До питання про стан меблярства кiн. ХIХ – поч. ХХ ст. в Галичинi

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Моздир, М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2010
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77566
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	До питання про стан меблярства кiн. ХIХ – поч. ХХ ст. в Галичинi / М. Моздир // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 256-261. — Бібліогр.: 33 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77566
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-775662015-03-03T03:01:52Z До питання про стан меблярства кiн. ХIХ – поч. ХХ ст. в Галичинi Моздир, М. Статті 2010 Article До питання про стан меблярства кiн. ХIХ – поч. ХХ ст. в Галичинi / М. Моздир // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 256-261. — Бібліогр.: 33 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77566 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Моздир, М. До питання про стан меблярства кiн. ХIХ – поч. ХХ ст. в Галичинi Народознавчі зошити
format	Article
author	Моздир, М.
author_facet	Моздир, М.
author_sort	Моздир, М.
title	До питання про стан меблярства кiн. ХIХ – поч. ХХ ст. в Галичинi
title_short	До питання про стан меблярства кiн. ХIХ – поч. ХХ ст. в Галичинi
title_full	До питання про стан меблярства кiн. ХIХ – поч. ХХ ст. в Галичинi
title_fullStr	До питання про стан меблярства кiн. ХIХ – поч. ХХ ст. в Галичинi
title_full_unstemmed	До питання про стан меблярства кiн. ХIХ – поч. ХХ ст. в Галичинi
title_sort	до питання про стан меблярства кiн. хiх – поч. хх ст. в галичинi
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77566
citation_txt	До питання про стан меблярства кiн. ХIХ – поч. ХХ ст. в Галичинi / М. Моздир // Народознавчі зошити. — 2010. — № 1-2 (91-92). — С. 256-261. — Бібліогр.: 33 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT mozdirm dopitannâprostanmeblârstvakinhihpočhhstvgaličini
first_indexed	2025-07-06T01:48:09Z
last_indexed	2025-07-06T01:48:09Z
_version_	1836860299050745856
fulltext	256 1-2’2010 Народознавчi Зошити Статтi Микола МОЗДИР ДО ПИТАННЯ ПРО СТАН МЕБЛЯРСТВА КIН. ХIХ – ПОЧ. ХХ СТ. В ГАЛИЧИНI Mykola MOZDYR. To a Problem of State of Furni- ture Craft in Galicia at Late XIX and Early XX cc. Прискорений соцiально-економiчний розвиток, що розпочався в Європi iз серед. ХIХ ст., не обiйшов стороною i Галичину – тодi провiнцiю Австро-Угорської монархiї. Достатньо вiдзначи- ти, що з 1862 р. до 1890 р. кiлькiсть промисло- вих пiдприємств у Галичинi збiльшилася з 27393 до 34343, а вiдсоток усiх таких пiдприємств у вiдношеннi до загальної кiлькостi промислових закладiв усiєї iмперiї складав майже 10%1. Прогрес був помiтний i в меблярськiй спра- вi. Правда, якщо брати до уваги природнi умо- ви, необхiднi для столярської справи, при тодi- шнiй технологiї (наявнiсть деревини вiдповiдних видiв та її якостi), то Галичина належала до най- менш залiснених територiй в Австрiї2. Пiднесен- ню меблярства сприяли механiзацiя окремих ви- робничих процесiв, а то й цiлих циклiв, поглиб- лення ринкових вiдносин, хоча були й iншi чин- ники – просвiтницько-культурних товариств. На зразок “Товариства руських ремiсникiв” – “Зо- ря”, заснованого в 1884 р. вiдомим львiвським архiтектором Василем Нагiрним. З-помiж зав- дань, якi ставило перед собою, було i вихова- ння (навчання) ремiсничої молодi3. Практично це виражалось в тому, що бажаючi набути пе- вну спецiальнiсть навчалися у вiдомих майстрiв- наставникiв – членiв згаданого Товариства. Про професiйний рiвень, орiєнтацiю в тогочасних вi- 1Провiдник по виставi краєвiй у Львовi.– Львiв, 1894.– С. 25. 2Там само.– С. 29. 3Там само.– С. 57. яннях декоративно-ужиткового мистецтва членiв того Товариства свiдчить факт участi їх у “Ви- ставi крайовiй” у Львовi 1894 р. Тодi Михай- ло Василець виставив дубову рiзьблену шафу, Теодор Корнiй з Перегiнська – столик i крiсло з кедрини, що їх замовив для себе митрополит С.Сембратович. Сам факт набуття цих предметiв високим достойником церкви може свiдчити про їх небуденнiсть. На згаданiй виставi звертали на себе увагу також меблi, створенi не спiлчансь- кими майстрами. Такими, наприклад, як Микола та Василь Шкрiбляки, вже тодi вiдомi гуцульсь- кi рiзьбярi. Не членом товариства був i майстер iз Гуцульщини, що створив лiжко “...iнтересне своєю формою. . . рiзьблене або висаджуване мосяжними ґудзиками, або дротиками”4. Поруч з ними були виставленi рiзьбленi гуцульськi та мальованi яворiвськi скринi й iншi меблi. Товариства, спiлки на кшталт згаданої “Зорi” орiєнтували органiзованих i самодiяльних вироб- никiв меблiв на творення предметiв, що у своїй образно-конструкцiйнiй основi несли риси їх на- родного розумiння, доцiльностi та краси. Водно- час вони наголошували на потребi привнесення до цих традицiйних якостей нового, сучасного баче- ння “по-українськи” як форми, так i декору. Ти- повим можна вважати стiлець, що його створив невiдомий, але досвiдчений столяр, який знайшов не тiльки вiдповiднi пропорцiйнi спiввiдношення конструкцiйних частин, але прекрасно їх пласти- чно опрацював, до того ж, при цьому пiдкресли- вши чудовi естетичнi якостi деревини дуба. Очевидно вiн був i добрим рiзьбярем. Тiльки вiльне володiння цим фахом дозволило йому так органiчно нанести декор на опертi цього стiльця. Це композицiя з мотивiв дубового листя, у цен- трi якої iнiцiали, очевидно, власника даної речi. З подiбних елементiв, тiльки закомпонованих на кшталт лiтер з написiв на давнiх iконах на зразок “в’язi”, є рiзьба й на зворотнiй сторонi опертя. Розмiщення рiзьбленого декору на мiсцi ергомет- рично не оправданому на цьому меблi, свiдчить про те, що вiн, очевидно, правив своєрiдною вi- зитною карточкою його власника. Такi меблi ду- же часто несли в собi нацiональнi риси – так як їх розумiли замовники або виконавцi. 4Там само.– С. 135. МИКОЛА МОЗДИР. До питання про стан меблярства... 257 Починаючи з 1880-их рр., у забезпеченнi насе- лення Галичини меблями намiтився доволi чiткий подiл на меблi фабричного виробництва i меблi, виготовлюванi приватними майстернями чи май- страми. Метрополiя стримувала в Галичинi про- мислове виробництво меблiв i ввозила їх в цю напiвколонiальну провiнцiю. Особливо був наси- чений мiсцевий ринок так званими “вiденськими” гнутими меблями, якi виробляла фiрма братiв То- нетiв, заснована у Вiднi ще в 1853 р. На поч. 1890-их рр. першу в Галичинi парову фабрику, на якiй вироблялися столярськi вироби, зокрема i меблi, вiдкрив у Львовi Я.Ленард5. Вона тут довго була чи не єдиним пiдприємством такого типу. Виробленi на цiй фабрицi меблi були досту- пнi для набуття широкими верствами суспiльства: вони були утилiтарнi, практичнi i не позбавленi певних естетичних якостей. Постiйно обновлюва- ний асортимент забезпечував їм ринок збуту. Потреба на недорогi, якiснi меблi постiйно зро- стала. У тих умовах на мiсцях їх могли виробля- ти тiльки руки майстрiв у невеличких приватних майстернях. Пiдготовка таких спецiалiстiв, спочатку ниж- чих i середнiх квалiфiкацiй, розпочалася вже з 1870-их рр. Першою в Галичинi була школа ри- сунку i моделювання, органiзована в 1875 р. при Львiвському мiському музеї художньої промисло- востi (вiдкритому роком ранiше). Згодом вона бу- ла перейменована в школу художньої промислово- стi6. Її праобразом була школа при технологiчно- му музеї у Вiднi, випускник якої М.Гнатовський – один iз перших вчителiв столярської, токарської та рiзьбярської справи у вiдкритiй в 1883 р. про- мисловiй (вечiрнiй) школi в м. Дрогобичi7. По- дiбнi школи були вiдкритi в Коломиї та Станi- славовi (тепер Iвано-Франкiвськ). Спочатку во- ни тiльки сприяли набуттю квалiфiкацiї ремiс- никiв нижчого рiвня. Крiм вiддiлiв гiрничої та нафтової справи, тут вчили художнього столяр- 5Katalog Powszechny wystawy Krajowey we Lwowie roka 1894.– Lwów.– S. 297. 6Доповiдi наукової ювiлейної конференцiї до 100-рiччя Музею етнографiї та художнього АН УРСР.– К.: Наук. Думка, 1976.– С. 4. 7Merunowicz T. Opieka Kraju nad szkolnictwem przemysÃlowym w Galicyi.– Lwów: NakÃladem funduszu Krajawego, 1887.– S. 25. ства та рiзьбярства. Знайомили з основами ри- сунку, конструювання i орнаментики. Не треба забувати, що саме в цей час своєю творчiстю ста- ють широко вiдомими карпатськi рiзьбярi Ю. та В.Шкрiбляки8. Майже одночасно була органiзо- вана подiбна за спрямуванням школа в м. Сокалi (1882). Та чи не найбiльш показовою в цьому планi була Професiйна школа столярства, токар- ства i рiзьбярства у м. Станiславовi, вiдкрита в 1884 р. на базi iснуючої ранiше школи нижчо- го типу. Навчання тут тривало три роки (пiзнi- ше чотири). Теоретичнi заняття поєднувалися з практичними. Наприклад, на першому роцi вони тривали 40 год. тижнево. Протягом перших двох мiсяцiв на рисунок щоденно вiдводилося двi годи- ни. Пiзнiше шiсть годин у тиждень. Викладалися основи геометрiї, матерiалознавства, вiдомостi про iмпортнi породи дерев, технологiю та iншi. На II–IV роках навчання на рисунок вiдво- дилося шiсть годин на тиждень. Водночас учнiв вчили виконувати деталi i нескладнi вузли кон- струкцiй меблярської, а також токарської справи. В останнiй рiк, як i в два попереднi, навчання тривало вiсiм годин щоденно. Крiм рисунку, що- денно декiлька годин вивчалися мистецькi стилi, в основному тiльки класичнi. Випускники вико- нували речi за власними рисунками, композицi- ями, вибiр яких був довiльний. Школа, що мiс- тилася в чотирьох кiмнатах, мала 9 столярських верстатiв, 2 токарськi та рiзнi ручнi столярськi, токарськi, рiзьбярськi iнструменти, набiр зразкiв рисункiв рiзьби, меблiв, архiтектурних об’єктiв та iн. Кiлькiсть учнiв та вчителiв не була стабiльна: з 1884 р. – 31 учень та 2 вчителi, 1887–88 рр. – 76 учнiв i 16 вчителiв, в 1896 р. навчалося 40 уч- нiв, навчання тривало 4 роки. На цей час школа мала 21 столярський та 7 токарських верстатiв9. У 1889–90 рр. було тiльки 12 учнiв та 2 вчителi. Учнiв приймали з 14 рокiв життя, переважно з мiста, але бiльшiсть їх походила з прилеглих сiл, про що свiдчить наявнiсть своєрiдної бурси при школi та факт, що значна кiлькiсть новоприйня- тих була неграмотна10. 8Захарчук-Чугай Р.В. Родина Шкрiблякiв.– К.: Мис- тецтво, 1979.– С. 2. 9Pzewodnik przemysÃlowy.– Rok. I.– 1896.– Lwów, 1896.– S. 267. 10Rocznik statystycżny Galicyi.– Rok. I.– 1886.– Lwów, 258 1-2’2010 Народознавчi Зошити Цiкавою була система утримання цiєї школи i не тiльки її. Виробленi тут речi – меблi продавали, а отриманi грошi дiлили на три рiвнi частини, не враховуючи вартостi матерiалу, з яких – перша поступала в касу школи, друга – вчителю (фахiв- цю) i третя – учням, якi виконували дану рiч, – кожному залежно вiд його особистого внеску в її виготовлення11. Значно бiльшою була промислова школа в Ко- ломиї, у нiй в 1887–88 рр. було 256 учнiв, яких навчали 16 вчителiв12. Львiвська промис- лова школа, що в 1891 р. була перетворена у про- мислову школу вищого типу, i навчання в нiй тривало 4 роки, мала 4 вiддiли, один з яких – “мебльового столярства”. В 1896–97 рр. в нiй навчалося 426 учнiв, а педагогiчний колектив складався з 25 наставни- кiв. Тут готували майстрiв вищої категорiї. Шко- ла мала добру (як на той час) матерiальну базу; тiльки столярських верстатiв тут було двадцять13. Потребу в пiдготовцi не просто виконавцiв, а добре квалiфiкованих спецiалiстiв, диктували умови всезростаючої конкурентної боротьби на внутрiшньому ринку Австро-Угорщини. Iнтен- сивний iмпорт меблiв у Галичину не тiльки ви- сокохудожнiх, але й середньої якостi, а то й зо- всiм простих i дешевих, продовжувався аж до поч. 1880-их рр. Непомiтний на поверхнi гос- подарського життя процес пiдготовки кiлькiсної i якiсної, мiсцевих столярiв незадовго дав свої результати: меблi львiвських майстрiв за своїми показниками не поступалися тогочасним анало- гiчним за призначенням вiденським меблям14. В 1885 р. у Львовi працювало над виготовлен- ням меблiв 755 столярiв. У такому невеликому мiстi, як Броди, їх було в тому ж роцi понад 20015. Навiть у далеких карпатських сс. Брустурах, Космачi, Березовi та iнших гуцули виробляли на 1897.– S. 84. 11Merunowicz T. Opieka Kraju...– S. 87. 12Rocznik statystyczny Galicyi.– Rok. II.– 1887.– Lwów, 1889.– S. 95. 13Pzewodnik przemysÃlowy.– Rocznik II.– 1897.– Lwów, 1897.– S. 282. 14Pzewodnik przemysÃlowy. Rocznik I.– № 10.– 1896.– Lwów, 1896.– S. 215–216. 15Rocznik statystyczny Galicyi.– Rok. III.– 1889.– Lwów, 1891.– S. 190. продаж “випочинковi” меблi – столики, крiсла, канапки (кушетки) гнутi i з лiщини16. Конку- рентна боротьба, нещадна експлуатацiя призвела у 1896 р. до страйку столярiв17. Спецiальна комiсiя зафiксувала прохання страйкарiв затвердити вироблений ними прейску- рант на 85 видiв столярських виробiв та норму- вати робочий тиждень 62 годинами18. Каталог загальної крайової виставки, вiдкритої у Львовi в 1894 р., та хронiкальнi вiдомостi з так званої “постiйнодiючої виставки”, органiзованої у Львовi два роки пiзнiше “Товариством заохочен- ня крайової промисловостi”, донесли до нас понад тридцять прiзвищ авторiв меблiв, виставлених на огляд, або ж власникiв майстерень, фiрм, у яких вони були виконанi19. Очевидно, що якiсть меб- лiв, вироблених у Львовi, вiдповiдала тогочасним європейським “стандартам”, в iншому разi набiр меблiв iз загальною назвою “Львiвський iнтер’єр” не був би виставлений на Всесвiтнiй виставцi в Парижi у 1900 р.20. Що ж пропонували тодiшнi львiвськi проду- центи меблiв рiзним соцiальним прошаркам мiс- та? Вiд скромних столiв, лiжок, шаф i т. д. до “креденсiв в старонiмецькiм стилi”, дамської спальнi в “англiйському стилi”, або ж у “фран- цузькому стилi”, салон – “барочному”, дамський салон в стилi “Людовiка XV” i лише Михайло Павлашак iз Львова пропонував гарнiтур спальнi з рiзьбою в “гуцульському стилi”21. Експонува- ння, зокрема, такої спальнi свiдчило про посту- пову втрату позицiй еклектизму, на змiну якому приходить стиль модерн. Вiн проявив себе i в появi багатофункцiональних меблiв оригiнальних конструкцiй. Львiвський мебляр Р.Ремановський зробив i запатентував в Австро-Угорщинi та Нi- 16Weigl L. Rys miasta KoÃlomyji.– KoÃlomyja. Drukiem H. Zademskiego i spóÃlki, 1887.– S. 53–54. 17Pzewodnik przemysÃlowy.– Rocznik.– 1896.– Lwów, 1896.– S. 171. 18Pzewodnik przemysÃlowy.– Rocznik.– 1897.– Lwów, 1897.– S. 67–68. 19Katalog Powszechej Wystawy Krajowej we Lwowie roku 1894. Wydanie drugie. We Lwowie z drukarni i li- tografii Pillera i SpóÃlki.– 1894.– S. 177–187; Pzewodnik prenystowy.– Rok. II.– 1897.– № 8.– S. 93. 20Jarmila Brożova. Český interiér na svétové vystavé v Pařiřri 1900.– “Umeni”. Academia: Praha, 1981.– S. 38. 21Katalog Powszechmej Wystawy Krajawej...– S. 187. МИКОЛА МОЗДИР. До питання про стан меблярства... 259 меччинi оригiнальну шафу-лiжко. Цей мебель був зручним у користуваннi, не громiздкий i вiднос- но дешевий. Автор розраховував ним задоволь- нити iнтереси, передусiм, людей малозаможнiх з їх обмеженою житловою площею. Ця шафа-лiжко призначалася для родин середнього достатку, а також й бiльш багатих, де могло правити резе- рвним лiжком для гостей, або ж для домашньої прислуги. На поч. ХХ ст. на територiї Схiдної Галичи- ни дiяла значна кiлькiсть столярних майстерень, в яких виробляли меблi. Наприклад, у Тернопо- лi, Бучачi, Самборi, Делятинi, Рудках, Немировi навiть в сс. Липниках пiд Львовом, Пiстинi в Карпатах та в багатьох iнших мiсцевостях22. Бу- ли серед них й такi, що представляли собою доб- ре органiзоване пiдприємство. Наприклад, влас- ник Ю.Сидор мав пiд Львовом у Замарстино- вi столярську фабрику, де працювало 25 робiт- никiв, користуючись 7 бензиновими моторами23. Кiльканадцять станкiв та 15–17 челядникiв бу- ло в майстернi Ф.Луцака в м. Надвiрнi (Iвано- Франкiвщина)24. З архiвних джерел можна довiдатись, що рi- вень пiдготовки майстрiв був високий. Багато з них пiдвищували свої спецiальнi знання у Вiднi, Iнсбруку, Краковi та iнших мiстах, як наприк- лад, О.Полянський iз Львова, Т.Бурачковський iз Дрогобича25. Комбiнованi меблi почали виготовляти також у Станiславськiй промисловiй школi. Наприклад, софу, спальний диван з трьома шафками, розмi- щеними над спинкою на бiчних пiлястрах, з’єдна- них карнизом та галерейкою, умивальник з шаф- кою i дзеркалом та iнше26. На ринок все частiше потрапляли дешевi металевi лiжка з пружинни- ми матрацами мiсцевого виробництва27. Залiзнi лiжка були тут вiдомi й ранiше, але без пружин, 22ЦДIА у Львовi.– Ф. 165.– Спр. 9.– Оп. 115, 131, 172, 196, 241, 370, 395, 431, 765. 23ЦДIА у Львовi.– Ф. 165.– Спр. 9.– Оп. 631.– С. 3. 24ЦДIА у Львовi.– Ф. 165, 9, 565.– С. 3–4; Ф. 165, 9.272.– С. 1. 25ЦДIА у Львовi.– Ф. 165.– Оп. 9 а.– Спр. 13.– С. 1–3. 26Pzewodnik przemysÃlowy.– Rok. 1896.– № 10.– S. 123, 215–216. 27Pzewodnik przemysÃlowy.– Rok. II.– 1897.– № 8.– S. 104. а з низом на ремнях. Окремi ремiсники їх ви- робляли на Львiвщинi вже в серед. XVIII ст. У Речi Посполитiй вони були вiдомi вже в другiй пол. XVIII ст. На Надднiпрянськiй Українi в кiн. ХIХ – поч. ХХ ст. меблi частково виробляли в рiзних Земських майстернях. Цiкаво, що цiй територiї України, де еконо- мiчна та соцiальна ситуацiя була дещо вiдмiна вiд тiєї, що iснувала в Галичинi, меблярство роз- вивалося в майже аналогiчних умовах. У цьому значну роль вiдiгравали ремiсничi, в тому числi й столярськi, майстернi, органiзованi згаданими Земствами. Очевидно, з однiєї iз таких походить гарнiтур для спальнi: стiл, 12 стiльцiв, буфет, що зберiга- ється в Чернiгiвському iсторичному музеї, i який потрапив сюди з Галаганiвського палацу в Соки- ринцях28. Всi предмети цього гарнiтуру об’єдна- нi єдиним художньо-образним ладом та вiдкрито пiдкресленою, як у селянських меблях, їх функ- цiональнiстю, конструктивнiстю, виявленням ма- терiалу дерева – ясена, з якого зроблено цi речi. Всi предмети мають масивнi пiдставки, що, за винятком царг, прикрашенi точеними – густими, ритмiчно розташованими поясками. Сидiння на стiльцях та стiльниця стола – гладкi з ледь про- фiльованими краями. Тiльки заповнення оперть крiсел мають ажурно-рельєфну рiзьбу з мотивiв квiтки, рокайлю, взагалi рослин, а закiнчення за- днiх нiжок – три поздовжнi жолобки, ритмiчно нанесенi, такої ж глибини врiзом. Закiнчення на- верш – стилiзованi лев’ячi морди. Асортимент меблiв, виготовлених у Галичинi, був широким: крiм побутових, виробляли спецi- ально для новостворюваних санаторiїв, курортiв, лiкарень, магазинiв, навчальних закладiв i т. п. Часто це були “стильовi” меблi, як зазначалось в рекламi, тобто такi, що наслiдували вiдомi iсто- ричнi мистецькi стилi. Матерiал, з якого викону- валися, був переважно мiсцевого походження, – горiх, дуб, ясен липа, частково iмпортований iз Вiдня, наприклад, магохонь, кедр та iншi. Крiм столярiв-меблярiв, охоплених рiзними органiзацiйними формами, тобто органiзацiйно 28 ÃLukasz GoÃlȩbiowski. Domy i dwory.– Lwów: Wydawca Adam Koczurba, 1884.– S. 141. 260 1-2’2010 Народознавчi Зошити структурованими, виготовленням меблiв займала- ся значно бiльша кiлькiсть майстрiв, нiким не реєстрована. Так, у с. Винники (тепер в межi м. Львова) ще в кiн. ХIХ – на поч. ХХ ст. iсну- вала цiла “колонiя винницьких майстрiв”, з яких тiльки 23 сплачували податок, останнi, так званi “партачi”, працювали на свiй страх i риск. Ви- робляли тут переважно лiжка та шафи з дерева вiльхи i дешево збували у Львовi. Зрозумiло, що їх споживачами були не найбагатшi люди29. На зламi ХIХ–ХХ ст. в єдиному руслi по- шукiв нових виражальних засобiв та естетичних якостей в усiх сферах художньої творчостi вiдбу- вався i вiдповiдний процес у меблярськiй справi. Новi, обумовлюваннi часом концепцiї органiзацiї суспiльного, виробничого життя i побуту призво- дили не тiльки до збiльшення рiзновидiв меблiв, але й до використовування в їх виробництвi нових матерiалiв переважно мiсцевого рослинного похо- дження, що розширювало дiапазон користування та естетичної вимовностi цих речей. Художнi меблi, плетенi з лози та лiщини, з’явились на землях України вже наприкiнцi ХIХ ст., хоча саме виробництво рiзних предме- тiв iз рослинних матерiалiв, у тому числi лози i соломи, мали тут давнi традицiї30. Плетенi меблi з лози були вiдомi вже в стародавнiх Грецiї та Римi. В XVII ст. з привозної тростини в Англiї почали робити окремi деталi до меблiв для сидiн- ня. Лише з самого кiн. ХIХ ст. своєрiдна мода на вiдродженi в нових соцiально-економiчних умовах дизайнерами Англiї меблi з плетiння розповсюди- лась у Європi. На захiдноукраїнських землях майстрiв з ви- роблення гнутих та плетених меблiв готували чи- сельнi так званi “кошикарськi” школи31. На поч. ХХ ст. у Львовi iснувала “Централь- на школа кошикарська” з дворiчним навчанням, яка давала випускникам доволi високу пiдготов- 29ЦДIА у Львовi.– Ф. 55.– Oп. 1.– Cпр. 213.– С. 4. 30Захарчук-Чугай Р.В. Художнє плетення з лози, рогози i соломи на Яворiвщинi // Народнi художнi промисли.– К.: Наук. Думка, 1979.– С. 42–43. 31Tygodnik przemysÃlowy.– 1897.– № 23.– S. 267–268; ЦДIА у Львовi.– Ф. 165.– Оп. 9.– Спр. 4.– С. 2, 3, 11; Спр. 31.– С. 1–4. ку. Про це свiдчить не тiльки свiдоцтво про її закiнчення, а й лiтературнi джерела32. На Крайовiй виставцi килимiв у Львовi екс- понувалася група предметiв, переважно меблiв для службового та житлового iнтер’єрiв, виго- товлених учнями згаданої школи. Певне уяв- лення про напрямки навчання учнiв цих шкiл, прийоми формотворення, естетичнi критерiї, яки- ми вони керувалися, може дати крiсло-качалка (гойдалка), що зберiгається у Львiвськiй нацiо- нальнiй галереї мистецтв33. Воно демонструвало- ся на згаданiй виставцi у Львовi i, очевидно, представляло один iз основних напрямкiв у ви- робництвi таких плетених меблiв. Функцiональ- на сторона цього крiсла явно поступається мiс- цем декоративнiй вимовностi. Наприклад, опер- тя має безлiч деталей рiзної форми i складно- стi їх виконання включно з точеними деталя- ми “диньками”, есоподiбними завитками i т. п. Все розраховане на створення враження багат- ства форм, красоти предмета. Довiр’я до цiєї меблi повинно було бути пiдкрiплене i висо- ким професiйним рiвнем її виконання. Всi кон- струкцiйнi частини i декоративнi форми надiйно з’єднанi, переплетення сприймається як своєрiд- не фактурне ткання, деталi неначе зробленi за шаблоном iз якогось дуже пластичного матерiа- лу. Насправдi ж це була ротангова плетiнка, то- бто плетiнка з розщепленого стебла певного роду пальми, що росте в пiвденно-схiднiй Азiї. Враховуючи естетичнi смаки потенцiйних по- купцiв, що було об’єктивним економiчним стиму- лом, автор зробив його в кращих традицiях ми- нулої еклектики. У всiх виробах, виконаних технiкою плетiння, на першому мiсцi пiдкресленi утилiтарнiсть пред- мета, вiдтак його художнiсть, досягнутi пiдпоряд- кування природних якостей матерiалу творчому задуму автора. В цих меблях дає про себе знати народна естетика рукотворних виробiв. Проектан- ти i виконавцi, користуючись народним розумiн- ням природної краси свiтлих або дещо охристих кольорiв лози, колотої лiщини, вважали за недо- цiльне вводити у вирiб такi додатковi елементи 32ЦДIА у Львовi.– Ф. 165.– Cпр. 9 а.– Oп. 1.– С. 4. 33Львiвська нацiональна галерея мистецтв (Одеський за- мок) студiйнi фонди. МИКОЛА МОЗДИР. До питання про стан меблярства... 261 декору, як фарбування, що, наприклад, широко практикувалося яворiвськими майстрами при ви- робництвi плетених кошикiв. В iсторiї мистецтва не вiдомi iмена професiй- них українських художникiв поч. ХХ ст., якi хо- ча б частково присвятили творчу увагу проекту- ванню меблiв. Навiть якщо вони працювали у декоративно-ужитковому мистецтвi. I це, передо- всiм, тому, що до меблiв було ставлення як до промислової, або ремiсничої чи самодiяльної про- дукцiї, в якiй участь художника не передбачалася, або ставилась пiд сумнiв. I навiть тодi, коли ок- ремi митцi творили проекти достойнi уваги, тим бiльше, якi були власними зусиллями реалiзованi i введенi в коло предметiв їх побуту, вони, тобто такi митцi, залишалися поза увагою iсторикiв ми- стецтва. Саме така доля спiткала i частину про- ектiв та виготовлених за їх зразками речей, якi розробила Олена Кульчицька. До речi, до кiнця її життя в обставi житла художницi окремi з них гiдно виконували свою функцiю. Немає потреби довго дошукуватися причин появи цих безсумнi- вно улюблених нею (не тiльки нею) предметiв. Приймаючи iсторiю свого народу, його колектив- ну мудрiсть, традицiї, розумiння краси як основу творчостi, О.Кульчицька вбачала в них джерело образiв, принципiв конструювання декору, вибору матерiалiв, а в цiлому – красу i мудрiсть народу. Проте шлях до реалiзацiї цих поглядiв був не- простим i однозначним. Пiсля закiнчення Вiден- ської художньо-промислової школи (1903–1907) О.Кульчицька розпочала творчу працю, що стане не тiльки змiстом всього її життя, але i подви- гом у мистецтвi. Важко зараз встановити точний час, коли саме в О.Кульчицької остаточно виз- рiла iдея створення нових форм меблi. Найбiльш ймовiрно, що до реалiзацiї задуму приступила пi- сля переїзду в 1908 р. зi Львова до Перемишля. Виконанi на рiзноформатних картках паперу, йо- го клаптиках, ескiзи (деякi позначенi авторськи- ми написами), що зберiгаються в Нацiональному музеї iменi митрополита Андрея Шептицького у Львовi, дають пiдстави припускати, що опрацьо- вувала їх впродовж якогось довшого часу з пере- рвами. Окремi з них можна вважати проектами меблiв для власного житла. Хоча могли бути ви- користанi й iншими людьми, але зi свiтоглядом, наближеним до її власного. Бо саме на таке мiр- кування наводять проекти малюнкiв № 2 i 4, в яких розмiри кiмнат близькi до параметрiв кiм- нат, в яких жила останнi роки. Їй були зрозумiлi i близькi принципи розмiщення меблiв у селянсь- кому житлi. Наприклад, проектованi нею суцiльнi лави без опертя передбачалося розставляти попiд довгими (до 5 м) стiнами. На iншому ескiзному проектi iнтер’єру, в невеличкiй прямокутнiй кiм- натi з невисокою стелею, основну увагу приверта- ють не стiльки меблi, доволi точно графiчно пере- данi, як принцип їх розмiщення поруч з iншими предметами цього iнтер’єру. В цiлому проекти да- ють пiдставу припускати, що художниця керува- лась по-своєму зрозумiлим принципом органiза- цiї селянського житла на Українi в кiн. ХIХ ст. з урахуванням перенесення його у мiське середови- ще. Планований нею iнтер’єр повинен був задо- вольняти потреби iнтелiгентної української сiм’ї в дуже малому складi, яка мала сентимент до всього селянського. Кожен предмет з ансамб- лю проектованого iнтер’єру в художньо-образнiй проекцiї був базований на праобразi обстави на- родного житла. Водночас це не було просте наслi- дування певних традицiйних форм i принципiв, тим паче конструкцiї та декору, як це можна було спостерiгати в практицi Земських майстерень на Надднiпрянщинi або у прихильникiв так званого “закопянського стилю”. Першими з реалiзованих за її проектами були предмети хатньої обстави – пару стiльцiв скриньової конструкцiї з фiгурни- ми вирiзами у нижнiх частинах кожної iз шести боковин i восьмигранними рiзьбленими зiрками у верхнiх їх частинах. Класичнi форми, що виво- дилися вiд курульного стiльця, мали також iншi меблi, зробленi у цей перiод перед Першою свiто- вою вiйною. Гранi зрiзiв сидiння та нiжок у них були декорованi технiкою випалювання. Пiзнiше О.Кульчицька не раз вдавалася до проектування подiбних речей, про те нi в однiй iз них не по- вторюються мотиви декору, щоб перегукувалися з тими, якими були декорованi меблi з попередньо- го часу. Збереглося i декiлька ескiзних проектiв Олени Кульчицької, а це настiльної та пiдвiсної ламп, а також настiнного бра. Збереженi проек- ти не дають можливостi визначити, в якому саме матерiалi художниця мала намiр їх втiлити. Ажу- рнi прямокутнi вирiзи дозволяють припускати, що передбачалися для матерiалу дерева або металу.

До питання про стан меблярства кiн. ХIХ – поч. ХХ ст. в Галичинi

Репозитарії

Схожі ресурси