“Промов до мене, щоб я тебе побачив”: про деякi конференцiї з Оксаною Сапеляк

“Промов до мене, щоб я тебе побачив”: про деякi конференцiї з Оксаною Сапеляк

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2010
Автор: Виноградська, Г.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут народознавства НАН України 2010
Назва видання:Народознавчі зошити
Теми:
Ювілеї
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77573
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:“Промов до мене, щоб я тебе побачив”: про деякi конференцiї з Оксаною Сапеляк / Г. Виноградська // Народознавчі зошити. — 2010. — № 5-6 (95-96). — С. 514-517. — Бібліогр.: 10 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-77573
record_format dspace
spelling irk-123456789-775732015-03-03T03:01:55Z “Промов до мене, щоб я тебе побачив”: про деякi конференцiї з Оксаною Сапеляк Виноградська, Г. Ювілеї 2010 Article “Промов до мене, щоб я тебе побачив”: про деякi конференцiї з Оксаною Сапеляк / Г. Виноградська // Народознавчі зошити. — 2010. — № 5-6 (95-96). — С. 514-517. — Бібліогр.: 10 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77573 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Ювілеї
Ювілеї
spellingShingle Ювілеї
Ювілеї
Виноградська, Г.
“Промов до мене, щоб я тебе побачив”: про деякi конференцiї з Оксаною Сапеляк
Народознавчі зошити
format Article
author Виноградська, Г.
author_facet Виноградська, Г.
author_sort Виноградська, Г.
title “Промов до мене, щоб я тебе побачив”: про деякi конференцiї з Оксаною Сапеляк
title_short “Промов до мене, щоб я тебе побачив”: про деякi конференцiї з Оксаною Сапеляк
title_full “Промов до мене, щоб я тебе побачив”: про деякi конференцiї з Оксаною Сапеляк
title_fullStr “Промов до мене, щоб я тебе побачив”: про деякi конференцiї з Оксаною Сапеляк
title_full_unstemmed “Промов до мене, щоб я тебе побачив”: про деякi конференцiї з Оксаною Сапеляк
title_sort “промов до мене, щоб я тебе побачив”: про деякi конференцiї з оксаною сапеляк
publisher Інститут народознавства НАН України
publishDate 2010
topic_facet Ювілеї
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77573
citation_txt “Промов до мене, щоб я тебе побачив”: про деякi конференцiї з Оксаною Сапеляк / Г. Виноградська // Народознавчі зошити. — 2010. — № 5-6 (95-96). — С. 514-517. — Бібліогр.: 10 назв. — укp.
series Народознавчі зошити
work_keys_str_mv AT vinogradsʹkag promovdomeneŝobâtebepobačivprodeâkikonferenciízoksanoûsapelâk
first_indexed 2025-07-06T01:48:26Z
last_indexed 2025-07-06T01:48:26Z
_version_ 1836860317251928064
fulltext 514 5-6’2010 Народознавчi Зошити Ювiлеї Галина ВИНОГРАДСЬКА “ПРОМОВ ДО МЕНЕ, ЩОБ Я ТЕБЕ ПОБАЧИВ”: ПРО ДЕЯКI КОНФЕРЕНЦIЇ З ОКСАНОЮ САПЕЛЯК Halyna VYNOHRADSKA. “Bring me a word and I shall see yourself”: On Some Conferences with Oksana Sapelyak. “Коли я бачу доглянуту, зi смаком одягнену жiнку, яка розмовляє гарною українською мовою, я отримую величезне задоволення!”. Коли впер- ше почула цю фразу з уст Оксани Сапеляк, то спiймала себе на думцi, що сказане значною мi- рою можна вiднести до її особи. Адже це саме та людина, з якої завжди хочеться брати приклад. В усьому. В умiннi постiйно, не зважаючи на жоднi обставини, бути вишуканою i достойною i в зов- нiшньому виглядi, i в стосунках з оточуючими. В надзвичайному талантi переконувати, i так вести дискусiю, що в бiльшостi випадкiв, на завершен- ня опоненти стають її однодумцями. В наполегли- востi i систематичностi наукової працi, де жодна думка не має права пропасти, а обов’язково має бути зафiксована. У ставленнi до мови – уважно- му i шанобливому, коли кожне слово на своєму мiсцi. А ще – в талантах педагога, органiзатора, мисткинi... Та хiба можливо все перерахувати? Кажуть, що найповнiше пiзнати людину можна саме у подорожах. В нашiй професiї це звичай- но експедицiї, де збирається первинний матерi- ал для дослiджень, та поїздки на конференцiї, де оприлюднюються результати наукової роботи. На жаль, побувати разом з панi Оксаною в експеди- цiях менi не довелось, а от спiльних подорожей на конференцiї (йдеться про тi, що вiдбувалися поза межами Львова) було чимало. I кожна з них запам’яталася чимось особливим. Бо щора- зу я поверталася окриленою i гордою за нас – львiвських науковцiв, з великим бажанням знову кудись їхати i репрезентувати нашi доробки. А все це завдяки Оксанi Сапеляк. Починається все, як звичайно, з iдеї. Читаємо iнформацiйне повiдомлення про чергову конфе- ренцiю. Радимось. Пiдходить. Придумуємо теми для виступiв. Радимось. Вiдшлiфовуємо. Готуємо тексти доповiдей. Панi Оксана завжди доброзич- ливо вимоглива до текстiв колег й уважна до їх- нiх мiркувань щодо її доробку. Нарештi доповiдi готовi. Їдемо. I тут зауважу, що у кожнiй нашiй подорожi не- має чогось неважливого. Наприклад, дорога. Все продумуємо до дрiбниць. Коли, чим їхати, що хто з собою бере. I завдяки такiй пiдготовцi в доро- зi отримуємо величезне моральне задоволення вiд того “якi ми молодцi!”. Коли ж трапляються перешкоди чи непередба- чуванi ситуацiї на етапi пiдготовки чи в дорозi – це нагода проявити себе, свої органiзацiйнi та людськi якостi. Як це було, скажiмо, при пiд- готовцi поїздки в Зелену Гуру (Польща), чи в дорозi до Косова (обидвi у 2007 р.). В першому випадку виникла проблема з от- риманням вiз до Польщi. Маючи всi необхiднi папери, ми наштовхнулись на зневажливе неро- зумiння зi сторони охорони консуляту у Львовi. Треба було бачити тодi вираз обличчя панi Окса- ни!.. В той день ми спокiйно розвернулись i пiш- ли. Але за декiлька днiв вiзи у нас були. Завдяки органiзацiйному хисту панi Оксани. В другому випадку старезний, мабуть списаний на металобрухт декiлька разiв, рейсовий ЛАЗ, який вiз нас до Косова з численними зупинка- ми на ремонт, не доїжджаючи Iвано-Франкiвська остаточно заглох. Липень, спека, розплавлений асфальт... Ми думали, що цей рейс не закiнчи- ться нiколи. Але на противагу iншим пасажирам, якi скандалили, панiкували, панi Оксана трима- лася фiлософськи i як могла розряджала гарячу (в прямому й переносному значеннi) атмосферу всерединi дуже рiзношерстої групи людей. В кiн- цi кiнцiв ми таки доїхали до Косова. Вiдпочили. А зранку виголошували нашi доповiдi. Скiльки ще рiзних ситуацiй i серйозних, i кур- йозних можна згадати, але зупинилася на цих, бо вони показовi. По-перше тим, що для панi Окса- ни однаково важливо нести свою думку у Київ, Харкiв,Чернiвцi, Одесу, за кордон, чи у Дрого- бич, Косiв, Опiшне... А, по-друге, в обох ситу- ацiях вона своєю поведiнкою давала приклад, як має себе поводити мудра й iнтелiгентна особа. Мудрiсть й iнтелiгентнiсть ученої Оксани Са- пеляк не раз рятували її за досить непростих обставин. Вже стали легендарними у нашому вiддiлi розповiдi про виступи панi Оксани та на- шого колеги пана Романа Кiся на конференцiях ГАЛИНА ВИНОГРАДСЬКА. “Промов до мене... 515 у Харковi та Одесi на початку 1990-их. Адже теми, якi вони пiднiмали тодi у тому середовищi були просто вибухонебезпечними: ОУН-УПА та нацiональна свiдомiсть. Свої доповiдi нашi коле- ги виголошували українською мовою. Як тепер з гумором згадує панi Оксана, вiд побиття їх вря- тували її iнтелiгентна жiночнiсть та шалена тер- мiнологiя пана Кiся. Одним з перших наших спiльних з панi Ок- саною виїздiв був Мiжнародний науковий семi- нар “Кайндлiвськi читання” (Чернiвецький на- цiональний унiверситет iменi Юрiя Федьковича, кафедра етнологiї, античної та середньовiчної iс- торiї. 22–23 травня 2004 р.) у Чернiвцях, де во- на мала доповiдь “Елементи народної релiгiйнос- тi в сiмейних обрядах аргентинцiв українського походження”1, яка просто здiйснила фурор серед учасникiв конференцiї. Дехто з наших київських колег по декiлька разiв перепитував панi Окса- ну, чи справдi вона була в Аргентинi, i як це їй вдалося! I загалом нашi доповiдi були на висотi, з чого ми були страшенно гордi за нашу Львiв- ську етнографiчну школу i за те, що ми гiдно її репрезентували. Вiдгукнувшись на особистi запрошення ко- лег iз Дрогобича ми з панi Оксаною неодно- разово брали участь у Всеукраїнськiй науково- практичнiй конференцiї “Етнос. Культура. На- цiя” (Дрогобицький державний педагогiчний унi- верситет iменi Iвана Франка, кафедра культуро- логiї та українознавства. 2004, 2006, 2008)2. I як виявилося, присутнiсть Оксани Сапеляк як фахiвця-етнолога з великим досвiдом публiчних 1Сапеляк О.А. Елементи народної релiгiйности в сi- мейних обрядах аргентiнцiв українського походження // Р.Ф.Кайндль i українська iсторична наука / Матерiали мiжнародного наукового семiнару “Кайндлiвськi читання”.– Чернiвцi, 22–23 травня 2004.– Вижниця: Черемош, 2004.– С. 256–263. 2Сапеляк О.А. Українськi етнiчнi групи в середо- вищах бiльших етносiв (на базi дослiдження українсь- кої спiльноти в Аргентiнi) // Етнос. Культура. Нацiя / Збiрник наукових праць за матерiалами Всеукраїнської науково-практичної конференцiї.– Вип. IV.– Дрогобич: Ко- ло, 2004.– С. 165–176; Сапеляк О.А. Нацiональна iдея – напрям розвитку української держави // Етнос. Культура. Нацiя / Збiрник наукових праць за матерiалами Всеукра- їнської науково-практичної конференцiї.– Вип. IV.– Дро- гобич: Коло, 2006.– С. 89–98; Сапеляк О.А. Взаємовiд- носини мiж українцями i поляками в Аргентинi (провiн- цiя Мiсiонес) // Молодь i ринок. Щомiсячний педагогiч- ний журнал.– № 11 (46) листопад 2008.– Спецвипуск за матерiалами Всеукраїнської науково-практичної конферен- цiї “Етнос. Культура. Нацiя”.– 14–15 листопада 2008 р.– С. 69–72. О.Сапеляк i Г.Виноградська. Зелена Гура. 2007. О.Сапеляк, М.Сополига, Т.Файник. Зелена Гура. 2007. Г.Виноградська, О.Кровицька, О.Сапеляк. Зелена Гу- ра. 2007. 516 5-6’2010 Народознавчi Зошити дискусiй була просто необхiдною. Адже саме там розгорялися дискусiї iз засадничих питань ук- раїнської етнологiї, зокрема наукової термiнологiї нашої науки. Однiєю з найгарячiших була дис- кусiя довкола доповiдi київської колеги Тамари Усатенко3. Доповiдачка обстоювала застосування термiну “українознавство”, вкладаючи у це по- няття змiст, який усталено закрiпився за термi- нами “народознавство” та “етнологiя”. Багато хто з присутнiх не наважився заперечувати столичнiй гостi, адже поринути в тонкощi термiнологiї не кожному до снаги. Для цього необхiдно мати сер- йозну теоретичну пiдготовку. Оксана Сапеляк на високому фаховому рiвнi подала приклад обстою- вання своєї позицiї незалежно вiд опiнiї опонента. В кiнцi дискусiї практично всi присутнi погоди- лися з аргументами панi Оксани. О.Сапеляк i Г.Горинь з учасниками конференцiї в Опi- шному. 2006. Таку просвiтницьку мiсiю панi Оксана вико- нує всюди, де вона присутня. I завжди тонко вiдчуває, де саме i коли саме треба зробити не- обхiдний акцент. Так було i в травнi 2006 р. в Опiшному на Полтавщинi (Нацiональний музей- заповiдник українського гончарства в Опiшному, Iнститут керамологiї – вiддiлення Iнституту наро- дознавства НАН України). 3Усатенко Т. Українознавство в наукових вимiрах: кла- сичному, некласичному, постнекласичному типах науки // Етнос. Культура. Нацiя / Збiрник наукових праць за ма- терiалами Всеукраїнської науково-практичної конференцiї.– Вип. IV.– Дрогобич: Коло, 2004.– С. 191–198. З учасниками конференцiї в Опiшному. 2006. Спогади про цю поїдку є особливо щемними, адже це була остання далека подорож нашої не- забутньої колеги Ганни Горинь, близької подру- ги панi Оксани. Наша львiвська делегацiя була досить представницькою (Ганна Горинь, Оксана Сапеляк, Надiя Боренько, Романа Мотиль, Агнiя Колупаєва, Галина Виноградська), але саме Ган- на Йосипiвна й Оксана Адамiвна були в центрi уваги учасникiв конференцiї. Адже це вони за- дали оптимiстичний тон Всеукраїнськiй науково- практичнiй конференцiї, яка вже самою своєю назвою “Криза традицiйних осередкiв народного мистецтва України: трансгресiя “мистецтва сутiн- кiв” як виклик нацiональнiй iдентичностi” нала- штовувала на песимiстичне сприйняття дiйсностi. Ганна Йосипiвна – своєю блискучою доповiддю “Народнi традицiї в урбанiзованому середовищi” на пленарному засiданнi, а панi Оксана продов- женням цiєї теми в доповiдi “Iнновацiя як атри- бут традицiї” на засiданнi секцiї. А що робилося потiм у кулуарах! I господарi, i гостi, особливо молодь зi сходу i пiвдня України, всi хотiли по- спiлкуватися з львiвськими корифеями українсь- кої етнографiї. I погоджувалися з ними, що далеко не все так погано у нас в українському мистецтвi i загалом в українськiй дiйсностi. У нарисi-спогадi про Ганну Горинь4 я вже зга- дувала про Пiсню, як невiд’ємну складову наших експедицiй, конференцiй, рiзного роду святкувань у рiднiй установi. I пiд час поїздки з Опiшного її величнiсть Пiсня зробила диво – панi Оксана заспiвала з нами пiсля свого тривалого сумного мовчання. Її оксамитовий альт гармонiйно вплiвся у наше з Ганною Горинь i Надiєю Боренько трiо, перетворивши його у квартет. Як натхненно нам 4Виноградська Г. “Йшли корови iз дiброви...” // Наро- дознавчi Зошити.– 2008.– № 3–4.– С. 429–432. ГАЛИНА ВИНОГРАДСЬКА. “Промов до мене... 517 спiвалося! Козацькi, стрiлецькi, побутовi, лiричнi, авторськi романси, класика української естради i все-все, що можна було згадати, все було пере- спiване нами у тiй тривалiй дорозi з Полтавщини до Львова. З учасниками конференцiї. Дрогобич. 2006. В.Дротенко, О.Сапеляк, Г.Виноградська. Дрогобич. 2006. Як унiверсальна мова, українська пiсня дещо несподiвано допомогла згладити деякi гострi кути пiсля дискусiй щодо належностi чи неналежностi до українського народу етнографiчних груп лем- кiв i русинiв пiд час Мiжнародної наукової кон- ференцiї “Лемки, Бойки, Русини: минуле, сього- днi, майбутнє” у вереснi 2007 р. у Зеленiй Гурi (Instytut Politologii i Neofilologii Uniwersytetu Zi- elonogórskiego). А було це так. Пiд час виголоше- ння доповiдi проф. Петер Шворц5 зi Словачини висловив думку щодо русинiв, як окремого наро- ду, а проф. Юрiй Макар6 з Чернiвцiв охарак- 5Švorc Peter. Mikolaj Beskid i wplyw rusinskiej reprezentacji politychnej na sytuacje Rusinów w miȩdzywojennej Czehoslowacji.– S. 341-357. 6Makar Jurij. Do problemu jedności narodu ukraińskiego теризував культуру лемкiв як окрему, вiдмiнну вiд української. Доповiдi iнших учасникiв, зокре- ма Богдана Галчака7 з Зеленої Гури, Мирослава Сополиги8 зi Словаччини, Ольги Кровицької9 зi Львова та iнших доводили протилежне ґрунтов- ними науковими фактами. I хоча доповiдь Окса- ни Сапеляк10 стосувалася тематики iсторiографiї Бойкiвщини, однак в дискусiї пiд час обговорен- ня виголошеного вона проявила себе найактивнi- шим i одним з найаргументованiших дискутантiв. Загалом, кожен з нашої досить представниць- кої львiвської делегацiї (Оксана Сапеляк, Оль- га Кровицька, Тетяна Файник, Стефанiя Гвозде- вич, Микола Балагутрак, Галина Виноградська) внiс свою частку аргументiв на обстоювання ук- раїнськостi лемкiв i русинiв. А коли пiд час уро- чистої вечерi ми пiдхопили iнiцiативу господарiв i зазвучали всiм вiдомi загальноукраїнськi пiснi (“Ой чий то кiнь стоїть”, “Ой у вишневому са- ду”, “Їхав, їхав козак мiстом” та багато iнших), виникла кумедна ситуацiя: господарi зi здивуван- ням запитували нас, звiдки ми знаємо стiльки лемкiвських пiсень! I отримали наочну iлюстра- цiю приналежностi лемкiвської пiсенної культури до української. Можна ще i ще пригадувати нашi з панi Ок- саною конференцiї, семiнари, тренiнги. Але най- головнiше, чого навчила i навчає своїм прикла- дом наша Колега – це серйозне i вiдповiдальне ставлення до кожної справи, до кожної своєї дiї, кожного слова, написаного чи промовленого. Бо до всього, що робить Оксана Сапеляк, вона ста- виться як до чогось дуже важливого i необхiд- ного саме в цей момент. Тому i не шкодує нi свого часу, нi сил, нi здоров’я, а робить все щоб українське слово, думка українського вченого бу- ла присутня всюди, де це можливо i необхiдно. Бо як свiдчить наш конференцiйний досвiд, особиста присутнiсть вченого, науковця набагато пiдвищує ефективнiсть його слова. Як сказав хтось з муд- рих: “Промов до мене, щоб я тебе побачив”. (kwestia Bojków, HucuÃlów, ÃLemków, Rusinów).– S. 71-79. 7Halczak Bohdan. Jakiej narodowości sa̧ Lemkowie?– S. 41-57. 8Sopoliga Miroslaw. Z problematyki etnogenezy ukraińskiej mniejszosci na SÃlowacji.– S. 99-115. 9Krowycka Olga. ÃLemkowskie zabytki piśmiennictwa XVI- XVII w. na tle historii jȩzyka ukraińskiego.– S. 465-473. 10Sapelak Oksana. Bojkowszyzna w badaniah Towarzystwa Naukowego im. Tarasa Szewczenki // ÃLemkowie, Bojkowie, Rusini – historia, w spóÃlszsność, kultura matersalna I duchowa.– Legnica; Zielona Góra, 2007.– S. 481-491.

Схожі ресурси