Участь i роль католицької церкви у Велeградських конгресах (1907-1936)

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Бабь'як, А.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2009
Schriftenreihe:	Народознавчі зошити
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77479
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Участь i роль католицької церкви у Велeградських конгресах (1907-1936) / А. Бабь'як // Народознавчі зошити. — 2009. — № 5-6 (89-90). — С. 729-742. — Бібліогр.: 93 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77479
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-774792015-03-02T03:02:33Z Участь i роль католицької церкви у Велeградських конгресах (1907-1936) Бабь'як, А. Статті 2009 Article Участь i роль католицької церкви у Велeградських конгресах (1907-1936) / А. Бабь'як // Народознавчі зошити. — 2009. — № 5-6 (89-90). — С. 729-742. — Бібліогр.: 93 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77479 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Бабь'як, А. Участь i роль католицької церкви у Велeградських конгресах (1907-1936) Народознавчі зошити
format	Article
author	Бабь'як, А.
author_facet	Бабь'як, А.
author_sort	Бабь'як, А.
title	Участь i роль католицької церкви у Велeградських конгресах (1907-1936)
title_short	Участь i роль католицької церкви у Велeградських конгресах (1907-1936)
title_full	Участь i роль католицької церкви у Велeградських конгресах (1907-1936)
title_fullStr	Участь i роль католицької церкви у Велeградських конгресах (1907-1936)
title_full_unstemmed	Участь i роль католицької церкви у Велeградських конгресах (1907-1936)
title_sort	участь i роль католицької церкви у велeградських конгресах (1907-1936)
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77479
citation_txt	Участь i роль католицької церкви у Велeградських конгресах (1907-1936) / А. Бабь'як // Народознавчі зошити. — 2009. — № 5-6 (89-90). — С. 729-742. — Бібліогр.: 93 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT babʹâka učastʹirolʹkatolicʹkoícerkviuvelegradsʹkihkongresah19071936
first_indexed	2025-07-06T01:44:38Z
last_indexed	2025-07-06T01:44:38Z
_version_	1836860077826375680
fulltext	АВГУСТИН БАБ’ЯК. Участь i роль Католицької Церкви... 729 Статтi Августин БАБ’ЯК УЧАСТЬ I РОЛЬ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ У ВЕЛEГРАДСЬКИХ КОНГРЕСАХ (1907-1936) Augustin BABYAK. On Part and Role of Catholic Chuch in Velehrad Congresses (1907- 1936). В Апостольському листi “Euntes in mundum” (1988) папа Iван Павло II пише: “Двi форми ве- ликої традицiї Церкви – захiдна та схiдна, двi форми культури взаємно доповнюють одна од- ну, як двоє “легень” в одному органiзмi”1. Ви- щеподаний вираз глибоким символiзмом залiг на ґрунт iсторичної пам’ятi церковної традицiї та своєю актуальнiстю домагається нaуковoго вивчe- ння у дiлянцi еклезiологiї та застосування в що- денностi людського життя. Слова Святiшого От- ця, як представника схiдної європейської спадщи- ни, завершують довголiтнiй iсторичний процес, до якого змагала мiсiйна дiяльнiсть святих Кири- ла та Мефодiя, Хрещення Русi чи Берестейська Унiя. Наголошуючи на незабутностi сторiнок iс- торiї Церкви, Iван Павло II виразив неодноразо- во свою приналежнiсть до слов’янських народiв. Польсько-слов’янський родовiд провiдника Цер- кви сприяв тому, що папа впродовж свого пон- тифiкату часто наголошував на духовнiй єднос- тi християнської Європи та вiдкривав багатство традицiй Сходу i Заходу. “Двоє легень” христи- янського органiзму не дихають виключно духов- нiстю та богословським мисленням двох культур, але синтетично пожвавлюють добрi намiри еку- менiчних змагань на шляху до церковної єдностi. Останнiй аспект однак є вiдносно мало вiдомим або свiдомо замовчуваним у контекстi публiчних дискусiй2. 1AAS 80.– 1988.– 935-956. Euntes in mundum // AAS 80.– 1980.– № 12.– S. 935-956. 2У першому та другому виданнях словника “Dictionary of the Ecumenical Movement”, опублiкованих Свiтовою Ра- Автор цiєї статтi ставить за мету висвiтли- ти роль та показати вплив Велеградських Кон- гресiв (1907-1936 рр.) на iсторичну еволюцiю iдеї та практики екуменiзму. Додатковим моти- вом написання статтi став ювiлей 100-лiття Ве- леградських Конгресiв вiд початку їх зароджен- ня. Протягом 28 червня – 1 липня 2007 р. у Вeлеградi вiдбулася зустрiч найвидатнiших пред- ставникiв Римо-Католицької, Греко-Католицької, Православної Церков, протестантських спiльнот. Пiд егiдою представника Апостольської Столи- цi кардинала Вальтера Каспера та архиєписко- па Праги Кардинала Мирослава Влка було уро- чисто вiдзначено iсторичне значення конгресу. У святкуваннях брали участь римо-католицький ор- динарiй архиєпископ Ян Граубнер з Оломунця, численна делегацiя з Ватикану. Вiзантiйський об- ряд очолив митрополит Київсько-Галицький кар- динал Любомир Гузар, архиєпископ Iгор Возняк (Львiв), екзарх Михайло Гринчишин (Париж), єпископ Глiб Лончина (Iталiя), єпископ Воло- димир Ющак (Польща), делегацiя Католицько- го унiверситету зi Львова, яку очолив директор iнституту екуменiчних студiй УКУ Антуaн Ар- жаковський. Численна делегацiя Церкви вiзантiй- ського обряду пiдтвердила свою провiдну роль та участь у ґенезi екуменiчних зустрiчей у Вeлегра- дi. Поєднуючи у собi схiдну та латинську тра- дицiї, церква мученикiв ХХ ст. вiдiграла чiльну iсторичну роль в органiзацiї та проведеннi окре- мих eкуменiчних Конгресiв. Вiдповiдальнiсть за органiзацiю та проведення зустрiчi взяв на себе центр Алеттi з Оломунця. Ювiлейнi святкуван- ня поєднували лiтургiйно-молитовний елемент iз запланованими дискусiйними панелями. Господ- ня молитва Iсуса “Ut unum sint” пригадала пер- шочерговi мотиви екуменiчних зборiв у змiнних iсторичних обставинах та наголосила на христи- янських коренях Європи, якi у схiдному христи- янствi засадили слов’янськi Апостоли Кирило та Мефодiй. Географiчне розмiщення Вeлеграду, як симво- лу нацiонального i релiгiйного вiдродження, не- абияке у зрозумiннi акцентiв проведених з’їз- дою Церков (World Council of Churches), iгноруються по- станови Конгресiв у Вeлеградi та напрацювання митропо- лита Андрея Шептицького. Двоє звернень Апостольського Екзарха для української дiаспори у Францiї єпископа Ми- хайла Гринчишина до видавцiв не внесли очiкуваних корект до змiсту словника. 730 5-6’2009 Народознавчi Зошити дiв, якi несуть у своїй основi вiдповiдi на сучасний процес об’єднання Європи та реак- цiю на зцiлення духoвних коренiв європейського континенту. У Державному Архiвi Опава (SAOp) в Оло- мунцi знаходиться величезна кiлькiсть рукопис- них матерiалiв, зокрема мова йде про листуван- ня, яке проводилось пiд час проходження Конгре- сiв. Мова йде про листи, в яких показаний про- цес спiлкування представникiв греко-католицької iєрархiї з органiзаторами конгресу, зокрема: ар- хiєпископом А.К.Стояном (1851-1923)3 та його наступником архiєпископом Леопольдом Преча- ном (1869-1947). Змiст подiй конгресiв до сьо- годнi ще не опублiкований, тому недоступний до вiдома широким колам. Багато джерел знаходить- ся також у Центральному Державному Iсторич- ному Архiвi Львовa (ЦДIАЛ). Бiблiотека Цен- тру св. Iринея в Лiонi у своєму розпорядженнi володiє цiнним вiддiлом лiтератури, присвячено- му участi слов’ян в екуменiчних процесах. Головне джерело, яке лягло в основу цiєї стат- тi, становить семитомне зiбрання Актiв Конгре- су (Acta Conventus Velehradensis), у якому мiс- тяться звiти дискусiй, тексти рефератiв, а та- кож Акти Вeлеградської Академiї (Acta Acade- miae Velehradensis) з 1910 р. Iстотну вартiсть вi- дiграли також монографiчнi працi таких авторiв, як Ф.Цiнек4, Ф.Грiвец5, Й.Слiпий6, Ф.Дворнiк7, Л.Гурка8, А.Баб’як9. I Вибiр Вeлеграда для проведення богословських та екуменiчних зустрiчей нiс у своїй географiчнiй площинi глибокий символiзм. Вeлеград (Velehrad) 3Бiографiю А.К.Стояна див.: Cinek F. Arcybiskup Dr. Antonin Cyryl Stojan: zywot a dilo.– Oломунц, 1933. 4Antonin Cyril Stojan. Apostles of Church Unity.– N.Y.: New Rocheelle, 1983. 5Vspominky na cyrillo-methodejsky rok 1863.– Вeлеград, 1913. 6Conspektus historicus venerationis SS. Cyrilli et Methodii in Ucraina, Bohoslovia.– 1936.– 1-4.– S. 203-208; Na Welegradi.– “Нивa”.– 1922.– № 10.– S. 337-345; № 11/12.– S. 389-402. 7Les Slaves: Byzance et Rome au IX siéle.– Paris, 1926; Les Lègendes de Constantin et Méthode vues de Byzance.– Prague, 1933. 8Dziedzictwo ojców: Ekumeniczny charakter tradycji welehradzkiej.– Verbinum, 1995. 9Des Ukrainiens aux Congrés de Velehrad (1907-1936). Société Scientifique Ševčenko.– Париж, 2007. в iсторичнiй пам’ятi був столицею Великоморав- ського князiвства, у якому успiшно поширювала- ся апостольсько-євангелiзацiйна дiяльность апос- толiв Кирила i Мефодiя (ХI ст.). Теперiшня на- зва мiста – Старе Мiсто на Моравах. Колишня цистерцiанська базилiка, в якiй сто рокiв тому вiдбувалися конгреси, вказує на славну iсторiю мiста. Говорячи про статус мiста, слiд вiдклика- тися до передання старої моравської традицiї, яка походить з ХIII ст. За традицiєю, Вeлеград тiс- но ототожнювався з архиєпископською столицею святого Мефодiя та був мiсцем його смертi та по- ховання10. Таким чином, скликання екуменiчних Конгресiв у Вeлеградi отримало апробату та виз- нання як зi сторони слов’янського, так i грецького православ’я, для яких згаданi святi користуються великою пошаною. Крiм iсторичного мотиву у виборi Вeлегра- да на мiсце проведення екуменiчних зустрiчей була ще богословська причина, а саме: “вiд- криття екуменiчних цiнностей та євангелiзацiйно- культуротворчої працi святих Кирила i Мефо- дiя”11, тому що Вeлеград тiсно iдентифiкувався з нацiональним, культурним та релiгiйним вiдрод- женням Чехiї та Словаччини. Дану тезу детально розвинув Леонард Гурка у своїй працi “Спадщи- на Отцiв”12. Генеза назви “екуменiчнi зустрiчi” не нова, оскiльки iснували вже певнi iсторичнi прототипи. Наприклад, у 1645 р. в м. Торунi, за iнiцiати- вою польського короля Владислава IV та поль- ського єпископату, зiбралися на спiльну зустрiч католики, лютерани та кальвiнiсти. Мета зборiв полягала у тому, щоб мiж вiросповiданнями па- нувала взаємна згода та єднiсть на територiї то- гочасного польського королiвства. Така iнiцiати- ва зародилася у 1643 р., пiсля закiнчення синоду латинської церкви у Варшавi. Завершуючи синод, єпископи надiслали листа дисидентам Корони та запросили їх до дiалогу. Це вiдбулося 10 жовтня 1644 p. у м. Торунь. Вiдповiдальним за прове- 10Див.: Zlamal B. Prirucka ceskych cirkevnich dejin.– T. 1. Pocatky latinskoho a slovanskeho krestantva na Velke Morave.– Oломунц, 1970.– S. 112, 184-187. 11Górka L. Dziedzictwo ojców: Ekumeniczny charakter...– S. 12. 12Пор.: Górka L. Dziedzictwo ojców: Ekumeniczny charakter...– S. 19-26. Для повнiшого розумiння iдеї Ко- нгресiв суттєвим є аналiз суспiльно-полiтичного контексту, який створив цiлу низку сприятливих обставин для реалi- зацiї iдеї екуменiзму. АВГУСТИН БАБ’ЯК. Участь i роль Католицької Церкви... 731 дення дiалогу був oтець Магнi, який був також представником папи Iнокентiя Х. В екуменiчних зборах, якi отримали назву “Colloquium Charitati- vum”13, взяли участь 76 богословiв: 27 лютеранiв, 24 кальвiнiстiв, 25 католикiв. Однiєю з причин створення центру для конгре- сiв у Вeлеградi було зародження нової альтерна- тиви по вiдношеннi до аналогiчного центру у Нi- меччинi (Фульда), який запрошував здебiльшо- го представникiв християнського Заходу. Центр у Вeлеградi був покликаний акцентувати та пiднi- мати проблеми християнства у слов’янському свiтi та вiдкрити слов’янський богословський горизонт, який у майбутньому мав стати своєрiдним мостом єдностi мiж православними слов’янами Сходу та слов’янами-католиками Заходу14. На противагу Вeлеграду, подiбна екуменiчна зустрiч вiдбулася також в Единбурзi у 1910 р., яку прийнято вважати початком екуменiчного ру- ху. Гiпотетично можна сказати, що це був перший екуменiчний дiалог у повному розумiннi слова, пiд час якого вiдбувся “Тиждень молитов за єд- нiсть християн”. У протестантському та англiкан- ському середовищах вималювалися два напрямки: один – Life and Work (Життя та Праця), про- ведений у 1925 р. у Стокгольмi, характеризував- ся антидогматичною прагматикою, iнший – Faith and Order (Вiра i Устaв), проведений у Лозаннi у 1927 р., наголошув насамперед на доктринальних питаннях та еклезiальних структурах. Два екуме- нiчнi рухи зустрiлися вдруге у 1948 р. в Амс- тердамi. На Амстердамському Конгресi створили Екуменiчну Раду Церков, до якої увiйшли пред- ставники 147 церков та церковних спiльнот15. Чергова зустрiч вiдбулася у Нью-Делi у 1961 р., на якiй визначено шляхи дальшого розвитку, то- му що у Раду увiйшли предcтaвники Росiйської Православної Церкви та низки iнших європей- ських православних Церков16. Автор цiєї статтi звертає особливу увагу на розвиток екуменiчних iдей, якi побутували на те- 13Див.: Piszcz E. Colloquium charitativum // EncykÃlopedia Katolicka.– T. III.– Люблiн, 1985.– Kol. 546-547. 14Див.: Cinek F. Velehrad viry. Duchvni dejiny Velehradu.– Оломунц, 1936.– S. 273. 15Детальнiшу iнформацiю про iсторiю руху та його структуру див.: Католицька Енциклопедiя.– T. IV.– Люб- лiн, 1985.– Kol. 829-835. 16Див.: Droguet & Ardant. L’encyclopédie catholique prati- que // L’oecuménisme.– Париж: Michel Dubost, 1999.– S. 74-98. риторiї Слов’янщини. Iдея, народжена в лонi сло- в’янських народiв, отримала свiй iнтелектуальний зрiст завдяки новiй генерацiї вчених та духовен- ства, якi взяли пiд увагу не тiльки богословськi мотиви, але також iдеали нацiонального та ре- лiгiйного вiдродження, з притаманними їм куль- турними та мовними традицiями. Виразному та швидкому дiалогу сприяло переконання, що усi слов’янськi народи у Христовiй Церквi рiвно- правнi. Неабияке значення вiдiграло святкування трьох чергових тисячолiтнiх ювiлеїв, пов’язаних з iменами святих Кирила i Мефодiя, а саме: прибу- ття апостолiв до Моравiї (1863), рiчниця смертi святого Кирила (1869), рiчниця смертi святого Мефодiя (1885)17. Результати святкувань зафiк- совано у численних публiцистичних виданнях, якi вiдкривають змiст життя та дiяльнiсть апостолiв слов’ян, а також iсторiю та археологiю Вeлеграда. Завдяки дослiдженням виявлено зв’язок сучасно- го Вeлеграду зi столицею Моравського князiвства вiд часiв князя Святополка18, а також традицiю з ХIII ст., – мовляв, Велеград був архиєпископ- ською столицею, мiсцем смертi та поховання свя- того Мефодiя19. Дана епоха залишила у пам’я- тi чимало видатних постатей, якi вплинули зна- чним чином на процес суспiльно-iнтелектуальних та духовно-релiгiйних змiн у народi. Через на- дмiр чiльних дiячiв цього перiоду, автор стат- тi прагне звернути увагу на деяких представни- кiв духовенства. Одним з перших репрезентан- тiв суспiльно-культурного вiдродження у Чехiї та Словаччинi був професор семiнарiї у Брно отець Ф.Сусiл (1804-1868). Його iдеї, дiяльнiсть, про- грама вiдродження знайшли пiдтримку, зокрема ceрeд молодих священикiв, та започаткували то- вариство “Спадщина святих Кирила i Мефодiя”. Товариство друкувало перiодичним тиражем стат- тi у журналi “Slavorum Littereae Theologicae”20, якi з бiгом часу вплинули на поляризацiю святих пiд час конгресових зустрiчей. Другою постаттю був о. А.K.Стоян (1851-1923), майбутнiй архи- єпископ Оломунця та спiворганiзатор Конгресiв. За його iнiцiативою виникло товариство “Апос- 17Górka L. Dziedzictwo ojców: Ekumeniczny charakter...– S. 31. 18Ibid.– S. 31-34. 19Zlamal B. Prirucka ceskych cirkevnich dejin.– T. 1. Počatky latinskoho a slovanskeho krestantva na Velke Morave.– Оломунц, 1970.– S. 112, 184-187. 20ACV-1.– S. 1; Cinek F. Velehrad viry...– S. 443. 732 5-6’2009 Народознавчi Зошити толят святих Кирила i Мефодiя”, яке, незважаю- чи на опiр австрiйської влади, було затверджене та визнане церковною владою на територiї Мора- вiї21. В аналогiчному релiгiйно-слов’янському дусi вiдродження дiяли словенський єпископ Марибо- ру М.А.Сломшек (1800-1862) i хорватський ар- хiєпископ Дякова Й.Й.Строссмаєр (1815-1905), чеський єпископ Оломунця Л.Пречан (1923- 1947), а також львiвський митрополит Греко- Католицької Церкви архiєпископ Андрей Шеп- тицький (1865-1944). Згаданi провiдники вiд- повiдально поширювали культ солунських братiв Кирила та Мефодiя серед вiрних своєї церкви та посередньо через конгреси спричинилися до рене- сансу культу святих у захiднiй частинi Європи. Реанiмацiя постатей Кирила i Мефодiя в ХIХ та ХХ ст. плiдно вплинула на розвиток еклезiо- логiчих дисциплiн та поглибила вчительську мi- сiю Церкви в особi римських архiєреїв. Наприк- лад, папа Леон ХIII в енциклiцi “Grande munus” (1880)22 поширив культ слов’янських братiв Ки- рила i Мефодiя на цiлу Католицьку Церкву. Унi- версальна присутнiсть святих схiдної церкви у захiдному континентi Європи збiльшила число cлов’янських паломникiв латинського i вiзантiй- ського обрядiв до Риму. У супроводi кардина- ла М.Ледуховського 5 липня 1881 р. до Ри- му прибуло понад двi тисячi паломникiв; делега- цiя з тогочасної Польщi складалася з 445 осiб (109 – з Великої Польщi; 336 – з Галичи- ни, з яких – 150 духовних осiб). Галицьких прочан очолили єпископ Кракова А.Дунаєвський та о. Ст.Стояловський, а великопольських – єпископ-вiкарiй Познаня Й.Янiшевський. Де- легацiя Греко-Католицької Церкви з Галичи- ни прибула до Риму на чолi з митрополитом львiвським Й.Кулiйовським, єпископом-вiкарiєм Й.Сембратовичом та о. Ю.Пелешом23. Папа Iван ХХIII звернувся у 1963 р. з апосто- льським листом “Magnifici eventus” до учасникiв 21Див.: Górka L. Dziedzictwo ojców: Ekumeniczny charakter...– S. 91. Повна назва товариства: “Apoštolat sv. Cyrila a Methodêje pod ochranou Blahoslavene Panny Marie”. Автор пише, що це товариство було пропаговане у єпархiях Хорватiї, Словенiї, Сербiї, а також у єпархiях Кракова, Тарнова, Перемишля, Львова. 22Див.: AAS. Енциклiка папи Леона XIII з 30 вересня 1880 р.– Т. 1. 23Див.: Chodkiewicz A. Kult Cyryla i Metodego na ziemi- ach polskich // Polska-Ukraina. 1000 lat sa̧siedztwa.– Пере- мишль, 1990.– Т. 1.– S. 268. екуменiчного руху з похвалою, що здобутi у Ве- леградi досягнення стосовно єдностi християн не- суть користь не тiльки усiм християнам, але перш за все вiдроджують духа надiї у справi поєднан- ня вiрних24. Згодом Павло VI в апостольському листi “Antiqae nobilitatis” (1969), виданому з на- годи 1100 рiчницi з часу смертi святого Кирила25, пiдтвердить сподiвання свого попередника. Папа Iван Павло II найповнiше розкрив свiтовi поста- тi слов’янських апостолiв. В Апостольському ли- стi “Egregiae virtutis” (1980)26 Святiший Отець проголосив святих Кирила i Мефодiя, св. Бене- дикта покровителями Європи27. З iншої сторони, енциклiка “Slaworum Apostoli” (1985)28 вносить проект Кирило-Мефодiївської традицiї в динамiч- не приготування до майбутнiх євро-iнтеграцiйних змагань. Папа зазначає, що тiло європейського християнства, як одне цiле, мусить дихати “дво- ма легенями” схiдної та захiдної традицiї. Пов- стає новий взiрець бачення Європи, збудованої на спiвставленнi спадщин двох християнських тра- дицiй. Iван Павло II також вказує та акцентує на плоди мiсiйної дiяльностi святих Кирила i Мефо- дiя, як своєрiдне живе джерело для сучасної Це- ркви. Iсторiя, за словами папи, не закрита, мер- тва карта, але новий проект для сучасностi в “її розумiннi та вiдгадуваннi її майбутнього. Мiсiя Церкви спрямована на майбутнє через непохит- ну надiю”29. Римський Архiєрей звертається до вiдповiдальних за будову сучасного обличчя Єв- ропи з постулатами: перемогти iсторицизм та тво- рчо дослiджувати багатство її минулого для iсну- вання майбутнього. Подiбна теза ранiше залягла в основу Вeлеградських Kонгресiв, якi шукали в Кирило-Мефодiївськiй традицiї дороговказiв для Церкви на майбутнє. 24AAS 55.– 1963.– 437. 25AAS 61.– 1969.– 147. 26AAS 73.– 1981.– 258-262. 27З перспективи часу видно комплементарнiсть науки Церкви. Першим “Отцем Європи” було названо св. Бе- недикта. Зробив це Папа Павло VI 24.X.1964 р. В ен- циклiцi “Pacis nuntius” папа показав Венедикта не тiльки як творця монашого життя, але насамперед як будiвни- чого духовно-монолiтного європейського континенту. Iван Павло II доповнив свого попередника, вказуючи на життя слов’янських апостолiв. Див.: “Euntes in mundum” (1988) i “Magnum Baptismi Donum” (1988), надiсланi Українськiй Церквi вiзантiйського обряду з нагоди Тисячолiття Хреще- ння Київської Русi. 28AAS 77.– 1985.– 779-813. 29Slavorum Apostoli...– S. 31. АВГУСТИН БАБ’ЯК. Участь i роль Католицької Церкви... 733 II Змiст та перебiг дiяльностi Конгресiв тiсно по- в’язаний iз тогочасними суспiльно-полiтичними реалiями, якi в Австро-Угорськiй монархiї супере- чили iдеї творення єдиної iмперiї. Росiя, зi свого боку, категорично вiдкидала будь-якi форми кон- такту з латинським католицизмом. У полiтично- релiгiйнiй сферi православ’я та представники цар- ської Росiї захищали нацiоналiстично-релiгiйну iдеологiю, яку не могла сколихнути релiгiйна то- лерантнiсть пiсля 1905 р. Особливу нехiть моc- ковcькa Православна Церква виявляла до Греко- Католицької Церкви за її зв’язок iз Римом та абсолютну незалежнiсть вiд Москви. Пробуджен- ня нацiональної свiдомостi українцiв послаблював популярний на початку ХХ ст. панславiстський рух, який робив старання слiпо iнтегрувати усе слов’янство в лоно сильної Росiї. Скептицизм за- хiдних столиць до вищеподаної iдеї, зокрема у Вiднi, не приховувався навiть одим iз спiворганi- заторiв конгресових з’їздiв – митрополитом львiв- ським – архiєпископом А.Шептицьким. Будучи послом дo Вiденського Cейму та главою Греко- Католицької Церкви у Галичинi, митрополит сво- їм авторитетом та полiтичними впливами настою- вав на проведеннi екуменiчних зустрiчей у склад- них полiтичних обставинах30. Вiдкриваючи перший iз Вeлеградських з’їз- дiв, який отримав назву “Зустрiч богосло- вiв у взаємообмiнi думок Сходу та Заходу”, А.Шептицький звернувся до учасникiв: “Зближення мiж Сходом i Заходом може на- ступити завдяки кращому взаємопiзнанню, що напевне змiнить рiвень мислення та богословськi погляди багатьох схiдних богословiв [...]. Богос- ловам з дiаспори ще рано говорити про спроби поєднання, тому що в їх мисленнi така iдея бу- дить надто сильнi упередження та страх перед пануванням. Площиною, на якiй вони готовi спiв- 30Екуменiчна дiяльнiсть митрополита A.Шептицького висвiтлена у наступних дослiдженнях: Dacko I. Metropoli- tan Andrej Szeptyckyj // Rediscoverer of Traditional Eа- stern Ecclesiology and Ecumenism.– Iнсбрук, 1974; Husar L. Sheptytskyj and Ecumenism // Morality and Reality. The Li- fe and Times of Andrej Sheptytskyj / Ed. P.R., Magocsi.– Едмонтон, 1989; Wawrzonek M. DziaÃlalność ekumeniczna metropolity Andrzeja Szeptyckiego na Ukrainie i w Rosji.– Кракiв, 2003 (докторська дисертацiя у машинописi), цього ж автора доповнена i видана українською мовою: Analecta OSBM.– Series II.– Рим, 2006.– Sectio I.– Vol. 52. працювати, може стати захист релiгiйних прин- ципiв або християнського милосердя. Коли дiйде до порозумiння щодо спiльних дiй на цих двох площинах, зародиться бiльша надiя у майбут- ньому”31. Головною перешкодою в органiзацiї екуменiч- них зустрiчей стала Перша свiтова вiйна (1914- 1918), яка внесла довгу паузу в процес проведе- ння Конгресiв. Пiсля її закiнчення виникла дiа- метрально протилежна ситуацiя: утворилися новi держави – в т. ч. бiльшовицька Росiя; пробуди- лися нацiоналiстичнi рухи; виникли новi держав- нi кордони i пов’язанi з ними дорожнi трудно- щi, як також вироблення паспортiв для учасникiв Конгресiв. Змiна культурно-полiтичного обличчя Європи вплинула на рiзницю споглядання на три першi та пiслявоєннi Конгреси. Змiнна, стримана, а деколи скептична позицiя Апостольської сто- лицi утверджувала непослiдовнiсть у кiнцевому результатi екуменiчних зборiв у Велеградi. Зав- дяки iнiцiативi папи Пiя ХI Конгреси отримали повне визнання Ватикану32, що привело до пози- тивних змiн в методологiчному та органiзацiйно- му аспектах проведення Конгресiв. Офiцiйними мовами доповiдачiв стали латинська та старосло- в’янська мови. Сесiї та конференцiї вiдбувалися у примiщеннях, прилеглих до барокового костелу з XVII ст. Зал пiд назвою “Слов’янський” кори- стувався особливим привiлеєм, тому що у ньому вiдбувалися урочистi сесiї. До сьогоднi на стiнах цiєї кiмнати збереглися фрески, на яких зображе- на панорама найбiльших мiст iмперiї, в тому чи- слi Львова. Iншi фрески представляють патронiв – святих Кирила i Мефодiя, а також св. Бене- дикта. Лiтургiя лежала у серцi дiалогальних зу- стрiчей, тому що кожний день Конгресу розпо- чинався молитвою та багатообрядовою Лiтургiєю всерединi колишньої єзуїтської святинi, у якiй до сьогоднi збереглася iкона Святих Апостолiв Сло- в’ян, написана Яном Матейком, як подарунок вiд польського народу. 1) Конгрес 25-26 липня 1907 p. Конгрес об’єднав 76 учасникiв, серед яких треба згадати А.Пальмiєрi, Ф.Ґрiвеса (Люб- ляна), Є.Урбана (Кракiв). Церковну iєрархiю представляли архiєпископ Оломунця Ф.С.Бауер 31Див.: Szeptyckyj A. Le role des Occidentaux dans l’oeuvre de l’union des Eglises // Stoudion.– 3-4 (1926-27).– S. 55. 32Пор.: Górka L. Dziedzictwo ojców: Ekumeniczny charakter...– S. 103. 734 5-6’2009 Народознавчi Зошити та апостольський вiкарiй у Болгарiї архiєпископ Р.Менiнi. Українську делегацiю очолив галицько-львiв- ський митрополит А.Шептицький, якого обрали головою I Конгресу. У склад делегацiї увiйшли оо. А.Барвiнський, Д.Дорожинський, М.Галу- щинський (ЧСВВ)33, Ф.Лежогубський, Д.Няра- дi, Б.Золдак34. Бiльшiсть учасникiв делегацiї ста- новили молодi єпархiальнi священики та окремi ченцi, якi зробили вагомий внесок у вiдродження єдностi християн. Перша зустрiч на конгресi не ставила собi за мету здобутися на написання богословських трак- татiв. Таке рiшення повстало з тiєї причини, щоб зменшити ризик погiршення дiалогу та дискусiй мiж конфесiями. Спiльна зустрiч мала служити взаємному пiзнанню суб’єктiв дiалогу, подолан- ню упереджень, а також стати основою для пo- дальшого дiалогу в дусi св. Кирила i Мефодiя. Митрополит А.Шептицький у вступному звер- неннi до православних богословiв сказав, що: “Доктрина Православної Церкви не суперечить традицiї Греко-Католицької Церкви. Навпаки, мiж доктриною Схiдних Церков i Римської Церк- ви є тiльки рiзниця, яка iснує мiж Католицькою Церквою Х ст. i цiєю самою Церквою ХХ ст. Те, що було визначене explicite у ХХ ст., може бути вiднайдене implicite в науцi церкви з Х ст. Тому смiливо можна сказати, що мiж доктриною Схiд- них Церков i Католицької Церкви немає жодної суперечностi. Iснують тiльки деякi вiдмiнностi щодо iнтерпретацiї”35. Пiдсумки цього Конгресу, разом з вимогами щодо богословських та лiтургiйних коментарiв, покращення спiлкування та популяризацiї вiдомо- стей про партикулярнiсть Церкви, були викладенi у кiлькох декретах. 2) Конгрес 31 липня – 3 серпня 1909 p. Кiлькiсть учасникiв Конгресу зросла до 169 осiб36. Долучилася численна група пред- ставникiв Захiдної Європи (Францiя, Голландiя, Iталiя, Нiмеччина, США). Найбiльше значення справило прибуття делегацiї Православної Церк- 33Його реферат на тему схiдної лiтургiї epiklesy буде об- говорений пiзнiше. 34Archiwum SAOp.– Karton.– Nr 1156, 1597.– Fond: LJB.– Sign: Č. VII, inv.– Č. 50. 35CDHAL.– Fond 201.– Spr. 1; Cf.; Drozd J. Momento mortuorum // AAV.– Оломунц, 1947.– S. 97. 36ACV-2.– S. 4-7. ви в особi богослова та лiтургiста А.Мальцева, а також душпастира з Берлiна Б.Гоеккена. Чис- леннiшою була також цього разу було делега- цiя слов’янських богословiв, до якої увiйшли Й.Пазман, А.Подлях та А.Буковський37. Пред- ставникiв вiд Апостольської Столицi не було. Митрополит А.Шептицький отримав телеграму вiд Святiшого Отця, в якiй папа поблагословив та побажав учасникам конгресу зберiгати прав- дивiсть та тотожнiсть католицької вiри38. Делегацiя української Церкви прибула у по- двiйному складi. До неї увiйшли: доктор бо- гослов’я та пaрох греко-католицької парафiї з Буська Й.Боцян, I.Цегельський з Iнсбру- ка, пaрох греко-католицької парафiї зi Львова Б.Давидяк, П.Демчук (ЧСВВ з Риму), пaрох греко-католицької парафiї з Боринчi С.Донаро- вич, доктор богослов’я та катехит зi Львова о. Д.Дорожинський, професор богослов’я з Уж- города Й.Гадзега, докторант з Iнсбрука М.Гор- никевич, А.Калиш (ЧСВВ iз Жовкви), П.Кан- даяк (ЧСВВ з Лаврова, Галичина), студент бо- гослов’я з Iнсбрука Б.Лаба, студент богослов’я з Лапаївки (повiт Кам’янка) В.Лиско, Й.Мар- кевич (ЧСВВ з Iнсбрука), вiйськовий капе- лан зi Станiславова Б.Меренков, професор бого- слов’я Львiвської Академiї Т.Мишковський, рек- тор греко-католицької семiнарiї iз Загреба Д.Ня- радi, греко-католицький пaрох i катехит з Тер- нополя П.Патрило, Й.Рудович зi Львова, док- тор богослов’я i професор Ужгородської семiнарiї Г.Шуба, доктор богослов’я i греко-католицький пaрох з Кризевчiв Д.Шаятович, декан i пaрох греко-католицької парафiї з Острiвця (повiт Те- ребовля) Й.Волянський39. Митрополит Андрей Шептицький, який у цьо- му часi вдруге головував на конгресi, у вступнiй промовi 31 липня з оптимiзмом i надiєю висло- вив думки щодо перспектив розвитку Церков на шляху до єдностi: “Треба щиро подякувати нашому Господе- вi Iсусовi Христовi. Ми сiєм, а Бог зрощує (1 Кор 3-6). Завдяки ласцi Всемогутнього Бо- га, зерна, засiянi першим Конгресом, не пропали; вони проросли i дали можливо i не багато плодiв, 37ACV-1.– S. 3 et sq; Drozd J. Momento mortuorum...– S. 96-100. 38ACV-2.– S. 15. 39SAOp.– Karton.– N 1156, 1597.– Fond: LJB.– Sign: Č. VII, inv.– Č. 50. АВГУСТИН БАБ’ЯК. Участь i роль Католицької Церкви... 735 але доброї якостi. Перший Вельградський Конг- рес був прийнятий усiма учасниками з пошаною та за благословенням папи. Здається, що еку- менiчною тематикою рух зацiкавив значне коло людей, зокрема iнтелiгенцiю. Виявом цього бу- ла публiкацiя у пресi та богословських часописах про перебiг Конгресу. Мета Конгресiв надалi ма- ла залишатися спонукою до наступних зустрi- чей, щоб пiдтримувати iдею об’єднання Церков, зокрема мiж слов’янами. У серпнi минулого ро- ку хорвати та словенцi зустрiлися в Загребi з болгарами, щоб досягнути єднiсть. В Празi, в Богемiї, започаткувався часопис “Вельградський Вiсник”, виданий росiйською мовою, але друкова- ний латинським алфавiтом, щоб слов’яни iз За- ходу могли мати бiльше iнформацiї про те, що дiється в Росiї”40. На Конгресi створили чотири тематичнi секцiї. “Захiдна” секцiя займалася методами викладання екуменiчних проблем у захiднiй Європi; “схiдна” cекцiя, пiд управлiнням православних богословiв з Берлiна А.Мальцева (1854-1915)41 i Б.Гоекке- на, виявила цiлком новий i конструктивний пiдхiд православ’я до екуменiчної тематики. Одним iз найвизначнiших доповiдачiв на Кон- гресi 1909 р. з української сторони була допо- вiдь о. Йосифа Боцяна (1879-1926)42. У своїх виступах вiн шукав вiдповiдей на питання “Яким чином лiтургiчне вчення може усунути схизму у Церквi?”. О.Й.Боцян посилався на розвиток лi- тургiй, якi на той час проводилися дуже широко. Лiтургiчнi дослiдження показали, що крiм вiд- мiнних елементiв, збереглися й такi, якi протягом iсторичного розвитку залишаються незмiнними. Незмiннiсть певних правд дозволяє говорити про єднiсть лiтургiчної традицiї, яку автор виступiв назвав “католицькою”. Одночасно iснують змiн- нi елементи у лiтургiї, за допомогою яких дiлянка стає бiльш точною. У своєму пiдсумку доповi- дач наголосив на гармонiї елементiв, присутнiх у 40Див.: ACV-2 // в AAV.– Прагa, 1910.– S. 2-3, 10- 11, 14-17. 41Капелан Росiйського посольства в Берлiнi, протоєрей, теолог i фахiвець з лiтургiї, демонстрував свою прихиль- нiсть до католицизму. 42Був свячений на єпископа Луцької єпархiї митропо- литом Шептицьким 8.IX.1914 р. Луцьку єпархiю лiквi- довано царатом у 1839 р. Див.: Encyklopedia Katolicka.– Т. II.– Люблiн, 1985.– Kol. 697-698; Нaгaєвський I. Iсто- рiя Римських Вселенських Aрхиєреїв.– Ч. III.– Рим, 1979.– S. 296-300. рiзних обрядах, у яких зберiгся спiльний переказ вiри43. 3) Конгрес 27-29 липня 1911 p. Велеградська Академiя напередоднi Конгресу розiслала iєрархам, священикам, монаршим згро- мадженням, мирянам запрошення44, на яке вiд- повiли 200 учасникiв. Незважаючи на старання органiзаторiв, представники православ’я на кон- грес не приїхали. Леонiд Фьодоров зачитав тiль- ки реферат Гоеккена45. Iз-за вiдсутностi митропо- лита Шептицького керiвництво Конгресом дору- чили апостольському вiкарiєвi з Македонiї єпис- копу Епiфанiєвi Шанову46. Дискусiї, якi прово- дилися в кiлькох секцiях, торкалися можливос- тей та умов об’єднання та перешкод мiж двома Церквами. Українську Церкву на конгресi представля- ли доктор богослов’я i професор Станiсла- вiвської семiнарiї бл. єп. Микола Чарнець- кий, пaрох греко-католицької парафiї зi Льво- ва Й.Давидович, греко-католицький декан з Во- риничiв С.Донарович, Д.Дорожинський, доктор богослов’я, греко-католицький пaрох i катехит зi Львова Е.Горчинський, богослов зi Львова П.Крип’якевич, доктор богослов’я i катехит зi Львова Г.Литвинович, богослов зi Львова Б.Лон- чина, доктор богослов’я та греко-католицький пa- рох з Перемишля Н.Малиняк, професор Львiв- ської Академiї Т.Мишковський, студенти богос- лов’я зi Львова Т.Костiч та М.Рипецький, док- тор богослов’я i професор ужгородської семiнарiї Г.Шуба47. Два Велeградськi Конгреси розбудили вели- кий оптимiзм та пробудили надiю серед като- ликiв i православних на нове порозумiння та поєднання. Наступнi Конгреси вiдбувалися вже пiсля закiнчення Першої свiтової вiйни. На окреслених, властиво, українських землях, якi перейшли зi складу Польщi до Росiї, трива- ла одночасно iнтенсивна дiяльнiсть, спрямова- на на вiдновлення унiї православних спiльнот з католицизмом48. 43Пор.: ACV-2.– S. 60-66; також: Babiak A. Des Ukrai- niens aux Congrés de Velehrad (1907-1936).– S. 38-40. 44Пор.: ACV-3.– S. 1. 45Пор.: ACV-3.– S. 1. 46Пор.: ACV-3.– S. 1. 47SAOp.– Karton.– Nr. 1156, 1157.– Fond: LJB.– Sign: Č. VII, inv.– Č. 50. 48Огляд екуменiчної дiяльностi в кiнцi XIX та 736 5-6’2009 Народознавчi Зошити Антихристиянський характер бiльшовицького перевороту вiдбив неабиякий слiд на церковно- му життi. У значнiй частинi ватиканського ду- ховенства iснувало переконання, що антирелiгiй- ний характер перевороту є тимчасовим явищем. Цi сподiвання аналогiчно зароджувалися з ана- лiзу Першої свiтової вiйни, коли православ’я у царськiй iмперiї ставало запорукою в об’єднаннi цiлого православного свiту. Iснувала думка, що прагнення до єдностi з Римом та захiдноєвропей- ською культурою було природним процесом релi- гiйного вiдродження в Росiї49. Iсторiя однак пока- зала, що вищеподанi твердження своєю помилко- вiстю ще щiльнiше погiршили кризу у серцевинi християнської єдностi. 4) Конгрес 31 липня – 3 серпня 1924 p. Пiдготовка Конгресу проводилася впродовж 13 рокiв. Незважаючи на попереднi рiшення, вна- слiдок подiй Першої свiтової вiйни чергова зу- стрiч вiдбулася щойно у 1924 р. Перед тим вда- лося органiзувати декiлька приватних консульта- цiй 26 i 27 липня 1913 р.50. Єпископ Пречан надiслав програму Конгресу до Риму та отримав вiд апостольського нунцiя у Празi схвальну вiдповiдь Папи. У листi з 20 тра- вня 1924 р. пaпa Пiй ХI повiдомив, що напри- кiнцi червня надiшле учасникам конгресу у Вe- леградi бреве-послання51. В кiнцi листа Святi- ший Отець зазначив, що представником з Ва- тикану буде нунцiй Ф.Мармаггi52. У папському бреве Пiй ХI побажав учасникам плiдних диску- сiй та беззастережно схвалив програму Конгресу, яка складалася з п’яти основних пунктiв: а) сучасна доктрина подiленої схiдної Церкви. Пiдстави та принципи для єдностi; б) роль та значення патрiархатiв. Сучасний стан єдностi Церкви; в) критерiї заходiв, спрямованих на досягнення єдностi в майбутньому; г) дiяльнiсть святих Кирила i Мефодiя в мiсiї об’єднання Церков; на поч. XX ст. мiстить праця С.Ступня: Nowa Unia Kościelna. Obrza̧dek Bizantyńsko-SÃlowiański // Polska – Ukraina. 1000 lat sa̧siedztwa.– T. 2.– Перемишль, 1994.– S. 141-192. 49Ibid.– S. 149. 50ACV-4.– S. 11-14. 51ACV-4.– S. 7 n; ACV-5.– S. 13 n.; ACV-6.– S. 7-9. 52Salaville S. Congrés international pour l’union des Eglises á Velehrad // L’union des Eglises.– 3 (1924).– № 11.– S. 320- 321. ґ) суспiльне та релiгiйне становище росiйської емiграцiї та його вплив на справу єдностi. У наступнiй частинi документу папа заохочує вичерпати усi необхiднi можливостi для продов- ження дiалогу та усунення будь-яких упереджень у доктринальнiй, дисциплiнарнiй сферах53. У папському бреве також зазначено: “Конгрес повинен вивчати адекватнi засоби щодо oб’єднaн- ня схiдних народiв римською Церквою; краще пi- знавати iсторiю, звичаї, традицiї, обряди та цер- ковнi iнституцiї [...] Сходу, з метою подолання помилок в iнтерпретацiї iсторичних подiй. Щоб привести схiднi народи до єдностi та згоди [...], папа, йдучи за дiлом своїх попередникiв, сподi- вається, що Конгрес допоможе глибше пiзнати землi Сходу. Вiн також закликає до участi у кон- гресi не тiльки католикiв-мирян, а й духовенство православних Церков”54. Конгрегацiя Схiдних Церков також надiсла- ла свою апробату, зазначивши компетентнiсть та пiдготовленiсть доповiдачiв конгресу55. Ви- сококвалiфiкованими учасниками дискусiй були: ректор Папського Схiдного Iнституту з Ри- му монс. M.d’Herbigny, представник Конгрега- цiї Схiдних Церков монс. Бенедеттi, архимандрит оо. Асумпцiонiстiв монс. R.Souarn, ректор грець- кої колегiї св. Афанасiя дон A.Цiммерманн та представники таких держав, як: Англiї, Австрiї, Бельгiї, Iспанiї, Польщi, Югославiї та Нiмеччи- ни. Делегацiю з Францiї очолив аббат Quénet, секретар мoнс. Chaptala, канонiк Cornette, аббат Ботiнеллi, який представляв монс. Lagier. Фран- цузька молодь, яка перебувала на канiкулах, чи- сленно брала участь у з’їздi56. Запрошення на конгрес отримала українська молодь з “Марiйсь- кої Дpужини (Марiйського релiгiйного товарист- ва)”, але через труднощi, пов’язанi з отриманням закордонного паспорта, не прибула. З цiєї самої причини не прибули деякi представники греко- католицької iєрархiї. Львiвського митрополита представляв єпископ Й.Коциловський iз Пере- мишля57. До числа делегатiв зi сторони україн- 53ACV-5.– S. 13 et sq. 54Бреве Пiя XI вiд 21 червня 1924 (переклад з латин- ської автора). 55ACV-5.– S. 22 n. 56Botinelli P. La delegation francaise de la réunion d’Eylau au congrés de Velehrad // Revue des jeunes.– 25 janvier 1925.– Nr 2, 15 année.– S. 179-186. 57Проблеми, пов’язанi iз виїздом української делега- АВГУСТИН БАБ’ЯК. Участь i роль Католицької Церкви... 737 ської Церкви увiйшли: львiвський студент бого- слов’я з Оломунiця Г.Банах, духiвник семiнарiї у Пряшевi Е.Бiгарий, львiвський студент богос- лов’я з Оломунiця Ф.Хом’як, доктор богослов’я та пaрох греко-католицької парафiї, канонiк i ка- техит зi Львова Д.Дорожинський, доктор бого- слов’я Ужгородської семiнарiї С.Фенцiк, єпископ Мукачiвської єпархiї П.Гебей, доктор богослов’я i професор Ужгородської семiнарiї Й.Грiгашiй, ре- ктор Пряшiвської семiнарiї Й.Гуляй, доктор бо- гослов’я з Ужгорода Й.Гаджега, пaрох греко- католицької парафiї зi Золочева С.Юрик, прото- iгумен oтцiв василiян зi Львова А.Калиш, пaрох греко-католицької парафiї з Клембарка (Пряшiв- ська єпархiя) Й.Карпат, професор унiверситету з Праги А.Колесса, пaрох греко-католицької па- рафiї з Праги М.Кушкевич, професор унiверси- тету з Праги К.Лосський, студент богослов’я з Оломунця Б.Максимець, єпископ єпархiї в Кри- жевцi й апостольський адмiнiстратор у Пряшевi Д.Нярадi, студент богослов’я (Львiв-Оломунц) С.Никифоров, пaрох греко-католицької парафiї зi Сорочина (Словаччина) М.Петрашович, сту- дент богослов’я (Львiв-Оломунц) Б.Подолянчук, василiянин iз Розвигова (Пiдкарпатська Русь) С.Рештило, доктор i генеральний вiкарiй з Пря- шева Н.Руснак, студент богослов’я з Оломунця П.Руснак, С.Семчук з Перемишля, Е.Сливка з Середнього (Пiдкарпатська Русь), канонiк з Уж- города Й.Станкай, професор богослов’я iз Загре- ба Й.Шимрак, професор Празького унiверситету В.Тимошенко58. Одним iз найкращих виступiв став реферат професора Константина Лоського на тему бачен- ня Української автокефальної Церкви59. Думку Лоського доповнив греко-католицький єпископ Й.Коциловський. Владика проаналiзував струк- туру трьох єпархiї, навiв данi про кiлькiсть унi- атського духовенства на чолi з митрополитом в цiї на 4-ий Конгрес у Вeлеградi, висвiтленi в листах мiж Л.Пpечаном (21.07.1924), апостольським нунцiєм Ф.Мармаггi з Праги (15.07.1924) та мiнiстром зовнiш- нiх справ Польщi Александром Скринським вiд 21 липня 1924 p., та зберiгаються в архiвi мiста Оломунця. Див.: cf. Fond // SAOp.– Karton.– Nr 1156; Баб’як А. Des Ukrai- niens aux Congrés de Velehrad (1907-1936). Société Scienti- fique Ševvcenko.– Париж 2007.– S. 156-159. 58SAOp.– Karton.– Nr 1156, 1597.– Fond: LJB.– Sign: Č. VII, inv.– Č. 50. 59Salaville S. Congrés international pour l’union...– S. 327. Галичинi60. Доповiдач навiв тезу св. Йосафата, який вважав, що українцi в майбутньому твори- тимуть “єдиний, український, автономний i неза- лежний автокефальний Київський Патрiархат”61. У своєму виступi єпископ Коциловський конста- тував, що зароджена на поч. XVII ст. iдея єд- ностi живе, тому що Греко-Католицька Церква продовжує своє iснування не тiльки в Українi та Польщi, але також в Захiднiй Європi, Канадi та США62. У цьому контекстi слiд пiдкреслити та- кий факт: для уникнення можливих непорозумiнь iз православ’ям з програми IV Koнгресу свiдо- мо вилучено проблематику, пов’язану з Берестей- ською Унiєю. Було також висловлено жаль з вiд- сутностi в Конгрегацiї схiдних Церков та колегiї кардиналiв представникiв схiдних Церков63. Важливим мiжконгресовим епiзодом стала нау- кова конференцiя, яка вiдбувалася 12-15 вересня 1925 р. у Брюсселi. Доповiдь митрополита Ан- дрея Шептицького пiд назвою “Психологiя Унiї” викликала широкий резонанс у католицькому се- редовищi64. Митрополит Андрей зробив глибокий герменевтичний аналiз догм перших семи вселен- 60Iдеться про три єпископства: львiвське, перемишльське i станiславiвське. 61Quénet Ch. // Echos d’Orient.– 27 e année.– Nr 136.– 1924 (octobre-décembre).– S. 479-498. 62Щоб доповнити цi думки i показати складнiсть тогоча- сних процесiв, можна процитувати лист української делега- цiї “Нацiональна єднiсть українських козакiв” з Нiмеччи- ни (див.: SAOp.– Karton.– Nr 1154: лист вiд 4.12.1925 р., Мюнхен), у якому гетьман – полковник Вон Остряниця рекомендує єпископовi Л.Пречановi групу мирян, котрим вiн цiлковито довiряє i якi зацiкавленi iдеєю об’єднання чи бодай зближення Української Автокефальної Православної Церкви з Апостольською Столицею. Iдеї єдностi християн придiляла основну увагу українська дiаспора у Чехословач- чинi, яку на Конгресi представляв “Koмiтет вiдродження українських козакiв” з Праги. В одному з листiв до архi- єпископа Пречана вони писали, що для них найважливiше – чинити опiр радянському комунiзму, який послаблює та по- збавляє волi Україну i веде її до економiчної руїни; з другої сторони – ширити рух духовного та iнтелектуального вiдро- дження i змiцнення нацiональної та релiгiйної єдностi. Єд- нiсть, як стверджує Комiтет, посилаючись на папську буллу Unam sanctam, є єдиним спасiнням для української Церк- ви, яку мусить морально пiдтримати архiєпископ Оломунця (див.: SAOp.– Karton.– Nr 1154, 1925; також Баб’як A. Des Ukrainiens aux Congrés de Velehrad.– S. 49). 63Див.: Górka L. Dziedzictwo ojców: Ekumeniczny charakter...– S. 75. 64Пор.: Stȩpień S. Nowa Unia Kościelna...– S. 149. Ширше на цю тему див.: Babiak A. Aux Congres des Velehrad...– S. 63-68. 738 5-6’2009 Народознавчi Зошити ських соборiв. Український богослов був переко- наний, що коли православний забажав би стати католиком, йому не треба вiдрiкатися православ- ної вiри, але оновити православне вчення като- лицьким пiдходом, зберiгаючи при цьому схiднi звичаї та обряд. Згодом галицький митрополит показав у своїй доповiдi джерело, з якого вип- ливає богослов’я двох церков, а саме: наука От- цiв Церкви. Презентуючи своє бачення єднос- тi, доповiдач наголосив на прагматичних момен- тах дiалогу: бiльш корисним слiд вважати пере- хiд православної спiльноти на католицизм, анiж поодинокi навернення. Делегат з України навiв iсторичнi приклади, якi засвiдчували християнi- зацiю народiв князями та королями. Їхня “справа розвивалася i поглиблювалася”, переходила черго- вi етапи завдяки “переказам i святостi, на взiр перших апостолiв Європи”. Для того, щоб зро- зумiти “душу Сходу”, слiд її напередоднi пiзнати за допомогою дидактичного та наукового методiв. Треба, з однiєї сторони, старанно переосмислити iдею церковної єдностi, а з другої сторони – при- готувати фахiвцiв, якi зумiють вчасно докласти зусиль у справу єдностi християн65. 5) Конгрес 20-24 липня 1927 p. Дату Конгресу визначили учасники попереднiх зборiв, тому що взяли пiд увагу 1100-ту рiч- ницю вiд дня народження св. Кирила. Кiль- кiсть делегатiв перевищувала попереднi конгреси та нараховувала 350 учасникiв з 14 європейсь- ких держав66. Слiд згадати про участь знаних богословiв, таких як: E.Boeminghaus (Münster), монс. M.d’Herbigny (Францiя), Ф.Цiнек (Оло- мунц), Ф.Дворнiк (Прага), K.Lübeck (Fulda), Ф.Ґрiвец (Любляна), P.de Meester, osb (Рим), S.Sakač (Рим), S.Salaville (Париж), T.Strottman (Прага), P.Schebesta svd (Вiдень), J.Vašica (Оломунц)67. Українська делегацiя виступала у наступному складi: пaрох греко-католицької парафiї з Пряше- ва С.Бескiд, М.Чарнецький з Костополя на Во- линi, митрополит зi Львова A.Шептицький, сту- дит з Унева K.Шептицький, доктор богослов’я i пaрох греко-католицької парафiї зi Львова Д.Дорожинський, єпископ Мукачiвської єпархiї 65La revue catholique des idée et des faits. Стаття пiд на- звою “La Psychologie de l’Union”.– 31 (1925).– S. 5-10. 66Див.: ACV-5.– S. 30. 67Див.: Górka L. Dziedzictwo ojców: Ekumeniczny charakter...– S. 54. П.Гебей, єпископ Пряшiвської єпархiї П.Гойдич, катехит Перемишльської гiмназiї П.Холинський, пaрох греко-католицької парафiї з Вiдня (Aвст- рiя) M.Горинкевич, доктор богослов’я з Пряше- ва Грiчiшак, канцлер єпископської курiї з Пе- ремишля Н.Грициляк, студент фiлософiї з Пра- ги Гришкевич, доктор богослов’я i духiвник Уж- городської семiнарiї А.Хiра, протоiгумен василi- ян зi Львова А.Калиш, єпископ перемишльської єпархiї Й.Коциловський, єпископ-помiчник Пе- ремишльської єпархiї Г.Лакота, студент канонiч- ного права зi Стрия Р.Лисович, о. M.Мудрий зi Стропкова, єпископ єпархiї Крижевцi Д.Нярадi, василiянин з Ужгорода С.Решетило68. Програму Конгресу учасники надiслали на розгляд пaпi Пiєвi ХI та одночасно просили благословення на участь у Конгресi православ- них iєрархiв. Центральними темами конгресу бу- ли iсторiя, догматика та лiтургiя. По закiнчен- нi доповiдей митрополит Андрей Шептицький зробив пiдсумок дiяльностi Kонгресу та подяку- вав св. Кирилу i св. Йосафату за заступницт- во: “Прапором унiї нехай будуть iдеї св. Кирила i Методiя та приклад св. Йосафата. Вiд них ми вчимося, як приводити до нашої Матерi – Церкви велику кiлькiсть її синiв. Залишаючи зi сльозами на очах конгрес словами “Допобачення”, дякую Святiшому Отцевi за знак єдностi усiх христи- ян. Дякую iншим учасникам, якi доклали багато старань у приготування конгресу. Коли Бог поб- лагословить, через три роки знову зустрiнемося, тому що той, хто приїхав до Велеграда, захоче знову сюди завiтати”69. 6) Конгрес 14-17 липня 1932 p. Головна тема з’їзду 1932 р. випливала з девi- зу: “Вiра – нероздiльний зв’язок Мiстичного Тiла Христа”70. Час проведення з’їзду передбачав та- 68SAOp.– Karton.– Nr 1156, 1597.– Fond: LJB.– Sign: Č. VII, inv.– Č. 50. 69Див.: AAV.– Oломунц, 1927.– S. 64-65. Треба за- уважити, що подiбний науковий симпозiум був органi- зований у Празi (12-15.08.1929) та присвячений еку- менiчному навчанню схiдних Церков. Учасниками Греко- Католицької Церкви були: iгумен з Мукачева П.Булик (ЧСВВ), M.Хомикевич, М.Грициляк, Й.Калай, єпис- коп Й.Коциловський, православний священик з Праги Г.Мельник, Д.Нярадi, С.Решитило (ЧСВВ), Й.Слiпий, посол з Ужгорода A.Волошин (див.: SAOp.– Karton 1156, 1597.– Fond: LJB.– Sign. Č. VII nr, inv.– Č. 50). 70Див.: Salaville S. Congrés international pour l’union...– 56 (1932).– S. 711. АВГУСТИН БАБ’ЯК. Участь i роль Католицької Церкви... 739 кож святкування 25-рiчного ювiлею вiд моменту проведення першого Конгресу. Вiдкриваючи за- сiдання, архiєпископ Л.Пречан пiдсумував плоди попереднiх Конгресiв. Згадав вiн також про авто- ритет та глибоку толерантнiсть спiвтворця Кон- гресiв А.Шептицького, який за станом здоров’я був вiдсутнiй71. Св. Отець Пiй ХI72 звернувся з окремим сло- вом до учасникiв Конгресу, дозволивши при цьо- му делегацiї православної iєрархiї брати участь у засiданнях. Православна сторона радо прийня- ла запрошення Конгресу73. Росiйський богослов С.Булгаков надiслав учасникам Конгресу листа, в якому закликав до взаємної любовi та молитви, якi лежать в основi плiдного дiалогу. Булгаков за- значив, що незважаючи на певнi труднощi, полем для плiдних дискусiй служить мiстична єднiсть у Євхаристiї74. Конгрес нараховував бiльш як 300 осiб, з яких було 13 єпископiв та настоятелiв монастирiв. Мо- дератори зустрiчей вiдзначалися знанням, досвi- дом, що вiдкривалося з високого рiвня рефера- тiв та панельних дискусiй. На конгрес приїха- ло чимало нових учасникiв, а саме: A.Гертсман (Львiв), E.Герман (Рим), M.Koрдель (Kра- кiв), A.Kвятковський (Варшава), Г.Макляков (Рим), M.Нєхай (Люблiн), A.Павловський (Варшава), Й.Умiнський (Львiв)75. Україн- ська делегацiя складалася з наступних деле- гатiв: пaрох греко-католицької парафiї у Вiднi M.Горникевич, ректор греко-католицької пара- фiї у Празi Б.Гопко, доктор богослов’я i духiв- ник Ужгородської семiнарiї A.Хiра, пaрох греко- католицької парафiї у Валашкiвцi Р.Янкевич, єпископ Й.Коциловський, греко-католицький пa- рох з Пiдкарпаття Н.Кашпар, єп. Д. Нярадi, пa- рох греко-католицької парафiї i катехит гiмназiї у Хустi (Пiдкарпатська Русь) Д.Попович, василiя- нин зi Львова С.Рештило, професор богослов’я у Пряшевi E.Седляк, доктор богослов’я, васи- лiянин, редактор мiсячника “Miсioнер” у Льво- вi Й.Скрутень, ректор Львiвської богословської 71Див.: AAC-6.– S. 21. 72Бреве з 25.XII.1931 р. 73Див.: ACV-6.– S. 13-14. 74Пор.: Górka L. Dziedzictwo ojców: Ekumeniczny charakter...– S. 55; Пор. також: Хомин П. Унoнiйний Кон- грес на Велеградi // Нивa.– 27 (1932).– № 7-8.– S. 287. 75Див.: ACV-6.– S. 28-39, 42-44; пор.: Górka L. Dzi- edzictwo ojców: Ekumeniczny charakter...– S. 55. академiї Й.Слiпий, єпископ Ужгородської єпархiї A.Стойка, василiянин зi Львова Г.Tимчук, док- тор богослов’я з Берлiна П.Вергун76. 7) Конгрес 15-19 липня 1936 p. Конгрес скликано з метою вшанувати 1050-ту рiчницю вiд дня смертi св. Мефодiя. В основi програми конгресу лягли роздуми над спадщи- ною слов’янcьких Апостолiв. Пiд керiвництвом Франка Грiвца та архiєпископа Пречана дискусiї проводилися у Люблянi та в Оломунцi77. Кiль- кiсть учасникiв складалася з 422 делегатiв. На конгресi був присутнiй православний iєрарх єп. Леонтiй Туркевич (1876-1965)78 з Чикаго, який представляв митрополита Теофiла (Пашков- ського). Гiсть був вражений молитовним духом та гостиннiстю79. Українську Церкву традицiй- но представляли: василiянин та iгумен з Мукаче- ва Бурдяк, єпископ з Дубна (Волинь) М.Чарне- цький ЧHI, професор з Берегового Ц.Феделеш, Й.Франков, богослов з Пряшева, єпископ Пря- шiвської єпархiї П.Гойдич, студент богослов’я (Пряшiв-Оломунeц) Б.Iванчов, греко-католиць- кий єпископ iз Софiї (Болгарiя) Ц.Кутев, студент богослов’я (Ужгород-Oломунeц) A.Miрошшай, студент богослов’я (Пряшiв-Оломунц) Й.Moлча- ний, єпископ єпархiї Криживцi Д.Нярадi, пaрох греко-католицької парафiї у Празi M.Подгаєць- кий, доктор богослов’я i ректор семiнарiї у Пря- шевi A.Ройкович, студент богослов’я (Мукачевo- Оломунц) T.Роман, професор богослов’я з Пря- шева E.Седляк, ректор Львiвської богословської академiї Й.Слiпий, студент богослов’я (Пряшiв- Оломунц) Г.Ставровський, василiянин з Мука- чева Ваврик80. Перед вiдкриттям Конгресу вiдбулася окрема 76Див.: SAOp.– Karton 1156, 1597.– Fond: LJB.– Sign. Č. VII, nr inv.– Č. 50. 77Див.: ACV-7.– S. 279 et sq. 78Архiєпископ Нью-Йорка, згодом митрополит для цiлої Америки, народився у Крем’янцi, на Волинi. Богословську освiту здобув у 1900 р. У 1902 р. був висвячений на свя- щеника у Почаєвi. Синод росiйської Православної Церкви послав його на мiсiю до Америки. У 1924 p. органiзував синод Православної Церкви для Пiвнiчної Америки. Зго- дом вiн залишив Церкву росiйського патрiархату. У 1933 p. стає єпископом Чикаго, а у 1950 р. – митрополитом усiєї Америки. 79Див.: Хомин П. Унoнiйний Конгрес на Велеградi...– S. 289. 80Див.: SAOp.– Karton 1156, 1597.– Fond: LJB.– Si- gn. Č. VII, nr inv.– Č. 50. 740 5-6’2009 Народознавчi Зошити зустрiч молодих студентiв богослов’я (семiнарис- тiв), а також групи молодi з Львiвської богослов- ської академiї, товариства “Вiднова” i студент- ського товариства “Slavia Catholica” пiд проводом о. д-р Йосифа Слiпого81. О. д-р Йосиф Слiпий як учасник Конгресу прочитав доповiдь на тему “Св. Тома, схоластика та схiдне богослов’я”. Конгрес ухвалив 10 резолюцiй: 1) У першiй резолюцiї встановили дату прове- дення наступного Конгресу: 1939 р., як рiчниця 500-лiття Флорентiйського собору; 2) Визначити спiльнi богословськi прiоритети в дiлянцi пасторального богослов’я; 3) Звернути увагу доповiдачiв у своїх рефера- тах на становище росiйських емiгрантiв, а також ставлення росiйських православних богословiв до екуменiзму; 4) Окрiм теоретичних богословських питань, Конгрес повинен прагматично звернути увагу на актуальнi та найбiльш болючi питання, якi стосу- ються об’єднання; 5) Конгрес вимагає вiд єпископа-помiчника ла- тинського обряду сприяти вiрним вiзантiйського обряду у забезпеченнi лiтургiйних практик; 6) Конгрес дозволив розпочати беатифiкацiй- ний процес єпископа Сломшка; 7) Конгрес зобов’язав культивувати традицiю святих Кирила i Мефодiя у всiх слов’янських семiнарiях; 8) Конгрес звернувся з проханням до Апос- тольської Столицi, щоб 14 лютого i 6 червня ви- знано днями вшанування пам’ятi святих Кирила i Мефодiя; 9) Згiдно нової кодифiкацiї цивiльного права, Конгрес не схвалює розлучень та стає на захист подружнiх узлiв; 10) Вiдслужити одну Божественну Лiтургiю за переслiдуваних у бiльшовицькiй Росiї християн82. Закiнчення Вартiсть подiй столiтньої давнини сучасниковi ХХI ст. може вважатися адекватною в iсторич- нiй сутi для теперiшнього стану речей. Суспiльне, культурне обличчя Європи в процесi секуляризо- ваних модифiкацiй щораз частiше витiсняє хрис- тиянськi слiди за межi полiтичного життя держав Європейського Союзу та розриває фамiлiарнiсть 81Див.: ACV-7.– S. 281 nn. 82Див.: Хомин П. it Унoнiйний Конгрес на Велеградi....– S. 291-292. з традицiями народiв. Релiгiйна iндиферентнiсть вносить редукцiю в обрядово-культурну сферу та захищає цiнностi i поняття утопiчної “полiтич- ної коректностi”. Новi виклики та завдання, якi стоять перед Церквою, дозволяють християнству вiдкрити по-новому своє обличчя в iсторичному контекстi. Головною метою папи Iвана Павла II та Бе- недикта XVI стало збереження доброї пам’ятi про християнськi витоки європейської цивiлiза- цiї. Низка постатей, якi спричинилися в часi до розбудови християнсько-європейської тотожнос- тi, домагається вiд сучасникiв теперiшньої Єв- ропи збереження iсторичної пам’ятi та гармонiї мiж культурою i релiгiєю. Безперечно, тисячо- лiтня скарбниця вiри, традицiй, культури, лiтур- гiї, духовностi християнства завдячує своїм ба- гатством спадщинi Кирила та Мефодiя. Апосто- ли слов’ян перемагали у минулому поганство ре- лiгiйно-духовними цiнностями, у яких динамiчно поєднувалася вiзантiйська традицiя зi спадщиною слов’янської культури. За допомогою iнкультура- цiї мiсцева цивiлiзацiя збагачувалася елемента- ми християнства. У значнiй мiрi святим Кири- ловi та Мефодiєвi вдалося поєднати вiзантiйську традицiю iз захiдною латинською цивiлiзацiєю; в дусi християнського унiверсалiзму збудувати “духовний мiст” єдностi мiж двома вiдмiнними свiтоглядними свiтами. Не дивно, що iсторичне значення дiяльностi Кирила i Мефодiя знайшло своє пiдтвердження у положеннях Велeградських Конгресiв, якi за своїм теоретично-практичним спрямуванням були “слов’янськими”83. Найбiль- шою цiннiстю Конгресiв була iнiцiатива християн Схiдної Європи внести свiй вклад в екуменiчнi процеси. Архиєпископ Андрей Шептицький про це пише: “На такий великий проект унiйної дiя- льностi нiхто в схiднiй частинi Європи не мав нi вiдваги, нi вiдповiдної пiдготовки”84. Екуменiч- нiсть, як складова християнського дiалогу, синте- тично змагала до об’єктивного висвiтлення докт- ринальної позицiї православ’я та за будь-яку цiну намагалася подолати психологiчнi упередження, якi iсторично спричинили подiл мiж християнами. До найбiльш впливових послiдовникiв слов’янсь- кої iдеї єдностi слiд вiднести православного бого- 83Пор.: Górka L. Dziedzictwo ojców: Ekumeniczny charakter...– S. 42-43. 84Лист до К.Koролевського вiд 19.X.1922 // ERSS.– Vol. V.– Рим, 1964-1965.– S. 57. АВГУСТИН БАБ’ЯК. Участь i роль Католицької Церкви... 741 слова А.Горського, мислителя В.Соловйова, архи- єпископа Дякова Йосипа Строссмаєра, о. Анто- нiя Сломшека з Марибору, архиєпископiв Оло- мунця Антонiя Кирила Стояна та Леопольда Пречана, митрополита Львiвського Андрея Шеп- тицького85. Повернення до джерел Кирила i Ме- фодiя та до скарбницi iсторiї, з однiєю сторони, вiдкривало учасникам Конгресу “анахронiчну ту- гу за втраченою єднiстю”86, з другої сторони – ознайомлювало з кирило-мефодiївською моделлю екуменiчного руху. Однiєю з важливих iнiцiатив конгресiв була релiгiйна термiнологiя. Пiд час Ве- леградських дискусiй свiдомо не використовували такi поняття, як “єретик”, “схiднi мiсiї”, “унiа- ти”, “латинiзацiя”, щоб не викликати опору зi сторони православної Церкви, а також не викли- кати тенденцiй нацiоналiстичного та полiтичного характеру87. Конгреси у Велeградi закладалися на пiдвали- нах двох засад. Першу засаду сформулювали От- цi Церкви в перiод патристики: “У тому, що необ- хiдне – єднiсть, у тому, що сумнiвне – свобода, а у всьому – любов”88. Другу тезу виголосив В.Со- ловйов. В нiй пiдкреслювалося те, що “для об’єд- нання церков можна поступитися усiм, крiм пра- вди”89. Вищеподанi засади мимоволi вiднайшли своє вираження у II Ватиканському соборi, яко- го учасником був колишнiй доповiдач на више- градських зiбраннях нунцiй у Болгарiї, а згодом папа Iван ХХIII. Завершальним акордом, який символiчно закiнчив дiяльнiсть Конгресiв, став “Декрет про екуменiзм” II Ватиканського собо- ру90. Соборний декрет вiдсвiжив шлях до спiв- причастя церков через зближення в дусi взаєм- ної пошани, правди та любовi. Другий Ватикан- ський Собор об’єктивно показав роль унiї, яка наприкiнцi ХVI ст. вiдновила єднiсть з Апосто- льським Престолом. Продовженням напрацювань отцiв соборiв послужило послiдовне вчення рим- ських Архиєреїв. Два документи папи Iвана Пав- 85Пор.: Górka L. Dziedzictwo ojców: Ekumeniczny charakter...– S. 132. 86Ibid.– S. 60. 87Пор.: Górka L. Dziedzictwo ojców: Ekumeniczny charakter...– S. 75. 88Iдея кирило-мефодiївська.– S. 24. Сам вислiв належить святому Августиновi. – А.Б. 89Пор.: Durkan J. Proç pŗece V.Solovjev (1853-1900). 90Про аналогiю з II Ватиканським собором детально пи- ше у своїй працi Л.Гурка. Пор.: Górka L. Dziedzictwo ojców: Ekumeniczny charakter...– S. 107-121. ла II пiд назвою “Orientale Lumen” та “Ut Unum Sint” вплинули суттєво на продовження екуме- нiчних змагань до єдностi серед християн. У пер- шому апостольському навчаннi “Orientale Lumen” єпископ Риму вбачає у лiтургiйному життi та духовностi культури схiдних церков новий подих надiї у дiалоговому процесi єдностi. Папа заохо- чує християн схiдної та захiдної культур взаємно поглиблювати пiзнання спадщини традицiй хри- стиянського Сходу, для того щоб через усунен- ня психологiчних упереджень розпочати етап вза- ємозближення. Дiалог у дусi Петрового служiння першим християнським спiльнотам започатковує, на думку автора енциклiки “Ut Unum Sint”, вну- трiшнє очищення Церкви та вiдкритiсть до спi- лкування. Схiднi церкви пiдтвердили, за слова- ми Iвана Павла II, свою готовнiсть до взаємо- слухання не тiльки через еклезiологiчне вчення, свiдоцтво спiвпричастя, змiст перших Вселенсь- ких соборiв, а й завдяки дiї Святого Духа, який нарощує єднiсть своїми дарами. Змiст двох до- кументiв з’ясовує не стiльки роль схiдних церков у просторi конкуренцiй еклезiологiй, скiльки їхню роль у твореннi сестринської еклезiологiї Католи- цької Церкви. Християнська традицiя на зламi двох тисячо- лiть дописала у сторiнки своєї iсторiї промовис- тi зустрiчi християнського слов’янства з Главою Вселенської Церкви Iваном Павлом II. Невипад- ково, що перша зустрiч вiдбулася у Велеградi та символiзувала повернення до джерел християнст- ва на цих землях. Приїзд папи на землю схiдних екуменiчних змагань ставав пiдтримкою зусиль у справi євангелiзацiї та екуменiзму, якi динамiч- но розвивалися на поч. ХХ ст. Iван Павло II у своєму виступi посилався на заступника Європи св. Бенедикта, який жив у Монте Касiно, пока- зуючи аналогiчний символiзм мiста Велеграда, у якому “брати солуняни утверджували грецьку та вiзантiйську традицiю в iсторiї Європи”. Даний заклик у Велеградi розповсюджував оломунцький архiєпископ Антонiй Кирило Стоян, який був од- ним з iнiцiаторiв екуменiчних з’їздiв91. Подiбне порiвняння, однак у контекстi взаємин польсько- го та українського народiв папа навiв пiд час беа- тифiкацiї архiєпископа Бiльчевського. Блаженний Бiльчевський отримав хiротонiю з рук кардина- 91За: Górka L. Dziedzictwo ojców: Ekumeniczny charakter...– S. 133. 742 5-6’2009 Народознавчi Зошити ла Iвана Пузини, кракiвського єпископа. Пiд час свячень були присутнiми ще благословенний Йо- сиф Себастiан Пельчар, єпископ з Перемишля та греко-католицький архiєпископ Слуга Божий Ан- дрей Шептицький. Святiший Отець зауважив, що Святий Дух посприяв зустрiчi трьох великих Пастирiв, двоє з яких уже проголошенi благос- ловенними, а третiй, за Божою волею, доступить цього у майбутньому. Наявним прикладом зближення християн Схо- ду та Заходу i реальною вимогою часу стала Греко-Католицька Церква. Унаочнюючи бiльше трьох столiть синтез захiдної та схiдної тради- цiй, українська церква мученикiв являється мос- том та знаком поєднання92. Iнтенсивна участь та вагомий вплив представникiв Греко-Католицької Церкви пiдчас Конгресiв у Вeлеградi залишають- ся до сьогоднi незнаними через брак iсторичних публiкацiй. Наприклад, головування та участь митрополита Галицько-Львiвського на двох Кон- гресах, його духовна опiка над справою екуме- нiзму виражали пiдготовку та вiдкритiсть укра- їнського духовенства на поч. ХХ ст. вести на- сиченi екуменiчнi зустрiчi. Як не парадоксально, але з часом присутнiсть греко-католикiв на кон- гресах ставала нездоланним бар’єром для деяких представникiв православних церков, якi вважали Греко-Католицьку Церкву штучним утворенням, викривленням iсторiї та православної доктрини. Закиди православних зводилися до термiнологiч- ної манiпуляцiї поняттями “прозелiтизм” та “унi- атство”, якi були перешкодою на шляху до автен- тичного дiалогу православ’я з католицизмом. Святiший Отець Iван Павло II у своїх числен- них виступах та участю на богослужiннях висту- пав на захист Української Католицької Церкви схiдного обряду. У листах до блаженнiшого Йо- сифа Слiпого, верховного Архиєпископа М.I.Лю- бачiвського та блаженнiшого Любомира Гузара папа наполягав “на необхiдностi пошани до тра- дицiй та вiрностi цiєї заслуженої церкви Петровiй церквi”; пiдкреслював “вартiсть стiйкостi, шляхе- тного духа терпеливостi та мучеництва в iсто- рiї її iснування”; стверджував, що “здоровий та справжнiй екуменiзм вимагає пошани до Украї- нської церкви, тому що вона була випробувана за останнi десятилiття стражданнями, завданими їй великими противниками; у цiй церквi вселен- 92Пор.: Stȩpień S. Nowa Unia Kościelna...– S. 141. ськiсть творчо торкається партикулярної iдентич- ностi”93. Особиста участь папи у римських уро- чистостях, присвячених Хрещенню Київської Ру- сi (10.VII.1988), пiдтвердила глибокий сенс цих слiв. Починаючи листом до бл. Йосифа Слiпо- го (з 19 березня 1979 p.) з приводу оголошення Тисячолiття християнства, згодом листами “Iдiть по всьому свiту” з 25 сiчня 1988 p., “Великий Дар Хрещення” з 14 лютого 1988 р., проповiддю в Римi 10 липня 1988 p., Iван Павло II засвiд- чив спiвпричастя Вселенської Церкви з Церквою в Українi. У 2001 р. Верховний Архiєрей Iван Павло II вiдвiдав Україну. З одного боку, вiзит в Україну показав дух служiння папи для єдностi християн. Наприклад, екуменiчна зустрiч в Ки- євi i промови представникiв православних сто- рiн внесли нововiднайдену толерантнiсть та по- вагу серед християн. Папа ствердив, що екуме- нiзм у своїх основах ототожнюється з дiалогом любовi, який у свою чергу вiдображає прихова- нi столiттями цiнностi миру та порозумiння. З другого боку, папа намагався пiдкреслити праг- матику канонiчних та еклезiологiчних принципiв свого покликання в Українi. Мова йде про вiдпо- вiдальнiсть наступника апостола Петра за пiдт- римку помiсних церков i збереження їхнiх парти- кулярних особливостей щодо традицiй та обряду. Знаючи складний стан Греко-Католицької Цер- кви, папа пiдтримував старання церкви свiдчити про свою окремiшню тотожнiсть та продовжува- ти будувати “рiдну хату”. Iван Павло II висловив щирi побажання, щоб Україна продовжувала жи- витись iдеалами особистої, суспiльної та церков- ної моралi, служачи загальному добру, гiдностi та самопосвятi. Спiльними зусиллями треба прикла- датися до динамiки екуменiчних змагань, за пора- дою св. Павла, а саме “чинення правди в любовi” (Еф. 4,15). Саме єднiсть та злагода є, за слова- ми папи, таємницею миру, умовою справжнього та стабiльного соцiального прогресу. Завдяки цiй взаємодiї намiрiв i дiй, Україну, як батькiвщину вiри та дiалогу, її гiднiсть зможуть визнати iншi народи. 93AAS 80.– 1988.– 995. Див. також: Homilia Jana PawÃla II do biskupów grekokatolickich zebranych po raz pierwszy na synodzie w Rzymie 9.02.1991 // l’Osservatore Romano.– 1991.– 7.– S. 2; Homilia Jana PawÃla II do bi- skupów grekokatolickich zebranych po raz pierwszy na synodzie we Lwowie 1992 // l’Osservatore Romano.– 1992.– 21.– S. 15.

Участь i роль католицької церкви у Велeградських конгресах (1907-1936)

Institution

Ähnliche Einträge