Польська антирадянська фольклорна сатира в українському середoвищi

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Луньо, Є.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2009
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77456
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Польська антирадянська фольклорна сатира в українському середoвищi / Є. Луньо // Народознавчі зошити. — 2009. — № 5-6 (89-90). — С. 608-621. — Бібліогр.: 41 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77456
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-774562015-03-02T03:02:03Z Польська антирадянська фольклорна сатира в українському середoвищi Луньо, Є. Статті 2009 Article Польська антирадянська фольклорна сатира в українському середoвищi / Є. Луньо // Народознавчі зошити. — 2009. — № 5-6 (89-90). — С. 608-621. — Бібліогр.: 41 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77456 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Луньо, Є. Польська антирадянська фольклорна сатира в українському середoвищi Народознавчі зошити
format	Article
author	Луньо, Є.
author_facet	Луньо, Є.
author_sort	Луньо, Є.
title	Польська антирадянська фольклорна сатира в українському середoвищi
title_short	Польська антирадянська фольклорна сатира в українському середoвищi
title_full	Польська антирадянська фольклорна сатира в українському середoвищi
title_fullStr	Польська антирадянська фольклорна сатира в українському середoвищi
title_full_unstemmed	Польська антирадянська фольклорна сатира в українському середoвищi
title_sort	польська антирадянська фольклорна сатира в українському середoвищi
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77456
citation_txt	Польська антирадянська фольклорна сатира в українському середoвищi / Є. Луньо // Народознавчі зошити. — 2009. — № 5-6 (89-90). — С. 608-621. — Бібліогр.: 41 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT lunʹoê polʹsʹkaantiradânsʹkafolʹklornasatiravukraínsʹkomuseredoviŝi
first_indexed	2025-07-06T01:43:38Z
last_indexed	2025-07-06T01:43:38Z
_version_	1836860014491336704
fulltext	608 5-6’2009 Народознавчi Зошити Статтi Євген ЛУНЬО ПОЛЬСЬКА АНТИРАДЯНСЬКА ФОЛЬКЛОРНА САТИРА В УКРАЇНСЬКОМУ СЕРЕДOВИЩI Yevhen LUNYO. On Polish Anti-Soviet Folklore Satire in Ukrainian Surrounding. Фольклорна сатира була одним з тих дiєвих за- собiв, що його у ХХ ст. українська нацiя широко застосувала в iдейно-полiтичнiй боротьбi за влас- ну незалежну державу. Ця мистецька зброя роз- винулася настiльки плiдно, що почала проявляти- ся рiзною мiрою у переважнiй бiльшостi жанрiв усної словесностi. Її гостре образне жало спрямо- вувалося передовсiм проти усiх зовнiшнiх воро- гiв, чия експансiонiстська загарбницька полiтика була основною перешкодою українцям вiднови- ти нацiональну державнiсть на власнiй етнiчнiй територiї. Одна з ознак динамiчного процесу побутуван- ня фольклорної сатири проявилася у тому, що в силу певних суспiльно-полiтичних обставин укра- їнцi навiть запозичували подiбну творчiсть у сво- їх сусiдiв. Так, поряд з численними творами ан- типольської сатири в українському середовищi, передовсiм на прикордоннi, побутувала й низ- ка зразкiв польської антирадянської, антимосков- ської сатири. Це оригiнальне явище українсько- польських уснопоетичних взаємин якраз i є об’єк- том нашого зацiкавлення. Матерiали, що маємо їх у своєму розпоряджен- нi, ми зiбрали упродовж чотирьох останнiх рокiв у контекстi широкого монографiчного дослiджен- ня “Українська народнопоетична полiтична сати- ра ХХ ст.”. Майже всiх їх ми записали влас- норучно. Територiя наших польових обстежень – це Яворiвський р-н Львiвської обл., що безпо- середньо межує з республiкою Польща, це мiсто Львiв, яке згiдно з статистичними даними є най- бiльшим культурно-освiтнiм центром українсько- польського прикордоння, а також прикордонний повiт Устрикi Долiшнi – українська етнiчна зем- ля у складi Республiки Польща. Поодинокi твори ми почерпнули в друкованих джерелах. За цей не надто тривалий час i на обмеженiй, вибiрковiй територiї ми записали понад пiвтори десятка рiзних за жанром текстiв. Специфiка i методика наших записiв також дає нам пiдстави стверджувати, що у нашому розпорядженнi є ли- ше якась окрема незначна частина тiєї польської антирадянської фольклорної сатири, що проникла й побутувала у ХХ ст. та продовжує побутувати далi в українському середовищi. Отож вона ще чекає на своїх збирачiв та дослiдникiв i, сподi- ваємось, невдовзi наука поповниться ще низкою цiкавих оригiнальних зразкiв. Водночас якась частина незафiксованих текс- тiв, цiлком можливо, вже безповоротно затрати- лась, оскiльки фольклорна сатира є динамiчною реакцiєю на актуальнi суспiльно-полiтичнi явища, i так само активно зникає iз побутування, будучи змушеною поступитися мiсцем поетичнiй реакцiї на новi подiї та явища. I все ж, вже навiть матерiали, якi ми зiбрали, дають пiдстави стверджувати, що вони станов- лять певне своєрiдне явище українського фольк- лорного процесу ХХ ст., яке вартує спецiальної уваги дослiдникiв. Наша стаття, наскiльки нам вiдомо – це перша спроба дослiдити польську антирадянську фольк- лорну сатиру в українському середовищi. Зазна- чимо, що перед тим це питання, але в дещо iн- шому аспектi й форматi, ми розглядали у своїй доповiдi “Польська антирадянська фольклорна сатира на українсько-польському пограниччi” на науковiй конференцiї “Антропологiя пограниччя. Польсько-українське сусiдство”, що 27 i 28 люто- го 2009 р. вiдбулася в Iнститутi етнологiї i куль- турної антропологiї Варшавського унiверситету. У пропонованiй статтi ми збiльшили фактологiчну базу, а також вдалися до глибшого аналiзу де- яких творiв. Передовсiм маємо на метi задекларувати да- не явище як окремий об’єкт наукових студiй. На основi аналiзу бiльшостi наявних у нас тво- рiв збираємося розкрити їхнiй iдейно-тематичний змiст, художньо-поетичнi ообливостi. Важливим буде також по можливостi простежити генезу проникнення i динамiку побутування їх в україн- ЄВГЕН ЛУНЬО. Польська антирадянська фольклорна сатира... 609 ському середовищi, побачити, якi при цьому вiд- булися структурнi, смисловi i мовнi змiни. Попри питання, на якi збираємося вiдповiсти, також хочемо поставити й ряд питань, сподiваю- чись на майбутнє одержати на них вiдповiдi як вiд українських, так i польських колег. Найперше прагнемо привернути їхню увагу до цього своє- рiдного явища й активiзувати подальше його роз- працювання. Зокрема провести iнтенсивнiше по- льовi обстеження, передовсiм у тих мiсцевостях, де автор не мав змоги цього зробити. Варто було б з’ясувати, чи зустрiчається українська антира- дянська народна сатира у польському середовищi. Можливо, хтось з польських колег цим уже цiка- виться. Також варто б у спiвпрацi з польськими колегами простежити спiльностi й вiдмiнностi, з якими сприймається iдейно-художнiй змiст одно- го й того ж твору у польському й в українському середовищах. Сподiваємося, що результати нашого дослiд- ження зроблять певний вклад у актуальне й на сьогоднi маловивчене питання українсько- польських фольклорних взаємин, як i прислужа- ться до бiльш об’єктивного висвiтлення склад- них i суперечливих, нерiдко все ще трактованих з обох сторiн тенденцiйно суспiльно-полiтичних стосункiв мiж українською i польською нацi- ями у ХХ ст., осмислення ними московсько- комунiстичного експансiонiзму. Щодо питання генези, то слiд констатувати, що польська антирадянська фольклорна сатира в українському середовищi з’явилася не як рапто- ве i штучно привнесене явище. Вона є законо- мiрним наслiдком тривалих i тiсних українсько- польських культурних взаємин, у тому числi й у сферi уснопоетичної творчостi. Якщо на рiвнi iдейно-полiтичному мiж поляками як загарбника- ми й колонiзаторами та українцями як понево- леними й пригнiчуваними тривали протистояння й вiдбувалися конфронтацiї, то у сферi культу- ри стосунки не були такими антагонiстичними, а навiть приходило до запозичень й обмiну духо- вними цiнностями. I внаслiдок вiкових сусiдсь- ких мiжетнiчних контактiв на побутовому рiвнi, i в результатi iнтенсивної полiтики полонiзацiї на окупованих українських землях українське насе- лення у мiжвоєннiй Польщi настiльки володiло польською мовою, що могло без особливих труд- нощiв користати з польських культурних надбань. Як наслiдок у його духовнiй скарбницi посiла пе- вне мiсце й польська усна словеснiсть. Найперше це численнi зразки традицiйного фольклору у йо- го рiзних пiсенних i прозових жанрах. Далi, у першiй пол. ХХ ст. в українському се- редовищi вже розвинулося таке явище, як україн- ська польськомовна фольклорна сатира на польсь- ку окупацiйну державу i на поборювання поляка- ми українських державотворчих дiянь. Це, зокре- ма, кiлькаварiантна пародiя гимну “Єще Польска нє зґiнела”, а також перетекстiвки сатиричного спрямування деяких польських i українських ко- ляд: “Сьруд ноцней цiши”, “Гей там у Берлiнi”, окремi зразки моностроф, паремiй та iнше. I накiнець один з напрямкiв українсько-поль- ських народнопоетичних взаємин розвинувся у запозиченнi й творчому засвоєннi польського ан- тирадянського фольклору. Суспiльно-iсторичним пiдґрунтям цього явища послужило усвiдомлення Радянського Союзу, цiєї московсько-комунiстич- ної iмперiї, як спiльної перепони на шляху до ре- альної незалежностi обох етносiв. Звiдси i залу- чення до протистояння цьому основному вороговi усiх доступних засобiв iдейно-полiтичної зброї. Хоча у мистецтвi художнiй час не завжди є спiввiдносним з часом iсторичним, наш аналiз показує, що польська антирадянська сатира, пе- редовсiм та, яка проникла в українське середови- ще, вiдображає й осмислює iсторичнi реалiї, по- чинаючи вiд радянської окупацiї Захiдної України (а можливо, навiть вiд польсько-радянської вiйни 1920 р.) i до розпаду Радянського Союзу. Один з перших вiдомих нам творiв польсь- кої антирадянської народної сатири виник пiд час першої московсько-комунiстичної окупацiї Гали- чини 1939-41 рр., i з дуже великою ймовiрнiстю, саме у Львовi. Це така ось загадка: “В черво- нiй беретцi, з кролiка жакетцi, сукєнка бальова, до низу кльошова, зеленi панчошки, на ногах ка- льошкi, штири метри сракi – повiдь, хто то такi”1. Про польське походження наведеного тексту вказує i його народно-побутовий переклад з ви- разними ознаками фонетичних i лексичних поло- нiзмiв, i заувага самої виконавицi2. Хоча нам вi- домо про побутування серед українцiв цього тво- 1Харчишин О. Совєтська дiйснiсть у фольклорi львi- в’ян: Нарис.– Львiв, 2006.– С. 16. 2Там само. 610 5-6’2009 Народознавчi Зошити ру i польською мовою, ми спецiально подаємо тут запис нашої колеги Ольги Харчишин з 1999 р., аби проiлюструвати явище українiзування поль- ської народної сатири. Прикметно, що цей процес перекладання на українську мову найбiльше вiдбувався саме на початках засвоєння українцями сусiдської сати- ричної творчостi. Очевидно, справа тут у тiм, що на перших порах увага акцентувалася передовсiм на iдейно-тематичному змiстi, а польська мова ще не виробила собi мiсця у системi української са- тиричної естетики. Вона була тодi ще звичайним явищем, сама по собi асоцiювалася з поляками як з нацiонально-полiтичними ворогами. Крiм цього, ще й бiльшовицька пропаганда, виходячи зi своїх iнтересiв, роздмухувала карту полякiв як чужо- земних панiв-експлуататорiв українського трудо- вого люду. Пiзнiше, з вiддалi часу, польська мова в укра- їнськiй народнопоетичнiй творчостi почала набу- вати ролi художнiх прийомiв та засобiв i в цьо- му планi виражала новаторство. Також пiдкрес- лювала iнтернацiональнiсть опору московсько-ко- мунiстичнiй системi, за її допомогою досягався ефект мiжетнiчної консолiдацiї. Мiж iншим, пи- тання про мiсце i роль тiєї чи iншої iноземної мови у поетичнiй системi української фольклор- ної сатири ми вже почасти розглядали у статтi “Пародiя як жанр народнопоетичної сатири”3. До речi, в українському середовищi побутувала й росiйська полiтична сатира – i це явище теж за- свiдчувало етнiчну консолiдацiю українцiв i росi- ян у протистояннi комунiстичнiй системi. Цiкаво, що при цьому i росiйський народ трактував цю злочинну систему як чужу, нав’язну йому iншим етносом. Вертаючись до вище наведеного тексту, зазна- чимо, що паралельно й в українцiв виник дуже подiбний (можливо, це навiть рiзновиди) твiр на таку ж тематику: Нi корови, нi свинi, Тiлько Сталiн на стiнi, Спiдниця – кльош, На нозi кальош, 3Луньо Є. Пародiя як жанр народнопоетичної полiтич- ної сатири // Актуальнi проблеми української лiтератури i фольклору: Наук. зб.-Випуск 10 / Редкол. С.В.Мишанич (вiдп. ред.) та iн.– Донецьк: ДонНУ, 2006.– С. 50-53. На головi беретка – Видно, що совєтка4. При цьому можна говорити про свого роду мистецьке змагання мiж українцями i поляками, взаємне стимулювання однi одних до сатиричного змалювання радянської влади. I в першому, i в другому наведених текстах ма- ємо поетичну конфронтацiю мiж двома проекцiя- ми на жiночу красу; з одного боку – демократич- ної, естетизованої, вiльної у своєму вираженнi, i з iншого боку – радянської, обмеженої приматом iдеї та полiтики над естетикою. Львiв з його не- офiцiйним статусом схiдноєвропейського Парижа плекав культ жiночої краси. У 1930-их рр. тут широко побутувала приповiдка: “Чи панi є панi, чи панi служить у панi”5, мовляв, за красою й елегантнiстю служницю важко вiдрiзнити вiд її панi. Тим часом прибулi невдовзi пiсля окупацiї з пiдрадянської України жiнки справили на мiсце- ве населення цiлком протилежне враження. Ось, наприклад, як це описано в одному з меморатiв: “По якомусь часi до командирiв стали приїздити їх жiнки. [...] Зате по жiнках найвиразнiше мо- жна було пiзнати жебрацьку нужду. Приїздили голi-босi й щойно в нас одягалися. Жiнки коман- дирiв мали вигляд жiнок з колгоспу. Свою прина- лежнiсть до iнтелiґентської “кляси” (у “безклясо- вому” большевицькому суспiльствi) вони зазна- чували коротко пiдстриженим волоссям та грубо пофарбованими вустами”6. Жiноча краса, привабливiсть – це явище, що передовсiм навiть на iнстинктивному пiдсвiдо- мому рiвнi приваблює вiзуальну увагу не лише мужчин, але й переважної бiльшостi людей вза- галi. Для широкого загалу жiноча зовнiшнiсть служить вiдправним стереотипом для вироблен- ня опiнiї про iншi сторони супiльного життя: побуту, культури, господарювання тощо. У на- шому випадку оцiнюється полiтика, iдеологiя й економiка. 4Луньо Є. Полiтична сатира малих фольклорних жа- нрiв (питання iнтегральностi) // Народознавчi Зошити.– 2007.– № 1-2.– С. 39. 5Польовi записи фольклорних матерiалiв Є.Луня.– До- машнiй архiв Є.Луня. 6Захiдня Україна пiд большевиками IХ.1939 – VI.1941. Збiрник за редакцiєю Мiлени Рудницької. Наукове Това- риство iм. Шевченка в Америцi.– Нью Йорк, 1958.– С. 19. ЄВГЕН ЛУНЬО. Польська антирадянська фольклорна сатира... 611 Оцi непривабливi жiнки зi Сходу – це, пере- довсiм, радянськi й партiйнi функцiонерки, або дружини державних, партiйних i вiськових служ- бовцiв. В очах польського й українського населе- ння Галичини вони – репрезентанти Радянського Союзу i прибули сюди як окупанти встановлюва- ти кривавий бiльшовицький режим. А ще мiсцева люднiсть побачила, що вони прийшли сюди па- нувати й грабувати. О.Харчишин констатує, що в оповiдному фольклорi тих часiв вiдобразилася низка iсторiй про те, як цi жiнки одягали до теа- тру моднi пенюари чи нiчнi сорочки з гардеробiв покинутих помешкань багатих львiв’ян, або вико- ристовували замiсть кухонного посуду порцеля- новi нiчнi горщики, так званi ноцники7. У народнiй iнтрепретацiї жiнкам-“совєткам” вiдмовлено в естетичнiм смаку, почуттi прекрас- ного i прагненнi до нього. Та при цьому висмiю- ється не стiльки їх самих, скiльки радянсько- комунiстичну iдеологiю, яка нiвелює й унiфiкує людську особистiсть не лише у планi полiтично- му, але й культурному. До негативного естетичного стереотипу радян- ських жiнок включалася ще й така риса, як не- охайнiсть, негiгiєнiчнiсть. Так, в одному фольк- лорному творi на запитання: “Чому радянськi жiнки ходять в червоних беретках?”, була вiд- повiдь: “Бо радянськi вошi теж хочуть мати свiй червоний куток”8. I при цьому “вошi” – категорiя полiтико-економiчна, виступає колючим образним докором радянськiй державi за неспроможнiсть забезпечити населення таким найнеобхiднiшим i буденним предметом гiгiєни, яким є мило. Сатира на жалюгiдний побут “совєток” – це також гротескнi болючi кпини полякiв i україн- цiв з масованої радянської пропаганди про те, що комунiсти дбають передовсiм про добробут i до- статок простих людей. Радянська дiйснiсть нега- тивно, гнiтюче вплинула й на побутову естетику мiсцевого населення. У мемуарах з цього приво- ду зазначено: “Всi мешканцi спролетаризувалися, що аж прикро було дивитись, як на намул пiс- ля повенi. Зовсiм позникали дамськi капелюхи, запанувала простенька хустина й беретка: “гарна 7Харчишин О. Совєтська дiйснiсть у фольклорi львiв’ян...– С. 16-17. 8Винничук Ю. Першi совєти очима львiв’ян // Поступ.– 2005.–13 липня. стать” перетворилася в негарну. А всi чоловiки виглядали як робiтники, що вертаються з працi”9. Отже у розглянених творах бачимо, як польсь- ке й українське фольклорне середовище, тiльки- но зiткнувшись з радянськими реалiями, вiдразу об’єдналися й творчо кооперувалися у дошкуль- ному висмiюваннi iдейно-полiтичного авантюриз- му, брехливої пропаганди, а також економiчної неспроможностi Радянського Союзу. Московсько-комунiстична окупацiя Захiдної України 1939 р. супроводжувалася непомiрно ак- тивною i масовою агiтацiйно-пропагандивною дi- яльнiстю. “За дуже короткий час Львiв прийняв большевицький, пролетарський вигляд. Усюди на стiнах Сталiн, Ленiн, Маркс, серп i молот, чер- воний прапор, червона зоря. Скрiзь напис: “Про- летарi всiх країн, єднайтеся”10. Уся пропагандивна робота, принаймнi на пер- ших порах, велася українською мовою. Справж- ня експансiонiстська сутнiсть пiдписаного з Нi- меччиною таємного пакту Молотова-Рiббентропа прикривалася гаслами про нiби-то звiльнення українцiв з-пiд гнiту панської Польщi. На цей час Радянський Союз ще не збирався загравати з польськими “трударями”. Звiдси в українському середовищi з’явилася новiтня сатирична загадка: “Як перекладається польською мовою “Пролета- рi всiх країн, єднайтеся!”?. Правильна вiдповiдь: “Вшисткi дзяди, гоп до купи!” [з пол. – Усi же- браки, гоп до гурми! – Є.Л.]11. Про виникнення цього твору, на жаль, не має- мо якихось конкретних вiдомостей, а тому судити про це можемо лише на основi припущень. Тут можливi два варiанти. Або українцi запозичили вiд полякiв цей сатиричний переклад i в своєму середовищi трансформували його до жанру загад- ки, або це цiлком українське творiння, оскiльки польська мова на той час була зрозумiлою для пе- реважної бiльшостi. Та як би там не було, у дано- му текстi органiчно поєднанi польськi й українсь- кi художньо-поетичнi засоби, i його iдея виражає українсько-польську солiдарнiсть у протистоян- нi московсько-бiльшовицькiй експансiї. Завдяки майстерному застосуванню художнього прийому пародiювання цей короткий вислiв надзвичайно 9Захiдня Україна пiд большевиками...– С. 21. 10Там само. 11Польовi записи...– Домашнiй архiв Є.Луня 612 5-6’2009 Народознавчi Зошити влучно викриває й дошкульно висмiює комунiс- тичну iдеологiю. Основне iдейно-тематичне навантаження цього твору несе на собi переклад iншомовного слова “пролетарi” саме як “жебраки”. Такий переклад не є нi випадковим, нi довiльним, а має певну мотивацiю. Наслухавшись пропагандивного тлу- мачення, що пролетарi – це особи, якi нiчого не мають, народ “прийшов” до досить логiчного “ви- сновку”, що це фактично тi самi жебраки. Тим бiльше, що цей висновок пiдтверджувався оче- видними для народу реалiями, що однi й другi жили з чужої працi. Правда, першi – з того, що їм маючi люди, господарi, самi милосердно дали, а другi, пролетарi, з того, що самовiльно й брута- льно вiдiбрали у тих, якi мають. Слово “жебрак” як в українськiй, так i в поль- ськiй мовах є багатозначним i вживається як у прямому, так i переносному значеннях. I обидва цi значення в художньому планi цiлком вмотиво- вано ототожнюються з жебраками-пролетарями, й за допомогою цього прийому останнi пiддають- ся в’їдливому висмiюванню. У первинному, пря- мому розумiннi жебраки – це особи, що через поважнi на то причини неспроможнi себе утри- мувати, i з почуття людяностi це взяло на себе суспiльство. При цьому жебраки нiколи не пре- тендують на чiльне мiсце у суспiльнiй iєрархiї, бо ж розумiють, що залежать вiд осiб маєтних, вiд господарiв. Тим часом жебраки-пролетарi всупе- реч усталеному суспiльному порядку зухвало й безпiдставно ламають свiй залежний, марґiналь- ний статус й позицiонують себе як керiвну вер- ству, рушiйну силу суспiльства. Народ, виходячи iз традицiйного громадського устрою i керуючись своїм здоровим глуздом, добре розумiє, до яких руїн i катастроф може прийти, коли суспiльст- вом стане керувати марґiнес. I звiдси цей чи не основний комунiстичний постулат про так звану диктатуру пролетарiату народ у формi гострого й нищiвного смiху цiлковито заперечує. Не менш важливе смислове навантаження у цьому творi несе на собi й iнше, переносне зна- чення слова “жебрак”. При цьому йдеться про осiб, що зробились жебраками без належних на то пiдстав. Вони нi калiки, нi хворi, нi престарiлi, нi не потерпiли вiд природнього лиха, а лiнюхи- нероби й дармоїди, якi замiсть працювати, без- соромно паразитують на людськiй добротi й ми- лосердi. Такi у громадi викликають справедливий осуд i зневагу, саме про них народна приказка говорить: “Чого бiдний – бо негiдний”. I ось власне з цими одiозними жебраками на- род бачить ще бiльшi пiдстави ототожнювати про- летарiв, оскiльки однi й другi є аморальним еле- ментом, що цiлком незаслужено, а демагогiчно прикриваючись бiднiстю, стали утриманцями на чужiй працi й достатку. А коли хтось засумнi- вається у потребi їх утримувати, то вони гото- вi вдатися до вiдкритого грабежу й розбою. За- хiдноукраїнське населення все це мало можли- вiсть спостерiгати на власнi очi у вереснi–жов- тнi 1939 р., коли бiльшовики разом з мiсцевим асоцiальним елементом грабували й плюндрували фiльварки та помешкання заможних осiб. Цiєю другою аналогiєю народ iде ще даль- ше у розвiнчуваннi й нищiвному висмiюваннi московсько-комунiстичної iдеологiї. Вiн влучно й дотепно стверджує, що пролетарiат не є жодною полiтичною силою, а лише аморальними голо- дранцями, що основний сенс свого життя вба- чають у руйнуваннi й грабунку. Про це, до ре- чi, стверджували й самi бiльшовики. Так, скажi- мо, в однiй з найпоширенiших у свiй час пiсень, вiйськовому маршi Самуїла Покрасса на слова П.Григор’єва “Белая армия, чёрный барон” чван- ливо заявляється: “Мы раздуваем пожар миро- вой, / Церкви и тюрьмы сравняем с землёй” [з рос. – Ми роздмухуємо свiтову пожежу, церкви i тюрми зрiвняємо з землею. – Є.Л.]. I останнiм поетичним “ударом”, що особли- во нищiвно висмiює цей вiдомий комунiстичний лозунг-заклик до пролетарiв усiх країн є майстер- не використання вигуку “гоп!”. Зазвичай у народ- ному середовищi вигуки широко застосовуються у спiлкуваннi, а власне керуваннi домашнiми тва- ринами, оскiльки звуки тварин теж вiдносяться до вигукiв. Звiдси аналiзований твiр, виходячи iз своєї сатиричної, а значить деструктивної специ- фiки, через грубе спонукання-наказ у формi вигу- ку асоцiативно вiдмовляє пролетарям у людськiй природi, а ставить їх на один рiвень з тваринами. Водночас, “зганяючи” в такiй зверхньо- принизливiй формi усiх жебракiв-пролетарiв до одного гурту, народний митець до основ розру- шує первинний змiст цього культового комунiс- тичного лозунгу. Якщо оригiнальний текст зак- ликає пролетарiв усiх країн об’єднуватися з ме- ЄВГЕН ЛУНЬО. Польська антирадянська фольклорна сатира... 613 тою узурпацiї влади, то тепер у глумливий спосiб пролетарiв-жебракiв вилучають iз здорового су- спiльства як аморальний i соцiально шкiдливий елемент. Цим народна сатира також кпить iз ще одного демагогiчного постулату – так званого ко- мунiстичного iнтернацiоналiзму. Потужним сатиричним ефектом сповнений ще один польський твiр антирадянського спрямуван- ня, що його також перейняли українцi. Назива- ється вiн “Оголошення на станцiї”: “Уваґа*, уваґа! На стацйе Люблiн подходзi пулк кавалє- риє радзєцкєй. Всєм кобєтам, вдувєчкам, курве- чкам, блядечкам – нє даць, нє даць i єще раз нє даць. Но ктура шмата нє витшима – моґє даць, алє ґонорово, з тилу, як тему псевi. I за злотув- кє. Пєндзєсєнць ґрош на шпиталь, i пєндєсєнць ґрош на мидло, аби миць, миць i єще раз миць, аби тим москєвскiм духєм анi близько нє смєр- дзяло” [з пол. – Увага, увага! На станцiю Люблiн прибуває полк радянської кавалерiї. Всiм жiнкам, удовичкам, курвелям, блядюгам – не дати, не да- ти i ще раз не дати. Проте котра хвойда не витримає – може дати, але з гiднiстю, задом, як тому псовi. I за злотого. П’ятдесят ґрош на шпиталь, i п’ятдесят ґрош на мило, щоб мити, мити i ще раз мити, аби цим московським духом i близько не смердiло. – Є.Л.]12. Не зважаючи на широке використання в системi художнiх засобiв i прийомiв цього твору обсценної лексики, вiн в українському сердовищi (також думаю, що й у польському) поширений як у соцiальних сферах, схильних до вживання у своїй побутовiй культу- рi вулгаризмiв, сексуалiзмiв, арготизмiв, просто- розмовних слiв, так i серед осiб з розвиненими естетичними смаками, у побутовiй культурi яких обсценна лексика є табуйованою. Справа в тому, що полiтична сатира, особливо, коли вона є засо- бом iдейно-полiтичної боротьби на мiжетнiчному рiвнi, широко залучає у свiй поетичний арсенал усi можливi художнi прийоми i засоби, в тому числi й обсценiзми i при цьому значною мiрою звiльняє їх вiд культурного табуювання. Iсторичну основу цього твору однозначно ви- значити є проблематично. Коли сприймати його як вiдображення реальних подiй, то мова може 12Зап. Є.Луньо. 11.05.2007 р. у м. Яворовi Львiвсь- кої обл. вiд Федорця Михайла, 1946 р.н., осв. сер. спец.– Домашнiй архiв Є.Луня. йти про радянсько-польську вiйну 1920 р. Про- те, бiльш iмовiрно, що маємо справу з поетич- ною проекцiю на 1939 р., або й 1944 р. Мiсто Люблiн, згiдно з властивим для фольклорної по- етики прийомом локальної прив’яки подiй, може бути лише одним з цiлої низки художньо вимис- лених моделей. Водночас зазначимо, що для реци- пiєнта при iдейно-тематичному осмисленнi тексту конкретно-iсторична iдентифiкацiя не завжди має iстотне значення. Iнколи навiть навпаки, її роз- митiсть робить твiр бiльш легшим, спрощеним у його прив’язцi до радянської дiйсностi вцiлому як системи, а не до окремого її конкретного прояву. Мiж iншим, художня деталь “блядечка” – це слово росiйського походження – може бути поль- ським запозиченням пiзнiшого часу, або навiть вже й українським привнесенням. У свою чергу це свiдчить про тривале й iнтенсивне побутування твору у польському, а можливо й українському середовищi. Широке й вiдверте залучення в художню кан- ву тексту обсценної лексики вже на психо- емоцiйному рiвнi сповнює його поетичне поле вiд’ємним, деструктивним зарядом. Цим прийо- мом не лише нiвелюється, а навiть нищiвно роз- громлюється радянськi агiтацiйно-пропагандивнi постулати про визволення, про вiйськову, полi- тичну й культурну допомогу, про однакове й спiльне прагнення полякiв i росiян будувати соцi- алiзм i так далi. Польський асоцiальний елемент, яким є рiзно- го роду розпуснi жiнки i повiї, якi у суспiльствi зазвичай викликають неповагу, осуд i огиду, у спiввiдношеннi з радянською армiєю вже вiд по- чатку апрiорi ставиться на одну цiннiсну шкалу. Цей прийом так само апрiорi констатує статус радянської армiї, а в ширшому значеннi й цiлої московсько-комунiстичної системи в усiх її про- явах (iдеологiчному, полiтичному, економiчному, вiйськовому, культурному та iнших) як марґiна- льний, тобто не вартий уваги. Невипадкове i значиме навантаження в iдейно- смисловiй структурi змiсту несе факт, що радян- ське вiйсько належало саме до кавалерiї. Адже вi- домо, що кавалерiя у свiй час вважалася елiтним родом вiйськ, до неї вiдбирали найкращих. Отже, якщо вже радянська кавалерiя надiлена найгiр- шими якостями, то що ж тодi говорити про iншi роди вiйськ. 614 5-6’2009 Народознавчi Зошити Отже, образна картина починається з того, що без найменшого сумнiву радянська армiя – це рiвня польському асоцiальному елементу, причо- му такого низького ґатунку, як розпусницi й по- вiї. Звiдси основна мета радянських солдат всу- переч високопарним пропагандивним постулатам – це статева розпуста, проституцiя. Вже сам цей факт є особливо дошкульним, адже аморальне й розпусне вiйсько не може бути високоiдейним i боєздатним, а тому й не може сподiватися на пе- ремоги. Водночас статева розпущенiсть радянсь- ких воякiв асоцiюється за законами багатопла- новостi художнього образу також i з полiтичною аморальнiстю московсько-комунiстичної системи. Але цей образ радянської армiї не статичний, а динамiчний, отож ця i так вже цiлком нега- тивна її оцiнка опускається ще нижче. Рекомен- дацiя чи вимога до польських розгульних i про- дажних жiнок не вступати у контакти з радянсь- кими вояками в такий спосiб опускає соцiальний i моральний статус цих останнiх ще нижче. Во- ни навiть не достойнi “мати справи” з польським марґiнесом. Наступний щабель сатиричної нiґiляцiї – це прирiвнювання радянських солдат до собак. В українськiй сатиричнiй естетицi собака передов- сiм рiзко негативний образ: поганий, невдячний, кусючий, жадiбний, пiдступний13. Далi – радянськi вояки – венерично хворi та ще й не вважають за потрiбне лiкуватися, а продов- жують поширювати хворобу. I накiнець – вiд них нестерпно смердить. У цiй образнiй iнтерпретацiї вони з одного боку – цiлковитi фiзичнi i духов- нi деґраданти, навiть елементарно не дбають про особисту гiгiєну. А з iншого боку – незносний сморiд iде вiд трупа, що розкладається, вiд пад- ла. Отож в асоцiтивному сприйняттi вони також i живi трупи. Така гротескна нищiвна спрямованiсть проти вiйська виводиться з факту, що Радянський Со- юз використовував вiйськову силу як основний аргумент своєї як зовнiшньої так i внутрiшньої полiтики, посилав з каральними функцiями проти мирного населення для придушення демократич- них i нацiонально-визвольних рухiв. Водночас армiя була одним з основних культо- 13Василько З. Символiка фольклорного образу.– Львiв: ДПА Друк, 2004.– С. 272-276. вих об’єктiв московсько-комунiстичної агiтацiї та пропаганди. Про неї було складено й iнтенсивно поширювалося у засобах масової iнформацiї вели- ку кiлькiсть урапатрiотичних пiсень. Так, в однiй з них, уже згадуванiй пiснi “Белая армия, чёр- ный барон” зокрема спiвається: “Ведь от тайги до британских морей / Красная армия всех сильней” [з рос. – Адже вiд тайги до британських морiв Червона армiя сильнiша вiд усiх. – Є.Л.]. Звiсно, що уся ця надокучлива, основана на безсором- нiй брехнi й безпiдставному вихваляннi пропа- ганда викликала у мiсцевого захiдноукраїнського люду вiдповiдну реакцiю, спонукаючи до гостро- сатиричного усно-поетичного протистояння цiй пропагандi. В українському середовищi образ радянської кавалерiї у вузькому значеннi, як вiйська, i в ши- рокому – як узагальнена репрезентацiя радянсь- кої влади i навiть усiєї московсько-комунiстичної системи взагалi, сприймається цiлком адекватно з польським. Культурна марґiнальнiсть i морально- духовна деґрадацiя радянської армiї є також об’єктом й української фольклорної сатири. Ска- жiмо, вони й “шмiраки” – тобто обмазанi солiдо- лом (“Суне орда шмiракiв”)14, “сталiнськi дiди” в значеннi сталiнськi жебраки (“Вислав Сталiн сво- їх дiдiв”)15, “голодранцi” (“Прийшла сотня “Гру- зинова”)16, “босяки” (“В большевикiв рудi мор- ди”)17, “московська голота”18 та iнше. Дуже колоритно це вiдображено й у числен- них народних оповiданнях. Як приклад, наведемо хоча б один ось такий: “Як прийшли москалi – дуже погане враження на людей справили. Вiйсь- ко всьо обдерте, зателепане, в тих своїх котелках варили рибу, замазанi сажею. Одна жiнка гово- рить: “Йой, дивися, та то якiсь дiди, а не вiйсько, нiмцi як виглядали, то не жаль ся було подиви- 14Дем’ян Г. Українськi повстанськi пiснi 1940-2000- их рр. (iсторико-фольклористичне дослiдження).– Львiв: Галицька Видавнича Спiлка, 2003.– С. 79. 15Зап. Є.Луньо 24.01.1996 р. у с. Наконечне Дру- ге Яворiвського р-ну, Львiвської обл. вiд Гули Катери- ни, 1919 р. н., Бика Романа, 1928 р. н., Бик Катерини, 1928 р. н., Бика Богдана, 1959 р. н., Бик Ганни, 1958 р. н.– Домашнiй архiв Є.Луня. 16Дем’ян Г. Українськi повстанськi...– С. 179. 17Пiснi УПА / Зiбр. i зредаг. Зеновiй Лавришин // Лiтопис Української Повстанської Армiї.– Торонто, 1996; Львiв, 1997.– Т. 25.– С. 351-352. 18Там само.– С. 328. ЄВГЕН ЛУНЬО. Польська антирадянська фольклорна сатира... 615 ти”. Вона думала, що то як при нiмцях можна голосно говорити i нiхто не розумiє. “А тиї, – каже, – всьо засмальцоване, закопчене, френдз- лi висять”. А якийсь жидок, з рижою невеликою борiдкою, певно був який пiдофiцер чи офiцер, то вчув, i говорить до неї: “Ви нє говорiтє так, ми єсть рабоча армiя, а немци – ето буржуазна армiя. Как ви смєєтє так гаварiть на на нашу рабочую армiю”19. Характерно, що у численнiй українськiй фольк- лорнiй сатирi ХХ ст. об’єктом зневажливого зма- лювання є також i польське, i нiмецьке вiйсько, але нiколи воно не подавалося як брудне, голод- не, розпусне. Звiсно, що народна поетична уява не вдавалася до таких образних характеристик, бо вони не спiввiдносилися з дiйснiстю, й художня правда при цьому суперечила б iсторичнiй. Щодо iнтерпретацiї цього твору в українському середо- вищi, варто також звернути увагу ще на таку одну деталь. Офiцiйно визначення “радянський” стосу- ється усiх етносiв Радянського Союзу, в тiм числi й українцiв. Проте у свiдомостi самих українцiв, принаймнi нацiонально свiдомих жителiв Захiд- ної України, радянський – це чужий, ворожий i iдентифiкується як московсько-комунiстичний. Одним з факторiв живучостi й активного побу- тування аналiзованого i подiбних зразкiв польсь- кої фольклорної сатири серед українцiв криється у використаннi в них польської обсценної лек- сики. Тут наявне певне психоемоцiйне й соцiо- культурне явище, коли внаслiдок соцiокультурних табу народ не вживає своєї обсценної лексики, а чужу, до якої за стереотипною формулою “це не ми, а вони”, табу можна й не застосовувати, або принаймнi воно “поблажливе”. При цьому, з одного боку реалiзується потреба “мiцно” вислов- люватися, вдавшись до забороненої, хоча й чужої лексики, а з iншого – дотриматися табу стосовно рiдної мови. Поряд з цим тут дiє i ще одна сте- реотипна формула “вони такi ж як i ми”, тобто, що не лише ми лихословимо, але й вони. Цiкавим i своєрiдним як в iдейному, так i в ху- дожньому планi є i такий ось зразок фольклорної полiтичної сатири: 19Яворiвщина у повстанськiй боротьбi. Розповiдi учас- никiв та очевидцiв / Записав i упорядкував Євген Луньо.– Т. 1: Наконечне Перше. Наконечне Друге.– Львiв: Лiто- пис, 2005.– С. 23. Расцвєталi яблунi i ґрушкi, Отпєрдолiв нємєц, припердолiв рускi [з пол. – Розквiтали яблунi й грушки, Вiдпердолив нiмець, припердолив росiянин. – Л.Є.]20. Записали ми його вiд корiнного жителя укра- їнських земель, що опинилися у складi Поль- щi. Примiтно, що респондент, за його словами, перейняв цей твiр, працюючи у 1974-75-их рр. в Українi бiля Харкова, вiд одного вiйськового- українця. Цiлком iмовiрно, що цей останнiй у певний час проходив службу у радянських вiй- ськах, дислокованих на територiї Польщi, i там засвоїв цей твiр. Польський фольклорист Войцех Лисяк подає у своїй публiкацiї дещо змiнений варiант цiєї сатири: RozkwitaÃly jabÃlonie i gruszki, UciekÃl Niemiec, wpierdoliÃl siȩ ruski... [з пол. – Розквiтали яблунi й грушки, Утiк нiмець, вердолився росiянин... – Л.Є.]21. Наявнiсть варiантiв вказує на iнтенсивне й тривале побутування цього твору. Аби бiльш повно й виразно розкрити iдейно- художнє багатство наведеної нами монострофи, вдамося до дещо ширшого її аналiзу. Досить ефективне смислове навантаження цьо- го тексту несе на собi його бiлiнґвальнiсть, поєд- нання росiйської i польської мов. Кожна з цих мов виконує окрему специфiчну функцiю, а їх- нє органiчне поєднання у свiй спосiб пiдсилює поетичний вплив на реципiєнта. Перша половина аналiзованого твору – це по- чатковий рядок з вiдомої радянської пропаган- дивної пiснi М.Блантера на слова М.Iсаковського “Катюша”. Штучно роздувши його популярнiсть, цей твiр зробили вiзитною карткою, класичним репрезентантом радянської соцiалiстичної культу- ри. Хоча на перший погляд її мотив має любов- ний характер, насправдi вiн покликаний пропа- гувати й уславляти радянський урапатрiотизм i мiлiтаризм. 20Зап. Є.Луньо 18.11.2006 р. у м. Устрикi Долiшнi Пiдкарпатське воєв. Польща, вiд Голубовського Тадея, 1938 р. н.– Домашнiй архiв Є.Луня. 21 ÃLysiak W. Oblicza folkloru – folklor polityczny // Konteksty.– Polska sztuka ludowa”.– 1990.– № 2.– S. 16. 616 5-6’2009 Народознавчi Зошити Цiєю пiснею радянська пропаганда прикривала експансiонiстську загарбницьку полiтику стосов- но окупованих нею країн Європи, в тому числi й Польщi. Мовляв, несуть їм не гнiт i репресiї, а “обдаровують” їх своєю “великогуманною” куль- турою. Польський народний митець не лише без труда розгадав цей дешевий пропагандивний хiд, але й своїм уснопоетичним словом завдав йому нищiвного удару. Коли цю першу стрiчку сприймати автономно, то на перших порах виникає враження, що пiсню “Катюша” дiйсно сприймають щиро, як мистець- ку рiч, отже, й пiдтримують радянський протек- торат над Польщею i навiть таким чином вдяч- нi Радянському Союзовi. Маленька художня де- таль – перекручення автентичного слова “грушi” на “грушкi” – на початку викликає враження ре- вної i щирої готовностi сприймати цю пiсню, на- вiть не встигнувши вивчити точно її текст. Та через мить реципiєнт вiдкриває для себе зовсiм iншу функцiю цього перекручення – це i пiдла- штування пiд наступну риму, i зумисне псування пiснi з метою її осмiяти. Другий рядок – хоча коротка, але влучна iн- терпретацiя змiни суспiльно-iсторичного станови- ща Польщi наприкiнцi Другої свiтової вiйни. Ос- новне iдейно-смислове й психо-емоцiйне наванта- ження цього рядка – це рiзконегативна гостроса- тирична оцiнка нiмецьких нацистiв, що втiкли з польської землi, i росiян, що прибули. Виходячи з iсторичних реалiй, основне вiстря цiєї сатири спрямоване передовсiм проти остан- нiх, бо ж гiтлерiвцi вже зазнали краху i вiдi- йшли у полiтичне небуття, а росiяни присутнi у сучасному й очевидно, у подальшому майбутньо- му. Ще виразнiше антимосковське спрямування цього твору демонструє його варiант з польської публiкацiї, адже слово “uciekÃl” менше позначене негативною експресiєю, нiж слово “wpierdoliÃl siȩ”. Саме нацiленiсть цього твору проти Радян- ського Союзу спричинилася до його тривалого iнтенсивного життя, оскiльки робила його акту- альним упродовж усього iснування московсько- комунiстичної iмперiї. Завдяки цьому iдейному змiсту його й перейняли українцi. Основним художнiм засобом аналiзованого твору є метафора, виражена обсценною лекси- кою. Йдеться про сексуалiзми “вiдпердолитися” та “припердолитися”. Вже виходячи з того, що саме сексуалiзми вiдносяться до найбiльшою мi- рою табуйованої групи обсценiзмiв, то виражена ними метафора надiлена дуже великим експресив- ним потенцiалом i вiдзначається особливим ефек- тивним психо-емоцiйним впливом на реципiєнта. Адже, як зазначає Л.Ставицька, чим мiцнiшим є табу, яке порушується, тим рiзкiшим є збудження як реакцiя на нього22. Оскiльки цих два наведенi вище слова є одно- кореневi, то про художню природу їхньої сатирич- ної динамiки говоритимемо на прикладi одного, останнього. Отже, вiдоме й українцям слово польського походження “припердолитися” за “Словником не- цензурної лексики” має лексичне значення “при- чепитися до кого-небудь”23. Його ще також мож- на розумiти як “присiкатися”, “нав’язатися проти волi”, “надокучити”, “завдавати клопотiв”. Вод- ночас його семантика надiлена потужним iнвек- тивним смислом, що виражає рiзко негативну, дошкульно-зневажливу оцiнку того, до кого вiд- носиться. А приналежнiсть цього слова до розря- ду вульгарно-просторозмовної лексики також вка- зує, що зазвичай вживається воно стосовно осiб соцiального дна, марґiнесу. У нашому ж текстi мова йде не про окрему особу. Росiянин тут вжитий узагальнено як втi- лення Радянського Союзу у його найширшому розумiннi: i влада, i армiя, й iдеологiя, i полiти- ка, i економiка. Отже сатиричний ефект полягає в тому, що про усю державу в особливо дошкуль- ний i зневажливий образний спосiб говориться як про марґiнес, цебто iдейне, полiтичне, економiчне звироднiння. Вироблене другим рядком деструктивно- iнвективне поетичне поле поширюється i на перший рядок твору, таким чином переводячи сприйняття культової радянської пiснi в iронiчно- насмiшливу площину. Ще один надзвичайно образливий сатиричний удар по Радянськiм Союзi аналiзований твiр на- носить тим, що через маркування однокореневими 22Ставицька Л. Обсценний та еротичний простiр укра- їнської мови // Ставицька Л. Українська мова без табу. Словник нецензурної лексики та її вiдповiдникiв. Обсценi- зми. Евфемiзми. Сексуалiзми.– К., 2008.– С. 14. 23Ставицька Л. Українська мова без табу. Словник не- цензурної лексики та її вiдповiдникiв. Обсценiзми. Евфе- мiзми. Сексуалiзми.– К., 2008.– С. 313. ЄВГЕН ЛУНЬО. Польська антирадянська фольклорна сатира... 617 обсценiзмами ставить його на одну оцiночну шка- лу iз його смертельним ворогом – нацистською Нiмеччиною, мовляв, яке пiшло, таке й прийшло. Слiд зазначити, що таке саме однаковою мi- рою негативно-зневажливе трактування нiмець- кого нацизму i московського комунiзму власти- ве й для українського фольклору. Це явище ми почасти вже розглянули у своїй статтi “Сталiн i Гiтлер у народнопiсеннiй сатирi”24. I накiнець, сатиричний ефект розглядуваної мо- нострофи пiдсилюється ще й наявнiстю рiзкого контрасту у ракурсi агiтацiйно-пропагандивному. Цей маленький, iз двох стрiчок твiр ущент роз- биває та ще й глумиться над мастшабними зу- силлями радянської пропагандивної машини пе- реконати полякiв, що, мовляв, Радянський Союз звiльняє їх вiд нацистiв i допомагає будувати вi- льну соцiалiстичну Польщу. Окремi зразки польської антирадянської сатири публiкувалися у виданнях Української Повстан- ської Армiї, дислокованої на Закерзоннi. Хоча й з позначкою, що це фольклорнi матерiали, але надрукованi вони як iдейно-попагандивний мате- рiал, а тому, звiсно, не супроводжуються жодни- ми коментарями чи примiтками фольклористично- го характеру. Поданi вони у ширшому контекстi української, в тому числi й польськомовної, про- типольської сатири. Висновок про власне поль- ське походження щонайменше двох-трьох з них опирається лише на нашi логiчнi мiркування. Один з цих творiв: “Продавцi газет рекламу- ють – “Жечпосполiта” спшедана, “Вольносьцi” нєма, а єст тилько “Русская Правда” [з пол. – ...“Рiчпосполита” продана, “Волi” немає, а є ли- ше “Росiйська Правда”. – Є.Л.]25. Недавно ми зафiксували на Яворiвщинi iнший варiант цього твору – “В комунiстичнiй Польщi продавець га- зет викрикував: “Жечпосполiта” спшедана, “Жи- цє Варшави” юж сєн сконьчило, позостала тиль- ко “Московская правда” [з пол. – ...“Рiчпоспо- лита” продана, “Життя Варшави” вже скiнчи- лось, а залишилась лише “Московська правда”. – Є.Л.]26. Хоча й не маємо якихось конкрет- них фактiв, але з усiєю iмовiрнiстю припускаємо, 24Луньо Є. Сталiн i Гiтлер у народнопiсеннiй сатирi // Визвольний Шлях.– 2008 (Квiтень-червень).– С. 93-105. 25Пiдпiльнi журнали Закерзонської України. Лiтопис УПА.– Т. 16.– Торонто: Лiтопис УПА, 1987.– С. 479. 26Польовi записи... – Домашнiй архiв Є.Луня. що виник вiн у середовищi польської опозицiї i збройного пiдпiлля у протистояннi з новим оку- пантом Польщi – Радянським Союзом та його марiонетковим сателiтом – польським комунiсти- чним режимом. Як би там не було, але жодна пiдпiльна збройна боротьба не може обходитися без iдеологiчно-пропагандивного забезпечення. В умовах пiдпiлля, коли недоступнi державнi засоби й ресурси, їхнє основне навантаження бере на се- бе фольклор – як масова iдейно-полiтична зброя, котрою народ майстерно володiє i якої дуже важ- ко його позбавити. Iдейно-тематичний змiст твору, його актуаль- нiсть слiд розглядати у широкому контекстi то- гочасної суспiльно-полiтичної ситуацiї в Поль- щi, яку Радянський Союз перетворив на свою сателiта-марiонетку. Художнє вирiшення цього тексту досягається завдяки майстерному застосуванню двох поетич- них прийомiв. Перший – двояке; пряме й пере- носне, символiчне трактування назв газет. Дру- гий – так само двозначне трактування вигуку продавця газет. Це невинне й буденне повiдом- лення водночас виступає вiдвертою i правдивою констатацiєю тогочасного полiтичного становища народної Польщi. Ця двозначнiсть, будучи спов- нена несподiваним i влучним поєднанням суттє- во вiдмiнних мiж собою побутового й полiтично- го аспекту, також виступає потужним джерелом комiзму. Аналiзований фольклорний текст дiєво проти- ставляється масованiй комунiстичнiй пропагандi, що, мовляв, Радянський Союз визволив полякiв i вiд нiмецьких нацистiв, i вiд їхнiх власних капiта- лiстiв i буржуїв та допомагає їм будувати незале- жну народну Польщу. Опозицiя влучно i дотеп- но вказує справжню окупацiйно-колонiальну сут- нiсть радянського “визволення i братньої допомо- ги”. Також твiр в’їдливо кепкує з тих полякiв, хто повiвся на ворожу пропаганду i став на шлях зради польських нацiонально-державницьких iн- тересiв, “продав” Рiчпосполиту, тобто республiку, самостiйну державу. В українському середовищi ця сатирична па- ремiя сприймалася, очевидно, в дещо iншому iдейно-тематичному ракурсi. Стосовно загарбни- цької iнтерпретацiї Радянського Союзу, то його розумiння було адекватне з польським. А от що- до польської сторони, то українцi трактують його 618 5-6’2009 Народознавчi Зошити ширше. З одного боку – як i польське пiдпiлля, проти колаборантiв, а з iншого – i проти самого пiдпiлля, яке теж опинилося в жалюгiдному станi: з втраченою державнiстю й окуповане ворогом. Висмiювання українцями польської опозицiї виводиться з певних суспiльно-iсторичних поми- лок Лондонського уряду. Замiсть того, аби вiд- будовувати незалежну державу на своїх етнiчних землях у тiснiй спiвпрацi з українським нацiона- лiстичним рухом, то вони, не спромiгшись адеква- тно оцiнити тогочасне геополiтичне становище у Європi, взялися до iсторично цiлком безперспек- тивного намiру вiдбудовувати Польщу “од можа до можа” [з пол. – вiд моря до моря. – Л.Є.]. У роки збройного опору радянськiй окупацiї в українському середовищi ця проблема була досить актуальною, її вiдображення у фольклорi було не- поодиноким явищем. Наприклад, гостру сатиру на польський емiграцiйний уряд також зустрiчає- мо у поширенiй повсанськiй пiснi “Їхав Гiтлер на вiзочку”: У Льондонi ляхи мрiють з нами воювати – бо “од можа аж до можа” хочуть “Польску” мати27. Та пiзнiше, коли i польський, й українсь- кий збройний опiр московським окупантам при- пинився, претензiї до польського пiдпiлля вже втратили свою актуальнiсть i твiр став пере- довсiм сприйматися як консолiдована польсько- українська фольклорна атака на радянську систему. Таку ж саму генезу й динамiку iдейно- таматичної iнтерпретацiї в українському середо- вищi має ще один народно-сатиричний твiр – аб- ревiатура: “ПОП – пелньонци обовйонзкi поля- ка” [з пол. – ...виконуючий обов’язки поляка. – Л.Є.]28. У поданому нижче коментарi зазначено, що це “большевицькi старшини у вiйську та iншi боль- шевицькi наставники з польськими фальшивими документами, якi вдають полякiв”29. Не знає- мо, чи ця абревiатура була офiцiйною, а чи суто фольклорною креатурою, тут мали б внести яс- 27Пiснi УПА...– Т. 25. – С. 353. 28Пiдпiльнi журнали Закерзонської України. Лiтопис УПА.– Т. 16.– Торонто: Лiтопис УПА, 1987.– С. 479. 29Там само. нiсть польськi колеги. Бiльш iмовiрно, що її по- ходження народне. Вiдомостi про це явище зу- стрiчаємо в “Iсторiї Польщi”, i там цих радян- ських осiб названо “дорадниками”30. Навiть як- що припустити, що це офiцiйне утворення, то у фольклорному сприйняттi його семантика означе- на iронiєю. Сатиричнi абревiатури як жанровий рiзновид новочасних паремiй в українськiй фольклористи- цi проникливо розглянув М.Чорнопиский31. Пев- ну увагу придiлили їм й ми у ширшому контек- стi полiтичної сатири малих фольклорних жан- рiв32. Аналiзована абревiатура примiтна оригiна- льним застосуванням бiлiнгвiзму як художнього прийому. Найперше вже сама констатацiя факту, що у народнiй Польщi у всiх важливих дiлян- ках державного життя реально керують росiяни, є для полякiв, передовсiм колаборантiв, надзвичай- но дошкульним. I в очах росiян, i в своїх влас- них очах вони вiдчувають себе неповноцiнними i пiдневiльними, а звiдси й болюче принижени- ми. Адже, як виникає з усього цього, вони на своїй власнiй землi, з “крвi i косьцi” поляки, ви- являється, є неспроможними бути господарями у своїй державi, отож “запросили” собi росiян, щоб тi навчили їх “виконували обов’язок поляка”. Та водночас цей факт ще й супроводжуєть- ся потужним комiчним ефектом. Вiн оснований на майстерному обiгруваннi однакового звучання, але рiзного лексичного значення слова “поп” у польськiй i росiйськiй мовi. У росiян “поп” – це священик, звiсно, право- славного обряду. Звiдси ось ця лексема “поп” з одного боку дошкульно висмiює росiян, а з iн- шого – дiткливо кепкує над релiгiйною гiднiстю полякiв. Усi цi росiйськi радники й наглядачi, будучи вiдрядженими з iдейно-пропагандивних та репре- сивних органiв, зрозумiло, були перевiреними й надiйними комунiстами. I ось тi особи, якi згiдно зi своїми iдейними та моральними переконаннями 30Зашкiльняк Л., Крикун М. Iсторiя Польщi: Вiд най- давнiших часiв до наших днiв.– Львiв: Львiвський нацiо- нальний унiверситет iм. Iвана Франка, 2002.– С. 537. 31Чорнопиский М. Фольклорна полiтична сатира 20- их рр. ХХ ст. у записах Сергiя Єфремова.– Львiв: Ви- давничий центр ЛНУ iм. Iвана Франка, 2001. 32Луньо Є. Полiтична сатира малих...– № 1-2.– С. 40- 41. ЄВГЕН ЛУНЬО. Польська антирадянська фольклорна сатира... 619 є ворогами релiгiї, церкви, священикiв i повиннi їх поборювати, тепер за iронiєю самi стали “по- пами”. Цей художньо змодельований парадокс за законами динамiки художнього образу асоцiатив- но може розгортатися й в iншi комiчнi iнтерпре- тацiї отих “попiв” та їхньої у Польщi дiяльностi. Сатиричне спрямування аналiзованого твору проти полякiв опирається на певне iсторичне пiд- ґрунтя. Упродовж попереднiх вiкiв своє загарбан- ня й поневолення України поляки прикривали се- ред iншого й нiбито боротьбою за чисту правди- ву християнську вiру, якою у їхньому розумiннi був тiльки римо-католицизм, а православiє вва- жали протестанством, схизмою. Звiдси у поль- ському суспiльствi виробився негативний стерео- тип православного попа, вiн став об’єктом насмi- шок i зневаги за свою нiбито неохайнiсть, некуль- турнiсть, меншевартiсть. Це яскраво змалював в однiй iз спiвомовок С.Руданський, де польський пан звертається до українських селян: Jak wy, chÃlopie, tego popa CaÃlujecie w rȩkȩ? Ja bym jego nie caÃlowaÃl, Żeb brali na mȩkȩ, Już bym wolaÃl psa caÃlować [з пол. – Як ви, селяни, цього попа Цiлуєте в руку? Я б його не цiлував, Навiть якби мене катували, Я б вже краще пса цiлував. – Л.Є.]33. Та навiть українських греко-католицьких свя- щеникiв польська художня i мемуарна лiтерату- ра передвоєнного i воєнного перiоду часто при- низливо називає попами й подає у зневажливому ракурсi34. I ось тепер за iронiєю долi цi “попи” є керiвни- ками й наставниками. Поляки мають їх у всьому слухати, мають бути їм покiрнi й боятися їх. Для польського честолюбного гонору це просто-таки вбивче приниження. Для польської опозицiї дана абревiатура – це сатира на своїх спiввiтчизникiв – радянських ко- лаборантiв, а водночас i самосатира на весь по- льський загал. Для українцiв ще на перших по- 33Руданський С. Спiвомовки, переклади та переспiви.– К.: Наук. Думка, 1985.– С. 104. 34Трухан М. Негативний стереотип українця в польськiй пiслявоєннiй лiтературi.– Львiв: Троян, 1992.– С. 36-37. рах вона мала двобiчне спрямування: як проти полякiв, так i проти росiян, а з часом все бiль- ше набувала лише антирадянського смислу. Тим паче, що кадрова експансiя росiян на Україну бу- ла ще масштабнiша i тривалiша. В українському нацiонально свiдомому середовищi нав’язанi офi- цiйною пропагандою назви росiян “старшi брати”, “визволителi” набули iронiчного змiсту. Iмперсь- ке експлуататорське ставлення росiян до україн- цiв сатирично осмислює приказка “Любiмся як брати, але дiлимося порiвну”35. У цьому планi можна говорити про певну типологiчну iдейно- тематичну подiбнiсть цих українських зразкiв iз проаналiзованою польською абревiтурою. Варто зупинитися на аналiзi ще одного поль- ського сатиричного твору, що ми зафiксували на українському пограниччi: Ой Ґєрек, Ґєрек, нє сядай на тен роверек, Бо тен роверек – то єст холєрик: Руска рама, польскє кулка I поєдзєш як Ґомулка [з пол. – Ой Ґєрек, Ґєрек, нє сiдай на цей велосипед, Бо цей велосипед – це холерик: Росiйська рама, польскi колеса – I поїдеш як Ґомулка. – Л.Є.]36. На час запису в українському середовищi його конкретно-iсторична основа, як показали нашi об- стеження, сприймалася досить розмито. Респон- дент лише був обiзнаний, що Ґєрек i Ґомулка – це керiвники комунiстичної Польщi, якi змiнили один одного на цьому посту. Основний чинник, що прислужився до проник- нення й побутування цього твору серед українцiв – його антирадянське спрямування. Образ вело- сипеда, до речi, досить поширений в польськiй а вiдтак i в українськiй жартiвливiй пiсенностi, тут – це оригiнальне й комiчне втiлення полiти- ки соцiалiстичної Польщi. А росiйська рама – це образна вказiвка, що основу цiєї полiтики станов- лять директиви Москви. Польське керiвництво є всього лиш безвольним i безумним їх виконав- цем. При цьому це виконання веде керiвникiв до особистого кар’єрного фiаско. 35Польовi записи...– Домашнiй архiв Є.Луня. 36Зап. Є.Луньо 24.05.2006 р. у м. Яворiв Львiвської обл. вiд Вербенця Iвана, 1954 р. н., о. вища.– Домашнiй архiв Є.Луня. 620 5-6’2009 Народознавчi Зошити Даний твiр – це знову ж таки влучне й дотеп- не заперечення офiцiйних iдейно-пропагандивних постулатiв, що, мовляв, Польща є незалежною державою, а Радянський Союз є її другом i за- хисником. В образi цiєї польської марiонеткової держави українцi вбачали свою українську дер- жаву, яка у складi Радянського Союзу ще бiльше не мала нiчого спiльного нi з незалежнiстю, нi з демократiєю. У середовищi львiвських студентiв на поч. 1980-их рр. ми почули загадку, а точ- нiше своєрiдну модифiкацiю цього жанру: “Цо то такє: вєлькє, червоне, кончи сє на “й”?” [з пол. – Що це таке: велике, червоне, закiнчується на “й”?”. – Л.Є.]37. Оригiнальнiсть цього твору полягає в тому, що у ньому також прихований певний жарт, за на- родною термiнологiєю – пiдколка. Зазвичай цю загадку завдають у контекстi розповiдання вуль- гарних анекдотiв, правомiрно сподiваючись, що найбiльш ймовiрною вiдповiддю буде поширений обсценiзм “х...й”. I якщо так, то тодi запитувач розчаровує того, хто вiдповiдав: “Нi, неправиль- но. То Звйонзек Радєцкiй”. Як можливий варi- ант, коли вiдповiдач соромиться назвати вiдпо- вiдь, мовляв, вона вульгарна, то чує реплiку на кшталт: “Це зовсiм не те, що ти подумав. Це Звйонзєк Радзєцкiй”. Як бачимо, Радянський Союз, з його услав- ленням й возвеличенням аж до культу офiцiйною пропагандою, у цьому творi через досить оригi- нальне художнє вирiшення принижений й оглум- лений шляхом помiщення його в одне асоцiативне поле з вульгаризмом дуже низької, образливої i профануючої експресiї. На нашу думку, передовсiм завдяки цiй нова- торськiй цiкавiй художнiй формi даний твiр про- ник в українське середовище, та попри те вiн та- кож приваблював своєю спрямованiстю проти Ра- дянського Союзу, нищiвним його висмiюванням. Побутувала у Захiднiй Українi, зокрема у Львовi, й ще одна польська антирадянська сатира: Пуйдзє Каня, пшийдзє Ваня, Бендзє конєц валенсаня 37Польовi записи...– Домашнiй архiв Є.Луня. [з пол. – Пiде Каня, прийде Ваня, Буде кiнець тиняння. – Л.Є.]38. Хоча респондент заявив, що це уривок, мож- ливо, закiнчення якоїсь бiльшої пiсеньки, але цей твiр в українському середовищi сприймається як цiлком самодостатня приказка. Вона в оригiна- льнiй художнiй формi влучно окреслює можли- ву перспективу суспiльно-полiтичного стану, що в часи “Солiдарностi” мiг скластися в Польщi. Змальовується ця перспектива хоча й в жартiв- ливому ракурсi, але дещо песимiстично. У творi констатується, що попри потужнi демо- кратичнi вiяння у Польщi, для неї все ще цiлком реальною є безпосередня агресiя Радянського Со- юзу, який, не вагаючись застосувати армiю проти мирного населення, може брутально розгромити польський нацiонально-демократичний рух. Українцi цiєю приказкою виражають симпатiєю i пiдтримку полякiв, а також i боязнь за них, оскiльки добре розумiють, що поляки борються не лише за свою свободу, але й усiєї Схiдної Єв- ропи а також i поневолених народiв СРСР. Як засвiдчив подальший хiд iсторiї, такi мiркування були iстинними. А боязнь за полякiв в українцiв iшла вiд того, що вони значно масштабнiше, нiж поляки заз- нали “братньої опiки” московського iмпербiльшо- визму. Водночас вiдчувався вже й початок кiнця прогнилої радянської системи, яка, проте, у такiй ситуацiї могла ще бути особливо грiзною i небез- печною. На щастя, цi побоювання не справди- лися, поляки не повторили кривавої долi угорцiв 1956 р. Художнє вирiшення у цьому творi розгорта- ється навколо оригiнальної образної iнтерпрета- цiї трьох осiб. Станiслав Каня – у 1980-81 рр. партiйний i державний промосковський керiвник Польщi, що в його особi польський народ хотiв усунути комунiстичний режим. Ваня – це стереотипне узагальнене iм’я для номiнацiї росiйського етносу, у цьому творi воно позначає московсько-комунiстичний режим. Велемовною, кiлька-плановою у цiй приказцi є образна iнтерпретацiя слова “валенсаня”, (по- українськи – “тиняння”, “сновигання”). Найпе- рше воно асоцiюється iз прiзвищем лiдера “Со- 38Зап. Є.Луньо 25.11.2006 р. у м. Львовi вiд Маркова Iгоря, 1963 р.н., о. вища.– Домашнiй архiв Є.Луня. ЄВГЕН ЛУНЬО. Польська антирадянська фольклорна сатира... 621 лiдарностi” Лєха Валенси. А звiдси “валенса- ня” тут набуває двозначностi, яка диференцiює- ться на мiжетнiчнiй основi. В розумiннi полякiв- опозицiонерiв – це народно-демократичний i нацiонально-визвольний (вiд московської гегемо- нiї) рух пiд керiвництвом Валенси i його соратни- кiв. А в сприйняттi Радянського Союзу та його польських апологетiв – це емоцiйно й семантично негативне слово на позначення iнспiрованих За- ходом антисоцiалiстичних, антипольських завору- шень. У такий спосiб пiдготовлялося пропаган- дивне оправдання можливої “братньої допомоги” комунiстичному режимовi Польщi збройно роз- правитися з опозицiєю. Водночас ця приказка також виражала побою- вання деяких помiркованих полякiв, аби внаслiдок радикальних дiй “Солiдарностi” по усуненню вiд влади С.Канi не сталося вiдкритої збройної iн- тервенцiї Радянського Союзу. З цього приводу в тi часи у Польщi була поширена приказка “Кра- ще Каня, нiж на танку Ваня”39, що тематично, а можливо й генетично спорiднена з наведеним вище твором. У часи польської “Солiдарностi” побутувала в Галичинi ще й наступна паремiя: “Новини поль- ського радiо: “Дзiсь страйкуйов вшисткє воєвудс- тва, кромє воєвудств Львовскєґо, Станiславскєґо i Тернопольскєґо” [з пол. – Сьогоднi страйкують усi воєводства, окрiм воєводств Львiвського, Тер- нопiльського i Станiславiвського. – Л.Є.]40. Якихось конкретних вiдомостей, де, в Польщi чи в Українi, виник цей твiр, у нас немає, отож з цього приводу можна висловлювати лише при- пущення. Та як би там не було, завдяки своєму актуальному iдейно-художньому змiстовi вiн мiг побутувати одночасно у двох середовищах: укра- їнському i польському. При цьому в обох наро- дiв вiн набув дещо вiдмiнної iдейно-тематичної iнтерпретацiї. Поляки тут, очевидно, хотiли б акцентувати увагу на своїй iсторичнiй пам’ятi, на бодай жар- тiвливому iронiчному реанiмуваннi Польщi iсто- ричної “од можа до можа”. Iронiя для полякiв полягає у тому, що ця ностальгiя по колишнiй польськiй державi висловлюється у момент, коли 39Зашкiльняк Л., Крикун М. Iсторiя Польщi: Вiд най- давнiших часiв...– 2002.– С. 619. 40Польовi записи...– Домашнiй архiв Є.Луня. стоїть питання взагалi про iснування польської держави як такої. У тi часи iмовiрною була мож- ливiсть, що вона взагалi може стати республiкою у складi СРСР. Для українцiв же iдейно-тематичне наповнен- ня цiєї паремiї було контроверсiйним. З одного боку для них цiлком неприйнятливими а навiть ворожими є претензiї полякiв на колишню свою українську займанщину, навiть якщо вони вис- ловленi у жартiвливо-iронiчному тонi. Тим паче, що вираження цих колонiальних аспiрацiй у масо- вiй свiдомостi були непоодинокими, про що свiд- чить, наприклад, i приказка: “Єще бомбка атомо- ва, i вруцiми внет до Львова” [з пол. – Ще одна атомна бомбочка, i повернемося знову до Львова. – Л.Є.]41. А з iншого боку, виходячи з конк- ретної суспiльно-полiтичної ситуацiї, українцi го- товi цi претензiї толерувати заради iдеї страйко- вої боротьби. При цьому вони в такий оригiна- льний поетичний спосiб виражають свою iдейно- полiтичну й духовну єднiсть з поляками. Таким чином Захiдна Україна солiдарна з Польщею у її протистояннi з комунiстичною владою i Москвою та демонструє потенцiйну готовнiсть виборювати i власну, українську незалежнiсть. Таким чином у пiдсумку констатуємо, що про- никнення й побутування польської фольклорної антирадянської сатири в українське середовище є окремим своєрiдним явищем. На основi розгор- нутого аналiзу низки текстiв видно, що польськi твори не залишалися iнородним тiлом, а органiч- но й результативно прилучалися до вирiшення тих проблем i завдань, якi стояли на порядку денному української усної словесностi полiтичного спря- мування. У планi iдейно-тематичному це прояв українсько-польського народного порозумiння й мистецької спiвпрацi у протистояннi спiльному полiтичному вороговi, яким для них у ХХ ст. був Радянський Союз з його експансiонiзмом, екст- ремiзмом i тоталiтаризмом, з його авантюрним прагненням до свiтової гегемонiї. Як мистецько-поетичне явище, воно i сьогод- нi продовжує побутувати в українськiй масовiй культурi. Сподiваємося, що цi твори ще не раз привертатимуть до себе увагу як українських, так i польських дослiдникiв. 41Зашкiльняк Л., Крикун М. Iсторiя Польщi: Вiд найдавнiших...– С. 553.

Польська антирадянська фольклорна сатира в українському середoвищi

Репозитарії

Схожі ресурси