Елементи просторової локації на Краківському передмісті пізньосередньовічного Львова

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Долинська, М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2009
Schriftenreihe:	Регіональна історія України
Schlagworte:	Історична урбаністика
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77942
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Елементи просторової локації на Краківському передмісті пізньосередньовічного Львова / М. Долинська // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2009. — Вип. 3. — С. 287-297. — Бібліогр.: 54 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77942
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-779422015-03-10T03:02:13Z Елементи просторової локації на Краківському передмісті пізньосередньовічного Львова Долинська, М. Історична урбаністика 2009 Article Елементи просторової локації на Краківському передмісті пізньосередньовічного Львова / М. Долинська // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2009. — Вип. 3. — С. 287-297. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. XXXX-0087 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77942 uk Регіональна історія України Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історична урбаністика Історична урбаністика
spellingShingle	Історична урбаністика Історична урбаністика Долинська, М. Елементи просторової локації на Краківському передмісті пізньосередньовічного Львова Регіональна історія України
format	Article
author	Долинська, М.
author_facet	Долинська, М.
author_sort	Долинська, М.
title	Елементи просторової локації на Краківському передмісті пізньосередньовічного Львова
title_short	Елементи просторової локації на Краківському передмісті пізньосередньовічного Львова
title_full	Елементи просторової локації на Краківському передмісті пізньосередньовічного Львова
title_fullStr	Елементи просторової локації на Краківському передмісті пізньосередньовічного Львова
title_full_unstemmed	Елементи просторової локації на Краківському передмісті пізньосередньовічного Львова
title_sort	елементи просторової локації на краківському передмісті пізньосередньовічного львова
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Історична урбаністика
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77942
citation_txt	Елементи просторової локації на Краківському передмісті пізньосередньовічного Львова / М. Долинська // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2009. — Вип. 3. — С. 287-297. — Бібліогр.: 54 назв. — укр.
series	Регіональна історія України
work_keys_str_mv	AT dolinsʹkam elementiprostorovoílokacíínakrakívsʹkomuperedmístípíznʹoserednʹovíčnogolʹvova
first_indexed	2025-07-06T02:10:17Z
last_indexed	2025-07-06T02:10:17Z
_version_	1836861691853275136
fulltext	Мар'яна Долинська ЕЛЕМЕНТИ ПРОСТОРОВОЇ ЛОКАЦІЇ НА КРАКІВСЬКОМУ ПЕРЕДМІСТІ ПІЗНЬОСЕРЕДНЬОВІЧНОГО ЛЬВОВА Проблемі локалізації нерухомої власності на мікрорівні присвячу- вали свою увагу виключно археологи1, за винятком декількох праць, які стосуються будинків дуже відомих історичних постатей2. Для Львова пізньосередньовічного часу (включно з княжою добою3) точно відомі тільки місця розташування сакральних споруд та приблизно — Високого і Низького замків, міських фортифікацій. Після детальної ідентифікації різноманітної нерухомої власності на початок австрійського періоду Львова та визначення загальних при- нципів територіально–адміністративного устрою львівських ранньмо- дерних передмість4 можна за допомогою методики ретроспективної локалізації визначити на мікрорівні розташування окремих об’єктів або утворень, зокрема млинів, осель, ланів для ранньомодерного та пізньосередньовічного часу. Базовим джерелом для дослідження ви- ступає Йосифінська метрика для львівських передмість5 з попередньо опрацьованим апаратом, що дає змогу переводити на сучасну орієнта- ційну адресу практично всі одиниці нерухомої власності, перелічені в © Регіональна історія України. Збірник наукових статей. Випуск 3. — С. 287–297 © Мар’яна Долинська, 2009 1 Для прикладу див.: Buśko C. Piekalski J. Moźliwości poznawcze archeologii w bada- niach źycia codziennego w średniowiecznym mieście na przykładzie parcel przy ulice Więzi- ennej 10–11 we Wrocławiu // Archeologia. Historica Polonia / Universytet Mikolaja Kopernika. Serial. — Toruń, 1998. — T. 7. — Materialy z IV Sesji «Życie codzienne w śred- niowiecznym mieście». 22–25.10.1996. — S. 11–32; Scholkmann B. Von der Peripherie zum Zentrum. Zum Stand der archäologischen erforschung südwestdeutscher Städte des Mittelal- ters // Wratislavia Antiqua. Studia z dziejów Wrocławia. Średniowieczny Śląsk i Czechy. Centrum średniowiecznego miasta. Wrocław a Europa środkowa / Pod red. J. Piekalskiego i K. Wachowskiego. — Wrocław, 2000. — S. 157–180. 2 Для прикладу див.: Jasiński T. Dom rodzinny Mikolaja Kopernika. Przyczynek do studijow nad socjotopografią póżnośredniowicznego miasta // Kwartalnik Historyczny. — Warszawa, 1985. — Rocznik XCII. — № 4. – S. 861–864. 3 Ісаєвич Я. Княжа доба і середні віки: наскільки співпадають ці визначення // Княжа доба: історія і культура / Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. Відп. ред. Я. Ісаєвич. — Львів., 2007. — С. 3–12. 4 Долинська М. Історична топографія Львова XIV–XIX ст. — Львів, 2006. — С. 87–205. 5 Центральний державний історичний архів України у Львові (далі — ЦДІА УЛ). — Ф. 19 (Йосифінська метрика), оп.12, спр. 2, 3, 4, 5. метриці6. Дані метрики порівнюються із згадками більш ранніх доку- ментів, зокрема «Головного інвентаря ста ланів« від 1608 р.7, донацій- ними привілеями королів Казимира III8 та Владислава Опольського9. З розмаїття видів нерухомої власності (земельних наділів, житло- вої і господарської забудови, сакральних споруд, промислових буді- вель) як досить стабільні, що протягом тривалого часу були на одному і тому ж місці, є млини. В Йосифінській метриці для передмість Львова зафіксовано деяку кількість млинів, котрі функціонували в той час. Млини відносилися до різних форм власності, переважна їх частина належала приватним особам. Щоб здійснити ретроспективне порівняння млинів, котрі діяли на- прикінці XVIII ст., з їх попередниками, що розташовувалися на Кра- ківському передмісті Львова в його маґдебурзьку добу, треба пам’ятати, що австрійська влада перекроїла межі передмість. Необ- хідно розглянути другу і третю частини Йосифінської метрики — для Краківського і Жовківського передмість австрійського адміністра- тивного поділу міста, оскільки течія Полтви в північній частині слу- жила межею між ними, а в попередню епоху вся ця територія належала до Краківського передмістя (міського і королівського). Станом на 1788 р. на північ від міських фортифікацій були зафік- совані такі млини: 288 М а р 'я н а Д ол и н сь к а 6 Долинська М. Методика ретроспективного відтворення історичної топографії Льво- ва та містечок Галичини (аналіз і порівняння фіскальних документів XVII–XIX ст.) // Історична топографія і соціотопографія України. Зб. наук. пр. / Ред. кол.: Я. Дашке- вич, П. Сохань та ін. — Львів: літературна агенція Піраміда, 2006. — C. 44–57. 7 Її ж. Неопублікований список «Головного інвентаря ста ланів...« 1608 р. для міста Львова // Наукові зошити історичного факультету Львівського національ- ного університету імені Івана Франка: Збірник наукових праць. — Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2005. — Вип. 7. — С. 89–105. 8 Akta Grodzkie i Ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego Bernardyńskiego we Lwowie. — Lwów, 1872. — T. 2. — S. 1. 9 Привілеї міста Львова XIV–XVIII ст. / Львівські історичні пам’ятки. Львів, 1998. Т. 1. Док № 4. С. 38–39. * Визначення сучасних адрес будівель, де у 1788 р. стояли млини, здійснено за методикою ретроспективної локалізації нерухомої власності. 10 ЦДІА УЛ. — Ф. 19 (Йосифінська метрика), оп. 12, спр. 4, арк. 12 зв., поз. 111. Запис метрики Сучасна адреса* 1 Młyn JWP Arcybiskupa Orm[ian]s[kiego] № 10110 Насосна11,1/Медова, 3 2 Waygla Młynne stawisko...12 Під Дубом,8–10 3 Młyn Kapituly13 Лемківська,13 4 Młyn Katarzyny Szybt na Rzece D14 [Detto — Juridika Ar- cybiskupa. Ormuańskiego] Жовківська (Декабристів),65 5 Młyn tegoz [Stefana Szoraczynskiego] № ut supra na rzece Połtwi15 Ще один млин був не на Полтві — «Młyn tegoz [Alexandra Zielkiewicza] na tym stawku»16, а в районі середньої частини вул Б. Хмельницького (між №№ 82–137). Вибрані вище записи Йосифінської метрики про млини можна по- рівняти з текстом «Інвентаря ста ланів« 1608 р.17 В скупому описі «Ін- вентаря...» щодо Краківського передмістя найпридатнішими для здійснення локалізації є згадки про чотири млини: «Wszakże czoło łanów tego tractu w szerokość bierze się przed samą furtą przy samej Połtwi, jako schodzi pod groblą na północy i spada na młyn Zimnowódzki Królewski, który wyminąwszy między Żydy, a trochę dalej przez mostek, na drugą stronę tejże rzeki przeszedłszy, onymże jednym brzegiem po lewej, stronie zachodzimy Żydy i Podgrodzie. A przys- zedłszy przez ogrody (gdzie się zajmuje sadzawka Donowakowicza) aż pod Czer- kiew Ormieńską przy kącie. Tamże zawrotem poniżej grobli ubocznej przychodzimy do Piekarskiego królewskiego młyna, wedle którego jest też młyn drugi P. Bohdana Donowakowicza, którego dostał i z folwarkiem od potomków P. Frydrycha Gallusa. Za któremi obiema młynami tenże tract ciągnie się jeszcze dalej aż gdzie Połtew ma upust abo przyrwę, spadając na młyn Kanonicy przy Porzeczu Woli Zamarsty- nowskiej. Który młyn spomina przywilej, że był na onczas Gregra Stechera mi- eszczanina. Od onego tedy upustu, abo od przyrwy po tamtej stronie długość biorą łany ku zachodowi słońca, to jest przy brzegu Błonia Kleparowskiego, a potym podle samych łanów tegoż KIeparowa aż po grunty Biłohoskie»18. З тексту «Інвентаря...« не можна однозначно визначити кількість млинів, що функціонували на Краківському передмісті на початку 289 Е л ем ен т и п р ост ор овоїл ок а ц іїн а К р а к івсь к ом у п ер ед м іст іп ізн ь осер ед н ь овіч н ого Л ь вова 11 Вул. Насосна існувала до 1950р., пізніше була включена до пл. Св.Теодора (Мельник Б. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів: Світ, 2001. — С.). 12 ЦДІА УЛ. — Ф. 19, оп. 12, спр. 3, арк. 79 зв., поз. 980. 13 Там само — Спр. 4, арк. 19 зв., поз. 233. 14 Там само. — Спр. 3, арк. 31 зв., поз. 408. 15 Там само. — спр. 4, арк. 44 зв., поз. 583. 16 Там само. — Арк. 48 зв., поз. 644. 17 Zubyk R. Gospodarka finansowa miasta Lwowa w latach 1624–1635. — Lwów, 1930. — S. 457–462 (Sta łanów inwentarz główny);ЦДІА УЛ. — Ф. 52, оп. 1, спр. 108, арк. 12–18 зв. Виділене курсивом тут і далі — моє — М. Д. 18 Zubyk R. Gospodarka... — S. 461 (Sta łanów inwentarz główny). ** Важко зрозуміти, чому Р. Зубик в своїй студіїї фінансової діяльності Львова пер- шої третини XVII ст. декларує, що на Краківському передмісті було тільки два млини: На Волиці (Краківський) та Між мурами (Zubyk R. Gospodarka... — S. 114–118.). Чи- стовик «Інвентаря...«, опублікований цим автором, як додаток до його дослідження, містить наведену цитату з переліком назв чотирьох млинів Краківського передмістя. Крім двох млинів, назви котрих наведені в підрозділі, який називається «Млини», до- слідник згадує ще Зимноводський млин, розташований на підгородді біля мурів, з ко- трого 1/3 міри чиншувала до королівської каси міста (Ibid. — S. 340). Виходячи з пояснення, де стояв Зимноводський млин (ближче до середмістя щодо Підгороддя), можна допустити, що Р.Зубик ототожнив його з млином «Між мурами». Млин «На Волиці» (за Р. Зубиком) в «Інвентарі...», мабуть, названий Канонічим, якщо зважити на пояснення цього документа: «млин Канонічий при Поріччю Замарстинівської Волі». XVII ст., їх могло бути трохи більше, ніж перелічено в наведеній цитаті. Якщо в чистовому варіанті «Інвентаря...» названо чотири млини, то в тексті його чернетки вжиті лише дві назви млинів: «A na tych osady iedne począwsz za fortą tego miasta przy prawy stronie ulicy iako Połtow schodzi pod groblu podle wału y spada na Krolewski Zimnowodzki młyn mimo Zydy y Podgrodzie za Pie- karski młyn to iest od południa na połnocy wszerz»19. Обидві назви співпадають з назвами, що використані в чистовику документа. Промовчування чернеткою інших млинів пояснюється набагато стислішим описом в ній Краківського передмістя порівняно з чистовим документом. Ототожнити млини станом на 1788 р. (Młyn JWP Arcybiskupa Orm[iań]s[kiego], Waygla Młyn, Młyn Kapituly, Młyn Katarzyny Szybt, Młyn Ste- fana Szoraczynskiego) та 1608 р. (Zimnowódzki Królewski, Piekarski królewski młyn, młyn P. Bohdana Donowakowicza, młyn Kanonicy) за їхніми назвами неможливо. На щастя, «Інвентар...» та деякі інші синхронні йому документи подають уточнення щодо локалізації млинів на злам XVI–XVII ст. Означення «королівський» щодо двох млинів «Інвен- таря...», очевидно, свідчить про зарахування їх до державних маєтків чи про чиншування до королівської каси. Як випливає з «Інвентаря...», два млини — королівський Пекар- ський і приватний Богдана Донаковича — знаходилися безпосе- редньо близько один біля одного на північ від вірменської церкви. Цією святинею могла бути тільки вірменська церква Святого Хреста. За допомогою Йосифінської метрики, де храм названо «Kościoł Ormi- anski S. Krzyza»20, він локалізується за адресою кінця XIX ст. при вул. Замарстинівській,11. На карті Desfil’a видно, що вірменська церква стояла на захід від лінії вулиці. Саме навпроти неї, через ріку напри- кінці XVIII ст. розкидалося немале господарство Вайгля. Таким чином, залишки млину, що належали цій особі в 1788 р., з великою ймовірністю можна ототожнити з Пекарським млином 1608 р. Менш правдоподібно, що це був млин Донаковича, адже Йосифінська ме- трика не фіксує двох млинів, розташованих поруч. Млин Штехера Дещо далі від вище названих згідно з «Інвентарем...» був млин Ка- ноніків. В Йосифінській метриці фігурує млин Капітули. Якщо вра- хувати, що в римо-католицькій Церкві канонік — це член капітулу (колегії духовних осіб кафедрального собору)21, то легко допустити, що в обох документах йдеться про той самий млин. В наведеній цитаті з «Інвентаря...» дуже цінним уточненням є те, що млин під назвою «Канонічий» (котра побутувала на початку XVII ст.) ототожнено з млином Ґреґора Штехера, згаданим ще в при- 290 М а р 'я н а Д ол и н сь к а 19 ЦДІА УЛ. — Ф. 52, оп. 1, спр. 108, арк. 18. 20 Там само. — Ф. 19, оп. 12, спр. 4, арк. 16 зв., поз. 183 (вул. Замарстинівська, 11). 21 Словник іншомовних слів. — Київ: Головна редакція УРЕ, 1974. — С. 306, 309. вілеї Владислава Опольського в 1372 р.: «І млин пана Григорія Ште- хера, львівського міщанина, в розмірах вищезгаданих 100 ланів чи мансів також хочемо залишити»22. Очевидно, Ґреґор Штехер був на- щадком першого відомого львівського війта на німецькому праві Бер- тольда Штехера, що отримав млин з рук князя Лева23. Уточнення щодо ідентичності цього млина можна знайти і в реє- стрі чиншів з того ж 1608 р.: «...iako upust spada na Młyn Prelatow Jmci ktore Stecherowski* zowią...»24. Тут згадка про млин подана для уточнення роз- міщення т.зв. п’ятої осади Краківського передмістя, котру Р. Моги- тич ототожнює з сучасною вул. Джерельною, а сам млин локалізує на початку вул. Хімічної25. Всі процитовані джерела першої декади XVII ст. злагоджено під- креслюють, що поблизу колишнього Штехерівського млина був «upust« ріки Полтви. Це слово перекладається, як водовідвід, загата, шлюз. В акті люстрації львівського староства від 1570 р., при описі західної межі між старостинською юридикою та Краківським перед- містям міської юрисдикції, зокрема, описано, що «Starego Rzeczyska Połtwie, ktore Rzeczysko idzie mimo Koscioł Swiętego Stanisława, y mimo stud- nie Krolewską...», і далі: «... k temu na tym Rzeczysku została tama gdzie wyparło wodę na młyn y na staw. Ten młyn na tey samey rzecę nad pamięc ludzką stoi...»26. Згадана в люстрації «tama« беззаперечно відповідає поняттю «upust», вжитому в джерелах початку XVII ст., а характеристика «понад людську пам’ять» переконує, що йдеться про чи не найдавнішу львівську промислову будівлю — млин. Відповідно до методики ретроспективної локалізації нерухомої власності будівля, що відповідала францісканському конскрипцій- ному № 588 4/4 27 — Капітульному млину — млину каноніків (прелатів) — Штехерівському млину, на кінець XIX ст. мала адресу — вул. Млина- рська (Лемківська),13, що є близькою до локалізації млина прелатів, здійсненої Р. Могитичем. Лінія пробігання колишньої вул. Млинарської не повністю відпові- дає сучасній вул. Лемківській, відповідно відбулася і зміна орієнта- 291 Е л ем ен т и п р ост ор овоїл ок а ц іїн а К р а к івсь к ом у п ер ед м іст іп ізн ь осер ед н ь овіч н ого Л ь вова 22 Привілеї міста Львова... С. 38–39. 23 Крип’якевич І. П. Галицько-Волинське князівство. — К., 1984. — С. 52, 108; Akta... — T. 2. — S. 1. Буквосполучення St в німецькій мові читається «шт«, а в польській — «ст«, тому в польськомовному тексті так написане прізвище не асоціюється з відомим прізвищем львівських міщан Штехерів. 24 ЦДІА УЛ. — Ф. 52, оп. 1, спр. 118, арк. 28. 25 Могитич Р. Передмістя самоврядного Львова у першій половині XVII ст. // Вісник Укрзахідпроектреставрація. — 2003. — Ч. 13. — С. 46–47, 51. 26 ЦДІА УЛ. — Ф. 52, оп. 1, спр. 391, арк. 32. 27 Там само. — Ф. 20 (Францисканська метрика), оп. 12, спр. 78, арк. 22зв. * Колишня вул. Млинарська поділена нині на вулиці Лемківську та Кушевича. ційної нумерації будівель, що не дозволяє локалізувати будівлю млина методом порівняння його конскрипційного та орієнтаційного номерів. Детальний картографічний аналіз* дозволив розмістити млин Ште- хера на території сучасного лако-фарбового заводу при вул. Хімічній. На мапах першої половини XIX ст.28 межа Львова в цьому місті має ха- рактерний виступ на північ, врізуючись в терен села Замарстинів. Саме в цей прямокутник вписується територія млина. Висновок, зроб- лений на підставі картографічного аналізу, підтверджується і писем- ним описом меж міста Львова від 1788 р., де йдеться про те, що далі від 133-го межового знаку границя міста тягнулася на захід вздовж Полтви «y przy rzece z opustu młyna Kapitulnego plinącey w ciągu tey linij iest młyn przy drodze zwaney Cessarska z ogrodem, ten iest w ograniczeniu Zamar- stynowa, należy iednak do przeswietney Capituli Lwowskiey»29. Ділянка розта- шована на території згаданого характерного виступу на кадастровій карті 1849 р.30, позначена № 2643, який, як випливає із супровідного до карти журналу, відповідає конскрипційному № 588 4/4 31, тобто Ка- пітульному млину станом на час списування Йосифінської метрики. Місце розташування млина зображене і на опублікованій нещо- давно т.зв. карті фон Міґа32, на якій млини мають окремі умовні по- значення, одному з котрих відповідає здійснена вище локалізація млину Штехера — Каноніків — Капітульного. Пошук місця розташування цього млина за допомогою різних дже- рел та методик, практично, дав однаковий результат — млин мусів бути над течією Полтви в межах перетину сучасних вулиць Хімічної та Кушевича. Саме тут розташовувався найдавніший з відомих у Львові млинів Бертольда Штехера і саме звідси розпочиналися оселі чи села, відомі в історії Львова під назвою Поріччя і Волиця. Здійснена таким чином локалізація може викликати застереження, в першу чергу пов’язані з трактуванням А. Петрушевичем місця, де був млин львівського війта Штехера. В примітках до опублікованого привілею Казимира III, де йдеться про підтвердження прав нащадків війта на млин — «et villam maly wynik dictam esciam cum molendino et piscine et thaberna in eadem situates una cum deloctio Podpresk dicto…»33, А.Петруше- вич ототожнює названі місцевості з Винниками та сусідніми до них 292 М а р 'я н а Д ол и н сь к а * Здійснений магістранткою кафедри реставрації архітектурних комплексів Ін- ституту архітектури Львівської політехніки Оленою Бокало. 28 Наприклад: Biblioteka Narodowa (Warszawa). — Inw. W-260. 29 ЦДІА УЛ. — Ф. 52, оп. 1, спр. 523, арк. 9 зв. — 10. 30 ЦДІА УЛ. — Ф. 186 (Краєва земельна податкова комісія), оп. 8, арк. 5. 31 Там само. — Оп. 1, спр. 3479, арк. 29. 32 Петришин Г. П. «Карта фон Міґа» (1779–1792 рр.) як джерело до містозна- вства Галичини. — Львів: Вид-во Національного університету «Львівска політех- ніка», 2006. — 292 с. 33 Akta... — T. 2. — S. 1. Підберізцями. Прочитавши назву «molendium Schilzkut…», як «Сільський кут», вчений співставив її з назвою присілка Винник «На кутах», опи- раючись на що зробив висновок про розташування млина Штехера в XIII ст. поміж Винниками і Підберізцями. Не піддаючи сумніву інтер- претацію А. Петрушевича щодо володіння війтом часів князя Лева названими місцевостями, можна заперечити розташування там вій- тівського млина. Це випливає з тексту привілею Владислава Ополь- ського з1372 р.: «І млин пана Григорія Штехера, львівського міщанина, в розмірах вищезгаданих 100 ланів чи мансів також хочемо зали- шити»34. Це формулювання можна тлумачити так, що млин, заснова- ний в останній третині XIII ст., через сто років після надання Львову території в сто ланів, опинився в її ареалі, тобто всередині чи поруч цих виміряних ланів. Саме так інтерпретує місце Штехерівського млина і «Інвентар...» 1608 р., де зазначено, що саме звідси розпочинаються лани, тягнучись вздовж в західному напрямі. Якщо згодитися з А. Пе- трушевичем, що млин війта був в межах його інших земельних воло- дінь (Винники, Підберізці), то пояснити вище показані пояснення щодо безпосереднього сусідства млина і території «ста ланів» неможливо. Інше застереження можна було б пов’язати з опублікованим доку- ментом від 1391 р. про підтвердження архієпископом Яковом акта про зречення Нарсицом з Врочимова від частини млина у Львові на користь сина своєї сестри Петра Штехера35. У підтвердженні немає уточнень щодо розташування млина, тому можна б було допустити, що цей якийсь млин згадує «Інвентар...» 1608 р., коли б не обставина, що підтвердження акту зречення прав на користь львівського міща- нина Петра Штехера було здійснене на 19 років пізніше від привілею Владислава Опольського про 100 ланів, де вже згадується млин Ґре- ґора Штехера, як давно існуючий. Поріччя і Волиця (Замарстинівська Воля) Крім названих уточнень щодо локалізації цього млина, в тексті «Ін- вентаря...« 1608 р. говориться, що той же млин розташовувався біля Поріччя Замарстинівської Волі. Історики переважно зараховують Поріччя і Волицю до категорії міських сіл Львова36 або вважають, що вони були присілками Замарстинова, заснованими на самому по- чатку XVI ст.37 Обидва села (присілки, оселі) чиншували до міської каси38 з сумарної площі 5 ланів — «Porzyce y Wola Zamerstynska iako z nich przedziec zowie P. Marcin syn Grygier y po niem zięc iego Łebultwoscd płacili 293 Е л ем ен т и п р ост ор овоїл ок а ц іїн а К р а к івсь к ом у п ер ед м іст іп ізн ь осер ед н ь овіч н ого Л ь вова 34 Привілеї... Док № 4. С. 38–39. 35 Akta... — T. 2. — S. 49. 36 Zubyk R. Gospodarka... — S. 69. 37 Капраль М. Національні громади Львова XVI–XVIII ст. (Соціально–правові взаємини). — Львів: Піраміда, 2003. — С. 251. 38 Zubyk R. Gospodarka... — S. 90, 96. miastu z kazdego łanu g 12 kopę, maią mieć łanow 5»39. Нарахування податку в сумі від обох поселень підказує, що вони розташовувалися поруч себе і між ними не було чіткої межі. Поріччя і Волиця (Замарстинівська Воля) не могли розкидатися поблизу зовнішніх меж села Замарстинів, що випливає з опису гра- ниць Львова з 1607 р., т.зв. «Księgi granic», в котрій описано зовнішні межі всіх земель, що знаходилися під міською юрисдикцією і межу- вали з ґрунтами іншого підпорядкування. В підсумку документа — «Summariusz gruntow sąssiedsskych y sassiad miesc[zkich]»40 зазначено, що «Od Holowska y Zamarstinowa» межі представляють «P Constanti Corniacta względem Grzybowicz y Zboisk та Hospital S. Ducha względem Malechowa». Якщо для Волиці і Поріччя не залишається місця на зовнішніх кор- донах Замарстинова, то оселі повинні бути при внутрішніх межах цього села, що прилягали до Краківського передмістя. В документі початку австрійського панування від 1788 р., що називається «Przed- mieście Miasta Lwowa Opisanie Granicy», при визначенні меж між перед- містями і Замарстиновом зафіксовано, що вони тягнуться на захід вздовж Полтви: «... y przy Rzece z Opustu Młyna Kapitulnego plinącey Wciągu tey linij iest Młyn przy Drodze zwaney Cessarska z ogrodem, ten iest w ogranic- zeniu Zamarstynowa, należy iednak do Przeswietney Capituli Lwowskiey»41. Знайомі назви і поняття (млин капітули, загата-упуст), що зустріча- лися при локалізації Штехерівського млина, підказують, що саме біля нього пролягала межа з Краківським передмістям і, що звідси почи- налися оселі, звані Замарстинівська Воля та Поріччя. Для визначення, на території Замарстинова чи передмістя знахо- дилися ці оселі, цікавим є запис реєстру шосового податку від 1768 р.: «Czynszownicy na Przedmieściu Porzyce zwanym mieszkaiący z pułtora Chłopow»42, Вжитий тут атрибутний компонент «передмістя» до назви «Поріччя» схиляє до думки, що воно було в межах передмістя. Розв’язок проблеми локалізації осель Поріччя і Волиці допомагає здійснити згадана королівська люстрація від 1570 р.Тут зазначено: «Tamze na Łaniech osadzili wies Zamersztynow, y wies Kleparow; między ktoremi wsiami poczyna się Palus intra Limites Octuaginta Novum Lancorum situatt* 294 М а р 'я н а Д ол и н сь к а 39 ЦДІА УЛ. — Ф. 52, оп. 1, спр. 108, арк. 18 зв. 40 Там само. — Оп. 2, спр. 702, арк. 7. 41 Там само. — Оп. 1, спр. 523, арк. 10. * Перерахунок величини податку в «півтора Хлопа» вказує, що наприкінці дру- гої третини XVIII ст.. в Поріччі було 12 — 18 чиншівників (домогосподарств). Див.: Долинська М. Спроба розрахунку кількості чиншівників на львівських передмістях другої половини XVIII ст. // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В.Гнатюка. Серія історична. Тернопіль, 2004. Вип. 2. С. 9–13. 42 ЦДІА УЛ. — Ф. 52, оп. 2, спр. 811, арк. 401, поз. 380. ** Palus intra Limites Octuaginta Novum Lancorum situatt — болото поміж межо- вими вісімдесятьма {ланами?} a ciągnie się ku Przedmieysciu Zamkowym, ktore Przedmieyscie Zamkowe ma granicę u brzegu Połtwie od Miasta to iest Zamkowe. A co z drugą stronę Połtwi, to do miasta, okrom tego Paludem ktore iest wolne tak miastu, iako tez y Zam- kowi... osadzili ususzywszy błoto tak rok dwa domy, a predtym kilkadziesiąt, y nazwali to wsią Wolica, tak ze ludziom odieli Zamkowym, y Pospolstwu miey- skiemu»43. Отже, обидві оселі виникли на меліорованому за розпоряд- женням райців болотистому ґрунті лівого берега Полтви, котрий первинно не був включений в ареал міських ланів або просто не оподатковувався, що пізніше в XVI ст. дозволило представникам львівського старости піддати сумніву приналежність території цих сіл до міської юрисдикції і спричинило деяку плутанину у визначенні їх статусу. Остаточно прив’язати Волицю і Поріччя до сучасної топогеоде- зичної підоснови допоможе картографічний аналіз, при котрому не- обхідно «відтворити» обидва (старе і нове — штучне) русла Полтви і заболочену територію поміж ними, що на початку XVI ст. була пере- творена на оселі Краківського передмістя. Лан костелу Марії Сніжної Ріка Полтва біля Штехерівського млина при згадуваній загаті до- сить різко змінювала напрям течії з північного на північно-східний, її русло тут служило природною межею між передмістям та селами За- марстиновом і Збоїськами. Порівняння історичних та сучасної карт дозволяє прив’язати цей відтинок русла Полтви до частини вул. Хі- мічної (від її перетину з пр. В. Чорновола) і вул. Комунальною; при стику останньої з вул. Жовківською русло Полтви повертало різкіше на північ, практично співпадаючи з лінією вул. Жовківської. Саме при цій вулиці на місці, де зараз будинок під № 65, в Йосифінській метриці зафіксовано млин Катерини Шибт (Katarzyny Szybt) і зовсім близько* ще один млин Стефана Шорачинського (Stefana Szoraczynskiego). В «Інвентарі...» 1608 р. при описі Краківського передмістя немає згадки про млини, розташовані нижче по течії Полтви щодо млина Каноніків. Але після переліку сіл, що входили в ареал ста ланів, є де- кілька рядків, присвячених «одному останньому лану»: в чорновому варіанті — «Za ktorym Zamerstynowem od zboczu iest ieszcze ieden łan ze stu ostateczny z przywileiu stolonowego kosciołowi P. Mariey nalezący ktorego są po- ssesormi toy M. PP. Aręza prałaci»44 і в чистовику — «Po których ostaje w końcu Zamerstinowa o granicę Zboiskami na kościół Panny Marjej przywilejmi głównemi stołanowemi wyłączony i darowany z młynem tamże ostatni łan l»45. Формулю- 295 Е л ем ен т и п р ост ор овоїл ок а ц іїн а К р а к івсь к ом у п ер ед м іст іп ізн ь осер ед н ь овіч н ого Л ь вова 43 ЦДІА УЛ. — Ф. 52, оп. 1, спр. 391, арк. 26–27. * Обґрунтування щодо розташування цього млина при кінцевому відтинку вул.Жовківської подано: Долинська М. Історична топографія... — С. 214–215. 44 ЦДІА УЛ. — Ф. 52, оп. 1, спр. 108, арк. 18зв. 45 Zubyk R. Gospodarka... — S. 461 (Sta łanów inwentarz główny). вання чистового варіанту «Інвентаря...» дуже нагадує перекладений з латині фрагмент тексту локаційного привілею Владислава Ополь- ського 1372 р.: «Крім того, млин згаданого костелу святої Діви Марії, що з давніх часів і навічно до цього костелу приєднаний, разом з одним ланом, що також цьому костелові належить, до згаданих 100 ланів приєднуємо»46. Розташування названого лану подає протокол люстраційної комі- сії від 1570 р.: «Tu konkludui* sią łany mieyskie z łanem Panny Maryi, ktory się począł od łanow Zamersztynowskich a konczy się u Zboisk»47 Межа між За- марстиновом і Збоїськами згідно з картографічним аналізом розпо- чинається в північному напрямі приблизно від перетину сучасних вул. В. Липинського і Б. Хмельницького. На південь від цієї точки можна розташовувати найстарший львівський лан, що був виміря- ний і подарований, очевидно, костелу Марії Сніжної за якийсь час перед 1372 р. Вказівок про форму і напрям протяжності цього лану на сьогодні немає, проте його розміри повинні були відповідати тогочасним стандартам, тобто його площа складала біля 250000 м2 . Р. Могитич вважає, що найбільш ймовірними для XIV ст. були виміри лану 103,68╳2332,8 м48. Логічно допуститити, що найдавніший лан тягнувся вздовж течії ріки по її правому березі паралельно до ланів села Замарстинів, які мали напрям схід-захід. На протилежний берег костельний лан поширюватися не міг, бо там відповідно до привілею 1372 р. були наміряні лани, котрі не могли ні співпадати, ні перек- риватися з найдавнішим ланом. Не міг цей первинний лан довжи- ною прямувати і в південному напрямі, щоб не потрапити на територію княжого пригороддя. В такому випадку, тягнучись в напрямі південний-захід — північ- ний схід, смуга завдовжки 2 км охоплювала місця, де на кінець XVIII ст. збереглися два розташовані майже поруч млини, і, отже, котрийсь з них міг відповідати млину костелу Діви Марії, згаданому привілеєм Владислава Опольського. Непрямим підтвердженням такого припущення є згадка в Йосифінській метриці луки, що належала костелу Діви Марії, котра межувала з лукою господаря млина Шорачинського49. млин на лані костелу Марії Сніжної був у межах сучасної вул. Жовківської на північ від будинку № 139 при вул. Б. Хмельницького. 296 М а р 'я н а Д ол и н сь к а 46 Привілеї... Док № 4. С. 38–39. concludio — включати. 47 ЦДІА УЛ. — Ф. 52, оп. 1, спр. 391, арк. 26. 1 лан=25 га50 а, 1га=10000=1051 м2. 48 Могитич Р. Передмістя самоврядного Львова... — С. 48. * Метод ретроспективної локалізації нерухомої власності дозволяє стверджу- вати, що млин на лані костелу Марії Сніжної стояв у межах сучасної вул. Жов- ківської на північ від будинку № 139 при вул. Б. Хмельницького. Назва костелу, вжита і в привілеї Владислава Опольського, і в обох варіантах «Інвентаря...» у формі «костел Діви Марії», не дозволяє од- нозначно визначити, якому з костелів — Марії Сніжної чи Вознесіння Діви Марії (катедральному) — належав найдавніше виміряний у Львові лан. Нижня дата згадки про лан — 1372 р., схиляє до надання переваги костелу Марії Сніжної. Найновіші студії історіографії сакральних споруд пізньосередньовічного Львова зводять датування початків латинського катедрального собору до 1380-их років50, і одночасно з джерельної бази випливає, що костел Марії Сніжної вже існував перед 1353 р.51 Ймовірним видається інтерпретація, що пов’язує заснування костелу Марії Сніжної з німецькими колоні- стами, війтом котрих був Бертольд Штехер — власник млина, що розташовувався неподалік найдавнішого лану, адже логічно, щоб ло- ковані ще в княжі часи об’єкти (млин Бертольда Штехера і лан з мли- ном костелу Марії Сніжної) в просторі міста знаходились обабіч себе. Як загальновідомо, заснування міст які функціонували згідно із засадами німецького (маґдебурзького) права, проявлялося у вигяді двох локаційних етапів: правового і просторового. Деякі дослідники стверджують, що запровадження німецьких колоній можна вважати вступом до локації52. У такому разі сам факт існування війта Бер- тольда в часи князя Лева свідчить про первинну правову локацію, а локалізовані вище лан з млином костелу Діви Марії та млин Штехера є елементами її просторового втілення. Отже, можна говорити, що започаткування впровадження маґде- бурзького права у Львові розпочалося на зламі XIII–XIV ст. під час пра- вління князя Лева Даниловича в добу Галицько-Волинської держави. 297 Е л ем ен т и п р ост ор овоїл ок а ц іїн а К р а к івсь к ом у п ер ед м іст іп ізн ь осер ед н ь овіч н ого Л ь вова 51 ЦДІА УЛ. — Ф. 19, оп. 12, спр. 4, арк. 44 зв., поз. 581, 582. Для істини варто на- гадати, що і до згадки про млин, і після неї, перелік Йосифінської метрики майже суцільно містить луки, що належали різним власникам, включаючи немало са- кральних закладів. 52 Козубська О. Львівський катедральний костьол в історіографії // Дрогобиць- кий краєзнавчий збірник. — Дрогобич: Вимір, 2001. — Випуск 5. — С. 140–152. 53 Її ж. Львівський костел Марії Сніжної в історіографії // Наукові зошити істо- ричного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка. — Львів, 2001. — Вип. 4. — С. 327–333. 54 Rębkowski M. Pierwsze lokacje miast w księstwie Zachodniopomorskim. Przemiany przestrzenne i kulturowe. — Kołobrzeg: IAEPAN, 2001. S. 59–60.

Елементи просторової локації на Краківському передмісті пізньосередньовічного Львова

Institution

Ähnliche Einträge