Оплата праці селян-колгоспників в перші повоєнні роки (на прикладі областей Північного Лівобережжя України)
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2008
|
| Schriftenreihe: | Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77769 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Оплата праці селян-колгоспників в перші повоєнні роки (на прикладі областей Північного Лівобережжя України) / В.М. Гаврилов // Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика: Зб. ст. — К., 2008. — Вип. 13. — С. 223-233. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-77769 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-777692015-03-07T03:01:36Z Оплата праці селян-колгоспників в перші повоєнні роки (на прикладі областей Північного Лівобережжя України) Гаврилов, В.М. 2008 Article Оплата праці селян-колгоспників в перші повоєнні роки (на прикладі областей Північного Лівобережжя України) / В.М. Гаврилов // Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика: Зб. ст. — К., 2008. — Вип. 13. — С. 223-233. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77769 uk Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| format |
Article |
| author |
Гаврилов, В.М. |
| spellingShingle |
Гаврилов, В.М. Оплата праці селян-колгоспників в перші повоєнні роки (на прикладі областей Північного Лівобережжя України) Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика |
| author_facet |
Гаврилов, В.М. |
| author_sort |
Гаврилов, В.М. |
| title |
Оплата праці селян-колгоспників в перші повоєнні роки (на прикладі областей Північного Лівобережжя України) |
| title_short |
Оплата праці селян-колгоспників в перші повоєнні роки (на прикладі областей Північного Лівобережжя України) |
| title_full |
Оплата праці селян-колгоспників в перші повоєнні роки (на прикладі областей Північного Лівобережжя України) |
| title_fullStr |
Оплата праці селян-колгоспників в перші повоєнні роки (на прикладі областей Північного Лівобережжя України) |
| title_full_unstemmed |
Оплата праці селян-колгоспників в перші повоєнні роки (на прикладі областей Північного Лівобережжя України) |
| title_sort |
оплата праці селян-колгоспників в перші повоєнні роки (на прикладі областей північного лівобережжя україни) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2008 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77769 |
| citation_txt |
Оплата праці селян-колгоспників в перші повоєнні роки (на прикладі областей Північного Лівобережжя України) / В.М. Гаврилов // Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика: Зб. ст. — К., 2008. — Вип. 13. — С. 223-233. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. |
| series |
Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика |
| work_keys_str_mv |
AT gavrilovvm oplatapracíselânkolgospnikívvperšípovoênnírokinaprikladíoblastejpívníčnogolívoberežžâukraíni |
| first_indexed |
2025-07-06T01:59:32Z |
| last_indexed |
2025-07-06T01:59:32Z |
| _version_ |
1836861014949232640 |
| fulltext |
223
Гаврилов В.М. (Чернігів)
ОПЛАТА ПРАЦІ СЕЛЯН-КОЛГОСПНИКІВ
В ПЕРШІ ПОВОЄННІ РОКИ
(на прикладі областей Північного Лівобережжя України)
Питання оплати праці селян у колгоспах посідають важливе місце в системі
досліджень історії післявоєнного селянства. Доходи селянського двору від роботи
в колгоспах були суттєвою часткою загальних доходів. Але з огляду на політику
держави, спрямовану на постійне збільшення залежності сільських жителів від
колгоспів, нестача землі в присадибному користуванні, жорсткий податковий
пресинг робили селян повністю залежним від цих монопольних структур на селі.
У той же час вони не могли розраховувати на заробіток, який розподілявся після
виконання колгоспом всіх зобов’язань, оскільки він не задовольняв мінімальних
потреб селянина. На трудодні розподілялась лише та частина продукції, яка
залишалась після повернення позик, виконання обов’язкових поставок державі,
розрахунків з МТС, створення насіннєвих, фуражних та страхових фондів1.
Варто відзначити відсутність спеціальних праць з порушеної проблеми
як у радянській, так і у сучасній історичній науці. Лише праці загального
характеру епізодично її торкаються. Наприклад, «Історія народного
господарства УРСР», «История советского крестьянства», багатотомна «Історія
Української РСР» та інші оглядово висвітлюють поліпшення матеріальних умов
життя селян, роблячи акцент на позитиві реалізації указу «Про ліквідацію
порушень статуту сільгоспартілі» в частині впорядкування оплати праці
колгоспників та зміні в принципах нарахування заробітної плати, але замовчують
збереження і після війни запровадженого в 1942 р. вироблення підвищеного
мінімуму трудоднів та значне зростання в 1947 і наступних роках норм виробітку
за повільного зростання рівня оплати праці в колгоспах2. Лише зазначається,
що рівень оплати праці колгоспників, особливо грошова частина, залишались
нижче рівня 1940 р. Наголошуючи на зростанні доходів населення через пільгове
оподаткування родин загиблих воїнів та демобілізованих, а також звільненні від
сплати прибуткового податку пенсіонерів та інвалідів першої та другої груп,
обходиться стороною тема постійних фінансових мобілізацій через державні
позики та власне велику кількість самих податків.
У сучасній історіографії питання оплати праці селян-колгоспників,
розглядаються переважно під кутом зору дослідження причин післявоєнного
голоду, вивчення міграційних процесів в українському селі, ролі присадибного
господарства в системі життєзабезпечення селянських родин. Спробуємо
проаналізувати систему нарахування та виплати заробітної плати у
сільськогосподарському секторі економіки і екстраполювати її на конкретний
регіон – Північне Лівобережжя України.
224
Важливим у цьому відношенні буде визначення норм виробітку в
колгоспах, за які нараховувались трудодні і, відповідно, проводився остаточний
розрахунок. Як відомо, приблизні норми виробітку для колгоспів були
рекомендовані Народним комісаріатом земельних справ (НКЗС) СРСР ще в 1933 р.
Цими нормами охоплювалась обмежена кількість видів робіт з рільництва. У
1938 р. НКЗС СРСР були видані приблизні норми виробітку в тваринництві.
У рільництві після 1933 р. приблизні норми для колгоспів не
встановлювались, хоча необхідність у впровадженні норм виробітку, яка б
відповідала рівню колгоспного виробництва, була очевидною.
Тому, в довоєнний час, відповідно до Статуту сільськогосподарської артілі,
прийнятому в 1935 р., норми виробітку на всі види сільськогосподарських робіт
розроблялись безпосередньо правліннями колгоспів і затверджувались загальними
зборами колгоспників. Керівництво окремих районів та областей в довоєнні роки
самі розробляли і доводили до колгоспів приблизні норми виробітку.
З огляду на значні прогалини в нормах виробітку, що встановлювалися
окремими колгоспами і навіть районами і областями, НКЗС УРСР в 1940 р.
були розроблені приблизні норми виробітку для колгоспів УРСР з рільництва
та тваринництва. Вони були розроблені на основі вивчення норм виробітку,
прийнятих в колгоспах областей УРСР та матеріалів про фактичне їх виконання.
Розроблені НКЗС УРСР в 1940 р. приблизні норми виробітку були
представлені в 1941 р. від ЦК КП(б)У, РНК СРСР і ЦК ВКП(б) у проекті постанови
«Про норми виробітку і розцінок робіт у трудоднях у колгоспах Української РСР».
Однак, введення цих норм не було реалізоване з огляду на початок війни.
У 1944 р. в зв’язку з відсутністю в більшості колгоспів УРСР будь-яких
норм виробітку, НКЗС УРСР були розроблені і рекомендовані колгоспам нові
приблизні норми виробітку з рільництва і тваринництва. Ці приблизні норми
були складені з урахуванням зниження виробничої потужності колгоспів і були
нижче норм, розроблених в 1941 р. Слід також зазначити, що норми виробітку,
розроблені в 1941 р., були складені, виходячи з виробничого рівня, головним
чином, передових колгоспів.
До проекту приблизних норм виробітку, затверджених у 1946 р., були
покладені норми, опубліковані НКЗС УРСР у 1944 р. Згідно з ним передбачались
норми виробітку в рослинництві з 329 видів робіт, серед них: в рільництві – 190,
овочівництві – 52, садівництві та виноградарстві – 87. У тваринництві нормування
торкнулося 107 видів робіт3.
У рослинництві, порівняно з нормами 1941 р., були знижені норми
виробітку з 98 видів і з 206 видів робіт були залишені на рівні 1941 р. Новий
варіант передбачав розширення переліку норм на 24 види. По тваринництву
норми виробітку, за винятком 4 видів робіт, залишились на рівні норм,
рекомендованих НКЗС СРСР у 1938 р4.
225
Зниження норм виробітку в проекті 1946 р., порівняно з нормами 1941 р.,
обумовлювалось організаційно-виробничим відставанням колгоспів, а саме
станом живого тягла, ступенем засміченості полів та якістю наявних
сільськогосподарських машин і знарядь.
Варто зазначити, що норми виробітку, серед іншого, перебували в
залежності від можливостей колгоспів нагромаджувати фонд оплати праці, який
після війни продовжував формуватися за залишковим принципом. Так, у
колгоспі «Червоний степ» Сумської області у 1944 р. зібрали 1363 ц зерна,
державі здали 873 ц, а на трудодні розподілили лише 22 ц, або по 27 г5. І таких
прикладів безліч.
Фактично, платити було нічим. Ситуація ускладнювалась ще й тим, що в
післявоєнні часи залишався в силі указ «Про підвищений мінімум вироблення
трудоднів», який приймався в 1942 р. «на період війни» та був пролонгований
лютневим 1947 р. пленумом ЦК ВКП(б)6.
Основні види сільськогосподарських робіт розподілялись на 9 груп у
залежності від складності і мали наступні розцінки в трудоднях:
1 група – 0,5 трудодня (виготовлення та розстановка в полі снопів для
утримання снігу, випалювання бур’яну в полі, […] (всього 10 видів);
2 група – 0,7 трудодня (виготовлення щитів для снігозатримання, віяння
та замочування насіння, сортування картоплі, […] (всього 26 видів);
3 група – 1 трудодень (приготування компостів, піднесення насіння і
добрив до сівалок, ручна боротьба з сільськогосподарськими шкідниками,
згрібання колосків кінними граблями, […] (всього 27 видів);
4 група – 1,25 трудодня (погонич тягла, ручне прополювання, збір
соняшнику, вибирання за плугом ранньої картоплі, […] (всього 28 видів);
5 група – 1,5 трудодня (боронування, ручне розкидання органічних
добрив, розсівання мінеральних добрив, гніздовий посів, скиртування сіна, […]
(всього 36 видів);
6 група – 1,75 трудодня (культивування, розсівання мінеральних добрив
тутовою сівалкою, проривання цукрового буряка, носіння зерна, соломи, полови
від молотарки, косіння сіна руками, […] (всього 34 пункти);
7 група – 2 трудодні (оранка, виорювання картоплі плугом, машиніст
сінокосарки, скиртоправ, […] (всього 24 пункти);
8 група – 2,25 трудодня (оранка під озимину, підіймання цілини та
осушування боліт, робота машиніста жниварки, ручне косіння зернових, праця
серпом, робота машиніста молотарки, […] (всього 8 видів);
9 група – 2,5 трудодня (робота машиніста снопов’язалки, скиртоправа на
великих скиртах хліба, тіпання льону вручну, […] (всього 8 видів).
При цьому існували норми виробітку на 1 трудодень по кожній групі.
Так, скажімо, норма косіння жаткою становила 4–5,5 га, косіння косою 0,4–0,5
га, скиртування на скирті 40–50 возів, згрібання колосків кінними граблями 7–
226
8 га, молотіння молотаркою 8–12 тонн, копання картоплі копалкою 1,5–1,75 га,
виорювання картоплі плугом 1,0–1,25 га, вибирання картоплі за плугом 8–12 ц,
сіяння зерна 14 га, культивація 12 га7.
У перші повоєнні роки спостерігається тенденція до зменшення кількості
вироблення трудоднів за рік у значної кількості працездатних колгоспників, які
не виробляли мінімуму трудоднів:8
Сумська область Чернігівська область
Роки Колгосп- Колгосп- Середній Колгосп- Колгосп- Середній
ники ниці показник ники ниці показник
Виробили трудоднів на рік
1940 358 216 278 320 193 248
1945 292 187 205 265 174 192
1946 278 159 192 253 157 183
1947 315 186 225 270 169 200
1948 310 186 226 308 190 227
Не виробили мінімум трудоднів (у %%)
1945 11,2 22,3 20,4 13,0 24,5 22,5
1946 8,5 30,0 23,9 10,4 28,3 23,4
1947 5,8 21,8 16,9 8,1 23,3 18,6
1948 2,8 14,2 10,6 4,6 15,6 12,1
Показовою є статистика голодного 1946 р., на який припадає найнижча
кількість вироблення трудоднів загалом та найвищий відсоток не вироблення
мінімуму серед працездатних.
Дивлячись на вкрай низьку оплату праці, можна було б зробити висновок
про відсутність фондів для виплат колгоспникам. Але, з іншого боку, дані про
основні доходи колгоспів говорять про їхнє зростання з року в рік9.
Сумська область Чернігівська область
Грошові доходи колгоспів ( в тис. крб. на 1 господарство)
1940 167,5 123,3
1945 63,0 60,4
1946 68,3 65,6
1947 120,6 100,7
1948 140,7 104,0
Як бачимо, 1946 р. нічим особливо не відрізнявся від попереднього
післяокупаційного, і навіть мав позитивну тенденцію в доходній частині
колгоспних бюджетів. Разом з тим, показники середньої оплати праці в колгоспах
за той час свідчать про відсутність радикальних змін в системі:10
227
Сумська область Чернігівська область
Зерно (кг) Гроші (крб.) Зерно (кг) Гроші (крб.)
1945 0,328 0,31 0,338 0,25
1946 0,221 0,36 0,252 0,32
1947 0,674 0,70 0,620 0,52
1948 0,800 0,87 0,707 0,49
Аналіз розрахунків з колгоспниками, свідчить про відсутність радикальних
змін між показниками 1945 і 1948 рр. за середнього вироблення 220 трудоднів
на рік. Якщо в 1945 р. середня видача на один трудодень складала 338 г зерна,
то в 1948 р. – 707 г. Але це середні показники. Існувало безліч колгоспів, особливо
в Городнянському, Грем’яцькому, Добрянському та ряді інших районах
Чернігівщини, з оплатою трудодня від 8 до 18 копійок і зерном до 400 г11. Крім
того, існували колгоспи без видачі зерна і грошей взагалі. Їх нараховувалося
699, або 37% з усіх 188712.
Подібна, та навіть гірша ситуація, склалася і у більшості районів Сумської
області. На прикладі декількох районів проілюструємо її:
Райони Сумської області
Роки Зноб- Середино- Шосткинський Ямпольський
Новгородський Будський
1944 320 330 250 200
1945 345 103 285 340
1946 137 100 250 130
1947 330 400 300 400
Отже, середні показники видачі зерна на трудодень не перевищували 400
г. У голодному 1946 р. становище було просто жахливим. За даними річних
звітів про стан розрахунків з колгоспниками за той рік заборгованість колгоспів
склала зерном – 313 тис. ц, картоплею – 196 тис. ц, грошима – 418 млн. крб.13.
Крім того, за трудоднями минулих років колгоспи заборгували колгоспникам
на 1 січня 1947 р. 276 тис. ц14. Навіть сіна і соломи для домашньої худоби
отримати в колгоспі було вкрай важко, хоч за офіційною інформацією в 1945–
1947 рр. для розподілу на трудодні було виділено 16,2% валу зернових, 27,8% –
картоплі15. За 1946 р. по УРСР видали на трудодні сіна тільки 10,7% колгоспів,
соломи – 28,7%16.
Як свідчить доповідна секретаря Чернігівського обкому М. Кузнезова до
ЦК КП(б)У «...У результаті низького рівня оплати трудодня натурою в 1946 р.
із 1 893 колгоспів області до 100 гр. зернових на трудодень отримали селяни у
365 колгоспах, від 100 до 300 у 1 024 колгоспах, від 300 до 500 у 267 колгоспах,
від 500 до 700 у 90 колгоспах. Зовсім не видали зернобобових культур на
228
трудодень 83 колгоспи, а не видали картоплі на трудодень 1125 колгоспів»17.
Таким чином, 1475 колгоспів області були з видачею на трудодень до 300 г. З
метою створення умов для повної участі колгоспників на сільськогосподарських
роботах обком просив ЦК компартії надати допомогу колгоспам області
строком на 30 днів продовольчою позикою в розмірі 1000 тонн з умовою
повернення її з врожаю 1947 р.
Зважаючи на згадані обставини, не дивною видається ситуація, коли
значна кількість працездатних колгоспників не виробляла мінімуму
трудоднів. В Остерському районі Чернігівської області за 1946 р. не
виробили мінімуму трудоднів 6899 колгоспників або 30% всіх працездатних.
Особливо великий відсоток невироблення серед працездатних колгоспників
було зафіксовано у колгоспах ім. Петровського – 87%, «Друга п’ятирічка»
– 58% та ім. Кірова 60%18.
Хоча структура грошових витрат колгоспів і передбачала видачу на
трудодні майже четвертої частини від фінансових надходжень, реальні суми
виплат були далекими від планових:
Структура грошових витрат колгоспів
(у % до суми надходжень)
Сумська область Чернігівська область
Податки та збори 16,3 18,1
Повернення позик 5,0 2,5
Державна позика 0,3 0,4
Виробничі витрати 27,7 29,5
Адміністративно- 3,0 2,7
господарські витрати
Культурні потреби 4,0 3,7
Неподільний фонд 17,2 17,5
Видача на трудодень 26,0 25,4
(включно грошові
доплати головам колгоспів)
Така структура виглядала б дуже непогано, якби колгоспи мали
можливість формувати фонд оплати праці не за залишковим принципом і
проводити розрахунок із селянами до виконання всіх мобілізаційних
зобов’язань перед державою. Натомість спостерігаємо картину, подібну до
натуроплати роботи колгоспника.
Переважна більшість колгоспів розподіляла на зароблений трудодень
мінімум або взагалі не проводила розрахунку19.
229
Сумська область Чернігівська область
Колгоспи з видачі зерна на 1 трудодень
Без видачі 74 83
До 300 г 635 1390
До 500 г 267 705
Понад 500 г 254 150
Колгосп з видачі грошей на 1 трудодень
Без видачі 384 554
До 0,6 крб. 1023 1123
До 1 крб. 141 126
До 2,5 крб. 64 58
Понад 2,5 крб. 18 29
Крім того, в голодні роки майже не проводився розрахунок за
понаднормове виконання сільськогосподарських робіт. У 1946 р. відповідні
нарахування були зроблені для 24, 9 тис. колгоспників Чернігівської та 18,3 тис.
Сумської областей20. Та незважаючи на це, і в подальші роки спостерігалася
тенденція до збільшення цієї групи нарахувань заробітної платні. Так, у 1948 р.
додаткова оплата була призначена 83,3 тис. (14,0%) селян Чернігівської області
в 1 264 колгоспах (66,4%), та 53,7 тис. (10,9%) Сумської області відповідно
в 1 104 колгоспах (69,2%)21. Але на цей же час оплата трудодня до 60 коп.
проводилась у 79,3% колгоспах Чернігівщини і у 64,5% Сумщини22. Та навіть
на 1950 р. велика кількість колгоспів областей Північного Лівобережжя не
видавали колгоспникам нараховану додаткову оплату23.
Лише на кінець п’ятирічки почала більш-менш функціонувати система
додаткового нарахування трудоднів за перевиконання норм виробітку та високі
показники результатів праці. Додаткова оплата праці в 1950 р. була нарахована в
741 колгоспі Сумської області для 75,9 тис. колгоспників (18,9% від кількості
працездатних). У Чернігівській області додаткове нарахування було здійснене в
929 колгоспах для 80,5 тис. працездатних колгоспників, що становило 16,2%
від їхньої кількості24. Разом з тим дані річних звітів за 1950 р. показують, що
внаслідок низької врожайності оплата праці натурою та грошима була дуже
низькою. Наприклад, у Михайло-Коцюбинському районі Чернігівської області
в середньому оплата праці складала зерном 608 г, грошима 5 коп., в Любецькому
районі 680 г зерном та 24 коп. грошима, в Семенівському – 830 г та 28 коп.25.
Тяжкі умови військового часу, обов‘язкова трудова повинність, жорстка
трудова дисципліна забезпечували виконання високих норм. І хоча матеріальної
винагороди за свою працю селяни майже не отримували, моральні заохочення –
грамоти, медалі, ордени все ж стимулювали їхню працю. За трудові успіхи в 1947–
1949 рр. 1 260 працівників колгоспів і радгоспів Чернігівської області одержали
ордени і медалі СРСР, а 18 були удостоєні звання Героя соціалістичної праці26. За
230
період четвертої п’ятирічки 39 передовикам Сумщини було присвоєно звання Героя
соціалістичної праці, понад 1 900 працівників удостоїлися орденів та медалей27.
У мирних умовах післявоєнного часу, крім моральних, потрібними стали
й інші форми заохочення праці. Але становище не змінювалося. Залишався у
силі суцільний адміністративний контроль, загроза матеріальної та судової
відповідальності за невихід на роботу, низька оплата трудоднів. Доведені до
відчаю колгоспники с. Золотника Олишівського району Чернігівської області в
листі до ЦК з болем писали в лютому 1946 р., що вже два роки не отримують
жодного грама зерна на трудодень28. Як згадує Клавдія Степанівна Скотар із с.
Лемеші Козелецького району (цієї ж області), за роботу в колгоспі у 1946–1947
рр. люди ані натуральної, ані фінансової винагороди не отримали. Жителька с.
Ковчин Куликівського району Олександра Юхимівна Мороз повідомила, що
малою радістю для родини з трьома дітьми, які теж працювали в колгоспах,
було отримання у 1947 р. 120 кг зерна на трудодні29.
Така «стимуляція» праці колгоспників призвела до того, що, наприклад,
у 1945 р. на Чернігівщині не виробили мінімуму трудоднів 9 340 чоловіків, а 786
не виробили жодного трудодня, серед жінок та підлітків відповідно 78 721 і 2
881, та 24 119 і 8 27530.
Звичайно, влада не могла змиритись з таким станом речей на селі. Всім,
хто не виробив мінімуму трудоднів, інкримінувалось порушення трудової
дисципліни з відповідними жорсткими санкціями. У 1945 р. було притягнено
до відповідальності 2 381 осіб і виключено з колгоспів 1 225 людей31, а в 1948 р.
за подібні злочини засуджено 2 402 осіб і виключено з колгоспів – 489 людей32.
Яскраво простежується динаміка зростання кількості засуджених, як більш
дієвого впливу на селян і зменшення кількості виключених, з огляду на брак
робочої сили в колгоспах33. На рівні України цей показник коливається від 420
тис. в 1946 р. до 358 тис. в 1948 р.34.
Тут же зазначимо, що система обліку праці давала можливість
різноманітних маніпуляцій причетним до цієї справи особам. Перевірки
зафіксували постійні махінації керівництва колгоспів з нарахуванням трудоднів
адміністративному та обслуговуючому персоналу35.
Сумська область Чернігівська область
Кількість трудоднів,
яка може бути використана 4907,1* 5588,8
Фактично використано 6902,7 6727,8
Перевитрачання 1995,6 1139,0
% перевитрачання 40,7** 20,4
_____________________
*дані в тис.
**найбільше по Україні
231
Як бачимо, перевитрачання трудоднів було типовим тогочасним явищем,
фіксувалося практично у кожному господарстві і тягнуло за собою різке
зменшення реальної оплати трудодня і у фінансовому, і у натуральному вигляді.
У післявоєнний час поряд з числом колгоспників швидко збільшувалась
кількість працівників бюрократичного апарату та невиробничої сфери. Це були
заступники голів правлінь, завгоспи, різноманітні канцеляристи та рахівники.
Утримання численного апарату робітників невиробничої сфери значно
обтяжувало і без того куций колгоспний бюджет, різко скорочувало розмір
оплати праці колгоспників у полі, на фермі тощо.
Така ситуація склалася не тільки в колгоспах. Так, у Міністерстві сільського
господарства і заготівель України було 275 управлінь і відділів, які часто
дублювали роботу одне одного, і на оплату своєї праці забирали мільйони
карбованців. Така бюрократична піраміда тяжким ярмом лягала на плечі селян.
За статутом сільгоспартілі на адміністративно-управлінський і
обслуговуючий персонал не могло бути витрачено більше 8% загальної кількості
трудоднів. Але на місцях цю прямо виражену межу постійно обходили. І тут
уже головним критерієм перевищення був рівень нахабства колгоспної влади –
чи на 9,1%, як це було відзначено в с. Мохнатин, чи навіть на 17,1% в с. Петрушин
Чернігівського району. Зведена відомість штатів управлінського та
обслуговуючого персоналів по 30 колгоспах Олишівського району визначає їх
кількість по різних господарствах від 6 до 16 і на них припадає відповідно 1
386–6 692 трудодня. Характерними є дані про нарахування трудоднів головам
колгоспів. Ці показники коливаються від 46 до 115 трудоднів на місяць36.
Наприклад, в колгоспі імені Чапаєва Ріпкинського району Чернігівської області
голова колгоспу отримував 81 трудодень на місяць. Колгоспний бухгалтер
отримував 52 трудодні, його помічник – 45. У колгоспі було 4 обліковці, і кожен
з них отримував по 30 трудоднів. Загальні витрати на адміністративний персонал
становили тут 18% до загального числа трудоднів. Крім того, значні нарахування
здійснювались для людей, взагалі не пов’язаних з колгоспним виробництвом:
міліціонерам, пожежникам, посадовим особам сільрад тощо37.
У процесі роботи перевірочних бригад з реалізації постанови від 19
вересня 1946 р. «Про заходи з ліквідації порушень Статуту
сільськогосподарської артілі в колгоспах» у господарствах Сумської області
було виявлено і скорочено 2 554 осіб понаднормового адміністративного,
управлінського та обслуговуючого персоналу. Було знято з оплати 1 850 осіб,
що не працювали в колгоспах, але утримувались за рахунок колгоспних
трудоднів. Загальна кількість трудоднів, витрачена на непрацюючих в колгоспах
та зайвий адмінперсонал, за 10 місяців 1946 р. склала 1 250 тис.38. Для порівняння
зазначимо, що загалом по Україні було скорочено 54 538 осіб адміністративно-
технічного персоналу з відповідним зменшенням витрат трудоднів на 6 211 65339.
А взагалі по Чернігівській області було тільки 589 колгоспів, в яких трудодні
232
у 1946 р. нараховувались згідно зі статутом артілі – тобто не перевищували 8%
на апарат, в інших 1 346 колгоспах ці показники були значно завищені40. Загалом
по Україні було чимало колгоспів де перевищення адміністративно-управлінських
витрат сягало 15%41.
Як бачимо, левову частку грошових доходів селянського господарства
становили видачі на трудодні та продаж на колгоспних ринках продукції
вирощеної на присадибних ділянках. Звернімо увагу, що продаж на ринку дуже
часто був вимушеною акцією, зважаючи на велику кількість фінансових
мобілізацій, які проводились державою в селянському середовищі, і це джерело
фінансових надходжень набувало вирішального значення для селян. Це
підтверджує мова цифр – як тільки зросла видача грошей на трудодень на 4,1%,
то тут же бачимо зниження доходів двору від базарної торгівлі на 3,8%. Але
навіть за умов зростання виплат на трудодні доходи від ринку становили третину
всіх доходів селян-колгоспників.
Таким чином, державна політика в системі оплати праці зумовила стійку
тенденцію до домінування в доходах селянської родини, у його загальній
структурі, заробітку в колгоспі. Подібна залежність вкрай негативно позначалась
на добробуті селянина у випадку щонайменших негараздів у виробничих
можливостях колективних господарств, не кажучи вже про катастрофічні
наслідки, якщо вони доповнювались природними катаклізмами та
суб’єктивними чинниками, як це було у 1946 р. У результаті, поряд із
заробітками в колгоспах, починає потужно конкурувати сегмент присадибного
виробництва, яке значною мірою забезпечувало селянське господарство як
власне натуральними доходами, так і фінансовими через продаж власної
продукції заготівельним та кооперативним організаціям, а також через ринкову
торгівлю. Це в свою чергу значною мірою пояснює прагнення селян до
розширення присадибних ділянок та якісно характеризує працю селянина в
індивідуальному господарстві.
1 Примірний статут сільськогосподарської артілі. – К., 1951. – С. 11.
2 Історія народного господарства УРСР / У 3-х т., 4-х кн. – Т. 3. – Кн. 1. – К., 1985; История
советского крестьянства. Т. 4: Крестьянство в годы упрочения и развития социалистического
общества. 1945 – конец 50-х годов. – М., 1986.3 Центральний державний архів громадських
об’єднань України (далі – ЦДАГО України). – Ф. 1. – Оп. 80. – Спр. 614. – Арк. 1.
4 Там само. – Арк. 1.
5 ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 23. – Спр. 1510. – Арк. 90.
6 Постановление пленума ЦК ВКП(б) «О мерах подъёма сельского хозяйства в послевоенный
период» // Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам. В 5 т. – М., 1968. –
Т. 3. – С. 422.
7 ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 23. – Спр. 4766. – Арк. 45; Там само. – Ф. 1. – Оп. 23. – Спр.
4796. – Арк. 1.
8 Таблицю складено за: ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 23. – Спр. 4793. – Арк. 41–43; Спр. 5085.
– Арк. 291–293; Спр. 5690. – Арк. 94; Оп. 24. – Спр. 823. – Арк. 28; Спр. 1661. – Арк. 27.
233
9 Таблицю складено за: ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 23. – Спр. 4793. – Арк. 49; Спр. 085.
– Арк. 95.
10 Таблицю складено за: ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 23. – Спр. 4793. – Арк. 57; Спр. 5085.
– Арк. 298; Оп. 24. – Спр. 1661. – Арк. 45.
11 Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО). – Ф. 5226. – Оп. 2. – Спр. 207. – Арк. 54.
12 ДАЧО. – Ф. 5036. – Оп. 1. – Спр. 104. – Арк. 18; ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 23. – Спр.
4793. – Арк. 53.
13 ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 23. – Спр. 4795. – Арк. 31.
14 Там само. – Оп. 30. – Спр. 809. – Арк. 316.
15 Советское крестьянство: Краткий очерк истории 1917–1969. – М., 1970. – С. 261.
16 Советское крестьянство. – С. 317.
17 ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 80. – Спр. 537. – Арк. 98.
18 Там само. – Оп. 46. – Спр. 2376. – Арк. 1.
19 Там само. – Оп. 23. – Спр. 4793. – Арк. 53–54.
20 Там само. – Арк. 44.
21 там само. – Спр. 5085. – Арк. 302.
22 Там само. – Арк. 298.
23 Там само. – Оп. 30. – Спр. 2158. – Арк. 135.
24 Там само. – Оп. 24. – Спр. 1661. – Арк. 48.
25 Там само. – Спр. 821. – Арк. 247.
26 Історія міст і сіл УРСР (Чернігівська область)... – С. 75.
27 Історія міст і сіл УРСР (Сумська область)... – С. 76.
28 ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 23. – Спр. 3524. – Арк. 165.
29 З архіву автора.
30 ДАЧО. – Ф. 5036. – Оп. 1. – Спр. 104. – Арк. 5.
31 Там само.
32 Там само. – Ф. 5226. – Оп. 2. – Спр. 207. – Арк. 53.
33 Шаповал Ю. Україна 20–50-х: сторінки ненаписаної історії. – К.,1993. – С. 264.
34 Волков І.М. Виселення селян України у віддалені райони СРСР наприкінці 40-х років //
Український історичний журнал. – 1993. – № 7–8.
35 Там само. – С. 294.
36 Там само. – С. 305.
37 ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 23. – Спр. 1374. – Арк. 8.
38 Там само. – Спр. 4804. – Арк. 30.
39 Там само. – Спр. 3506. – Арк. 57.
40 ДАЧО. – Ф. 5034. – Оп. 4. – Спр. 7. – Арк. 38а.
41 Історія народного господарства УРСР / У 3-х т., 4-х кн. – Т. 3. – Кн. 1. – К., 1985. – С. 232.
|