Становлення та діяльність Полтавського художнього музею на тлі розвитку образотворчого мистецтва Полтавщини 17–20 ст.
Статтю присвячено етапам створення та діяльності художнього музею в Полтаві на основі відповідних передумов у 17 ст. – на початку 20 ст. до перетворення цього закладу на центр культурно-мистецького музейного простору Полтавщини у наш час....
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2013
|
| Назва видання: | Питання історії науки і техніки |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77631 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Становлення та діяльність Полтавського художнього музею на тлі розвитку образотворчого мистецтва Полтавщини 17–20 ст. / І.О. Пістоленко // Питання історії науки і техніки. — 2013. — № 1. — С. 62-73. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-77631 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-776312015-03-04T03:01:55Z Становлення та діяльність Полтавського художнього музею на тлі розвитку образотворчого мистецтва Полтавщини 17–20 ст. Пістоленко, І.О. Пам’ятки науки і техніки Статтю присвячено етапам створення та діяльності художнього музею в Полтаві на основі відповідних передумов у 17 ст. – на початку 20 ст. до перетворення цього закладу на центр культурно-мистецького музейного простору Полтавщини у наш час. Статья посвящена этапам создания и деятельности художественного музея в Полтаве на основе соответствующих предпосылок в 17- начале 20 вв. до превращения этого учреждения в центр культурно-художественного музейного пространства Полтавщины в наше время. The article is devoted to the creation and activity of the Arts Museum in Poltava on the basis of appropriate prerequisites in the 17-th – at the beginning of the 20-th centuries to conversion of this institution into the center of cultural and arts museum area of the Poltava region nowadays. 2013 Article Становлення та діяльність Полтавського художнього музею на тлі розвитку образотворчого мистецтва Полтавщини 17–20 ст. / І.О. Пістоленко // Питання історії науки і техніки. — 2013. — № 1. — С. 62-73. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77631 uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Пам’ятки науки і техніки Пам’ятки науки і техніки |
| spellingShingle |
Пам’ятки науки і техніки Пам’ятки науки і техніки Пістоленко, І.О. Становлення та діяльність Полтавського художнього музею на тлі розвитку образотворчого мистецтва Полтавщини 17–20 ст. Питання історії науки і техніки |
| description |
Статтю присвячено етапам створення та діяльності художнього музею в Полтаві на основі відповідних передумов у 17 ст. – на початку 20 ст. до перетворення цього закладу на центр культурно-мистецького музейного простору Полтавщини у наш час. |
| format |
Article |
| author |
Пістоленко, І.О. |
| author_facet |
Пістоленко, І.О. |
| author_sort |
Пістоленко, І.О. |
| title |
Становлення та діяльність Полтавського художнього музею на тлі розвитку образотворчого мистецтва Полтавщини 17–20 ст. |
| title_short |
Становлення та діяльність Полтавського художнього музею на тлі розвитку образотворчого мистецтва Полтавщини 17–20 ст. |
| title_full |
Становлення та діяльність Полтавського художнього музею на тлі розвитку образотворчого мистецтва Полтавщини 17–20 ст. |
| title_fullStr |
Становлення та діяльність Полтавського художнього музею на тлі розвитку образотворчого мистецтва Полтавщини 17–20 ст. |
| title_full_unstemmed |
Становлення та діяльність Полтавського художнього музею на тлі розвитку образотворчого мистецтва Полтавщини 17–20 ст. |
| title_sort |
становлення та діяльність полтавського художнього музею на тлі розвитку образотворчого мистецтва полтавщини 17–20 ст. |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Пам’ятки науки і техніки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77631 |
| citation_txt |
Становлення та діяльність Полтавського художнього музею на тлі розвитку образотворчого мистецтва Полтавщини 17–20 ст. / І.О. Пістоленко // Питання історії науки і техніки. — 2013. — № 1. — С. 62-73. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| series |
Питання історії науки і техніки |
| work_keys_str_mv |
AT pístolenkoío stanovlennâtadíâlʹnístʹpoltavsʹkogohudožnʹogomuzeûnatlírozvitkuobrazotvorčogomistectvapoltavŝini1720st |
| first_indexed |
2025-07-06T01:50:39Z |
| last_indexed |
2025-07-06T01:50:39Z |
| _version_ |
1836860456801665024 |
| fulltext |
ПАМ’ЯТКИ НАУКИ І ТЕХНІКИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 1 62
СТАНОВЛЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ПОЛТАВСЬКОГО ХУДОЖНЬОГО МУЗЕЮ
НА ТЛІ РОЗВИТКУ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА ПОЛТАВЩИНИ 17-20 ст.ст.
Пістоленко І.О., канд. істор. наук
(Полтавський музей авіації і космонавтики)
Статтю присвячено етапам створення та діяльності художнього музею в
Полтаві на основі відповідних передумов у 17 ст. – на початку 20 ст. до перетво-
рення цього закладу на центр культурно-мистецького музейного простору Полта-
вщини у наш час.
У культурному житті України об-
разотворчому мистецтву завжди нале-
жала важлива і помітна роль. Шляхи
його розвитку знайшли відображення у
створених у різних регіонах країни му-
зейних експозиціях. Тому вивченню іс-
торії створення, різноаспектної діяль-
ності цих музеїв належить особливе
місце в рамках регіональних дослі-
джень. З початку 1990-х рр.
їх кількість і результатив-
ність значно зросли, тому що,
як виявилося, саме регіона-
льні музейні заклади у різні
історічні періоди набули не-
оціненного і багатоаспектно-
го досвіду у розшуку, збере-
женні, науковому досліджен-
ні і популяризації відомостей
про пам’ятки образотворчого
мистецтва. Не є у цьому плані виклю-
ченням і музеї Полтавщини, історія і
сьогодення яких стали, до певної міри,
відбитком історії самого полтавського
краю, що традиційно називають однією
з духовних столиць України.
Праці полтавських митців 17-19
ст.ст., важливі події в історії і культурі
у цей період сформували передумови
для створення Полтавського художньо-
го музею (ПХМ), який з часом став ви-
знаним центром культурного життя
Полтавщини. Нині Полтавський худо-
жній музей має особливий статус най-
поважнішого музейного закладу, своє-
рідної візитки обласного центру, який
сприймається як справжній осередок
духовності у всіх її проявах [6, с. 5].
Шляхи розвитку образотворчого
мистецтва на Полтавщині є традицій-
ними для східних регіонів України. На
землі полтавській здавна жили і працю-
вали маляри-іконописці. До наших днів
дійшло небагато їх імен. Краєзнавчі до-
слідження дозволяють назвати серед
них Герасима Німого, який
мешкав у Полтаві у 1670-і рр.
і писав ікони для Спаської це-
ркви у 1676 р.; іконописця і
портретиста Самуїла – ієро-
монаха Хрестовоздвиженсь-
кого монастиря (? - п. після
1769); різьб’яра Сисоя Шал-
матова; майстра портретів І.І.
Шилденка (1747 - ?); скульп-
тора Григорія Гальченка; та-
лановитого майстра Василя Реклінсько-
го, який у 1730-ті рр. працював у своїй
майстерні у місті, виготовляючи іконо-
стаси, зокрема іконостас полтавського
Хрестовоздвиженського собору; Луку
Івановича Боровика – родоначальника
відомої династії, котрий для миргород-
ських і полтавських церков писав ікони
(у 1775-1788 рр.), працював над порт-
ретами, та ін.
У 1845-1846 рр. Полтаву відві-
дав Т.Г. Шевченко, зустрічався тут із
співучнем по Академії мистецтв і
майстерні художника В.Г. Ширяєва
Ф.Л. Ткаченком. Тоді ж Т.Г. Шевче-
нко виконав малюнки Воздвиженсь-
кого собору і будинку класика нової
ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІ ТА КУЛЬТУРИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 1 63
української літератури І.П. Котля-
ревського. Пізніше ці малюнки стали
одним із нечисленних джерел для ві-
дбудови садиби письменника.
На Полтавщині народилася Марія
Костянтинівна Башкірцева (1860-1884),
якій судилося прожити коротке життя.
Через хворобу їй довелося багато їзди-
ти з метою лікування, здебільшого до
Парижа. Полтавщину художниця відві-
дувала у 1876, 1881 та 1882 рр. Зали-
шила близько 150 творів (жанрових ка-
ртин, портретів та ін.). Більшість із них
в Україні загинула в роки війни під час
нальотів фашистської авіації. Альбом
малюнків М.К. Башкірцевої знаходить-
ся у колекція ПХМ.
З 1802 р., з часу створення Полта-
вської губернії, культурно-мистецьке
життя Полтавщини активізувалося. У
новоствореній губернії відкривалися
нові навчальні заклади, присутственні
місця, будинок дворянського зібрання.
Їх діяльність сприяла притоку до Пол-
тави нових творчих сил.
Одним із осередків культурного,
художнього життя став Петровський
Полтавський кадетський корпус. З 1848
р. по 1885 р. – протягом 33 років – там
працював викладачем малювання ху-
дожник Іван Кіндратович Зайцев (1805-
1890). Син пензенського кріпака, він
навчався живопису в Арзамаській шко-
лі малювання та Петербурзькій Акаде-
мії мистецтв. У роки навчання на його
творчість вплинули зустрічі з В.Г. Ши-
ряєвим і К.Д. Брюловим. Картини І.К.
Зайцева експонуються у Державному
Російському музеї, в Київському музеї
українського мистецтва, в Полтаві, де
зберігаються його спогади, які, зокре-
ма, є єдиним мемуарним матеріалом
про те, що Т.Г. Шевченко був учнем у
майтерні В.Г. Ширяєва [6, c. 32-47].
Молодим колегою І.К. Зайцева та
його наступником на викладацькій ниві
у Полтаві став художник Василь Олек-
сійович Волков (1840-1907), також ви-
хованець Петербурзької Академії мис-
тецтв. Серед учнів останнього, які піз-
ніше здобували академічну освіту, були
Борис Нейолов, Володимир Шамраєв,
полтавський художник-пейзажист А.Я.
Федоренко. В.О. Волков став постійним
експонентом передвижних художніх
виставок. У будинку митця в Полтаві
збиралися найкращі представники ху-
дожніх сил міста: М.О. Ярошенко, Г.Г.
Мясоєдов, Н.М. Шевченко, В.К. Менк,
пізніше – Н.В. Розанов, І.К. Пархомен-
ко-Галіцин, Г.І. Цисс та інші.
Частим гостем у цьому будинку
був і Леонід Володимирович Позен
(1849-1921), якого вважали найталано-
витішим учнем В.О. Волкова. У 1891 р.,
після навчання в Полтаві, Л.В. Позен як
скульптор здобув заслужене визнання у
Петербурзі. Він ніколи не втрачав
зв’язків із Полтавою і зі своїм учите-
лем. Брав активну участь у виставках
передвижників, закрема – у Полтаві. І
В.О. Волков був учасником всіх полта-
вських проектів Л.В. Позена [6, c. 32-
47]. У 1898 р. вони разом працювали
над пам’ятником і скульптурним порт-
ретом на ньому, що був встановлений
на могилі І.П. Котляревського. Через
п’ять років (у 1903 р.) Л.В. Позен роз-
робив проект пам’ятника-погруддя І.П.
Котляревському і трьох горел’єфів на
постаменті, що відтворюють епізоди з
творів письменника «Енеїда», «Натал-
ка-Полтавка», «Москаль-Чарівник». А
згодом ( у 1913-1915 рр.) – проект ін-
шого відомого в Полтаві пам’ятника –
бронзової скульптури М.В. Гоголя.
1903 р. став знаменним для Полта-
ви двома пам’ятними подіями: відкрит-
тям пам’ятника І.П. Котляревському і
влаштуванням з цієї нагоди художньої
виставки. В організації виставки актив-
ну участь брали живописці С.І. Василь-
ківський, В.О. Волков, П.Д. Мартино-
вич, Г.Г. Мясоєдов, О.Г. Сластіон (Сла-
стьон), архітектор В.Г. Кричевський,
письменник В.Г. Короленко. Експози-
ція розміщалася в історично-
природничому музеї Полтавського гу-
ПАМ’ЯТКИ НАУКИ І ТЕХНІКИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 1 64
бернського земства (пізніше – краєзна-
вчого музею). Налічувала 300 творів 32
учасників. Експонувались: офорт Т.Г.
Шевченка «Приятелі» (1859), ікони
В.Л. Боровіковського, ілюстрації С.І.
Васильківського та М.С. Самокиша до
альбому «Из украинской старнины»
(СПб, 1900), П.Д. Мартиновича до по-
еми І.П. Котляревського «Енеїда»
(1873-1875), акварелі В.Г. Кричевсько-
го, скульптури Є.Р. Трипільської та
інші роботи. Окремі розділи склали
виставка творів російського пейзажис-
та петербурзької Академії мистецтв
В.Г. Казанцева (частина творів збері-
гається у ПХМ) і роботи майстра ху-
дожньої фотографії Й.Ц. Хмелевського
[6; 8, с. 737].
Виставку відвідала практично вся
українська культурна еліта початку ХХ
ст., яка прибула до Полтави на відкрит-
тя пам’ятника І.П. Котляревському.
Урочистості відбулися у новозбудова-
ному Просвітницькому будинку (нині –
кінотеатр «Колос»), для якого театра-
льну завісу виконав – як дар місту – ро-
сійський художник Г.Г. Мясоєдов
(1834-1911). Останній став полтавцнм у
1889 р., придбавши садибу у передмісті
Полтави Павленки. У 1884 р. Г.Г. Мя-
соєдов організував у Полтаві школу
малюнка і живопису, в якій його уче-
ниця М.Б. Бухгейм також навчала пол-
тавських дітей. У Полтаві збережені
будинки Г.Г. Мясоєдова та його сина
Івана (перший відбудували після Вели-
кої Вітчизняної війни, у другому нині
знаходиться гравіметрична обсервато-
рія). Художник багато зусиль доклав,
особисто займаючись влаштуванням
передвижних виставок у Полтаві.
Іван Григорович Мясоєдов (1881-
1953) – представник наступного поко-
ління талановитих художників, яке фо-
рмувалося у колі полтавських митців.
Блискучий колорист і рисувальник, І.
Мясоєдов товаришував із Федором
Кричевським. Разом в Академії мис-
тецтв вони були учнями Ф.О. Рубо. Ро-
боти І.Г. Мясоєдова до Великої Вітчиз-
няної війни експонувалися у ПХМ.
Зберегти їх не вдалося. Однак нині у
музейних колекціях – 32 роботи худо-
жника, серед яких і своєрідний за тех-
нікою виконання «Автопортрет» і пор-
трет дружини Мальвіни Вернічі [6].
На початку ХХ століття в Полтаві
працював Василь Григорович Кричев-
ський (1872-1952) – представник зна-
менитої в Україні художньої родини
Кричевських, художник і архітектор,
графік, художник театру і кіно, майстер
декоративно-ужиткового мистецтва. За
його проектом у 1905-1908 рр. у місті
споруджено будинок Полтавського гу-
бернського земства (тепер – Полтавсь-
кий краєзнавчий музей). Він також
спроектував Народний дім у Лохвиці.
В.Г. Кричевський започаткував україн-
ський архітектурний стиль.
До реалізації ідеї розвитку українсь-
кого народного стилю в мистецтві і архі-
тектурі причетний Опанас Георгійович
Сластіон (Сластьон) (1855-1933) – живо-
писець, архітектор, графік, мистецтвозна-
вець, етнограф. Після мандрів Україною
він оселився у Миргороді, де протягом
майже тридцяти років викладав у худож-
ньо-промисловій школі. У ПХМ зберіга-
ються дві праці цього художника.
У 1900-ті рр. у Полтавському краю
жили і працювали відомі художники
Фотій Степанович Красицький (1873-
1944), Мартинович Порфирій Денисо-
вич (1856-1933), Васильківський Сергій
Іванович (1854-1917), Цисс Григорій
Іванович (1869-1934) та інші.
Активна діяльність і роботи згада-
них митців, важливі культурно-
історичні події підготували умови для
створення ПХМ.
Ідея заснування художнього музею
в Полтаві і вся його подальша історія
тісно пов’язана з ім’ям відомого худо-
жника-передвижника уродженця Пол-
тави Миколи Олександровича Ярошен-
ка (1846-1898). Він був випускником
Петровського Полтавського кадетсько-
ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІ ТА КУЛЬТУРИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 1 65
го корпусу, де одержав основи худож-
ньої грамоти у 1855-1857 рр., коли навча-
вся у І.К. Зайцева. У 1867-1874 рр. М.
Ярошенко був вільним слухачем вечірніх
класів Петербурзької Академії мистецтв і
рисувальної школи Товариства заохочен-
ня художників, з 1876 р. став членом То-
вариства художників-передвижників. Ви-
знаний художник неодноразово бував у
Полтаві, зокрема у 1885 і 1876 рр. У 1885
р. дебютував на 4-й пересувній виставці.
З 1887 р. М. Ярошенко став ідейним кері-
вником Товариства. Сучасники називали
його «совістю російських художників»,
«художником-громадянином» [1, с. 254;
9]. Він приніс у мистецтво передвижни-
ків особливе коло гостросюжетних обра-
зів. Пітримував дружні стосунки з Г.Г.
Мясоєдовим. Помер і похований у м. Ки-
словодську.
Ще за життя М.О. Ярошенко ви-
словлював бажання подарувати рідно-
му місту свою художню збірку: близько
ста картин, етюдів та ескізів художни-
ка, 23 альбоми його малюнків, кілька
погрудь, а також роботи його друзів і
колег по співпраці у Товаристві пересу-
вних виставок. У 1915 р. – вже після
уходу митця з життя – ці наміри здійс-
нила дружина і активний популяриза-
тор його творчості Марія Павлівна
Ярошенко. У цій справі М.П. Ярошенко
спиралася в Полтаві на підтримку пи-
сьменника В.Г. Короленка, у Петербур-
зі – художника Михайла Васильовича
Нестерова.
ЇЇ мрією і головною метою стало
вирішення питання збереження ціліс-
ності колекцій, яка мала належати Пол-
тавському губернському земству, ство-
рення в окремому приміщенні «Музею
імені Миколи Олександровича Яроше-
нка» і доступність його для широких
верств населення «щоденно і безкошто-
вно» [6, с. 7] або за минимальну платню
за умови безкоштовного доступу до ко-
лекцій не менше трьох днів на тиждень
[6, с. 7; 7]. Загальна площа стін у цьому
приміщенні мала бути «не меншою 30
квадратних сажнів, із вікнами, що ви-
ходять на північ» [6, с. 6-7]. Так у Пол-
таві вперше було серйозно розглянуте
питання про заснування музею мисте-
цького профілю. Ці умови згодом були
зафіксовані виконавцями її заповіту
М.В. Нестеровим і присяжним повіре-
ним М.М. Тичино у заяві до Ради Імпе-
раторської Академії мистецтв.
Найвірогідніше, Полтавське губе-
рнське земство згодом виконало б усі
названі умови. Але історична і політич-
на ситуація почала стрімко змінювати-
ся. І Земська управа встигла лише орга-
нізувати доставку колекції з Петрогра-
да. Що конкретно входило до складу
колекції і яким чином наприкінці лис-
топада 1917 р. п’ятнадцять великих
ящиків із цінним вантажем неушко-
дженими були доправлені до Полтави,
тривалий час було відомо лише худож-
нику Люціану Щербі (1880-1937), який
власноруч пакував колекцію і особисто
супроводжував її до місця призначення.
Розмістили доправлену колекцію у
вестибюлі Просвітницького будинку
імені М.В. Гоголя, де вона простояла
нерозпакованою півтора року і зберег-
лася − на відміну від тисяч інших ше-
деврів світової культури, які щодня ги-
нули під час громадянської війни.
Активна позиція полтавської інте-
лігенції, зокрема відомих у місті музей-
ників і пам’яткоохоронців Вадима Ще-
рбаківського, Михайла Рудинського,
Григорія Коваленка, Костянтина Мо-
щенка, Лева Падалки та багатьох ін-
ших, не дозволила довести до повного
знищення цілу низку мистецьких збі-
рок, залишених власниками напризво-
ляще у ці роки. За їх ініціативою у
1917-1919 рр. виникли організації, по-
кликані захистити і зберегти пам’ятки
історії та мистецтва. Серед них – «Комі-
тет охорони пам’яток в Полтаві», який
влітку 1917 р. очолив Костянтин Васи-
льович Мощенко (1876-1963) – музей-
ник, етнограф, художник, архітектор,
краєзнавець, дослідник українського на-
ПАМ’ЯТКИ НАУКИ І ТЕХНІКИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 1 66
родного мистецтва. Він відіграв значну
роль у збереженні культурних цінностей
краю, зокрема провів велику роботу з
наукової обробки та класифікації етно-
графічної відомої колекції К.М. Скар-
жинської [2, с. 161]. Він став одним із
засновників Наукового товариства до-
слідження й охорони пам’яток старови-
ни та мистецтва на Полтавщині у 1918 р.
Полтавський губернський комітет
охорони пам’яток старовини, мистецтва
й природи (Губкоміс) був створений у
січні 1919 р. при губернському відділі
народної освіти у складі 15 осіб (керів-
ників музеїв, архіву, вищих навчальних
закладів Полтави, краєзнавців) і очолив
усю краєзнавчу роботу краю під керів-
ництвом завідувача Центрального істо-
ричного архіву Полтавщини Костянти-
на Ляховича. Члени комітету мали осо-
бливі повноваження. Вони мали право,
обходячи реквізовані помешкання міста
і організовуючи виїзні експедиції, ви-
лучати виявлені цінності для відповід-
ного збереження.
Виїзною комісією Комітету у має-
тку князів Репніних у Яготині були
врятовані картини, цінна бібліотека, кі-
лькість якої, за твердженням В. Щерба-
ківського, вимірювалася вагонами [6, с.
8]. У садибі художників Григорія та
Івана Мясоєдових у Павленках знайде-
но цінну збірку їх творів (згодом у но-
воствореному музеї вона склала два
окремих розділи експозиції). Сотні ре-
чей були врятовані у Диканьці, у палаці
Кочубеїв – нащадків козацько-
старшинського роду, знавців і шанува-
льників мистецтва, які вклали величезні
кошти у колекцію, що формувалася
протягом двох століть, і до якої входи-
ли перш за все твори західноєвропей-
ських майстрів, зразки живопису, ску-
льптури, бронзи, порцеляни, меблів,
ювелірних виробів тощо. Переважна
частина цих художніх скарбів загинула
або загубилася під час пожежі та по-
грабувань, що їх зчинили у палаці міс-
цеві жителі. Члени комісії виїжджали
також з експедиціями до маєтків Гала-
ганів у Сокиринцях, Капністів в Обухі-
вці, Гоголів-Яновських у Василівці та
ін. Лише у 1919 р. до Полтави коміте-
том було звезено 39834 одиниці речей,
до музею й архіву – 12605 предметів
[8, с. 752-753].
Таким чином поступово відбува-
лося формування майбутнього музей-
ного зібрання. Створення художнього
музею було доручене Наросвітою відо-
мому у Комісії і місті знавцю історії та
мистецтва (пізніше – видатному україн-
ському археологу, доктору історичних
наук) М.Я. Рудинському (1887-1958).
За надзвичайно стислий термін необ-
хідно було провести велику кропітку
організаційу і наукову працю, транспо-
ртувати все зібране до одного примі-
щення, розібрати отримані речі, прове-
сти каталогізацію, атрибуцію. М. Ру-
динський, який добре знався на архіте-
ктурі, обрав і «не без труднощів» [6, с.
9], як зазначала сестра вченого Євгенія
Яківна Рудинська, отримав для музею
двоповерховий будинок по вулиці Спа-
ській – колишній особняк поміщика
Хорольського повіту Володимира Іва-
новича Булюбаша (1866-1926), зведе-
ний 1912-го року за проектом київсько-
го архітектора Павла Альошина (1881-
1961) у стилі пізнього ампіру. Будинок
мав вихід на вулицю і дуже підходив
для розташування музейної експозиції.
М.Я. Рудинський запропонував
пофарбувати стіни кімнат у різні ко-
льори, що, на його думку, мало надати
експозиції особливої атмосфери і допо-
могти відвідувачам музею краще
сприймати і розрізняти окремі експози-
ційні розділи. Згодом за кольором стін
зали отримали свої назви: Червона, Сі-
ра, Синя. Для розміщення експозицій
використовувалися вестибюль і навіть
коридор та сходи.
М.Я. Рудинський розробив науко-
ву концепцію музею, застосувавши
принцип хронологічної побудови екс-
позиції. Одночасно з цим він продов-
ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІ ТА КУЛЬТУРИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 1 67
жував проводити обробку вже зібраних
експонатів і нових надходжень у відпо-
відності до тогочасних вимог (заводив
інвентарні книги, в яких подавася опис
предметів, зазначався їх стан і т. п.).
27 квітня 1919 р. музей було вік-
рито під назвою «Картинна галерея».
Сам організатор називав його Музеєм
Мистецтв [6, с. 9]. На сторінках «Коро-
тенького провідника» М.Я. Рудинський
висловив свою думку про те, що «мис-
тецтво призване облагородити людську
природу, особливо потрібне нам у наші
страшні і жорстокі дні, так само, як і
Музей потрібен для того, аби наочно
довести необхідність зберігати для на-
щадків великі здобутки людського ге-
нія» [6, с. 10].
До колекції музею потрапили без-
цінні шедеври: «Святе сімейство» Кар-
ла Маратті, «Втеча до Єгипту» Джо-
ванні Батіста Т’єполло, «Різдво Хрис-
тове» Себастьяно дель Пьомбо, «Порт-
рет Єлени Фоурмен» Пітера Пауля Ру-
бенса, жанрові сцени Яна Йозефа Хо-
реманса, венеціанські пейзажи Фран-
ческо Гварді та ін. Але основою музею
стала колекція картин М.О. Ярошенка,
який за словами М.Я. Рудинського «по-
вернувся до рідного краю і заклав під-
валини до створення в Полтаві Музею
мистецтв» [6, с. 10]. Колекція робіт
М.О. Ярошенка та творів його колег-
передвижників вважалася рідкісною за
своєю цільністю, і такою, що дійсно за-
слуговувала окремого музею. Це була
творча лабораторія Товариства пересу-
вних виставок, до неї входили роботи
майже всіх його членів і експонентів,
зокрема Грігорія Мясоєдова, Олексія
Саврасова, Миколи Ге, Івана Крамсько-
го, М.К. Клодта, М.П. Клодта, Іларіона
Прянишникова, Івана Шишкіна, Карла
Гуна, Володимира Маковського, Васи-
ля Максимова, Павла Брюллова, Андрія
Шильдера та багатьох інших.
За зібранням великих картин М.О.
Ярошенка полтавський музей не посту-
пався і навіть перевершував Третьяков-
ську галерею [6, с. 11]. Окрему збірку,
що сягала, за оцінками експертів, зна-
чення феноменального явища світового
мистецтва, склали сконцетровані в му-
зеї (за різними даними від 50 до 97 ро-
біт) твори талановитого, самобутнього,
блискучого майстра живопису І. Мясо-
єдова (1881-1963). До їх числа належа-
ли кращі полотна періоду 1909-1911
рр., за які він одержував високі акаде-
мічні нагороди – «Аргонавти», «Кента-
вромахія», «Відпочинок амазонок».
Окрім живопису, до музею потрапила
цінна збірка гравюр, в тому числі зна-
менита робота Іларіона Мігури «Слава
Мазепи», мистецької ваги коштовні ме-
блеві гарнітури, понад тисячу предме-
тів порцеляни від найвідоміших євро-
пейських виробників, художня бронза,
серед якої і три роботи знаменитого
французького майстра П’єра Філіпа
Томіра (1751-1843) та порівняно неве-
лика кількість скульптури.
На жаль, точний кількісний
склад зібрання через відсутність му-
зейної документації, знищеної в 1941
р., встановити складно. Найвірогідні-
ше, упорядкована М.Я. Рудинскьим
колекція становила від п’яти до шести
тисяч експонатів [6].
Того ж 1919 року М. Рудинський
підготував і видав перший музейний
путівник, який назвав «Коротенький
провідник» [10]. На сьогодні ця неве-
личка з тонкого паперу у 24 сторінки
розміром 12х18 см книжечка є єдиним
джерело з історії музею та складу його
першої збірки. Вдруге це видання, що
встигло стати раритетом, було підгото-
влене музеєм разом із Центром охорони
та досліджень пам’яток археології у
2002 р., до 115-ої річниці від дня наро-
дження автора, і побачило світ під на-
звою «Музей мистецтва: Коротенький
провідник» [10]. Зі змісту «Коротенько-
го провідника» дізнаємося про сім роз-
ділів музею, які розташовувались у на-
ступному порядку: перший поверх –
«Старі майстри ХVI-ХVIII ст.ст.»,
ПАМ’ЯТКИ НАУКИ І ТЕХНІКИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 1 68
«Портрет XVI-XIX ст.», «Фарфор ХVIII
ст., бронза XIX ст.»; другий поверх –
«Передвижники», «Етюди М. Ярошен-
ка», «Картини М. Ярошенка» та «Кар-
тини Г. Мясоєдова». Музей не мав до-
статніх площ для окремого розділу збі-
рки творів українських живописців, але
М. Рудинський вважав за доцільне по-
ряд із картинами Г. Мясоєдова розміти-
ти твори українських живописців Ми-
коли Пимоненка, Сергія Васильківсько-
го та Федора Кричевського.
Автор путівника не лише дав ха-
рактеристику колекцій музею, а й
включив до нього стислий мистецтво-
знавчий огляд розвитку російського та
зарубіжного мистецтва періоду XVI-
XIX ст.ст. Авторського підпису у путі-
внику М. Рудинський не поставив, пре-
зентувавши роботу від адміністрації.
Однак до списку наукових праць ця
праця включалася ним першою, що пі-
дкреслювало ставлення автора до ство-
реного ним у Полтаві музею. Крім цьо-
го, віддаючи данину видатному полтав-
цю, М.Я. Рудинський написав книгу
«М. Ярошенко. Життя і творчість. 1846-
1898», яка вийшла в Полтаві у серії
«Наші художники» у 1919 р. [11].
У 1920 р. М.Я. Рудинський став
заступником, а через два роки – дирек-
тором Центрального пролетарського
музею Полтавщини. 1924 року він був
фактично усунутий з цієї посади і пере-
їхав до Києва.
У зв’язку з суспільно-політичними
подіями в країні за час свого існування
Полтавський художній музей декілька
разів реорганізувався і переміщався. У
1920-х рр. він існував як художній від-
діл Центрального пролетарського му-
зею Полтавщини (пізніше – Полтавсь-
кого краєзнавчого музею.
Наприкінці 1920-х рр. у Полтаві
виникають нові об’єднання художників
– Полтавська філія Асоціації художни-
ків революційної Росії (АХРР) (1926),
Полтавська філія Асоціації художників
Червоної України (АХЧУ) (1927-1930),
які стали предтечею майбутньої органі-
зації Спілки художників. Більшість
членів цих організацій гуртувалися на-
вколо ПХМ [6].
1930-ті рр. стали складним пері-
одом як для мистецтва у цілому і окре-
мих митців, так і для ПХМ.
У 1930-1933 рр. музеєм завідував
уродженець Полтави Леонід С. Векш-
тейн (1898) – театральний художник,
графік, випускник Київського інститу-
ту пластичних мистецтв, член Полтав-
ської секції АХРР, АХЧУ, Всеукраїн-
ської асоціації пролетарських худож-
ників (1930-1932). Деякі праці його
зберігаються в Полтавському худож-
ньому музеї.
Члени Полтавської філії Асоціації
художників Червоної України, заснова-
ної у 1927 р. як складова частина мис-
тецького об’єднання українського ра-
дянського образотворчого мистецтва,
що спиралася на традиції демократич-
ного реалістичного мистецтва, брали
активну участь у виставках у Харкові,
Києві, Москві, пересувних – у містах
Слобожанщини, Донбасу. Влаштували
у Полтаві дві виставки – 13 травня -1
липня 1928 р. ( у музеї) і 25 листопада -
1 січня 1930 р. (у Полтавській центра-
льній науковій бібліотеці), видали ката-
логи. Серед членів філії, крім Л.С. Ве-
кштейна, були Д.І. Ангельський (1901-
1937), М.Б. Брукман (1884-1926), П.М.
Горобець, М.О. Донцов, В.М. Магден-
ко, І.І. Орлов (1875-1950), С.А. Розен-
баум (1885-1941) (у 1915-1917 рр. пра-
цював у полтавській майстерні І. Мясо-
єдова, викладав у навчальних закладах
міста), А.Я. Федоренко. У 1930 р. філія
припинила існування [8, с. 734-735].
Члени Полтавської філії АХРР, як
і всієї Асоціації (з 1926 р.) в цілому, ба-
зувалися на естетичних принципах ро-
сійського революційного мистецтва,
зокрема передвижництва. Вони експо-
нували свої твори в Москві, влаштува-
ли 1 листопада - 1 грудня 1926 р. в
Полтаві єдину художню виставку, що
ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІ ТА КУЛЬТУРИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 1 69
демонструвалася в Полтавському музеї
ім. В.Г. Короленка. Був виданий ката-
лог: 14 експонентів представили 226
робіт. У 1927 р. вже названі полтавські
художники - члени Полтавської філії
АХЧУ, а також М.М. Бокій-Бикадоров,
Г.О. Коваленко (1868-1937), Л.І. Щерба
та інші ввійшли до Полтавської філіїї
АХРР [8, с. 734].
У той самий час у 1930-ті рр.
Полтавський художній музей опинився
на межі ліквідації як такий, що пропа-
гував буржуазне мистецтво та не приді-
ляв належної уваги єдиному офіційно
визнаному тоді напряму в мистецтві –
соціалістичному реалізму.
На тлі цих історичних подій роз-
игралася особиста трагедія полтавсько-
го художника Івана Дряпаченка (1881-
1936). Син селянина, він здобув найлі-
пшу художню освіту в Рисувальній
школі в Києві, Московському худож-
ньому училищі та Петербурзькій Ака-
демії мистецтв. Зустрічався з видатни-
ми людьми – М.І. Мурашком, М.К. Пи-
моненком, І.Ю. Рєпіним, Федором Ша-
ляпіним та іншими. Успішно працював
в Італії. Перша світова війна і рево-
люційні події примусили І. Дряпачен-
ка повернутися у полтавську Василів-
ку. Він намагався працювати. Але
хвороба і нездатність пристосуватися
до нових умов привели до того, що
жив він у забутті, бідував і рано пі-
шов із життя. Трагічно склалася і до-
ля його творчої спадщини. Її було ро-
зтягнено випадковими людьми і прак-
тично повністю знищено у роки Ве-
ликої Вітчизняної війни. За каталога-
ми та архівними матеріалами учень І.
Дряпаченка А. Терещенко зумів зі-
брати дані про його твори [6].
У 1937 р. був репресований і роз-
стріляний художник, історик, педагог
Григорій Олексійович Коваленко (1868-
1937). Така ж доля спіткала художника
і поета, працівника ПХМ Никанора
Харитоновича Онацького (1975-1937) і
полтавського художника-графіка Дмит-
ра Ангельського (1898-1938).
У цей період культурно-мистецьке
життя Полтавщини не було таким на-
сиченим, як раніше. Художні виставки
відбувалися нерегулярно.
Проте, 7 березня 1939 р. було при-
йнято постанову РНК України про вио-
кремлення ПХМ як самостійного обла-
сного художнього музею, хоча і розмі-
щувався він ще протягом певного часу
разом із Центральним пролетарським
музеєм Полтавщини у будинку Полтав-
ського губернського земства.
У зв’язку з виокремленням худож-
нього музею у самостійний був прове-
дений перерозподіл експонатів між ци-
ми двома музейними закладами. Під
час перерозподілу до колекцій худож-
нього музею було додано додатково ще
18067 предметів декоративно-
ужиткового мистецтва: килими, плахти,
гончарні та різьблені вироби, церковне
начиння та інші – з надходжень, що
стали можливими в результаті проведе-
них етнографічних експедицій, а також
унікальні українські старожитності із
зібрань поміщиці Катерини Скаржин-
ської, посуд і різноманітні речі побуту
народів Сходу з колекції полковника
П.П. Бобровського [6, с. 12].
Через певний час у збірках музею
з’явилися і роботи Катерини Білокур. У
1940 р. відбулася Обласна художня ви-
ставка, де вперше були представлені
твори цієї художниці – уродженки Пи-
рятинщини Полтавської губернії, чий
«самобутній талант став справжнім
явищем в українському мистецтві»
[6]. Образотворчу науку художниця
опановувала самотужки. І хоча рідне
село Катерини Білокур Богданівка за
адміністративно-територіальним по-
ділом нині належить до Київської об-
ласті, саме на Полтавщині відбулося
її творче становлення. У 1977 р. тут
було відкрито садибу-музей, встанов-
лено пам’ятник художниці.
ПАМ’ЯТКИ НАУКИ І ТЕХНІКИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 1 70
До 1940 р. ПХМ став одним із
найвизначніших в Україні. Його фонди
налічували 30 тисяч експонатів. Коли
розпочалася війна, в тил вдалося від-
правити лише частину фондової колек-
ції музею. Більша ж її частина потрапи-
ла до рук гітлерівських окупантів. Му-
зей був ними пограбований, найцінніші
полотна вивезені до Німеччини, части-
ну експонатів знищено. У вересні 1943
р. загарбники підпалили будинок Цент-
рального пролетарського музею. У вог-
ні згоріли збірки одразу двох провідних
музеїв Полтавщини.
У повоєнні роки культурно-
мистецьке життя Полтавщини помітно
активізувалося. Вже через півтора ро-
ку після визволення обласного центру
у вересні 1943 р. готувалися дві ху-
дожні виставки. Відновлений ПХМ
знову почав акумулювати мистецькі
кадри. У 1944-1945 рр. завідувачем
відділу малярства у ПХМ працював
учень професора О.Ф. Рубо, худож-
ник-монументаліст Іван Іванович Ор-
лов (1875-1950), який жив у Полтаві з
1909 р. і, після нетривалої перерви, –
у 1915-1917 рр. Багато його робіт збе-
рігається у ПХМ. У 1946 р. І.І. Орлова
на його посаді змінив художник-
пейзажист Павло Матвійович Горо-
бець, який повернувся з фронту. Хоча
він не мав спеціальної художньої
освіти, проте наука таких таланови-
тих митців, як Г.І. Цисс і М.Г. Бурчак
залишила у його творчості глибокий
слід. Творчий спадок П.М. Горобця
складається з близько 1000 творів, а
також мистецтвознавчих публікацій.
Чимало з його творів також є оригіна-
льною частиною музейної збірки
ПХМ, який у 1964 р. П.М. Горобець
очолив і протягом майже десяти літ
обіймав посаду його керівника.
Вже у 1945 р. з Уфи, Тюмені і
Свердловська з евакуації повернули до
Полтави 4176 творів мистецтва [6, с.
12] (за іншими даними, у 1944 р. – 4187
експонатів) [8, с. 780].
На базі реевакуйованих експона-
тів ПХМ одним із перших музеїв міста
відновив свою діяльність. Відновлену
експозицію тимчасово розгорнули у чо-
тирьох кімнатах двоповерхового буди-
нку № 15 по вулиці Комсомольській. І
лише у 1951 р. музею повернули його
перше приміщення по вул. Спаській, 11,
вигляд якого на той час суттєво змінив-
ся, втративши внаслідок ремонту части-
ну свого оздоблення: мармурові сходи,
паркетну підлогу, перила з карельської
берези і світловий ліхтар для природно-
го освітлення верхнього поверху.
По закінченні війни одним із ос-
новних напрямів діяльності ПХМ ста-
ло, крім часткового відновлення, також
поповнення музейної збірки. Від дер-
жавних установ і приватних осіб з Мо-
скви і Києва надходили до Полтави
твори мистецтва. Важлива роль у про-
цесі поповнення фондів ПХМ творами
українських живописців ХХ ст. у на-
званий період належала Дирекції худо-
жніх виставок України. За сприяння
полтавських митців вдалося скласти
колекцію регіонального мистецтва. По-
над 30 полотен старих майстрів були
передані до Полтави Лохвицьким і
Миргородським музеями.
Проте ім’я М.О. Ярошенка, як
планувалося на початку створення му-
зею, ПХМ все ще не було присвоєне.
Лише у 1962 р. одна з вулиць у Полтаві
була назнава на честь М.О. Ярошенка.
Наприкінці 1960-х рр. збірка Пол-
тавського художнього музею нарахову-
вала вже понад 7,5 тисяч експонатів [6].
До кінця 1980-х рр. колекції музею
продовжували зростати. Проте буди-
нок, де вони розміщувалися, потребу-
вав капітального ремонту.
Незважаючи на труднощі, 1987 ро-
ку на фасаді будинку музею було вста-
новлено бронзову меморіальну дошку
М.О. Ярошенку (скульптор М.Г. Коган)
[8, с. 1002]. Кім Григорович Скалацький
(нар. 1938 р.), наступник П.М. Горобця
на посаді керівника ПХМ та активний
ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІ ТА КУЛЬТУРИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 1 71
дослідник і популяризатор мистецтва,
творчості М.О. Ярошенка, історії музей-
ного закладу, у цьому ж році підготував
та видав у Києві альбом «Полтавський
художній музей». У січні 2000 р. Полта-
вською філією науково-дослідного ін-
ституту «Проектреконструкція» було
проведене обстеження технічного стану
споруди. Фахівці НДІ визнали його не-
задовільним. Того ж року Полтавська
міська рада прийняла рішення про пере-
ведення художнього музею до новозбу-
дованої Галереї мистецтв. Будинок В.
Булюбаша був проданий приватній особі
(комерційному банку) [8, с. 780].
З переміщенням музейних колек-
цій до новозбудованого приміщення
розпочався ще один етап історії музею.
Змінилася його назва. Збільшення шта-
ту дозволило розширити сферу діяль-
ності. Сьогодні Полтавський художній
музей (галерея мистецтв) імені Миколи
Ярошенка – це єдиний в Україні музей-
но-мистецький комплекс, до складу
якого входять органічно поєднані три
заклади з окремими площами в одному
приміщенні: власне художній музей,
галерея сучасного мистецтва і галерея
дитячої творчості. Приклад діяльності
закладу протягом останнього періоду –
понад 10 років – доводить, що Полтав-
ський художній музей зумів певною мі-
рою реалізувати світовий досвід музей-
ного будівництва, яким передбачається
спорудження приміщень, оснащених
технічними засобами сучасного рівня
для усталених колекцій. На думку фахі-
вців, своїм архітектурним рішенням,
оздобленням та за іншими характерис-
тиками будівля дає можливість створю-
вати відповідні умови для збереження
та експонування колекцій, надавати ві-
двідувачам, дослідникам достатній об-
сяг науково-пізнавальної інформації.
Сучасний Полтавський художній музей
можна назвати територією мистецтва,
яка використовується не лише для по-
казу експонатів, а й для проведення рі-
зноманітних заходів (наукових конфе-
ренцій, семінарів, презентацій та ін.)
Колекції розмістили в будівлі (арх.
Ю. Олійник, 1999 р.) у центральній ча-
стині міста – по вул. Фрунзе, 5 – на за-
гальній площі 3046 квадратних метрів
у двох анфіладах першого поверху [6, с.
12-13]. Експозицію відкривають полот-
на старих майстрів німецької, австрій-
ської, нідерландської, фламандської,
французької та інших шкіл XVI-XIX
ст.ст. (унікальні роботи Лукаса Кранаха
молодшого, Клари Петерс, Мельхіора
де Хондекутера, Франческо Гварді,
Марчелло Баччіареллі, Жана Батиста
Грьоза тощо). Продовжує експозицій-
ний ряд образотворче мистецтво Украї-
ни та Росії XVIII- початку XX ст.ст.:
ікони стилю пізнього бароко, портрети
парсунного типу, твори художників
академічного напряму [6, с. 13]. Особ-
ливо повно представлені роботи членів
Товариства пересувних виставок. У
двох окремих залах експонуються тво-
ри М.О. Ярошенка.
Незмінно привертає увагу розділ,
присвячений образотворчому мистецт-
ву Полтавщини цього періоду.
На першому поверсі розташований
зал дитячої творчості імені Саші Путрі
(1977-1989), де у постійному показі –
малюнки маленької полтавської худож-
ниці, а також щомісяця проводяться
нові виставки.
На другому поверсі – виставкова
зала площею 450 квадратних метрів, де
експонуються музейні полотна і твори
сучасних митців; прес-центр, який та-
кож використовується як літературно-
музична вітальня, «зимовий сад» із
скульптурами, декоративними росли-
нами, акваріумами [6, с. 12].
Фондосховища Полтавського ху-
дожнього музею, де зберігається значна
частина всієї музейної колекції, дає за-
кладу можливість успішно виконувати
одну з основних функцій – збереження
культурних цінностей.
ПАМ’ЯТКИ НАУКИ І ТЕХНІКИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 1 72
Протягом років Полтавський ху-
дожній музей (галерея мистецтв) багато
працює у напрямку популяризації своїх
фондових зібрань, організуючи щорічні
виставки, присвячені тим чи іншим роз-
ділам історії мистецтва. Розподіляючись
за групами збереження: живопис, скуль-
птура, графіка, метал, дерево, кераміка,
тканини, – збірка музею на початок юві-
лейного для закладу 2009 р. (90 років від
часу заснування) налічувала 9437 експо-
натів основного та 357 експонатів нау-
ково-допоміжного фонду [6]. Більше ти-
сячі з них експонувалися на виставках:
«Шедеври з фондів Полтавського худо-
жнього музею», «Російський живопис
ХІХ століття», «Вік» (спільно з Полтав-
ською спілкою художників України
(ПСХУ) , яка була присвячена 100-річчю
відкриття у Полтаві пам’ятника І.П. Ко-
тляревському, та ін. Виставка з фондів
Полтавського художнього музею 2006 р.
набула особливого значення як присвята
160-річчю від дня народження М.О.
Ярошенка. У ході підготовки був прове-
дений перший у практиці музею благо-
дійний аукціон, для якого полтавські ху-
дожники надали 24 картини. Кошти, що
зібрали, були використані для виготов-
лення нових рам на полотна М.О. Яро-
шенка, що дозволило на належному ви-
сокому рівні провести виставку і реекс-
позицію зали з його творами.
Виконуючи настанову фундатора
музею М.Я. Рудинського − «Колись… у
кращі часи, ми мусимо опублікувати цілу
колекцію творів Ярошенка з нашого му-
зею» [6, с. 14], – 2006-го року науковці
видали повнокольоровий альбом «Мико-
ла Ярошенко», до якого ввійшли 55 жи-
вописних полотен митця, що вціліли у
роки війни і знову склали основу вже по-
воєнної музейної збірки. У 2008 р. за зна-
чний внесок у справу збереження та по-
пуляризації творчої спадщини видатного
полтавця, музею нарешті було присвоєне
ім’я Миколи Ярошенка.
На сучасному етапі музей продо-
вжує науково-дослідницьку, видавни-
чу, просвітницьку, виставкову діяль-
ність. І ця сфера музейної і галерейної
діяльності постійно розширюється,
охоплюючи різні аспекти культурного
життя м. Полтави.
Таким чином, створення ПХМ було
підготовлене відповідними передумова-
ми. З часу створення цей музейний за-
клад поступово став центром культурно-
го життя Полтавського краю, не лише
акумулюючи творчі сили і скарби, а й
продовжуючи розвиток культурно-
мистецької мережі, сприяючи встанов-
ленню пам'ятників, підготовці і прове-
денню виставок, виданню тематичних
видань, виникненню цілої системи орга-
нізацій, об’єднань, інших музейних за-
кладів, пов’язаних з ним тематично.
Зазначимо, що історією мистецтва,
збереженням скарбів націаональної та
світової культури разом із Полтавським
художнім музеєм займаються Кремен-
чуцька міська художня галерея та кар-
тинна галерея Наталії Юзефович у Кре-
менчуці, картинні галереї в Диканьці,
Великих Сорочинцях, Білицькому музеї
народного і декоративно-ужиткового
мистецтва Кобеляцького району, худо-
жня галерея Решетилівського центру ку-
льтури і дозвілля «Оберіг», музей кера-
міки Миргородського державного кера-
мічного технікуму ім. М.В. Гоголя, му-
зейна кімната Решетилівського худож-
нього професійного ліцею та інші му-
зейні заклади Полтавського регіону.
Тобто, можна стверджувати, що на
Полтавщині історично сформувався ку-
льтурно-мистецький простір, зокрема і
музейний, який є своєрідним і, разом із
тим, відбиває загальні риси художньо-
мистецкого розвитку, традиційні для
центрального та східного регіонів
України. Музейно-мистецький ком-
плекс Полтавський художній музей (га-
лерея мистецтв) ім. М.О. Ярошенка
завжди відігравав у ньому важливу
роль і нині є об’єднуючим і генерую-
чим ядром цього простору.
ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІ ТА КУЛЬТУРИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 1 73
ЛІТЕРАТУРА
1. Білоусько О. А., Мирошниченко
В. І. Нова історія Полтавщини (кінець
XVIII - початок XX століття). – Полта-
ва: «Оріяна», 2003. – 264 с.
2. Білоусько О. А., Єрмак О. П.,
Ревегук В. Я. Новітня історія Полтав-
щини (І половина XX століття). – Пол-
тава: «Оріяна», 2005. – 312 с.
3. Курчакова О.М., Бочарова С.І.
Видатні постаті образотворчого мис-
тецтва Полтавського краю періоду
XVIII-XX століть // Полтава: архітек-
тура, історія, мистецтво: Матеріали І
наукової конференції «Вайнгортовсь-
кі читання». 27 листопада 2002 р. –
Полтава, 2002. – С. 32-47.
4. Остроушко Л.М. Полтава. Пу-
тівник. – Х.: Прапор, 1977. – С. 57-58.
5. Полтава. Путівник / Складачі:
С.О. Данішев, Л.С. Вайнгорт, С.М. Нє-
мчин. – Полтава: Полтавська обл. дру-
карня, 1964. – С. 73-76.
6. Полтавський художній музей
(галерея мистецтв) імені Миколи Яро-
шенка. Альбом. Ювілейне видання
/Автор-упорядник С.І. Бочарова. – Пол-
тава: ФОП Говоров С.В., 2009. – 232 с.
7. Полтавський художній музей.
1919-1994: Біблографічний покажчик
/ Передмова і упорядкування В. Хан-
ка. – Полтава: Полтавський літера-
тор, 1994. – С. 5-6.
8. Полтавщина: Енциклопедич-
ний довідник / За ред. А.В. Кудрицько-
го. – К.: Українська Енциклопедія ім.
М.П. Бажана. – 1024 с.
9. Ромашкевич А.Д. Материалы к
истории Петровского Полтавского ка-
детского корпуса с 1-го октября 1907 г
по 1-е октября 1908 г. Год пятый. –
Полтава, 1908. – С. 95-96.
10. Рудинський М.Я. Коротень-
кий провідник. – Полтава, 1919. – 24
с.; Рудинський М. Музей мистецтва:
Коротенький провідник. — Вид. 2-е,
доп. / За ред. Супруненка О.Б. — Пе-
редмова і коментарі Бочарової С.І.
Курчакової О.М. Супруненка О.Б. за
участі Ханка В.М. — Полтава: Архео-
логія, 2002. — 16+2 с.: іл.
11. Рудинський М.Я. М. Яро-
шенко. Життя і творчість. 1846-
1898. – Полтава, 1919 (Серія «Наші
художники»).
Пистоленко И.А. Создание и деятельность Полтавского художественного
музея на фоне развития изобразительного искусства Полтавщины 17-20 вв.
Статья посвящена этапам создания и деятельности художественного музея в
Полтаве на основе соответствующих предпосылок в 17- начале 20 вв. до превраще-
ния этого учреждения в центр культурно-художественного музейного простран-
ства Полтавщины в наше время.
Pistolenko I.A. The establishment and activities of the Poltava Art Museum on the
background of art Poltava of the Poltava region 17-20 centuries. The article is devoted to
the creation and activity of the Arts Museum in Poltava on the basis of appropriate prerequi-
sites in the 17-th – at the beginning of the 20-th centuries to conversion of this institution into
the center of cultural and arts museum area of the Poltava region nowadays.
До статті Пістоленко І.О. «Становлення та діяльність Полтавського художнього
музею на тлі розвитку образотворчого мистецтва Полтавщини 17-20 ст.ст.»
У цій будівлі по вул. Спаській,
11 у Полтаві у 1912 р. був
розміщений художній музей
Микола Олександрович
Ярошенко. Автопортрет
Фасадна частина будинку
Полтавського художнього
музею (галереї мистецтв)
ім. М. Ярошенка
Один із розділів експозиції
ПХМ 1930-х рр.
Фрагмент виставкової
зали ПХМ
(галереї мистецтв)
ім. М. Ярошенка
|