Окрилений родинною легендою (до портрета вченого)

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Білоус, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2010
Schriftenreihe:	Народознавчі зошити
Schlagworte:	Ювілеї
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77546
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Окрилений родинною легендою (до портрета вченого) / В. Білоус // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 59-64. — Бібліогр.: 20 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77546
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-775462015-03-02T03:02:47Z Окрилений родинною легендою (до портрета вченого) Білоус, В. Ювілеї 2010 Article Окрилений родинною легендою (до портрета вченого) / В. Білоус // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 59-64. — Бібліогр.: 20 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77546 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Ювілеї Ювілеї
spellingShingle	Ювілеї Ювілеї Білоус, В. Окрилений родинною легендою (до портрета вченого) Народознавчі зошити
format	Article
author	Білоус, В.
author_facet	Білоус, В.
author_sort	Білоус, В.
title	Окрилений родинною легендою (до портрета вченого)
title_short	Окрилений родинною легендою (до портрета вченого)
title_full	Окрилений родинною легендою (до портрета вченого)
title_fullStr	Окрилений родинною легендою (до портрета вченого)
title_full_unstemmed	Окрилений родинною легендою (до портрета вченого)
title_sort	окрилений родинною легендою (до портрета вченого)
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Ювілеї
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77546
citation_txt	Окрилений родинною легендою (до портрета вченого) / В. Білоус // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 59-64. — Бібліогр.: 20 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT bílousv okrilenijrodinnoûlegendoûdoportretavčenogo
first_indexed	2025-07-06T01:47:18Z
last_indexed	2025-07-06T01:47:18Z
_version_	1836860245980217344
fulltext	ВIРА БIЛОУС. Окрилений родинною легендою... 59 Ювiлеї Вiра БIЛОУС ОКРИЛЕНИЙ РОДИННОЮ ЛЕГЕНДОЮ (До портрета вченого) Vira BILOUS. Winged by Family Legend (To a Portret of Scientist). У родинi Кирчiвих iз карпатського села Кор- чина, що на Сколiвщинi, уже кiлька поколiнь пе- редається одна легенда. У нiй мовиться про свя- щеника Богдара й учителя Павла Кирчiвих. Во- ни були письменниками та громадськими дiячами i приятелювали з I.Франком. Розповiдають про приїзд i виступ Каменяра в Корчинi i, з особли- вою гордiстю, про його гостювання в оселi братiв, на мiсцi якої тепер стоїть батькiвська хата Романа Кирчiва. Переказ про цих дiдових братiв й I.Франка майбутнiй учений уперше почув вiд їхньої сес- три Марiї Онуфрiв. “Хата її була поблизу школи, тож, коли я – початкуючий школяр, закiнчував уроки, вона часто забирала мене до себе, роз- питувала про школу, дитячi справи i сама цiкаво розповiдала”1, – згадує Роман Кирчiв. Її спомини про ту небуденну подiю були особливо захоплю- ючими, з багатьма цiкавими подробицями. Вони глибоко вразили дитячу уяву. Це легенда чи дiйснiсть? Якщо насправдi так було, то де, коли, за яких обставин батьковi стрийки спiзналися з I.Франком? Що їх єднало? Про що гомонiли ось тут, у цiй прадiдiвськiй са- дибi, визначний письменник, учений зi свiтовим iм’ям i сiльський священик Богдар? На ймовiрнiсть родинних розповiдей указували численнi перекази односельцiв про приїзд у село I.Франка, про його дарунок корчинцям – пiдбiрку книжок для їхньої “Просвiти” тощо. 1Кирчiв Р. Один з подвижникiв (о. Богдар Кирчiв).– Дрогобич, 1996.– С. 13. У такому середовищi, оповитому загадкови- ми усними оповiдями, i проходили дитячi лiта Р.Кирчiва. Вiд них залишилося багато й iнших яскравих вражень. Деякi суттєво вплинули на свi- тогляд, переконання, науковi зацiкавлення май- бутнього вченого. Так, у його пам’ятi чiтко зри- нають частi походи з батьком на сiльськi аматор- ськi концерти й вистави, а також виступи при- їжджих театральних труп. Особливо виразними є спогади про приїзд у село в 1936 чи 1937 pр. знаменитого хору iнтернованих (у Польщi) воя- кiв УНР, диригентом якого був Дмитро Котко (1892–1982 рр.). “Я, рiч ясна, мало розумiвся на хоровому спiвi. Але пам’ятаю, що мене вразила дуже якась не- чувано чудесна музика, гармонiя, що творилася на сценi людськими голосами. А ще: грацiознiсть i елегантнiсть диригента, що володiв цим живим диво-iнструментом”2. Вiдтодi й бере початок, як зазначав Р.Кирчiв, його наукове зацiкавлення те- 2Кирчiв Р. На кoнцертi хору Дмитра Котка // Народна Tворчiсть та Eтнографiя.– К., 1992.– Ч. 5–6.– С. 8. 60 1-2’2010 Народознавчi Зошити атром3, яке зреалiзувалося в низцi рецензiй, а та- кож у монографiї про артиста Iвана Рубчака. По закiнченнi Корчинської початкової школи Роман Федорович продовжував освiту у Стрий- ськiй гiмназiї (1943–44 рр.). Хоч i коротке було перебування в цьому закладi (гiтлерiвцi влашту- вали в ньому вiйськову лiчницю), усе ж стало також знаковим. Адже там йому пощастило на- вчатись української мови та лiтератури у вiдомо- го педагога, громадського дiяча Iвана Боднарука. Вiн, окрiм iншого, активно займався краєзнав- ством: цiкавився життєвими i творчими долями землякiв, що проявили себе в лiтературi, музицi, науцi, шкiльництвi. Очевидно, що не без впливу цього наставника майбутнiй учений згодом обере фах українського фiлолога4. “Суворий i дуже вимогливий учитель” запа- м’ятався Романовi Федоровичу i з iнших причин. Якось вiн покликав свого учня та почав розпи- тувати про його родичiв – письменникiв Богдара (1856–1900 рр.) та Павла (1862–1916) Кирчi- вих. Очевидно, що на ту пору I.Боднарук пра- цював над нарисом про лiтераторiв зi Стрийши- ни, який згодом вийшов пiд назвою “Стрийсь- кий парнас”. Та небагато чим мiг допомогти йому гiмназист. “Учитель гостро скартав мене за те, що ма- ло цiкавлюся своїми “гарними”, за його словами, предками. I цi слова, цей докiр запали менi тодi в душу”5, – зiзнається професор. Пiсля Стрийської гiмназiї було навчання в середнiй школi Верхнього Синьовиднього (1944–47 рр.), учителювання в рiдному селi (1847–48 рр.) та сповнене приємних i драматич- них перипетiй студентське життя у Дрогобичi та Львовi (1948–53 рр.). У 1954–57 рp. Р.Кирчiв – аспiрант кафедри української лiтератури Львiвсь- кого державного педагогiчного iнституту. Об’єк- том дисертацiї обрав комедiї Iвана Франка. Не полишав франкознавства дослiдник i пiсля 3Дем’ян Г. Духовне середовище становлення i розгорта- ння наукової дiяльностi Романа Кирчiва // Народознавчi Зошити.– Львiв, 2003.– Ч. 3.– С. 398. 4Там само.– С. 399. 5Кирчiв Р. Один з подвижникiв...– С. 7. захисту кандидатської – написано понад 30 ста- тей про науковий, лiтературний та громадський доробок Каменяра, упорядковано i прокоментова- но 26-ий том його “Зiбрання творiв: У 50-ти т.” (К., 1980) тощо. Отож постать цього визначного українця стала однiєю з постiйних дiлянок нау- кових студiй ученого. Чи випадково? “Головно вiд цiєї [родинної. – В.Б.] легенди походить моє зацiкавлення франкiвською тема- тикою”, – зауважив учений в однiй iз статей6. Можливо, дослiджуючи цю царину, вiн сподiва- вся ближче пiдiйти до розгадки усної сiмейної оповiдi, а також низки питань, на якi старшi в родинi вже не могли дати вичерпної вiдповiдi. I ось, попрацювавши два роки над дисертацiєю, аспiрант знайшов чимало цiкавого й зi “своєї” те- ми. Так, серед доробку I.Франка натрапив на йо- го вiршований опис та статтю про просвiтницьку мандрiвку зi студентами по Гуцульщинi, Покуттi й Бойкiвщинi (лiто 1884 р.). Там же доклад- но вiдтворено їхнi вiдвiдини й Корчина. Указа- но заходи як прибулих ентузiастiв, так i сiльсь- кої громади, яка за кiлька днiв вiдремонтувала примiщення однокласної школи, де мав виступати визначний краянин, т. iн.7. Отже, один iз фраг- ментiв родинного переказу базується на реальних iсторичних подiях. Цими вiдомостями Р.Кирчiв дiлиться з читачами районної газети8. Тодi ж, на початках наукової дiяльностi, при- хильна доля зводить його з найкомпетентнiшим знавцем архiвної спадщини українських письмен- никiв (у тому числi й I.Франка) Марiєю Деркач (1896–1972 рр.). Знайомство вiдбулося пiд час першої поїздки Р.Кирчiва за необхiдним дисерта- цiйним матерiалом до вiддiлу рукописiв Iнституту лiтератури iм. Т.Шевченка (1955 чи 1956 рр.). На ту пору М.Деркач уже чверть столiття як 6Кирчiв Р. Добра i мудра наставниця // Вальо М. Ма- рiя Деркач 1896–1972: Бiблiографiчний покажчик: спогади, розвiдки, листи.– Львiв, 1999.– С. 164. 7Кирчiв Р. Слiдами однiєї Франкової мандрiвки // Шляхами Iвана Франка на Українi: Путiвник.– Львiв, 1982.– С. 62–64. 8Кирчiв Р. На Галицькому Пiдгiр’ї (Участь Iв.Франка у студентськiй мандрiвцi 1884 р.) // Радянське Cлово.– Дрогобич.– 1956.– 19 серпня. ВIРА БIЛОУС. Окрилений родинною легендою... 61 упорядковувала та науково опрацьовувала вказанi рукописнi фонди – спочатку у Львовi, працюю- чи в рiзних вiддiленнях та секцiях НТШ, а з 1950 р. – у Києвi. У воєннi роки вона самовiдда- но дбала про врятування архiву I.Франка вiд зни- щення пiд час бомбардувань Львова. Опублiку- вала висококвалiфiкований опис рукописних фон- дiв архiву, брала участь у пiдготовцi 20-томного видання його творiв9. З 1957 р. М.Деркач була старшим науковим спiвробiтником Iнституту су- спiльних наук (Львiв). У 1962 р., зазнавши го- нiнь i професiйних принижень, змушена пiти “на заслужений вiдпочинок”. А наприкiнцi 50-их рр. у київських архiвах дослiдниця прихильно вiдгукнулася на прохання аспiранта Р.Кирчiва допомогти в пошуку руко- писних джерел для дисертацiї. Познайомившись ближче, М.Деркач, як i колись стрийський учи- тель Iван Боднарук, почала розпитувати про його родичiв Богдара i Павла Кирчiвих. Розчулений Роман Федорович розповiв усе, що чув про них, а також довiрив доброзичливицi й родинний переказ. Наприкiнцi не без гордостi до- дав, що його батькiвська хата стоїть на тiй са- мiй садибi, з якої походять стрийки i де гостював I.Франко. “Марiя Дем’янiвна, помiтивши мiй пафос, – згадує професор, – посмiхнулася i зауважила: “То не легенда, тут в архiвi I.Франка знайдете багато матерiалу, який переконує, що так було насправ- дi”. Щобiльше, вона показала вiдповiднi рукопи- снi джерела. I це було не що iнше, а листи братiв Кирчiвих до I.Франка! Отож пiдтверджується ще один фрагмент родинних розповiдей – дiдовi бра- ти таки приятелювали з I.Франком. Слушнi поради вченої Р.Кирчiв отримував i пiд час їхньої спiльної працi в Iнститутi суспiль- них наук. Тодi ж вона розповiла, що замолоду добре знала синiв Богдара Кирчiва. Марiя Дем’я- нiвна була одним iз небагатьох науковцiв, якi цi- кавились успiхами Р.Кирчiва у дослiдженнi жит- тєписiв своїх родичiв. Про небуденну особистiсть вiн написав теплi спогади, у яких звучить щиро- 9Вальо М. Вiд упорядника // Вальо М. Марiя Деркач 1896–1972: Бiблiографiчний покажчик...– С. 5–11. сердна подяка. А також... гiркий жаль за тим, що в драматичний для неї час “не знайшлося сил i можливостей якось захистити цю гарну, свiтлу, мудру i надзвичайно незахищену добру Людину”10. Зустрiч iз дослiдницею архiву I.Франка утвер- дила намiри Р.Кирчiва дослiдити життєвий i гро- мадський шлях своїх непересiчних представникiв родини, i вiн розпочав збiр вiдомостей. Займає- ться цим принагiдно, працюючи над плановими монографiчними дослiдженнями та докторською дисертацiєю, керуючи вiддiлами етнографiї та фо- льклористики Iнституту народознавства й секцiєю НТШ. Робота триває понад п’ятдесят лiт. За цей час учений докладно простудiював ба- гатогранну спадщину I.Франка – опублiковану й нi, видання й рукописнi матерiали НТШ. Вивчав архiви навчальних закладiв, де здобували освiту брати Кирчiви, – фонди львiвської гiмназiї, ду- ховної i вчительської семiнарiй. Сiмейнi перекази й уже першi вiднайденi урив- чатi факти вказували на активну участь братiв Кирчiвих у рiзних сферах суспiльного життя в Гадичинi i Буковинi. Значить, згадки про них, мiркував дослiдник, можуть бути в тогочаснiй перiодицi. Тому, шукаючи рiднi iмена, гортав ти- сячолистi пiдшивки журналiв “Зоря”, “Правда”, газет “Дiло”, “Буковина”, польських – “Kurjer Stryjski”, польськомовних петербурзьких – “Kraj” тощо. Зацiкавившись iсторiєю шкiльного будинку, де виступав I.Франко, вiн опрацьовував архiви крає- вих шкiльних управ. Цiннi вiдомостi знаходив у сховищах неопублiкованих документiв просвiтни- цьких товариств («Академiчного братства”, “Сi- чi”, “Просвiти”) та визначних дiячiв (письмен- ника О.Кониського, редактора часопису “Дiло” I.Белея та iн.). Розпитував односельчан i меш- канцiв iнших сiл, де жили i працювали Богдар i Павло Кирчiви. Прислужилися дослiдниковi вiтчизняна та дiас- порна краєзнавча лiтература. Стежив за статтями про цих дiячiв у районних газетах, якi пiдготу- вав на основi опублiкованих i архiвних матерiалiв 10Кирчiв Р. Добра i мудра наставниця...– С. 163–168. 62 1-2’2010 Народознавчi Зошити етнограф, iсторик Григорiй Дем’ян. Його нариси про громадську й лiтературну дiяльнiсть братiв Кирчiвих у книзi “Таланти Бойкiвщини” (Львiв, 1991) свого часу Роман Федорович оцiнив як найдокладнiшi11. Потроху нагромаджувалися факт до факту, папка до папки. Поступово, однак виразно вима- льовувалися яскравi портрети двох забутих поста- тей українського суспiльства ХIХ ст., постатей зi своїм багатим внутрiшнiм свiтом, рiзногранними зацiкавленнями, творчими задатками та одержи- мiстю безкорисливо працювати в iм’я культурно- го, нацiонального поступу краян. Обидва брати Кирчiви писали вiршi, опо- вiдання, нариси, займалися перекладами. Твори Богдара Кирчiва клали на музику композитори В.Матюк та О.Нижанкiвський, ставили на сце- нi галицькi театри. Павло Кирчiв був редакто- ром чернiвецької газети “Буковина” (1888 р.) та львiвського журналу “Правда” (1890–1891 рр.). Обидва засновували в мiстечках i селах чита- льнi “Просвiти”, активно виступали проти ре- акцiйного москвофiльства. Зналися з вiдомими українцями I.Нечуєм-Левицьким, О.Кониським, С.Смаль-Стоцьким, О.Терлецьким та iн. Про все це йдеться в низцi статей Р.Кирчiва, опублiкованих у наукових журналах, збiрниках та газетах. Iмена славних уродженцiв Корчина вчений увiв в українськi енциклопедичнi вида- ння. Богдаровi Кирчiву присвятив книгу “Один з подвижникiв (о. Богдар Кирчiв)” (Дрогобич, 1996). Опублiкував i листування Кирчiвих iз I.Франком, яке ряснiє докладними примiтками. У них роз’яснено кожен факт, про який говориться в текстi, конкретизовано пов’язанi з ним подiї в суспiльному чи особистому життi авторiв, розк- рито всi згаданi iмена тощо. Тобто зроблено все, щоб це iнформативно насичене першоджерело бу- ло придатним для наукового вжитку. Важливо, що з указаних публiкацiй Р.Кирчiва можна дiзнатися не лише про життєписи його ро- дичiв. Дослiджуючи їх, учений привiдкрив для 11Кирчiв Р. Iван Франко i брати Кирчiви: листування // Записки Наукового товариства iм. Шевченка: Працi фiло- логiчної секцiї.– Львiв, 1996.– Т. 229.– С. 389. читачiв чимало сторiнок з рiзних дiлянок нашого українознавства. Передусiм це стосується франкознавства. Р.Кирчiв з’ясував, що контакти Павла й Богдара Кирчiвих iз I.Франком були тривалими i стосува- лися багатьох сфер його життєдiяльностi. Тобто йдеться про малознанi особи iз близького оточен- ня I.Франка, з якими той спiвпрацював, дiлився своїми поглядами, мiркуваннями, нагальними су- спiльними й особистими проблемами тощо. Вiдт- ворення їхнiх наукових, лiтературних, полiтичних котактiв є доконечним для створення справжньої наукової бiографiї вiдомого письменника. До прикладу, Романовi Федоровичу вдалося вiднайти факти участi вчителя i священика Кир- чiвих у зборi, який проводив I.Франко, першо- джерельного народознавчого матерiалу для пода- льших дослiджень. Вони надсилали йому свої за- писи приповiдок, календарних пiсень, звичаїв, а також пам’ятки стародруку, збiрки богослужеб- них пiсень тощо. Павло Кирчiв навiть вдавався (жартуючи, звичайно) до своєрiдного “торгу” зi знаменитим лiтератором: черговi записи “кiлька- найцяти людових пiсень” обiцяв надiслати в да- рунок за критичну оцiнку I.Франка його лiтера- турних спроб12. Цi та iншi факти збагачують вi- домостi про iсторiю створення деяких Франкових праць, наприклад, фундаментального шестикниж- жя “Галицько-руськi народнi приповiдки”, видан- ня творiв Ю.Федьковича та iн. Прояснює дослiдник i малознаний перiод у бiо- графiї Каменяра, який пов’язаний з його усунен- ням (за гостру критику угодовства народовцiв) вiд культурно-просвiтницького життя в Галичинi. Роман Федорович звертає увагу на розлогi вiдо- мостi в листуваннi Б.Кирчiва про вiдповiднi ак- цiї в захист I.Франка поступової молодi. Зосiбна, про лист-ультиматум до старшого поколiння га- лицьких дячiв, який написали вiд iменi “Акаде- мiчного братства” Б.Кирчiв та В.Шухевич13. Пiд тиском студентства I.Франко був вiдновлений у редколегiї часопису “Зоря”. 12Кирчiв Р. Iван Франко i брати Кирчiви: листування...– С. 410. 13Там само.– С. 395–396, 404–405. ВIРА БIЛОУС. Окрилений родинною легендою... 63 Узагалi, з питань громадсько-культурного життя того часу Р.Кирчiв подає особливо ба- гато оригiнальних зауваг та нових фактiв. Це, до прикладу, його характеристики мiжгрупових та мiжпартiйних взаємин, роз’яснення гарячко- вих спроб тогочасної української громадськостi вирiшити нагальнi нацiональнi питання. Докла- дно вiдтворено настрої, сподiвання студенської молодi, наголошено на її особливiй активностi в культурно-полiтичному життi. Торкається автор iсторiї товариств “Просвiта”, перiодичних видань, народознавчого руху кiн. ХIХ ст. та iн. У пам’ятi краян учений вiдновлює деякi сто- рiнки з минулого села Корчина. Одним iз його переконань є твердження про потребу знати не лише подвижникiв загальнотеренового чи регiо- нального масштабу, а й тих сiльських iнтелiген- тiв, якi зi самозреченням працювали над просвi- тою, культурним i моральним поступом своїх од- носельцiв. Тому низку статей вiн присвятив iсто- рiї шкiльництва, в яких розкрив жертовну працю вчителiв Корчина кiн. ХIХ – I-ї пол. ХХ ст. – Романа Левицького, Iвана та Каролiну Гав- ранiв, священика Iвана Довжанського (приятеля М.Шашкевича та М.Устияновича)14. Вiдтворив й iсторiю спорудження шкiльного будинку, де виступав I.Франко. На поч. 80-их рр. будiвлю взято пiд охорону держави, передбача- лося вiдкрити в нiй краєзнавчий музей. Та у 2003 р. в перiодицi натрапляємо на вiдчайдуш- ний крик-обурення вченого фактом цiлковитого знищення цiєї споруди. Його неодноразовi висту- пи в пресi з доказами iсторичної значущостi цiєї пам’ятки шкiльництва ХIХ ст., листи, розмови з керiвництвом села й району так i не пробили стiни байдужостi та бездуховностi15. У контекстi дослiджень долей братiв Кирчiвих Роман Федорович подає деякi причинки з такої дiлянки, як федьковичiана. Вiн висвiтлює iсто- рiю популяризацiї творiв поета на Буковинi (зок- 14Кирчiв Р. Будинок, в якому виступав Iван Франко // Радянська Верховина.– 1984.– 26, 28, 31 липня; Його ж. Релiквiя карпатського села // Вiльна Україна.– 1986.– 7 вересня. 15Кирчiв Р. Вони б не дозволили руйнувати храми // Просвiта, 2003.– Ч. 11. рема редакцiєю газети “Буковина”), установлює першiсть чи почерговiсть у виданнi деяких йо- го творiв i бiографiчних даних. Особливо важли- вою є дослiдницька знахiдка непомiчененого досi життєпису Ю.Федьковича, яку пiдготував Пав- ло Кирчiв i опублiкував у збiрнику “Рiздвянка” (1890). Вiдштовхуючись вiд рукописних матерi- алiв, учений з’ясував неабияку цiннiсть цiєї бiо- графiї: вона мiстить розповiдi про українського поета, якi записав Павло Кирчiв у Путиловi вiд його слуги16. Розкриває Роман Федорович окремi моменти й з цiлком неочiкуваних наукових галузей, примi- ром, iз музикознавства. З епiстолярiю Б.Кирчiва та В.Шухевича з О.Кониським та I.Франком вiн дiзнався про цiкавi факти з iсторiї створення зна- менитої молитви-гiмну “Боже, Великий, єдиний” О.Кониського та М.Лисенка. Дослiдник здогадується, що поява цього твору, можливо, якось пов’язана з пiдготовкою львiв- ською молоддю видання збiрника патрiотичних пiсень українських поетiв та композиторiв. Вiд iменi студентства Богдар Кирчiв звернувся до О.Кониського з проханням надiслати свої тво- ри й залучити до цiєї справи М.Лисенка. Че- рез декiлька мiсяцiв, як указує Роман Кирчiв, О.Кониський в одному з листiв уже говорив про новостворену “Молитву”: просив Богдара Кирчi- ва посприяти її виданню у Львовi. Опираючись на цi та iншi письмовi данi, учений установив точнiшу дату першої публiкацiї “Молитви” – чер- вень 1885 р. Цiкаво, що спочатку музичний твiр був на- писаний для дiтей. Цей факт Роман Федорович осмислює так: “Розшматована помiж iноземни- ми загарбниками Україна тодi переживала один iз найпохмурiших перiодiв своєї трагiчної долi: на- род її вкрай пригноблений, пiд забороною рiдна мова. Тому зойком вирвалося це молитовне звер- нення у двох великих Українцiв. I вкласти його 16Кирчiв Р. Федьковичiана Павла Кирчiва // Науковий вiсник Чернiвецького унiверситету: Слов’янська фiлологiя.– Чернiвцi, 2008.– Вип. 394–398: Зб. наук. праць на поша- ну проф. Богдана Мельничука з нагоди його 70-рiччя.– С. 25–31. 64 1-2’2010 Народознавчi Зошити хотiли вони передусiм в “неложнiї уста” дiтей, вiд яких Всевишнiй найскорше мiг почути благання”. Згодом автори гiмну-молитви, пiсля зауважень про складнiсть музики для маленьких спiвакiв, переробили його на жiночi голоси17. Окрiм дослiдження творчого й життєвого шля- ху Богдара i Павла Кирчiвих, Роман Федорович уважав прямим своїм обов’язком вiднайти їхнi поховання. У 1996 р. вiн поїхав на Яворiвщи- ну, на мiсце колишнього села Курники, де жив i був похований Павло Кирчiв. На поч. 40-их рр. ХХ ст. у цьому густонаселеному пунктi “визво- лителi” “возвели” вiйськовий полiгон i вiд села та цвинтаря залишилася моторошна пустка. Та в Романа Федоровича все ж жеврiла на- дiя, що вдасться натрапити хоч на якiсь слiди могили. За допомогою вчителя сусiднього села Iвана Мухи знайшов мiсце сiльського цвинтаря, але без будь-яких його ознак – нi пам’ятникiв, нi надгрiбкiв. “Тiльки, коли ходити по цьому мi- сцi, в густих заростях барвiнку можна вiдчути ледве виступаючi горбики”, – з болем свiдчить Р.Кирчiв. Тодi ж, вперше пiсля пiвсотлiтньої пе- рерви, на сплюндрованому кладовищi священик Петро Зеленюха вiдправив панихиду за всiма тут похованими. Пiд впливом жахливих вражень вiд поїздки Р.Кирчiв подає в районнi й обласнi га- зети низку пропозицiй, вимог, спрямованих на збереження пам’ятi про тих, хто жив i навiчно лишився в цiй землi. Вiн говорить про потребу позначити знищенi села, хутори, церкви та цви- нтарi, щорiчно з процесiями вшановувати поме- рлих, збирати документальний матерiал про цей черговий комуно-радянський вандалiзм18. Шукав Роман Федорович i могилу Богдара Кирчiва в с. Довгому бiля Моршина. У цьому допомогла йому старенька жiнка, яка пригадала, що колись мати показала їй грiб того отця, що вiнчав її. Та бiля старої чершнi, де б мало бути його поховання, серед розрослих кущiв вони за- 17Кирчiв Р. Один з подвижникiв...– С. 35–39; Його ж. Молитва за Україну // Лiтопис Червоної Калини.– 1995.– Ч. 1–3.– С. 10–11, 25. 18Кирчiв Р. Курники – українське Лiдiце // За Biль- ну Україну, 1996.– 24 грудня; те ж у: Яворiвський голос, 1997.– 25 сiчня. ледве побачили ребро вгрузлого в землю надгроб- ного каменя. “Жiнка принесла з дому лопату, ми вiдкопали цей камiнь i переконалися, що це був надгробник Б.Кирчiва”19. Згодом за допомогою “Просвiти” с. Довгого i Моршина та працiвникiв Стрийського краєз- навчого музею було впорядковано могилу, а на стiнi сiльської церкви, де сто рокiв тому правив Б.Кирчiв, установлено меморiальну таблицю20. Отож, для збереження пам’ятi сiльських подвижникiв просвiти й культури, громадян- патрiотiв, своїх родичiв зроблено чимало. До речi, пiднявши й опрацювавши великий пласт архiв- них та рукописних матерiалiв, дослiдник з’ясував i ще одне питання, яке так зворушувало його в дитинствi. В одному з листiв до I.Франка вiн помiтив ре- чення, яке Богдар Кирчiв, написав принагiдно, уже пiсля пiдпису, пригадавши собi щось: “Ага – Олекса, Кость, Батько i Мама хорi кланяю- ться Вам, згадуючи того пана, що в хатi був як своя дитина” [видiлення. – В.Б.]. Отже, письмово пiдтвердився родинний спомин i про гостювання I.Франка в оселi Кирчiвих. Науковi дослiдження, популярнi статтi Романа Федоровича про багатовиявну дiяльнiсть Богда- ра i Павла Кирчiвих переснованi проникливими спогадами та виваженими роздумами людини, за плечима якої багато пережитого. Читаючи їх, ми- моволi замислюєшся й сам. Час до часу ми гортаємо старi сiмейнi альбоми. За кожною пожовклою свiтлиною – людина i її життя, сповнене надiй та переживань за свої й суспiльнi проблеми. Вони, нашi предки, свiдомо або й нi, творили маленький вiдтинок лiтопису свого села чи мiстечка. На рiдних, та незнаних нам обличчях зупи- няємо погляд. На мить. I закриваємо альбом, i ставимо його на звичне мiсце... Роман Кирчiв не поставив, а вiдкрив його для небайдужих до iсторiї рiдного краю i її творцiв. 19Кирчiв Р., Кирчiв Ф. Один з подвижникiв...– С. 57. 20Кирчiв Р. Автор популярної пiснi // Український альманах.– Варшава, 2000.– С. 160; Грицай А. Вiдродже- ння традицiї // Мета.– Львiв, 1995.– Ч. 10.

Окрилений родинною легендою (до портрета вченого)

Institution

Ähnliche Einträge