Походження наймення та релiгiйно-мiфологiчнi функцiї давньоруського язичницького божества, вiдомого як Переплут

Ця стаття з незначними змiнами є однiєю з рубрик ще не опублiкованої монографiї автора “Походження iмен та релiгiйно-мiфологiчнi функцiї давньоруських i спiльнослов’янських язичницьких божеств”....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Худаш, М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2010
Schriftenreihe:	Народознавчі зошити
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77549
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Походження наймення та релiгiйно-мiфологiчнi функцiї давньоруського язичницького божества, вiдомого як Переплут / М. Худаш // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 88-93. — Бібліогр.: 3 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77549
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-775492015-03-02T03:02:41Z Походження наймення та релiгiйно-мiфологiчнi функцiї давньоруського язичницького божества, вiдомого як Переплут Худаш, М. Статті Ця стаття з незначними змiнами є однiєю з рубрик ще не опублiкованої монографiї автора “Походження iмен та релiгiйно-мiфологiчнi функцiї давньоруських i спiльнослов’янських язичницьких божеств”. 2010 Article Походження наймення та релiгiйно-мiфологiчнi функцiї давньоруського язичницького божества, вiдомого як Переплут / М. Худаш // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 88-93. — Бібліогр.: 3 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77549 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Худаш, М. Походження наймення та релiгiйно-мiфологiчнi функцiї давньоруського язичницького божества, вiдомого як Переплут Народознавчі зошити
description	Ця стаття з незначними змiнами є однiєю з рубрик ще не опублiкованої монографiї автора “Походження iмен та релiгiйно-мiфологiчнi функцiї давньоруських i спiльнослов’янських язичницьких божеств”.
format	Article
author	Худаш, М.
author_facet	Худаш, М.
author_sort	Худаш, М.
title	Походження наймення та релiгiйно-мiфологiчнi функцiї давньоруського язичницького божества, вiдомого як Переплут
title_short	Походження наймення та релiгiйно-мiфологiчнi функцiї давньоруського язичницького божества, вiдомого як Переплут
title_full	Походження наймення та релiгiйно-мiфологiчнi функцiї давньоруського язичницького божества, вiдомого як Переплут
title_fullStr	Походження наймення та релiгiйно-мiфологiчнi функцiї давньоруського язичницького божества, вiдомого як Переплут
title_full_unstemmed	Походження наймення та релiгiйно-мiфологiчнi функцiї давньоруського язичницького божества, вiдомого як Переплут
title_sort	походження наймення та релiгiйно-мiфологiчнi функцiї давньоруського язичницького божества, вiдомого як переплут
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77549
citation_txt	Походження наймення та релiгiйно-мiфологiчнi функцiї давньоруського язичницького божества, вiдомого як Переплут / М. Худаш // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 88-93. — Бібліогр.: 3 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT hudašm pohodžennânajmennâtareligijnomifologičnifunkciídavnʹorusʹkogoâzičnicʹkogobožestvavidomogoâkpereplut
first_indexed	2025-07-06T01:47:26Z
last_indexed	2025-07-06T01:47:26Z
_version_	1836860253736534016
fulltext	88 1-2’2010 Народознавчi Зошити Статтi Михайло ХУДАШ ПОХОДЖЕННЯ НАЙМЕННЯ ТА РЕЛIГIЙНО-МIФОЛОГIЧНI ФУНКЦIЇ ДАВНЬОРУСЬКОГО ЯЗИЧНИЦЬКОГО БОЖЕСТВА, ВIДОМОГО ЯК ПЕРЕПЛУТ1 Mykhaili KHUDASH. The Origin of Nominati- on And Religious Mythological Functions of Ancient Russian Pagan Deity Known as Pereplut. Повноголоса форма на –ере- теонiма Пере- плут свiдчить, що це було наймення виключ- но давньоруського божества, оскiльки це повно- голосся влaстиве тiльки схiднослов’янським мо- вам. У присвяченiй слов’янському язичництву на- уковiй лiтературi цьому божеству придiлено ма- ло уваги. Найбiльше вiдомостей про нього мо- жна почерпнути лише з працi росiйського мi- фолога Н.М.Гальковського (БХ) та, з посилан- ням на нього, iз двох монографiй Б.А.Рибакова – “Язычество древних славян” (ЯДС) та “Язы- чество древней Руси” (ЯДР). На цих вiдомостях Б.А.Рибакова будемо ще спецiально зупинятися. З українських мiфологiв старшого поколiння про це божество певнi, хоча й скупi вiдомостi наво- дить I.Огiєнко, зазначаючи, в яких давньорусь- ких писемних пам’ятках про нього згадується, а також вiдзначаючи: “ближчих вiдомостей, що це був за божок, не маємо. Саме етимологiчне зна- чення слова [Переплут. – М.Х.] свiдчить, що, може, це було зле божество, що змушувало люди- ну плутатися, блудити, близьке до Блуда. Взагалi ж це якийсь сумнiвний божок” (ДВУН, 119). Iз дослiдникiв слов’янського язичництва най- 1Ця стаття з незначними змiнами є однiєю з рубрик ще не опублiкованої монографiї автора “Походження iмен та релiгiйно-мiфологiчнi функцiї давньоруських i спiльнос- лов’янських язичницьких божеств”. бiльше уваги божеству Переплуту присвятив Б.А.Рибаков. Так, ще до появи згаданих ви- ще монографiй, у своїй статтi “Русалии и бог Симаргл-Переплут” (РБСП) цей автор ототож- нив Переплута iз Симарглом, якого в своїх пра- цях трактує у зображеннi мiфiчного крилатого пса, запозиченого iз перської мiфологiї Сенмур- ва. У пiзнiшiй своїй працi Б.А.Рибаков вiдзна- чає: “Перський Аґурамазда доручив Сенмурву пiклування небесним “деревом всього насiння”. Симаргл-Сенмурв був нiби уособленням “озбро- єного добра”; при мирних аграрних функцiях вiн був надiлений кiгтями, зубами i на додаток кри- лами; вiн – захисник посiвiв. Пiзнiше архаїчного Симаргла стали називати Переплутом. Вiн був пов’язаний з корiнням рослин. Культ Симаргла- Переплута тiсно пов’язаний з русалiями, свята- ми в честь вил-русалок” (ЯДС, 435). Далi цей автор вiдзначає, що на одному iз браслетiв iз Тверського скарбу 1906 р. “вiдображена сцена жертвоприношення Симарглу-Переплуту”, де “дi- вчина у прозорiй сорочцi i з розпущеним волос- сям пiдносить кубок зображенню крилатого пса. Пес-Симаргл нiби вирiзаний iз дерева, врослого в землю (показане його корiння) i сильно зiгну- того. Явно, що рiзьбяр зображав не тварину, а скульптуру тварини, iдола Симаргла-Переплута” (ЯДС, 436). Далi в цiй працi, з посиланням на Н.М.Гальковського, Б.А.Рибаков наводить виз- начення функцiй Переплута: “Переплут – боже- ство ґрунту, корiння рослин, вегетативної сили” (ЯДС, 454), а ще далi це божество фiгурує як “Пiдземний бог – Переплут” (ЯДС, 459). В iншiй своїй працi – “Язычество древней Руси” Б.А.Рибаков називає Переплута “богом рослин” (ЯДР, 695). У цiй же книзi автор, з посилан- ням на Н.М.Гальковського, наводить i пряме дав- ньоруське свiдчення про божество Переплута iз “Слова св. Георгiя” вiд XII ст.: “Христьянин не мога терпети христьян двоеверно живущих, веру- юще в Перуна и Хорса, и в Мокошь, и в Симар- гла (написано: в Сима и Рьгла), и в вилы, их же числом 30 сестрениць. Глаголють бо невегласии: “То все мнять богы [...] и тако покладывают им требы и кур им режють” (ЯДР, 738), а також iз МИХАЙЛО ХУДАШ. Походження наймення... 89 “Слова Iоанна Златоустa”: “А друзии верують в Стрибога, Дажьбога и Переплута, иже вертяче- ся ему пиють в розех (iз рогiв), забывше бога, створившего небо и землю, моря и реки и источ- никы и тако веселящеся об идолех своих” (ЯДР, 739). Далi тут автор повторює викладену в по- переднiй монографiї i наведену вже нами свою концепцiю ототожнення Переплута з Симарглом. “На срiбних русальських браслетах ми бачили i Симарглiв танцюристiв, що “вертяться”, i пиття iз чаш i iз рогiв, i пригощення Симаргла iз ро- га, i тих, кого я умовно назвав Переплутами. У писемних пам’ятках Симаргл i Переплут завжди стоять в однинi, а в ужитковому мистецтвi во- ни частiше за все бувають парними. Можливо, що таке здвоєння пов’язане з бажанням показати повсюднiсть впливу божества, усунути небажану однобокiсть поодинчого зображення, дати можли- вiсть Симарглу-Переплуту спрямовуватися “семо и овамо” (ЯДР, 739). Вiдзначає автор також, що “до поч. XIII ст. собакоподiбний Симаргл (погано зрозумiлий i переписувачами) починає витiсня- тися антропоморфним Переплутом” (ЯДР, 739), що теж, як пише автор, знайшло своє яскраве вiдображення на згадуваних вище браслетах. Однак цим разом для нас найважливiше те, що торкається тут Б.А.Рибаков i питання похо- дження iменi Переплут, висловлюючи при цьо- му свою оригiнальну версiю виведення його ети- мологiї. Цю версiю наведемо дослiвно, оскiльки вона мiстить водночас i визначення релiгiйно- мiфологiчних функцiй цього божества. Отож чи- таємо: “Iм’я Переплута, бога корiння i сили, яка його плодородить (свого роду, “Яри”), виклика- ло велику кiлькiсть тлумачень i зближень як з грецьким – багатством, так з литовським божест- вом плодючостi Пильвитусом [...]. Не заперечую- чи дуже цiкавих i семантично схожих балтiйських паралелей, зверну увагу на латинське “perpluo” – “протiкати в нутро”; “perpluit” – “дощ проникає в нутро” [...]. Все те, що дає нам ужиткове мистец- тво про Переплута, пов’язане з дощем, з напоєн- ням ґрунту вологою, з проникненням цiєї вологи до корiння рослин у виглядi крапель або струме- нiв сокiв землi, Матерi – сирої землi. Латинська форма Перплуiт сповна пiдходить до визначення божества коренiв, напоєних дощем. Наявнiсть її у слов’ян можна пояснити тiльки iндоєвропейською давнiстю виникнення. Можливо, що це архаїч- не поняття було тимчасово витiснене iранською формою, а пiзнiше, в XII–XIII ст., вiдродилась давня форма, спiльна колись для ряду iндоєвро- пейських народiв, а в середнi вiки спiльна для руських, прусiв i литовцiв. Колись Г.Дяченко ви- словив цiкаву, але згодом забуту думку: “На на- шу думку, Переплут – це те ж, що i Ярило” [...]; це прiзвисько божества, “яке взагалi не ма- ло одного стiйкого iменi” [...]. Якщо погодитися з цим припущенням, то браслети з Переплутом слiд вiдносити до часу не пiзнiше ярилового дня, тоб- то 4 червня, пiсля якого вiдбуваються “похоро- ни Ярила”, не вiддзеркаленi в мистецтвi XII ст.” (ЯДР, 739–740). До цiєї етимологiчної концепцiї виведення походження теонiма Переплут, запропонованої Б.А.Рибаковим, ще повернемось. А нижче звер- немося до вiдомостей про визначення релiгiйно- мiфологiчних функцiй цього божества, якi наво- дять сучаснi українськi мiфологи. Цих визначень – не густо i, треба сказати, беззастережно базу- ються вони, головним чином, на наведених вище визначеннях Б.А.Рибакова. Так, для прикладу, за Г.Лозко, “Переплут – Бог рослинних коренiв, якi вiн переплiтає пiд землею, живить, дає їм рiст i силу; зображався у виглядi плетива на старору- ських мiнiатюрах, а також у виглядi наузiв (пле- тених з ниток чи мотузок оберегiв). На честь Пе- реплута приносили жертви i пили священне при- частя з рога” (Iм. 85). За В.Войтовичем, “Пе- реплут – божество рослинностi. На його честь вiдзначали русалiї. У це свято хороводами i рiз- номанiтними танками закликали розквiт природи, танення рiк i водоймищ, оживлення рослинностi, повернення птахiв. Особливу зацiкавленiсть дос- лiдникiв викликав знайдений у 1906 р. браслет, на якому зображено танок на честь Симаргла- Переплута i жертвоприношення йому. Iз цього зображення можна припустити, що Переплут – пiдземний дух, божество ґрунту, корiння i пло- дючої сили. Переплут досить часто згадується у 90 1-2’2010 Народознавчi Зошити народних оповiдках. Кажуть, що жiнцi, яка грi- шить у святу п’ятницю, вiн може так поплутати пряжу, що цiлий тиждень не дасиш (!?) їй ла- ду. За iншими уявленнями, Переплут – це щось безформне, така собi драглиста маса. Як починає сутенiти, воно з’являється перед мандрiвником, перекочується i розтягується, i так триватиме, до- поки не “переплутає дорогу”, якщо їдеш кiньми – вiдчiплюватиме посторонки, стягуватиме вуздеч- ки, втикатиме в колеса гiллячки” (УМ, 362). Вiдзначимо також, що, посилаючись на першоджерела, на цитованi нами вище, за Б.А.Рибаковим, писемнi давньоруськi пам’ятки (“Слово св. Георгiя” та “Слово св. Iоанна Зла- тоуста”), а також на А.Брюкнера, Л.Нiдерле, А.Соболевського та В.Я.Мансiку, польський мовознавець i мiфолог С.Урбаньчик у статтi “PerepÃlut” характеризує це божество словами “ближче невiдомий демон”, вiдзначаючи при цьо- му, що деякi дослiдники вважають iм’я Переплут зiпсованим копiїстами при копiюваннi рукопису (SSS, 4, 59–60), про що ще буде мова. Перед тим, як приступити до викладу свого по- гляду на генезу теонiма Переплут, уважаємо до- цiльним спочатку висловити свої певнi мiркуван- ня з приводу наведених вище, наявних на сьогод- нi реконструкцiй релiгiйно-мiфологiчних функцiй цього божества, оскiльки, як вiдомо, вiд поперед- нього з’ясування релiгiйно-мiфологiчних функцiй носiя теонiма значною мiрою залежить успiх ети- мологiзацiї його наймення. Отож, як ми вже вiдзначали, деякi дослiдники, що придiлили певну увагу божеству Переплутовi, як I.Огiєнко та С.Урбаньчик, уважають, що на час копiювання давньоруських пам’яток ближчих вiдомостей про це божество не було, отже, воно залишалося таємничим. Як теж ми вже згадува- ли, С.Урбаньчик вiдзначив, що деякi дослiдники вважають теонiм Переплут зiпсованим копiїста- ми творiв, у яких вiн фiгурує. Тут же мовозна- вець наводить спробу А.Соболевського трактува- ти лексему “розех” у “Словi Iоанна Златоуста” як помилково передане копiїстом слово “порозехъ”, унаслiдок чого i вважає, що в цьому контекстi Переплут фiгурує як демон, “прихильнiсть якого при переїздi через пороги на рiцi належить здо- бути, припиваючи до нього”. Наводить тут же С.Урбаньчик спробу А.Брюкнера трактувати Пе- реплута як “демона лiсу” на пiдставi поєднан- ня його iменi з рос. словом “путать”. При цьо- му автора дивує транспозицiя А.Брюкнером iме- нi Переплут на польське Przepla̧t. Тому вважає, що, “можливо, треба спростувати (rektyfikować) це iм’я на перепут” (SSS, 4, 59–60). Як бачимо, нiчого переконливого у наведених С.Урбаньчиком спробах окреслити релiгiйно-мiфологiчнi функцiї Переплута немає. Їх важко прийняти навiть за вiрогiднi. Так само важко прийняти за вiрогiдне i наведене вище здогадне припущення I.Огiєнка, виражене в його висловi “може, це було зле боже- ство, що змушувало людину плутатися, блудити, близьке до Блуда”. Адже важко навiть припус- тити, що поняття “блудити” було якимось чином замiнене поняттям “плутати(ся)”, i популярний у народi мiфоперсонаж блуд був замiнений на пере- плут (iз префiксом пере-). Та, як ми вже наголошували, iз дослiдни- кiв слов’янського язичництва найбiльше уваги придiлив Переплутовi, зокрема його релiгiйно- мiфологiчним функцiям, Б.А.Рибаков, ототожни- вши це божество iз Симарглом-Семарглом, про- тотипом якого вважає iранського Сенмурва в зображеннi крилатого пса, i надiливши цього Переплута-Симаргла-Семаргла функцiями “пiд- земного бога”, “божества ґрунту, корiння рослин, вегетативної сили”, або, iнакше кажучи, функцi- ями “бога рослин”. Як уже мовилося, основи цiєї концепцiї Б.А.Рибакова беззастережно прийняли й українськi дослiдники Г.Лозко та В.Войтович. Однак до концепцiї Б.А.Рибакова не лише ма- ємо серйознi застереження, а й сумнiваємося у її вiрогiдностi взагалi. Зокрема, як ми це ар- гументовано довели в уже опублiкованiй своїй статтi (ЧН, 153–183), маємо вагомi переконливi пiдстави вважати, що такого божества, як Си- маргл чи Семаргл, з яким цей учений ототож- нює Переплута, давньоруське язичництвo зовсiм не знало. Його помилково, не усвiдомлено шту- чно створили ще давньоруськi копiїсти i пере- МИХАЙЛО ХУДАШ. Походження наймення... 91 писувачi давнiх рукописних текстiв2, а вслiд за ними i пiзнiшi ученi-мiфологи (у першу чергу саме Б.А.Рибаков), якi iснування цього квазi- божества зробили навiть аксiоматичним. Чима- лий подив у нас викликає i те, що цi ж та- ки мiфологи, ототожнивши iм’я цього квазiбога Симаргла-Семаргла з iменем iранського божества Сенмурва – крилатого пса, тим самим i його по- трактували як крилатого пса. Отже, ототожнений Б.А.Рибаковим iз Семарглом Переплут таким чином у цьому трактуваннi теж став крилатим псом. Вагоме застереження i навiть несприйняття викликає в нас i реконструкцiя Б.А.Рибаковим релiгiйно-мiфологiчних функцiй божества Переп- лута як “божества ґрунту, корiння рослин, вегета- тивної сили”, здiйснена на пiдставi виявлених на браслетах iз Тверського скарбу зображень крила- того пса (на думку Б.А.Рибакова – Симаргла) та дерева, “врослого в землю (показане його ко- рiння) i сильно зiгнутого”. Виникає запитання: чому це зображення на браслетi крилатого пса i дерева з корiнням теж обов’язково слiд тлу- мачити як зображення цього гаданого божества Симаргла та як символ приписуваних цьому га- даному божеству функцiй бога “корiння рослин”? Чому цi зображення на браслетi як жiночiй при- красi не можна тлумачити як звичайну фантазiю митця-рiзьбяра по металу? Адже на тваринний, i рослинний орнамент не так уже й рiдко мож- на натрапити у заставках та й кiнцiвках навiть на сторiнках християнських богослужбових книг. То що ж виходить? Невже i в цих християнсь- ких книгах можна дошукуватися елементiв язич- ництва, а не розцiнювати їх як просто мистецькi твори, прикраси, вифантазуванi самими митцями- художниками? Адже ж вiдомi i тваринний, i рослинний стилi в прикладному й декоративному мистецтвi. Вик- ликає подив у цiй концепцiї Б.А.Рибакова також i основане на згадуваному зображеннi крилато- 2Не розбите на окремi слова суцiльне написання у лiто- писi Си(е)маргла, замiсть словосполучення Си(е)ма а Рьг- ла, переписувачем було потрактоване як Си(е)маргла. Тобто з двоєдиного божества Си(е)ма i Регла переписувач несвi- домо створив квазiбожество Си(е)маргла. го пса i дерева з корiнням надiлення “Симаргла- Переплута” функцiєю божества ґрунту, рослин- ного корiння чи й взагалi рослин. Бо ж що спi- льного має реальний, а звiдси i мiфiчний, пес iз корiнням рослин? Хiба, можливо, лише те, що час вiд часу може пiдмочувати їх. Отже, на нашу думку, Переплут як давньоруське божество, – це i не Симаргл, i не божество ґрунту, корiння чи рослин у цiлому. Вiдтак стосовно з’ясування релiгiйно-мiфоло- гiчних функцiй Переплута, ми схильнi надати пе- ревагу наведенiй вище згадцi Б.А.Рибакова про думку Г.Дяченка, згiдно з якою “Переплут – це те саме, що i Ярило” i якою Б.А.Рибаков, на жаль, не скористався, а знехтував її. А проте, навiвши слова Є.Голубiнського “что такое Пере- плут, остается вовсе необъяснимым”, Г.Дяченко дослiвно пише: “Мы думаем, что это не так тру- дно, что даже по одному только, так сказать, чу- тью можно сделать довольно удачную попытку разгадать этого таинственного плута. По нашему мнению Переплут то же, что и Ярило: а) само ироническое название неизвестного бога “Переп- лут” говорит за то, что здесь мы имеем дело не с собственным именем божества, а его прозвищем, и при том того именно божества, которое вообще не имело одного устойчивого имени, а таким бо- гом был Ярило; б) Переплут был богом пляски, пьянства и веселья, а известно, что даже сов- ременное, значительно подновленное костромское предание называет Ярила гулякой и весельчаком- горожанином” (ПЦС, 417). Отже таки дуже жаль, що визначний мiфолог Б.А.Рибаков не ско- ристався iз цiєї думки Г.Дяченка i не розвинув її, однак не в напрямку зображення цього Переплу- та, за костромською традицiєю, як Ярила – бога пияцтва i танцiв, а в iншому напрямку, а саме – як Ярила – бога ранньої весни. Адже Ярило – це бог, який, за словами В.Войтовича, “приходить ранньої весняної пори”, як “бог-Сонце весняно- го рiвнодення” (УМ, 614); ще за I.Огiєнком – це теж “бог весни” (ДВУН, 111). Цiєї думки дотримується i ряд iнших дослiдникiв. Її подiля- ємо i ми. Отож на пiдставi визначення релiгiйно- мiфологiчних функцiй Ярила як божества ран- 92 1-2’2010 Народознавчi Зошити ньої весни, весняного рiвнодення вважаємо, що Г.Дяченко мав рацiю, поєднуючи Переплута з Ярилом i цим разом упевнено припускаємо, що теонiм Переплут – це не що iнше, як iронiчно- зневажливий народний синонiм теонiма Ярило як iменi бога ранньої весни, весняного рiвнодення. Таке найменування було присвоєно Яриловi не як боговi пияцтва, танкiв, як пише Г.Дяченко, а внаслiдок спостереження людьми частих сезон- них весняних перемiн погоди, зокрема у березнi- квiтнi, та ще й нерiдко навiть на початку трав- ня. Цю часту перемiну погоди й було втiлено у слово плутати, переплутувати (погоду), а от- же, й бога ранньої весни, весняного рiвнодення Ярила було iронiчно-зневажливо чи й жартiвливо названо ще й Переплутом. На користь цiєї нашої думки яскраво можуть служити досить пошире- нi ще й досi в Галичинi серед мiсцевих україн- цiв i полякiв прислiв’я: українське “квiтень (цвi- тень) – плiтень (плéтень), бо приплíта трохи зи- ми, трохи лiта”; польське – “Kwiecień-plecień, bo przyplata trochȩ zimy, trochȩ lata”. Сьогоднi важко сказати, котре з цих прислiв’їв було скалькова- не: польське з українського чи, може, навпаки, – українське з польського? Однак праслов’ян- ське походження назви мiсяця квiтня (вiд псл. květьnь / сvětьnь – ЕСУМ, 2, 418) пiдказує думку, що й цi прислiв’я можуть мати ще спi- льне праслов’янське походження. Клiматичнi, по- годнi умови праслов’янського простору мало чим рiзнилися. А, як вiдомо, саме для мiсяця квiтня ще й досi характерна часта змiна погоди. Отже, для нашої концепцiї виведення етимологiї теонiма Переплут вiд дiєслова переплутувати i тракту- вання цього теонiма як паралельного синонiмiч- ного жартiвливо-зневажливого, iронiчного iменi весняного бога Ярила цi прислiв’я, на нашу дум- ку, теж можуть служити досить промовистими аргументами. Таким чином, згiдно з цiєю концепцiєю, те- онiм Переплут – це в етимологiзацiйному се- нсi утворення, яке виникло внаслiдок зрощен- ня схiднослов’янського повноголосого префiкса пере- iз коренем плут дiєслова плутати. Тобто це утворення того префiксального словотворчого схiднослов’янського типу, що й, для прикладу, українськi прiзвища: Перé (<переймати), Перемé (<переметувати), Перепá (<перепадати), Пе- ресó (<пересисати), Переступ (<переступати), Перехó (<переходити) (ССУП, 2, 805–807)3. Пропонуючи цю свою концепцiю з’ясування етимологiї теонiма Переплут, на завершення не можемо залишати поза критичною увагою уже згадуваних нами, наявних на сьогоднi невдалих спроб його етимологiзувати навiть деякими вi- домими вченими. Так, однiєю iз таких непере- конливих спроб є, зокрема, згадувана вже спро- ба А.Соболевського, до речi, пiдтримана також М.Фасмером (ЭСРЯ, III, 239), вивести етимо- логiю теонiма Переплут вiд префiкса пере- та ре- конструйованих псл. утворень plova̧, pluti “пли- сти”, що i дало йому пiдставу вважати, що Пере- плут був “богом-покровителем мореплавцiв” (ЭС- РЯ, III, 239). Як непереконлива, ця концепцiя в мiфологiчнiй науцi не прижилася. Такою ж непе- реконливою i неприйнятною концепцiєю виведен- ня походження цього теонiма вважаємо i наведе- ну вже нами спробу Б.А.Рибакова етимологiзу- вати це утворення на латинському мовному ґру- нтi i виводити його генезу вiд латинського слова “perpluo” “протiкати в нутро”, “perpluit” – “дощ проникає в нутро”. Адже з цiєї концепцiї вип- ливає, що нашi давньоруськi предки запозичили собi iм’я свого бога Переплута з латинської мо- ви вiд латинян, що є просто неймовiрним. Не рятує цiєї концепцiї Б.А.Рибакова i доповнення ним її суттєвою заувагою, згiдно з якою, наяв- нiсть у слов’ян цiєї латинської форми “можна по- яснити тiльки iндоєвропейською давнiстю виник- нення” цього теонiма. Адже з наведеної завваги 3При цьому варто також вiдзначити, що вiд дiєслова укр. плýтати, рос. плýтать, блр. плýтаць етимологи ви- водять походження таких слiв, як рос. плут, укр.плутяга, укр. i блр. плутня, що семантично пов’язанi з понят- тям “обман, обдурювання, злодiйство” (ЭСРЯ, III, 287). В.Даль (без посилання на джерело) наводить рос. пере- плутовáть в знач.: “сплутовать изнова, иначе получше; ...плутоваться, множ. сделаться, стать плутами, исплуто- ваться” (Даль, III, 75). Отже, можна навiть припускати, що в жартiвливо-зневажливе, як гадаємо, iм’я бога ранньої весни Ярила Переплут уже в той час могло вкладатися i поняття “обманщик” (особливо пiд час весняної негоди). МИХАЙЛО ХУДАШ. Походження наймення... 93 цього автора логiчно випливає, по-перше, що ла- тинськi утворення “perpluo”, “perpluit” належать до ще праiндоєвропейського мовного спадку, а по-друге, що десь ще у цю глибоку праiндоєв- ропейську давнину у слов’янськiй, чи, точнiше, ще протослов’янськiй мовi уже iснувало схiдно- слов’янське повноголосе –ере-, внаслiдок чого на- веденi латинськi утворення “perpluo”, “perpluit” i були перетворенi на iм’я бога Переплут, що теж є просто неймовiрним. У пiдсумку цього дослiдження вiдзначимо: 1. Вживання у давньоруських писемних пам’ятках iменi бога Переплута виключно в пов- ноголосiй формi з -ере- свiдчить, що йменоване цим iменем язичницьке божество було виключно давньоруським. 2. Засвiдчення iменi цього божества в давньо- руськiй писемностi паралельно з iменами вищих давньоруських божеств Стрибогом та Дажбогом свiдчить про те, що божество Переплут теж нале- жало до сонму вищих божеств. Отже, не був це демон, як трактує божество польський дослiдник С.Урбаньчик, анi теж божок, тобто демон чи дух, як трактує його I.Огiєнко. 3. За наведеними вище нашими даними, бо- жество Переплут – це не бог Симаргл i не бог ґрунту, корiння рослин чи рослин узагалi, як ува- жає Б.А.Рибаков, а вслiд за ним, i деякi iншi дослiдники. Скорiше за все, пiд найменням Пе- реплут криється весняний бог Ярило. Тобто те- онiм Переплут – це не що iнше, як утворене вiд дiєслова переплутувати у скороченiй формi Пе- реплут синонiмiчне жартiвливо-зневажливе, iро- нiчне найменування цього весняного бога, бiльш вiдомого пiд iменем Ярило та iншими, похiдними вiд кореня Яр-, утвореннями, як Яр, Ярун i iн. Таким чином, за нашим переконанням, Переплут – це генетично не паралельне, тобто друге вла- сне iм’я весняного давньоруського язичницького божества Ярила, а вже десь пiзнiша, можливо, що й не загальновживана, його народна синонi- мiчна iронiчно-зневажлива назва типу сучасно- го iндивiдуального прiзвиська. Тому й називаємо цю назву не iм’я, а наймення, вкладаючи в нього поняття “прiзвисько”. Пояснення скорочень БХ – Гальковский Н.М. Борьба христианства с остатками язычества в древней Руси.– Харьков, 1916.– Т. I–II. Даль – Даль В. Толковый словарь живого ве- ликорусского языка.– Москва: Гос. издат. иностр. и нац. словарей, 1956.– Т. I–IV. ДВУН – Митрополит Iларiон. Дохристиян- ськi вiрування українського народу. Iсторично- релiгiйна монографiя.– К.: Обереги, 1992. ЕСУМ – Етимологiчний словник української мови.– Т. 1–5.– К., 1982-2006. Iм. – Лозко Г. Iменослов: iмена слов’янськi, iсторичнi та мiфологiчнi.– К.: Сварог, 1998. ПЦС – Дьяченко Г. Полный церковно- славянский словарь.– Москва: Отчий Дом, 2002. РБСП – Рыбаков Б.А. Русалии и бог Симаргл-Переплут // Советская Археология.– 1967.– № 2.– С. 91–110. ССУП – Редько Ю. Словник сучасних укра- їнських прiзвищ у двох томах.– Львiв, 2007. УМ – Войтович В. Українська мiфологiя.– К.: Либiдь, 2002. ЧН – Худаш М. Чи насправдi в давньору- ському язичництвi було колись божество на iм’я Симаргл, або Семаргл? // Українська культура: З нових дослiджень / Збiрник наукових статей на пошану Степана Петровича Павлюка з нагоди його 60-ти лiття.– Львiв, 2007.– С. 153–183. ЭСРЯ – Фасмер М. Этимологический сло- варь русского языка / Перевод с немецкого и дополнения О.Н.Трубачева. Под. ред. и с преди- словием проф. Б.А.Ларина.– Москва: Прогресс, 1964–1973.– Т. I–IV. ЯДР – Рыбаков Б.А. Язычество древней Руси.– Москва: Наука, 1987. ЯДС – Рыбаков Б.А. Язычество древних славян.– Москва: Наука, 1981. SSS – SÃlownik starożytności sÃlowiańskich. Encyklopedyczny zarys kultury sÃlowian od czasów najdawniejszych / Pod red. WÃl.Kowalenki, Ż.Labudy i T.Lehr-SpÃlawińskiego.– WrocÃlaw etc, 1961–1978.– T. I–VI.

Походження наймення та релiгiйно-мiфологiчнi функцiї давньоруського язичницького божества, вiдомого як Переплут

Institution

Ähnliche Einträge