Стрiлецький анекдот: Контекст – сюжет – текст

Стрiлецький анекдот: Контекст – сюжет – текст

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2010
1. Verfasser: Кузьменко, О.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут народознавства НАН України 2010
Schriftenreihe:Народознавчі зошити
Schlagworte:
Статті
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77551
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Стрiлецький анекдот: Контекст – сюжет – текст / О. Кузьменко // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 114-126. — Бібліогр.: 94 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-77551
record_format dspace
spelling irk-123456789-775512015-03-02T03:02:49Z Стрiлецький анекдот: Контекст – сюжет – текст Кузьменко, О. Статті 2010 Article Стрiлецький анекдот: Контекст – сюжет – текст / О. Кузьменко // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 114-126. — Бібліогр.: 94 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77551 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Статті
Статті
spellingShingle Статті
Статті
Кузьменко, О.
Стрiлецький анекдот: Контекст – сюжет – текст
Народознавчі зошити
format Article
author Кузьменко, О.
author_facet Кузьменко, О.
author_sort Кузьменко, О.
title Стрiлецький анекдот: Контекст – сюжет – текст
title_short Стрiлецький анекдот: Контекст – сюжет – текст
title_full Стрiлецький анекдот: Контекст – сюжет – текст
title_fullStr Стрiлецький анекдот: Контекст – сюжет – текст
title_full_unstemmed Стрiлецький анекдот: Контекст – сюжет – текст
title_sort стрiлецький анекдот: контекст – сюжет – текст
publisher Інститут народознавства НАН України
publishDate 2010
topic_facet Статті
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77551
citation_txt Стрiлецький анекдот: Контекст – сюжет – текст / О. Кузьменко // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 114-126. — Бібліогр.: 94 назв. — укp.
series Народознавчі зошити
work_keys_str_mv AT kuzʹmenkoo strilecʹkijanekdotkontekstsûžettekst
first_indexed 2025-07-06T01:47:31Z
last_indexed 2025-07-06T01:47:31Z
_version_ 1836860259381018624
fulltext 114 1-2’2010 Народознавчi Зошити Статтi Оксана КУЗЬМЕНКО СТРIЛЕЦЬКИЙ АНЕКДОТ: КОНТЕКСТ – СЮЖЕТ – ТЕКСТ Oksana KUZMENKO. On Riflemen’s Anecdote: Context – Subject – Text. Анекдот, який за словами Володимира Гнатю- ка, є “найпопулярнiшим вiддiлом в народнiй сло- весностi”1, має на сьогоднi доволi обширну бiб- лiографiю зарубiжних наукових праць з дiлянок фольклорної генеалогiї, етнолiнгвiстики, а навiть соцiологiї. У дослiдницьких роботах кiн. ХХ – поч. ХХI ст. бачимо намагання охопити малодо- слiдженi чи забороненi ранiше для вивчення окре- мi тематичнi групи анекдотiв, розглядаються клю- човi питання їх генезису, поетично-структурних особливостей, а головно прагматики2. Вiдзна- 1Гнатюк В. Галицько-руськi анекдоти // Етнографiчний збiрник.– Львiв, 1899.– Т. 6.– С. VI. 2Назвемо у хронологiчному порядку тiльки кiлька праць, якi вiдображають широту та наукову перспектив- нiсть студiй у цьому напрямку: Ben-Amos D. The Myth of Jewish Humor // Western Folklore.– Berkeley, California, 1973.– V. 32.– № 2.– P. 112-131; Johnson R. The Semantic Structure of the Joke and Riddle: Theoretical Positioning // Semiotica.– 1975.– № 2.– V. 14.– P. 142-175; Schafer R. Die Anecdote: Theorie. Analyse. Didaktik.– Munchen, 1982; Benton G. The Origins of the Political Joke // Humour in Society: Resistance and Control / Eds. Powell C., Paton G.– New-York: St. Martin’s, 1988.– P. 33-55; Журинский А.Н. Подмена как элемент сюжета (вопросы классификации) // Учебный материал по теории литературы. Жанры словесно- го текста. Анекдот.– Таллин, 1989.– С. 87-95; Attardo S., Chabanne J. Jokes as a Text Type // Humor: International Journal of Humor Research.– New-York: Walter de Gruyter, 1992.– V. 5.– № 1-2.– Р. 165-176; Berger A.A. What’s in a Joke?: A Micro-Analysis// Elementa.– Harwood: Academic Publishers, 1994.– V. 1.– P. 321-330; Putz C. Anecdote // Simple Forms. An Encyclopaedia of Simple Text-Types in Lore and Literature / Ed. by Koch W.A.– Bochum, 1994.– P. 7-12; Мелетинский Е.М. Малые жанры фольклора и проблемы жанровой эволюции в устной традиции // Малые формы фольклора: Сб. ст. памяти Г.Л.Пермякова.– Моск- ва: Восточная Литература, 1995.– С. 325-337; Иванова Т. чимо при цьому, що народний анекдот, його жанрово-тематичнi рiзновиди (полiтичний, побу- товий, мiський), нацiональнi особливостi все час- тiше стають об’єктом спецiальних ґрунтовних до- слiджень i в сучаснiй українськiй фольклористи- цi (працi О.Брiциної, М.Дмитренка, Р.Кирчiва, I.Кiмакович, С.Росовецького, М.Чорнопиского, I.Линчак, Н.Головецької та iнших)3, що пiдкрi- плює актуальнiсть нашої студiї. У статтi ставимо перед собою за мету по- можливостi повно представити тематичнi ряди стрiлецьких анекдотiв, вказавши на особливос- тi анекдотичного репертуару стрiлецького сере- довища, а також на основi аналiтичного огляду текстiв висвiтлити зв’язок їх поетики iз тради- цiйним фольклорним анекдотом. Опираючись на iснуючi в слов’янськiй фольклористицi визначен- Советский анекдот в США // Живая Старина.– Моск- ва, 1995.– № 1.– С. 57; Чиркова О.А. Поэтика совре- менного народного анекдота: Автореф. дисс... канд. филол. наук.– Москва, 1997; Курганов Е. Анекдот как жанр.– СПб.: Академический Проект, 1997; Лурье М.Л. О дет- ском современном анекдоте // Традиционная культура и мир детства: Мат. межд. науч. конф. “XI Виноградовс- кие чтения”.– Ч. 3.– Ульяновск, 1998.– С. 53-54; Боро- дин П.А. Вопросы происхождения и поэтики современно- го народного анекдота: Автореф. дисс... канд. филол. наук: 10.01.09 // Моск. Гос. ун-т им. М.В.Ломоносова.– Моск- ва, 2001; Фролова О.Е. К типологии анекдотов // Живая Старина.– 2007.– № 4.– С. 38-40; Станоєв С. Болгарсь- кий полiтичний анекдот у постсоцiалiстичному перiодi // Народна Творчiсть та Етнографiя. Спецвипуск: Болгарська фольклористика.– 2008.– № 2.– С. 95-101. 3Традицiя збирання та дослiдження жартiвливих про- зових творiв українського фольклору рiзних жанрiв (ви- дiляють власне анекдоти, усмiшки чи “смiховинки” (Ф.Колесса), фацецiї, гумористичнi новелки, розважальнi нiсенiтницi, жартiвливi алогiчнi дiалоги, пародiї тощо) ся- гає другої пол. ХIX ст. Вiдтодi, протягом пiвстолiття зна- нi збирачi народної словесностi, зокрема К.Шейковський, I.Манжура, В.Гнатюк, Б.Грiнченко, М.Левченко та iн. сприяли формуванню основного фонду текстiв, що характе- ризуються стiйкою ознакою короткого гумористичного опо- вiдання. Вiд серед. ХХ ст. гумористично-сатиричну тво- рчiсть українського народу збирали чи давали їй науко- ву оцiнку Ф.Лавров, В.Микитась, П.Гальченко, П.Пойда, О.Дей, Г.Нудьга. Iсторiю вивчення народного анекдоту в українськiй фо- льклористицi ґрунтовно висвiтлив Р.Кирчiв у роздiлi “На- родний анекдот на шляху до визнання в українськiй фо- льклористицi” своєї монографiї, див.: Кирчiв Р. Етюди до студiй над українським народним анекдотом.– Львiв: Iн-т народознавства НАН України, 2008.– С. 12-41. ОКСАНА КУЗЬМЕНКО. Стрiлецький анекдот... 115 ня4 пiд гаслом “анекдот” розумiємо коротке усне гумористичне оповiдання чи сценку з несподiва- ною розв’язкою (або пуантом) про комiчну по- дiю, пригоду, ситуацiю, людську поведiнку або вчинок, що ґрунтується на одному життєвому епiзодi. Упродовж тривалого часу у слов’янськiй фольк- лористицi жанровi особливостi фольклорного анекдоту розглядали у площинi казкової прози, де найбiльше зв’язкiв вбачали мiж анекдотом i соцiально-побутовою чи новелiстичною казкою5. Очевидно, що цей пiдхiд пов’язаний з функцiо- нальним аспектом вербального тексту, адже кон- текст у жанровiй атрибуцiї та семантичному де- кодуваннi фольклорного анекдоту, як переконливо доводять Єфим Курганов6 та Олександра Брiци- на7 надзвичайно важливий. Вiдтак одним iз го- ловних завдань цiєї студiї буде простежити зв’я- зок сюжетiв стрiлецьких анекдотiв, якi знаходя- ться на межi лiтературного i народного анекдо- ту, iз iдеологiчним та побутовим контекстом їх виникнення. * * * 4Дей О. Народнi анекдоти // Народнi усмiшки. Анекдоти, жарти, дотепи, бувальщини, небилицi / Упо- ряд. П.Ф.Гальченка.– К.: Днiпро, 1986.– С. 7; Фе- досик А.С. Анекдот // Восточнославянский фольклор: Словарь научной и народной терминологии / Редкол. К.П.Кабашников (отв. ред.) и др.– Минск: Навука i Тэ- хнiка, 1993.– С. 8; Кiмакович I. Жанровi дефiнiцiї малих смiхових форм // М.Рильський i свiтова культура з погля- ду сучасностi: Тези доповiдей i повiдомлень.– К., 1989.– С. 127; Дмитренко М. Смiх бiля домашнього вогнища // Анекдоти про сiмейне життя / Упоряд. М.К.Дмитренко, О.К.Дмитренко; передм. М.К.Дмитренка.– К.: Ред. ча- сопису “Народознавство”, 2002.– С. 5; Кирчiв Р. Анек- дот // Мала енциклопедiя українського народознавства.– Львiв: Iн-т народознавства НАН України, 2007.– С. 33; Чорнопиский М. Анекдот // Українська фольклористика. Словник-довiдник / Уклад. i заг. ред. М.Чорнопиского.– Тернопiль: Пiдручники i Посiбники, 2008.– С. 10. 5Мелетинский Е.М. Сказка-анекдот в системе фольк- лорных жанров // Учебный материал по теории ли- тературы: Жанры словесного текста. Анекдот / Сост. А.Ф.Белоусов.– Таллин: Таллин. пед. ин-т им. Э.Вильде, 1989.– С. 59-77; Косяченко В.Т. Анекдот // Українська лiтературна енциклопедiя.– Т. 1.– К., 1988.– С. 67. 6Курганов Е. Анекдот как жанр...– С. 10. 7Брiцина О. Українська усна традицiйна проза: питан- ня текстологiї та виконавства.– К.: Iн-т мистецтвознавст- ва, фольклористики та етнологiї iм. М. Рильського, 2006.– С. 274-275. Стрiлецькi анекдоти, iсторiя появи яких по- в’язана з початками легiону Українських сiчо- вих стрiльцiв, що у вереснi 1914 р. був сфор- мований як самостiйний пiдроздiл армiї Австро- Угорської монархiї пiд час Першої свiтової вiй- ни (1914-1918), спецiально не дослiджували8. Загальний огляд цих анекдотiв у пластi iнших сатирично-гумористичних творiв, якi виникли на хвилi пiднесення нацiонально-патрiотичної й со- цiальної свiдомостi в Українi наприкiнцi XIX та упродовж першої третини ХХ ст. зробив Ро- ман Кирчiв. В окремому пiдроздiлi своєї моногра- фiї “Етюди до студiй над українським народним анекдотом” вiн простежив еволюцiю нових семан- тичних елементiв у тематицi та сюжетах стрiлець- ких анекдотiв9. Автор цiлком слушно вiдзначив, що стрiлецькi тексти певною мiрою доповнюють комплекс вояцьких анекдотiв побутової тематики та є стилiзацiями переважно у дусi фольклорного анекдоту10. Можна вважати, що першою працею у дiлянцi iсторiї вивчення стрiлецького анекдоту є розвiдка Осипа Назарука “Гумор i сатира в Сiчовiм Ко- шi”, яка увiйшла до книги-щоденника “Слiдами українських сiчових стрiльцiв” (Вiдень, 1916)11. У нiй автор, вiдомий громадсько-полiтичний дiяч Галичини поч. ХХ ст., публiцист, один iз керiв- никiв стрiлецького культурно-мистецького об’єд- нання “Пресова кватира УСС”, зробив перелiк десяти сюжетних мотивiв, якi склали основу гу- мористичних оповiдань чи анекдотiв з стрiлецької фронтової iсторiї12. 8Спецiальну доповiдь на тему “Стрiлецькi анекдоти: iдейно-тематичний змiст та композицiя” ми виголосили на XVII науковiй сесiї Наукового товариства iм. Шевченка 16 березня 2006 р. (м. Львiв, Iнститут народознавства НАН України). Вона була пiдготовлена у рамках планової наукової теми “Фольклорна проза про сiчових стрiльцiв: жанри, поетика, функцiї”, над якою ми працювали упро- довж 2006-07 рр. 9Кирчiв Р. Етюди до студiй над українським народним анекдотом...– С. 122-130. 10Там само.– С. 124-125. 11Назарук О. Слiдами Українських Сiчових Стрiльцiв.– Львiв: Видання СВУ, 1916.– С. 129-137. 12О.Назарук вiдтворив оповiдання про хороброго стрiль- ця Садженицю, який самостiйно обстрiляв ворожi позицiї, створивши враження масовостi, а також анекдотичний на- ратив про стрiльця, який втiкав вiд переслiдування, а нато- мiсть привiв у свiй табiр (тобто здав у полон) москаля. 116 1-2’2010 Народознавчi Зошити Вiн же проiлюстрував два типовi короткi од- ноепiзоднi оповiдання, атрибутувавши їх з пози- цiї сучасної методологiчної школи як “ситуацiй- ний гумор”13. Уже тодi в 1916 р. О.Назарук чiт- ко поставив питання про потребу зiбрання “гу- мористичних перлин нашого стрiлецтва” у спе- цiальну збiрку, оскiльки свiдомий був їхньої скороминущостi. Головна причина виникнення стрiлецьких гумо- ристичних творiв рiзних жанрiв полягає в об’єк- тивнiй ситуацiї надзвичайного психологiчного й морального навантаження Українських сiчових стрiльцiв, якi перебували у кризовiй ситуацiї вiй- ни. Щоденна екзистенцiя на межi життя i смер- тi, постiйне випробування на вправнiсть, фiзичну витривалiсть, кмiтливiсть, воєнну винахiдливiсть та хитрiсть породжували безлiч ситуацiй, коли людина одночасно перебувала у кризовiй ситуацiї переходу з трагiчного у кумедне14. Вiдтак, зако- номiрно, що вiйськовi з легiону УСС (а це бу- ли переважно молодi люди) прагнули зняти стан перманентного невротичного напруження. I одним з найдiєвiших способiв, як стверджує українська дослiдниця народної смiхової культури Iрина Кi- макович, є так звана “анекдототерапiя”15. В ос- новi її лежить фiлософське бачення фiзiологiчної природи смiху, коли людина смiється передусiм над своїм недавнiм страхом, витiсняючи таким чином стресову напругу16. Питання сучасної збереженостi стрiлецьких анекдотiв як пiдвиду “фольклору мовленнєвих си- туацiй” (Б.Путiлов) тiсно пов’язане iз проблемою реалiзацiї контексту вiдтворення та необхiдностi реакцiї зацiкавлених слухачiв. Зазначимо також, що в жанровiй iєрархiї цi твори належать, перед- усiм, до iсторичних (за термiнологiєю В.Гнатюка, Ф.Колесси) або полiтичних анекдотiв, якi пред- 13Там само.– С. 130. 14Два епiзоди про фронтовi випадки недоречного або не- вмiлого застосування зброї майстерно описала у новелiстич- них образках вiдома хорунжа УСС Олена Степанiв. Див.: Степанiв О. З воєнних усмiшок // Календар-альманах “Червоної Калини” за 1935 р.– Львiв, 1924.– С. 18-19. 15Кiмакович I. Новiтнiй український анекдот як виклик ХХI ст.: до питання про сутнiсть сучасних способiв обмiну iнформацiєю // Народна Творчiсть та Етнографiя.– 2005.– № 6.– С. 91. 16Пивоев В.М. Ирония как феномен культуры.– Петро- заводск: Узд-во ПетрГУ, 2000.– С. 42. ставляють конкретний iсторичний перiод, вiдоб- ражають полiтичну соцiалiзацiю певного соцiуму, вiдтак перебувають у полi найбiльш жорсткої бо- ротьби за iснування та тривалiсть побутування. * * * Пошук стрiлецьких анекдотiв у раритетних джерелах, поставив перед нами проблему вияс- нення фольклорного автентизму текстiв, якi, без сумнiву, типологiчно спорiдненi з iншими тво- рами народної полiтичної сатири поч. ХХ ст., що, подiбно стрiлецьким, стоять на межi фольк- лору та лiтератури17. Авторами та носiями стрi- лецьких анекдотiв були i рядовi стрiльцi, колиш- нi селяни, i високоосвiченi стрiлецькi старшини. До останнiх належали i члени “Пресової кватири УСС”, якi мали фахову фiлологiчну чи музичну освiту, вiдтак брали участь в органiзацiї хорiв, оркестрiв, вистав, у пiдготовцi спецiальних руко- писних журналiв. Особливою популярнiстю у стрiлецькому се- редовищi користувались сатирично-гумористичнi часописи, якi випускав гурт “Пресової кватири УСС” на фронтi, що мав назву “Артистична гор- стка у полi”18. З-пiд пера дописувачiв “Пресової кватири” та членiв Коша УСС вiд липня 1915 р. почав виходити “Самохотник”19. Упродовж на- ступного року вийшло ще кiлька номерiв гумо- ристичних часописiв: “Бомба” (березень – квi- тень 1916 р.), “Самопал” (виходив з 15 травня 1916 р.)20 та “У.С.С. Сатиричий орган неiнте- лiгентних iнтелiгентiв. Виходить коли треба. Ви- дає Юрко Каламар” (Ч. 1 (10 грудня 1916) – Ч. 7 (25 червня 1917))21. Найбiльш чисельним 17Чорнопиский М. Фольклорна полiтична сатира 20- их рр. ХХ ст. у записах Сергiя Єфремова.– Львiв: Вид. центр ЛНУ iм. I.Франка, 2001.– С. 138-139. 18Докладнiше про це див.: Кузьменко О. Стрiлецька пiсеннiсть: фольклоризм, фольклоризацiя, фольклорнiсть.– Львiв: Iн-т народознавства НАН України, 2009.– С. 84- 89. 19Самохотник: Сатирично-гумористичний часопис Укра- їнського Сiчового вiйська.—Рiчник 1 (Ч. 1-7); Рiчник 2 (Ч. 1-16).– Вид. 2-е.– Кiш УСС, 1917.– 160 с. 20Iнформацiю про iснування сааме цих двох неперiодич- них часописiв подаємо за статтею: Баб’юк А. Стрiлець- ка преса // Вiстник Спiлки Визволення України.– 1917.– Ч. 170 (30 вересня).– С. 637. 21Центральний державний iсторичний архiв у Львовi.– Ф. 353 т (Легiон УСС).– Оп. 1.– Спр. 227.– Арк. 26-50. ОКСАНА КУЗЬМЕНКО. Стрiлецький анекдот... 117 серед них був “Самохотник”, оскiльки протримав- ся у важких воєнних умовах найдовше (виходив протягом двох рокiв у мiстах Майдан, Гнильче, Свистiльник). За задумом упорядникiв, часопис мав стати “пам’яткою веселих i невеселих хвиль, пережитих у цю велику всесвiтню негоду в гро- мадi Українського сiчового вiйська”22. Перелiченi рукописнi зшитки, а також збiрник “Червона калина” (1917)23, мiстили чимало текс- тiв сатирично-гумористичного характеру, до яких iлюстрацiями були карикатури стрiлецьких митцiв Осипа Куриласа, Iвана Iванця, Левка Лепкого, Леся Новiни-Розлуцького та iнших. На сторiнках цих часописiв з’являлися сатиричнi пiснi, поеми (наприклад, “Новiнiада” Р.Купчинського, “Що то фама голосила про кровожадного Кирила”), пародiйнi пiсеньки, а головне “полевi анекдоти”, якi мали суттєву для пiдтвердження фольклор- ностi текстiв примiтку – “пiдслухане”. Очевид- но, з iнiцiативи головного редактора згаданих стрiлецьких часописiв, а саме Миколи Угрина- Безгрiшного, було органiзовано систематичне за- писування стрiлецьких жартiв. Уже в першому числi “Самохотника” читаємо: “гумор чи усний чи на письмi в прозi i в поезiї, чи рисунку, про- хаю складати в скринцi при входових дверах стрi- лецького касина. Перша скринка аж стогнала вiд тягару гуморiв...”24. Важливо, що невимушений стрiлецький анек- дот, який вiдображав дух i настрiй самих стрiль- цiв, був дiєвим засобом до вдосконалення україн- ського вояка, вираженням стрiлецької єдностi та братства. Про цю iманентну рису проникливо то- чно напише автор розлогої оглядової статтi, чиє iм’я приховане пiд псевдонiмом “Козак Нитка”25. Вiн вважав, що такi часописи як “Самохотник” мали на метi “не тiльки потiшати всякими жар- тами товаришiв у недолi, не тiльки записувати 22Iз звернення до читачiв // Самохотник.– Вид. 2-е.– Кiш УСВ, 1917.– Березень.– С. 1. 23Червона калина: Поважний та гумористичний сiчовий орган / За ред. М.Угрина-Безгрiшного.– Кiш УСВ, 1917.– Ч. 1-6 (май-вересень). 24Самохотник.– Кiш УСС, 1915.– Ч. 1 (21 липня).– С. 2. 25Можливо, псевдонiм належить стрiлецькому фотогра- фу Теофiлю Мойсейовичу, який був прототипом пiснi “Гей у славних усусусiв козак Нитка жив”, або ж А.Баб’юку, який два роки ранiше опублiкував подiбний огляд преси. життєвi картини у веселiй, повнiй гумору формi, а щасливою сатирою, їдкими докорами направ- ляти те, що негодяще, що затроює у стрiлецтвi спокiй, що обурює та ранить стрiлецьку душу та- ки мiж своїми людьми пiд стрiлецьким загально- вкраїнським стягом”26. Сучаснi дослiдники iсто- рiї преси дають значно глибшу оцiнку згаданим часописам, оскiльки серед провiдних тем, що вiд- бивалися у дзеркалi сатири, були головно нацiо- нальнi проблеми, полiтичне протистояння, дiї вла- ди, позицiї i дiяльнiсть партiй, система освiти, законотворення, вiйськова проблематика, загаль- на оцiнка суспiльно-полiтичного життя Галичини того часу27. У мiжвоєнний перiод деякi зi стрiлецьких анекдотiв, жартiв, афоризмiв фронтового часу, а також гумористичнi новотвори на теми жит- тя стрiльцiв по вiйнi побачили свiт у журналах сатири та гумору “Будяк” (1921-1923), “Мас- ки” (1923), “Зиз” (1924-1933), “Комар” (1933- 1939), якi виходили у Львовi. Редакторами та до- писувачами перелiчених популярних журналiв бу- ли колишнi усусуси, активнi учасники стрiлецько- го здвигу: Левко Лепкий, Микола Голубець, Ед- вард Козак, Василь Кучабський, Юрiй Шкруме- ляк, Роман Купчинський. Бiльшiсть з них упро- довж 1920-1930-их рр. постiйно перебували у середовищi стрiлецьких побратимiв, вели велику журналiстську практику, вiдтак у них була мож- ливiсть чути, переповiдати стрiлецькi жарти та давати їм лiтературну обробку, що пiдтверджу- ють криптонiми до текстiв28. Крiм цього, вар- то зазначити, що згаданi часописи є однiєю iз популярних форм засобiв масової iнформацiї, якi не тiльки поширювали стрiлецькi анекдоти, але й чинили зворотнiй вплив на усне спiлкування 26Козак Нитка. Преса “Українського Сiчового Вiйська” // Червона калина. Лiтературний збрник “Українського Сi- чового Вiйська” / Пiд ред. М.Угрина-Безгрiшного.– Кiш УСС, 1918.– С. 76-77. 27Снiцарчук Л.В. Українська сатирично-гумористична преса Галичини 20-30-их рр. ХХ ст.: iсторико- функцiональний аспект та iнтерпретацiйнi особливостi.– Львiв: Вид. ЛНБ iм. В.Стефаника НАН України, 2001.– С. 45. 28Л. З воєнної матури (автентичне) // Будяк.– Львiв, 1921.– Ч. 8-9 (20 черв.).– С. 4; К. З пригод Бульки // Зиз.– Львiв, 1929.– Ч. 17 (15 груд.).– С. 3; Ек. На другий день // Зиз.– Львiв, 1928.– Ч. 6 (15 листопада).– С. 2 та iн. 118 1-2’2010 Народознавчi Зошити українцiв-галичан29. Цi журнали мимоволi ста- вали спiвучасниками формування комунiкативної ситуацiї, яка моделює фольклоротворчий процес. Варто зауважити, що кiлькiсть опублiкованих на шпальтах часописiв текстiв, якi мали про- мовистi назви “При вiйську”, “З недавнього- минулого”, “Стара война”, до кiн. 1930-их рр. помiтно зменшувалася. Властиво на той час до- бiрка стрiлецьких анекдотiв з’являлася тiльки у числах до чергової рiчницi проголошення ЗУНР за 1 листопада. Це свiдчить не тiльки про по- яву нових, бiльш актуальних, сатиричних творiв, зокрема на тему антибiльшовицької окупацiї на совєтськiй Українi чи полiтичного життя мiжво- єнної Польщi30, але, очевидно, i про iснування певної цензури на драстичнi для офiцiйної влади сатирично-гумористичнi мiнiатюри з минулого, а саме героїчної боротьби українцiв-галичан за на- цiональну незалежнiсть. Протягом “совєтського” перiоду про стрiлецьку творчiсть не могло бути мови. Вiдтак поодинокi жартiвливi оповiдання про стрiлецьких старшин публiкувалися у дiаспорнiй перiодицi гумористич- ного напрямку, зокрема у журналi “Лис Мики- та”31, що виходив у 1950-их рр. на американ- ському континентi. Такi тексти, а також низка стрiлецьких анекдотiв у збiрцi фольклору Дмитра Гулея з Канади32 свiдчать про тривалiсть тради- цiї живого функцiонування анекдотiв стрiлецької тематики у репертуарi українських емiгрантiв. В Українi щойно у 1992 р. з’явився перший популярний збiрничок, де було надруковано по- над 180 рiзножанрових текстiв, задекларованих як “гумор Українських Сiчових Стрiльцiв”33. У дуже короткiй передмовi упорядники дали зага- льну довiдку про УСС, справедливо зазначив- 29На важливостi ролi ЗМI у фольклоротворчому проце- сi поширення i творення сучасних анекдотiв звернув ува- гу болгарський дослiдник Станой Станоєв. Див.: Стано- єв С. Болгарський полiтичний анекдот у постсоцiалiстич- ному перiодi...– С. 96. 30Кирчiв Р. Етюди до студiй над українським народним анекдотом...– С. 131-136. 31Лис Микита.—Торонто; Детройт; Нью-Йорк, 1952.– Ч. 18 (груд.).– С. 2. 32Українська народна творчiсть / Зiбрав Д.Гулей.– То- ронто: Гомiн України, 1986.– С. 110-120. 33Вiсьта-вйо! Смiються Українськi сiчовi стрiльцi / Упо- ряд. Б.I.Мельничук, Б.В.Проник.– Тернопiль, 1992.– С. 2. ши, що стрiльцi у хвилини перепочинку веселили серця влучним дотепом, соковитим жартом. На жаль, у збiрцi немає паспортизацiї та вказiвки на джерело передруку, не зроблена систематизацiя текстiв. Популярного спрямування також вибiрки стрi- лецьких анекдотiв, що були опублiкованi у збiр- никах “Старi галицькi анекдоти”34 та “Торба гу- мору i сатири”35. Деякi з умiщених там текстiв, а також iншi стрiлецькi анекдоти та жартiвли- вi оповiдання з’явилися в лiтературному опрацю- ваннi у рубрицi “Сторiнки стрiлецького гумору” в iсторико-краєзнавчому часописi “Лiтопис Чер- воної Калини” (1990-1995), що виходив у Льво- вi, як вiдновлений орган стрiлецького календаря- альманаху “Червона калина” (1924-1938). Взявши до уваги цi публiкацiї, а головно на ос- новi доступних архiвних, рукописних та друкова- них джерел стрiлецького перiоду (1914-1920 рр.) нам вдалося зiбрати понад 130 текстiв анекдо- тiв. Згаданi твори малої прози складають яскраву палiтру смiшних чи трагiко-комiчних ситуацiй в iсторiї сiчового стрiлецтва. * * * Сюжети стрiлецьких анекдотiв вiдображають реалiї фронтового i побутового (“у запiллю”) життя нової формацiї українських вiйськовикiв, у дiяльностi якої, крiм першорядних воєнних зав- дань, стояли також важливi стратегiчнi цiлi – по- тужна культурно-просвiтницька, навчальна праця та патрiотичне виховання галицько-українського суспiльства36. Умовно цi твори можна згрупувати у тематичнi блоки за головними персонажами чи сюжетною лiнiєю37: 34Старi галицькi анекдоти / Упоряд. та ред. Р.Дiдула.– Зб. друга.– Львiв: Львiв. обласна органiзацiя Товариства книголюбiв України, 1993. – С. 2-13. 35Стрiлецький гумор // Торба смiху: гумор, сатира (Се- рiя: Вечiрня година).– 1995.– Ч. 1.– С. 3-8. 36Бiльше про це див.: Лазарович М. Леґiон Українсь- ких сiчових стрiльцiв: формування, iдея, боротьба.– Терно- пiль: Джура, 2005.– С. 223-323; Кузьменко О. Стрiлецька пiсеннiсть: фольклоризм, фольклоризацiя, фольклорнiсть...– С. 68-113. 37Ми свiдомi того, що тематична класифiкацiя не є дос- коналою. О.Смолицька загалом вважає тематичний прин- цип формування збiрникiв анекдотiв ненауковим (див.: Смолицкая О.В. “Анекдоты о французах”. К проблеме сис- тематизации и структурно-типологического изучения анек- ОКСАНА КУЗЬМЕНКО. Стрiлецький анекдот... 119 I. Анекдоти про стрiлецьку кмiтливiсть на фронтi: * Взаємини українських стрiльцiв з вiйськови- ми iнших народiв та етнiчних груп. II. Анекдоти про стрiлецьке життя у тилу: * Стрiлецьке навчання i вiйськова муштра. * Стрiлець у судi. * Стрiлець у лiкаря. * Стрiлецьке дозвiлля та господарювання. * Стрiльцi i цивiльнi громадяни. * Взаємини стрiльцiв з дiвчатами i жiнками. III. Анекдоти про стрiлецьких старшин i ав- стрiйських командирiв. IV. Анекдоти про Iвана Цяпку-Скоропада. V. Анекдоти про стрiльцiв-митцiв. Запропоновану систематизацiю стрiлецьких анекдотiв можна вiдобразити й в iншiй класи- фiкацiйнiй схемi38: 1) анекдоти за соцiальними категорiями – про рядових стрiльцiв та старшин; 2) анекдоти нацiонального характеру – про стрiльцiв та нiмцiв, про стрiльцiв та полякiв, про стрiльцiв та москалiв; 3) анекдоти полiтичнi та iсторичного характе- ру (зв’язанi з певними iсторичними особами) – анекдоти про I.Цяпку; 4) анекдоти про сiмейнi взаємовiдносини – взаємостосунок стрiльцiв з жiнками, дiвчатами та родичами; 5) анекдоти психологiчного характеру (про дурня i хитруна) – бiльшiсть анекдотiв з тематич- них груп “стрiлець у лiкаря”, “стрiлецька муштра i навчання”, “стрiлець на фронтi”. Стрiлецькi анекдоти представленi текстами, якi можна атрибутувати i як суто полiтичний, i як побутовий анекдот, але бiльшiсть з них не пiдда- ються такому чiткому подiлу. Одразу зауважимо, що стрiлецькi анекдоти побутового змiсту є типо- логiчно близькi до моделей солдатських анекдотiв дота // Новое Литературное Обозрение.– 1996.– № 22.– С. 386). Однак з причини втраченого середовища, в якому складався i побутував стрiлецький анекдот та невдалих по- шукiв його усного вiдтворення, залишаємо право домiнанти змiсту, а не форми. 38На основi схеми М.П.Андреєва iз його працi “Соцiально-класовi мотиви в анекдотi”, яку запозичено в статтi А.Федосика. Див.: Фядосiк А.С. Народныя анекдо- ты i жарты // Народная проза.– Мiнск: Беларуская Наву- ка, 2002.– С. 404. з перiоду служби українцiв в iмперських росiй- ських та австрiйських армiях, оскiльки обiгрують “старi” теми: про вiйськову муштру, про iєрар- хiю вiйськових взаємостосункiв тощо. I найбiль- шу тут групу склали анекдоти про стрiлецьких старшин та австрiйських командирiв. Очевидно, спрацював механiзм актуалiзацiї давнiх традицiй- них текстiв. Зауважимо, що в анекдотах про стрiлець- ких командирiв нерiдко використаний типовий для народної гумористики засiб переакцентуван- ня слiв, який створює бажаний смiховий ефект. Наприклад, у доволi популярному анекдотi “При звiтi”39, обiгрується слово ”дурень”. Стрiлець Непосидючий: Пане полковнику, стрiлець Непосидючий просить слухняно о пе- ренесеннi його до вiйська. Полковник: Не вiльно! Стрiлець Непосидючий: В такому разi прошу слухняно вислати мене в поле. Полковник: Також не вiльно! Пiде пан четарь, пан хорунжий i всi иншi40, тодi пiдеш i ти. Ми поодиноко дурнiв у поле не висилаємо”41. Спрямованiсть знакового (ключового) слова на стрiльця-новобранця, який гаряче прагне потра- пити на фронт, щоб виявити свiй патрiотич- ний порив, обертається проти його опонента- полковника. Унаслiдок гри слiв завдяки вiдповiд- нiй синтаксичнiй будовi речення-вiдповiдi та рiз- них точок зору, що становить композицiйне ядро анекдоту, формується семантика унiверсального типу анекдотичного персонажу, коли дурень сам себе виявляє. У формi амбiвалентної вiдповiдi актуалiзується закорiнена ще у давнiй схiднослов’янськiй смiхо- вiй традицiї семантика образу дурня. На думку дослiдникiв, цей персонаж є “часто людиною ду- же розумною, але такою, що дiє усупереч нормам, яка порушує звичай, нехтує правилами пристой- ностi та поведiнки, яка оголює себе i свiт...”42. 39Публiкували вдруге у часописi: Бомба гумору i сатири.– Львiв, 1918.– Ч. 1.– С. 4. 40Тут i далi зберiгаємо мову (дiалект i правопис) першо- друку чи рукопису 41Самохотник.– Кiш УСВ.– 1918.– Ч. 37-38 (25 сiчня).– С. 8. 42Лихачёв А.С., Панченко А.М., Понырко Н.В. Смех в Древней Руси.– Ленинград: Наука, 1984.– С. 15. 120 1-2’2010 Народознавчi Зошити У цьому контекстi важливим, вважаємо, є до- повнення Є.Курганова про те, що характерною рисою жанру анекдоту є факт iснування двох ти- пiв образу дурня, один з яких псевдо-дурень, бо висвiтлює глупоту iншого43, напpиклад: Пан поручник пiдходить до рядового стрiльця, який у службi курить папiроску й анi в тямцi не має вiдкинути її на вид сердитого старшини. – Ти що таке робиш? – Курю, доношу послушно. – Як ти смiєш псувати повiтря, коли я тут є?!44. Серед стрiлецьких анекдотiв багато таких, в яких головний персонаж стрiлець-новобранець за- ймає iнтелектуально вищу позицiю, тобто свiдо- мо прикидається нерозумним. Iдея внутрiшньої свободи особи – це один з головних змiстових чинникiв, що об’єднує анекдоти про кмiтливого сiчового стрiльця. Зазначимо, що у таких творах зовнiшня маска нарочитого блазнювання чи недо- умкуватостi, а насправдi хитрого стрiльця, є най- бiльш дiєвим засобом викриття чи то недолугостi ворога-москаля (як в анекдотичному оповiданнi “Виговоривсь” про стрiльця-розвiдника)45, чи то зарозумiлостi стрiлецького зверхника, або й по- горди у ставленнi до нижчого за рангом: – Стрiлець Брунька! Щойно вчора вас покара- ли за те, що ви мене, десятника, не поздоровили, а нинi знову менi не салютуєте? – Голошу слухняно, пане десятник, я думав, що ми гнiваємося46. Як правило, анекдоти з цiєї тематичної пiдгру- пи вiдтворюють невiдраднi ситуацiї полiтичного характеру (наприклад, вiдсутнiсть у стрiлецьких новобранцiв паспорта чи повної освiти тощо), що пов’язанi з упослiдженим станом українських се- лян в Австро-Угорськiй iмперiї. Вiдомо, що на поч. ХХ ст. Галичина була уособленням цивiлi- зацiйної вiдсталостi, а її мешканцi знаходилися, на думку iсторика Я.Грицака, на етнiчному та цивiлiзацiйному пограниччi47: 43Курганов Е. Анекдот как жанр...– С. 52. 44Свiже повiтря // Маски: Журнал сатири й гумору.– Львiв, 1923.– Ч. 1 (30 марта).– С. 5. 45Самохотник.– Кiш УСВ.– 1915.– Ч. 2 (26 липня).– С. 14. 46Наука дисциплiни // Комар.– Львiв, 1935.– Ч. 8 (1 листоп.).– С. 3. 47Грицак Я. Пророк у своїй вiтчизнi. Франко та його Вiстун Пель записує свiжий транспорт ново- бранцiв: – Отже не маєте нiяких документiв? – Не маю, панi капраль... – Як то, нiчогiсiнько не маєте? – Маю тiльки паспорт на пацюка, що колись гнав на ярмарок48. Проiлюстрований вище текст викликає не стi- льки смiх, як емоцiйний негатив. Функцiя цього анекдоту, що побудований на повторi знакового слова “не маю”, значно глибша i суто викриваль- на. Вiн осуджує тогочасний устрiй, який штуч- но пiдтримував полiтичну пасивнiсть, а разом з тим i нацiонально-державницьку невизначенiсть українцiв. Зауважимо, що у порiвняннi з солдатськими анекдотами про самовпевнених чи лютих офiце- рiв, про генералiв-самодурiв царської армiї, а на- вiть iз стрiлецькими жартами, де фiгурує австрiй- ський командир, образи стрiлецьких командирiв – “пана сотника”, “пiдхорунжого” чи “поручни- ка” – переважно поданi iз симпатiєю, без глу- зування. Стрiлецькi старшини змальованi на свi- тлому гумористичному фонi: стрiльцi турбуються про своїх командирiв (“При вартi”), оберiгають їх вiд неприємностей (“Приказ сотника”), смiливо, але напiвжартома звертають увагу на дрiбнi вади їхнього характеру (“В кошовiй свiтливнi”). Такi анекдоти вимагали своєї “утаємниченої” аудито- рiї, яка була обiзнана з перипетiями фронтово- го життя, з внутрiшнiми розпорядками частин, з особливостями поведiнки тих чи iнших конкрет- них посадових осiб: Отаман вiддiлу нездоровцiв стоїть коло те- лефону напiводiтий. Час: недiля год. 5.10 рано. – Гальо!.. Станцiйний офiцер в Пiсочнiй!.. Прислати до моєї сотнi фризiєра в середу о год 3 14 по полуднi... Так... По полуднi в середу!!49. Цi анекдоти, без сумнiву, яскраво вiдобража- ли внутрiшнi традицiї та самобутнiсть стрiлець- ких пiдроздiлiв (наприклад, анекдот про стрiле- цький однострiй як “один мундiр”)50, що форму- спiльнота (1856-1886).– К.: Критика, 2006.– С. 29-39. 48УСС.– Кiш УСС, 1916.– Ч. 1-2 (10 грудня).– С. 3. 49Самохотник.– Кiш УСВ.– 1916.– Ч. 17-18 (1 грудня).– С. 146. 50Там само.– 1918.– Ч. 37-38 (25 сiчня).– С. 10. ОКСАНА КУЗЬМЕНКО. Стрiлецький анекдот... 121 вало своєрiдну картину iсторичної дiйсностi, де важливе i типове розкривалося через окремi дета- лi щоденних приватних колiзiй. Взаємостосунки стрiльцiв та стрiлецьких стар- шин представленi також в анекдотах, де тлом вiд- творення комiчного є ситуацiї зi стрiлецького на- вчання (навчання у Кошi) чи вiйськової муштри. Для цих творiв характерна певна безпосереднiсть у зображеннi персонажiв. Сюжети цих анекдотiв вiдображають моменти того, як стрiльцi, колишнi абсольвенти українських гiмназiй, студенти унi- верситетiв чи простi селяни з Опiлля, Гуцульщи- ни, Покуття, зi щирою наївнiстю, притаманною новобранцям, пiзнають воєнну дисциплiну та вiй- ськовий ритуал: Ти ходи на збiрку. – Я не йду. – Чому? Бо мiй черевик такий, як скринька на листи коло канцелярiї51. * * * Пiдхорунжий Цюк до новобранця, зараз по присязi: – Слухай Капшук, чого ти пiдчас присяги пiд- нiс був угору три пальцi, а не два, як я учив??.. Доношу послушно, пане пiдхорунжий, я то- му так зробив, бо я з третої сотнi i в нiй присягав!52. Комiзм цих текстiв, якi мають форму дуже ко- ротких дiалогiв i традицiйно анекдотичну схему “шаблон – знищення шаблону”53, сповнений лег- кого гумору. У них виражено спiвчуття недосвiд- ченим стрiльцям-новобранцям, серед яких, оче- видно, чимало таких, якi були надiленi талантом пожартувати i над собою. Викликають добродушний смiх анекдоти, у яких колишнi селяни, що керуються передусiм ло- гiкою традицiйних народних знань, здобувають загальнi вiдомостi щодо структури регулярної ар- мiї, щодо вiйськової топографiї та орiєнтування на мiсцевостi, вивчають принципи побудови та дiї зброї (шаблi, крiса, гармати тощо): 51Там само.– 1915.– Ч. 2 (26 липня).– С. 4. 52З Вишколу новобранцiв УСС в Розвадовi // УСС.– 1917.– Ч. 3 (7 сiчня).– С. 3. 53Кiмакович I. Новiтнiй український анекдот як виклик ХХI ст.: до питання про сутнiсть сучасних способiв обмiну iнформацiєю...– С. 90. Вiстун до стрiльця: В якому напрямку ми те- пер йдемо? Стрiлець: На полудне. Вiстун: Добре; а почiм це пiзнати? Стрiлець: Бо менi щораз теплiйше...54. * * * Тов. Бар.: Австрiйська угорська армiя склада- ється з пiхоти, кавалерiї, атилєрiї, технiчного вiддiлу, воздухоплавної фльоти i маринарки. Стрiлець Ґр...ук: Австрiйська пiхота склада- ється з угорської кавалерiї, артилерiї тiснiйшого вiддиху, воздушної слоти i комiнярки55. Подекуди в таких стрiлецьких анекдотах гу- мор переростає в iронiчну модель смiшного. У нiй вбачаємо продукування прихованої насмiшки стрiльця над курйозами фронтових буднiв, зокре- ма в анекдотах про правила реагування на вiйсь- ковi команди (“стрiляти”, “позiр”), : Десятник: Що ви зробили би, якби я вам казав стрiляти? Стрiлець: Я би не стрiляв. Десятник: (лютий) Чому? Стрiлець: ...бо мiй крiс зiпсований56. До вказаної тематичної групи анекдотiв при- микають декiлька творiв про стрiльцiв-курсистiв (“Скажи менi речення...”57, “З воєнної мату- ри”)58, якi у Кошi УСВ (згодом у Вишколi УСС), що була навчальною сотнею, здобува- ли загальну освiту (матуру). Тут пiд керiвниц- твом авторитетних педагогiв, стрiлецьких стар- шин, стрiльцi проходили курси лекцiй з iсто- рiї України, з граматики, математики та iнших предметiв. Як подає М.Яцкiв, десятник, кан- дидат фiлософiї Iван Гуцуляк викладав стрiль- цям нiмецьку мову, курiнний отаман Ники- фор Гiрняк – латинську мову; професор гiмна- зiї Ю.Мiнко – природу; пiдхорунжий, професор М.Угрин-Безгрiшний – українську мову; абсоль- 54Будяк.– Львiв, 1921.– Ч. 16 (10 жовт.).– С. 4 (пiд текстом був пiдпис “Кий.”). 55З викладiв тов. Бар. Для вартового вiддiлу // Самохотник.– Кiш УСВ.– Свистiльник, 1916.– Ч. 8 (1 сiчня).– С. 66. 56Комар.– Львiв, 1933.– Ч. 6 (15 березня).– С. 3. 57Червона калина.– 1917.– Ч. 5 (15 серп.).– С. 5. 58Будяк.– Львiв, 1921.– Ч. 8-9 (20 черв.).– С. 4. 122 1-2’2010 Народознавчi Зошити вент фiлософiї Т.Вишиваний – математику та iн- шi)59. Стрiлецькi анекдоти про навчання у Ко- шi продовжують традицiю шкiльних анекдотiв. У них, як нiде в iнших текстах, маємо ситуацiю ало- гiчної вiдповiдi, що руйнує очiкуване. Їх тематика i композицiя – односитуативнi лаконiчнi реплiки учителя i учня (запитання (теза) / вiдповiдь (ан- титеза)) – є незмiнними у часi, оскiльки типово вiдображають критичне ставлення до невiгластва: о. Мачула-Лежибажук де Паґайдалович на курсi анальфабетiв викладає: – Односкладовий вираз – це той, до якого тре- ба лише раз отворити уста. Ага! Вже знаю – це “шнапс” – обзивається УСС60. Серед стрiлецьких анекдотiв цiєї групи знахо- димо модифiкованi тексти, що мають однотип- нi варiанти у схiднослов’янському фольклорi. До прикладу, порiвняймо стрiлецький анекдот (1) i анекдот про росу, що побутує у бiлоруському фольклорi в серiї про професорiв та студентiв (2): – Скажи менi, як повстає роса? Пан професор казали вчора, що земля оберта- ється довкола своєї оси раз на добу – то певно вона потиться вiд такого скорого руху61. * * * – Чаму бывае раса? – Зямля круцiцца так хутко, што ажно пацее62. У стрiлецькiй версiї, як бачимо, бiльш розга- лужена частина “правильної” вiдповiдi, натомiсть у бiлоруському варiантi безапеляцiйнiть школя- ра пiдкреслена лаконiчнiстю його парадоксальної вiдповiдi. Анекдоти, що вiдображають сюжети зi стрiле- цького дозвiлля часто мають виразне сатиричне спрямування, оскiльки викривають негативнi ри- си тих воякiв, якi перебували на службi у Кошi 59Яцкiв М. До iсторiї Коша УСС (вiд самого початку аж по кiнець марта 1916 р. на основi зiбраних на мiсцi записок) // Тим, що впали 1914-1916: Лiт.-мист. зб. / За ред. М.Голубця.– Львiв, 1917.– С. 104. 60Червона калина: Поважний та гумористичний сiчовий орган / За ред. М.Угрина-Безгрiшного.– Кiш УСВ, 1917.– Ч. 3.– С. 20. 61Червона калина.– 1917.– Ч. 5 (15 серп.).– С. 5. 62Жарты, анекдоты, гумарэскi: БНТ / Склад. А.С.Фядосiк.– Мн., 1984.– С. 289. та Вишколi (фронтовики зневажливо називали їх “маркирантами”). В них знаходимо окрушини iн- формацiї про побут, особистiснi взаємостосунки, про уклад господарських частин у Кошi, зокре- ма магазину (“кантина”) чи офiцерської їдальнi (“псубратова гостинниця”) тощо: Гiсть зi Львова: Кубо, скажiть менi чого-то, коли я до вас загощу, все як не борщ, то капуста, як не капуста, то борщ? Самi кваси! Куба: Ви самi собi виннi. Гiсть: Як-то?! Куба: Чого ж то приїздите все тодi, коли Псубрат має “канценямер”. Гiсть: Але ж я щотижня є в Кошi, а часто й двiчi в тиждень. Куба: Ручу вам, що Псубрат заординовує борщ або капусту тiльки на свiй “канценямер”63. Ця група анекдотiв побудована на основi конт- расту щодо умов нерiвноцiнного забезпечення вiйськовикiв на фронтi й у тилу. У мiнi-дiалогах чи бiльших сюжетних ситуацiях за схемою: коро- ткий епiчний зачин – дiалог-кульмiнацiя iз роз- в’язкою у формi дотепної вiдповiдi, зроблено ак- цент на побутових негараздах (як стрiлець голив- ся у Возьного) чи шкiдливих звичках стрiльцiв. З останнiх, до прикладу, анекдот про стрiльця- “псубрата”, який полюбляє випити зайвий кухоль пива (“Мiж старшими парубками”)64 чи анек- дот про стрiльця, який марно шукає компанiї, щоб викурити цигарку з чужого тютюну (“Не повелося”)65. Тема курiння, яка виражена через побутовий мотив “курити задурно”, здавалось би, є баналь- ною для солдатських анекдотiв. Однак серед де- кiлькох однотематичних стрiлецьких текстiв, зна- ходимо такi, де у пуантовiй кiнцiвцi мiнi-дiалогу репродукується полiтичний пiдтекст. Батько Чум-чи-маха: Гей, хто дасть менi за- курити? Страх курити хочеться. Грубий десятник: Найкраще, старий, пере- стань курити. Грiшми за тютюн продовжуємо вiйну. 63Самохотник.– Кiш УСВ.– 1918.– Ч. 34-35 (25 сiчня).– С. 12. 64Самохотник.– Кiш УСВ.– 1917.– Ч. 27-28 (20 червня).– С. 12. 65Комар.– Львiв, 1934.– Ч. 8 (15 верес.).– С. 5. ОКСАНА КУЗЬМЕНКО. Стрiлецький анекдот... 123 Батько Ч.: А хто тобi казав, що я купую тютюн!66. Окрему пiдгрупу побутових стрiлецьких анек- дотiв склали сюжети про хвороби та вiзит стрiль- ця до лiкаря (“При переглядi”, “При астерунку”). Персонаж вiйськового лiкаря у бiльшостi сюже- тах змальований у рамках фольклорної традицiї, де лiкар прагне визнати хворого здоровим. У цих суто дiалогiчних творах комiзм досягається через словесну гру рiзних точок бачення проблеми: Лiкар: Що вам бракує? Стрiлець: Не можу багато їсти i трачу пам’ять. Лiкар: То знаменито!..67. Даний анекдот був, очевидно, дуже попу- лярним у середовищi сiчових стрiльцiв, бо має декiлька варiантiв, що вiдрiзняються формою повчально-iронiчної вiдповiдi лiкаря: “Ви й не по- виннi! Слiд же й другим щось оставити. В тепе- рiшнiх важких часах нiяк не можна бути самолю- бом”68; “Ви й не повиннi. Слiд ще дещо й другим лишити”69. У стрiлецьких анекдотах про вiзит до лiкаря об’єктом смiху стає внутрiшнє протистояння го- ловних персонажiв, що загалом типово для групи лiкарських анекдотiв. Особливiстю вираження ко- мiчного у цих анекдотах є характерна структура, що пiдготовлює слухача до курйозного лiкарсь- кого вердикту. У коротких дiалогах на емоцiйно стриманi запитання вiйськового лiкаря накладає- ться ланцюг нарочито щирих, часто розлогих аж до гiперболiзацiї вiдповiдей стрiльця, “втаємниче- ного” у медичнi термiни, як наприклад, в анекдотi “З останнього “мустерунку”: Лiкар: Якi перебули ви недуги? Стрiлець: Запалення легких, голодовий, черев- ний i плямистий тиф, червiнку, холеру, чорну й бiлу вiспу, катар жолудка й носа, чуму, кiр, ко- клюш, дифтерiю, шкарлятину запалення слiпої кишки, трахому... Лiкар: ...досить, досить... Хто перебув тiльки 66Самохотник.– Кiш УСВ.– 1918.– Ч. 37-38 (25 сiчня).– С. 10. 67Бомба гумору i сатири.– Львiв, 1918.– Ч. 1 (сiчень).– С. 4. 68Самохотник.– Кiш УСВ, 1917.– Ч. 31 (21 вересня).– С. 9. 69Комар.– Львiв, 1934.– Ч. 18 (15 верес.).– С. 2. хороб, має сильний органiзм i здiбний до полевої служби... Група “К”!70. Висмiюванню пiдлягали також ситуацiї, коли сiчовi стрiльцi виявляли своє незнання щодо iн- фекцiйних хворiб: На улици, коло церкви, здибає стрiлець вiс- туна: “Панi капраль”, хто є той “Трахома”, що через него не вiльно мешкати пiд Ч. 16?71. – Товаришу, я спроваджуюся до вас на кватиру!.. – Шкода й говорити, я хорий на тиф. – А чого-ж ходите по вулицi? – Бо я не знав, що ви надiйдете72. Стрiлецькi анекдоти, в яких розкривається те- ма взаємостосункiв сiчових стрiльцiв i цивiльних громадян, вiдображають модель тогочасного су- спiльного устрою, стереотипи соцiальних портре- тiв, конструюють їх громадянську позицiю. Вiдо- мо, що пiд час Першої свiтової вiйни українськi селяни всiляко пiдтримували своє “рiдне вiйсь- ко”, живо цiкавилися фронтовими подiями (анек- дот про двох пiдхорунжих, якi студiюють карту i не можуть знайти коротшої дороги без допо- моги “тутешнiх”; анекдот про двох стрiльцiв, що хочуть довiдатися “яка ситуацiя на фронтi” вiд “цивiля зi Станiславова”), не раз самi шукали допомоги у стрiльцiв, зокрема у правничих пи- таннях, що вiдображено у кiлькох анекдотах73: В канцелярiї правної поради в Кошi УСС жiнка оповiдала свою справу. УСС М.Улик питає її, чи сказала всю правду? – Та я, прошу пана “мосiяша”, сказала вам правду, а брехати, то ви можете вiд себе74. Простi люди ревно вболiвали за перемогу у вiйнi та майбутню долю держави i її оборонцiв. У цьому зв’язку показовим є анекдот “Леґрiфо- ни”, комiзм якого ґрунтується на лiнгвiстично- му аспектi. Тут каламбур слова “леґiон” зумов- 70Самохотник.– Кiш УСВ.– 1916.– Ч. 17-18 (1 грудня).– С. 158. 71Самохотник.– Кiш УСВ.– 1915.– Ч. 2 (26 липня).– С. 4. 72УСС.– 1917. – Ч. 3 (7 сiчня).– С. 3. 73Принагiдно зауважимо, що у стрiлецький перiод з’яви- лося кiлька анекдотичних сюжетiв про перебування стрiль- ця у судi, якi опиралися не стiльки на ситуативнi моменти, як на попереднiй досвiд i репродукцiю традицiйного фоль- клорного мотиву “неправедного суду”. 74Червона калина. – 1917.– Ч. 3.– С. 20. 124 1-2’2010 Народознавчi Зошити лює появу гумористичних неологiзмiв “лєґрiфон”, “єґiльон”, з якими неосвiченi селяни асоцiюють сiчових стрiльцiв. Сюжетна ситуацiя вiдтворює момент, коли два “свiдомi мужики” при зустрi- чi з обозом УСС жваво обговорюють значен- ня нiмецькомовного напису слова “леґiон”. Од- нак головна iдея твору – викриття одвiчних во- рогiв української державностi на теренах захiд- них земель України – захована у прикiнцевiй iн- вективнiй фразi: “Та буде колись i тим Ляхам. Коби ми тiльки мали трохи бiльше тих наших лєґрiфонiв”75. Полiтичного забарвлення набувають стрiлець- кi анекдоти побутового змiсту, в яких головною темою є подружнє життя сiчового стрiльця. Ори- гiнальнiсть їх полягає у тому, що в реплiках пер- сонажiв у пiдтекстi розкривається свiтогляднi на- станови українських сiчових стрiльцiв, їхнi мо- ральнi та нацiональнi цiнностi. Цi твори, в яких опукло вирiзьбленi суспiльно-iсторичнi проблеми того часу, сьогоднi можуть набувати актуально- го змiсту. Як приклад, анекдот, що є своєрiд- ною “ретроградною сатирою” (I.Франко) на тему вiдмiнностей мiж русинами (у значеннi україн- цiв з москвофiльськими поглядами) та українця- ми, якi є патрiотами-самостiйниками, або ж анек- дот про мiсце української мови у вихованнi дiтей польсько-української родини: Зустрiлися два УСС, що поженилися з самого початку вiйни з ляшками. – Як почуваєш себе в подружжi? – питає один. – Добре, – вiдповiдає другий. – I маю вже син- ка, що каже до мене: “Tatku, jak mi dasy centa, to ci powiem jeszcze jedno slowo po rusińsku”. – Я також маю потiху – донечку, але во- на й за п’ять центiв не хоче сказати слова po rusińsku76. У типовiй схемi дiалогу двох сiчових стрiльцiв виражено не тiльки проблему асимiляцiйних змiн в змiшаному подружжi, але й майбутнi складнi полiтичнi взаємостосунки мiж поляками i україн- цями, що гостро проявилися у мiжвоєнний перiод. Полiтичними можна назвати i тi стрiлець- 75Самохотник.– Кiш УСВ.– 1917.– Ч. 31 (21 вересня).– С. 7. 76Самохотник.– Кiш УСВ.– 1917.– Ч. 27-28 (20 червня).– С. 13. кi анекдоти, в яких фiгурує мотив “добровiль- на участь солдата у вiйнi”. Вiн реалiзується в анекдотах, що творять певний цикл iз подiб- них сюжетних ситуацiй, де формульною части- ною є мiнi-дiалог, який складається iз запитання та емоцiйно вiдвертої вiдповiдi: Стрiлець А: Коли йдеш в поле? Стрiлець Б: Я доброволець, коли схочу, тодi пiду77. Поширенiсть цього анекдоту засвiдчують пiз- нiшi варiанти78 та контамiнованi версiї79. Значи- мiсть i правильне тлумачення семантичної унi- версалiї “добровiльнiсть”, що є вiдображенням факту свiдомо патрiотичної участi сiчових стрiль- цiв у свiтовiй та нацiонально-визвольнiй вiйнах, увиразнюється завдяки конструктивно подiбним анекдотам, наприклад, про рекрута-нiмця, в яко- му кульмiнацiйна вiдповiдь оголює персонаж- антипод: Старшина: Що би ви, Гозенлюфт, зроби- ли, якби на вiйнi почули приказ “Добровольцi наперед!”? Рекрут: Ну, я вiдсунувсь би, щоби добровольцi могли перейти80. Мiцний морально-полiтичний стрижень сiчо- вих стрiльцiв проявляється i в сюжетах про взає- мини українських стрiльцiв з вiйськовими iнших народiв. У текстах цiєї тематики фiгурують ет- нонiми як два герої дiалогу: стрiлець та iноро- дець (англiєць, австрiєць, нiмець, москаль). Цi твори продовжують традицiю анекдотiв “про рiз- нi народи” (за класифiкацiєю В.Гнатюка), в яких виявляються ментальнi особливостi та поведiнко- вi стереотипи представникiв iнших нацiональнос- тей. До прикладу, серед стрiльцiв популярним був анекдот81, побудований у формi дiалогу мiж ав- стрiйським пiдполковником та десятником УСС. Суть його закодована у пiдтекстi реплiк стрiль- ця. Завдяки влучним, принциповим вiдповiдям український стрiлець не стiльки домагається для 77Самохотник.– Кiш УСВ, 1917.– Ч. 25-26 (25 мая).– С. 17. 78Комар.– Львiв, 1934.– Ч. 18 (15 верес.).– С. 2. 79Старi галицькi анекдоти...– С. 3. 80Комар.– Львiв, 1933.– Ч. 8 (15 квiтня).– С. 4. 81Цей анекдот передруковували пiзнiше з редакцiйни- ми змiнами у повоєнний час (див.: Комар.– Львiв, 1934.– Ч. 18 (15 верес.).– С. 5). ОКСАНА КУЗЬМЕНКО. Стрiлецький анекдот... 125 себе привiлею (одержує вiдпустку), скiльки вияв- ляє iдеологiчний iмператив стрiлецької iдеї, спря- мованої на жертовну оборонну боротьбу за своє нацiональне iснування: Австрiйський пiдполковник: Зi, цуґфiрер, ви пiдете як пропагандист до Москалiв. Десятник УСС: Голошу слухняно, що не можу, бо українцi присягали до останнього боротися з москалем, а не переговорювати з ним. Пiдп.: То скиньте шапку леґiонiста й вiзьмiть австрiйську та йдiть перед ворога. Десятник УСС: Перед ворогом скидає україн- ський леґiонiст шапку тiльки разом з головою. Пiдпол.: Коли так, то маєте 21 днiв вiдпустки82. У варiантi цього анекдоту, що з’явився у дру- цi рiк пiзнiше, стрiлець направляється як миро- творець “до кацапiв” i його просять зняти шап- ку “мазепинку”83. За рахунок скорочення тексту (без останньої реплiки) головний полiтичний мо- тив – небажання стрiльцiв служити в австрiйсь- ких пiдроздiлах – ще бiльше увиразнюється че- рез символiку мазепинки. Цей вiйськовий убiр став новим визначальним елементом в однострої Українських сiчових стрiльцiв пiсля революцiйних подiй 1917 р. У тому ж роцi з’явилися стрiлець- кi анекдоти84, в яких сатиричний смiх викривав типовi полiтичнi ситуацiї переходу iноземцiв до українцiв (“Нема вже українцiв”)85, ренегатства (“Великi вуха”)86 та зрадництва: Англiєць хвалився перед Українським сiчовим стрiльцем, що, мовляв, в їх державi нiколи не заходить сонце. – Певно Вам пан Бiг не довiряє, коли боїться оставити вас у темнотi – замiтив дуже влучно УСС87. Iдея стрiлецького патрiотизму, що була новою в українському анекдотi ХХ ст., задекларована i в 82Самохотник.– Кiш УСВ.– 1917.– Ч. 31 (21 липня).– С. 26. 83Червона калина. Лiтературний збрник “Українського Сiчового Вiйська” / Пiд ред. М.Угрина-Безгрiшного.– Кiш УСС, 1918.– С. 79. 84Як справедливо зауважив Р.Кирчiв, вони нерiдко були прикладом нового озвучення традицiйних побутових анек- дотiв. 85Там само.– Ч. 29-30 (21 липня).– С. 8. 86Червона калина.– 1917.– Ч. 5 (15 серп.).– С. 5. 87Червона Kалина.– 1917.– Ч. 3.– С. 20. деяких гумористичних оповiданнях та жартах, що формують своєрiдний цикл – серiал про стрiльця Цяпку. Прототипом цього анекдотичного персо- нажу була реальна особа – Iван Цяпка-Скоропад (1884-1920), колишнiй студент права Вiденсько- го унiверситету, син незаможних селян зi с. Хи- шевичi Рудкiвського пов. (тепер Городоцького р- ну Львiвської обл.), який добровольцем вступив до лав легiону УСС, пройшовши шлях вiд рядо- вого стрiльця до четаря 7 сотнi УСС, поручни- ка УСС, команданта Будiвельної сотнi УСС. Вiн виконував також обов’язки генерального обозного куреня УСС, що назавжди закарбувалося у ряд- ках популярної стрiлецької жартiвливої пiснi “Бо вiйна вiйною” Л.Лепкого. У 1920 р. Iвана Цяпку як учасника визвольних змагань знищили бiль- шовики у концтаборi близько м. Архангельська. Ще за життя Iван Цяпка прославився та- лантом творити гумористичнi оповiдання, об’єк- том яких часто ставав сам. Стрiлецькi анекдо- ти стосувалися кумедних ситуацiй iз цiєю реа- льною людиною i водночас мiфологiзованим об- разом стрiльця-жартiвника. Цяпка “був дивним типом людини – писав Iван Рудницький – доб- рої, порядної, вiдважної, яка водночас могла да- вати притоку своїм зовнiшнiм виглядом i своїми розповiдями до насмiшок”88. В iсторiї культури здавна вiдомi типажi-балагури. I те, що особа Iва- на Цяпки вiдповiдала канонам людини, вiд якої очiкують жарту, спричинилося до розростання у стрiлецькому та позастрiлецькому середовищi гу- мористичних творiв, де головним персонажем є славний поручник. Тексти про Цяпку цiлком вiд- повiдають жанровим нормам анекдотичного се- рiалу, в якому, як пише Є.Курганов, герой сам фольклоризує, поєднуючи у собi i оповiдача, i ав- тора, та фольклоризується89. Першi вiдомi нам публiкацiї анекдотiв про Цяпку у рубриках “З афоризмiв Цяпки- Скоропада та “З оповiдань Цяпки-Скоропада” з’явилися щойно в 1921 р. у львiвському часо- писi “Будяк” вже пiсля його трагiчної смертi у неволi. Зберегти iм’я цiєї непересiчної особи, хоча б у формi мемуарних анекдотiв, прагнули перед- 88Кедрин I. Поема, її тло i автор // Купчинський Р. Скоропад: Поема. – Нью-Йорк: Червона Калина, 1965.– С. V. 89Курганов Е. Анекдот как жанр...– С. 58. 126 1-2’2010 Народознавчi Зошити усiм його соратники, колишнi стрiльцi-митцi. На сторiнках журналу “Зиз” упродовж 1925, 1927- 1930-их рр.90 були опублiкованi два десятки анек- дотiв, деякi з яких мали авторiв, зашифрова- них у криптонiмах (Ек, Ко., В., К.). Загалом у 1920-их рр., що були перiодом формування нових державних режимiв i сил, типовим явищем ста- ло поширення полiтичного анонiмного анекдоту, який проте опирався на фольклорну традицiю91. Вiдтак цi, по-сутi, лiтературнi анекдоти, якi по- вторювали рiзнi ситуацiї зi стрiлецького життя, склали своєрiдну бiографiю Цяпки. Вони дозво- ляють побачити непересiчну особу, яка пiд мас- кою хитруна та простакуватого iнтелектуала ховає iронiчний погляд на негативнi i трагiчнi моменти вiйни. Зафiксованi такi анекдотичнi сюжети про Цяпку: * Цяпка в Одесi, * Цяпка в оборонi Кам’янця, * Цяпка-композитор, * Цяпка на вiйнi з москалями, * Цяпка в Городенцi на концертi, * Цяпка в ресторанi на Українi, * Цяпка у тилу, * Цяпка на стрiльбищi та iншi. Наведемо приклад одного з характерних анек- дотiв про Цяпку-лектора, що побудований у фор- мi сентенцiї. Вiн виконує виразну прагматичну функцiю, оскiльки чiтко постулює завдання стрi- лецтва. У структурi цього тексту вiдбувається зiткнення двох опозицiйних понять (вмирати) – (жити), де перше вербалiзується через повтор опорного слова з амбiвалентним значенням: Пор. Цяпка мав виклад для стрiльцiв про обов’язки вояка. Зачав так: “Загально дума- ють, що першим обов’язком стрiльця є вмира- ти за рiдний край. Це хибне розумiння. Першим обов’язком стрiльця є так робити, щоби його вороги вмирали за свiй рiдний край92. Серед анекдотiв стрiлецького перiоду ми най- 90Анекдоти про Цяпку публiкувалися згодом у дiаспор- них гумористичних журналах, напр.: Анд. Кiг. Цяпкiада // Лис Микита.– 1952.– Ч. 8 (груд.).– С. 39. 91Янгиров Р. Анекдоты “с бородой”: Материалы к исто- рии неподцензурного советского фольклора 1918–1934 // Новое Литературное Обозрение.– Москва, 1998.– № 3.– С. 158. 92Зиз.– 1927.– Ч. 13 (1 груд.).– С. 5. менше зауважили таких, де змiст вiдтворює пе- рипетiї участi стрiльцiв у фронтових дiях. При- чину слiд шукати у природi смiху, який, на дум- ку багатьох дослiдникiв, не може бути тлом вiд- ображення для реальних поразок та суспiльних нещасть93. Трагiчнi моменти фронтових буднiв, труднощi, пов’язанi iз значним психологiчним ви- пробуванням молодих хлопцiв пiд час бою мог- ли викликати тiльки спiвчуття, а тому не стали об’єктом смiшного. Цi теми найкраще виповнили оповiдання, спогади, перекази Сiчових Стрiльцiв, якi мають iншу художню естетику та iнформатив- ну задачу94. У пiдсумку зазначимо, що стрiлецькi анекдо- ти витворили оригiнальний пласт прозової на- родної творчостi, який необхiдно включити до коплеску фольклорних сатирично-гумористичних новотворiв ХХ ст. Вони є яскравим свiдчен- ням суспiльно-побутового, культурно-iсторичного контексту епохи героїчної боротьби з її значими- ми перемогами i гiркими поразками. Очевидним є те, що злободеннiсть сюжетiв стрiлецьких анек- дотiв воєнного часу, їх глибока контекстуальна закорiненiсть в середовище українського стрiлец- тва спричинилися до того, що бiльшiсть з них за- лишились iлюстрацiєю минулого столiття. Разом з тим деякi стрiлецькi анекдоти, вважаємо, мають ширший засяг проблемних тем i мотивiв, вiдтак можуть бути актуалiзованими сьогоднi, оскiльки дозволяють вiдтворити типовi ситуацiї полiтично- го життя українцiв. Докладнiше вивчення їх скла- дає перспективу майбутнiх спецiальних студiй, а головно над iншими жанрами стрiлецького гумо- ру, що входять до групи малих смiхових форм (пародiї на церковнi молитви, небилицi, припо- вiдки, афоризми). 93Лихачёв А.С., Панченко А.М., Понырко Н.В. Смех в Древней Руси...– С. 46. 94Кузьменко О. Усна словеснiсть про сiчове стрiлецтво: деякi аспекти iсторичної дiйсностi та фольклорної естети- ки // Схiд-Захiд: Iсторико-культурологiчний збiрник: Ус- на iсторiя в сучасних соцiально-гуманiтарних студiях / За ред. В.Кравченка та Г.Грiнченко.– Харкiв: ТНМТ, 2008.– С. 139-149; Кузьменко О. Психологiя поведiнки україн- цiв в народних оповiданнях про Першу свiтову вiйну (за польовими матерiалами з архiву В.Гнатюка) // Антропо- логiя лiтератури: комунiкацiя, мова, тiлеснiсть / Укладач Папуша I.В. // Studia Methodologica.– Вип. 25.– Терно- пiль: Редакцiйно-видавничий вiддiл ТНПУ iм. В.Гнатюка, 2008.– С. 233-236.

Ähnliche Einträge