“Народи на вигнаннi”. Роль таборiв для бiженцiв у формуваннi нової iдентичностi їх мешканцiв

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Зомбек, М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2009
Schriftenreihe:	Народознавчі зошити
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77457
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	“Народи на вигнаннi”. Роль таборiв для бiженцiв у формуваннi нової iдентичностi їх мешканцiв / М. Зомбек // Народознавчі зошити. — 2009. — № 5-6 (89-90). — С. 622-633. — Бібліогр.: 47 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77457
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-774572015-03-02T03:02:06Z “Народи на вигнаннi”. Роль таборiв для бiженцiв у формуваннi нової iдентичностi їх мешканцiв Зомбек, М. Статті 2009 Article “Народи на вигнаннi”. Роль таборiв для бiженцiв у формуваннi нової iдентичностi їх мешканцiв / М. Зомбек // Народознавчі зошити. — 2009. — № 5-6 (89-90). — С. 622-633. — Бібліогр.: 47 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77457 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Зомбек, М. “Народи на вигнаннi”. Роль таборiв для бiженцiв у формуваннi нової iдентичностi їх мешканцiв Народознавчі зошити
format	Article
author	Зомбек, М.
author_facet	Зомбек, М.
author_sort	Зомбек, М.
title	“Народи на вигнаннi”. Роль таборiв для бiженцiв у формуваннi нової iдентичностi їх мешканцiв
title_short	“Народи на вигнаннi”. Роль таборiв для бiженцiв у формуваннi нової iдентичностi їх мешканцiв
title_full	“Народи на вигнаннi”. Роль таборiв для бiженцiв у формуваннi нової iдентичностi їх мешканцiв
title_fullStr	“Народи на вигнаннi”. Роль таборiв для бiженцiв у формуваннi нової iдентичностi їх мешканцiв
title_full_unstemmed	“Народи на вигнаннi”. Роль таборiв для бiженцiв у формуваннi нової iдентичностi їх мешканцiв
title_sort	“народи на вигнаннi”. роль таборiв для бiженцiв у формуваннi нової iдентичностi їх мешканцiв
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77457
citation_txt	“Народи на вигнаннi”. Роль таборiв для бiженцiв у формуваннi нової iдентичностi їх мешканцiв / М. Зомбек // Народознавчі зошити. — 2009. — № 5-6 (89-90). — С. 622-633. — Бібліогр.: 47 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT zombekm narodinavignannirolʹtaborivdlâbižencivuformuvanninovoíidentičnostiíhmeškanciv
first_indexed	2025-07-06T01:43:40Z
last_indexed	2025-07-06T01:43:40Z
_version_	1836860017332977664
fulltext	622 5-6’2009 Народознавчi Зошити Статтi Мацєй ЗОМБЕК “НАРОДИ НА ВИГНАННI”. РОЛЬ ТАБОРIВ ДЛЯ БIЖЕНЦIВ У ФОРМУВАННI НОВОЇ IДЕНТИЧНОСТI ЇХ МЕШКАНЦIВ Maciej ZA̧BEK. “Peoples in Exile”. On the Role of Refugees’ Camps in Formation of Their Inhabitants’ New Identities. На думку європейських дослiдникiв, процес приймання та iнтеграцiї iмiгрантiв вимагає “робо- ти”, зусиль, часу i пiдтримки зi сторони iнститу- цiї приймаючої держави1. Особливо це стосуєть- ся тих, кого називають бiженцями, або тих, хто просить притулку. Щоправда, найкращим розв’я- зком проблем примусової мiграцiї вважається, за- звичай, добровiльна репатрiацiя бiженцiв до кра- їни їх походження. У дiйсностi, однак, вона ду- же рiдко є можливою у вiдносно короткому ча- совому перiодi. Локальна iнтеграцiя видається у цiй ситуацiї найбiльш бажаним розв’язком. Ви- никає, однак, запитання, чи цi зусилля слiд за- стосовувати вже пiд час перебування бiженцiв у мiсцях тимчасового перебування, званих табора- ми, або осередками для бiженцiв2, де зацiкавленi 1GrzymaÃla-KazÃlowska, ÃLodziński. Problemy integracji imi- grantów: Koncepcje, badania, polityki.– Warszawa: Wydawni- ctwо Uniwersytetu Warszawskiego, 2008.– S. 245. 2Немає однозначного визначення “табору” (Cutts M. (red.). Uchodźcy świata: 50 lat pomocy humanitarnej // РrzeÃl. K.Dragan.– Warszawa: UNHCR, 2000.– S. 118). Це мо- жуть бути як наметовi мiстечка, так i вiдносно стацiонарнi поселення сiльського або мiського типу, якi вiдрiзняються величиною i якiстю побудованих там будинкiв. Часом так називають навiть поодинокi будiвлi, напр., колишнiх вiй- ськових казарм чи готелiв. Використання термiну “табiр” передбачає завжди тимчасовiсть iснування такого закладу, а деколи також закритий i дисциплiнуючий його характер. У дiйсностi бiльшiсть таборiв так швидко не зникають, як утворюються. Десять-п’ятнадцять рокiв це середнiй час їх iснування. Однак є такi винятки, як палестинськi табори на Захiдному Березi, якi iснують 60 рокiв. Зазвичай, для бiльшостi таборiв характерними є певнi правила контролю очiкують на репатрiацiю або рiшення вiдносно їх статусу? Представники адмiнiстрацiї приймаючих держав, а також позаурядових органiзацiй, часто вважають, що завдяки контролю i зосереджен- ню бiженцiв в одному мiсцi їм забезпечується не тiльки кращий захист, якого потребують, але та- кож легше буде впроваджувати iнтеграцiйнi про- грами. Спостереження, що проводяться за бiже- нцями, якi перебувають у таборах, цього, однак, не пiдтверджують. Дана стаття базується на визначеннях таких антропологiв, як Енн Белiнда-Стiн (1993), Арi- стiде Золберг (1989), Лiiса Малккi (1995 b) та власних спостереженнях3, має на метi показати, що мiсця масового зосередження бiженцiв рад- ше не сприяють їх iнтеграцiї. Для прийняття цiєї тези найбiльше значення мали висновки з дослi- джень Малккi над бiженцями гуту з Бурундi в Танзанiї4. Згадана авторка порiвнює мiж собою два середовища примусових переселенцiв, якi пе- ребувають у таборi Мiшамо в м. Кiгома, показа- ла, як досвiд утiкачiв, що перебувають у емiграцiї, в залежностi вiд ситуацiї, в яку потрапили, впли- нули на змiну їх попередньої iдентичностi. Табiр, у котрому знаходилися бiженцi, був пiд опiкою та захистом мiжнародних органiзацiй, став спри- ятливим мiсцем для формування їх iдентичностi “народу на вигнаннi”. Натомiсть мiсто, у якому вони були залишенi на самих себе, змушувало їх проявити власну зараднiсть та пiдприємливiсть, входу i виходу, хоч у принципi вони є вiдкритого типу. 3Автор тексту займається бiженцями з 1995 р. На по- чатку як адмiнiстративний працiвник в MSWiA, пiзнiше як академiчний дослiдник. У 2004-06 рр., разом iз гру- пою проводив дослiдження мiж бiженцями, якi перебува- ли у польських осередках утримування у межах операцiй- ної програми EQUAL, метою якої було збiльшення шансiв суспiльно-професiйної iнтеграцiї осiб, якi прагнуть отрима- ти статус бiженця. Їх результати були опублiкованi в ро- ботi: Za̧bek M., ÃLodziński S. Uchodźcy w Polsce. Próba spojrzenia antropologicznego.– Warszawa: Oficyna Wydawni- cza ASPRA-JR, 2008. Окрiм того, вiдвiдував або проводив дослiдження в скупченнях бiженцiв в Нiмеччинi, Суданi, Кенiї, Туреччинi, Грузiї, Вiрменiї i на Палестинських тери- торiях. 4Пiсля придушення повстання, яке вибухнуло в Бурундi 19 квiтня 1972 р., обiймаючий там владу Тусi заморду- вав близько 100 тис. гуту. У результатi цих подiй близько 150 тис. членiв цiєї групи втекло до сусiдньої Танзанiї; Kay R. Burundi Since the Genocide.– London: Minority Ri- ghts Group.Keller S.L., 1987. МАЦЄЙ ЗОМБЕК. “Народи на вигнаннi”. Роль таборiв для бiженцiв... 623 сприяло iнтеграцiї, а навiть асимiляцiї iз прийма- ючим суспiльством. Висновки Малккi мають, на мою думку, унi- версальний характер, який стосується бiльшостi згромаджень бiженцiв у цiлому свiтi, вiдбiгаючи далеко поза локальний контекст гуту з Мiшамо. У цьому текстi, заглиблюючись до витоку су- часних проблем iз бiженцями, стараюся показа- ти роль таборiв у формуваннi нової iдентичностi культури бiженцiв, котра є видом “культури опо- ру”, культури людей скривджених, але водночас небезпечних, готових колись до насилля. Нацiональнi держави, контроль кордонiв та генезис мiжнародного захисту бiженцiв Бiженцi, до яких поточно вiдносять усiх виг- наних, переселенцiв, а, насамперед, утiкачiв вiд вiйни i переслiдувань, iснували, звичайно, з дав- нiх давен. Iнституцiя притулку як такого, також не є сучасним винаходом. Завжди було так, що вигнанцiв часом приймали, надаючи їм право на проживання, а в iншому випадку без вагань вига- няли. На сьогоднiшнiй день маємо, однак, враже- ння особливої винятковостi проблематики, пов’я- заної з бiженцями. Здається, що нiколи бiженцiв не було так багато, як сьогоднi, i нiколи не вини- кало через них стiльки проблем. Це враження пiдтверджується тим, що, фак- тично, у минулому столiттi у Європi i на свi- тi вiдбулися змiни, якi вимагали iнших спосо- бiв розв’язання проблем, пов’язаних iз напливом “примусових мiгрантiв”, творячи, однак, при цьо- му новi проблеми. Утворення нацiональних де- ржав, розвиток бюрократiї i введення незнаного перед тим щiльного контролю державних кордо- нiв, змусило змiнити вiдношення до всiляких не- контрольованих ранiше мiграцiйних рухiв, у тому числi i вiдносно рiзних категорiй бiженцiв. Ста- лося так тому, що через суспiльнi напруження, пов’язанi iз розвитком ринкової економiки в та- ких країнах, як, наприклад, США, Францiя чи Нiмеччина, методом їх розрядки пiд кiн. XIX ст. щораз частiше бачили змiцнення iдентичностi i нацiональної солiдарностi. Це мусило спричинити посилення дискримiнацiїї, насамперед, нацiональ- них меншин, як i небажання приймати етнiчно та нацiонально чужих емiгрантiв, яких сприймають як загарбникiв, якi вiдбирають у мiсцевих меш- канцiв їх мiсця роботи. У системi новоутворених нацiональних держав, що оцiнюються їх творцями як певнi природнi утворення, гомогеннi етнiчно, почало закрiплюватися переконання, що чужинцi не повиннi “забруднювати” цю державу. Не тiль- ки представники меншин, але кожен чужоземець, що оселявся, ставав у цiй ситуацiї загрозою для iснуючого у них ладу. Це призвело до полiти- зацiї явища бiженцiв до масштабу, не знаного у минулому. Перша мiграцiйна криза в Європi пiсля Пе- ршої свiтової вiйни, коли кiлькiсть утiкачiв та вигнанцiв зросла до 9,5 млн., а повернення їх до країн походження стало, по-сутi, неможливим, змусила уряди деяких держав впровадити певне коригування нацiональної мiграцiйної полiтики. Держави, в яких перебували цi особи, керуючись гуманiтарними засадами, прийняли рiшення про легалiзацiю їх перебування. Перший раз в iсто- рiї, у рамках утвореної Лiги Нацiй, сполiтизова- но примусових мiгрантiв, надаючи їм спецiальний правовий статус, званий вiдтодi “статусом бiжен- ця”. Таким чином, принаймнi частина з них була охоплена правовим захистом, роблячи можливим їх постiйне поселення та пошук працi. Ця акцiя мала бути винятком в зобов’язуючому нацiональ- ному порядку речей i пiсля реалiзацiї цього зав- дання через скликане з цiєю метою управлiння Високого Комiсара до справ Росiйських Бiженцiв в Європi (розширене пiзнiше на бiженцiв грець- ких та вiрменських), цю iнституцiю у 1930 р. було злiквiдовано5. Друга свiтова вiйна та наступна криза з бiжен- цями спричинила, що пiсля її закiнчення 11 млн. людей все ще перебувало поза кордонами сво- їх держав. Ця ситуацiя змусила повернутися до 5Дiяльнiсть управлiння Високого Комiсара було понов- лено ще на коротко у 1933 р., пiсля того, як прийшов до влади Гiтлер i в Нiмеччинi розпочалося вигнання євреїв. Лiга Нацiй з огляду на вiдносини iз III Рейхом швидко, од- нак, вiдгородилася вiд Високого Комiсара, дiяльнiсть якого припинилася на завжди вже в 1935 р. У 1938 р. також Радянський Союз виразив протест будь-яким втручанням Лiги в справи бiженцiв з цiєї країни. Невдачею закiнчила- ся скликана тодi конферецiя в Евiан, на якiй розглядалося питання надання мiжнародного захисту євреям, виселеним з Нiмеччини. У Європi перемiг пiдхiд, що вiдносини мiж певною державою та її громадянами є її внутрiшньою спра- вою; Vernant J. The Refugee In the Post-War Word.– London, 1953: Allen & Unwin.– Р. 56; Тому як перед, так i пiд час II Cвiтової вiйни євреї та iншi переслiдуванi нацистами особи, не були охопленi мiжнародним захистом. 624 5-6’2009 Народознавчi Зошити розв’язань з часу Лiги Народiв. Це не стало- ся вiдразу. Пiд час вiйни i безпосередньо пiсля її закiнчення бiженцi сприймалися альянтами як проблема вiйськових, а не гуманiтарна. У тi ча- си єдиною iнституцiєю, що ними займалася, бу- ло Бюро Переселених Осiб Головного Управлiн- ня Експедицiйних Союзних Сил (англ. скорочен- ня SHAEF)6. Метою цiєї органiзацiї була про- тидiя пограбуванням та загальному хаосу, який могли спричинити натовпи бездомних втiкачiв та переселених. Пiзнiше розв’язання проблеми бу- ло доручено органiзацiї з назвою Адмiнiстрацiя Об’єднаних Нацiй до справ Допомоги та Вiдбу- дови (англ. скорочення UNRRA)7, котра зосере- дила свою дiяльнiсть на репатрiацiї бiженцiв до країни походження, навiть тодi, коли зацiкавле- нi цього не бажали. Тiльки iнформацiя про те, що репатрiанти до СРСР фактично потрапляють до таборiв працi в Сибiру змусило дiяти iнак- ше, за сучаснiшими стандартами. У 1947 p. бу- ло скликано Мiжнародну Органiзацiю до справ Бiженцiв (англ. скорочення IRO)8, яка зайняла- ся бiльше переселеннями бiженцiв до третiх кра- їн (США, Канада, Iзраїль, Австралiя), нiж ре- патрiацiєю. Тiльки пiсля схвалення Женевської Конвенцiї у 1951 р., що стосувалася статусу бi- женцiв, було скликано багатозавданнєву органi- зацiю пiд назвою управлiння Високого Комiса- ра Об’єднаних Нацiй до справ Бiженцiв (англ. скорочення UNHCR)9, що не тiльки в назвi, але i в програмi була спрямована на розв’язання проблем мiжвоєнного перiоду. Подiбно, як i пе- ред вiйною, управлiння мало iснувати до моменту “розв’язання проблеми”. Повстання в Угорщинi у 1956 р., триваючий стан холодної вiйни, конфлi- кти у так званому третьому свiтi пiсля початку процесу деколонiзацiї спричинили, що коли од- нi хвилi примусових iмiгрантiв закiнчувалися, на їх мiсце з’являлися новi. UNHCR була єдиною мiжнародною органiзацiєю, пiдготованою i гото- вою дiяти вiдразу. Завдяки цьому iнституцiя iс- нує до сьогоднiшнього дня. 6SHAEF: Supreme Headquarters Allied Expeditionary Force. 7UNRRA: United Nations Relief and Rehabilitation Administration. 8IRO: International Refugee Organization. 9UNHCR: United Nations High Commissioner for Refugees. Таким чином, утворилася основа iнституцiалi- зованої, сильно полiтизованої мiжнародної сис- теми захисту та управлiння бiженцями, званого “мiжнародним режимом бiженцiв” (International Refugee Regime). Система iнституцiї, що утвори- лася на основi гуманiтарних засад, але, насправ- дi, в результатi впровадження контролю кордонiв i утворення блоку комунiстичних країн, конкуру- ючих iз Заходом, бiженцi iз якого служили ва- гомим аргументом у пропагандистськiй вiйнi, що велася двома сторонами. Вiд цього часу систе- ма еволюцiонувала, охоплюючи своєю дiяльнiстю практично весь свiт i концентруючись, як сьогод- нi, в основному, на бiженцях iз постколонiальних країн. Однак, у тiй формi, у якiй ця система iснує на сьогоднiшнiй день, її можна назвати винаходом захiдного свiту XX ст., що немає прецедентiв у минулому. Ким є бiженцi? Спроби визначення явища Вiд початку iснування полiтизованої системи захисту бiженцiв з’явилася проблема властивої дефiнiцiї цього явища. У 1936 р. Женевський Iн- ститут Мiжнародного Права окреслив бiженця як “кожну особу, котра з огляду на полiтичнi подiї у своїй країнi залишила її територiю з власної волi чи пiд примусом...”10. У подальшому це визначен- ня розвинено, додаючи твердження, що “бiженець вiдрiзняється вiд iммiгранта тим, що вiн залишив свою країну походження з огляду на полiтичнi подiї, а не через стан економiки чи зацiкавлення iншою країною”11. Ключовою справою було, однак, окреслення то- го, що охоплює термiн “полiтичнi подiї”, оскiльки у країнах iз авторитарним правлiнням бiльшiсть їх мешканцiв можна було би назвати жертвами полiтичних подiй, а така постановка питання вик- ликала протести урядовцiв. Визначення було ско- риговане лише у 1951 р., окреслюючи у прийня- тiй Женевськiй Конвенцiї бiженця, як “...кожну особу, яка внаслiдок пiдтвердженого побоюван- ня переслiдування з приводу своєї раси, релiгiї, нацiональностi, належностi до певної суспiльної 10Vernant J. The Refugee In the Post-War Word.– London, 1953: Allen & Unwin.– Р. 6. 11Zolberg R.A., Suhrke A., Aguayo S. Escape from Vi- olence. Conflict and the Refugee Crisis in the Developing World, 1989.– Oxford: University Press, 1989.– Р. 21. МАЦЄЙ ЗОМБЕК. “Народи на вигнаннi”. Роль таборiв для бiженцiв... 625 групи або з приводу полiтичних переконань пе- ребуває поза межами країни, котрої є громадяни- ном, i не може або не хоче з приводу тих побою- вань користати з захисту тiєї держави, або котра не має жодного громадянства i знаходиться поза державою свого попереднього постiйного прожи- вання [...], не може або не хоче з приводу тих побоювань повернутися до тiєї держави [...]”12. Створена правова i полiтологiчна дефiнiцiя, що має по-сутi унiверсальний характер, визнається сьогоднi бiльшiстю держав свiту. Вона встановила загальну систему боротьби iз проблемою бiжен- цiв. Завдяки дефiнiцiї вiдрiзнити бiженця, який змiнює мiсце проживання проти власної волi вiд iммiгранта, який перемiщується добровiльно, зда- валося на початку легким i таким, що не викли- кає суперечностей. Принцип, що лежить в основi цього мiжнародного консенсусу, передбачав вза- ємну вiдповiдальнiсть щодо основних прав лю- дини, якщо цi права не будуть поважатися од- ною iз держав. Швидко, однак, виявилося, що в дiйсностi вона сильно звужує поняття “бiжен- цi”, якi згiдно iз Конвенцiєю є фактично тiль- ки одною iз пiдгруп ширшої категорiї “виселених осiб”. З огляду на дотримання внутрiшньої су- веренностi держав були виключенi з неї, мiж iн- шими особи, якi не перетнули кордону своєї дер- жави, так званi “внутрiшнi бiженцi” (Internally Displaced Persons). Аналогiчно, статусу бiжен- цiв не отримують особи, котрим загрожує тiль- ки дискримiнацiя, а не переслiдування та втiкачi вiд вiйни, а не перед iндивiдуальними переслiду- ваннями13. З точки зору згаданої Конвенцiї ко- жне звернення про полiтичний притулок повинне розглядатися iндивiдуально, у контекстi особис- тої загрози переслiдування, яке розумiється як можливiсть втрати життя, здоров’я або свободи певною особою. З’явилися, однак, регiональнi рi- шення, якi вирiзняються iз попереднього право- 12ArtykuÃl 1A ust. 2 Konwencji Genewskiej z 1951 r. Dz. U. z 1991 r.– Nr 119.– Poz. 515 i 517. 13Згадана Конвенцiя не включає осiб, що пiддаються дискримiнацiї, яка означає гiрше, нерiвне ставлення, хiба що виникає ситуацiя так званого нагромадження факторiв (психологiчний стан загрози та загальна ситуацiя в краї- нi). Подiбно, це не стосується також “воєнних втiкачiв”, якщо не виникає загроза iндивiдуального переслiдування, так само виключенi iз Конвенцiї особи, якi втекли через небажання служити у вiйську чи побоюючись вiйськових дiй. вого регулювання. До них належать Конвенцiя Країн Африканської Єдностi з 1967 р. та Декла- рацiя з Картагени з 1994 р., якi документально, з огляду на особливу ситуацiю вiйськових втiка- чiв у країнах Африки та Латинської Америки, розширюють на них поняття бiженця. В додат- ку приймають принцип узагальнення (prima facie) без iндивiдуального дослiдження справи. Цi ре- гулювання не поширюються на захiднi країни. Це узгоджується iз загальною логiкою системи, яка вiд початку дiлила бiженцiв на регiони, так, щоб наслiдки вiд перемiщень позаєвропейських бiжен- цiв не мали великого впливу на Європу та США. Прикладом є хоч би факт створення для палес- тинських та корейських бiженцiв окремих органi- зацiй14. Подiбно теж з помiж втiкачiв iз комунi- стичного Китаю за бiженцiв визнано тiльки не- багатьох. Знову ж таки, пiсля подiлу iндiйського субконтиненту мiлiони вигнаних iз обох утворе- них там країн взагалi не були вiднесенi до явища бiженцiв. З плином часу проста вiдповiдь, що бiженцем є той, хто виконує умови визначення, вмiщено- го у Женевськiй Конвенцiї, ставала щораз бiль- ше проблемною. Посеред натовпiв бездомних, що стараються про полiтичний притулок у країнах Заходу, щораз бiльше було осiб, якi мали фактич- но складну мотивацiю, у якiй чинник полiтичний межував iз економiчним. Пiд час холодної вiйни, особливо у так званому “золотому перiодi бiжен- ства” (вiд 1951 до поч. 70-их рр. XX ст.), бiль- шiсть осiб, що втiкали вiд комунiзму, з огляду на полiтичний та економiчний iнтерес приймаю- чих країн, визнавалося за “бiженцiв”. Гiрше було, якщо йшлося про особи, що втiкали вiд справ- дi авторитарного режиму, але якi спiвпрацювали iз захiдними країнами15. Позагуманiтарнi перед- 14Корейськими бiженцями зайнялася Органiзацiя Вiдбу- дови Кореї (англ. скорочення UNKRA), а палестинськими Агенцiя ООН до справ Допомоги Палестинським Бiжен- цям на Близькому Сходi (англ. скорочення UNRWA). В останньому випадку це було зроблено на прохання араб- ських країн, якi побоювалися, що прийняття визначення в Женевськiй Конвенцiї, яка називає бiженця окремою осо- бою, може ослабити в майбутньому позицiї палестинцiв на право групового повернення. Iнша справа, що захiднi кра- їни не мали намiру приймати до себе тисячi бiженцiв iз Близького Сходу. 15Прикладом може бути полiтика щодо бiженцiв в США, де у 1980-их рр. приймали, напр., кубинських бi- 626 5-6’2009 Народознавчi Зошити умови неодноразово також були вирiшальними в багатьох країнах про прийняття бiженцiв16. Важ- ливими є також i сьогоднi, коли бiльшiсть потен- цiйних прохачiв про притулок походять iз бiдних країн iз значними культурними i расовими вiдмiн- ностями з Азiї, Африки i Латинської Америки. Можна, однак, запитати, чи то значить, що виз- нання їх бiженцями буде завжди безпiдставним? Визначення бiженцiв, вмiщене у Женевськiй Конвенцiї з 1951 р., не дає вичерпної вiдповiдi на це запитання. У зв’язку з цим Швецiя та Данiя з 1960-их рр. започаткували надання притулку з гуманiтарних причин, так званого доповнюю- чого захисту, називаючи її статусом Б, de facto або просто гуманiтарного. Ця практика, розпо- всюджена сьогоднi в Європi, вводить додаткове замiшання в питання, ким насправдi є бiженцi? Антропологи, якi вiд поч. 1980-их рр. що- раз частiше вивчали питання бiженцiв, як пра- вило висловлювались про вiддаленiсть вiд реа- лiй визначення, вмiщеного у згадуванiй Конвен- цiї. На думку деяких, ним не слiд керуватися i тим самим легiтимiзовувати процедури, що ба- зуються на цьому визначеннi. Доводили, хоч би на прикладi iрландцiв з перiоду великого голоду (40-вi рр. XIX ст.), чи мiграцiї євреїв iз Радян- ського Союзу (80-тi рр. XX ст.), що у багатьох випадках економiчний чинник не можна вiддiли- ти вiд полiтичного17. Подiбно, як i жертви голоду iз Ефiопiї чи Судану з 80-их рр. ХХ ст. фактич- но були жертвами полiтичних переслiдувань, а не просто неврожаю чи засухи. Також, на думку пе- рерахованих авторiв, слiд уникати простих анто- нiмiв “бiженець – не бiженець”, оскiльки реалiї є бiльш складними. У певнiй ситуацiї статус бiже- нця повинен надаватися не тiльки полiтичним ак- тивiстам, але i переслiдуваним та дискримiнова- ним з огляду на приналежнiсть до рiзних меншин, женцiв, а потiм нiкарагуанських, але вiдмовляли у притулку бiженцям гаїтянським чи гватемальським. 16Приймання бiженцiв могло бути виразом полiтичної пiдтримки для якоїсь справи, знаком протесту чи жестом солiдарностi вiдносно бiженцiв з близькою культурою. Це стосується також позаєвропейських країн, напр., приймання палестинцiв у арабських країнах, тiбетцiв в Iндiї або бiже- нцiв iз ПАР пiд час апартеїду у незалежних африканських країнах. 17Zolberg R.A., Suhrke A., Aguayo S. Escape from Vi- olence. Conflict and the Refugee Crisis in the Developing World, 1989.– Oxford: University Press.– P. 30. а також випадковим жертвам насилля, у тому чи- слi i жертвам голоду iз територiй воєн та зброй- них конфлiктiв. Усе залежить вiд реального вимi- ру насилля та неможливостi надання їм допомоги на мiсцi. Визначення повинно мати, на їх думку, характер певної взаємозалежностi, де бiженцем є тим бiльше, чим бiльшим є вимiр насилля i тим бiльше, чим меншi шанси допомогти данiй особi на мiсцi18. З’явилися також ще бiльш характер- нi для антропологiї спроби визначення явища, на якi надихнула теорiя “ритуалiв переходу” Арно- льда ван Генеппа (2006 [орг. 1909]. Згiдно з цiєю концепцiєю бiженцi – це особи, якi пiсля травматичного виключення iз спiльноти (перес- лiдування у країнi походження), проходять через болiсну лiмiнальну фазу (втеча, початок адмiнi- стративної процедури надання статусу бiженця i перебування у таборi для бiженцiв), щоб пiсля її проходження бути прийнятим, але вже до iн- шої спiльноти (iнтеграцiя iз приймаючою спiль- нотою). Як варiант є можлива ще репатрiацiя або повернення до країни походження. Пiсля багатьох рокiв перебування поза батькiвщиною також не- обхiдна знову ре-iнтеграцiя. Бiженцi з цiєї точки зору – це рiзнi люди, що знаходяться у подiбнiй правовiй та суспiльнiй ситуацiї, якi мають такий самий досвiд, званий “досвiдом бiженцiв”. Цей досвiд об’єднує їх в одну окрему групу. Завдя- ки ньому здобувають певну iдентичнiсть, культу- ру, характерну “натуру”. Тому вони не є явищем тимчасовим та унiкальним. Стають ще одним ет- нографiчним “плем’ям” i завдяки тому можуть бути дослiджуваними типовими для антропологiї методами19. Багато iнших антропологiв вказувало, однак, що формула “досвiду бiженцiв” може завести за- надто далеко в узагальненнях20. Приписування бiженцям притаманного їм пси- хологiчного типу чи культури могло свiдчити про 18Ibid.– Р. 33. 19Keller S.L. Uprooting and Social Change: The Role of Refugees in Development.– Delhi: Manohar Book Service, 1978; Stein, 2001. 20Zetter R. Refugees and Refugee Studies – a Label and an Agenda // Journal of Refugee Studies.– 1988.– № 1.– Р. 1-6; Marx E. The Social World of Refugees: a Conceptual Framework // Journal of Refugee Studies.– 1990.– № 3.– S. 198-203; Malkki L.H. Refugee and Exile: From “Refugee Studies” to national Order of Things // Annual Review of Anthropology.– 1995.– T. 24.– Р. 495-523. МАЦЄЙ ЗОМБЕК. “Народи на вигнаннi”. Роль таборiв для бiженцiв... 627 вiдсутнiсть того, що бiженцi мають рiзнi характе- ри, а кожний iз них має свої власнi iндивiдуаль- нi проблеми i потреби. Вони не створюють нової культури, а є, насамперед, представниками сво- їх власних етнiчних та нацiональних груп. Тому, як стверджував Джеймс Клiффорд, бiженцiв не можна описати як одне цiле, бо вони не мають постiйно однакового вигляду21. Методи, характернi для “нормальної” етногра- фiчної монографiї, є мало ефективними при ви- вченнi бiженцiв. Бiженцям бракує структури, од- нiєї культури, одної мови, однiєї групи, характер- них для “старих етнiчних груп”. Вони представ- ляють щось зовсiм нове, що не пiддається зведен- ню до єдиного цiлого (той самий: 16). Не можна їх дослiджувати як “традицiйнi етнiчнi групи”, “вибрати улюбленого iнформатора, розмовляючи зi старшими iз села або видумати структурний функцiоналiзм”22. У дослiдженнях бiженцiв куль- тура залишається проблематичною: “Немає жод- них привiлейованих позицiй, жодної абсолютної перспективи, жодного остаточного розрахунку”23. У думках згаданих антропологiв є, очевидно, рацiональнiсть, але тим не менше, здається, що вiдкидання конструкту “досвiду бiженця” – це занадто. Окрiм того, вiдомо, що також у тради- цiйнiй дослiджуванiй ситуацiї данi не “чекають як стиглi фрукти, щоб їх зiрвали”24. Вiдповiдь на запитання: Чи iснує культура бiженцiв – зале- жить вiд того, про яких бiженцiв iдеться, i, зви- чайно, що ми розумiємо пiд поняттям культура. Танцi “Мiськi” i “Табiрнi” Образи у медiях, що представляють бiженцiв, показують їх найчастiше як убогих у лахмiттях на 21Clifford J. “Introduction: Partial Truths” // Writi- ng Culture. The Poetics and Politics of Ethnography, J.Clifford & G.E. Marcus (eds.).– Berkely: University of Cali- fornia Press, 1986.– Р. 1-26. 22Steen A.B. Varieties of the Tamil Refugee Experience in Denmark and England, 1993.– Copenhagen: Minority Studi- es of Copenhagen. The Danish Center for Human Rights.– Р. 196. 23Rabinow P. & Sullivan W.M. The Interpretive Turn: “Emergence of an Approach” // Interpretive Social Science. A.Reader, P.Rabinov i W.M.Sullivan (eds.).– Berkely: Uni- versity of California Press, 1979.– Р. 1-32. 24Bruner E.M. “Ethnography as Narrative” // The Anthropology of Experience; V.W.Turner i E.M.Bruner (eds.).– Urbana and Chicago: University of Illinois Press, 1986.– Р. 139-158. фонi середовища, типового для бiдних районiв у країнах, що розвиваються, забудованими примiти- вними сховищами, де задоволенням їх потреб за- ймаються гуманiтарнi органiзацiї. Образ тих, що дiсталися до захiдних країн, є дещо iншим, але i їх розмiщують, зазвичай, на територiї так званих осередкiв утримування (також iнодi званi табора- ми), як вiдповiдних мiсць перебування бiженцiв. Поза “таборами” бiженцi зазвичай не iснують у ширшiй суспiльнiй свiдомостi. Тим часом багато iз них мешкає поза органiзованими таборами, не користає iз гуманiтарної допомоги i не є убогими. Їх називають бiженцями, “що спонтанно заселяю- ться” або користають iз практикованими в деяких країнах так званого “пiдтримуваного самостiйно- го заселення”25. У першому випадку вони найча- стiше належать до численної категорiї так званих “мiських бiженцiв” (urban refugees), що займаю- ться торгiвлею або найманою працею26. У друго- му – отримують, зазвичай, господарства у селi i також є самодостатнiми. I однi, i другi, з огляду на те, що не потребують допомоги, часто взагалi не сприймаються за бiженцiв. З етикеткою бiженця асоцiюється тiльки об- раз “бiженця табiрного”, що є результатом iсну- вання свiтової системи захисту бiженцiв. Генеза їх утворення сягає перiоду кiнця Другої свiто- вої вiйни, коли згадувана ранiше SHAEF шука- ла найдешевших форм гарантування безпеки вiд мiльйонiв “бездомних волоцюг”. Тодi з’явилася практика їх просторової концентрацiї. На початку з цiєю метою використовували колишнi нiмецькi концентрацiйнi табори та табори для полонених, потiм звiльненi вiйськовi казарми. Цi осередки дозволяли мiнiмiзувати кошти їх розмiщення, а одночасно забезпечували нагляд за ними, збиран- ня даних, контроль за перемiщеннями, проведен- ня навчань та реабiлiтацiйних програм. Вигляда- ло, що це добре розв’язання, яке застосовується 25Bruner E.M. “Ethnography as Narrative” // The Anthropology of Experience; V.W.Turner i E.M.Bruner (eds.).– Urbana and Chicago: University of Illinois Press, 1986.– Р. 139-158. 26“Мiськi бiженцi” (urban refugees) – це окрема катего- рiя бiженцiв, особливо характерна для африканських країн. Це особи, якi мiгрують, зазвичай, iндивiдуально i тiльки спорадично користають iз мiжнародної допомоги. Часто їх плутають iз економiчними iмiгрантами та не визнають за бiженцiв. У статистиках UNHCR, якщо взагалi їх реєстру- ють, то завжди у окремих списках. 628 5-6’2009 Народознавчi Зошити у практицi надалi в багатьох мiсцях у свiтi. Ба- гато iз сучасних осередкiв утримування в Європi створюється власне в колишнiх вiйськових гар- нiзонах, розташованих у лiсi, досить вiддалених вiд житлових районiв. У випадках необхiдностi будiвництва нових їх часто закладають, беручи за взiрець вiйськовi частини, створенi таким чином, щоб можна було здiйснювати нагляд та трима- ти дисциплiну. Подiбно пристосовуються (при- наймнi iснують такi формальнi вимоги) готелi чи вiдпочинковi осередки, якщо iснує необхiднiсть заселення в них бiженцiв27. У випадку бiдних країн Пiвдня табори ство- рюються зазвичай спонтанно на мiсцi поперед- нiх наметових мiстечок, розмiщених на вiдносно невеликiй вiдстанi вiд кордону. З роками вони переформовувалися на згадуванi вище поселен- ня, складенi iз примiтивних сховкiв, збудованих iз використанням дерева, глини, шмат, мiшкiв чи бляхи, наскiльки це можливо наближаючи їх до локального будiвництва. Цi табори зазвичай у кi- лька разiв бiльшi за будь-якi центри бiженцiв у Європi. Вони зосереджують деколи десятки ти- сяч мешканцiв i, незважаючи на бiднiсть та ве- ликi труднощi iз забезпеченням питною водою, продуктами харчування i теплом, а також iз до- триманням санiтарного контролю, пробує в них жеврiти “справжнє життя”. Вони є мiсцем госпо- дарської, культурної, освiтньої i спортивної дiя- льностi. Мають базари, магазини, бари, верстати, школи, лiкарнi, святинi. На головних площах i ву- лицях таких таборiв панує, як у справжнiх мiстах, постiйний рух i гамiр, хоч з iншого боку голов- ним сенсом iснування для бiльшостi їх мешканцiв є чекання на продукти харчування, що роздають- ся як гуманiтарна допомога28. З європейськими осередками для бiженцiв поєднує їх система вер- тикального контролю та ведення нагляду над їх мешканцями. Табори пiд опiкою UNHCR є, заз- вичай, обгородженi парканом, подiленi на сектори та охороняються, а стороннi без спецiальних пе- репусток не мають права там перебувати. 27Za̧bek M., ÃLodziński S. Uchodźcy w Polsce. Próba spojrzenia antropologicznego.– Warszawa: Oficyna Wydawni- cza ASPRA-JR, 2008.– S. 194-195. 28Za̧bek M. Obozowy “inny świat”; Spostrzeżenia z pobytu w obozach dla uchodźców w Kenii; “Afryka, Azja, Ameryka ÃLacińska”. Studia i materiaÃly.– T. 80. WGiSR Uniwersytetu Warszawskiego, 2003.– S. 115-131. Згадана на початку Лiiса Малккi показала на прикладi ситуацiї в Мiшамо, що табiр виявився добрим мiсцем для бурундiйських гуту для ство- рення нової своєї мiфiчної iсторiї “народу на ви- гнаннi”, пiдкреслюючи свою роль автохтонiв та справжнiх мешканцiв Бурундiї. Тутсi, описуванi у тих наррацiях як “хамiти”, були пiдступними вершниками, якi прибули “тiльки 400 рокiв то- му”, захоплюючи владу над їх країною. Вiд того моменту почалося, згiдно iсторiї, створеної гуту, їх переслiдування, кульмiнацiйним моментом яко- го стало людовбивство, вчинене пiдкореною тутсi армiєю. Пам’ять про це апокалiптичне насилля, вчинене у 1972 р., у таборi все ще живе, постiй- но пiдживлюється, стаючи ще одним чинником, що мобiлiзує їх iдентичнiсть як народу гуту29. Мешканцi Мiшамо бачили свiй статус як по- зитивний аспект своєї iдентичностi. Матерiальнi труднощi та терпiння сприймали як позитивний та необхiдний чинник здобування знань та мораль- ної сили, що дає їм право в далекому майбутньо- му на повернення до власної вiтчизни. “Справж- нiм” чи також “зрiлим” бiженцем, “бiженець но- вачок” ставав тiльки пiсля здобування цих знань i особистого занурення в iсторiю. Мiсцем, де най- краще було здобувати такий досвiд, виступав зви- чайно табiр. У цьому контекстi “мiськi бiженцi” у стремлiннi покращення своєї життєвої ситуа- цiї втрачали саму iдею “народу на вигнаннi”, якi у майбутньому повернуться до вiтчизни. Зароб- ляння на торгiвлi чи змiшанi шлюби, якi укладали “мiськi бiженцi” поєднано зi спробою укорiнення “тут i зараз”, небезпекою iнтеграцiї, вiдреченням вiд власної iдентифiкацiї та вростанням у “чужу” реальнiсть. Це все для бiженцiв з табору означа- ло зраду та втрату “чистоти”30. На противагу до табору, м. Кiгома над озером Танганiка, у якому мешкають десятки змiшаних мiж собою етнiчних груп виразно сприяло iнте- грацiї, космополiтизму, тенденцiї до розчинення у загалi його мешканцiв, виразно вiдбиваючи ба- жання до збереження своєї етнiчностi, нацiона- 29Za̧bek M. Obozowy “inny świat”; Spostrzeżenia z pobytu w obozach dla uchodźców w Kenii; “Afryka, Azja, Ameryka ÃLacińska”. Studia i materiaÃly.– T. 80. WGiSR Uniwersytetu Warszawskiego, 2003.– S. 52-103. 30Malkki L.H. Speechless Emissaries: Refugees, Humani- tarianism and Dehistoricization // Cultural Anthropology.– 1996. 11 (3).– Р. 377-404. МАЦЄЙ ЗОМБЕК. “Народи на вигнаннi”. Роль таборiв для бiженцiв... 629 льностi i статусу бiженця. Бiльшiсть мiських бi- женцiв з часом переставало називати себе гуту, деякi з метою затирання своєї попередньої iден- тичностi приймали популярнi у Танзанiї арабськi iмена, а багато почало називати себе танзанцями. Усi хотiли бути непомiтними та не звертати на себе увагу. Найбiльш разючою рiзницею помiж тими двома групами було однак саме сприйняття бiженства. На противагу до гуту з таборiв, якi героїзують свiй статус, що продовжує їх спiльну iдентичнiсть, Гуту з мiста свою ситуацiю в яко- стi бiженцiв сприймали радше як тягар. Малккi неодноразово чула вiд них, що вони не люблять назви бiженець, яка ними сприймається як нега- тивна, а навiть ненависна, i якщо хтось їх помил- ково так назве – почуваються приниженими. Сам табiр сприймали, як мiсце безсилля, ув’язнення та iзоляцiї31. Чи iснує культура бiженцiв? На це запитання Лiiса Малккi вiдповiдає рi- шуче негативно. На її думку, до кожного бiженця слiд пiдходити iндивiдуально, оскiльки їх досвiд i потреби є рiзнi. Порiвнюючи мiських бiженцiв та табiрних, дослiдниця робить висновок, що вони не мають нi однiєї iдентичностi, нi однiєї культу- ри. Бiженцi iз Кiгоми доводять, що змiна юри- дичного статусу бiженця на статус суспiльний чи навiть певну моральну кондицiю не вiдбувається автоматично i навiть люди, чий досвiд, iсторiя i причини вигнання з країни були подiбними, ви- значали свою ситуацiю по рiзному, в залежностi вiд обставин життя як бiженець. На думку цитованого антрополога, бiженцi не мають спiльного досвiду, оскiльки для тих з мiста i для тих iз табору вiн був дiаметрально проти- лежний. З цiєї точки зору вона критикує позауря- довi органiзацiї, що проводять деiсторизацiю i де- полiтизацiю бiженцiв на честь матерiалiстичного гуманiтаризму. Вона зауважує, що вони бачать в них тiльки людей, яких треба нагодувати, одягну- ти та вилiкувати, але є слiпими i не зауважують багаж їх досвiду, особисту ситуацiю i проблеми народiв, до яких належать. Для тих, якi надають допомогу, бiженцi – це жертви, яким слiд нада- ти продукти харчування, лiки та дах над головою. Не звертаючи увагу на тло подiй, що призвели до 31Ibid. втечi iз країни кiлькох тисяч людей, органiзацiї, що надають допомогу, реалiзують тiльки власну полiтику. Цим забирають у бiженцiв можливiсть говорити про їх потреби. У всiй масi обслугову- ваних людей, як пише Малккi, гине особистiсть, її особиста iсторiя i проблеми32. Подiбно, вiдповiдно до згадуваної дослiдни- цi, роблять медiа, створюючи перебiльшений унi- фiкований образ проблем бiженцiв та позбавля- ючи конкретну людину права говорити про се- бе. На свiтлинах у пресi i в телебаченнi, пише Малккi, бачимо, зазвичай, натовп напiводягне- них худих людей. Немає там конкретних осiб, не- має iндивiдуальних облич, немає характерних рис. Є море чорних голiв, чистий символ людського нещастя33. Скерування погляду на особу веде її до кри- тики, як вже згадував також тих антропологiв, якi, як Келлер чи Стейн, були прихильниками конструкцiї “унiверсального досвiду бiженцiв”, а навiть притаманної натури та культури бiженця. Дослiдниця пише, що бiженцi завжди iнтерпре- тують культуру етносiв, з яких походять. Це буде культура бурундiйцiв, сомалiйцiв чи чеченцiв, а не якась абстрактна культура людей, яких об’єд- нує тiльки певний адмiнiстративний статус. Бiже- нцi як такi не мають спiльної мови, релiгiї, iсто- ричного минулого чи групової солiдарностi i тому подiбне. Говорити про культуру бiженцiв у зв’я- зку iз цим немає бiльшого сенсу, нiж говорити, наприклад, про культуру бездомних чи неповно- справних34. Вони є також у певному сенсi суспi- льними iнвалiдами i так як неповносправнi мають подiбнi проблеми з пересуванням у просторi, що їх оточує. Вони не знають, як правильно поводи- тися, до кого звернутися по допомогу, вирiшити щось в установi, коли щось сприйняти серйоз- но, а коли нi. Так також їх сприймають стороннi спостерiгачi, як гiршi, такi, що вирiзняются сво- їм зовнiшнiм виглядом. Вони притягають до себе 32Ibid. 33Ibid.– S. 387. 34На мою думку, бездомнi та неповносправнi можуть порiвнюватися iз бiженцями, оскiльки мають подiбнi струк- турнi риси. Бiженцi, так як i бездомнi, не мають, як пи- ше Монiка Олiва-Цєсельска, свого власного, приватного прихистку, який би могли назвати домом, роботи, достат- нiх засобiв для достойного життя. Часто об’єднують їх iз бездомними борги, розлука iз родиною, терпiння, стрес i хвороби. 630 5-6’2009 Народознавчi Зошити погляди перехожих, викликають цiкавiсть, здиву- вання або страх. Це все веде до того, що вони набувають, як i неповносправнi, глибоку вкорiне- ну суспiльну опресiю35. Малккi, слушно звертаючи увагу на iндивiдуа- льнi долi i проблеми бiженцiв, надто швидко вiд- кидає, однак, конструкт “досвiду бiженця”. Тим бiльше, що в кiнцi i вона показує його унiверса- льний характер, оскiльки як бiженцi з мiста, так i з табору проходять згадуваний, так званий, лiмi- нальний перiод. Знову ж зовсiм iншою справою є, що у випадку бiженцiв iз мiста лiмiнальнiсть веде окремi особи до виривання їх iз нацiональ- ної категоризацiї i вiдносно швидкого виходу iз перiоду iзоляцiї, пошуку працi, самостiйностi та iнтеграцiї з iншими мешканцями. У таборi, натомiсть, стан вiдсутностi прописки видовжується i не веде до iнтеграцiї iз приймаю- чою спiльнотою. Навпаки, табiр контролює, щоб його мешканцi не були часом зiбранням iндивiду- мiв, тiльки чiтко визначеною групою, що мають власну iдентичнiсть, свою iсторiю i культуру, як iншi народи. Лiмiнальнiсть у таборi є щось по- дiбне до карантину, пiд час якого його мешкан- цi очищаються вiд “чужорiдностi”, усвiдомлюючи собi бiльше нiж коли небудь ранiше, що є нiким iншим, а гуту, чеченцем чи палестинцем. Малккi має рацiю, що у цьому вiдношеннi немає культу- ри бiженцiв, а бiженцi як такi не є жодним новим етнографiчним “племенем”. Беручи, однак, до уваги, що досвiд перебуван- ня у таборi повинен впливати на позицiю i спосiб мислення бiженцiв, “табiрна культура” чи скорi- ше культури бiженцiв, що належать, очевидно, до ширших етнiчних спiльнот, насправдi iснують (загалом, вiдштовхуюся тут вiд розумiння куль- тури як певного способу мислення, який керує нашою поведiнкою)36. Вони пов’язанi iз специ- фiчною моральною позицiєю та кодом поведiнки її членiв. Об’єднуючим фактором тут є певне по- чуття полiтичної спiльноти iдентичностi та iнте- ресiв, якi вiдрiзняють їх вiд людей, що мешкають поза табором, “культурно повноцiнними” та таки- ми, що мають справжню домiвку. Їх вiдмiннiсть i нецiкава економiчно та суспiльно ситуацiя не є 35Barnes C., Mercer G. NiepeÃlnosprawność / PrzeÃl. P.Morawski.– Warszawa: Wydawnictwo Sic., 2008. 36Cohen A.P. The Symbolic Construction of Community.– Chichester-London: Horwood-Tavistock, 1985. для них причиною для сорому. Замiсть того во- на утверджує їх солiдарнiсть, вiдсутнiсть довiри до чужих i позитивну самоiдентифiкацiю, яка є джерелом сили. Бiженцi iз табору на вiдмiну вiд мiських гордi зi своєї iнакшостi та через те, що вони є жертвами. Окрiм того, культури бiженцiв, всупереч тим, що сумнiваються, стають фактично iсторичними та мовними спiльнотами, якi творя- ться через їх участь у полiтичних проблемах. Специфiка культури бiженцiв у таборi є те, що вона формується в результатi опору проти ке- руючих там управлiнцiв, а опiр цей виникає у вiдповiдь на сприйняття них та трактування їх як проблему, яку треба вирiшити. Патерналiстич- нi практики деградацiї та приниження ведуть до непристосування та уникання мешканцями табо- ру вiдповiдальностi, створюючи з них справжнiх живих суспiльних iнвалiдiв. Тим не менше, як показав Ервiнг Гоффман, мешканцi подiбних закладiв в станi органiзувати- ся, чинити спротив владi i нав’язаним розпоряд- кам, створюючи свiй власний пiдпiльний свiт37. Табiрнi бiженцi на противагу до мiських тво- рять свою культуру, що належить до “куль- тур опору”, яка є видом опозицiї, завжди го- тової проявитися там, де особливо ця влада манiфестується38. На прикладi гуту з Мiшамо бачимо, як невели- ка кiлькiсть танзанських працiвникiв табору, що контролює бiльшiсть аспектiв економiчного i су- спiльного життя бiженцiв, займає мiсце тутсi у їх свiдомостi. Власне у результатi такої ситуацiї i в результатi неможливостi повернення до кра- їни, табiр стає родючим ґрунтом для творення згадуваної мiфо-iсторiї i пiдтримання елiтою Гу- 37Гоффман iнституцiї такого типу, як табори для бiжен- цiв (напр., будинок дитини, престарiлих, притулки для без- домних, лiкарнi, школи з iнтернатом i т. п.) називає тота- лiтарними, оскiльки, незважаючи на вiдмiнностi мiж ними, вони керуються подiбними принципами, якi полягають у тому, що їх персонал пробує запанувати над усiма аспек- тами життя їх мешканцiв. Вони завжди також на довший перiод часу є у бiльшiй або меншiй мiрi вiдрiзаними вiд ширшого суспiльства та ведуть закритий, нав’язаний керiв- ництвом стиль життя (Asylums: Essays on the social situati- on of mental patients and other inmates.– London: Penguin, 1961/1991.– Р. 265). 38Lemert Ch., Gillan G. Michel Foucault: teoria spoÃleczna i transgresja / TÃlum. D.Leszczyński, L.Rasiński.– Warszawa; WrocÃlaw: Wydawnictwo naukowe PWN, 1999. МАЦЄЙ ЗОМБЕК. “Народи на вигнаннi”. Роль таборiв для бiженцiв... 631 ту наррацiї на тему свого поневолення. Через це табiр є також середовищем, що сприяє утворенню iдентичностi “народу на вигнаннi”39. В європейських осередках для бiженцiв, у яких мешкають зазвичай тiльки до кiлькасот осiб, цi “народи на вигнаннi” теоретично не мають мож- ливостi утворитися. Слiд, однак, зауважити, що i тут вони є обезособленi, а їх вiдносини як меш- канцiв табору з обслуговуючим персоналом є по- дiбнi. У польських осередках “культура опору бi- женцiв” проявляється у страйках, протестах, вiд- мовi приймання їжi або виконання вказiвок, а на- самперед, дощентному знищуваннi технiчних при- стосувань тих осередкiв40. У бiльшому масштабi це може проявитися теж поза формальними цен- трами для бiженцiв. Приклад Францiї (сутички у листопадi 2005 р. у пiдпаризьких районах для iмiгрантiв з Магребу) показує, що подiбнi умови можуть виникнути навiть у мiстах, якщо в них створюються гетто, якi за певних умов (безро- бiття, вiдчуття вiдособленостi, стагнацiя їх меш- канцiв) можуть нагадувати табори для бiженцiв. Факт, що стандарти проживання та рiвень жит- тя мешканцiв цих районiв є непорiвняльно ви- щим, нiж у Африцi, немає тут такого значення, як суб’єктивне вiдчуття ними своєї неналежностi до бiльшостi суспiльства. Арiстiде Золберг таких бiженцiв називав “но- вими палестинцями”, оскiльки вони представля- ють дуже свiдоме суспiльство бiженцiв, що по своїй природi не схильне iнтегруватися iз жодним приймаючим суспiльством41. “Новi палестинцi” та iншi “народи на вигнан- нi”, що створюють свою iдентичнiсть i культуру бiженцiв, налаштованi на повернення, “здобуван- ня” своєї вiтчизни як справжнi палестинцi, мають часто власну полiтичну структуру управлiння та озброєних добровольцiв, втягнених у вiйну для полiтичних цiлей. Помiж африканськими бiжен- цями такi структури “народiв на вигнаннi” тво- 39Purity and Exile. Violence, Memory and National Cosmology among Hutu Refugees in Tanzania.– Chi- cago & London: The University of Chicago Press, 1995.– S. 233. 40Za̧bek M., ÃLodziński S. Uchodźcy w Polsce. Próba spojrzenia antropologicznego.– Warszawa: Oficyna Wydawni- cza ASPRA-JR, 2008.– S. 193-273. 41Zolberg R.A., Suhrke A., Aguayo S. Escape from Vi- olence. Conflict and the Refugee Crisis in the Developing World.– Oxford: University Press, 1989.– S. 275. рили свого часу мiж iншими мешканцi Зiмбабве в Мозамбiку, жителi Сахари з Фронту Полiса- рiо в Алжирi, мешканцi Намiбiї зi SWAPO в Анголi, руандiйцi (бiльшiсть з них тутсi) з Пат- рiотичного Фронту Руанди в Угандi чи так званi “новi суданцi” iз Пiвденного Судану в Кенiї. То власне в таборах усi вони ставали народами, ото- тожнюючись сильно iз державою, до якої повиннi були повернутися, або яку повиннi були створи- ти. Цей факт дає антропологам цiкавий матерiал, який показує, як “народи” можуть створюватися без державного апарату та територiальної бази. Найкращим прикладом є, звичайно, згадуванi ранiше палестинцi. Вигнанi iз територiї, зайнятої Iзраїлем, невизнанi громадянами iнших арабських країн, приреченi на вегетацiю в таборах, всупе- реч усiм передбаченням не iнтегруються навiть iз мiсцевими палестинцями на Захiдному Березi, становлячи до сьогоднi проблему, яку неможливо розв’язати. “Новi палестинцi” появляються, насамперед, у великих, багаторiчних осередках бiженцiв, населе- них вiдносно однорiдною етнiчно групою втiкачiв, у важких економiчних умовах, при постiйно три- ваючому полiтичному напруженнi i тiльки тодi, коли можливостi повернення, iнтеграцiї на мiсцi або мiграцiї до третiх країн є фактично неможли- вими або значно утрудненими. У таких випадках утворюються групи, якi Золберг, щоб пiдкресли- ти їх природу, як не тiльки залежних “предметiв”, але i “акторiв”, називає суспiльствами “бiженцiв- завойовникiв”42. То вони створюють радикальнi органiзацiї, такi як Хамас, i мрiють, щоб як у випадку Патрiотичного Фронту Руанди, повер- нутися колись до вiтчизни хоча би й шляхом так званої “збройної репатрiацiї”43. 42Ibid.– S. 275. 43Американський антрополог Магмуд Мамданi термiном “збройної репатрiацiї” називає вiйну (1990-1994), яка вiд- булася мiж II Республiкою Руанди Габиарiмани та Патрiо- тичним Фронтом Руанди (Rwanda Patriotic Front – RPF), який складався, в основному, iз бiженцiв тутсi, вигнаних iз Уганди пiсля революцiї 1959 р. Цей автор одночасно пiдкреслює, що як Руанда, так i Уганда не хотiла бачи- ти бiженцiв тутсi у себе повноправними громадянами. У обох країнах згiдно iз “нацiональним порядком справ” вони сприймалися i трактувалися як чужоземцi. У цiй ситуацiї вони могли бути тiльки людьми без держави, вегетуючи- ми в таборах для бiженцiв. Збройна репатрiацiя була для них єдиним виходом. Для правлячих в Руандi гуту прог- 632 5-6’2009 Народознавчi Зошити Згадуванi культури, суспiльства “бiженцiв за- войовникiв” не є, очевидно, характерними для усiх втiкачiв i виселених. Вони не створюються серед самостiйно поселених бiженцiв, якщо остан- нi тiльки не творять десь гетто. Взагалi немає умов до їх появи у короткотривало iснуючих i у вiдносно малих та сильно неоднорiдних групах бiженцiв. Культура опору не виникає також там, де бiженцi мають вiдносно багато свободи, де мо- жуть приймати рiшення i самостiйно утримувати- ся, а також де провадять просто краще життя. Умови iнтеграцiї бiженцiв У загальному, як пiдкреслює лiтература пред- мету, поняття iнтеграцiї, залишаючись багато- значним термiном, розумiється як процес включа- ння одиницi або iмiгрантських груп у приймаюче суспiльство, у якому вони беруть участь у рiзних сферах його життя44. Ця участь не вимагає пов- ної асимiляцiї i акультурацiї, дозволяючи зберег- ти бiльшiсть своїх звичаїв та релiгiйних вiрувань. Однак, вимагає при започаткуванню двосторон- нiх вiдносин певної вiдкритостi до приймаючого суспiльства, пристосування до нього та уникання конфлiктiв. На площинi знову ж полiтичнiй вда- ла iнтеграцiя означає напевно iдентифiкацiю iз державою i самим приймаючим народом. Окрiм того, як пiдкреслюють згаданi автори, iнтеграцiя має теж кiлька незалежних один вiд другого ви- мiрiв: економiчний, просторовий, суспiльний чи юридично-iнституцiйний45. З цiєї точки зору перебування бiженцiв у скуп- ченнях, що охороняються, званих таборами чи осередками для бiженцiв як у країнах, що розви- ваються, так i в промислово розвинених, не може сприяти iнтеграцiї. Мiж бiженцями та персона- лом табору важко говорити про iснування дво- стороннiх вiдносин, оскiльки це вiдносини помiж владою та пiдлеглими. Юридично-iнституцiйний вимiр iнтеграцiї теж не iснує, оскiльки бiженцi, що перебувають у таборах, не мають зазвичай права на постiйне поселення у данiй країнi, а їх рана вiйна з RPF стала претекстом для початку в 1994 р. масового знищення Тутсi. 44GrzymaÃla-KazÃlowska, ÃLodziński S. Problemy integracji emigrantów...– S. 248. 45Ibid.– S. 248-250. правовий статус взагалi ще не визначений. Iз еко- номiчної точки зору перебування в них робить не- можливою професiйну працю i не дає занадто ба- гато шансiв на прийняття самостiйних рiшень. У просторовому i суспiльному вимiрi табiр iзолює їх вiд решти суспiльства та обмежує доступ до рiз- норiдних засобiв i iнституцiй приймаючої країни. Виникнення описаного вище явища власної “та- бiрної культури” бiженцiв остаточно робить її не- можливою, оскiльки вона у певному сенсi є спря- мована проти приймаючого суспiльства, змiцнює попередню народну iдентичнiсть або просто тво- рить її вiднова. Можемо, однак, запитати, чому працiвники як UNHCR, так i приймаючих держав та багато дi- ячiв гуманiтарних органiзацiй, захищають iдею створення таборiв, а так зване пiдтримуване са- мостiйне поселення допускають тiльки як виня- ток. Представники тих iнституцiй аргументують, зазвичай, що табори полегшують забезпечення бi- женцям безпеки, надання допомоги i репатрiацiю, а твердження про кращi умови поза ними не отри- мали достатньо пiдтвердження емпiричними дос- лiдженнями. Окрiм того, тi, що спонтанно засе- ляються – то переважно краще освiченi бiженцi, особливо пiдприємцi або тi, що мають талант до торгiвлi. Часом вони походять з етнiчних груп, що звичайно займаються торгiвлею або мають старi мiграцiйнi традицiї. Звiдси для багатьох бi- женцiв, що не мають таких рис, то власне табiр становить безпечне i матерiально краще розв’я- зання, анiж самостiйне поселення. Неправдивим є також твердження критикiв таборiв, якщо би бiженцi мали вибiр, то нiколи би не поселили в таборi. Доказом цього є факт, що бiженцi самi iнколи створюють спонтанно поселення, якi на- гадують табори, ще до того, як UNHCR i гу- манiтарнi органiзацiї почнуть реалiзовувати свої програми46. З вищенаведеними аргументами можна навiть погодитися, однак залишається запитання, що по- винно бути першочерговою метою полiтики сто- совно бiженцiв: невiдкладне надання їм безпеки i догляду, якнайшвидша репатрiацiя до країни по- ходження чи iнтеграцiя у новому мiсцi поселення? 46Cutts M. (red.) Uchodźcy świata: 50 lat pomocy humani- tarnej / PrzeÃl. K.Dragan. UNHCR.– Warszawa: 2000.– S. 118. МАЦЄЙ ЗОМБЕК. “Народи на вигнаннi”. Роль таборiв для бiженцiв... 633 У випадку переваги перших двох цiлей табори є можливо добрим розв’язанням, однак у випадку третьої, напевно, одним iз найгiрших. Iнтеграцiя iз приймаючим суспiльством як складової конструкцiї “досвiду бiженцiв” є у принципi останнiм етапом болiсних обрядiв пе- реходу. Варто пiдкреслити, що iнтеграцiя, якщо має бути справжньою, повинна бути досить бо- лiсним пережиттям. Означає вона змiну способу мислення, ставання деколи трохи iншою люди- ною. Культура не є рiччю, яку можна механiчно i безболiсно змiнити. Не вистачить, як думає бага- то тих, хто надає допомогу, з тiєї речi щось вiд- няти i трохи чогось до неї додати, щоб прийняти даний предмет до оточення. Тому бiженцi, щоб iнтегруватися, мусять, як кожний iмiгрант, прой- ти це випробування. Табiр тим часом є таким додатковим мiсцем притулку, яке захищає не тi- льки вiд переслiдувань у країнi походження, але також вiд болiсної спроби їх iнтеграцiї з оточен- ням. Нiчого дивного, що багато бiженцiв шукає в ньому власного культурного середовища, своєї “культурної нiшi”, уникаючи, як багато iмiгран- тiв, наслiдкiв “культурного шоку” та спроби iнте- грацiї. Представники UNHCR мають рацiю, що бiженцi часом самi створюють осередки, якi на- гадують табори та є подiбними до ґетто. Вони дозволяють вижити, зберегти власну культуру, а може навiть зробити її нацiональною. Але це не є, повторимо, шлях до iнтеграцiї. Надання репатрiацiї першочерговостi в полiти- цi UNHCR вiдносно бiженцiв мало би очевидно певний сенс, якщо би йшлося про їх коротке пе- ребування на емiграцiї. У багатьох випадках так, однак, не вiдбувається. У таборах народжуються i дозрiвають цiлi поколiння, якi не мали шансiв на самостiйне життя поза табором, а багато бi- женцiв iз таборiв по всьому свiтi нiколи вже не повертаються до своєї вiтчизни. У цiй ситуацiї слiд зауважити, що згадуванi органiзацiї вищевказаними аргументами на ко- ристь iснування таборiв насправдi обґрунтову- ють тiльки своє iснування, оскiльки то вони до- зволяють трактувати бiженцiв як предмет свого знання i контролю. Подiбно також влада країн- господарiв не є зацiкавлена в iнтеграцiї, бажаючи, щоб мiжнароднi органiзацiї безтермiново надава- ли допомогу виселеним людям, якi знаходяться на їх територiї. Це можна коротко прокоментувати словами Фуко: “Влада сама творить свої домени i ритуали правди”47. Iншими словами, не тiльки режими країн походження бiженцiв беруть участь у їх виникненнi, але i влади приймаючих країн та мiжнароднi органiзацiї. Це також вони спричиня- ються остаточно до їх перетворення у небезпеч- них нацiоналiстiв. * * * Пiдсумовуючи сучаснi проблеми, пов’язанi з бiженцями, у тому числi з таборами для бiженцiв є у значнiй мiрi наслiдком iснування держав на- цiонального характеру, свiтової системи допомоги i панування над ними, так званого “мiжнародного режиму бiженцiв”. Демократичнi держави Заходу та до певної мi- ри їх послiдовники в Азiї та Африцi хоч i беруть на себе обов’язок захисту бiженцiв, проте з при- чини свого нацiонального характеру захищають- ся як можуть вiд приймання на постiйно чужих iмiгрантiв. Це є основною причиною того, чому їх репатрiацiя вважається прiоритетом. Її можна провести тiльки за умови перебування бiженцiв у добре органiзованих таборах, мешканцi яких не iнтегруються i не змiшуються iз оточенням. Ок- рiм того, табори, бiднiсть яких є очевидною для зовнiшнiх спостерiгачiв, є також добрим аргумен- том для того, щоб просити мiжнародну допомогу. Намагання її отримати полегшує iснування вже згадуваної системи International Refugee Regime, яка має можливiсть прогодувати натовпи бездом- них i безробiтних переселенцiв протягом багатьох рокiв, при цьому утримуючи усi органiзацiї, що входять до її складу. Тому, як державнi службов- цi, так i тi, що надають допомогу iз мiжнародних органiзацiй неохоче сприймають самостiйне посе- лення бiженцiв, не беручи до уваги наслiдкiв їх довготривалого перебування у таборах. Тим ча- сом, власне в таких мiсцях зароджуються ради- кальнi органiзацiї та iдентичнiсть “воюючих бi- женцiв”, якi можуть становити серйозну загрозу для безпеки як приймаючих країн, так i цiлих регiонiв. 47Foucault M. Discipline and Punish: The Birth of the Prison.– New York: Vintage, 1979.– Р. 194.

“Народи на вигнаннi”. Роль таборiв для бiженцiв у формуваннi нової iдентичностi їх мешканцiв

Institution

Ähnliche Einträge