Несхитнiсть в життi i науцi

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Павлюк, С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2010
Schriftenreihe:	Народознавчі зошити
Schlagworte:	Ювілеї
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77537
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Несхитнiсть в життi i науцi / С. Павлюк // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 2-8. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77537
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-775372015-03-02T03:02:35Z Несхитнiсть в життi i науцi Павлюк, С. Ювілеї 2010 Article Несхитнiсть в життi i науцi / С. Павлюк // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 2-8. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77537 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Ювілеї Ювілеї
spellingShingle	Ювілеї Ювілеї Павлюк, С. Несхитнiсть в життi i науцi Народознавчі зошити
format	Article
author	Павлюк, С.
author_facet	Павлюк, С.
author_sort	Павлюк, С.
title	Несхитнiсть в життi i науцi
title_short	Несхитнiсть в життi i науцi
title_full	Несхитнiсть в життi i науцi
title_fullStr	Несхитнiсть в життi i науцi
title_full_unstemmed	Несхитнiсть в життi i науцi
title_sort	несхитнiсть в життi i науцi
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Ювілеї
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77537
citation_txt	Несхитнiсть в життi i науцi / С. Павлюк // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 2-8. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT pavlûks neshitnistʹvžittiinauci
first_indexed	2025-07-06T01:46:56Z
last_indexed	2025-07-06T01:46:56Z
_version_	1836860222430248960
fulltext	2 1-2’2010 Народознавчi Зошити Ювiлеї Степан ПАВЛЮК НЕСХИТНIСТЬ В ЖИТТI I НАУЦI Steran PAVLUK. On Steadfastness in Life ande Science. В українському середовищi одвiку шанувались мудрiсть i принциповiсть. Старiйшинами ставали не жорстокi, бездушнi i бездумнi особи, а одно- сельцi з виваженим поглядом, сутнiсною оцiнкою тої чи iншої подiї, рiшучою поведiнкою, грома- дянською вiдвагою. Виписаний Iваном Франком образ Захара Беркута став знаковим з реального життя бойка-верховинця. Непоступливiсть в обе- рiганнi найцiннiшого – батькiвської землi i влас- ної свободи, – властиве було завжди горянино- вi. А ще побутував культ працi – всього можна досягти невтомною, наполегливою дiяльнiстю на будь-якому поприщi: господарському, суспiльно- му, громадському чи культурному. Пiснi карпат- ськi ґрунти колосилися збiжжям, на гiрських лу- ках доглядали худiбку, випасали спритних коней, рунистих овець; умiлi руки зводили неповторнi у своїй красi храми, а сiльськi громади вiдстоюва- ли вiками набутi традицiї, змушували вiдступати напасникiв, надовго затамовуючи непокору оку- пантовi, щоб врештi спробувати визволитись. Розмiрковуючи про творчий спадок тiєї чи iн- шої особи, не кожна з них викликає асоцiацiю на- цiональної масштабностi. Коли вона глибоко за- нурюється лише у специфiку свого талану i до- сягається його реалiзацiї, а на суспiльнi проце- си, якi зорiєнтованi на нацiональне визволення i збереження iсторичної пам’ятi твого народу лише спiвчутливо споглядає за згасанням i знищенням чужинцями спадку твоїх батькiв, то її життя упо- дiбнюється працi недбайливого хлiбороба, в якого спалахнуло завзяття засiяти зелом лан, а щоб йо- го виростити i мати згаданий успiх, забракло i натхнення, i розумiння своєї сутi. Багатьом бра- кувало усвiдомлення необхiдностi своєї активної участi, ба бiльше – розумiння правильностi по- лiтичної дiї задля суспiльного поступу. Родина Романа Кирчiва, як i сам вчений, нiколи не стоя- ла на узбiччi нацiональних справ – завжди в гущi громадських подiй. Активна громадянська пози- цiя вивела її у незаперечнi регiональнi лiдери, без участi якої не вiдбувались вагомi суспiльнi про- грами задля мобiлiзацiї нацiонального духу для грядущих Великих Перемог. Вiдважнiсть, вдум- ливiсть, виваженiсть, неабияка працьовитiсть ста- ли в основi життєвого кредо сьогоднiшнього ювi- ляра Романа Кирчiва, вiдомого українського вче- ного, подвижника сучасних iсторичних подiй на осягнення нацiональної незалежностi й утверд- ження української державностi. Немає сумнiву, що давня бойкiвська родина Кирчiвих, корiння якої, можливо, сягає боярських родин Галицько-Волинської держави, оселившись у дивовижному гiрському куточку серед розло- гої долини р. Стрий, була носiєм традицiйного життєвого набутку мiсцевої людностi, з неподат- ливим характером, особистою гiднiстю i гордiстю за свiй край. Франкiв образ Захара Беркута жив у кожному горяниновi. Панорама селища Корчин. 14 квiтня 1930 р. у молодої бойкiвської па- ри Федора i Стефанiї Кирчiвих народився пер- вiсток, якого назвали Романом. Як старшому iз п’ятьох дiтей, Романовi перепало засвоїти усi до- машнi справи i бути потрiбним батьковi при рiз- них господарських роботах, з яких жила сiм’я. Пожиток у хатi забезпечувався важкою повсяк- СТЕПАН ПАВЛЮК. Несхитнiсть в життi i науцi. 3 денною працею селянських рук. Заодно та пра- ця, оритуалiзована, наповнена своєрiднiстю об- рядодiйств, виконувала мiсiю збереження народ- ної традицiйностi i засвоєння її наступними по- колiннями, як жива канва з минулого у майбутнє. Безпосереднє опанування мiсцевими фольклорно- етнографiчними багатствами знадобиться Кирчi- ву не тiльки в аспектi носiя етнографiчної тради- цiйностi своїм дiтям, але й як поважному вчено- му для її аналiзу у контекстi загальнонародного культурного розвитку. Своєрiдним феноменом нацiонального самозбе- реження можна вважати наявнiсть у кожному українському селi своєї “мiкроелiти”, яка стано- вила стабiльне нацiональне свiдоме середовище. Родина Кирчiвих вiдносилась до великих енту- зiастiв, активiстiв громадсько-культурного жит- тя села Корчина й околичних сiл. Священик Богдар i вчитель Павло Кирчiви – письмен- ники i громадсько-культурнi дiячi, заснували у 1882 р. першу на Сколiвщинi читальню “Просвi- ти”, приятелювали з Iваном Франком. Гостюван- ня Франка у хатi прадiда Романа Кирчiва ста- не родинною легендою. Батько Романа продов- жуватиме постiйно пiдтримувати високий настрiй односельцiв. Нелегко далася шкiльна освiта юнака. Йому довелося зазнати нестерпного щодо українцiв, i зокрема до себе, ставлення рiзних окупацiйних режимiв, яких на його долю випало аж три: поль- ський, нiмецький та росiйський. Почалося на- вчання у початковiй школi с. Корчина у 1936 р. i було продовжене у семилiтнiй школi с. Верхнє Синьовидне, а далi, у 1943 р., – студiї у 3 кла- сi Стрийської гiмназiї. Навчання було перерване з огляду фронтових операцiй напровеснi 1944 р. Тiльки у 1947 р. вдалося закiнчити 10 клас Верх- ньосиньовидненської школи. Особливо дошкульними були роки iнститутсь- ких студiй, становлення в час радянського режи- му. Переслiдування i провокацiї стали буденними у студентському життi нацiонально зорiєнтовано- го юнака. У 1949 р. його вiдрахували з навчан- ня у Дрогобицькому учительському iнститутi з мовно-лiтературного факультету, куди вступив у 1948 р. Приводом для звiльнення стало вiдвiдан- ня Тарасової могили на Чернечiй горi. У 1952 р. з третього курсу Львiвського педiнституту зно- ву буде вiдлучено вiд навчання наполегливого Романа. I тiльки смерть “проклятого торквема- ди” (з вiрша Д.Павличка про Сталiна) дозволила поновитись i закiнчити навчання у Львiвському педiнститутi. Очевидно, що таке суспiльне поневiряння та iдеологiчне переслiдування утверджувало у мо- лодого Романа Кирчiва протидiю, протест про- ти колонiального стану українського народу. Повстансько-визвольний рух не привiв до пе- ремоги у змаганнях за Соборну Державу. Не- достатнiми були iдеологiчна, психологiчна база, органiзацiйнi заходи для успiшних наслiдкiв мi- лiтарних зусиль. Свiдомiй галицькiй iнтелiген- цiї випало нелегке завдання – iнтелектуальни- ми аспiрацiями затримати процес денацiоналiза- цiї, фактично русифiкацiї. Талановитий юнак покидає освiтянську ни- ву (був завучем Батятицької середньої школи Кам’янсько-Буського р-ну) i в 1954 р. вступає в аспiрантуру при кафедрi української лiтератури Львiвського педiнституту та захищає кандидатсь- ку дисертацiю “Комедiї Iвана Франка” у 1960 р. Ще до захисту, у 1958 р., переходить на посаду молодшого наукового спiвробiтника вiддiлу лiте- ратури Iнституту суспiльних наук Академiї наук України. Середовище, в яке вiн потрапив, було високоiн- телектуальним, патрiотичним i шляхетним. Керiв- ник вiддiлу лiтератури Степан Щурат був втiлен- ням найвищих людських чеснот. До творчої працi у вiддiлi були залученi Григорiй Нудьга, Марiя Деркач, Марiя Вальо, Степан Трофимук та iншi науковцi. Молодий вчений наполегливо розглядає проблему українсько-польських взаємин в добу романтизму, коли частина польської iнтелiгенцiї, захопившись романтичними iдеями на хвилi гу- манiстичного настрою, спричинилася до пiзнан- ня народних традицiй, старовинного селянського побуту. На цю тему з’являються одна за одною монографiчнi дослiдження, зокрема “Українiка в польських альманахах доби романтизму” (1965), “Український фольклор у польськiй лiтературi” (1971), “У творчiй спiвдружностi” (1971), ан- 4 1-2’2010 Народознавчi Зошити тологiя “Українською музою натхненнi (польськi поети, якi писали українською мовою)” (1971) та iншi. Налагоджене творче життя в Iнститутi, органi- зоване винятково ерудованою особою, блискучим iсториком, директором академiком Iваном Кри- п’якевичем, гальмується доносами й iнтрижками науково бездарних осiб. Iнститут зазнав погрому – велике число науковцiв звiльнено, у тому числi i Кирчiва, а незабаром лiквiдують i вiддiл лiтера- тури як структурний пiдроздiл. Особлива творча сторiнка у життi Кирчiва припала на тривалий перiод його працi в Му- зеї етнографiї (нинi – Iнститут народознавства НАН України), де ювiляр працює i сьогоднi. Можна тiльки дивуватися стрiмкiй теоретично- методичнiй трансформацiї вченого – вiд засад аналiзу, лiтературно-фольклорного процесу до ме- тодик оцiнки етнографiчних явищ. Такий перехiд могла здiйснити особа високо ерудована, науково органiзована, етично вiдповiдальна за свою твор- чiсть. Роман Кирчiв таким є i нинi у свої 80 – безкомпромiсний у наукових завданнях на- цiональної iсторiї, оптимiст (не без тривоги) у завтрашнiй розбудовi України. Якось в одному з бiографiчних матерiалiв уче- ний пiдкреслить: “Я повинен був переквалiфiку- ватися на етнографа, на що пiшов i час, i не- малi зусилля. Не жалую, бо нова сфера студiй дала менi багато для глибшого осмислення всього комплексу традицiйної народної культури, в тому числi i фольклору, а також лiтератури.” Дебютував Р.Кирчiв у iпостасi вченого- етнографа талановитою книгою “Етнографiчне дослiдження Бойкiвщини” (1978). А далi цiла низка науково вартiсних праць; як роздiли ко- лективних монографiй (“Бойкiвщина”, “Гуцуль- щина”, “Полiсся”) та iншi, так i науковi проб- лемнi статтi. Глибоко обiзнаний з суспiльно-полiтичним, освiтньо-культурним життям Галичини XIX ст., Роман Кирчiв задумав написати фундаментальну працю про феноменальне явище в Галичинi цього перiоду, яким була дiяльнiсть “Руської трiйцi”. I в 1990 р. побачила свiт наступна монографiя вче- ного “Етнографiчно-фольклористична дiяльнiсть “Руської трiйцi”. А через два роки опублiкова- на пiдготовлена i науково опрацьована Кирчiвим визначна пам’ятка української етнографiї i фольк- лористики – “Руське весiлля” Й.Лозинського, за- писаного ще в 1835 роцi. Уже будучи визначним вченим-етнографом, Кирчiв продовжує працю над питаннями українсько-польських лiтературних взаємин, на- слiдком чого стає докторська дисертацiя “Україн- ський фольклор у польськiй лiтературi епохи ро- мантизму”, яку захистив у 1980 р. Роман Кирчiв серед спiвробiтникiв Iнституту. Чимало творчих зусиль вкладено у налагод- ження активного наукового життя вiддiлу етно- графiї, завiдувачем якого його було призначено у 1981 р. Керiвництво колективом авторiв i науко- ве редагування чисельних колективних моногра- фiй займало багато часу. Не шкодував себе про- фесор Кирчiв (професорство отримав у 1994 р.) у пiдготовцi молодої генерацiї вчених. З його легкої руки як наукового керiвника захистило дисертацiї 16 молодих людей. Як у вiддiлi етнографiї, так i у вiддiлi фолькло- ристики була розпрацьована програма дослiджен- ня української фольклорної традицiї, зокрема ще мало пiзнаного фольклору XX ст., який “ви- ражає тяглiсть народної творчої традицiї, пред- ставляє, – на думку вченого, – її нову верству iз властивими їй структурними й змiстово-есте- тичними модифiкацiями та характерними рисами новотворення”. Пiд керiвництвом i за участю Р.Кирчiва про- ведено бiльше пiвтора десятка комплексних нау- кових експедицiй, якi принесли великий i надзви- СТЕПАН ПАВЛЮК. Несхитнiсть в життi i науцi. 5 Учасники Мiжнародного симпозiуму, присвяченого 160-рiччю вiд дня народження Ю.Словацького в Тернополi 8 жовтня 1962 р., Р.Кирчiв – третiй справа, третьому рядi. Всесоюзна наукова конференцiя, Р.Кирчiв стоїть 4-й злiва, у центрi сидить вiдомий росiйський фольклорист Вiра Соколова. Йошкар-Ола 22.X.1986, фольклористична секцiя. 6 1-2’2010 Народознавчi Зошити чайно цiнний етнографiчний та фольклористич- ний матерiал з рiзних мiсцевостей України, особ- ливо Карпат, Прикарпаття i Полiсся. Данi цьо- го матерiалу збагачують наукову основу сучасних народознавчих праць, а також зберiгають непе- рехiдну першоджерельну вартiсть для майбутнiх дослiджень. Наполегливою i послiдовною була i залишаєть- ся праця професора на нивi вiдродження наукової слави НТШ – як члена Президiї i голови секцiї етнографiї та фольклористики, за участю якого секцiя пiдготувала два томи праць. А ще пра- ця на виконання програми у рамках Мiжнародної Комiсiї з вивчення культури i побуту населення Карпат i Балкан (МКККБ) – як член Секре- тарiату та спiвавтор синтези про “збiйницький” фольклор. Ученим-учасникам МКККБ десяти країн Європи iз Кирчiвим працювати легко, – бо вимогливо i вiдповiдально. Значнi творчi заслу- ги привернули увагу Президiї Академiї наук Ви- щої школи, яка обрала професора Кирчiва своїм академiком. У своїй невтомнiй, системнiй науковiй працi вчений почувався щасливим, адже кожна роз- вiдка стосувалася iсторiї, культури, традицiйно- го буття, усної пам’ятi українцiв. Заслуговує на увагу цiлiсний дослiдницький пласт, який стосу- ється творчих бiографiй багатьох постатей укра- їнської iсторiї, культури, науки, серед яких Iван Франко, Володимир Гнатюк, Iван Огiєнко, Iван Вагилевич, Якiв Головацький, Василь Щурат та багато iнших. Участь Романа Кирчiва у багатьох мiжнарод- них симпозiумах, численних наукових конферен- цiях очiкувалась з великим iнтересом, оскiльки вчений завжди висловлював цiкаву i суттєву не- вiдому чи маловiдому наукову сентенцiю, яка сто- сувалася рiзних iсторично-полiтичних епох. Вiн дорожив i дорожить iсторичною правдою. Значимий творчий доробок вченого засвiдчує мiсце Романа Кирчiва, доктора фiлологiчних на- ук, академiка академiї “Вищої Школи”, дiйсного члена Наукового товариства iм. Шевченка, заслу- женого дiяча науки i технiки України серед про- вiдних вчених сучасної України. Яскравою iлюс- трацiєю творчих сил вченого постає вихiд у свiт за останнi декiлька рокiв двох монографiй, одна з яких стосується досi невивченого явища – народ- ного анекдоту “Етюди до студiй над українським народним анекдотом”. У цiлiснiй системi етнiчного самозбережен- ня засобами глибокого етнокультурного духов- ного закорiнення традицiйної культури у спосiб життя, анекдот вiдiграв збадьорюючу мобiлiза- цiйну мiсiю всенародного полiтичного спротиву на колонiальне поневолення сусiднiми держава- ми, а особливо Росiєю, яка агресивно намагалася реалiзувати найбiльш цинiчну полiтичну програ- му на денацiоналiзацiю українцiв. Сюжетна ос- нова, яка складалася з наративу сiмейного i гро- мадського буття i носила колорит добродушно- го гумору та iронiї, змiнювала свiй вектор на соцiально-полiтичний змiст глуму, осуду i нас- мiшки на росiйсько-комунiстичний лад. Цей унiкальний фольклорний жанр малої фор- ми народних оповiдань з коротким, але гострим i драматичним сюжетом недостатньо вивчався в українськiй фольклористицi, а особливо анекдот московсько-комунiстичної доби. Вiдомий вчений фольклорист, етнограф, лiтературознавець Роман Кирчiв успiшно заповнив цю прогалину в укра- їнськiй фольклористицi, пiдготувавши серйозну наукову працю, запропонувавши сучасний теоре- тичний пiдхiд та методологiю у з’ясуваннi соцi- альної, суспiльної, iдеологiчної природи українсь- кого народного анекдоту. Монографiя професора Кирчiва дає зрозумi- ти всю сюжетну повноту народного оповiдання у системi традицiйно-побутової культури українцiв з його тематичним спектром, смiховою палiтрою, стереотипом побутування тощо; звертає увагу на широку смислову палiтру, яка охоплює усю сфе- ру суспiльного буття i особливо гостро, почасти i безкомпромiсно звучить у полiтичнiй тематицi. Жорстока кадебiстська система навела страх помiж людьми у поширеннi правди про суспi- льнi репресiї московського режиму, та у спробi зупинити розповсюдження полiтичного анекдоту виявилась безсилою. Таке враження, що чим вiд- вертiша критика комунiстичної системи була за- кладена у сюжетi народного оповiдання, перека- завши його, тим яскравiше поставала впевненiсть СТЕПАН ПАВЛЮК. Несхитнiсть в життi i науцi. 7 Р.Кирчiв, С.Павлюк, В.Откович на могилi С.Петлюри в Парижi, лютий 1993 р. Урочисте святкування 80-рiччя Р.Кирчiва. Iнститут народознавства НАН України, квiтень 2010 р. 8 1-2’2010 Народознавчi Зошити i надiя на її неодмiнну кончину. Типовий приклад цiєї вiри хоч би у цьому анекдотi. Сталiн розпи- тує ворожку про час своєї смертi, на що вона вiдповiдає: – Помрете перед великим святом... – Чому перед святом, дивується Сталiн? – Бо ваша смерть, як i всiх iнших комунiстич- них правителiв, буде великим святом для народу. Учений, розмiрковуючи про складнощi станов- лення нацiональної держави i реакцiю народу, ви- словлену в анекдотах, запитує: “...Чому самос- тiйна Україна не тiльки не розвивається, а зане- падає, руйнується; чому допущено до керiвниц- тва ворожi їй сили, своєкорисливi, грабiжниць- кi клани: чому тi, що декларують себе нацiонал- патрiотами i на кого найбiльшою мiрою покла- далися загальнi надiї, сваряться i чубляться мiж собою та виявляють дивовижну бездарнiсть i не- спроможнiсть на рiзних дiлянках утвердження, керiвництва i розбудови держави?”. Новий успiх, нове творче досягнення – черго- ва книга Романа Кирчiва “Двадцяте столiття в українському фольклорi”. Дуже iстотним є те, що своєю працею вче- ний певною мiрою продовжив дослiдницький дис- курс своїх попередникiв стосовно рецепцiї iс- торичної дiйсностi в українському фольклорi, зокрема вiдомi студiї на цю тему М.Костома- рова, В.Антоновича, М.Драгоманова, I.Франка, М.Грушевського, i на матерiалi новiтньої доби показав традицiйну тяглiсть i новi якостi проце- су трансформацiї в художнiй свiдомостi народу подiй i явищ свого часу. Важливо, що при цьо- му розкривається перспективний ресурс теми для наступних студiй, вказуються питання, аспекти, iдеї, якi потребують окремого дослiдження, до- даткового пошуку, аналiтичного розпрацювання й поглибленого осмислення. Унiкальний дослiдницький досвiд ученого в сферi багатьох наук окрiм фольклористики, зок- рема студiї в царинi лiтературознавства, етнологiї, проявився у суттєвому поглибленнi теоретичного проникнення у незбагненний процес усної народ- ної творчостi, її iсторичної дiахронної трансмiсiї i соцiально-культурної трансформацiї i просторо- вого поширення. Почуттєвий iмператив, як до- мiнуючий у фольклоризацiї життєво вагомих по- дiй i вчинкiв, на думку дослiдника, розкриває ступiнь етнiчного самоусвiдомлення, ототожнен- ня себе як невiддiльної частки iсторичної пам’ятi українського народу. Народне оспiвування iсто- ричного поступу, героїзацiя визвольного шляху – найщирiша форма спiвпереживання своєї до- лi, а заодно духовної нескоренностi, що проник- ливе розглядається у ще однiй достойнiй працi Романа Кирчiва, зокрема, коли йдеться про ге- роїку повстанських змагань за Волю України, її Соборнiсть. Роман Кирчiв у пропонованiй працi подав цi- лiсну програму наукового осягнення феномену народної словесної творчостi українцiв, розкрив можливi iсторично детермiнованi змiни сучасно- го процесу фольклорного но-вотворення, показав динамiку перенесення фольклорних традицiй iз сiльського середовища у мiський масив тощо. Степан Павлюк i Роман Кирчiв. Синхронно з несхитнiстю, як засадничим жит- тєвим принципом, у професора Кирчiва домiну- вала шляхетнiсть, як громадянська i професiйна вiдповiдальнiсть за свої дiї i вчинки, вiн праг- нув i вiрив у соборнiсть української нацiї, а сьо- годнi дбає про її державницьке утвердження на основi iсторичної пам’ятi i величної культурно- традицiйної спадщини.

Несхитнiсть в життi i науцi

Institution

Ähnliche Einträge