Специфіка становлення структурних елементів громадянського суспільства в Луганській області
Збережено в:
| Дата: | 2004 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України
2004
|
| Назва видання: | Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77684 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Специфіка становлення структурних елементів громадянського суспільства в Луганській області / О. Михайловська // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — К., 2004. — Вип. 5. — С. 14-20. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-77684 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-776842015-03-06T03:01:44Z Специфіка становлення структурних елементів громадянського суспільства в Луганській області Михайловська, О. Проблеми політичного менеджменту 2004 Article Специфіка становлення структурних елементів громадянського суспільства в Луганській області / О. Михайловська // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — К., 2004. — Вип. 5. — С. 14-20. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 1810-5270 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77684 uk Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Проблеми політичного менеджменту Проблеми політичного менеджменту |
| spellingShingle |
Проблеми політичного менеджменту Проблеми політичного менеджменту Михайловська, О. Специфіка становлення структурних елементів громадянського суспільства в Луганській області Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї |
| format |
Article |
| author |
Михайловська, О. |
| author_facet |
Михайловська, О. |
| author_sort |
Михайловська, О. |
| title |
Специфіка становлення структурних елементів громадянського суспільства в Луганській області |
| title_short |
Специфіка становлення структурних елементів громадянського суспільства в Луганській області |
| title_full |
Специфіка становлення структурних елементів громадянського суспільства в Луганській області |
| title_fullStr |
Специфіка становлення структурних елементів громадянського суспільства в Луганській області |
| title_full_unstemmed |
Специфіка становлення структурних елементів громадянського суспільства в Луганській області |
| title_sort |
специфіка становлення структурних елементів громадянського суспільства в луганській області |
| publisher |
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України |
| publishDate |
2004 |
| topic_facet |
Проблеми політичного менеджменту |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77684 |
| citation_txt |
Специфіка становлення структурних елементів громадянського суспільства в Луганській області / О. Михайловська // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — К., 2004. — Вип. 5. — С. 14-20. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| series |
Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї |
| work_keys_str_mv |
AT mihajlovsʹkao specifíkastanovlennâstrukturnihelementívgromadânsʹkogosuspílʹstvavlugansʹkíjoblastí |
| first_indexed |
2025-07-06T01:52:52Z |
| last_indexed |
2025-07-06T01:52:52Z |
| _version_ |
1836860595536658432 |
| fulltext |
О. Михайловська
СПЕЦИФІКА СТАНОВЛЕННЯ СТРУКТУРНИХ
ЕЛЕМЕНТІВ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
В ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТІ
У ході економічних та політичних змін у державі перед суспільс-
твом, звісно, виникла необхідність зміни соціальної організації, яка
відповідала потребам часу. Тому розвиток ідей громадянського суспі-
льства в Україні став дією, політичною за своїм характером: грома-
дянське суспільство з початку 90-х років ХХ ст. бачилось як соціаль-
но-політична альтернатива етатизованому і політизованому соціуму.
У цих умовах одним із можливих варіантів може стати національна
модель громадянського суспільства, активно інтегрована у систему
вже існуючих зразків.
Громадянське суспільство не тільки автономізує суспільну сфе-
ру, а й опосередковано надає владі нових рис: хоч воно тісно пов’яза-
не з політичною системою, але й здійснює функцію обмеження, ви-
значає співвідношення політичних та інших джерел у житті соціуму.
В даному контексті громадянське суспільство виступає як методоло-
гічний засіб у трактуванні політичних явищ.
Аналіз історичної ретроспективи українського соціуму дає змогу
зазначити відсутність факторів, які можуть заважати розвитку грома-
дянського суспільства в країні. Більше того, у сучасних умовах суспі-
льство має реальну можливість еволюціонувати в напрямку громадян-
ського суспільства.
Актуальність цієї проблеми відображено у ряді досліджень укра-
їнських науковців. Значний інтерес становлять монографії та колекти-
вні наукові розробки, зокрема В. Баркова, С. Бобровіка, О. Богінича,
В. Горбатенка, Т. Довгунь, А. Колодій, О. Онищенко, М. Патей-
Братасюк, Ф. Рудича, М. Рябчука та ін.
Автору видається цікавим виявити умови та фактори, які сприя-
ють або заважають формуванню та розвитку громадянського суспіль-
ства в сучасній Україні у проекції на Луганську область.
В українських умовах особливо злободенним стає вирішення
питання про співвідношення держави та громадянського суспільства.
Національні традиції протегування, соціального патронажу та патер-
налізму з боку держави дуже міцні у свідомості населення, в практиці
трудових та соціальних відносин. Тим більш цікаві очевидні зрушен-
ня у суспільній свідомості, які відбулися останнім часом. Стає поміт-
ною тенденція ототожнення структур громадянського суспільства з
14
реальною силою, яка виконує функції, раніше притаманні державним
органам.
Однак це не означає, що держава однозначно буде витіснена зі
сфери соціального життя. Цілком можливий варіант зближення, і на-
віть частково – зростання, сфер впливу держави та громадянського
суспільства у формі синтетичних виробничих утворювань корпорати-
вного типу, проведення спільних акцій (гуманітарних, екологічних
заходів тощо). В руках держави завжди будуть залишатися достатньо
сильні важелі впливу на громадянське суспільство, серед яких можна
визначити правове визнання та забезпечення недоторканності інсти-
тутів громадянського суспільства, встановлення правил оподаткову-
вання, делегування прав та обов’язків, створення каналів комунікації.
Деякі науковці звертають увагу на те, що не тільки держава
(влада) прагне розширити свої можливості впливу на громадянське
суспільство. Але і останнє, у свою чергу, успішно здійснює експансію
на полі, яке раніше безроздільно належало державі, намагається зве-
личити власні прерогативи за рахунок перегляду спектра прав інсти-
тутів владного регулювання [1].
Політика лібералізації, що почалася з 1992 року, за своєю суттю
стала відповіддю уряду держави на соціальні сподівання населення,
які були пов’язані зі змінами економічних та політичних основ життя
суспільства. При цьому позначилася тенденція до зростання цінності
таких особистих людських якостей, як професіоналізм, компетент-
ність, здатність засвоювати необхідні нові знання, володіти загально-
культурним та професійним світоглядом. Ця тенденція, безумовно,
значно посилилась у кінці 90-х рр., що відмічається у ряді соціологіч-
них досліджень [2].
Однак слід зазначити, що об’єктивні, часто – і суб’єктивні труд-
нощі реформ призвели спочатку до соціального розчарування, а потім
– опору, прагненню відстояти свої права.
Так, у Луганську починаючи з 1992 року створюються правоза-
хисні організації, які займають певну нішу в структурі громадянсько-
го суспільства. Вони покликані змінювати уявлення про юридичний
захист особи. Діяльність цих організацій зараз охоплює значні групи
населення, незалежно від політичних поглядів (Луганське обласне
відділення Міжнародної асоціації захисту від безробіття, Громадсь-
кий комітет захисту конституційних прав та свобод громадян,
―Правовий щит‖ та ін.).
У розвинутому громадянському суспільстві горизонтальні зв’яз-
ки між його окремими структурними елементами відіграють роль
базових конструкцій. При цьому, що достатньо типово для українсь-
15
кої моделі у цілому, поряд з такими горизонтальними зв’язками існу-
ють і розгалужені зв’язки між інститутами громадянського суспільст-
ва та органами влади. Принциповим у функціонуванні подібних орга-
нізацій є більша або менша міра їх самостійності та фінансова незале-
жність від владних структур різного рівня. Фінансування йде, як пра-
вило, з декількох джерел: прибутки від власної установчої діяльності,
благодійні пожертвування громадян та організацій, гранти від зарубі-
жних неурядових фондів, а також частково – з місцевих бюджетів. За
даними соціологічних досліджень, проведених Міжнародним Банком
Реконструкції та Розвитку, основними джерелами фінансування для
НДО на сході України є: 51% – внески українських бізнесменів, 45%
– іноземні гранти, 32% – членські внески, 14% – фінансування з бю-
джету, 11% – ін. [3].
Розглядаючи проблему інституціоналізації громадянського сус-
пільства в Україні, не можна не звернути уваги на роль Конституції
України 1996 року. На відміну від колишніх вітчизняних варіантів,
діюча Конституція України має пряму дію, що значною мірою збіль-
шує її юридичну та політичну цінність, особливо у контексті інститу-
тів громадянського суспільства, які дотепер формуються. Стаття 3
Конституції проголошує, що найвищою соціальною цінністю є люди-
на, її права та свободи, а усталення та забезпечення прав і свобод лю-
дини є головним обов’язком держави [4]. У даному випадку особливе
значення має той факт, що кожне діюче громадянське суспільство
базується на визнанні прав людини, їх пріоритетності перед правами
держави або якихось інших організацій.
Не менш вагомою можна вважати статтю 15, у якій декларується
політична, економічна та ідеологічна різноманітність [5]. Значення цієї
статті важко переоцінити: тут закладено основи існування громадянсь-
кого суспільства, створення можливостей для його незалежності та пов-
ноцінного розвитку. Конституція є документом, який створює юридич-
не поле для функціонування інститутів громадянського суспільства.
На відміну від попередніх, у діючій Конституції відбулася відмо-
ва від тотального одержавлення суспільних відносин, які зводять нані-
вець можливість відносно незалежного розвитку громадянського суспі-
льства; запропоновано новий підхід до визначення характеру відносин.
Її автори, замість всебічної державної опіки та регламентації суспіль-
ного життя, запропонували принцип, який веде до соціального парт-
нерства та взаємодопомоги держави і громадянського суспільства.
Така тенденція, без перебільшення, є загальносвітовою. Багато-
гранний характер відносин держави та громадянського суспільства
виявляється на сучасному етапі практично в усіх без винятку сферах
16
суспільного життя – починаючи від інституту сім’ї та закінчуючи
вирішенням проблем екології, культури, моральності, духовності та
ідеології.
Найбільшу проблему у взаємовідносинах держави та громадян-
ського суспільства здатна породити ситуація, коли сторони у своїх
діях виходять із різної або навіть протилежної ціннісної орієнтації. У
цьому випадку вирішення конфлікту можливе у декількох варіантах:
спільний пошук сторонами компромісного варіанту взаємодії; соціа-
льна революція, яка змінює політичний устрій; зміна політичного
режиму в сторону знищення, в результаті чого громадянське суспільс-
тво поглинається державою або сильно звужується сфера його дії та
інтересів.
Враховуючи соціальний та політичний фон України останнього
десятиріччя, можна з упевненістю сказати, що і другий, і третій варіа-
нти розвитку подій малоймовірні. На сучасному етапі державна влада
має життєву потребу у громадянському суспільстві.
Тому невипадково як на державному, так і на регіональному рів-
нях ініційована ідея громадянської згоди як визначаючого фактору фун-
кціонування громадянського суспільства. Для України принципово ва-
жливими є такі складові громадянської згоди: забезпечення громадянсь-
кого миру, територіальна цілісність, єдність правового простору, стабі-
льність державної влади та її інститутів, нейтралізація причин та умов,
які сприяють соціальним та міжнаціональним конфліктам, територіаль-
ному сепаратизму. Однак, на думку автора, не зовсім коректно говори-
ти про уніфікований підхід до розуміння та засоби досягнення грома-
дянської згоди для всіх адміністративно-територіальних суб’єктів. Тому
кожен регіон має запропонувати власну внутріполітичні формулу гро-
мадянської згоди, яка відповідає його етнополітичним та регіональним
особливостям розвитку.
У сучасних умовах держава, як орган макроуправління та втілен-
ня принципово-суспільних інтересів, здатна виконати роль інтеграто-
ра соціуму тільки у сполученні та взаємодії з процесами самооргані-
зації та самоврядування. Одним із найбільш яскравих прикладів є дія-
льність територіальних громад. Слід зазначити, що Луганська об-
ласть, на жаль, досі не має нормативно-правової бази функціонування
даного інституту, яка дозволяє достатньо ефективно залучати насе-
лення до самостійного вирішення місцевих проблем.
Підбиваючи підсумок, можна сказати, що інститути громадянсько-
го суспільства, як виразники власних інтересів, здобувають статус кон-
ституйованого партнера держави, який має специфічний набір прав та
прерогатив для якомога повноціннішої реалізації потреб соціуму. Тут
17
треба зазначити, що головне завдання держави, політичної системи сус-
пільства в цілому складається у нормативно-правовому оформленні
прерогатив громадянського суспільства та держави. Відсутність або
недорозвиненість правової бази функціонування громадянського суспі-
льства неминуче буде породжувати ―ефект флюгера‖, коли у залежності
від симпатій та антипатій державної влади сфера громадянського суспі-
льства може істотно звужуватися або розширюватися.
Сьогодні стає очевидним, що процеси становлення громадянсь-
кого суспільства та демократичної правової держави в сучасній Укра-
їні будуть іти паралельно, взаємообумовлюючи один одного. В цьому
виявляється одна зі специфічних умов нашої країни, яка викликана
унікальною ситуацією переходу від одного соціально-політичного
устрою до іншого.
На думку автора, однією з принципових ознак, за якою можна
робити висновок про можливості та перспективи розвитку громадян-
ського суспільства у тій або іншій країні, є здатність громадян до са-
моорганізації у поєднанні з відповідним рівнем розвитку суспільної
свідомості, в основі якої лежать визнання прав людини і принципи
самостійності та відповідальності. Сучасна українська дійсність від-
значена достатньо високою динамікою та розмаїтістю асоціативних
форм прояву громадянського суспільства: від профспілок та партій у
сфері політичних інтересів до асоціацій ошуканих вкладників та комі-
тетів територіального самоврядування у громадській сфері, від сімей-
них та власних фірм в економічній сфері до творчих асоціацій. За да-
ними Державного комітету статистики України, у 2003 р. загальна
кількість легалізованих об’єднань громадян склала 120705
(збільшення порівняно з 2002 р. на 31,6%). Станом на 1 січня 2004 р.
було зареєстровано 74971 осередок політичних партій та 43756 гро-
мадських організацій з місцевим статусом та осередків громадських
організацій. На території Луганської області – 5438, з них осередки
громадських організацій та політичних партій усіх рівнів – 4153. Хоча
кількість громадських об’єднань зростає, але кількість громадян, яка
активно бере участь у їх діяльності, збільшилася незначною мірою.
Загальна кількість членів нараховує 16,3 млн. осіб (на 0,8% більше
порівняно з 2002 р.), з яких 5 млн. – члени, що перебували на обліку
центральних органів (зменшення відповідно на 1,9%) [6]. Ця тенден-
ція зберігається, вона свідчить про слабку активність широких мас у
процесі формування інститутів громадянського суспільства та збере-
ження патерналістських традицій у суспільстві.
Отже, виходячи зі сказаного, можна виділити такі моменти, які
характеризують, з одного боку, особливості структури сучасного
18
українського громадянського суспільства, з іншого - особливості від-
ношень у середині цієї структури:
- структурні елементи виникають за ініціативою вільних грома-
дян, виходячи з їх соціальних, професійних та інших інтересів;
- ці елементи носять відкритий характер та базуються на демо-
кратичних принципах;
- між структурними елементами встановлюються багатовекто-
рні горизонтальні зв’язки;
- структурні елементи громадянського суспільства в тій або
іншій мірі підтримують відносини з органами державної вла-
ди, з чого виходить, що ці елементи беруть участь не тільки у
горизонтальних, але й у вертикальних зв’язках;
- для структурних елементів притаманно зайняття відповідних
соціально-ділових ніш діяльності;
- характерною є тенденція прагнення до фінансової самостій-
ності та незалежності;
- при необхідності дані структурні елементи здатні різними
засобами мобілізовувати на виконання тих або інших соціа-
льно значимих завдань достатньо велику кількість активного
населення;
- у своїй діяльності вони орієнтуються на вирішення конкрет-
них проблем окремих людей або недержавних організацій та
асоціацій.
Виходячи з цього, можна зробити висновок, що для подальшого
розвитку інститутів громадянського суспільства в Україні необхідно:
1. Законодавчо сформувати багаторівневу систему відношень:
зовнішню - між органами державної влади та інститутами
громадянського суспільства та внутрішню - між інститутами
громадянського суспільства.
2. Створити концепцію ефективної взаємодії на горизонтально-
му та вертикальному рівнях усіх структур громадянського
суспільства, з чітко зорієнтованою діяльністю та функціями
усіх його інститутів.
3. Допомогти стати провідними осередками діяльності місцевим
структурам (територіальним громадам, радам, органам самоор-
ганізації населення), як інститутам громадянського суспільст-
ва, яким простіше лобіювати інтереси окремих громадян.
4. Для активізації роботи громадських організацій необхідно
визначити пріоритетні напрямки їх діяльності. Передати або
частково делегувати їм окремі функції державних органів
(особливо у соціальній сфері, спорті, культурній діяльності).
19
5. Забезпечити інформованість населення про діяльність інсти-
тутів громадянського суспільства з альтернативних джерел
(висвітлювати в ЗМІ роль відповідних інститутів у соціально-
му житті громадян, запровадити рубрики у газетах з перелі-
ком послуг цих інститутів, для формування позитивної гро-
мадської думки на телебаченні проводити зустрічі, круглі
столи, дебати з представниками усіх гілок влади).
Таким чином, аналізуючи умови та фактори, які сприяють або
заважають становленню та розвитку інститутів громадянського суспі-
льства, можна зазначити, що у перспективі Україна має непоганий
шанс явити власну високорозвинуту, багатогалузеву, таку, що володіє
розгалуженими горизонтальними зв’язками, ефективно діючу модель
громадянського суспільства.
1. Соловьев А.И. Три облика государства – три стратегии граж-
данского общества // Полис. – 1996. – №6. – С. 32. 2. Войтенко Т.О.,
Гончарук О.С., Привалов Ю.О. Громадянське суспільство в Україні:
аналіз соціального конструювання: Наукова збірка / Відп. ред.
Ю. Саєнко. – К.: Стилос, 2002. – 368 с.; Українське суспільство: соці-
ологічний моніторинг 1994-2003 / За ред. Н.В. Паніної. – К.: Інститут
соціології НАН України, 2003. – 98 с. Українське суспільство 1994-
2004. Моніторинг соціальних змін / За ред. д.е.н. В. Ворони, д.соц.н.
М. Шульги. – К.: Інститут соціології НАН України, 2004. – 705 с.
3. Громадянське суспільство в Україні. Аналітичний звіт / За резуль-
татами загальнонаціонального опитування недержавних організацій
України. – К.: Вид. дім ―Козаки‖, 2003. – С. 18. 4. Основні чинні коде-
кси і закони України / Уклад. Ю.П. Єлісовенко. – 2-ге вид. – К.: Маха-
он, 2003. – С. 329. 5. Там само. – С. 330. 6. Державний комітет статис-
тики України. Україна у цифрах у 2004 році. Статистичний довідник /
За ред. О.Г. Осауленко. – К.: ―Консультант‖, 2005. – С. 19; Державний
комітет статистики України. Головне управління статистики у Луган-
ській області. Статистичний довідник ―Луганська область у цифрах у
2004 році‖ / За ред. С.Г. Пінієва. – Луганськ, 2005. – С. 14; Громадські
організації в Україні: Стат. бюлетень / Державний комітет статистики
України. – Київ, 2004. – С. 7-8.
20
|