Буковинськi народнi пiснi в записах Партенiя Руснака

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Костик, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2009
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77478
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Буковинськi народнi пiснi в записах Партенiя Руснака / В. Костик // Народознавчі зошити. — 2009. — № 5-6 (89-90). — С. 764-771. — Бібліогр.: 23 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77478
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-774782015-03-02T03:02:31Z Буковинськi народнi пiснi в записах Партенiя Руснака Костик, В. Статті 2009 Article Буковинськi народнi пiснi в записах Партенiя Руснака / В. Костик // Народознавчі зошити. — 2009. — № 5-6 (89-90). — С. 764-771. — Бібліогр.: 23 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77478 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Костик, В. Буковинськi народнi пiснi в записах Партенiя Руснака Народознавчі зошити
format	Article
author	Костик, В.
author_facet	Костик, В.
author_sort	Костик, В.
title	Буковинськi народнi пiснi в записах Партенiя Руснака
title_short	Буковинськi народнi пiснi в записах Партенiя Руснака
title_full	Буковинськi народнi пiснi в записах Партенiя Руснака
title_fullStr	Буковинськi народнi пiснi в записах Партенiя Руснака
title_full_unstemmed	Буковинськi народнi пiснi в записах Партенiя Руснака
title_sort	буковинськi народнi пiснi в записах партенiя руснака
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77478
citation_txt	Буковинськi народнi пiснi в записах Партенiя Руснака / В. Костик // Народознавчі зошити. — 2009. — № 5-6 (89-90). — С. 764-771. — Бібліогр.: 23 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT kostikv bukovinsʹkinarodnipisnivzapisahparteniârusnaka
first_indexed	2025-07-06T01:44:35Z
last_indexed	2025-07-06T01:44:35Z
_version_	1836860074523361280
fulltext	764 5-6’2009 Народознавчi Зошити Статтi Василь КОСТИК БУКОВИНСЬКI НАРОДНI ПIСНI В ЗАПИСАХ ПАРТЕНIЯ РУСНАКА Vasyl KOSTYK. On Bukovinian Folk Songs In Partenii Rusnak’s Notations. Пiснi Буковини збирали, записували та дослi- джували з давнього часу. Одним iз перших текс- ти зафiксував клiрик Iван Велегорський, котрий старанно нотував їх у свiй рукописний збiрничок, що й досi не побачив свiт окремою книгою. Його починання продовжили Олександр Лоначевський та Григорiй Купчанко, а наприкiнцi ХIХ – на поч. ХХ ст. – Партенiй Руснак. Iм’я повiтового учителя Партенiя [на титу- льних сторiнках його книг – Парфемiя.– В.К.], котрий окрiм своїх прямих обов’язкiв прово- див у Заставнiвському повiтi велику громадсько- культурну роботу, помiтно видiляється iз когор- ти буковинських фольклористiв. Про збирача ма- ємо наразi скупi вiдомостi. У Чернiвецькому об- ласному державному архiвi знаходимо матерiали “Вiдозви” Партенiя Руснака за 1896 рiк на зак- лик Iвана Франка записувати та популяризувати фольклорно-етнографiчнi матерiали рiзних регiо- нiв. Бiографiчних вiдомостей про нього, на жаль, поки що не вiднайшли, але є надiя їх усе таки розшукати й донести до широкого кола науковцiв та краян. Актуальнiсть нашого дослiдження полягає у комплексному пiдходi до вивчення календарно- обрядової поезiї (зокрема веснянок i гаївок) та лiричних пiсень Буковини. Такий пiдхiд важли- вий з огляду на те, що Партенiй Руснак од- ним iз перших зосередив свою увагу насамперед на регiональнiй специфiцi буковинської народної лiрики. Об’єктом пропонованих студiй стали тексти веснянок i гаївок, а також лiричних пiсень бу- ковинського краю, що їх зафiксував наприкiнцi ХIХ – на поч. ХХ ст. Партенiй Руснак i вмiс- тив у фольклорних збiрниках. Цi зразки склали й джерельну базу дослiдження. Предметом дослiдження є побутування пiсен- ної лiрики Буковини у визначений перiод. Мета i завдання дослiдження: – розглянути жанрову своєрiднiсть представле- ного фольклорного матерiалу; – окреслити процес фiксацiї та видання творiв цих жанрiв; – простежити у сюжетицi зазначеного мате- рiалу спiввiдношення традицiйних та нових реа- лiй, спричинених суспiльно-iсторичними умовами тощо. Наукова новизна пропонованої розвiдки поля- гає в тому, що це одна з перших спроб комплекс- ного описового дослiдження фольклористичної дi- яльностi Партенiя Руснака та збiрникiв, якi вiн упорядкував та видав. У науковий обiг уводиться новий, ще маловiдомий досi широкiй громадсь- костi первинний фольклорний матерiал та деякi зауваги дослiдника-записувача. Узагалi українська фольклористична робота на Буковинi проводилась у затяжнiй боротьбi проти асимiляцiї мiсцевого населення. Авксентiй Якiв- чук у передмовi до збiрника “Пiснi Буковини” зауважив, що з другої пол. ХVII ст. волоськi гос- подарi активiзували наступ на культуру буковин- ських аборигенiв1. Український учений Мирон Кордуба в однiй зi своїх праць наприкiнцi ХIХ ст. зазначив: “Етно- графiя наша – се поле, досi ще заросле бур’яном. Особливо, коли взяти пiд увагу часть народу, що замешкує Галичину й Буковину – то, крiм збира- ння пiсень, не видно жадного майже руху в тiм напрямi”2. У цей перiод вся фольклористична дiяльнiсть на Буковинi скеровувалась насамперед на збере- ження духовної культури краю, фiксацiю фольк- лорних матерiалiв та введення їх у науковi i навiть популярнi видання. Сучасна українська фолькло- ристка Ганна Сокiл наголошує, що тодiшнi до- слiдження української науки спрямовувались на: а) регiональне вивчення специфiки уснопоетичної 1Якiвчук А. Пiснi буковинського краю // Пiснi Буковини.– К.: Музична Україна, 1990.– С. 6. 2Кордуба М. Розвiдки д-ра Раймунда Фридриха Кайн- для з етнографiї рускої // Записки НТШ.– 1896.– Т. 11.– Кн. 3.– С. 2. ВАСИЛЬ КОСТИК. Буковинськi народнi пiснi... 765 творчостi; б) студiї народної словесностi в загаль- нонацiональному руслi; в) зв’язки з європейською та свiтовою наукою3. Чимало текстiв українського фольклору з Бу- ковини на поч. ХХ ст. було надруковано у рiзноманiтних збiрниках. Ними цiкавилися то- дiшнi члени НТШ – Р.Кайндль, I.Франко, О.Роздольський, В.Гнатюк, а також громадськi дiячi краю – П.Нестеровський, В.Яблоновський, П.Руснак. Уважним збирачем обрядового пiсенного фольклору Буковини був Партенiй Руснак. Вiн записував народнi пiснi в тодiшньому Застав- нiвському повiтi. Фольклорист не лише фiксу- вав твори, але й спромiгся видати три невели- кi збiрники пiсень: “Буковинськi русько-народнi пiснi” (Коломия, 1908), “Їде, їде Зельман, iлi Гаїлки” (Коломия, 1910), “Буковинськi русько- народнi пiснi” (Коломия, 1914). До першої збiрки “Їде, їде Зельман, iлi Гаїлки” вiн дав пiдзаголовок “Буковинсько-руський обхiд на Воскресiння Христове”. Вона мiстить невели- ку передмову, в якiй говориться про час i мiс- це проведення гаївкових забав. Тут надруковано такi твори, як “Їде, їде Зельман, їде, їде його брат”, “Роман зiлля копає, копає”, “Бiдна ж моя головочко”, “Чорнюшко-дружко, вставай ранень- ко”, “Воробчику-спадку, спадку”, “Ти мiй милий рожевий”, “Я яблучко пiдкотю, пiдкотю”, “То в гору, то в долину”, “Ой ходив жук по жучинi”, “Зайчику, зайчику, ти мiй братчику”. Завершує- ться збiрка пiснею “Христос Воскрес!”4. Конкретного мiсця запису [тобто, населеного пункту Заставнiвщини. – В.К.] цих творiв упо- рядник не подав. Збiрник заслуговує на особливу увагу дослiдникiв, адже це перше спецiальне ви- дання про гаївкову традицiю на Буковинi. Партенiй Руснак у збiрцi веснянок “Їде, їде Зельман...” називає пiсню про однойменного ге- роя “гагiлкою”. Очевидно через те, що сам персо- наж має чiтку прив’язку до Великодня, на який, як зазначав В.Гнатюк, спiвають виключно гаїв- 3Сокiл Г. Буковина у фольклористичних дослiдженнях кiнця ХIХ – початку ХХ столiття // Науковий вiсник Чернiвецького унiверситету.– Вип. 394-398: Слов’ян. фiло- логiя: Зб. наук. праць.– Чернiвцi: Рута, 2008.– С. 110. 4Їде, їде Зельман, iлi Гаїлки, буковинсько-руський обряд на Воскресiння Христове / Напис. П.Руснак.– Коломия, 1910.– 20 с. ки5. За передмовою вiн навiть вмiстив малюнок, де зображена зачинена церква, бiля якої сидять люди з пасками в очiкуваннi, щоб їх посвятити. У цей час “бричкою” приїхав Зельман з дитиною i ключем в руках i направляється до церковних дверей, щоб вiдiмкнути їх. Зельман виїздив кудись перед Великоднем i не повернувся додому вчасно. Тому люди мусили з великим жалем обходитися без свяченого до ве- ликоднього понедiлка. Як над’їхав нарештi Зель- ман, зрадiли люди i стали спiвати. Партенiй Рус- нак подав записаний варiант iз Заставнiвського повiту: Їде, їде Зельман, Їде, їде єго брат, Їде, їде Зельманова i братова I вся єго родина6. За версiєю малюнка, Зельман вiдчинив за доб- рий грiш церкву, i панотець посвятив паски. У пам’ять про таку подiю спiвається ця гаївка на Буковинi й у Галичинi ще й у наш час. Пiсня-гра “Зельман” у записi дослiдника, як видно iз подальшого розгортання сюжету, сто- сується сватання i одруження. Записувач подав до неї свiй коментар. Двi “сторони” – шеренги дiвчат, одна проти другої, спiвають: перша нiби сватається до другої, а та вiдмовляє. Друга сторо- на запитує: “На який хлiб, Зельман?”, а перша – “на попiвський”, “на дякiвський” – на що остання отримує вiдповiдь: “ще панночка не виросла, ще сукинка не вишита”. Гра то стихає, то вiдновлю- ється знову, аж до того часу, поки “Зельманова i братова” не скаже: “на мужицький” хлiб i отри- мує згоду: “вже панночка виросла, вже сукинка зшита”. Зельмани забирають дiвчину з другого ряду, i гра закiнчується. Три варiанти цього твору вмiстив у своєму до- слiдженнi буковинський фольклорист, священик К.Ластiвка. До варiанту з Горошiвцiв автор роз- вiдки про пiвнiчнобуковинськi гаївки додав ко- ментар про те, що одна група дiвчат сидить на “муравi”, а друга – Зельмановi “свашки” – сто- ять. Одна з гурту, що сидить, переходить на бiк свашок. Гра триває, аж доки всi дiвчата не пере- 5Гнатюк В. Гаївки // Гнатюк В.М. Вибранi стат- тi про народну творчiсть / Упоряд., вст. ст. та прим. М.Т.Яценка.– К.: Наук. Думка, 1966.– С. 139. 6Їде, їде Зельман, iлi Гаїлки...– C. 6. 766 5-6’2009 Народознавчi Зошити йдуть на бiк Зельмана. Далi текст пiснi подiбний до варiанту, що записав П.Руснак, тiльки дiвча- та запитують свашок: “на котрий грунт, Джель- ман?”, а свашки вiдповiдають: “на (назву сусiд- нього села)”7. Якщо б дiвчата не хотiли вiддати на такий-то “грунт”, тодi мiж ними i свашками вiдбувається словесна суперечка. Варiант пiснi “Зельман” iз с. Горошiвцi За- ставнiвського р-ну має цiкавi локальнi особливо- стi, якi вiдбивають певний перiод життя україн- ського етносу. Священик I.Джулинський надiслав К.Ластiвцi вiдразу два зразки цього твору з Чу- нькова того ж району. У варiантi А вказується на те, що учасники дiйства “з дому, з Подолу” i дуже шанобливо ставляться до сватiв: “витя- зю, князю, крiлю наш”. У цьому варiантi твору житнiй i пшеничний хлiб порiвнюється з образом сонця. У варiантi Б.Зельман приїхав по “панун- цю”, свашки далi спiвають “на ячмiнний”, “на мандибуряний” хлiб, аж доки не натраплять на те, що треба. Подiбний варiант пiснi про Зельмана записав у с. Веренчанка Заставнiвського р-ну Григорiй Де- м’ян. Вона виконується так само, мiняється лише куплет, де вказується назва хлiба: “на вiвсєний”. На завершення спiвають про пшеничний хлiб i приймають сватiв8. У 67 числi газети “Буковина” за 1896 рiк вмiщено статтю Р.Кайндля “Жид Зельман”, яку переклав Iларiон Федорович [Осип Маковей] iз “Leipziger Zeitung”. Тут викладено його тракту- вання постатi Зельмана в українських гаївках. Це iсторiя про Зюса Оппенгаймера, “славно- го” мiнiстра фiнансiв герцога Карла Олександра Вiртемберзького9. Побутує на Буковинi, як i на сумiжному По- дiллi, пiсня-гра “Кострубонько”. Вперше її зафiк- сував у Заставнiвському повiтi фольклорист Пар- тенiй Руснак. З огляду на те, що крiм нього ця пiсня на Чернiвеччинi не була записана, вважа- ємо за доцiльне подати й короткий коментар до неї, занотований П.Руснаком: “Дiвчата ловляться за руки, стають в колесо, одна з них лишається в 7Ластiвка К. Пiвнiчнобуковинськi гаївки // Наша Культура.– 1936.– № 7 (16).– С. 505-510; 1937.– № 12 (326).– С. 506. 8Архiв IН НАНУ.– Ф. 1.– Оп. 2.– Спр. 451.– Арк. 41. 9Жид Зельман / З “Leipziger Zeitung”.– 1892.– № 226 / Перелож. I.Федорович // Буковина.– 1896.– Ч. 67.– 24 марта (5 квiтня).– C. 3. серединi, а одна виступає надвiр iз круга. Тогди та дiвка, що надворi, каже: “Христос Воскрес”. Всi вiдповiдають “Воiстину воскрес”. Перша, та, що надворi питає: “Чи не видiли ви мого Кострю- бочка?”. Всi одповiдають: “Купив коралi i пiшов далi”. Наступного разу на запитання: “Чи не видiли ви мого Кострюбочка?” вiдповiдають “що купив ковтки та й пiшов в вовки”. Тотемiчно-культова гаївка “Кострубонько”, “Смерть Кострубонька”, “Похорон Кострубонь- ка” – у варiантах пов’язана iз культом померлих предкiв. Центральним образом її є анiмiстичне уособлення зими. Пiсня-гра “Кострубонько” є надзвичайно цi- кавою з iсторичного погляду. В росiйському фольклорi їй вiдповiдають варiанти пiд назвою “Кострома”. “Коструб” – це уособлення природи, яка зав- мирає взимку i знов щороку оживає навеснi. Роль “Коструба”, як правило, виконує одна з дiвчат, iншi водять навколо неї танок i, спiваючи запиту- ють: “Чи не видiли ви мого Kоструба?”. Кожна наступна строфа дає за чергою вiдповiдi: пiшов у старости; поїхав по квiтку; заслаб; вже вмер. Коструб – персонiфiкований образ зими, символ природи, що перiодично завмирає i оновлюється, веде початок вiд кам’яної доби, вiн є у фольк- лорi багатьох народiв. Подiбна до нього мiфiчна постать бога рослинностi, родючостi – Дiонiса iс- нувала в стародавнiх грекiв. Хороводна iгрова веснянка “Зайчик” – яскраве драматичне дiйство, у якому розкриваються сим- воли кохання та одруження. Запис цього твору здiйснив П.Руснак. Зайчику, зайчику, ти мiй братику, Не ходи, не топчи по городчику Бо моя ружа, як баламута, Бо моя м’ятка, як панiматка10. Записувач прокоментував, що дiвчата стають в одному “крузi” i спокiйно спiвають. Зайчик – це свiтле чоловiче начало, що в купi з водою-жiнкою стоїть при початку, любовi. Пер- сонаж, що вибирає панну, має шлюбну, любовну символiку. Це кiнцева мета й найдавнiший магiч- ний змiст цього циклу веснянок, вони збереглися навiть там, де чоловiчий образ сонця (Зайчика) 10Їде, їде Зельман, iлi Гаїлки...– C. 18. ВАСИЛЬ КОСТИК. Буковинськi народнi пiснi... 767 заступився образом жiночим (Подоляночка). Та- кi пiснi мали ще одну символiчну мету – викли- кання сонця. Не зрозумiло чому П.Руснак напи- сав, що пiсня виконується нерухомо, адже спiвом i рухом вiдтворювався прихiд сонця, учасники по- казували, як сонце встає, вмивається, чеше косу i т. д. Iз втратою календарно-обрядовою творчiстю первiсного магiчного значення виникають твори iншого змiсту. Серед них родинно-побутовi, жар- тiвливi веснянки. Вони хоча й подекуди зберегли окремi архаїчнi, давнi обрядовi елементи, але в цi- лому є пiснями про родинне життя. У цих творах ще є драматичнi елементи, наявнi в iграх давнi- ших, але самi вони в процесi побутування набу- вають драматично-розважального чи глумливого змiсту. Такою є гаївка “Чорнушка”. Функцiя жартiвливих пiсень в обрядовому циклi, скажiмо, “Чорнушки” – спрямувати дiвчи- ну до замiжжя. Об’єктом зображення цiєї пiснi є дiвчина, яку просить мати вийти замiж то за ґонтаря, то за коваля, то за кушнiра, то за па- нича i т. д. Їй у пiснi дається позитивна оцiнка. Вперше цю пiсню записував П.Руснак. Дiвчата стають кругом i спiвають: (Мати): – Чорнюшко-дружко, Bставай раненько мийся, Чешися, замуж берися, Хотять тя люди взяти, Ми тя хочем дати. (Донька): – За кого, за кого матiночко, За кого, за кого, ластiвочко? (Мати): – Ой за панича молоденького Чи пiдеш, чи пiдеш, моя донечко, Чи пiдеш, чи пiдеш, моя ластiвочко?11. Одним iз засобiв поетичного зображення в пiс- нi є гротеск, коли перебiльшуються негативнi еле- менти у змалюваннi ремесла чи працi нареченого. Водночас може бути й просте звинувачення у тому, що нi коваль, нi ґонтар, нi кушнiр – “нi- чого не має”. Зате iнша категорiя пропонованих до одруження хлопцiв, наприклад, панич, крамар – виглядає протилежно: А панич сидит, та й грiшми дзвенит. Ой пiду, ой пiду, матiночко, 11Там само.– С. 11-13. Ой пiду, ой пiду, ластiвочко. * * * Крамар торгує в личко цiлує (с. Горошiвцi Заставнiвського р-ну)12. Головною прикметою композицiї твору є опи- совiсть. Пiсня “Чорнушка” у цьому планi – це портретна характеристика кiлькох персонажiв за родом їхньої дiяльностi. Це пiсня-дiалог. Вiн до- сить своєрiдний. Якщо ставилося серйозне запи- тання, чи пiде “Чорнушка” замiж за “ковалика”, то дiвчина, котра виконувала її роль, переводила вiдповiдь на жарт: А коваль кує, клевцем фуриє. Отже, композицiя пiснi оригiнальна. Її текст може бути побудований за допомогою цiлого ряду серйозних запитань та жартiвливих, пародiйних вiдповiдей на них. Такий композицiйний прийом може використовуватися ще й у весiльних пiснях. Протиставлення коваля, ґонтаря, кушнiра па- ничевi, панотчиковi, крамаревi будується за прин- ципом антитези. Обрядова функцiя та поетичний свiт пiснi зу- мовили своєрiднiсть лексики. Вибiр побутових ре- алiй або явищ, як основи та деталiзацiї поетично- го змiсту, зумовлюють такi слова: “коваль”, “кле- вец”, “гонтарь”, “жiнка”, “панич”, “крамар”. Окрему групу веснянок Буковини становлять тi, що в iнших мiсцевостях побутують як лiричнi пiснi чи баладнi, i навпаки. Отже, в усiх жанрах весняного циклу, як i в календарно-обрядовiй творчостi в цiлому, поєдна- лися архаїчнi елементи з новими, прадавнi погля- ди та вiрування збереглися до нашого часу на рiв- нi символiв та образiв. Багатство руху, тiсне по- єднання музикальної дiї з пантомiмою, з танком, хороводом, котре так добре збереглося у весняних iграх i хороводах, надає їм архаїчного характеру. Пiдсумовуючи, хочемо наголосити на тому, що Партенiй Руснак вперше видiлив веснянки та га- ївки в окремий цикл, скомпонувавши спецiальну збiрочку пiд назвою “Їде, їде Зельман, iлi Гаїл- ки”. Збiрочка поповнила скарбницю буковинсько- го фольклору маловiдомими на той час текстами весняного циклу. Другий збiрник П.Руснака мiстить 74 тексти (а не 73, бо пiд номером 72 мiститься двi пiс- 12Архiв ЧНУ.– Од. зб. 7.– Арк. 48. 768 5-6’2009 Народознавчi Зошити нi). Усi тексти – лiричнi пiснi Заставнiвщини. До родинно-побутових пiсень належить переваж- на бiльшiсть зразкiв збiрника. Це – пiснi про ко- хання; пiснi про сiмейне життя, пiснi про жiночу долю. Отже, пiсень про кохання у збiрнику 1908 р. налiчуємо 27 текстiв (на нього й покликатиме- мось у текстi), серед них: “Ой затiвався, та й зажурився” (Пiсня 1), “Ой на горi дуб, дуб, тече вода з дуба” (Пiсня 2), “Ой засвiти, мiсяченьку, та на тоту темну нiчку” (Пiсня 3), “Через до- рiжечку, там кума моя” (Пiсня 4), “Гаєм, гаєм, квiтко моя, будь здорова любко моя” (Пiсня 7), “Червона калино, чом не процвiтаєш” (Пiсня 9), “Червона калина розпускаєся” (Пiсня 11), “Ой отсе гора, а отси друга” (Пiсня 13), “Ой у мо- їм городчику висока тополя” (Пiсня 24), “Ой не спиться, не дремиться, нi сон мя не бере” (Пiс- ня 25) та iн. Основними лiричними персонажами виступа- ють закоханi. Їхнi почуття, вчинки, розмови, як правило, передаються у романтичному ключi: зга- дуються таємнi побачення, щирi iнтимнi розмови, в яких висловлюються заповiтнi мрiї, наприклад: В саду садовина, за садом лiщина, Загадала в саду спати молода дiвчина. Загадала в саду спати межи яблiнками, Щоби спала розмовляла всю нiч з парубками (“В саду садовина, за садом лiщина”)13. Дуже важливу роль у таких пiснях вiдiграє мо- ва лiричних героїв i персонажiв, вона насичена нiжно-пестливими словами (личенько, рученьки, зiронька, дiвчинонька, голубка тощо). Часто роз- мова може переходити в монолог, який набуває елегiйного, сповiдального характеру. Це досить поширений прийом у пiснях, де є лише один лi- ричний герой (переважно мотив розлуки, нероз- дiленого кохання та iн.). Задушевна лiрична атмосфера створюється й за допомогою пейзажiв, якi в пiснях про кохання несуть особливо велике емоцiйне навантаження. Усе вiдбувається на тлi майже казкової природи (Пiсня 7), червоної калини (Пiсня 8), лугу (Пi- сня 10), гаю (Пiсня 15); зоряної мiсячної ночi: “Зiйшли, зiйшли два мiсяцi вночi iз пiзна” (Пiс- 13Буковинськi русько-народнi пiснi / Зiбрав з уст народу в Заставнецькiм повiтi П.Руснак.– Коломия, 1908.– C. 43- 44. ня 34), “Зазоряли менi зорi, зазоряли менi зорi” (Пiсня 39). Пiснi про кохання – це жанрова група пiсень, де реальне життя вiдступає на другий план. У них часто не згадуються побутовi реалiї. Зако- ханi зустрiчаються в ситуацiях, де завжди iснує небезпека втратити цей спокiй, врiвноваженiсть (прокинеться мати й почують сусiди). Крiм образу молодої пари, найчастiше ство- рюється образ матерi, яка виступає або доброю, чуйною порадницею i застерiгає доньку вiд необ- думаних вчинкiв; застерiгає сина вiд дiвчат, що вмiють чаклувати, або ж злою розлучницею, яка не хоче i не може зрозумiти почуттiв своєї вже дорослої дитини. Ой кину я камiнь в яму, А вiн впав попри яму, Не будемо серце в парi Через твою маму (Пiсня 73)14. Зустрiчаються образи братiв та сестер закоха- них, що або допомагають їм влаштувати побаче- ння, або перешкоджають їм зустрiтися. Висока верба, висока верба широкий лист пускає, Велика люба, тяжка розлука до смертi ся рiвняє, Чому-сь не прийшов, чомусь не прийшов коли- м ти казав, Чи-сь коня не мав, дороги не знав, чи тя мати не пускала, Ой, я коня мав, та й дорогу знав, мати ми не збороняла, Найменша сестра, бодай не зросла, сiдельце сховала. Найстарша сестра, бодай iзросла коника осiдлала Ой їдь, братику, до миленької, щоби ся не гнiвала (Пiсня 71)15. Справжнi закоханi обiцяють одне одному ко- хати “до смертi”. Йому протиставляється мотив невiрного, зрадливого кохання, яке завжди спри- ймається як велика трагедiя для обдуреного хлоп- ця чи дiвчини. 14Там само.– С. 66. 15Там само.– С. 64. ВАСИЛЬ КОСТИК. Буковинськi народнi пiснi... 769 Ой по горi по високой барвiнок стелить, Гей чую ж я через люди, що милий ся женить, Най ся женить, най ся женить, най Бог помагає, Шоби не мав пристанiвку, як вода не має (Пiсня 57)16. Близькою до цього є тема взаємного кохан- ня двох людей, яким не судилося вступити до шлюбу через незгоди мiж їхнiми сiм’ями чи май- нову нерiвнiсть (вiн багатий, а вона бiдна, або навпаки). Дарма сiєш, дiвча, цвiти, Они тобi не зiйдуть, Дарма просиш вiнця, мати, Тя за мене не дадуть. Бо ти єси багатая, А я бiдний сирота, Бурка, шабля – вся родина А кiнь сивий, то мiй сват (Пiсня 23)17. Психологiчною напругою цi пiснi близькi до балад. Неприйняття буденностi у них проявляєть- ся через вплив протесту проти усталених поглядiв на те, що багатий хлопець чи дiвчина не може взяти (чи вийти замiж) бiдної дiвчини (за бiдно- го хлопця), чи що дiвчина змушена виконувати волю своїх батькiв, виходячи замiж за нелюба. Такi пiснi вiдрiзняються вiд балад тим, що в них вiдсутнiй епiчний компонент (сюжетнiсть, розповiднiсть). Пiсням про кохання притаманна традицiйна символiка. Первiсне поєднання з природою спри- чинило велику кiлькiсть архетипiв та символiв на основi звичайних природних явищ рослинно- го, тваринного свiту. А найпоширенiшими з них є: пара голубiв – закоханi; зiрка – дiвчина, мiсяць – хлопець; зо- зуля – дiвчина, сокiл – хлопець. Пiснi про кохання, як найдавнiший пласт на- родної лiрики, увiбрали в себе елементи усiх iсто- ричних епох нашого народу. Вони перегукуються з обрядовою лiрикою. Друга, значно кiлькiсно менша тематична група родинно-побутової лiрики – це пiснi про сiмейне життя. Таких текстiв у збiрнику П.Руснака налi- чуємо всього кiлька – менше десяти. Вони дуже 16Там само.– С. 54-55. 17Там само.– С. 24. рiзноманiтнi за змiстом, бо охоплюють рiзнi гра- нi буття: родиннi стосунки, життєвi конфлiкти, побут тощо. Вони вiдрiзняються вiд пiсень про кохання: у них немає романтичних картин, iдеа- лiзованих почуттiв. Найпоширенiша тема – нелегка жiноча доля. Цi пiснi, очевидно, складенi жiнками, що не зна- йшли щастя у сiмейному життi. Не дарма Iван Франко називав цi твори “жiночими невольничи- ми псалмами”. Перша проблема, з якою часто стикалася дiв- чина, виходячи замiж, – недоброзичливе ставлен- ня з боку родичiв чоловiка, особливо свекрухи. Крiм нелегких родинних стосункiв, сiмейне життя затьмарювалося й iншими обставинами, найгiрша з яких – жорстоке ставлення чоловiка до жiнки (дружини): Там за горою, за кам’яною, Не жiє по правдi милий iз милою. Она єму стелить постiль паперову, Он єї готує нагайку дротову (Пiсня 61)18. Iз бiльшою виразнiстю, драматизмом змальова- на дiйснiсть у третiй групi пiсень – про трагiчнi сiмейнi обставини. Вони пов’язанi з втратою чле- нiв родини. У збiрнику П.Руснака зустрiчаємо пiдгрупу пi- сень (їх 4) – це вдовинi пiснi. У них змальову- ється важка доля жiнки, що залишилася без чо- ловiка i сама змушена виконувати всю роботу на полi i вдома, виховувати дiтей, не маючи надiї на допомогу вiд iнших людей: Гей у полi там дерен, нема бiльше, лиш оден, Раз, два любая лелiя, нема бiльше, лиш оден. А з-пiд того дереня вийшла вдова молода, Вийшла вдова молода, та й вивела синiв два. (Пiсня 55)19. У кожнiй лiричнiй пiснi, а родинно-побутовiй тим паче, простежується ставлення народу до рiз- них життєвих явищ, утверджується народна муд- рiсть, проявляється у перевазi духовних цiннос- тей над матерiальними, здатностi до спiвпережи- вання, вмiння передати духовнi здобутки попе- реднiх поколiнь. 18Там само.– С. 57. 19Там само.– С. 51-52. 770 5-6’2009 Народознавчi Зошити У фольклорному збiрнику П.Руснака та- ких текстiв налiчуємо близько десяти. Це козацькi; гайдамацькi; солдатськi, рекрутсь- кi та жовнiрськi пiснi, а також одна емi- грантська пiсня, що названа у збiрнику як “канадiйська”20. Однiєю з найпоширенiших тем козацьких пi- сень є прощання козака з рiдними та його вiд’їзд iз дому. Козацьке життя у лiричних пiснях зма- льовується, як правило, поза межами битв, зви- тяжних подвигiв. Тому центральною темою є ко- зацький побут i викликанi ним почуття та думки, а також повернення козака додому, до родини, до милої. Їхав козак з вiйни, дiвча воду брала, Гей козак собi жалiбно заспiвав, дiвча заплакала. Гей козак собi жалiбно заспiвав, бо вiн парубочок, А дiвчина ревно заплакала, стратила вiночок. (Пiсня 26)21. Однiєю з найпоширенiших у цiй групi пiсень є тема смертi козака. У цих текстах, як правило, не змальовуються нi битви, нi поєдинки, не говори- ться про обставини смертi козака, не пояснюють- ся причини, чому вiн сам залишився лежати на полi бою тощо. У збiрнику П.Руснака такий текст (з подiбним мотивом) вiднесено до жовнiрських пiсень. Можливо, тому, що пiсня була записана незадовго до I Cвiтової вiйни, коли значна час- тина українцiв-чоловiкiв служила в цiсарському жовнiрському вiйську, i слово “козак” було замi- нено на “жовнiр”. Серед записiв П.Руснака зустрiчаються й жо- внiрськi пiснi. Вони дуже подiбнi до солдатських та рекрутських за образною структурою, однак вiдрiзняються вiд них емоцiйною тональнiстю. Цi твори позбавленi того суцiльного смутку, мотиву горя i страждання, що є провiдною рисою рек- рутських пiсень. Це зумовлено iсторичною дiйс- нiстю, якою вони були породженi. Захiднi землi України (Галичина, Буковина, Закарпаття), якi були у складi Австро-Угорської iмперiї, не вiд- чували на собi такого сильного тягаря вiйсько- вої повинностi, як схiднi землi у складi царської Росiї. Як i в солдатських, так i в жовнiрських пiснях драматично змальовано наслiдки вiйни: кровопро- 20Там само.– С. 48-51. 21Там само.– С. 26-27. лиття, калiцтво, смерть. Найпоширенiша тема – смерть жовнiра. Переважна бiльшiсть цих пiсень побудована у формi дiалогу (часто уявного дiало- гу – звертання до найближчих людей, наприклад, до матерi): Чорна гора виорана, а кулями засiяна, А кулями засiяна, жовнярами зволочена (Пiсня 62)22. У жовнiрських пiснях теж домiнуючими є мо- тиви туги за домом, смутку, самотностi, тяжкого вояцького побуту. Жовнiрськi пiснi є дуже своєрiдним рiзно- видом усної словесностi, що формувався пiд впливом iншомовних культур, вiдмiнного спосо- бу життя i мислення. Вони як жанр формувалися на основi козацьких пiсень, й у свою чергу стали джерелом тематики та поетики для стрiлецьких пiсень. У збiрнику П.Руснака є одна емiгрантська пiс- ня пiд назвою “Канадiйська пiсня”. Довгий час емiгрантськi пiснi вважали заробiтчанськими. По- при схожiсть деяких мотивiв, вони вiдрiзняються художньо-образним iдейним комплексом текстiв, пов’язаним iз специфiкою такого суспiльного яви- ща, як масове переселення українцiв на захiд, що дає пiдстави видiляти їх в окрему тематичну гру- пу суспiльно-побутової лiрики. У фольклорi найбiльш вiдображена перша хви- ля емiграцiї кiн. ХIХ – поч. ХХ ст., яка була зумовлена економiчними причинами. Великим тягарем була самотнiсть українцiв пiсля приїзду до Пiвнiчної Америки (Канади, США). Одна з проблем емiграцiї – це сотнi зруйнова- них сiмей: Канадо! Канадо! Яка ж ти зрадлива, Не одного-сь мужа з женов розлучила. Розлучила мужа та й дрiбненькi дiти, Гiрко ж менi в Канадi довго ту сидiти (Пiсня 54)23. Найгiршим було те, що, потрапивши до Ка- нади, емiгранти усвiдомлювали проблематичнiсть повернення додому. Тому на вiдмiну вiд заробiт- чанських пiсень (а заробiтчани через деякий час поверталися додому, а потiм знову їхали на заро- 22Там само.– С. 57-58. 23Там само.– С. 48-51. ВАСИЛЬ КОСТИК. Буковинськi народнi пiснi... 771 бiтки i знову поверталися), тут туга за домом i мотив самотностi переплiтається з мотивом без- надiї на повернення. Ще одна поширена тема – листування з рiд- ними. Лiричний герой емiгрантських пiсень пише лист додому, виливаючи свою тугу i жаль, а по- тiм довго чекає звiсточки вiд рiдних. Внаслiдок процесiв асимiляцiї українського на- селення з мовним та культурним середовищем країн поселення емiгрантський фольклор втратив своє первiсне значення i практично майже не по- бутує в народi. Суспiльно-побутова пiсеннiсть продовжила розвиток жанру лiричної пiснi на основi давнiшої календарної та родинно-обрядової поезiї. Кожна iз суспiльних груп творила пiснi, породженi яви- щами свого соцiального середовища. Цей жан- ровий рiзновид народнопоетичної творчостi є ху- дожнiм осмисленням iсторiї, життя i побуту в рiз- нi епохи рiзними верствами населення. Третiй збiрник П.Руснака (Коломия, 1910), обсягом 42 сторiнки, нам не вдалося розшукати, вiн втрачений. Освiтнiй, громадський дiяч Партенiй Руснак вперше пiсля Г.Купчана та О.Лоначевського так багато зробив на нивi української фольклористики Буковини. Його збiрники упорядкованi та виданi на поч. ХХ ст., ще раз засвiдчили, що Буковина – земля слов’янська. Цi зразки українського фольк- лору краю мають загальноукраїнський характер. Збiрник гаївок Буковини “Їде, їде Зельман, iлi Гаїлки”, фактично перший звiд цього жанру народної творчостi зiбраний у певному куточку України. Варiанти творiв вмiщених там знаходимо в записах Г.Дем’яна, К.Ластiвки, А.Якiвчука, М.Iванюка та багатьох iнших. Цi твори пере- важно iгрового характеру, вони здавна побуту- ють в Буковинському Подiллi та прилеглих те- риторiях: Тернопiльщинi, Хмельниччинi, Iвано- Франкiвщинi. Найпродуктивнiшi жанри весняно-обрядової поезiї Буковини – веснянки та гаївки. Всiм весня- ним пiсням притаманнi лiричнiсть i розспiвнiсть. Добре збереглися архаїчнi хоровi пiснi з iграми i танцями, в яких органiчно поєдналися слова, рух, мелодiя. Згодом твори втратили свiй первiсний змiст набули бiльш естетичної вартостi (“Просо”, “Мак”, “Огiрочки” та iн.). У пiзнiших з них про- славлялося кохання, врода, молодiсть (“Вербовая дощечка”, “Галя” та iн.), висмiювалися негативнi риси (“Чорнушка”, “Зельман”). Весняно-обрядова календарна поезiя мiстить багато лiричних, iгрових та хорових пiсень – вес- нянок i гаївок, бiльшiсть з яких “омолодилися”, збагатившись новими сюжетами i перейшли до дитячого побуту, поповнивши найперше реперту- ар дiвчаток. Фольклорний збiрник Партенiя Руснака, що вмiстив тексти лiричних пiсень, засвiдчує наби- який розвiй цього жанру на поч. ХХ ст. Се- ред його записiв переважають зразки родинно- побутової лiрики: пiснi про кохання; пiснi про сi- мейне життя; пiснi про трагiчнi сiмейнi обстави- ни. Вони увiбрали в себе специфiчне мислення буковинцiв та їхнє уявлення про свiт, духовнi, гуманнi та життєвi цiнностi, однак вони не ви- ходять за рамки так званого українського мента- лiтету, українського свiтосприйняття в усiй гамi кольорiв i проявiв. Допомiжним у цьому планi є специфiчний буковинський колорит дiалекту, що тодi так широко побутував. Усi тексти Партенiй Руснак записував на поч. ХХ ст., отже, напередоднi Першої свiто- вої вiйни. Буковинцi – чоловiки були залученi до служби в Австро-Угорському вiйську i тому в збiрнику серед суспiльно-побутових пiсень до- мiнують жовнiрськi – про важку службу в цiсар- ському вiйську, муштру, походи, прощання з ро- диною, коханою, вiйна i смерть на чужому полi. Деякi тексти переробленi, на нашу думку, з ко- зацьких пiсень, а деякi – скомпонованi з кiлькох пiсень. На початку минулого столiття частина буко- винцiв була змушена у пошуках кращої долi емi- грувати за океан, що знайшло вiдображення в одному зразку, вмiщеному в збiрнику. Але цей текст теж скомпонований iз двох чи трьох неза- лежних зразкiв. Збiрники П.Руснака мають велике практичне i наукове значення, адже засвiдчують певний етап розвитку українського фольклору та фольклорис- тики. Вони поповнили пiсенну скарбницю укра- їнцiв Буковини.

Буковинськi народнi пiснi в записах Партенiя Руснака

Репозитарії

Схожі ресурси