Доктору Романовi Кирчiву: спогади та вшанування з дiаспори

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Нагачевський, А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2010
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Ювілеї
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77539
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Доктору Романовi Кирчiву: спогади та вшанування з дiаспори / А. Нагачевський // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 23-28. — Бібліогр.: 2 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77539
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-775392015-03-02T03:01:57Z Доктору Романовi Кирчiву: спогади та вшанування з дiаспори Нагачевський, А. Ювілеї 2010 Article Доктору Романовi Кирчiву: спогади та вшанування з дiаспори / А. Нагачевський // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 23-28. — Бібліогр.: 2 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77539 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Ювілеї Ювілеї
spellingShingle	Ювілеї Ювілеї Нагачевський, А. Доктору Романовi Кирчiву: спогади та вшанування з дiаспори Народознавчі зошити
format	Article
author	Нагачевський, А.
author_facet	Нагачевський, А.
author_sort	Нагачевський, А.
title	Доктору Романовi Кирчiву: спогади та вшанування з дiаспори
title_short	Доктору Романовi Кирчiву: спогади та вшанування з дiаспори
title_full	Доктору Романовi Кирчiву: спогади та вшанування з дiаспори
title_fullStr	Доктору Романовi Кирчiву: спогади та вшанування з дiаспори
title_full_unstemmed	Доктору Романовi Кирчiву: спогади та вшанування з дiаспори
title_sort	доктору романовi кирчiву: спогади та вшанування з дiаспори
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Ювілеї
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77539
citation_txt	Доктору Романовi Кирчiву: спогади та вшанування з дiаспори / А. Нагачевський // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 23-28. — Бібліогр.: 2 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT nagačevsʹkija doktoruromanovikirčivuspogaditavšanuvannâzdiaspori
first_indexed	2025-07-06T01:47:02Z
last_indexed	2025-07-06T01:47:02Z
_version_	1836860228455366656
fulltext	АНДРIЙ НАГАЧЕВСЬКИЙ. Доктору Романовi Кирчiву... 23 Ювiлеї Андрiй НАГАЧЕВСЬКИЙ ДОКТОРУ РОМАНОВI КИРЧIВУ: СПОГАДИ ТА ВШАНУВАННЯ З ДIАСПОРИ Andrii NAHACHEVSKY. To Dr. Roman Kyr- chiv: Some Remembrances and Honors from Diaspora. Я – канадець українського походження, i ви- рiс у суспiльствi, де українська культура була дорогою й важливою частиною родинного i гро- мадського життя. У нашiй хатi говорили часто по-українському, слухали українську музику на грампластинках, приймали дiдiв, бабiв, стрийкiв та стрийнiв, їли пироги (вареники) i борщ, свят- кували Рiздво дванадцятьма пiсними стравами, та багато чого iншого, що пов’язувало нас iз куль- турою наших предкiв. Поза хатою, ми ходили до Служби Божої в українськiй церквi, спiвали в українському хорi, ходили до “Рiдної школи”, грали в українських спортивних командах, вiдвi- дували уроки українського танцю, любили лiтнi пластовi табори, гуляли коломийки по весiллях, i так далi. Носячи довге прiзвище – Nahachewsky – що декотрi сусiди не могли вимовити, ми не мали сумнiву, що ми Українцi. З другої сторони, ми також не мали сумнiву, що ми Канадцi. Наша родина жила в мiстi Сас- катун, Саскачеван, у захiднiй Канадi, куди пере- силилися нашi люди перед початком двадцятого столiття. Мої дiди i баби або приїхали до Кана- ди дiтьми, або самi там народилися. Я зi своїми 50 племiнниками могли вiдвiдати могилу прапра- дiда, похованого в старому цвинтарi. Отож ми мали глибокi корiння в цiй землi. Моє поколiн- ня говорило англiйською мовою без акценту, ми брали активну участь в канадському суспiльствi, i уявляли своє майбуття тут. Україна для нас була далека, незнана, i недо- ступна мiстерiя. Дiдо трошки ще пам’ятав своє село за Австро-Угорщину. По телевiзiї та в га- зетах нам казали, що там комунiзм не добрий. Такi погляди були набагато сильнiше висловленi у лекцiях української суботної школи, у церквi, та в безчисленних патрiотичних громадських зустрi- чах. Нас учили одночасно, що це казково гарне мiсце, де люди черпали воду з криницi, щоб на- пувати козаковi коня. Там iсторiя глибока, приро- да прегарна, люди добрi, пiснi чудовi, i культура безмежно дорога. Тiльки все це недоступне. Мiй життєвий шлях так склався, що я став чимраз бiльше цiкавитися українською народною культурою. Як молодий керiвник групи україн- ського танцю, я зрозумiв, що нам дуже бракує знання про українську хореографiю. У Канадi ми давно успадкували любов до сценiчних народних танцiв вiд Василя Авраменка, але його хореогра- фiчнi композицiї вже не задовольняли нас есте- тично. Ми часом копiювали хореографiї з фiльмiв великих народно-сценiчних ансамблiв з України, але чимало з того репертуару було невiдповiдно нам. Ми пiдозрювали росiйськi або комунiстич- нi впливи, що суперечили нашiй iдеологiї. Ми розумiли, що треба було створювати свої власнi композицiї, й дуже хотiли, щоб вони були “ав- тентичними”. Проблема була у тому, що ми мало знали про конкретнi сiльськi традицiї та побутовi танцi зокрема. Нашi грецькi, скандинавськi та iншi сусiди, коли хотiли збагачувати репертуар своїх етнiч- них танцювальних груп, могли поїхати в свою батькiвщину, щоб навчитися безпосередньо вiд народних джерел, або вiд довiрених спецiалiстiв там. До великої мiри закрила нам це “Залiзна заслона”. Я мав нагоду поїхати в Україну кiлька разiв за радянський перiод, в 1977, 1978, 1980 pp. (на рiк навчання в Києвi), та кiлька разiв у роки “ґласностi”. Хоч цi поїздки були часто пов’язанi з вивчанням українського народного танцю, ми нiколи не їздили в село, щоб там бачити тi на- роднi танцi, що нiби-то мали бути джерелом на- шого мистецтва. Навпаки, як чужоземцевi, менi це було заборонено. Тим часом я захистив магiстерську роботу на базi польових дослiджень українських побутових танцiв у захiднiй Канадi, пiдчас котрих я запи- сав понад 30 танцювальних форм, що походили з 24 1-2’2010 Народознавчi Зошити Галичини та з Буковини. Iммiгранти до Канади перенесли їх зi собою i певним часом виконували у новiй країнi. Згодом, захистивши докторську дисертацiю також на тему українського танцю (у межах програми українського фольклору при Унi- верситетi Альберти), я виконав детальний аналiз коломийки-танцю в Канадi в його розвитку про- тягом двадцятого столiття в рiзних контекстах. Я багато знав про український танець теоретич- но, як виконавець, як хореограф i як етнограф- записувач по Канадi та iнших країн дiаспори (я збирав вiдомостi в наших поселеннях Юґосла- вiї, Польщi, Словаччинi та Сполучених Штатах). Але до того часу ще нiколи не бачив побутовий танець у природному народному контекстi на селi в Українi. Доктор Роман Кирчiв стояв на воротях, коли у 1992 р. менi нарештi вiдкрилися новi обрiї для до- слiджень. Україна була тодi новонародженою дер- жавою i проблема одержання дозволу на поїздки за межi мiст заграничним гостям вiдпадала. Мiй професор, доктор Богдан Медвiдський помiг менi зв’язатися з Директором Iнституту Народознавс- тва у Львовi професором Степаном Павлюком. Я поїхав на короткий час з Ларисою Сабан на осо- бисту експедицiю, а потому прилучився до екс- педицiйної групи, що пiд керiвництвом Романа Кирчiва їхала на Покуття. Давно затверджений стандартний формат по- льової роботи передбачав формування експеди- цiйної групи чисельнiстю вiд шести до десяти осiб. Мета цiєї конкретної експедицiї полягала в дослiдженнi схiдньої межi Покуття й вирiшен- нi питання про те, чи слiд включати тамтеш- нi фольклорнi матерiали в заплановану до дру- ку монографiю про народну культуру Покуття. Дослiдники поєднували це завдання з власними спецiальними iнтересами щодо весiльних пiсень, топонiмiї, структури родини, храмової архiтекту- ри, традицiй бондарного, ткацького ремесла то- що. Зазвичай iнститутський мiкроавтобус зранку прибував у котресь iз селищ, про що доповiдало- ся головi колгоспу чи iншому представниковi мi- сцевої адмiнiстрацiї. Доктор Кирчiв представляв членiв групи й пред’являв документи вiд Акаде- мiї Наук. Вирiшувалися питання з помешканням, що ним могли слугувати вiльнi шкiльнi спальнi примiщення або намети, розкинутi десь у саду. Команда привозила продукти з собою й допов- нювала рацiон свiжою продукцiєю села. Щойно врегульовувалися побутовi питання, дослiдники розбрiдалися селищем у пошуках iнформантiв або артефактiв. Найчастiше розвiдники швидко зна- ходили стареньких людей, що вiдпочивали в себе вдома, доглядали дiтей чи працювали в садку й виявляли готовнiсть вiдповiсти на питання членiв експедицiї. Мiсцевi начальники допомагали з по- шуком i навiть викликали до розмови конкретних осiб, обiзнаних у тому чи iншому жанрi народної творчостi. Залежно вiд теми та якостi iнформацiї дослiдник мiг протягом дня провести вiд одного до чотирьох iнтерв’ю. Керiвник групи мiг опи- тувати дослiдникiв про результати їхньої роботи перед тим, як вирiшити, залишатися ще на один день чи вирушити до наступного селища. Як один iз перших представникiв Заходу, що брав участь в експедицiях Iнституту, я був рiв- ною мiрою i гостем, i колегою. Доктор Кирчiв ме- нi особливо помагав, i трохи переробив маршрут експедицiї таким чином, щоб врахувати мою за- цiкавленiсть у дослiдженнi танцiв (ми спецiально шукали весiлля й залишилися в одному селищi на весь кiнець тижня). Вечiрнi бесiди бiля вогнища в нашому таборi часто не обходилися без орiєнтов- ної iнформацiї для мене, описiв традицiй танцю, а також багатьох запитань про Канаду й мої погля- ди на нашу науку. Я певний, що мене сприймали за початкiвця в українськiй фольклористицi. Хоч я роками вже провадив сотки iнтерв’ю та записiв в рiзних обставинах, я з ними був би цiлковито згiдний. Це для мене була перша експедицiя на теренi, де основна маса населення та вулична мо- ва були українськими. Я вперше працював у до- слiдницькiй групi i був сильно вражений тим, що мої спiвучасники є добрi спецiалiсти в однiй кон- кретнiй галузi народної культурi. Тут зовсiм iн- ший рiвень знання культури та її подробиць, нiж я знав вiд своїх дiаспорних середовищ. Не раз бачив, як доктор Кирчiв сам провадив iнтерв’ю. Пам’ятаю, як вiн систематично i терпеливо роз- питував про великий цикл календарно-обрядових пiсень вiд доброї спiвачки. Мої господарi були надзвичайно уважнi до ме- не й особливо непокоїлися з того приводу, що спартанськi умови їхнього побуту виявляться не- прийнятними для мене. Вiд мене не очiкували АНДРIЙ НАГАЧЕВСЬКИЙ. Доктору Романовi Кирчiву... 25 участi в побутових роботах на кшталт встановлен- ня наметiв, перетаскування матрацiв, приношення води або миття посуду. Члени експедицiї не вi- рили, коли я їм казав, що для мене такi побутовi справи – це здiйснення моїх мрiй. Тут, нареш- тi, була та Україна, що про неї так романтично розповiдали мої канадськi громадськi учителi. Я чекав 30 рокiв, щоб зачерпнути води з криницi на землi моїх предкiв. Для моїх колег, напевно, експедицiйне жит- тя не було таким романтичним. Я пам’ятаю, що проф. Кирчiв дуже переймався, щоб нiчого менi не сталося, хоч вiн старався не показувати свiй неспокiй, навiть тодi, коли одного разу ми iз Ро- маном Чмеликом та з Романом Кiсем перейшлися вечером через лiс до сусiдного села. Довiдавшись про це, доктор Кирчiв стиснув зуби, але нiчого острого менi не казав. Я буду вiчно вдячний йому за його опiку, за толерантнiсть до моїх нестан- дартних перспективiв, за терпеливiсть. Я кiлька разiв повертався в захiдну Україну, щоб зiбрати бiльше польових вiдомостей про побутовi танцi. Я надiюся, що плоди цiєї роботи виправдовують його довiру. Кiлька рокiв пiзнiше доктор Богдан Медвiдсь- кий i я мали нагоду запросити професора Кирчiва до Унiверситету Альберти в Канадi. Вiн вiдбув кiлька тижнiв в Едмонтонi та в околицi. Бадьо- ро переборюючи всi фiзичнi та культурнi змiни, доктор Кирчiв вiдбув дуже напружену програму. Вiн iз зацiкавленням переглядав мiсцевi українсь- кi монументи та установи, дивився активно наш архiв при унiверситетi, вiдвiдував українськi шко- ли, канадсько-українську ферму та багато iншого. Численнi жителi мiста Едмонтона з великим за- цiкавленням слухали його перспективи. Вiн всю- ди вiдстоював свiй принцип, що українська ку- льтура не може бути серйозною без здорового фундаменту в українськiй мовi. Згодом вiн напи- сав вагомий звiт про свою подорож та враження, дав поради нашому дослiдницькому центру, при Центровi українського та канадського фольклору iм. Петра i Дорис Кулiв. У той час, коли iншi науковцi в Українi не ма- ли наукової зацiкавленостi в традицiйних танцях, мовляв, “бо ж то все вилами по водi написано”, то доктор Кирчiв навпаки заохочував. Вiн оповiдав менi про довголiтню роботу Романа Гарасимчука в цiй сферi, та жалував, що дослiдження цiєї га- лузi української народної культури занедбане. Ко- ли iншi фольклористи говорили, що дослiдження танцiв, це, напевно, вiдповiдальнiсть етнографiв, а етнографи казали, що то, правдоподiбно, фольк- лористика, тодi Роман Кирчiв смiливо твердив, що фольклористика – його дисциплiна – повинна тим займатися. Високо цiную його вiрнiсть то- му слову. I це вiн доказав у великiй i важливiй роботi, зредагувавши та видавши монументальну книгу “Гуцульськi танцi” Романа Гарасимчука1. Ця робота, з основою ще в 1939 р. i з поважними переробками 1950-их та 1960-их рp., до того часу нiколи не була публiкована по-українському. Вона – найважливiше дослiдження української етнохо- реологiї пiсля “Теорiї українського народного тан- цю” Василя Верховинця з 1919 р. та “Українсь- ких народних танцiв” Андрiя Гуменюка 1969 р., а за багатьма вимiрами, солiднiша вiд своїх попе- редникiв. Дослiдження Р.Гарасимчука, за редак- цiєю Р.Кирчiва, заслуговує признання, як одна з найкращих етнохореологiчних робiт свого часу в європейському контекстi. * * * Цi рядки пишуться в околицi мiста Пруден- тополiс в Бразилiї, де я тепер проводжу дослiд- ницьку експедицiю з метою зафiксувати укра- їнськi традицiї бразильського українського насе- лення. Я знаю, що доктор Роман Кирчiв буде мати велике задоволення вiд того, коли довiда- ється, що в цiй країнi багато збережено україн- ської мови, звичаїв та iдентичностi. Характер українських народних традицiй тут дещо спi- льний з канадським, але є й багато вiдмiнного. Отож, присвячую цю невелику розвiдку Романовi Кирчiву. Українське населення Бразилiї налiчує при- близно 400000 людей, переважно в штатi Парана, що на пiвднi країни. Наприкiнцi дев’ятнадцятого столiття i вiд початку двадцятого українськi селя- ни з Галичини виїжджали численно в Бразилiю, 1Герасимчук Р. Народнi танцi українцiв Карпат: У 2- ох кн. / За ред. Р.Кирчiва; авт. вступ. ст. С.П.Павлюк, Р.Ф.Кирчiв.– Львiв: Iнститут народознавства НАН Укра- їни, 2008.– Кн. 1: Гуцульськi танцi.– 608 с.; Кн. 2: Бой- кiвськi i лемкiвськi танцi.– 319 с. 26 1-2’2010 Народознавчi Зошити подiбно як до Канади i до Сполучених Штатiв Америки. У Бразилiї вони пережили великi пе- репони, вичищуючи густi лiси, адаптуючись до нової природи, клiмату, чужих сусiдив, нової мо- ви та iншого. Часто вже у третьому, четвертому та в п’ятому поколiннi вони глибоко входили в бразильську культуру, проте затримали багато i зi своєї європейської спадщини. Восьмого грудня 2009 р. чотири сестри з ро- дини Слободянiв розповiдали менi про традицiї своєї молодостi в кольонiї Барра Вермеля (селище Червоний берег), приблизно 20 км вiд мiста Пру- дентополiс. Вони народилися там в 1920-их рp., у майже виключно українському сусiдствi. Їхня родина виїхала з того району в 1940-их рр. Їхнi дiди та баби емiгрували десь iз Тернопiльщини, колись у перiодi 1896–1902 рр. Iнформантки па- м’ятали багато переказив про пригоди та гаразди своїх предкiв на початках у Бразилiї. Коли я питав про танцi, вони сказали, що ко- ломийка була найпопулярнiша в тридцятi-сороковi роки. Називали також вальсу, польку, сете пасо (“сiм крокiв”, переназвано по-португальськи), та кiлька iнших. Також пам’ятали один танець, який менi ще невiдомий – “ґроднiк”. Жiнки змогли продемонструвати танець та заспiвали вiдповiдну пiсню. Танець “ґроднiк” складався з двох фiгур, кот- рi чергувалися. Першу фiгуру виконували вметр трьох четвертих пiд таку пiсню: Над морем, над морем орел летiв До мої дiвчини, що я любив. Дiвчино, дiвчино, не бав мене, Не хочеш, не любиш, вiдправ мене. Дiвчина, дiвчина не бавила, Махнула хустечков, вiдправила. Кожний рядок пiснi складається з чотирьох тактiв. Перший такт складається з трьох чвер- тних нот. Другий такт також складається з трьох четвертних. Третiй такт складається з чевертної та пiв-одної половинки ноти, як i четвертий такт. Акцент кожного такту знаходиться на другiй чет- вертнiй. Друга частина музичного супроводу тан- цю ґроднiк була звичайна коломийка, котра вико- нувалася швидким темпом, в розмiрi двi чвертi, пiдчас виконання другої фiгури танцю. Сестри розповiли i показали, що танець вико- нувався двома трiйками, цебто шiстьма танцю- ристами в групi. Звичайно чоловiк стояв на цен- трi трiйки, одна жiнка стала на його лiвий бiк, а друга – справа, всi – в ряд. Кожна трiйка стоя- ла навпроти iншої трiйки, на вiдстанi приблизно трьох метрiв. Чоловiки виставляли свої руки пе- ред собою, приблизно на рiвнi грудей, i так три- мали найближчi руки своїх жiнок. Коли виконавцi спiвали перший рядок пiснi, вони поступали наперед кроками на кожну чвер- ту. Кожна трiйка доходила близько до протележ- ної трiйки. Спiваючи другий рядок пiснi, кожне трiо вiдступало назад на попереднi мiсця. Такi рухи повторювалися пiд час третього i четвертого рядкiв пiсенного тексту. Друга фiгура виконувалася до жвавої коломий- кової мелодiї. Виконавцi або глядачi часом спiва- ли рiзнi коломийковi вiршi. Другу фiгуру “ґроднi- ка” виконували так, що чоловiк обернувся до од- ної з партнерiв (часто до жiнки з правої сторони). Вони трималися за правi лiктi та обкручувалися навколо один другого, поступаючи малими рiвни- ми кроками до такту музики. Пiсля обкручування вони вiдпустили лiктi та середня особа подавала лiвий лiкоть тiй особi, котра чекала з лiвої сто- рони. Вони обкручувалися. Так особа в серединi перекручувалася почергово зi своїми двома парт- нерками, то на право, то на лiво. Цю другу фiгуру продовжували танцювати, доки музиканти поча- ли знову грати першу, повiльнiшу мелодiю, котра означала повернення до першої фiгури танцю. Пiд час окремого iнтерв’ю Славко Добущак, також мешканець колонiї Барра Вермеля, але на- роджений 1937 p., згадував, що поколiння його батькiв знало такий танець. Його опис неповний, але подiбний до того, що показали сестри Слобо- дяни. Коли я питав десятки iнших iнформантiв з iнших околиць, вони не пам’ятали танець “ґрод- нiк”, анi будь-який танець з трiйками учасникiв. У неопублiкованому рукописi Романа Гарасимчу- ка “Народне хореографiчне мистецтво Захiдного Подiлля (Тернопiльська обл.)” з 1960 р., описано репертуар побутових танцiв баткiвщини родини Слободян. На стор. 208–214 автор описує танець пiд назвою “огородник”, що якраз добре вiдповiд- ає тому, що пам’ятали нашi iнформантки з Бра- зилiї. Цей танець, виявляється, не був широко розповсюджений по Галичинi, але в роки терено- АНДРIЙ НАГАЧЕВСЬКИЙ. Доктору Романовi Кирчiву... 27 вої роботи Р.Гарасимчука знали його в Бережан- ському, Чорткiвському, Бучацькому, Теребовлян- ському, Збаразькому та Новосiльському р-нах на Тернопiльщинi. Ми не знаходимо такого танцю, анi такої назви в рукописах Р.Гарасимчука про побутовi танцi чотирьох iнших регiонiв України. Пiсня, що зафiксована Р.Гарасимчуком, прав- доподiбно, має однакову метричну структуру, що й пiсня сестер Слободян, хоча слова iншi: А де ж та дiвчина, же ту була? Вскочила в городец, ще й тупнула. За нею хлопчина, як лис, як лис. До себе дiвчину притис, притис. (В.Д.Щербатий, с. Рiпниця, Бучацький р-н). Форма танцю, описана сестрами в Бразилiї та Р.Гарасимчуком на Тернопiльщинi, дуже подiбнi. Основна вiдмiннiсть мiж ними те, що у першiй фiгурi на Тернопiльщинi танцюристи кланяються один одному при кiнцi другого такту, коли вже приступили перед iншою трiйкою. Р.Гарасимчук описує рiзнi варiанти в танцi “огородник”. В од- ному селi танцюристи притупують ногами, ко- ли приступили до протилежної трiйки. В iншо- му варiантi, вони ходять подвiйними “дрiбними” кроками. У ще iншому варiантi вони йдуть, так званим “трясучим ходом”. У бразильському описi такi елементи вiдсутнi. Цiкава знахiдка в пiвнiчно-американськiй ет- нохореологiчнiй лiтературi також вiдкриває пев- нi аспекти iсторiї та характер танцю “ґроднiк”. Протягом двадцятого столiття в Америцi iсну- вав популярний рух розважальних танцiв етнiчно- го характеру, так званi “international folk dances” (iнтернацiональнi народнi танцi). У цьому кон- текстi додамо, що американськi любителi прихо- дили на вечiрнi забави та випробовували просте- нькi танцi рiзних країн, якi не обов’язково по- в’язанi зi своєю власною спадщиною. Видано ве- лике число популярних книжечок, якi спрямова- нi на те, щоб розширити репертуар цього руху. Український танець дуже рiдко входив у той ре- пертуар, але в Нью-Йорку в серединi двадця- того столiття був активний в тому русi Михай- ло Герман (Michael Herman) з дружиною Ма- рiанною (Mary Anne). Германи також були ак- тивними учасниками мiсцевої української грома- ди. У 1947 р. М.Герман видав книжечку “Folk Dances for All” (Народнi танцi для всiх). У тiй книзi мiж iншими матерiалами знаходимо опис танцю “The Ukrainian Ohorodnik” (“Український огородник”) (с. 70–72). Автор пише, що “танець огородник спецiально популярний серед українсь- ких поселенцiв околицi Вунсокет, Ровд Айленд (Woonsocket, Rhode Island), де його часто танцю- ють по весiллях”. У цiй книжцi не подано тексту пiснi, але надрукована мелодiя, яка подiбна до пiснi сестер з Барра Вермеля у метрицi (помiрне темпо, 3/4 у першiй частинi, а жвавий темпо, 2/4 в другiй частинi). Друга частина має коломийко- вий характер. Форма танцю М.Германа також загально по- дiбна до того, що описали сестри Слободян у Бразилiї. Проте у Германа танець виконується чотирма трiйками, котрi розположенi по квадра- тi. Вони йдуть вперед до протележних i назад у свою чергу, але поступають не ходом, але легень- ким бiгом (мабуть, цей бiг подiбний до дрiбних крокiв описаних у Р.Гарасимчука). Американсь- кий та бразильський варiанти подiляють простiшу форму першої фiгури, без поклонiв, без притупiв, та без “трясучим ходом”. М.Герман наголошує на унiкальний елемент, що в другiй фiгурi чоловiк в серединi трiйки старається танцювати на мiсцi, а жiнки почергово пiдходять до нього i перекручу- ють його там. Коли я дослiджував побутовi танцi українцiв захiдної Канади, люди не пам’ятали танцю “ґрод- ник/огородник”, хоч певна частина з моїх iнфор- манторiв походила з Тернопiльщини, проте у мо- єму канадському матерiалi записана пiсня до кад- рильного танцю “Пiд гаєм”, яку спiвали пiд май- же зовсiм однаковою мелодiєю, ритмiчною струк- турою та акцентами, але з iншим текстом2: Пiд гаєм, пiд гаєм, пiд калиночку, Їхали жовняри за Вкраїночку. То в бiлiм, то в чорнiм, то в зелененькiм, Пiд кожним жовняром кiнь вороненький. (Є.Николайчук, Смокi Лейк, Альберта, 1984). Р.Гарасимчук пише, що цей танець має спiль- нi елементи з польськими танцями “заґродник” i “трояк”. Польська етнохореологiя тепер хвалиться добрими регiональними монографiями, де можна 2Нагачевський A. Побутовi танцi канадських українцiв.– К.: Родовiд, 2001.– C. 115. 28 1-2’2010 Народознавчi Зошити Експедицiя на Покуття. Червень 1992 р. Злiва: Нагачевський, Стефа Гвоздевич, водiй Олег, Роман Кiсь. буде порiвнювати форми, музику та пiснi. Та- нець називається “ґроднiк” у традицiї сестер в Бразилiї, а Р.Гарасимчук згадує назви “огород- ник”, “оґраднiк” та “садiвник” на Тернопiльщи- нi. М.Герман вживає цiлком українську форму. Всi три пiсеннi тексти (включаючи “Пiд гаєм” з Канади), суто українськi. Текст Р.Гарасимчука згадує “городець” у текстi, але бразильський та канадський тексти явно не пов’язанi з назвою танцю. Виявляється, що текстовий аспект танцю, мабуть, бiльш мiнливий, нiж хореографiчний. Популярний у захiднiй Українi та в Канадi та- нець “верховина” в кiлькох аспектах спорiднений з танцем “огородник”. “Верховина” подiбна в то- му, що виконується трiйками, має двi фiгури з контрастною музикою та в iнших елементах. У певних варiантах “верховини” перша фiгура скла- дається з рухами, де танцюристи поступають впе- ред, а тодi вiдступають на попереднi мiсця, часом з поклонами. Друга фiгура “верховини” має по- пулярний варiант, де обкручуються партнери по- Вiра Бiлоус, Оксана Кузьменко, Роман Кирчiв, Андрiй чергово, тримаючись за лiктями (Нагачев- ський А. Побутовi танцi канадських українцiв...– С. 116–120; Герасимчук Р. Народнi танцi укра- їнцiв Карпат...– Кн. 2.– С. 35-39.). Проте танець “верховина” виразно характеризується iншою ме- лодiєю при першiй фiгурi. У теперiшньому станi проекту дослiдження української народної культури в Бразилiї, коли я далi працюю в теренi на iншому континентi, ще багато питань залишається невиявленими i недо- слiдженими. Надiюся, що шановний ювiлянт зго- диться з нами у тому, що буде цiкаво далi слiдку- вати за текстами i контекстами одного доволi рi- дкiсного та давнього танцю “ґроднiк/огородник” у його розповсюдженнi на три континенти. Насамкiнець висловлюю ще раз подяку док- торовi Роману Кирчiву за вiдданiсть своїй ве- ликiй справi, за його позитивний свiтогляд i за пiдтримку розмаїтих проектiв у рiзних сторонах української народознавчої науки. Многая лiта!

Доктору Романовi Кирчiву: спогади та вшанування з дiаспори

Репозитарії

Схожі ресурси