Позиції Бочковського О.-І. щодо державницьких концепцій науковців ХІХ-ХХ століття

У статті розглядаються питання розвитку українського руху, метою якого було досягнення політичного та соціально-економічного статусу, подібного до статусу передових європейських держав, в працях тогочасних вчених М. Драгоманова, О.-І. Бочковського, Т. Масарика, М. Сціборського та К. Левицького....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
Hauptverfasser:	Соколівська, З., Шендеровський, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2013
Schriftenreihe:	Питання історії науки і техніки
Schlagworte:	Видатні науковці та інженери
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77719
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Позиції Бочковського О.-І. щодо державницьких концепцій науковців ХІХ-ХХ століття / З. Соколівська, В. Шендеровський // Питання історії науки і техніки. — 2013. — № 3. — С. 36-41. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77719
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-777192015-03-06T03:02:25Z Позиції Бочковського О.-І. щодо державницьких концепцій науковців ХІХ-ХХ століття Соколівська, З. Шендеровський, В. Видатні науковці та інженери У статті розглядаються питання розвитку українського руху, метою якого було досягнення політичного та соціально-економічного статусу, подібного до статусу передових європейських держав, в працях тогочасних вчених М. Драгоманова, О.-І. Бочковського, Т. Масарика, М. Сціборського та К. Левицького. В статье рассматриваются вопросы развития украинского движения, целью которого было достижение политического и социально-экономического статуса, подобного статусу передовых европейских стран, в работах ученых того времени: М. Драгоманова, О.-И. Бочковского, Т. Масарика, М. Сциборского и К. Левицкого. The paper concerns the problems of Ukrainian movement development whose purpose was the achievement of political and socio-economic status similar to that of the front-rank European states. Special attention is given to the papers by M. Drahomanov, O. Bochkovskyj, T. Masarik, M. Sciborski, and K. Levyckyj. 2013 Article Позиції Бочковського О.-І. щодо державницьких концепцій науковців ХІХ-ХХ століття / З. Соколівська, В. Шендеровський // Питання історії науки і техніки. — 2013. — № 3. — С. 36-41. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77719 930.1 uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Видатні науковці та інженери Видатні науковці та інженери
spellingShingle	Видатні науковці та інженери Видатні науковці та інженери Соколівська, З. Шендеровський, В. Позиції Бочковського О.-І. щодо державницьких концепцій науковців ХІХ-ХХ століття Питання історії науки і техніки
description	У статті розглядаються питання розвитку українського руху, метою якого було досягнення політичного та соціально-економічного статусу, подібного до статусу передових європейських держав, в працях тогочасних вчених М. Драгоманова, О.-І. Бочковського, Т. Масарика, М. Сціборського та К. Левицького.
format	Article
author	Соколівська, З. Шендеровський, В.
author_facet	Соколівська, З. Шендеровський, В.
author_sort	Соколівська, З.
title	Позиції Бочковського О.-І. щодо державницьких концепцій науковців ХІХ-ХХ століття
title_short	Позиції Бочковського О.-І. щодо державницьких концепцій науковців ХІХ-ХХ століття
title_full	Позиції Бочковського О.-І. щодо державницьких концепцій науковців ХІХ-ХХ століття
title_fullStr	Позиції Бочковського О.-І. щодо державницьких концепцій науковців ХІХ-ХХ століття
title_full_unstemmed	Позиції Бочковського О.-І. щодо державницьких концепцій науковців ХІХ-ХХ століття
title_sort	позиції бочковського о.-і. щодо державницьких концепцій науковців хіх-хх століття
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2013
topic_facet	Видатні науковці та інженери
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77719
citation_txt	Позиції Бочковського О.-І. щодо державницьких концепцій науковців ХІХ-ХХ століття / З. Соколівська, В. Шендеровський // Питання історії науки і техніки. — 2013. — № 3. — С. 36-41. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT sokolívsʹkaz pozicííbočkovsʹkogooíŝododeržavnicʹkihkoncepcíjnaukovcívhíhhhstolíttâ AT šenderovsʹkijv pozicííbočkovsʹkogooíŝododeržavnicʹkihkoncepcíjnaukovcívhíhhhstolíttâ
first_indexed	2025-07-06T01:57:07Z
last_indexed	2025-07-06T01:57:07Z
_version_	1836860863163662336
fulltext	ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 3 36 УДК 930.1 ПОЗИЦІЇ БОЧКОВСЬКОГО О.-І. ЩОДО ДЕРЖАВНИЦЬКИХ КОНЦЕПЦІЙ НАУКОВЦІВ ХІХ-ХХ СТОЛІТТЯ Соколівська З., Шендеровський В., д-р фіз.-мат. наук, проф. (Інститут фізики НАН України) У статті розглядаються питання розвитку українського руху, метою якого було досягнення політичного та соціально-економічного статусу, подібного до статусу пе- редових європейських держав, в працях тогочасних вчених М. Драгоманова, О.- І. Бочковського, Т. Масарика, М. Сціборського та К. Левицького. “Моїм провідним бажаннєм є те, щоби в нашій історії не лишилися самі тільки тіни забутих предків, але також діла незабутих діячів!» К. Левицький . Минуло більше двадцяти років з моменту, коли на геополітичній карті постала така держава як Україна, само- стійна і визнана світом, за незалежність якої боролися віками, але яка і досі за- лишається державою перехідного типу. Цілу низку політичних концепцій, поглядів, ідей щодо розв’язання націо- нальних проблем, що їх висувають нау- ковці 19-20 ст., розглядає і аналізує у своїх працях великий український соці- олог і політолог О.-І. Бочковський. Належна увага приділяється філо- софу, політичному діячеві, першому президенту Чехословаччини Т.Г. Маса- рику, котрий для О. Бочковського був взірцем, другом і вчителем. Спілкування з Т. Масариком до- помогло О. Бочковському сформувати навики самостійної роботи, виробити власну методику дослідження. Він від- верто зазначав, що методологію науко- вої діяльності засвоїв від чеського вче- ного. До світогляду молодого науковця, його національних поглядів під впли- вом Масарикової науки долучилися ви- сокі ідеї гуманізму, цінності людської особистості. Він був борцем за ідею са- мостійного розвитку національної культури, що є, на його думку, необ- хідною передумовою національного ви- зволення [1, ст. 18.11.2006 р.]. Т.Г. Масарик був тісно пов’язаний з Україною. Він підтримував українсь- кий національний рух, завдяки його фі- нансовій підтримці і допомозі у Празі було відкрито Український Вільний Уні- верситет, Педагогічний інститут ім. М. Драгоманова, Українську Господарсь- ку Академію у Подебрадах. Будучи пре- зидентом, Томаш Масарик підтримував діяльність українських еміграційних груп у Празі. Він виступав за свободу та демо- кратію України, хоча не бачив майбут- нього нашої держави у незалежності. На його думку, Україна повинна була зали- шатися у складі Росії. Це він мотивував тим, що не може собі уявити Україну по- літично поза межами Російської держави і розглядає її, як автономну державу в складі Російської Федерації. Цю ж думку Т. Масарик повторив у своєму меморандумі про більшовизм, підкреслюючи, що дієздатна російська влада зуміла б заспокоїти Україну, на- давши їй автономію. Такий підхід Т. Масарика до дер- жавності України суперечить не тільки його націологічній теорії, але й методо- логії. Адже, виходячи з концепції поне- ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 3 37 волених народів, кожна свідома нація прямує до власної державної самостій- ності, що на думку політичного діяча, є природним виявом сучасних націона- льно-визвольних рухів [2, с. 16]. Після видання IV універсалу Т. Масарик сказав: «Ми визнали Україну, коли вона III Універсалом проголосила себе державою, але в рамках федерати- вної Росії. Це ми могли прийняти, ви- ходячи з чеської і слов’янської ситуації. Ми визнали Україну як частину Росії і думали, що Україна ще буде воювати. Але в IV Універсалі зазначено, що вій- ни не буде, що буде мир, і зокрема, з Австро-Угорщиною... Особисто я не можу визнати самостійну Україну поза рамками Росії як правове і політичне утворення. Це дуже суперечить моїй думці. Розбивати Росію, на мій погляд, – це просто працювати на Пруссію». Він пояснював свою думку тим, що Україна не мала «злагодженої адмініст- рації і через це могла б потрапити під вплив Австрії і Німеччини» [3, ст. 16.03.2002 р.]. У 1931 році виходить у світ фун- даментальна монографія О.-І. Боч- ковського «Т.Г. Масарик: Національна проблема та українське питання», в якій автор ретельно дослідив неодно- значні відношення Масарика до держа- вотворчих процесів в Україні 1917- 1918 рр., політику Масарика і чехосло- вацького війська 1918 року після укла- дення Брестського миру. Саме завдяки концептуальним поглядам свого вчите- ля О. Бочковський стає борцем за ідею самостійного розвитку національної культури, що є необхідною умовою на- ціонального визволення [4, с. 19]. О. Бочковський вважав Т. Масарика «каменярем сучасної націології», але ли- ше після М. Драгоманова. У праці «Вступ до націології» читаємо: «він продовжував працю у цій ділянці, яку розпочав його великий український попередник». А у 1918 році вийшла у світ праця «Національна справа», яку науковець присвячує пам’яті українського публі- циста, історика, літературознавця М. Драгоманова. У «Вступі до націології» О. Боч- ковський зазначає, що 19 століття є «століттям нації», через національне пробудження, яке охопило усю Европу, де важливу роль надавалось романтич- ному ідеалізмові і належну увагу цьому приділяв М. Драгоманов. О. Бочков- ський не раз підкреслював, що його ці- кавила проблема нації не лише з полі- тичного, але і з наукового боку. Щодо України, то шлях її розвитку М. Драгоманов бачив у соціалізмі, який по-різному оцінювався науковцями. Він вважав, що потрібно співпрацювати з прогресивними силами інших націй, прагнув поєднати український націона- льний рух з європейськими концепція- ми. «Його національні і націографічні писання – це наріжні камені в будинку науки про націю», – говорить О. Бочковський . М. Драгоманов аналізує політичні проблеми Росії та України, народну тво- рчість українського народу, український національно-визвольний рух та питання державотворення. У його працях фігурує соціологічний метод дослідження. Він розуміє, що форма державної влади не грає вирішальної ролі у визна- ченні справжніх рис політичного режи- му. Будучи пристрасним пропагандис- том демократичних цінностей, він за- лишився тверезо мислячим політиком, соціологом і реалістом [5, с. 40]. «В нашій справі, коли ми постави- мо думку, що національність є перше, головне діло, то ми або поженемось за марою, або станемо слугами того, що всилюється спинити поступ людський, і поставимо на риск, коли не на згубу, й саму нашу національність. Коли ж ми станемо при думці, що головне діло — ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 3 38 поступ людини й громади, поступ полі- тичний, соціальний і культурний, а на- ціональність є тільки ґрунт, форма та спосіб» [6, розд. 4], – пише він у своїй праці «Чудацькі думки про українську національну справу» (1913 р). З його слів розуміємо, що пріори- тетне місце М. Драгоманов надавав людським, суспільним цінностям, а уже другорядне – національним проблемам. У цьому саме виявлявся його «космо- політизм у цілях, націоналізм у засо- бах», що знайшло підтримку і у О. Бочковського. М. Драгоманов сформулював і розробив політичну програму українсь- кого руху, метою якого було досягнен- ня політичного та соціально- економічного статусу, подібного до статусу передових європейських країн. Твердо дотримуючись федералістських позицій, він не виступав за відокрем- лення України від Росії, лише вважав за необхідне реорганізувати Російську ім- перію у вільну конфедерацію автоном- них регіонів. У цей час вся українська історіо- графія – і в Східній Україні, і в Галичи- ні, і в еміграції – стояла на однакових ідейних (українських, державницьких) позиціях, зосереджуючи свою увагу на дослідженні проблем української наці- онально-державницької незалежності в її історичному розвитку і в усіх її про- явах – політичному, економічному та культурному [7, с. 43]. Саме тому культура, на думку М. Драгоманова, має стати не останньою частиною у фундаменті формування держави. О. Бочковський підкреслює його національні погляди у поєднанні з нау- ковою діяльністю: «досліди М. Драго- манова на полі національних рухів й національної проблеми взагалі органіч- но входили в програму його наукової діяльності. У XIX ст. в Европі не багато було вчених, ім'я яких більш заслужено може бути вписане на сторінках преіс- торії націології, ніж ім'я автора „Чуда- цьких думок про українську національ- ну справу" [8, с. 4]. Поряд з М. Драгомановим О. Бочковський проводить аналіз ідео- логії одного з фундаторів ОУН та тео- ретика українського націоналізму М. Сціборського, погляди якого були побудовані на максималізмі та любові до своєї нації. У 1935 році вийшла у світ праця М. Сціборського «Націократія», в якій він оцінив і описав своє бачення усім політичним моделям, які панували у іс- торії. Зупиняючись на демократії, він говорить: «Видвигаючи принципи рів- ності й братерства, демократія сподіва- лася на їх здійснення від самої "доско- налої природи" людини, та демократія вже втратила свій вплив і втрачатиме його далі. Свою "коронну" роль полі- тична демократія вже зіграла. Вона без будучності» [9, розд. 1]. На його думку, це була хороша модель суспільства, але не настільки сильна, щоб не бути побореною силь- нішою, такою, як соціалізм, чи кому- нізм, котрі у свою чергу теж не знай- шли підтримки у його поглядах. «Сліпа віра в досконалість людини безпідстав- на. Життя – це не приємний "вишневий садок", де все мирно співжиє й благо- денствує... Це арена безнастанних зма- гань і сплетений вузол антагоністичних відносин!» [9, розд. 2], – пише він щодо соціалізму. Аналізуючи поряд з демократією і соціалізмом такі політичні моделі як фашизм, диктатура та комунізм, М.Сціборський дійшов висновку, що лише держава, побудована на засадах націократії, може бути основою справ- жнього державного будівництва. «Все те добре, що добре для блага, сили й розвитку моєї нації; все те зле, що цю ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 3 39 силу й розвиток послаблює – це основ- на заповідь ідеології українського наці- оналізму [9, розд. 4]. Не повністю розділяючи погляди і ідеологію М. Сціборського, О. Бочков- ський пише: «За думкою автора «Наці- ократії» 1935 року, вибір засобів у виз- вольній боротьбі не повинен себе об- межувати ніякими „загальнолюдськими приписами справедливости», милосер- дя й гуманізму... М. Сціборський є під цим оглядом прихильником етичного релятивізму, що найкраще відповідає націоналістичному максималізмові, провідним гаслом якого є „Нація понад усе". До речі, цитована книга згаданого автора названа „Націократія", під чим він розуміє концепцію „державно- політичного й соціяльно-економічного устрою, що її заступає організований український націоналізм". Крім спіль- ної назви, ця концепція націократії не має нічого спільного з моїм її розумін- ням. Як я розрізняю націоналізм і пан- націоналізм, так, на мою думку, слід було б розрізняти й демократичну наці- ократію від автократичної паннаціокра- тії» [8, с. 31]. І саме це О. Бочковський не сприймає і відносить М. Сціборського до ряду ідеологів-неонаціоналістів, се- ред яких переважає культ боротьби і культ держави. Отже, націократична держава у розумінні О. Бочковського насамперед демократична держава, пронизана по- вагою до людей незалежно від їх націо- нального походження. Націократія ж М. Сціборського – заснована на автори- тарному підході. На наш погляд, ці відмінності у поглядах не глобально суттєві, адже спільним є націоналізм, дух патріотиз- му, воля до незалежності і свободи. Заслуговує на увагу також ідеоло- гія державної самостійності України великого політичного і громадського діяча М. Міхновського. Він був за оста- точне відмежування України від Росії, що відрізняє його від М. Драгоманова. При цьому М. Міхновський ста- вить акцент на силових методах досяг- нення визвольної мети, а також на про- голошенні «Україна для українців», що стало фундаментом його ідеології. У своїй національно-політичній програмі він відзначив, що нація може розвиватися вільно, з користю для її членів лише тоді, коли матиме власну державу і незалежність. Це досить яск- раво виражено у його брошурі «Само- стійна Україна»: «Як не можна спинити річку, що, зламавши кригу, навесні бур- хливо несеться до моря, так не можна спинити нації, що, прокинувшись до життя, ламає свої кайдани. Наша нація ступила на новий шлях життя, а ми му- симо стати на її чолі, щоб вести до здій- снення великого ідеалу. Але ми мусимо пам'ятати, що ми тільки оповіщуємо йо- го силу, ми тільки його післанці. Цей ве- ликий – увесь народ український» [10]. Він був готовий будь-якими мето- дами боротися за незалежність і з його ініціативи у 1917 році був сформований військовий полк. Тобто державна само- стійність була для М. Міхновського го- ловною умовою існування нації. Не можемо не згадати його слав- нозвісні заповіді для УНП, які з успі- хом можна застосувати і у сьогоденні, де у пунктах 6 та 8 зазначено: «Не вби- вай Україну своєю байдужістю до все- народних інтересів. Не обкрадай влас- ного народу, працюючи на ворогів України» [11, ст. 12.01.2009 р.] Варто зазначити, що значний вне- сок у політичний та економічний роз- виток нашої держави у період визволь- них змагань належить великому діячеві, історику, правнику, політичному в’яз- ню, впливовому українському політику – Костю Левицькому. У міжвоєнні роки К. Левицький входив до ЦК Українського націона- ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 3 40 льно-демократичного об’єднання, але головні свої зусилля зосереджував на сфері національного економічного й культурного життя. Невтомно працю- вав на посадах директора «Центроба- нку», голови Союзу українських ад- вокатів, члена Начальної ради адвока- тів Польщі, редактора журналу «Жит- тя і право». Крім того, написав низку фундаментальних праць з історії українського національно-визвольно- го руху, насамперед таких, як «Історія політичної думки галицьких українців 1848–1914 рр.» (1926), «Історія виз- вольних змагань галицьких українців в часи світової війни 1914–1918 рр.» (1928–1930), «Великий зрив» (1931). Його політична кар’єра була пов’я- зана з націонал-демократичним рухом у Галичині, а також депутатська робота у законодавчих органах в австрійському парламенті і в Галицькому крайовому сеймі, де він особисто відстоював інтере- си українських мас [12, ст. 19.11.2010 р.] «Ми були свідомі, що гряде вели- кий час, і тому виставили ми соборний національний ідеал: Вільна Україна! За здійсненне сього ідеалу ми пішли у війну і наш нарід сказав: Війна за Укра- їну! …Між царською Росією і Европою мав станути охоронний вал: Україна...» [13, с 724], - пише К. Левицький у своїй праці «Історія політичної думки гали- цьких українців 1848-1914 рр.», що яс- краво виражає щирі патріотичні праг- нення до незалежності України. Українська національна рада, яку він очолював, визнавала і підтримувала ОУН як рушійну силу українського по- літичного життя. Ідеї К. Левицького стосувалися не лише політичного простору, він праг- нув економічно розвинути державу, то- му що був співзасновником різноманіт- них економічних товариств і організа- цій. Виборчий закон ЗУНР, основним автором якого був саме К. Левицький, надавав виборчі права всім громадянам ЗУНР і відіграв важливу роль у прими- ренні різних національностей, які про- живали на західноукраїнських землях, бо гарантував національним меншинам 30 відсотків місць у майбутньому пар- ламенті [14, ст. 18.02.2005 р.]. Отже, погляди К. Левицького ґру- нтувалися на засадах лібералізму, і осо- бливе значення надавалося національ- ній свідомості. Аналізуючи ідеологічно-держав- ницькі концепції науковців ХІХ-ХХ століття у працях теоретика національ- них відносин О. Бочковського, можемо зробити висновок, що, незважаючи на деякі відмінності і напрямки поглядів, суть ідей громадських діячів була одні- єю – націоналізм та прагнення до неза- лежності України. Продовжили ідеї своїх попередни- ків націоналісти сьогодення, зокрема С. Стецько, В. Чорновіл, Л. Лук’яненко, С. Хмара та інші, які і сьогодні стають на захист своєї мови, держави і свободи. А щоб перехідний стан нашої держави не затягнувся на століття, ми повинні намагатися внести зміни не лише у законодавчу і виконавчу гілки влади – рушійною силою має стати пе- реосмислення суспільних цінностей, бо як реально оцінила теперішню ситуа- цію письменниця Ліна Костенко: «За- лежні від усіх і від усього будуємо не- залежну державу». ЛІТЕРАТУРА 1. Каневська І. Трибун поневолених народів // День.-2006.-№201.-18 листопада. 2. Нагорняк М. Томаш Гаррі Ма- сарик про державотворчі процеси в ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 3 41 Україні в першій половині XX століття . // Політичний менеджмент.- 2005. - № 5 (14). - С. 16. 3. Мельниченко. І. Томаш Масарик – «батько» новітньої чеської державнос- ті // День.-2002. - №49.-16 березня. 4. Шендеровський В. Нехай не га- сне світ науки. - К.: Видавничий дім «Простір», 2011. - 19 с. 5. Молчанов М. Державницька думка Михайла Драгоманова. (Інститут державного управління і самовряду- вання при КМУ) - К, 1994. - 40 с. 6. Драгоманов М. Вибрані праці. Чудацькі думки про українську націона- льну справу. – Ізборник. Історія України IX-XVIII ст. Першоджерела та інтерпре- тації. Розділ 4. 7. Історія України. (Соціально- політичні аспекти): Навчальний посіб- ник/ За ред . Б.П. Ковальського. – К., 2003. - Ч.1. - С. 43. 8. Бочковський О.І. Вступ до наці- ології .- Украинские Страницы. - Розділ I-IV (c. 4-31) http://www.ukrstor.com. 9. Сціборський М. «Націократія» Портал «Українське життя в Севасто- полі» - 2-4 розділ - www.ukrlife.org. 10. Міхновський М. «Самостійна Україна». - Украинские страницы.- http://www.ukrstor.com. 11. Заповіді Миколи Міхновсько- го. - Ел. Газета «Воля».- 12.01. 2009. 12. Василик І. Кость Левицкий: От адвоката к премьеру. Юридический портал 19.11.2010 .www.pravotoday.in.ua. 13. Левицький К. Історія політич- ної думки галицьких українців 1848- 1914 рр. Украинские страницы.- www.ukrstor.com - С. 724. 14. Якель Р. Більше ніж адвокат. // Дзеркало тижня. - 2005.- № 6. - 18 лютого. Соколовская З., Шендеровский В. Позиции Бочковского О.-И. касающиеся го- сударственных позиций ученых ХIХ – ХХ столетий. В статье рассматриваются во- просы развития украинского движения, целью которого было достижение политическо- го и социально-экономического статуса, подобного статусу передовых европейских стран, в работах ученых того времени: М. Драгоманова, О.-И. Бочковского, Т. Масарика, М. Сциборского и К. Левицкого. Z. Sokolivs’ka, V. Shenderovs’kyj. O.-I. Bochkovs’kyj’s relation to state conception XIX-XX centuries scientists. The paper concerns the problems of Ukrainian movement de- velopment whose purpose was the achievement of political and socio-economic status similar to that of the front-rank European states. Special attention is given to the papers by M. Dra- homanov, O. Bochkovskyj, T. Masarik, M. Sciborski, and K. Levyckyj.

Позиції Бочковського О.-І. щодо державницьких концепцій науковців ХІХ-ХХ століття

Institution

Ähnliche Einträge