Модель оцінки рівеня забезпеченості кредитної угоди
Метою даної роботи є формування підходу до оптимізації банківської діяльності у сфері кредитування та побудова ефективної системи захисту кредитно-фінансових установ від основного різновиду загроз для сучасної банківської системи України – кредитного ризику....
Gespeichert in:
| Datum: | 2007 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2007
|
| Schriftenreihe: | Культура народов Причерноморья |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77818 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Модель оцінки рівеня забезпеченості кредитної угоди / Я.Е. Гриценко, О.М. Біломістний // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 109. — С. 30-34. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-77818 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-778182015-03-08T03:02:09Z Модель оцінки рівеня забезпеченості кредитної угоди Гриценко, Я.Е. Біломістний, О.М. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Метою даної роботи є формування підходу до оптимізації банківської діяльності у сфері кредитування та побудова ефективної системи захисту кредитно-фінансових установ від основного різновиду загроз для сучасної банківської системи України – кредитного ризику. Целью данной работы является формирование подхода к оптимизации банковской деятельности в сфере кредитования и построение эффективной системы защиты кредитно-финансовых учреждений от основной разновидности угроз для современной банковской системы Украины – кредитного риска. 2007 Article Модель оцінки рівеня забезпеченості кредитної угоди / Я.Е. Гриценко, О.М. Біломістний // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 109. — С. 30-34. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77818 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Гриценко, Я.Е. Біломістний, О.М. Модель оцінки рівеня забезпеченості кредитної угоди Культура народов Причерноморья |
| description |
Метою даної роботи є формування підходу до оптимізації банківської діяльності у сфері кредитування та побудова ефективної системи захисту кредитно-фінансових установ від основного різновиду загроз для сучасної банківської системи України – кредитного ризику. |
| format |
Article |
| author |
Гриценко, Я.Е. Біломістний, О.М. |
| author_facet |
Гриценко, Я.Е. Біломістний, О.М. |
| author_sort |
Гриценко, Я.Е. |
| title |
Модель оцінки рівеня забезпеченості кредитної угоди |
| title_short |
Модель оцінки рівеня забезпеченості кредитної угоди |
| title_full |
Модель оцінки рівеня забезпеченості кредитної угоди |
| title_fullStr |
Модель оцінки рівеня забезпеченості кредитної угоди |
| title_full_unstemmed |
Модель оцінки рівеня забезпеченості кредитної угоди |
| title_sort |
модель оцінки рівеня забезпеченості кредитної угоди |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77818 |
| citation_txt |
Модель оцінки рівеня забезпеченості кредитної угоди / Я.Е. Гриценко, О.М. Біломістний // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 109. — С. 30-34. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT gricenkoâe modelʹocínkirívenâzabezpečenostíkreditnoíugodi AT bílomístnijom modelʹocínkirívenâzabezpečenostíkreditnoíugodi |
| first_indexed |
2025-07-06T02:01:30Z |
| last_indexed |
2025-07-06T02:01:30Z |
| _version_ |
1836861138120212480 |
| fulltext |
Грін О.В.
РОЛЬ ПІДПРИЄМЦІВ-ФІЗИЧНИХ ОСІБ У ВІТЧИЗНЯНІЙ ЕКОНОМІЦІ
30
Джерело: Аналіз застосування суб’єктами малого підприємництва спеціальних режимів оподаткування //
www.dkrp.gov.ua [9]
Як уже зазначалося, приватні підприємці відіграють надзвичайно важливу роль у насиченні вітчизняно-
го ринку товарами і послугами. На сучасному етапі розвитку нашої країни ці товари, на жаль, є переважно
іноземного виробництва, зокрема таких країн як Китай, Туреччина, Росія, Польща, тощо. Природа
існування та функціонування фізичних осіб-підприємців не передбачає започаткування ними виробничої
діяльності, так як для цього необхідно мати в розпорядженні значні фінансові ресурси та активи. На нашу
думку, підприємці цілком успішно можуть справлятися з роллю посередника між виробником та покупцем
чи представника українського виробничого підприємства на вітчизняному ринку, відіграючи при цьому не
менш важливу роль.
Для підвищення рівня економічного розвитку та життя населення країни, а також посилення позитив-
ного впливу фізичних осіб-підприємців на такі процеси, необхідним є розробка та впровадження програми
дій держави по підтримці приватних підприємців з обов’язковим прийняттям і урахуванням їхніх пропо-
зицій та побажань. На сьогодні, за словами самих підприємців, найхарактернішими факторами, які стриму-
ють їхній розвиток є:
1. Організаційно-правові труднощі започаткування бізнесу, особливо на стадії переходу від реєстрації
до початку активної діяльності.
2. Недостатність та недоступність фінансово-кредитних ресурсів як для започаткування, так і для ве-
дення бізнесу чи його відновлення, недостатні зв’язки з міжнародними фінансовими організаціями по залу-
ченню інвестицій і грантів.
3. Переважно декларативний характер державної підтримки, неоднозначність та суперечливість чинної
нормативно-правової бази.
4. Територіальні диспропорції, тобто концентрація суб’єктів малого підприємництва довкола проми-
слових центрів і фактична їх відсутність у віддалених районах (селах).
5. Несприятлива фіскальна політика та непомірний податковий тягар (особливо щодо податкових нара-
хувань на заробітну плату, які призводять до значної тінізації в малому бізнесі).
6. Доволі громіздка система бухгалтерського обліку та звітності.
7. Обмежені можливості для захисту від протиправних посягань посадових осіб контролюючих органів,
конкурентів, кримінальних структур, тощо.
8. Криза неплатежів та проблеми з формуванням нових каналів збуту.
9. Недостатність професійних знань та досвіду тих, хто займається малим бізнесом.
Отже, як бачимо, крім несприятливої фіскальної політики держави, ще однією вагомою перепоною є
брак фінансових ресурсів для розвитку суб’єктів малого підприємництва, труднощі з отриманням кредитів,
а значить і сповільнення розвитку інвестиційних процесів в країні, які є рушійною силою економічного зро-
стання.
Висновки. Зростання інтересу до фізичних осіб-підприємців з боку громадян України свідчить про пе-
рспективи підвищення їхнього розвитку та здатності впливати на соціально-економічні процеси в країні.
Залежно від того наскільки правильними та ефективними будуть рішення державних органів влади щодо
регулювання та підтримки підприємницької діяльності громадян, настільки якісним та позитивним буде їх-
ній вплив на розвиток вітчизняної економіки.
Источники и литература
1. Збільшується кількість приватних підприємців (27.03.2006р.) // www.smallbusiness.dp.ua
2. Статистичний щорічник України за 2004 рік. – К.: Видавництво “Консультант”, 2005.
3. Є дані // Галицькі контракти. – 2006. – №44. – С.32.
4. Проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (у зв’язку з поданням
проекту Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”)” // www.gska2.rada.gov.ua
5. Проект Закону України “Про єдиний соціальний внесок” від 16.10.2006р // www.gska2.rada.gov.ua
6. Україна у цифрах 2005 рік.: Статистичний довідник.-К.: Видавництво “Консультант”, 2006.
7. Офіційний сайт Державного комітету статистики України // www.ukrstat.gov.ua
8. Тенденції тіньової економіки України // www.me.kmu.gov.ua
9. Аналіз застосування суб’єктами малого підприємництва спеціальних режимів оподаткування //
www.dkrp.gov.ua
Гриценко Я.Е., Біломістний О.М.
МОДЕЛЬ ОЦІНКИ РІВЕНЯ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ КРЕДИТНОЇ УГОДИ
Постановка проблеми. У процесі надання кредитів перед будь-яким банком постає необхідність оцін-
ки кредитоспроможності позичальників. Її достовірність істотно впливає як на результати конкретних угод,
так і на ефективність кредитної діяльності банку загалом. Точність оцінки важлива й для позичальника,
адже від неї залежить рішення про надання кредиту та про можливий його обсяг. Для цього необхідно роз-
робити й застосувати єдину науково-обгрунтовану модель оцінки рівня кредитоспроможності позичальника
або, інакше кажучи, рівня забезпеченості кредитної угоди [6].
http://www.dkrp.gov.ua
http://www.smallbusiness.dp.ua
http://www.gska2.rada.gov.ua
http://www.gska2.rada.gov.ua
http://www.ukrstat.gov.ua
http://www.me.kmu.gov.ua
http://www.dkrp.gov.ua
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
31
В основі моделі рівня забезпеченості кредитної угоди (GMML - Galasyuks’ Method of Maximum collat-
eral Loan sum evaluation) лежить ключовий принцип мінімізації кредитного ризику, суть якого полягає в то-
му, що банк (заставоутримувач) не повинен зазнавати втрат у випадку порушення позичальником (заставо-
давцем) умов кредитного договору і має повністю задовольняти свої вимоги з вартості забезпечення: вели-
чина вартості забезпечення (ліквідаційної вартості об'єкта застави) не повинна бути меншою від обсягу ви-
мог банку (заставоутримувача), які виникають у випадку порушення позичальником (заставодавцем) умов
кредитної угоди.
Аналіз досліджень і публікацій. На вирішення цієї проблеми раніше були спрямовані дослідження як
вітчизняних, так і зарубіжних авторів. Серед них О. В. Васюренко: “Банківський менеджмент”, О. Євтух:
“Кредит як соціально-економічне явище”, В. Кротюк, О. Куценко: “Базель ІІ: розрахунок мінімально необ-
хідної величини капіталу згідно з Першою компонентою”, В. Бабенко, О. Білик: “Аналіз ефективності дія-
льності банківських установ на основі кусково-регресійної моделі”, В. Євсюков, А. Кочетигов: “Комплекс-
ный подход к формированию кредитного портфеля банка” та багатьох інших, але всеж основна маса дослі-
джень припадає на авторів зарубіжних країн, банківська діяльність яких має певні розбіжності порівняно з
Україною.
Цілі та задачі статті: Метою даної роботи є формування підходу до оптимізації банківської діяльності у
сфері кредитування та побудова ефективної системи захисту кредитно-фінансових установ від основного
різновиду загроз для сучасної банківської системи України – кредитного ризику.
Під час проведеного дослідження були поставленні наступні задачі:
− обгрунтування необхідності мінімізації кредитного ризику;
− обгрунтування співвіднощення ринкової та ліквідаційної вартості об'єкта застави і максимально можли-
вого обсягу кредиту
− вибір оптимального методу для оцінки кредитоспроможності позичальника;
− вибір моделі для оптимізації роботи банківських установ , яка б враховувала повний обсяг потенційних
вимог банку;
− оцінка адекватності математичної моделі.
Викладення основного матеріалу: Вказаному питанню приділяється значна увага Національного
банку України та Кабінету міністрів України, що знайшло своє відображення в законах “Про Національний
банк України” від 20.05.1999 р. № 697-XIV[1], “Про банки та банківську діяльність” від 07.12.2000 р. №
2121-III[2]; в Указі Президента України “Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та під-
вищення її ролі у процесах економічних перетворень” від 14.07.2000 р. № 891/2000[3]; постановах Правлін-
ня Національного банку України № 246 від 2229.09.95 р. “Про кредитування”[4], № 279 від 006.06.2000 р.
“Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними
операціями банків”[5]. Існують моделі, що спрямовані на визначення оптимального кредитного портфелю
банку в умовах ризику неповернення коштів позичальником; на аналіз ефективності використання власного
капіталу банку; на економіко-математичні методи вимірювання банківського кредитного ризику. Всі вони
базуються на коефіцієнті покриття (LTV– loan to value ratio), а моделі оцінки рівня забезпеченості кредитної
угоди - на показнику LVPC та на ключовому принципі мінімізації кредитного ризику, який виражається не-
рівністю:
VL ≥РС, (1)
де VL – ліквідаційна вартість об'єкта застави (у грошових одиницях);
РС – потенційні вимоги банку у випадку порушення позичальником (заставодавцем) умов кредитного
договору (у грошових одиницях).
Для створення можливості кількісної оцінки дотримання ключового принципу мінімізації кредитного
ризику доцільно запровадити коефіцієнт покриття потенційних вимог банку (LVPC – liquidation value to
potential claims ratio). Його призначення – виявляти, якою мірою величина ліквідаційної вартості об'єктів за-
стави покриває обсяг потенційних вимог банку за конкретним кредитним договором у конкретний момент
часу. Зазначений коефіцієнт можна обчислити за формулою:
LVPC = PC
VL
, (2)
Викладений вище принцип має дві ключові переваги. Перша перевага полягає в тому, що LVPC, на
відміну від коефіцієнта покриття (LTV), передбачає використання ліквідаційної, а не ринкової вартості об'-
єктів застави.
Друга перевага полягає в тому, що за умови застосування LVPC у розрахунках передбачається викори-
стання повної величини потенційних вимог, а не лише обсягу кредиту чи величини кредитної заборгованос-
ті. Перевищення вартості забезпечення над величиною кредиту ще не гарантує банку відсутності втрат у
випадку порушення позичальником умов кредитного договору, адже коштів, виручених від реалізації об'єк-
та застави, може не вистачити для покриття суми відсотків. Зазначених втрат банк може не уникнути навіть
у разі перевищення вартості забезпечення над величиною кредитної заборгованості, що включає і обсяг
кредиту, і суму відсотків, хоча б тому, що продаж об'єктів застави завжди спричиняє певні трансакційні ви-
трати. Тож, як бачимо, у випадку порушення позичальником умов кредитного договору слід враховувати
всі потенційні вимоги банку. Саме на такому підході й базується обчислення коефіцієнта LVPC, завдяки
чому він точніше, ніж традиційно використовуваний коефіцієнт покриття LTV, характеризує ступінь забез-
печеності кредитної угоди на будь-якому етапі її реалізації.
Використання коефіцієнта покриття потенційних вимог банку (LVPC) дає змогу адекватно оцінювати
Гриценко Я.Е., Біломістний О.М.
МОДЕЛЬ ОЦІНКИ РІВЕНЯ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ КРЕДИТНОЇ УГОДИ
32
ступінь забезпеченості кредитних угод на будь-якому етапі їх здійснення. Тому цей коефіцієнт є ефектив-
ним інструментом моніторингу покриття потенційних вимог банку протягом усього періоду кредитування.
Адже кожен із елементів формули (2) може бути визначений на будь-який момент часу.
На початку періоду кредитування коефіцієнт покриття потенційних вимог банку можна виразити такою
рівністю:
LVPC0 = 2∆+C
VL
, (3)
де LVPC0 – коефіцієнт покриття потенційних вимог банку, що розраховується на момент початку пері-
оду кредитування;
VL – ліквідаційна вартість об'єкта застави (у грошових одиницях);
С – обсяг кредиту, що надається під заставу (у грошових одиницях);
∆2 – потенційні вимоги банку (без урахування обсягу кредиту) у випадку порушення позичальником
(заставодавцем) умов кредитного договору (у грошових одиницях).
Для визначення максимально можливого обсягу кредиту, який може бути наданий під заставу конкрет-
них об'єктів за умови заданого рівня забезпеченості кредитної угоди, формулу (3) необхідно трансформува-
ти, виразивши величину С:
C =
2
0
∆−
LVPC
VL
, (4)
Концепцію визначення максимального обсягу кредиту, яка базується на ключовому принципі мініміза-
ції кредитного ризику, відображено на схемі.
Розглянемо параметри формули (4). Ліквідаційна вартість об'єктів застави (VL) визначається на базі їх-
ньої ринкової вартості. Величина коефіцієнта покриття потенційних вимог банку (LVРС0) задається первіс-
но. А ось величина потенційних вимог банку (без урахування обсягу кредиту) у випадку порушення пози-
чальником (заставодавцем) умов кредитного договору (∆2) потребує детальнішого пояснення.
Співвідношення рівнів ринкової та ліквідаційної вартості об'єкта і максимально можливого обсягу кре-
диту:[7]
Концептуальний підхід до визначення величини ∆2зводиться до формули:
∆2=Р+Е+І+V+F, (5)
де Р – відсотки за кредитом за весь період кредитування (у грошових одиницях);
Е– витрати банку, пов'язані з утриманням об'єкта застави (у грошових одиницях);
I – витрати банку, пов'язані зі страхуванням об'єкта застави (у грошових одиницях);
V – витрати банку, пов'язані зі здійсненням забезпечених заставою вимог (у грошових одиницях);
F – неустойка, яку позичальник повинен сплатити банку у випадку порушення умов кредитного дого-
вору (у грошових одиницях).
Слід зазначити, що в конкретних ситуаціях ті чи інші елементи формули (5) можуть набувати нульово-
го значення (наприклад, коли банк не несе витрат, пов'язаних із утриманням об'єктів застави, їх страхуван-
ням тощо).
Кожен з елементів, із яких складається величина потенційних вимог банку (без урахування обсягу кре-
диту) у випадку порушення позичальником (заставодавцем) умов кредитного договору, варто розглянути
окремо.
Оскільки процентні платежі плануються на певний час у майбутньому, то для обчислення кредитних
відсотків за весь період кредитування необхідно знайти приведену їх вартість (Р).
Вличина приведеної вартості кредитних відсотків за весь період кредитування (Р) залежить від схеми
погашення кредитної заборгованості. Для прикладу візьмемо найпоширенішу: кредит надається одноразово
на початку періоду кредитування на w років за річною процентною ставкою r, прості відсотки нарахову-
Грошові
одиниці
Рівень ринкової вартості
об’єкта застави (Vm)
Рівень ліквідаційної вартості
об’єкта застави (VL)
Максимально можливий
обсяг кредиту (С)
∆1
∆2
С
0
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
33
ються на непогашену частину кредиту т разів на рік і в такому ж порядку сплачуються; кредит погашається
рівними частинами протягом періоду кредитування; виплати, пов'язані з погашенням кредиту, здійснюють-
ся одночасно з виплатою відсотків.
За такої схеми загальну суму кредитної заборгованості позичальника, яка підлягає погашенню, можна
виразити формулою:
)1('
1 m
rC
mw
tmw
mw
CPC
mw
t
××
×
+−×+
×
=+ ∑
×
= , (6)
де С – обсяг кредиту, що надається під заставу (у грошових одиницях);
Р′– кредитні відсотки за весь період кредитування без урахування вартості грошей у часі (у грошо-
вих одиницях);
w– тривалість періоду кредитування (років);
т – кількість інтервалів нарахування відсотків протягом року;
r – річна процентна ставка за кредитом (виражена як десятковий дріб);
t – порядковий номер інтервалу кредитування.
Тривалість періоду кредитування (w) і кількість інтервалів нарахування відсотків протягом року (т)
мають бути відповідними. Тобто, тривалість періоду кредитування не може дорівнювати семи місяцям, як-
що відсотки нараховуються щоквартально.
Як випливає з формули (6), величину кредитних відсотків за весь період кредитування (без урахування
вартості грошей у часі) можна виразити так:
)1('
1 m
rC
mw
tmwP
mw
t
××
×
+−×
= ∑
×
= , (7)
Для того, щоб знайти приведену вартість кредитних відсотків за весь період кредитування (Р), трансфо-
рмуємо формулу (7):
)
)/1(
11(
1
t
mw
t mam
rC
mw
tmwP
+
×××
×
+−×
= ∑
×
= , (8)
Зазначимо, що а – це річна ставка дисконту, виражена як десятковий дріб.
Для подальшого використання формули (8) її необхідно перетворити, відповідно перемістивши вели-
чину С:
)
)/1(
11(
1
t
mw
t mam
r
mw
tmwP
+
××
×
+−×
= ∑
×
= , (9)
Кредитні угоди, як правило, не передбачають зобов'язань банків щодо здійснення витрат, пов'язаних із
утриманням об'єктів застави. Однак, якщо вони все ж передбачені, то, швидше за все, ці витрати будуть пе-
вним чином розподілені в часі, а відтак виникне необхідність дисконтування відповідних умовно-грошових
потоків.
Припустимо, що маємо ануїтет (тобто величина і періодичність здійснення зазначених вище витрат рі-
вномірні). У такому разі їх приведену вартість (Е) можемо визначити за формулою:
)
/
)/1(
11
(
ma
ma
EE
mw
m
+
−
×=
×
, (10)
де Ет – щомісячна величина витрат, пов'язаних з утриманням об'єкта застави (у грошових одини-
цях);
)
/
)/1(
11
(
ma
ma mw
+
− ×
- коефіцієнт, який використовується для визначення приведеної вартості ануїтета
(фактор Інвуда).
На практиці банки, як правило, не беруть на себе зобов'язання щодо страхування об'єкта застави. Однак
якщо воно все-таки передбачається, то відповідний платіж банк, очевидно, здійснить одноразово на початку
періоду кредитування. Тобто необхідності у його дисконтуванні немає.
Припустимо, що витрати банку, пов'язані зі здійсненням забезпечених заставою вимог, виникають на-
прикінці періоду кредитування. А отже, з'являється необхідність у дисконтуванні цих умовно-грошових по-
токів. У такому разі приведену вартість витрат банку, пов'язаних зі здійсненням забезпечених заставою ви-
мог (V), можна обчислити за формулою:
mwma
VV ×+
=
)/1(
'
, (11)
де V′ – недисконтована величина витрат, пов'язаних із утриманням об'єкта застави (у грошових одини-
цях). Величина V′ може бути розрахована на базі ліквідаційної вартості об'єкта застави.
На основі даних таблиці 1 можемо визначити недисконтовану величину банківських витрат, пов'язаних
зі здійсненням забезпечених заставою вимог (V′). Для цього застосуємо формулу:
V′ = VL * dV′, (12)
де dV′ – недисконтована величина банківських витрат, пов'язаних зі здійсненням забезпечених заставою
вимог (V′), (у частках одиниці від ліквідаційної вартості об'єкта застави (VL).
Гриценко Я.Е., Біломістний О.М.
МОДЕЛЬ ОЦІНКИ РІВЕНЯ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ КРЕДИТНОЇ УГОДИ
34
Дані, наведені в таблиці 1, мають демонстраційний характер і можуть істотно варіюватися залежно від
конкретних економічних і правових обставин.
Таблиця 1. Приклад структури витрат, пов’заних зі здійсненням забезпечених заставою вимог
Стаття витрат Витрати, у відсотках до величини ліквідаційної вартості об’єкта за-
стави (dV′)
Судові (нотаріальні) витрати 1
Витрати, пов’язані з відчуженням 5
Витрати, пов’язані з оеалізацією 5-20
ПДВ 16,7
Разом 27,4-42,7
Якщо неустойка сплачується банку позичальником, що порушив умови кредитної угоди, наприкін-
ці періоду кредитування, звісно, виникає необхідність у дисконтуванні зазначеного грошового потоку. При-
ведену вартість зазначеної неустойки (F) можна виразити формулою:
mwma
FF ×+
=
)/1(
'
, (13)
де F′ – недисконтована величина неустойки, яку позичальник повинен сплатити банку у випадку
порушення умов кредитного договору (у грошових одиницях).
З урахуванням зазначених вище особливостей формування ∆2, формула (4) набуде такого вигляду:
mwmw
mw
mt
mw
t
L
ma
F
ma
VI
ma
ma
E
mam
r
mw
tmwC
LVPC
VC ××
××
= +
−
+
−−
+
−
×−
+
××
×
+−×
×−= ∑ )/1(
'
)/1(
')
/
)/1(
11
()
)/1(
11(
10 , (14)
Спростивши формулу (14), отримаємо:
+
××
×
+−×
+÷
+
+
−−
+
−
×−= ∑
×
=
×
× mw
t
tmw
mw
m
L
mam
r
mw
tmw
ma
FVI
ma
ma
E
LVPC
VC
10
)
)/1(
11(1
)/1(
'')
/
)/1(
11
(
,(15)
Висновки та перспективи подальшого розвитку проблеми: Для банку, як заставоутримувача, цікава
саме ліквідаційна, а не ринкова вартість об'єктів застави. Це пояснюється тим, що ринкова вартість перед-
бачає розумно довгий період експозиції, який для багатьох об'єктів виявляється дуже тривалим, а банківські
установи не мають можливості довго (місяцями, а то й роками) чекати реалізації об'єктів застави. Це й обу-
мовлює необхідність оцінки об'єктів застави за ліквідаційною вартістю, що дає змогу значно прискорити їх
реалізацію і, відповідно, вивільнити грошові кошти, які можуть бути використані як кредитні чи інвести-
ційні ресурси.
Тому викладене в даній роботі свідчить про доцільність використання цього методу для прийняття
більш ефективних і обґрунтованих рішень щодо надання кредитів під заставу, а також: про доцільність ви-
користання удосконаленої системи оцінки забезпеченості кредитних угод із використанням кoефіцієнта
LVРС.
Джерела та література
1. Закон України “Про Національний банк України” від 20.05.1999 р. № 697-XIV
2. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 р. № 2121-III
3. Указ Президента України “Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її
ролі у прцнсах економічних перетворень” від 14.07.2000 р. № 891/2000
4. Постанова Правління Національного банку України № 246 від 29.09.95 р. “Про кредитування”
5. Постанова Правління Національного банку України № 279 від 06.06.2000 р. “Про порядок формування
та використання резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями банків”
6. Валерій Галасюк, Віктор Галасюк. Оцінка аредитоспроможності позичальників: що оцінюємо? // Вісник
Національного банку України. – 2001. – № 5. – С. 54–56.
7. Валерій Галасюк, Віктор Галасюк. Як правильно оцінити рівень забезпеченості кредитної угоди? // //
Вісник Національного банку України. – 2005. – № 3. – С. 26-30.
8. Галасюк В. В., Галасюк В. В., Кредитование под залог и ликвидационная стоимость. Под ред. Губенко
С. Н. – Днепропетровск: Новая идеология, 2001. – 89 с.
|