Засоби формування архiтектурно-декоративного образу галицьких придорожнiх каплиць

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Сидор, М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2009
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77482
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Засоби формування архiтектурно-декоративного образу галицьких придорожнiх каплиць / М. Сидор // Народознавчі зошити. — 2009. — № 5-6 (89-90). — С. 748-756. — Бібліогр.: 25 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77482
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-774822015-03-02T03:02:33Z Засоби формування архiтектурно-декоративного образу галицьких придорожнiх каплиць Сидор, М. Статті 2009 Article Засоби формування архiтектурно-декоративного образу галицьких придорожнiх каплиць / М. Сидор // Народознавчі зошити. — 2009. — № 5-6 (89-90). — С. 748-756. — Бібліогр.: 25 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77482 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Сидор, М. Засоби формування архiтектурно-декоративного образу галицьких придорожнiх каплиць Народознавчі зошити
format	Article
author	Сидор, М.
author_facet	Сидор, М.
author_sort	Сидор, М.
title	Засоби формування архiтектурно-декоративного образу галицьких придорожнiх каплиць
title_short	Засоби формування архiтектурно-декоративного образу галицьких придорожнiх каплиць
title_full	Засоби формування архiтектурно-декоративного образу галицьких придорожнiх каплиць
title_fullStr	Засоби формування архiтектурно-декоративного образу галицьких придорожнiх каплиць
title_full_unstemmed	Засоби формування архiтектурно-декоративного образу галицьких придорожнiх каплиць
title_sort	засоби формування архiтектурно-декоративного образу галицьких придорожнiх каплиць
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77482
citation_txt	Засоби формування архiтектурно-декоративного образу галицьких придорожнiх каплиць / М. Сидор // Народознавчі зошити. — 2009. — № 5-6 (89-90). — С. 748-756. — Бібліогр.: 25 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT sidorm zasobiformuvannâarhitekturnodekorativnogoobrazugalicʹkihpridorožnihkaplicʹ
first_indexed	2025-07-06T01:44:45Z
last_indexed	2025-07-06T01:44:45Z
_version_	1836860085326839808
fulltext	748 5-6’2009 Народознавчi Зошити Статтi Михайло СИДОР ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ АРХIТЕКТУРНО-ДЕКОРАТИВНОГО ОБРАЗУ ГАЛИЦЬКИХ ПРИДОРОЖНIХ КАПЛИЦЬ Mykhailo SYDOR. Architectural Decorative Image of Galician Roadside Chapels: Means of Formation. Матерiальна культура була й є одним з най- важливiших шляхiв передачi мiжпоколiнної етно- культурної iнформацiї в регiонах країни, перед- усiм за допомогою системи традицiй. Адже во- ни матерiалiзувалися як у повсякденних речах: в одязi, житлi, кулiнарiї, хатньому начиннi тощо, так i в рiзноманiтних культових спорудах, серед яких особливе значення мають малi архiтектурнi форми – придорожнi каплицi. У створення таких пам’яток на честь iсторичних подiй, знаменних дат, подяки Господу за свою долю, долю дiтей, сiмей, родин людина вкладала все те найдорожче i найпрекраснiше, що було даровано їй вiд са- мої природи: свою душу, свiй розум, свiй талант, умiння творити, здатнiсть бачити i говорити сло- вом мистецтва. На теренах Галичини такi малi архiтектурнi форми багатi розмаїттям їх фасадiв i дахiв, рiзноманiтнiстю оздоблення, що в цiлому формує у нашiй свiдомостi розумiння iндивiдуа- льного прояву того чи iншого виду декоративно- прикладної дiяльностi у формотвореннi як кон- кретного, будь-якого складового елементу таких будiвель, так i в цiлому їх загального вигляду. Однак, на даний момент в українському мис- тецтвознавствi не розглянуто жодного питання зi сфери дослiдження галицьких придорожнiх кап- лиць, не вивчено причини та умови їх зародження в українському сакральному мистецтвi, не опра- цьовано специфiку формотворення цих об’єктiв, формування їх образностi тощо. А час невпин- но лине, руйнуються неповторнi витвори як архi- тектурного, так, загалом, i мистецького надбання нашого народу. Тi об’єкти, що зводяться сьогод- нi, не завжди вiдповiдають змiсту придорожньої каплицi. Тому тут можна впевнено говорити про актуальнiсть дослiджуваної проблеми. Засвiдчення фактiв iснування придорожнiх каплиць на галицьких теренах можна зустрiти в лiтературних джерелах рiзного плану. Це мо- жуть бути i науковi працi, i публiцистичнi ви- дання, i рiзноманiтна “перiодика”. Проте нiде, нi в одного науковця, нi в одного дослiдника у сферi сакрального мистецтва, архiтектури, рiзних видiв декоративно-прикладної дiяльностi людини, не знаходимо жодних матерiалiв, якi б змiстовно торкалися вивчення архiтектурно-декоративного образу галицьких придорожнiх каплиць, зокре- ма, засобiв його формування. Окремi зауважен- ня, близькi до цiєї проблеми, є лише у Д.Щер- бакiвського1, В.Сiчинського2, Д.Гобермана3, Т. i М.Лопаткевiчiв4. Розглядаючи галицькi придорожнi каплицi че- рез призму архiтектурного трактування їх за- гального вигляду, можна сказати, що тут має- мо низку компонентiв, якi у своєму поєднаннi творять конкретнi, iндивiдуальнi й характернi об- рази таких об’єктiв. У першу чергу сюди вiд- носимо поземне планування цих будiвель, потiм – архiтектурно-декоративне вирiшення самих кор- пусiв споруд (стiн та входу) до їх перекриття, i, на кiнець, завершальним, яскраво вираженим мо- ментом постає конструкцiя дахiв. Переважаючою формою планувального вирi- шення таких малих архiтектурних форм є квадрат або прямокутник, який за спiввiдношенням сво- їх сторiн близький до квадрата. Вхiд у середи- ну такого об’єкту, що має видовжену прямокутну форму, завжди знаходиться у вужчiй стiнi. Таке планування є характерним як для дерев’яних, так 1Щербакiвський Д. Буковинськi i галицькi деревлянi церкви, надгробнi i придорожнi хрести, фiгури i каплицi.– К.; Прага: Український гром. вид. фонд, 1926.– 62 с., iл. 2Сiчинський В. Українське деревляне будiвництво i рiзьба.– Львiв, 1936.– 32 с., iл.; Його ж. Iсторiя українсь- кого мистецтва.– Нью-Йорк: Наук. Тов. iм. Т.Шевченка в Америцi, 1956.– Т. I. Архiтектура.– 179 с., iл. 3Гоберман Д.Н. Гуцульщина – край искусства.– Моск- ва; Л.: Искусство, 1966.– 90 с., 52 л., ил. 4Лопаткевiч Т., Лопаткевiч М. Мала сакральна архiтек- тура на Лемкiвщинi.– Нью-Йорк: Фундацiя дослiдження Лемкiвщини, 1993.– 490 с., iл. МИХАЙЛО СИДОР. Засоби формування архiтектурно-декоративного образу... 749 i для мурованих придорожнiх каплиць. Тут за- галом зазначимо, що форма квадрата є основною характерною рисою українського дерев’яного бу- дiвництва, а вiдтак i кам’яного, де воно замiняло дерев’яне5. Якщо проаналiзувати процес формотворення галицьких придорожнiх каплиць, то будемо ма- ти насправдi яскравi приклади взаємного запо- зичення традицiй як дерев’яного, так i кам’яно- го будiвництва. Квадратна форма або прямокутна у поземному плануваннi дослiджуваних об’єктiв частiше зустрiчається у дерев’яних спорудах (та- ких каплиць дуже багато; їх можна було зустрi- ти колись, наприклад, у сc. Березiв Середнiй та Ворохта Iвано-Франкiвської обл.6, та й сьогод- нi зустрiчаємо у будь-якiй мiсцевостi галицького краю – у тiй же областi в селi Космач (рис. 1); у сc. Головське (рис. 2), Лiшня, Велика Бiлина Львiвської обл. тощо) та рiдше у кам’яних i му- рованих (у сc. Рибник (рис. 3), Жданiвка Львiв- ської обл.; Раковець (рис. 4), Росiльна Iвано- Франкiвської обл. та iн.). Водночас маємо тiсний взаємозв’язок у формотвореннi таких дерев’яних та кам’яних будiвель, який яскраво виражений у восьмикутнiй формi поземного плану. Прикладом у цьому випадку може бути дерев’яна придорож- ня каплиця зi с. Опака, що на Дрогобиччинi7, та кам’яна така споруда зi с. Глинсько Жовкiвсько- го р-ну Львiвської обл.8. Але тут зазначимо, що як дерев’янi, так i кам’янi такi об’єкти, у позе- мному плануваннi яких є восьмикутна форма – “восьмерик”, трапляються дуже рiдко. Є також придорожнi каплицi, якi у своєму пла- нi мають форму рiвнораменного хреста i у загаль- ному виглядi схожi на хрещатi церкви. У такому поземному вирiшеннi цих будiвель рамена хрес- та можуть мати найрiзноманiтнiшi спiввiдношен- ня їхньої ширини до глибини виступу вiдносно основної, центральної форми – квадрата (придо- 5Драган М. Українськi деревлянi церкви: ґенеза i розвiй форм.– Львiв, 1937.– Ч. I.– 159 с.; Ч. 2.– 135 с., табл. 6Щербакiвський Д. Буковинськi i галицькi деревлянi церкви... 7Данилюк А.Г. Пам’ятки народної архiтектури Львiв- щини (ХIХ - поч. ХХ ст.).– Каталог.– Львiв, 1984-1985.– Т. 1, 2. 8Слободян В. Церкви України. Перемиська Єпархiя.– Львiв, 1998.– 863 с., 974 iл. рожнi каплицi у селах Пiдбуж (рис. 5) Дрогоби- цького р-ну; Ралiвка Самбiрського р-ну, Баличi Мостиського р-ну Львiвської обл.). Таке розмаїття форм поземного планування га- лицьких придорожнiх каплиць зумовлене перш за все запозиченням безпосередньо тих традицiйних пiдходiв у формотвореннi культових споруд, якi побутували, вiдповiдно, у рiзних мiсцевостях на- шого краю в рiзнi часовi перiоди. Поземне вирiшення таких малих архiтектурних форм у певнiй мiрi диктує конструкцiю стiн, яка разом з їх оздобленням складає другий важли- вий компонент у створеннi цiлiсного образу гали- цької придорожньої каплицi. У той же час, такi два складовi компоненти, якi зазначенi вище, обу- мовлювали початковий творчий пошук будiвничих у загальному трактуваннi третього – дахiв цих об’єктiв. Саме вони, як на нашу думку, є най- бiльш виразним елементом вiдображення в архi- тектурному вирiшеннi цих споруд рiзних мистець- ких стилiв. Коли ми говоримо, що у декоруваннi фасаду таких каплиць є запозиченi, в основно- му, традицiї народного побутового будiвництва, то у формуваннi дахiв переважають традицiї бу- дiвництва сакрального. У такiй будiвельнiй справi вибiр матерiалу та- кож вiдiграє вагоме значення – завдяки йому формується загальний облiк об’єкту. Так само, як план споруди закладає основнi принципи та можливi варiанти її конструктивного вирiшення, так i будiвельний матерiал впливає на її формо- творення та декоративне оздоблення. Найбiльш поширеним матерiалом при спорудженнi придо- рожнiх каплиць у захiдних регiонах галицького краю є деревина, яка має цiлу низку позитивних будiвельних властивостей: пiдручнiсть та велика кiлькiсть рiзновидiв порiд, нескладна технологiя обробки, особливiсть естетичних ознак оброблю- ваної поверхнi (колiр, текстура, фактура). Тут взагалi зазначимо, що у залежностi вiд на- явної кiлькостi такого будiвельного матерiалу, як деревина, та певних традицiйних пiдходiв у будiв- ництвi культових об’єктiв i, зокрема, придорож- нiх каплиць у рiзних мiсцевостях використовува- ли зрубну конструкцiю стiн (придорожнi каплицi сiл Орява Сколiвського р-ну9, Раковець Богород- 9Драган М. Українськi деревлянi церкви... 750 5-6’2009 Народознавчi Зошити чанського р-ну, Головське (рис. 2) та Добрiвля- ни Дрогобицького р-ну) або каркасну (стовпову), яку частiше зустрiчаємо в iснуючих чи зафiксо- ваних у будь-якiй лiтературi об’єктах, нiж вище- названу – зрубну. Водночас, така каркасна кон- струкцiя стiн має декiлька варiантiв свого вирi- шення. В одних випадках стiни, зведенi за прин- ципом будiвельної системи – риґлi з сумцями10, облiплювалися глиною та бiлилися вапном (при- дорожнi каплицi сiл Березiв Середнiй, Ланчин та Ворохта Надвiрнянського р-ну11, Рис. 1. Кiндратiв Туркiвського р-ну), в iнших аналогi- чнi стiни або просто каркаснi рами без запов- нення прогалин мiж стояками (стовпцями) вiд- повiдними дерев’яними деталями (брусами, сум- цями) зашальовувалися дошками у вертикально- му розташуваннi (придорожнi каплицi сiл Дора, 10Драган М. Українськi деревлянi церкви... 11Щербакiвський Д. Буковинськi i галицькi деревлянi церкви... Бiлi Ослави12, Молодкiв Надвiрнянського р-ну, Космач (рис. 1) Богородчанського р-ну, Волоща, Вороблевичi, Рихтичi, Смiльна, Залокоть Дрого- бицького р-ну, Велика Бiлина Самбiрського р-ну, Тур’є, Ясениця Туркiвського р-ну, Баличi Подо- рожнi Жидачiвського р-ну13. Якщо повернутися до зрубної конструкцiї, то тут будемо мати особливий спосiб декорування стiн у дерев’яному будiвництвi взагалi, який є обов’язковим елементом такого принципу зведен- ня споруди. На кожному розi зрубу, вiдповiд- но до рiзних способiв в’язання брусiв, круглякiв (колод) або пiвкруглякiв – плениць (пiвкругляки своєю випуклою поверхнею вкладалися у зруб на зовнiшню сторону стiни, що сприяло утворенню рiвної, гладкої поверхнi стiни в серединi об’єк- ту14), утворювалися ритмiчнi “вiзерунки”. Таке декорування стiн з’являлося при в’язаннi “прос- тим” замком, “канюками” або “нiмецьким” зам- ком, який ще називають “риб’ячим хвостом” або “хвостом ластiвки”. Прикладом останнього спосо- бу зведення зрубних стiн у будiвництвi придо- рожнiх каплиць можемо назвати вже згадува- нi ранiше об’єкти з сiл Раковець та Головське (рис. 2). Рис. 2. Трапляються такi випадки, коли зруб кожуху- ється по всiй площинi стiн гонтом (придорожнi каплицi сiл Орява Сколiвського р-ну15 та Ворох- та Надвiрнянського р-ну16). По загальному виг- 12Там само. 13Драган М. Українськi деревлянi церкви... 14Там само. 15Там само. 16Щербакiвський Д. Буковинськi i галицькi деревлянi церкви... МИХАЙЛО СИДОР. Засоби формування архiтектурно-декоративного образу... 751 ляду останньої зазначеної споруди вид конструк- цiї стiн встановити неможливо, тому тут можна припустити, що це може бути i каркасна кон- струкцiя. Iнколи зрубнi стiни у процесi ремон- ту чи вiдновлення таких споруд замальовуються дошками (каплиця с. Добрiвляни Дрогобицько- го р-ну). Коли загальне кожухування гонтом стiн придорожнiх каплиць сприяє утворенню ритмiчно укладених рiзноманiтних декоративних площин, якi у певнiй мiрi гармонують з гонтовим покрит- тям дахiв, то шалювання звичайними дошками формує “сухе” враження вiзуального сприймання спрощеного, скорiш рацiонального, анiж творчого трактування об’єкту в цiлому. Крiм деревини у будiвництвi придорожнiх кап- лиць використовували камiнь i глину. Такi кам’я- нi споруди також зустрiчаються у рiзних мiсцево- стях нашого краю. Попри те, що загалом кам’яне будiвництво є характерним для тих територiй, де вiдчувається брак лiсiв, а дерев’яне властиве лi- совим зонам, будiвництво придорожнiх каплиць з каменю є звичним явищем i у гiрських мiс- цевостях, багатих будiвельними лiсами (каплицi сiл Рибник (рис. 3) та Жданiвка Дрогобицько- го р-ну). Стiни цих споруд також обмазувалися глиною i фарбувалися у бiлий колiр. У кiнцi ХIХ ст. у будiвництвi придорожнiх каплиць на Галичинi особливого поширення на- бувають цегла, черепиця та метал. Цегла починає витiсняти традицiйний, облюбований народними майстрами будiвельний матерiал – деревину, де iнодi повнiстю замiняє його при зведеннi стiн та- ких споруд. Черепиця i, особливо, метал (оцин- кованi листи бляхи), якщо можна так сказати, майже взагалi витiснили iз архiтектурного облi- ку дерев’яних та кам’яних таких будiвель гонтове покриття дахiв. Така замiна цього оригiнального, надзвичайно декоративного покриття, яке завж- ди вдало поєднувалося з рiзними будiвельними матерiалами, приносила у загальне вирiшення не тiльки придорожнiх каплиць, а й будь-яких iн- ших, зведених iз дерева чи каменю об’єктiв, не- вiдповiднiсть єдиного цiлого та дисгармонiю. Аналогiчнi явища у будiвництвi дослiджуваних споруд вiдбуваються i у сьогоднiшнi днi. Крiм то- го, трапляються придорожнi каплицi, стiни яких зведенi з монолiтного бетону (каплиця с. Кiн- дратiв Туркiвського р-ну) або дахи на них по- критi шифером (це траплялося пiд час ремонту або вiдновлення дахiв, наприклад, каплицi у се- лах Добрiвляни та Рибник (рис. 3) Дрогобиць- кого р-ну), звичайним руберойдом – протравле- ним картоном вiдповiдними смоляними речовина- ми (каплиця с. Унятичi (рис. 6) Дрогобицького р-ну; у цьому випадку гонтове покриття також було замiнене зазначеним матерiалом при ремонтi даху) чи просто дошками хвойних порiд дереви- ни (каплиця с. Головське Дрогобицького р-ну, яка збудована у 90-их рр. ХХ ст. (рис. 2)). Рис. 3. Тут зазначимо й те, що традицiйне лiплен- ня глиною стiн дерев’яних та кам’яних таких каплиць згодом було замiнене рiзними видами штукатурно-облицювальних робiт, якi i на сьо- годнiшнiй час є досить поширеним видом оздоб- лення як мурованих, так i дерев’яних цих споруд (придорожнi каплицi сiл Раковець (рис. 4), Со- лотвин та Росiльна Богородчанського р-ну; Глин- сько Жовкiвського р-ну; Дережичi, Лужок, Пiд- буж (рис. 5) Дрогобицького р-ну; Дубляни, Ра- лiвка Самбiрського р-ну). 752 5-6’2009 Народознавчi Зошити Рис. 4. Що стосується такого розмаїття пiдходiв у створеннi будiвничими придорожнiх каплиць, то, пiдсумовуючи сказане, та водночас роблячи пiд- ґрунтя для подальшого аналiзу декоративного ви- рiшення цих об’єктiв, зауважимо наступне. У зве- деннi таких малих архiтектурних форм, як придо- рожнi каплицi, нiколи не стояло завдання строго дотримуватися певних принципiв їх формотворе- ння та традицiйних способiв їх оздоблення. Як рiзновид культових споруд, вони були тим середо- вищем, яке вiддзеркалювало характернi ознаки рi- зних стильових епох, що приходили на нашi землi з рiзних теренiв Захiдної та Центральної Європи. Трансформуючись з нацiональними особливостя- ми, кожен стиль по-рiзному втiлювався у сакра- льну архiтектуру17. Однак, на вiдмiну вiд церков, у придорожнiх каплицях маємо яскраво вираже- ний вплив “вiльного”, без будь-якого розумiння 17Скоп П. Вiдображення мистецьких стилiв у завершен- нях дерев’яних бойкiвських церков ХV-ХVIII ст. // Cак- ральне мистецтво Бойкiвщини: Четвертi науковi читання пам’ятi М.Драгана.– Дрогобич: Вiдродження, 1999.– С. 58. канонiчностi та традицiйно сформованих норма- тивiв храмобудування, пiдходу у виборi i форм, i будiвельних матерiалiв, i, вiдповiдно до них, де- коративного рiшення. Проаналiзувавши значну кiлькiсть дослiджува- них об’єктiв, можна стверджувати, що у переваж- нiй бiльшостi випадкiв декоруванню пiддавалася лише та сторона придорожньої каплицi, у стiнi якої знаходилися дверi чи просто отвiр, як “вхiд у її середовище”, i нею споруда обов’язково розта- шовувалася до перехожих, тобто до шляху. Таке просторове розмiщення об’єкту надавало перевагу Рис. 5. лицевiй (вхiднiй) сторонi, яка стала основним но- сiєм декоративного навантаження його загального вирiшення. Характерним елементом архiтектурного вирi- шення головного фасаду галицьких дерев’яних придорожнiх каплиць є невеличка галерейка, яка має декiлька своїх конструктивних рiзновидiв i, вiдповiдно, зустрiчається у рiзних мiсцевостях га- лицького краю. Цей архiтектурний елемент є за- МИХАЙЛО СИДОР. Засоби формування архiтектурно-декоративного образу... 753 позичений рiвнозначно як у будiвництва церков- ного, так i побутового. Такi галерейки або, як їх ще називають, “ґанки” утворюються iз настилу на поздовжнiх випусках пiдвалин та виносом при- чiлкового даху, який нависає над такою основою. З’єднують дах та настил (помiст) вертикально поставленi стовпцi, якi рiзним чином можуть кон- структивно поєднуватися з перилами та iншими деталями галерейок. Самi стовпцi розташовують- ся попарно симетрично вiдносно осi споруди, їх може бути два (переважна бiльшiсть придорож- нiх каплиць з галерейками) або чотири (каплиця зi с. Росохач Сколiвського р-ну18). Тут взагалi потрiбно зазначити, що деталi та- ких галерейок часто пiддавалися декоративному оздобленню технiкою профiлювання. Ця декора- тивна технiка художньої обробки дерева подiля- ється на два види – плоске профiлювання, яке полягає у вирiзуваннi пилкою та долотами гео- метричних орнаментiв по краях дошок, та об’єм- не профiлювання, яким декорували балки, кронш- тейни, стовпи (стовпцi), що межувало з об’ємним рiзьбленням19. Такi два види профiлювання має- мо i у декоративному вирiшеннi галицьких при- дорожнiх каплиць як у цiлому, так i зокрема у деталях галерейок (рис. 6, 7). Плоскому профiлюванню пiддавалися краї та- ких дошок, якими шалювався парапет галерей- ки (каплиця с. Вороблевичi Дрогобицького р-ну), якi є конструктивною складовою каркасного типу перил i, вiдповiдно, своїми вирiзаними виступами вставленi у пази (бурти) верхнього та нижнього горизонтальних брусiв мiж стовпцями (каплиця с. Смiльна Дрогобицького р-ну); i тих дошок (до- щечок, рейок), якi є деталями хвiртки конструк- цiй типу “парканець” цих же перил (каплицi сiл Унятичi (рис. 6) Дрогобицького р-ну та Тур’є Туркiвського р-ну); а також фронтальнi (лицевi) сторони стовпчикiв, якi проходять по всiй висотi галерейки та є опорою для винесених поздовжнiх платв даху (каплиця с. Тур’є Туркiвського р-ну). Об’ємно (по всiх чотирьох сторонах) профiлю- валися такi ж самi, щойно згаданi стовпцi i такi, якi своїм розмiром є майже рiвновисокi з перила- 18Слободян В. Церкви України. Перемиська Єпархiя... 19Антонович Є.А. та iн. Декоративно-прикладне мистецтво.– Львiв, 1993.– C. 68. ми та формують прохiд у парапетi галерейки нав- проти дверей чи просто отвору у лицевiй сторонi стiни споруди (каплицi iз сiл Татарiв Надвiрнян- ського р-ну20, Раковець Богородчанського р-ну, Унятичi та Смiльна Дрогобицького р-ну, Ясени- ця Туркiвського р-ну). Крiм такого профiлюван- ня на зазначених стовпчиках та й iнших деталях взагалi по всiй спорудi будiвничi знiмали фаски, що надавало каплицi бiльш значної витонченостi та пластичностi. Рис. 6. Щодо декоративностi елементiв галерейки i, особливо, її стовпцiв, а також творчих пошу- кiв будiвничих у вирiшеннi їх загального вигля- ду, то тут безпосередню роль вiдiгравала варiа- тивнiсть конструктивного трактування самої га- лерейки. Найпростiшим рiшенням такої архiтек- турної конструкцiї є вiдкрита галерейка (“мiст”, “помiст”21). Вона утворена iз вище згадуваних 20Щербакiвський Д. Буковинськi i галицькi деревлянi церкви... 21Гошко Ю.Г. та iн. Народна архiтектура Українських Карпат ХV-ХХ ст.– К.: Наук. Думка, 1987.– C. 76., iл. 754 5-6’2009 Народознавчi Зошити настилу, двох стовпцiв, якi поставленi на його зовнiшнiх кутах, та винесеного причiлкового даху (продовженого зi сторони входу), що опирається на них. Парапет бiчних сторiн галерейки у цьо- му випадку може мати лише поперечний (гори- зонтальний) брус, який буде вiдiгравати роль пе- рил (iнодi такий брус взагалi вiдсутнiй). Простiр мiж стiною та стовпцем у цьому випадку нiчим не закритий. Така ситуацiя давала змогу об’ємно профiлювати стовпцi у будь-якому композицiйно вибраному мiсцi по всiй їх висотi, як водночас i знiмати фаски (каплиця с. Рихтичi Дрогобицько- го р-ну). Рис. 7. Крiм тих галерейок, якi мали шальований пара- пет, каркасну конструкцiю перил або так званий “парканець”, є й такi, що у нижнiй своїй части- нi мають зруб, який є продовженням бiчних стiн споруди аналогiчної конструкцiї (каплиця с. Ра- ковець Богородчанського р-ну (рис. 7)). В усiх цих випадках об’ємно профiлювали стовпцi там, де вони проглядалися з рiзних сторiн (та части- на стовпця, що знаходиться вище рiвня перил). Трапляються i такi моменти, коли у загальному вирiшеннi галерейок придорожнiх каплиць вiдк- ритий простiр, тодi її верхню частину заповнюють вiконними рамами з дуже густим переплетенням (каплицi сiл Смiльна та Вороблевичi Дрогоби- цького р-ну), а в отворi-входi на галерейку iно- дi ставлять звичайнi дверi набiрної конструкцiї. Повнiстю закритий такий, насправдi, ґаночок не так вдало гармонує з цiлим архiтектурним вирi- шенням будiвлi, як будь-який вище зазначений варiант галерейки. I навiть тодi, коли у загальному виглядi при- дорожнiх каплиць такi галерейки є вiдсутнi, ми знову зустрiчаємо об’ємне чи плоске профiлюван- ня, але вже у деталях лицевої стiни споруди. Це одвiрки порталу (тут мається на увазi вхiд у ви- глядi отвору без дверей), якi у верхнiй частинi лицевої стiни є розмежовуючим елементом мiж таким отвором-входом та наскрiзними отворами- нiшами (каплиця с. Космач Богородчанського р- ну (рис. 1)). Таке ж саме рiшення лицевої стiни маємо i у згадуваному об’єктi зi с. Раковець, у якому присутня вiдкрита галерейка (“помiст”) i в цих нiшах поставленi рiзьбленi фiгурки “покрови- телiв” та “заступникiв” (рис. 7). Тепер зазначимо, що варiант трактування вхiд- ної стiни зустрiчається i у мурованих будiвлях, але замiсть об’ємно профiльованих одвiркiв в од- ному випадку маємо виточенi фiгурнi дерев’янi балясини (каплиця с. Раковець (рис. 4) Бого- родчанського р-ну), а в iнших – вхiд i наск- рiзнi отвори-нiшi є аркоподiбної форми i вiдок- ремленi мiж собою мурованим масивом (капли- цi сiл Смiльна Дрогобицького р-ну, Солотвин та Маркова Богородчанського р-ну). Сюди додамо й те, що ранiше згадуваний варiант галерейки “помiст” також зустрiчається i у мурованих при- дорожнiх каплицях, але в залежностi вiд поєд- нання будiвельних матерiалiв при зведеннi цих об’єктiв стовпцi, що пiдтримують випущенi да- хи, можуть бути як дерев’янi (каплиця с. Смiль- на Дрогобицького р-ну), так i металевi у формi труб (каплицi сiл Iсаї Туркiвського р-ну; Смiль- на, Новий Кропивник та Пiдбуж Дрогобицького р-ну). Застосування останнiх створює абсолютну дисгармонiю у цiлiсному вирiшеннi придорожнiх каплиць. МИХАЙЛО СИДОР. Засоби формування архiтектурно-декоративного образу... 755 Цiкавим моментом у загальному вирiшеннi звичайних простих, нiчим не декорованих ли- цевих стiн дерев’яних та мурованих придорож- нiх каплиць є невеличка хвiрточка в отворi-входi (каплицi сiл Бiлi Ослави Надвiрнянського р-ну та Лiшня Дрогобицького р-ну), деталi якої iнодi оздоблювалися плоским профiлюванням (об’єкт iз с. Жданiвка Дрогобицького р-ну). Такий пiдхiд у певнiй мiрi створював хоча i незначний, але все- таки декоративний, по-своєму ажурний елемент на монотоннiй площинi стiни. Плоске профiлювання застосовувалося i при декоративному оздобленнi конструктивних еле- ментiв даху. Перш за все сюди вiднесемо закiн- чення крокв, платв i нижнi (вiдземнi) сторони випускiв останнiх у конструкцiях двосхилих дахiв з причiлками. Додамо сюди i закiнчення дошок, якими вертикально шалювався причiлок (каплицi сiл Головське, Унятичi, Смiльна Дрогобицького р-ну; Кiндратiв, Тур’є Туркiвського р-ну; Велика Бiлина Самбiрського р-ну; Молодкiв Надвiрнян- ського р-ну). Також профiлювалися закiнчення та внутрiшнi краї по всiй довжинi вiтрових дошок, якi прикривали торцi причiлкового даху (капли- цi сiл Раковець Богородчанського р-ну; Смiльна, Пiдбуж Дрогобицького р-ну; Дубляни Самбiрсь- кого р-ну; Кiндратiв Туркiвського р-ну). Крiм зазначеної технiки художньої обробки де- рева у загальному оздобленнi галицьких придо- рожнiх каплиць частково використовували ще й токарство та рiзьблення. Про виточування, яке полягає в обробленнi дерев’яної заготовки, у про- цесi обертання на токарному верстатi, рiзними долотами, фiгурними рiзцями, гачками та iнши- ми iнструментами22, ми вже згадували. Але пе- ред тим, як навести iнший приклад використання токарних робiт у формотвореннi таких об’єктiв, зауважимо на наступному. До цього часу ми ве- ли бесiду про придорожнi каплички у виглядi не- великого будиночка, але iснує ще й такий рiзно- вид цих споруд, який утворений чотирма стовпця- ми (колонами), що поставленi навколо статуарної скульптури святого або самого хреста по кутах умовної квадратної поземної форми, та наметово- го покриття рiзної конфiгурацiї. Традицiйно такi 22Антонович Є.А. та iн. Декоративно-прикладне мистецтво...– C. 67. стовпцi виготовлялися iз дерева, у поперечному сiченнi мали форму квадрата i зазвичай об’ємно профiлювалися (каплиця сiл Княждвор та Пiд- гайчики Коломийського р-ну23). У сьогоднiшнi днi дерев’янi, декорованi про- фiлюванням колони, якi так вдало гармонували з гонтовим покриттям даху придорожньої кап- лицi, у будiвництвi аналогiчних нових об’єктiв є замiненi металевими, бетонними або азбесто- цементними трубами рiзного дiаметру. Водночас i гонт у покрiвельнiй справi звiльнив мiсце метале- вим листам, переважно оцинкованим. Таке явище у формотворчому процесi дослiджуваних об’єктiв повнiстю змiнило їх загальний облiк, а те, що залишилося вiд попереднiх, є лише самою суттю такого архiтектурного трактування (напр., капли- цi у сc. Дубляни, Нагiрне, Ралiвка Самбiрського р-ну, Губичi Дрогобицького р-ну). I лише в одно- му випадку, серед дослiджених (на сьогоднiшнiй час) об’єктiв, маємо таку новозбудовану каплич- ку, стовпцi якої виготовленi iз деревини технiкою виточування (об’єкт у Солотвинi Богородчансь- кого р-ну). Що стосується токарства взагалi та його засто- сування у формотвореннi галицьких придорожнiх каплиць, то тут слiд зазначити, що, на вiдмiну вiд традицiйно виготовлених у колишнi часи ме- талевих хрестiв для завершення дахiв придорож- нiх каплиць способом кування, у нинiшнi днi такi хрести також виготовляють з металу, але, в ос- новному, способом виточування. Як було зазначено, рiзьблення також викорис- товується при оздоблюваннi зовнiшнього вигляду придорожнiх каплиць. I хоча воно є не настiльки поширеним, як профiлювання, проте у тих по- одиноких, вiдомих нам на цей момент, випадках зустрiчається у декiлькох своїх рiзновидах. Загалом рiзьблення, як найдавнiша технiка ху- дожнього декорування виробiв iз дерева, подi- ляється на плоске, плоско рельєфне, контррель- єфне, ажурне та об’ємне24. Плоске рiзьблення у свою чергу дiлиться на контурне, виїмчасте та трьохгранно-виїмчасте. Контурне, яке полягає у вирiзуваннi одним ножем або кiлькома рiзцями 23Щербакiвський Д. Буковинськi i галицькi деревлянi церкви... 24Антонович Є.А. та iн. Декоративно-прикладне мистецтво...– C. 68. 756 5-6’2009 Народознавчi Зошити (долотами) лiнiйних композицiй на площинi, зу- стрiчаємо у датованому надписi на надпорiжнику придорожньої каплицi зi с. Добрiвляни Дрого- бицького р-ну. Виїмчасте виконують пiвкруглим долотом. Ним оздобленi зовнiшнi площини куто- вих стовпцiв (брусiв) каркасної конструкцiї стiн придорожньої каплички iз с. Залокоть Дрого- бицького р-ну. Тригранно-виїмчасте рiзьблення, яке виконують прямим, скiсним, кутнiм та пiв- круглим долотами, маємо у декоруваннi каркасної рами вхiдних дверей, вiконних обрамлень щойно згаданої споруди та у декоруваннi хреста, який є завершенням придорожньої каплицi зi с. Рихтичi цього ж району. Плоско-рельєфне рiзьблення має декiлька рiв- нiв рiзної висоти вiд фону. Прикладом його за- стосування у декоруваннi архiтектурних деталей дослiджуваних об’єктiв є знову таки каплиця iз с. Залокоть. Воно виражене у формi рельєфних листочкiв, якi закомпонованi на зовнiшнiх сторо- нах кутових стовпцiв, а також у декоративному вирiшеннi зовнiшнiх країв уже згадуваних обрам- лень вiкон. Елементи ажурного рiзьблення, що мають нас- крiзь прорiзане тло, є присутнiми у пiдпричiлко- вому карнизi придорожньої каплицi зi с. Кiнд- ратiв Туркiвського р-ну. Знаходячись на рiвнi платв, цей ритмiчно декорований “сердечками” архiтектурний елемент розмежовує площини стi- ни та причiлка, утворюючи замкнутий фронтон. Кругле рiзьблення, яке своїми технiчними при- йомами ґрунтується на засадах народної скульп- тури25, також зустрiчається при оздобленнi зов- нiшнього вигляду галицьких придорожнiх кап- лиць. Прикладом таких об’ємно-рiзьблених форм маємо фiгурки-погруддя янголiв, що прикрiпле- нi до фронтонiв, скульптурнi постатi “покрови- телiв” i “заступникiв”, якi розмiщувалися iнодi у наскрiзних отворах-нiшах лицевої сторони стi- ни, маленькi китицi (“дзвiночки”), що ритмiчно прикрiплялися до аналогiчно профiльованих кра- їв причiлкових та чiльних (торцевих) дошок дво- схилого даху (каплицi сiл Раковець (рис. 7) Бо- городчанського р-ну та Головське Дрогобицького р-ну). Трапляються такi каплицi, у яких фронтон 25Там само. причiлкового даху у своєму загальному вирiшен- нi має Розп’яття (саме або з Пристоячими). Iнодi цi об’ємнi композицiї формованi з гiпсу (у кап- лицi зi с. Смiльна Дрогобицького р-ну), вiдлитi у металi (каплиця зi с. Рихтичi Дрогобицького р-ну), мальованi на силуетно вирiзанiй дерев’я- нiй чи металевiй основi (у каплицi зi с. Тур’є Туркiвського р-ну). Вирiзана дерев’яна основа для живописного зображення Розп’яття у щойно згаданiй спорудi є центром ажурної композицiї, яку часто нази- вають “променева композицiя” або “сонце”. Для вирiзування деталей такої композицiї використано однойменну технiку обробки деревини (її ще на- зивають витiсуванням або вистругуванням), яка полягає у ручному моделюваннi з дерева рiзних форм побутового призначення за допомогою рiз- номанiтних технiчних прийомiв. Технiку вирiзу- вання застосовували i для виготовлення дерев’я- них макiвок, якi завершували конструкцiї дахiв придорожнiх каплиць та слугували основою для хрестiв. Висновки. Пiдсумовуючи сказане, можна стверджувати, що яскраво вираженими засобами формування архiтектурно-декоративного образу галицьких придорожнiх каплиць є поземне пла- нування цих будiвель, архiтектурно-декоративне вирiшення їх корпусiв, стiн (особливо головно- го фасаду), входу та дахiв. Формотворчий аспект останнiх є у таких спорудах найбiльш вартiсним на предмет творення їх стилевостi та вiдповiдно- стi до об’єктiв сакрального характеру. Як будiвельний матерiал, основну формотворчу роль тут вiдiграє деревина. Однак така ситуацiя аж нiяк не зменшує вартостi кам’яних придорож- нiх каплиць. В оздобленнi дерев’яних, а вiдтак i мурованих таких об’єктiв деревина знову посiдає чiльне мiсце. Тут, зокрема, маємо використан- ня таких технiк обробки деревини як вирiзуван- ня, виточування, столярство, рiзьблення та про- фiлювання, де остання набула найпоширенiшого та найвиразнiшого застосування. Загалом зазначаємо, що, власне, завдяки роз- глянутим засобам знаходили своє втiлення на практицi традицiйнi бачення галичан цiлiсної форми придорожньої каплицi як своєрiдного си- нтезуючого середовища мiж сакральною архiтек- турою i побутовими спорудами.

Засоби формування архiтектурно-декоративного образу галицьких придорожнiх каплиць

Репозитарії

Схожі ресурси