Україна у зовнішньоекономічних зв’язках Російської імперії з країнами Близького і Далекого Сходу в перші десятиліття ХХ ст.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2007
1. Verfasser:	Пилипенко, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2007
Schriftenreihe:	Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика
Schlagworte:	Дослідження
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77640
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Україна у зовнішньоекономічних зв’язках Російської імперії з країнами Близького і Далекого Сходу в перші десятиліття ХХ ст. / О. Пилипенко // Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика: Зб. ст. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 119-133. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77640
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-776402015-03-04T03:02:02Z Україна у зовнішньоекономічних зв’язках Російської імперії з країнами Близького і Далекого Сходу в перші десятиліття ХХ ст. Пилипенко, О. Дослідження 2007 Article Україна у зовнішньоекономічних зв’язках Російської імперії з країнами Близького і Далекого Сходу в перші десятиліття ХХ ст. / О. Пилипенко // Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика: Зб. ст. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 119-133. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77640 uk Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Дослідження Дослідження
spellingShingle	Дослідження Дослідження Пилипенко, О. Україна у зовнішньоекономічних зв’язках Російської імперії з країнами Близького і Далекого Сходу в перші десятиліття ХХ ст. Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика
format	Article
author	Пилипенко, О.
author_facet	Пилипенко, О.
author_sort	Пилипенко, О.
title	Україна у зовнішньоекономічних зв’язках Російської імперії з країнами Близького і Далекого Сходу в перші десятиліття ХХ ст.
title_short	Україна у зовнішньоекономічних зв’язках Російської імперії з країнами Близького і Далекого Сходу в перші десятиліття ХХ ст.
title_full	Україна у зовнішньоекономічних зв’язках Російської імперії з країнами Близького і Далекого Сходу в перші десятиліття ХХ ст.
title_fullStr	Україна у зовнішньоекономічних зв’язках Російської імперії з країнами Близького і Далекого Сходу в перші десятиліття ХХ ст.
title_full_unstemmed	Україна у зовнішньоекономічних зв’язках Російської імперії з країнами Близького і Далекого Сходу в перші десятиліття ХХ ст.
title_sort	україна у зовнішньоекономічних зв’язках російської імперії з країнами близького і далекого сходу в перші десятиліття хх ст.
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2007
topic_facet	Дослідження
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77640
citation_txt	Україна у зовнішньоекономічних зв’язках Російської імперії з країнами Близького і Далекого Сходу в перші десятиліття ХХ ст. / О. Пилипенко // Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика: Зб. ст. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 119-133. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.
series	Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика
work_keys_str_mv	AT pilipenkoo ukraínauzovníšnʹoekonomíčnihzvâzkahrosíjsʹkoíímperíízkraínamiblizʹkogoídalekogoshoduvperšídesâtilíttâhhst
first_indexed	2025-07-06T01:51:01Z
last_indexed	2025-07-06T01:51:01Z
_version_	1836860479870337024
fulltext	Україна і Східний світ: участь українських земель ... 119 Олександр Пилипенко (Київ) УКРАЇНА У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ‘ЯЗКАХ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ З КРАЇНАМИ БЛИЗЬКОГО І ДАЛЕКОГО СХОДУ В ПЕРШІ ДЕСЯТИЛІТТЯ ХХ ст. На сучасному етапі розвитку історії наша держава прагне всебічно розвивати зовнішні стосунки з іншими країнами. Більшість політиків прагне інтеграції України до європейської співдружності. Але історія розпорядилась таким чином, що український народ приречений жити на євразійському просторі і бути своєрідним містком між Сходом і Заходом. В цьому плані дуже корисним і повчальним буде звернення до історичного минулого нашої країни і, зокрема, дослідження такого його аспекту як зовнішньоекономічні відносини українців із країнами Близького і Далекого Сходу в попередніх століттях. Слід зазначити, що ця проблема є ще недостатньо висвітлена у вітчизняній науковій літературі, тому зберігається потреба її подальшого вивчення. Cтаття присвячена дослідженню економічних взаємозв‘язків українських земель з країнами Близького і Далекого Сходу. На підставі детального аналізу документів, що зберігаються в фондах Центрального державного історичного архіву України м.Києва висвітлюються основні напрямки та основні досягнення зовнішньої торгівлі українських губерній Російської імперії з країнами Сходу На початку ХХ ст. імпорт худоби з країн Сходу постійно зростав. Значення вивозу з Росії рогатої худоби з кожним роком падало. При цьому як крупна, так і дрібна рогата худоба мала головне значення в товарообміні з Туреччиною, Персією та Китаєм. У привозі до Росії худоби та м‘яса роль східних держав була незначною. Цей привіз був покликаний потребами окраїн Російської імперії, в які постачалися продукти тваринництва з Китаю та Японії. Рогата худоба йшла також з Персії, Туреччини, Афганістану. Відправлення крупної рогатої худоби з України в різні країни Сходу у 1910 р. складало наступну кількість: Волинська губ. – 49,8 тис. шт., Подільська – 49,0 тис. шт., Полтавська – 39,7 тис. шт., Чернігівська – 32,3 тис. шт., Київська – 26,6 тис. шт., Харківська –20,9 тис. шт., Херсонська – 15,4 тис. шт. Найголовнішими пунктами відправлення крупної рогатої Пилипенко П. 120 худоби в ці роки були (у тис. штук)1:* ГУБЕРНІЇ 1902 1903 1909 1910 Харківська (Ворожба) 13,4 13,7 11,0 10,8 Волинська (Ковель) 18,3 15,7 8,8 10,5 Харківська (Сватово) 4,8 7,4 4,4 6,8 Чернігівська (Конотоп) 2,6 3,5 8,0 5,6 Полтавська (Ромни) 7,9 7,2 7,0 5,1 Херсонська (в Одесу) 25,4 34,4 31,7 Київська (м.Київ) 9,5 17,4 21,0 Харківська (Харків) 7,7 8,6 9,9 Катеринослав- ська (Катеринослав) 0,7 9,3 9,8 Таврійська (Сімферополь) 7,6 10,2 7,9 Із перерахованої кількості худоби барани й вівці відправлялися переважно в Китай та Туреччину. Так, за даними російського Міністерства фінансів і Департаменту митних зборів Росії до Туреччини (в тому числі й через Грецію) за 5 років було відправлено 26 тис. штук баранів і овець на суму 113 тис. крб., а саме: 5,3 тис. штук – у 1900 р., 1 тис. шт. – у 1904 р., 6,4 тис. пуд. – у 1905 р. У наступні роки до різних країн Сходу було відправлено – 17,5 тис. шт. баранів та овець2: 1906 – 4,6 1909 – 1,6 1907 – 4,7 1910 – – * Джерело: Складено за: Росийская Экспортная Палата. Материалы по пересмотру торговых договоров. Мясо и убойный скот (ст.39, п.40). – СПб.: Типография В.Ф. Киршбаума, 1913. Україна і Східний світ: участь українських земель ... 121 1908 – 5,0 1911 – 1,6 Більше всього відправлялося овець до Туреччини, в середньому 8,2 тис. шт. на рік. Складним для експорту баранів і овець був 1905 р., в зв‘язку з революційними подіями. Саме цього року був мінімальний експорт до Німеччини, Австро-Угорщини, Франції, Фінляндії – від 1 до 2 тис. шт3. Україна відігравала надзвичайно важливу роль в експорті цукру з імперії. Саме тут знаходились найбільш потужні цукрові заводи. Напередодні і на початку Першої світової війни цукор з українських губерній відправлявся до Персії переважно через територію Азербайджану. В 1913 р. цукор експортувався до Китаю, Туреччини, Єгипту, балканських країн. В цьому ж році відправлявся цукор до Баку з метою подальшого перепродажу в Персію за ціною 2.85 – 3.15 крб. за пуд білого рафінаду, і 2.20 – 2.50 крб. за пуд білого піску. Ціна "мелясового" (жовтого) цукру дещо відрізнялася: 3.00 – 3.15 крб. за пуд рафінаду і 2.20 – 2.30 крб. а пуд цукрового піску4. Цукор відправлявся морським фрахтом від Одеси до Константинополя. Офіційна статистика тих років поділяла весь вивіз товарів на дві категорії: експорт цукру до європейських країн і азіатських. На жаль, скупі статистичні дані не виділяють окремо експорт до кожної країни. Але маємо дані про весь експорт цукру до країн Азії протягом тривалого періоду. За даними Київського відділення імператорського Російського технічного товариства з цукрових і рафінадних заводів України і Росії протягом 14 років була вивезена наступна кількість цукру5:* Роки До Азії Рафінаду Цукру- піску Всього 1895-1896 1 333 262 505 375 1 838 637 1896-1897 1 685 115 714 724 2 399 839 1897-1898 1 754 163 411 321 2 165 484 1898-1899 1 945 000 530 656 2 475 656 1899-1900 2 307 245 568 604 2 875 849 1900-1901 2 280 334 457 324 2 755 658 1901-1902 3 022 067 674 948 3 697 015 1902-1903 3 078 747 751 132 3 829 879 * Джерело: ЦДІА України. – Ф.730. – Оп. 1. – Спр.243. – Вывоз сахара из свекло- сахарных и рафинадных заводов за последние 14 лет. – 1895 – 1908 гг. Пилипенко П. 122 1903-1904 3 272 970 542 720 3 815 690 1904-1905 3 358 379 563 826 3 922 205 1905-1906 3 135 964 251 984 3 387 948 1906-1907 3 428 803 539 972 3 968 775 1907-1908 3 489 260 585 046 4 074306 У цій справі перше місце належало цукровим заводам Правобережної України. Так, наприклад, лише з Волинської губернії в 1905 р. через митні заклади було вивезено 150 119 пуд. цукру на суму 300 277 крб6. Росія, яка вступила з 1 вересня 1908 року на 5 років, тобто до 1 вересня 1913 року до Брюссельської міжнародної цукрової Конвенції, взяла на себе зобов‘язання у відповідності з підписаним 6-19 грудня 1907 року Акту обмежити на вказаний строк вивіз цукру на світові ринки одним мільйоном тонн (61 млн. пуд.). Це було зроблено з тим, щоб за рахунок цієї кількості зазначений вивіз не перевищував з 1 вересня 1907 по 1 вересня 1909 року 300 тис. тонн (18,3 млн. пуд.), а в кожний з інших 4-х періодів-200 тис. тонн (12,2 млн. пуд). Згідно цього ж Акту вивіз вітчизняного цукру до Персії, а також до інших сусідніх з Росією держав (сухопутним та морським шляхом), за виключенням Азіатської Туреччини, був залишений вільним без будь-яких обмежень. Турбуючись про те, щоб конвенційний вивіз цукру здійснювався в межах встановлених норм, Міністерство Фінансів Росії у відповідності з рішеннями загальноімперського з‘їзду цукровироб- ників 23-24 травня 1908 року, призначило квоту розподілу вивізних контингентів цукру між усіма заводами імперії. Вивіз цукру з заводів допускався не інакше як по особливим посвідченням акцизного нагляду (Конвенційні посвідчення). Розподіл вивозу цукру для періодів 1907 – 1908 рр. та 1908 – 1909 рр. було здійснено міністерством промисловості і торгівлі 1 липня 1908 року в кількості лише 8 млн. пуд, що для українського регіону було явно недостатньо. Іншу частину призначеного для цих періодів контингенту, тобто 10,3 млн. пуд. Передбачалось розподілити з 1 вересня 1908 року після отримання даних про вивіз цукру без конвенційних свідоцтв з 1 вересня 1907 року по 1 липня 1908 року. Але після того, як з‘ясувалось згодом, що за вказаний строк з призначених 18,3 млн. пуд. вже було вивезено близько 10,5 млн. пуд., то додатковий розподіл конвенційного контингенту не проводився7. Україна і Східний світ: участь українських земель ... 123 За даними Департаменту митних зборів і Міністерства фінансів можна здійснити загальний розрахунок надходження цукру на іноземні ринки в період 1907 – 1909 рр. Він був наступним8: ПЕРІОДИ ЗАГАЛЬ- НИЙ ВИВІЗ МЛН. ПУД ВІЛЬ- НИЙ у Фінлян дію ВИВІЗ у Персію ЦУКРУ Всього КОН- ВЕН- ЦІЙ- НИЙ ВИВІЗ 1 2 3 4 5 6 1907-1908 18,02 1,92 4,13 6,05 11,97 1908-1909 16,32 3,66 3,91 7,57 8,75 Всього: 34,34 5,58 8,04 13,62 20,72 Ми навмисно навели дані про вивіз цукру на конвенційні ринки з метою їх порівняння. З цього видно, що експорт цукру до Персії після 1907 р. перевищував експорт до Фінляндії. А це були ринки, на які за міжнародними угодами Росія мала виключне право. Таким чином на кінець періоду 1908 – 1909 рр. реальний вивіз цукру перевищив визначену для Росії вивізну норму – 18,3 млн. пуд. майже на 2,5 млн. пуд. і склав 20,72 млн. пуд. Можливості перевезення цукру з України та Росії на ринки Близького Сходу передбачались ще в 1907 році, коли при виробленні в постійній комісії в Брюсселі умов приєднання Росії до цукрової Конвенції, представники зацікавлених урядів звернули увагу на те, що російський цукор, який був заявлений для вивозу морським шляхом до Фінляндії, може також спрямовуватися й на конвенційні ринки9. А також норми, якими було обмежено участь Росії у постачанні цукром цих ринків можуть бути підвищені. Поділяючи ці перестороги, російський уряд через своїх делегатів обіцяв вжити заходів для розвитку належної експортної торгівлі цукром з країнами Близького Сходу. З цією метою уряд зобов‘язався в кінці кожного періоду порівнювати кількість зареєстрованого російськими митницями вивезеного цукру до Персії з кількістю дійсно відправленого на перський ринок і різницю зараховувати в контингент наступного періоду. Однак, практика показала, що одним цим заходом не можливо скасувати можливість згаданих зловживань. За даними Всеросійського товариства цукрозаводчиків з 1 вересня 1911 по 1 вересня 1912 рр. з України була вивезена наступна кількість цукру:10 Пилипенко П. 124 Назва країни Піску білого(пуд.) Рафінаду (пуд.) Всього 1911–1912 рр. До Туреччини 3 479 500 22 127 3 501 627 До Китаю 1 612 904 37 337 1 650 241 Азійський кор-дон: в Персію 898 328 4 459 737 5 358 065 Афганістан 8 534 83 124 91 658 Китай 99 790 14 595 114 385 Японію – 6 000 6 000 Корею – 8 000 8 000 Всього: 26 788 615 4 880 424 31 639 039 Цукор в основному вивозився через Одеську митницю-5 193 273 пуд. (5 124 593 пуд. цукру-піску і 68 680 пуд. рафінаду)11. В 1913 р. цукор також експортувався до Китаю, Туреччини, Єгипту, балканських країн. Цукор відправлявся морським фрахтом від Одеси до Константинополя, Олександрії інших портів. Головна кількість спирту на початку ХХ століття вивозилась з України, причому значення її у загальноімперському вивозі поступово збільшується з 2,9% в 1906 році до 7,9% в 1911 році, в той час як значення інших регіонів неухильно знижується. Наприклад, в 1906 році вивіз з Південно-Західних регіонів імперії складав 81,6% загального вивозу за кордон, а в 1911 році він впав до 45,3%. Переважно спирт вивозився з Полтавської, Харківської, Чернігівської губерній. Точно таку ж тенденцію спостерігаємо відносно інших губерній, наприклад, Чорноземної зони. З інших російських губерній вивозилася порівняно невелика кількість даного продукту. Їх частка складала: у 1907 р. – 11,5 тис. відер (0,5%), у 1908 р. – 61 тис. відер (1,5%), у 1909 р. – 524 тис. (7,3%), у 1910 р. –997 тис. (11,6%), у 1911 р. – 1244 тис. відер (11,1%)12. Країни Сходу потребували значної кількості спирту, який використовувався переважно для освітлення приміщень і медичних цілей. Головним ринком збуту українського спирту з давніх часів була Туреччина, куди йшло понад 50% всього експорту даного продукту. Значним, але під постійними коливаннями був вивіз спирту до Німеччини який складав для порівняння 30% всього експорту України. За 5 років з 1909 року зростав експорт спирту до Китаю до 7%. Вивіз спирту до Англії дорівнював 1% і був незначним і зазнавав коливань. Експорт хлібної Україна і Східний світ: участь українських земель ... 125 очищеної горілки був досить незначним, з явною тенденцією до поступового скорочення і з великими коливаннями. Це пояснюється з, одного боку, недостатнім розвитком внутрішнього виробництва, а з іншого боку, високим митом в 25 крб. з пуда брутто на спирт та горілку в діжках і 30 крб. або з пуду того ж продукту в пляшках13. Огляд дає можливість зробити висновок про дієвість державної системи покровительства вітчизняній горілчаній промисловості і необхідною умовою її подальшого розвитку. Поза сумнівом, що певні успіхи експортної торгівлі знаходилися у тісному взаємозв‘язку із здійсненням вивізних премій і подальшим розвитком його організації та зменшенням умовностей при розрахунках. Ці заходи сприяли розвитку експорту спирту. Але експортна торгівля з країнами Сходу дуже часто зазнавала коливань і була нестійкою. На думку провідного фахівця C.Асенкова уряду необхідно було вжити наступних термінових заходів: 1.скоротити суттєво вивіз міцного спирту з України; 2.покращити організацію вітчизняної зовнішньої торгівлі спиртом шляхом зменшення тяганини за розрахунки; 3.збільшити експорт денатурованого спирту; 4.знизити ввізне мито14. Загальний вивіз спирту з імперії і втому числі з України можна проілюструвати наступним чином: ВИВІЗ ІЗ РОСІЇ ТА УКРАЇНИ СПИРТУ (тис. градусів)* Роки Всього тис.градусів Всього тис.крб З них до Китаю До Туреч- чини 1891 398 080 5 346 – 48 537 1892 95 273 1 652 – 16 681 1893 208 003 2 665 – 21 033 1894 226 454 2 727 – 35 898 1895 173 610 1 792 – 42 403 1891 1895 220 284 100 % 2 836 15 % * Джерело: Складено за: Асенков С. Спирт и его експорт из России. –СПб.: Изд. Ред. Журнала «Российский экспорт», 1914. Пилипенко П. 126 1896 165 300 1 574 0,2 39,398 1897 198 139 2 146 – 50 177 1898 184 374 1 747 – 71 362 1899 57 342 593 – 52 161 1900 41 758 512 – 37 991 1896 1900 +129 383 100 % 1 314 – +50 218 38 9 % 1901 41 752 563 – 40 948 1902 53 683 1 040 0,2 49, 265 1903 73 871 742 9,0 66 855 1904 183 579 3 279 5 451 94 800 1905 129 888 2 083 9 106 64 684 1901 1905 +96 435 100 % 1 541 2 913 3,0 % 63 310 65,6 % 1906 70 734 1 301 25 345 42 587 1907 86 378 1 313 4 602 80 234 1908 162 387 3 600 10 669 109 685 1909 289 636 5 175 13 374 144 378 1910 345 266 5 492 11 647 158 337 1906 1910 190 880 100 % 3 376 13 127 6,9 % 107 044 56,0 % 1911 429 576 100 % 7 483 17 796 4,1 % 222 033 51,7 % Важливе місце займала у зовнішньоекономічних зв‘язках Росії торгівля з країнами, які знаходилися під пануванням Османської імперії. Переважно це балканські країни, які у своїй боротьбі проти турецького гніту сподівалися на підтримку Росії. Про це читаємо в листах Ризова. Дмитро Ризов автор праці „Руссо-болгарскитъ отношения” писав з приводу статті „Багдад и Бургас” в журналі „Новое время”: „Непокоїть мала зацікавленість (Росії – прим. автора) болгарською зовнішньою політикою. Варна – наш крупний порт. Нагальним завданням Росії – є вихід до Середиземного моря, в той час як Німеччина здійснює колонізацію Малої Азії і будує залізницю Коня – Багдад – Багора” (переклад архівних матеріалів з болгарської мови автора)15. В своїй праці „Внос от Русия в Болгария проз 1901 г. по минница (по Україна і Східний світ: участь українських земель ... 127 главни, стоимость в левове)” Д.Ризов писав про те, що Німеччина і Туреччина будують залізницю, а Росія стверджує, що встановлення контролю над цим регіоном Балканського півострова не є головною метою для нею. А варто було б, на думку автора, використовувати Бургас і територію Болгарії як „спостережний пункт” і не варто було запитувати для цього дозволу Туреччини. До сфери російських інтересів має входити територія від Македонії до Австрії 16. Серед товарів, які експортувалися з Російської імперії до Османської імперії можна назвати наступні17:* Країни призначе ння та вид товарів 1901 тис 1902 пуд 1903 1904 1905 1906 1907 1908 1909 1910 1911 Сіль до Болгарії 90 4,1 1,0 - - 0,4 0,2 0,1 - - - Ікра риб‘яча (окрім червон) 0,5 0,6 0,2 0,4 1,9 0,3 0,5 0,2 0,1 0,2 6,8 Керосин до Болгарії 439 677 436 488 774 0,2 23 - 60 86 - Керосин до Сербії 200 327 303 304 352 315 354 315 205 120 309 Соняш никове масло до Болгарії 7,3 13 3,4 1,9 12 Соняш никове масло до 2,1 7,4 0,2 0,7 5,5 * Джерело: Вывоз российских товаров за границу. Свод данных русской статистики внешней торговли за 1900 – 1911 годы. – СПб.: Тип. М.П. Фроловой, 1913. – С.42. Пилипенко П. 128 Румунії Канати до Туреч- чини 1,5 - 0,1 0,2 0,1 1,2 1,2 1,7 Срібло у виробах до Болгарії тис.крб. 7,3 8,8 Імпорт сільськогосподарської продукції із східних країн в Росію та Україну був незначним. За період 1900-1910 рр. імпорт хліба в зерні та борошні за даними І.Г. Крюкова складав від 4,0 до 12,4 % (в 1908 р.), а інші продукти землеробства (окрім хліба) 33-45,9 %. Імпорт до України та Росії товарів із країн Сходу протягом 1900-1910 років в процентному відношенні можна відобразити наступним чином: хліб в зерні та муці – 4,0 – 12,4 % (в 1908 р.); інші продукти землеробства 33 – 45,9%; тварини та їх продукти – 28 – 30%; продукти садівництва та городина – 6,7 – 8,7 %. Імпорт сільськогосподарської продукції із країн Близького Сходу вимірювався сотнями мільйонів карбованців. Із точки зору торгівельного балансу це було ненормальним явищем. Хліб завозився двох видів: пшениця, жито. Серед інших продуктів землеробства можна назвати рис, борошно, хлопок, маслянисте насіння, джут, насіння та інші. Тварини та їх продукти зазвичай: коні, рогата худоба, вівці, м’ясо свіже, сир, бавовна, пух, сало, шкури баранячі, шкіра необроблена, віск, шовк сирець. Сільськогосподарська продукція в обробленому вигляді: олія, виноградне вино, вино виноградне в діжках, оброблені шкіри. Продукти садівництва та городина: фрукти та ягоди свіжі та сушені, лимони, мигдаль, фісташки та різні горіхи. Рис завозився переважно з Персії та Японії. Так, в 1910 році рису було завезено в Росію 6,8 млн. пуд, в тому числі: з Персії – 4,6 млн. пуд, інших східних країн – 0,8 млн. пуд, Японії – 0,3 млн. пуд.18. Іншу рослину джут використовували у вітчизняному господарстві для виробництва грубих тканин мішечного типу. В 1910 році він складав серйозну конкуренцію коноплям і їх завезли 6,4 млн. пуд з Індії та інших азійських країн 19. Баранячі шкури як правило завозили з Туреччини. Сушені фрукти з Персії, Туреччини, Австрії. Апельсини й лимони – з Туреччини. Навпаки імпорт риби значно скоротився – на 18 %. Взуття у великої Україна і Східний світ: участь українських земель ... 129 кількості ввозилось через азіатські кордони Росії, а не через Україну. Збільшення імпорту є наслідком кризи тієї чи іншої галузі промисловості. Тривалим було падіння лісного товару, кераміки для будівельної промисловості, палива, асфальту, смоли тощо. Скоротився імпорт по цілому ряду товарів. Сюди можна віднести скорочення привозу таких товарів, як: джут, бавовна. Збільшення пасивного балансу в торгівлі Росії мало негативні наслідки для країни. Крупні розміри сум, які сплачувала Росія за товари, які привозились з-за кордону спричинили непомірно високі ціни всередині країни. Це було компенсацією за те, що переплачувала Росія при покупці товарів за кордоном. Сфера збуту українських товарів під впливом Світової війни значно звузилась а кількість країн, які довозили свої товари до Росії майже не зменшилась. Це видно з наступної таблиці: Назва країни У % всього Імпорту в 1916 р. У % всього Імпорту в 1914 р. У % всього Імпорту в 1913 р. Японія 3,5 0,2 - Китай 3,3 1,1 1,2 Індія 1,9 2,8 1,9 Єгипет 0,2 - - Туреччина 0,1 1,1 1.3 З даних таблиці чітко видно, що значно зменшується частка Туреччини та Єгипту в імпорті товарів до Росії. Це пояснюється умовами воєнного часу. Натомість збільшується частка у імпорті таких країн, як: Японія, Єгипет, Китай. Окрім того, з наведених даних видно, що до війни Туреччина відігравала в імпорті Росії ще більшу роль аніж в експорті. На початок 1914 року на її частку приходилась чимала вартість всього імпорту східних країн. Про особливе значення Туреччини в українському імпорті свідчить той факт, що привіз з цієї країни не припинився з початком війни і вивіз товарів до Туреччини не зник раптово з оголошенням війни. Тим не менш, протягом півріччя з початку війни вивіз до Туреччини не складав і половини вивозу довоєнного часу 2 %). Навпаки, імпорт з Туреччини хоча і знизився, але лише незначним чином поступався експорту інших країн, складаючи по відношенню до нього певний відсоток. В 1915 році вивіз до Туреччини з України припиняється. Між Пилипенко П. 130 тим, в імпорті Туреччина продовжує відігравати далеко не останню роль. На початку 1915 року займаючи 4 місце серед країн-імпортерів, вона все ж залишає попереду себе ряд країн. Війна примусила Росію звернутися до країн, які знаходилися у віддалених частинах Земної кулі.. В 1916 році головну роль у торгівлі через азіатські кордони Росії займали Японія, Корея, Китай, які вели торгівлю через Владивосток. Імпорт з неєвропейських країн складав в 1915 році вже 44,5 % всього імпорту, а в 1916 році вже 53,3 % всього привозу20. При таких умовах предмети імпорту значно збільшились у ціні. Зростання вражаюче. У ваговому відношенні за рівнем експорту морським транспортом до Балканських країн Росія посідала 6 місце у світі, випередивши такі країни, як: Франція, Іспанія, Голландія, Данія, Туреччина, Португалія, Бразилія, Бельгія, Аргентина, Японія. Звичайно найбільшим за значенням портом у східній торгівлі України був Одеса. Саме через цей порт в Росію тривалий час завозився шовк з Японії та Китаю. Але й інші порти також брали участь у цьому виді торгівлі. Україна вивозила через Євпаторійський та інші чорноморські порти: пшеницю, ячмінь, борошно, цибуля, крупи, риба, спирт, керосин, ліс, каміння мостове, чавунні, залізні та сталеві вироби. За період з 18.01.1908 по 24 листопада 1908 р. в Євпаторію прибуло 69 парових і 778 парусних судна. Вивозилась також велика кількість солі до інших портів Чорного і Балтійського морів. Так, 39 300 пуд солі було перевезено до Одеси, приблизно ж стільки до Херсону, Миколаєва, Севастополя, Ялти, Маріуполю. З Маріуполя сіль перевозилась до м.Поті для подальшого експорту з країни. Вивезено пшениці-3 825 750 пуд. до порту Самсун, ячменю – 898 700 пуд. до порту Синоп, вівса – 13 500 пуд. до м.Трапезунд. Фрахт на сіль в російські порти Чорного і Балтійських морів коштував від 1 3\4 до 5 коп., від 11 шилінгів і 6 пенсів до 16 шилінгів и 3 пенси. На зерновий хліб в порти Середземного моря до Гібралтарської протоки фрахт коштував від 6 до 9 1\2 франків за тонну, а за Гібралтар – від 81\2 до 12 шилінгів21. За доповідною запискою начальника Євпаторійської митниці торгові операції при Євпаторійському порту протягом 1907 р. порівняно з 1905- 1906 рр. значно зменшилися. Так, в 1907 р. прибуло всього 100 суден, в тому числі: парових – 58, тобто менш ніж в 1906 р. на 32 пароплава, а парусних прибуло 42 у 1906 р., а в 1907 р. – 38 суден22. Причиною зменшення числа перших була відсутність вантажу для Україна і Східний світ: участь українських земель ... 131 вивозу, а інших-тимчасова заборона вивозу з Туреччини за межі імперії дров. Ось чому у 1907 р. привезення дров з-за кордону було в досить обмеженій кількості. Також вивозились спирт з поверненням акцизу, цукор, тютюнові вироби, мануфактура. Пропонувалось також фахівцями на з‘їзді діячів по водним шляхам сполучення з метою покращення торгівлі із Східними країнами збільшити канал Керч-Єнікале. Цим також опікувалось товариство сприяння російському торговому мореплавству. Комерційний порт у Севастополі особливим наказом Ради міністрів вирішено було закрити для торгових суден і перепрофілювати його виключно для військових завдань і використовувати його як військову фортецю. У 1912 р. пристані пароплавних товариств перенесли в стрілецьку бухту. До країн Близького Сходу з України вивозилася також продукція гірничої промисловості. Для потреб залізниць та пароплавів Туреччини та Єгипту завозилося кам‘яне вугілля. Наприклад, в 1908 р. до Туреччини було поставлено 100 000 пуд. донецького вугілля23. Однак ці поставки носили несистемний характер. Постачалися також криворізька залізна руда та вироби із заліза тощо. Комісія ХХХІУ з‘їзду представників залізорудної і марганцевої промисловості, який відбувся у 1909 р. констатувала, що стан залізорудної, а особливо марганцевої промисловості України в 1909 рр. був важким. Про це свідчать дані вивозу продукції даної промисловості: Тогочасні спеціалісти відзначали відносний занепад вивозу залізної руди за кордон. Це було зумовлено кризою металургійної промисловості в Західній Європі. Тому вітчизняним експортерам металу приходилося переорієнтовуватися на країни Сходу, де навпаки був будівельний бум і вони потребували цього товару. Особливо це стосувалося Туреччини, де розпочалося будівництво залізниць на великі відстані. Тому виникла можливість для експорту залізної руди та готової продукції у великій кількості. 1909 р. не виправдав сподівань експортерів. До середини року вони очікували покращення світової кон‘юнктури, збільшення споживання металу, в зв‘язку з дуже позитивним розвитком промисловості і великим врожаєм, що давало можливість селянам закуповувати вироби з заліза. Тому цифри виплавки чавуну і виробництва болванок готового продукту у першому півріччі 1909 р. дали збільшення проти першої половини 1908 р. відпуску на ринок готового металу і незначне збільшення за весь період. Але вже по відношенню до чавуну в першому півріччі цього року було Пилипенко П. 132 констатовано зменшення відпуску. У другій половині 1909 р. відбулося очікуване падіння цін на метал. Особливо скоротився попит на нього з боку східного ринку, суттєво зменшилась кількість урядових замовлень. Але внаслідок цього українські заводи, на відміну від інших заводів імперії, збільшили виробництво металу. Тому український експорт металу мав певні ускладнення. На ХХХІУ з‘їзді гірничопромисловців Півдня Росії комісія по залізній промисловості, на підставі отриманих даних рекомендувала уряду переглянути існуючі тарифи. Врахувавши рекомендації з‘їзду в січні 1910 р. урядом були переглянуті тарифи на чавун, залізо, сталь і залізо не в справі-всього 32 номенклатури24. Це суттєво покращило справу експорту продукції гірничорудної промисловості, однак його подальшому розвитку перешкодила Перша світова війна. Завершуючи дослідження участі українських земель у зовнішньоекономічних зв‘язках Російської імперії з країнами Близького і Далекого Сходу зазначимо, що Україна мала давні економічні зв‘язки із Туреччиною, Китаєм, Персією, Японією, Єгиптом та іншими країнами. Ці міцні стосунки пов‘язані були із взаємними економічними інтересами та географічним розташуванням України. Переважно вивозилися до цих країн товари, яких вони потребували найбільше. Відновлення тісних торгово-економічних зв‘язків після проголошення незалежності 1991 р. зайвий раз доводить взаємовигідність і необхідність співпраці України з країнами Близького і Далекого Сходу. 1 Материалы по пересмотру торговых договоров. Мясо и убойный скот (ст. 39 п.40). – СПб.: Тип. В.Ф. Киршбаума, 1913. – С.22. 2 ЦДІА України. – Ф.730. – Оп.1. – Спр.523. – Арк.1. 3 Вивіз російських товарів за кордон. Свод данных русской статисти-ки внешней торговли за 1900-1911 годы. – СПб.: Тип. М.П.Фроловой, 1913. – С.175. 4 ЦДІА України. – Ф.730. – Оп.1. – Спр.422. 5 Там само. – Спр.243 Вывоз сахара из свекло-сахарных и рафинадных заводов за последние 14 лет – 1895–1908 гг. 6 Там само. – Ф.442. – Оп.636. – Спр.391 7 Там само. – Ф.730. – Оп.1. – Спр.243 Вывоз сахара из свекло-сахарных и рафинадных заводов за последние 14 лет-1895-1908 гг. 8 Ланге П.В.Экспорт русского сахара и Брюссельская конвенция // Вестник сахарной промышленности. – 1912. – 7 сентября. – №36. – С.51. 9 Брюссельская конвенция. – Киев, 1908. Україна і Східний світ: участь українських земель ... 133 10 ЦДІА України. – Ф.730. – Оп.1. – Спр.261.О вывозе из России за границу сахара- сырца и рафинада. 11 Там само. – Ф.579.Центральное бюро по объединению закупок сахара (1900- дек.1915). – Оп.2. – Спр.32. – Арк.1. 12 Асенков С.Спирт и его експорт из России. – СПб.: Изд. Ред. Журнала «Российский экспорт», 1914. – С.6. 13 Там само. 14 Шейнов П.Торговый обмен между Россией и Турцией. – К., 1913. – С.26. 15 ЦДІАУ. – Ф.134. – Оп.1. – Спр.400. – Арк. 530.Письмо Д.Ризова из Софии А.Любарскому. 16 Там само. – Спр.160. – Арк.535.Д.Ризов „Внос от Русия в Болгария проз 1901 г. по минница-по главни (стоимость в левове)” (переклад архівних матеріалів з болгарської мови автора). 17 Вывоз российских товаров за границу. Свод данных русской статистики внешней торговли за 1900-1911 годы.-СПб.: Тип. М.П. Фроловой, 1913. – С.42. 18 Крюков Н.А. Внешняя торговля России продуктами сельского хазяйства за десятилетие 1901-1910 гг. // Отдельные оттиски из Ежегодника Департамента Земледелия 1911 г. С 6-тю географическими таблицами.-СПб.: Типогр. В.Ф.Киршбаума, 1912. – С.6. 19 Крюков Н.А.Названа праця. – С.24 20 Импорт товаров в Россию. – СПб., 1913. 21 Державний архів Одеської області (далі – ДАОО). – Ф.247. – Оп.3. – Спр.12. – Арк.24. 22 Там само. 23 ЦДІАУ. – Ф.2161. – Оп.1. – Спр.10 Совет съезда горнопромышленников юга России г.Харьков. Оригиналы и черновики статей, сданных в набор для напечатания в журнале «Горнозаводское дело». – Арк.56. 24 Там само.

Україна у зовнішньоекономічних зв’язках Російської імперії з країнами Близького і Далекого Сходу в перші десятиліття ХХ ст.

Institution

Ähnliche Einträge