Фольклористичний доробок Романа Кирчiва у XXI ст.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автори:	Кузьменко, О., Пастух, Н., Харчишин, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2010
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Ювілеї
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77538
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Фольклористичний доробок Романа Кирчiва у XXI ст. / О. Кузьменко, Н. Пастух, О. Харчишин // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 9-22. — Бібліогр.: 67 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77538
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-775382015-03-02T03:01:56Z Фольклористичний доробок Романа Кирчiва у XXI ст. Кузьменко, О. Пастух, Н. Харчишин, О. Ювілеї 2010 Article Фольклористичний доробок Романа Кирчiва у XXI ст. / О. Кузьменко, Н. Пастух, О. Харчишин // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 9-22. — Бібліогр.: 67 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77538 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Ювілеї Ювілеї
spellingShingle	Ювілеї Ювілеї Кузьменко, О. Пастух, Н. Харчишин, О. Фольклористичний доробок Романа Кирчiва у XXI ст. Народознавчі зошити
format	Article
author	Кузьменко, О. Пастух, Н. Харчишин, О.
author_facet	Кузьменко, О. Пастух, Н. Харчишин, О.
author_sort	Кузьменко, О.
title	Фольклористичний доробок Романа Кирчiва у XXI ст.
title_short	Фольклористичний доробок Романа Кирчiва у XXI ст.
title_full	Фольклористичний доробок Романа Кирчiва у XXI ст.
title_fullStr	Фольклористичний доробок Романа Кирчiва у XXI ст.
title_full_unstemmed	Фольклористичний доробок Романа Кирчiва у XXI ст.
title_sort	фольклористичний доробок романа кирчiва у xxi ст.
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Ювілеї
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77538
citation_txt	Фольклористичний доробок Романа Кирчiва у XXI ст. / О. Кузьменко, Н. Пастух, О. Харчишин // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 9-22. — Бібліогр.: 67 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT kuzʹmenkoo folʹklorističnijdorobokromanakirčivauxxist AT pastuhn folʹklorističnijdorobokromanakirčivauxxist AT harčišino folʹklorističnijdorobokromanakirčivauxxist
first_indexed	2025-07-06T01:46:59Z
last_indexed	2025-07-06T01:46:59Z
_version_	1836860225625260032
fulltext	ОКСАНА КУЗЬМЕНКО, НАДIЯ ПАСТУХ, ОЛЬГА ХАРЧИШИН. Фольклористичний... 9 Ювiлеї Оксана КУЗЬМЕНКО, Надiя ПАСТУХ, Ольга ХАРЧИШИН ФОЛЬКЛОРИСТИЧНИЙ ДОРОБОК РОМАНА КИРЧIВА У XXI СТ. Oksana KUZMENKO, Nadiya PASTUKH, Olha KHARCHYSHYN. On Roman Kyrchiv’s Folkloristic Achievement in XXI th Century. Роман Кирчiв належить до тiєї величини вче- них, творчi iдеї яких формують перспективнi на- прямки дослiдження у вiтчизнянiй науцi, спря- мовують сучасну наукову думку у вагоме ре- зультативне русло. В останнє десятилiття уче- ний виступив потужним генератором iдей в ук- раїнськiй фольклористицi, заклавши надiйнi пiд- валини для подальших дослiджень. Намагаючись вивести українську фольклористику на широкий шлях сучасних теоретичних надбань, Р.Кирчiв, передусiм, послiдовно працює над заповненням низки бiлих плям i лакун, якi до сьогоднi ще iснують у рiзних її дослiдницьких напрямках. У своїх наукових статтях та монографiях вiн розпра- цьовує ряд актуальних та новацiйних проблем, а також заохочує до їхнього вирiшення i своїх мо- лодших колег та аспiрантiв. У цiй статтi ставимо перед собою мету проана- лiзувати науковий доробок професора Р.Кирчiва саме за цей вiдтинок часу. Оскiльки його основнi попереднi працi1 вже були достатньо поцiнованi i зайняли гiдне мiсце в українськiй народознав- чiй науцi, актуальнiсть та новизну нашої розвiд- ки вбачаємо у тому, щоб представити аналiтич- не узагальнення найвагомiших досягнень ученого саме з останнього десятирiччя. Головне завдан- ня – це оцiнка праць вченого пiд кутом зору їх теоретично-методологiчного значення для фольк- 1Кирчiв Р. Український фольклор у польськiй лiтерату- рi (1971); Етнографiчне дослiдження Бойкiвщини (1978); Етнографiчно-фольклористична дiяльнiсть “Руської трiйцi” (1990) та багато iнших. лористичних дослiджень, що були апробованi са- мим автором та його школою. Вiдправною точкою у стратегiчному курсi укра- їнської фольклористики у ХХI ст. можна вважати програмну працю Р.Кирчiва “Фольклор у системi новочасної української культури (Основнi аспек- ти предметного окреслення проблеми)” (Записки НТШ, 2001, Т. CCXLII), в якiй учений накрес- лює основнi теоретично-методологiчнi концепти, доконечнi для сучасних дослiджень фольклору. Широкий дiапазон та системну цiлiснiсть постав- лених теоретичних проблем вiддзеркалює вже са- ма структура працi, де серед перших параграфiв – “Фольклор як словесна культура”, “Питання сучасного фольклоротворення i ознак фольклор- ностi словесної новотворчостi”; “Трансмiсiя i ре- ґенерацiя традицiйного фольлору”; “Збереженiсть фольклорного середовища”; “Новi культурнi кон- тексти i новий синкретизм сучасного українського фольклору”; “Нова соцiалiзацiя фольклору. Вплив культури мiста на усну словеснiсть села”; “Нове у твореннi, поширеннi i функцiонуваннi фольклор- ного тексту” та iншi. Уже сама постановка таких проблем визначає основний акцент на баченнi та аналiзi новозмiн у традицiйнiй тканинi словесної культури. Та досвiдчений учений не обмежуєть- ся голими теоретизуваннями, а своїми подальши- ми працями веде до глибокого та аргументованого аналiзу фольклорних джерел, явищ усної традицiї та новотворчостi. Послiдовно опираючись на тверду методологiч- ну базу класичної української та новочасної сло- в’янської фольклористики (I.Франка, М.Драго- манова, В.Гнатюка, Ф.Колесси, В.Проппа, Б.Пу- тiлова, К.Чистова, В.Гусєва, Я.Кшижановсько- го, П.Ковальського. Д.Сiмонiдес та iнших), Ро- ман Кирчiв продукує iдеї до подальшого ос- мислення актуальних питань теорiї художньої й традицiйно-побутової культури українцiв. Учений погоджується iз думкою тих дослiдникiв, якi ро- зумiють необхiднiсть поєднання фiлологiчної i ет- нологiчної методик у ходi вирiшення конкретних завдань щодо вивчення фольклору як словесної культури. Дослiдник застановляється на тому, що “таке поєднання необхiдне не тiльки щодо освiт- лення сучасного стосунку фольклору до iнших сегментiв традицiйно-побутової культури, але й до новочасних реалiй суспiльно-полiтичного жит- тя та професiйної культури”2. Ця думка справ- 2Кирчiв Р. Фольклор у системi новочасної української 10 1-2’2010 Народознавчi Зошити джується щоразу, коли виникає нове яскраве ку- льтурне явище, яке потребує адекватного про- читання текстiв, оцiнки його можливостей. Для прикладу, варто згадати фольклор Помаранчевої революцiї, що задекларував себе потужним спала- хом оновленої народної сатирогумористики у фор- мi рiзних жанрiв. Роман Кирчiв розглядає широке рiчище фольк- лорного процесу в усiй його повнотi та багатови- мiрностi, у мiнливостi його форм та нетлiннос- тi його iснування. З одного боку, учений не раз пiдкреслює, що саме традицiйний фольклор є тим субстратом, який зрештою визначає русло фольк- лорного процесу. З огляду на дещо вiдчутну сьо- годнi погорду деяких дослiдникiв у ставленнi до так званих традицiйних жанрiв українського фо- льклору та їхнє надмiрне захоплення усiм, що має частку iнтер-, крос- чи пост-, тези Р.Кирчiва про багатство, значущiсть та визначальний характер традицiйних жанрiв у загальнiй системi не лише українського фольклору, а й новочасної культури звучать дуже актуально. З iншого боку, вчений одним iз перших звернув спецiальну увагу на так званi “неканонiчнi” фольклорнi явища в україн- ськiй культурi, як наприклад, новотвори ХХ ст. чи мiський фольклор, тим самим предметно запе- речив нещодавнє щодо них скептичне чи навiть презирливе ставлення ряду дослiдникiв. У новому контекстi буття фольклорної тради- цiї очевидною є потреба виявити, сформулюва- ти чи вiдкорегувати нормативнi ознаки фольклор- ностi у сучаснiй новотворчостi, зокрема щодо та- ких категорiй, як уснiсть та анонiмнiсть, а також традицiйнiсть. I тут Р.Кирчiв говорить про тяг- лiсть української фольклорної традицiї у ХХ ст., яка пiдлягала очевидним iсторично детермiнова- ним змiнам, але всупереч рiзним полiтично зу- мовленим перешкодам, що впливали на природ- ний процес передачi та мiжпоколiнної трансмiсiї, зберегла прикметнi типологiчнi ознаки. Однiєю з найважливiших причин цього, на думку фолькло- риста, є внутрiшня потреба українського народу до збереження живого зв’язку iз традицiйнiстю, що є притаманною прикметою його етнопсихоло- гiчного менталiтету3. культури (Основнi аспекти предметного окреслення про- блеми) // Записки НТШ.– Т. CCXLII.– Львiв, 2001.– С. 273. 3Там само.– С. 277. Джерелознавчi напрацювання Роман Кирчiв послiдовно утверджує в нау- цi принцип дотримання спадкоємностi поколiнь, уважного ставлення до наукових напрацювань по- передникiв. Зокрема, як глибоко фаховий знавець з iсторiї фольклористики учений застановився над вирiшенням важливого завдання – оприлюднення в книжкових виданнях цiнних пам’яток ранньої української етнографiї i фольклористики з мало- доступних, переважно архiвних, джерел. Таку ро- боту Р.Кирчiв розпочав ще в 1990-их рр. iз пе- ревидання “Руского весiля” Йосипа Лозинського – працi, вперше опублiкованої польським алфавi- том у Перемишлi 1885 р. На основi першодру- ку, але сучасним українським алфавiтом Р.Кир- чiв видає перший найповнiший опис українського весiлля з обрядовими пiснями, матерiали до яко- го Й.Лозинський збирав у 1831–33 рр. на “по- рiвняно невеликiй територiї правобережного пе- ремишльського Надсяння”4. Учений справедливо зауважує у ґрунтовнiй передмовi до видання, що книга Лозинського – “не просто збiрник, а й до- слiдження... Подаючи обрядовi весiльнi пiснi чи описуючи народнi обрядовi дiйства, автор не об- межився звичайною емпiричною фiксацiєю чи ко- нстатуванням, а намагався звести матерiал в пев- ну систему, показати його в певному аналiтично- му освiтленнi”5. Пiсля багатолiтньої затримки у видавництвi в 2003 р. вийшла у свiт збiрка “Народнi пiснi в записах Григорiя Iлькевича”, яку пiдготували до друку Р.Кирчiв та Г.Дем’ян переважно на основi архiвних матерiалiв. У вступнiй статтi Р.Кирчiва “Григорiй Iлькевич” (c. 5–18) уперше розкри- то значення збирацької i фольклористичної дiя- льностi одного з її зачинателiв в Галичинi, ак- тивного дiяча культурного вiдродження першої пол. ХIХ ст. Зокрема, Р.Кирчiв у притаманнiй для нього манерi глибокопроникливого та аргу- ментованого письма простежив та уточнив, що матерiали Г.Iлькевича, здебiльшого без зазначен- ня особи записувача та паспортiв записiв, увi- йшли до вiдомих збiрок фольклору Вацлава з Олеська (Львiв, 1833), Жеготи Паулi (1839), Я.Головацького (1878). Близько десятка пiсень 4Кирчiв Р. Цiнна пам’ятка української етнографiї та фольклористики // Лозинський Й.I. Українське весiлля / Опрацюв. тексту, упорядк. i вступ. ст. Р.Ф.Кирчiва – К.: Наук. Думка, 1992.– С. 19. 5Там само.– С. 14. ОКСАНА КУЗЬМЕНКО, НАДIЯ ПАСТУХ, ОЛЬГА ХАРЧИШИН. Фольклористичний... 11 iз матерiалiв Г.Iлькевича вмiщено у “Русальцi Днiстровiй” (1837). Вiдзначено наукову вартiсть збiрки весiльних пiсень Г.Iлькевича (1833), що є найранiшим коротким описом весiлля з пiсня- ми з Коломийщини; особливу цiннiсть iсторичних пiсень та балад, що “стали дуже вагомим фольк- лористичним документом побутування на захiд- ноукраїнських землях, зокрема на Покуттi, ба- гатьох загальноукраїнських iсторичних пiсень”6. Далi Р.Кирчiв проаналiзував видання “Галицькi приповiдки i загадки, зiбранi Григорiєм Iлькеви- чем” (1841), що було однiєю з перших збiрок на- родних паремiй в українськiй та слов’янськiй фо- льклористицi, а також iншi напрацювання “ревно- го дослiдника народних старожитностей”, як на- звав Г.Iлькевича Ж.Паулi. Збiрка “Народнi пiс- нi в записах Григорiя Iлькевича” вiдкрила зруч- ний доступ дослiдникам українського фольклору до цiнного першоджерела iз суттєвими науковими коментарями, уточненнями маловiдомих контекс- тiв записiв. З метою усунення наукових неточностей, що склалися щодо iдентифiкацiї раннiх записiв фольклору, Р.Кирчiв опублiкував розвiдку “Чий запис пiснi про Романа й Оленочку в “Русал- цi Днiстровiй!”7. У нiй акцентує на ще од- нiй визначнiй постатi українського нацiонально- культурного руху в Галичинi першої пол. ХIХ ст. – Миколi Верещинському. Як з’ясовує автор у ходi глибокого аналiзу, пiсню про Романа й Оленочку, яку I.Франко помилково залiчив до записiв I.Вагилевича, а М.Возняк – до за- писiв Г.Iлькевича, насправдi записав i, можли- во, сам виконав у власнiй лiтературнiй обробцi М.Верещинський. Таким чином, як виявляється, ця особа була не тiльки жертводавцем-меценатом видання “Русалки Днiстрової”, а й його активним спiвтворцем та спiвавтором. Треба сказати, що Р.Кирчiв, розумiючи ваго- мiсть наукових напрацювань ранньої галицької фольклористики, доклав багато зусиль для пiд- готовки до друку фундаментальної за своїм за- думом, але незавершеної працi Iвана Вагилевича 6Кирчiв Р. Григорiй Iлькевич // Народнi пiснi в за- писах Григорiя Iлькевича / Вступ. ст. Р.Ф.Кирчiва; упо- рядкування, примiтки Г.В.Дем’яна, Р.Ф.Кирчiва.– Львiв, 2003.– С. 10. 7Кирчiв Р. Чий запис пiснi про Романа й Оленочку в “Русалцi Днiстровiй”? // Народознавчi Зошити.– 2000.– № 3.– С. 465–472. “Слов’янська символiка”, що зберiгається у Вiд- дiлi рукописiв ЛНБ iм. В.Стефаника. У рукопис- нiй монографiї представлено перше (написане ще у 30–40-тi рр. ХIХ ст.) найповнiше i до сьогоднi неперевершене дослiдження слов’янської символi- ки, яке вже другу сотню рокiв залишається зак- ритим для широких читацьких кiл. Однак через низку несприятливих обставин, що унеможливи- ли фiнансування цього проекту, поки що видання рукопису залишається справою майбутнього. Успiшним виходом у свiт увiнчалась iнша пра- ця Р.Кирчiва в дiлянцi джерелознавства – пiдго- товка та видання “Нарису української мiфологiї” Володимира Гнатюка8. Цей проект можна вва- жати за взiрець видання та перевидання праць класикiв, де за основу береться рукописне першо- джерело (не якiсь iншi похiднi версiї), з повним збереженням його автентичностi (лише з узго- дженням до правил сучасного правопису) та нау- ково доцiльною реконструкцiєю тих частин, що її потребують. У виданнi максимально врахованi задуми самого автора. Наприклад, як i плану- вав В.Гнатюк, книга проiлюстрована рисунками Олени Кульчицької. Завдяки продуманiй уступ- нiй розвiдцi Р.Кирчiва праця В.Гнатюка прочиту- ється на широкому тлi української i слов’янської мiфологiяни вiд найдавнiших часiв до сьогодення, постає новаторською як “конструктивною спро- бою цiлiсного бачення української мiфологiї, так i багатством фактичного матерiалу, його освiтлен- ням та iнтерпретацiєю”9. Схвалюючи науковi засади В.Гнатюка, про- фесор Кирчiв водночас висловлює й утверджує в науцi власнi принципи, наприклад, вiдмову вiд “далекосяжних теоретизувань та всiляких, за висловом I.Франка “мiфологiчних фантазувань”, опертя на фактичний матерiал з усiєї етнiчної те- риторiї України, його систематику та обґрунто- ване аналiтичне опрацювання10. Зупиняючись на вагомих здобутках В.Гнатюка у “Нарисi україн- ської мiфологiї”, Р.Кирчiв справедливо наголошує на високiй метi свого знаменитого попередника – цiєю працею пробудити iсторичну пам’ять україн- 8Гнатюк В. Нарис української мiфологiї / Пiдготовка та опрацювання тексту, вступна стаття i примiтки профе- сора, докт. фiлол. наук Романа Кирчiва.– Львiв: Iнститут народознавства, 2000.– 264 с. 9Кирчiв Р. Мiфологiяна Володимира Гнатюка // Гна- тюк В. Нарис української мiфологiї...– С. 33. 10Там само.– С. 13. 12 1-2’2010 Народознавчi Зошити цiв, навернути їх до пiзнання глибин свого корiн- ня й етнокультурної спадщини. Таким є й науко- ве кредо нашого шановного Ювiляра – професора Романа Кирчiва. Крiм необхiдностi видання праць класикiв, Р.Кирчiв, як вже зазначалось, усвiдомлює по- требу наповнення фактологiчної фольклорної бази записами рiзних жанрiв з рiзних регiонiв України. Кожна можливiсть оприлюднення нових текстiв є справою науково доцiльною. Iз такого погляду слiд розглядати пiдготовану професором Кирчi- вим до друку збiрку “Коломийки з села Верхня. Записи здiйснив та коментарi приготував Ми- кола Климишин”11. У передмовi “Цiнний внесок” вчений у контекстi висвiтлення iсторiї дослiджен- ня коломийки звертає увагу не лише на фолькло- ристичне, а й на лiнгвiстично-дiалектологiчне, ет- нографiчне, краєзнавче значення збiрки. Нарештi слiд зауважити, що у напрямку поповнення дже- рельної бази українського фольклору Р.Кирчiв зробив багато як науковий керiвник дисертацiй- них дослiджень, спрямованих передусiм на влас- нi польовi записи фольклору. За результатами цих дослiджень вийшли у свiт збiрники фольк- лору, витриманi в академiчному форматi, в яких Р.Кирчiв виступив науковим редактором12. Регiональне i загальнонацiональне Вiдштовхуючись вiд тези “фольклорна тради- цiйна культура у своєму наповненi завжди ре- гiональна i локальна”, спробуємо окреслити те- орiю регiонального та загальнонацiонального у фольклорi, якою почав активно цiкавитися Ро- ман Кирчiв ще у 1970-их рр. Своєрiдним пiд- сумком цього довготривалого осмислення стала книга “Iз фольклорних регiонiв України” (Львiв, 2002), яку автор iз притаманною йому скромнi- стю означив як “збiрка статей, розвiдок i нари- сiв”. Читачевi, що похапцем перегляне передмову i ознайомиться за змiстом iз структурою, справдi може здатися, що йдеться про добiрку вибраних 11Коломийки з села Верхня. Записи здiйснив та ко- ментарi приготував Микола Климишин / Вступ. ст. Р.Кирчiва.– Львiв: Наукова товариство iм. Шевченка, 2000.– 168 с. 12Народна пiсеннiсть пiдльвiвської Звенигородщини / Записала i впорядкувала Ольга Харчишин; Нотнi транс- крипцiї Василя Коваля; Наук. редактор Р.Кирчiв.– Львiв: Iнститут народознавства НАН України, 2005.– 351 с.; Стрiлецькi пiснi / Упор., запис, вступ. ст., комент. та додат. О.М.Кузьменко.– Львiв: Iнститут народознавства НАН України, 2005.– 640 с. статей про фольклорну традицiю рiзних регiонiв. Але за бiльш уважного перегляду стає зрозумiло, що запропонована праця мiстить найґрунтовнiшу та найстрункiшу на сьогоднi в теорiї фольклорис- тики концепцiю регiонального та загальнонацiо- нального, а також пропонує оптимально ефектив- ну схему для проведення локально-регiональних дослiджень. Досвiд польового обстеження низки етногра- фiчних регiонiв України, ретельне вивчення наяв- них в архiвах та збiрниках фольклорних матерiа- лiв i, звичайно, незмiнно глибока обiзнанiсть iз вiдповiдними теоретико-методологiчними напра- цюваннями фольклористiв-попередникiв створили той сприятливий ґрунт, на якому виростають гли- бокi висновки вченого щодо органiчного зв’язку рiзних регiональних традицiй у межах загально- української цiлiсностi, щодо конкретних способiв об’єктивiзацiї локально-регiонального в українсь- кому фольклорi, щодо структури та логiки розгор- тання майбутнiх наукових осмислень такої проб- леми тощо. Важливо, що концепцiя не залишає- ться голою теорiєю, оскiльки її засади реалiзую- ться на практицi у дослiдженнях фольклорної ку- льтури бойкiв, гуцулiв, лемкiв, полiщукiв, частко- во – пiдляшан та холмщакiв, даючи наочний при- клад для проведення дослiджень такого характе- ру. Тематику регiональних студiй доповнює спе- цiальна розвiдка Р.Кирчiва про Опiлля та низка статей, якi вмiщенi у словнику-довiднику “Укра- їнська фольклористика”13 (Тернопiль, 2008). У них коротко дано характеристику iншим регiонам i мiсцевостям (Закарпаття, Волинь, Надсяння, Подiлля, Покуття, Пiдляшшя, Надднiпрянщина, Донеччина, Донщина та iншим) з прицiлом на вивчення їх своєрiдної духовної спадщини. У згаданiй вище працi “Iз фольклорних регiо- нiв” Р.Кирчiв першим в українських фолькло- ристицi ставить питання про можливiсть та на- укову доцiльнiсть фольклористичного районуван- ня України (поряд, скажiмо, зi звичним iсторико- етнографiчним) та – що найважливiше – мо- делює картосхему фольклорних районiв Украї- ни, у якiй виокремлює тридцять сегментiв14. За- 13Українська фольклористика. Словник-довiдник / Укла- дання i заг. ред. М.Чорнопиского. – Тернопiль: Пiдруч- ники i посiбники, 2008.– С. 59, 138–139, 261, 298–299, 310–311 та iн. 14Кирчiв Р. Iз фольклорних регiонiв України: Нариси i статтi.– Львiв: Iнститут народознавства НАН України, ОКСАНА КУЗЬМЕНКО, НАДIЯ ПАСТУХ, ОЛЬГА ХАРЧИШИН. Фольклористичний... 13 уважмо, що основною одиницею подiлу постає фольклорний район, звiсно, не в адмiнiстративно- територiальному значеннi. Оперта передусiм на наявному досвiдi етнографiчного та дiалектно- говiркового районування, схема водночас врахо- вує “iншi чинники, що впливали i позначили- ся певною мiрою на територiальнiй локалiзацiї фольклорних явищ i їх рiзних ознак, зокрема iсто- ричнi, суспiльно-полiтичнi, природно-географiчнi, економiчнi”15. Учений наголошує на тому, що цiєю карто-схемою лише окреслює ймовiрнi про- сторовi контури районiв українського фольклору. Без вагань провести лiнiю меж зможуть вже по- слiдовники, попередньо картографувавши геогра- фiю поширення i локалiзацiї фольклорних явищ. Видiленi сегменти регiональної фольклорної тра- дицiї, як зазначає Р.Кирчiв, рiзнi за змiстовим статусом i походження. Для прикладу, у межах окремо задекларованого Закарпаття живуть гу- цули, бойки, лемки, проте довголiтня вiдмежова- нiсть цих етнографiчних груп вiд основного маси- ву та вплив на їхню культуру iноетнiчного середо- вища iстотно позначився на фольклорнiй культу- рi, що й дозволило видiлити цей край як окремий фольклорний район16. Принагiдно варто зверну- ти увагу на притаманне дослiдниковi вмiння, не- квапливо йдучи вiд покликання до покликання, вiд дефiнiцiї до дефiнiцiї, визбирувати i складати в один виразний малюнок iсторiю появи в науцi якоїсь назви чи поняття, траєкторiю вiдточування смислу, що лежить у їх основi. Серед прикладiв – розплутування клубка щодо появи назв окремих регiонiв, як-от Опiлля17. Погляд на локально-регiональне обличчя фольклорної традицiї ускладнюється розумiнням того, що кожен такий сегмент загальнонацiональ- ної уснословесної культури не є незмiнним, раз i назавжди застиглим. Фольклорна традицiя по- стає як мозаїчна картина калейдоскопу, що мiни- ться легким порухом руки. Вiдтак переливи ок- ремих скелець потрiбно схоплювати у безкiнеч- ному русi та лише в ансамблi усього малюнку. Отож, у своїй працi учений побiжно iз регiона- льними особливостями фольклорної традицiї по- 2002.– С. 33. 15Там само.– С. 24. 16Там само.– С. 26. 17Кирчiв Р. Опiлля як етнографiчно-фольклорний ре- гiон України // Народознавчi Зошити.– 2005.– Зош. 1–2.– С. 50–59. всякчас фiксує стадiальнi вiдмiнностi у нiй, по- в’язанi з динамiкою народної уснословесної ку- льтури. Попередньо в статтi “Фольклор у сис- темi новочасної української культури...” дослiд- ник уже зосереджував свою увагу на глобаль- них тенденцiях у розвитку новочасного фольк- лору, як-от: на впливi письмової, масової, попу- лярної культури; на посиленнi соцiалiзацiї новiт- ньої верстви фольклору, на його iнклюзивностi в етнокультурному просторi. I тут спостереження Р.Кирчiва йшли в єдиному руслi з думками свi- тової фольклористики, у якiй стверджується зок- рема, що “колективна духовна свiдомiсть народу здатна вiдображати ситуацiї чи кризи як iмпульси сучасностi”18. На рiвнi локально-регiональному, у свою чергу, помiтнi такi ознаки руху фольк- лорної традицiї в часi, як стирання її локально- регiональних прикмет, розширення фольклорного репертуару етнографiчної групи iз загальноукра- їнського фонду, поступове звiльнення обрядового фольклору вiд ритуального навантаження та ка- лендарного прикрiплення, послаблення оповiдної традицiї, стирання дiалектної забарвленостi мови фольклору тощо. Теоретичнi мiркування у вступнiй статтi, а та- кож практичне їх застосування у подальших роз- вiдках про бойкiв, гуцулiв, лемкiв, полiщукiв до- зволяють збагнути, на яких рiвнях об’єктивiзує- ться регiональна специфiка фольклору та якими чинниками вона зумовлена. Бiльш чи менш ви- разнi особливостi мiсцевої фольклорної традицiї виявляємо, передусiм, на рiвнi жанрової морфо- логiї. Тут, на думку вченого, диференцiйними є такi моменти: розбiжностi у жанровiй “номенк- латурi” кожного району; неоднакова ґенеза ок- ремих жанрiв (автохтоннiсть / неавтохтоннiсть; традицiйнiсть / нетрадицiйнiсть); рiзний ступiнь розвинутостi того чи того жанру або жанрово- тематичного пiдроздiлу; неоднакова збереженiсть окремих жанрiв чи жанрово-тематичних груп; на- явнiсть / вiдсутнiсть (чи рiзна частотнiсть по- бутування) тих жанрiв, що становлять “архаїку” жанрової системи; неоднаковий ступiнь пошире- ння (популярностi) певних жанрiв у рiзних мiс- цевостях; рiзна мiра участi населення певного ре- гiону у твореннi i модифiкацiї конкретних жанро- 18Велев I. Фольклор i фольклористика – традицiя чи сучаснiсть // Народна Tворчiсть та Eтнографiя.– Спе- цвипуск: Македонська фольклористика.– 2009.– № 3.– С. 86–87. 14 1-2’2010 Народознавчi Зошити вих пiдроздiлiв народної поезiї; рiзнi конфiгурацiї жанрових взаємовпливiв (мiжжанрова дiалекти- ка)19 тощо. Як бачимо, дослiдник iз властивою йому глибиною та всеохопнiстю зумiв вичерпно схарактеризувати усi можливi розходження жа- нрового обличчя окремих фольклорних районiв. Заразом глибоким i науково вагомим є наголос Романа Кирчiва на значеннi у фольклорному ре- пертуарi окремого регiону iсторичної пiснi – жан- ру, що утримує та водночас актуалiзує iсторичну пам’ять народу i є важливим iндикатором нацiо- нальної єдностi локально-регiональних культур. Слiдуючи вiд нарису до нарису за мiркування- ми фольклориста, помiчатимемо, як iз перемiщен- ням вiд периферiї до центру основного етнiчного масиву зростатиме увага до iсторичної пiснi. Iншим важливим iндикатором регiональної приналежностi, на думку фольклориста, виступає тематичний, зокрема сюжетно-мотивний фонд ра- йону, позаяк: 1) кожна локально-регiональна тра- дицiя має свої прiоритетнi i, навпаки, непопуляр- нi мотиви i сюжети; 2) загальноукраїнський пi- сенний мотив чи сюжет “приживається” на мiс- цевому ґрунтi, отримуючи змiстовi чи формальнi нюанси. Скажiмо, звертає увагу дослiдник на ве- лику розповсюдженiсть на Бойкiвщинi пiсень про жiночу недолю, якi до того ж саме на цьому те- ренi позначенi особливою згущенiстю фарб. По- яснити таке явище, на думку Р.Кирчiва, можна надто тривалим “пануванням в укладi родинно- го життя патрiархальних традицiй, згiдно з яки- ми становище жiнки було винятково важким i безправним”20. Локально-регiональне виявляє себе, звичайно ж, i на рiвнi художньо-виражальних прийомiв i засобiв. Скажiмо, прийом рефренностi, як заува- жує фольклорист, особливо поширений в обря- довiй пiсенностi Полiсся, що ще раз засвiдчує архаїчну магiчну сутнiсть обрядового спiву по- лiщукiв21. Доцiльною та науково продуктивною (як показують вже подальшi дослiдження)22 є та- кож увага дослiдника до топонiмної номенклату- ри регiону, завдяки якiй маркуються найважли- 19Кирчiв Р. Iз фольклорних регiонiв України...– С. 19, 122. 20Кирчiв Р. Iз фольклорних регiонiв України...– С. 82–83. 21Там само.– С. 240. 22Пастух Н. Львiв у весiльнiй обрядовiй пiсенностi українцiв // Народознавчi Зошити.– 2005.– № 5–6.– С. 510–522. вiшi точки того чи iншого фольклорного району. У своїх “Нарисах” Р.Кирчiв неодноразово наво- дить випадки, коли загальноукраїнський пiсенний мотив чи сюжет прив’язується до територiально близьких мiст i мiсцевостей, апелює до поближ- нiх рiк, згадує навколишнi гори, набуваючи у та- кий спосiб неповторного регiонального колориту. Визбиранi приклади створюють виразну картину залежностi топонiмного наповнення фольклорного тексту вiд територiї його побутування. Такими ж залежними виявляються наявнi у текстах фольк- лору самоназви на позначення рiдної етнографi- чної групи (бойки, бойкинi на Бойкiвщинi)23 чи етнонiми, що називають представникiв iнших на- родiв, з якими українцi стикалися територiально чи шляхом економiчних контактiв (вiрмени, вiр- меночки на Гуцульщинi)24. Принагiдно вказує Р.Кирчiв i на чинники, яки- ми вмотивованi розбiжностi у фольклорi рiзних регiонiв, серед яких – особлива iсторична до- ля регiону, його своєрiдне географiчне обличчя, особливе мiсце на картi, яке визначає сусiдiв, а також комунiкативну валентнiсть району (мож- ливостi досягти певних комунiкативних каналiв), нюанси господарської дiяльностi та матерiальної культури, характерологiчнi риси сiмейного, гос- подарського побуту тощо. У свою чергу, автор також намагається звернути увагу на зовсiм не вiдомi i не вивченi механiзми зв’язку рiзних ре- гiональних культурних традицiй в умовах багато- вiкового розмежування української землi кордо- нами, рiзними економiчними та культурними орi- єнтацiями та впливами. Пiд час аналiзу фольклорної традицiї регiону Р.Кирчiв застосовує й гендерний пiдхiд. Зокре- ма, характеризуючи усну словеснiсть Українсько- го Полiсся, наголошує на винятковiй дiєвiсть жi- нок у фольклорному процесi25, а вiдтак конста- тує рiзке зниження так званих чоловiчих пiсень та вiдносну аполiтичнiсть фольклорної тематики ХХ ст. в цьому регiонi. Дослiджуванi локально-регiональнi фольклорнi явища послiдовно висвiтлюються в контекстi тiс- них внутрiшньоетнiчних зв’язкiв. Важливо наго- лосити, що Р.Кирчiву у статтях вдається вправно пройти мiж Сцiллою регiонального партикуляриз- му, абсолютизацiї мiсцевих особливостей певних 23Кирчiв Р. Iз фольклорних регiонiв України...– С. 87. 24Там само.– С. 151. 25Там само.– С. 218. ОКСАНА КУЗЬМЕНКО, НАДIЯ ПАСТУХ, ОЛЬГА ХАРЧИШИН. Фольклористичний... 15 регiонiв, та Харибдою безпiдставної екстраполя- цiї регiональних чи локальних явищ на iнтеррегiо- нальний простiр. Для цього дослiдник вмiє знахо- дити i залучати як iлюстративний матерiал цiкавi, iнколи дивовижнi своєю переконливiстю прикла- ди органiчної єдностi фольклору всiх регiонiв чи, навпаки, зразки виразної локально-регiональної зумовленостi (наприклад, побутування народної колядки про будiвництво Київської Софiї у бойкi- вському селi Мшанцi)26 чи вiдсутнiсть гуртового спiву на Гуцульщинi, де вiддаленi один вiд одно- го двори та вiдповiдно слабкi форми громадського спiвжиття)27. Для пiдтвердження генетичної спо- рiдненостi фольклорної культури окремих регiонiв iз загальнонародною традицiєю Р.Кирчiв часто обирає найоптимальнiший шлях — зiставляє схо- жi фольклорнi тексти з найвiддаленiших районiв (скажiмо, сiл Бойкiвщини та Слобожанщини)28, чим одразу спростовує будь-якi сепаратиськi пре- тензiї деяких полiтичних iнспiраторiв у науцi. Не оминає своєю увагою Роман Кирчiв й ус- нословесної традицiї за- i пограничних теренiв. I не лише тим, що звертається до аналiзу фольк- лору Лемкiвщини, Холмщини, Пiдляшшя, Бере- стейщини. Важливим є його внесок в розбудову теорiї побутування українського фольклору на пе- риферiї рiдної землi чи взагалi поза її сучасними кордонами. Передусiм неодноразово у своїх пра- цях, як i в наставницькiй роботi з молоддю, уче- ний наголошує на нагальнiй потребi зафiксувати та осмислити уснословеснi надбання цих мiсцево- стей, що досi ще залишаються terra incognita на фольклорнiй картi України. I водночас застерiгає, що така робота потребує неабиякої пильностi, ро- зумiння того “як пiдходить той чи iнший автор до об’єкту дослiдження – з усвiдомленням укра- їнського народу як iсторично складеної етногене- тичної та етнокультурної спiльностi, незважаючи на його полiтичну долю, чи нi”29. На погранич- чi чи далеко поза межами своїх кордонiв за умов слабкого культурного зв’язку iз серцем материзни значення традицiйної усної словесностi стає особ- ливо важливим — виконує не лише етнодиферен- 26Там само.– С. 14. 27Там само.– С. 118–119. 28Там само.– С. 45–46. 29Кирчiв Р. Нацiональна цiлiснiсть фольклорної традицiї українцiв // Мистецтво i традицiйна культура українського зарубiжжя: Матерiали мiжнародної наукової конференцiї.– Львiв, 1996.– С. 98–99. цiйну, а й етнооб’єднувальну роль30. Як ствер- джує дослiдниця мовних асимiляцiйних явищ у середовищi українських переселенцiв Польщi Бо- жена Домагала, навiть цiлковито польськомовнi українцi, незважаючи нi на що, продовжують спi- вати українською31. Торкається Р.Кирчiв i усiх складнощiв побутування рiдного фольклору серед українцiв, виселених в iншi райони України або чужої держави. Навiть за умов поступового вро- стання в нову землю та культурної регенерацiї, традицiйний фольклор “майже зовсiм припиняє новотворення в дусi регiонально-етнографiчного канону”32. Резонансними є дослiдження Романа Кирчi- ва українсько-бiлоруського фольклорного погра- ниччя, у ходi яких фольклорист заслужено тав- рує низку сьогочасних наукових фальсифiкацiй, пов’язаних iз привласненням надбань українсь- кої фольклорної традицiї. Оглядаючи видання фо- льклору з українсько-бiлоруського пограниччя, в яких весь матерiал беззастережно подано як “бе- ларускi фальклор”, у контекстi iнших прикладiв iгнорування української складової у полiськiй ет- ноконтактнiй зонi, Роман Кирчiв справедливо ди- вується: “...що, властиво, дасть бiлоруському на- родовi нiвеляцiя етнiчної iдентичностi, втрата на- родної мови й традицiйної культури частини гро- мадян Бiлорусi – не зайд, прихiдцiв звiдкись, не iммiгрантiв, а таки корiнних жителiв на прабать- кiвськiй землi? Що це може додати до добра i процвiтання бiлоруської нацiї, до її гiдностi i честi?!”33. Заразом своїм прикладом показує, як уважно i ретельно потрiбно приглядатися до кож- ного тексту, що функцiонує у зонах постiйних мiжетнiчних контактiв. Цiкаво, що науково про- дуктивним за таких умов є звернення ученого до авторської фольклоризованої пiснi34, що побу- тує на мiжетнiчних помежов’ях. Уважне ставле- ння до таких жанрiв (авторство яких вiдоме, а поява, як правило, чiтко датована) на порубiжних теренах зумовлюється можливiстю саме на такiй джерельнiй базi бiльш-менш предметно говорити про народження твору в лонi певної етнофольк- 30Кирчiв Р. Фольклор у системi новочасної української культури...– С. 302. 31DomagaÃla B. Ukraińcy na Warmii i Mazurach. Miȩdzy zachowaniem tożsamości jȩzykowej a jȩzykowa̧ asymilacja̧ // Lud.– 2007.– T. 91.– S. 231–252. 32Кирчiв Р. Iз фольклорних регiонiв України...– С. 199. 33Там само.– С. 315. 34Там само.– С. 307, 311. 16 1-2’2010 Народознавчi Зошити лорної традицiї, про його входження в iноетнiчне середовище й адаптацiю в ньому. Нова соцiалiзацiя фольклору. Фольклор мiста Новi смисли українського народного анекдоту Ще донедавна в українськiй науцi домiнував заскорузлий погляд на фольклор як на продукт тiльки селянського середовища. Такий погляд мав своє виправдання у ХIХ ст., коли в українсько- му соцiумi цiлком переважала селянська складова, яка впливала на iншi соцiальнi верстви українцiв. Проте ХХ ст. з його активiзацiєю полiтичної свi- домостi, нацiональними рухами, розмахом просвi- тництва, формуванням нацiональної елiти з кiл iнтелiгенцiї тощо внесло суттєвi корективи в ет- нокультурну конфiгурацiю українського суспiль- ства. Та й загалом iз стрiмким розвитком ци- вiлiзацiї назрiла необхiднiсть нової “соцiалiзацiї” фольклору. Роман Кирчiв на поч. ХХI ст. пору- шив питання про “стратифiкацiю нацiонального фольклорного масиву щодо соцiальної структури новочасного українського суспiльства”35. Учений вбачає шлях до такої стратифiкацiї у контекс- тi функцiонування фольклору в середовищах усiх iсторично складених базисних макрогруп україн- ської нацiї (селян, робiтникiв, ремiсникiв, купец- тва, iнтелiгенцiї), що, у свою чергу, мають ши- рокий спектр рiзних менших груп (за професiй- ною, становою, вiковою, ситуативною ознаками). Водночас важливо груповi пiдроздiли новiтнього фольклору (як i територiальнi, конфесiйнi тощо) розглядати не як замкненi системи, а як орга- нiчнi складовi його загальнонацiонального цiло- го36. Р.Кирчiв констатує все бiльшу потребу у вивченнi фольклору українського мiста, закладає до цього базовi пiдвалини. Важливою засадою професора Р.Кирчiва у ви- вченнi українського мiста є розгляд його як спе- цифiчної величини, не тотожної з мiстами Росiї чи країн Заходу. Зазначимо, що в сучаснiй укра- їнськiй фольклористицi шириться практика безог- лядного накладання зарубiжних, передусiм росiй- ських, методологiй на український матерiал, що не завжди є виправдано. Специфiка нашої традицiї зумовлена великою мiрою тим, що Україна багато столiть iснувала без власної держави, а її мiста потерпали вiд засилля чужоземних окупантiв, що 35Кирчiв Р. Фольклор у системi новочасної української культури...– С. 283. 36Там само. наклало вiдбиток i на якостi фольклору. Водно- час учений заперечує уявлення про фольклорну “непродуктивнiсть” мiст України, аргументовано стверджує, що у рiзнi iсторичнi перiоди, навiть у найважчi часи дискримiнацiй, мiста України бiль- шою чи меншою мiрою зберiгали притаманний їм український змiст, були невiд’ємними складовими загальнонацiонального цiлого. Добрим початком у вивченнi фольклору мiста стала розвiдка Р.Кирчiва “Український фольклор Львова”, написана як доповiдь на наукову конфе- ренцiю до Кракова, куди вчений був запрошений Польським народознавчим товариством у 1998 р. Професор Кирчiв зазначив: “Iнтригуючим доко- ром прозвучала для мене дописка органiзаторiв у цьому запрошеннi “Ми знаємо про польський фо- льклор Львова, але не знаємо про український”37. На основi iсторичних та лiтературних джерел ав- тор простежив ознаки присутностi українського фольклору в культурi Львова минулих столiть, вказав на його тiсну пов’язанiсть iз традицiями сiльських передмiсть, а також i з професiйною словесною та музичною культурами. Вiдправною точкою для дослiдника стала теза, яку, до ре- чi, вiдстоював i I.Крип’якевич, про домiнантну роль навколишнього українського середовища, що постiйно донорувало українську громаду Львова фiзично i духовно38. Треба сказати, що Р.Кирчiв у своїх статтях та виступах послiдовно наголошує, що “хоча сьогод- нiшнiй Львiв залишається в значнiй мiрi мiстом з рiзнонацiональним складом населення, але до- мiнуючим у ньому є український елемент, в тому числi i фольклор”39. Цим самим учений вислов- лює i своє стримане ставлення до модної сьогод- нi теорiї так званої “багатокультурностi” Львова, яка не раз веде до нiвелювання його українського культурного обличчя. Засади Романа Кирчiва лягли в основу напра- цювань О.Харчишин у ходi її виконання нау- кових тем “Новочасний фольклор Львова” та “Український фольклор студентського середови- ща”, якi базованi на власних польових фольклор- 37Кирчiв Р. Потрiбна робота // Харчишин О. Совєтська дiйснiсть у фольклорi львiв’ян. Нарис.– Львiв, 2006.– С. 4. 38Кирчiв Р. Український фольклор Львова // Przed 100 laty i dzisiaj: Ludoznawstwo i etnografia miȩdzy Wied- niem, Lwowem, Krakowem a Praga̧ / MateriaÃly z sesji naukowej towarzysza̧cej LXXIV Wolnemu Zgromadzeniu Delegatów PTL.– Кraków, 1999.– S. 97. 39Ibidem.– S. 105. ОКСАНА КУЗЬМЕНКО, НАДIЯ ПАСТУХ, ОЛЬГА ХАРЧИШИН. Фольклористичний... 17 них записах дослiдницi. У передмовi Р.Кирчiва “Потрiбна робота” до нарису О.Харчишин “Со- вєтська дiйснiсть у фольклорi львiв’ян” (2006) учений заохочує й iнших дослiдникiв до розгор- нутої спiльної працi, що “пiдготує реальний мате- рiал i створить ґрунт для надзвичайно потрiбного корпусу фольклору українського мiста”40. У контекстi ширшого бачення фольклору як надбання традицiйної культури та водночас рiз- них соцiальних середовищ ХХ ст. Роман Кирчiв торує шлях i дослiдженням iз жанрологiї. Дуже очiкуваною є новаторська праця вченого “Етю- ди до студiй над українським народним анек- дотом” (2008) – перше в українськiй фольк- лористицi спецiальне монографiчне дослiдження цього непростого i особливого жанру творчостi. Робота складається зi “Вступу”, чотирьох роздi- лiв: “I. Народний анекдот на шляху до визнан- ня в українськiй фольклористицi”; “II. Народний анекдот у системi традицiйно-побутової культури українцiв”; “III. Новi смисли i контексти побу- тового анекдоту”; “IV. Полiтичний анекдот” та “Пiсляслова”. Таким чином пропонована струк- тура послiдовно вирисовує “бiографiю” усього життя українського анекдоту вiд давнини до сучасностi. Р.Кирчiв розгорнув концепт I.Франка про анекдоти як “дрiбнi твори”, що “однак мають дуже велике культурно-iсторичне значення”, пiд- креслюючи, що це судження особливо перекон- ливо засвiдчено досвiдом анекдоту новiтньої до- би ХХ ст., коли цi “дрiбнi твори” “яскраво за- свiтилися як носiї i речники суспiльно-полiтичної думки, позначенi почуттями i настроями незадо- волення, опозицiї i протидiї супроти несправед- ливостей i зла iснуючого суспiльного устрою”41. Автор запропонував i обумовив класифiкацiю но- вiтнього масиву анекдотiв на побутовi та полiтич- нi, зазначивши, що “полiтизацiя” є найбiльшою i найiстотнiшою особливiстю українського народ- ного анекдоту ХХ ст. Вiн простежив у новiтньо- му анекдотi “виразну антибiльшовицьку сатирич- ну спрямованiсть iз майже документальною при- в’язкою до реалiй дiйсностi”42; “iстотний поворот вiд традицiйної селянської творчостi до мiської й 40Кирчiв Р. Потрiбна робота...– С. 7. 41Кирчiв Р. Етюди до студiй над українським народним анекдотом.– Львiв: Iнститут народознавства НАН України, 2008.– С. 6. 42Там само.– С. 144. словесної продукцiї iнших позаселянських сере- довищ”; позначення “великим лiтературним впли- вом та мовно-стилiстичною стихiєю рiзних соцiо- культурних та нацiональних середовищ”43. Зараз не вдаватимемося до подрiбного роз- гляду усiх змiстових граней цiєї монографiї Р.Кирчiва, оскiльки вона вже неодноразово ре- цензована44. Тут лише зауважимо, що її твер- дою засадою є україноцентриський, нацiональ- ний пiдхiд до аналiзу, намагання i вмiння авто- ра вiдстежувати етнiчну своєрiднiсть українсько- го народного анекдоту, абстрагуватися вiд росiй- ських, краще розпрацьованих, але не завжди при- кладних для українського матерiалу, методологiй. Вагомим внеском Р.Кирчiва є його авторитетне ствердження своєю монографiєю в нашiй нау- цi того, що i традицiйно-побутовий, i новiтньо- полiтичний анекдоти є продуктом етнiчної спад- щини, єдиним цiлим, що вкладається в поняття “український народний анекдот”. Двадцяте столiття в українському фольклорi Тему “Двадцяте столiття в українському фольклорi” Р.Кирчiв уперше представив науковiй громадськостi ще десять рокiв тому в спецiаль- нiй статтi45, яка мiстила декiлька дуже важливих пунктiв стратегiї майбутнiх спецiальних комп- лексних дослiджень. У вступних заувагах автор, як досвiдчений iсторик етнографiї та фольклори- стики, вiдштовхувався вiд тези про те, що куль- турна традицiя українського народу, що найбiльш яскраво виражена саме в уснiй народнiй словес- ностi, вже має досить докладне вiдображення у народознавчих працях кiн. XVIII – поч. XX ст. Натомiсть продуктивнi студiї та об’єктивне нау- кове вивчення подальшого руху фольклорної тра- дицiї через новотвори українського фольклору з ХХ ст., на його думку, фактично, обiрвалися. Р.Кирчiв смiливо називає причини такого яви- ща: тотальний наступ комуно-московського режи- му на українство, придушення української науки, масовi репресiї, грубий iдеологiчний диктат. Вiн визнає, що тiльки дiаспорнi ученi могли опрацьо- 43Там само.– С. 168. 44Зокрема див.: Харчишин О. Перша монографiя про український народний анекдот спонукає до подальших сту- дiй // Мiфологiя i фольклор.– 2009.– № 4. 45Кирчiв Р. Двадцяте столiття в українському фольклорi (Основнi аспекти наукової розробки проблеми) // Народо- знавчi Зошити.– 1999.– Зош. 3.– С. 318–322. 18 1-2’2010 Народознавчi Зошити вувати заборонену предметну сферу, але слушно зауважує, що “реальна розробка питань стану i розвитку українського фольклору ХХ ст. могла основуватися головно на джерельнiй базi вiдпо- вiдних польових дослiджень, яких, зрозумiла рiч, у них не було”46. Отож першим важливим кроком для початку системних дослiджень фольклору ХХ ст. i подо- лання разючих прогалин, вiн уважав органiзацiю iнтенсивної збирацької роботи. Вчений ратував за те, щоб найскорiше провести записи повно- вартiсного польового матерiалу та здiйснити пiд- готовку, а згодом публiкацiю серiї рiзножанрових фольклорних збiрникiв. Тiльки на основi реально- го фактичного матерiалу можна було б не декла- ративно, а конкретно простежити змiни у тяглостi фольклорної традицiї, її модифiкацiї, трансформа- цiйнi процеси, новi нашарування чи цiлеспрямо- вану суб’єктивно-iсторичними чинниками дефор- мацiю, зокрема в обрядовiй частинi фольклору. У своїй статтi Р.Кирчiв подав, по-сутi, план- проспект капiтальної працi, яка повинна була спростувати дочасний вульгаризаторський та при- мiтивний пiдхiд в оцiнцi фольклору ХХ ст. Враховуючи стадiальнiсть новочасного фолькло- ру, який по-рiзному живе на певних iсторич- них стадiях суспiльного буття, Р.Кирчiв визначив об’єкт i предмет майбутнього дослiдження, чiтко сформулював проблемнi питання, якi накреслили, по-сутi, понад десять напрямкiв, деякi з яких реа- лiзовано у самостiйних дослiдженнях47: 1. Стан реального представлення фольклору ХХ ст. в наявних збiрках. 2. Проведення за спецiальними програмами по- льових обстежень щодо “вираження в народно- му словi антибiльшовицьких настроїв, ...насильної колективiзацiї, духу i руху опору та активної бо- ротьби проти комунiстичного режиму, ...вiдобра- ження... у фольклорi жахiв голодоморiв, масових арештiв, вивозiв у Сибiр, боротьби з церквою та iнших духовних i фiзичних репресiй”48. Форму- 46Там само.– С. 319. 47Дем’ян Г. Українськi повстанськi пiснi 1940–2000- их рр. (iсторико-фольклористичне дослiдження).– Львiв: Галицька Видавнича Спiлка, 2003.– 581 с.; Дякiв В.М. “Фольклор чудес” у пiдрадянськiй Українi 1920-их рр.– Львiв: Iн-т народознавства НАН України, 2008.– 256 с.; Кузьменко О. Стрiлецька пiсеннiсть: фольклоризм, фо- льклоризацiя, фольклорнiсть.– Львiв: Iн-т народознавства НАН України, 2009.– 295 с. 48Кирчiв Р. Двадцяте столiття в українському вання вiдповiдного банку текстiв рiзних жанрiв: народних пiсень, частушок, анекдотiв, оповiдань, прислiв’їв, приказок, що походять з того часу. 3. Аналiз дiахронного процесу нашарування рiзних якiсних змiн в українському фольклорi ХХ ст., виявлення та дослiдження нових тема- тичних груп народної словесностi, зокрема тво- рiв, пов’язаних з подiями Першої свiтової вiйни, з визвольними змаганнями за незалежнiсть Укра- їни у 1917–1920-их рр., а в цьому контекстi i з героїкою Українських сiчових стрiльцiв. 4. Дослiдження українського фольклору мiст та взаємовпливiв традицiйного фольклору зi сучас- ною мiською культурою, в тому числi так званою попкультурою. 5. Новий погляд на фольклор перiоду Другої свiтової вiйни, з наступним наповненням його до- слiдженнями про повстанський, невольницький, тюремний чи гулагiвський фольклор. 6. Вияснення кiлькох питань суто теоретично- го спрямування, а саме: у чому полягає новотвор- чiсть i чи вiдповiдає вона канонам фольклорностi; якими є сьогоднi нормативнi ознаки цiєї фольк- лорностi; наскiльки сильною i продуктивною за- лишається традицiйнiсть у фольклорi дослiджу- ваного перiоду. Професор Р.Кирчiв розумiв вже тодi, що перед сучасною українською фольклористикою постало досить нелегке завдання – “вiдтворення чи ре- конструкцiї реальної картини українського фольк- лорного процесу ХХ ст., його рiзних iсторич- них етапiв та специфiчних жанрових та iдейно- тематичних груп, спростування однобiчного i ра- зюче викривленого представлення цiєї картини в радянськiй фольклористицi, заповнення числен- них фактологiчних прогалин”49. Вiдтак у наступних своїх студiях Р.Кирчiв цi- леспрямовано i поетапно намагався накреслити вектор майбутнiх дослiдницьких студiй для укра- їнської фольклористики. Вiн нерiдко був першим, хто розкривав невiдому досi сторiнку з книги бут- тя фольклору ХХ ст. Вiдтак з’явилися проблемнi статтi, рецензiї присвяченi темi голодомору. Пер- шою у “Вiснику НТШ” вийшла стаття “Голо- домор у фольклорному вiдображеннi (штрихи до дослiдження проблеми)”50. У нiй на основi корот- фольклорi...– С. 320. 49Там само.– С. 321. 50Кирчiв Р. Голодомор у фольклорному вiдображеннi (штрихи до дослiдження проблеми) // Вiсник НТШ.– ОКСАНА КУЗЬМЕНКО, НАДIЯ ПАСТУХ, ОЛЬГА ХАРЧИШИН. Фольклористичний... 19 кого iсторiографiчного огляду української та зару- бiжної документалiстики Р.Кирчiв робить висно- вок про потребу бiльшої зацiкавленостi темою са- ме серед дослiдникiв-фольклористiв. Адже “серед тiєї страшної прози, яка тут iменується “свiдчен- ня”, “оповiдання”, “спогади”, – пише Р.Кирчiв, – зустрiчається i чимало таких текстiв, що ма- ють право бути вiднесенi до категорiї усної на- родної словесностi”51. Об’єктом фольклористич- ного дослiдження вчений визначає тiльки тi те- ксти, якi “з-помiж звичайних разових текстiв... позначенi певними рисами традицiйностi i фольк- лорностi”52. Ця теза викликала пiзнiше безпiд- ставне критичне зауваження довголiтнього збира- ча та дослiдника уснонародних оповiдань про го- лодомор В.Сокола53. Вважаємо, що згаданий ав- тор мав би апелювати передусiм до росiйського вченого К.Чистова, який у 1988 р. на X Мiж- народному з’їздi славiстiв у Софiї звертав увагу на невизначенiсть долi так званих “разових текс- тiв”. Авторитетний дослiдник фольклорної прози розумiв пiд цим ширше формульне теоретичне по- няття, а саме “разовi уснi тексти”, тобто тi, якi не увiйшли у традицiю54. Натомiсть у подаль- шому викладi своєї статтi Р.Кирчiв якраз пiд- крiплює докладним фiлологiчним аналiзом думку щодо фольклорностi оповiдань про голодомор. Вiн проникає у семантичну тканину текстiв, видiля- ючи тi помiтнi вербальнi константи, якi прита- маннi суто фольклорним текстам: i повторюванi змiстовi мотиви, i типовi мовленнєвi стереотипи, i характернi домiнуючi образи та негативнi пер- сонажi, означенi експресивно-метафоричними но- мiнативами (“червонi мiтли”, виродки”, “собаки”, “бандити”) тощо. Важливими для майбутнiх шир- ших студiй над фольклором про голодомор ста- ли оригiнальнi спостереження Р.Кирчiва, зокрема над “загальними мiсцями”, якi структурують ме- морати про голодомор, над особливостями їхньої стилiстики, яка нерiдко характеризується “сухою оповiдною iнформативнiстю”, хронiкальнiстю, але Львiв, 2003.– Ч. 23.– С. 22-23. 51Там само.– С. 22. 52Там само.– С. 22. 53Сокiл В. “Оддзвонив голодомор” // Українцi про го- лод 1932–1933 / Фольклорнi записи В.Сокола.– Львiв: Iн-т народознавства НАН України, 2003.– С. 11 та iнших статтях. 54Чистов К. Устная речь и проблемы фольклора // Чис- тов К.В. Фольклор. Текст. Традиция.– Москва: ОГИ, 2005.– С. 60. при цьому позначена впливом традицiйної фольк- лорної новелiстики. Слушною є заувага вченого i про мiжжанровий зв’язок, де “оповiдання й ме- морати про Голодомор з способом наративнос- тi близькi до т. зв. спiванок-хронiк у пiсенному фольклорi”55. Не полишаючи актуальної теми, Р.Кирчiв по- вертається до неї у зв’язку iз 70-рiчними роко- винами голодомору 1932–33 рр., як масштабної полiтичної акцiї лiквiдацiї українського етносу та його духовної нiвеляцiї. Поглиблений варiант з попередньої студiї вiн подає у новiй статтi “Тра- гедiя голодомору у фольклорному вiдображеннi”56, яка увiйшла до тематичного збiрника наукових праць, яку спiльно з тогочасним Головою Науко- вого товариства iм. Шевченка професором Оле- гом Романовим зредагував Роман Кирчiв. У новiй розробцi Р.Кирчiв заглиблюється у генезис теми голоду в уснонароднiй творчостi. У хронологiчному зрiзi вiн ретельно прослiдко- вує народознавчi працi кiн. XIX – поч. ХХ ст. (I.Франка, М.Дикарєва, М.Васильєва, Н.Дмит- рука, С.Єфремова та iнших), в яких порушува- лися проблеми вiдновлення, варiювання i моди- фiкування у фольклорнiй пам’ятi давнiших пiсен- них чи легендарних сюжетiв про голод. Це споте- реження дозволило вченому зробити переконливi висновки про “перманентну активiзацiю теми го- лоду в народнiй уявi i в уснiй словесностi залежно вiд конкретної ситуацiї”57. Аналiзуючи доступ- ний йому польовий матерiал iз опублiкованих су- часних збiрок, автор запропонував, по-сутi, опти- мальну методологiчну схему. Вона полягає у ко- мунiкативному аспектi дослiдження поетики кон- кретних фольклорних текстiв рiзних жанрiв (опо- вiдання, приказки, частiвки, анекдоти, сатиричнi вiршi), тобто розглядає певний текст як результат типового емоцiйно-мовленнєвого характеру (спiв- участь i спiвпережиття) i одночасно як стиму- люючий фактор до наступного спiльнозмiстового фольклоротворення. У цьому сенсi закономiрним є слушний висновок проте, що “тема голоду час- то виступає у фольклорних сюжетах у поєднаннi 55Кирчiв Р. Голодомор у фольклорному вiдображеннi (штрихи до дослiдження проблеми)...– С. 23. 56Кирчiв Р. Трагедiя голодомору у фольклорному вiдоб- раженнi // Вiдлуння голодомору-геноциду 1932–1933: Ет- нокультурнi наслiдки голодомору в Українi.– Львiв, 2005.– С. 41–64. 57Там само.– С. 42–43. 20 1-2’2010 Народознавчi Зошити з iншими тогочасними лихами: насильною колек- тивiзацiєю, ...“розкуркуленням”, масовими ареш- тами, вивозами на Сибiр i в Соловки”, розстрi- лами, безбожницькими акцiями, руйнуваннями i оскверненнями церков тощо”58. Завершення цiєї статтi мало на метi активiзу- вати фольклористiв до вивчення спецiальної те- ми “фольклору чудес”. На мiжнароднiй науковiй конференцiї “2000-лiття Рiздва Христового i на- родна культура”, яка вiдбулася в Iнститутi наро- дознавства НАН України 11–13 жовтня 2001 р. у Львовi професор Р.Кирчiв виголосив доповiдь, у якiй прослiдкував основнi чинники i генезис опозицiйного народного руху, спрямованого про- ти войовничого атеїзму, що розгорнувася у пiд- совєтськiй Українi у 1920-их рр. У доповiдi та наступнiй статтi “Фольклорна опозицiя войовни- чому атеїзмовi (фольклор чудес)”59, вчений зосе- редився на охопленнi головних тем, iнновацiйних мотивiв, жанрових рiзновидiв новотворiв з того часу. У них, зокрема в оповiданнях, легендах та пiснях про чудеснi зцiлення та iншi благодатi бiля Калиновського хреста чи об’явлення Божої Ма- терi в Йосафатовiй долинi, вiн цiлком справедли- во вбачає характернi ментальнi риси українського народу, який вiдзначається глибокою християн- ською релiгiйнiстю. Крiм цього спостереження, автор робить важливий висновок про полiтичний пiдтекст уснословесних творiв, якi були “не тiль- ки виразом релiгiйного руху, спонтанним спала- хом релiгiйного фанатизму, як часто їх тодi трак- тували, але й мiстили в собi значний заряд ан- тисовєтських, антикомунiстичних настроїв”, були головним їх пiдґрунтям й iнспiруючим iдейним чинником60. Порушивши питання глибшого змiстового ви- вчення та семантичного вiдображення традицiї усновотворчостi ХХ ст., Р.Кирчiв не оминув увагою також важливої проблеми дослiдження активностi фольклорного тексту в рiзних фор- мах, тобто його процесуальний аспект. Вiн заз- начив, що новотвори швидко фольклоризувалися i в численних варiантах та версiях поширювали- ся пiд час рiзноманiтних колективних акцiй: на 58Там само.– С. 64. 59Кирчiв Р. Фольклорна опозицiя войовничому атеїз- мовi (фольклор чудес) // Народознавчi Зошити.– 2003.– Зош. 1–2.– С. 3–11. 60Кирчiв Р. Фольклорна опозицiя войовничому атеїзмовi (фольклор чудес)...– С. 10. зiбраннях бiля чудесних мiсць, на богослужiннях, процесiях, паломницьких походах “поклонникiв” тощо. Будучи переконаним у неординарностi цьо- го пласту новiтньої усної народної словесностi, Р.Кирчiв зiнiцiював та був керiвником спецiаль- ного монографiчного дослiдженням В.Дякiва. У своїй роботi молодий вчений дiйшов до актуаль- ного висновку, який може слугувати серйозним аргументом на користь регенеративного потенцi- алу українського етносоцiуму в умовах репресiй, оскiльки стверджується, що iдейно-змiстовий па- фос “фольклору чудес”, сюжети, мотиви, образи його пiсенних i прозових творiв спрямованi “на врятування душi людини вiд потоптання i зни- щення в зловiсних умовах новiтньої доби”61. Наукова теза Р.Кирчiва про зростання полi- тизацiї народного мислення у ХХ ст. дiстала аналiтичне продовження у наступнiй його стат- тi, в якiй автор представляє усi складовi дуже обширної теми “Друга свiтова вiйна у фольклор- нiй рецепцiї”62. Учений розглядає жанрову при- роду рiзних явищ українського антиокупацiйно- го фольклору, якi сьогоднi потребують нового осмислення або ж докладнiшого вивчення. Цiл- ком слушно говорить про важливостi об’єктив- ного наукового погляду на твори антифашистсь- кого спрямування, що мають виразнi нацiональнi особливостi. Р.Кирчiв наголошує зокрема на гу- манiстичних рисах українського народу та свобо- долюбивому дусi його невольницької лiрики, що входить до маловивченого пласту уснонародної творчостi, бiльше вiдомої сьогоднi як “фольклор остарбайтерiв”. У рiчищi дослiджень українського резистансу та уснонародної творчостi з першої пол. ХХ ст. вчений пробує глибоко проникнути у змiст, функ- цiї, поетику таких суспiльно значущих явища, як стрiлецький та повстанський фольклор. Прига- даємо, що з поч. 1990-их рр. професор Кирчiв “легалiзував” на загальноукраїнському науковому рiвнi цi довголiтньо замовчуванi теми успiшним захистом кандидатських дисертацiй своїх аспiран- 61Дякiв В.М. “Фольклор чудес” у пiдрадянськiй Українi 1920-их рр...– С. 211. 62Кирчiв Р. Друга свiтова вiйна в уснiй словесностi укра- їнського народу // Українська культура: з нових дослi- джень: Збiрник наук. ст. на пошану С.П.Павлюка з нагоди його 60-рiччя.– Львiв: Iн-т народознавства НАНУ, 2007.– С. 319–360. ОКСАНА КУЗЬМЕНКО, НАДIЯ ПАСТУХ, ОЛЬГА ХАРЧИШИН. Фольклористичний... 21 Роман Кирчiв зi своїми ученицями Надiєю Пастух та Ольгою Харчишин. Звенигород. Роман Кирчiв пiд час святкувань Звенигорода. 22 1-2’2010 Народознавчi Зошити тiв Ростислава Крамара63 та Оксани Кузьмен- ко. Тепер Р.Кирчiв у своїх працях64 виводить фольклор нацiонально-визвольної тематики за ме- жi галицького регiоналiзму. На основi глибокого текстологiчного аналiзу, учений простежує в цьо- му пластi загальнонацiональнi риси та типологiч- нi паралелi з творчiстю iнших народiв у контекстi загальноєвропейського руху Опору. У радянськiй iсторiографiї “новiтня доба” спри- ймалася як синонiм “радянської доби”, що екс- траполювалося на iншi гуманiтарнi дисциплiни, у тому числi й фольклористику. У цiй дiлян- цi протягом десятилiть панувала iдеологема бiль- шовицького тоталiтаризму у формi штучно ви- гаданого поняття “радянський фольклор”. Спро- бу дослiдження iсторiї появи i поширення цього термiну, а головно пiдтвердження його неадек- ватностi у застосуваннi до артефактiв реально- го фольклорного процесу пiдрадянського перiоду зробив Р.Кирчiв у спецiальнiй розвiдцi65. Апро- бацiя її вiдбулася у 2005 р. на засiданнi науково- го семiнару кафедри української фольклористики iм. Ф.Колесси Львiвського нацiонального унiвер- ситету iм. I.Франка, де у ходi предметної дискусiї члени семiнару погодилися iз висновками вченого про те, що серед публiкацiй радянського перiо- ду дуже багато пiдробок, примiтивних фальсифi- катiв, якi з’явилися пiсля вiдповiдних директив- них указiв комунiстичного керiвництва, спрямо- ваних на пiдпорядкування фольклорного процесу. Дiстала пiдтримку також думка вченого про те, що сьогоднi необхiдно переглянути i виокремити з усього того величезного масиву зразки, позначенi впливом фольклорної традицiйностi. Р.Кирчiв озвучив найважливiшi питання, якi потребують уважного наукового погляду i вiд- повiдi: як i в яких середовищах продукувався i поширювався “радянський фольклор”; наскiльки i чому ця творчiсть стикалася iз питомо фольк- 63Крамар Р.З. Фольклор нацiонально-визвольної боро- тьби українського народу 1940-1950-их рр. (за матерiа- лами Захiдного Подiлля): Автореферат дис. канд. фiлолог. наук.– К., 1996; Кузьменко О.М. Стрiлецькi пiснi (аспекти фольклоризму, фольклоризацiї i фольклорностi): Автореф. дис... канд. фiлолог. наук (Львiв. нац. ун-т iм. I.Франка).– Львiв, 2000. 64Передусiм, у фундаментальнiй монографiї “ХХ ст. в українському фольклорi”, яка подана автором до друку. 65Кирчiв Р. “Радянський фольклор” – реальнiсть чи фiкцiя?... // Народознавчi Зошити.– 2004.– Зош. 5–6.– С. 627–644. лорним процесом в умовах радянської дiйсностi; що збереглося i пережило свiй час та утвердилося у традицiї. У своїй статтi учений прагнув об’єк- тивно оцiнити великий iсторичний вiдрiзок нау- кового поступу. Докладно проаналiзувавши то- гочаснi теоретико-методологiчнi напрацювання та дискусiї фольклористiв, вiн стверджує, що вже у 1930–60-их рр. спостерiгалося якщо не вiдверте заперечення реальностi “радянського фольклору”, то принаймнi доволi критичний пiдхiд до осмис- лення та оцiнки його специфiки. При цьому вче- ний не приховує, що “в свiдомостi частини на- роду мали певний час мiсце довiр’я до облудних бiльшовицьких iдей, гасел, обiцянок, жила надiя на “доброго”, “справедливого царя” – верховних кремлiвських приятелiв i вождiв”66. А тому за- охочує до наукової дискусiї, бо, як справедливо зауважив, голослiвно заперечувати одiозну реаль- нiсть “радянського фольклору” не можна. Загалом теоретичнi проблеми i окреслення пiд- ставових понять фольклористики завжди були у колi наукових iнтересiв Р.Кирчiва. У низ- цi статей, пiдготовлених для вузiвської аудито- рiї67, професор доступно висвiтлив основнi озна- ки сучасного фольклору, особливостi структури та жанрового складу українського фольклору, побу- тування i розвитку народної творчостi у наш час. У книгах “Мала енциклопедiї українського наро- дознавства” (Львiв, 2007) та “Українська фольк- лористика. Словник-довiдник” (Тернопiль, 2008) вiн дає дефiнiцiї таких пiдставових фольклорис- тичних понять як мiфологема, варiант, версiя, мо- тив, сюжет, обґрунтовучи їхню специфiку у сто- сунку до лiтературознавчого тлумачення термiнiв. Пiдсумовуючи зазначимо, що залишається ба- гато теоретико-методологiчних напрямкiв, накрес- лених Р.Кирчiвим, якi чекають своїх дослiдни- кiв у дiлянцi iсторiї українського фольклористи- ки. Але головним вважаємо те, що наукова пра- ця професора Романа Кирчiва наскрiзь пройня- та свiтлими помислами вченого-народолюба, гу- манiста та доброго наукового наставника, який вiдкриває новi дослiдницькi горизонти та спону- кає до подальших студiй. 66Кирчiв Р. “Радянський фольклор” – реальнiсть чи фiкцiя?...– С. 641. 67Українське народознавство: Навч. посiб.– 2 вид., пере- роб. i доп. / За заг. редакцiєю д. iстор. н. С.Павлюка.– К.: Знання, 2004.– С. 533–555.

Фольклористичний доробок Романа Кирчiва у XXI ст.

Репозитарії

Схожі ресурси