З родової саги

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Кирчів, Р.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2010
Schriftenreihe:	Народознавчі зошити
Schlagworte:	Ювілеї
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77548
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	З родової саги / Р. Кирчів // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 69-87. — Бібліогр.: 21 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77548
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-775482015-03-02T03:02:48Z З родової саги Кирчів, Р. Ювілеї 2010 Article З родової саги / Р. Кирчів // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 69-87. — Бібліогр.: 21 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77548 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Ювілеї Ювілеї
spellingShingle	Ювілеї Ювілеї Кирчів, Р. З родової саги Народознавчі зошити
format	Article
author	Кирчів, Р.
author_facet	Кирчів, Р.
author_sort	Кирчів, Р.
title	З родової саги
title_short	З родової саги
title_full	З родової саги
title_fullStr	З родової саги
title_full_unstemmed	З родової саги
title_sort	з родової саги
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Ювілеї
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77548
citation_txt	З родової саги / Р. Кирчів // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 69-87. — Бібліогр.: 21 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT kirčívr zrodovoísagi
first_indexed	2025-07-06T01:47:24Z
last_indexed	2025-07-06T01:47:24Z
_version_	1836860251298594816
fulltext	РОМАН КИРЧIВ. З родової саги. 69 Ювiлеї Роман КИРЧIВ З РОДОВОЇ САГИ Roman KYRCHIV. From a Patrimonial Saga. 1. Родове iм’я Якось на однiй мiжнароднiй науковiй конфе- ренцiї до мене пiдiйшов професор з Болгарiї i спитав: “Звiдки у вас болгарське прiзвище?”. Правду кажучи, я й сам не раз застановлявся над тим, звiдки взялося i що, властиво, означає рiдкiсне серед українських прiзвищ iм’я мого ро- ду. Виведення його – так на побутовому рiвнi – вiд слова “корч” (кущ) чи вiд iменi “Кирило”, а також зарахування його до прiзвищ, якi ко- лись, у давнину, були, мовляв, принесенi до мого рiдного с. Корчина полоненими татарами (Кари- чорт, Кирч, Солиґан, Хандон)1 – не переконува- ли. Не дають певної вiдповiдi i спроби аналiзу та пояснення прiзвища “Кирчiв” у наявнiй нау- ковiй лiтературi, зокрема i в працях з ономасти- ки – дисциплiни, що займається дослiдженням власних iмен. Але в цих працях наведенi вельми цiкавi для даного питання конкретнi вiдомостi i судження. Так, у словнику болгарських iмен i прiзвищ С.Iлчева я справдi побачив багато прiзвищ iз ко- ренем “Кир”, “Кер” i рiзною їх суфiксацiєю, в тому числi i близькою до нашого: Кирчо, Кир- чев, Кирчан, Кирчанов. Автор вважає, що їхньою твiрною основою послужило iм’я грецького похо- дження Кир, Кирик, Кирило, у деяких випадках у зменшенiй формi (Кирчо)2. 1Цю версiю про татарське походження вказаних прiзвищ навiв польський автор Пшемислав Домбковський у книжцi про дрiбну шляхту в Корчинi i Крушельницi, нiчим її не ар- гументуючи i не заперечуючи. Див.: Da̧bkowski P. Szlachta zaściankowa w Korczynie i Kruszelnicy nad Stryjem.– Lwów, 1936.– S. 30. 2Илчев С. Речник на личните и фамилни имена у българите.– София: Изд-во на Българеканта АН, 1969.– Ще бiльше конкретних вiдомостей i мате- рiалу для роздумiв подає праця вiдомого фi- лолога, професора Ужгородського унiверситету Павла Чучки “Прiзвища закарпатських укра- їнцiв. Iсторико-етимологiчний словник” (Львiв: Свiт, 2005.– 702 с.). Тут також наведена цi- ла низка зареєстрованих у Закарпаттi укра- їнських прiзвищ з твiрною основою “Кир” (“Кер”): Кирей, Кирик, Кирило, Кириляк, Кири- та, Кирицький, Киришiй, Киритан, Кирiй, Кир- лик та iн.3. I в тому числi – зi суфiксом “ч”: Кирч (Кырч), Кирча. На цих останнiх позицiях з доданими до них дослiдницькими вiдомостями i мiркуваннями особливо зосереджена наша увага. Автор конста- тує наявнiсть прiзвищ такого написання у низ- цi мiсцевостей Закарпаття (на Мiжгiрщинi, Ви- ноградiвщинi, Тячiвщинi, Мукачiвщинi); вказує на їхнi давнi аналоги з цього ж краю, зафiксо- ванi в угорськомовних джерелах: Keresi Demeter – XV ст., Kerczan Andry, Kerchan Vaszil – XVIII ст. А також звертає увагу на їхнi варiанти з галицьких карпатських сiл у польському напи- саннi т. зв. “Йосифiнської метрики” з 80-их рр. XVIII ст.: Kircz (с. Тур’є, тепер Туркiвсько- го р-ну Львiвської обл.), Kircza (с. Смiльна, те- пер Дрогобицького р-ну Львiвської обл.), Kir- czow, Kirczuw (с. Корчин, тепер Сколiвського р- ну Львiвської обл.), Kirczау (с. Орiв, тепер того ж р-ну). Етимологiя (походження i розвиток) цього прi- звища, на думку П.Чучки, “спiрна”. I розвиваю- чи цю думку, автор продовжує: “Могло утвори- тися, як i iншi закарпатськi прiзвища на зразок Ванч, Данч, Кипч, Станч, чи аналогiчнi польськi прiзвища Jurcz, Kiercz, Parcz, Galcz, за допомо- гою суфiкса – ч... Твiрною основою при цьому могло бути календарне iм’я грецького походжен- ня Кир...” – як наведене вище етимологiзування аналогiчного болгарського прiзвища в словнику С.Iлчева4. Вчений висловлює й iншi припущення, але сто- совно нашого питання найголовнiшим є задiя- нiсть у цьому дослiдницькому дискурсi прiзвища С. 252, 253, 257. 3Чучка П. Прiзвища закарпатських українцiв. Iсторико- етимологiчний словник.– Львiв, 2005.– С. 262. 4Там само. 70 1-2’2010 Народознавчi Зошити з мого рiдного с. Корчина, яке є iм’ям мого роду. Ця згадка повела мене до вказаного першоджере- ла – “Йосифiнської метрики” – першого поземе- льного кадастру Галичини, проведеного упродовж 1786–88 рр. за розпорядженням австрiйського цi- саря Йосифа II (звiдси й назва) на основi обмiрiв та обчислення земельних угiдь кожного населено- го пункту з зазначенням землекористувачiв. Йосифiнська метрика с. Корчина, як i iнших поселень, зберiгається в Центральному iсторич- ному архiвi України у м. Львовi. Це об’ємний том з понад 300 листiв великого формату, на яких за вiдповiдними графами списанi орнi поля, городи, луки, пасовища, лiсовi та iншi земельнi угiддя з їхнiми мiсцевими назвами (мiкротопонiмами), iменами i прiзвищами жителiв села, в користу- ваннi яких перебували земельнi дiлянки на цих угiддях, з розмiрами їх площi. Отож, на багатьох сторiнках цього докумен- та фiгурує як посiдач рiзних земельних дiлянок Стась (Євстахiй) Кирчiв (Staś Kirczow). Як вид- но з написань iнших прiзвищ жителiв Корчина, а також назв угiдь, багато з яких i до нашого ча- су збереглося у вжитку, службовець, який робив цi записи, не дуже дотримувався точностi. I не тiльки тому, що писав українськi прiзвища i мiс- цевi назви польським алфавiтом, а головно через те, що здебiльшого озвучував їх по-польськи i загалом передавав їх досить довiльно. Це просте- жується навiть на написаннi в рiзних мiсцях прi- звища того ж Стася Кирчiва: Kirczow, Kirczuw, Kirczou, Kierczów, Kircziw, Kyrczuk. Рiзнобiй простежується в позначеннi голосного пiсля К – i суфiкса (ow, ou, uw, iw, uk). У пер- шому випадку записувач найчастiше вживає лi- теру “i”; в низцi записiв – буквосполучення “iе”, очевидно, вiдчуваючи в цiй позицiї не стiльки нелабiалiзований голосний “i”, скiльки його на- ближення до голосного передньо-середнього ряду “и”. На те, що цей останнiй був присутнiй у то- гочасному звучаннi прiзвища, вказував би й ре- цидив написання з польською лiтерою “у”5. Так само можна потрактувати i суфiкс “iw” серед до- вiльно записаних по-польськи iнших випадкiв i просто випадкового “uk”. 5Йосифiнська метрика. c. Корчин // ЦДIА у Львовi.– Ф. 19.– Оп. XVI.– Од. зб. 52.– Арк. 79/ зв. Наступна метрика – “Францисканська”, – про- ведена австрiйським урядом у 1819–20 рр. за роз- порядженням цiсаря Франца I, фiксує в Корчи- нi ще одне написання нашого родового iменi – “Kircz”. Спорадично трапляється i “Kirczow”, але переважає в записах метрики перший варiант. Те- пер пiд ним значиться вже четверо жителiв се- ла, якi мають окремi господарства, садиби й хати з рiзними iнвентарними номерами: Kircz Stefan, Kircz Seс, Kircz Fedio, Kircz Wasyl6. Думаю, що власне такою й була первiсна форма нашого прiзвища, тiльки не Кiрч, а Кирч. Вва- жати так дає пiдставу факт, що i в записах iн- ших прiзвищ та назв, у яких i до сьогоднi вира- зно вимовляється “и” пiсля “к” (Кирик, Кичера, Клiтки, Могивки), в Метрицi це “и” довiльно позначається лiтерою “i”, i навiть не дифтонгом “iе”, як це траплялося в “Йосифiнськiй метрицi” i як це бачимо в судовому актi розподiлу помiщи- цького маєтку в Корчинi з 1738 р. (Iwan Kiercz)7. Особливо вагомим доказом первинностi прiз- вища “Кирч” є те, що в цiй формi воно зберегло- ся в уснiй традицiї Корчина фактично до нашого часу. Пам’ятаю, як колись i навiть у радянсь- кi роки люди зверталися до нашого тата “Пане Кирч”. Так “титулували” громадяни старшого вi- ку iнодi й мене, коли пiсля закiнчення вищої шко- ли приїжджав до батькiв. А у множинi наше прiз- вище i тепер звучить у селi не iнакше, як “Кирчi”, “у Кирчiв”, “з Кирчами”... Як пояснити синхронний дуалiзм форм “Kircz” i “Kirczow”, як i подiбних iнших записiв прiз- вищ громадян Корчина в обох Метриках: Лучка – Лучкiв, Безушко – Безушкiв, Дяк – Дякiв, Мись – Мисiв, Миндзьо – Миндзiв i т. п.? Цi- каво, що в побутi також i до сьогоднi збереглися первiснi короткi форми цих прiзвищ (тепер уже в ролi прiзвиськ). Очевидно, вже у той час (в останнi десятилiт- тя XVIII – на поч. XIX ст.) короткi форми родо- вих прiзвищ зазнають спецiалiзацiї на зазначення в формулi прiзвища нового поколiння батькiвсь- кого роду – батькiв син – з допомогою суфiкса “iв”. Ця тенденцiя, зрештою, є характерною для 6Там само. 7Див.: Da̧bkowski P. Szlachta zaściankowa w Korczynie i Kruszelnicy nad Stryjem.– S. 83. РОМАН КИРЧIВ. З родової саги. 71 творення великого масиву українських патронi- мiчних прiзвищ (Iванiв, Петрiв, Луцiв, Шевцiв, Кравцiв, Браткiв i т. п.). Таким чином, форма Kirczow (Kirczuw) у “Йо- сифiнськiй метрицi” фiксувала прiзвище сина, батько якого iменувався Кирч. У “Францискансь- кiй метрицi” цiєю короткою формою позначенi (з деякими вiдхиленнями) вже чотири розгалуження родини (мабуть, сiм’ї синiв “Стася” з попередньої метрики). У пiзнiших документах уже досить ви- разно простежується диференцiйоване вживання короткої i суфiксованої форм прiзвища стосовно батькiв i дiтей. Так, у датованих 1851 р. журналах облiку зе- мельних дiлянок пiд забудовами i сiльськогоспо- дарськими угiддями жителiв Корчина з поiмен- ним покажчиком їх власникiв (ЦДIА України у м. Львовi.– Ф. 186.– Оп. 1.– Од. зб. 6642, 6644) рiд Кирчiвих у Корчинi виступає у шести вiдгалуженнях з окремими господарствами. Чо- тири господарi позначенi прiзвищем “Кирч” (у польському написаннi тепер з дифтонгом “ie” – “Kiercz”) i два – “Кирчiв” (“Kirczуw”, рiд- ше – “Kierczow”): Кирч Василь, Кирч Данило, Кирч Сень, Кирч Федь (Федько), Кирчiв Фе- дьо, Кирчiв Павло. Логiку багаторазового системного повторення цiєї диференцiацiї в записах згаданих архiвних джерел дає можливiсть привiдкрити зiставлення цих записiв з попереднiми даними “Францискан- ської метрики”. Бачимо, що прiзвище iз суфiксом “iв” прийняв спадкоємець господарства з перепи- сним номером дому 78 – Павло, напевне, син по- переднього господаря оселi з цим номером, який у Францисканськiй метрицi називається Кирч Сте- фан. Кирчiв Федьо значиться як господар дому № 137, мабуть, виокремлений на своє господарс- тво син котрогось iз Кирчiв старшого поколiння, якi затримали давню форму свого прiзвища. Такий смисл уживання рiзних форм прiзвища простежується i в записах з того ж часу у мет- риках про народження, одруження i смерть гро- мадян Корчина, якi латинською мовою вiв па- рох села Iван Должанський. Копiї зберiгаються в Центральному державному iсторичному архiвi у Львовi. Так, у записi народження i хрещення вiд- повiдно 1 i 4 липня 1852 р. сина Iвана у Кирчева Олексiя (Олекси), який разом з батьком Семе- ном (Сенем) проживав (i, очевидно, вiв спiльне господарство) у домi № 82, батько новонародже- ного iменується “Alexius Kyrczow”8. Водночас у деяких iнших записах вiн же значиться i з прiз- вищем “Kyrcz”, особливо пiсля смертi 21 берез- ня 1853 р. його батька Сеня (“Simeon Kyrcz”)9, який прожив 64 роки. Ставши повноправним гос- подарем, син Олекса успадкував i лексичну фор- му його прiзвища: називався вже як батько, глава сiм’ї. Мабуть, ще в той час iснувала така тради- цiя i парох дотримувався її у метричних записах. Ще в 40-их рр. отець Должанський (парохом Корчина вiн став у 1843 р.) писав “Kircz”, “Kir- czow”, з 1852 р. послiдовно вживається в його записах лiтера “y” (“и”) пiсля “к”, а кiнцевий суфiкс у повнiй формi прiзвища – “ow”. Так вiн записував й iншi подiбнi прiзвища (Onufrow, Sta- siow, Myndziow...). З поч. 60-их рр. у метричних записах домiну- ючою стає форма “Kyrczow”, а в написаннях ки- рилицею – згiдно з офiцiйним у Галичинi етимо- логiчним правописом – “Кырчовъ”. У 70-их рр. XIX ст. у кириличних записах цього прiзвища над “о” з’явився дашок (“ôв”), що означав читан- ня суфiкса як “iв”. Ще через десятилiття молодi iнтелiгенти i лiтератори брати Богдар i Павло по- слiдовно пишуть своє прiзвище в листах i друках фонетикою – “Кирчiв”. В останнi десятилiття XIX – на поч. XX ст. у такiй формi це прiзвище утверджується як офi- цiйна родова назва всiх Кирчiвих у Корчинi та їхнiх нащадкiв. Форма “Кирч” вийшла з офiцiй- ного вживання i перейшла по сутi в розряд прiз- виськ. Однак ця форма є дуже iстотною з погля- ду iсторiї i словотвiрної еволюцiї нашого родового iменi. По-перше, вона документально засвiдчена як найранiше вiдоме iдентифiкуюче позначення на- шої родини в суспiльствi. По-друге, вона, ця форма, фiксує первинне лексичне утворення, начальну твiрну основу, з якою пов’язанi наступнi морфологiчнi i фонетичнi змiни та перебiг процесу рiзних фаз формування прiзвища. 8ЦДIА у Львовi.– Ф. 201.– Оп. 4 а.– Од. зб. 2576.– Арк. 10. 9Там само.– Арк. 22. 72 1-2’2010 Народознавчi Зошити По-третє, представляє основу, спiльну для вка- заних вище українських (а, можливо, й iнших слов’янських) прiзвищ. По-четверте, що особливо важливе, веде до розкриття етимологiї прiзвища, семантики слова, яке послужило його основою. Оскiльки українськi прiзвища з основою “Кирч” зосередженi, як зас- вiдчують наведенi вище вiдомостi, в регiонi Укра- їнських Карпат, зокрема, головно в мiсцевостях закарпатської i галицької Бойкiвщини, то є пiд- става передусiм тут шукати того слова. У першому томi “Словника бойкiвських говi- рок” (К.: Наук. Думка, 1984) українського мово- знавця Михайла Онишкевича (1906–1971) пода- не на с. 349 реєстрове слово “Кирчак” (варiант: кирча́к) з поясненням: “Велика дерев’яна ложка мiсткiстю в 3 л[iтри]”. Вказано, що це слово з таким значенням записав український етнограф i письменник Юрiй Кмiт (1872–1946) у с. Дзви- няч Горiшнiй (нинiшня назва Шандровець) Тур- кiвського р-ну Львiвської обл.10, а також, що йо- го пiзнiше зафiксував М.Онишкевич у с. Бориня того ж р-ну. Слово “кирчак” – невiдома iншим говорам України назва одного з предметiв побуту укра- їнських горян, напевно – один з архаїзмiв, яких так багато донесли до нашого часу бойкiвськi го- вiрки. Вважаю, що є достовiрна пiдстава пов’я- зувати саме з цiєю назвою етимологiю первин- ної форми родового iменi “Кирч”, яке, можливо, спочатку було родовим прiзвиськом, що пiзнiше стало офiцiйним прiзвищем. Зазначимо, що лока- лiзацiя поширення прiзвища зi словотвiрною ос- новою “Кирч” обмежена теренами, де зафiксоване слово “кирчак”, в iнших мiсцевостях України таке прiзвище невiдоме. Отож, немає потреби дошукуватися словотвiр- ної основи й етимологiї прiзвища “Кирч” (“Кир- чiв”) десь у вiддалених грецьких, болгарських, сербо-хорватських, нiмецьких та iнших мовних аналогах. Вона, ця основа, тут-таки – в рiдно- му дiалектному мовному довкiллi – як морфоло- гiчний етимон “кырч”. Маємо тут випадок, ко- ли прiзвище затримало вiдгомiн архаїчної дiалек- тної лексеми, допрiзвищеве значення якої зберег- 10Див.: Кмiт Ю. Словник бойкiвського говору // Лiто- пис Бойкiвщини.– Самбiр, 1939.– № 11.– С. 108. лося лише подекуди, себто стало релiктом. Дока- зом цього походження може служити i оце типо- во бойкiвське широке “и” (“ы”) в позицiї пiсля “к”11, яке стiльки клопоту завдало колишнiм пи- сарям. До речi, i тепер нерiдко, сприймаючи наше прiзвище на слух, записувачi схильнi передавати це “и” голосними “е” або “i”. Так, на основi наявних документальних даних, проглядається в загальних рисах дорога родово- го iменi “Кирчiв” вiд форм у давнiх записах до новочасного його звучання i морфемної структу- ри. Вiд першої вiдомої його писемної згадки в 1738 р. тяглiсть його нараховує ось уже близько 300 лiт буття у Корчинi. I прiзвище це означає один з корiнних та найдавнiших родiв цього дав- нього карпатського села. 2. Родове гнiздо Давнiм гнiздом нашого роду є с. Корчин над рiкою Стриєм у Сколiвських Бескидах (нинi Ско- лiвського р-ну Львiвської обл.). Поки що найдавнiшим документальним засвiд- ченням iсторичної глибини Корчина є виявлена архiвна записка з 1475 р., в якiй мовиться про маєтностi в сc. Корчинi i Тухлi Стрийського пов. (“in villis dictis Corczyn et Thuchla in districtu Stri- ensi sitis”)12. З кiн. XV i поч. XVI ст. походить i низка iнших документiв, у яких Корчин назива- ється селом, а отже, i його заснування є пiдстави вiднести до давнiшого часу, – можливо, й княжої доби, коли вiн, ймовiрно, виник як одне з посе- лень при системi замкiв, що охороняли головний шлях Княжої Русi через Карпати на Угри, який пролягав понад Стриєм – т. зв. “Руський путь”. Одним з доказiв є урочище в селi на схiдному його узгiр’ї зi збереженою назвою “Замчище”. Одне з наймальовничiших сiл цього краю. Роз- кинулося в пiвденно-захiднiй частинi досить об- ширної синевiдсько-корчинської долини, що зi сходу врiзається в пасмо Берегових Карпат i на яку з пiвденно-захiдного боку виривається з Бе- скидiв рiка Стрий. Тут вона несе свої води вже спокiйнiше, утворюючи мiсцями плеса, але все 11Див.: Худаш М. Основнi риси бойкiвського говору // Бойкiвщина. Iсторико-етнографiчне дослiдження.– К.: На- ук. Думка, 1983.– С. 45. 12Dćabkowski P. Szlachta zaściankowa w Korczynie i Kruszelnicy nad Stryjem.– S. 7. РОМАН КИРЧIВ. З родової саги. 73 ще зберiгає свiй гiрський характер, особливо в час повноводдя i повеней, коли перетворюється на вражаючу бурхливу i руйнiвну стихiю. Село розмiщене на правому березi Стрия. Вiд полудня i пiвденного заходу воно обрамлене краєм Сколiвських Бескидiв, що стрiмко пiднiмаються тут до 700–800 i бiльше метрiв над рiвнем мо- ря. Над селом височiють порослi хвойним лiсом Лази i гора Коник. До речi, ця гора у згаду- ваних Йосифiнськiй i Францисканськiй метриках названа Заподриною. На назву “Коник” у них не натрапляємо. Можливо, що вона, ця назва, пiзнiшого походження i була започаткована ки- мось iз спостережливих приїжджих, що побачив у конфiгурацiї гори з покритою луками гладкою спиною i смерековим лiсом у найвищiй частинi (головi-гривi) подобизну коня. Назва прижила- ся i стала загальновживаною. Але й давня назва “Заподрина” також залишилася у вжитку – вже як означення частини гори (“пiшов у Заподрину косити”). Ландшафт села збагачує права притока Стрия – Велика Рiчка, що творить вузьку долину по- мiж горами, замкнуту з пiвденного заходу висо- ким хребтом Великий Верх з трьома вершинами – Юрчихою, Корчанкою (Лисою) та найвищою в сколiвських Бескидах Парашкою (1268 м), що маєстатично панують над стрийською долиною i проглядаються майже вiд мiста Стрия. З захiдного боку вiд Парашки вздовж Великої Рiчки до рiки тягнуться поперечнi хребти Креме- нецi, Погарiв i Штину. А за рiкою простяглися нижчi хребти Берегових Карпат з горою Синьо- чiв i скелистою вершиною Магурою над селом i далi на пiвнiчний схiд – синевiдськими Дiлами, свiтлi пiвденнi схили яких разом з голубою лен- тою Стрия у їх пiднiжжi складають неповторно чарiвну панораму. Це гiрське й лiсове оточення разом з чистими водами Стрия i його допливiв – рiчок та потокiв, захищенiсть вiд поривистих вiтрiв творять i особ- ливий мiкроклiмат села. Уже з поч. XIX ст. Кор- чин стає вiдомим як клiматичний курорт, спри- ятливий для оздоровлення вiд грудних i нервових недуг, та лiтнього вiдпочинку людей iнтелекту- альної працi. До настояного на хвої i квiтучих травах лагiдного повiтря додалися й цiлющi мi- неральнi води на теренi села. Менi малому пока- зували вiдразу за селом на лiвому березi Стрия (урочище “Береги”) мiсце, де витiкала “залiзна” вода. На базi її використання мiсцевi помiщики з серед. XIX ст. утримували в селi два спецi- альнi лiкувально-оздоровчi заклади “Австерiя” i “Ковальщина”, в яких цю воду хворi вживали для пиття i купелiв. При джерелi була збудована навiть спецiальна лазня. Сюди з’їжджалися для лiкування не раз i з досить далека. Примiром, лiтом 1885 р. в одному з цих закладiв лiкувала- ся близька знайома Iвана Франка, органiзаторка суспiльно-культурного молодiжного руху в Києвi Олена Доброграєва13. Коли наприкiнцi XIX ст. джерело “залiзної” води зникло, названi заклади функцiонували до поч. XX ст. i Першої свiтової вiйни як бази клi- матичного оздоровлення i вiдпочинку. У мiжво- єнне двадцятилiття наплив охочих полiкуватися i вiдпочити в Корчинi продовжував зростати. У дворi дiдича Пiдгородецького для них була побу- дована спецiальна вiлла. Для курортникiв пiдна- ймали i звичайнi сiльськi хати. Оскiльки це був один iз видiв поважного доходу, в селi почали бу- дувати житловi будинки полiпшеного планування i з бiльшою кiлькiстю кiмнат також заможнiшi й дiловi господарi. Атракцiєю для приїжджих бу- ли лiтнi купання в рiцi, близькi i дальшi прохо- ди в гори до рiзних природних пам’ятних мiсць – “Турецького каменя”, водоспаду (“Гуркала”), гори “Парашки”, до мiнеральних джерел сiрко- водневої води i типу “Нафтусi” поблизу села та iнших. Пам’ятаю з дитячих 1930-их рр., що село в лiтнi мiсяцi було заповнене “гостями” – приїж- джими зi Львова, Кракова, Варшави, Люблiна та з iнших мiсць тодiшньої Польщi та з-за кордону. Були такi “купельовi”, “лiтники”, як їх називали, i в нашiй батькiвськiй хатi, а ми в той час тулили- ся в пристосованiй для житла коморi. За тогочас- ними пiдрахунками в окремi перiоди лiтнього се- зону в селi перебувало до 700-800 приїжджих14. Засновувалися спецiальнi колонiї для вiдпочива- 13Про це писав Михайло Павлик в листi до Михайла Драгоманова вiд 10 липня 1885 р. // Переписка Михай- ла Драгоманова з Михайлом Павликом.– Чернiвцi, 1910.– Т. 4.– С. 399. 14За: Сородник С. Iсторiя корчинської шляхти. Минуле i сучасне села Корчина // Думка.– Стрий, 1937.– № 99. 74 1-2’2010 Народознавчi Зошити ючих. Митрополит Андрей Шептицький закупив будинок для бази вiдпочинку молодi української “Рiдної школи” у Львовi (тепер у цьому будинку мiститься Корчинська сiльська рада). З вiдомих українцiв на лiтнiй вiдпочинок систематично при- їжджали до Корчина з сiм’ями академiк Василь Щурат, його син доктор Степан Щурат, профе- сор Василь Сiмович, церковний дiяч i письмен- ник отець-доктор Гавриїл Костельник, майбутнiй видатний скрипаль Олег Криса з батьками. Були органiзованi певнi iнфраструктури для прохарчування цього приїжджого люду. Бiль- шiсть “лiтникiв” готувала їжу за мiсцем прожи- вання з продуктiв, куплених у селi. Тому лiтнi мiсяцi служили для селян добрим ринком збуту молока i молокопродуктiв, ярини, овочiв, фрук- тiв, яєць, ягiд, грибiв тощо, а також для бiзнесу мiсцевих комерсантiв. Друга свiтова вiйна i радянська доба перервали цю лiтниськову традицiю Корчина. Тiльки деякi давнi знайомi зi Львова iнодi навiдувалися для вiдпочинку. Вiдкрите геологорозвiдкою потужне джерело сiрководневої мiнеральної води на око- лицi села без ужитку впродовж десятилiть мар- но витiкало в рiку. Лише недавно, за незалежної України, знайшовся спритний пiдприємець, який налагодив промисловий розлив цiєї води. Тепер вона пiд маркою “Сколiвської” стала широковiдо- мою та напевно й добре прибутковою, але, звiсно, не для села. Корiннi жителi Корчина здавен займалися хлi- боробством i тваринництвом. Найкращi i найвро- жайнiшi земельнi угiддя мiстяться в долинi оба- бiч рiки. Бiльшiсть цiєї кращої землi була колись у руках панських дворiв, яких у селi у XVIII– XIX ст. було три i бiльше, та в багатих селян iз мiсцевої дрiбної шляхти. А звичайнi хлiбороби, помiщицькi пiдданi змушенi були розчищати вiд чагарникiв i розорювати та тяжко обробляти мало придатнi для рiльництва схили гiр. Луки i сiно- коси були здебiльшого в горах, не раз i досить вiддалених, так що для їхнього обробiтку треба було вибиратися на кiлька днiв з ночiвлею. На полонинах випасалися стада худоби, яка збувала- ся на ярмарках у Скольому й особливо вiдомому – в Сможу (нинi Сколiвського р-ну)15. 15Див.: Франко I. Ярмарок у Сможу // Читанка руська Деяка частина селян була зайнята в лiсово- му господарствi, на сплавi деревини. Були в селi будiвельники, столяри, невеликi сезоннi прибут- ки давали збирання ягiд, грибiв. Це майже все, що стосується традицiйних господарських занять, промислiв i ремесел селян Корчина в минулому. Плин часу приносив все бiльше зубожiння, обез- земелення селян, переважна їх бiльшiсть потерпа- ла вiд нестач найнеобхiднiших життєвих засобiв, голодних переднiвкiв, хронiчної вiдсутностi заро- бiткiв тощо. Радянське “визволення” в 1939 i 1944 рр. пе- рервало традицiйну тяглiсть життя села, його зви- чнi форми i ритми. Примусове околгоспнення, те- рор, безпрецедентне духовне насильство, ломка багатовiкового життєвого укладу болiсно врази- ли передусiм селянську психологiю. Водночас у чомусь накреслилися i новi пiдходи та виходи у вирiшеннi життєвих проблем. Розширилися мож- ливостi заробiткiв, опанування рiзних професiй, здобуття середньої i вищої освiти та задiянос- тi уродженцiв села в багатьох позахлiборобських сферах матерiально-виробничої й iнтелектуальної дiяльностi. Документальнi матерiали засвiдчують давнє тяжiння села до органiзованих форм громадсько- го життя, до шкiльної освiти, культури. Напевно, не просто плодом фантазiї була згадка у вiдо- мiй повiстi I.Франка “Захар Беркут. Образ гро- мадського життя Карпатської Русi в XIII в.” про посланцiв з Корчина, якi радять з тухольцями, як чинити опiр монгольськiй навалi16. А у своїй “Мандрiвничiй хронiчцi” “Українсько-руська сту- дентська мандрiвка лiтом 1884 р.” I.Франко при- святив Корчиновi окремий вiрш, в якому писав: Ось Корчин наш давний! Князь руський колись Робив тут з угорцями згоду... I з захопленням згадав засновану в 1882 р. першу в цiй мiсцевостi читальню “Просвiти”: Тут першу читальню стрiчаєм – дай Бог Їй в кождiм селi ще дiждати. Та з надiєю на краще прийдешнє закликав жи- для 2 кл. шкiл середнiх.– Львiв, 1895.– С. 316–320. 16Франко I. Зiбрання творiв: У 50 т.– К., 1978.– Т. 16.– С. 62. РОМАН КИРЧIВ. З родової саги. 75 телiв села далi розбудовувати громадську освiту i працю: Здвигайся ти, Корчине! Пильно будуй Будову освiти громадську! Здвигайся, крiпися, трудись i нехтуй Погрозу мадярську i лядську!17. Ще в панщизняний час у селi була заснова- на парафiяльна школа, на основi якої в 1853 р. утворена однокласна державна – т. зв. “тривiаль- на”. Для неї в центрi села поблизу церкви був споруджений шкiльний будинок з великою клас- ною кiмнатою i помешканням для вчителя. Все це силами самих селян, бо влада, яка здебiльшо- го була в руках польської адмiнiстрацiї, не тiльки не сприяла освiтi простолюддя, а й часто чинила їй усякi перешкоди. Коли наприкiнцi XIX ст. гро- мада неодноразово зверталася до шкiльної влади про потребу перетворення школи на двокласну i надання другого штатного вчителя, було врештi вирiшено, що це можна зробити за умови роз- ширення шкiльного будинку. Коштом села було добудовано ще двi класнi кiмнати, i так у 1898 р. однокласна корчинська школа з 229 учнями пере- творилася на двокласну. В архiвi збереглися до- кументи, в яких селяни слiзно прохали власть iмущих допомогти їхнiм дiтям учитися, здобути “фах”, щоб могли вони “йти у свiт”, “до ремесла”, бо в горах землi мало i нема де господарювати. Щоправда, Корчиновi щастило на добрих ду- ховних проводирiв – священикiв, учителiв й iнi- цiативних людей-органiзаторiв iз власного селян- ського середовища. Довгi роки (1843–1875) па- рохом села був семiнарський товариш Маркiяна Шашкевича i поета Миколи Устияновича Iван Должанський, який всього себе вiддав просвiтi i вихованню своїх парохiян. Останнi засвiдчили це написом на надгробному пам’ятнику о. Должан- ському: “Своєму просвiтителю i самому лучшому пастирю – вдячная потомность Корчинская”. Отець Должанський заклав тривкий фунда- мент усього того доброго, що продовжували i розвивали в Корчинi його достойнi наступники не тiльки душпастирською працею, але й плiд- ною громадсько-культурною дiяльнiстю. Зокрема, глибокий i добрий слiд залишила в селi довголiт- 17Там само.– К., 1976.– Т. 3.– С. 256. ня учительська праця (1905–1936) I.Гаврана. Та- лановитий педагог, вiн намагався дати своїм уч- ням не тiльки знання в обсязi шкiльної програми, але й прищепити їм рiзнi практичнi господарськi навики i вмiння в рiльництвi, садiвництвi, пасiч- ництвi, столярствi. Здiбнiших дiтей учив музики, гри на скрипцi. I.Гавран великою мiрою спричи- нився i до загального культурного розвитку села. Заснував перший багатоголосий хор у Корчинi, iнiцiював аматорськi театральнi вистави. Багато селян мали змогу користуватися книжками з його непересiчної, як на тi часи, домашньої бiблiотеки. Словом, завдяки подвижницькiй працi своїх просвiтителiв (названих i не названих тут) Кор- чин високо пiднявся у своєму освiтньому i куль- турному розвитку, виховав цiлу плеяду нацiона- льно свiдомих i дiяльних своїх громадян i здобув добру славу одного з найкращих, найорганiзова- нiших i нацiонально найсвiдомiших сiл Стрийщи- ни. В перiод Першої свiтової вiйни бiльше 80 його жителiв боролися за волю України в рядах легiону Українських Сiчових Стрiльцiв, Україн- ської Галицької Армiї, Армiї Української Народ- ної Республiки. В роки Другої свiтової вiйни i пiсля неї кращi сини i дочки села були активни- ми учасниками збройної нацiонально визвольної боротьби українського нацiоналiстичного пiдпiлля та Української Повстанської Армiї. Близько 30 з них загинуло в боротьбi з нiмецькими i росiйсько- бiльшовицькими окупантами, багато зазнало ка- тувань, тюрем, концтаборiв, заслань i виселень. З дитячих 1930-их рр. пам’ятаю, яким багатим i рiзноманiтним було громадсько-культурне життя Корчина того часу. Дiяли читальня “Просвiти”, церковний i сiльський просвiтянський хори, дра- матичний гурток, органiзацiї “Сiльського госпо- даря” i “Союзу українок”, кооперативна крамни- ця, молодiжне спортивне товариство “Сокiл” та iн. У той час силами села було споруджено Наро- дний дiм з залою i сценою для театральних ви- став, концертiв та примiщеннями для товариств. Ця будiвля в центрi села як його головний куль- турний осередок служить i тепер. На жаль, цю добре налагоджену мережу громадсько-культурної й освiтньо-виховної робо- ти, впливом якої було охоплено майже все дорос- ле, юнацьке i дитяче населення села, перервала i зруйнувала бiльшовицька окупацiя. Своїми три- 76 1-2’2010 Народознавчi Зошити валими нищiвними дiями i впливами ця доба так докорiнно морально й психологiчно знiвелювала громадсько-культурну традицiю, що вiдродити її не вдається й досi. Не стало в селi й лiдерiв, що здатнi взяти на себе цей обов’язок, хоч ос- вiчених – з закiнченою вищою i середньою освi- тою – в ньому людей багато. Запанувала байду- жiсть до громадських справ i потреб. Як впливова громадсько-органiзацiйна спiльнота село фактич- но перестало iснувати. Воно – лише адмiнiстра- тивна одиниця. Таке в загальних iсторичних i теперiшнiх рисах те локальне середовище, те село, в якому вiддавна вживлене, до якого належало i належить родове гнiздо Кирчiвих. Де конкретно, в яких мiсцях i кутках села воно локалiзувалося? Тi родини Кирчiвих, якi я застав i запам’ятав з дитинства, тобто з-перед Другої свiтової вiйни, мали свої осiдки в частинi села при дорозi понад самим Стриєм, що вела до сусiдньої Крушельни- цi i далi – Пiдгородцiв, Урича та iнших сiл. Ця частина називається “Теплиця”. Назва дивувала, бо, властиво, зимою це чи не найхолоднiше мiс- це села, особливо пiд впливом замерзлої рiки i дошкульного пiвнiчного вiтру, що при низькому тут правому березi безперепонно вривається в се- ло. Назву “Теплиця” виводили вiд потiчка, що й тепер протiкає у цiй частинi села i нiколи не замерзає. Iншi частини села називаються “Ряд” (“Рид”), “Потiк”, “Шляхта” (“Шли́хта”). Остання – вiд того, що здавна її заселяла дрiбна або “загородо- ва” (“заґродова”) чи “ходачкова” шляхта. Всi цi назви мiкрорайонiв (частин) села не згадуються у вказаних вище давнiших архiвних документах тому, можливо, що вони пiзнiшого походження. У Францисканськiй метрицi та архiвних мате- рiалах серед. XIX ст. значаться рiзнi перепис- нi чи iнвентаризацiйнi номери садиб розгалужень родового дерева Кирчiвих (78, 82, 148, 30, 21, 137). Як показує збережений в архiвi журнал об- лiку земельних дiлянок, зайнятих пiд житловими i господарськими спорудами їх власникiв у Кор- чинi, i додана до нього карто-схема з 1851 p.18, деякi з цих садиб були i в середнiй частинi села 18ЦДIА України у Львовi.– Ф. 186.– Оп. 1.– Спр. 6644. (“На селi” – №№ 21, 30). Але бiльшiсть i в той час зосереджувалася на Теплицi. Особливо оселi Кирчiв пiд №№ 78 i 82 мали тут значнi дiлянки землi пiд городами i їх продовженням – поля- ми на “четвертинах”, якi тягнулися до пiднiжжя Коника. Сьогоднi, пiсля рiзних спадкових перерозподi- лiв цiєї землi i особливо її перекроїв у радянський час, трудно достовiрно iдентифiкувати її колишнi межi й обсяг. Але я застав ще ту родинну тради- цiю, згiдно з якою обiйстя з хатою моїх батькiв, в якiй я народився, господарськi забудови, сад, город з полем на “загородах” i на “четвертинi” пов’язувалися з давнiм фамiльним осiдком моїх предкiв по лiнiї батька. Тут вiн народився, тут господарювали його батько i дiдо. Ця усна родо- ва традицiя конкретизується писемними джере- лами, зокрема метричними записами народження i смертi рiзного часу i з позначенням переписних дворових номерiв, з допомогою яких простежу- ється життєва динамiка родини. Отож, садиба, яка за переданням у селi i в родинi визначається як “кирчiвська”, як дав- нє спадкове гнiздо мого роду, фiгурує в доку- ментах, починаючи з Францисканської метри- ки (1819–1820 рр.) i впродовж майже цiлого XIX ст., пiд № 82. Головно з цим номером по- в’язанi офiцiйнi фiксацiї дат народження, хрещен- ня, одруження, вiдхiд у вiчнiсть членiв рiзних по- колiнь моїх предкiв. В хатi мого прадiда з цим пе- реписним номером 28 березня 1847 р. народився мiй дiд Олекса i в подальшi роки – його брати, з яких найвiдомiшими є постатi українських пись- менникiв i громадських дiячiв Богдара (12 червня 1856) i Павла (16 березня 1862) Кирчiвих. Тут у родиннiй хатi Кирчiвих 30–31 липня 1884 р. гостював Iван Франко, який у той час перебував у Корчинi в складi учасникiв згадува- ної студентської мандрiвки i, як засвiдчує листу- вання, був запрошений Б.Кирчiвим до хати йо- го батькiв. Докладнiше про зв’язки членiв нашої родини з I.Франком мовиться в моїй публiкацiї “Iван Франко i брати Кирчiви: листування”19. В останнi роки XIX ст. внаслiдок змiни ну- 19Див.: Записки Наукового Товариства iм. Шевченка.– Т. 229. Працi Фiлологiчної секцiї.– Львiв, 1995.– С. 389–427. РОМАН КИРЧIВ. З родової саги. 77 мерацiї дворiв у селi чи з якоїсь iншої причини родова оселя мого дiда дiстала переписний но- мер 79. Такий номер хати значився в записi дати народження мого батька Теодора 12 листопада 1903 р. Але немає сумнiву, що це були та сама хата i садиба, якi ранiше позначалися номером 82. Я не вважав за потрiбне дошукуватися за пiд- твердженням цiєї iдентичностi в писемних дже- релах, оскiльки сама конфiгурацiя садиби, приле- гла до неї земельна посiлiсть i родинна пам’ять переконливо це засвiдчували. Я застав i запам’ятав ще стару родинну хату, яка щодо свого зовнiшнього вигляду, планування, внутрiшньої обстановки i облаштування характе- ризувалася типовими етнографiчними прикметами традицiйного бойкiвського житла. Була пiд соло- м’яною стрiхою, напiвкурною (комин виходив не над дах, а пiд ним на горищi (“подi”, “стриху”), щоб дим консервував снiпки покриття). У пер- шiй половинi хати були велика глинобитна пiч i земляна пiдлога (“тiк”), дощана лежанка (“по- стiль”) iз жердкою над нею для одягу, великий стiл, лави пiд стiнами, мисник у лiвому кутку при входi й образи на застiльнiй стiнi. У другiй по- ловинi хати через великi сiни була менша i дещо краще обставлена кiмната з лiжками i дощаною пiдлогою. Вона була призначена для гостей i для “лiтникiв” (“купелевих”) – тих, що приїжджали на лiтнiй вiдпочинок. У цiй половинi була вiддi- лена комора – “ванькир” зi скринями для рiзних хатнiх пожиткiв. Перед Другою свiтовою вiйною мiй тато побу- дував на мiсцi старої хати нову – пiд черепицею i з модерним, мало поширеним ще в той час у селах плануванням: окрема кухня, двi кiмнати, комора, сiни, ґанок. Перебудовано i по-новому розмiщено й господарськi забудови. Цi будiвлi були розра- хованi на потреби сiм’ї i значною мiрою також на можливiсть заробiтку (що було дуже iстот- ним) вiд пiднаймання хати для лiтнього вiдпо- чинку приїжджих. Однак вiйна i рiзнi негаразди пiд час i пiсля неї, особливо в радянськi часи, страх перед “роз- куркуленням” (хоч нiколи куркулями ми не були), виселенням тощо довгi роки не давали привести до належного викiнчення всi цi розпочатi роботи. Водночас повинен зазначити, що круговертi не- легкого часу, Перша i Друга свiтовi вiйни не за- вдали нашому селовi великих руйнувань i жертв, хоч було воно в зонi фронтової лiнiї, зазнало ева- куацiї. Так само великiй Божiй ласцi завдячує- мо, що в тi грiзнi часи, якi довелося переживати, i нашу батькiвську оселю обминуло нищення та опустошення, хоча поблизу неї розривалися гар- матнi стрiльна i осколки впивалися в стiни, а вона залишилася цiлою. Пощадило її й большевицьке лихолiття. Ще за життя батькiв на поч. 70-их рр. побли- зу старої хати i таки на “кирчiвському” ґрунтi наш молодший брат побудував власний дiм i гос- подарство. Але головною представницею нашого родинного гнiзда залишається стара батькiвська хата на давньому осiдку вкорiнення нашого роду. 3. Родовiд Iсторiю селянської родини важко простежити, бо вона основується зазвичай не на писемних джерелах, а на переданнi родової пам’ятi. Навiть тепер, коли вже кiлька поколiнь селян має шкi- льну освiту, коли в родинах вже непоодинокi їхнi члени мають середню i вищу школу, якось не зу- стрiчаються або трапляються лише зрiдка “лiто- писцi” своїх родинних спiльнот. А що вже казати про давнiшi часи, коли письменна людина серед селян була рiдкiстю. Зрештою, родовi хронiки – це привiлей вищих станiв, iнтелiгентських родин. А родова пам’ять загалом сягає недалеко вглиб – здебiльшого до батькiв, дiдiв i в крайньому разi – прадiдiв, якщо серед них були помiтнiшi поста- тi, якi чимось прислужилися для родини чи гро- мадської справи, вiдзначилися в якихось пам’ят- них подiях. Тому реконструкцiя буття селянської родини десь пiсля третього-четвертого поколiння вглиб є нелегкою справою. Вiдомостей про її дав- нiшу iсторiю вже треба дошукуватися в писемних джерелах. З такою ситуацiєю стикаюся в даному разi i я, ставлячи перед собою завдання хоча б схе- матично вiдтворити свiй родовiд. Зокрема, його ретроспективу поза нижчою межею пам’ятi, себ- то нижчi поколiннi верстви. Деяку iнформацiю про це дають згадуванi архiвнi матерiали, особли- во цiннi вiдомостi мiстить обширна автобiографiя Павла Кирчiва, написана в 1893 р. на прохан- ня професора Львiвського унiверситету, вiдомо- 78 1-2’2010 Народознавчi Зошити го українського вченого Омеляна Огоновського (1833–1894) для його iсторiї української лiтера- тури. Рукопис цього документа зберiгся у фон- дi Наукового товариства iм. Шевченка Центра- льного державного iсторичного архiву України у Львовi (Ф. 3с/309.– Оп. 1.– Од. зб. 2383). Вiн послужить ще не раз для цiєї працi. Однак йо- го хронологiчний дiапазон не сягає глибше, нiж XIX ст., а, властиво, стосується родини автора другої половини того столiття. Тобто рахуючи вiд мого поколiння, – десь до четвертого-п’ятого по- колiнь углиб. Для освiтлення давнiшого минулого маємо небагато даних. Перша документальна згадка про присутнiсть предкiв мого роду в Корчинi датується першою пол. XVIII ст. У судовому актi про розподiл по- мiщицького маєтку у с. Корчинi в 1738 р. у пе- релiку пiдданих панського двору значиться Iван Кирч (Iwan Kiercz). Як видно з цього докумен- та, вiн виконує функцiї нижчого службовця при дворi (woźny), має двох синiв (Iвана i Василя) та три дочки. В його господорствi числяться два во- ли, корова, порося. У його володiннi – земельна посiлiсть – “четвертина”. Як панський пiдданий, зобов’язаний вiдробляти рiзнi повинностi в дво- рi, щорiчно доставляти мiрки лiскових i букових горiхiв, грибiв, малини, 3 курки, 12 яєць, шту- ку пряжi, виконувати “закос”, “обкос”, “заор”, “обор”, сторожування, щомiсячнi шарварки (обо- в’язкову працю при направi дорiг)20. У той час, як видно з документiв, це була єди- на в Корчинi родина з прiзвищем “Кирч”. Су- дячи на основi даних “Йосифiнської метрики” (1786–87), ця родина не дала розгалуження i пiд кiн. XVIII ст. вона була представлена зно- ву ж єдиним її нащадком “Стасем” (Євстахiєм), який (про це вже мовилося вище) фiгурує в ба- гатьох мiсцях цього документа пiд вiдпатронiмiч- ною формою прiзвища “Кiрчов” (Kirczow, Kir- czuw, Kierczow, Kircziw...). Записи метрики зас- вiдчують, що, крiм садиби з хатою i господар- ськими забудовами, вiн мав садок i город та до- сить численнi земельнi орнi i сiнокоснi дiлянки у рiзних мiсцях земельних угiдь Корчина. Зафiксо- ванi назви цих угiдь показують, що непоодинокi 20Da̧bkowski P. Szlachta zaściankowa w Korczynie i Kruszelnicy nad Stryjem...– S. 82–83. з цих дiлянок збереглися в посiданнi родини до новiтнього часу. Уже наступна – “Францисканська метрика” (1819–1820) показує, що родина “Стася” роз- рослася i мала чотири вiдгалуження зi своїми са- дибами, господарствами i окремими переписними номерами. В офiцiйних записах всi вони знову фiгурують пiд прiзвищем “Кирч”: Kircz Seń – № двору 82, Kircz Stefan – № 78, Kircz Fedio – № 148, Kircz Wasyl – № 30. Лише зрiд- ка трапляються вiдхилення вiд такого написання (Kirczow). За документальними матерiалами середнiх де- сятилiть XIX ст. простежується збiльшення кiль- костi сiмейних осель родини Кирчiвих у Корчи- нi до шести. До зазначених переписних номерiв їх садиб додалися ще два – 21 i 137. За сьо- годнiшньою топографiєю села важко встановити колишню конкретну локалiзацiю цих садиб. За винятком хiба оселi пiд номером 82, яка, як ви- дно з документальних даних i пам’ятi традицiї, в основному до наших днiв зберегла свої давнi кон- тури i має пiдставу вважатися спадковим осiдком моєї родини. Яка подальша доля iнших осель Кирчiв i їх давнiших родових вiдгалужень? На основi дослiдження метричних записiв на- родження, одруження i смертi жителiв с. Корчина доходимо висновку, що десь з останнiх десятилiть XIX – поч. XX ст. цi окремi родовi вiдгалужен- ня помiтно вигасають через переважну народжу- ванiсть i виживання в них дiвчат та слабке про- довження чоловiчої паростi. З дитячих рокiв я запам’ятав двi такi зани- каючi вiтки нашої родини, обiйстя, городи i їх продовження на “четвертинах” та iншi земельнi дiлянки яких були сумiжними з нашою батькiв- ською оселею й iншими парцелями. Власне ця сумiжнiсть i жива традицiя спорiдненостi пере- конували, що цi два господарства i сiм’ї виокре- милися з попереднього родового господарства зi згадуваним давнiм переписним номером 82. У пам’ятi збереглася постать “стрийка” (так його називав мiй тато i всi ми) “Романа Кир- чóвого”, невелике обiйстя якого було продовжен- ням нашого батькiвського в напрямi до дороги i рiки. А далi таке саме обiйстя вже при дорозi i над рiкою належало “Геленцi Кирчóвiй” (так її РОМАН КИРЧIВ. З родової саги. 79 всi називали в селi), у прийми до якої “пристав” Iван Малярчин. Стрийко Роман був уже похилого вiку, щуп- лий, невисокого росту. Дотримувався традицiй- ної бойкiвської ношi: лiтом одягав бiлi полотнянi штани i поверх на випуск таку ж з домоткано- го полотна довгу до колiн сорочку, пiдперезану в поясi ремiнцем; взимку – з домотканого ове- чого сукна штани – “холошi”, з такого ж сукна “сiряк” (також називали “гунею”) або овечий ко- жух, шапку з овечого хутра (“кучму”), взувався в саморобнi шкiрянi постоли (“ходаки”). Шиття сiрякiв було i його додатковим заняттям – для заробiтку. Не раз приглядався я до тiєї його ро- боти, яку вручну виконував здебiльшого восени i зимою – коли менше було обов’язкiв коло гос- подарки. Цю свою роботу зазвичай супроводив оповiдями про рiзнi пригоди i бувальщини, якi ми, дiти, дуже любили слухати. Одяг стрийка Романа запам’ятався тому, що ним вiн особливо вирiзнявся в нашiй родинi. То- дi, в 1930-их рр., домоткане полотно виготовля- лося ще майже в усiх сiм’ях села, з нього шили бiлизну, постiль та вживали для iнших побутових потреб. Але у верхньому одязi, зокрема святково- му, вже переважали купованi промисловi тканини i типи мiського вбрання. Зi стрийком Романом i “нанашкою” Геленкою ми жили в добросусiдських взаєминах. Через їхнi обiйстя ми мали вихiд до дороги i рiки, виганяли худобу на пашу. Через наше батькiвське подвiр’я (“обору”) вони ходили на свої городи i “четвер- тину”. Щодо родинних зв’язкiв, то вони зазна- чалися i наголошувалися, але практично в побутi (святковi й оказiональнi взаємнi зустрiчi, гостю- вання) – я не сказав би, що вони були близькими i сердечними. З усього було видно, що це вже були тi поколiння родини, якi з плином часу, а може, й через якiсь попереднi тертя вiддалилися вiд себе. У стрийка Романа було п’ять доньок i наймо- лодший син Iван. Доньки розiйшлися, повиходи- ли замiж “на бiк”. Пiсля смертi стрийка (в час Другої свiтової вiйни) його син, повернувшись iз фронту, зупинився в сестри в Стрию, незабаром там одружився й осiв на постiйно. Його батькiв- ська оселя опустiла, заникла i була приєднана до сумiжної садиби однiєї з замiжнiх сестер. Продо- вжувача чоловiчого роду в Iвана не було. I пiсля вiдходу у вiчнiсть повдовiлої ранiше Ге- ленки Кирчóвої (у 1960-их рр.) реально обiрва- вся збережений на побутовому рiвнi номiнальний зв’язок її сiм’ї з родиною Кирчiв. Так, уже на моїх очах фактично вигасли два вiдгалуження нашої родини. Сьогоднi їхнi колиш- нi обiйстя вже капiтально вiдгородженi вiд нашої батькiвської садиби, мають iншу конфiгурацiю i власникiв, хоча й нащадкiв Кирчiв по материн- ськiй лiнiї, але вже з iншими прiзвищами i свiдо- мiстю приналежностi до iнших родин. Сильнiшим i життєздатнiшим виявилося ще одне вiдгалуження Кирчiв, яке я застав, – ро- дина Василя Кирчiва – сина Дмитра. Треба було б вiдшукати потрiбнi документальнi данi i прове- сти спецiальне дослiдження для точного встано- влення, яке iз зафiксованих у “Францисканськiй метрицi” та згадуваних архiвних матерiалах се- ред. XIX ст. вiдгалуження Кирчiв було давнiшим предком родини Василя Кирчiва. Те, що його са- диба з великим городом i землею на “четвертинi” – спадковi з дiда-прадiда, твердо констатувало побутуюче в родинi i в селi усне передання. Садиба Василя Кирчóвого (так його загально йменували в селi, звернути увагу на наголос) не була сумiжною зi спадковим осiдком мого батька, який у давнiших документах значився перепис- ним номером 82, але мiстилася недалеко, тут же на Теплицi. Це дає пiдставу вважати, що й пе- реписний колишнiй номер успадкованої Василем Кирчовим садиби мав би бути недалеким вiд 82. Це, очевидно, № 78, з яким у згадуваних доку- ментах фiгурує досить заможне i добре облашто- ване господарство. Як дає пiдставу судити зафiксована в моїй па- м’ятi реальнiсть, Кирчiв Василь достойно продов- жував цю традицiю своїх предкiв. Мав гарно роз- будовану i дбайливо ведену господа́рку, займався столярством i будiвельною справою. З дитинст- ва запам’яталася його пасiка, з якої вiн не раз пригощав мене, малого, медом. А ще був вiн свi- домим громадянином-патрiотом. Коли у листопа- дi 1918 р. постала Захiдно-Українська Народна Республiка, вiн став одним з її захисникiв – во- яком Української Галицької Армiї (УГА). 80 1-2’2010 Народознавчi Зошити У В.Кирчiва були три доньки i три сини. Пiзнього серпневого вечора 1936 р. середущо- го двадцятип’ятилiтнього сина Дмитра, актив- ного члена ОУН, застрелив на вулицi Корчина польський жандарм. Цей злочинний акт предста- вника окупацiйної влади сколихнув широку гро- мадськiсть, про нього писала українська преса. Багатолюдний похорон полеглого перетворився на демонстрацiю протесту проти сваволi окупантiв. Старший син Семен (“Сень”) був репресова- ний радянською владою як пiдпiльник i учас- ник українського нацiонально-визвольного руху 1940-их рр. Його сiм’я – дружина i три дочки – вивезена в глибину Росiї, а трьохлiтнiй син переховався в хатi материної сестри в Корчинi. Пiсля тюрми Семен вiдбував заслання з сiм’єю в Омську, там помер 1955 р. Лiнiю батька найкраще i найорганiчнiше про- довжив у цiй родинi наймолодший син Володи- мир (1922–2008). Вiн успадкував господарську родинну традицiю, столярське i теслярське ре- месло, до останнiх лiт життя тримав пасiку. Як мобiлiзований солдат Червоної армiї був учасни- ком Другої свiтової вiйни, зазнав поранення, а пiсля демобiлiзацiї побував i в радянськiй тюрмi. Все ж у надзвичайно складний час пiдсовєтсь- кої дiйсностi зумiв продовжити родинну традицiю чесного i продуктивного трудового i громадянсь- кого життя. На родинному обiйстю побудував i власними руками облаштував новий свiтлий дiм. Стара батькiвська хата залишилася тепер для ро- дини старшого брата Семена. Разом з дружиною Анною (Анцею) виростили, виховали i вивчили чотирьох гарних дочок, якi вже мають свої дорос- лi сiм’ї. Не можу не згадати, що Кирчiв Василь, йо- го сини i дочки, а далi й онуки плекали прияз- не почуття до нашої родини, пiдтримували добрi стосунки з моїми батьками й усiма нами, спiл- кувалися на побутовому рiвнi, були учасниками родинних святковостей i за потреби взаємно до- помагали собi. Знову ж таки особливо гарно заз- начився з цього погляду молодший син Василя – Володимир – “Владзьо”. Думаю, що це почуття родинностi – i не тiльки через спiльне iм’я, але й усвiдомлення спiльного генетичного кореня було закладене ще в попереднiх поколiннях. Стосовно молодшої верстви цiєї родини Кир- чiв, то вже зi сказаного видно, що її представляє головно жiноча парость. В єдиного Семенового сина Василя життя склалося невдало. Передчас- но помер, залишивши двох синiв, якi вже тепер дорослi, але ще не визначилися якоюсь певною позитивною життєвою позицiєю. Так само i єди- ний син Володимира Богдан у пошуках заробiткiв загубився десь у нетрях Сибiру. Годi промовча- ти, що в першому i другому випадках найбiльш зловiсно i згубно позначилося те загальне сьо- гочасне лихо, що руйнує нашi родини i надiю – алкоголiзм. Отож, пiсля недавнього вiдходу у вiчнiсть останнього представника старшого поколiння цього родового вiдгалуження Кирчiв – Володи- мира, молодша його чоловiча складова, яка мала б бути його продовженням, на превеликий жаль, не вселяє оптимiзму. Така на загал ситуацiя з вiдгалуженнями ро- ду Кирчiв, якi, помимо моєї батькiвської родини, були присутнiми в селi Корчинi у минулому i вже на початку цього XXI ст. Спроба реконструкцiї дуже схематична i головно на основi усного ро- динного передання та мого власного спогаду. Далi хочу зупинитися на вiдтвореннi поколiн- ної парадигми моєї батькiвської родини. Пока- зати її, наскiльки дозволить доступний матерiал, головно в конкретних постатях рiзного часу, якi вписалися чимось пам’ятним у родиннiй традицiї, вiдiграли в її iсторiї якусь певну роль. Наскiльки дозволить наявний i доступний ма- терiал. Це застереження iстотне, оскiльки фак- тологiчна основа для реалiзацiї зазначеного на- мiру дуже обмежена. Окрiм згадуваних джерел, додам ще давнi листи членiв родини, якi збере- глися серед паперiв батькiвської оселi в Корчинi i мiстять рiзнi вiдомостi iз внутрiшнього життя родини. Однак у багатьох випадках зiштовхую- ся з моментами, вияснення яких не знаходжу в писемних джерелах, i вже немає в живих тих, в кого можна про них розпитати. Так, у згадуванiй автобiографiї з 1893 р. для О.Огоновського П.Кирчiв написав, що родина по батьковi “в нашiм селi”, тобто в Корчинi, “чис- ленна i дала кiлькох iнтелiгентних людей, що досi живуть i працюють учителями народними, а один РОМАН КИРЧIВ. З родової саги. 81 – лiсничим”21. Поки що я не можу точно вста- новити особи усiх цих “iнтелiгентних людей” – учителiв i лiсничого. Хто вони i яке мiсце займа- ли у родиннiй стратифiкацiї? У подальшому викладi вказую i на iншi такi моменти, якi потребують докладнiшого вивчення i вияснення. А поки що мушу обмежитися вiдо- мостями, якi маю у своєму розпорядженнi. Реконструкцiю поколiнної ретроспективи, до якої належать характеризованi постатi, їхнi номi- нацiї в родовiй iєрархiї, вибудовую спiввiдносно зi своїм мiсцем у цьому дiахронному рядi, маю- чи перед собою – наскiльки є можливим сягнути поглядом у глибину – батька, дiда, прадiда... Вод- ночас сам уже належу до найстаршого поколiння родини, маю своїх дiтей i внукiв, себто принаймнi ще двi поколiннi верстви. Разом – це на сьогоднi якихось 6–7 поколiнь генеалогiчного дерева мо- го роду. Виокремленi постатi мали б представити особливо давнiших предкiв цих поколiнь. Наступний розгляд постатей продовжує розви- ток теми родоводу з концентрацiєю уваги на моїй батькiвськiй родинi. Очевидна рiч, що окреслен- ня цих постатей залежно вiд наявних вiдомостей – рiзне. Нерiдко це, властиво, лише силуети й ескiзи з наголосом на певних рисах i дiяльностi характеризованої особи, яка якимось чином поз- начилася в традицiї i пам’ятi родини. Разом вони складають той дiахронний контекстуальний фон i ряд, який становить властиву iсторiю й певну особливiсть родинної спiльноти. Попри рядовi постатi в родинi склалася низ- ка бiльш визначних особистостей, дiяльнiсть яких вийшла поза сферу побутових родинних iнтересiв, а бiльшою чи меншою мiрою торкнулася ширшого громадсько-культурного i суспiльно-полiтичного життя. Про деякi з цих особистостей доводило- ся менi вже писати ранiше, маю про них бiльше матерiалу й аналiтичних напрацювань. Тому їх постатям у цiй оповiдi придiлена бiльша увага i окресленi вони порiвняно з iншими – докладнiше. 21ЦДIА України у Львовi.– Ф. 3 с/309. – Оп. 1.– Од. зб. 2383.– Арк. 96. Мати Романа Кирчiва. Батько Романа Кирчiва. 82 1-2’2010 Народознавчi Зошити Однокурсники Львiвського педагогiчного iнституту. 1953 р. З учителями й учнями Батятицької середньої школи Кам’янко-Бузького р-ну Львiвської обл., весна 1954 р., Р.Кирчiв сидить третiй злiва. РОМАН КИРЧIВ. З родової саги. 83 На екскурсiї в с. Нагуєвичi з викладачами Львiвського педiнституту весною 1955 р. Справа: Т.Комаринець, Р.Кирчiв, Т.Марусенко, Корнiєнко. Бiля пам’ятного каменя на мiсцi хати батькiв I.Франка. Роман Кирчiв на вчительськiй посадi в Корчинi (сидить перший злiва). 84 1-2’2010 Народознавчi Зошити Поїздка на сiльгоспроботи в Кiровоградську область, липень-серпень 1956 р. Керiвники студентських груп: Злiва направо: Л.Баїк, Т.Комаринець, Л.Сеник, Р.Кирчiв (у солом’яному капелюсi). Екскурсiя в рамках наукової Конференцiї в Iвано-Франкiвську. Скит Манявський, грудень 1981 р. РОМАН КИРЧIВ. З родової саги. 85 Серед учасникiв наукової конференцiї в Луцьку. 22 травня 1982 р. На науковiй конференцiї в Житомирi. 1983 р. 86 1-2’2010 Народознавчi Зошити Вiдзначення 100-рiччя перебування i виступу I.Франка в Корчинi 30 липня 1884 р. в будинку мiсцевої школи. Злiва: I.Дорошенко, Р.Iваничук, Ф.Погребенник, Р.Кирчiв, М.Захаркiв (директор школи), Корчин 1984 (липень). З учасниками наукової конференцiї в Лiську (Польща), травень 1992 р. РОМАН КИРЧIВ. З родової саги. 87 Роман Кирчiв серед колег Iнституту. Урочисте святкування 80-рiччя Р.Кирчiва. Iнститут народознавства НАН України, квiтень 2010 р.

З родової саги

Institution

Ähnliche Einträge