Чи постсоцiалiзм? Сучаснi селянськi уявлення про владу i державу на прикладi дослiджень на пiвднi Польщi
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Народознавчі зошити |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77562 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Чи постсоцiалiзм? Сучаснi селянськi уявлення про владу i державу на прикладi дослiджень на пiвднi Польщi / А. Малевська-Шалигін // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 222-228. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-77562 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-775622015-03-03T03:02:10Z Чи постсоцiалiзм? Сучаснi селянськi уявлення про владу i державу на прикладi дослiджень на пiвднi Польщi Малевська-Шалигін, А. Статті 2010 Article Чи постсоцiалiзм? Сучаснi селянськi уявлення про владу i державу на прикладi дослiджень на пiвднi Польщi / А. Малевська-Шалигін // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 222-228. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77562 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Малевська-Шалигін, А. Чи постсоцiалiзм? Сучаснi селянськi уявлення про владу i державу на прикладi дослiджень на пiвднi Польщi Народознавчі зошити |
| format |
Article |
| author |
Малевська-Шалигін, А. |
| author_facet |
Малевська-Шалигін, А. |
| author_sort |
Малевська-Шалигін, А. |
| title |
Чи постсоцiалiзм? Сучаснi селянськi уявлення про владу i державу на прикладi дослiджень на пiвднi Польщi |
| title_short |
Чи постсоцiалiзм? Сучаснi селянськi уявлення про владу i державу на прикладi дослiджень на пiвднi Польщi |
| title_full |
Чи постсоцiалiзм? Сучаснi селянськi уявлення про владу i державу на прикладi дослiджень на пiвднi Польщi |
| title_fullStr |
Чи постсоцiалiзм? Сучаснi селянськi уявлення про владу i державу на прикладi дослiджень на пiвднi Польщi |
| title_full_unstemmed |
Чи постсоцiалiзм? Сучаснi селянськi уявлення про владу i державу на прикладi дослiджень на пiвднi Польщi |
| title_sort |
чи постсоцiалiзм? сучаснi селянськi уявлення про владу i державу на прикладi дослiджень на пiвднi польщi |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77562 |
| citation_txt |
Чи постсоцiалiзм? Сучаснi селянськi уявлення про владу i державу на прикладi дослiджень на пiвднi Польщi / А. Малевська-Шалигін // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 222-228. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT malevsʹkašaligína čipostsocializmsučasniselânsʹkiuâvlennâprovladuideržavunaprikladidoslidženʹnapivdnipolʹŝi |
| first_indexed |
2025-07-06T01:47:59Z |
| last_indexed |
2025-07-06T01:47:59Z |
| _version_ |
1836860288957153280 |
| fulltext |
222 1-2’2010 Народознавчi Зошити
Статтi
Анна МАЛЕВСКА-ШАЛИГIН
ЧИ ПОСТСОЦIАЛIЗМ?
СУЧАСНI СЕЛЯНСЬКI УЯВЛЕННЯ
ПРО ВЛАДУ I ДЕРЖАВУ
на прикладi дослiджень на пiвднi Польщi
Anna MALEWSKA-SZALYGIN. Postsocialism,
Isn’t It? On Contemporary Rural Notions About Power
and State (After Examples Got While Studies in
Southern Poland).
Проблеми трансформацiї устрою, що вiдбува-
лася в Польщi пiсля 1989 р., можна розглядати
в рiзних площинах: полiтичнiй, економiчнiй, су-
спiльнiй, а також культурнiй. Етнологiчнi опра-
цювання концентруються, зазвичай, на останньо-
му аспектi. Культурного вимiру польського дос-
вiду трансформацiї стосуються як працi польсь-
ких етнологiв та соцiологiв (Буховскi, Кохановiч,
Мароди, Рихард, Станiшкiс, Штомпка, Свiда-
Зiемба, Валiцкi, Внук-Лiпiньскi та iншi), так
i публiкацiї, друкованi на Заходi (серед них –
Дунн, Гольц, Кубiк, Нагенгаст, Шнайдер, Ве-
дел). Варто видiлити також друкованi видання
Iнституту iм. Макса Планка в Галле. Зосередже-
нi в цiй установi дослiдники, такi як Крiс Ганн,
Керолайн Хемфрi, Френсiс Пайн чи Кетрiн Вер-
дерай, описуючи проблеми, пов’язанi iз процесом
трансформацiї не тiльки у Польщi, використову-
ють поняття постсоцiалiзм.
Постсоцiалiзм, на думку Крiса Ганна, є по-
няттям, яким можна послуговуватися так дов-
го, як довго iдеали, iдеологiї, практики соцiалiз-
му сприймаються як такi, що становлять значу-
щий пункт вiднесення для розумiння стану сучас-
ної людини (Постсоцiалiзм, 2002, c. I, переклад
автора).
Поняття постсоцiалiзм описується в суспiль-
них науках як свого роду мiтка, що позначає до-
слiдницьке поле – об’єднує дослiдникiв, зацiкав-
лених проблемами колишнього Схiдного Блоку.
У цьому контекстi – це дуже широка категорiя,
котра робить можливим розмiщення на єдинiй
дослiдницькiй площинi полякiв, українцiв, а та-
кож якутiв, евенкiв та багато iнших народiв та
народностей.
Термiн постсоцiалiзм має також iнший вимiр.
Для захiдних дослiдникiв, а також для захiдного
медiального дискурсу вiн є рiзновидом дiагнозу,
який у скороченому i дуже спрощеному виглядi
узагальнює актуальну ситуацiю країн колишньо-
го СРСР та країн-сателiтiв. У цьому значеннi
вiн є констатацiєю символiчного характеру, що
має сильно стигматизуючий потенцiал. Це сло-
во передає у сконденсованому виглядi цiлий па-
кет захiдних переконань “орiєнталiзуючих” людей
iз-за Залiзної Завiси. Процес орiєнталiзацiї Ед-
вард Саiд пояснює як комплекс дистинктивних
практик, через котрi Захiд структуризує Схiд по-
лiтично, мiлiтарно, iдеологiчно, науково i мисте-
цьки. Це є також спосiб мислення, що базуєть-
ся на онтологiчному та епiстемологiчному розрiз-
неннi мiж Орiєнтом та Окцидентом (Саiд 1978,
с. 2, переклад автора). Марiя Тодорова термiном
орiєнталiзацiя охоплює також Балкани (Тодоро-
ва 1997). Мiхал Буховскi розширює ще бiльше
обсяг значення цього поняття, зауважуючи, що
в захiдному дискурсi орiєнталiзуючий пiдхiд за-
стосовується до Сходу в дуже широкому вимiрi,
включаючи i той iз-за Залiзної Завiси (Буховс-
кi 2006). Приймаючи такi погляди, стверджуємо,
що термiн постсоцiалiзм може бути iнструментом
орiєнталiзацiї, а також i певної негативної стерео-
типiзацiї – стигматизацiї мешканцiв колишнього
Схiдного Блоку.
При спробi проведення дослiджень, званих по-
англiйськи Antrhopology at Home, тобто дослiдни-
цьких робiт, якi автор здiйснює у власнiй кра-
їнi, визначення суспiльства постсоцiалiстичного
чи ментальностi посткомунiстичної швидко ви-
являться занадто спрощеними, поверхневими, а
також такими, якi мало що з’ясовують. Дослi-
дження – особливо якщо йдеться проо ґрунто-
внi якiснi дослiдження – вiдразу покажуть, що
для розумiння сучасної суспiльно-культурної ре-
альностi не достатньо звернутися до досвiду з
часiв соцiалiзму. Цей досвiд пояснює сучаснi
практики та переконання тiльки частково. Як-
що метою є глибша iнтерпретацiя, якщо шукає-
мо вiдповiдь на запитання, чому є саме так, а
не iнакше, необхiдна бiльш розгорнута iсторична
перспектива.
АННА МАЛЕВСКА-ШАЛИГIН. Чи постсоцiалiзм?... 223
Формуючи тезу про глибше закорiнення сучас-
них явищ у минулому, маю намiр оперти її на ар-
гументи, отриманi iз польових дослiджень, котрi
проводилися в 1999-2005 рp. на пiвднi Польщi,
точнiше – в околицях Нового Таргу, в регiонi,
що лежить бiля пiднiжжя Татрiв – найвищого
гiрського хребта в польськiй частинi Карпат.
Проект дослiджень стосувався “народних” уяв-
лень про владу та державу. Обстеження були
проведенi з використанням етнографiчних мето-
дiв, тобто в умовах культурної приязнi, за участю
реальних iнформаторiв – саме так, як цей вид до-
слiджень окреслює Майкл Герцфелд (2001). До-
слiдницька група з Iнституту етнологiї i культур-
ної антропологiї Варшавського унiверситету скла-
далася з керiвника проекту, авторки тексту та
докторантiв i студентiв. Розмови проводилися на
торговищi в повiтовому мiстi, у сiльських бу-
динках та на обiйстях, пiд магазином, а, часом,
у дорозi. Обширнi мiркування, якi дисциплiну-
валися лише дослiдницькими вказiвками, дозво-
ляли спiврозмовникам самостiйно конструювати
розповiдь, вибирати використовуванi визначен-
ня, порiвняння i приклади. Дiалоги i багатого-
лоснi базарнi дебати вiдбувалися довкола таких
понять про полiтику, якi розпалюють медiаль-
ний дискурс, а саме: держава, влада, громадя-
нин, народ, полiтичнi партiї, вiльнi вибори, де-
мократiя, свобода. Доповнювали дискурс розмо-
ви про виборчi преференцiї, особливо емоцiональ-
нi перед президентськими виборами у 2000 р.,
парламентарними у 2001 р. та парламентарни-
ми i президентськими у вереснi 2005 р. Роз-
мови записувалися на диктофон та переписува-
лися на комп’ютерi. Записи були основою для
подальшої iнтерпретацiї, а також “пiдтверджую-
чими матерiалами” тез i суджень, результатiв цiєї
iнтерпретацiї.
Висновки iз проведених польових дослiджень
змусили мене вiдмовитися вiд таких визначень,
як посткомунiстична чи постсоцiалiстична мента-
льнiсть (або homo sovieticus Зинов’єва), та запро-
понувати поняття – ментальнiсть постселянська1
або посттрадицiйна, тобто зрозумiла в категорi-
ях селянської традицiйної культури. Прикметник
постселянська резюмує переконання в тому, що
1Термiн postpeasant society вжив Клiффорд Гiртц у статтi
у 1961 (Geertz 1961).
дослiджуванi мною мiркування про державу чи
владу тiльки невеликою мiрою були сформованi
в часи соцiалiзму. Матрицею, що становить їх
фундамент, є народна культура.
Культура давнього села поставала як кон-
текст для особливої перспективи бачення свiту,
яку американський антрополог Роберт Редфiлд
(1956) називав селянською ментальнiстю, а поль-
ський дослiдник Людвiк Стомма окреслював як
специфiчний вид мислення “народного типу”, ви-
творений унаслiдок “iзоляцiї свiдомостi” (Стомма
1986). Її основний вирiзняльний елемент – подiл
уявлень на тi, що стосуються свого orbis interior,
i тi, котрi пояснюють orbis exterior та будять не-
довiру до нього. У традицiйнiй народнiй культурi
переконання про зовнiшнiй свiт були сконструйо-
ванi через проекцiю досвiду в мiкромасштабi села
на макровiдносини.
У випадку сучасних сiльських уявлень про вла-
ду i державу Натрапляємо на схожий спосiб фор-
мування висновкiв per analogiam. У матерiалах iз
польових дослiджень на Пiдгалю виразно видно
тенденцiю до розширення на масштаб держави
вiдносин влади, винесених iз досвiду в сiльсько-
му господарствi. Теза про те, що уявлення про
владу i державу не були сформованi лише в ча-
си соцiалiзму, а є значно старшими i коренями
сягають традицiйної народної культури, має своє
iсторичне пiдґрунтя. Мешканцi сiл столiттями пе-
ребували в рамках специфiчного контексту, яким
є сiльське господарство. Управлiння роботою в
господарствi, вiдносини мiж працiвниками та гос-
подарем, принципи винагороджування за роботу
– увесь цей досвiд багатьох поколiнь став осно-
вою для сучасних уявлень про владу.
Однак слiд звернутися до Клiффорда Гiртца,
який у своєму вiдомому нарисi про поточнi знан-
ня писав, що самий досвiд не вчить нiчому. Тiль-
ки досвiд, iнтерпретований у певних категорiях,
постачає певнi знання (Гiртц 1983). В описува-
ному випадку досвiд роботи у сiльському гос-
подарствi, iнтерпретований у категорiях народної
культури, постачає знання про те, як виглядають
вiдносини у масштабi держави.
Презентацiю матерiалiв польових дослiджень в
околицях Нового Таргу можна розпочати вiд про-
слiдкування конотацiй поняття держава. У но-
вотаргських розмовах значення цього слова бу-
ло залежне вiд контексту – часом, слово держава
224 1-2’2010 Народознавчi Зошити
означало апарат влади – часом територiю разом
iз нацiональною спiльнотою та правлячими нею
людьми влади. Держава була також фундамента-
льною категорiєю подiлу свiту. Як казали нашi
спiврозмовники, “свiт на держави є подiлений, i
так було, i є, i буде!”. Подiл на держави вважа-
вся фундаментом свiтового ладу: “Якби держав
не було, то був би один “байзель”, – зазначали
спiврозмовники.
Накресливши значення держави у масштабi
свiту, варто перейти до локальних пояснень – чим
є держава. Найчастiше застосовуваним способом
наближення цього термiна було порiвняння з гос-
подарством. Висловлювання здебiльшого розпо-
чиналися зi слiв: “У державi то так, як у гос-
подарствi”. Це порiвняння, яке нерiдко викорис-
товували спiврозмовники, було фундаментом ло-
кальних пояснень та натхненням для дослiдникiв,
якi поволi вiдкривали iстотнiсть цього порiвняння
для iнтерпретацiї польових матерiалiв.
Вiд порiвняння держави з господарством спiв-
розмовники плавно переходили до нарiкань на
процес приватизацiї, що триває в Польщi вiд
1990 р. Банкрутство державних пiдприємств, ви-
никнення приватних пiдприємств на базi польсь-
кого та iноземного капiталу, експлуатацiя явної
iнфраструктури, частково використовуваної, час-
тково руйнованої – усе це новотаргськi спiвро-
змовники оцiнювали дуже негативно. Їхнi роз-
повiдi, повнi емоцiй, виявлених через проклят-
тя та пiдвищення голосу, використанням сарка-
зму та в’їдливої iронiї можна узагальнити до ча-
сто повторюваного речення: “Вони розпродають
Польщу!”. Особливе обурення викликало банк-
рутство взуттєвого комбiнату “Подгале”2, на яко-
му працювало близько 10 тис. осiб, серед яких
були не тiльки нашi спiврозмовники, а й бiль-
шiсть пiдгалянських родин. Викрикуючи свою
злiсть та обурення, наводили аргументи: “Як во-
ни могли це продати?! То не було їхнє! То бу-
ло всього народу! Iз нашої працi ця фабрика
виникла!”.
Обурення, яке викликав процесс приватизацiї,
важко зрозумiти на ґрунтi теорiї неолiберального
капiталiзму, що становить офiцiйне обґрунтуван-
2Взуттєва фабрика у Новому Таргу була збудована у
1955 р. У 1962 р. її розбудували i назвали Комбiнатом
шкiряного промислу “Подгале”.
ня господарських змiн, якi вiдбувалися у Польщi.
Така емоцiйна реакцiя стає зрозумiлою тiльки то-
дi, коли на весь процес подивитися iз селянської
перспективи. Працi, що стосуються прав власно-
стi та їх спадкування у сiльському господарствi
на зламi XIX i XX ст. (наприклад, Доброволь-
ський, Томас i Знанєцкi), дозволяють узагаль-
нити, що за усiх вiдмiнностей це був вид влас-
ностi, окреслюваний як “суспiльна власнiсть” або
родова (Polish Peasant 1958). У такому розумiн-
нi господарство – насамперед земля, але також
нерухомiсть та iнвентар – є власнiстю родини,
хоча формально належить господаревi, який ке-
рує городиною. Навiть якщо за правом успадку-
вання господарство переходить конкретнiй особi,
то у правi звичаєвому воно вважається власнi-
стю цiлої родини. Бiльше того, воно є власнiс-
тю цiлого ланцюжка поколiнь даного роду. Гос-
подар, котрий добре управляє маєтком, збiльшує
його, докуповуючи землi, розбудовуючи будинок
чи господарськi споруди, збагачує цiлу родину,
своїх дiтей та онукiв. Господар, котрий розтринь-
кує маєток, випродує землю – збiднює родину
та майбутнi поколiння, знищуючи доробок бать-
кiв, дiдiв та прадiдiв. Такого господаря на Пiдга-
лю називають“скапаньцем” (Добровольскi 1966,
с. 208).
Якщо дивитися на процес приватизацiї не че-
рез пiдтверджуючi її господарськi концепцiї, а че-
рез селянськi уявлення про права власностi, якщо
розширити у масштабi держави засади, якi дiють
у сiльському господарствi, обурення стає повнiс-
тю зрозумiлим. Дивлячись з селянської перспек-
тиви влада як поганий господар, марнотрат, “ска-
панєц”, продає добро, яке належить народовi, а
точнiше – яке створене народом. Пiдтверджен-
ням такого iнтерпретацiйного ходу нехай будуть
локальнi розповiдi, в яких неодноразово виника-
ли формулювання типу: народ у державi – то як
родина у домi; держава – то є таке господарство
цiлого народу. Очевидно, можна шукати у цих
формулюваннях вплив соцiалiстичної пропаганди,
однак я, не применшуючи тиску такої пропаган-
ди, схильна мiркувати, що описаний пiдхiд має
значно старше корiння, а часи соцiалiзму тiльки
пiдсилили таке бачення проблеми.
Перенесення на масштаб держави вiдносин,
знаних iз господарства, пояснює багато iнших
претензiй та нарiкань на процес трансформацiї.
АННА МАЛЕВСКА-ШАЛИГIН. Чи постсоцiалiзм?... 225
Новотаргськi спiврозмовники часто говорили про
те, що тепер у Польщi немає справедливостi,
уточнюючи, що йдеться про вiдсутнiсть справед-
ливостi, пов’язаної iз оплатою працi, яку викону-
ють тепер та виконували ранiше, котра є осно-
вою для нарахування пенсiй. Неолiберальна гос-
подарська теорiя обчислює винагороду за працю,
виходячи iз попиту, змiнної цiни на продукт та
багатьох iнших чинникiв, серед яких немає мiс-
ця моральним категорiям, таким як чеснiсть чи
справедливiсть. Звiдси обурення та нарiкання на
вiдсутнiсть справедливостi, котрi можна визна-
ти за прояв посткомунiстичної чи постсоцiалi-
стичної ментальностi. Посткомунiзм полягав би
в цьому випадку у посиланнi до узагальнюва-
ної соцiалiстичною пропагандою категорiї суспi-
льної справедливостi. Однак, я вважаю, що ча-
сова перспектива, яка мiститься у поняттi пост-
соцiалiзм, є занадто коротка. Флорiан Знанєцкi
наближує значення категорiї справедливiсть у на-
роднiй культурi, описуючи спосiб винайму робiт-
никiв для допомоги в господарствi (Polish Peasant
1958). Прийнятий до роботи працiвник повинен
був виконувати свою роботу якомога краще, то-
бто сумлiнно; господар, котрий його прийняв до
працi, повинен справедливо її винагороджувати,
тобто так, щоб працiвник мiг iз того, що отри-
має, утримувати цiлу родину. Як повчає описа-
ний Знанєцкiм приклад, справедлива винагорода
– це така, котра дозволяє утримати цiлу родину.
Якщо подивитися iз цiєї перспективи на еконо-
мiчну ситуацiю багатьох новотаргських родин у
перiод трансформацiї, виразно бачимо, що за за-
робiтну платню, яку можна було отримати у при-
ватної особи, не вдавалося прогодувати родину,
тому, слiдуючи описаному вище способу мiркува-
ння, така винагорода була справедливою, що пiд-
тверджує загальну думку: “тепер немає у Польщi
справедливостi!”.
Також часто у розмовах з 1999-2001 рp. на-
рiкали на те, що “вони повиннi забезпечити ро-
ботою”, тодi як багато робiтникiв фiзичної пра-
цi не могли знайти роботу в країнi та були ви-
мушенi шукати її за кордоном. Очiкування, що
держава забезпечить працевлаштування робiтни-
кам, виглядає спадщиною соцiалiзму, часу, коли
фабрики i пiдприємства, а ширше взагалi засоби
виробництва належали державi, котра була най-
бiльшим працедавцем. Однак якщо придивитися
до традицiйних вiдносин у традицiйному сiльсь-
кому господарствi, концепцiя, що господар розпо-
дiляє роботу так, щоб кожен мав виконати якесь
завдання, є абсолютно очевидною. Повертаючись
знову до порiвняння держави з господарством,
слiд зауважити, що обов’язки державної влади,
котрi виникають iз цiєї аналогiї, є подiбними до
обов’язкiв господаря – влада, як добрий господар,
повинна так керувати роботою громадян, щоб усi
мали роботу, працювали iз користю для країни та
не мусили шукати роботу за кордоном, що резю-
мується як господарська поразка влади.
Опис центральної владичерез категорiю госпо-
даря країни часто був забарвлений нарiканням на
те, що “немає тепер у Польщi господаря! То ход-
ження манiвцями! Немає господаря, який би доб-
ре покерував!”. Такi коментарi, що з’являються
практично у кожнiй новотаргськiй розмовi, пiд-
тверджують тезу про те, що малоосвiченi меш-
канцi села концептуалiзують державну владу че-
рез призму народного взiрця доброго господаря.
Iз цього факту виникають рiзноманiтнi наслiдки,
такi як негативне сприйняття колективної влади
та схвалення автократичної влади. Неодноразо-
во в розмовах йшлося про польських парламента-
рiїв. Емоцiйнi, наповненi вульгарними епiтетами
висловлювання вихоплювали їх приватнiсть, не-
потизм, прагнення тiльки до власної користi та
багато iнших вад, таких як п’янство та розпуста.
Часто цi нарiкання закiнчувалися повними зло-
стi пропозицiями розпуску цiлого парламенту за
допомогою вишуканих методiв, що можна визна-
ти за явну ознаку неприхильностi до виборчої та
колективної влади.
В однiй iз розповiдей ми натрапили на слiд,
який пояснював такий настрiй у категорiях на-
родної культури. Старший селянин, коментуючи
господарську ситуацiю в Польщi у 2000 р., ска-
зав: “Вони господарюють так, я знаю... ну, як
господар залишив на господарствi наймитiв. То
наймити усе продають, проклятi, так i вони про-
дають Польщу дощенту!”. Ця розповiдь нагадує
про те, що з перспективи селянського господар-
ства його справжнiм керiвником є господар, ко-
трий звичаєвим правом (а часто також встанов-
леним) надiлений владою, наслiдує цю функцiю
вiд предкiв. Тут немає мiсця анi виборностi, анi
колективностi. Влада, що походить iз вибору та
є ще й колективною, є субститутом справжньої
226 1-2’2010 Народознавчi Зошити
влади. Коли немає справжнього господаря в дер-
жавi, народ приречений на владу наймитiв, як у
селянських категорiях описується парламентська
влада.
У новотаргських розмовах видно, що найбiль-
шою проблемою демократичної влади є її слаб-
кiсть, пов’язана з багатоособовим прийняттям рi-
шень та розмивання вiдповiдальностi. Тому, опи-
суючи iдеал доброї влади, новотаргськi спiвроз-
мовники пiдкреслювали, що це повинна бути си-
льна влада i рiшуча, тверда рука, що керує на-
родом, який цьому контекстi часто порiвнювався
зi стадом овець, у той час як влада зiставлялася
iз пастухом, тобто по-гуральськи “бацою”. Трап-
лялися також порiвняння народу з дiтьми, а дер-
жавної влади з батьком. Опис суспiльства через
образи овець або дiтей є далеким вiд освiтньої
концепцiї суспiльної умови, яка опирається на лi-
беральних принципах, що кожна людина є суб’єк-
том, котрий повинен мати змогу приймати рiше-
ння про спiльнi справи за посередництвом своїх
представникiв. Господарська модель мислення про
владу здається далекою вiд концепцiї Яна Яку-
ба Руссо та iнших мислителiв Просвiтництва, що
творили iдейнi пiдвалини представницької демо-
кратiї в Європi.
Невiдповiднiсть цих двох способiв бачення пiд-
креслюють зразки доброго власника, якi предста-
вляли новотаргськi спiврозмовники. Це був парад
iсторичних постатей, якi асоцiювалися iз сильною
владою, зосередженою в одних руках, та забе-
зпечували добробут пiдданим. Часто згадувався
австро-угорський цiсар Франц Йосиф, подiбно як
Юзеф Пiлсудський, котрого вважають за творця
та органiзатора польської держави пiсля перiоду
окупацiї, а також Едвард Гєрек, перший секретар
комунiстичної партiї у 1970-их рр. – часи йо-
го “панування” спiврозмовники вважають як час
виняткового добробуту на селi. Виринали також
постатi бiльш неоднозначнi, такi як Адольф Гiт-
лер чи Августо Пiночет, втiлюючи iдею влади
безкомпромiсної, такої, що встановлює та утри-
мує порядок.
Категорiя ладу, що забезпечить для селянина
стабiльнiсть та безпеку, була дуже важливою для
новотаргських iнформаторiв. Сильнiй владi, яка
забезпечить безпеку, були схильнi вибачити на-
вiть жорстокiсть. Навпаки, усiляке безладдя, яке
асоцiюється iз революцiєю, вiйною, послабленням
влади, будило тривогу, що легко зрозумiти, як-
що подивитися на це питання iз селянської точ-
ки зору – для того, щоб сiльське господарство
приносило дохiд, необхiдна полiтично-суспiльно-
господарська стабiльнiсть.
Перераховуючи локально функцiонуючi зразки
доброго власника, на першому мiсцi слiд би було
розмiстити Папу Iвана Павла II, званого спiвроз-
мовниками Святим Отцем. Його особу вважали
за найближчу до iдеалу володаря. У розмовах пiд-
креслювалося, що його папське призначення не
походило iз людського вибору. Спiврозмовники
були свiдомi того, що вибiр Папи проводить кон-
клав, але вважали, що у випадку з Iваном Пав-
лом II це була дана Богом згода, попереджена
знаками3. Важко у XXI ст. стверджувати, що
мешканцi села очiкують Божого обранця, вла-
ди зi санкцiєю сакральною, однак висловлювання,
такi як: “ще не об’явився такий, що це все охо-
пив сильною рукою, так на 100%”, наштовхують
на думку, що добра влада, особливо в очах стар-
ших людей, не походить iз вибору, але повинна
об’явитися.
Продовжуючи розмови про iдеал, котрий втi-
лював Iван Павло II, спiврозмовники пiдкреслю-
вали, що разом iз саном Папи Каролевi Войтилi
була дана така велика сила, що вiн мiг впливати
на свiтову полiтику: “Вiн перевернув берлiнську
стiну, повалив комунiзм та з’єднав Європу”. Та-
кi великi полiтичнi досягнення, на думку спiвроз-
мовникiв, були можливi тiльки завдяки трансцен-
дентальнiй пiдтримцi. Iвана Павла II згадують як
неперевершений зразок доброго володаря також
тому, що вiн втiлював євангелiчний iдеал влади
як служби4. Про концепцiя влади як служiння
часто згадували в Розмовах, протиставляючи її
3Знак, про який йдеться, був даний вибраним, тобто
мешканцям Подхаля, пiд час коронацiї фiгури Матiнки Бо-
жої Людзьмерської у 1963 р. Пiд час процесiї її фiгура
перехилилася i з руки Матерi Божої випав скiпетр, котрий
пiдхопив тодi бiскуп Кароль Войтила, наступний Папа Iван
Павло II. Цю подiю новотаргськi спiврозмовники iнтерпре-
тували як Божий знак, котрий призначив Кароля Войтилу
на найвищий церковний сан.
4“Ви знаєте, що князi народiв панують над ними, а
вельможi гнiтять їх. Не так має бути мiж вами. Але як
хтось хотiв би у вас бути великий, нехай буде вам слуга.
I хто б хотiв у вас бути перший, нехай стане вам за раба.
Так само Син Чоловiчий прийшов не для того, щоб йому
служили, але послужити” (Mт 20, 25-28).
АННА МАЛЕВСКА-ШАЛИГIН. Чи постсоцiалiзм?... 227
пихатостi сучасних полiтикiв, їх прагненням вла-
сної користi та iгноруванням спiльного добра.
Наведенi вище локальнi новотаргськi прикла-
ди доброго господаря вiдображають сприйняття
такого роду влади, яку за Максом Вебером мож-
на назвати традицiйною (ймовiрно, поєднаною з
харизматичною), а за Мiшелем Фуко – пасто-
ральною i патрiархальною.
Наведення прикладу Iвана Павла II могло би
свiдчити про те, що в образi свiту новотаргсь-
ких спiврозмовникiв влада асоцiюється зi сферою
добра. Проте це не так, новотаргськi iнформатори
сферу реальної влади i полiтики часто вважали за
диявольську, наприклад, коротко резюмуючи на-
шу розмову реченням: “Чи Панi знає, хто тепер
керує?! Диявол керує!”. Постать папи втiлювала
небесний iдеал, земна реальнiсть влади вважалася
його антиподом.
Розмiрковування про реальну владу (1999-
2005 рp.) пiдкреслювали, передусiм, її вiдчуже-
нiсть. Як вiдомо, вiдчуженiсть породжує амбiва-
лентну реакцiю: з одного боку мiстить елемент
захоплення, з другого – загрози – fascunosum
i tremendum (Бенедиктовiч 2000). Подгалянськi
уявлення про полiтикiв також сконструйованi на
ґрунтi побоювань та захоплення. Влада в очах
спiврозмовникiв є ворожою до простих, фiзич-
но працюючих людей, на що добре вказує рече-
ння: “Вони там сидять в тому сеймi щоденно,
сидять i думають, як би когось дiстати. Ну i зав-
жди того селянина, робiтника дiстають! Себе ж
не дiстануть!”. Так не зовсiм елегантно коменту-
ють роботу парламентарiв та польську фiскальну
полiтику.
Спостереження ворожостi влади провокувало
роздуми на тему причин такого стану речей. Вiд-
повiдь на фундаментальне питання, чому є так
погано, набирала символiчного вигляду звинува-
чення полiтикiв у тому, що вони є чужими, сто-
роннiми для польського народу. Чужi, але при
цьому їх не вiдрiзниш, а окрiм того – за ходом
локальних уявлень – жиди. Безперервне повторю-
вання, що “тепер самi жидки у владi сидять” або
коротко – “жиди керують Польщею”, є символiч-
ним виявом переконання про те, що влада є чу-
жою. Слово “жиди”, використане у контекстi по-
лiтики, не стосувалося побожних жидiв, що дав-
нiше мешкали в Новому Таргу i околицях, яких
багато спiврозмовникiв пам’ятало iз часiв дитин-
ства. Не стосувалося воно теж анi прихильникiв
юдаїзму, анi громадян Iзраїлю. Поняття жид у
контекстi розмов про владу було, на мою думку,
символiчним пiдкресленням того, що йдеться про
чужинцiв.
Цю чужiсть часом описувалося словом пани,
яке теж функцiонує як символ несвого. На дум-
ку новотаргських iнформаторiв, польський народ
дiлиться принципово на двi фундаментальнi кате-
горiї: ми i вони, тобто “тi, що роблять” i “тi, що
не мусять робити”. Цей локально функцiонуючий
подiл веде до описаного в iсторично-соцiологiчних
публiкацiях подiлу суспiльства на “пани“ i “хами”
або “хлопи” – “пани”. Сьогоднi в новотаргському
плебейському дискурсi iсторична категорiя “па-
ни” має позитивне забарвлення: нiколи не чула,
щоб спiврозмовники називали себе словом “хло-
пи” i, звiсно, аж нiяк не термiном “хами”. Самi
про себе, часом, говорили “селяни”, а найчастi-
ше – “простi, бiднi люди” або “тi, що роблять”
– вiд слова “робота”, що означає фiзичну працю.
Наскiльки категорiя “ми” була досить прозора,
настiльки категорiя “вони” (пани, жиди) була не-
виразна i розмита, оскiльки про “них” не багато
вiдомо.
Термiн “пани” фiгурував досить часто, коли iн-
форматори представляли своє уявлення про жит-
тя людей влади. Тодi говорили: “Вони собi там
по-панськи живуть, вночi попивають собi в ка-
зино, обкручують панянок, а оркестри грають їм
пiд готелем”. Ця розповiдь, як i багато iнших,
описує захоплюючу сторону влади – багатство i
приємностi, котрi нашi спiврозмовники з нею по-
в’язували. Таке життя оцiнювали як миле, але не
моральне. Чесним, на їх погляд, є життя люди-
ни, що важко працює фiзично, життя полiтикiв є
неетичне.
Розмiрковування про те, чим займаються полi-
тики, привело нас, дослiдникiв, до вiдкриття, що
слово “полiтика” має зовсiм iнше локальне значе-
ння, нiж у громадському дискурсi. У засобах ма-
сової iнформацiї зазвичай цей термiн використо-
вують для опису процесу визначення i досягнення
цiлей або для опису певної сфери дискурсу, як у
висловах: полiтичнi дебати, розмови про полiтику
i таке iнше. Тим часом для новотаргських iнфор-
маторiв це слово означало заняття людей влади.
Вважали, що полiтика – це вид роботи, а швидше
– не-роботи полiтикiв. Говорилося: “Це не є така
228 1-2’2010 Народознавчi Зошити
нормальна робота, швидше таке заняття”. Часом,
з’являлися iншi локальнi пояснення: “Полiтика –
то є таке пусте розмовляння” або “Полiтика –
то такi дурницi для тих, що не мусять працюва-
ти”. Усi цi розмови пiдкреслювали, що полiтика є
дiяльнiстю, яку важко назвати роботою з цiлим
етосом, пов’язаним iз цим поняттям у селянсь-
кiй культурi. Це заняття є прибутковим, забезпе-
чує утримання, i навiть багатство, проте не тим
шляхом, не у той спосiб, який вважається хоч i
легким, але не моральним. Цi уявлення виразнiше
проявляються у використовуваних iнформаторами
порiвняннях полiтики з азартом та проституцiєю.
Неодноразово можна було почути, що “полiтика
– то проститутка”. Проституцiя сприймається у
селi як спосiб збагачення без роботи. Застосуван-
ня цього порiвняння мало пiдкреслювати такий
власне характер занять полiтикiв. Використання
постатi проститутки у контекстi розмов про по-
лiтику мало також iнший змiст. Проституцiя –
це вдавання кохання, вдавання почуттiв заради
грошей. Цей аспект також стосувався локальних
уявлень про полiтикiв, якi декларували бажання
дiяльностi для спiльного добра, а пiд прикриттям
гарних слiв мали намiр тiльки збагачувати себе
та власну родину. Тому формулювання “полiтика
– то проститутка” здавалося новотаргським спiв-
розмовникам адекватним.
Багато порiвнянь та тверджень наших iнфор-
маторiв здавалися нам дивними та незрозумiли-
ми. Вiднесення їх до категорiї народної культури
зробило зрозумiлими багато нарiкань та злостi,
образ та вульгарних окрикiв. Факт, що знання
про селянську культуру виявилися точкою вiд-
лiку, яка зробила можливою глибшу iнтерпрета-
цiю матерiалiв, пiдважує тезу, що описаний спо-
сiб мислення є спадком часiв соцiалiзму. Сучаснi
сiльськi уявлення про владу виводяться iз значно
давнiших категорiй. Часи соцiалiзму (у Польщi
в 1945-89 рp.) тiльки змiцнили цей традицiйний
спосiб мислення.
Наводячи аргументи на захист цiєї тези, слiд
згадати, що пiслявоєнне п’ятдесятилiття – це час
обмеженого доступу суспiльства до прийняття рi-
шень про спiльнi справи, доступного тiльки для
вузької групи, званої у Польщi номенклатурою,
яка складалася виключно iз членiв комунiстич-
ної партiї i незначної кiлькостi членiв солiдарних
з нею партiй (Co nam zostaÃlo... 1991). Вiдсторо-
нення суспiльства вiд спiльного прийняття рiшень
про справи держави зробило можливим збере-
ження народних уявлень про владу. Вони не бу-
ли сконструйованими в часи соцiалiзму, а тiльки
пiдсиленими, звичайно, з певними змiнами. Тому
вважаю, що термiн “ментальнiсть поcтселянська”
є бiльш адекватним для опису характеризованого
мною мислення, нiж термiн “ментальнiсть пост-
соцiалiстична” чи “посткомунiстична”.
Бiблiографiя:
Benedyktowicz Z. Portrety obcego. Od stereotypu
do symboÃlu.– Kraków, 2000.
Buchowski M. The Specter of Orientalism in
Europe: From Exotic Other to Stigmatized Brother
// Anthropological Quarterly.– Vol. 73.– Nr 3
(Summer 2006).– P. 463-482.
Co nam zostaÃlo z tych lat? / Red. MirosÃlawa
Marody.– Londyn: Aneks 1991.
Dobrowolski K. Studia nad życiem spoÃlecznym i
kultura̧.– WrocÃlaw; Warszawa; Kraków, 1966.
Geertz C. Local Knowedge.– USA: Basic Books,
1983.
Geertz C. Studies in Peasant Life: Community
and Society // Biennal Review of Anthropology.–
1961.– Vol. 2.
Herzfeld M. Anthropology. Theoretical Practice
in Culture and Society Malden; Oxford; Melbourne:
Blackwell, 2001.
Postsocialism. Ideals, Ideologiess and Practices in
Eurasia / Ed. Ch. Hann.– London; New York:
Routledge, 2002.
Redfield R. Peasant Society and Culture, An
Anthropological Approach to Civilization.– Chicago,
1956.
Said E. Orientalism.– New York: Pantheon
Books, 1978.
Stomma L. Antropologia kultury wsi polskiej
XIX w.– Warszawa: PAX 1986.
The Polish Peasant in Europe and America /
Ed. Wiliam I. Thomas, Florian Znaniecki.– New
York: Dover Publications, 1958.
Todorova M. Imaging the Balkans.– Oxford:
Oxford University Press, 1997.
Переклад з польської
|