Острiвцi українського життя на пiвденноамериканському континентi
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Народознавчі зошити |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77570 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Острiвцi українського життя на пiвденноамериканському континентi / С. Павлюк // Народознавчі зошити. — 2010. — № 5-6 (95-96). — С. 506-508. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-77570 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-775702015-03-03T03:01:45Z Острiвцi українського життя на пiвденноамериканському континентi Павлюк, С. Ювілеї 2010 Article Острiвцi українського життя на пiвденноамериканському континентi / С. Павлюк // Народознавчі зошити. — 2010. — № 5-6 (95-96). — С. 506-508. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77570 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Ювілеї Ювілеї |
| spellingShingle |
Ювілеї Ювілеї Павлюк, С. Острiвцi українського життя на пiвденноамериканському континентi Народознавчі зошити |
| format |
Article |
| author |
Павлюк, С. |
| author_facet |
Павлюк, С. |
| author_sort |
Павлюк, С. |
| title |
Острiвцi українського життя на пiвденноамериканському континентi |
| title_short |
Острiвцi українського життя на пiвденноамериканському континентi |
| title_full |
Острiвцi українського життя на пiвденноамериканському континентi |
| title_fullStr |
Острiвцi українського життя на пiвденноамериканському континентi |
| title_full_unstemmed |
Острiвцi українського життя на пiвденноамериканському континентi |
| title_sort |
острiвцi українського життя на пiвденноамериканському континентi |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Ювілеї |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77570 |
| citation_txt |
Острiвцi українського життя на пiвденноамериканському континентi / С. Павлюк // Народознавчі зошити. — 2010. — № 5-6 (95-96). — С. 506-508. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT pavlûks ostrivciukraínsʹkogožittânapivdennoamerikansʹkomukontinenti |
| first_indexed |
2025-07-06T01:48:19Z |
| last_indexed |
2025-07-06T01:48:19Z |
| _version_ |
1836860309727346688 |
| fulltext |
506 5-6’2010 Народознавчi Зошити
Ювiлеї
Степан ПАВЛЮК
ОСТРIВЦI УКРАЇНСЬКОГО ЖИТТЯ
НА ПIВДЕННОАМЕРИКАНСЬКОМУ
КОНТИНЕНТI
Stepan PAVLUK. Small Islands of Ukrainian Life
upon Southern Amercan Continent.
Серед важливих завдань сучасної етнологiчної
науки є комплекс проблем, якi потребують по-
глибленого наукового осмислення, зокрема, в га-
лузi мiжетнiчних й мiжнацiональних стосункiв,
мiжкультурних взаємовпливiв, що дозволить ви-
явити не лише закономiрностi та тенденцiї роз-
витку сучасних етнокультурних i етносоцiальних
процесiв на українських етнiчних територiях, але
й складнi аспекти мiграцiї українцiв, чинники
трансформацiї матерiальної i духовної культури,
особливостi адаптацiї, етнокультурної iнтеграцiї
та асимiляцiї українцiв у iноетнiчному середови-
щi країн Європи, в умовах значної територiаль-
ної iзоляцiї – на теренах Пiвденної та Пiвнiчної
Америки, Австралiї тощо.
Наукова дiяльнiсть останнiх десяти рокiв Ок-
сани Сапеляк (старшого наукового спiвробiтни-
ка вiддiлу етнологiї сучасностi Iнституту народо-
знавства), пов’язана саме iз осмисленням непрос-
тих мiграцiйних аспектiв українцiв, особливостей
їх життєдiяльностi та трансформацiй в сучасних
умовах iноетнiчного середовища на теренах Пiв-
денної Америки. За плечима вченої-етнолога до-
слiдження етнографiчної дiяльностi НТШ, ви-
свiтлення низки аспектiв традицiйно-побутової
культури та широка популяризацiя свого науко-
вого доробку у ЗМI й друкованих виданнях то-
що. Заслуговує високої оцiнки останнє комплек-
сне iсторико-етнологiчного дослiдження україн-
ської спiльноти в Аргентинi (Українська спiль-
нота в Аргентинi: iсторико-етнологiчний аспект,
2008). Не менш складнi завдання дослiдниця
ставить перед собою у монографiї “Релiгiйно-
громадське життя парагвайцiв українського по-
ходження”: з’ясувати характернi тенденцiї життє-
дiяльностi етнiчних груп українцiв (нацiональних
меншин) в умовах панiвних iноетнiчних середо-
вищ, специфiчнi вияви їх матерiальної й духовної
культури, свiтогляднi та iдентифiкацiйнi аспек-
ти, домiнуючi цiнностi та загалом iнтелектуально-
духовний потенцiал та багаторiчний досвiд укра-
їнських мiгрантiв, а також мiру їх участi у не-
простому суспiльно-громадському життi на чужи-
нi тощо. З огляду на цi проблеми, можемо конста-
тувати, що поставленi завдання теж вирiшуються
вченою успiшно.
Iсторичне буття людей пов’язане з мiграцiйни-
ми процесами як суттєвою формою соцiального
iснування. Понад те, мiграцiї спричинились до
масштабних iсторичних процесiв, унаслiдок чого
формувались певнi конфiгурацiї державних утво-
рення, стабiлiзувались за етнiчно-родовими озна-
ками великi людськi колективи, вiдбувалась ди-
фузiя людських культурних набуткiв, свiт людей
ставав i зрозумiлiшим, пiзнаваним i ближчим.
Особливий прояв психоповедiнкового диском-
форту особи вiдбувається у ситуацiї вимушеного,
а навiть i невимушеного залишення батькiвських
мiсць, як найвагомiший маркер свiдомого бут-
тя людини. З рiдною оселею пов’язана уся гама
родинно-побутових перепитiй, емоцiйних сплес-
кiв, захоплень, переживань, надiй i сподiвань,
все те, що становить життєвий шлях. Сум огор-
тає людину вiд реалiй покинути особисту оселю,
скiльки не тривав цей час – коротко, тривало, а
особливий емоцiйний стан викликався, коли пе-
редбачалася емiграцiя на невизначений перiод, а
можливо i назавжди.
Уже проминуло понад столiття, як галичани,
покинули рiдну землю, родину й опинилися на
пiвнiчному та пiвденному американському конти-
нентi в пошуках заробiтку. Ще до цього масово-
го емiгрантського руху практика пошуку засобiв
для iснування при австрiйськiй, польськiй окупа-
цiї була здебiльшого короткотривалою, сезонною
i переважно в європейськi країни. Сила народних
традицiй, розлука iз сiм’єю робила повернення до
рiдної домiвки трепетною. Як стверджували емiг-
ранти, якраз на чужинi ще яскравiше переймали-
ся своїм культурним набутком, красою мiсцевих
звичаїв, обрядiв, взаємостосункiв.
Здебiльшого, масовi мiграцiї мають спонукаль-
но-вимушений характер. Причинами цього сум-
ного явища можуть бути як природнi стихiї, так
i полiтичнi кризи, конфлiкти, суспiльна неста-
бiльнiсть. На iсторичну долю українського наро-
ду припало декiлька iсторичних перiодiв масового
СТЕПАН ПАВЛЮК. Острiвцi українського життя... 507
перемiщення української людностi з етнiчної те-
риторiї за її межi, частина яких була примусовою,
що квалiфiкується як депортацiя. Усi вони пов’я-
занi з колонiальним статусом українцiв, зокрема,
у складi Росiйської iмперiї, коли українське насе-
лення насильницьки виселялось зi стратегiчних,
геополiтичних мотивiв у рiзнi мало обжитi ро-
сiйськi простори, створюючи умови на повне його
вимирання (будiвництво Санкт-Петербургу, осво-
єння Поволжя, Сибiру тощо). Неможливо забути
жорстоку за своєю суттю i методикою виконання
операцiю “Вiсла”, здiйснену польською владою у
1947 р. Для українцiв були характерними коро-
ткотривалi маятниковi мiграцiї з метою пошуку
заробiтку, не пориваючи на тривалий час зв’язок
зi своїм етнiчним середовищем. Нестерпнi умови
життя в Австрiйськiй монархiї стали причиною
справдi масштабного вiдемiгрування захiдноукра-
їнського населення, здебiльшого, на Американсь-
кий континент, бiльшiсть на постiйно оселилась
далеко вiд своєї вiтцiвщини.
Емiграцiя, це завжди вимушена для самозбе-
реження суспiльно-полiтична ситуацiя покидати
рiднi домiвки, свiй край. Найскладнiшi умови
життя мiсцевого корiнного населення складають-
ся внаслiдок iсторичних катаклiзмiв – воєн i ко-
лонiального статусу народу. Самi цi факти про-
вокують найчисленнiшi початки мiграцiй, часто-
густо трагiчнi.
Вiльне перемiщення у Європi робочої сили iн-
телектуальної працi у другiй пол. XX ст. набуло
певної системи, ба, навiть, традицiї. Стала вiдо-
мою югославська мiграцiя, яка набула свiй бренд,
сформований з багатьох компонентiв – фаховостi,
поведiнкового рiвня культури, соцiальної адапта-
цiї в iноетнiчному середовищi, лояльностi до мiс-
цевих суспiльних процесiв тощо.
Дещо iншим було польське заробiтчанство, яке
теж мало свою оцiночну шкалу. За своїми мас-
штабами помiтною була трудова мiграцiя азiйсь-
ких народiв: корейцiв, китайцiв, японцiв. Харак-
терна особливiсть мiграцiйних рухiв названих на-
родiв полягала у тому, що вони обумовлювались
їх владами як суспiльна необхiднiсть соцiально-
го захисту своїх громадян, одночасно вбачаючи в
цьому можливiсть нагромадження для своїх дер-
жав капiталу, як основи свойого розвитку, фор-
мування iнновацiйної бази для власної перспек-
тиви, осягнення нових свiтових iдей i тенденцiй,
тощо. Суспiльний позитив мiграцiйному руху за-
безпечили уряди цих країн, здiйснивши необхiдну
законодавчу базу, економiчно i морально зацiка-
вивши приплив у країну i капiталу, i нових iдей,
повернення мiгрантiв.
Не проминув емiгрантської участi й українсь-
кий народ, чому навiть не допомогла вироблена
i усталена етнiчна пасiонарнiсть до окупацiйних
режимiв. Українцi максимально повновартiсно на-
магалися жити за своїми усталеними вiками тра-
дицiями i способом життя. Жодному з окупан-
тiв, який посягнув на нацiональну свободу, не
вдалося змiнити усталеної народної ментальностi,
особливо опiкливого ставлення до народних цiн-
ностей. Напрацьованi етнiчнi маркери стануть єс-
твом особи i народу, слугуватимуть їх носiям не-
збагненною силою бути одержимими у вiдстою-
ваннi своєї української iдентичностi.
На засiданнi вченої ради 20 квiтня 2010 р. Iнститут
народознавства НАНУ.
Народної стiйкостi українцям не покидати
свою обжиту справiку землю вистарчило на всю
його iсторiю. Середньовiчна польська i росiйсь-
ка окупацiя, коли живою була у народнiй пам’ятi
свобода i героїчна боротьба за неї, не спричи-
нилась до добровiльного покинення своєї землi.
До насильства вдалася лише Росiя i – депорта-
цiя українцiв стала для неї частиною її полiтики.
Спочатку живцем переселили в росiйське сере-
довище унiкальний i вiдомий свiтовi iнтелекту-
альний осередок, яким була Києво-Могилянська
академiя, а далi депортацiя українцiв на Кавказ,
а, особливо, за Урал, в Поволжя, в Сибiр стане
частиною iмперської полiтики.
Емiграцiйнiй епопеї ХIХ ст., яка продовжилась
у ХХ ст., передували незначнi локальнi трудовi
мiграцiї українцiв у сусiднi країни.
508 5-6’2010 Народознавчi Зошити
Досить повно дослiджено вченими iсторико-
полiтичний, полiтико-соцiальний, менше духовно-
культурний аспекти емiграцiйного руху україн-
цiв, i зовсiм мало вивчено поведiнковий стереотип
українця i конкретнi дiї на пiдсвiдомому i свiдо-
мому рiвнях набутих етномаркерiв.
Споконвiчна прив’язанiсть до обжитої осе-
лi, сiмейно-побутових традицiй, особливим чи-
ном заангажованiсть у мiсцеве средовище че-
рез родинну, товариську сфери, були вагомими
чинниками формування поведiнкового стереоти-
пу священностi обжитої землi, а отже сталос-
тi поселення. Українець мобiлiзував усi можли-
вi ресурси, щоби лишень подолати господарсько-
побутовi проблеми рiзних окупацiйних режимiв i
не покинути своєї оселi. Вiдемiгрування з обжи-
тих мiсць супроводжувалось драмою внутрiшньо-
го свiту людини. Серцем зжитий iз усiєю ото-
чуючою сферою, українець особливо драматично
переживав розрив з малою вiтчизною. Власти-
ва бiльшостi українцiв кордоцентричнiсть, сен-
тиментальнiсть, опинившись в iноетнiчному се-
редовищi зазнавали випробовувань на сталiсть i
стiйкiсть, на можливiсть певного рiвня адаптацiї
з метою самозбереження. Непристосованiсть до
iноетнiчної традицiйностi викликала в душi лю-
дини дискомфортнi прояви, психоповедiнкову аг-
ресiю як результат пошуку оптимального соцiаль-
ноповедiнкового формату.
Українська етнологiчна наука, разом iз соцiо-
логiєю, психологiєю, фiлософiєю та iншими нау-
ками, не вивчили досi психоповедiнковий фено-
мен українцiв, якi через рiзнi iсторико-полiтичнi,
соцiально-економiчнi обставини опинилися в чу-
жих краях, здебiльшого компактно, напрочуд дов-
го зберегли свою етнiчнiсть, не пiддавшись оста-
точнiй асимiляцiї. Бiльше того, в окремих iноет-
нiчних масивах зумiли iмплементувати певнi яви-
ща української традицiйностi у мiсцевий спосiб
буття. Такi данi з давньої емiграцiйної iсторiї
українцiв могли б прислужитися не лише для з’я-
сування української ментальностi, але й бути ме-
тодичним матерiалом в новiтнiй iсторiї України,
коли мiльйони українцiв вiдемiгрували за кордон,
здебiльшого як трудова мiграцiя.
I все ж, дослiдники “української душi” напри-
кiнцi ХIХ – на поч. ХХ ст. заклали основнi
методико-методологiчнi параметри пiзнання пси-
хоповедiнкового образу українця, який у проце-
сi iсторичного буття беззаперечно модернiзується,
однак залишається як база певний психоповедiн-
ковий iнварiант.
Психоповедiнкова модифiкацiя моделювалась,
насамперед, iсторико-полiтичними обставинами
нацiї через сфери мови, морально-етичних засад,
культури взагалi, свiтосприйняття i свiторозумiн-
ня. Iншою була ритмiка модифiкацiї на етнiчному
материку i поза його межами.
На теоретичному рiвнi динамiка прояву змiн
етноповедiнкових стереотипiв у iноетнiчному се-
редовищi залежатиме вiд декiлькох ґрунтовних
чинникiв, таких як рiвня освiти i культури, стану
усвiдомлення себе частиною загальнонацiональної
iсторiї i вiдповiдальностi за її долю, етнiчної мен-
тальностi i багатьох ще iнших факторiв, якi можна
видiлити у суб’єктивну групу впливу й об’єктив-
ну сукупнiсть чинникiв, зокрема рiвнем розвит-
ку i культури країни перебування, станом демо-
кратичних iнститутiв, наставленням i достатнiми
знаннями про твiй народ тощо, що вiдобража-
ється у суспiльному ставленнi, як терпимому або
неприйнятному. Безумовно вагомим фактором ет-
ноповедiнкової стабiльностi виступає чисельнiсть
i згуртованiсть мiгрантських груп i їх соцiаль-
на адаптацiя – види робiт, послуг у сенсi кон-
куренцiї з мiсцевим населенням чи зацiкавлен-
ням їх передати у руки заробiтчан як соцiально
непристижнi.
Цiкаво спостерiгати за фактом етнiчного само-
утотожнення українцiв з рiзним рiвнем етнiчної
самоiдентифiкацiї через призму сприйняття iсто-
ричної пам’ятi народу i його культури, у рiзних
iноетнiчних середовищах.
Отже, враховуючи той факт, що вивчення
українцiв за межами України розпочалося зов-
сiм недавно, то на сучасних дослiдникiв чекає га-
ма маловивчених психоповедiнкових аспектiв вiд-
емiгрованого з України населення, з урахуванням
тривалостi чи постiйностi поселення в iноетнiч-
ному середовищi, соцiальних умов i умов працi,
державного втручання на мiжурядовому рiвнi на
внормування життєвих умов, рiвня освiти, дос-
вiду i квалiфiкацiї працi, особливостей адаптацiї
тощо. Усi цi та багато iнших компонентiв сукуп-
но впливають на процес самоiдентифiкацiї наших
громадян за кордоном, новiтнi прояви i тенденцiї,
якi ще необхiдно дослiдити.
|