Методологічні критерії та принципи датування виникнення міст

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Бабюх, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2009
Назва видання:	Регіональна історія України
Теми:	Історична урбаністика
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77940
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Методологічні критерії та принципи датування виникнення міст / В. Бабюх // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2009. — Вип. 3. — С. 261-272. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77940
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-779402015-03-10T03:01:49Z Методологічні критерії та принципи датування виникнення міст Бабюх, В. Історична урбаністика 2009 Article Методологічні критерії та принципи датування виникнення міст / В. Бабюх // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2009. — Вип. 3. — С. 261-272. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. XXXX-0087 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77940 uk Регіональна історія України Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історична урбаністика Історична урбаністика
spellingShingle	Історична урбаністика Історична урбаністика Бабюх, В. Методологічні критерії та принципи датування виникнення міст Регіональна історія України
format	Article
author	Бабюх, В.
author_facet	Бабюх, В.
author_sort	Бабюх, В.
title	Методологічні критерії та принципи датування виникнення міст
title_short	Методологічні критерії та принципи датування виникнення міст
title_full	Методологічні критерії та принципи датування виникнення міст
title_fullStr	Методологічні критерії та принципи датування виникнення міст
title_full_unstemmed	Методологічні критерії та принципи датування виникнення міст
title_sort	методологічні критерії та принципи датування виникнення міст
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Історична урбаністика
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77940
citation_txt	Методологічні критерії та принципи датування виникнення міст / В. Бабюх // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2009. — Вип. 3. — С. 261-272. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.
series	Регіональна історія України
work_keys_str_mv	AT babûhv metodologíčníkriteríítaprincipidatuvannâviniknennâmíst
first_indexed	2025-07-06T02:10:12Z
last_indexed	2025-07-06T02:10:12Z
_version_	1836861686476177408
fulltext	Віталій Бабюх МЕТОДОЛОГІЧНІ КРИТЕРІЇ ТА ПРИНЦИПИ ДАТУВАННЯ ВИНИКНЕННЯ МІСТ Міська історія створює майже неозоре предметне поле для вив- чення проблем урбанізації, використання природно-географічного потенціалу міського простору і взаємовідносин міста та села. Увага дослідників акцентується переважно на місті як соціокультурному феномені, що організовує простір локальної історії. Інша, не менш важлива, тема, яку вивчає історична урбаністика, — походження міст, їх початки, теорії походження, датування тощо. Встановити достовірну дату утворення міста не лише для проведення ювілеїв дуже важливо. Дата виникнення міста — один із опорних по- казників, необхідних для аналізу процесів урбанізації в часі і про- сторі, вирахування динаміки міського населення, визначення рівня урбанізації країн і регіонів. Визначення конкретної дати «народження» міста є питанням не- простим, а в деяких випадках навіть дуже заплутаним. Справа у різ- номанітті способів встановлення такої дати, які не просто не співпадають, а іноді і заважають дослідникам. Саме тому дата «на- родження» міста — майже завжди річ в багатьох випадках умовна. Потрібно добитись зниження ступеня умовності, щоб прийнята дата була ближча до реальної. Особливо гостро проблема літочислення міст стоїть на постра- дянському просторі. Поряд із проблемами визначення віку міст, від- несення до категорії міст тощо, існують проблеми так званого «ура-патріотизму» та «політичних замовлень». Міста намагаються навмисно і необґрунтовано «зістарити» задля певних політичних, економічних цілей, чи просто для підняття власного престижу та пре- стижу міста. Саме тому дана робота покликана розглянути та проаналізувати світовий досвід літочислення міст, принципи та методи, які застосо- вуються вченими-урбаністами для визначення дат їх виникнення. Тривалий час у світовій практиці застосовувалась універсальна методика для визначення дати заснування міста чи поселення. По- перше, про їх вік говорять за першою згадкою в письмових джерелах. По-друге, історія міста з того моменту не повинна перериватись, а саме воно має розташовуватись весь цей час на одному й тому ж місці. © Регіональна історія України. Збірник наукових статей. Випуск 3. — С. 261–272 © Віталій Бабюх, 2009 На цих принципах в сучасній історичній урбаністиці вчені засто- совують відповідні групи методів дослідження: письмові, картогра- фічні-топографічні-лінгвістичні, археологічні. Письмові методи. Зазвичай, в практиці визначення віку історично відомих міст перевагу віддавали першій згадці про них в літописах та інших письмових документах. Таким способом визна- чаються дати заснування переважної більшості європейських міст. Так, наприклад, Париж був заснований в середині III ст. до н.е. з кель- тського поселення Лютеція племені паризеїв на місці сучасного острова Сіте. Але перша згадка про нього зустрічається в 6-й книзі Юлія Цезаря про війну з Галлією в 53 р. до н.е. Так само і перші згадки про Лондон стосуються римського періоду — в 43 р. н.е. під час вторг- нення військ імператора Клавдія в Британію і було засноване місто Лондініум (на місці сучасного Лондона). Існують і інші відомості про заснування міст. Зокрема, це описи торгівців, мандрівників, різні документи монархів того часу тощо. Так, перша згадка про Франкфурт-на-Майні датується 22 лютого 794 р. в грамоті Карла Великого. Своєрідність розуміння поняття давньоруських середньовічних міст, їх типологічно-хронологічних особливостей, теорій походження все ж виявилась недостатньою для вироблення якихось особливих практичних підходів до визначення дат їх заснування. Для давніх міст час утворення заведено вираховувати із дати першої згадки в письмових джерелах. Такі дати (особливо в Давньоруській державі) є умовними. Виключення складають лише ті випадки, коли літописи не просто згадують місто, а й вказують на дату будівництва та ім’я засновника. Так, наприклад, про місто Дмитрів написано, що в 6662 р. (1152 р.) Юрій Долгорукий заклав на річці Яхромі місто на честь новонародженого сина Дмитрія. Такі ж відомості містяться в літописі стосовно інших міст, закладених Долгоруким: Городець Ме- щерський (Касимів), Юр’єв-Польський, Переяславль-Заліський. Та найчастіше в першій згадці міститься повідомлення про подію, яка відбулась в уже існуючому місті, що істотно «омолоджує» його. Недосконале і недостатнє вивчення всього комплексу письмових та картографічних джерел призводить інколи до плутанини із визначен- ням «точної» дати заснування міста. Зокрема, в одному із довідників по адміністративному поділу дата утворення Рильська відноситься до 1152 р., тоді як в примітках зазначено, що місто існувало раніше Х ст. Така ж ситуація і з Костромою: «Заснування Костроми відноситься до 1152 р., відомості про місто з’являються в літописних джерелах на по- чатку ХIII ст. (1213 р.)», і з Рославлем (1400 р.): «В ряді джерел відно- ситься виникнення до 988, 1098, 1150 рр.»1. 262 В іт а л ій Б а бю х 1 Административно-территориальное деление союзных республик. М., 1987, с. 160. Військова колонізація навколишніх земель руськими князями покликала до життя замкову теорію походження середньовічних руських міст, що дало підставу датою заснування міста вважати час виникнення фортеці. Міста-фортеці були необхідністю для того часу і будувались, як правило, за наказом князів та царів. Так, в 1593 р. «повелінням Госу- даря царя Великого Федора Івановича всієї Русі» було створено низку укріплень («городов») в степу, на кордоні з Кримом — Білгород, Оскол, Валуйки2. Однак, далеко не завжди в рамках замкової теорії послідовно про- водиться принцип визначення дати міста внаслідок спорудження фортифікаційних споруд. Зокрема, Івангород як фортеця заснова- ний в 1492 р., а датою утворення міста прийнятий 1594 р.3 Така ж ситуація склалась і з такими містами як Петрокрєпость (Шлісенбург), Кінгісепп тощо. Так, Шлісенбург за даними довідника став містом в 1702 р., після оволодіння військами Петра І фортецею Нотебург, за- хопленою шведами у росіян в 1612 р. Тоді вона називалась Орєшєк, а її заснування новгородцями відносилось до 1323 р.4 Утворення міста Кінгісепп (Ям) датується 1703 р., хоча фортеця Ям заснована новгородцями в 1384 р., у 1610 р. захоплена шведами, а в 1703 р. по- вернута Росії під назвою Ямбург5. Важливо, в такому разі, спираючись на археологічні розкопки, до- слідити розвиток таких фортець на предмет розвитку ремесла і тор- гівлі, які є визначальними в становленні поселення як міста. Саме така ситуація з датуванням утворення уральського міста Троїцьк. Троїцька фортеця заснована на Уйській оборонній лінії в 1743 р. і майже відразу стала важливим центром торгівлі з народами Казахстану і Центральної Азії, виконуючи, таким чином, міські фун- кції. Під захистом фортифікаційних споруд був збудований Обмін- ний двір і митниця. І лише після впровадження губерній в 1784 р. фортеця була перетворена в місто Троїцьк6. Та в усьому світі дуже мало міст, дата виникнення яких відома з документальною точністю, як наприклад, закладка Константино- поля. Тому всі наведені вище приклади датування досить умовні. На- самперед тому, що в письмових джерелах місто могло згадуватись пізніше, ніж виникло, літописи могли не зберегтись. Не говорячи вже про те, що середні та малі міста могли потрапити в літописи через кілька століть після їх заснування. 263 М ет од ол огіч н ік р и т ер іїт а п р и н ц и п и д а т ув а н н я в и н и к н ен н я м іст 2 Никулов А. Н. Старый Оскол (историческое исследование Оскольского края). Старый Оскол, 1997, с. 57 3 Административно-территориальное деление союзных республик. М., 1987, с. 171. 4 Там само. 5 Там само. 6 Лаппо Г. М. Возраст городов // Пространственные организмы, 2006, № 7. с. 15 З іншого боку, застосування письмового методу у визначенні да- тування європейських міст має право на існування. Це пов’язано з тим, що, незважаючи на численні війни та катастрофи, римські та середньовічні європейські письмові джерела дійшли до наших часів з найбільш повним та не переробленим змістом. Цього не можна ска- зати про давньоруські літописи та хроніки, які частково знищені, а частково переписані за наказами влади. Окрім того, опрацьовуючи письмові джерела щодо визначення дати виникнення певного міста, потрібно враховувати його регіональні особливості. Це, зокрема, торгівельні відносини, місце розташування, підпорядкування території певному державному утворенню тощо. Виходячи з цього, вчені визначають відповідне коло країн, в яких можливо знайти згадки про заснування міста. На думку сучасних вчених, письмовий метод не повинен обмежу- ватись пошуком конкретних згадок про місто. Вивчаючи джерела, дуже важливо встановити культурний фон епохи у відповідному регіоні. Бо виникнення міст безпосередньо пов’язане із загальними соціальними і культурними процесами. Міста — це певні центри культури, економічного життя. Визначаючи культурний образ регіону відповідних століть, можна буде говорити про можливість чи неможливість виникнення в цьому регіоні міських центрів. Картографічні-топографічні-лінгвістичні методи. Методи, що дуже тісно пов’язані із географічними дослідженнями. Оскільки у виникненні середньовічних міст велику роль відіграли ремесло і торгівля, тому вчені звернулись до старих карт купців. Велику частину таких карт, становлять ті, які уточнювали як місце, так і час появи великої частини європейських міст. Зокрема, це араб- ські та візантійські карти південної частини Західної Європи (Італія, Південна Франція, Іспанія тощо). Картографічний матеріал корис- ний для історичної урбаністики ще й в тому плані, що вказує не лише на великі міста, але й на незначні поселення поблизу цих міст та на торгівельних шляхах. Це дає змогу порівняти сучасні карти з серед- ньовічними і визначити час заснування дрібних європейських міст. Що стосується періоду IХ–ХII ст., то тут про європейські міста го- ворять карти, складені мандрівними монахами, пілігримами тощо або з їх слів. Ці карти відображають, як правило, становлення міст Північної та Східної Європи. Зокрема, вивчення карти італійських купців братів Піццигано дало можливість поволзьким історикам твердити, що деякі російські міста були засновані набагато раніше, ніж вважається зараз. Ця карта зберігалась в бібліотеці Палатіна в Пармі, була складена купцями Франциском та Домініко Піццигано в 1367 р.7 На ній чітко зображена Волга та нанесені всі торгівельні 264 В іт а л ій Б а бю х 7 Древняя итальянская карта увеличит возраст городов Поволжья // Время и деньги, № 41–42, от 7 марта 2008 г. пристані на ній. Поки що спеціалістам вдалось прочитати лише назву Самар, що дає підстави вважати місто Самару на 200 з лиш- нім років старшою від свого літописного «народження» в 1586 р.8 Та самарським вченим, окрім співпадання назв та місцезнаход- ження міст, потрібно буде довести відповідність наявного поселення найважливішим критеріям формування міста — ремісничо-торгі- вельному характеру занять населення та безперервності процесу його розвитку. Поряд із тією інформаційною базою, яку несуть карти, необхідно чітко уявляти місце картографічного методу в комплексі інших методів, щоб аналіз карт не підміняв, а органічно доповнював інші спеціальні дослідження. В сучасній медієвістиці та історичній урбаністиці поряд із карто- графією застосовують і топографічне дослідження. Не завжди ар- хеологічні розкопки можуть дати уявлення про те чи інше поселення. Тому, застосовуючи топографічні зйомки в історичній урбаністиці, можна чітко окреслювати межі поселення, стіни, брами, поділ його на райони (квартали) тощо. Зокрема, за допомогою топографічних досліджень визначено, що «бург» (укріплена частина міста) в старих містах, які виникали спонтанно, був у центрі міста. В поселеннях, створених «за чиєюсь волею», ці укріплення займали особливе поло- ження, вигідне для оборони. Топографічні матеріали італійських та південно-французьких міст (IХ–Х ст.) виявили ранню появу навколо них оборонних стін. В ос- новної маси європейських міст стіни будуються в ХII–ХIII ст. Топографічні карти районів середньовічних міст також вказують на період їх виникнення. Так, в ранньому середньовіччі поселення притягувались до якогось центру (замок, собор тощо), і забудова ве- лась по колу. Та вже з ХIII ст. міські поселення розбудовуються пла- номірно і мають вигляд прямокутної форми. Поруч із картографічними та топографічними методами вчені за- стосовують і лінгвістичні. Так, наприклад, в дослідженнях датування виникнення міст вони користуються відповідними розділами лінгві- стики, як то топоніміка (визначаються ойконіми, урбаноніми тощо), етимологія, порівняльно-історичне мовознавство, історична онома- стика тощо. Ці розділи лінгвістики в процесі історичного дослід- ження датування міст не можуть не взаємодіяти. Зокрема, німецьке місто Кельн, історія якого починається з 38 р. до н.е., спочатку називалось Оппідум Убіорум. Після ряду історичних подій, пов’язаних із дочкою римського полководця Марка Віпсанія Агріппи Агриппіни (дружини імператора Клавдія і матері імператора Нерона), місто отримало назву Colonia Claudia Ara Agrippinensium 265 М ет од ол огіч н ік р и т ер іїт а п р и н ц и п и д а т ув а н н я в и н и к н ен н я м іст 8 Ишков С. Древность — это модно. Самара может постареть на 200 лет. // Новые известия, 18 марта 2008 г. (Колонія Клавдія вівтаря Агриппіни). Скорочено місто назвали Колонія Агриппіни, а до середньовіччя залишилось лише «Колонія», що на місцевому діалекті означало — Кельн. Ще один яскравий приклад застосування лінгвістичного методу походження назви міста Антверпен. За легендою, на місці сучасного міста в часи пізньої римської імперії жив велетень Антигон, який брав велике мито з торгових суден, що проходили по Шельді. Хто від- мовлявся платити, тому він відрубав руку. Римський лицар Брабо пе- реміг велетня і за його злочини відітнув йому руку та кинув її на берег Шельди. Те місце, де рука впала, почали називати «ханд верпен» (по- фламандськи — «кидати руку»). Про існування тут купецького посе- лення (ринку) в ранньому середньовіччі свідчить і той факт, що вже в VII ст. герцог Брабантський надав право вільної торгівлі в Антвер- пені англійським, венеціанським та генуезьким купцям. Виявлені в Новгороді «берестяні грамоти», датовані стратиграфіч- ним, палеографічним, лінгвістичним та історичним методами, по- казали, що вже в ХІ ст. Новгород був справжнім містом, в якому навіть звичайні ремісники вміли писати та рахувати9. Ці приклади характерні тим, що показують, яким чином лінгвісти, завдяки співставленню мовних особливостей окремих регіонів Єв- ропи в певний період їх розвитку, можуть визначити дату першої згадки про місто. Таке датування має досить незначну похибку, адже в лінгвістиці розроблена чітка система еволюції мов (особливо євро- пейського регіону). Археологічні методи. Історичні методи дослідження середньо- віччя до недавнього часу вичерпувались лише вище перерахованими джерелами і залишались для вчених незмінною величиною. Хроніки, акти та інші письмові матеріали, що збереглися в архівах та бібліоте- ках, в усіх країнах Європи давно вивчені. На нові відкриття подібних матеріалів не доводиться сподіватись — усі сховища добре досліджені. Археологічні розкопки до недавнього часу для дослідження серед- ніх віків не застосовувались. Матеріальні джерела не були для істо- риків-медієвістів вагомими аргументами. Знайти в землі нові письмові джерела не уявлялось можливим: кам’яні написи були більш характерними для античних часів, а в середньовіччі вони якщо й були, то відрізнялись коротким змістом. Саме вивчення античності вказало медієвістам на нові можли- вості для відкриттів. Розкопки античних міст дозволили вивчити за залишками будівель і речовими знахідками побут, культуру і госпо- дарство давніх народів. Археологічні дослідження середньовічних міст, поруч із іншими методами, можуть надати максимально 266 В іт а л ій Б а бю х 9 Палеографический и лингвистический анализ новгородских берестяных гра- мот / Отв. ред. д-р филолог. наук, проф. В. И. Борковский, М.: Изд. Академии наук СССР, 1955, 215 с. вичерпні знання не лише про життя городян, а й про історію станов- лення самого міста10. Зокрема, як зазначає А. Хряков, в 1960–1970-ті р. європейська урбаністика переживає зміну пріоритетів — все більше дослідників у своїх працях звертаються до археології середньовічного міста та методів, які тісно з нею пов’язані11. Подібні тенденції були впроваджені в 1990-х рр. в процес вивчення міст Росії. Введена в науковий обіг велика кількість джерел і засто- совані нові методи їх опрацювання12. Для визначення датування се- редньовічних російських міст почали широко використовувати археологічні дослідження. Фронтальні археологічні розкопки се- редньовічних міст Північної Русі почались в радянський час. Най- більші з них проводились і проводяться в Новгороді, Старій Ладозі, Рязані, Москві, Казані тощо. Оскільки польові роботи (розкопки) є основним способом вияв- лення археологічних матеріалів, то лабораторні дослідження служать головним засобом отримання інформації, необхідної для інтерпре- тації цих матеріалів. В археології використовують сотні методів і прийомів, але в жод- ному дослідженні не застосовується вся їх сукупність. Тому, розгля- немо лише ті методи, які найбільш ефективні для визначення датування заснування (виникнення) середньовічних міст13. Календарне датування полягає у виявленні датованих написів — зазвичай на спорудах або монетах — і в їх використанні для визна- чення дати, що містить ці об’єкти комплексу або споруди. Воно ус- кладнене існуванням принаймні 80 різних календарів, що вживалися різними народами в різні епохи. Особливо допомагає даний метод у вивченні історії міст. Зокрема, наявність написів на спорудах (які вже свідчать про існування поселення) дає широкий матеріал для до- сліджень лінгвістам. Наявність монет, по-перше, свідчить про роз- винуту торгівлю (а тому і ремесло), а, по-друге, кожна монета відповідає певному часу карбування. За цим і можна встановити від- носну дату становлення міста. Велике значення мають в цьому плані знахідки монет та їхніх кладів14. 267 М ет од ол огіч н ік р и т ер іїт а п р и н ц и п и д а т ув а н н я в и н и к н ен н я м іст 10 Арциховский А. В. Археологическое изучение Новгорода // Академия наук СССР. Материалы и исследования по археологии, 1961, № 39, с. 7. 11 Хряков А. В. Происхождение средневекового города: развитие отечественной медиевистики в свете одной проблемы // Исторический ежегодник, 1997, с. 82. 12 Мастюгина Т. М. Русский город, гражданское общество и рынок (исторические предпосылки современных урабанизационных процессов). М., 1992; Города России: Энциклопедия /Лаппо Г. М. (ред.). М., 1994.; Горская Н. А. Историческая демогра- фия России эпохи феодализма (Итоги и проблемы изучения). М., 1994. 13 Археологічні методи дослідження наведені за електронною «Енциклопедією Кол’єра» статті 956–970, електронна сторінка 12. 13 Арциховский А. В. Раскопки 1951 г. в Новгороде // Советская археология, XVIII, 1953, с. 352–353. Типологічне датування полягає у визначенні дати комплексу на основі наявності в його складі артефактів з вже встановленим дату- ванням. Наприклад, в комплекс знахідок з Нью-Йорка колоніальної епохи може входити прилад для завивки перуки, що застосовувалося тільки з 1740 по 1760, чубук трубки того типу, який існував між 1720 і 1760, і посуд, що уживався з 1700 до 1750. На основі цих знахідок встановлюється дата комплексу 1700–1760. Типологічне датування виникло на основі застосування методів пе- рехресного і відносного датування. До складу комплексу з невідомою датою можуть входити артефакти, аналогічні до тих, що міститься в іншому комплексі. Хоча абсолютна дата цього другого комплексу не- відома, можна вважати, що обидва комплекси належать до однієї епохи. Відповідно дата одного з них, отримана календарним або яким-небудь іншим методом, вказує на дату і іншого. Зокрема, в ар- хеологічних знахідках на території Брюсселя можна знайти численні ремісничі вироби із міст Гент, Іпр та ін., що вказує на приблизно один й той же час заснування цих міст в кінці Х ст. Також розкопки Новго- рода, наприклад, виявили в ярусах від Х ст. предмети з інших русь- ких земель — смоленської, псковської, полоцької, київської тощо15. У міру накопичення абсолютних дат для артефактів певних типів і стилів перехресне датування поступається місцем типологічному. Археологи визначили періоди існування різноманітних типів арте- фактів, і типологічне датування є тепер найбільш широко вживаним методом встановлення археологічних дат. Його значення визнача- ється частково його дешевизною, а частково — можливістю датувати знахідки безпосередньо в польових умовах. Особливо важливим археологічним методом для історичної урба- ністики в цілому і визначення дати заснування міста, зокрема, є стратиграфія — дослідження ґрунтових шарів і їх хронологічного співвідношення; цим же терміном позначають саму послідовність шарів (іноді останню іменують «стратифікацією»). Важливість стра- тиграфічних даних — одна з причин того, що археологи так ретельно фіксують взаємне розміщення об’єктів. При інтерпретації страти- графічних даних ключову роль відіграють чотири основні принципи. Принцип terminus post quem (лат. «час, після якого») свідчить, що якийсь комплекс (зокрема шар) склався після виготовлення найпіз- нішого з предметів, що містяться в нім. Це природно, оскільки пред- мет не може потрапити в комплекс до того, як він був зроблений. Принцип асоціації (іноді іменований законом Ворсо) свідчить, що дата утворення закритого комплексу (тобто комплексу, що сформу- вався відносно швидко) приблизно співпадає з часом існування предметів, які в нього входять. Класичним прикладом закритого ком- 268 В іт а л ій Б а бю х 15 Арциховский А. В. Раскопки 1951 г. в Новгороде // Советская археология, XVIII, 1953, с. 351–352. плексу є могила, яку зазвичай викопують і засипають всього за де- кілька днів. Тому можна вважати, що могила датується тим же пе- ріодом, що і знайдені в ній артефакти. Звичайно, можливо, що до складу її інвентаря увійшли якісь сімейні реліквії, і у такому разі мо- гила відноситиметься до пізнішого часу, ніж ця реліквія. Принцип перекриваючих нашарувань (іноді іменований законом Стено) полягає в тому, що кожен шар відкладень старший за той, який лежить безпосередньо над ним. Іншими словами, роблячи роз- копки, ми послідовно потрапляємо у шари попередніх епох. Принцип перекривання застосовується до кожного місця окремо, оскільки немає ніякої гарантії, що шар, який знаходиться в певному місці на глибині в 1,2 м від поверхні, молодший, ніж той, який у іншому місці лежить на 2,4 м нижче за поверхню. Принцип прорізання свідчить, що кожне скупчення, впущене в інше, є пізнішим. Наприклад, могила, що прорізає шар глини, по- винна з’явитися пізніше, ніж це глинисте відкладення; інакше вона не могла б його прорізати. В сукупності ці чотири принципи дозволяють розібратися в най- складнішій стратиграфії. При тому, що основною метою дослідження зазвичай є не побудова відносної хронології, а отримання бодай від- носної дати, стратиграфічне датування іноді дозволяє встановити послідовність об’єктів, неясну в умовах використання тільки абсо- лютних датувань. Зокрема, етапи побудови середньовічних будівель, наприклад, можуть слідувати один за іншим з таким незначним про- міжком, що ніякі методи абсолютного датування не дають можли- вості розпізнати їх. Але відносне датування за стратиграфічними даними може виявити послідовність дій, що робилися при цьому. Окрім того, стратиграфія виступає і певним «арбітром» у суперечках про встановлення дати заснування міста. За одним із урбаністичних принципів історія міста не повинна перериватись у часі з моменту його утворення. За допомогою стратиграфії вчені визначають, чи була в розвитку міста «перерва» — так званий «стерильний шар». Так, розкопки Новгорода довели, що місто виникло на початку Х ст. (виявилась відсутність «стерильного шару»). Більше того, на основі археологічних досліджень було розроблено нову стратиграфічну хро- нологічну шкалу для середньовічних російських (руських) міст. Одним із найпоширеніших методів біологічного датування є ден- дрохронологія, що іменується також датуванням по деревних кільцях. У стовбурах більшості порід дерев утворюються річні кільця, добре помітні на поперечному зрізі стовбура. У деяких порід ширина таких кілець коливається залежно від погодних умов відповідного року, і такі чутливі породи можна використовувати для цілей дендрохронології. Зібравши серію даних, що протягнулася від сьогоднішнього дня в минуле, фахівець в області дендрохронології може визначити місце в цьому ланцюжку будь-якого великого деревного уламка, в якому 269 М ет од ол огіч н ік р и т ер іїт а п р и н ц и п и д а т ув а н н я в и н и к н ен н я м іст представлено не менше 10–12 річних кілець. Наприклад, якщо на ко- лоді з постоялого двору (чи іншої споруди) одного з середньовічних ні- мецьких міст збереглося саме зовнішнє кільце, то по ньому можна встановити, коли було зрубано дерево, з якого виготовлена ця колода. Якщо припустити, що дерево зрубали, коли воно знадобилося для бу- дівництва, то можна з точністю до одного року датувати саму споруду. Звідна шкала, з якою зіставляють той або інший зразок деревини, виявляється різною для різних регіонів. У наш час дендрохронологія постійно застосовується при вивченні старовини південно-західних районів Америки і в Європі. Найбільшого розмаху застосування дендрохронологічний метод набув у дослідженнях давньоруських міст. Так, археологічні розкопки в Новгороді, завдяки великій кількості дерев’яного матеріалу (близько 330 зрубів Х–ХVII ст., бруківка, в якій виявилось 28 ярусів)16, зробили даний метод основою досліджень. Його запровадження для відносного та абсолютного датування східноєвропейських міст започатковане вченими на чолі з Б. Колчиним у з 1951 р. Для цього описали всі спо- руди усіх ярусів і встановили їх взаємозв’язок. Археологічні дати пере- вірили завдяки речам, вік яких був більш-менш точно встановлений. Літописні дати пожеж дозволили уточнити абсолютну хронологію. Застосування дендрохроногічного методу стало можливим лише через гарний стан дерев’яних конструкцій. Це пов’язано із кількістю та складом ґрунтових вод. Колоди Х–ХІV ст. збереглись дуже добре, деревина ХV ст. в більшій мірі гнила, від колод ХVI ст. залишилась лише дерев’яна тлінь. Зруби ХVII–ХІХ ст. згнили майже безслідно. Саме завдяки збереженню колод часів середньовіччя з’явилася мож- ливість продатувати безперервне існування міста з Х ст. (28-й ярус) по ХVI ст. (1-й ярус). Вони охоплюють період в 600 років, а середня тривалість існування ярусу близько 20 років. Таким чином, вчені до- бились хронологічної точності до чверті століття, що для середньо- вічних міст є неймовірно важливим. Дендрохронологічна шкала, яку виробили російські вчені на ос- нові дослідження Новгорода, стала основою для датування початків переважної частини давньоруських міст. Зокрема, відповідним чином було визначено дату заснування Старої Ладоги17, Пскова, яким більше 1200 років, тощо. Всі радіометричні методи датування засновані на визначенні сту- пеня розпаду радіоактивних елементів, що містяться в археологіч- них залишках. Прикладом цієї категорії методів може служити найвідоміший з них — радіовуглецеве датування (датування по ізотопу вуглецю 14С). У верхніх шарах атмосфери під дією космічних 270 В іт а л ій Б а бю х 16 Арциховский А. В. Раскопки 1951 г. в Новгороде // Советская археология, XVIII, 1953, с. 32. 17 Орлов С. Н. Старая Ладога. Л., 1949, с. 47. променів утворюється елемент 14С — нестабільний (радіоактивний) ізотоп вуглецю; він циркулює в атмосфері і поступово потрапляє в рослини при поглинанні ними діоксиду вуглецю в процесі фотосин- тезу; потім він потрапляє і в організми тварин. В результаті концен- трація 14С у верхніх і нижніх шарах атмосфери і в живих організмах виявляється однаковою. Коли організм вмирає, його вуглецевий обмін з атмосферою припиняється і починається розпад 14С, швид- кість якого відома. Визначаючи концентрацію цього ізотопу в будь- яких залишках колись живої матерії, можна обчислити, скільки часу пройшло з моменту смерті організму. При радіовуглецевому датуванні можуть відбуватися помилки різного роду. Зразки можуть виявитися забрудненими від контакту з руками і внаслідок цього містити домішки вуглецю пізнішого поход- ження. Зміни інтенсивності космічного випромінювання впродовж тисячоліть породили невеликі розбіжності в концентрації 14С в живих тканинах, що було відмічене по різниці між радіовуглецевими і ден- дрохронологічними датуваннями. На практиці застосовується каліб- рування радіовуглецевих дат, засноване на даних дендрохронології. Не дивлячись на ці труднощі, радіовуглецеве датування є най- більш важливим з використовуваних археологами методів дату- вання. Метод широко застосовується, оскільки для нього придатне велике коло вуглецевмісних матеріалів — від кісток до дерева або де- ревного вугілля. При використанні мас-спектрометрії абсорбції до- статньо одного грама органічної речовини для отримання надійної дати, що відноситься до періоду від приблизно 70 000 до н.е. до при- близно 1600 н.е. Якщо одинична дата може привести до істотної по- милки, то отримання невірного датування на основі серії дат маловірогідне. Поява в 1949 р. радіовуглецевого датування спричи- нила переворот в археології, надавши в її розпорядження недорогий, надійний і доступний для широкого застосування метод отримання абсолютних дат. Та його вчені застосовують переважно для дату- вання античних і доантичних поселень. При вивченні середньовіч- них міст перевагу надають дендрохронології. Оскільки середньовічні поселення стають містами за умови появи в них торгово-грошових відносин та ремесла, то метод визначення джерел сировини є одним з найактуальніших для історичної урбані- стики. Визначення джерел сировини — це встановлення походження матеріалу, використаного для виготовлення артефактів. Ця проце- дура важлива при будь-якому дослідженні ремесла, торгівлі або міжрегіональних взаємозв’язків. Найважливішими показниками по- ходження неорганічних матеріалів є їх зовнішній вигляд, склад і структура; стосовно органічних матеріалів особливо істотні дані про розповсюдження тих порід рослин і тварин, які містять використану сировину. Походження більшості (хоча і не всіх) матеріалів, пред- ставлених в археологічних знахідках, піддається визначенню. 271 М ет од ол огіч н ік р и т ер іїт а п р и н ц и п и д а т ув а н н я в и н и к н ен н я м іст Застосування археологічних методів сучасною наукою дає змогу істотно коригувати наявні відомості про час утворення того або іншого міста. Зокрема, така потреба існує щодо Брянська. Роком його утво- рення визнають 1146 р., на основі першої літописної згадки. Археоло- гічні ж дані відносять утворення Брянська як міста до 80-х рр. Х ст. Археологічні знахідки на території Москви показують, що фортеця Юрія Долгорукого була не першим укріпленням в цих місцях. Пе- чатка, знайдена біля стін Оружейної палати, датується 1093–1095 рр. і дозволяє зробити висновки, що посли, які привезли її із Києва, по- бували в Москві до її згадки в літописі. На території сучасної Москви знаходять чимало монет, датованих 123 р. до н.е. – 866 р. н.е. Але за звичаєм датою заснування Москви вважають 1147 р. — першу літо- писну згадку про неї. Ще один приклад — місто Чердинь на території Пермського краю. Вперше згадується у Вичегородсько-Вийському літописі під 1451 р., де виступає столицею Пермі Великої. В 1535 р., після приєднання до Московського князівства, Чердинь офіційно була визнана містом. Та якщо звернутись до археології, то виявиться, що в ІХ–ХІІ ст. жителі даного поселення вели активну торгівлю з Волзькою Булгарією і Близьким Сходом, а пізніше навіть і з Великим Новгородом і Пів- ніччю. Поблизу міста знайдено велику кількість срібних чаш, ковшів із рельєфними зображеннями слонів, тигрів, страусів, крокодилів. Та в довідниках і наукових працях перевагу віддають «цілком достовір- ним відомостям». Так, в книзі В. Косточкіна «Чердинь. Солікамськ. Усольє»18, датою утворення міста названо 1451 р., а в довіднику «Ад- міністративно-територіальний поділ союзних республік» — 1472 р.19 Як видно, археологічні методи датування дають вченим найбільш повну картину у встановленні точних дат заснування (появи, виник- нення) середньовічних міст. Зрозуміло, що жоден із зазначених методів не гарантує точності у визначенні дат заснування середньо- вічних міст. Орієнтація на певні принципи встановлення дати для поселення (історія міста не повинна перериватись з моменту його першої літописної згадки; воно повинно розташовуватись на одному й тому ж місці протягом всього часу існування) теж не спрощує про- цес датування. Та переважна частина європейських міст не змінює власні традиції і керується у встановлені днів «народження» міста першими письмовими згадками. 272 В іт а л ій Б а бю х 2 Косточкин В. В. Чердынь. Соликамск. Усолье, 1988, с. 13. 3 Административно-территориальное деление союзных республик. М., 1987, с. 207.

Методологічні критерії та принципи датування виникнення міст

Репозитарії

Схожі ресурси