Освітній комплекс економіки як чинник відкритості і стаціонарності інтелектуальних економічних систем

Цель данной статьи – используя системно-синергетические подходы, проследить и продемонстрировать связь образовательного комплекса и экономической системы, где образование выступает фундаментальной предпосылкой функционирования новейшего типа экономики – интеллектуальных экономических систем....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2007
Hauptverfasser:	Шевчик, Б.М., Свінцов, О.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2007
Schriftenreihe:	Культура народов Причерноморья
Schlagworte:	Теория и практика управления социально-экономическим развитием – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77780
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Освітній комплекс економіки як чинник відкритості і стаціонарності інтелектуальних економічних систем / Б.М. Шевчик, О.М. Свінцов // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 102. — С. 106-109. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77780
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-777802015-03-07T03:01:28Z Освітній комплекс економіки як чинник відкритості і стаціонарності інтелектуальних економічних систем Шевчик, Б.М. Свінцов, О.М. Теория и практика управления социально-экономическим развитием – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Цель данной статьи – используя системно-синергетические подходы, проследить и продемонстрировать связь образовательного комплекса и экономической системы, где образование выступает фундаментальной предпосылкой функционирования новейшего типа экономики – интеллектуальных экономических систем. Мета даної статті – використовуючи системно-синергетичні підходи, простежити і продемонструвати зв'язок освітнього комплексу та економічної системи, де освіта виступає фундаментальною передумовою функціонування новітнього типу економіки – інтелектуальних економічних систем. 2007 Article Освітній комплекс економіки як чинник відкритості і стаціонарності інтелектуальних економічних систем / Б.М. Шевчик, О.М. Свінцов // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 102. — С. 106-109. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77780 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Теория и практика управления социально-экономическим развитием – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Теория и практика управления социально-экономическим развитием – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
spellingShingle	Теория и практика управления социально-экономическим развитием – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Теория и практика управления социально-экономическим развитием – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Шевчик, Б.М. Свінцов, О.М. Освітній комплекс економіки як чинник відкритості і стаціонарності інтелектуальних економічних систем Культура народов Причерноморья
description	Цель данной статьи – используя системно-синергетические подходы, проследить и продемонстрировать связь образовательного комплекса и экономической системы, где образование выступает фундаментальной предпосылкой функционирования новейшего типа экономики – интеллектуальных экономических систем.
format	Article
author	Шевчик, Б.М. Свінцов, О.М.
author_facet	Шевчик, Б.М. Свінцов, О.М.
author_sort	Шевчик, Б.М.
title	Освітній комплекс економіки як чинник відкритості і стаціонарності інтелектуальних економічних систем
title_short	Освітній комплекс економіки як чинник відкритості і стаціонарності інтелектуальних економічних систем
title_full	Освітній комплекс економіки як чинник відкритості і стаціонарності інтелектуальних економічних систем
title_fullStr	Освітній комплекс економіки як чинник відкритості і стаціонарності інтелектуальних економічних систем
title_full_unstemmed	Освітній комплекс економіки як чинник відкритості і стаціонарності інтелектуальних економічних систем
title_sort	освітній комплекс економіки як чинник відкритості і стаціонарності інтелектуальних економічних систем
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2007
topic_facet	Теория и практика управления социально-экономическим развитием – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77780
citation_txt	Освітній комплекс економіки як чинник відкритості і стаціонарності інтелектуальних економічних систем / Б.М. Шевчик, О.М. Свінцов // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 102. — С. 106-109. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
series	Культура народов Причерноморья
work_keys_str_mv	AT ševčikbm osvítníjkompleksekonomíkiâkčinnikvídkritostíístacíonarnostííntelektualʹnihekonomíčnihsistem AT svíncovom osvítníjkompleksekonomíkiâkčinnikvídkritostíístacíonarnostííntelektualʹnihekonomíčnihsistem
first_indexed	2025-07-06T02:00:00Z
last_indexed	2025-07-06T02:00:00Z
_version_	1836861044583038976
fulltext	Чудаков Д.В. АНАЛИЗ КАТЕГОРИЙ «ТУРИСТИЧЕСКАЯ ИНДУСТРИЯ» И «ИНФРАСТРУКТУРА РЫНКА ТУРИСТИЧЕСКИХ УСЛУГ» 106 А.П.Юрьева и др. Отличие состоит лишь в том, что в состав инфраструктуры туристического рынка А.В.Ключников включает объекты познавательного, оздоровительного, культурно-исторического, религи- озного, спортивного, развлекательного характера, а также объекты иного назначения, используемые при предоставлении туристических услуг или специально созданные для этих целей. По мнению автора, в кате- горию «инфраструктура рынка туристических услуг» нельзя включать эти объекты. Так как, инфраструкту- ра рынка предполагает лишь комфортный доступ к данным объектам. Анализ работ украинских и зарубежных авторов показывает, что среди специалистов нет чёткого об- щепринятого понимания данных категорий. Принимая во внимание предшествующие разработки в этой об- ласти, взгляды отечественных и зарубежных специалистов, автор предлагает рассматривать данные кате- гории следующим образом. Туристическая индустрия – это совокупность туристических ресурсов с соответствующей инфраструк- турой, предприятий размещения, питания, транспорта, туроператоров и турагентов, иных предприятий, удовлетворяющих потребности туристов, а так же организаций влияющих на развитие туризма. Другими словами, туристическая индустрия включает в себя: 1.Туристические ресурсы с соответствующей инфраструктурой. 2.Туроператоров и турагентов. 3.Предприятия размещения. 4.Предприятия питания. 5.Предприятия транспортного обслуживания. 6.Другие предприятия, удовлетворяющие потребности туристов. 7.Учебные заведения по подготовке специалистов для сферы туризма. 8.Научно-исследовательские институты, изучающие туристическую деятельность. 9.Общественные организации, действующие в сфере туризма. 10.Органы управления, регулирующие развитие туризма. Инфраструктура рынка туристических услуг – это совокупность предприятий размещения, питания, транспорта, туроператоров и турагентов, а так же иных предприятий, удовлетворяющих потребности тури- стов. Другими словами, инфраструктура рынка туристических услуг включает в себя: 1.Туроператоров и турагентов. 2.Предприятия размещения. 3.Предприятия питания. 4.Предприятия транспортного обслуживания. 5.Другие предприятия, удовлетворяющие потребности туристов. Источники и литература 1. Биржаков М.Б. Введение в туризм: Учебник. – СПб.: «Невский Фонд» - «Издательский дом Герда», 2004г. – 448с. 2. Юрьев А.П. Планирование туризма: Учебное пособие. – Донецк: ДИТБ, 2001г. – 195с. 3. Ваген Линн Ван Дер. Гостиничный бизнес: Для студентов вузов. / Пер. А. Сухорукова. – Ростов на/Д.: Феникс, 2001. – 412с. 4. Данильчук В.Ф. Мировой рынок услуг турбизнеса: Учебное пособие. – Донецк: ДИТБ, 2000г. – 146с. Шевчик Б.М., Свінцов О.М. ОСВІТНІЙ КОМПЛЕКС ЕКОНОМІКИ ЯК ЧИННИК ВІДКРИТОСТІ І СТАЦІОНАРНОСТІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ У відповідь на кризу стереотипного лінійного наукового мислення і механіцизму як світогляду у 80-х роках ХХ ст. виникає синергетика (від гр. synergeticos – спільно діючий), яка забезпечила пе- рехід системних досліджень на якісно новий рівень. Системно-синергетична методологія дає змогу впорядковувати набуті раніше знання та здобувати нові, зокрема, передбачається: виділення систем- ного об’єкта та визначення його типу; виділення та дослідження компонентів системи, в першу чер- гу її первинних елементів; дослідження функцій, структури та організації системи; дослідження са- моорганізації і розвитку системи та її етапів. Дослідження системного об’єкта у контексті “частина- ціле” дозволяє глибше пізнати природу речей і причинно-наслідкові зв’язки, де кінцеві прояви вла- стивостей суб’єкт-об´єктних відносин беруть початок в іншому середовищі. Рубіжна зона комунікативності (середовище метаболізму) систем економіки і освіти визначає функціональний стан як однієї, так і іншої системи. У статті виділяються три блоки проблем: 1. поняття і принципи функціонування економічної системи суспільства; 2. роль освіти у розвитку економічної системи; 3. застосування системологічних підходів для обґрунтування результатів взаємовпливу економіки на освіту та освіти на економіку, що дозволяє розглядати економіку та освіту як системні цілісності. Теория и практика управления социально-экономическим развитием – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 107 Системний підхід до аналізу природи явищ економічного життя суспільства набув значного по- ширення серед економістів, став своєрідним критерієм наукової “модерності”. В Україні з´явилися осередки вчених, школи, зокрема, Галицька школа економічної системології, куди входять: Г.Башнянин, Л.Лиско, Б.Кульчицький, С.Реверчук, В.Єлейко, Й.Яремко та інші. Принципи загальної економічної системології в Україні активно розробляє Л.Мельник. Проблема економіки освіти є постійно актуальною, бо передбачає пряму залежність ефективності функціонування галузевого виробництва, маркетингових послуг, стратегічного планування та управління від якості освітніх послуг сфери освіти. Дослідженням економіки освіти активно займа- ються вчені-економісти як в Україні, так і в світі, зокрема: Р.Патора, І.Каленюк, Т.Фініков, М.Матвіїв, В.Лагутін, В.Мортиков, С.Михаць, Л.Лелик, В.Александров, А.Колот, В.Куценко та багато інших. Проблема впливу освітнього комплексу на економічну систему теж активно розвивається у працях вітчизняних та зарубіжних вчених, однак, меншою мірою, ніж дослідження економіки освіти. Засто- сування принципів загальної системології дозволить простежити причинно-наслідкове мереживо взаємозв’язків економіки та освіти як двох системних сфер, де вплив освіти визначає ефективність економічного розвитку і якість економічного зростання. На сучасному етапі роль освіти у розвитку економіки є життєвонеобхідною, а для певних типів економічних систем – визначальною. Мета даної статті – використовуючи системно-синергетичні підходи, простежити і продемонструвати зв’язок освітнього комплексу та економічної системи, де освіта виступає фундаментальною передумовою функціонування новітнього типу економіки – інтелек- туальних економічних систем. Об’єктом дослідження сучасної економічної теорії є економічна система суспільства. Загалом, під системою розуміють будь-яку речовинно-енергетичну або концептуальну сукупність взаємопов’язаних складових, об’єднаних прямими і зворотними зв’язками у певну цілісність [1]. Ознакою системності є емерджентність – наявність у цілого особливих властивостей, не притаманних його підсистемам і блокам, а також сумі елементів, не об’єднаних системотворчими зв’язками. Під економікою як сис- темою розуміють сукупність механізмів та інститутів становлення, розвитку, функціонування та регу- лювання практики господарювання [2]. Простір існування системи формує її структура – розташу- вання і зв’язок частин, що утворюють цілісність. Функціонування системи, послідовність зміни її станів та тривалість існування виражає час. Інтегруючим чинником, з допомогою якого відбувається об´єднання елементів у системі є взаємодія. У процесі взаємодії відбуваються безперервні зміни взаємодіючих сторін, тобто рух [3]. Загальною кількісною мірою різних форм зміни матерії або взаємодії матеріальних об’єктів є енергія. Обмеженість руху у просторі і часі, або ступінь свободи матеріальних об’єктів, у свою чергу, виступає висхідним фундаментальним началом інформації. сту- пені свободи, як можливість предметів і явищ природи змінювати свій стан, або реалізовувати свої властивості здійснювати різні форми руху, обумовлені тими енергетичними потенціалами, якими во- ни володіють. Природна реальність, яка несе в собі характерні ознаки предметів і явищ природи, що проявляються у просторі і часі, визначається як інформація [1]. Простір і час – це дві фундамен- тальні умови і міра існування матерії. Таким чином, будь-яка матеріальна сутність – це закріплена пам’яттю інформаційно впорядкована система руху речовинно-енергетичних потоків. Рух, а отже – розвиток, властивий лише відкритим стаціонарним системам. Відкритість системи означає те, що во- на здійснює метаболізм, тобто, речовинно-енергетично-інформаційний обмін із довкіллям, внаслідок чого у розпорядження системи поступає вільна енергія (енергетичний потенціал системи, що харак- теризує її здатність виконувати роботу) та видалення із системи відходів життєдіяльності. Стаціонарність системи означає її властивість підтримувати стійку динамічну рівновагу – гомеостаз. Для підтримання гомеостазу система використовує механізми негативного зворотного зв’язку з ме- тою компенсації впливу факторів довкілля, витрачаючи для цього наявну у ній вільну енергію. Із допомогою механізмів позитивного зворотного зв’язку відбувається зміна рівня гомеостазу і пов’язана із цим перебудова структури системи: відповідно, ускладнення структурних зв’язків (про- грес, розвиток), або їх спрощення (регрес, деградація). Трансформаційні еволюційні механізми пози- тивного зворотного зв’язку поділяються на адаптаційні та біфуркаційні. Перші реалізують функції видозмінюваності, спадковості та відбору при збереженні ознак і параметрів існуючої системи. Другі забезпечують послідовність зміни якісно нових станів системи у просторі і часі. Застосування системно-синергетичної методології дозволяє розглядати економіку як систему, що має свою внутрішню функціональну структуру, пов’язану з послідовними етапами виробництва, об- міну, розподілу, споживання, привласнення, відтворення вартості, а також як відкриту стаціонарну систему (людське суспільство), що взаємодіє із природним та соціальним довкіллям, яка також має системну природу. Розвиток економічних систем у часі відображається їх історико-функціональною типологізацією за наступними критеріями: еволюційної чи революційної зміни інституту форм влас- ності на фактори виробництва, техногенезису, форм ущільнення обміну-комунікації, пріоритетності розумової чи фізичної складової у системах праці. Структура економічної системи включає в себе наступні підсистеми: виробничу, ринкову, цінову, фінансову, фіскальну, грошову, регуляторну [2]. Біфуркаційні механізми відкритих стаціонарних систем забезпечують історичну еволюцію, пов’язану із підвищенням рівня гомеостазу внаслідок нагромадження в системі надлишку вільної енергії, що забезпечується трансформаційною складовою енергетичного балансу відкритої стаціонарної системи. Беручи за основу розвиток інституту форм власності виділяють: до- Шевчик Б.М., Свінцов О.М. ОСВІТНІЙ КОМПЛЕКС ЕКОНОМІКИ ЯК ЧИННИК ВІДКРИТОСТІ І СТАЦІОНАРНОСТІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ 108 капіталістичні, капіталістичні, посткапіталістичні, соціалістичні та постсоціалістичні економічні систе- ми. За техніко-техноологічною основою виробництва додаткової вартості: доіндустріальні, індуст- ріальні та постіндустріальні. За способом організації ринку: дотоварні, товарні і посттоварні. За спо- собом організації праці мають місце: традиційні, квазіінтелектуальні та інтелектуальні історичні типи економічних систем. Природу інтелектуальних економічних систем визначає конгломерат суспільних, правових та еко- номічних інститутів виробництва, розподілу та споживання інтелектуальних благ. В їх основі лежить інтелектуальна праця у якій фізична компонента відіграє вторинну роль, а результатом функціонування да- ної системи є виробництво інтелектуальних благ і послуг, продуктів інтелектуальної праці. Часто інтелектуальні блага виступають у формі певної соціальної інформації, закріпленої на матеріально- конструктивному носієві, яка юридично захищена і призначена для відтворення і споживання у просторі і часі. Своєю появою інтелектуальні економічні системи завдячують науково-технічному прогресу та науко- во-технічній революції. У країнах Заходу з капіталістичним чи посткапіталістичним устроєм, значне місце займає внутрішньофірмовий чи внутрішньокорпоративний сегмент інтелектуальної економічної системи, а в постсоціалістичних країнах - окремий державний сектор інтелектуальної сфери. Соціально-економічну основу внутрішньої структури інтелектуальної економічної системи складає інститут інтелектуальної влас- ності, правовою основою державного захисту якого виступає закон про інтелектуальну власність, призна- чений оберігати авторські права у формі патентів і ліцензій, які, в свою чергу, перевтілюють інтелектуальну продукцію в інтелектуальні капітали - чи не найважливіший фактор виробництва сьогодення. Значна части- на інтелектуальної продукції, погано реагуючи на зміни грошового попиту і пропозиції, виступає як квазісуспільна чи навіть суспільна продукція, що вимагає державного втручання з метою перерозподілу ре- сурсів для потреб інтелектуальної сфери. Досвід передових економік Японії, США, ФРН свідчить про те, що механізм регулювання інтелектуальної сфери економіки має бути державно-ринковим. Інтелектуальним економічним системам притаманні непрямі методи економічної оцінки, зорієнтовані на витрати людського інтелекту, що уможливлює досягнення значних результатів при незначних традиційних економічних витра- тах. Основою економічної оцінки інтелектуальних благ виступає економічний ефект, економічна до- ходність у формі граничного економічного ефекту [2]. Інтелектуальні економічні системи розвиваються в умовах постіндустріальної цивілізації, що має наслідком формування нового виміру соціального буття – ноосфери [4]. Рух цивілізації до ноосфери ґрунтується на інформаційній, інтелектуальній та інноваційній основах. [5]. Скануючи інформацію із довкілля своїми природними рецепторами чуття, біологічні організми прогнозують імовірнісний хід подій із якого будують модель майбутньої оптимальної поведінки. Інформаційна основа, таким чи- ном, слугує “будівельним матеріалом” [5.С.176] для формування мети будь-якої діяльності як ідеаль- ного образу потрібного результату та шляхів-методів його досягнення. Інтелект функціонально, як рушійна сила ідеально-інформаційного мислення, забезпечує ефективність цілеспрямованої творчості. Людство добуває інформаційні знання про закони природно-об´єктивних процесів і в межах цих за- конів здійснює випереджувально-творчий відбір напрямків та інтенсивності життєво необхідних про- цесів за допомогою прогресивних виробничих технологій. Відкритість і стаціонарність систем передбачає їх взаємодію із довкіллям, коли через метаболізм система визволяє себе від позитивної ентропії і поглинає із середовища негативну ентропію [1.С.192]. Однак, сила дії одного об’єкта викликає силу опору іншого. І для добування негативної ентропії система змушена витрачати енергію: витрати виробництва та обігу, трансакційні витрати ре- алізації угод обміну в економічній системі, тощо. Інноваційна основа економіки передбачає ре- алізацію варіанту якомога меншого опору творчоактивній дії, а наукова організація праці та управління систематизує оптимізацію дій. Таким чином, сутнісною властивістю і показником науково- технологічного прогресу є перманентне винахідництво нових технічних пристроїв як засобів забезпе- чення мінімального опору трудовим зусиллям та меті ресурсозбереження [5]. Інформаційна впорядкованість – це ключова умова стабільності системи, її гомеостазу, що в еко- номіці обумовлюється основними технологічними затратами на виробництво продукції. [1]. Мета- болізм в економіці проявляється як постійна циркуляція речовини, енергії та інформації у формі ре- сурсно-продуктово-фінансових потоків між індивідом, суспільством і природою на ринку ресурсів і продуктів. Матеріальні ресурси забезпечують речовинно-енергетичне формотворення споживної вар- тості, будучи опосередковані людським ресурсом у якому інформаційні знання є передумовою пер- манентного відтворення послідовності актів трудового цілепокладання та максимізації результату. Та- ким чином, у системі “суспільство” має існувати джерело інформаційних знань забезпечення мета- болізму для підтримки гомеостазу економічної системи, що наповнює економіку людським (інтелек- туальним) ресурсом – кваліфікованими кадрами. Таким джерелом виступає освітній комплекс суспільства. Освітній комплекс – це прогресуюча соціальна структура, що генерує та забезпечує циркуляцію інформаційно-енергетичних потоків (знань) різного рівня соціальної адаптивності. Інститут освіти по- кликаний забезпечувати соціально-економічні відносини між людьми у всіх сферах суспільного від- творення, які виникають з приводу навчання, виховання, підготовки робочої сили відповідних кваліфікаційних рівнів для різних галузей, що здійснюється спеціальними організаціями, закладами та Теория и практика управления социально-экономическим развитием – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 109 установами державної, колективної та приватної форм власності. Освітній комплекс включає в себе: дошкільні, середні, позашкільні, професійно-технічні та вищі заклади освіти. З одного боку, освітній комплекс сам є структурним компонентом економічної системи, оскільки включає в себе виробництво, обмін і споживання інформаційного товару – освітньої послуги. Ринок освітніх послуг, зокрема, включає в себе усі передбачені ринкові категорії: попит – форму вираження потреб індивідів та суспільства в освітніх послугах; пропозицію – обсяг освітніх послуг, що їх ство- рює і надає професорсько-викладацький склад; ціну – компромісну угоду суб’єктів обміну, що ре- алізується у вигляді плати за надану послугу – знання; товар – об’єкт акту обміну на ринку освіти у формі освітньої послуги. [6.С.82]. Ринок освіти можна визначити як сукупність правових, фінансово- економічних, соціально-освітніх, організаційно-методичних, інформаційних відносин, що складаються між виробниками і споживачами освітніх послуг і реалізуються через механізм обміну. Економіка освіти має ряд особливостей: процеси виробництва, обміну і споживання освітньої послуги у часі максимально ущільнюються; у процесі споживання інформаційний продукт (знання) не зникає, а на- впаки, зростає пропорційно кількості споживачів, не покидаючи через пропозицію-відчуження основ- ного власника; виробництво інформаційного знання і його передача педагогом чи викладачем є не “конвеєрно-механічний”, а живий акт творчості, що не підлягає абсолютно уніфікованому відтворен- ню у часі, оскільки є продуктом психо-компліментарної комунікації між вчителем і учнем, виклада- чем і студентом. З іншого боку, освітній комплекс є особливою сферою соціального співіснування, що перебуває відносно власне економіки як середовище реалізації зовнішньокомунікативних зв’язків, тобто, мета- болізму. Перш за все, освітній комплекс безперервно наповнюючи ринок ресурсів пропозицією робо- чої сили різних рівнів кваліфікації, реалізує адаптаційну функцію механізму позитивного зворотного зв’язку, підтримуючи гомеостаз у підсистемі виробництва. Набуті у процесі навчання інформаційні знання про закони речовинно-енергетичного формотворення і вдосконалення шляхів саморуху вар- тості між господарюючими суб’єктами, виступають інформаційною реальністю [1.С.180] економічної системи. По-друге, будь-яка прогресуюча економічна структура у своїй психоінформаційній самору- хомості базується на двох головний платформах: на загальносвітовій матеріально-енергетичній пер- шооснові всіх форм руху і саморозвитку природи та на ідеально-інформаційній основі соціально- економічного цілепокладання, яка фундаментально опосередковує людину і природу [5]. Таким чи- ном, інформаційно-цільова основа діяльності економічної структури суспільства передбачає поєднання речовинно-енергетичного макропроцесуального циклу праці, у якому сума речовини та енергії на вході (Σ РЕвх) дорівнює сумі речовини та енергії на виході (Σ РЕвих) (трансформація речовини приро- ди у форму споживної вартості, де Σ РЕвх = Σ РЕвих), із інформаційно-енергетичним мікропроцесу- альним циклом праці, де сума інформації та енергії на вході (Σ ІЕвх) обов’язково має бути меншою за суму енергії та інформації на виході (Σ ІЕвих), тобто: Σ ІЕвх < ІЕвих. У такий спосіб нагромаджу- ються людські знання, поповнюється інформаційно-енергетичний бюджет суспільства-економіки. Ди- намічна прогресуюча економічна структура вимагає постійної адекватності трудових зусиль речовин- но-енергетичним процесам формотворення сукупності вартостей в економіці. Проблему цієї адекват- ності вирішує освітній комплекс шляхом відтворення інформаційних знань і формування людського ресурсу, здатного опосередковувати, контролювати і регулювати обмін і циркуляцію речовини, енергії та інформації на існуючій інноваційній стадії техногенезу. Тобто, якщо сфера експери- ментальної науки, генеруючи інноваційні знання, забезпечує інформаційно-енергетичний приріст пси- хоінформаційної рушійної сили суспільства, реалізуючи біфуркаційну інваріантність прогресуючої економічної структури, невпинно підвищуючи та ускладнюючи рівень гомеостазу системи, то освітній комплекс, продукуючи кваліфіковані кадри, для галузей національного господарства, забез- печує взаємоадаптацію та зрівноваження потенціалів, утримуючи досягнутий рівень гомеостазу в економічній системі за заданими параметрами умов простору і вимог часу. Резюмуючи, наголосимо, що освітній комплекс є основною умовою підтримання стаціонарності в економічній системі через механізм соціального метаболізму (відкритості) наповнення і розширення інформаційного забезпечення функціонування і розвитку інтелектуальних економічних систем. Джерела та лiтература 1. Мельник Л.Г. Функциональные основы развития. – Суммы: ИТД «Университетская книга», 2003. 2. Башнянин Г.І., Копич І.М., Шевчик Б.М. Економічні системи: проблеми структуризації і типологі- зації.- Львів; Коопосвіта, 1999. 3. Лиско Л.Р. Економічні системи. Людський вимір. – Львів: Видавничий дім “Панорама”, 2003. 4. Вернадский В.И. Биосфера и ноосфера. – М.: Айрис-пресс, 2004. 5. Скаленко О. Глобальні резерви поступу. К.: Основи, 2000. 6. Патора Р. Ринок освіти в системі кадрового забезпечення стратегічного розвитку країни. – Львів, Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2002.

Освітній комплекс економіки як чинник відкритості і стаціонарності інтелектуальних економічних систем

Institution

Ähnliche Einträge