Стереотипи поведiнки української молодi (за матерiалами українських народних пiсень про кохання)
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2009
|
| Schriftenreihe: | Народознавчі зошити |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77455 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Стереотипи поведiнки української молодi (за матерiалами українських народних пiсень про кохання) / І. Бокало // Народознавчі зошити. — 2009. — № 5-6 (89-90). — С. 772-778. — Бібліогр.: 41 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-77455 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-774552015-03-02T03:02:02Z Стереотипи поведiнки української молодi (за матерiалами українських народних пiсень про кохання) Бокало, І. Статті 2009 Article Стереотипи поведiнки української молодi (за матерiалами українських народних пiсень про кохання) / І. Бокало // Народознавчі зошити. — 2009. — № 5-6 (89-90). — С. 772-778. — Бібліогр.: 41 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77455 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Бокало, І. Стереотипи поведiнки української молодi (за матерiалами українських народних пiсень про кохання) Народознавчі зошити |
| format |
Article |
| author |
Бокало, І. |
| author_facet |
Бокало, І. |
| author_sort |
Бокало, І. |
| title |
Стереотипи поведiнки української молодi (за матерiалами українських народних пiсень про кохання) |
| title_short |
Стереотипи поведiнки української молодi (за матерiалами українських народних пiсень про кохання) |
| title_full |
Стереотипи поведiнки української молодi (за матерiалами українських народних пiсень про кохання) |
| title_fullStr |
Стереотипи поведiнки української молодi (за матерiалами українських народних пiсень про кохання) |
| title_full_unstemmed |
Стереотипи поведiнки української молодi (за матерiалами українських народних пiсень про кохання) |
| title_sort |
стереотипи поведiнки української молодi (за матерiалами українських народних пiсень про кохання) |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77455 |
| citation_txt |
Стереотипи поведiнки української молодi (за матерiалами українських народних пiсень про кохання) / І. Бокало // Народознавчі зошити. — 2009. — № 5-6 (89-90). — С. 772-778. — Бібліогр.: 41 назв. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT bokaloí stereotipipovedinkiukraínsʹkoímolodizamaterialamiukraínsʹkihnarodnihpisenʹprokohannâ |
| first_indexed |
2025-07-06T01:43:35Z |
| last_indexed |
2025-07-06T01:43:35Z |
| _version_ |
1836860011777622016 |
| fulltext |
772 5-6’2009 Народознавчi Зошити
Статтi
Iрина БОКАЛО
СТЕРЕОТИПИ ПОВЕДIНКИ
УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДI
(ЗА МАТЕРIАЛАМИ
УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ПIСЕНЬ
ПРО КОХАННЯ)
Iryna BOKALO. On Stereotypes of Ukrainian
Youth’ Behaviour after Materials of Ukrainian Folk
Songs on Loving.
Нацiональна поведiнка була знаковою не лише
в контекстi обряду, а й певнi її стереотипи прояв-
лялися в побутi. Останнiй (побут) значно менше
перебував пiд охороною традицiї, тому позаобря-
довi знаки закарбувалися у нацiональнiй пам’ятi
не так мiцно. Правила побутової поведiнки за-
крiплювалися звичаєвим правом, втiлювалися у
фольклорi. Одним iз джерел їх вивчення є народ-
нi пiснi про кохання, якi найповнiше вiдобража-
ють життя молодi загалом, правила i норми, за
якими мають чинити хлопець i дiвчина, стосунки
закоханих, їхнi взаємини з батьками, ставлення
до громади тощо. Зокрема, у Карпатському регiо-
нi iснувала система найдоцiльнiших форм вихо-
вання, звичаїв у стосунках мiж дiвчатами i хлоп-
цями1, що, зрештою, було типово для всiх україн-
цiв. Звичаєве право, весiльнi звичаї, а також ве-
сiльнi пiснi, прислiв’я i приказки, пiснi родинного
життя, соцiально-побутовi пiснi дають тiльки до-
датковi вiдомостi про деякi з аспектiв молодечого
буття. Як зазначив I.Франко, родинно-побутовi
пiснi цiкавi особливо тим, що майже всi вони,
“з виїмком деяких вандрiвних, а лиш до нашого
життя бiльше чи менше приноровлених”, мають
майже сучасне походження, “як се доказує бесi-
да, чиста, без архаїзмiв, часом зовсiм локально
1Горинь Г. Громадський побут сiльського населення
Українських Карпат (ХIХ – 30-тi роки ХХ ст.).– К.: На-
ук. Думка, 1993.– С. 176.
забарвлена, як доказують також зовсiм новi су-
часнi поняття i обставини, в них зображенi”2. З
цього погляду кожна пiсня про кохання завдяки
детальному аналiзу набуває додаткового iнформа-
тивного значення: крiм того, що оберiгає родинне
передшлюбне виховання, фiксує порушення iсну-
ючих норм поведiнки молодих людей, ще й оцiнює
явища, якi з’являються у суспiльствi, визначає,
чи сумiсними є цi явища iз звичаєвою регiональ-
ною та українською культурою.
Один iз найбiльш поширених об’єктiв зобра-
ження народної пiснi про кохання є закохана па-
ра. В українцiв – це хлопцi i дiвчата, якi досягли
шлюбного вiку (18-30 рокiв i 15-25 рокiв вiдпо-
вiдно). Це красивi, працьовитi, кмiтливi й розум-
нi, добре вихованi люди, вони знають родиннi та
громадськi традицiї, тому вже можуть створити
самостiйну сiм’ю.
Поведiнка тих молодих людей, якi створюють
пару, змiнюється. Оскiльки афiшувати свої сто-
сунки особливо на перших етапах зустрiчання не
було прийнятим в українцiв, тому виражати свої
почуття, симпатiю молодi доводилося через сим-
волiчнi коди. Часто цi коди були настiльки поши-
реними i вiдомими, що їх вияви були спрямованi
на публiчнiсть (наприклад, напоїти коня, дати на-
питися самому парубковi, випрати його сорочку –
це поведiнковi етнокоди, якi не можуть бути при-
хованими вiд “чужих очей”). Деякi з елементiв
поведiнки закоханих набувають символiчного на-
повнення, яке стає зрозумiлим лише з контексту
пiснi, хоча має глибиннi коренi та не iснує поза
нацiональною символiкою i традицiєю.
Якщо детально проаналiзувати народнi пiснi
щодо наявностi таких знакових елементiв поведiн-
ки i з огляду на їх поширенiсть, то цi етнокоди
можна умовно подiлити на кiлька груп. Першу
групу складають тi етнокоди, якi проявляються
публiчно – в середовищi молодi, при батьках, в
iнших громадських мiсцях. До другої групи нале-
жать тi, якi вiдбуваються на самотi – виявляю-
ться пiд час зустрiчей, розлуки закоханих, у си-
туацiях, коли дарують подарунки та при вiдмовi
2Франко I. Жiноча неволя в руських пiснях народних
/ Франко I. Зiбрання творiв: У 50 т.– К.: Наук. Думка,
1980.– Т. 26.– С. 211.
IРИНА БОКАЛО. Стереотипи поведiнки... 773
вiд них. Окремою групою можна вважати типовi
знаки “нечесної” негативної поведiнки. I безумов-
но, треба видiлити таку стереотипну поведiнку та
її елементи, якi вказують на наявнiсть чи вiдсут-
нiсть статевих стосункiв i пов’язанi iз символом
калини. Всi цi етнокоди є елементами нацiональ-
ної молодiжної культури, у народних пiснях про
кохання вони виявляються у рiзних комбiнацiях,
їх значення є символiчним. Тому варто розгляну-
ти їх у процесi розвитку стосункiв закоханих, а
не вiдокремлено за групами.
Привiтнiсть – одна iз визначальних норм суспi-
льної поведiнки українцiв. Типова побутова си-
туацiя, описана в народнiй пiснi, є виявом цiєї
норми:
Iшов козак дорогою: “Помогай Бiг, женче!”
Вона йому одвiчала: “Здоров бувай, серце!”3.
Така особлива вiдповiдь є словесним кодом –
виявом прихильностi до парубка. Те, що дiя вiд-
бувається у полi, коли дiвчина жне, пiдкреслює
значимiсть працелюбностi дiвчини. Це етнокод,
який виявлений у громадському мiсцi, адже на
жнивах збиралося багато люду.
Подiбнi поведiнковi словеснi коди у народних
пiснях про кохання є досить поширеними. Дотри-
мання їх було запорукою щастя в коханнi, збере-
женнi честi дiвчини i роду. Вiдповiдно, порушен-
ня чи незнання цiєї знакової системи призводи-
ло до громадського осуду, недоброзичливої слави,
втрати авторитету роду тощо.
Знаки уваги зазвичай пов’язанi iз певними дi-
ями, наприклад, парубки просять напоїти коня.
Символiка води просочується i в цю пiсню майже
непомiтними зовнiшньо, але змiстовно наповне-
ними мотивами. До того ж, про дiю напоїти коня
можна говорити як про поведiнковий стереотип,
який означав єднiсть, цiлiснiсть закоханої пари.
Цей факт через протилежне звучить у таких ряд-
ках народної пiснi:
– Дiвчино моя, напiй же коня,
Да з холодної да криниченьки,
З нового вiдра!
– Як буду твоя, напою i два,
3Пiснi кохання / Упоряд., передм. О.I.Дея.– К.: Днiпро,
1986.– С. 40.
Да з холодної да криниченьки,
З нового вiдра!4
Дiвчина вiдмовляється напоїти коня: так во-
на виявляє те, що не симпатизує хлопцевi. Тут
звучить чiткий натяк, що пара ще не створена.
Iнший варiант пiснi фiксує, крiм прохання на-
поїти коня, пропозицiю стати дружиною парубка,
що виражено через етнокод “сiдати на коня”:
– Дiвчино моя, сiдай на коня,
Та й поїдем в чисте поле
До мого двора5.
Це один iз тих етнокодiв, який, з одного боку,
є надзвичайно насичений фактично (пропозицiя
одруження), а з другого – евфемiчним, бо нази-
ває поняття сталим виразом. Спорiдненим iз ет-
нокодом “напоїти коня” можна вважати поняття
дати напитися самому хлопцевi6, проте тут може-
мо вiдшукати глибше пiдґрунтя. В обох випадках
присутнiй архетип води. Звичайно, дають напи-
тись тим, кого люблять: це вияв прихильностi,
симпатiї та взаємних почуттiв.
Якщо дiвчина не виявляє до парубка жодної
прихильностi, то мотив “напоїти коня” пiдсилю-
ється й iншими – вiдмовою вiд подарункiв:
– Гей, ой дай, Боже,
Недiлi дiждати, –
Черевички куплю!
– Не купуй ти менi,
А купи ти собi:
Гей, єсть у мене
Отець, рiдна мати,
То й куплять менi!7
Вiдмова звучить у пiснi тричi, чiтко i зрозумi-
ло, хоча передана символiчними кодами: вiдмовою
напоїти коня, прийти на побачення, вiд подарун-
кiв. Характерна для українського фольклору три-
кратнiсть свiдчить про обдуманiсть вiдмови дiв-
чини, а також про традицiйнiсть ситуацiї.
4Пiснi кохання...– С. 41.
5Зап. 2008 р. I.Бокало в с. Опарi Дрогобицького р-ну
Львiвської обл. вiд Дякович М.В., 1957 р. н.
6Музиченко Я. Вода // Українськi символи / За
ред. М.Дмитренка.– К.: Народознавство, 1994.– С. 54.
7Пiснi кохання...– С. 36.
774 5-6’2009 Народознавчi Зошити
Важливим кроком у становленнi закоханої па-
ри стають численнi вечiрнi зустрiчi. Якщо вони
вiдбуваються на людях, у колi друзiв, то вчин-
ки хлопця i дiвчини не повиннi бути афiшова-
ними, непристойними. “Нарiкання, пересуди, ли-
хий поголос йшов по селу про ту дiвчину, яка
була занадто нерозсудливою в поведiнцi або ж
занадто перебирала женихами. Часто в народних
пiснях Закарпаття звучить негативна оцiнка “па-
радної дiвки”. Так само осуджувався хлопець, що
залицявся до кiлькох дiвчат одночасно, заходив
до хати дiвчини, не маючи намiру одружитися”8.
Допустимими були жарти, важливою рисою ха-
рактеру вважалося вмiння пiдтримувати розмову.
А коли зустрiчалися удвох, прояви почуттiв ста-
вали щирiшими, бiльш вiдкритими. Треба сказа-
ти, що страх перед славою i тут переслiдує дiв-
чину. Тому хлопець, який береже честь обраницi,
дбає про це також: вiн навiть обережно викликає
кохану iз дому на вечiрнє побачення:
Ой у полi двi тополi,
А третяя вишня,
Грає козак на дудочку,
Щоб дiвчина вийшла9.
Ой не стелися, барвiночку,
Не коренем – листом!
Кличе козак дiвчиноньку
Не голосом – свистом!10
Свист чи гра на музичному iнструментi стає
умовним знаком – знаком очiкування, знаком
присутностi.
Запрошення милого завжди ненав’язливi, спо-
вненi терпимостi та нiжностi. Iнодi вони настiль-
ки метафоричнi, що розгадати цi поетичнi коди
зможе тiльки близька кохана людина:
Ой зiйду я над ярочок, пущу голосочок:
Дзвони, дзвони, голосочку, по всьому ярочку,
Нехай мене той зачує, що в полi ночує;
Нехай мене той забачить, що в полi
маячить11.
8Горинь Г. Громадський побут сiльського населення
Українських Карпат (ХIХ – 30-тi рр. ХХ ст.).– С. 176.
9Пiснi кохання...– С. 52.
10Там само.– С. 53.
11Труды этнографическо-статистической экспедиции в
Западно-русский край. Материалы и исследования, собран-
Хлопець викликає дiвчину на побачення свис-
том, музичною грою. Дiвчина спiває, чим має
привернути до себе увагу. Очевидно, такi ситуа-
цiї типовi, їх вiдображення часто звучать у народ-
них пiснях. З огляду на це можемо сказати, що
вони становлять елементи стереотипної поведiнки
української молодi.
Одним iз ключових ознак поведiнки закоханих
неодружених молодих українцiв є збереження та-
ємницi самих стосункiв. Якщо вони не заверша-
ться одруженням, то честь дiвчини та авторитет
її роду будуть порушенi. Отже, усi дiї та вчинки
повиннi були бути максимально непомiтними для
iнших. Хлопцi, якi дотримуються цих традицiй,
прагнуть оберегти честь дiвчини, пiклуються про
те, щоб приходити до дiвчат непомiченими. То-
му i символiка слiду у пiснях про кохання стає
особливо важливою. Ось, наприклад, такий до-
слiджуваний текст зберiг синкретичнi поетичнi та
символiчнi коди, пов’язанi зi слiдом:
Засвiти, мiсяцю, звечора на всю нiчку,
Нехай перебреду до миленької рiчку.
Нехай перебреду, нехай нiжок не замочу,
Нехай люди не знають, що до дiвчини ходжу12.
Уривок насичений символiчним змiстом, що
мiстить кiлька значеннєвих центрiв: вода, переп-
рава через рiчку, мiсяць, вiдсутнiсть слiду. Сим-
волiка води, яка у пiснях про кохання передана
через рiзноманiтнi її вияви, ознаки, цiкавила ба-
гатьох дослiдникiв. Так, Я.Музиченко13 у пiснях
про кохання аналiзує водну символiку: напитися
води, вода в глековi, вiдро, барило, криниця, ко-
пати криницю, напоїти коня, чиста i каламутна
вода, переправа через рiчку, мiст тощо. Перепра-
ву через рiчку дослiдниця трактує як необхiд-
ну умову перед одруженням14. М.Грушевський,
який теж означував перепливання рiчки як одру-
ження15, при аналiзi групи мотивiв, пов’язаних з
ные д. чл. П.П.Чубинским. Том пятый. Песни любовные,
семейные, бытовые и шуточные.– СПб, 1874.– С. 73.
12Українськi народнi пiснi в записах Зорiана Доленги-
Ходаковського...– С. 429.
13Музиченко Я. Вода // Українськi символи / За
ред. М.Дмитренка.– К.: Народознавство, 1994.– С. 55.
14Музиченко Я. Вода // Українськi символи...– С. 55.
15Грушевський M. Iсторiя української лiтератури: В 6 т.,
9 кн.– Том 1.– К.: Либiдь, 1993.– С. 291.
IРИНА БОКАЛО. Стереотипи поведiнки... 775
водою, пiдкреслив особливе їх значення при па-
руваннi: “Даремно було б заглиблюватися в пи-
тання, що тут мало першинство в розвою сього
мотиву: чи та обставина, що парування вiдбувало-
ся при водi, куди сходилась молодiж, стрiчалась,
знайомилась, засiдалась, хапала дiвчат, якi вихо-
дили по воду й iн. – чи навпаки: значення води
в магiчнiй обрядовостi, з котрим вона ввiйшла в
усякi церемонiї, зв’язане з iдеєю прокреацiї, пару-
вання подружнього життя”16. Але паралелi таких
мотивiв є незаперечними. Обрядове значення пе-
реправи через рiчку дослiджував О.Потебня17.
Зникнення козацького слiду (чи то його вiд-
сутнiсть) не допустить поговору на дiвчину. Тут,
як i в багатьох iнших пiснях цього жанру, з’явля-
ється образ мiсяця, який стає провiдником хлоп-
цiв – освiчує дорогу до дiвчат, хоча iнодi свiдком
побачень вiн бути не зможе, бо його сяйво викриє
закоханих:
Ой мiсяцю-перекрою,
Зайди за комору,
Нехай же я з своїм милим
Стану, поговорю18.
Розмова мiж милими має бути збережена у та-
ємницi. Очевидно, саме ця таємниця є першим
випробуванням на вiрнiсть, бо бесiда вiдбуваєть-
ся мiж двома учасниками, де навiть мiсяць не
бажаний.
Недобра слава i плiтки можуть суттєво нашко-
дити честi дiвчини. Виходячи iз тексту наступ-
ної пiснi, можна сказати, що дiвчата завжди були
уважними i прагнули визначеностi у стосунках:
Коли ходиш, то ходи,
Коли любиш, то люби,
Поговору не роби.
Хоть i буде поговiр,
Таки буде парень мiй;
Хоть буде i славонька,
Таки буде паронька19.
16Грушевський M. Iсторiя української лiтератури.– Т. 1.–
С. 291.
17Потебня А. Переправа через воду как представле-
ние брака // Потебня А.А. Символ и миф в народной
культуре.– Москва, 2000.– С. 419-432.
18Пiснi кохання...– С. 57.
19Труды этнографическо-статистической экспедиции...–
Чесна (у значеннi порядна, та, яка зберегла
честь) молодь знає, як вибрати мiсце для поба-
чення, таке, щоб не знаходитися на виднотi, щоб
свої почуття не поширювати на весь загал:
Як ти знав, козаче,
Що маєш вороги,
Було зо мнов не стояти
Посеред дороги20.
Традицiйно дiвчина може претендувати на свiй
вiльний час (тобто час для зустрiчей) тодi, коли
впорається з хатньою щоденною роботою:
Чекай, милий, годину,
Чекай, милий, другую,
Най я своїй старiй мамцi
Вечероньку зготую21.
Та зажди, парень, годиноньку,
Та зажди, парень, другую,
Поки своєму отцю й матусi
Вечеряти зготую.
Та вечероньку зготую,
Бiлу постiль постелю –
Тодi вийду, удалий молодець,
I з тобою постою22.
Турбота про батькiв, повага до них є чи не
найважливiшою рисою вихованої, доброї дiвчи-
ни. Таке обґрунтування свого запiзнення зву-
чить не образливо, а навпаки – авторитет дiвчини
зростає.
Важливе значення у стосунках мають подарун-
ки. Козаковi прийнято було дарувати власноруч
вишиту сорочку:
Донеслася слава по всьому свiточку.
Що дiвчина козаковi вишила сорочку.
Шила-вишивала самiсiньким шовком,
Щоби його пiзнавала мiж козацьким полком.
С. 47.
20Фольклорнi матерiали з отчого краю / Зiбрали Василь
Сокiл та Ганна Сокiл. У ноти завела Лариса Лукашенко.–
Львiв: Iнститут народознавства НАН України, 1998.–
С. 266.
21Пiснi кохання...– С. 49.
22Українськi народнi пiснi в записах Олександра Поте-
бнi / Упор., вст. ст. i прим. М.К.Дмитренка.– К.: Му-
зична Україна, 1988 (Українськi народнi пiснi в записах
письменникiв).– С. 141.
776 5-6’2009 Народознавчi Зошити
Шила-вишивала жовтими нитками,
Щоби його пiзнавала меже козаками23.
Подарувати сорочку – це публiчно виразити
почуття i намiри щодо парубка, адже сорочка є
матерiальним доказом цього. Крiм того, оригiна-
льна вишивка, акуратнiсть роботи є тими харак-
теристиками, якi оцiнюють дiвчину не тiльки як
таку, що вмiє шити i вишивати, а i як охайну,
творчу, з мистецьким смаком майбутню господи-
ню. Для сорочки дiвчина вибирає все найкраще:
Купи, мати, купи, мати, за копiйку iголку,
За чотири золотиї червоного шовку.
А вже тая слава з Криму стала,
Що дiвчина козаковi вишила рукава24.
Лише дiвчина або дружина мала право випрати
парубковi сорочку. Ще цим правом, безумовно,
була надiлена мати. Невiстка чи iнша чужа жiн-
ка зробити цю послугу в силу табу не могла, бо
сорочка (особливо чоловiча) була символом ко-
хання, вiрностi, невiрностi25:
Чом на тобi, козаченьку,
Сорочка не бiла?
...Бо мати старенька,
Невiстка не смiла26.
Випрати сорочку в чумацьких пiснях означає
полюбити чумака, навiть якщо вiн одружений.
Характерно, що не завжди чумак погоджується
на любовнi стосунки з випадковими особами жi-
ночої статi (в пiснях це переважно дiвчата або
молода шинкарка-здирниця), не дозволяє якiй-
небудь “прати сорочку”, хоч вона не бiла, “бо
сьома недiля”. Таким чином чумак зберiгає свою
подружню вiрнiсть, або вiрнiсть коханiй дiвчинi,
до якої має повернутися27.
Сорочка – один iз найважливiших предметiв
одягу українцiв. Окрiм суто практичного вико-
23Фольклорнi матерiали з отчого краю...– С. 259.
24Українськi народнi пiснi в записах Зорiана Доленги-
Ходаковського...– С. 442.
25Дмитренко М. Фольклор i символ // Дмитренко М.
Українська фольклористика: iсторiя, теорiя, практика.– К.:
Народознавство, 2001.– С. 233.
26Зап. I.Бокало 2006 р. в с. Опарi Дрогобицького р-ну
Львiвської обл. вiд Буняк (Гринькiв) Є.С., 1938 р. н.
27Дмитренко М. Фольклор i символ...– С. 233.
ристання, вона є своєрiдним захисним елементом
для людини. Iнодi дiвчата, крiм вишитих сорочок,
дарували хустки:
Винесла хустинку,
Як бiль бiленьку:
– Оце ж тобi, мiй миленький,
А про недiленьку28.
Цi подарунки у народних пiснях часом можуть
набувати значення символiчних покажчикiв: хус-
тка показує, чи дiвчина залишається вiрною, чи
не згасли її почуття. Хустка пилом припала –
дiвчина з личенька спала – це паралелiзм, який
порiвнює емоцiйний стан дiвчини iз станом її
подарунка.
– Менi хустоньку
В руках не носити,
Задля слави козацької
Сiдельце покрити.
А вже хустинонька
Та й запилилась –
Либонь, моя чорнявая
Та й зажурилась.
Та вже хустинонька
Та й пилом припала –
Либонь, моя чорнявая
Та з личенька спала29.
Парубки дарували купованi подарунки – чере-
вички, перснi, зрiдка – коралi. Особливо цiнними
були черевички:
Продай, милий, сивi бички,
Купи менi черевички30.
Такий подарунок виражав не лише прихиль-
нiсть до дiвчини, а й показував майновий статус
парубка. Подарованi перснi означали пропозицiю
одруження. Прийняти його – значить погодитися
вийти замiж:
Береш перстень, дай ми слово,
Люблю в свiтi тя єдного.
28Труды этнографическо-статистической экспедиции...–
С. 289.
29Труды этнографическо-статистической экспедиции...–
С. 289.
30Пiснi кохання...– С. 54.
IРИНА БОКАЛО. Стереотипи поведiнки... 777
А в єдино руки зв’яжуть,
Що ся любим, при всiх скажуть31.
Вiдмова ж вiд персня символiзувала закiнчення
стосункiв взагалi:
Просив, просив вiдеречко –
Вона його не дала,
Дарив, дарив з руки перстень –
Вона його не взяла32.
Чiтко регламентованою була поведiнка закоха-
них у громадських мiсцях, зокрема при батьках.
Знаки уваги, вираженi публiчно, можуть сприяти
недобрiй славi про дiвчину, тому молодi мають
поводитися так, щоб не викликати зайвих пiдозр.
Наприклад, у пiснi йдеться про парубка, який не
смiє навiть привiтатися з дiвчиною, щоб не на-
кликати гнiву батька на неї:
Ой видiв я, видiв, як ти оли гнала, як ти оли
гнала.
Не мiг-єм тi зачепити, бо мати стояла.
А мати стояла, а батько дивився, а батько
дивився,
Не посмiв-єм привiтати, щоби не сварився33.
Дiвчата поводяться подiбно з тих же мiрку-
вань. Характерно, що при таких зустрiчах дiвчина
перебуває на другому планi, на першому – бать-
ки. Поведiнка, вiдмiнна вiд описаної, вважається
порушенням звичаєвих норм:
Да високо сходить, а низько заходить,
Да багатий до вбогої женихаться хочить.
Ой такеє жениханнє до бiди доводить.
Ой до бiди такої – до слави худої.
Iде парень дорогою, в свистiлочку грає,
Стоїть дiвка у воротець, звичаю не знає34.
Iз поведiнкових кодiв вiдомi також тi, якi вка-
зують на порушення моральних чи звичаєвих
31Труды этнографическо-статистической экспедиции...–
С. 97.
32Пiснi кохання...– С. 224.
33Народнi пiснi з батькiвщини Iвана Франка / Зiбрав
та упоряд. В.Сокiл; Худож. оформл. Л.-I.Чабана.– Львiв:
Каменяр, 2003.– (Нацiональна Академiя Наук України. Iн-
т народознавства).– С. 182.
34Українськi народнi пiснi в записах Зорiана Доленги-
Ходаковського...– С. 423.
норм. Наприклад, прохання хлопця обсадити свiй
двiр виноградом, вишнями чи iншими деревами:
– Обсади, мила, голубонько сива, виноградом
свiй двiр,
Щоби не заходив, вiтер не заносив голосочок
мiй.
– Садила ж бо я, та не поливала, не прийнявся
вiн,
Кого любила, вiрно кохала, та не дав Бiг35.
Обсади, мила,
Дiвча чорнобрива,
Виноградом двiр,
Щоб не заходив, дiвчинонько,
Вiд мене до тебе голосочок мiй36.
Обсадити деревами двiр потрiбно для того,
щоб анi голосу, анi самого парубка не чути i не
бачити. Це символ зради: сад створить додатко-
ву перешкоду мiж хлопцем i дiвчиною, а хлоп-
цi завжди вiдшукують подiбнi перешкоди, щоб
прикрити свою зраду, щоб аргументувати розрив
стосункiв.
Апогеєм розвитку стосункiв було весiлля. Як-
що хлопець i дiвчина вирiшили одружитися, то
їхня поведiнка змiнювалася: стосунки ставали
бiльш вiдкритими, символiчнi знаки уваги вияв-
лялись привселюдно. “Пiд час танцiв на сiльсь-
ких майданах, на храмових танцях хлопець, який
хотiв показати свою любов до дiвчини, замов-
ляв музик i виконував перший танець з обра-
ною дiвчиною. Приводив її на загальносiльськi
свята, вiдводив додому. Це означало, що у цiєї
молодої пари буде незабаром весiлля”37. Воче-
видь, стосунки наречених повиннi бути санк-
цiонованi, схваленi громадою. Повторення такого
звичаю маємо i в оголошеннi церковних передш-
любних заповiдей з метою вияву можливих пере-
шкод одруженню (наприклад, чи не присягав па-
рубок iншiй дiвчинi, чи це його перший шлюб, чи
не є нареченi кровними родичами тощо). З огля-
ду на це можна зробити чiткий висновок, що цер-
35Там само.– С. 451.
36Там само.– С. 452.
37Кожолянко Г.К. Народознавство Буковини. Громад-
ський i сiмейний побут: Навчальний посiбник.– Чернiвцi:
Рута, 1998.– С. 40.
778 5-6’2009 Народознавчi Зошити
ковний звичай є вторинним вiдносно народного i
фактично дублює його. Саме громада є “лакму-
совим папiрцем” честi молодих. У передвесiльний
час iнтерес до молодої пари зростає: пригадують
та оцiнюють авторитет їх родiв, виховання, особи-
стi характеристики. Якраз тепер молодих хвалять
або вiдгукуються про них негативно.
Ще один пласт поведiнкових кодiв пов’язаний
iз порушенням моральних норм – втрата цно-
ти, означеної у пiснях вiнком. Загалом еротичний
пiдтекст у пiснях про кохання є наскрiзь сим-
волiчним. “Еротична образнiсть народної лiрики
вражає яскравими барвами, життєлюбною експре-
сiєю, невимушеною, часто невишуканою стилiс-
тикою, мерехтiнням подвiйних значень, двопла-
новiстю гри слiв”38.
Символ дiвочого вiнка поширений також у ве-
сiльних традицiях i пiснях. Втратити вiнок – це
табу, порушення якого веде до недоброї слави,
громадського та родинного осуду i навiть змiни
соцiального статусу – дiвчина стає замiжньою
жiнкою (якщо парубок “покриє славу” – одру-
житься) або покриткою (якщо залишиться сама
на руках iз дитиною). Покарання за цей вчинок
поширенi по всiй Українi в рiзних формах, але не-
змiнним є негативне ставлення до такої дiвчини.
Означення дiвочої честi передається у пiснях
про кохання також через символ калини. Цiлiсна,
непошкоджена калина символiзує чесну дiвчину:
На калину вiтер вiє, калина не спiє,
Козак дiвку вiрно любить, зайняти не смiє.
Тим то вiн її не займає, що сватати має,
Тим до неї не горнеться, що слави боїться39.
Калина, її ламання – це символи, позначенi
еротичнiстю. Образи зламаної калини (як i саме
ламання калини) є ознакою втраченої честi:
Козаче, козаче,
Я тобi не вiрю:
38Мудрак О. Еротика у фольклорi i лiтературi // Лiтера-
тура. Фольклор. Проблеми поетики.– Вип. 32.– К., 2009.–
С. 303.
39Народнi пiснi в записах Марка Вовчка. Двiстi украї-
нських пiсень / Упор., вст. ст. i прим. О.I.Дея.– К.: Му-
зична Україна, 1979 (Українськi народнi пiснi в записах
письменникiв).– С. 170.
Зламав-єс калину
На моїм подвiр’ю40.
Образ зламаної калини з’являється у пiснях з
мотивами зради, обману чи вiд’їзду парубка:
Там дiвчина ходила,
Калиноньку, серденько, ломила41.
Як показує пiсенний матерiал, козак покидає
дiвчину, а вона проситься, що буде слугою, i
коня попасе, i постiль постеле, i спати покладе.
Але цим хлопця не можна примусити любити. За
втрачений (чи загублений) вiнок (а дуже часто
iз пiсень, в яких зустрiчаємо цей образ, йдеться
про народження дитини) обов’язково передбачене
бiльш жорстке покарання.
Прикладами ламання калини, топтання черво-
ної рожi ряснiють народнi пiснi про кохання та
балади. Це один iз елементiв родинної фiлосо-
фiї українцiв. Чистота фiзична i духовна має бу-
ти збережена за будь-яких обставин. До дiвчини,
яка втратила цноту, негативно ставилися до кiнця
її життя. Громадський осуд, а iнодi i судовi спра-
ви, що стосувалися порушення цiєї норми, мали
на метi застерегти дiвчину та парубка вiд подiб-
них вчинкiв. Втрата дiвочої честi – це вже по-
рушення морально-етичної норми українцiв, що
є значно глибшим явищем, анiж поведiнковий
стереотип.
Побутова поведiнка молодих українцiв не була
хаотичною, а регламентувалася вiдповiдними нор-
мами i звичаями. Символiчнi коди, що збереглися
в народних пiснях про кохання, мiстять набагато
глибший смисл, в якому закладенi основнi мо-
ральнi домiнанти українцiв. Дослiдження моралi
української нацiї, яка активно пропагувала, вико-
нувала, творила цi пiснi, може вказати на один iз
прiоритетних шляхiв виходу сучасних українцiв iз
духовної кризи, застерегти вiд втрати моральних
цiнностей i вказати орiєнтири розвитку сучасної
української нацiї.
40Зап. I.Бокало 5.10.2008 р. в с. Опарi Дрогобицького
р-ну Львiвської обл. вiд Дякович М.В., 1957 р. н.
41Українськi народнi пiснi в записах Зорiана Доленги-
Ходаковського...– С. 422.
|