Внесок професора В. І. Дейча у розвиток меліоративної справи XIX століття

У статті висвітлюється наукова і педагогічна діяльність забутої постаті інженера-гідротехніка, професора В. І. Дейча та його внесок у розвиток меліораційної справи XIX століття....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Коломієць, Н.Д.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2013
Назва видання:	Питання історії науки і техніки
Теми:	Видатні науковці та інженери
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77672
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Внесок професора В. І. Дейча у розвиток меліоративної справи XIX століття / Н.Д. Коломієць // Питання історії науки і техніки. — 2013. — № 2. — С. 52-60. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77672
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-776722015-03-05T03:01:45Z Внесок професора В. І. Дейча у розвиток меліоративної справи XIX століття Коломієць, Н.Д. Видатні науковці та інженери У статті висвітлюється наукова і педагогічна діяльність забутої постаті інженера-гідротехніка, професора В. І. Дейча та його внесок у розвиток меліораційної справи XIX століття. В статье освещается научная и педагогическая деятельность забытой личности инженера-гидротехника, профессора В. И. Дейча и его вклад в развитие мелиорации XIX века. The article highlights the scientific and pedagogical activity forgotten individual hydraulic engineer, Professor V. Deutsch and his contribution to the amelioration of the XIX century. 2013 Article Внесок професора В. І. Дейча у розвиток меліоративної справи XIX століття / Н.Д. Коломієць // Питання історії науки і техніки. — 2013. — № 2. — С. 52-60. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77672 627.533.13/14:631.6:001“20” uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Видатні науковці та інженери Видатні науковці та інженери
spellingShingle	Видатні науковці та інженери Видатні науковці та інженери Коломієць, Н.Д. Внесок професора В. І. Дейча у розвиток меліоративної справи XIX століття Питання історії науки і техніки
description	У статті висвітлюється наукова і педагогічна діяльність забутої постаті інженера-гідротехніка, професора В. І. Дейча та його внесок у розвиток меліораційної справи XIX століття.
format	Article
author	Коломієць, Н.Д.
author_facet	Коломієць, Н.Д.
author_sort	Коломієць, Н.Д.
title	Внесок професора В. І. Дейча у розвиток меліоративної справи XIX століття
title_short	Внесок професора В. І. Дейча у розвиток меліоративної справи XIX століття
title_full	Внесок професора В. І. Дейча у розвиток меліоративної справи XIX століття
title_fullStr	Внесок професора В. І. Дейча у розвиток меліоративної справи XIX століття
title_full_unstemmed	Внесок професора В. І. Дейча у розвиток меліоративної справи XIX століття
title_sort	внесок професора в. і. дейча у розвиток меліоративної справи xix століття
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2013
topic_facet	Видатні науковці та інженери
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77672
citation_txt	Внесок професора В. І. Дейча у розвиток меліоративної справи XIX століття / Н.Д. Коломієць // Питання історії науки і техніки. — 2013. — № 2. — С. 52-60. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT kolomíêcʹnd vnesokprofesoravídejčaurozvitokmelíorativnoíspravixixstolíttâ
first_indexed	2025-07-06T01:52:22Z
last_indexed	2025-07-06T01:52:22Z
_version_	1836860565039874048
fulltext	ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 2 52 УДК: 627.533.13/14:631.6:001“20” ВНЕСОК ПРОФЕСОРА В. І. ДЕЙЧА У РОЗВИТОК МЕЛІОРАТИВНОЇ СПРАВИ XIX СТОЛІТТЯ Коломієць Н. Д., канд. с.-г. наук (Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Національної академії аграрних наук) У статті висвітлюється наукова і педагогічна діяльність забутої постаті інже- нера-гідротехніка, професора В. І. Дейча та його внесок у розвиток меліораційної спра- ви XIX століття. Ключові слова: В.І. Дейч, гідротехніка, Інститут цивільних інженерів, зрошення, Ново-Олександрівський інститут, «Особлива експедиція». Історико-культурна спадщина України, її істори- чна пам’ять не можуть вва- жатися повноцінними без максимально повного залу- чення до наукового обігу ве- личезних масивів докумен- тів, що містяться у фондах архівних установ та фондах рідкісних видань бібліотек. Тому для об’єктивного до- слідження історичної спадщини необ- хідне детальне вивчення матеріалів ми- нулого та його аналіз. На жаль, ще є в історії білі плями – факти, невідомі чи забуті імена вчених, які потрібно дослі- джувати. Адже нерідко їхні наукові здобутки є значимими і не втратили ак- туальності й до цього часу. Серед при- чин забуття можуть бути різні суспіль- но-політичні чинники, наприклад: вій- ни, революції, репресії тощо. Поштовхом для написання даної статті стало вивчення матеріалів «Фон- ду рідкісних видань ДНСГБ НААН, ви- пущених у XIX столітті з сільськогос- подарської тематики і внесених до Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання», зокрема факсимільного відтворення ру- копису В. І. Дейча та інших його праць. Метою статті є дослідження забутої по- статі інженера-гідротехніка, професора В. І. Дейча та науково- історичний аналіз його внеску в розвиток меліоративної справи XIX століття. Біографічні відомості про цього вченого досить скупі – лише декілька рядків знаходи- мо в Енциклопедичному слов- нику, виданому типографією ак- ціонерного товариства Брокгауз- Ефрона у 1905 році. Тому матері- ал доводилось збирати досить ретельно, буквально по крупинках. Дейч Віктор Йосипович народився у 1866 році. Навчався в Інституті цивільних інженерів у Петербурзі [1; с. 666]. ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 2 53 Згідно Статуту 1877 року Інститу- ту цивільний інженер отримував фун- даментальну підготовку в галузі архітектурного проектування, історії архітектури, санітарної техніки і технології будівництва. До Інституту приймали молодих людей, які закінчи- ли повний курс гімназії або реального училища та витримали випробування з математики і малювання. Навчання в інституті тривало 5 років; на останньо- му курсі складали проекти. З 1877 року випускники удостоювалися звання ци- вільного інженера в чині IX-X класів, із 1878 року для тих, хто закінчив Інсти- тут з чином X класу був затверджений «Знак гражданского инженера». Після закінчення навчання в Інституті циві- льних інженерів В. І. Дейч залишився при Інституті викладачем відділу водо- постачання і водостоків. 10 грудня 1882 року велінням імпе- ратора Олександра ІІІ будівельне учили- ще було перейменовано в Інститут циві- льних інженерів (1882-1924), першим ди- ректором якого був Р. Б. Бернгард. 17 грудня 1892 року Інституту присвоєно ім’я Імператора Миколи ІІ. У 1892 році студентів навчали 5 професорів і 46 викладачів, яких обира- ла Рада інституту і затверджував мі- ністр внутрішніх справ. У 1893 році Віктор Йосипович був запрошений на кафедру будівельного мистецтва Ново-Олександрійського ін- ституту сільського господарства та лі- сівництва і там же викладав геодезію. Це був перший в Російській імперії ви- щий сільськогосподарський навчальний заклад (заснований у Маримонті ще в 1816 році), історичне минуле якого є вихідною точкою у становленні вищої аграрної освіти й науки сучасних Росії, Польщі та України. У 1840 році цей за- клад був переведений в Ново- Олександрію (Пулави, Польща) [2; с. 6]. Сучасна назва цього закладу – Ін- ститут обробітку землі, добрив і ґрун- тознавства (Польща). У 1892 році В. В. Докучаєву, як директору Інституту, вдалось відстояти існування призначеного до закриття Ново-Олександрійського інституту сільського господарства та лісівництва, який був реорганізований за його прое- ктом. Реорганізація полягала у збіль- шенні прийому студентів і у розширен- ні та поглибленні викладання природ- ничих наук. У 1894 році Докучаєв за- снував у цьому інституті першу в Росії кафедру ґрунтознавства. У тому ж році був реорганізований Московський сіль- ськогосподарський інститут за зразком Ново-Олександрійського інституту. В Інституті викладали: російську літературу, французьку та німецьку мо- ви, фізику з метеорологією, хімію, бо- таніку, фізіологію рослин, зоологію, мінералогію з геологією, ґрунтознавст- во, початкову геодезію, основи політ- економії та статистики, будівельне та інженерне мистецтво, законознавство, землеробство, лісове господарство, те- хнологію. Крім теоретичного (лекцій- ного) викладання з цих предметів про- водились обов’язкові практичні занят- тя. За штатом належало 11 професорів, 11 ад’юнкт-професорів та 4 викладачі, а також 11 асистентів. Дані предмети в Інституті вивчали за допомогою лекцій, співбесід і занять у лабораторіях, кабінетах та інших на- вчально-допоміжних закладах (на дослі- дній фермі, у маєтку «Конська Воля», на лісовій дачі «Руда», у ботанічному саду, у плодовому саду, овочевому городі, теп- лицях, оранжереях і розплідниках). У Конськовольному маєтку Інсти- туту на мокрих полях проводили осу- шувальні роботи за допомогою дрена- жних труб. Майже всі дренажні води затримувались у балці за допомогою двох споруджених гребель. Утворені два ставки призначались для розведен- ня риби. Надлишок же води йшов для зрошення влаштованого по обидві сто- рони Пожогської дороги демонстратив- ного лугу на площі близько 2 десятин, ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 2 54 де були застосовані основні типи зро- шення лугів: односхиле, двосхиле, під- ґрунтове зрошення і спосіб затоплення. Літні заняття супроводжувались екскурсіями. У 1895 році однією із вда- лих екскурсій можна назвати екскурсію під керівництвом професора П. В. Будріна зі студентами сільського- сподарського відділення у напрямку Сандомира і далі у Келецьку губернію. У цій екскурсії брали участь більше 50 чоловік, у тому числі професори і ви- кладачі Інституту, а саме: Є. М. Васильєв, В. І. Дейч, Н. М. Сибірцев, А. Ф. Фор- тунатов, В. Ф. Хмелєвський та І. К. Тар- нані. Ті, хто брав участь в експедиції, мог- ли познайомитись з різноманітними спо- собами ведення господарств, з оригіналь- ними забудовами, культурами, худобою, типовими ґрунтами на місці їх залягання, шкідниками та ін. [3]. З літніми заняттями були пов’язані роботи ще однієї комісії, затвердженої Радою Інституту, за пропозицією тим- часового управителя Інститутом В. В. До- кучаєва, із професорів П. В. Будріна, П.Ф. Баракова, Н.П. Коломійцева, М.М. Ор- лова, Н. М. Сибірцева і В. Ф. Хмелєвского. Для участі у працях цієї комісії пі- зніше були підключені: почесний член Інституту К. І. Малевський, ад’юнкт- професори: Н. М. Бурий, К. Д. Глінка, В. І. Дейч, асистент І. К. Тарнані і біб- ліотекар Н. І. Криштафович. Ця комісія мала завдання виробити програми для систематичного обліку різних явищ природи в околицях Нової Олександрії. У результаті багато чисельних засідань були видані у вигляді додатків до IX тома «Записок», «Программы для лет- них занятий студентов Ново- Александрийского Института». Радою Інституту була затверджена під головуванням А. І. Скворцова особ- лива комісія із професорів: П. Ф. Баракова, П. В. Будріна, Н. Б. Де- лоне, В. І. Дейча, Н. П. Коломійцева і В. В. Шкателова з піднятого Міністром Фінансів питання про більш солідну об- становку викладання сільськогосподар- ського машинобудування у вищих тех- нічних наукових закладах. Ця комісія у своїй доповіді висловилась за необхід- ність затвердження кафедри сільсько- господарського машинобудування у те- хнологічних інститутах. Ад’юнкт-професор В. І. Дейч читав лекції і вів практичні заняття з геодезії та будівельно-інженерного мистецтва. Згід- но програми геодезія читалась на I курсі. Зимові заняття з цього предмету полягали у складанні, кресленні та ілюмінуванні примірних планів, обчисленні площ та інше; літні заняття з геодезії тривали на протязі 3-х тижнів в околицях посаду Но- во-Олександрії групами студентів від 7 до 9 чоловік у кожній. З будівельного мистецтва на II ку- рсі читались загальні основи предмету, а на III курсі господарська архітектура і господарська гідротехніка. Практичні заняття полягали у виконанні конструк- тивних креслень і в складанні проектів господарських будівель і споруд; крім того під час екскурсій (в Сандомир) оглядали на місці зразкові господарські забудови та інші споруди. Згідно програми Ново-Олек- сандрійського інституту будівельно- інженерне мистецтво складалось із трьох частин. У першій частині – зага- льних основах – викладались правила і прийоми зведення окремих частин спо- руд, з описом матеріалів і робіт. Друга частина – господарська архітектура – роз- глядала питання раціонального будівниц- тва. Третя частина – господарська гідро- техніка – навчала основних законів гідра- вліки, на яких базувались прийоми зве- дення гідротехнічних споруд. Як було вказано раніше, факсиміле рукопису лекцій ад’юнкт-професора В. І. Дейча із будівельно-інженерного мистецтва зберігається у фонді рідкіс- них видань ДНСГБ НААН [4]. Факси- міле містить зразок почерку та оригіна- льний підпис В. Дейча, що свідчить про значимість даного рукописного твору. ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 2 55 У передмові рукопису автор напи- сав: «Запропоновані записки являють собою спробу створення довідкової книги із господарської гідравліки, яка є відсутньою в російській технічній літе- ратурі; така книга може принести ко- ристь при здійсненні різного роду мелі- орацій, які зустрінуться у практиці аг- ронома чи лісівника». Лекції склада- ються з двох частин: 1) основні закони гідравліки (закони руху води; методи вимірювання води; природний рух ат- мосферних опадів; теорія руху ґрунто- вих вод; вододія і водопідйом) та 2) ча- стковий опис гідротехнічних споруд (регулювання природної водної систе- ми; землеосушувальні роботи; добу- вання ґрунтової і поверхневої води (во- дозбірні споруди); водопровідні спору- ди; технічні способи зрошення). У своїх лекціях В. І. Дейч викори- стовував наукові праці І. Євневича, Ф. Максименка, Фалевича, А. Попова, Керна, Кеніга, В. Дингельштедта, І. Чорноп’ятова, Вейс-фон-Вейсенгофа, Шарпаньє де-Косиньї, H. Darcy, J. Du- puit, Vincent, Ronna, H. Wilson, P. Flynn. Крім викладацької діяльності, Вік- тор Йосипович брав активну участь в ор- ганізаційних питаннях навчального про- цесу. Для покращення організації прак- тичних занять з геодезії він склав свій проект [5; С. 18-20], суть якого полягала у двох положеннях: 1) продовжити термін занять з двох тижнів до п’яти, щоб про- понувати студентам більшу кількість різ- номанітних завдань, які б охоплювали всі методи геодезії; і 2) організувати роботи так, щоб всі завдання, виконувані прак- тикантами, мали одну мету – складання детального плану найближчих до інсти- туту околиць. Переходячи до практичного здійс- нення наміченої програми занять, за зйо- мками студентів у 1894-1896 роках був складений план Люблінської губернії, Ново-Олександріївського повіту, околиць посадів Ново-Олександрія і Конська Воля у масштабі 1:21000 десятин. У зв’язку з частими засухами та неврожаями у південних районах Росії та України В. В. Докучаєв запропону- вав організувати експедицію для ви- вчення причин такого важкого стано- вища та розв’язання завдань для його покращення. За розпорядженням Його Велич- ності, пана Міністра Держмайна, статс- секретаря М. Н. Островського, від 22-го травня 1892 року, була створена при Лісовому Департаменті «Особая Экс- педиция для облеснительных и обвод- нительных работ в степях южной Рос- сии» на чолі з В. В. Докучаєвим [6]. У роботах брали участь Н. М. Сибірцев, П. А. Земятченський, Г. Н. Висоцький, Г. І. Танфільєв, К. Д. Глінка, П. В. Ото- цький, Г. Н. Адамов, В. І. Дейч. За- вданням Експедиції було покращення природних умов землеробства з впоря- дкуванням водного господарства у сте- повій зоні Росії за допомогою лісонаса- джень та меліоративних робіт. Для досліджень було виділено три дослідних ділянки. Перша ділянка – Хреновська, – знаходилась на вододілі між Волгою і Доном, у Бобровському по- віті Воронежської губернії. Друга ділян- ка – Старобельська – пролягала на водо- ділі між Доном і Донцем і знаходилась у ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 2 56 Харківській губернії. Третя – Велико- Анадольська – розташовувалась між До- нцем і Дніпром, у Маріупольському пові- ті Катеринославської губернії. Спочатку було вивчено геологічну будову вибраних ділянок. На основі зі- браних матеріалів була складена геоло- гічна карта. Зважаючи на особливу ва- жливість різних даних стосовно розпо- ділення у степах ґрунтових, підґрунто- вих і наземних вод, правильне викорис- тання яких в умовах сухого степового клімату є дуже важливим завданням як у лісовому, так і в землеробському госпо- дарстві, Експедиція звернула на них го- ловну увагу. З цією метою було виконано ряд спостережень та вимірювань. Гідротехнічні роботи проводились на Старобельській ділянці під керівни- цтвом завідувача Юницького, на Хре- новській ділянці – Собеневського, на Велико-Анадольській – Висоцького. В. І. Дейч брав участь в Експедиції як інженер-гідротехнік. Матеріали Експе- диції публікувались на протязі 1894- 1898 років у 18 випусках спеціальних праць Експедиції. Хотілося б детальні- ше зупинитись на звітах Експедиції з гідротехнічних робіт, написаних В. І. Дейчем [7-8]. Для досліджень на Хреновській ділянці був вибраний басейн балки Озерки, з балками Осинова, Нужна, Безіменна, а також і лівий схил річки Талої, у районі балки Хорольської; на Старобельській ділянці головну увагу приділено басейну Криничного яру, – як найбільш типового, і суміжного з ним яру Даниловського, який є зразком початку росту вимоїни; на Велико- Анадольській ділянці роботи проводи- лись у басейні Кашлагача. (План у го- ризонталях басейну Криничного послу- гував основним матеріалом для вико- нання рельєфної карти, виготовленої М. Тимоховичем і І. Сладковським під керівництвом В. Дейча до Всеросійсь- кої виставки у Нижньому Новгороді). Роботи з будівництва водосховищ виконані були на всіх трьох ділянках. На Хреновській ділянці було спору- джено такі водосховища: Новохороль- ське, Осинове, Дмитрієвське, 2-ге Хо- рольське, Миколаївське, Большеозерсь- ке. На Старобельській ділянці – водосхо- вище Сєверне, Верхнє, Усть-Криничний лиман, Проїздне, Даниловське, Кам’яне, Дослідне. На Велико-Анадольській діля- нці було споруджено степове водосхо- вище під назвою Пруд Тахли. За допомо- гою робіт на Хреновській ділянці досяг- нуто упорядкування системи двох балок з використанням води для господарських цілей і для зрошення. У долині річки Деркула (Кам’яний степ) у 1894 році була закладена від- крита водозбірна галерея поблизу ме- теорологічної станції № 2. Вивчення такого способу добування води є важ- ливою справою: вдало побудована га- лерея, з’єднана з запасним або збірним басейном, може дати величезну кіль- кість води, придатної не тільки для гос- подарських потреб, але й для цілей зрошення. На Велико-Анадольській ділянці було проведено мало гідротехнічних робіт. За весь час діяльності Експедиції прийшлось обмежитись створенням чо- тирьох ставків та декількох колодязів, поставлених у різних умовах по відно- шенню до рельєфу та характеру місця. До кінця 1895 року було створено 23 водосховища і запроектовано біля десятка нових; практика виконаних ро- біт, особистий досвід і спостереження за подібними спорудами дозволили ви- робити і встановити як кінцеві типи споруд, так і технічні прийоми, най- більш доцільні для виконання подібних робіт в інших районах країни. В результаті проведених робіт Ек- спедиції був досягнутий значний ефект, однак фінансування рік у рік скорочу- валось і в 1897 році роботи припини- лись взагалі. Головним науковим і практичним результатом діяльності ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 2 57 В. В. Докучаєва та інших видатних учених і фахівців К. Д. Глінки, Н. М. Сибірцева, Г. М. Висоцького, К. Е. Собеневського, В. І. Дейча, П. В. Отоцького, А. А. Силантьєва, Г. І. Танфільєва, Н. П. Адамова та ін- ших є те, що вперше в світовій історії започатковано і успішно реалізовано принципи комплексної меліорації агро- ландшафтів на теперішніх трьох ділян- ках Особливої експедиції: Кам’яного степу (нині державний природний зака- зник Російської Федерації), Маріуполь- ської ЛНДС та Юницького лісництва Луганської АЛНДС (Україна). Ком- плекс заходів включав гідротехнічну меліорацію (регулювання рік, річкового і поверхневого стоку; зволожувальні, обводнювальні та протипаводкові мелі- орації), протиерозійні і протидефляцій- ні заходи, теплові і снігові меліорації, агролісомеліорацію і фітомеліорацію, комплекс меліоративних заходів річко- вих долин і заплав, заліснення піщаних арен та солонців; систему агромеліора- тивних, агротехнічних і агрономічних заходів. Мережа лісових смуг, ставки і водойми, створені в степах українських і російських рівнин, пом’якшили їх клімат та сприяли зростанню врожаїв. Роботи Експедиції не втратили свого значення й нині, залишаючись фундаментальними в галузі агрономії, гідротехніки, захисного лісорозведення і ряду природничих наук. Таким чином, гідротехнік В. І. Дейч також вніс свою лепту у розвиток вітчиз- няної меліораційної справи. У 1899 році відкрились два вищих заклади: Варшавський і Київський по- літехнічні інститути. Багато викладачів перейшли працювати із Ново- Олександрійського інституту. Розпоря- дженням Міністра фінансів ад’юнкт- професор В. І. Дейч був переведений на службу по Міністерству фінансів орди- нарним професором Варшавського по- літехнічного інституту Імператора Ми- коли II, з 1 січня 1899 року на кафедру гідротехнічних споруд. Основи будіве- льного мистецтва у Ново- Олександрійському інституті запропо- нували читати асистенту князю А. Н. Кугушеву. Що ж стосується гос- подарської архітектури і геодезії, – як лекцій, так і практичних занять, – то все це, за рішенням Ради, продовжував вес- ти переведений із Інституту на службу по Міністерству фінансів у Варшавсь- кий політехнічний інститут професор В. І. Дейч [9]. Затверджена Міністром народної освіти при Інституті будівельна комісія по влаштуванню і введенню в експлуа- тацію навчально-допоміжних установ Інституту за рахунок особливого кре- диту (180070 руб. 27 коп.), під голову- ванням директора у складі всіх членів Управління і колишнього ад’юнкт- професора з кафедри будівельного мис- тецтва цивільного інженера В. І. Дейча, а також асистента при цій кафедрі, ци- вільного інженера князя А. Н. Кугуше- ва, в якості будівельника, у 1896-1898 роках займалась ремонтними роботами за рахунок вказаного кредиту. На буді- вельні роботи в інститутському Консь- ко-Вольному маєтку було виділено 30000 руб. За рахунок виділених коштів були виконані наступні роботи: вико- наний ремонт правого і лівого флігеля; побудований будинок для садівників; відремонтовані покрівлі на правому флігелі; виготовлені нові меблі для ін- ститутської бібліотеки; придбані із-за кордону навчальні посібники для інсти- тутських кабінетів і лабораторій. У 1898 році перебудовано примі- щення колишнього пивоварного заводу під молочну, сироварню та літнє при- міщення для студентів, встановлений дренаж на полях Консько-Вольного ма- єтку, побудовані піч для випалювання цегли і навіс для сушки цегли-сирцю. З 1899 року В. І. Дейч був переве- дений у знову заснований Варшавський політехнічний інститут на кафедру гід- ротехнічних споруд. Діяльність ВПІ ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 2 58 була започаткована декретом від 8 чер- вня 1898 року. У 1900 році Віктор Йо- сипович став деканом інженерно- будівельного відділення даного Інсти- туту. Він входив до Ради Варшавського політехнічного інституту разом з таки- ми видатними вченими та викладачами як директор інституту В. П. Амалі- цький, О. М. Кугушев І. І. Бевад, В. А. Солонина, В. К. Задарновський. На цей керівний склад Варшавського політехнічного інституту й випав обов’язок очолити всі подальші зміни в долі вузу, викликані Першою світовою війною і революцією 1917 року. Крім того, Віктор Йосипович про- довжував читати у Ново-Олек- сандрійському інституті сільського го- сподарства та лісівництва лекції з основ будівельного та інженерного мистецтва аж до 1903 року. У проаналізованих ав- тором «Записках Ново-Александ- рийского института сельского хозяйст- ва и лесоводства» з 1904 по 1917 рік ві- дсутні відомості про такого викладача, як професор В. Й. Дейч. На момент відкриття Варшавський політехнічний інститут мав три відділен- ня: механічне, хімічне та інженерно- будівельне, до яких у 1903 році додалося четверте – гірниче. Поляки становили бі- льшість серед студентів аж до 1905 року, коли їх кількість досягла 1.100 осіб. У ре- зультаті студентських заворушень 1905 року ВПІ був закритий. У грудні 1906 ро- ку Рада міністрів Росії схилилася до пе- реведення Варшавського політехнічного інституту до Новочеркаська. Шістнадця- того січня 1907 року на засіданні Ради Міністрів було прийнято рішення засну- вати політехнічний інститут у Новочер- каську (майбутній Донський політехніч- ний інститут), «використавши для цього цілі, кошти та особовий склад Варшавсь- кої політехніки» [3]. У 1908 році інститут повернувся до Варшави і продовжив свою діяльність. У 1907 році у м. Новочеркаську було відкрито четвертий в Росії вищий навчальний заклад гірничого профілю – Донський Політехнічний інститут. У березні 1907 року затверджено спеціальний Указ Ради Міністрів Російської імперії про затвердження ДПІ. Виняткова заслуга першого ди- ректора ДПІ М. М. Зініна (1907-1910) в тому, що політехнічний інститут був створений за лічені тижні. З Варшави прибула група викладачів, що склада- лася в основному з політехніків польської столиці: хіміки І. І. Бевад і В. А. Солонина, математики І. Р. Брай- цев, Г. Ф. Вороний, М. Ф. Зімін, Д. Д. Мордухай-Болтовський, геолог В. П. Амаліцький, гідротехнік В. І. Дейч, будівельник О. Н. Кугушев, архітектор Б. С. Рогуйський та ін. В ін- ститут були запрошені фахівці інших вузів і установ: фізики В. М. Габ- ричевський і С. С. Тяжолова, мінерало- ги П. П. Сушинський і Б. Б. Полинов, будівельник Н. М. Абрамова, ботаніки В. М. Арциховський і І. В. Новопокро- вський, зоолог В. П. Зиков та ін. При інституті був створений особ- ливий інженерно-меліоративний факуль- тет, мета і завдання якого були охаракте- ризовані так: «Інженерно-меліоративний факультет засновується у складі Донсь- кого політехнічного інституту з метою створення спеціалістів з сільських інже- нерних робіт; в таких спеціалістах пів- денно-східний край має велику потребу, внаслідок своїх кліматичних умов та осо- бливих властивостей ґрунту». Першим деканом цього факульте- ту Донського політехнічного інституту став (з 1907 по 1908 рр.) відомий гідро- технік, професор Віктор Йосипович Дейч, колишній ректор Варшавського політехнічного інституту. За його ініці- ативою та при активній участі виклада- ча Д. П. Мазуренко розпочалась робота зі створення при факультеті кабінету сільськогосподарської меліорації [10]. На кафедрі меліорації Донського полі- технічного інституту (нині Південноро- сійського державного технічного уні- ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 2 59 верситету) В. І. Дейчу встановлено ме- моріальну дошку. Коли Дейч повернувся до Варша- ви, посаду декана факультету займали професори: зоолог В. П. Зиков (з 1908 по 1913 рр.), механік В. Ю. Ган (з 1913 по 1917 рр.), зоолог Д. Д. Педашенко (з 1917 по 1918 рр.). У своїх галузях це були видатні вчені. У липні – серпні 1914 р. Варшав- ський політехнічний інститут, що опи- нився в зоні військових дій, його пер- сонал, навчальні матеріали та облад- нання були евакуйовані спочатку в Мо- скву, а потім в Новочеркаськ, Ростов- на-Дону і, нарешті, Нижній Новгород, де вони послужили основою для ство- рення вищої технічної школи. У 1915 р. інститут був евакуйова- ний до Харкова (нині він має назву: Харківський національний аграрний університет імені В. В. Докучаєва). Се- ред представників професорсько- викладацького складу Ново- Олександрійського інституту про В. Й. Дейча не згадується [11; С. 14-15]. У Варшаві Політехнічний інститут вже в листопаді 1915 р. продовжив свою роботу в умовах німецької окупа- ції, без російських студентів і виклада- чів. Для отримання інформації щодо постаті В. Й. Дейча ми звертались з пи- сьмовим проханням до працівників му- зею Варшавського політехнічного уні- верситету «Politechnika Warszawska», на який була отримана відповідь, що у них немає відомостей про цього чоло- віка. Отже, його біографія обірвалась десь на межі 1908-1909 років. Практична діяльність В. І. Дейча відобразилась у роботі західної експе- диції з осушення боліт і в експедиції зі зрошення на півдні Росії та Кавказі, а з 1893-1897 року Дейч працював як ін- женер-гідролог в Експедиції Лісового Департаменту з дослідження й обліку водного та лісового господарств на пів- дні Росії, в «Трудах» цієї експедиції, у відділі «практичних робіт» були надру- ковані: «Гидротехнические сооружения 1893 г. на участках особой Экспедиции Лесного Департамента» (Труды особой экспедиции Лесного Департамента, отдел практических работ, том 2, вып. 1) и «Опыт регулирования и использования водной системы степей» (СПб., 1898). Про велику вагу наукових дослі- джень В. І. Дейча для послідовників свідчить україномовний підручник «За- гальна гідротехніка» 1930 року випус- ку, рекомендований Державним науко- во-методичним комітетом Наркомосві- ти УРСР у секції професійної освіти як посібник для індустріальних ВНЗів та меліоративних факультетів сільського- сподарських ВНЗів, створений за його рукописом [12]. Це видання стало на- стільною книгою для наступних поко- лінь інженерів-меліораторів і викорис- товувалося для потреб народного гос- подарства й боротьби з руйнівною си- лою водних стихій та ерозійними про- цесами грунтотворення за допомогою спеціальних (гідротехнічних) споруд, пристроїв та обладнання. Отже, в результаті проведених до- сліджень повернено до наукового обігу ще одне забуте ім’я – непересічної особис- тості, інженера-гідротехніка, професора Ново-Олександрійського інституту сільського господарства та лісівництва, ректора Варшавського політехнічного інституту, першого декана інженерно- меліоративного факультету Новочерка- ського політехнічного інституту, безпо- середнього учасника докучаєвської «Особливої експедиції» Віктора Йо- сиповича Дейча. Його наукові праці є вагомим внеском до скарбниці меліо- ративної справи України. Вони спри- яють розв’язанню ряду теоретичних і практичних завдань при комплексній меліорації агроландшафтів, які по- стійно зазнають негативного впливу природних факторів і господарської діяльності людини. ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 2 60 ЛІТЕРАТУРА: 1. Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньева и проф. В. Т. Шевякова. – СПб.: Тип. акц. о-ва Брок- гауз-Ефрон, 1905. – Доп. Т. I-А: Гаагская конференция – Кочубей. – С. 666. 2. Краткие сведения о Ново- Александрийском институте сельского хо- зяйства и лесоводства. – Варшава: Тип. Варшав. учеб. округа, 1900. – 54 с. 3. Записки Ново-Александрийского института сельского хозяйства и лесово- дства. Т. 11. Вып. 1. – Варшава: Тип. Вар- шав. учеб. округа, 1898. – 147 с. 4. Строительно-инженерное искусст- во: лекции адъюнкта-профессора В. И. Дейча, читанные студентам III-го кур- са в 1896-97 гг. / Ново-Александрийский ин- т сел. хоз-ва и лесоводства. – Ново- Александрия; Варшава: литогр. Л. Шиллер и сын, 1897. – Ч. III: Хозяйственная гидро- техника. – 816 с. : 424 чертежи в тексте. – факсимільне видання. 5. Дейч, В. И. К вопросу об организа- ции практических занятий по геодезии // Записки Ново-Александрийского инсти- тута сельского хозяйства и лесоводства. Т. 10, вып. 2. – Варшава: Тип. Варшав. учеб. округа, 1897. – 193 с. 6. Докучаев, В. Особая экспедиция Лесного Департамента по испытанию и уче- ту различных способов и приемов лесного и водного хозяйства в степях России: предва- рительный отчет о деятельности Экспеди- ции, с июня по ноябрь 1892 года, и общий проект опытных работ её / В. Докучаев. – СПб.: Е. Евдокимова, 1893. – 70 с. 7. Дейч, В. Труды Экспедиции, снаря- женной Лесным Департаментом под руко- водством профессора Докучаева: отдел практических работ / В. Дейч, М-во земле- делия и гос. имуществ. – СПб.: Е. Евдоки- мова, 1894. – 95 с. Т. 2: Гидротехнические сооружения. Вып. 1: Гидротехнические ра- боты 1893 года. 8. Дейч, В. Труды Экспедиции, снаря- женной Лесным Департаментом под руко- водством профессора Докучаева: отдел прак- тических работ / В. Дейч, Лесной Департа- мент. – СПб.: Е. Евдокимова, 1898. – 271 с. Т. 2: Гидротехнические сооружения. Вып. 2: Гидротехнические работы 1894-96 годов. 9. Записки Ново-Александровского института сельского хозяйства и лесово- дства. Т. 13, вып. 3-й. – Варшава: Тип. Вар- шав. учеб. округа, 1900. 10. История академии[[[Електронний ресурс] // ФГБОУ ВПО «Новочеркасская государственная мелиоративная академия». – Режим доступу: [http://www.ngma. su/oi/istoria.php] – Загол. з екрану. 11. Харківський національний аграр- ний університет імені В. В. Докучаєва (1816-2006): нарис / ред. кол.: М. Д. Євту- шенко; Р. І. Киричок; Д. Г. Тихоненко та ін. – Х., 2006. – С. 14-15. 12. Дейч, В. І. Загальна гідротехніка / В. І. Дейч (проф.). – 2-ге вид., перероб. і доп. від проф. В. Н. Пінєгіна. – Х.; Одеса: Держ. вид-во України, 1930. – 280 с. : 46 табл. рис. Коломиец Н. Д. Вклад профессора В. И. Дейча в развитие мелиоративного дела XIX века. В статье освещается научная и педагогическая деятельность забытой лич- ности инженера-гидротехника, профессора В. И. Дейча и его вклад в развитие мелио- рации XIX века. Ключевые слова: В.И. Дейч, гидротехника, Институт гражданских инженеров, орошение, Ново-Александровский институт, «Особая экспедиция». .Kolomiiets N. D. Сontribution of Professor V. I. Deutsch reclamation works in the development of the XIX century. The article highlights the scientific and pedagogical activity forgotten individual hydraulic engineer, Professor V. Deutsch and his contribution to the amelioration of the XIX century. Keywords: Deitch V.I. Water Technology, Institute of Civil Engineers, Irrigation, New Alexander Institute, "Special expedition".

Внесок професора В. І. Дейча у розвиток меліоративної справи XIX століття

Репозитарії

Схожі ресурси