Дiяльнiсть Товариства опiки над українськими емiгрантами

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Сапеляк, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2010
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77561
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Дiяльнiсть Товариства опiки над українськими емiгрантами / О. Сапеляк // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 216-221. — Бібліогр.: 33 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77561
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-775612015-03-03T03:02:09Z Дiяльнiсть Товариства опiки над українськими емiгрантами Сапеляк, О. Статті 2010 Article Дiяльнiсть Товариства опiки над українськими емiгрантами / О. Сапеляк // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 216-221. — Бібліогр.: 33 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77561 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Сапеляк, О. Дiяльнiсть Товариства опiки над українськими емiгрантами Народознавчі зошити
format	Article
author	Сапеляк, О.
author_facet	Сапеляк, О.
author_sort	Сапеляк, О.
title	Дiяльнiсть Товариства опiки над українськими емiгрантами
title_short	Дiяльнiсть Товариства опiки над українськими емiгрантами
title_full	Дiяльнiсть Товариства опiки над українськими емiгрантами
title_fullStr	Дiяльнiсть Товариства опiки над українськими емiгрантами
title_full_unstemmed	Дiяльнiсть Товариства опiки над українськими емiгрантами
title_sort	дiяльнiсть товариства опiки над українськими емiгрантами
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77561
citation_txt	Дiяльнiсть Товариства опiки над українськими емiгрантами / О. Сапеляк // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 216-221. — Бібліогр.: 33 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT sapelâko diâlʹnistʹtovaristvaopikinadukraínsʹkimiemigrantami
first_indexed	2025-07-06T01:47:57Z
last_indexed	2025-07-06T01:47:57Z
_version_	1836860286480416768
fulltext	216 1-2’2010 Народознавчi Зошити Статтi Оксана САПЕЛЯК ДIЯЛЬНIСТЬ ТОВАРИСТВА ОПIКИ НАД УКРАЇНСЬКИМИ ЕМIГРАНТАМИ Oksana SAPELYAK. On Activities by Society for Care ofUkrainian Emigrants. Пiсля Першої свiтової вiйни у країнах Європи, в т. ч. Польщi, в складi якої опинилася велика частина захiдних земель України, почали унор- мовуватися емiграцiйнi потоки. Насамперед було звернено увагу на дiяльнiсть практично безкон- трольних до цього мореплавних компанiй, найбi- льше представництв яких було на Волинi та По- лiссi, що не могло не позначитися на зростаннi рiвня емiграцiї в цих етнографiчних районах. Тi- льки в м. Ковель iснували представництва 9 ком- панiй1. 15 жовтня 1927 р. президент Польщi Iг- нацiй Мосцiцький видав розпорядження (згiдно з тодiшнiм законодавством розпорядження пре- зидента мали чиннiсть закону) “Про емiграцiю”, яке окреслило умови одержання концесiй мореп- лавними компанiями. Дослiдник емiграцiї цього перiоду Степан Качараба у працi “Емiграцiя з Захiдної України (1919–1939)”, аналiзуючи на- зване розпорядження дiйшов висновку, що “закон витворив правове пiдґрунтя для емiграцiї взагалi i висунув поза межi права нелегальну агiтацiю мо- реплавних товариств”2. Вiдтодi ми можемо гово- рити про змiни в культурi емiграцiї. Сюди в пер- шу чергу належить юридичне забезпечення цьо- го процесу. I початком планової полiтики Польщi щодо емiграцiї слiд вважати 1 квiтня 1920 р., коли при Мiнiстерствi працi i соцiальної полiти- ки було створено Емiграцiйне управлiння. (Для порiвняння: закон про емiграцiю в Українi було прийнято тiльки в 2009 р.). Однак Емiграцiйне управлiння надало дозвiл майже всiм концесiонованим мореплавним компа- 1Качараба С. Емiграцiя з Захiдної України (1919–1939).– Львiв, 2003.– С. 62–65. 2Там само.– С. 90. нiям продовжувати агiтацiйну роботу на теренах Захiдної України. Емiграцiйна полiтика Польщi загалом знаходилася у безпосередньому зв’язку iз внутрiшнiм осадництвом. Влада була зацiкав- лена у звiльненнi українських етнiчних земель вiд українцiв для заселення цих теренiв етнiчними поляками. Впродовж 1933–34 рр. серед україн- ських селян було розгорнуто агiтацiю за виїзд до країн Пiвденної Америки: Уругваю, Бразилiї, Ар- гентини. Звичайно, агiтацiя на виїзд до пiвден- ноамериканських держав у перiод кризи, отже ж, безробiття, була, по сутi, злочинною дiяльнiстю щодо українцiв. 1937 р. Мiнiстерство закордон- них справ Польщi, намагаючись стимулювати пе- реселення українцiв, укладає емiграцiйнi угоди з Болiвiєю, розпочало переговори з Парагваєм, Чи- лi, Венесуелою. Цi заходи пожвавили емiграцiю до країн Пiвденної Америки. Для осадницької акцiї в Аргентинi, Парагваї та Бразилiї 1939 р. уряд видiляє кредит на 170 тис. злотих3. Iз цiєю ж метою польська влада перешкоджала українцям виїжджати на сезоннi роботи до країн Європи, навпаки, сприяючи в цьому етнiчним полякам, оскiльки така емiграцiя покращувала економiчне становище родин. Чиновники крiзь пальцi дивилися на подальшу нелегальну агiтацiю на теренах Галичини, Волинi, Полiсся. Постає питання, чому українцi з почат- ком емiграцiї як до вiйни, так i одразу пiсля неї не створили своїх вiдповiдних органiзацiй? Чо- му, зрештою, до Першої свiтової вiйни так пiзно створенi українськi емiграцiйнi товариства мали мiзерний вплив на процес переселення? Вiдповiдi на цi питання знаходимо, простежуючи перипетiї органiзацiї та дiяльностi Товариства Опiки над Українськими Емiгрантами. Iван Франко, Никита Будка, Тит Ревакович, Юлiан Бачинський (автор книги “Українська емi- грацiя в ЗДА”, 1914 р.), Iван Боберський (зас- лужений органiзатор спортивних товариств “Со- кiл” та “Сiч”, автор праць про спорт), Олександр Мицюк (економiст i соцiолог, громадський дiяч, дiйсний член НТШ, автор наукових праць в га- лузi економiки та соцiологiї), – тi далекогляднi вченi, якi умiли зiставити сучаснi їм моменти жи- ття з iсторичним досвiдом4, вiдтак реально могли 3Качараба С. Емiграцiя з Захiдної України...– С. 51–53. 4Див.: Сапеляк О. Iван Франко про українську емiграцiю // Народознавчi Зошити.– Львiв, 2007.– ОКСАНА САПЕЛЯК. Дiяльнiсть Товариства опiки... 217 оцiнити необхiднiсть допомоги українським емiг- рантам. Микола Заячкiвський (1870–1938 р.р.), директор “Української Бесiди”, радник Торгово- Промислової Палати у Львовi, голова “Сокола- Батька” та “Мiщанського Братства” 1903 р. вiд- вiдав у Нiмеччинi мiсцевостi, де працювали укра- їнцi. Звiдти повернувся з планом органiзованої емiграцiї до Нiмеччини. 1911 р. вiн вiдвiдав Бра- зилiю з метою ознайомитися з умовами життя українських осадникiв. На початку Першої свiто- вої вiйни з приходом росiйської армiї Миколу За- ячкiвського заарештовують як полiтичного зло- чинця i вивозять на заслання до Сибiру. Вiн i тут мав можливiсть вивчати життя українських емi- грантiв. Повернувшись до Львова, Микола За- ячкiвський разом iз Володимиром Бачинським, Михайлом Галущинським, Iваном Крип’якевичем, Мироном Кордубою, Дмитром Левицьким, Во- лодимиром Охримовичем, Зеноном Пеленським, Митрополитом Андреєм Шептицьким iнiцiюють органiзацiю Товариства Опiки над Українськими Емiгрантами. Установчi збори провели 1924 р. в редакцiї га- зети “Дiло”. 17 грудня того ж року органiзацiй- ний комiтет на чолi з Миколою Заячкiвським по- дав на розгляд полiцiї статут Товариства, пiдго- товлений Володимиром Бачинським. Статут був затверджений 1925 р. У лютому 1925 р. вiдбулися першi загальнi збори, на яких головою обрали Миколу Заяч- кiвського, секретарем – Володимира Бачинського (пiсля смертi Бачинського 1927 р. секретарями були Зенон Пеленський, Володимир Константи- нович, Альфред Гавикович, останнiй був прези- дентом товариства пiсля смертi Миколи Заячкiв- ського 1938 р.). Як бачимо, засновники товарист- ва – авторитетнi вiдомi люди в цiлому краї. При- чому гаслом дiяльностi органiзацiї було “Україн- цi, не кидайте рiдної землi!” Одначе серед загалу iнтелiгенцiї Товариство Опiки над Українськими Емiгрантами не знаходило пiдтримки. Мало того, газета “Слово” помiщає статтi про те, що емiг- рацiя – це зло, бо через емiграцiю “зменшуєть- ся нацiональний стан посiдання в краю, емiгра- нти ранiше чи пiзнiше пропадуть на чужинi для народу i зденацiоналiзуються, наших емiгрантiв використовують i обкрадають чужинцi”, а, отже, “займатися емiграцiєю – це торгiвля живим то- Ч. 1–2 (73–74).– С. 2–5. варом”5. Такi публiкацiї, зрозумiло, впливали на ставлення суспiльства до емiграцiйних товариств. У вiдповiдь на цi закиди Товариство зверта- ється до громадськостi з вiдозвою, яку пiдписали Микола Заячкiвський i Володимир Бачинський. У вiдозвi провiд органiзацiї роз’яснює широкому загалу в першу чергу мету створення української структури, адже справами емiграцiї займалися i займаються всi держави: приймають закони що- до емiграцiї, створюють окремi урядовi структури. Кожний уряд дбає про те, щоб “сягнути щонай- бiльше користi, матерiальної i моральної, як для держави, так i для громадян”. Автори вiдозви по- яснюють, що державнi властi намагаються: а) за- безпечити своїм громадянам заробiтки за кордо- ном; б) спрямувати емiграцiю туди, де поселенцi матимуть найкращi умови заробiтку та прожива- ння; в) за допомогою своїх установ опiкуватися долею емiгрантiв пiд час подорожi, на нових мiс- цях поселення; г) обороняти їх вiд визиску та обману рiзних агентiв. Далi у вiдозвi наголошу- ється на ту реальнiсть, що недержавнi народи, на жаль, не мають належної пiдтримки урядiв. Нав- паки, найчастiше полiтика державної емiграцiйної влади ворожа iнтересам поневолених нацiй. Саме тому таким народам вкрай необхiднi громадськi органiзацiї, якi б “замiнили державнi чинники в опiцi емiгрантiв”6. Провiд Товариства виносить на загальний роз- суд цiлi Товариства, окресленi у § 4 статуту: 1) опiка над українськими емiгрантами в якнай- ширшому об’ємi i органiзацiя реемiграцiї; 2) на- в’язування i пiдтримка нацiональних, культурних i господарських зв’язкiв з iснуючими осередками української емiграцiї на чужинi; 3) спонукання i укрiплювання самостiйного i творчого життя се- ред української емiграцiї; 4) пiдтримка справ та iнтересiв української емiграцiї перед польськими та закордонними властями; 5) вивчення питань, пов’язаних з емiграцiєю i пiдтримка цих студiй7. Публiкувалися виступи керiвникiв Товариства на засiданнях Державної емiграцiйної ради. Скажi- мо, вiдомий для загалу став виступ Володимира Бачинського, в якому вiн зазначив, що польсь- кий уряд цiлковито не пiклувався культурними i 5Слово.– Львiв.– 1927.– Ч. 3. 6Вiдозва Товариства Опiки над Українськими Емiгрантами.– Український Eмiгрант.– 1927.– Ч. 12.– С. 4. 7Український емiгрант.– Львiв, 1927.– Ч. 1–2.– С. 1. 218 1-2’2010 Народознавчi Зошити релiгiйними потребами українських емiгрантiв у країнах поселення i “не жертвував на цю цiль нi одного сотика”8. Два роки пiсля реєстрацiї Товариство змушене було терпляче переконувати iнтелiгенцiю, яка бу- ла вкрай неприхильно налаштована до справ емi- грацiї. Тiльки 1927 р. найпопулярнiша народов- ська газета “Дiло”, спочатку тiльки наголошуючи на негативних тенденцiях мiграцiйного процесу9, згодом пiдтримала дiяльнiсть Товариства Опiки над Українськими Емiгрантами10, до речi, врозрiз iз думкою партiйного керiвництва УНДО, хоч ця газета вiдстоювала на своїх сторiнках полiтичну платформу саме цiєї партiї. В числi 247 у редак- торськiй статтi вже вiдверто говориться: “В емi- грацiйнiй дiлянцi мусимо об’єднатися бiля “То- вариства Опiки над Українськими Емiгрантами”, щоби при його допомозi повести нашу емiграцiй- ну полiтику як сезонову, так i поселенчу”11. Вла- сне, вiд 1927 р. розпочинається активна праця Товариства. Аналiз роботи органiзацiї дав менi пiдставу зробити висновок, що вона розгорнулася головно у таких важливих напрямах: 1. Дослiдницька; 2. Органiзацiйна; 3. Видав- ничо-iнформацiйна; 4. Допомогова. Дослiдницька праця щодо потреб української емiграцiї була започаткована задовго до створення Товариства: згадуванi вище поїздки Миколи За- ячкiвського; вiзитацiя 1922 р. Митрополита Анд- рея Шептицького до країн Пiвденної Америки12; першi студiї української емiграцiї за океан профе- сора Осипа Олеськiва, який до 1900 р. працював у справах емiграцiї, автора популярних публiка- цiй про США, Канаду, Бразилiю13; Дослiджен- ня про українських поселенцiв у США Юлiана Бачинського14; працi про українцiв на Далеко- му Сходi (Зелений Клин) професора Олександра Мицюка15; поїздка професора Iвана Боберського за дорученням уряду Захiдно-Української Народ- ної Республiки до США i Канади з метою орга- 8Там само.– С. 16. 9Дiло.– 1927.– Ч. 47.– С. 1. 10Дiло.– 1927.– Ч. 245.– С. 1. 11Там само.– Ч. 247.– С. 1. 12Сапеляк О. Українська спiльнота в Аргентинi: iсторико-етнологiчний аспект.– Львiв, 2008.– С. 285. 13Олеськiв О. О емiграцiї.– Львiв, 1895. 14Бачинський Ю. Українська емiграцiя в ЗДА.– Львiв, 1914. 15Мицюк А. Переселение на Дальний Восток.– К., 1913. нiзовувати громадське, культурне та господарсь- ке життя українських емiгрантiв. Одначе це були окремi студiї, планово ж вивченням проблем та потреб українського переселення почало займати- ся Товариство Опiки над Українськими Емiгран- тами. Вже у березнi 1925 р. Володимир Бачин- ський разом iз о. Йосафатом Жаном (канадiєць французького походження з провiнцiї Квебек) – довiреним вiд Митрополита Андрея Шептицько- го, – виїхали до Канади з конкретною метою: дослiдження ринку працi в Канадi, умов життя українських iммiгрантiв, їх потреб i можливостей реальної допомоги. 1927 р. до Канади їде член Товариства Роман Крутиловський з метою пе- ревiрити можливостi використання пропонованих для колонiзацiї земель у цiй країнi16. У кожнiй країнi поселення українцiв Товарист- во знайшло серед поселенцiв компетентних авто- ритетних осiб, яким керiвництво органiзацiї до- вiрило постiйно iнформувати щодо ринку працi, умов роботи, адаптацiї до клiмату та соцiального середовища, а також впливу полякiв, комунiстiв на українську емiграцiю, про всi питання стосо- вно емiграцiйної полiтики держав i можливостей колонiзацiї тощо. Вся органiзацiйна робота велася не тiльки з метою визначити проблеми, а й вести “вiдповiдну лiнiю для нашої емiграцiйної полiтики, так, щоб емiграцiя мiсто втрат приносила користь нацiона- льнiй справi”17. Справжня активна органiзуюча праця розпочалася iз вiдкриттям власних офiсiв Товариства: 19 листопада 1927 р. почало працю- вати бюро у Львовi (вул. Городоцька, 95). Засно- вуються вiддiли Товариства iз концесiонованими офiсами у мiстах Тернополi, Станiславовi, Сам- борi. Гуртки Товариства Опiки над Українськими Емiгрантами 1927 р. були створенi у м. Бережа- ни; 1928 р. – у мм. Городенка, Золочiв, Рава- Руська, Сянок, Чорткiв18; 1929 р.– у мм. Перемишль, Старий Самбiр, Луцьк, Кременець, Дубно, Ковель; 1930 р. по- 16Звiт Романа Крутиловського // Український Eмiгрант.– 1927.– Ч. 1–2.– С. 3–4. 17До iсторiї основання Товариства // Український Eмiгрант.– 1927.– Ч. 1–2.– С. 2. 18Серкiз Я. Львiвське Товариство Опiки над Українсь- кими Емiгрантами // Українська емiграцiя. Iсторiя i суча- снiсть. Матерiали мiжнародних конференцiй, присвячених 100-рiччю емiграцiї до Канади / Упоряд. Ю.Ю.Сливка.– Львiв; Канада, 1992.– С. 335. ОКСАНА САПЕЛЯК. Дiяльнiсть Товариства опiки... 219 чав дiяти гурток у м. Рiвне. До 1930 р. офiси Товариства дiяли у 18 мiстах, серед них: Бережа- ни, Броди, Городенка, Кам’янка Струмiлова (ни- нi – Кам’янка-Бузька), Коломия, Любачiв, Пе- ремишль, Рава-Руська, Рогатин, Самбiр, Сокаль, Стрий, Сянок, Чорткiв, Яворiв19. Свої фiлiї Товариство органiзовує також у мiс- цях поселення українцiв. Уже 1925 р. виникло Товариство опiки над українськими переселенця- ми iм. св. Рафаїла у м. Вiннiпег (Канада), ство- рення якого зiнiцiював єпископ Никита Будка, а органiзацiєю його займався Iван Боберський. Аналогiчна установа була створена в Аргентинi. 1927 р. завдяки секретарiату Товариства у Бер- лiнi засновано “Товариство опiки над українсь- кими сезоновими робiтниками у Нiмеччинi”, яке очолював вiдомий вчений Зенон Кузеля20. Вза- ємозв’язки мiж центром (у Львовi) i фiлiями в межах України та фiлiями й довiреними особами в країнах поселення заповнювали iнформацiйний вакуум, характерний для емiграцiї до 1914 р. Емiграцiйний закон у Польщi, прийнятий 11 жовтня 1927 р., сприяв тому, що польський уряд заключив низку конвенцiй з рiзними iммiг- рацiйними державами щодо емiгрантiв з Польсь- кої держави. На створений владою Емiграцiйний уряд законом покладався обов’язок допомагати громадським органiзацiям, якi займаються емiг- рацiєю. Якщо до цього агiтацiйнi акцiї за пере- селення до заокеанських країн мали право прово- дити тiльки польськi товариства, якi, окрiм того, влада пiдтримувала й фiнансово, то вiд 1927 р. Емiграцiйний уряд Польщi поряд iз польськими товариствами (Польське емiграцiйне товариство, Польська опiка над спiввiтчизниками за кордо- ном та iн.) нехай за залишковим принципом, але все-таки змушений був пiдтримувати i українське Товариство Опiки, i єврейське емiграцiйне това- риство “JEAS”. 1928 р. всi етнiчнi товариства з питань емi- грацiї об’єдналися в Мiжтовариську раду гро- мадських органiзацiй, куди ввiйшло i Товариство Опiки над Українськими Емiгрантами. Отже, вiд 1927 р. українське товариство налагодило постiй- нi зв’язки з державними чинниками, що давало 19Качараба С. Емiграцiя з Захiдної України...– С. 114–115. 20До iсторiї основання Товариства // Український Eмiгрант.– 1927.– Ч. 1–2.– С. 2. можливiсть не тiльки одержувати повну iнфор- мацiю щодо полiтики поселення у рiзних країнах свiту, а й вносити свої пропозицiї щодо колонiза- цiї (наприклад, у провiнцiї Сан Паоло, Бразилiя), сезонної емiграцiї до Нiмеччини, колонiзацiйних можливостей до Парагваю, дiяльности емiграцiй- них агентiв на українських теренах. Щодо остан- нього, то саме українському товариству вдалося зупинити їх злочинну практику21. Товариство дi- стало змогу проводити днi Емiгранта (8–14 чер- вня 1930 р. та 18 жовтня 1931 р.), до того – виключно прерогатива польських товариств. Особливо важливою дiлянкою органiзацiйної роботи Товариства було налагодження спiвпра- цi з мiжнародними органiзацiями. Зокрема, То- вариство Опiки над Українськими Емiгрантами було членом постiйної Мiжнародної Конферен- цiї Товариств Опiки над емiгрантами iз цент- ром у Женевi. Скажiмо, на VIII сесiї Конференцiї 7–8 вересня 1931 р., де брали участь 40 громад- ських органiзацiй Європи, Америки, Азiї, розгля- далося питання умов працi чужоземних робiтни- кiв; обов’язкiв емiгрантiв перед родинами, зали- шеними в рiдному краї; спрощення вiзових доку- ментiв та репатрiацiї; активно працювали й члени української органiзацiї. Винятково важливою для українцiв була проб- лема реемiграцiї, оскiльки повернення на рiдну землю йшло врозрiз iз намiрами польської влади. Адже українцi, повертаючись додому, привози- ли чималi кошти —готiвку в американських дола- рах. Власне, в перiод парцелювання землi фiнан- сова забезпеченiсть репатрiантiв давала їм мож- ливiсть придбати землю, що могло перешкодити планам ополячення теренiв захiдних земель Укра- їни. Найпростiший спосiб для iмперських пося- гань: позбутися грамотного, здорового активно- го мiсцевого населення. Репатрiанти ж були не тiльки активною i фiнансово забезпеченою час- тиною українського населення, а й нацiонально свiдомою. Про це йдеться в офiцiйному листi Мi- нiстерства внутрiшнiх справ до Мiнiстерства за- кордонних справ “Масове повернення до Польщi українських емiгрантiв” вiд 7 квiтня 1933 р. Мi- нiстерство внутрiшнiх справ повiдомляє про те, що не може погодитися з дозволом на репатрi- ацiю українцiв. У листi детально роз’яснюєть- ся причина такого рiшення: “Якщо емiграцiя до 21Український Eмiгрант.– 1935.– Ч. 2.– С. 3. 220 1-2’2010 Народознавчi Зошити вiйни була байдужа до полiтичних гасел, навiть етнiчно не досить свiдома, то пiсля вiйни вона була втягнена в орбiту дiяльностi тих чи iнших полiтичних українських угрупувань... Їхня пози- цiя антипольська...”. Тому Мiнiстерство внутрi- шнiх справ категорично наполягає: “Не давати українцям польського громадянства”22. Лише тiс- на спiвпраця Товариства Опiки над Українськими Емiгрантами з мiжнародними органiзацiями забе- зпечувала повернення українцiв на рiднi землi. Чимало зусиль Товариство приклало для то- го, щоб 14 червня 1930 р. було вiдкрито у Львовi перший у Польщi Емiграцiйний дiм. Церемонiю посвячення Дому здiйснили римо- католицький архiєпископ Болеслав Твардовський i греко-католицький єпископ Никита Будка. Емi- грацiйний дiм став важливим осередком опiки над емiгрантами23. У 20–30-их рр. ХХ ст. Львiв набув стату- су справжнього центру української емiграцiї. Тут знаходилися всi офiси корабельних компанiй, якi займалися вербуванням i транспортуванням се- зонної трудової емiграцiї до Європи та емiгран- тiв до країн Америки. Тут знаходилася головна вузлова залiзнична станцiя, через яку заробiтча- ни та переселенцi виїжджали до Гданська (через Варшаву), а звiдти вiдпливали до омрiяних зе- мель Пiвнiчної та Пiвденної Америки. Тут же, у Товариствi Опiки над Українськими Емiгран- тами можна було одержати вичерпну iнформацiю та допомогу. При цьому неоцiненна iнформацiйно-видавни- ча праця Товариства. Йдеться головно про дво- тижневик “Український емiгрант”, який почав ре- гулярно виходити вiд 5 жовтня 1927 р. тиражем 3000 примiрникiв. Яку ж iнформацiю мiг почер- пнути зацiкавлений українець? Насамперед хочу наголосити, що це тi необхiднi вiдомостi, яких не мали українськi емiгранти до 1914 р. По-перше, читач мiг дiзнатися про закони тiєї чи iншої країни щодо поселення в нiй. По-друге, часопис застерiгає перед “маревом безробiття”, про тимчасову недоцiльнiсть виїзду до багатьох країн Америки24. Вiд 1928 р. сторiнки “Україн- ського Емiгранта” ряснiють повiдомленнями про 22Волинський державний обласний архiв.– Ф. 46.– Оп. 2.– Спр. 556.– Арк. 24. 23Качараба С. Емiграцiя з Захiдної України...– С. 100–101. 24Український Eмiгрант.– 1929.– Ч. 1.– С. 4–5. те, що в країнах Пiвденної Америки не потрiбно емiгрантiв. Автори “УЕ”, наприклад, не рекомен- дували 1929 р. виїжджати до Уругваю, де уряд не видiляв земель. I хоч агенти мореплавних ком- панiй вели агiтацiю за переселення до Уругваю, українцiв з усiх воєводств (Полiського, Волин- ського, Львiвського, Станiславiвського, Тернопi- льського) того року до цiєї країни виїхало всьо- го 468 осiб25. 1937 р. “УЕ” застерiгає бажаючих емiгрувати до Бразилiї та Уругваю, якi повнiстю припинили iммiграцiю26. По-третє, оперативно повiдомлялося також про вiйни, революцiйнi подiї в тiй чи iншiй країнi, що, звичайно ж, не було вiдповiдним моментом для емiграцiї. Читачiв застерiгалося вiд необдуманих крокiв емiграцiї у країни Пiвнiчної Америки, звi- дки внаслiдок безробiття ведеться депортацiя чу- жинцiв27. Не оминалося на сторiнках журналу й таке питання, як ставлення мiсцевого населення, чиновникiв до небажаних емiгрантiв (часто вкрай негативне). По-четверте, постiйно, у кожному номерi “Українського емiгранта” читач мiг довiдатися про закони Польщi стосовно емiграцiї, якi докумен- ти потрiбнi, до яких офiцiйних установ потрiбно звертатися за документами, де вони (установи) знаходяться. Треба наголосити на величезному значеннi публiкацiй, де йшлося про те, якими способа- ми агенти обдурювали емiгрантiв, даючи фаль- шиву iнформацiю про заробiтки, цiни на землю, на реманент, худобу i т. д., навiть про закони в тiй чи iншiй країнi. Неабияке значення “Україн- ського емiгранта” в тому, що часопис формував критичне ставлення українцiв до реклами взагалi. На його сторiнках висвiтлювалися судовi справи над агентами: у Львовi покарано Якова Альвайля з Бiбрки на два роки тюремного ув’язнення “за ошуканства в емiграцiйних справах”28. Такi повi- домлення, поза сумнiвом, впливали на вiдповiдне сприйняття агiток та агiтаторiв. Особливо цiнною була iнформацiя щодо фiнан- сових питань. Подавалися доволi детальнi данi про заробiтки в тiй чи iншiй країнi. Не менш важливими були повiдомлення про те, що вiльних 25Качараба С. Емiграцiя з Захiдної України...– С. 252. 26Там само.– 1937.– Ч. 2.– С. 3. 27Там само.– 1932.– Ч. 1.– С. 5. 28Там само.– 1935.– Ч. 3.– С. 4. ОКСАНА САПЕЛЯК. Дiяльнiсть Товариства опiки... 221 земель у країнах i Пiвнiчної, i Пiвденної Амери- ки немає, тому емiгрант повинен розраховувати на власнi кошти. Вiдтак редакцiя журналу в кож- ному номерi публiкувала данi про цiни на землю в кожнiй країнi Америки, змiни тарифiв, утрима- ння в дорозi та вiд порту до мiсця поселення29. В “Українському емiгрантi” читач знаходив вi- домостi навiть про те, що варто везти з собою до країн Америки. для городництва – насiння пет- рушки, салату, селери, моркви, капусти, бурякiв, гречки; садiвництва – насiння яблук, груш, слив. Рекомендувалося, як краще перевезти через океан саджанцi. Якщо емiгранти першої хвилi емiграцiї, власне, не знали, якi посiвнi матерiали потрiбно брати iз собою для господарки у новiй країнi, то у мiжвоєннi роки емiгрант в “УЕ” мiг почерпнути практичнi пiдказки навiть про те, як везти багаж, дрiбний реманент тощо. Окрiм суто господарських, економiчних, фiнан- сових питань, законодавчої полiтики держав То- вариство Опiки над Українськими Емiгрантами знайомило з такою вкрай важливою реальнiстю як етнiчний склад населення тої чи iншої країни, тобто коекзистенцiя з якими етнiчними групами очiкує українцiв, якi мови потрiбно вивчити. То- вариство видало i розповсюдило пiдручники для самостiйного вивчення англiйської та iспанської мов. 1930 р. тиражем 10 тис. примiрникiв вийшов “Українсько-англiйський самоучок”, таким же ти- ражем тодi ж опублiковано перший український пiдручник на тему української емiграцiї “Емiгра- цiйний провiдник”30. Користувалася популярнiс- тю книжка “Емiграцiйний порадник”, де подано повний текст закону про емiграцiю, прийнятий у Польщi 1927 р. Пiдготовлено було до друку книжки iнформацiйного характеру про Канаду та Аргентину. Не можна оминути й питання про практич- ну допомогу Товариства Опiки над Українськи- ми Емiгрантами. З усiх куточкiв захiдних земель України до Товариства надходили листи з прохан- нями порадити, до якої країни є можливiсть ви- їхати, якi документи потрiбно пiдготувати. Селя- ни, робiтники приїздили до львiвського офiсу ор- ганiзацiї з проханнями допомоги у вирiшеннi фор- мальностей виїзду тощо. Вiд 1925 до 1935 р. То- 29Там само.– 1935.– Ч. 3.– С. 4. 30Серкiз Я. Львiвське Товариство Опiки над Українсь- кими Емiгрантами...– С. 339. вариство розглянуло i вирiшило 62321 справу31. 1937 р., коли емiграцiйний рух згортався, Това- риство допомогло виїхати ще 5080 родинам32. Таким чином, завдяки дiяльностi Товариства Опiки над Українськими Емiгрантами емiграцiя другої хвилi (20-30–тi рр.) суттєво вiдрiзняєть- ся вiд першої – передвоєнної (кiн. ХIХ ст. до 1914 р.). Насамперед емiгрант другої хвилi був поiнформований iз надiйних офiцiйних джерел про: 1) закони стосовно емiграцiї та емiгрантiв у країнах Європи та Америки; 2) порядок оформлення необхiдної документацiї; 3) мiнiмальнi фiнансовi витрати для виїзду та початку господарювання в тiй чи iншiй країнi; 4) тривалiсть та умови подорожi; 5) етнiчний склад країн поселення, державнi мови; 6) ринок працi, попит на робочу силу, оплату та умови працi, можливiсть / неможливiсть рiль- ничої дiяльностi; 7) цiни на землю не тiльки в рiзних державах, а й рiзних регiонах цих держав; 8) мiсця, де вже мешкають українцi; 9) спосiб перевезення маєтку; 10) найнеобхiднiшi речi, продукти, насiннє- вi матерiали, якi будуть потрiбнi в конкретнiй країнi. Все це, поза сумнiвом, впливало не тiльки на зменшення кiлькостi емiгрантiв, а й на рiвень життя українських емiгрантiв у країнах поселен- ня. Насамперед українськi емiгранти другого по- току мали принаймнi початкову освiту, належно поiнформованi та матерiально забезпеченi. “Ви- їжджаючи за океан, – як писав Iван Iвашко, – кожна родина старалася, як могла, довiдатися... про життєвi умовини в далекiй Америцi, кожна особа чи родина старалася роздобути середники на подорож i на певну готiвку на початок сво- го за господарювання в новому краю...”33. Цим кардинальним змiнам, порiвняно iз першою емiг- рацiйною хвилею українцiв, у великiй мiрi сприя- ло функцiонування i практика Товариства Опiки над Українськими Емiгрантами. 31Український емiгрант.– 1935.– Ч. 2.– С. 3. 32Там само.– 1937.– Ч. 2.– С. 2. 33Iвашко I. Хиби нашої дотеперiшньої колонiзацiї // Український Емiгрант.– 1931.– Ч. 11.– C. 2.

Дiяльнiсть Товариства опiки над українськими емiгрантами

Репозитарії

Схожі ресурси