Книга, написана серцем
Рецензія на книгу: Овсiйчук Володимир. Мистецька спадщина Тараса Шевченка у контекстi європейської художньої культури.– Львiв: Iнститут народознавства НАН України, 2008.– 414 с. з iл....
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2009
|
| Назва видання: | Народознавчі зошити |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77452 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Книга, написана серцем / Т. Кара-Васильєва // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 580-582. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-77452 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-774522015-03-02T03:02:00Z Книга, написана серцем Кара-Васильєва, Т. Рецензії Рецензія на книгу: Овсiйчук Володимир. Мистецька спадщина Тараса Шевченка у контекстi європейської художньої культури.– Львiв: Iнститут народознавства НАН України, 2008.– 414 с. з iл. 2009 Article Книга, написана серцем / Т. Кара-Васильєва // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 580-582. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77452 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Кара-Васильєва, Т. Книга, написана серцем Народознавчі зошити |
| description |
Рецензія на книгу: Овсiйчук Володимир. Мистецька спадщина Тараса Шевченка у контекстi європейської художньої культури.– Львiв: Iнститут народознавства НАН України, 2008.– 414 с. з iл. |
| format |
Article |
| author |
Кара-Васильєва, Т. |
| author_facet |
Кара-Васильєва, Т. |
| author_sort |
Кара-Васильєва, Т. |
| title |
Книга, написана серцем |
| title_short |
Книга, написана серцем |
| title_full |
Книга, написана серцем |
| title_fullStr |
Книга, написана серцем |
| title_full_unstemmed |
Книга, написана серцем |
| title_sort |
книга, написана серцем |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77452 |
| citation_txt |
Книга, написана серцем / Т. Кара-Васильєва // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3-4 (87-88). — С. 580-582. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT karavasilʹêvat kniganapisanasercem |
| first_indexed |
2025-07-06T01:43:28Z |
| last_indexed |
2025-07-06T01:43:28Z |
| _version_ |
1836860004055908352 |
| fulltext |
580 3-4’2009 Народознавчi Зошити
Рецензiї
Тетяна КАРА-ВАСИЛЬЄВА
КНИГА, НАПИСАНА СЕРЦЕМ
Tetyana KARA-VASYLYEVA. A Book Written
With Heart.
Овсiйчук Володимир. Мистецька спадщина Та-
раса Шевченка у контекстi європейської художньої
культури.– Львiв: Iнститут народознавства НАН
України, 2008.– 414 с. з iл.
Кожна книга Володимира Антоновича Овсiй-
чука – справжня подiя в культурному i науковому
життi України. Сьогоднi – вiн один з тих небага-
тьох дослiдникiв такої глибокої ерудицiї й унiвер-
сального енциклопедичного кругозору. Коло його
iнтересiв охоплює дуже широкий спектр проблем,
пов’язаних з аналiзом iсторiї українського мис-
тецтва вiд Х до ХХ ст., вiд його витокiв i до
найвищих етапiв розвитку. Його ґрунтовнi моно-
графiї вже увiйшли до золотого фонду здобут-
кiв нашої науки. Його зацiкавлення завжди дуже
широкi, масштабнi, вони висвiтлюють найбiльш
цiкавi i гострi проблеми тiєї чи iншої епохи. Серед
дослiджень слiд назвати, в першу чергу, “Укра-
їнське мистецтво другої половини ХVI – першої
половини ХVIII ст.” (К., 1985); “Майстри укра-
їнського бароко: Жовкiвський художнiй осередок”
(К., 1996); “Українське малярство Х-ХVIII сто-
лiть: Проблема кольору” (Львiв, 1998); “Олекса
Новакiвський” (Львiв, 1998); “Класицизм i ро-
мантизм в українському мистецтвi” (К., 2001) та
багато iнших.
Принципово важливим є те, що всi проблеми
розвитку українського мистецтва, еволюцiю його
стилiв i напрямкiв, вiн розглядає в тiсному кон-
текстi з аналiзом процесiв всесвiтньої художньої
культури. Саме завдяки глибоким аналогiям, алю-
зiям i порiвнянням виявляється певна взаємодiя з
мистецтвом iнших країн. Уважний i проникливий
погляд Володимира Антоновича висвiтлює пара-
лелi i плодотворнi зв’язки мiж iталiйським Вiдро-
дженням i українською культурою, рефлексiї що-
до давнього українського i вiзантiйського iконо-
пису з’ясовують ряд опосередкованих контактiв i
типологiчних паралелей, постатi митцiв ХIХ ст.
знаходяться в контекстi основних напрямкiв євро-
пейського художнього процесу. Все це стало на-
слiдком глибокого постiйного вивчення музейних
колекцiй України, Росiї, Європи, США, систе-
матичних подорожей i знайомством з пам’ятка-
ми мистецтва. Як дослiдник Володимир Антоно-
вич органiчно поєднує в собi класичнi академiч-
нi знання i пiдходи з надзвичайно високим емо-
цiйним сприйняттям творiв мистецтва, а також
з величезним досвiдом музейної роботи i працi
реставратора.
Впродовж багатьох рокiв В.Овсiйчук розробляє
проблеми кольору i композицiї в живописi, плiд-
но працює над аналiзом мистецьких процесiв та
еволюцiї художнiх стилiв i напрямкiв, спiввiдно-
шення українського мистецтва iз здобутками єв-
ропейської культури. Саме цi засадничi основи
стали висхiдними у написаннi нової працi, яка
нещодавно вийшла друком: ”Мистецька спадщи-
на Тараса Шевченка у контекстi європейської
художньої культури” (Львiв, 2008). Ця моно-
графiя є наслiдком багаторiчних творчих роздумiв
i мiркувань, щодо творчостi Шевченка, здогадок
i переживань, узагальнень, а вiдтак – несподi-
вано гострих поглядiв i новаторських iдей. До
неї ще нiхто з дослiдникiв так повно i вичерп-
но не представив малярську велич Кобзаря, адже
В.Овсiйчук синтетично розглядає постать Шев-
ченка в усiй повнотi образу – в єдностi проявiв
– громадськiй, поетичнiй i малярськiй. Широта
охоплення мистецьких явищ досягається кiлько-
ма чинниками i, в першу чергу, аналiтичним ви-
вченням свiтового художнього процесу, глибоким
ТЕТЯНА КАРА-ВАСИЛЬЄВА. Книга, написана серцем. 581
пiзнанням iсторiї України i шанобливим, благого-
вiйним ставленням до величi Генiя Шевченка.
В глибокiй, змiстовнiй передмовi до монографiї
академiк НАН України С.Павлюк, зусиллям яко-
го була видана ця книга, вiдзначає, що основною
метою автора книги було “упiймати суть малярсь-
кого єства Шевченка”, який був для українського
народу “незборимою силою у вiковiчних прагнен-
нях нацiональної Свободи, морально-естетичною
опорою на цьому величному Шляху, а врештi –
Лицарем нацiї i її Провiдником” (с. 7).
В пристрасному, гостро публiцистичному
вступному словi Володимир Антонович Овсiйчук
зазначає, що кожне поколiння визначає свiй курс
i свою життєву програму ставленням i оцiнкою
до священного iменi Шевченка – “Україна тому
стала Україною, що в неї був Шевченко, не за-
губився наш народ на задвiрках iсторiї, а визна-
чився нарештi незалежним мiсцем серед вiльних
народiв, i в цьому величезна заслуга її генiаль-
ного сина” (с. 9). Автор ставить собi за основ-
ну мету розглянути спадок генiального художни-
ка, його трагiчну долю, в контекстi європейсь-
кого мистецтва, висвiтлюючи навчання в Петер-
бурзькiй Академiї мистецтв, у майстернi славет-
ного К.Брюлова, пiд час перебування в Петербу-
рзi, подорожi на Україну, рокiв заслання. Фак-
тами бiографiї, аналiзом поезiї i художнiх уст-
ремлiнь, на сторiнках монографiї перед нами по-
стає образ митця, широко обiзнаного з європейсь-
ким художнiм процесом, всесвiтньою культурою,
глибоко зануреного в iсторiю свого народу, його
славетне минуле. Саме цим В.Овсiйчук спросто-
вує поширену думку про Шевченка-художника,
як генiального самородка, який не мав система-
тичної освiти.
Основне мiсце в монографiї займає аналiз
портретного живопису, в першу чергу серiя авто-
портретiв, яка розпочалася з автопортрета 1840 р.
Вiн, як зазначає автор, розпочинає велику сто-
рiнку в українському мистецтвi, органiчно увi-
йшов у традицiю європейського i росiйського
автопортрету.
Автор монографiї розглядає його стилiстичну
спрямованiсть в контекстi появи романтизму, не
тiльки як мистецького стилю, а швидше як ху-
дожньої течiї, що прийшла, а iнодi iснувала од-
ночасно з пануючим класицизмом. В творчос-
тi Шевченка романтизм став свiтоглядним ви-
разником нацiонального почуття i настрою. Слiд
вiдзначити широку амплiтуду аналiзованих Ов-
сiйчуком творiв Брюлова, Кiпренського, Орло-
ва, Делакруа, Жерiко, акцентуваннi на зверненнi
Шевченка до вивчення спадщини Рубенса i Ван
Дейка. Вiн чiтко пiдкреслює, що “Автопортрет”
1840 р. став свого роду манiфестом набутої Шев-
ченком майстерностi, в його написаннi вiн вiд-
ходить вiд попереднiх традицiй, визначає новий
пiдхiд до людини, i вiднинi портрет у творчос-
тi митця буде розвиватись по реалiстичнiй течiї
з пiдкресленням iндивiдуальних неповторних рис
конкретної людини i цiлого поколiння, що було
новаторським, революцiйним пiдходом на той час.
Особливо тонко й емоцiйно В.Овсiйчук аналiзує
ряд жiночих портретiв, виконаних пiд час пере-
бування в Українi. Це, в першу чергу, зображе-
ння Т.Маєвської, Г.Закревської, Горленко. Дуже
глибоко, емоцiйно i схвильовано автор подає пси-
хологiчний аналiз портрету Катерини Кейкуато-
вої, доля якої вразила поета, i в його уявi вона
постає як “трагедiя проданої молодостi”. Серце
поета бринiло вiд жiночих чарiв, свої почуття вiн
вiдтворював не лише в портретах, а й у поезiї,
але у життi поету Бог послав лише Музу, i во-
на єдина була йому вiрною. Володимир Антоно-
вич на сторiнках книги подає глибокий мистец-
твознавчий аналiз живопису Шевченка, який є
виявом не лише його аналiтичного, глибоко пси-
хологiчного проникнення в образ портретованих,
а й являє собою глибоке знання основ живопису
i тогочасної технiки лесування. Саме цi блискучi
характеристики є особливо важливими у роботi.
Вони стали наслiдком глибокого проникнення в
особливостi художнього методу, в технологiю жи-
вопису митця завдяки тому, що В.Овсiйчук має
величезний досвiд музейної роботи, багатолiтньої
працi реставратора, живописця, а головне – вмiн-
ня “бачити i слухати” твори мистецтва, чутливо
реагувати на прекрасне, пропускати через тонкi
струни свого серця i душi. А вона у нього, мов
Еолова арфа, вiдгукається i безпомилково вiдчу-
ває все iстинно прекрасне!
В книзi В.Овсiйчук вiдзначає, що Шевченко-
художник вражає високою культурою малюнка,
вiн вроджений художник-портретист, наче приз-
начений долею зберегти образи людей України,
Росiї, Казахстану. Крiм того, вiн належить до не-
великого гурту найвидатнiших акварелiстiв свiту.
Наведенi твори, їх художнiй аналiз пiдтверджу-
ють цю тезу.
582 3-4’2009 Народознавчi Зошити
Одне з центральних мiсць в монографiї вiдве-
дено детальному аналiзу епохального твору укра-
їнського мистецтва ХIХ ст., – картинi “Кате-
рина”. Автор зазначає, що в ньому схрестили-
ся майже всi тогочаснi проблеми: полiтичнi, на-
цiональнi, соцiальнi, моральнi або взагалi за-
гальнолюдськi. Таких тем i таких масштабних
алегорично-реальних образiв в українському мис-
тецтвi до тих пiр не було. В цiй роботi “переплiта-
лась iсторiя i побутова сцена, полiтичний памфлет
i народна трагедiя, сарказм i сатира, та передусiм
висока поетичнiсть, iдеал i реальнiсть” (с. 74).
Вся книга побудована за двома частинами.
Перша – “Шлях широкий i вiльний” i друга час-
тина – “Роки терпiнь i поневiрянь”. Цi назви
яскраво i чiтко окреслюють етапи трагiчної бiо-
графiї митця. В першiй частинi детально прос-
тежено етапи становлення митця, його навчан-
ня, першої подорожi на Україну, створення таких
етапних робiт, як “Селянська родина”, серiї “Жи-
вописна Україна”, ряду видатних портретiв.
У другiй частинi змальованi жахливi умови за-
слання, створення ряду автопортретiв, особливо
1847, 1851 рр., останнi сповненi глибокого бо-
лю i трагiзму автопортрети в темному, в свiтлому
костюмi 1860 р., автопортрет з свiчкою 1861 р.
та останнiй автопортрет, написаний незадовго до
смертi 1861 р. Вони, як пише Володимир Анто-
нович, надiленi Рембрантiвською глибиною i бли-
зьким до голландця пластичним рiшенням, “скла-
дають винятковий за виразом i складнiстю змiс-
ту нi з чим не зрiвняний монолог, == тут ду-
ша не рвалася назовнi, притихла, наповнюючись
внутрiшнiми думами його i болями, якi перепо-
вняли втомленного i змученого Шевченка..., це
догоряння спалаху в мороцi ночi. Тому в очах
велич митi, згусток суму i пекучий бiль за швид-
коплинним життям та нездiйсненними творчи-
ми дiяннями” (с. 400-401). Усамiтненiсть, зосе-
редженiсть на внутрiшнiх переживаннях, дають
можливiсть Шевченко так глибоко проникнути
у внутрiшнiй свiт портретованих. На сторiнках
монографiї автор подає блискучi аналiзи портре-
тiв М.Лазаревського, М.Щепкiна, А.Олдрiджа,
Ф.Брунi. Щирi, зворушливi роботи Марiї та Ми-
хайла Максимович, якi вiн зробив перебуваючи в
їх маєтку у Прохоровiцi. У кожному портретi, як
наголошує В.Овсiйчук, важливим є заставити го-
ворити очi, через якi випромiнювалося б напруже-
не внутрiшнє почуття. Не можна забути погляд
Ганни Закревської, Iллi Лизогуба, автопортрета
1847 р. у солдатськiй формi. Тому великою зна-
хiдкою книги є iдея укрупнення певних фрагмен-
тiв в портретах, i саме тому поданi наче зблизь-
ка, як крупний план в кiнематографi, западають в
душу обличчя К.Кейкуатової, сповнене трагiчної
самоти, чарiвнi очi Г.Закревської, якi є наче свi-
чiнням душi, яка була для Шевченка вечiрньою
Зорею.
– Нiхто не зна мого раю,
I сама не знаєш,
Що витаєш надо мною,
Я зоря над гаєм.
Це очi України, так щиро оспiваної в поезiї
самого Кобзаря, в народних думах i пiснях.
Значне мiсце в монографiї займає аналiз гра-
фiчної творчостi Шевченка в перiод 1859-69 рр.
Саме в цiй царинi вiн досягає вершин своєї майс-
терностi, отримує звання Академiка Академiї ху-
дожеств. Автор зазначає, що вся творчiсть мит-
ця є автобiографiчню, вiн присутнiй у кожному
намальованому творi, – чи явно, чи опосередко-
вано, адже з багатьма героями спiльно прожи-
то – згадати сепiї “У в’язницi”, “Кара колод-
кою”, “Циган”, “Старець на кладовищi”. Навiть
у невiльницьких пейзажах Мангишлаку, як пи-
сав Кулiш, “Душа Тарасова в тих краєвидах так i
сяє”. В монографiї подано детальний аналiз робо-
ти “Притча про блудного сина”, яка, як наголо-
шує автор, є його генiальне творiння, що входить
у шеренгу видатних творiв європейського мистец-
тва ХIХ ст.
Сьогоднi В.А.Овсiйчук – доктор мистецтво-
знавства, професор, член-кореспондент АМУ.
Серед його численних нагород i премiй є найви-
ща – вiн є лауреат Нацiональної премiї України
iм. Т.Шевченка, своєю книгою вiн ще раз пiд-
твердив це високе звання.
Володимир Антонович Овсiйчук написав кни-
гу серцем i душею. В заключеннi вiн пiдкреслив,
що Шевченко, його “графiчнi i малярськi твори
сприймалися як нацiонально дорога та iконогра-
фiчно близька, як i поезiя, дорогоцiнна частка ду-
ховного життя України. Цi твори входили в що-
деннiсть українського народу, як його складова,
така ж виразна i хвилюючи духовна, як iкона”.
Своєю блискучою книгою, капiтальним дослi-
дженням вчений довiв, що Шевченко-художник
належить не лише Українi – а всьому людству.
|