Герб: iсторiя формування та мiсце в українському мистецтвi

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Жмурко, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2009
Schriftenreihe:	Народознавчі зошити
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77465
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Герб: iсторiя формування та мiсце в українському мистецтвi / О. Жмурко // Народознавчі зошити. — 2009. — № 5-6 (89-90). — С. 694-698. — Бібліогр.: 18 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77465
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-774652015-03-02T03:02:37Z Герб: iсторiя формування та мiсце в українському мистецтвi Жмурко, О. Статті 2009 Article Герб: iсторiя формування та мiсце в українському мистецтвi / О. Жмурко // Народознавчі зошити. — 2009. — № 5-6 (89-90). — С. 694-698. — Бібліогр.: 18 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77465 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Жмурко, О. Герб: iсторiя формування та мiсце в українському мистецтвi Народознавчі зошити
format	Article
author	Жмурко, О.
author_facet	Жмурко, О.
author_sort	Жмурко, О.
title	Герб: iсторiя формування та мiсце в українському мистецтвi
title_short	Герб: iсторiя формування та мiсце в українському мистецтвi
title_full	Герб: iсторiя формування та мiсце в українському мистецтвi
title_fullStr	Герб: iсторiя формування та мiсце в українському мистецтвi
title_full_unstemmed	Герб: iсторiя формування та мiсце в українському мистецтвi
title_sort	герб: iсторiя формування та мiсце в українському мистецтвi
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77465
citation_txt	Герб: iсторiя формування та мiсце в українському мистецтвi / О. Жмурко // Народознавчі зошити. — 2009. — № 5-6 (89-90). — С. 694-698. — Бібліогр.: 18 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT žmurkoo gerbistoriâformuvannâtamiscevukraínsʹkomumistectvi
first_indexed	2025-07-06T01:44:01Z
last_indexed	2025-07-06T01:44:01Z
_version_	1836860038955663360
fulltext	694 5-6’2009 Народознавчi Зошити Статтi Оксана ЖМУРКО ГЕРБ: IСТОРIЯ ФОРМУВАННЯ ТА МIСЦЕ В УКРАЇНСЬКОМУ МИСТЕЦТВI Oksana ZHMURKO. Coat-of-Arms: History of Formation and Place in Ukrainian Art. Мистецтво XVII-XVIII ст. в Українi – непере- сiчне явище, яке творить низка складових, об’єд- наних в окремi художнi комплекси. Незважаю- чи на рiзноманiтнiсть образних чи формальних рiшень, iдейне наповнення, всi зразки органiчно вкладаються у загальну естетичну систему. Ос- новною причиною цього є специфiка художньої мови епохи. Для розумiння сутi певного явища та особливостей прояву необхiдно проаналiзува- ти його теоретичне пiдґрунтя та шляхи вияву у матерiальнiй культурi. У цьому випадку важли- вою є iсторiя формування герба та його мiсце у художнiй культурi України. Найпоширенiшою i загально визнаною версiєю є та, що герботворення бере свiй початок з ча- сiв Середньовiччя. Його генезу пов’язують, як з окремими народами, так i з певними соцiо- культурними процесами (германцi та галли, ли- царство та хрестовi походи). Ранньосередньовiч- ний iндивiдуалiзм спричинив тенденцiю територi- ального сепаратизму. Завдяки цим суспiльним i свiтоглядним змiнам, явище герба отримало свiй початок. Прагнення завойовувати i зберiгати загарбане пояснюється тим, що земельнi володiння були од- ним iз найбiльших багатств того часу. Безземель- нiсть стала найгiршим злом та приниженням. Ось чому завойовану територiю одразу дiлили, а пра- во подiлу належало першому серед рiвних (primus inter pares). Це узалежнювало власника вiд су- верена i зобов’язувало виступати, у випадку не- обхiдностi, на боцi пана. Згодом виникла потре- ба розрiзняти не тiльки васала i суверена, а й просто суверенiв-сусiдiв. А пiд час хрестових по- ходiв ця необхiднiсть зросла ще бiльше. Власне цей перiод в iсторiї Захiдної Європи вважають ключовим у формуваннi гербiв. Безперечно, зна- ки розрiзнення пiд час мандрiв Близьким Сходом у боротьбi за Грiб Господнiй були важливими для розпiзнання собi подiбного. Хрестовi походи ста- ли найкращим проявом та випробуванням лицар- ських чеснот. Церква благословляла такий шлях вияву доброчесностi та поклонiння святинi. На плечi лицаря, разом з благословенням його са- мого та лат, лягала вiдповiдальнiсть за здобуття Єрусалиму та захисту вiд мусульман не тiльки Гробу Господнього, а й у його образi, престолу Св. Петра, Риму. Папа Урбан II виголосив у Клермонi проповiдь, у якiй закликав своїх вiрних до боротьби iз тур- ками-сельджуками, що у 1071 р. захопили Святу Землю разом з Єрусалимом1. Ця подiя поклала офiцiйний початок хрестовим походам, а разом з тим i геральдицi як системному явищу, оскiль- ки лицарi на знак пiдтримки нашивали собi на одяг зображення хреста. Iсторично так склалось, що жоден iз європейських монархiв не став на чолi нового вiйська, що було сформоване впро- довж кiлькох мiсяцiв, таким чином, формально, папа Урбан II став “головнокомандувачем” армiї2. “Хрестовi походи стали першим реальним вия- вом, попервах досить-таки абстрактного, поняття: “християнський народ”, що об’єднаний навколо свого папи для досягнення якоїсь великої мети”3. Зрозумiло, що у такiй складнiй, слабо керова- нiй ситуацiї, герби вiдiграли дуже важливу роль. Якщо до цього моменту зображення хреста було просто часто вживаним мотивом у знаках розрiз- нення, то пiд час хрестових походiв вiн увiйшов до складу значно бiльшої кiлькостi гербiв. Ок- рiм того, на них почали з’являтись зображення перелiтних птахiв, що їх зустрiчали хрестоносцi дорогою на Схiд, як алегорiя лицарських манд- рiв, терпiнь та поневiрянь. Як знак страждань i митарств, якi переживали християни-лицарi в протистояннi з iновiрцями, пташок зображали без лап i дзьобiв. Цей мотив глибоко вкоренився в геральдичну традицiю Захiдної Європи, а його наявнiсть свiдчить про давнiсть роду i про те, що хтось iз предкiв брав участь в боротьбi за Грiб Господнiй4. 1Лiнч Дж. Середньовiчна церква.– К.: Основи, 1994.– С. 216. 2Там само.– С. 215. 3Там само. 4Лакиер А. Русская геральдика.– Москва: Книга, ОКСАНА ЖМУРКО. Герб: iсторiя формування... 695 Символiчнi зображення, набутi протягом вiй- ськових походiв на зламi XI-XII ст., стають по- стiйними. Пiдтвердженням того, що герб виник i сформувався у практичнiй єдностi вiйськовою справою свiдчать назви: нiмецька “wappen”, анг- лiйська “arms” або “coаt of arms”, iталiйська та латинська “arma”, шведська “vapen” – все це оз- начає “зброя”. Однак паралельно iснує iнший термiн – “герб”. Вiн зустрiчається в багатьох слов’янських мовах та нiмецьких дiалектах i озна- чає “спадкоємець” або “спадок”. Вiд батькiв на- щадкам переходили маєтностi i знаки, що потвер- джували їх. Водночас термiн “геральдика” похо- дить, на думку М.Пастуро, вiд нiмецького слова heraut, що в свою чергу еволюцiонувало вiд heri- wald, котре означає “вiсник”, “посланець”5. Дуже часто приватнi герби ставали мiськими, тобто корпоративними6. Таким чином, приватнi герби є первинними. У контекстi цього дослi- дження, важливо зазначити, що саме вони ста- новлять основний iнтерес, оскiльки дуже часто набували рис “торгової” марки друкарнi або за- свiдчували особу, для кого призначалось або кому було присвячене видання. Хрестовi походи принесли iз собою появу но- вої символiки7. Активнi контакти зi Сходом, зна- йомство з екзотичними багатствами, спричинили часткову замiну характерних європейському при- родному середовищу мотивiв пальмами, дракона- ми, грифами та леопардами (замiсть рисей, оленiв та вовкiв). Це породило думку про те, що гераль- дичнi образи запозиченi iз орнаментiв тканин, якi використовували мусульмани. Така концеп- цiя проiснувала досить довго. Але, як стверджує М.Пастуро, швидкiсть появи гербiв на територiї Європи у перiод мiж першими двома хрестови- ми походами засвiдчує їх мiсцеве походження та готовнiсть до цього мiсцевого середовища8. Однiєю з причин виникнення чiтких вимог до геральдики є удосконалення лицарського обла- дунку. Воїн був повнiстю вкритий латами, а шо- 1990.– С. 53-54. 5Пастуро М. Геральдика / Пер. с фр. А.Кавтаскина.– Москва: Астрель; АСТ, 2003.– С. 73. 6Винклер П.П. фон. Гербы городов, губерний, областей и народов Росийской империи, вписанные в полное собра- ние законов с 1649 по 1900 год.– Москва: Планета, 1990.– С. 2. 7Kochanowski J. Rycerskie herby Polaków.– Cz. 1.– W., 1991.– S. 4. 8Пастуро М. Геральдика...– С. 17. лом iз забралом ховав обличчя, таким чином, щит iз гербом був єдиним джерелом iнформацiї про цю, заковану в метал, iстоту9. Розвиток лицарської традицiї та герботворення супроводжувався появою складних ритуалiв пiд- готовки та посвяти. Це породило образну симво- лiку кольорiв шат, якi використовували пiд час обряду, що згодом екстраполювалась в площи- ну гербових композицiй: бiлий – символ чистоти, червоний – кровi пролитої в боях на захист Цер- кви i держави, чорний – смертi, на зустрiч якiй лицар безстрашно йшов. Лише пiсля проходжен- ня усiх етапiв навчання та церемонiї благородний дворянин вступав у почесний сан лицаря. Саме в сан, оскiльки лицарство в добу Середньовiччя трактувалось як сан, нарiвнi з духовним (цiлий ряд орденiв, що виникли, були схожi на черне- чi, але вони боролись за спасiння не словом, а мечем). Про серйознiсть вiдношення до ритуалу посвячення у лицарi можна судити на прикладi обряду позбавлення лицарства. Важливим кроком у процесi герботворення бу- ли турнiри. Щодо мiсця i часу їх виникнення, як i щодо гербiв, не знайдено точної вiдповiдi10. О.Лакiєр посилається на документ, де йдеться про статут цих заходiв, котрий приписують нiме- цькому iмператоровi Генрiху Птахолову. Змаган- ня такого плану завжди були видовищем. Захо- ди супроводжувались бурхливою пiдготовкою та нетерплячим очiкуванням. Усi прагнули показа- ти свою спритнiсть та вiдвагу. Придворнi поети та спiвцi прославляли майбутнi подвиги. Лица- рi прибували з усiх усюд i в такiй ситуацiї зоб- раження на щитах та зброї вiдiгравало важли- ву роль. Але, перш нiж узяти участь в турнiрi, бажаючий повинен був довести своє благородне походження. Для того вiдбувався суд, на котрому визначалось, кого допустити, а кого нi. Ось тому, за декiлька днiв до початку змагань, лицарський щит iз зображенням виставлявся для огляду та обговорення. Для аналiзу герба вибирали кiлькох суддiв, що мали повноваження приймати лицаря чи, вiдки- нувши його герб, не допустити. До суддiвства запрошувались дами та дiвицi, якi могли щось сказати стосовно честi та добропорядностi пре- тендента. Але основну роль вiдiгравали герольди, на них лежала уся вiдповiдальнiсть за вибiр. Вони 9Лакиер А. Русская геральдика...– С. 27. 10Там само.– С. 50. 696 5-6’2009 Народознавчi Зошити – оповiсники, парламентарi, церемонiмейстри при дворах королiв i великих феодалiв, розпорядники на святах, лицарських турнiрах – вiдали складан- ням гербiв i родоводiв. Оскiльки їх рiшення було дуже важливим для честi лицаря, то чiткi пра- вила, вимоги, якi не допускали б суб’єктивностi, свавiлля, безпiдставностi, стали необхiднiстю. Як твердить П.П. фон Вiнклер, “складан- ня правил було покладено на осiб, вiдомих своєю доблестю, хоробрiстю, званих у Нiмеччи- нi, де вперше, пiсля Палестини, з’явилися турнi- ри: “Heer-alt”, тобто “ветерани”11. Герольди на- вчалися цього мистецтва у спецiальних школах. Важливим було не лише знати з чого складається герб, але й розумiти таємний, алегоричний змiст зображень, розмiщених у ньому, вмiти сформу- лювати думку на геральдичнiй мовi, вiдмiннiй вiд звичайної писемної чи розмовної. На чолi групи таких фахiвцiв стояла людина, яка сягнула висот розумiння символiв та вмiння складати герби. Бi- ля таких спецiалiстiв знаходилися помiчники, якi вивчали на практицi герби, щоб, згодом, отримати вищий ступiнь у геральдичнiй iєрархiї. Кожен королiвський чи заможний дворянсь- кий двiр мав своїх герольдiв, котрих можна було розрiзнити за гербами, девiзами, що прикраша- ли спецiальнi опанчi без рукавiв, довжиною до колiн. Герольди критично оцiнювали представле- нi герби i не допускали недостойних до турнiру. Процедура критичної оцiнки французькою нази- валася “blasoner”, вiд чого i пiшло поняття “бла- зонування”, тобто, розбiр структури, опис герба. Це призвело до формування особливої “мови”, якою користувались при характеристицi компози- цiй. Зокрема, на це вплинули хрестовi походи. В етимологiї назв основних кольорiв простежуються контакти з передньоазiйським мовним середови- щем: червоний – “gueles” вiд юдейського “gudul” i перського “gul”; “sinople”, що означає “зелений” походить вiд назви мiста Сiноп, що у Левантi12. З часом розрив мiж “геральдичною” i розмовною мовами у деяких країнах збiльшився, хоча поде- куди залишився незначним. Важливо вiдзначити, що блазонування, тобто опис, герба проводиться, на вiдмiну вiд аналiзу будь-якого iншого об’єкту, не зi сторони глядача, а з боку умовного носiя щита. Загально прийнятi поняття правої i лiвої 11Винклер П.П. фон. Гербы городов, губерний...– С. 1-2. 12Калмакан I., Ємельянов М. Основи геральдики: На- вчальний посiбник.– Одеса, 1996.– С. 54. сторони при спогляданнi, в геральдицi набувають оберненого, дзеркального значення. Таким чином, геральдична права частина – це звичайна лiва i навпаки13. Роль приватних гербiв в Українi, зокрема в Га- личинi, актуалiзується iз втратою державностi та iнкорпорацiєю наших земель у XIV ст. Феномен родини, генетичних зв’язкiв є дуже важливим щодо генеалогiчної традицiї. Її цiнували як до- каз шляхетського походження та значущостi роду, оскiльки там вказувались зв’язки з iншими рода- ми (княжими чи сенаторськими). Дiтей змалку вчили iсторiї роду, прищеплювали культ родини i гордiсть за своє походження. Розмови на гераль- дичнi теми були улюбленим заняттям шляхти. Безперечно, людська пам’ять не може зберег- ти усiєї iнформацiї, метричнi книги не були чiтко впорядкованi, часто гинули пiд час пожеж. Таким чином, внесення генеалогiчних поправок не було складною справою. Собi приписувались заслуги i досягнення однофамiльцiв або осiб з близькими, за звучанням, прiзвищами, при чому, посилались на авторитети iсторикiв чи геральдистiв. Найбiль- ше зразкiв таких фiктивних родоводiв походить з Литви, де усi хотiли довести своє княже походже- ння. Вiд Корибута, дiти якого не мали нащадкiв, геральдисти виводять роди Збаразьких, Вишне- вецьких, Порицьких, Воронецьких. Як наслiдок, вони називали себе Корибутовичами або Кори- бутами. Зараз важко говорити про достовiрнiсть походження деяких титулiв, тому що сучасники, що були знайомi iз самозванцями – мовчали, а з часом така iнформацiя втрачалась. Окрiм генеалогiчного дерева, важливим дока- зом знатностi походження був герб. Цiлий ряд родин, а iнодi, й кiлька сотень, користувалися од- ним родовим знаком. Герб вважається давнiшим явищем, нiж прiзвище. Вiн також показує геогра- фiчне розселення роду. Спiльнiсть герба нашто- вхує на думку про один прабатькiвський корiнь. Такi єдиногербовi родини в Середньовiччi нази- вали “гнiздовиками”, а знання про це збирали герольди. Iз втратою вiдчуття родової єдностi герб став загально прийнятим знаком, зображення на яких часто змiнювалось. У середовищi дрiбної шляхти такi змiни були найпоширенiшими. Дуже часто, для завiрення документiв використовувались ви- падковi гербовi печатки. Iнодi, для розрiзнення 13Там само.– С. 20. ОКСАНА ЖМУРКО. Герб: iсторiя формування... 697 гiлок роду, гербовi зображення видозмiнювались. Траплялось, що батько i син користувались рiз- ними гербами або один шляхтич мав два герби. Такi випадки зустрiчалися не тiльки серед бiдної шляхти, траплялось, що й воєводи мали по кiлька гербiв. Приватна геральдика мала велике значен- ня не лише у свiтоглядному та соцiальному сен- сах, вона знайшла своє мiсце i в художнiй сферi. Зображення гербiв часто зустрiчаються в архi- тектурi як декоративно-iнформативне доповнення iнтер’єру чи екстер’єру. Герби є складовою над- гробних композицiй як об’ємно-просторових, так i рельєфних, а також виступають як самостiйний елемент загальної композицiї, не позбавлений де- коративного звучання. Як художнiй елемент герб не обминув i декоративно-ужиткове мистецтво, зокрема текстиль. У даному випадку йдеться про ткацькi мануфактури, що були у приватному во- лодiннi великих шляхетських магнатiв, наприклад таких, як Потоцькi. Яскравим зразком включен- ня герба у структуру композицiї килима, а, тим паче, надання йому центрального мiсця, є килим XVIII ст. iз гербом гетьмана Полуботка14. Герби зображались на предметах побуту, посудi, з ча- сом, вони з’явились в меблевому декорi. Усi цi напрямки прояву геральдики в мистецтвi можна вiднести до другорядних, оскiльки герби тут хоча й несли iнформацiйну функцiю, але все ж знахо- дились у площинi оздоблюючих елементiв. У кiнцi XVI ст. геральдика проникає у сферу живопису та графiки. Якраз у цих видах проя- вилась суть образотворчої та глибина соцiальної ролi герба. До найдавнiших вiдомих зразкiв ге- ральдичної графiки, що походять з Галичини, на- лежить дереворiз герба Хоткевича з “Апостола” Iвана Федорова, виданого у Львовi 1574 р. Кiн- цем цього ж десятилiття датується епiтафiйний портрет Iоана Гербурта, важливе мiсце в компо- зицiї якого посiдає зображення родинного знаку розрiзнення. Уже з цих двох прикладiв можна побачити, що не було свiтоглядного, морально- етичного чи естетичного конфлiктiв мiж сакра- льним мистецтвом та геральдикою. Бiльше того у живописних творах, що були пiд впливом iко- нопису, простежується органiчна формальна єд- нiсть мiж способом зображення потретованого та манерою передачi герба. Герб у портретах стано- вив важливу композицiйну складову, мiсце йо- 14Iсторiя українського мистецтва: В 6 томах.– Т. 3.– К., 1965.– С. 46. го зображення не було формальним, а художньо- виваженим. З часом геральдичнi мотиви починають прони- кати у сакральне мистецтво глибше. Вони зоб- ражаються в епiтафiйних iконах та надгробних корогвах. Зразком вотивної iкони може служи- ти “Розпяття” iз Стефаном Комарницьким / Со- бор Пресвятої Богородицi” (1697 р.), виконана в колi риботицьких майстрiв. На iконi зображе- но розп’яття, бiля якого, з лiвого боку, присто- їть Стефан Комарницький. На протилежнiй сто- ронi – два щити: один з гербом “Сас”, iнший з текстом: “Шляхетнє уроцони младенец Стефан Комарницький син пана Миколая”15. Прикладом, що пiдтверджує необхiднiсть для тогочасної лю- дини включення герба у твори якi її репрезенту- ють є епiтафiйна iкона “Святителi Василiй Ве- ликий, Григорiй Богослов, Iоан Златоуст” iз Ва- силем Попелем (1693 р.). У цiй композицiї не знайшлось мiсця для герба, тому його зобразили на зворотнiй сторонi iкони – це “Сулима”, допов- нений текстом про походження пристоячого. Рiд- кiсним вцiлiлим прикладом похоронної корогви є надгробна корогва Iоїля Маньовського (1683 р.). Iмовiрно, вона була написана Стефаном Дзенгало- вичем16. Зображення виконане на синьому тлi у стриманiй кольоровiй гамi. Кольоровими акцента- ми є шати святого та щит герба, що знаходиться у цокольнiй частинi. Не зважаючи на розвиток парадного репрезен- тативного портрету, гербовi зображення зустрiча- ються в iконописних композицiях i у XVIII ст. Прикладом може бути iкона “Св. Онуфрiй” iз Стефаном Гошовським, датована другою трети- ною XVIII ст. Однак, у цьому випадку на вiдмi- ну вiд попереднiх, гербове зображення, як i порт- ретне зображення, мають випадкове мiсцезнахо- дження, що додатково пiдкреслює їх розмiр. Очевидно, що невичерпним джерелом для до- слiдження гербових зображень у живописi є пор- трет. Це стосується як портретiв свiтських та духовних осiб кiнця XVI-XVIII ст., галерей ро- динних портретiв. Герби зображались у компо- зицiях репрезентативного портрету як свiдчення шляхетностi походження. Це стосується як зра- зкiв, виконаних на Лiвобережжi, Правобереж- жi та творiв галицьких майстрiв. Типовим па- 15Українське народне малярство ХIII-ХХ столiть.– К.: Мистецтво, 1991. 16Там само. 698 5-6’2009 Народознавчi Зошити радним портретом сарматського типу, де прису- тнє зображення герба, є портрет отамана Вiйсь- ка Донського Данила Єфремова (1752 р.). Да- ний твiр був виконаний на вiдзнаку великої по- жертви Києво-Печерськiй лаврi, де незадовго до своєї смертi побував отаман i з якою пiдтриму- вав тiснi стосунки протягом усього життя17. Цей портрет є репрезентативним, сповненим барокової помпезностi i декоративностi, що характерно для центрально-схiдної України. У композицiї видi- ляються двi локальнi, за кольоровим звучанням, площини – це червонi чоботи, носити якi мали право лише високi посадовi особи, та картуш з гербом у правому верхньому кутi. Тло геральди- чної композицiї червоне, а рисунок та обрамле- ння – золотi. Герб складається iз чотирьох час- тин, в однiй iз яких зображено вензель, можливо, iмператорський. Камернiший характер мають портрети переяс- лавського полковника Семена Сулими та його дружини Параскевiї (серед. XVII ст.). Це типо- вi зразки української парсуни. Написанi для ро- динної галереї, вони не мають такого духу пом- пезностi, яким позначений попереднiй зразок18. Основний акцент в обох портретах: i чоловiка, i дружини – зроблено на виразi обличчя, пере- дачi характеру. Барвистий квiтчастий одяг стає другорядним. Сперечатись за першiсть iз портре- тованими можуть лише яскравi плями гербiв на темному тлi, що зображенi у правому верхньому кутi. У портретi Семена Сулими присутнiй, дещо динамiчний в кольорi, герб Сулима. Аналiзуючи живописний матерiал, можна про- стежити тенденцiю до зменшення ваги гер- ба у портретних композицiях у другiй пол. XVIII ст. Це, очевидно, обумовлене свiтогляд- ними змiнами та трансформацiйними процесами у сферi естетичних преференцiй. Однак, у ком- позицiях, де простежується виразна лiнiя пар- сунного портрету, гербовi композицiї зустрiча- ються до поч. XIX ст. Про це свiдчить порт- рет Павла Леонтiйовича Полуботка (кiн. XVIII – поч. XIX ст.). В українськiй гравюрi XVII-XVIII ст. герб по- сiв гiдне мiсце. Якщо розглядати взаємодiю таких понять як герб та портрет, то було сформовано певнi схеми побудови зображень, де зображення 17Український живопис: Сто вибраних творiв.– К.: Ми- стецтво, 1985. 18Там само. особи, вписане у художньо вирiшену раму, до- повнювалось картушем iз гербовою композицiєю та певним текстом, що теж входив у загальну структуру композицiї графiчного листа. Одним iз зразкiв такого прийому є робота О.Тарасевича “Портрет митрополита Кипрiяна Жоховського” (бл. 1683 р.). Своєрiдним способом поєднання портрету та складових елементiв щитової компо- зицiї є робота того ж О.Тарасевича “Портрет Ка- зимира Криштофа Клокоцького” (1685 р.). По- мерлий, а робота є аркушем посмертного пане- гiрика, належав дому герба “Наленч”. Основним елементого цього герба є зав’язана кiльцем тка- нина. Саме цей мотив митець використав як раму для портретного зображення, таким чином отри- мавши непересiчну алегоричну композицiю. Все ж, i в живописi, i портретнiй гравюрi герб вiдiгравав роль доповнення. Однак, як уже зга- дувалось, з кiн. XVI ст. в українськiй гравю- рi формується самостiйний жанр – геральдична графiка. Це мало дослiджене на сьогоднi явище становить цiкаве поле для мистецтвознавчих дос- лiджень, оскiльки поєднує елементи рiзних фено- менiв культури, мистецтва та суспiльства. Геральдика, зародившись як система приписiв у Захiднiй Європi, впродовж столiть поширилась по всiй Європi. Як на латинському Заходi, так i на православному Сходi вона знайшла своє втi- лення у соцiокультурних процесах та проникла у сферу мистецтва. Очевидно, присутнiсть герба у структурi художнiх творiв засвiдчує те, що вiн в українськiй художнiй культурi XVII-XVIII ст. посiдав важливе мiсце як складовий елемент по- будови образу. Тiсний зв’язок мiж антропоморф- ним зображенням та, так би мовити, його сим- волом, чим є герб по вiдношенню до власника, наводить на думку синонiмiчної семантичної па- ри “персона - герб”. У цьому контекстi цiлком зрозумiлим є роль геральдичного образу в україн- ськiй, зокрема галицькiй гравюрi того часу. Дру- кованi видання, створенi за кошти чи на честь певної персони чи з приводу важливої подiї в її життi, ряснiють не портретними зображеннями, а гербами – особистими чи родинними. Результа- том цього стала еволюцiя розумiння, трактування та зображення герба, а також змiнилась його роль та мiсце у художнiй культурi загалом.

Герб: iсторiя формування та мiсце в українському мистецтвi

Institution

Ähnliche Einträge