарнi майстернi в Опiшному Зiнькiвського повiту, Постав-Муках Лохвицького повiту i Глинську Роменського по- вiту, Миргородська художньо-промислова школа iм. Миколи Гоголя. У Харкiвськiй губернiї ак- тивнiсть виявляли повiтовi земства, але їх iнiцiа- тиви в галузi гончарства без суттєвої пiдтримки губернського земства не давали очiкуваних ре- зультатiв. Так, дiяльнiсть гончарних навчальних майстерень у Новiй Водолазi Валкiвського повiту та Межирiччi Лебединського повiту загальмува- лася на початковому рiвнi. Чернiгiвське губерн- ське земство здiйснювало фiнансування кiлькох навчальних майстерень, у тому числi й Олеш- нянську гончарну майстерню в Городнянському повiтi. Увага губернського земства Херсонщини до кустарництва була слабкою i не орiєнтувалася на гончарство. На Катеринославщинi активнiсть земств обох рiвнiв також була не дуже активною. Загалом на територiї Лiвобережжя пiдтримка кустарних промислiв з боку ГУЗiЗ неухильно зростала: у 1888-90 рp. на їх розвиток було асиг- новано по 35 тис. крб. щорiчно; упродовж 1898- 1901 рp. – по 100 тис. крб.8. Саме в цей час, на поч. 1890-их рp., М.В.Пономарьов дослiдив 7Сiрополко Степан. Iсторiя освiти на Українi.– Львiв: накладом Т-ва “Взаїмна помiч Українського Вчительства”, 1937.– С. 120. 8Каплан Д.А. Кустарная промышленность Украины.– Харьков: Издание статистико-экономического отдела Укр- внешторга, 1922.– С. 6. ЛЮДМИЛА ОВЧАРЕНКО. Дiяльнiсть Слов’яносербського повiтового земства... 539 стан цього промислу в Катеринославськiй губер- нiї. Зокрема, вiн побував у Новомосковську, де зробив опис мiсцевих гончарень9. Потужний розвиток гончарної промисловостi поч. ХХ ст. нiскiльки не сприяв розвитку кус- тарного гончарного виробництва. Навпаки, про- мисловий поступ знецiнював продукцiю гончарiв- кустарiв за неухильного зростання собiвартостi кустарного виробництва глиняних виробiв. Зок- рема, безкоштовне доти користування кар’єрами глини поступово стало платним, значно подорож- чало паливо, а отже, й випалювання глиняного Фото 2. Панорама колишнього гончарного осередку. Пархоменко (Макарiв Яр), Луганщина. 30.08.2007. Фо- то Юрка Пошивайла. НАУГ. посуду. Сукупнiсть цих та багатьох iнших не- сприятливих обставин призводила до скорочення кiлькостi гончарiв у багатьох гончарних осеред- ках. Заняття цим промислом переставало бути основним у їхньому життi й поступово ставало пiдсобним до хлiборобства10. З огляду на новiтнi економiчнi тенденцiї i прогнози, 1906 р. екстренi земськi збори Слов’яносербського повiту скоро- тили асигнування на полiпшення гончарного про- мислу в селi Макарiв Яр11. 9Пономарёв Н.В. Кустарные промыслы Екатериносла- вской и Калужской губернии. Отчёты 1891-1892 гг. // Отчёты и исследования по кустарной промышленности в России.– СПб.: Типография В.Киршбаума, 1894.– Том II- IV.– С. 165-168. 10Скачков П. Обзор гончарного промысла в с. Макаров- Яр // Ежегодник-справочник Славяносербского Уездного Земства на 1914-й год: В трех отделах.– Луганск: Типо- литография С.М.Гаммерштейн, 1914.– С. 138. 11Свод экономических мероприятий Славяносербского У тамтешньому гончарствi все помiтнiшими ставали ознаки економiчної кризи. Суттєво змен- шилася чисельнiсть гончарiв: з числа колись май- же трьох сотень зайнятих у промислi гончарiв, 1909 р. лише 100 чоловiк зберiгали вiдданiсть родовому заняттю. Вони щорiчно виготовляли до 100 тис. шт. неполив’яних горщикiв12. На поч. ХХ ст. скоротилася тривалiсть робочо- го часу, який кустарi вiдводили для заняття гон- чарством. Однiєю з визначальних спонук до за- няття гончарством був вiльний час узимку: “Нема задля чого працювати, працюємо даремно, але нi- куди дiти взимку час”, – зiзнавалися макарово- ярiвцi13. Так, якщо 1886 р. робочий день гон- чаря тривав 15-16 год., виготовлення глиняних виробiв майстри починали у вереснi й закiнчува- ли в березнi, пiсля чого тривав перiод так званого “вижига” – випалювання горщикiв, який перери- вався в липнi двома тижнями польових робiт14, то на поч. 1900-их рp. гончарi працювали пере- важно вiд 6 до 16 год. впродовж 100 вiльних вiд землеробства днiв (вiд листопада до люто- го). За цей час середньостатистичний макарово- ярiвський гончар мiг виготовити до 100 рiзнома- нiтних горщикiв у день, а загалом, за весь рi- чний перiод роботи – не бiльше 10 тис. глиня- них виробiв. Насправдi ж, узагальнююча проду- ктивнiсть роботи складала лише 2446 виробiв на одного кустаря в рiк. Головними причинами та- кої невисокої продуктивностi працi майстрiв були технiчна недосконалiсть гончарного виробництва та зростаюча собiвартiсть виготовлення глиняних виробiв. Наприклад, для виготовлення 1000 виро- бiв макарово-ярiвським гончарям необхiдно було витратити: 1,5 крб. на пiдвезення глини з ху- тора Водяного (1 день); 1,5 крб. на пiдготовку уездного земства с 1866 по 1911 гг.– Луганск: Типо- литография С.М.Гаммерштейн, 1912.– С. 672. 12Доклад об улучшении гончарного производства в селе Макаровом Яре // Журналы и доклады Славяносербского Уездного Земского Собрания 45-й очередной сессии 1910 г. и экстренных заседаний 10 февраля и 20 мая 1910 г. с приложениями.– Луганск: Типография С.М.Гаммерштейн, 1911.– С. 160. 13Скачков П. Обзор гончарного промысла в с. Макаров- Яр...– С. 140. 14Сборник статистических сведений по Екатеринославс- кой губернии. Славяносербский уезд.– Екатеринослав: Ти- пография Я.М.Чаусского, 1886.– Вып. 3.– С. 303. 540 3-4’2009 Народознавчi Зошити формувальної маси (розмочування, розмiшуван- ня, розминання – 2 днi); 9,75 крб. на безпосе- реднє формування виробiв (12-13 днiв); 2,5 крб. на придбання необхiдних для випалювання мате- рiалiв; 3,5 крб. в день на укладання й виймання виробiв iз горна за участю помiчника; залучення помiчника iз тягловою робочою силою 1,5 дня – 2 крб., 2 днi – 3,1 крб. У цiлому, кустар затра- чав 19-20 днiв i 18-19 крб.15. 1000 виготовлених таким чином виробiв гончар мiг продати в серед- ньому за 29,14 крб. Вiдрахувавши вiд цiєї суми вартiсть затрачених матерiалiв i роботи, отрима- ємо середнiй двадцятиденний заробiток гончаря у розмiрi 10 крб. Отже, впродовж 6-7-ми го- динного робочого дня гончар заробляв 50 коп. Цей заробiток ще залежав вiд мiсця продажу то- вару; зокрема, при вивезеннi його за межi села, прибутковiсть гончарного виробництва ставала ще меншою16. За таких економiчних умов кустарне гончар- не виробництво очiкував поступовий занепад, аж до повного зникнення. Щоб цього не сталося, – за висновками земських дiячiв, – “Нужны были коренные изменения в самом производстве, что- бы не дать ему заглохнуть; нужна была помощь извне, так как сами кустари... земледельцы по преимуществу, не могли выйти из создавшегося положения, и видя свою беспомощность, одни за другим стали бросать гончарное дело”17. Наполегливi запити Катеринославського гу- бернського земства щодо заходiв, спрямованих на пiдтримку мiсцевого гончарного промислу, змусили Слов’яносербське повiтове земство на поч. ХХ ст. пожвавити роботу в цьому напрямку, передовсiм у Макаровому Яру як найбiльшому в повiтi осередку гончарства. 1901 р. черговi по- вiтовi земськi збори нарештi звернули увагу на гончарство й доручили управi обстежити мiсцеве виробництво. Наступним кроком стало вивчення 1902 р. повiтовим агрономом iз загального стану гончарства та вiдправлення зразкiв глин iз хутора Лисого та земель мiсцевого власника Мартенса для лабораторного дослiдження в Миргородськiй 15Скачков П. Обзор гончарного промысла в с. Макаров- Яр...– С. 138-139. 16Там само.– С. 139. 17Там само.– С. 142. художньо-промисловiй школi iм. Миколи Гоголя. Невдовзi повiтова управа подала земським збо- рам 1905 р. пропозицiї щодо полiпшення мака- рово-ярiвського гончарства. У доповiдi з цього питання детально проаналiзовано причини зане- паду тамтешнього гончарства. Зокрема, зазнача- лося, що емальований посуд все бiльше витiсняв кустарний горщик, а вiдсутнiсть сучасних знань з гончарної справи заважала кустарям виступи- ти на ринку з “новiтньою” продукцiєю, яка мала значний попит (декоративнi кахлi для камiнiв та печей, вази, глечики та черепиця18. Одним iз пер- шочергових завдань земства було визнано вдоско- налення методiв навчання гончарству. Маючи за приклад широко рекламованi заходи Полтавсько- го губернського земства, спрямованi на пiдтри- мку гончарного промислу, Слов’яносербська зем- ська управа визнала необхiдним вiдкриття в май- бутньому гончарної школи в Макаровому Яру, а доти вирiшила направити учнiв iз середовища кустарiв до вже дiючих спецiалiзованих шкiл19. Традицiйно майстернiсть гончарювання мiсцевi гончарi передавали своїм дiтям, майже винятково хлопчикам; рiдше навчали цьому ремеслу пiдлiт- кiв з iнших родин. Спершу, з 12-15-рiчного вiку, учнiв учили виготовляти свистунцi, “монетку”, а згодом – бiльш складнi вироби20. Досягнувши 18-лiття, юнаки ставали самостiйними кустаря- ми21. Проте опанування гончарних знань батькiв не завжди передбачало засвоєння чогось нового, що гарантувало б успiшне просування продукцiї на новiтнiх ринках збуту. Нагальним стало пи- тання “вливання свiжої кровi”, тобто навчання гончарству в майстрiв з iнших гончарних осе- редкiв, якi досягли бiльших успiхiв у гончарст- вi. Уперше думка запросити “специалиста гли- няных изделий для обучения крестьян произво- дить полированную посуду и различные изделия из глины”22 виникла в дiячiв Слов’яносербської повiтової управи 1905 р. На жаль, уже 1906 р. 18Там само. 19Там само. 20Польовi матерiали Людмили Овчаренко // Приватний архiв Людмили Овчаренко. 21Сборник статистических сведений по Екатеринославс- кой губернии...– С. 303. 22Скачков П. Обзор гончарного промысла в с. Макаров- Яр...– С. 143. ЛЮДМИЛА ОВЧАРЕНКО. Дiяльнiсть Слов’яносербського повiтового земства... 541 земство скасувало рiшення про асигнування на цi потреби 100 крб.23. Проте пiд впливом зростаю- чого зацiкавлення гончарством Макарового Яру з боку Катеринославського губернського земства, на Слов’яносербських земських зборах 1907 р. з невiдомих причин було порушено клопотання про асигнування 300 крб. на обстеження в селi гон- чарного промислу, оскiльки достеменно нiхто iз земцiв не знав реального стану промислу та йо- го першочергових потреб. Доповiдь земськi збори прийняли, але клопотання про ґрунтовне вивчен- ня макарово-ярiвського гончарства так залишило- ся без задоволення24. 1908 р., як пiдсумок листування Слов’яносерб- ської повiтової управи з гончарями Полтавщини, до Макарового Яру прибув один iз гончарiв (з’я- сувати його прiзвище не вдалося). Однак зем- ство не видiлило коштiв на його утримання. У пам’ятi макарово-ярiвських гончарiв вiн залиши- вся “апостолом гончарного дела”25, якому дехто з них завдячував умiнням виготовляти полив’яний посуд, знаннями щодо бiльш зручного й вигiд- ного випалювання гончарних виробiв та деякими вдосконаленнями мiсцевого горна26. Увага, виявлена до приїжджого гончаря, спону- кала повiтову управу запровадити практичне на- вчання кустарiв удосконаленим способам роботи з глиною. З цiєю метою 1909 р. до Макарового Яру на посаду iнструктора з гончарного вироб- ництва запросили Федора Чирвенка – славетного майстра з Опiшного (Полтавщина), який за чо- тири мiсяцi свого перебування, упродовж 25.01- 25.03 та 10.05-10.07.1909 р., навчив гончарiв ви- готовляти полив’яний посуд27 i за 100 крб. продав одну iз своїх професiйних таємниць виготовлен- ня полив’яного посуду. Останнiй факт свiдчить про вкрай погану поiнформованiсть мiсцевих го- 23Там само. 24Там само. 25Там само. 26Там само. 27Лащук Юрiй. Українська народна керамiка ХIХ- ХХ ст.: Дисертацiя на здобуття наук. ст. д-ра мистецтвоз- навства / Рукопис.– Львiв: Львiвський державний iнститут прикладного та декоративного мистецтва, 1969.– 526 с. // Нацiональний музей-заповiдник українського гончарства в Опiшному, Нацiональний архiв українського гончарства. – Ф. 1.– Оп. 2.– Од. зб. 16/1.– С. 372. нчарiв, адже лише повна необiзнанiсть кустарiв iз рiвнем сучасних технологiчних досягнень у го- нчарствi, вiдсутнiсть будь-яких даних про наявнi лабораторiї й рiзноманiтнi друкованi рекомендацiї могли примусити кустарiв платити значнi кошти за гончарну “таємницю”. На утримання Федора Чирвенка та його проїзд було затрачено 220 крб., на придбання необхiдних матерiалiв для показо- вих робiт (свинець, окис залiза, марганець та iн.) – 25 крб. Найбiльш старанним учнем опiшнянського майстра став мiсцевий гончар Семен Звiряка. Ку- старi Макарового Яру наочно переконалися в то- му, що з мiсцевих глин можна виготовляти значно кращий посуд, у результатi чого пожвавилося за- цiкавлення самим промислом28. Однак дiяльнiсть iнструктора виявилася не такою продуктивною, як очiкувалося, i причин тому було кiлька: 1) зама- лий час його перебування; 2) не всi кустарi зна- ли про безкоштовнiсть послуг iнструктора; 3) у самого iнструктора не все вдавалося, можливо, тому, що вiн не встиг пристосувати свої знання до мiсцевих сировинних матерiалiв; 4) вiдсутнiсть удосконаленого горна, яке не встигли побудувати, а у звичному для макарово-ярiвських гончарiв го- рнi полив’яний посуд псувався29. Остання обста- вина виникла внаслiдок того, що сiльська громада визначилася з мiсцем будiвництва горна лише на- прикiнцi червня, коли термiн перебування Федора Чирвенка закiнчився30. Пiсля вiд’їзду iнструктора, за свiдченням гон- чаря Артюшенка, до Макарового Яру з власної iнiцiативи прибув гончар з Iзюму Харкiвської гу- бернiї31, який також дав кустарям окремi пора- ди щодо вдосконалення гончарного виробництва. Внаслiдок цих повчальних настанов кiлькiсть не- полив’яного посуду, що виготовляли гончарi Ма- карового Яру, за кiлька рокiв зросла вдвiчi (бiль- 28Доклад об улучшении гончарного производства в селе Макаровом Яре // Журналы и доклады Славяносербского Уездного Земского Собрания 45-й очередной сессии 1910 г. и экстренных заседаний 10 февраля и 20 мая 1910 г. с приложениями.– Луганск: Типография С.М.Гаммерштейн, 1911.– С. 161. 29Там само.– С. 162. 30Там само. 31Скачков П. Обзор гончарного промысла в с. Макаров- Яр...– С. 144. 542 3-4’2009 Народознавчi Зошити ше 200 тис. шт. на рiк), а в асортиментi з’явили- ся полив’янi вироби (до 8 тис. шт. на рiк)32. Так, 1913 р. в селi зафiксовано 102 гончарi, якi виго- товляли близько 249,5 тис. шт. глиняних виробiв, з яких 246,5 тис. шт. – кухонного посуду, у то- му числi 44 тис. – глечикiв, 4 тис. – горщикiв для квiтiв. Сукупна вартiсть гончарної продук- цiї складала 7270,5 крб., що становило приблизно 71,28 крб. середнього рiчного заробiтку на одного кустаря33. Такi невисокi прибутки не дозволяли ефективно розвивати промисел i впроваджувати у виробництво новiтнi технологiчнi досягнення. Оскiльки запрошенi навчителi не подiлилися всiма знаннями щодо виготовлення поливи та її застосування, дiяльнiсть земських органiв у цьо- му напрямку продовжувалася. Тим часом, населе- ння повiту вiдчувало нагальну потребу в предме- тах гончарного виробництва (у тому числi, в че- репицi та цеглi), але їх виготовлення в домашнiх умовах було недосконалим. Необхiдно було пере- довсiм вивчити властивостi мiсцевих глин. Отри- мавши результати лабораторних дослiджень, зем- ськi дiячi з’ясували б, якi саме заходи з пiдтрим- ки гончарства потрiбно здiйснювати першочерго- во34. 7 серпня 1909 р. до Макарового Яру прибув вiдряджений Вiддiлом сiльської економiї та сiль- ськогосподарської статистики Головного управлi- ння землевпорядкування та землеробства, про- фесор керамiки Санкт-Петербурзького техноло- гiчного iнституту О.Соколов. Вiн оглянув посуд макарово-ярiвських гончарiв та взяв зразки мiс- цевих глин для проведення у спецiалiзованiй ла- бораторiї iнституту необхiдних технiчних аналi- зiв, пов’язаних iз визначенням придатних для цих 32О пособии Словяносербского уезда Екатеринославс- кой губернии земской управе на содержание инструктора о гончарном производстве // Державний архiв Лугансь- кої областi.– Ф. 395.– Оп. 2.– Од. зб. 2.– Арк. 7; Ов- чаренко Людмила. З iсторiї Макаровоярiвської керамiчної кустарно-промислової школи // Iсторична пам’ять: Науко- вий збiрник.– Полтава: АСМI, 2004.– № 2.– С. 101. 33Скачков П. Обзор гончарного промысла в с. Макаров- Яр...– С. 138, 140. 34Доклад о мерах к улучшению гончарного промысла в уезде // Журналы и доклады Славяносербского Уездного Земского Собрания 44-й очередной сессии 1909 г. и эк- стренных заседаний 15 и 16 марта и 12 июля 1909 г. с приложениями.– Луганск: Типография С.М.Гаммерштейн, 1910.– С. 161. глин рецептiв полив. За кiлька мiсяцiв необхi- днi дослiдження було проведено, а їх результа- ти надiслано 1910 р. Слов’яносербськiй земськiй управi35. Того ж року повiтова управа прийняла рiшення про участь у Пiвденно-руськiй сiльсько- господарськiй промисловiй i кустарнiй виставцi, яка мала вiдбутися в Катеринославi з 1 липня до 25 вересня 1910 р. До участi у виставцi залуча- лися Катеринославська, Харкiвська, Полтавська, Таврiйська та Херсонська губернiї, областi Вiй- ська Донського i Кубанського. Для виставкового вiддiлу кустарної промисловостi Слов’яносербське земство запропонувало рiзноманiтнi вироби, у то- му числi й гончарнi; на їх збирання й вiдправлен- ня було асигновано 50 крб.36. Одночасно земство видiлило 300 крб. на запрошення в Макарiв Яр досвiдченого гончаря i 100 крб. – на додаткове дослiдження мiсцевих глин37. Тодi ж Слов’яносербська повiтова земсь- ка управа звернулася до земських зборiв iз проханнями: 1) порушити перед Головним управлiнням зем- левпорядкування й землеробства клопотання про направлення до Макарового Яру iнструктора- гончаря на тривалий час; 2) направити 2-х гончарiв до гончарної школи для вивчення бiльш досконалих способiв гончар- ного виробництва. (Уперше така думка з’явила- ся в слов’яносербських земцiв 1908 р., коли во- ни звернулися до земських зборiв з проханням вiдправити мiсцевих гончарiв за рахунок земст- ва на практичнi курси при гончарних майстернях у мiстечку Опiшному Зiнькiвського повiту та в мiстечку Глинськ Роменського повiту Полтавсь- кої губернiї, а також на навчання до Миргород- ської художньо-промислової школи iм. Миколи Гоголя)38; 35Скачков П. Обзор гончарного промысла в с. Макаров- Яр...– С. 144. 36Доклад к вопросу о Южно-Русской областной выставке...– С. 401-406. 37Смета расходов Славяносербского уездного земства на 1910 г. // Журналы и доклады Славяносербского Уездного Земского Собрания 44-й очередной сессии 1909 г. и эк- стренных заседаний 15 и 16 марта и 12 июля 1909 г. с приложениями.– Луганск: Типография С.М.Гаммерштейн, 1910.– С. 554; По докладу о мерах к улучшению в уезде гончарного промысла...– С. 147. 38Свод экономических мероприятий Славяносербского ЛЮДМИЛА ОВЧАРЕНКО. Дiяльнiсть Слов’яносербського повiтового земства... 543 3) видiлити 100 крб. для влаштування зразко- вого горна; 4) у землевласника Мартенса придбати у влас- нiсть громади Макарового Яру кар’єр, де здiйс- нювалося добування гончарної глини; 5) асигнувати 50 руб. на закупiвлю матерiалiв для показових робiт iнструктора; 6) асигнувати 300 крб. на запрошення iнструк- тора за земський рахунок, якщо Головне управлi- ння землевпорядкування i землеробства вiдмови- ться профiнансувати його приїзд за свої кошти39. Земськi збори зважили на прохання й видiли- ли 300 крб. на влаштування удосконаленого горна й запрошення iнструктора. З невiдомих причин майже нiчого за цi кошти 1910 р. так i не було зроблено40. Аналiз дiяльностi Слов’яносербського повiтового земства в справi пiдтримки мiсцевого гончарства свiдчить про невиконання бiльшостi рiшень, якi приймали Слов’яносербськi повiтовi земськi збори. Тому Макарово-ярiвське сiльсь- когосподарське товариство у своєму клопотаннi вiд 02.04.1911 р. до Слов’яносербської повiтової земської управи фактично дублювало основнi по- зицiї вищезгаданого прохання: 1) просити Держ- департамент землеробства направити iнструктора з гончарної справи; 2) вiдправити двох людей з Макарового Яру в гончарну школу за державнi кошти; 3) побудувати в Макаровому Яру зраз- кове гончарне горно, яке мало б стати власнiстю сiльськогосподарського товариства, що здавало б його мiсцевим гончарям у оренду41. Повторне звернення Слов’яносербської земсь- кої управи до земських зборiв не залишилося без уваги: на черговiй сесiї 1910 р. знову бу- ло порушено клопотання про пiдтримку гончарс- тва в Макаровому Яру. Зокрема, звернено увагу на важливостi промислу для примноження мате- рiальних статкiв мiсцевого селянства, на низький рiвень гончарного виробництва, хоча за резуль- татами проведених дослiджень з’ясувалася при- датнiсть макарово-ярiвських глин для виготовлен- уездного земства...– С. 674. 39Доклад об улучшении гончарного производства в селе Макаровом Яре...– С. 160-163. 40Журналы и доклады Славяносербского Уездного Зем- ского Собрания...– С. 147. 41Обзор экономических мероприятий Славяносербского уездного земства...– С. 83. ня якiсного посуду, а пiску – для приготування полив42. З усiх рiшень 1910 р. було виконано лише рi- шення щодо дослiдження мiсцевих глин, у ре- зультатi чого 100 крб. було затрачено на ви- вчення покладiв гончарних глин поблизу Мака- рового Яру та їх надсилання до лабораторiї в Санкт-Петербурзi, а на 1911 рiк на цi ж пот- реби земцi запланували 200 крб.43. З огляду на це, Макарово-ярiвське сiльськогосподарське то- вариство на своїх зборах, що вiдбулися 10 липня 1911 р., прийняло рiшення повторно звернути- ся до земської управи з клопотанням про влаш- тування в селi зразкового горна, яке товариство планувало здавати в оренду гончарям, а також про вiдрядження до однiєї з гончарних шкiл двох мiсцевих селян-гончарiв44. Управа запропонувала використати на цi потреби кошти, якi попередньо було заплановано на запрошення iнструкторiв з гончарної справи45. Загалом же 1911 р. витрати на пiдтримку гончарства повiту земцi збiльши- ли на 150 крб.46. У загальному кошторисi витрат Слов’яносербського повiтового земства на 1911 р. у числi заходiв, спрямованих на розвиток куста- рних промислiв звернено увагу на необхiднiсть пiдтримки навчальних i промислових майстерень, складiв матерiалiв, органiзацiї виставок готових виробiв47. Як пiдтверджує опублiкований огляд 42Доклад об улучшении гончарного производства в селе Макаровом Яре...– С. 161. 43Там само; Журналы и доклады Славяносербского Уез- дного Земского Собрания...– С. 156. 44Отчёт о деятельности Макаро-Яровского сельскохо- зяйственного общества за 1911 год // Обзор экономиче- ских мероприятий Славяносербского уездного земства за 1911 год.– Луганск: Типо-литография С.М.Гаммерштейн, 1912.– С. 83-84. 45Протокол агрономического совещания 19 сентября 1911 г. // Обзор экономических мероприятий Славяно- сербского уездного земства за 1911 г.– Луганск: Типо- литография С.М.Гаммерштейн, 1912.– С. 161. 46Перечень новых и увеличившихся сравнительно с дейс- твующей сметой ассигновок по смете Славяносербского уе- здного земства на 1911 г. // Журналы и доклады Сла- вяносербского уездного земского собрания 45-й очеред- ной сессии 1910 г. и экстренных заседаний 10 февраля и 20 мая 1910 г. с приложениями.– Луганск: Типография С.М.Гаммерштейн, 1911.– С. 222. 47Смета расходов Славяносербского уездного земства на 1911 год // Журналы и доклады Славяносербского Уез- 544 3-4’2009 Народознавчi Зошити економiчних заходiв Слов’яносербського повiто- вого земства, 1911 р. було видiлено не лише за- значену вище суму на обстеження мiсцевих глин, а й асигновано 450 крб. на органiзацiю гончарної справи в повiтi48. На агрономiчнiй нарадi того ж року було вирiшено заслухати питання розвитку гончарної справи в Макаровому Яру на чергових земських зборах49. Одночасно не припинялася започаткована 1902 р. спiвпраця Катеринославських повiтових земств з Миргородською художньо-промисловою школою iм. Миколи Гоголя. Уже згадувалося, що 1902 р. на замовлення Слов’яносербського повi- тового земства вона здiйснила лабораторнi аналi- зи макарово-ярiвських гончарних глин i охаракте- ризувала їх як високоякiснi50. 1910 р. школа про- вела дослiдження глин, узятих iз кар’єрiв поблизу хутора Василiвка i слободи Євсуг Старобiльсько- го повiту. Директор Миргородського гончарного навчального закладу Олександр Кир’яков у пи- сьмових рекомендацiях зазначав, що для вдалої органiзацiї гончарної справи проведених дослiдiв недостатньо й необхiдно взяти бiльшу кiлькiсть глин з рiзних кар’єрiв повiту та з’ясувати їх сумi- снiсть iз вживаними поливами. У вiдповiдь на це Старобiльська земська управа надiслала по 5 пу- дiв глини з 5 кар’єрiв i євсузьку вохру. Однак євсузькi гончарi неохоче погоджувалися на вiдк- риття в їхньому селi гончарної майстернi й не за- хотiли клопотатися про її вiдкриття. Вони також не дали згоди на те, щоб якась iнша майстерня користувалася покладами євсузької глини51. Оче- дного Земского Собрания 45-й очередной сессии 1910 г. и экстренных заседаний 10 февраля и 20 мая 1910 г. с приложениями.– Луганск: Типография С.М.Гаммерштейн, 1911.– Приложение.– С. 138. 48Счёт суммам, отпущенным и израсходованным на эко- номические мероприятия Славяносербского уездного земст- ва в 1911 г. // Обзор экономических мероприятий Славя- носербского уездного земства за 1911 год...– С. 222. 49Протокол агрономического совещания 21, 22 и 23 ию- ня 1911 г. // Обзор экономических мероприятий Славя- носербского уездного земства за 1911 г.– Луганск: Типо- литография С.М.Гаммерштейн, 1912.– С. 156. 50Свод экономических мероприятий Славяносербского уездного земства с 1866 по 1911 гг...– С. 671. 51Журналы ХХХХVI очередного Старобельского Зе- мского собрания 1910 г.– Старобельск: Типография Л.Н.Башлай, 1911.– С. 20-24. видним було небажання тамтешнiх кустарiв вiдк- рити свої ринки й сировиннi запаси для майстрiв з iнших регiонiв. Як уже зазначалося, на межi ХIХ-ХХ ст. зем- ства звертали чiльну увагу на розвиток кустарних промислiв, щоб у такий спосiб урятувати мiсце- ву економiку вiд конкурентного впливу промисло- вого виробництва. На прикладi Макарового Яру простежується активiзацiя iнiцiативної дiяльностi повiтового земства, спрямованої на розвиток гон- чарства. 1912 р., був прикметний рiшучими змi- нами в поглядах земцiв на гончарний промисел у цьому осередку. Зокрема, ними було вжито ряд заходiв, якi в перспективi мали докорiнно полiп- шити мiсцеве гончарне виробництво: 1. Прийнято на службу в земство iнструктора з гончарної справи I.Переборщикова, який закiн- чив Миргородську художньо-промислову школу iм. Миколи Гоголя. 2. Влаштовано горно для випалювання полив’я- них гончарних виробiв i видiлено для оплати цих робiт 1016 крб. 3. Розпочато обладнання гончарної майстернi, iдея заснування якої бере початок вiд 1905 ро- ку, коли повiтова управа, ознайомившись з досвi- дом Полтавської та Курської губернiй, висловила думку про необхiднiсть вiдкриття в повiтi “особой художественной школы изделий из глины”. 4. Обстежено мiсцевi глини в Миргородськiй художньо-промисловiй школi iм. Миколи Гоголя. 5. Заплановано тридцятиденнi курси для гон- чарiв повiту й губернiї. 6. 300 крб. асигновано на вiдрядження двох селян iз Слов’яносербського повiту i двох гонча- рiв безпосередньо iз с. Макарiв Яр узимку 1911- 12 рp. до однiєї з гончарних шкiл52. Такi значнi витрати на гончарну справу 1912 р., порiвняно з вкрай обережними й мi- зерними асигнуваннями на цi потреби в минулi роки, свiдчили про кардинальнi змiни в ставленнi земцiв до гончарного промислу повiту. 1913 р., 52О пособии Словяносербского уезда Екатеринославской губернии земской управе на содержание инструктора о го- нчарном производстве...– Ф. 395.– Оп. 2.– Од. зб. 2.– Арк. 14, 16; Свод экономических мероприятий Славяносе- рбского уездного земства с 1866 по 1911 гг...– С. 677; Ска- чков П. Обзор гончарного промысла в с. Макаров-Яр...– С. 144-145. ЛЮДМИЛА ОВЧАРЕНКО. Дiяльнiсть Слов’яносербського повiтового земства... 545 який вирiзнявся з-помiж попереднiх ще бiльш ра- дикальними пропозицiями, повiтове земство ви- рiшило, що вищезгаданi курси для гончарiв мали тривати 4 мiсяцi й мати унаочнення, а навчально- показова майстерня мала бути оснащена необхiд- ним обладнанням i лабораторiєю для проведення технiчних аналiзiв мiсцевих глин на предмет їх придатностi до гончарювання. Було складено вiд- повiдний кошторис на 6097 крб., яким передбача- лося, що 5197 крб. асигнують Катеринославське губернське земство i Вiддiл сiльської економiї та сiльськогосподарської статистики при Головному управлiннi департаменту землеробства та земле- впорядкування. Окрiм цього, губернськi земсь- кi збори, за iнiцiативою гласного I.Яковенка, ви- рiшили порушити клопотання перед урядом про геологiчне обстеження глин Слов’яносербського повiту щодо придатностi для гончарного, у т. ч. й черепичного виробництва. Однак iз запланованих на 1913 р. видаткiв, з невiдомих причин, губерн- ське земство асигнувало лише 900 крб., а Вiддiл – 500 крб. Тому повiтове земство тiльки частково змогло здiйснити запланованi заходи53. На черговiй сесiї губернських земських зборiв 1913 р. Управа продемонструвала виготовленi з мiсцевих глин зразки облицювальної плитки, та- тарської черепицi, теракотових та полив’яних ви- робiв, прикрас для квiткових клумб i лiплених ви- робiв. Повiтове земство не збиралося зупинятися на пiвдорозi й пiдкрiпило свою доповiдь висно- вками, якi стали результатом його багаторiчної роботи: – Гончарна справа в Макарово-ярiвськiй воло- стi – явище не випадкове, а iсторично зумовлене; – Влаштування зразкової гончарної майстернi – цiлком доцiльне; – Одноманiтнi форми гончарних виробiв не вiдповiдають вимогам часу, тому обсяги вироб- ництва незначнi; – Хоча гончарство – другорядне заняття селянина-землероба, воно є суттєвою пiдмогою для сiмейного бюджету й потребує реорганiза- цiї на бiльш широких засадах, шляхом запрова- дження виготовлення таких глиняних виробiв, якi демонстрували на черговiй сесiї земських зборiв 1913 р.; 53Там само.– С. 145. – Необхiдно органiзувати при навчальнiй май- стернi лабораторiю й продовжувати вивчення но- вих покладiв глин, з’ясовуючи їх придатнiсть для гончарства; – Для розвитку гончарства в с. Макарiв Яр кабiнет iнструктора потрiбно укомплектувати рiз- номанiтними посiбниками: лiтературою, картами, плакатами, дiапозитивами; – При гончарнiй майстернi органiзувати кiмнату-музей, у якiй би зберiгалися зразки глин i виробiв з них, а також формувалися колекцiї кращих робiт гончарiв, що отримали вiдзнаки на виставках; – Побудувати для майстернi спецiальне примi- щення, яке б вiдповiдало всiм вимогам54. Було порушено клопотання про видiлення кош- тiв на розвиток гончарства – 900 крб. з бюджету губернського земства i 1800 крб. вiд Головно- го управлiння землеробства i землевпорядкуван- ня. Першочерговим завданням Слов’яносербсько- го повiтового земства стало будiвництво навчаль- ної гончарної майстернi в Макаровому Яру. Не залишилися осторонь вiд питань розвитку гончарства в повiтi й макарово-ярiвськi кустарi. Уже в травнi 1913 р. вони зiбралися в Макаро- вому Яру, щоб обмiркувати свої проблеми, й од- ностайно зiйшлися в думцi про необхiднiсть удо- сконалення гончарного виробництва. Вони вiдз- начали, що гончарство залишалося для них важ- ливим джерелом прибуткiв, якi дозволяли полiп- шувати основне заняття селянина – землеробство. На їхню думку, причин занепаду гончарства було кiлька: 1) невизначенiсть прав селян щодо користува- ння глинищем, яке було приватною власнiстю по- мiщика Мартенса, i його вiддаленiсть вiд села; 2) тяжкий та шкiдливий для здоров’я ручний спосiб приготування глиняної маси; 3) неякiснi матерiали й ручне приготування поливи; 4) невмiння виготовляти, окрiм звичних гор- щикiв та глечикiв, iншi вироби; 5) скорочення кiлькостi ринкiв збуту готової продукцiї55. На наступних зборах, якi вiдбулися 28 грудня 54Там само.– С. 149-150. 55Там само.– С. 146-147. 546 3-4’2009 Народознавчi Зошити 1913 р., гончарi ухвалили рiшення про об’єднання в артiль для органiзацiї збуту гончарних виробiв та придбання сировини56. Тим часом Слов’яносербська управа склала ко- шторис витрат на утримання iнструктора з гон- чарства i гончарної майстернi в Макаровому Яру 1914 р. (табл. 2)57. На жаль, не вдалося вiднайти вiдомостей про повне фiнансування цього проекту, проте є пiд- твердження того, що для навчально-показової майстернi восени 1913 р. було орендовано про- сторе примiщення, придбано сучасний гончарний круг, ручнi машини для приготування глини й поливи, приладдя для проведення елементарно- го технiчного аналiзу глин i для виготовлення кахель58. 15 сiчня 1914 р. Макарово-ярiвську навчаль- но-показову гончарну майстерню було вiдкрито. Очолив її вже згадуваний I.Переборщиков. У нiй ознайомлювали кустарiв з невiдомими доти при- йомами роботи з глиною, зокрема, починали з ви- готовлення кахель i прикрас для печей, облицю- вальної плитки й татарської черепицi, теракото- вих i полив’яних виробiв (тарiлей, тикв, макiтер, горщикiв, мисок, глечикiв, скарбничок)59, прикрас для квiткових клумб та лiплених виробiв. Перед- бачалося впровадження полiпшень у традицiйну технологiю гончарного виробництва. Вiд 18 люто- го до 15 березня того ж року при майстернi дiяли курси, на яких п’ять селян iз хутора Лисого пра- цювали за гончарним кругом, вивчали склад та технологiю обробки глини, її заготiвлi й приготу- вання до роботи, сушiння й випалювання виробiв. I.Переборщиков вiдвiдував гончарiв Макарового Яру та с. Хорошилове, даючи їм при цьому по- ради щодо вдосконалення гончарної справи60. Беручи до уваги висловленi кустарями поба- 56Там само.– С. 150. 57Доклад Славяносербской Уездной Земской Управы о развитии гончарного промысла // Журналы и докла- ды Славяносербского Уездного Земского Собрания 49- й очередной сессии 1914 г. и экстренных заседаний 25 января и 22 августа 1914 г.– Луганск: Типография С.М.Гаммерштейн, 1915.– С. 210. 58Скачков П. Обзор гончарного промысла в с .Макаров- Яр...– С. 149. 59Там само.– С. 151. 60Там само.– С. 146. жання щодо обстеження глин, зважаючи на те, що результати проведених ранiше експеримен- тiв нiде не обнародувалися, а також враховую- чи те, що аналiз одного зразка глини кошту- вав 42 крб., Слов’яносербська повiтова управа вiдрядила iнструктора-керамiста I.Переборщикова зi зразками глин, взятими з глинищ поблизу Макарового Яру, до Миргородської художньо- промислової школи iм. Миколи Гоголя. З 10 ли- пня до 25 серпня разом iз викладачами шко- ли вiн проводив рiзноманiтнi аналiзи макарово- ярiвських глин. Висновки мiстили рекомендацiї щодо придатностi тiєї чи iншої глини для вигото- влення певної групи глиняних виробiв (табл. 3)61. Результати обстеження глин Макарово-ярiв- ської волостi виявилися обнадiйливими для май- бутнього розвитку тамтешнього гончарства. По- перше, з’ясувалося, що значний масив гончарних глин довкола Макарового Яру можна було вико- ристати для виготовлення рiзноманiтної глиняної продукцiї, а глини, якi гончарi вважали неприда- тними для виробництва, наприклад, бiлоусiвська чи новокиївська, що знаходилися на вiддалi 1,5- 2 верст, за своїми характеристиками були не гiр- шими за глини Мартенса, вiддаленi вiд осередку на 8-9 верст. По-друге, врахування результатiв лабораторних аналiзiв у практичнiй роботi гонча- рiв сприяв їх переорiєнтуванню на виготовлення тих видiв продукцiї, якi були економiчно доцi- льнiшими для того чи iншого виробника i який можна було на той час бiльш вигiдно продати. Так, тисяча глечикiв на ринку коштувала 25 крб., а квадратний сажень облицювальної плитки (у 1 квадратному сажнi було 268 шт. плиток) – 40 крб., не кажучи вже про кахлi. Тому реко- мендуючи виготовляти з цiєї глини лише певнi вироби, якi були для цiєї сировини найоптималь- нiшими, земство таким чином сприяло рацiоналi- зацiї гончарного виробництва62. Вiдтодi гончарний промисел Макарового Яру перейшов до нового етапу свого iснування. Зем- ство почало звертати на нього особливу увагу, прагнучи максимально профiнансувати всi iнiцiа- 61Скачков П. Обзор гончарного промысла в с. Макаров- Яр...– С. 147-148. 62Скачков П. Обзор гончарного промысла в с. Макаров- Яр...– С. 148-149. ЛЮДМИЛА ОВЧАРЕНКО. Дiяльнiсть Слов’яносербського повiтового земства... 547 548 3-4’2009 Народознавчi Зошити тиви в цьому напрямку. Слов’яносербськi повiтовi земськi збори 1914 р. ухвалили: – внести до земського кошторису на 1915 рiк 1280 крб. для потреб гончарної майстернi; – доручити земськiй управi пiдготувати звiт про вплив гончарної майстернi на мiсцеве виробництво; – порушити клопотання перед губернськими зе- мськими зборами щодо асигнування 640 крб. на утримання гончарнi та iнструктора з гончарної справи63. 1914 р. Слов’яносербське повiтове й Катерино- славське губернське земства асигнували на роз- виток гончарного промислу 1800 крб., а на 1915 таких витрат було заплановано в сумi 1280 крб.64. Так було покладено початок системнiй робо- тi з пiдтримки гончарного промислу. Потрiбний був лише час для того, щоб запровадити в життя всi запланованi заходи i першим з них мало бути ґрунтовне геологiчне обстеження мiсцевих покла- дiв глин з метою визначення їх обсягiв та глиби- ни залягання. Значнi перспективи збуту гончар- ної продукцiї вiдкривало плановане шлюзування рiчки Сiверський Донець65. На жаль, подальшi подiї (Перша свiтова вiйна, бiльшовицький переворот 1917 р., громадянська вiйна) не дозволили здiйснити заплановане в по- вному обсязi. В одному iз тогочасних земських видань iз сумом констатувалося, що через призив на мобiлiзацiю в 1915 р. “инструктора гончарно- го производства, по гончарному делу в с. Макаров Яр почти не проходили работы. Вновь пригла- шенный инструктор после трёх месяцев оставил службу по причине низкого оклада”66. Пiдсумовуючи викладене вище, необхiдно за- 63Журнал 49-го очередного Славяносербского Уездного Земского Собрания сессии 1914 г. Заседание 6 ноября // Журналы и доклады Славяносербского Уездного Земского Собрания 49-й очередной сессии 1914 года и экстренных заседаний 25 января и 25 августа 1914 г.– Луганск: Типо- графия С.М.Гаммерштейн, 1915.– С. 164, 209. 64Смета расходов Славяносербского уездного земства на 1911 г...– Приложение.– С. 33-187. 65Скачков П. Обзор гончарного промысла в с. Макаров- Яр...– С. 151. 66О пособии Словяносербского уезда Екатеринославской губернии земской управе на содержание инструктора о гон- чарном производстве // Державний архiв Луганської обл.– Ф. 395.– Оп. 2.– Од. зб. 2.– Арк. 67. значити, що Слов’яносербське повiтове земство, на територiї якого знаходилося гончарне се- ло Макарiв Яр, було одним iз найпрогресивнi- ших земств Катеринославської губернiї. На поч. ХХ ст., особливо у першiй половинi 1910-их рp., воно активно сприяло розвитку гончарного вироб- ництва в повiтi, крок за кроком рухалося вперед, можливо, в чомусь виявляючи меншу наполегли- вiсть i послiдовнiсть, анiж того вимагали умо- ви й швидкоплинний час. Однак запроваджен- ня виготовлення полив’яних виробiв, вiдкриття в Макаровому Ярi навчально-показової гончарної майстернi, дослiдження властивостей та експлу- атацiя нових родовищ мiсцевих глин, розширен- ня асортименту глиняних виробiв, залучення до навчання в гончарнi селян з iнших сiл, популя- ризаторська дiяльнiсть керiвника майстернi, спiв- праця з Миргородською художньо-промисловою школою iм. Миколи Гоголя – усе це свiдчило про послiдовнi дiї земства в напрямку пiдтримки гон- чарного промислу. Не всi реалiзованi заходи були достатньо ефективними, але вони мали на метi в умовах зростання промислового виробництва ке- рамiки пiдтримати традицiйне гончарство, розши- рити сферу його впливу, ринки збуту продукцiї, залучити до цього заняття молодь i таким чи- ном протидiяти його занепаду. Земськi дiячi ус- вiдомлювали важливiсть гончарства не тiльки для тогочасної економiки повiту, а й для змiцнення матерiальних статкiв родин кустарiв. Тому вони активно обговорювали й планували певнi захо- ди, повнiстю реалiзувати якi не вдалося з кiлькох причин: через недосвiдченiсть у цiй справi самого земства, через вiдсутнiсть досвiдченого керiвника – фахiвця з гончарної справи, через обережнiсть i нерiшучiсть самих кустарiв. Проте неперебор- ною перешкодою на шляху поступального розви- тку макарово-ярiвського гончарства стали вiдомi iсторичнi подiї, суспiльнi катаклiзми й бiльшови- цькi експерименти, якi в пiдсумку призвели до повного занепаду й зникнення гончарства в до- ти найбiльшому на межi Слобiдської України й Донбасу гончарному осередку Луганщини.