Регіональні особливості відзначення ювілеїв міст

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Бабюх, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2010
Schriftenreihe:	Регіональна історія України
Schlagworte:	Історична урбаністика
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77955
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Регіональні особливості відзначення ювілеїв міст / В. Бабюх // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2010. — Вип. 4. — С. 217-226. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-77955
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-779552015-03-10T03:02:12Z Регіональні особливості відзначення ювілеїв міст Бабюх, В. Історична урбаністика 2010 Article Регіональні особливості відзначення ювілеїв міст / В. Бабюх // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2010. — Вип. 4. — С. 217-226. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. XXXX-0087 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77955 uk Регіональна історія України Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історична урбаністика Історична урбаністика
spellingShingle	Історична урбаністика Історична урбаністика Бабюх, В. Регіональні особливості відзначення ювілеїв міст Регіональна історія України
format	Article
author	Бабюх, В.
author_facet	Бабюх, В.
author_sort	Бабюх, В.
title	Регіональні особливості відзначення ювілеїв міст
title_short	Регіональні особливості відзначення ювілеїв міст
title_full	Регіональні особливості відзначення ювілеїв міст
title_fullStr	Регіональні особливості відзначення ювілеїв міст
title_full_unstemmed	Регіональні особливості відзначення ювілеїв міст
title_sort	регіональні особливості відзначення ювілеїв міст
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Історична урбаністика
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77955
citation_txt	Регіональні особливості відзначення ювілеїв міст / В. Бабюх // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2010. — Вип. 4. — С. 217-226. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.
series	Регіональна історія України
work_keys_str_mv	AT babûhv regíonalʹníosoblivostívídznačennâûvíleívmíst
first_indexed	2025-07-06T02:10:50Z
last_indexed	2025-07-06T02:10:50Z
_version_	1836861726260199424
fulltext	Віталій Бабюх РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ВІДЗНАЧЕННЯ ЮВІЛЕЇВ МІСТ Святкування різноманітних загальнодержавних чи місцевих юві- лейних дат у всьому світі говорить про високий рівень розвитку куль- тури та громадянського суспільства. Це можуть бути свята, при свя чені певним історичним подіям, особам тощо. В ряді європейсь ких країн важливе місце займає відзначення ювілеїв міст як основи формування місцевої територіальної громади, її історії, культури тощо. В Україні також існує практика святкування ювілейних дат. Хоча на відміну від європейських традицій тут криється ряд політичних мотивів. Сучасна вітчизняна регіональна історія та пов’язана з нею історична урбаністика в останні роки зіткнулась із проблемою так званого на- вмисного «старіння» міст. Українські міста (а точніше місцеві краєзнавці при підтримці влади різних рівнів — авт.) одні за одними заговорили про відзначення «нових» ювілеїв Вінниці, Донецька, Харкова тощо. І якщо, скажімо, Львів мав абсолютне право заявляти про відзначення свого 750-річчя, то ряд інших міст намага лися віднайти в своїй історії міфічні факти, які б підтверджували їхнє старовинне походження. В умовах глобалізації, коли державні кордони перестають віді - гравати роль перепон у взаємопроникненні різноманітних культур, окремі міста стають важливими носіями політичних, соціальних та культурних традицій відповідного регіону. В той же час вони глибоко інтегровані у світову економіку, що робить їх самодостатніми суб’єк- тами розвитку власної території. Саме такий сучасний стан міст і по- роджує, поряд із традиційними (історія міста, його розміщення, історія міського самоврядування, принципи містобудування тощо), нові проблеми в світовій та вітчизняній урбаністиці. Світовий досвід показує, що вирішення усіх питань, поставлених перед урбаністами, можливе лише в комплексі і лише тоді, коли в іс- торії міста з’явиться одна досить важлива дата — рік заснування (ви- никнення, утворення) цього міського поселення. Європейська урбаністика, проявляючи свій традиціоналізм, не ставить за мету перегляд усталених дат та принципів датування міст. Вчені розуміють, що різні теорії утворення міста можуть змінювати хронологічні рамки його становлення, а тому всю його історію, куль- туру та традиції. Інша тенденція прослідковується в країнах пострадянського про- стору. Міста цього регіону досить часто переглядають (уточню ють) © Регіональна історія України. Збірник наукових статей. Випуск 4. — С. 217–226 © Віталій Бабюх , 2010 дати свого утворення частіше не з пізнавальних, а з суто практичних причин — тут прийнято святкувати ювілейні дати заснування міст. За словами Я. Ісаєвича, ні серед національних святкувань XIX — по- чатку XX ст., ні серед тогочасних імперських ювілеїв не було, при- наймні донедавна, публічного відзначення ювілеїв міст, а така традиція набула поширення лише за радянських часів1. Саме в контексті цього слід зазначити, що світовий досвід у від- значенні ювілеїв має свої регіональні особливості. В даній статті ми ставимо за мету на прикладах розглянути різні аспекти святку вання ювілеїв міст Європи та країн СНД, зокрема Росії. Ювілей — це офіційне визнання (як на місцевому, так і на міжна- родному рівнях) віку міста, дати його заснування тощо. Святкування ювілею (або хоча б часу заснування) міста є значущою подією в житті не лише його мешканців, а особливо самого поселен ня, як геополі- тичної, соціальної та культурної одиниці. В такий спосіб місто заяв- ляє про свої соціокультурні традиції, архітектурне багат ство, соціальний та економічний рівень розвитку. Такий підхід до святку- вання ювілеїв застосовують європейські міста. Переважна більшість міст Європи бере початки із середньовіччя. Маючи свою унікальну багатовікову історію, формуючись під впли- вом регіональних (місцевих) та загальноєвропейських факторів, вони намагаються донести їх до туристів та світової спільноти. Відзначення ювілеїв частини європейських міст містить в собі піз- навальний та практичний аспект. Вони в жодному разі не пов’язані із політичним PR-ом та економічними дотаціями, а швидше спря мо вані на консолідацію населення міста, виховання патріотизму та любові до рідного міста, підвищення освітнього та культурного рівня громадян. Їхньою метою може бути демонстрація економічної та туристичної привабливості міста для закордонних інвесторів, гостей міста. Саме тому, на основі європейських домовленостей і хартій та нечисленних міських свят, ми зробимо спробу охарактеризувати основ ні напрямки у святкуванні ювілеїв міст, показавши: підтримку європейських цін- ностей та місцевої ідентичності в містах, як осеред ках культурного роз- витку; вплив традицій міського самоврядування на організацію свят; консолідуючі соціальні аспекти ювілейних свят. Європейські цінності в наш час є однією з найактуальніших тем соціально-політичного життя суспільства. У науковій літературі для їх визначення вживають поняття «свобода та демократія». Хоча для переважної більшості європейців цінності мають набагато ширше значення. Зокрема, вчені, що вивчають історію та культуру Європи, визначають «європейські цінності» для кожної людини як свободи 218 В іт а л ій Б а бю х 1 Ісаєвич Я. Ювілеї міст: Львів, Київ і знову Львів // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. — Київ: Інститут історії України НАН України, 2007. — №16. — С.75 (в широкому розумінні цього слова), демократію, раціоналізм, гума- нізм, солідарність та міжнаціональну терпимість2. Необхідно пам’ятати й те, що процес формування цих цінностей невід’ємно пов’язаний із складною історією міст. Згідно Декларації «Прі оритети для міст майбутнього в Європі» (2001) міста протягом ба- га тьох віків були в центрі прогресу, культурного, економічного та полі - тичного самовизначення. Міста — це і є європейський шлях життя3. Європейські цінності задекларовані численними хартіями, резо- люціями, договорами Європейського співтовариства на різних рів- нях та ООН, але найскладніше завдання з їх реалізації покладене на городян. Найкращими платформами для демонстрації таких цін нос - тей є різноманітні ювілейні дати. Це не обов’язково свята, приуро - чені датам заснування міст (як зазначалось вище — ювілеї міст тут відмічають досить рідко), а більше — історичним, культурним подіям та особам. Такий підхід до власних традицій дозволяє європейським містам не розчинитись у глобалізаційних процесах. Суспільство також не прагне уніфікації. Європейська хартія міст II (2008) визначила міста як різні й самобутні в галузі культури та архі- тектури. Згідно хартії, вони повинні такими залишатись та розвивати свої культурні та територіальні традиції. Тому Конгрес місцевих и ре- гіональних властей Ради Європи висловив одностайну думку про те, що не варто допускати переплавки культурних особли вос тей міст в єдину глобальну, всесвітню модель. На місцеву владу та городян було покла- дено важливу функцію — розповсюджувати місце ві культури в світі, під- тримувати творчість і високий рівень культурної інфраструктури міст. І хоча хартія не підтримує єдиної моделі розвитку міст, бо їх різнома- нітність є перевагою для Європи, але «без комплексів» розглядає самобут- ність міст як фактор відкритості по відношенню до самобутності інших4. В контексті вище описаного можна пригадати ряд ювілеїв євро- пейських міст, які можуть проілюструвати збереження міс цевих те- риторіальних традицій та загальноєвропейських цін нос тей, від кри тість міст. Так, зокрема, в 1979 р. відсвяткувала тисячоліття столиця Бельгії — Брюссель. Святу присвячувались численні кла сич - ні та джазові концерти, фестивалі, писались спеціальні опери тощо. Щороку 21 квітня відзначає день заснування і «вічне місто» Рим. Хоч свято і не є державним вихідним днем, але проходить із великою кількістю заходів. Починається воно символічним відкриттям міської брами, щоб в неї могли увійти туристи та люди з усіх частин світу. 219 Р егіон а л ь н і особл и в ост і в ід зн а ч ен н я ю в іл еїв м іст 2 Орлов Б. Европейские ценности в контексте глобальных процессов // Вестник Европы. — 2002. — № 7–8 3 Декларація «Пріоритети для міст майбутнього в Європі». Прийнято на конференції Європейських мерів 21 лютого 2001 року у Франкфурті на Майні (Німеччина). 4 Европейская хартия городов II. Манифест новой урбанистики. Принята Конгрессом в ходе его 15-ой Пленарной сессии 29 мая 2008 г. в Страсбурге. З 2004 р. проводиться конкурс «Богиня Риму», в якому можуть взяти участь дівчата 18-30 років, що живуть в Італії, чи країнах, що були частиною Римської імперії. За правилами конкурсантки повинні вті- лити в собі ідеал римської жіночої краси і духовних якостей. Пере- можниця, в якості нагороди, отримує можливість йти в голові Історичного кортежу, учасники якого одягнені в традиційний рим- ський одяг. З 2008 року римляни відновили традицію запалювати священний вогонь (церемонія Палілія — La Palilia). Цей костюмо - ваний спектакль проходив біля храму Геракла (він найбільше схожий на храм богині Вести) і зібрав численних туристів, фотографів тощо. Костюмовані вистави на честь свята міста показує й місцева школа гладіаторів. Загалом, усі події на честь свята супроводжуються традиційною римською музикою та їжею. У 2006 р. німецьке місто Дрезден відсвяткувало 800-ліття. Юві- лейний рік ознаменувався в Дрездені великою кількістю свят, фес- тивалів та інших культурних заходів. Перша згадка про столицю Саксонії міститься у старовинних літописах під 1206 роком. «Час для Дрездена» — під таким девізом відсвяткували жителі міста і його гості ювілей міста. Протягом всього 2006 р. тут проходили чис- ленні виставки, наукові колоквіуми, святкові заходи. Організа тори роз- ділили всі культурні заходи на 13 тематичних категорій в яких втілили як любов до рідного міста і прагнення до збереження самобутності («Дрезден — місто свят», «Дрезден — місто мистецтва», «Дрезден як те- атральна сцена», «Дрезден — місто музики», «Історія міста», «Дрезден — місто літератури», «Дрезден і преса», «Спорт в Дрездені»), так і загаль- ноєвропейські цінності («Дрезден і майбутнє», «Дрезден відкритий всьому світу», «Дрезден мобільний», «Зелене місто Дрезден», «Дрезден і молодь»). Пишаючись багатовіковою історією і намагаючись донести її до гостей міста, організатори зробили апогеєм свята святкову проце- сію з картинами з історії Дрездена, яка пройшла по всьому місту. Дещо схожим за своєю суттю було відзначення 750-річчя польського міста Краків в червні 2007 р. Центром святкових тор жеств стала Рин- кова площа — одна з найкращих та найстаровин ніших площ серед- ньовічної Європи, з якоі почалося будівництво Кракова. Гості могли побачити та послухати гру національних симфонічних оркестрів, фоль- клорних і естрадних колективів, танцювальних та вокальних груп. У будівлі Мерії Кракова проходили фотовиставки, що розповідали про ми- нуле та теперішнє знаменитого польського міста і його жителів. Відзначення 850 річниці з дня заснування Мюнхена у 2008 р. стало одним з найгучніших свят Німеччини. Святкування розтяглось на шість місяців. Девіз свята «Зводимо мости!» символізував живе, барвисте, су- часне місто, що орієнтується водночас на традицію і культурні інновації. До ювілею було приурочено 380 святкових заходів, на яких різні колективи та організації дарували місту щось особливе. Головними темами травня були історія та культура міста, 14–15 червня — свято 220 В іт а л ій Б а бю х заснування міста — відзначались гуляннями та феєрверками. У липні відбулося свято старих ринків міста, а у серпні — свято мос- тів на річці Ізарі. Завершилося святкування молебнем «Діалог і толе- рантність», який відбувся 26 жовтня на площі Марієнплац. В кінці вересня 2009 р. своє 2025-річчя святкувало ще одне ні- мецьке місто Трір, засноване імператором Августом як столиця за- хідноєвропейської частини Римської імперії. Щоб підкреслити свою давню історію, в честь свята Рейнський земельний музей підготував жителям і гостям міста виставку. Головними експонатами на ній були дерев’яна табличка, яку відносять до часів правління імператора Ав- густа, та модель дерев’яного мосту. Таким чином, європейські цінності та місцеві традиції (історія, культура тощо) є найважливішим експозиційним матеріалом на свят- куванні ювілеїв міст Європи. В таких святах поєднується популяри- зація краси та древності міста із гордістю городян за нього і за свою участь у його процвітанні. Міське самоврядуваня для європейських міст є не просто гарними словами, а констатацією незаперечного факту. Протягом всього пе- ріоду існування європейські міста боролись не лише за права власне поселення, а, передусім, за права мешканців цього міста. Це форму- вало як правові відносини самоврядування, так і консолідувало на- селення навколо ідеї про «наше місто». Ще М. Вебер зазначав, що західноєвропейські міста — це корпорації громадян, як членів міської спільноти певних земель5. В свою чергу український вчений М. По- пович виділяє наявність у європейських міст так званої спільноти го- родян, яка виявляється у міському управлінні6. Традиції міського самоврядування виборювались городянами протягом століть. На сьогоднішній день чимало міст Європи може похизуватись статусом «вільного міста», як, наприклад, столиця Ба- ва рії — Мюнхен. Відповідні пріоритети проголошені та реалізуються завдяки великій кількості хартій та декларацій за участю представ - ників усіх ланок влади Європейського Союзу7. 221 Р егіон а л ь н і особл и в ост і в ід зн а ч ен н я ю в іл еїв м іст 5 Вебер М. Город // Избранные произведения: Пер. с нем./Сост., общ. ред. и послесл. Ю.Н.Давыдова; Предисл. П.П. Гайденко. — М.: Прогресс, 1990. — 808 с. 6 Проблеми теорії ментальності/За ред. М. В. Поповича. — К., 2006. — С. 237. 7 Європейська хартія міст (1992 і 2008), Європейська конвенція про участь іноземців в суспільному житті на місцевому рівні (1992), Переглянута Європейська хартія міст про участь молоді в суспільному житті на місцевому і регіональному рівні (2003), Рекомендація 188 (2006) про ефективне управління в столичних містах Європи, Рекомендація 19 (2001) про участь громадян в суспільному житті на місцевому рівні, Лейпцигская хартия об устойчивом развитии европейских городов (2007), Резолюция 21/3 о руководящих принципах децентрализации и укреплении местных органов власти (2007, ООН-ХАБИТАТ), Хартия европейских городов в поддержку устойчивого развития (Ольборгская хартия, 1994) и обязательства, принятые в Ольборге (2004 год), Европейская хартия местного самоуправления (1985). Як зазначається у Декларації «Пріоритети для міст майбутнього в Європі», жоден рівень управління не може зберегти таку близькість до громади як місцеве самоврядування. Децентралізація укріплює мотивацію для громадян брати активну участь в місцевих справах8. Громадяни мають зростаючий інтерес в економічному та культур но - му розвитку власного міста. Чим більше зацікавлені громадяни, тим сильніша причина, яка спонукає їх до активних дій щодо виконання обов’язків та прийняття відповідальності за громадські справи. В ході прийняття Європейської хартії міст II делегати включили у документ важливий аспект самоврядування, який дозволяє говорити про консолідацію громадян не лише на рівні всього поселення, але й нижчому територіальному рівні. Зокрема, визначається, що прин цип публічного управління в містах повинен застосовуватись на внутріш - ньо комунальних територіях (кварталах, округах, районах), які по- винні мати власні виборні збори, бюджет і повноваження на місцях9. Така позиція міст-членів європейської спільноти говорить про ви- соку консолідацію населення всередині міських поселень і для їх до- бробуту. Адже саме міста можуть забезпечити умови, які змушують громадян діяти злагоджено. Тому, в Європейській хартії міст II зазна - чається, що головною метою політики міст є соціальна і територіальна згуртованість різних поколінь, культур і релігій, що дозволить побуду- вати в Європі єдине, відкрите і диверсифіковане суспільство10. Одним із способів реалізації зазначеної політики самоврядування та консолідації міського населення є свята, приурочені дню заснування міста. Саме вони стають першою сходинкою в проявах громадської іні- ціативи та основою для згуртування мешканців в «любові до міста». Так, наприклад, у Мюнхені у 2008 р. під час святкування 850-річ - чя саме завдяки ініціативі населення міста було проведено 280 захо - дів. Для порівняння — було заплановано 380 концертів, зборів, конференцій, вистав, дитячих заходів тощо. Крім того, при орієнтов - ній вартості всіх заходів у 6,4 млн. євро, близько 3 млн. надали різні спонсорські фонди. Декілька промислових підприємств заснували фонд «850 талантів для Мюнхена», інші — надали 200 висококласних велосипедів, треті створили 850 місць для підвищення кваліфікації молодих мюнхенців тощо. Таким чином, відзначення ювілеїв європейських міст — це під- тримання цілого ряду традицій європейського суспільства. Такі свята є не просто політичною пропагандою, способом влади заявити про 222 В іт а л ій Б а бю х 8 Декларація «Пріоритети для міст майбутнього в Європі». Прийнято на конференції Європейських мерів 21 лютого 2001 року у Франкфурті на Майні (Німеччина). 9 Европейская хартия городов II. Манифест новой урбанистики. Принята Конгрессом в ходе его 15-ой Пленарной сессии 29 мая 2008 г. в Страсбурге. 10 Там само. себе у римському стилі (натовп потребує «хліба і видовищ») — вони об’єднують мешканців навколо любові до свого рідного міста. Тради- ції європейських міст — це, передусім, культурний їх розвиток, істо- рія кожного кварталу, кожного будинку. Перефразовуючи вислів Д. Кеннеді, про такі традиції можна сказати «Не питай, що місто зро- било для тебе, запитай, що ти можеш зробити для нього». Інший підхід до святкування ювілеїв міст існує на пострадянсь - кому просторі. Незважаючи на величезний світовий досвід в галузі історичної урбаністики, саме в країнах СНД в останній час відбу - вається перегляд датування міських утворень. Цей досвід активно пе- реймають і застосовують, зокрема, російські вчені. З проблемами зміни традиційного літочислення особливо тісно пов’язані питання відзначення ювілеїв міст. Як зазначає Я. Ісаєвич, для пострадянських країн на першому плані стоять мотиви викорис- тання ювілеїв для політизації або національної інтеграції мас11. Така тенденція бере свої початки з часів СРСР, коли відзначення найріз- номанітніших річниць більшою чи меншою мірою було складовою частиною системи «комуністичного виховання». Та проблема міст на території Росії є набагато глибшою. Майже не було тут населених пунктів з магдебурзьким правом місцевого само- врядування, а з 1835 р. останнім на території імперії його позбувся Київ. Тобто вже в Російській імперії міста відігравали роль держав- них одиниць управління. З іншої сторони, ряд вчених зазначає, що саме тоталітарний біль- шовицький режим ліквідував європейське розуміння міста, як само- врядної спільноти людей з певними традиціями та заняттями. Йому на зміну приходить розуміння міста як державної власності, де кон- центрується ряд державних функцій (адміністративної, військової, виробничої тощо). Населення таких міст не має ніяких особливих прав, тому при потребі може бути замінене, скорочене, знищене. Для полегшення контролю, городян «прикріплювали» до місця праці та проживання. Жодні принципи самоврядування у містах СРСР не діяли — їм не було місця у системі тотального контролю за суспіль- ством. І як наслідок відбулося зниження політичного, інформацій- ного, культурного потенціалу міста, постала проблема занепаду культурної та історичної спадщини міста12. Саме з вищезазначених причин святкування ювілеїв в Російській Федерації є масовим явищем і має ряд специфічних аспектів, з яких виділяються політичні та економічні мотиви їх проведення. 223 Р егіон а л ь н і особл и в ост і в ід зн а ч ен н я ю в іл еїв м іст 11 Ісаєвич Я. Ювілеї міст: Львів, Київ і знову Львів // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. — Київ: Інститут історії України НАН України, 2007. — №16. — С.76. 12 Вечерський В. Спадщина містобудування України. Теорія і практика історико-містобудівних пам’яткоохоронних досліджень населених місць. — К.,2003. — С. 10–12. Більшість пострадянських країн, а особливо Росія, зараз активно шукають своє місце у глобальному світовому устрої. У цей процес в РФ втягнуто політичні, фінансові та культурні інституції. Не останнє місце в такій ситуації відіграють і міста, а точніше відзначення їх юві- леїв. Саме такого розуміння подій дотримувався другий Президент РФ В. Путін, коли називав «подією глобального значення» відзна- чення 300-річчя Санкт-Петербурга і «подією міжнародного масш- табу» — тисячоліття Казані13. Політизація подібних свят отримує державне схвалення та під- тримку. Так, до святкування 300-річчя Петербурга були приуро чені Саміт країн СНД та Саміт «Росія-ЄС». Схожі заходи відбулись і при від- значенні 1000-ліття Казані. Навіть 750-річчя такого багатого на куль- турні та історичні пам’ятки міста як Калінінград не обійшлось без політики. «Особливу родзинку ювілейній програмі надала зустріч лі- де рів трьох держав — Росії, Німеччини і Франції, — у Світро горську»14. Ще одним досить важливим завданням влади є вирішення міських проблем. За словами В. Путіна, головна мета таких масштабних про- ектів — не лише святкування історичної дати, а концентрація усіх зу- силь на комплексному вирішенні міських і регіональних проблем, з метою н«адати серйозний імпульс оновленню комунальної, транспорт - ної і соціальної інфраструктури, оздоровити екологічну ситуацію, ство- рити більш комфортні умови для життя людей»15. У такий спосіб, влада вирішує кілька важливих завдань: 1) зай- ма ється благоустроєм міста, створюючи видимість постійної роботи в цьому напрямку; 2) знімає соціальне невдоволення городян своїм важким становищем та негативною роботою комунальних служб; 3) створює собі імідж «управлінця», підвищуючи власний рейтинг до- віри громадян. Мешканці ж міста участі у проведені свят практично не беруть. Всі ініціативи виходять від створених тимчасових ювілейних комі- сій, що складаються із чиновників того чи іншого міста та представ- ників федеральної влади. Саме це дозволяє керівництву піднімати рейтинг довіри у городян. Щоб змінити ставлення людей до міста, в якому вони прожи вають, усвідомити себе важливою єдиною спільнотою із власним само управ - лінням повинен пройти тривалий час. Я. Верменич зазна чає, що для цього потрібно провести цілий ряд реформ, від адміні стративно- 224 В іт а л ій Б а бю х 13 www.300spb.ru; www.kazan1000.ru 14 План мероприятий, посвященных 60-летию образования Калинин - градской области и 750-летию основания г. Калининграда // www.gov.kalin- ingrad.ru 15 В. В. Путин провел совещание по вопросу «О ходе подготовки к про - ведению празднования 450-летия основания г. Астрахани» // www.premier.gov.ru/ visits/ru/6054/events/1829/ територіальної, до комунальної, та здійснити ряд соціологічних до- сліджень та тренінгів16. Ще одне питання, яке виникає час від часу в російських політич- них та наукових колах — це питання віку міста. Зокрема, при визна- ченні 1000-ліття Казані, ряд вчених за підтримки деяких політичних сил критикували татарстанських науковців за те, що їх теорія ста- вить під сумнів важливість «молодшої» Москви в об’єднанні росій- ських земель17. Економічні мотиви відзначення ювілеїв міст переважно пов’язані з їх фінансуванням та економічними перспективами. Щодо остан - нього, то ці перспективи швидше спрямовані на залучення фінансо - вими групами іноземних інвестицій у потрібні галузі економіки. За словами Г. Грефа, така ситуація стала можливою під час підготовки святкування 450-річчя Астрахані18. Після свят, як правило, інвести- ції надходять лише у високорозвинені міста та регіони. Пряма залежність міст від владних інститутів породжує проблему фінансування таких великих свят як ювілеї. Якщо в Європі міста від- значають відповідні свята за власний кошт та іноді за спонсорські гроші, то на пострадянському просторі левову частину грошей надає держава. Так, зокрема на підготовку до свята 300-річчя Санкт-Петер - бур га лише з федерального бюджету Росії було виділено 40 млрд. руб- лів, бюджет 1000-ліття Казані — 53 млрд. (з них федеральні кошти — 7,7 млрд., республіканські — 20 млрд., з бюджету Казані — 6 млрд., по- забюджетні кошти — близько 20 млрд.), для святкування 300-річчя Омська Г. Греф вибив із федерального бюджету 100 млрд. рублів. Великою проблемою тут стає розкрадання виділених коштів. Так, з переданих федеральним бюджетом Росії 7,7 млрд. рублів на тися- чоліття Казані половина зникла з рахунків уже в перші дні. За гро- шовим обігом на проведення ювілею Петербурга наглядала Рахункова палата РФ і також виявила численні крадіжки та неці - льове використання коштів19. Таким чином, святкування ювілеїв міст на пострадянському просторі та в Росії зокрема відбувається, виходячи із регіональних особливостей розвитку міст, міської культури та місцевого самовря- дування. Політичні та економічні чинники тут переважають над гро- мадською ініціативою та історичною спадщиною. 225 Р егіон а л ь н і особл и в ост і в ід зн а ч ен н я ю в іл еїв м іст 16 Верменич Я. Територіальна організація в Україні як наукова проблема: регіонально-історичний та політико-адміністративний виміри. — К.,2008. — С. 93. 17 Белая С. Клеветникам Казани // Звезда Поволжья — 2005 г., № 3 (255)– 5(257). 18 Омский спаситель // Эксперт.ru, 13.07.2007 19 «Хищений мы не обнаружили. Было только нецелевое использование» // Время новостей. — 04.04.2003. Така ситуація навколо російських міст і диктує місцевим істори- кам та краєзнавцям напрямки пошуку «нових» дат заснування міст. Так, після перегляду своєї дати народження містом Казань, її приклад можуть взяти на озброєння й інші міста, як Москва, Самара тощо. В цьому плані більш консервативною є європейська практика. Зміна традиційного літочислення європейських міст не відбувається за кількох абсолютно різних причин. В першому випадку, для одних з міст, які вважаються найдавнішими у Європі, день заснування міста не є державним святом. Таку традицію, зокрема, підтримують міста Півдня та частини Заходу Європи. Так, не святкують день міста у Марселі, Тулузі, Флоренції, Парижі, Відні тощо. В іншому випадку зміна датування уявляється небажаною, ос- кільки може порушити майже вікові традиції переважної частини міст Європи. Це стосується складання відповідної міської історії, легенд тощо. Окрім того, як уже зазначалось, середньовічні євро пейські пись- мові джерела набагато точніші, ніж давньоруські, їх значно більше та вони різноманітніші за своїм складом. Тому західні історики-урбаністи мають ґрунтовнішу та ширшу джерельну базу, якій можна довіряти. Таким чином, європейський досвід літочислення міст є одним із найпередовіших і найконсервативніших у світі. Розробка нових ме- тодик та способів датування, заснованих на дослідженнях різних га- лузей наук, робить досить широкими можливості європейської історичної урбаністики. З іншого боку, консервативність урбаністики проявляється саме в традиційності життя міст, їх цінностях. Це, зок- рема, видно по підходах, що досі застосовуються в Європі як до озна- чення середньовічних міських поселень, до методів встановлення абсолютних дат виникнення міста, так і до святкування їх ювілеїв. В той же час на пострадянському просторі (в тому числі й в Україні) набули поширення ювілеї міст, що санкціоновані на рівні найвищих рівнів влади. Це свідчить про те, що на даній території ще не сфор мо- ване громадянське суспільство з усіма його політично-соціальними та культурними цінностями. Велика кількість таких ювілеїв міст відбу- вається за досить сумнівних підстав, що є наслідком політичного тиску, недостатньої принциповості експертів та відсутності єдиної чіт- кої методологічної основи встановлення дат заснування міст. З іншого боку, ініційовані владою міські свята також відіграють свою позитивну роль — вони служать збереженню історичної спад- щини поселень. Адже кошти, виділенні з бюджету країни, йдуть на реставраційні роботи пам’яток архітектури, які не проводились де- сятиріччями. Крім того, такі масштабні свята як ювілеї міст відкри- вають шлях інвестиційним проектам в економіку, комунальну інфраструктуру міста та його культурну спадщину. Такий погляд на проблему, можливо, певним чином виправдовує існуючу систему санкціонування, фінансування та відзначення ювілеїв міст. 226 В іт а л ій Б а бю х

Регіональні особливості відзначення ювілеїв міст

Institution

Ähnliche Einträge