Електромашинобудування в Україні в контексті індустріалізаційних процесів як предмет історичних досліджень

У даній роботі електромашинобудування в Україні в контексті індустріалізаційних процесів визначається як предмет історичних досліджень. Проводиться його позиціонування стосовно об’єкту, окреслюються галузеві, хронологічні та територіальні межі....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Аннєнков, І.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2012
Назва видання:	Питання історії науки і техніки
Теми:	Проблеми методології
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77595
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Електромашинобудування в Україні в контексті індустріалізаційних процесів як предмет історичних досліджень / І.О. Аннєнков // Питання історії науки і техніки. — 2012. — № 4. — С. 2-10. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77595
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-775952015-03-03T03:01:56Z Електромашинобудування в Україні в контексті індустріалізаційних процесів як предмет історичних досліджень Аннєнков, І.О. Проблеми методології У даній роботі електромашинобудування в Україні в контексті індустріалізаційних процесів визначається як предмет історичних досліджень. Проводиться його позиціонування стосовно об’єкту, окреслюються галузеві, хронологічні та територіальні межі. В данной работе электромашиностроение в Украине в контексте индустриализационных процессов определяется как предмет исторических исследований. Проводится его позиционирование относительно объекта, очерчиваются отраслевые, хронологические и территориальные рамки. In this paper, electrical machinery in Ukraine is defined as a matter of historical research in the context of industrialization processes. Carried out its positioning relative to the object. The chronological, industry and spatial scopes are outlined. 2012 Article Електромашинобудування в Україні в контексті індустріалізаційних процесів як предмет історичних досліджень / І.О. Аннєнков // Питання історії науки і техніки. — 2012. — № 4. — С. 2-10. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77595 621.3(09) uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблеми методології Проблеми методології
spellingShingle	Проблеми методології Проблеми методології Аннєнков, І.О. Електромашинобудування в Україні в контексті індустріалізаційних процесів як предмет історичних досліджень Питання історії науки і техніки
description	У даній роботі електромашинобудування в Україні в контексті індустріалізаційних процесів визначається як предмет історичних досліджень. Проводиться його позиціонування стосовно об’єкту, окреслюються галузеві, хронологічні та територіальні межі.
format	Article
author	Аннєнков, І.О.
author_facet	Аннєнков, І.О.
author_sort	Аннєнков, І.О.
title	Електромашинобудування в Україні в контексті індустріалізаційних процесів як предмет історичних досліджень
title_short	Електромашинобудування в Україні в контексті індустріалізаційних процесів як предмет історичних досліджень
title_full	Електромашинобудування в Україні в контексті індустріалізаційних процесів як предмет історичних досліджень
title_fullStr	Електромашинобудування в Україні в контексті індустріалізаційних процесів як предмет історичних досліджень
title_full_unstemmed	Електромашинобудування в Україні в контексті індустріалізаційних процесів як предмет історичних досліджень
title_sort	електромашинобудування в україні в контексті індустріалізаційних процесів як предмет історичних досліджень
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2012
topic_facet	Проблеми методології
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77595
citation_txt	Електромашинобудування в Україні в контексті індустріалізаційних процесів як предмет історичних досліджень / І.О. Аннєнков // Питання історії науки і техніки. — 2012. — № 4. — С. 2-10. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT annênkovío elektromašinobuduvannâvukraínívkontekstííndustríalízacíjnihprocesívâkpredmetístoričnihdoslídženʹ
first_indexed	2025-07-06T01:49:14Z
last_indexed	2025-07-06T01:49:14Z
_version_	1836860367207137280
fulltext	ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2012 № 4 2 УДК 621.3(09) ЕЛЕКТРОМАШИНОБУДУВАННЯ В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ЯК ПРЕДМЕТ ІСТОРИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ Аннєнков І. О., канд. іст. наук (НТУ „Харківський політехнічний інститут”) У даній роботі електромашинобудування в Україні в контексті індустріаліза- ційних процесів визначається як предмет історичних досліджень. Проводиться його позиціонування стосовно об’єкту, окреслюються галузеві, хронологічні та терито- ріальні межі. Електричні машини на сьогодні є невід’ємною складовою не тільки промисловості та енергетичного ком- плексу, а й сільського господарства, оборонного сектору, будівництва, транспорту, зв’язку тощо. Тобто у су- часному світі без них не- можливе функціонування жодної з галузей людської діяльності, у тому числі – комфортний побут люди- ни. Сфера виробництва електричних машин стала одним з ключових проми- слових секторів, від ефек- тивності роботи якого без- посередньо залежить роз- виток усіх інших сфер дія- льності суспільства. Отже вивчення розвитку електромашинобу- дування в Україні в контексті вияв- лення тих закономірностей, що дозво- лять зробити цей процес більш керо- ваним і прогнозованим, набуває без- заперечної актуальності. У вказаному аспекті доволі ціка- вим є період проходження індустріалі- заційних процесів в Україні. Саме в цей час було закладено ті тенденції розвитку галузі, що отримали своє продовження на етапі науково- технічної революції в УРСР та визна- чили певні напрями руху незалежної України до постіндустріального сус- пільства. Усебічне вивчення наведеної проблематики з науково-історичної точки зору перетворює електромаши- нобудування в Україні на означеному етапі на предмет історичного дослідження. Таким чином, науково-методологічна сут- ність піднятого питання при проведенні історичного до- слідження полягає в тому, що електромашинобудуван- ня в Україні виступає част- ковим проявом певного явища (об’єкту) і характери- зується відповідними пара- метричними даними. Вста- новлення останніх є нагаль- ною потребою будь-якої наукової ро- боти, оскільки від позиціонування предмета по відношенню до об’єкту залежить побудова всієї методики на- укового дослідження. Вивчення історіографічних дже- рел стосовно електромашинобудуван- ня в Україні в контексті індустріаліза- ційних процесів свідчить про відсут- ність у сучасній історіографії дослі- джень щодо окреслення теми як пред- мету історичного дослідження. У пра- цях С. Я. Розенфельда і К. І. Клименка ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2012 № 4 3 [1] та П. П. Успасського [2] електро- машинобудування в Україні згадуєть- ся епізодично, а його розвиток в обра- них хронологічних межах розгляда- ється як елемент розвитку машинобу- дівного комплексу Російської імперії, а пізніше – СРСР. У такому ж кон- тексті, але із значно вужчою хроноло- гією (лише радянський період) та у менших обсягах згадується українське електромашинобудування в моногра- фіях М. М. Макеєнка [3] та Д. М. Берковича [4]. Більше уваги електромашинобудуванню в Україні в той же період, що й у попередніх пра- цях, приділено в дослідженнях О. Й. Куюна і В. Д. Гаврилова [5] та Ф. М. Мартинюка [6], проте контекст розгляду галузі змінюється лише в бік машинобудування УСРР як складової господарського комплексу Радянсько- го Союзу. Цікавим є позиціонування електромашинобудування в цілому наприкінці ХІХ ст. – початку ХХ ст., надане в монографії В. С. Вигинсь- кого та В. Ф. Хотеєнкова [7]. І хоча в даній праці електромашинобудування розглядається в світовому вимірі, від- несення його авторами до енергетики виступає оригінальним підходом, який має певне обґрунтування. Справа в тому, що в другій половині ХІХ ст. електромашинобудування, у дійсності, сприймалося науковим співтоварист- вом і суспільством як невід’ємна час- тина енергетики, оскільки, насампе- ред, пов’язувалося із виробництвом електроенергії. Про це неодноразово згадується на сторінках монографії М. А. Шателена [8]. Але сам М. А. Шателен розглядає електрома- шинобудування як складову електро- техніки. З тих же позицій електрома- шинобудування розглядається в дисер- таційному дослідженні О. Є. Твери- тникової [9], яка вивчала певні аспекти розвитку електротехніки в Україні практично в тих же хронологічних ме- жах, що окреслені даною статтею. Проте тут, як і у всіх перелічених нау- кових працях, не міститься будь-яких методологічних визначень щодо елект- ромашинобудування як предмету істо- ричних досліджень. Наведений історіографічний ана- ліз свідчить про те, що на сьогодні в українській історичній науці відсутня однозначне уявлення стосовно пред- метного позиціонування електрома- шинобудування в процесі науково- технічного розвитку. Принаймні, у су- часній історії науки і техніки сформу- валося три погляди на електромаши- нобудування як на частковий прояв процесів розвитку: а) машинобуду- вання, б) електротехніки і в) електро- енергетики. Також неконкретною є галузева характеристика електрома- шинобудування. Тобто, під електро- машинобудуванням розуміються як індустрія виробництва електричних машин зокрема, так і разом з відпові- дною науковою сферою. Причому но- менклатурні межі електротехнічних засобів, за якими дослідники встанов- люють галузеву приналежність виро- бників, розробників та вчених у сфері теорії електричних машин, визнача- ються достатньо довільно. Більш уз- годженими у вітчизняних істориків є хронологічні та територіальні харак- теристики предмету дослідження, хо- ча й тут можна спостерігати певні ро- збіжності, обумовлені різним сприй- няттям об’єкту. Так, якщо початкова дата розгляду електромашинобуду- вання в Україні у всіх дослідників збі- гається на кінці ХІХ ст., то кінцева коливається від початку 1940-х до се- редини 1950-х років. У визначенні те- риторіальної характеристики предме- ту всі науковці напрочуд солідарно обмежуються тією часткою українсь- ких теренів, які послідовно входили ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2012 № 4 4 до складу Російської імперії – УСРР – УРСР – України, мимохідь згадуючи про окремі профільні проблеми на За- хідноукраїнських землях, що є доволі дискусійним. Таким чином, у сучасній україн- ській історії науки і техніки електро- машинобудування в Україні як пред- мет історичного дослідження залиша- ється остаточно не виявленим як по причині відсутності постановки тако- го завдання в проведених відповідних дослідженнях, так і внаслідок загаль- них методологічних розбіжностей у підходах до його оцінки. Між тим, не- визначеність предмету дослідження не дозволяє отримувати результати нау- кової роботи, які характеризувалися б об’єктивністю, відтворюваністю, до- казовістю і точністю [10, с. 62]. Отже, виходячи з указаної на початку статті потреби в дослідженні електромаши- нобудування в Україні в контексті ін- дустріалізаційних процесів, встанов- лення цієї теми як предмету історич- ного дослідження є конче актуальним. Саме це питання й стоїть на меті даної наукової роботи. Досягти її можливо завдяки вирішенню завдань з позиціо- нування предмету дослідження стосо- вно відповідного об’єкту та визначен- ня граничних параметрів об’єкту за його галузевими, просторовими та ча- совими характеристиками. Слід зауважити, що причини сьо- годенної розбіжності в оцінці об’єктовій приналежності електрома- шинобудування в цілому лежать, на- самперед, у семантичній площині. Так, слово “електромашинобудуван- ня” можливо трактувати і як процес створення електричних машин, і як ві- дповідний сектор машинобудівної промисловості. Звідти, вивчення істо- рії електромашинобудування в кон- тексті розвитку конструкцій електри- чних машин вважається вивченням часткового прояву загального розвит- ку електротехніки. Дослідження істо- рії електромашинобудування з точки зору економіки і організації виробни- цтва – дослідженням часткового про- яву загального процесу промислового розвитку. Між тим, у останньому ва- ріанті методологічно більш вірно роз- глядати як предмет дослідження не електромашинобудування, а промис- ловість з виробництва електричних машин (електромашинобудівну про- мисловість). Тим самим за рахунок семантичної конкретизації суб’єкт до- сягається конкретизація його об’єктової приналежності, що визна- чально впливає на формування мето- дологічних підходів до дослідження в цілому, а через це – на рівень склад- ності можливих до рішення завдань та, відповідно, характер отриманих результатів. Таким чином, позиціону- вання предмету дослідження відносно об’єкту прямо пов’язане із ступенем фундаментальності передбачуваної наукової праці, а отже – з концепцією її мети. У нашому випадку, електрома- шинобудування виступає одним з сег- ментів техносфери або певним секто- ром соціально-технічної діяльності, у якому (за Л. О. Гріффеном) поєдну- ються матеріальна та ідеальна складо- ві суспільної праці на конкретному профільному напрямі науково- технічного розвитку [11, с. 73, 76]. Це за своїм сенсом значно змістовніше, ніж виготовлення електричних машин, оскільки окрім вивчення стану товар- ного виробництва передбачає дослі- дження відповідних ідей, теорій і кон- цепцій та їх впливу на загальну ходу науково-технічного розвитку в Украї- ні. Тобто, при розгляді електромаши- нобудівної галузі як предмету істори- чного дослідження процесу промис- лового розвитку ми маємо справу із ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2012 № 4 5 вивченням окремих наслідків науково- технічного прогресу. Саме – із власти- вістю явища науково-технічної діяль- ності не тільки пізнавати навколишній світ, а й продукувати знання, спрямо- вані на матеріалізацію отриманої ін- формації. При позиціонуванні ж елек- тромашинобудування предметом істо- ричного дослідження процесу розвит- ку певної галузі технічних знань ми вже вивчаємо окремі причини (рушій- ні сили) науково-технічного прогресу – часткові прояви явища науково- технічної діяльності. Обравши за концепцію мети до- слідження вивчати електромашинобу- дування як сферу соціально-технічної діяльності українського суспільства, спрямованої на досягнення науково- технічного прогресу, ми автоматично позиціонуємо його предметом дослі- дження розвитку відповідних науково- технічних знань в Україні. Галузевий профіль цих знань визначається вихо- дячи з сучасного усвідомлення понят- тя “електричні машини”, генеалогії останніх та профільної приналежності фундаментальних наукових дисцип- лін, що є основоположною базою по- точного науково-технічного розвитку предмету дослідження. Найбільш повно сьогодні на по- страдянському просторі поняття “еле- ктрична машина” визначено у Великій радянській енциклопедії. Згідно цього видання електричною є машина, яка “…служить для перетворення механі- чної енергії в електричну та електрич- ної у механічну, а також електричної в електричну ж, що відрізняється за на- пругою, родом струму, частотою та іншими параметрами…” [12, с. 35]. Поява електричних машин, як переко- нливо доводить Б. Боданіс у своїй книзі [13], напряму пов’язана з фун- даментальними роботами в галузі еле- ктрики плеяди видатних фізиків світу кінця XVIII ст. – першої половини ХІХ ст. Їх досягнення були покладені в основу досліджень вчених- електротехніків другої половини ХІХ ст., за результатами яких стало можливим використовувати електрич- ну енергію для практичних цілей, у тому числі шляхом її перетворення в механічну [8, с. 20]. На сьогодні елек- тротехнічні дисципліни є базовими в підготовці фахівців для електромаши- нобудівної сфери на всіх рівнях – ро- бітничому, технічному та науковому. Наукові положення електротехніки служать основою проектування елект- ричних машин та зумовлюють поря- док застосування останніх. Усе наве- дене дозволяє нам вважати електро- машинобудування частковим проявом розвитку електротехніки, і в історич- ному плані їх відповідно співвідноси- ти як предмет та об’єкт історичного дослідження. Обране позиціонування електро- машинобудування стосовно об’єкту визначає й галузеві рамки предмету дослідження. Так, будучи складовою частиною електротехніки, електрома- шинобудування включає в себе: нау- ковий сектор з продукування профі- льних електротехнічних знань; галузь машинобудування з випуску відповід- них електротехнічних виробів; певний сегмент системи освіти електротехні- чного фаху та загальну сферу спожи- вання електротехнічних виробів. Між тим, якщо межі промислових галузей в історичних дослідженнях достатньо повно визначені в роботі І. О. Аннєнкова та Н. Г. Аннєнкової [14], то освітні, наукові та споживчі характеристики на сьогодні методоло- гічно окреслюються досить нечітко. У нашому випадку під науковим сектором електромашинобудування слід вважати ті наукові колективи не- промислових організацій, що здійс- ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2012 № 4 6 нювали свої дослідження в сфері еле- ктротехніки з метою створення теоре- тичних засад розробки і виробництва електричних машин та їх складових поза науково-виробничою коопераці- єю. Тобто, під це визначення підпада- ють підрозділи академічної та вишів- ської науки, які проводили відповідні фундаментальні і прикладні дослі- дження згідно власних планів і влас- ного бачення перспектив розвитку електротехніки, а не за замовленням виробничників. При цьому для оцінки можливості включення тих чи інших наукових колективів до наукового по- тенціалу електромашинобудування визначальним є не матеріалізована ре- зультативність досліджень, а їх спря- мованість. Отже, для зарахування пе- вного наукового підрозділу непромис- лової організації до наукового потен- ціалу електромашинобудування не обов’язково, щоб його дослідження завершалися створенням зразка елект- ричної машини, у якому були б вико- ристані результати роботи цього під- розділу. Достатньо того, щоб на під- ставі відповідних розробок визначали- ся концепція, теоретичні засади або напрями розвитку електромашинобу- дування. Поряд з тим, до наукової сфери електромашинобудування мож- на віднести своїми розробками й не електротехнічні наукові колективи, які в спектрі своїх наукових тематик вели спеціалізовані дослідження, що безпо- середньо впливали на розвиток елект- ромашинобудування. Такими спеціа- лізованими дослідженнями слід вва- жати, наприклад, роботи з питань фі- зики деталей електричних машин, хі- мії ізоляційних матеріалів, систем управління електромашинами. Аналогічно до наукових характе- ристик галузевих меж електромаши- нобудування як предмету досліджен- ня, слід відносити й освітні. Так, не викликає сумніву, що ступень розпо- всюдження електричних машин зумо- влюється не тільки фаховою кваліфі- кацією робітників і спеціалістів у сфе- рі електромашинобудування, яка ви- мірюється їх здатністю створювати якісні та надійні технічні вироби у ві- дповідності поточним досягненням теоретичної електротехніки. Не мен- шою (якщо не більшою) мірою на те- мпи та обсяги розповсюдження елект- ричних машин впливає електротехні- чна обізнаність суспільства, почерп- нута з системи технічної освіти. Рі- вень підготовки за досліджуваним профілем робітників та спеціалістів не електромашинобудівної сфери визна- чає здатність суспільства використо- вувати розроблені електричні машини та пропонувати електротехнікам нові напрями можливого застосування еле- ктромашин. Отже до освітньої харак- теристики електромашинобудування можна віднести не тільки систему під- готовки кадрів для профільної галузі, а й викладання відповідних електро- технічних знань у загальній системі технічної освіти. Поряд із електротехнічною обі- знаністю суспільства на процес розви- тку електромашинобудування впливає ще один об’єктивний чинник – спо- живче середовище. Органічно пов’язане із станом електротехнічної освіти воно, тим не менше, має дещо інші корені свого утворення. Насам- перед причиною зародження та фор- мування відповідної споживчої сфери виступає економічна доцільність за- стосування електричних машин. На- вряд чи у суспільстві, де в економіці домінує аграрна складова та відсутні передумови для розвитку промисло- вості, продукція електромашинобуду- вання стане затребуваною в тих же обсягах, що в індустріальному, навіть за обов’язкової розповсюдженості ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2012 № 4 7 електротехнічної просвіти. Хоча й са- мо розповсюдження електротехнічних знань у доіндустріальному суспільстві є недоцільним у своїй обов’язковості. Таким чином, споживче середовище формується за рахунок досягнень нау- ково-технічного прогресу, що розши- рюють межі використання природно- енергетичних ресурсів та досягнень суспільно-економічного прогресу, які роблять це використання необхідним. Причому обидва прогреси є взаємови- значальними. У нашому випадку спо- живче середовище електромашинобу- дування сформувалося під впливом досягнень Новітньої революції у при- родознавстві, які дозволили знайти шляхи і способи практичного викори- стання електричної енергії. З іншого боку, розпочата наприкінці ХІХ ст. ін- дустріалізація суспільства, зумовлена, у тому числі, загальною ходою науко- во-технічного розвитку, зробила необ- хідним це використання, ставши ру- шійною силою процесу електрифікації промислово-господарського комплек- су. Останній безпосередньо вплинув на розширення попиту на електротех- нічну продукцію, до розряду якої від- носиться й електромашинобудівна. Усе це надає нам підстави при істори- чному вивченні електромашинобуду- вання враховувати як один з парамет- рів його розвитку споживче середо- вище відповідної техніки і знань, ана- ліз стану якого дозволяє надавати оці- нку відповідності потенціалу предме- ту дослідження суспільним потребам, а отже – характеризувати цей потенці- ал з максимальною об’єктивністю. Проте процес індустріалізації у різних країнах розвивався по-різному. В Україні, як доведено в праці Л. Г. Мельніка [15], індустріалізацій- ний напрям руху остаточно встанови- вся наприкінці ХІХ ст. і тривав до се- редини 1950-х років, коли він пере- йшов до фази науково-технічної рево- люції (НТР). Але зазначимо, що нау- ково-технічний прогрес здійснюється шляхом поступового переходу суспі- льства з одного етапу науково- технічного розвитку до іншого, без чі- ткого розмежування фаз у хронологі- чному порядку. Це означає, що під час зміни етапів науково-технічного роз- витку одночасно співіснують як попе- редня його фаза, так і наступна. Тобто, у першій половині 1950-хроків, які ві- дносяться більшістю істориків науки і техніки до завершального етапу інду- стріалізації, останньої в Україні в “чи- стому” вигляді вже не існувало. На користь цього ствердження свідчить інтенсивна і результативна робота української науки та промисловості в галузі інформатики та електроніки кі- нця 1940-х років. Отже, наприкінці 1940-х – у першій половині 1950-х ро- ків українське суспільство вже було індустріальним і розпочало перехід до фази НТР, що не дозволяє розглядати електромашинобудування в республі- ці в цей час у контексті індустріаліза- ційних процесів. В означеному контексті також неможливо розглядати електромаши- нобудування в Україні під час Великої Вітчизняної війни, оскільки внаслідок окупації всієї території процес індуст- ріалізації на її тренах був практично призупинений. Замість нього відбува- вся процес поновлення роботи тих пі- дприємств, чия евакуація за різних причин не вдалася. Аналогічний за своєю суттю був процес налагодження роботи евакуйованих підприємств у радянському тилу, а також процес ві- дновлення народного господарства на звільнених територіях. Під час І Світової та громадянської війн інду- стріалізаційні процеси в Україні також призупинялися, але з абсолютно від- мінним від попередньо розглянутого ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2012 № 4 8 періоду характером призупинення. По-перше, у ході І Світової війни те- риторія України не була окупована повністю жодною з воюючих сторін. На не окупованих територіях індуст- ріалізаційні процеси тривали. По- друге, під час громадянської війни ос- новні фонди промислових підпри- ємств не зазнали значних руйнувань. Післявоєнне відновлення, у даному випадку, означало відновлення індус- тріалізаційних процесів, тоді як після Великої Вітчизняної війни відновлен- ня промисловості відбувалося в бук- вальному сенсі, але вже індустріаль- ним суспільством. Отже ми можемо стверджувати, що індустріалізаційні процеси, як процеси переходу суспі- льства до індустріального рівня свого розвитку, на переважній більшості те- риторії України завершилися до поча- тку Великої Вітчизняної війни. Остання призупинила індустріальний розвиток української громади, але вже як процес розширення ступеню індус- тріалізованості індустріального суспі- льства. І Світова та громадянська вій- ни ж призупиняли індустріалізаційні процеси саме як процеси переходу українського суспільства на індустріа- льний рівень розвитку. Причому, під час революційних подій 1917–1921 рр. на більшій частині території України змінилася й форма цього переходу з капіталістичної на соціалістичну. Та- ким чином, розглядаючи електрома- шинобудування в Україні в контексті індустріалізаційних процесів як пред- мет історичного дослідження ми вста- новлюємо його хронологічні межі з кі- нця ХІХ с. до червня 1941 р., включно з періодами визвольних змагань, рево- люційних подій та І Світової війни. Власне до Великої Вітчизняної війни унаслідок зовнішньополітичних дій радянського уряду (до серпня 1940 р.) територія УРСР максимально наблизилася до сучасної, а більшість населення українських тренів сконце- нтрувалося в єдиному державному утворенні і знаходилося під впливом загального індустріалізаційного про- цесу. Проте громади на всіх територі- ях, що стали складовими Української РСР, до моменту об’єднання отримали різний ступень і характер індустріалі- зованості – у залежності від обраних шляхів проведення індустріалізації у їх колишніх метрополіях у цілому і на українських землях зокрема. Це не могло не вплинути на стан електро- машинобудування України, урахову- ючи більш ніж 20 %-й приріст насе- лення з відмінним від радянського світоглядом, ступенем загальної гра- мотності та рівнем розвитку відповід- ної промисловості, науки та освіти. Отже, досліджуючи електромашино- будування в Україні в контексті індус- тріалізаційних процесів ми не можемо територіально обмежуватися лише ко- рдонами УСРР. У полі історичного вивчення поставленого питання пови- нні опинитися всі українські землі, які на сучасний момент уходять до Укра- їни, включно з тими, що опинилися в її складі після 1945 р. Стан електромашинобудування на останніх, безумовно, не міг доко- рінно змінити шлях розвитку галузі в Україні в повоєнні роки, але на регі- ональному рівні вплив возз’єднаної громади на ходу радянського способу індустріалізації був суттєвим. Закон- сервований під час ІІ Світової війни процес індустріалізації Закарпаття відтворився по приєднанню цієї тери- торії до УРСР. Але, у той же час, на решті Західноукраїнських земель ін- дустріалізаційні процеси до Великої Вітчизняної війни також не були ос- таточно завершені, хоча й зазнали ві- дповідної радянської трансформації. Таким чином, наприкінці 1940-х ро- ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2012 № 4 9 ків в Україні утворилася ситуація, коли близька 80 % її суспільства вже розпочало перехід до фази НТР, а ін- ші 20 %. – ще знаходилися на завер- шальній стадії соціалістичної індуст- ріалізації. Причому десята частина з цих 20 % повинна була перебудува- тися під радянській індустріальний устрій у три – чотири рази швидшим темпами, ніж це відбувалося на решті територій Західної України. Урахо- вуючи те, що радянський спосіб інду- стріалізації суспільства передбачав, насамперед, випереджаючий розви- ток промисловості та її наукового за- безпечення, цілком справедливо вва- жати ступень індустріалізованості суспільства на Закарпатті до вхо- дження до складу УРСР, а також рі- вень розвитку тут електротехніки в цей період, якщо не визначальними, то достатньо впливовими на розвиток електромашинобудування на захід- ноукраїнських землях наприкінці 1940-х років. Відповідно, ці моменти, хоча й у меншому ступені, вплинули на подальший розвиток електрома- шинобудування в Україні в цілому. Через це досліджуючи поставлене питання конче необхідно розглядати у вище обраних хронологічних межах й електромашинобудування на украї- нських тренах, що увійшли до складу УРСР після Великої Вітчизняної вій- ни. Не є виключенням й електрома- шинобудування Криму. Навіть зна- ходячись в умовах соціалістичної ін- дустріалізації майже такий же час, що й території УСРР, кримська гро- мада до входження в Українську РСР все одно зазнала відмінних акцентів у своєму суспільно-технічному розвит- ку. Вони обумовлювалися національ- ними особливостями кримського на- родонаселення, територіальною відо- кремленістю півострова від РРФСР, певними природно-кліматичними фа- кторами та ін. Підсумовуючи викладене можна стверджувати, що вивчаючи електро- машинобудування в Україні в контекс- ті індустріалізаційних процесів з пози- цій аналізу розвитку техносфери або соціально-технічної діяльності, його, як предмет історичного дослідження, слід вважати частковим проявом роз- витку електротехніки на українських тренах. Галузеві межі цього прояву включають науковий та виробничий сектори з продукування відповідних електротехнічних знань та виробів, си- стему профільної освіти та сферу спо- живання електричних машин. Хроно- логічно період розташований між кін- цем ХІХ ст. та червнем 1941 р., а тери- торіально – охоплює всі землі, що вхо- дять до складу республіки Україна на поточний момент. ЛІТЕРАТУРА 1. Розенфельд С. Я. История ма- шиностроения СССР / С. Я. Розенфельд, К.И. Клименко. – М.: «Издательство Академии наук СССР», 1960. – 498 с. 2. Успасский П. П. Из истории отечественного машиностроения / П. П. Успасский. – М.: «Государст- венное научно-техническое издательс- тво машиностроительной литерату- ры», 1952. – 84 с. 3. Макеенко М. М. Очерк разви- тия машиностроения СССР в 1921– 1928 гг. / М. М. Макеенко. – Кишинев: «Картя Молдовеняскэ», 1962. – 335 с. 4. Беркович Д. М. Советское ма- шиностроение за 40 лет / Д. М. Беркович. – М.: Знание, 1957. – 64 с. 5. Куюн О. Й. Машинобудування України і внесок учених Академії наук УРСР у його розвиток / О. Й. Куюн, В. Д. Гаврилов. – К. : Академія наук Української РСР, 1958. – 44 с. 6. Мартинюк Ф. М. Машинобу- дування Української РСР в період со- ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2012 № 4 10 ціалістичної індустріалізації / Ф. М. Мартинюк. – К. : «Видавництво Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка», 1958. – 101 с. 7. Виргинский В. С. Очерки ис- тории науки и техники, 1870–1917 гг.: Кн. для учителя / [В. С. Виргинский, В. Ф. Хотеенков]. – М.: Просвещение, 1988. – 304 с. 8. Шателен М. А. Русские элек- тротехники XIX века / М. А. Шателен. – М.–Л. : Государственное энергети- ческое издательство, 1955. – 432 с. 9. Тверитникова О. Є. Внесок учених Харківського технологічного та електротехнічного інститутів у роз- виток електротехнічної галузі України (1885–1950 рр.) : дис…кандидата іст. наук : 07.00.07 / Тверитникова Олена Євгенівна. – Х., 2009 – 267 с. 10. Свердан М. М. Основи науко- вих досліджень: Навчальний посібник / М. М. Свердан, М. Р. Свердан. – Че- рнівці : Рута, 2006. – 352 с. 11. Гріффен Л. О. Техніка як діа- лектична єдність матеріального й іде- ального / Л. О. Гріффен / Актуальні питання історії науки і техніки : [зб. наук. праць за матеріалами 7-ї Всеук- раїнської наукової конференції (м. Київ 2–3жовтня 2008 р.)] / Центр пам'яткознавства НАН України та УТОПІК. – К., 2008. – С. 73–76. 12. Электрическая машина / Бо- льшая советская энциклопедия / [Главн. ред. А. М. Прохоров]. – М. : «Советская энциклопедия», 1978. – Т. 30. (экслибрис – яя). – 632 с. 13. Боданис Д. Электрическая Вселенная. Невероятная, но подлин- ная история электричества / Дэвид Боданис ; пер. с англ. С. Ильина. – М. : КоЛибри, 2009. – 384 с. 14. Аннєнков І. О. Застосування поняття “галузь” в історичних дослі- дженнях розвитку промисловості / І. О. Аннєнков, Н. Г. Аннєнкова / Глу- хівські наукові читання 2011 : [зб. ма- теріалів міжнар. наук.-практ. конф. молодих учених і студентів, присвя- ченої 20-річчю Всеукраїнського рефе- рендуму 1 грудня 1991року (м. Глухів 15 – 17 лист. 1011 р.)] / гол. ред. кол. О. І. Курок. – Глухів : РВВ ГНПУ ім. О. Довженка, 2011. – С. 7–10. 15. Мельнік Л. Г. Промисловий переворот на Україні (60-і - початок 90-х років ХІХ століття) : дис…доктора іст. наук / Мельнік Лео- нід Герасимович. – К., 1971. – 676 с. Анненков И. А. Электромашиностроение в Украине в контексте индустриа- лизационных процессов как предмет исторических исследований. В данной ра- боте электромашиностроение в Украине в контексте индустриализационных про- цессов определяется как предмет исторических исследований. Проводится его пози- ционирование относительно объекта, очерчиваются отраслевые, хронологические и территориальные рамки. Annenkov I.A. Electrical machinery in Ukraine in the context of industrialization processes as an object of historical research. In this paper, electrical machinery in Ukraine is defined as a matter of historical research in the context of industrialization pro- cesses. Carried out its positioning relative to the object. The chronological, industry and spatial scopes are outlined.

Електромашинобудування в Україні в контексті індустріалізаційних процесів як предмет історичних досліджень

Репозитарії

Схожі ресурси