Танкобудування України: короткий історичний нарис
На основі архівних та інших джерел на тлі світових процесів висвітлюється розвиток танкобудування в Україні − від створення перших бойових машин і до середини 1941 р. Викладене в публікації є невід'ємною частиною світової історії і життєво необхідною складовою нашої культури....
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2013
|
| Schriftenreihe: | Питання історії науки і техніки |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77627 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Танкобудування України: короткий історичний нарис / Л.М. Бєсов // Питання історії науки і техніки. — 2013. — № 1. — С. 28-35. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-77627 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-776272015-03-04T03:01:48Z Танкобудування України: короткий історичний нарис Бєсов, Л.М. Історія галузей і підприємств На основі архівних та інших джерел на тлі світових процесів висвітлюється розвиток танкобудування в Україні − від створення перших бойових машин і до середини 1941 р. Викладене в публікації є невід'ємною частиною світової історії і життєво необхідною складовою нашої культури. На основе архивных и других источников на фоне мировых процессов освещается развитие танкостроения в Украине - от создания первых боевых машин и к середине 1941 г. Изложенное в публикации является неотъемлемой частью мировой истории и жизненно необходимой составляющей нашей культуры. On the basis of archival and other sources on the background of the world processes highlights the development of tank development in Ukraine − from the creation of the first combat cars to mid-1941 contained herein is an integral part of world history and a vital component of our culture. 2013 Article Танкобудування України: короткий історичний нарис / Л.М. Бєсов // Питання історії науки і техніки. — 2013. — № 1. — С. 28-35. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77627 623.438.3.002(09) uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія галузей і підприємств Історія галузей і підприємств |
| spellingShingle |
Історія галузей і підприємств Історія галузей і підприємств Бєсов, Л.М. Танкобудування України: короткий історичний нарис Питання історії науки і техніки |
| description |
На основі архівних та інших джерел на тлі світових процесів висвітлюється розвиток танкобудування в Україні − від створення перших бойових машин і до середини 1941 р. Викладене в публікації є невід'ємною частиною світової історії і життєво необхідною складовою нашої культури. |
| format |
Article |
| author |
Бєсов, Л.М. |
| author_facet |
Бєсов, Л.М. |
| author_sort |
Бєсов, Л.М. |
| title |
Танкобудування України: короткий історичний нарис |
| title_short |
Танкобудування України: короткий історичний нарис |
| title_full |
Танкобудування України: короткий історичний нарис |
| title_fullStr |
Танкобудування України: короткий історичний нарис |
| title_full_unstemmed |
Танкобудування України: короткий історичний нарис |
| title_sort |
танкобудування україни: короткий історичний нарис |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Історія галузей і підприємств |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77627 |
| citation_txt |
Танкобудування України: короткий історичний нарис / Л.М. Бєсов // Питання історії науки і техніки. — 2013. — № 1. — С. 28-35. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| series |
Питання історії науки і техніки |
| work_keys_str_mv |
AT bêsovlm tankobuduvannâukraínikorotkijístoričnijnaris |
| first_indexed |
2025-07-06T01:50:29Z |
| last_indexed |
2025-07-06T01:50:29Z |
| _version_ |
1836860446163861504 |
| fulltext |
ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ І ПІДПРИЕМСТВ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 1 28
УДК 623.438.3.002(09)
ТАНКОБУДУВАННЯ УКРАЇНИ: КОРОТКИЙ ІСТОРИЧНИЙ НАРИС
Бєсов Л.М., докт. іст. наук, профессор
(Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК)
На основі архівних та інших джерел на тлі світових процесів висвітлюється роз-
виток танкобудування в Україні − від створення перших бойових машин і до середини
1941 р. Викладене в публікації є невід'ємною частиною світової історії і життєво не-
обхідною складовою нашої культури.
Метою публікації є необхідність
висвітлення еволюції розвитку галузі
танкобудування у світі, в тому числі в
Україні. Такий підхід викликаний не
лише науковим інтересом. В останній
час замовчується пріоритет
харківських виробничників у
створенні середнього танка
Т-34 (сайт Интернета: Русс-
кие танки УралВагонЗавод,
Нижний Тагил). Обмеженість
обсягу публікації вимушує
розкрити лише події до сере-
дини 1941 р., що пов’язані зі
створенням і виробництвом у
Харкові броньованої машини,
яка стала символом Перемоги
у Великій Вітчизняній війні.
Наприкінці ХІХ – на початку ХХ
століття проекти гусеничних бойових
машин створювались французьким ін-
женером Е.Буйєном, В.Д. Менделєєвим
– сином Д.І. Менделєєва. Але ці проек-
ти залишились нездійсненими. Перша
світова війна стимулювала розвиток
інженерної думки, спрямованої на
створення броньованої техніки в ряді
країн Європи, в тому числі в Англії,
Франції, Німеччині. Тут до цього пері-
оду визріли економічні й технічні пере-
думови для створення таких машин.
Відхилені в Росії були проекти машин
російських винахідників – Пороховщи-
кова, Лебеденка, Дем’янова, Гулькеви-
ча, Васильєва. Діючими танками стали
танки інженера Трітона в Англії, «Ре-
но» – у Франції. Стрімко набували тем-
пи виробництва танків у США, Франції,
Німеччині. У броньованих машин
Першої світової війни з причин недо-
статнього наукового супрово-
ду їх виробництва були неви-
сокі технічні характеристики:
слабкий броньований захист,
недосконале малопотужне
озброєння, примітивні прила-
ди спостереження, ускладнені
умови роботи екіпажу тощо.
Вони були придатні для без-
посередньої підтримки піхоти
в наступі. До початку 1920-х
рр. наявність досвіду вироб-
ництва і ремонту складної і трудоміст-
кої техніки, спеціального обладнання,
новітнього за ті часи, і професійні на-
вички, знання робітників та інженерно-
технічних працівників Харківського
паровозобудівного заводу (ХПЗ) зроби-
ли його одним із найкрупніших підпри-
ємств у галузі машинобудування. Тут
ремонтували трофейні танки, озброєння
бронепоїздів, виготовляли гармати і по-
тужні дизелі [1, с. 7-14, 26].
В Радянській Росії танкобудування
почалось у 1920 р. на Нижегородському
заводі «Красное Сормово». У 1925 р.
Головне управління військової промис-
ловості СРСР доручило ХПЗ розробку
конструкцій вітчизняних танків і орга-
нізацію їх виробництва. Було врахова-
ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ І ПІДПРИЕМСТВ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 1 29
но, що тут за останні 30 років сформу-
вався творчий колектив конструкторів
потужних тракторів «Комунар». На пі-
дприємстві широкого розповсюдження
набули технології електро- і газозварю-
вання, створена «мала металургія», яка
давала першокласну на той час броню.
Зросла кваліфікація робітників та інже-
нерів – металургів і технологів. Танко-
ву конструкторську групу на підприєм-
стві очолив молодий інженер-
конструктор І.М. Алексенко [3, ф.1,
оп. 20, спр. 2504, арк. 6; 2, с. 78-79].
Ставлячи завдання перед ХПЗ про
освоєння виробництва танків, радянсь-
кий уряд не знижував вимог щодо ви-
робництва паровозів для країни. На по-
чатку 1928 р. Голова Ради Народних
Комісарів (РНК) УРСР В.Я. Чубар ін-
формував В.В. Куйбишева і Л.М. Ка-
гановича, що директива Держплану
СРСР по випуску паровозів на підпри-
ємствах України не може бути виконана
з причини переключення потужностей
на випуск військової техніки та недоста-
тнього фінансування робіт з розгортання
паровозобудування. Голова РНК УСРР
повідомив також, що навіть при повно-
му фінансуванні до кінця п'ятирічки
(1929-1933 рр.) у виробництві паровозів
може бути досягнутий рівень тільки
1899/1900 рр. Цей показник буде навіть
набагато нижчий, ніж у 1915-1916 рр. [2,
ф. 1, оп. 20, спр. 2828, арк. 29, 35].
При цьому В.Я. Чубар інформував
радянський уряд, що директива Держ-
плану СРСР по паровозобудуванню і на-
лагодженню випуску танків може бути
виконана тільки при негайному здійснен-
ні робіт з реконструкції підприємства,
виділенні коштів на ці цілі і належному
матеріально-технічному забезпеченні.
Викладено також прохання про необхід-
ність термінового вирішення для робіт-
ників ряду питань соціального плану [2,
ф. 1, оп. 20, спр. 2828, арк. 110-123].
Слід зазначити, що незважаючи на
прагнення Радянського Союзу до встано-
влення миролюбних взаємин з капіталіс-
тичними країнами, з боку окремих урядів
проявлялася не тільки недружелюбність,
але і відкрита ворожість і загрози зни-
щення соціалістичної держави. Тому на
XV з'їзді ВКП(б), що відбувся у грудні
1927 р., зазначалося: при складанні п'яти-
річного плану необхідно приділити пиль-
ну увагу розвитку галузей, які сприяли б
зміцненню обороноздатності країни, тех-
нічному оснащенню Червоної Армії. П'я-
тирічний план виходив з неминучості
збройного нападу на СРСР [4, с. 993].
Початок розвитку танкової проми-
словості в СРСР покладено постанова-
ми Політбюро ЦК ВКП(б) «О состоя-
нии обороны СССР» і Реввійськради
СРСР «О системе танкотрактороавтоб-
роневооружения РККА» в липні 15 ли-
пні 1929 р. Основу для виробництва та-
нків було закладено в період будівниц-
тва металургійних комбінатів, машино-
будівних заводів та інших промислових
об'єктів. Були створені конструкторські
бюро, де розроблялися і випробовува-
лися нові танки у війнах, які періодич-
но виникали в Європі, Африці і на Да-
лекому Сході. Тут же різні країни ви-
пробовували озброєння. Над його удо-
сконаленням працювало багато науко-
во-дослідних і конструкторських орга-
нізацій. Прогресивні технології в першу
чергу застосовувалися у військовому
виробництві [5, с. 12].
Першою роботою Харківської
конструкторської групи у складі 18 осіб
спільно з Головним конструкторським
бюро збройно-арсенального тресту
(ОАТ) стало проектування «маневрено-
го» танка 1-12-32. ХПЗ прийняв урядо-
ве замовлення на виготовлення дослід-
ного зразка маневреного танка зазначе-
ного індексу. У проектуванні бойової
машини діяльну участь брав професор
В.І. Заславський, конструктор авіамо-
торів, майбутній академік АН СРСР
А.А. Микулін. Згодом В.І. Заславський
став першим начальником кафедри та-
нків Військовій академії механізації і
моторизації РСЧА. Двобаштовий танк
ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ І ПІДПРИЕМСТВ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 1 30
Т-12 виготовлявся в умовах майже по-
вної відсутності спеціального облад-
нання, руками кваліфікованих фахівців
тракторного виробництва. У січні-
лютому 1930 р. він пройшов випробу-
вання, на основі яких істотно перероб-
лено конструкцію і створено нову ма-
шину Т-24. У виготовленні і випробу-
ванні обох моделей танків брали
участь: І.М. Алексенко, Л.Л. Алфьоров,
О.С. Бондаренко, П.М. Горюн, Є.Т. Ра-
дикалів, В.І. Дорошенко, В.Т. Кирилен-
ко, О.О. Морозов, М.Г. Поляков, М.І.
Таршинов та інші. Перша партія танків
Т-24 в кількості 25 машин виготовлена
у 1931 р. Танк Т-24 виявився складним.
Він був визнаний ненадійним. Роботи з
розгортанням його виробництва були
зупинені. Головний конструктор з та-
ким висновком комісії не погодився і
звільнився з підприємства [6, с. 22-23].
Як показав час, І.М. Алексенко був
правий. Відомо, що створюючи нову
машину і спираючись тільки на інтуї-
цію, а не на інженерний розрахунок,
можна отримати танк, який за своїми
тактико-технічними даними не може
задовольнити замовника. Створення
танків – проектування, виготовлення
дослідних зразків, їх випробування, ор-
ганізація серійного виробництва вима-
гає тривалої підготовки, кропіткої ро-
боти фахівців з міцними інженерними і
науковими знаннями, узагальненим до-
свідом використання бойових машин. А
їх на початковому періоді виробництва
танків не вистачало і конструкторам, і
виробничникам. Бракувало наукових
підходів і здорового глузду у партійно-
державного керівництва країни, уміння
зіставити можливості матеріальні, рі-
вень знань кадрів і бажання якнайшви-
дше досягти високих результатів у кі-
лькості і якості техніки. Будівництво
танкових цехів на ХПЗ здійснювалося
паралельно з розробкою конструкції і
технології нових машин молоддю, яка
тільки недавно покинула село і попов-
нила робітничий клас. Нею ж, найчас-
тіше, терміново і без навчання запов-
нювалися робочі місця з новим облад-
нанням і технологіями. Все це в сукуп-
ності з економічно необґрунтованим
плануванням, погано налагодженими
кооперованими поставками, гаслами
забезпечити швидший, ніж у капіталісти-
чних країнах темп народногосподарсько-
го розвитку, не дозволяло протягом коро-
ткого періоду реалізувати клич наздогна-
ти і перегнати індустріально розвинені
капіталістичні країни [7, с. 50-51].
На початку 1932 р. секретар ЦК
КП (б) України Терехов інформував ЦК
ВКП(б) про стан справ на ХПЗ з вико-
нанням директивних планів в галузі та-
нкобудування. Він повідомляв, що бу-
дівля танкового цеху, розрахованого на
випуск 1300 танків на рік при двозмін-
ній і на 1700 танків – при тризмінної
роботі затягується з причин відсутності
належного фінансування, будівельних
матеріалів, валюти на закупівлю облад-
нання. Інструментальний і термічний це-
хи не в змозі забезпечити танковий цех
заводу інструментом і технологією тер-
мічної обробки деталей. Таке ж положен-
ня було і в організації роботи по забезпе-
ченню випуску деталей і вузлів у стале-
ливарному і ковальських цехах підприєм-
ства [2, ф. 1, оп. 20, спр. 4243, л. 21].
Однак не тільки згадані причини
негативно позначалися на виконанні
директив по виробництву танків. Ана-
логічне становище складалося і у сумі-
жників ХПЗ – підприємств інших міст.
Вони зривали плани кооперованих по-
ставок танковому цеху підприємства.
Іжорський завод, наприклад, з 17 кор-
пусів танків у першому кварталі 1932 р.
поставив тільки 6. Завод «Червоний
трикутник» укомплектував до цього ча-
су обгумованими вузлами тільки дві
машини з 15. Завод імені С.М. Будьон-
ного не налагодив виробництва пружи-
ни необхідної якості. Підприємство №
43 не було підготовлено до ремонту і
переробки танкових моторів. Все це
змушувало ставити на танки старі мо-
ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ І ПІДПРИЕМСТВ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 1 31
тори, зняті з озброєння РСЧА [2, ф. 1,
оп. 20, спр. 4243, арк. 21].
Ще за рік до згаданого, 25 лютого
1931 недоліки в налагодженні виробни-
цтва танків і паровозів стали предметом
обговорення на засіданні бюро осеред-
ку ВКП(б) «Парвагдиз» і УММ РСЧА.
По доповіді Лебедя, співдоповідям Бог-
данова і Бокіса було прийнято рішення:
будівництву спецвиробництва на ХПЗ
заважають шкідники; дирекція підпри-
ємства свідомо зменшує завдання, щоб
зірвати виробничий план. На завод бу-
ло відряджено партбригаду, якій визна-
чено, зокрема, завдання: перевірити ви-
конання оборонної програми; перевіри-
ти якість зборки машин; забезпечення
кадрами по танковому цеху [2, ф. 1, оп.
20, спр. 2443, арк. 2-4].
В результаті роботи бригади на
ХПЗ встановлено наступне: на заводі 15
дослідних спецмашин, які не зібрані, не
закінчена механічна обробка деталей, у
березні з цієї серії може бути випущено
всього 5 машин; стан 20 машин – заго-
товки подані на 85% некомплектно,
55% опрацьовано в механічному цеху;
заводоуправління з листопада 1930 р.
веде боротьбу з Правлінням «Парваг-
диз» і УММ РСЧА за зменшення про-
грами виробництва спецмашин у 2 рази
порівняно з плановим завданням і, як
результат, не має технологічних проце-
сів і виробничого плану на виробницт-
во тракторів і танків Т-24; якість про-
дукції різко погіршилася по окремим
деталям − до 100% по трактору і по Т-
24. Далі партбригада відзначила, що та-
нковий цех до виробництва машин не
підготовлений. Тут немає техперсона-
лу, робочою силою цех не забезпече-
ний, планування недостатнє, технологі-
чний процес не відпрацьований. Цех не
має каналізації, опалення, віконних
рам, зварювального відділення [2, ф. 1,
оп. 20, спр. 4243, арк. 8].
Своєрідною була реакція Харків-
ського міського партійного комітету на
результати роботи партбригади. 27 бе-
резня на закритому засіданні партійно-
го бюро цього органу визнано, що ди-
ректор ХПЗ Владимиров не розуміє ва-
жливості завдання, упустив час для під-
готовки виробництва, не виконав бере-
зневе завдання. Перевіривши можливо-
сті, потрібно встановити програму ви-
пуску для заводу в 200 машин. Заводсь-
кий партійний комітет підприємства
повинен боротися з настроєм невико-
нання державного завдання [12, ф. 1,
оп. 20, спр. 4243, арк. 18].
Паралельно з роботами в
Радянському Союзі з удосконалення
бойової техніки УММ РСЧА уклало з
американським приватним конструк-
тором У. Крісті угоду на придбання
двох танків М1931 з технологічною
документацією та правом їх виго-
товлення в СРСР. Вже до кінця 1931 р.
на основі цієї машини ХПЗ виготовив
три експериментальних зразки нового
танка, який отримав індекс БТ-2. Він
відповідав військовій доктрині того часу.
Це був колісно-гусеничний танк із серії
швидкохідних машин, що після істотних
конструкторсько-технологіч-них змін
проклав шлях танку Т-34. Кожна
наступна серія нових бойових машин БТ-
2 оснащувалась зброєю – гарматами від
37-мм до 76,2-мм [3, с. 164].
Відомо, що державні діячі більшості
промислово розвинених країн вороже
ставились до Радянської Росії. У
відповідь на це в СРСР значна частина
валової продукції промислового вироб-
ництва припадала на військово-проми-
словий комплекс. Виробничники ХПЗ,
багато з яких були позбавлені
елементарних умов для нормального
відновлення фізичних і інтелектуальних
витрат енергії, працювали понаднормово
і у вихідні дні. Секретар заводського
партійного комітету Крючков у цей
період направляє листа секретарю
Харківського обкому партії, в якій
викладає, в яких важких умовах живуть і
працюють робітники, виконуючи
виробничі завдання. Просить допомоги в
ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ І ПІДПРИЕМСТВ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 1 32
забезпеченні хлібом 1097 робітників ХПЗ
[2, ф. 1, оп. 20, спр. 6472, арк. 150; 5, с. 12].
Директор заводу І.П. Бондаренко,
призначений на цю посаду наркомом
важкої промисловості Г.К. Орджонікі-
дзе, на початку листопада 1934 р.
звітував на об’єднаному засіданні бюро
Харківського обкому і міськкому
ВКП(б) України, що конструктори
підприємства спроектували і
випробували дизель-мотор для танків
серії БТ. Він просив партійні комітети
клопотати перед Москвою про
нагородження заводу орденом Леніна і
відзначити при цьому працівників
створення нової продукції [2, ф. 1, оп.
20, спр. 6472, арк. 136].
Керуючий «Южмонтажстроем»
Заривайко у цей же час направляє
доповідну записку в Політбюро ЦК
ВКП(б) про те, що на ХПЗ сталеливарний
цех зданий в експлуатацію, закінчено
розширення цеху Т-2 для
спецвиробництва (крім сантехнічних
робіт, на виконання яких немає
матеріалів) [2, ф. 1, оп. 20, д. 6472, л. 138].
У середині 30-х років Радянський
Союз являв собою будівельно-
монтажний майданчик, який постійно
розширювався. Радянський уряд з
кожним роком збільшував асигнування
на зміцнення матеріально-технічної
бази підприємств військово-
промислового комплексу, йшов на
скорочення витрат на соціальні потреби
людей. Якщо Уже в в роки першої
п'ятирічки на потреби оборони
асигнування склали 5,4% бюджетних
витрат, то у 1939 р. – 25%, у 1940 – 1/3
бюджету [8, с. 34-35].
Відзначимо, що перша половина
1930-х рр. для радянського танкобу-
дування була періодом інтенсивного
накопичення знань та досвіду у
конструюванні та технології виробни-
цтва бойових машин. Незважаючи на
порівняно велику кількість модифікацій
танків, вони не задовольняли вимогам
ведення бойових дій, хоча і відповідали
вимогам радянської військової
доктрини. Під впливом теоретичних
ідей М.М. Тухачевського ця доктрина
була докорінно змінена, визначивши
провідну роль у війні середніх
гусеничних бойових машин. Визнано,
що рішення про припинення на початку
1930-х рр. робіт по танку Т-24 було
помилковим. Доопрацювання та випуск
цієї машини дали б багатий досвід по
конструюванню гусеничної техніки. У
1932-1935 рр. на ХПЗ вже велися перші
конструкторські опрацювання по з’єд-
нанню броньових деталей корпуса й
башти за допомогою електрозва-
рювання замість клепання. Нововве-
дення було недоступне закордонним
спеціалістам. Необхідно врахувати і те,
що рівень знань спеціалістів і
робітників, які творили техніку і
обладнання підприємств, об’єктивно
вів до прорахунків у конструюванні та
виробництві бойових машин. Але треба
визнати і те, що були ігноровані
наукові підходи до планування,
переслідувались кадри, що працювали
на оборону країни.
На ХПЗ в короткі терміни було
створено машини БТ-5, БТ-7, БТ-7М.
Вони надали можливість експери-
ментально перевіряти конструкторські
новинки. Однак їх творців звинува-
чували в конструктивно-технологічних
помилках і розцінили це як шкідництво,
роботу на користь іноземних розвідок.
Серійне виробництво танка БТ-2,
незважаючи на високу швидкість руху і
маневреність, супроводжувалося зрос-
танням кількості дефектів при
експлуатації. Претензії надходили на
бензиновий авіаційний двигун, який
був малонадійними і часто спалахував,
основні механізми трансмісії і ходової
частини. Під керівництвом О.О.
Фірсова почалася модернізація танка.
Керівник мав енциклопедичні знання,
аналітичний і критичний підхід до
виконаної роботи, вмів чітко
організувати свою працю. Розробка та
ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ І ПІДПРИЕМСТВ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 1 33
впровадження конструктивних заходів
щодо покращання якостей танка БТ-2
призвели до створення його
модифікації з гарматою 76 мм. Надалі
модернізація танка БТ-5 призвела до
створення машини БТ-7. Масове
захоплення стрибками на танках у
військах призводило до поломки
коробки перемикання передач, внас-
лідок руйнування зубців зчеплення
конічної шестерні [3, с. 169; 9, с. 24-25].
Слід зазначити, що на базі танків
БТ була створена велика кількість
дослідних зразків машин, обладнаних
ракетним, хімічним озброєнням, броне-
транспортерів, командирських машин
та іншої техніки. На базі БТ виго-
товлено більше 50 типів машин різного
призначення. Модернізація конструкції
цього танка супроводжувалася внесен-
ням значних змін і удосконаленнями,
спрямованих на підвищення його
тактико-технічних характеристик. Одне
з них − установка на БТ-7М дизельного
двигуна, якого не мала жодна з країн,
що виробляють танки, гармати калібру
76,2 мм [9, с. 22-23].
У Європі розгоралося полум'я
Другої світової війни. Восени 1936 р.
Республіканська Іспанія почала
військові дії проти фашистських
бунтівників. Угода 27 європейських
держав про невтручання в іспанські
справи перетворилися на фікцію.
Німеччина та Італія відкрито
допомагали Франко зброєю,
спорядженням, людьми. Уряд Франції
намагався перешкоджати Іспанії
купувати за кордоном зброю, фактично
беручи участь в неоголошеній
військово-економічній блокаді цієї
країни. Істотну допомогу Іспанській
республіці надавав Радянський Союз. В
порти Іспанії йшли торгові судна з
СРСР. Військові радники вносили свою
лепту у створення оборони та
організацію військових дій
республіканців. Тут взяли участь у боях
танкові роти, сформовані з радянських
екіпажів під командуванням Д.Г.
Павлова, П.І. Армана та інших. У
листопаді 1936 р. тільки в обороні
Мадрида діяло близько 50 радянських
танків [10, с. 115, 124-125].
Використання танків радянського
виробництва в Іспанії розкрило їх
серйозні вади. Всі їх можна віднести за
рахунок вкрай слабкого науково-
технічного супроводу танкобудування,
відсутності масштабного інженерного
мислення, наукових знань і досвіду.
Танки Т-26 і БТ-5 виявилися
уразливими, коли їх закидали
гранатами. Вони легко палали від
попадання в них пляшок з бензином.
Протикульна броня товщиною 10-15 мм
не захищала екіпажі від гармат калібру
25, 37 і 47 мм. Технологія з’єднання
броньових листів танка клепкою
виявилася неефективною. Необхідність
створення машини з протиснарядним
броньовим захистом була очевидною й
раніше. Її відстоювали заступник Нар-
кома оборони СРСР М.М. Тухаче-
вський, Народний комісар важкої
промисловості СРСР Г.К. Орджоні-
кідзе, який до найменших подробиць
вникав в організацію і проблеми
танкового виробництва [11, с. 16].
Керівник танкового конструктор-
ського бюро ХПЗ О.О. Фірсов став
однією з перших жертв репресій серед
танкобудівників Харкова. Він працював
на заводах Швейцарії, куди утік під час
революції 1917 р. Повернувся в
Радянську Росію. До роботи на ХПЗ він
належав до «антирадянської» змови у
складі «Промпартії», судимий, а потім
реабілітований. Через відсутність
кандидатур на посаду керівника
конструкторського бюро ХПЗ О.О.
Фірсов був затверджений на цій посаді
[12]. У 1937 р. його звинуватили у
приналежності до контрреволюційної
шкідницької організації по заводу №
183 (ХПЗ – авт.) і в проведенні
шкідництва у танковому відділі
підприємства, шкідництві та затриманні
ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ І ПІДПРИЕМСТВ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 1 34
випробувань танків БТ-7. У грудні 1937
р. йому винесено вирок до розстрілу. 12
липня 1957 р. вирок скасовано у зв'язку
з відсутністю злочину [1, с. 51, 57].
Заміну репресованому А.О. Фірсо-
ву на посаду головного конструктора
танкового виробництва ХПЗ підбирав
сам Г.К. Орджонікідзе. На
ленінградському дослідному заводі по
бронетанковій техніці на стадії створення
першого вітчизняного танка з
протиснарядним захистом проявив свої
якості М.І. Кошкін. Він і був направлений
для роботи на ХПЗ. Його новаторський
розум зробив правильні численні
висновки з досвіду роботи над танком
типу БТ. Г.К. Орджонікіжзе ознайомив
М.І. Кошкіна з фотогра-фіями
пошкоджень танків у Іспанії. Разом вони
вислухали інформацію танкістів, які там
воювали. Йому було висунуто завдання:
у найкоротші терміни забезпечити в
конструкції танка вогневу міць,
потужний захист екіпажу, маневреність і
високу прохідність. У Харкові зі своїми
співробітниками О.О. Морозовим і М.О.
Кучеренком М.І. Кошкін втілив їх у
проекті бойової машини [11, с. 16].
Ядро конструкторського бюро
склали вже авторитетні «корпусник»
М.І. Таршинов, «трансмісійники» і
«ходовики» Я.І. Баран і В.Г.Матюхін,
«баштовики» О.О. Малоштанов і М.А.
Набутовський. Двигунобудівники К.Ф.
Челпан, Я.Ю. Віхман, Г.І. Аптекман,
І.Я. Трашутін інтенсифікували
розробку нового дизельного танкового
двигуна для заміни ним авіаційного
карбюраторного мотора. КБ під
керівництвом М.І. Кошкіна в стислі
терміни завершило модернізацію танка
БТ-7 (БТ-7М), яку почав ще А.О.
Фірсов, з установкою на ньому дизель-
мотора. Це був перший в світі танк,
який мав дизельний двигун [1, с. 61].
Восени 1937 р. військове
відомство СРСР зробило замовлення
ХПЗ на розробку нового маневреного
колісо-гусеничного танка А-20. З двох
наявних танкових підрозділів М.І.
Кошкін організовує нове КБ з 21
чоловік. Новим у конструкції танка А-
20 стало розташування броньових
листів під кутом. У порівнянні з БТ-7М
був введений і ряд інших прогресивних
нововведень, на основі чого створено
середній танк Т-32. Варіант машини з
колісно-гусеничним варіантом було
відкинуто. Це значно спростило її
конструкцію. 17 березня 1940 на
Іванівській площі Кремля, а потім і на
полігоні, «ластівка танкових військ»
отримала високу оцінку Й.В. Сталіна,
М.І. Калініна, В.М. Молотова, К.Є.
Ворошилова, інших членів уряду.
Керівництво країни дало згоду на
серійне виробництво танка Т-34. Бойові
дії 1939-1940 рр. у Фінляндії
підтвердили, що тактичну рухливість в
складних дорожніх умовах здатні
забезпечити виключно гусеничні
машини. Танк Т-34 став не тільки важ-
ко досяжним в його характеристиках
для країн, що випускають бронетанкову
техніку. Він став базою, на якій
здійснювався прогрес радянського
танкобудування у другій половині ХХ
століття [13, с. 140; 14, с. 29].
У серпні 1940 р. М.І. Кошкін
помер. Головним конструкторм КБ
танкобудування на ХПЗ призначається
О.О. Морозов. Суттєву допомогу у
вирішення багатьох проблем, що стри-
мували масове виробництво танків на
ХПЗ, надав Інститут електрозва-
рювання Академії наук УРСР. Його
директор Є.О. Патон приїхав до
Харкова і запропонував виготовити
установку для автоматичного зварю-
вання броньових листів корпусу Т-34. Її
виготовлення пройшло в короткі
терміни. Застосування установки дало
підприємству можливість до червня
1941 р. виготовити 525 бойових машин.
Так почалося творче співробітництво
харківських танкобудівників з Інс-
титутом електрозварювання Академії
наук УРСР [14, с. 26].
ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ І ПІДПРИЕМСТВ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 1 35
ЛІТЕРАТУРА
1. Танкоград: История. Люди.
Традиции / [Товажнянский Л.Л., Алек-
сандров Е.Е., Бесов Л.М., Александрова
И.Е. – Х. : НТУ «ХПИ», 2004. – 236 с.
2. Центральний Державний архів
громадських об’єднань України.
3. ХПЗ – Завод имени Малышева.
1895–1995 гг. Краткая история развития.
–Харьков: РА «Ирис», 1995. – 792 с.
4. XV съезд ВКП(б) Стенографи-
ческий отчет.– М.: Политиздат, 1962. –
Т.II. –1258 с.
5. Корнієнко Р.О. Організаційні
та політичні аспекти танкобудування
часів Другої світової війни. − В зб.:
Творці легендарної “тридцятьчетвірки”.
– К.: НТУУ “КПІ”, 2002. – С.12–21.
6. Харьковское конструкторское
бюро по машиностроению им.
А.А.Морозова. – Харьков: Синтез,
2002. – 176 с.
7. Ваганов В.Ф. XV съезд ВКП(б)
/ В.Ф.Ваганов. – М.: Политиздат, 1987.
– 48 с.
8. Лельчук В.С., Азимов Ю.М.
Шаги советской индустрии / В.С. Лель-
чук, Ю.М. Азимов. – М.: «Знание»,
1985. – 48 с.
9. Харьковское конструкторское
бюро по машиностроению им.
А.А.Морозова. – Харьков: РА «ИРИС»,
1998. – 136 с.
10. Мерецков К.А. На службе на-
роду / К.А. Мерецков. – 3–е изд. – М.:
Воен. изд-во, 1983. – 432 с.
11. Орджилл Дуглас. Т–34 – доро-
гами войны к пьедесталу Славы / Орд-
жилл Дуглас // За рубежом. – 1984. –
№34. – С.16–18.
12. Мазница А. Отец «Подкиды-
ша» / А. Мазница // Зеркало недели. –
1998. – 28 ноября
13. Бєсов Л.М. Танкобудування
України в контексті світового розвитку
/ Л.М. Бєсов, І.Є. Александрова // Наука
та наукознавство. – 20022. – №1. –
С.138-143.
14. Александрова И.Е. Главный
творец легендарной «тридатьчетверки».
− В кн.: Выдающиеся конструкторы
Украины. – К.: НТУУ ”КПИ”, 2002. –
С.22–31.
Бесов Л.М. Танкостроение Украины: краткий исторический очерк. На основе ар-
хивных и других источников на фоне мировых процессов освещается развитие танко-
строения в Украине - от создания первых боевых машин и к середине 1941 г. Изложен-
ное в публикации является неотъемлемой частью мировой истории и жизненно необ-
ходимой составляющей нашей культуры.
Besov L.M. Tank building in Ukraine: a brief historical sketch. On the basis of archi-
val and other sources on the background of the world processes highlights the development of
tank development in Ukraine − from the creation of the first combat cars to mid-1941 con-
tained herein is an integral part of world history and a vital component of our culture.
До статті Л.М. Бєсова
ТАНКОБУДУВАННЯ УКРАЇНИ:
КОРОТКИЙ ІСТОРИЧНИЙ
НАРИС
Танк Рено
Танк БТ-7
Танк А-20
Танк Т-34
М.І. Кошкін
|