До питання про визначення техніки

Існує значна кількість визначень техніки, однак вони не достатньою мірою враховують суспільний характер останньої. А з цієї точки зору техніка представляється підсистемою соціальної системи, що у сукупності включає матеріальну та ідеальну складові....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
1. Verfasser:	Гріффен, Л.О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2013
Schriftenreihe:	Питання історії науки і техніки
Schlagworte:	Проблеми методології
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77715
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	До питання про визначення техніки / Л.О. Гріффен // Питання історії науки і техніки. — 2013. — № 3. — С. 2-12. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77715
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-777152015-03-06T03:02:14Z До питання про визначення техніки Гріффен, Л.О. Проблеми методології Існує значна кількість визначень техніки, однак вони не достатньою мірою враховують суспільний характер останньої. А з цієї точки зору техніка представляється підсистемою соціальної системи, що у сукупності включає матеріальну та ідеальну складові. Существует множество определений техники, однако они не в достаточной степени учитывают общественный характер последней. А с этой точки зрения техника представляется подсистемой социальной системы, в совокупности включающей материальную и идеальную составляющие. There are many definitions of technology, but they do not sufficiently take into account the social character of the latter. And from this point of view, technology is a subsystem of the social system, in aggregate comprising the material and ideal components. 2013 Article До питання про визначення техніки / Л.О. Гріффен // Питання історії науки і техніки. — 2013. — № 3. — С. 2-12. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77715 62:930.8:71:06-9/13 uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблеми методології Проблеми методології
spellingShingle	Проблеми методології Проблеми методології Гріффен, Л.О. До питання про визначення техніки Питання історії науки і техніки
description	Існує значна кількість визначень техніки, однак вони не достатньою мірою враховують суспільний характер останньої. А з цієї точки зору техніка представляється підсистемою соціальної системи, що у сукупності включає матеріальну та ідеальну складові.
format	Article
author	Гріффен, Л.О.
author_facet	Гріффен, Л.О.
author_sort	Гріффен, Л.О.
title	До питання про визначення техніки
title_short	До питання про визначення техніки
title_full	До питання про визначення техніки
title_fullStr	До питання про визначення техніки
title_full_unstemmed	До питання про визначення техніки
title_sort	до питання про визначення техніки
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2013
topic_facet	Проблеми методології
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77715
citation_txt	До питання про визначення техніки / Л.О. Гріффен // Питання історії науки і техніки. — 2013. — № 3. — С. 2-12. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT gríffenlo dopitannâproviznačennâtehníki
first_indexed	2025-07-06T01:56:53Z
last_indexed	2025-07-06T01:56:53Z
_version_	1836860848454238208
fulltext	ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 3 2 УДК 62:930.8:71:06-9/13 ДО ПИТАННЯ ПРО ВИЗНАЧЕННЯ ТЕХНІКИ Гріффен Л.О., д-р техн. наук, проф. (Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК) Існує значна кількість визначень техніки, однак вони не достатньою мірою врахову- ють суспільний характер останньої. А з цієї точки зору техніка представляється підсис- темою соціальної системи, що у сукупності включає матеріальну та ідеальну складові. Техніка – одне з найбільш важли- вих і складних суспільних явищ. Тому не дивно, що людська думка давно зве- ртається до того, що ми називаємо тех- нікою, прагнучи зрозуміти сутність і ха- рактерні риси останньої, виявити її склад і закономірності роз- витку, зв'язок з іншими гро- мадськими та природними явищами, дати наукове ви- значення даному явищу. На даний час існує ду- же значна кількість визна- чень техніки. Звісно, визначення, навіть найкра- ще, ще не дає відповіді на питання, що таке техніка. Визначенням взагалі не слід надавати занадто великого значення. Як писав свого часу Енгельс, дефініції «завжди вияв- ляються недостатніми. Єдино реальною дефініцією виявляється розвиток самої суті справи» [1 Т. 20, С. 634-635]. Інак- ше кажучи, достатньо адекватне визна- чення того чи іншого явища можна отримати лише в результаті його дослі- дження. Проте щоб дане явище зробити предметом дослідження, його, щонай- менше, необхідно виділити з ряду ін- ших явищ. А це неможливо без хоча б попереднього його визначення. Тому визначення техніки, хоча воно до її всебічного дослідження і не може да- ти цілком задовільного представлення про сутність даного явища, все ж до- сить корисне для наступних дослі- джень, в результаті яких воно неминуче буде уточнюватися або змінюватися. Отже, наукове визначення техніки для її дослідження, в тому числі і для до- сліджень в галузі історії техніки, все ж є необхідним. Розглянемо деякі з існу- ючих визначень техніки. Що стосується самого терміна «техніка», то зазви- чай підкреслюють, що він походить від грецького слова τέχνη (техне) – мистецтво, майстерність, вміння. Але нас тут цікавить той зміст, який сьогодні вкладається в даний термін. Так, напри- клад, виділяється чотири рі- зних розуміння техніки: тех- ніка як засіб праці; як систе- ма штучних органів діяльно- сті; як суспільна матеріальна система; як особливим чином організована лю- диною матерія і енергія [2]. Але ними, зрозуміло, наявні визначення техніки далеко не вичерпуються. Наявні сьогодні визначення техні- ки за своєю суттю досить різноманітні, причому нерідко суперечать одне од- ному. Так що систематизація їх пред- ставляє досить істотні труднощі. Тим не менше, їх все ж можна спробувати звести в деяку систему. Значну роботу з систематизації наявних визначень тех- ніки свого часу виконав С.В. Шухардін. Він узагальнив близько тридцяти відо- мих йому визначень, розбивши їх на ряд груп, а саме: група I - комплекс ма- ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 3 3 теріальних речей (а - засоби праці; б - знаряддя праці); група II - знаряддя праці + технологія; група III - знаряддя праці + навички; група IV - навички, мистецтво виробляти, будувати (а - на- вички та досвід; б - мистецтво, спосіб виробництва); група V - все, що людина ставить між собою і природою; група VI - продуктивні сили; група VII - реа- лізація людської духу, розуму [3, С. 72- 74]. Хоча така систематизація навряд чи може вважатися достатньо задовіль- ною, проте в якості попередньої вона цілком може бути використана. Якщо придивитися до всіх цих груп визначень, то можна зазначити, що при всій їх різноманітності їм влас- тиві деякі спільні риси. Насамперед, практично у всіх випадках техніка фак- тично ототожнюється із засобами виро- бництва. У всякому разі, автор вважає, що «найбільш правильними і науково обґрунтованими є визначення, що увійшли до групи I: техніка це ком- плекс матеріальних речей ... Можна вважати визначення, що увійшли в пе- ршу підгрупу, найбільш повними, ... оскільки вони охоплюють всі існуючі технічні засоби, застосовувані люди- ною у своїй діяльності» [3, С. 75]. Для такого висновку дійсно існують доволі вагомі підстави. Адже засоби ви- робництва не тільки являють собою найбільш поширені і найбільш важливі для життєзабезпечення людини технічні пристрої, але протягом усього суспіль- ного розвитку вони справляли безпосе- редній вплив на основні соціальні про- цеси, що відбуваються в суспільстві. Зазвичай підкреслюється, що тех- ніка являє собою певну сукупність ма- теріальних об'єктів. Техніка дійсно пе- редбачає наявність певного «комплексу матеріальних речей», проте згадані ви- значення в цьому відношенні жодним чином не можна назвати достатньо по- вними, оскільки тут недостатньо врахо- вується суспільний сенс даного явища. Технічні об'єкти створюються для задо- волення тих чи інших потреб людей – інакше в них не було б жодної потреби. Але самі по собі засоби виробництва як такі не задовольняють жодних потреб людини. Їх задовольняють предмети споживання, в числі яких видне місце посідають також технічні пристрої. А вони-то якраз в цьому випадку фактич- но не беруться до уваги. Але навіть як- що включити до розгляду і технічні предмети споживання, все одно поза цими рамками опиниться ряд інших (теж технічних) пристроїв. Куди, ска- жімо, слід віднести такі, безсумнівно технічні, пристрої як єгипетські пірамі- ди, поліцейські наручники, астрономіч- ний радіотелескоп? Сам С.В. Шухардін пізніше дещо розширив своє визначення, вважаючи, що взагалі «техніка – сукупність речей і процесів, об'єднаних людиною в штучно створені системи» [4]. І, нарешті, у стат- ті в «Великій Радянській Енциклопедії» він визначає техніку як «сукупність за- собів людської діяльності, створюваних для провадження процесів виробництва та обслуговування невиробничих потреб суспільства». При цьому все ж «основну частину технічних засобів складає виро- бнича техніка»; але перераховується та- кож ряд груп «невиробничої техніки». Загальних же підстав для визначення то- го, що відноситься до техніки (як деякої цілісності, в яку включені і «виробни- ча», і «невиробнича» техніка), С.В. Шу- хардін і тут не наводить. Неможливість зведення техніки виключно до «засобів праці», оскільки вони «не охоплюють дуже важливі гру- пи технічних засобів: військову техні- ку, техніку зв'язку, побутову техніку» [5, С. 227], вірно підкреслює «Філософ- ська енциклопедія». Однак і тут, як і в багатьох інших випадків, визначення техніки виводяться індуктивним шля- хом з досить довільно вибраної сукуп- ності технічних об'єктів. Техніка, згідно «Філософській ен- циклопедії», включає «виробничу тех- ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 3 4 ніку, техніку транспорту і зв'язку, тех- ніку наукових досліджень, військову техніку, техніку процесу навчання, тех- ніку культури та побуту, медичну тех- ніку, техніку управлінську і державного апарату». Мабуть, перелік тут можна було б продовжити (або змінити). У той же час ряд штучних матеріальних пре- дметів безпідставно виключеається зі складу техніки (наприклад, стверджу- ється, що «житлові будівлі ... не нале- жать до техніки, а виробничі примі- щення і споруди належать» [5, С. 228]). Тобто знову ж ніякого єдиного об'єкти- вного наукового обґрунтування для всіх випадків не існує. Безумовно, індуктивні методи ві- діграють виключно важливу роль в до- слідженні дійсності. У кінцевому раху- нку саме на них початково базується всяке пізнання. Загальне уявлення про техніку безсумнівно «повинне спирати- ся на спеціальну класифікацію техніки, яка б, звівши її різноманіття до деякого числа груп, що відрізняються між со- бою, дозволило б систематизувати ма- теріал і потім відтворити конкретну дій- сність» [6]. Однак визначення того чи іншого явища з нього самого – заняття абсолютно безперспективне. Тільки ви- хід за його межі, співвіднесення даного явища з низкою інших, у взаємодію з якими воно включене, дає можливість зрозуміти його сутність. Зрозуміло, це стосується і такого явища як техніка. У ряді випадків, однак, все-таки мають місце спроби співвіднести техні- ку з якимись, зовнішніми по відношен- ню до сукупності технічних об'єктів, явищами. Перш за все, слід відзначити підхід, згідно якому техніка визнача- ється як певне об'єктивне явище дійс- ності у співставленні з іншими її (дійс- ності) областями. «Людина має справу з двома видами явищ: явища природи та явища громадського життя ... Що ж із себе представляють технічні явища? Можна вважати, що це своєрідна третя сфера, з якою стикається людина поряд з природою і суспільним життям. При- рода, суспільство і техніка – от світ, що оточує людину. Техніка за своїм характером, за законами свого розвит- ку може бути виділена в якості само- стійної галузі явищ» [7]. При достатній обґрунтованості такого підходу, все ж залишається проблема – за якими кри- теріями слід здійснювати згадане виді- лення? Тобто відповідь на питання, що ж таке техніка, таким чином отримано бути не може. Зрозуміло, можна вважати техні- кою «все, що людина ставить між со- бою і природою». Однак тут технічні об'єкти в основному співвідносяться з людиною як індивідом, що не є корект- ним. Хоча в більшості випадків під ін- дивідом все-таки розуміється людина суспільна, цей момент не проводиться послідовно. Можливо, найбільш повним з іс- нуючих визначень техніки «як компле- ксу речей» слід було б визнати те, у якому техніка представляється як «штучна матеріальна система (системи) суспільства для цілеспрямованої зміни форм речовини, енергії та інформації, в якій спосіб зв'язку компонентів (техніч- них об'єктів) – структури і організовані природні процеси, що протікають в них, являють собою цілісність, яка визнача- ється технологічними функціями» [8]. Не кажучи вже про те, що тут тех- ніка представляється як щось цілісне, а не як довільний набір технічних об'єк- тів, це визначення також охоплює пере- важну більшість тих об'єктів, які ми ін- туїтивно відносимо до технічних. Од- нак і воно ряд з них залишає осторонь. Його, приміром, досить складно докла- сти до військової техніки. Кожен з окремих видів останньої досить повно може бути підведений під дане визна- чення. Однак не вся військова техніка в цілому – якщо, звісно, не вважати здій- снюваною нею «зміною форми речови- ни» перетворення живої людини на труп. Ще важче застосувати зазначене ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 3 5 визначення до згадуваних вище єгипет- ських пірамід, до ритуальних предметів і т. п. як готових матеріальних об'єктів в будь-якому їх комплексі. «Технологі- чні функції» в загальноприйнятому се- нсі тут просто відсутні. Адже ясно, що жодних «перетворень форми» речовини або енергії ми тут не маємо, а про «пе- ретвореннях інформації» можна було б говорити хіба що з великою натяжкою і суттєвими застереженнями (тобто про перетворенні її не самими технічними пристроями, а за допомогою останніх у чиїйсь свідомості). Дещо осібно стоять визначення техніки як «реалізації людського духа», які навряд чи взагалі можна вважати такими, що стосуються саме техніки як якогось особливого явища. Адже будь- які результати дій людини в кінцевому рахунку є «реалізацією людського ду- ху», і техніка тут винятку не складає. Тим не менше, саме в цій якості техніка є об'єктом філософського аналізу. Перший, хто зробив техніку пред- метом спеціально філософського аналі- зу із погляду його сутності, що ввів са- ме поняття «філософії техніки», – німе- цький філософ Ернст Капп (Основи фі- лософії техніки, 1877). Він вважав тех- нічні пристрої продовженням («проек- ціями») людських органів. На його ду- мку, «в знарядді людина систематично відтворює себе саму». Причому це ви- ражається не тільки в тому, що знаряд- дя функціонально продовжують і роз- ширюють можливості органів людини, «силу яких потрібно збільшити», але в кінцевому рахунку і структурно: «Ви- гнутий палець стає прообразом гачка, жменя руки – чашею; в мечі, списові, веслі, совкові, граблях, плузі і лопаті неважко розгледіти різні позиції і по- ложення руки, кисті, пальців, пристосу- вання яких до риболовлі і полювання, садівництва та польових знарядь, що використовуються, досить очевидно» (цит. за [9, С. 15]). Через два десятиліт- тя думку про те, що техніка є продов- женням людських органів, розвивав французький соціолог Альфред Еспі- нас. Але як ми побачимо нижче, техніка за самою своєю суттю – явище суспіль- не, і тільки співвіднесення її з суспільст- вом як цілим (а аж ніяк не з людиною як індивідом) дозволяє зрозуміти її сутність та визначити найхарактерніші риси. Проте Е. Капп ставився до того напрямку, яке К. Мітчем називав «ін- женерної філософією техніки», що ба- зується, як і рефлексія самих інженерів, виходячи з онтологічних уявлень. До цього напрямку Мітчем відносив також П.К. Енгельмейера і Фрідріха Дессауе- ра. Але й сам Мітчем зазначає, що у Дес- сауера з'являється думка, згідно з якою «сутність техніки не виявляється ні в промисловому виробництві (яке лише в масовому порядку відтворює результати тих чи інших відкриттів), ні в самих про- дуктах техніки (що тільки лише викорис- товуються споживачами), але в самому акті технічної творчості», і техніка є «участь у творенні ..., найбільше земне переживання смертних» [9, С. 26, 27]. Набагато більш виразно цей момент від- бився в тому напрямку, який Мітчем на- звав «гуманітарною філософією техніки». Так, Льюїс Мемфорд, що відно- ситься ним до даного напрямку, вва- жав, що всі технічні досягнення люди- ни «найменше мають своєю метою збі- льшення продуктів харчування або кон- троль над природою; вони скоріше спрямовані на використання невимір- них внутрішніх органічних ресурсів людини, на більш адекватну реалізацію її позаорганічних потреб і прагнень» (цит. за [9, С. 32]). Інший відомий пред- ставник цього ж напрямку Мартін Хай- деггер вважав, що «сутність техніки не є щось технічне. ... До того, що є техніка, належить виготовлення і застосування знарядь, інструментів і машин, відно- ситься саме виготовлене і вживане, від- носяться потреби і цілі, для яких все це служить. Сукупність подібних пристроїв є техніка». Але при цьому «техніка не ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 3 6 просто засіб. Техніка – вид розкриття по- таємного ... виведення з потаємного, здій- снення істини» [10]. Іншими словами, те- хніка перш за все являє собою акт тво- рення, перехід від небуття до буття, коли зовні реалізується внутрішній світ люди- ни-творця. Питання про сутність техніки, таким чином, переноситься в область трансцендентального. «Інженерна філософія техніки» у своїх кращих досягненнях дуже сприя- ла просуванню раціонального дослі- дження техніки як специфічного явища реальності, тому ряд її результатів й сьогодні представляє певний науковий інтерес. Що ж до «гуманітарній філо- софії техніки», то, в силу своєї схолас- тичності, інтерес для науки про техніку (техніковедення, технікознання, техне- тики) вона являє порівняно незначний, хоча ідея самореалізації могла б вияви- тися плідною. Однак якщо «інженерна філософія техніки» цікавилася самою технікою як певним явищем об'єктив- ної реальності, то «гуманітарна» «філо- софія техніки має відмінний від техно- логії і технічної науки об'єкт і предмет: техніка, технічна діяльність та технічне знання як феномен культури (об'єкт); розвиток технічної свідомості, що реф- лектує цей об'єкт (предмет)» [11]. Тут справа в тому, що, як свого часу ми прагнули показати [12], взагалі трансцендентальна філософія (на відмі- ну від філософії натуральної, із якої і вийшла наука) завжди представляла со- бою спосіб компенсації (насамперед у категорії ідеального) підміни в якості центру обертання» «гуманітарних на- ук»дійсного цілого (суспільства) люди- ною-индивідом. Це схоже на епіцикли і деференти геоцентричної системи, що компенсують підстановку Землі замість Сонця в «центр світобудови». Тому в трансцендентальній філософії (а іншої зараз вже фактично не існує [13]) реа- льний об'єкт замінюється рефлексією про нього. У результаті сьогодні в будь- якому її вигляді «предметом філософії є сама філософія, як це не здасться, мо- жливо, парадоксальним» [14]. Нас же тут цікавить саме техніка сама по собі як певна об'єктивна реальність. Таким чином, жодне з визначень техніки, що використовуються сього- дні, не дає задовільної бази для розгля- ду питання по суті. Однак це не підста- ва для того, щоб вважати їх марними. Навпаки, вони можуть принести дуже істотну користь, бо майже кожне з них – результат серйозних досліджень тех- ніки і спирається на якусь важливу і ці- лком реальну сторону даного явища. Рі- зні визначення техніки «закономірно випливають з об'єктивно існуючих зв'я- зків між технікою та іншими елемента- ми продуктивних сил» [15], і не тільки ними, а й іншими явищами природи і суспільства. Але жодне з цих визначень не має у своїй основі найбільш суттє- вих моментів, характерних для даного явища, а тому питання все ж залиша- ється відкритим. Слід розглянути ще одне визна- чення техніки, що з'явилося в порівняно недавній час і не увійшло в наведену класифікацію. Мається на увазі визна- чення техніки як деякої «технічної реа- льності», що представляє собою етап в загальному розвитку матерії. Так, Б.І. Кудрін вважає невірним, що «розгляд еволюції матерії та її структурних рів- нів, зазвичай, обривається на живому. ... У гносеологічному плані необхідно дослідження технічної реальності як етапу еволюції матерії» [16, С. 168- 210], і робить з цього положення відпо- відні висновки для визначення техніки. З такого підходу закономірно ви- пливає уявлення про можливість само- розвитку техніки. Б.І. Кудрін взагалі вважає вже зараз масовим явище «по- родження технічного технічним, що ві- дбувається поза бажанням людини» [17]. Розглядаючи наведене вище ви- значення С.В. Шухардіна з БСЕ, він вважає за доцільне «виключити з фор- мулювання слово "людська"», «врахо- ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 3 7 вуючи ... збільшується частка техніки, що виготовляє (без участі людини) тех- ніку ж і володіє інтелектом (останнє все очевидніше), достатнім для вирішення завдань, які алгоритмізуються (до яких і зводиться виготовлення техніки, що визначається класичної фізикою)» [16]. Всі міркування у згаданих вислов- люваннях видаються вкрай сумнівни- ми. Техніка дійсно може виготовляти техніку без безпосередньої участі лю- дини. Але в жодному разі не без людей взагалі (тобто не без суспільства). «Ви- рішення завдань, які алгоритмізуються» технікою, «що володіє інтелектом», бе- зумовно, можливо. Але тут виникають щонайменше два питання. По-перше, хто ж ці завдання «алгоритмізує»? І, по- друге, хто їх ставить? Останнім часом дійсно все частіше виникає «задача ро- зробки технічних систем (ТС), здатних автоматично досягати мети, поставле- ної перед ними людиною (виділено нами - авт.), в умовах неможливості моделю- вання станів середовища, в якому ця система повинна функціонувати. Це означає, що неможливе і жорстке про- грамне керування такими системами». Успішне функціонування тут дійсно може здійснювати тільки система, що володіє «інтелектом», яка «самостійно оцінює ситуації у сукупності "ТС - на- вколишній її світ" і самостійно ж фор- мує ціледосяжну поведінку» [18, С. 7]. Однак тут «термін "поведінка" означає сукупність взаємопов'язаних дій ефек- торів технічної системи, здійснюваних для досягнення цілей, поставлених про- ти ТЗ людиною (!)» [18, С. 126]. Так що і при наявності технічного «інтелекту» без «людини» не обійтися. Але й з інтелектом також далеко не все ясно (а вже про «очевидність» і казати нічого). Бо (згідно все тієї ж ен- циклопедії) інтелект є «здатність мис- лення, раціонального пізнання» [19]; здатність же мислення властива виклю- чно людині (не маючи змоги докладно розглядати тут це питання, відсилаємо читача до іншої роботи автора [20, С. 153-165]). Правда, в кібернетиці існує поняття «штучний інтелект», але це по- няття має інший зміст, аж ніяк не рів- нозначне змісту поняття «інтелект». Таким чином, жодних підстав для при- пущення, що техніка може створювати техніку зараз поза суспільним впливом і контролем (тобто «без участі людини» у широкому сенсі останнього поняття), немає. Якщо можна погодитися з тим, що техніка «давно незалежна від окре- мого індивіда», то вже ніяк не можна сказати, що вона «відокремилася від людства в цілому» [21]. І реальна істо- рія техніки, і загальнометодологічні мі- ркування переконливо свідчать, що «техніка завжди розвивалася як елемент системи "людина-техніка". ... Абсолю- тизація ... "саморуху" техніки, по суті, означає фетишизацію техніки як такої, фаталістичну інтерпретацію характеру її розвитку» [22]. Сама по собі, поза соціумом, тех- ніка (будь яка!) – купа брухту. Немає жодних підстав говорити про появу сьогодні (та й у майбутньому) в «на- вколишньому технічному світі» виробів (!?) (машин), «протидіючих другому закону термодинаміки» [23]. Як переко- нує уся суспільна практика, таку «проти- дію» можуть чинити лише і виключно живі системи. Технічні ж пристрої мо- жуть брати участь в цьому процесі – остільки, оскільки вони входять до скла- ду суспільного «надорганізму» – живої системи. А отже, немає і підстав говорити навіть про принципову можливість «тех- нічної реальності» як про певного насту- пного – після соціального – самостійного етапу розвитку матерії. Техніка – невід'ємний атрибут со- ціального. З одного боку техніка мож- лива тільки як продукт суспільства. З іншого «межа техніки в тому, що вона не може існувати сама по собі, для себе, вона завжди залишається засобом. То- му техніка двоїста. ... Техніка сама не ставить перед собою мети» [24]. Так що ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 3 8 не варто очікувати, що і в майбутньому техніка як така еволюціонує далі, ніж суспільство, і що в результаті такої еволюції «інтелектуально-технетичне переведе людину в те становище, в якому знаходиться тепер стосовно лю- дини собака» [17]. Таким чином, існуючі визначення техніки не відображають її істотних особливостей як своєрідного суспільно- го явища – в основному тому, що попри наявність у ряді випадків істотних еле- ментів системності, в цілому все ж має місце несистемний підхід, коли власти- вості і характеристики частин виво- дяться з властивостей і характеристик цілого (системи), а навпаки, ціле визна- чається через його елементи. Це відноситься як до самої техніки, так і до її стосункам з людиною. Як уже підкреслювалося, під останньою звичай- но мається на увазі або індивід, або – в кращому випадку – та чи інша сукуп- ність людей. Насправді ж – як по суті, так і в філогенезі – цілісною системою, що розвилася у навколишньому природ- ному середовищі і еволюціонує в ньому у якості такої цілісності (по відношенню до якої тільки й має сенс розглядати те- хніку для розуміння її суті), є суспільст- во, що має у цій якості найбільш висо- кий системний рівень. Отже, завжди, ко- ли справа стосується тих чи інших соці- альних процесів ми повинні постійно пам`ятати, що «по суті справжнім су- б'єктом виступає людина не як окремо взятий індивід, а як суспільство» [25]. Техніку як соціальне явище поро- дило становлення і розвиток суспільст- ва як деякого «надорганізму», і зрозу- міти її сутність, її структуру і функції можна лише аналізуючи характер роз- витку суспільства як системи. З самого початку і все більше в процесі розвитку суспільство включає в себе відповідним чином перетворені елементи середови- ща – технічні об'єкти. І не суть важли- во, чи йдеться про ручне рубило, рото- рний екскаватор чи завод-автомат, ке- рований складною комп'ютерною сис- темою. Так чи інакше, але ці та будь-які аналогічні їм об'єкти (окремо або в су- купності) не є, і ніколи не будуть само- стійними системами в навколишньому середовищі; вони завжди, за будь-якого рівня розвитку будуть лише певними елементами (підсистемами) суспільства як цілого, підпорядкованими його зага- льним цілям і задачах. Таким чином, аби вирішити пи- тання про сутність феномену техніки, слід виходити не стільки з техніки са- мої по собі, техніки, що інтуїтивно представляється у вигляді сукупності певного роду матеріальних утворень, скільки з ролі, яку технічні пристрої (окремо і в сукупності) грають у функ- ціонуванні і еволюції тієї складної сис- теми, якою є суспільство. Але й саме суспільство виникло в процесі еволюції живої матерії, і, незважаючи на якісну своєрідність, усі його прояви, включа- ючи і техніку, в певному сенсі можуть розглядатися як результат еволюціону- вання складних (живих) систем. Розвиток складних систем, зокрема, си- стем біологічних, – систем з виносом ентропії в зовнішнє середовище, – пе- редбачає їх постійне ускладнення. При цьому має місце проходження опорних точок з переходом на більш високий структурний рівень розвитку [26], най- вищим з яких стало суспільство як сво- єрідний біологічний надорганізм [20]. У процесі розвитку живих систем (органі- змів) важливу роль зіграли певні спе- цифічні матеріальні абіотичні утворен- ня, які з метою більш успішного виносу в навколишнє середовище своєї внут- рішньої ентропії жива система має в своєму розпорядженні між собою і се- редовищем. У тваринному світі це об'- єкти, що поступово ускладнюються, свого роду «прототехніки», а в суспіль- ному організмі вони утворюють техніку як своєрідну підсистему останнього. Утворення зазначених об'єктів у тваринному світі відбувається як зов- ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 3 9 нішня реалізація інстинктивних про- грам організму. У цих випадках така програма повністю визначає як ком- плекс дій тварини щодо створення об'- єктів «прототехніки», так й одержува- ний результат; тварини «народжуються на світ з готовими вже здібностями ви- конувати потрібну, корисну для них роботу» [27, С. 4], і зазначені об'єкти «будуються без допомоги рук і плану- ються не розумом, а інстинктом ... і які ніколи не бувають зіпсовані невмінням або покращувані практикою» [28, С. 3]. Однак у міру еволюційного розвитку в процес поступово включаються елеме- нти дослідної корекції «програми». У суспільстві, складові якого (індивіди) взагалі не мають від народження такої «програми», вона формуються у свідо- мості останніх (ідеально) як розпредме- чення вже існуючих зовнішніх об'єктів, раніше створених людьми. Потім ці про- грами, своєю чергою, опредмечуються в діяльності людини шляхом створення нею матеріальних предметів. Така взає- модія ідеального та матеріального при- зводить до створення технічних об'єктів, які суспільство ставить між собою і на- вколишнім середовищем. Сукупність таких об'єктів утворює для суспільства певну «оболонку» – техносферу. Таким чином, техніка виявляється суспільною підсистемою, що утворює розташовану між суспільством і сере- довищем техносферу, котра одночасно зв'язує і розділяє їх між собою. Ство- рюється вона суспільством з матеріалів і за законами природи, будучи, отже, природно-антропогенним утворенням. Залишаючись при цьому «косною ма- терією», техніка «оживає» тільки буду- чи приведеною в дію суспільством згі- дно його цілей. Відповідно «ми маємо в дії два елементи виробництва – приро- ду і людину, а останню, у свою чергу, з її фізичними та духовними якостями» [1, Т. 1, С. 555]. Оскільки ж люди, що створюють і приводять в дію техніку, – не ізольовані індивіди, і виконують цю функцію як елементи соціальної системи і для цієї системи, то техніку ми з необхідністю повинні вважати специфічною складо- вою соціуму. Тільки соціум об'єднує в техніці матеріальне і ідеальне в єдине ціле, бо «тільки в суспільному стані су- б'єктивізм і об'єктивізм ... втрачають своє протиставлення один одному, а тим самим і своє буття в якості таких протилежностей ... У звичайній, мате- ріальній промисловості ... ми маємо пе- ред собою під видом чуттєвих, чужих, корисних предметів, під виглядом від- чуження, опредмечені сутнісні сили людини» [1, Т. 42, С. 123]. Таким чи- ном, техніка тільки зовнішньо виявля- ється у вигляді певного набору техніч- них пристроїв, фізично відділених від соціуму як сукупності людей. Насправ- ді ж, складаючи нерозривне ціле з лю- дьми, що створюють технічні пристрої і приводять їх в дію, техніка як би «про- ростає» безпосередньо в соціум, саме тому представляючи собою підсистему соціальної системи. Звідси випливає, що будь-яке ви- значення техніки, котре обмежується у своєму предметі тільки тією чи іншою сукупністю матеріальних утворень, взятих «самих по собі», поза органіч- ним взаємозв'язком з «людським фак- тором», буде страждати істотною непо- внотою. І справа тут не тільки в тому, що «техніка в своєму історичному роз- витку пов'язана з діяльністю людей, які її створюють і застосовують», що «зна- ряддя праці, будь то інструменти або машини, що не знаходяться в процесі праці, – марні. Лише живий труд люди- ни здатний перетворити їх на потужні засоби виробництва матеріальних благ або іншої своєї діяльності» [29, С. 17, 11]. Техніка в цілому, як і «кожний тех- нічний пристрій виступає як діалектичну єдність природної й соціальної сторін" [30, С. 9]. Іншими словами, і за своїм ге- незисом, і за умовами функціонування техніка як соціальна підсистема має дві ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 3 10 суттєво різні, але нерозривно пов'язані між собою і які обумовлюють один одно- го «іпостасі» – ідеальну і матеріальну, і може бути зрозумілою лише в такому своєму «двоєдинстві». Таким чином, іде- альне буття техніки (технічне мислення, технічна свідомість) є не менш важли- вою і суттєвою складовою техніки, ніж її матеріальне втілення. Створення технічних пристроїв здійснюється суспільством для задово- лення потреб людини, а тому їх характер і «номенклатура» значною мірою визна- чаються цими потребами. Існує значна кількість систем потреб. Найбільш поши- реною є т. з. «піраміда Маслоу». Проте ця система, що фактично базується на фізіо- логічних потребах індивіда, неадекватно враховує те, що носій потреб – індивід – одночасно є елементом вищої цілісності (суспільства), а при цьому й сам у силу своєї складності і передісторії будучи ці- лісною системою. Звідси випливає, що людині необхідно властиві дві відмінні системи потреб, що знаходяться в єдно- сті одна з одною [20, С. 182-199]. Таким чином, склад і функції технічної системи повинні враховувати як індивідуальні по- треби людини (в об'єктах асиміляції, у створенні комфортних умов, у забезпе- ченні постійної фізичної і психічної на- вантаження), так й суспільні (в суспільних цінностях, спілкуванні, самостверджен- ні). Необхідність задоволення цих потреб насамперед і визначала той комплекс тех- нічних пристроїв, який забезпечував іс- нування суспільства на різних етапах йо- го розвитку. Безпосередня взаємодія суспільст- ва з навколишнім середовищем забез- печується предметами як колективного (житло, вогнище тощо), так і особисто- го використання. Для задоволення ін- дивідуальних потреб людей насамперед служать технічні об'єкти, іменовані предметами споживання. Що стосу- ється проблем асиміляції, то тут пред- мети споживання в основному грають допоміжну роль. А ось потреби в ком- фортних умовах (захист від шкідливих впливів, волого-тепловий режим, гігіє- на тощо) практично повністю задово- льняються за їх допомогою. Особливе значення в цьому відношенні має одяг – як би «друга лінія оборони» (після жит- ла) від впливу зовнішнього середовища. Спортивні снаряди, пристосування для ігор тощо часто допомагають задоволь- няти потребу в помірних навантажен- нях. Фактично саме ці предмети і є те, що безпосередньо необхідне людині. Однак «рукотворність» необхідних людині предметів споживання законо- мірно викликає появу інших технічних пристроїв, що не спрямованих прямо на задоволення людських потреб, але за- безпечують можливість їхнього ство- рення – знарядь праці (або ширше – за- собів виробництва). Вони ж забезпечу- ють створення також інших видів тех- ніки, у тому числі і самих засобів виро- бництва, забезпечуючи можливість по- дальшого технічного прогресу. Надалі важливість даного виду те- хніки виявлялася також і в тому, що, будучи умовою праці, вона справляє іс- тотний впливу на виробничі відносини, тобто на весь суспільний уклад. У міру розвитку суспільства і техніки цей її вид – засоби праці (виробництва) – роз- вивається найбільш стрімкими темпами і стає все більш різноманітним, виділя- ючи в своєму складі безліч різних кла- сів і підкласів, істотно розширюючи су- спільні можливості у взаємодії з навко- лишнім середовищем. Наслідком вка- заних процесів стала поява також ін- ших видів техніки. Так, оскільки у своїй взаємодії з се- редовищем суспільство за необхідності повинно виступати у вигляді деякої цілі- сності, з його кількісним зростанням і розповсюдженням для забезпечення та- кої цілісності також знадобилося вико- ристання певних технічних засобів. В якості таких об'єднавчих, інтегративних засобів виступають засоби комунікацій- ні, призначені для забезпечення матеріа- ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 3 11 льних (речових та енергетичних) (транс- порт) та інформаційних (зв'язок) пото- ків. Цю роль вони грають як безпосере- дньо по відношенню до елементів сус- пільства – індивідів і соціальних груп, так і по відношенню до їх виробничої діяльності. В останньому випадку ко- мунікаційні засоби також входять і до складу засобів виробництва. Збільшення кількості окремих соці- альних утворень неминуче вело до поси- лення між ними різного роду контактів. Зростання і ускладнення кожного з них також супроводжувалося певними струк- турними змінами, пов'язаними передусім з поділом праці та виділенням соціальних груп (класів) з різними інтересами. В обох випадках знадобились і відповідні види розділювальних (сепаративних) те- хнічних пристроїв. Насамперед до таких видів техніки відноситься зброя і взагалі військова техніка. Інший вид технічних пристроїв такого роду – предмети роз- коші, що фіксують соціальний статус лю- дини. В якості останніх можуть викорис- товуватись як спеціальні технічні при- строї, так і об'єкти техніки інших видів, яким надано статусного характеру. Отже розвиток техніки є певним іс- торичним процесом, а отже виникає про- блема його періодизації. Зазначені про- блеми значною мірою відноситься і до власне історії техніки – недарма «найбі- льшу кількість методологічних праць з історії техніки присвячено проблемі пері- одизації» [31]. Існує значна кількість різ- них періодизацій розвитку техніки, які загалом зводяться до двох основних принципів. Відповідно до одного з них періодизація розвитку техніки як суспі- льного явища повинна збігатися з пері- одизацією суспільного розвитку. Згідно з другим техніка в своєму розвитку є само- достатньою, підпорядковується власним законам, і не тільки не залежить від роз- витку суспільства, але сама на нього впливає. Обидва принципи, відобража- ючи істотні риси техніки, мають повне право на існування. Але насправді роз- виток техніки, підкоряючись двом різ- ним видам закономірностей, не може повністю визначатися жодним з них. Тому періодизація її розвитку може ма- ти тільки відносний характер, залежний від мети дослідження [32]. *** Таким чином, техніка як соціальний феномен являє собою відносно самостій- ну динамічну підсистему загальної соціа- льної системи, утворюючи для суспільст- ва техносферу, що розділяє й сполучає його з навколишнім середовищем. Ство- рювана соціумом з природних матеріалів згідно законів природи, вона, отже, має природно-антропогенний характер. У своєму суспільному функціонуванні тех- ніка представлена двома різними, але не- розривно взаємопов'язаними «іпостася- ми» – матеріальною і ідеальною. У «ма- теріальній іпостасі» техніка представляє комплекс технічних пристроїв, що скла- дається з ієрархічної системи окремих комплексів (техноценозів) різного соціа- льного призначення, а в «ідеальній» – комплекс же технічних уявлень (техніч- ного мислення, технічної свідомості) су- спільства. Лише таке комплексне визна- чення техніки відкриває можливість до- слідження даного явища у всій його скла- дності і різноманітних взаємозв'язках. ЛІТЕРАТУРА 1. Маркс К., Энгельс Ф. Соч. – М., 1960-1980. 2. Попов Е.В. Гносеологическая сущ- ность технического творчества. − Воронеж, 1977. – С. 23. 3. Шухардин С.В. Основы истории техники. − М., 1961. 4. См.: Состояние исследований по проблеме современной научно-технической революции. − М., 1968. − С. 20. 5. Философская энциклопедия, т.5. − М., 1970. − С. 227. 6. Ретеюм А.Ю., Куницын Л.Ф. Функции техники в процессах взаимодейст- вия общества и природы. – Взаимодействие природы и общества. − М., 1973. − С. 95. 7. Зворыкин А.А., Осьмова Н.П., Чернышов В.И., Шухардин С.В. История техники. − М., 1962. − С. 15. ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 3 12 8. Техническое творчество: теория, методология, практика Энциклопедический словарь-справочник. Под ред. А.И. Поло- винкина, В.В. Попова. Режим доступа http//doc.unikor.ru 9. Митчем Карл. Что такое филосо- фия техники? − М., 1995. 10. Хайдеггер М. Вопрос о технике. – В кн.: Новая технократическая волна на За- паде. − М., 1986. – С. 45, 50. 11. Горохов В.В., Розин М.М. Введение в философию техники. − М., 1998. − С. 8. 12. Гриффен Л.А.. Категория идеаль- ного в контексте социальной роли филосо- фии // Ильенковские чтения – 2006. Мат. VIII Междунар. научн. конф. − К., 2006. 13. «Систематическая философия бес- конечно далека нам в настоящее время; фи- лософия этическая закончила свое разви- тие» (Шпенглер О. Закат Европы. − Ново- сибирск, 1993. − С. 87). 14. Мамардашвили М. Как я понимаю философию. – М., 1992. − С. 23. 15. Кузин А.А. Специфика истории тех- ники как предмета исследования // Актуаль- ные вопросы истории техники. Под ред. Гри- горяна Г.Г., Кузина А.А. − М., 1990. − С. 9. 16. Кудрин Б.И. Техноэволюция и ее закономерности // Электрификация метал- лургических предприятий Сибири. Вып. 6. Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1989. 17. Кудрин Б.И. Еще раз о третьей на- учной картине мира. Материалы к научной конференции по философии техники и тех- нетике. − Томск, 2001. 18. Карпов Е.М. Интеллектуальное поведение живых и технических систем. − Пущино, 1990. 19. БСЭ, т.10. − С. 311. 20. Гриффен Л.А. Общественный ор- ганизм (введение в теоретическое общест- воведение). – К., 2005. 21. Кудрин Б.И. Античность. Симво- лизм. Технетика. – М., 1995. 22. Диалектический материализм и техникознание. Под. общ. ред. В.И. Бело- зерцева. − Воронеж, 1980. − С. 30, 31. 23. Кудрин Б.И. Трансцендентальность и трансцендентность техноценозов // Мате- риалы VIII Междунар. кант. чтений, посв. 275- летию И.Канта (Светлогорск, 21–24 сентября 1999 г.). – Калининград, 1999. – С. 60. 24. Ясперс К. Современная техника // Новая технократическая волна на Западе. − М., 1986. − С. 140. 25. Копнин П.В. Введение в маркси- стскую гносеологию. − К., 1966. − С. 62. 26. Гробстайн К. Стратегия жизни. − М., 1968. − с. 21. 27. Львов В.Н. Техника у животных. − М.-Л., 1929. 28. Вуд Д.Г. Гнезда, норы и логовища. − М., 1993. 29. Техника в ее историческом разви- тии. − М., 1979. 30. Михайлов В.Е. Роль идеального в развитии техники (Философский анализ эволюции процесса создания технических средств в историческом развитии). Автореф. канд. филос. наук.− Л., 1975. 31. Салахутдинов Г.М. Методологиче- ские проблемы истории техники // Вопросы истории естествознания и техники. – 1985. − № 4. – С. 51. 32. Гриффен Л.А. Возможна ли объек- тивная периодизация истории техники: по- пытка критического анализа. − Вопросы ис- тории естествознания и техники. − 2013. − № 2. – с. 15-33. Гриффен Л.А. К вопросу об определении техники. Существует множество опреде- лений техники, однако они не в достаточной степени учитывают общественный харак- тер последней. А с этой точки зрения техника представляется подсистемой социальной системы, в совокупности включающей материальную и идеальную составляющие. Griffen L.A. On the definition of technology. There are many definitions of technology, but they do not sufficiently take into account the social character of the latter. And from this point of view, technology is a subsystem of the social system, in aggregate comprising the material and ideal components.

До питання про визначення техніки

Institution

Ähnliche Einträge