Перший збiрник українських хрестинних пiсень
Рецензія на збірник: Хрестиннi пiснi. Зiбрала та упорядкувала Ганна Сокiл.– Львiв: Видавничий центр ЛНУ iменi Iвана Франка, 2007.– 208 с.
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2009
|
| Назва видання: | Народознавчі зошити |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77477 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Перший збiрник українських хрестинних пiсень / Л. Іваннікова // Народознавчі зошити. — 2009. — № 5-6 (89-90). — С. 535-537. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-77477 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-774772015-03-02T03:02:43Z Перший збiрник українських хрестинних пiсень Іваннікова, Л. Рецензії Рецензія на збірник: Хрестиннi пiснi. Зiбрала та упорядкувала Ганна Сокiл.– Львiв: Видавничий центр ЛНУ iменi Iвана Франка, 2007.– 208 с. 2009 Article Перший збiрник українських хрестинних пiсень / Л. Іваннікова // Народознавчі зошити. — 2009. — № 5-6 (89-90). — С. 535-537. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77477 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Іваннікова, Л. Перший збiрник українських хрестинних пiсень Народознавчі зошити |
| description |
Рецензія на збірник: Хрестиннi пiснi. Зiбрала та упорядкувала Ганна Сокiл.– Львiв: Видавничий центр ЛНУ iменi Iвана Франка, 2007.– 208 с. |
| format |
Article |
| author |
Іваннікова, Л. |
| author_facet |
Іваннікова, Л. |
| author_sort |
Іваннікова, Л. |
| title |
Перший збiрник українських хрестинних пiсень |
| title_short |
Перший збiрник українських хрестинних пiсень |
| title_full |
Перший збiрник українських хрестинних пiсень |
| title_fullStr |
Перший збiрник українських хрестинних пiсень |
| title_full_unstemmed |
Перший збiрник українських хрестинних пiсень |
| title_sort |
перший збiрник українських хрестинних пiсень |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77477 |
| citation_txt |
Перший збiрник українських хрестинних пiсень / Л. Іваннікова // Народознавчі зошити. — 2009. — № 5-6 (89-90). — С. 535-537. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT ívanníkoval peršijzbirnikukraínsʹkihhrestinnihpisenʹ |
| first_indexed |
2025-07-06T01:44:32Z |
| last_indexed |
2025-07-06T01:44:32Z |
| _version_ |
1836860072241659904 |
| fulltext |
ЛЮДМИЛА IВАННIКОВА. Перший збiрник українських хрестинних пiсень. 535
Рецензiї
Людмила IВАННIКОВА
ПЕРШИЙ ЗБIРНИК УКРАЇНСЬКИХ
ХРЕСТИННИХ ПIСЕНЬ
Ludmyla IVANNIKOVA. First Collection of Ukrai-
nian Baptismal Songs.
Хрестиннi пiснi. Зiбрала та упорядкувала Ганна
Сокiл.– Львiв: Видавничий центр ЛНУ iменi Iвана
Франка, 2007.– 208 с.
Обряди, пов’язанi з народженням дитини (ро-
дини, хрестини) надзвичайно утаємниченi. Вони
не такi яскравi, як календарнi або весiльнi, адже
вони не стосувались усiєї спiльноти, не були ко-
лективними, вiд них не залежала доля урожаю,
приплiд худоби, шлюбне благополуччя, вони сто-
сувалися лише однiєї конкретної родини, iндивi-
дуального випадку, вони вiдбувалися, як правило,
потай, в присутностi двох-трьох осiб (породiлi,
дитини, баби-повитухи, дуже рiдко – чоловiка,
а пiд час пологiв усi повиннi були вийти з ха-
ти). Тому вони i не були такими розвиненими.
Однак була певна система магiчних дiй, повiр’їв,
замовлянь, примовок, якi повиннi були забезпе-
чити благополучне народження дитини, здоров’я
породiлi, щасливу долю новонародженого. Оскi-
льки цi обряди мали оказiональний характер, а
до рожаницi не допускалися стороннi особи, на-
вiть в першi днi пiсля пологiв (та й до 40 днiв
контакт її iз зовнiшнiм свiтом обмежувався), то
зрозумiло, як важко було етнографам записувати
все, пов’язане з родинами. Як правило, iнфор-
мацiя бралася зi слiв уже поза самою подiєю.
У зв’язку з цим записiв таких дуже мало i во-
ни дуже стислi. В цьому планi видiляється ли-
ше праця Марка Грушевського “Дитина в зви-
чаях i вiруваннях українського народу” (МУЕ,
т. VIII, IX, Львiв, 1906, 1907), дослiджен-
ня Володимира Шухевича, (МУЕ, т. V, Львiв,
1902); Антона Онищука (МУЕ, т. 15, Львiв,
1912), П.Шекерика-Доникiва (МУЕ, т. 18,
Львiв, 1918), П.Чубинського (Труды...– T. 4.–
СПб., 1877).
Значно легше було записати хрестини, бо вони
вiдбувалися гучно i весело. Але при всьому тому
рiдкiсними залишаються тi пiснi, якi виконува-
лись на родинах i на хрестинах i були бiльшою
чи меншою мiрою пов’язанi з певними ритуала-
ми, хоча назвати їх обрядовими важко, а швидше
знову ж таки оказiональними. Записано цих пi-
сень також небагато i трапляються вони епiзодич-
но в збiрниках П.Чубинського, Я.Головацького,
К.Квiтки, Ф.Колесси, О.Кольберга. Нинi ста-
ли вiдомi поодинокi записи братiв Бодянських,
О.Марковича, З.Доленги-Ходаковського, В.Го-
шовського, М.Павлика, Лесi Українки, Д.Явор-
ницького, а з сучасних – П.Медведика, М.Му-
шинки, I.Хланти та iн. Однак досi не було
в українськiй фольклористицi окремого видання
цих унiкальних пiсень. Немає, на жаль, у нас i
монографiї, присвяченої цiй темi, хоча вiдомi ок-
ремi дослiдження вчених-фольклористiв З.Кузелi,
I.Франка, М.Сумцова, Хр.Ящуржинського, а та-
кож Н.Гаврилюк, С.Гвоздевич, Г.Сокiл. Тому
особливо вiдрадно, що нарештi у Львовi поба-
чила свiт довгожданна книга “Хрестиннi пiснi” в
упорядкуваннi Ганни Сокiл.
Збiрник вмiщує 149 пiсень, впорядкованих за
тематичним принципом. Автор видiляє такi роз-
дiли: “Народини. Величання коваля (журавля) як
творця”, “Величання бабусi, породiллi, немовля-
ти”, “Величання господарiв i гостей-кумiв”. В
536 5-6’2009 Народознавчi Зошити
останньому роздiлi “Куми, їхнi стосунки” подано
окрему групу пiсень, що побутують у сучасному
фольклорi переважно як жартiвливi, танцювальнi
або соромiцькi. Автор-упорядник провела велику
пошукову роботу перш за все з дослiдження тих
раритетних першоджерел, якi нинi доступнi лише
вузькому колу спецiалiстiв (до таких, на жаль,
належать i сучаснi регiональнi видання, якi не
всi поступають до НБУВ). Тож у новому видан-
нi репрезентованi записи рiзних збирачiв з рiз-
них регiонiв України. Найбiльше зразкiв подано
в записах Iвана Бiрецького з Лемкiвщини, Iвана
Хланти iз Закарпаття, а також братiв Бодянсь-
ких, Опанаса Марковича, Богдана Лукашевича,
Петра Медведика, самої упорядницi та студентiв-
фiлологiв Львiвського унiверситету. Якщо ж гля-
нути на географiю записiв за сучасним терито-
рiальним подiлом, то, безперечно, щонайширше
представлена Львiвська область (15 сiл Жов-
кiвського, Яворiвського, Мостиського та iнших
р-нiв), Тернопiльська, Закарпатська, менше –
Київська, Чернiгiвська, Волинська, Житомирсь-
ка та Iвано-Франкiвська обл., практично немає
записiв нi з Полтавщини, нi з Слобожанщини, нi
з Пiвдня України. I це зовсiм не свiдчить про
недолiки впорядкування, а що ареал побутування
таких пiсень був дуже обмежений, переважно це
– пiвнiчно-захiдна частина України. Принаймнi
в нашiй фольклорнiй практицi при всьому багат-
ствi записiв календарно-обрядових та весiльних
пiсень трапилося менше 10 зразкiв цього рiдкiс-
ного жанру (по 1 зразку з Хмельниччини, Вiн-
ниччини, Волинi, деякi – з Черкащини) – та й
то переважно жартiвливi, родинно-побутовi, яких
лише умовно можна зарахувати до хрестинних пi-
сень. Власне, що стосується пiсень про взаємини
кумiв, то їх можна вважати хрестинними лише в
тому разi, якщо на це вказує сам записувач, тож
примiтки збирачiв, якi зберегла Ганна Сокiл ко-
ло кожної пiснi, в даному разi мають вирiшальне
значення для iдентифiкацiї жанру.
Слiд зважати iще й на те, що в умовах су-
часного села й мiста обряди, пов’язанi з наро-
дженням дитини, з вiдомих причин знiвелюва-
лися (iз серед. ХХ ст. жiнки стали народжува-
ти в пологових будинках), вiдповiдно знищилась
iнституцiя бабiв-пупорiзок, послабились функцiї
кумiв, взаємини мiж ними вже не носять харак-
теру родинних стосункiв. Руйнування церкви та
боротьба з “релiгiйними пережитками” призвели
до того, що бiльшiсть сiмей не знають, що таке
хрестини, вводини, пострижини тощо. Iз зник-
ненням обрядових дiйств вийшли з ужитку й пiс-
нi, тому новi записи, зробленi в кiн. ХХ – на
поч. ХХI ст., носять уже зовсiм iнший харак-
тер: в них бiльше християнських мотивiв (деякi
нагадують церковно-релiгiйнi пiснi лiтературного
походження), менше архаїчних образiв (с. 63-67,
92). Багато пiсень iз сучасних записiв можуть
виконуватись i як звичайнi застольнi пiснi, не
пов’язанi з хрестинами. Величання новонародже-
ного ангелом випливає з догматики православної
церкви, згiдно з якою дитина до 7 лiт вважається
безгрiшною, її причащають без сповiдi i хоронять
“ангельським чином” (спецiальний чин вiдспiву-
вання младенця) – згiдно з цим ученням дiти,
що померли до 7 рокiв поповнюють сонм ангелiв.
До речi, за коментарями записувачiв можна
спостерiгати, як нiвелювалась родильна обрядо-
вiсть – примiром, в кiн. ХХ ст. роль баби-
повитухи в ритуалi купання на похрестинах замi-
нювала рiдна бабуся новонародженого (мама по-
родiлi) (с. 46).
У передмовi Г.Сокiл вперше в українськiй
фольклористицi ґрунтовно дослiдила хрестиннi
пiснi в системi жанрiв обрядового магiчного
фольклору (зокрема їх зв’язок iз весiльними пiс-
нями), їх жанрову специфiку, систему образiв i
символiв, зв’язок iз прадавнiми уявленнями про
народження людини, а також сферу побутуван-
ня, обставини i час виконання, iсторiю збиран-
ня та дослiдження цих пiсень. Щодо жанрових
особливостей, то автор видiляє серед них такi ви-
ди, як пiснi величально-побажальнi, гумористич-
нi, застiльно-бесiднi. Г.Сокiл дослiдила символи,
що зустрiчаються в пiснях – це символи свiтово-
го древа, коваля-демiурга, журавля як еротичного
начала, морозу як символу позашлюбних любов-
них взаємин...
Стосовно символу журавля в родильних пiс-
нях, здається, можна посперечатися з упорядни-
ком. Г.Сокiл, спираючись на однi науковi дослi-
дження (Н.Гаврилюк, Т.Володзiна) i вiдкидаю-
чи iншi, дотримується погляду, що журавель є
втiленням духа-божества, який приносить дiтей,
символ у слов’янського бога Рода, а в даному ра-
зi вiн – “художньо-поетичний витвiр, пов’язаний
з ритуальним оформленням кiнцевого стану оду-
ЛЮДМИЛА IВАННIКОВА. Перший збiрник українських хрестинних пiсень. 537
жання”. Однак самi тексти прозоро засвiдчують
протилежне: журавель – символ чоловiка, батька
дитини, який домагається iнтимних стосункiв з
дружиною:
Ой дождавши да недiлi
Да придибав журавель до родiллi.
– Ось iди, журавель, iди до дiток,
Ще не загоївся мiй животок! (с. 33).
За свiдченнями респондентiв з Подiлля (Вiн-
ниччина, Хмельниччина, нашi записи), породiля
до 40 днiв не приймала чоловiка (на цей час бу-
ло ще багато заборон для неї, найголовнiше –
вона не повинна була нi з ким контактувати). I
лише пiсля того, як над нею звершувався церков-
ний обряд “вводини”, вона розпочинала повно-
цiнне сiмейне i громадське життя. Тому й в пiснi
спiвається:
Да вже шостої до недiльки
Да придибав журавель до породiльки.
– Годi ж тобi, журавель, iти до дiток:
Уже загоївся мiй животок.
Є ще й iншi фольклорнi зразки, що перекон-
ливо свiдчать на користь цiєї думки – це балади
про вдiвця (“Ходить журав по горi, а журавка по
другiй”, “Налетiли журавлi”), весiльнi пiснi (“За-
надився журавель”), веснянки, в яких журавель
розганяє дiточок, вищипує бабинi коноплi, хапає
наречену:
Просилася галочка;
– Пусти ж мене, журочка!
– А я тебе не пущу,
Тiльки пiрця розпущу!
Загалом хрестиннi пiснi можна назвати ще
й одним з видiв української еротичної поезiї,
– завуальований в архаїчних образах-символах,
якi тепер вже малозрозумiлi сучасникам, елемент
еротики яскраво присутнiй в пiснях, особливо
тих, якi пов’язанi з народженням дитини. В них
захованi давнi уявлення про космiчне походжен-
ня дитини, про жiнку як дикого звiра (куницю,
бобра) i чоловiка, як воїна-мисливця:
Ой спасибi тому ковалю,
Що сковав дитину
Пiд сюю годину,
I ковав, i хотiв,
I куючи не впотiв,
I в рученьки не хукав,
I в нiженьки не тупав,
I добро, i тепло
Добувати було(с. 28);
Зелена, зелена в лузi трава,
Милая i любая в мужа жона,
А вiн же її зажартовав,
Кунiю шубочку попорвав (с. 26).
Такi прадавнi поетичнi образи-символи зберег-
лися в українських народних казках.
Цiкавий цикл пiсень про еротичнi стосунки ку-
ма з кумою – на них натякають такi символiчнi
дiї: кума пасе коня кумовi, дає йому рибки в че-
репочку, товче з ним пшоно в ступi, кум косить
кумину сiножать, заводить її у виноград або у
вишеньки, пригощає ягiдками, оре, сiє, волочить,
вибирає кумi конопельки.
В українськiй народнiй творчостi досить поши-
рений мiфологiчний сюжет про виникнення рiчок,
долин, озер з тiла кума й куми, якi нiбито вчини-
ли перелюб. (Взагалi подiбнi стосунки були забо-
роненi церквою, оскiльки кум i кума вважаються
братом i сестрою у Христi). А от пiсень на цю
тему дуже мало – в даному збiрнику представ-
лено два варiанти пiснi “Прийшов кум до куми”
(с. 157-159) – в одному лише примiтка збира-
ча натякає на зв’язок пiснi з легендарним сюже-
том, в iншому ж остання строфа (явно причеп-
лена сюди з якоїсь балади, бо має навiть iншу
ритмоструктуру) вказує на наслiдок грiха:
Ой пiшов кум горою,
А кума долиною,
Ой став кум рожою, рожою!
А кума калиною (с. 57).
Цей мотив поширений i в баладах, i в пiснях
про кохання (“Ой зацвiв козак терном, дiвка –
калиною”), де йдеться про розлуку закоханих, i
вiн не обов’язково пов’язаний з iнцестом, хоча,
можливо, зв’язок цей втрачений через давнiсть
його походження.
Загалом збiрник Ганни Сокiл має високу фi-
лологiчну вартiсть – тут ми бачимо й особливо-
стi говiрки кожного регiону, i розмаїття мелодiй.
Сподiваємось, вiн згодиться не лише науковцям,
а й тим, хто прагне вiдродити у побутi традицiйнi
українськi звичаї та обряди.
|