Виробництво товарів широкого призначення на підприємствах радіоелектронної галузі в Україні (1950–1980-ті роки)

Виробництво товарів широкого призначення на підприємствах радіоелектронної галузі в Україні (1950–1980-ті роки)

У статті розглядаються особливості розвитку та виробництва радіоелектронної апаратури широкого призначення в Україні в 1950–1980-ті рр.

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2014
Автор: Сухацький, Р.П.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2014
Назва видання:Питання історії науки і техніки
Теми:
Історія галузей та підприємств
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78074
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Виробництво товарів широкого призначення на підприємствах радіоелектронної галузі в Україні (1950–1980-ті роки) / Р.П. Сухацький // Питання історії науки і техніки. — 2014. — № 2. — С. 22-33. — Бібліогр.: 31 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-78074
record_format dspace
spelling irk-123456789-780742015-03-11T03:02:09Z Виробництво товарів широкого призначення на підприємствах радіоелектронної галузі в Україні (1950–1980-ті роки) Сухацький, Р.П. Історія галузей та підприємств У статті розглядаються особливості розвитку та виробництва радіоелектронної апаратури широкого призначення в Україні в 1950–1980-ті рр. В статье рассматриваются особенности развития и производства радиоэлектронной аппаратуры широкого назначения в Украине в 1950–1980-е гг. In the article the features of development and production of radioelectronics apparatus of the wide setting in Ukraine in 1950-1980th are regarded. Influence of social and political and economic position in a country on development of radioelectronics industry are shown. The level of development of industrial base and in-quality indexes of radioelectronic industry are analysed in a marked period of research. It is shown that next to development of radioelectronics of military-oriented large efforts were attached for the best satisfaction of pertaining to national economy necessities. Swift development of plants of industry allowed already from the beginning of 60th anymore to attract the enterprises of defensive complex to the production of domestic radioapparatus. Developing own developments and adopting world achievements they began mass to produce a quality radioapparatus, that gave an opportunity to go on the international market. Entering into 80th, radioelectronic industry of USSR already had serious achievements in the production of medical and dosimetric apparatus, computing engineering and commodities of folk consumption. It follows notices that during all investigated period in-process radioelectronic industry there were present serious defects that touched improper logistical support of plants first of all. It is also needed to notice that a management work of the separately taken enterprises was often conducted without the proper analysis of the systems of economic feasibilities of enterprises, that resulted in numeral miscalculations in organization of productive activity of plants. 2014 Article Виробництво товарів широкого призначення на підприємствах радіоелектронної галузі в Україні (1950–1980-ті роки) / Р.П. Сухацький // Питання історії науки і техніки. — 2014. — № 2. — С. 22-33. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78074 uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Історія галузей та підприємств
Історія галузей та підприємств
spellingShingle Історія галузей та підприємств
Історія галузей та підприємств
Сухацький, Р.П.
Виробництво товарів широкого призначення на підприємствах радіоелектронної галузі в Україні (1950–1980-ті роки)
Питання історії науки і техніки
description У статті розглядаються особливості розвитку та виробництва радіоелектронної апаратури широкого призначення в Україні в 1950–1980-ті рр.
format Article
author Сухацький, Р.П.
author_facet Сухацький, Р.П.
author_sort Сухацький, Р.П.
title Виробництво товарів широкого призначення на підприємствах радіоелектронної галузі в Україні (1950–1980-ті роки)
title_short Виробництво товарів широкого призначення на підприємствах радіоелектронної галузі в Україні (1950–1980-ті роки)
title_full Виробництво товарів широкого призначення на підприємствах радіоелектронної галузі в Україні (1950–1980-ті роки)
title_fullStr Виробництво товарів широкого призначення на підприємствах радіоелектронної галузі в Україні (1950–1980-ті роки)
title_full_unstemmed Виробництво товарів широкого призначення на підприємствах радіоелектронної галузі в Україні (1950–1980-ті роки)
title_sort виробництво товарів широкого призначення на підприємствах радіоелектронної галузі в україні (1950–1980-ті роки)
publisher Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate 2014
topic_facet Історія галузей та підприємств
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78074
citation_txt Виробництво товарів широкого призначення на підприємствах радіоелектронної галузі в Україні (1950–1980-ті роки) / Р.П. Сухацький // Питання історії науки і техніки. — 2014. — № 2. — С. 22-33. — Бібліогр.: 31 назв. — укр.
series Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv AT suhacʹkijrp virobnictvotovarívširokogopriznačennânapídpriêmstvahradíoelektronnoígaluzívukraíní19501980tíroki
first_indexed 2025-07-06T02:15:18Z
last_indexed 2025-07-06T02:15:18Z
_version_ 1836862006646276096
fulltext ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 2 22 ВИРОБНИЦТВО ТОВАРІВ ШИРОКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ РАДІОЕЛЕКТРОННОЇ ГАЛУЗІ В УКРАЇНІ (1950–1980 рр.) Сухацький Р.П., канд. іст. наук (Київський національний торговельно-економічний університет) У статті розглядаються особливості розвитку та виробництва радіоелект- ронної апаратури широкого призначення в Україні в 1950–1980-ті рр. Ключові слова: радіоелектроніка, побутова радіоелектронна апаратура, радіо- приймачі, телевізори, магнітофони На території України радіоелект- роніка як галузь науки і виробництва набула стрімкого розвитку з моменту закінчення Великої Вітчизняної війни. Однак, починаючи з 50-х років, в умо- вах тогочасних конфронтаційних про- цесів між провідними державами сві- ту, що призвело до «гонки озброєнь», був взятий орієнтир на задоволення відповідною апаратурою першочерго- во військових потреб. Тому розробка та виробництво радіоелектронної апа- ратури супроводжувалися суворим за- секречуванням, доступ до такої інфо- рмації був вкрай обмеженим. З пли- ном часу ситуація змінилася і на сьо- годнішній день дослідники мають змогу більш глибоко дослідити та ви- значити досягнення вітчизняних нау- ковців та виробничників. Аналізуючи розвиток радіоелект- ронної галузі в Україні у 50–80-ті рр. ХХ ст. слід зазначити, що основу існу- ючих дослідницьких праць складають наукові роботи радянського періоду. Але в силу вищеозначених причин во- ни обмежуються лише загальною хара- ктеристикою проблематики. До цього комплексу праць входять роботи таких науковців та дослідників, як О. Мінц [12–14], Є. Дубовенко [8]. Та й у пере- важній більшості це не історичні до- слідження, а довідкові видання, які мі- стять відомості про моделі та технічні характеристики різного роду радіоапа- ратури «ширпотребу» [1; 7; 9; 10]. Се- ред подібних публікацій мож- на виділити збірники під редакцією А. Бучинського [17] та працю Н. Захарова [5]. Сюди ж слід віднести і матеріали міжнародних та всесоюзних виставок відповідної апаратури [3; 16]. Розглядаючи історію підпри- ємств галузі та виробництво ними від- повідної апаратури, варто спеціально зазначити, що у вітчизняній історіо- графії майже відсутні відомості стосо- вно розбудови радіоелектронної про- мисловості саме УРСР. Існують лише поодинокі праці, присвячені історії за- водів, зокрема таких, як київські «Ар- сенал» [6], «Радіоприлад» [11] та хар- ківського «ім. Т. Г. Шевченка» [18]. Проте розглядаючи розвиток підпри- ємств, можна сказати, що жодна із за- значених монографій не містить інфо- рмації про характер виробничої про- дукції. Поза увагою залишилося і ви- світлення тогочасних соціально- економічних і політичних процесів, які були невід’ємною часткою впливу на розвиток радіоелектронної промис- ловості (РЕП). Схожою за викладом матеріалу є колективна праця «Науч- но-технический прогрес в Украинской ССР. 1961–1970» [15], де в одному з розділів розповідається про випуск радіоапаратури народного призначен- ня (а саме які заводи та яку продукцію ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 2 23 виготовляли), не розглядаючи всю специфіку виробничого процесу. Хоча слід зазначити, що впро- довж 50–80-х років в УРСР було ство- рено надзвичайно потужну виробничу базу з розробки та випуску радіоелек- тронної апаратури. Враховуючи, що розвиток радіо- електроніки в роки «холодної війни» та в умовах гострої нестачі в СРСР фінансових та матеріальних ресурсів відбувався майже виключно в напрямі задоволення військових потреб, виро- бництво радіоапаратури для населення на початку 50-х років ще не було до- статньо налагоджено. Підтверджен- ням цього може слугувати той факт, що навіть на такому тогочасному гіга- нті виготовлення РЕ апаратури, як Ки- ївський завод «Радіоприлад», широке виробництво побутових радіоприйма- чів було налагоджено лише в кінці 50-х років [11, арк. 27–28]. На кінець 50-х років радіотехніч- на промисловість (РТП) УРСР налічу- вала 19 заводів. Ці підприємства були орієнтовані на виробництво РЕ апара- тури військового призначення, однак з часом все більшою мірою почали ви- користовуватися і для випуску радіо- апаратури цивільного призначення. Ін- тенсивні конструктивні розробки, на- лагодження масового виробництва елементної бази, збільшення потужно- стей складальних цехів стали добрим фундаментом для швидкого збільшен- ня випуску РЕ апаратури широкого вжитку («ширпотреб»). Насамперед зу- силля в цій сфері були пов’язані з роз- робкою та виробництвом комплексів радіорелейного зв’язку, телевізійних ретрансляційних станцій та відповідно різних типів радіоприймачів, телевізо- рів, радіопрогравачів та магнітофонів. Так, підприємства України при- ступили до широкого випуску ком- плексів радіорелейного зв’язку Р-60 (завод № 933, Дніпропетровськ), теле- візійних ретрансляційних станцій ТРСО-20 (завод № 797, Львів). Поча- лося виробництво високоякісної апа- ратури телеграфного й фототелеграф- ного зв’язку: телеграфний апарат ДСА (П-100), фототелеграфний апарат «Орел» (П-106), дуплексний прилад (ДП-49), апаратура ущільнення теле- графних каналів (завод № 647, Львів), мобільні телеграфно-телефонні вузли зв’язку, які забезпечували сигналіза- цію й надійний зв’язок у вугільній, гірничорудній промисловості та на за- лізничному електротранспорті (завод № 783, Одеса) [22, арк. 6]. Велика увага приділялася вироб- ництву радіоапаратури загальнопроми- слового призначення. Так, дозиметри- чна й радіометрична апаратура – «Сві- тло-3», радіометри «Кристал», дозиме- три ДП-22А та вимірники мічених ато- мів ІМА в значній кількості випускав Київський завод «Радіоприлад». Висо- коякісна апаратура тонального телегра- фування – стійки СК-1, СК-2, СК-3, СПУ, СТУ, прилади ІІ-55; апаратура надтонального телеграфування; апара- тура виділення каналів тонального те- леграфу ОТТ-1; фототелеграфні апа- рати «Апарат», «Екран»; абонентна апаратура «Берізка», штучні лінії «Бо- до» були освоєні на заводі № 647 м. Харків. Враховуючи необхідність прискоре-них темпів розвитку усіх га- лузей народного господарства, а від- повідно й оснащення їх сучасною РЕ апаратурою, на заводі № 783 м. Одеса були введені в серійне виробництво: шахтні диспетчерські станції – ШДС- ЦБ, апаратура зв’язку й захисту по лі- ніях високої напруги – ПВЗК, ОФП-4, ЕН-1-2, ЕПО-2К, ЕПД-1; устаткування зв’язку телемеханіки ЛЕП; апаратура для зв’язку з електровозами – ЕПУ- 2ДО, шахтофони, абонентне перего- ворне устаткування АДУ. Для потреб багатьох машинобудівних підпри- ємств на київському заводі № 679 бу- ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 2 24 ло налагоджено виробництво тензоме- тричних станцій УТСІВТ-12, які вико- ристовувалися для вимірювання меха- нічних деформацій електричним шля- хом. Це ж підприємство почало випу- скати генератори дуги й іскри ДГ-2, ІГ-3 для установок спектрального ана- лізу, вкрай дефіцитні на той час мік- роперемикачі типів МП-1 і МП-3, за- стосування яких давало змогу значно зменшити вагу та об’єми релейних блоків управління [22, арк. 7]. Слід зазначити, що досить часто радіостанції, які спочатку розробляли- ся для оборонних потреб, набували та- кож широкого застосування і в народ- ному господарстві. Впровадження ра- діостанцій «Кама-С» і «Кама-П» в на- родне господарство та налаштування за їх допомогою надійної системи зв’язку значно покращували якість і оператив- ність зв’язку між портовими службами і суднами, давало можливість скороти- ти «холості пробіги», знизити собівар- тість перевезень та забезпечити зруч- ності для пасажирів. Також для розвит- ку мореплавства та інших народно- господарських потреб на Київському заводі «Радіоприлад» було розроблено і налагоджено випуск виробу «Радіосе- лектор». Ця система цільового виклику почала широко використовуватися в морській міжнародній радіотелефонній службі [26, арк. 77]. Вже в першій половині 50-х років підприємства РТП приступили до ви- пуску для потреб населення радіопри- ймачів різних типів: «Урал», «ВЕФ М- 557», «Балтика», «АРЗ-49», «Кама», «Москвич», «Рига Т-755» та ін. [3, арк. 11]. Всі вони мали від 3 до 7 різнотип- них ламп, які забезпечували відтворен- ня звукових частот у діапазоні до 3500–4000 Гц [10, арк. 354–358]. Їх жи- влення забезпечувалося від мережі пе- ремінного струму. На той час ці при- ймачі мали непогані робочі показники, проте були деякі слабкі місця, зокрема, часто виходили з ладу незручні галетні перемикачі діапазонів [3, арк. 12]. Значну кількість радіоприймачів та радіол випускали заводи № 285, № 897 (Харків), завод «Радіоапарату- ри» (Київ), радіозавод Дніпропетров- ська. А вже з ІІ півріччя 1957 р. на ха- рківському заводі № 285 разом з ви- робництвом апаратури для ракет під- приємство почало масово випускати радіоприймачі та радіоли 2-го класу «Харків» [21, арк. 28–32]. Завод № 897 випускав радіоли «Донець», які не- вдовзі почали складати вже третю ча- стину всього об’єму його валової про- дукції. На зазначених харківських за- водах у 1958–1959 рр. у значній кіль- кості здійснювалося і виробництво ра- діоприймачів «Зірка». На заводі № 897 одночасно з серійним випуском згада- них радіоприймачів проводилася роз- робка нових типів високоякісної апара- тури. Так, конструкторами заводу бу- ло створено унікальний на той час для вітчизняної промисловості радіоком- байн, що включав телевізор І класу «Рубін», якісний широкомовний ра- діоприймач з УКВ діапазоном і при- стрій для відтворення грамзапису. На- явність добре підготовленої виробни- чої бази дозволила запустити серійний випуск цієї установки вже починаючи з ІІ півріччя 1959 р. [23, арк. 121–128]. Випуск радіоапаратури широкого призначення швидко збільшувався, однак існувало й багато проблем, пов’язаних з масовим виробництвом такої апаратури та вдосконаленням її технічних характеристик відповідно до загальносвітових тенденцій розви- тку цього виду радіотехніки. Тому на Київському заводі радіоапаратури на кінець 50-х років було проведено ряд науково-дослідних (НД) і дослідно- конструкторських (ДК) робіт по ство- ренню нових приладів і пристроїв для механізації і автоматизації виробницт- ва. Однак, незважаючи на велику ро- ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 2 25 боту, проведену з метою механізації основних виробничих процесів, питома вага ручних робіт у загальній трудомі- сткості продукції залишалася ще дуже об’ємною і складала, наприклад, по ма- гнітофону «Дніпро-10» 62,6 %. Знач- ною мірою саме це стало причиною невиконання плану випуску цих маг- нітофонів 1958 р. [19, арк. 3, 6, 9]. Намагаючись не відстати по ви- пуску радіоапаратури широкого при- значення від розробок передових кра- їн, Київський завод радіоапаратури отримав у жовтні 1959 р. два зразки магнітофонів фірми «Грюндіг» із ФРН – переносні апарати типу ТК-35 і типу ТК-50. Особливий інтерес для констру- кторів заводу представляли стрічкоп- ротяжні механізми. Їх вивчення до- зволило вдосконалити цей блок при розробці нового магнітофона «Дніпро- 11» [20, арк. 110]. Він був зібраний у настільному футлярі та мав значно кращу (у порівнянні з переносними магнітофонами) акустичну систему і користувався серед споживачів широ- кою і заслуженою популярністю, від- різняючись надійністю та високою якістю звучання [3, арк. 26]. З метою вивчення та переймання світових досягнень у розвитку «шир- потребу» для підприємств РТП СРСР на держаному рівні було проведено в різних країнах закупку кращих зразків цієї апаратури. Зокрема, в 1959 р. Мі- ністерство зовнішньої торгівлі прове- ло закупку ряду виробів, у тому числі: телевізорів «Адмірал» – модель Р17ДГГ (фірма-виробник «Адмірал- корпорейшн», США, м. Чикаго); теле- візорів «Моторола» – модель 17Р-І (фірма-виробник «Моторола», США, м. Чикаго); телевізорів «Вестингауз» – модель Н21Т218А (фірма-виробник «Вестингауз Електрик Корпорейшн», США) [24, арк. 12]. Виявилося однак, що не вистачає фахівців для кваліфікованого вивчення закордонної апаратури. Так, у зв’язку з відсутністю спеціалістів ДНТК РМ УРСР не зміг дати висновок про доцільність закупівлі цілого ряду виро- бів, зокрема: звукового кінопроектора для 16 мм фільмів типу 630-Д (Англія); звукового кінопроектора для 35 мм фі- льмів типу «Симплекс» (Франція); зву- кового кінопроектора для 16 мм філь- мів типу «Мікрон-600» (Італія); преса для склеювання кіноплівки «Делюкс Міракле» (США) [24, арк. 28]. Починаючи з кінця 50-х – почат- ку 60-х років розвитку та випуску «ширпотребу» приділяють ще більше уваги. Відповідно покращувалася якість продукції, збільшувався асорти- мент та нарощувалися обсяги виробни- цтва. Так, у 1959–1960 рр. на підпри- ємствах галузі було освоєно серійне виробництво ряду нових зразків радіо- апаратури. Зокрема, в 1959 р. на Київ- ському заводі «Радіозавод» великими партіями випускався широкомовний радіоприймач «Дніпро-58». На заводі п/с 246 було освоєно фототелеграфну апаратуру «Нева», на Львівському те- левізійному заводі розпочався випуск популярного телевізора «Львів-2», а на заводі п/с 201 – радіотелекомбайна «Харків», який поєднував у собі теле- візор, радіоприймач і електропрогра- вач. У 1960 р. завод п/с 165 налагодив випуск радіоприймача «Пелікан» та стабілізатора струму для живлення те- левізорів – ПНТ-59 [24, арк. 65, 67]. На початку 60-х рр. свій вклад у виробництво радіоапаратури широкого вжитку вніс також Харківський завод ім. Т.Г Шевченка. Так, завдяки модер- нізації вищезгаданих радіоприймачів та радіол «Харків» у 1961 р. з конвеєра зі- йшли магніторадіоли «Харків-61». Від своїх попередників вони відрізнялися як дизайном, так і конструкцією. Зок- рема, радіоприймальна та програвальна частини були доповнені вбудованим котушковим магнітофоном. А вже у ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 2 26 1963 р. в серійне виробництво запусти- ли ще більш удосконалену модель – «Харків-63». Однак модернізація про- дукції на заводі тривала й далі. І в 1966 р. на конвеєр було поставлено покра- щену модель магніторадіоли з новою назвою – «Романтика», а з 1968 р. – «Романтика-М» [18, арк. 114–115]. Більш нові приймачі працювали також і на ультракоротких хвилях (но- винка того часу), що забезпечувало ефективне відтворення звукових час- тот у діапазоні від 40–60 до 10 000 Гц, а в першокласних апаратах і до 14 000–16 000 Гц. Була в основному змінена і система перемикання діапа- зонів. Старі «галетні» замінили пере- микачами клавішного типу, які значно спрощували технологію монтажу апа- ратури і були надійнішими в експлуа- тації. У більшості сучасних на той час приймачів з’явилися також дві внут- рішні антени: перша – поворотна, фе- ритова, яка забезпечувала прийом ра- діостанцій, що працювали на довгих і середніх хвилях, та дозволяла в умовах великих міст звести до мінімуму індус- тріальні перешкоди; друга антена – внутрішній диполь – слугувала для прийому радіостанцій, що працювали в діапазоні ультракоротких хвиль. Зменшилася вага приймачів і радіол, вони стали споживати значно менше електроенергії та з’явилися моделі з живленням від батарей [3, арк. 12]. Ще більш бурхливо йшов розвиток побутової радіотехніки в шістдесятих роках. На прилавках магазинів у віль- ному (без черг) продажу з’явилися деся- тки типів магнітофонів, програвачів, те- левізорів, радіоприймачів. Київський завод «Радіоприлад» поряд із випуском оборонної продукції також значно роз- ширив виробництво радіоприймачів [4, арк. 202–203]. Тут було налагоджено випуск одних із перших в СРСР кише- нькових приймачів «Київ», «Київ-2», «Київ-5». На початку грудня 1962 р. за- вод розпочав випуск малогабаритних приймачів СВ-ДВ «Київ-7», а в 1965 р. у продажу з’явився ще один кишеньковий приймач СВ-ДВ «Планета». Маючи га- рний дизайн та хорошу чутливість, ці приймачі отримали великий споживчий попит, що забезпечило доведення їх промислового випуску до 300 тисяч штук у рік [11, арк. 27–28]. Новим етапом роботи з підвищення якості радіоприймачів і радіол стало створення систем стереофонічного зву- чання, які давали можливість максима- льно наблизити звучання радіопередач, а також магнітних і грамофонних записів до природного. Для отримання стерео- фонічного ефекту були необхідні два ро- здільно передавальні (або записуючі) і відтворювальні канали. Масового розпо- всюдження така апаратура почала наби- рати вже з кінця 60-х років [3, арк. 14]. Керівництво Київського заводу «Радіоприлад», приділяючи велику увагу розвитку та виробництву това- рів народного споживання, в кінці 60- х років прийняло рішення – розробити альтернативний проект першого в СРСР портативного всехвилевого ра- діоприймача «Меридіан» з двома фе- ритовими антенами. Після прискіпли- вих випробувань та запуску у вироб- ництво 500 приймачів було експорто- вано в Англію, що на той час вважа- лося великим досягненням. Згодом ці приймачі експортувалися на Кубу, в Болгарію, Польщу, Чехословаччину та Угорщину. На базі цього радіопри- ймача, під керівництвом провідного інженера Віктора Крюка, у 1969–1970 рр. було розроблено і впроваджено у виробництво подальшу модель все- хвилевого приймача нового покоління із застосуванням вже інтегральних схем – «Меридіан-201». Значну кіль- кість цих приймачів закупила Куба. Пізніше з’явилися його наступні мо- дифікації – «Меридіан-202» і «Мери- діан-206» [11, арк. 35, 47]. ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 2 27 Враховуючи бурхливий розвиток телебачення, велика увага приділялася розвитку телевізійної апаратури. Слід зазначити, що процес удосконалення вітчизняною промисловістю якості телевізорів протікав значно швидше, ніж процес удосконалення радіопри- ймачів. Оновлення та впровадження нових технологій виробництва дозво- лили доволі швидко освоїти випуск вітчизняних телевізорів, котрі за якіс- тю роботи та експлуатаційними пока- зниками не поступалися кращим зако- рдонним зразкам. Значний внесок у виробництво якісних телевізорів зро- били підприємства Львівського рад- наргоспу. Чималі виробничі потужно- сті мав Львівський телевізійний завод. Так, плановий випуск телевізорів на 1966 р. склав 277 тис. шт., у тому числі телевізорів «Огонек» – 257 тис., «Елек- трон» – 20 тис. У цьому ж році завод розпочав і експорт своєї продукції. Так, 2623 телевізори відвантажили у Болга- рію, 2832 – у Пакистан, 250 – у Грецію, 37 – навіть у Кувейт. Всього відванта- жили на експорт близько 6 тис. телеві- зорів. На той час це було значне дося- гнення. Слід підкреслити, що Львівсь- кий завод не тільки складав телевізо- ри. На цьому підприємстві виробляли- ся і найбільш його складні елементи – кінескопи. В 60-х рр. тут у рік вигото- влялося близько 170 тис. кінескопів. У тому числі якісні кінескопи – 43ЛК2Б, 43ЛК9Б, 47ЛК2Б і 59ЛК2Б. Значну їх кількість завод знову ж таки поставляв на експорт. Так, у 1966 р. на експорт у різні країни світу завод поставив 19 тис. шт. кінескопів 43ЛК2Б, 2 тис. – 43ЛК9Б, 1835 шт. – 47ЛК2Б, 2509 шт. – 59ЛК2Б. За спеціальним дору- ченням ЦК КПРС Львівський телеві- зійний завод почав виготовляти і вла- сний радіотелекомбайн. В одному ко- рпусі було вдало поєднано телевізор з екраном 59 см, магнітофон, радіопри- ймач і програвач, які поставлялися іншими підприємствами Міністерства радіопрому СРСР [25, арк. 118, 120]. Працюючи в напрямі підвищення ефективності виробництва, колективи львівських підприємств: заводу кіне- скопів, телевізійного («Вимірювач»), заводів телеграфної апаратури та спеці- альних приладів провели значну роботу щодо поліпшення організації праці, скорочення витрат робочого часу, впро- вадження передових методів праці, ра- ціонального використання основних виробничих фондів, поліпшення якос- ті і надійності виробів, що випускали- ся. З цією метою на заводі телеграфної апаратури в липні 1967 р. на базі бюро підготовки виробництва, бюро еконо- мічного аналізу і науково-дослідної лабораторії створили спеціальну ла- бораторію по науковій організації праці в кількості 21 чол. На заводі «Вимірювач» відділ по науковій орга- нізації праці в кількості 11 чол. ство- рили ще в 1966 р. Тут же працювали 87 творчих бригад, в яких налічувало- ся 667 чол. Почали впроваджувати у виробництво обчислювальну техніку. Це дало певні результати: брак змен- шився з 0,18 % до 0,15 % загального обсягу продукції [26, арк. 94–98]. Сучасні виробничі потужності по виготовленню радіотехніки широкого призначення створювалися і на не- профільному для цього напряму заво- ді пересувних електростанцій у Запо- різькій області. Тут у кінці 60-х років було почато випуск високоякісного на той час портативного магнітофона «Весна-2У» з річним планом 60 тис. штук [27, арк. 18]. Слід зазначити, що поряд із пози- тивними досягненнями підприємств РТП у розвитку виробництва «ширпо- требу» існували і суттєві недоліки. Так, керівництво Київського заводу «Комуніст» Мінрадіопрому СРСР у своїх звітах подавало відомості про пе- ревиконання планів по валовій та това- ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 2 28 рній продукції, про зниження собівар- тості виробів за рахунок упровадження у виробництво нової техніки і раціона- лізаторських пропозицій та отримання певної річної економії. Проте в реаль- ності в 1967 р. завод не виконав плану випуску як виробів спеціальної техніки по трьох найменуваннях, так і побуто- вого магнітофона «Мрія». Основними причинами цього вважалося те, що ряд виробів було запущено у виробництво без достатнього конструкторського і технологічного опрацювання. Вироб- ничо-диспетчерський відділ не забез- печував своєчасного виготовлення де- талей власного виробництва та їх по- стачання на складальні цехи. Конс- трукція виробів, що вже стояли на по- тоці, постійно зазнавала великих змін. Усі ці недоліки призводили до нерит- мічної роботи заводу, вели до значних непродуктивних втрат, вимушеної праці у вихідні та понаднормові годи- ни. Низькою залишалася якість про- дукції. Про це свідчить той факт, що повернення продукції відділом техні- чного контролю по окремих цехах до- сягало 50 %, а замовниками – до 15 %. За таких умов у справу усунення іс- нуючих недоліків у роботі підприємс- тва та забезпечення виконання держа- вного плану втрутилося навіть бюро обкому КПУ, яке зобов’язало керів- ництво заводу вжити дієвих заходів по ліквідації недоліків у виробничо- господарській діяльності підприємства. Контроль за виконанням цієї постанови поклали на відділ оборонпрому обкому КПУ [26, арк. 101–103]. Подібні проблеми існували і на інших підприємствах. Так, у 1971 р. Київському заводу «Маяк» Мінрадіо- прому було доручено освоїти вироб- ництво уніфікованого магнітофона II класу «Маяк-201» з серійним випус- ком за III–IV квартали 1972 р. 200 тис. шт. Київському заводу «Комуніст» наказом Мінрадіопрому від 25.02.1971 р. доручали забезпечити підготовку до серійного випуску в наступному році високоякісного магнітофона «Юпітер- стерео». Однак планові завдання по випуску магнітофонів «Маяк-201» і «Юпітер-стерео» були зірвані. Забез- печеність комплектуючими виробами на заводі «Маяк» знаходилася на рівні лише 30 %. Неодноразові звернення заводів «Маяк» і «Комуніст» з цього приводу Міністерством розглядалися формально, оскільки вся увага приді- лялася задоволенням потреб Міністер- ства оборони СРСР і КДБ у виробниц- тві спеціальної апаратури магнітного запису [28, арк. 33, 144]. Проте, незважаючи на існуючі негаразди, розвинувши достатньо по- тужну виробничу базу підприємства Мінрадіопрому УРСР вже на початку 70-х рр. випускали значну кількість радіоапаратури цивільного призна- чення. Так, підприємства РТП у 1972 р. випустили понад 160 тис. телевізорів «Електрон», «Весна», «Крим», близько 650 тис. радіоприймачів і радіол «Ме- ридіан», «Україна», «Спорт», «Мрія», понад 400 тис. магнітофонів «Дніпро- 14», «Весна-3», «Супутник» та ряд ін- шої апаратури. Також у 70-х роках приступили до випуску й високоякіс- них підсилювачів, таких як: стереопід- силювач вищого класу «Одіссей-001» та стереопрогравач магнітного запису «Одіссей-302» [29, арк. 19]. Варто зазначити, що поряд із ви- щеназваним «ширпотребом» проводи- лася активна робота з розширення ви- пуску електронного обладнання для потреб медицини. За пропозицією ЦК КПУ постановами РМ СРСР від 08.05.1960 р. та від 25.08.1967 р. Мін- радіопром прийняв рішення про роз- виток НД та ДК робіт по створенню радіодіагностичної медичної апарату- ри на Київському заводі «Радіопри- лад». Завдяки наполегливій праці на цьому підприємстві були створені по- ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 2 29 тужні дослідна та виробнича бази. Вже на початок 70-х років була освоєна у серійному виробництві і успішно ви- користовувалися в медичних устано- вах ціла гама апаратури: універсальна діагностична установка «УРУ», яка застосовувалася для дослідження ро- боти печінки, нирок та інших органів; комплекс «Ксенон» – використовував- ся для діагностики серцево-судинної системи і легенів; установка «ДСУ» – для дослідження щитовидної залози; прилад «Комета» – для діагностики злоякісних пухлин; радіоксенометр «РК-1» – для експрес-діагностики травм хребта; аналізатор «Пульт-А» – для обробки діагностичної інформації. Поряд із цим були розгорнуті роботи із оновлення існуючого парку апаратури, зокрема медичних комплексів – «УРУ- 2», «Ксенон-4», «Комета-2», «Топо- граф», «Об’єм», «РК-2», «ДСУ-2» та ін. За створення серії радіодіагностичних медичних приладів велика група пра- цівників заводу була відмічена Дер- жавною премією УРСР в області нау- ки і техніки за 1972 р. [29, арк. 26]. Широкий розвиток виробництва медичних діагностичних приладів на Ки- ївському заводі «Радіоприлад» мав своє продовження і в наступні роки. На дано- му підприємстві у 70-х роках розроблено і освоєно виробництво ще ряду нових установок радіодіагностичної апаратури, а саме: чотирьохканальної УР1-1; вось- миканальної УР1-7; лічильника- аналізатора імпульсів УР5-2, які призна- чалися для дослідження печінки, нирок та інших органів. Значні результати були досягнуті у виробництві діагностичної апаратури, призначеної для дослідження серцево-судинної системи, зокрема висо- коякісний на той час ритмокардіосигна- лізатор РС-1. Почали випускати також і апаратуру діагностичної інформації – поліаналізатор ПАЗ-01 [11, арк. 58]. Свій внесок у створення радіо- апаратури широкого вжитку продов- жував здійснювати Харківський завод ім. Т.Г. Шевченка. На початку 70-х рр. на підприємстві великими партіями випускалися магніторадіоли «Роман- тика-103» та стереофонічна «Роман- тика-104С». Здійснюючи постійно мо- дернізацію своєї продукції, в 1973 р. пустили у виробництво нову модифі- кацію магніторадіоли «Романтика- 105», а в 1975 р. – «Романтика-106». Слід зазначити, що цим двом виробам було присвоєно Державний знак якос- ті СРСР. А вже в 1976 р. випустили першу стереофонічну магнітолу «Ро- мантика-108». При створенні «Роман- тики-108» використана ідея блокового конструювання в єдиному комплексі. В окремі блоки були винесені магні- тофон, програвач, підсилювач і акус- тичні системи. Також слід відмітити, що кінець 70-х рр. відзначився вироб- ництвом нових, висококласних сте- реофонічних – музичного центру «Ро- мантика-112» та магніторадіоли «Ро- мантика-001», а в 1980 р. налагодили серійний випуск магнітоли «Романти- ка-115» [18, арк. 116–118]. Вступаючи у 80-ті роки, радіо- електронна промисловість УРСР вже мала серйозні здобутки у виробництві медичної і дозиметричної апаратури, обчислювальної техніки та товарів на- родного споживання. На цей час в УРСР випускалася значна кількість рі- зної радіоапаратури, в тому числі ряд типів кольорових та чорно-білих теле- візорів, бобінні і касетні магнітофони, радіоприймальне та звуковідтворюва- льне обладнання (стереокомплекси, магнітоли, програвачі, підсилювачі та ін.) [2, арк. 26–27]. Починаючи з 80-х років Київсь- ким заводом «Радіоприлад» запущено у серійне виробництво ряд всехвиле- вих радіоприймачів. У 1981 р. розпо- чався випуск базової моделі «Мериді- ан-230», у 1983 р. – «Меридіан-235», у 1986 р. – «Меридіан-246», у 1988 р. – ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 2 30 «Меридіан-248», у 1989 р. – «Мериді- ан-252» та «Меридіан-253». Випуска- лася також велика кількість мініатюр- них радіоприймачів, зокрема в 1986 р. надійшли в широкий продаж «Мери- діан-401» та «Меридіан-408», а з 1989 р. – «Меридіан-303», «Меридіан-309» і «Меридіан-310». Також на основі вже згадуваного стереопідсилювача «Оді- ссей-001» було розроблено та впрова- джено у виробництво його нові варіан- ти: «Одіссей-002», «Одіссей-010», «Одіссей-021». Побачили світ і стали на сторожі охорони здоров’я людей нові зразки й медичного обладнан- ня: полікардіоаналізатор ПКА-01, рео- аналізатор РА5-01, поліаналізатор ПА5-02, нервово-м’язевий стимулятор СНМ 2-01, електрокардіоаналізатор ЕКАЗ-02, електроміоплетизмоаналіза- тор ЕМПА-01, хемілюмінометр ХЛМНЦ-01 [11, арк. 84, 89, 91]. Зростаючі потреби населення у все більшій кількості різнотипної ра- діоапаратури зумовлювали необхідність розширення існуючої промислової бази. Так, з 1982 р. вже згадуваний Харківсь- кий завод ім. Т.Г. Шевченка почав ство- рювати мережу заводських філіалів. Всього було налагоджено роботу дев’яти філіалів: у Білгороді, Івано- Франківську і Харківській області. А вже у 1983 р. на прилавках магазинів з’явилася магнітола «Романтика-201», в 1984 р. – розроблено стереофонічний напівпровідниковий магнітофон нового покоління «Романтика-220», а також стереофонічні підсилювачі РУ120 і трьохелементні акустичні системи 25АС121. Кінець 80-х рр. відзначився випуском стереофонічного комбінова- ного пристрою «Романтика-222», який складався з магнітофона та підсилювача акустичної системи. Слід сказати, що даний завод продовжував випускати ви- сокоякісну продукцію нових зразків і на початку 90-х рр. [18, арк. 118–119]. Значну роль у розвитку побутової радіоелектроніки (особливо телевізійної апаратури) продовжувало відігравати Львівське науково-дослідне об’єднання «Електрон». У 80-х роках і так доволі масштабне виробництво телевізорів зро- сло тут у 1,5 рази. Понад 76 % телевізо- рів, які сходили з конвеєрів заводу, від- повідали світовому технічному рівню. Питанням прискорення науково- технічного прогресу тут приділялася по- стійна увага. Комплексна цільова про- грама прискорення науково-техноло- гічного прогресу в об’єднанні базувалася на широкому застосуванні засобів обчи- слювальної техніки. У результаті клопіт- кої та наполегливої праці в цьому напря- мі велика кількість апаратури відправля- лася на експорт. Зокрема, з 1986 р. мо- дель телевізора «Євроматік-280» (теле- бачення по системі ЛІГ), а також телеві- зор «Електрон-51ТЦ 422Д», що забезпе- чував прийом телесигналів за системою НТСЦ американського стандарту, поста- влялися у ФРН, Бельгію, Нідерланди, на Кубу та інші країни. У травні 1988 р. зі- йшов з конвеєра перший телевізор ново- го покоління «Електрон-51ТЦ 423Д», що забезпечував прийом сигналів за систе- мою СЕКМ-ПАЛ [31, арк. 62–66]. Усі названі моделі телевізорів були виконані на новій елементній базі із за- стосуванням великих інтегральних мік- росхем. У результаті кількість викорис- товуваних елементів у нових моделях у порівнянні з їх попередніми варіантами зменшилася приблизно вдвоє. В нових телевізорах застосовувалося й імпульсне джерело живлення, що підвищило їх експлуатаційну надійність, знизило спо- живану потужність електроенергії (при- близно на 25 %). У нових моделях з’явилися нові зручності, серед них такі як: дистанційне управління, регулювання тембру по низьких та високих частотах, автоматичне відключення від мережі пі- сля закінчення телепередач та у випадку аварійної ситуації, а також можливість ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 2 31 підключення до телевізора магнітофо- на [2, арк. 27]. У своїх пошуках об’єднання «Електрон» активно співпра- цювало з фірмою «Тошиба» [31, арк. 66]. Одним із найпопулярніших видів побутової радіоапаратури у 80-х роках став магнітофон. До кінця 70-х років цей вид домашньої техніки був пред- ставлений в основному котушковими апаратами. Їх питома вага в загально- му виробництві магнітофонів складала близько 70 %, але вже на середину 80- х років картина змінилася – приблизно 75 % (при збільшеному майже в пів- тора рази обсязі випуску) припадало вже на касетну апаратуру. Значну кі- лькість цієї висококласної побутової радіоапаратури продовжував випуска- ти Київський завод «Маяк». Так, од- ним із найкращих за технічними хара- ктеристиками й експлуатаційними зручностями означених апаратів, що випускалися в СРСР, зокрема на да- ному підприємстві, був магнітофон «Маяк-011-стерео». В ньому застосо- вувався керований мікропроцесором дводвигунний стрічкопротяжний меха- нізм з так званим закритим трактом і трьома магнітними голівками (дві з них об’єднані в комбіновану голівку запи- су-відтворення). Було передбачено ди- станційне керування на ІЧ-променях. Налагодили випуск і більш досконалої його моделі за якістю відтворення за- пису – магнітофон «Маяк-240-стерео» та портативний «Маяк-міні», який міг живитися як від автономного джерела, так і від мережі напругою 220 Вт. Та- кож у середині 80-х років намітилася тенденція до об’єднання в одному кор- пусі двох касетних панелей, одна з яких призначалася тільки для відтво- рення, а інша, як завжди, для запису і відтворення. Такою моделлю став «Маяк-дубль» [2, арк. 29–34]. З розгортанням все більшого ви- пуску радіоапаратури широкого при- значення виникала необхідність ство- рення спеціальних організацій по об- слуговуванню такої апаратури. Так, приміром у Запоріжжі в системі Мін- побуту УРСР було створене обласне об’єднання «Побутрадіотехніка». Але з метою якіснішого обслуговування випущеного «ширпотребу» відповідно до постанови ЦК КПРС і РМ СРСР від 24 червня 1986 р. «Про організацію фірмового технічного обслуговування побутової радіоелектронної апаратури» дане об’єднання у 1987 р. з Мінпобуту УРСР було передано Мінрадіопрому з умовою організації фірмового техніч- ного обслуговування усіх видів побу- тової РЕ апаратури в Запоріжжі та За- порізькій області [30, арк. 20]. Підсумовуючи вищезазначене, можна сказати, що поряд із розвитком радіоелектроніки оборонного призна- чення серйозні зусилля було докладе- но і для кращого задоволення народ- ногосподарських потреб. Так, стрімка розбудова заводів галузі дозволила вже з початку 60-х рр. все більше за- лучати підприємства оборонного ком- плексу до виробництва побутової ра- діоапаратури. Розвиваючи власні роз- робки та переймаючи світові досяг- нення вони почали масово випускати досить якісну радіоапаратуру, що дало змогу вийти й на міжнародний ринок. Слід відмітити й те, що впродовж усього досліджуваного періоду в роботі РЕП були присутні й серйозні недоліки, які в першу чергу стосувалися насампе- ред неналежного матеріально- технічного забезпечення заводів. Також потрібно зауважити, що управління ро- ботою окремо взятих підприємств часто велося без належного системного аналі- зу технічних можливостей підприємств, що призводило до чисельних прорахун- ків в організації виробничої діяльності заводів. Наслідком було несвоєчасне виконання визначених завдань. ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 2 32 ЛІТЕРАТУРА 1. Белов И. Ф. Переносные кассетные магнитолы: справочник / И. Ф. Белов, А. Е. Денин, А. Ф. Ососков. – М.: Радио и связь, 1988. – 224 с. 2. Владимиров Ф. Советская бытовая радиоаппаратура на международной вы- ставке «Связь-86» / Ф. Владимиров // Ра- диоежегодник-87. – М.: ДОСААФ, 1987. – С. 26–43. 3. Выставка достижений народного хозяйства СССР. Москва. Павильон «Ра- диоэлектроника». Радиоэлектроника. Пу- теводитель по Павильону / [авт. текста С. В. Литвинов]. – М., 1962. – 42 с. 4. Державний архів Київської області, м. Київ – Ф. Р-4993. – Оп. 1. – Спр. 302. – 205 арк. 5. Захарова Н. В. Телефон и телеграф. Что вы знаете о них? / Н. В. Захарова. – М.: «Связь», 1975. – 144 с. 6. История завода «Арсенал» им. В. И. Ленина / [П. Т. Тронько, В. П. Горшков, С. В. Гусовский и др.]. – К.: Наукова дум- ка, 1986. – 560 с. 7. Кононович Л. М. Современный радиовещательный приемник / Л. М. Кононович. – М.: Радио и связь, 1986. – 144 с. 8. Контрольні цифри розвитку на- родного господарства СРСР на 1959– 1965 роки / [відп. ред. Є. Дубовенко]. – К.: Держполітвидав, 1959. – 126 с. 9. Крупинин И. Т. Радиоаппаратура и аппаратура звукозаписи высшего и перво- го классов: [справочник] / И. Т. Крупинин. – М.: Радио и связь, 1981. – 440 с. 10. Левитин Е. А. Радиоэлектронные приемники: [справочник] / Е. А. Левитин, Л. Е Левитин. – [2-е изд. дополн. и пере- раб]. – М.: «Энергия», 1967. – 368 с. 11. Макеев О. Д. Королевцевы. Ис- тория. Головного завода 1953–2003 / О. Д. Макеев (сост. и ред.). – К.: Деловой парт- нер, 2003. – 128 с. 12. Минц А. Л. Радиоэлектроника. (Краткая история и достижения) / А. Л. Минц. – М., 1963. – 86 с. 13. Минц А. Л. Радиотехника и мощ- ное радиостроительство. Избранные труды / А. Л. Минц. – М.: Наука, 1976. – 296 с. 14. Минц А. Л. Избранные труды: статьи, выступления, воспоминания / А. Л. Минц. – М.: Наука, 1987. – 240 с. 15. Научно-технический прогресс в Украинской ССР. 1961–1970 / [ред. кол.: А. А. Штернов, И. З. Штокало (отв. ред.) и др.]. – К., 1971. – 724 с. 16. Отчет о Ганноверской ярмарке / [ред. Л. С. Шелков, перевод. А. С. Панфидин]. – М., 1961. – 54 с. – (Гос. ком. СМ СССР по радиоэлектронике. ЦБТИ. Иностр. радиоэлектрон. тех. и пром-ть. Пер. № II-8988. Из журн.: «Radio Mentor», 1960). 17. Радиотехника и электросвязь. Аппаратура телефонной связи. Электрон- ные АТС / [глав. ред. А. С. Бучинський]. – М., 1966. – 112 с. 18. 75 лет с именем Т. Г. Шевченко: [очерк истории завода] / [ред.-сост. Ю. Н. Василевский, С. А. Минаков]. – Харьков: Крок, 1997. – 256 с. 19. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, м. Київ – Ф. Р-4819. – Оп. 1. – Спр. 106. – 39 арк. 20. Там же. – Спр. 356. – 246 арк. 21. Центральний державний архів громадських об’єднань України, м. Київ – Ф. 1. – Оп. 24. – Спр. 4550. – 38 арк. 22. Там само. – Спр. 4768. – 289 арк. 23. Там само. – Спр. 4769. – 342 арк. 24. Там само. – Спр. 5064. – 337 арк. 25. Там само. – Спр. 6232. – 151 арк. 26. Там само. – Спр. 6335. – 148 арк. 27. Там само. – Оп. 25. – Спр. 224. – 205 арк. 28. Там само. – Спр. 559. – 200 арк. 29. Там само. – Спр. 900. – 230 арк. 30. Там само. – Спр. 3162. – 25 арк. 31. Там само. – Спр. 3343. – 67 арк. Сухацкий Р. П., к.и.н. Изготовление товаров широкого назначения на пред- приятиях радиоэлектронной отрасли в Украине (1950–1980-е гг.). В статье рас- сматриваются особенности развития и производства радиоэлектронной аппаратуры широкого назначения в Украине в 1950–1980-е гг. ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 2 33 Ключевые слова: радиоэлектроника, бытовая радиоэлектронная аппаратура, ра- диоприемники, телевизоры, магнитофоны Sukhatskyi R.P. Producing of goods wide application in enterprises of radioelec- tronic industry in Ukraine (1950–1980th years). In the article the features of development and production of radioelectronics apparatus of the wide setting in Ukraine in 1950-1980th are regarded. Influence of social and political and economic position in a country on development of radioelectronics industry are shown. The level of development of industrial base and in-quality indexes of radioelectronic in- dustry are analysed in a marked period of research. It is shown that next to development of radioelectronics of military-oriented large efforts were attached for the best satisfaction of pertaining to national economy necessities. Swift de- velopment of plants of industry allowed already from the beginning of 60th anymore to attract the enterprises of defensive complex to the production of domestic radioapparatus. Develop- ing own developments and adopting world achievements they began mass to produce a quality radioapparatus, that gave an opportunity to go on the international market. Entering into 80th, radioelectronic industry of USSR already had serious achievements in the production of medical and dosimetric apparatus, computing engineering and commodities of folk consumption. It follows notices that during all investigated period in-process radioelectronic industry there were present serious defects that touched improper logistical support of plants first of all. It is also needed to notice that a management work of the separately taken enterprises was often conducted without the proper analysis of the systems of economic feasibilities of enterprises, that resulted in numeral miscalculations in organization of productive activity of plants. Keywords: electronics, household electronic equipment, radios, televisions, tape recorders УДК 520.1: 378.4(477-25) PRECONDITIONS FOR CONSTRUCTION OF OBSERVATORY IN THE KIEV UNIVERSITY NAMED AFTER ST. VLADIMIR (TO THE 170TH ANNIVERSARY OF FOUNDATION) Salata S.A. (Centre of Monumentology of the National Academy of Sciences of Ukraine and Ukrainian Society for Preservation of Historic and Cultural Monuments) In 2015 the scientific community of our country will celebrate the 170th anniversary of foundation of the Astronomic Observatory in the Kiev University of St. Vladimir. The article gives a short overview of preconditions of the Kiev University founding (the sixth on the territory of the Russian Empire). The role of the famous astronomer-scientist V.F. Fedorov (the first director) is exposed in decision making on the necessity of organization of observatory. His activity in cooperation with the civil architect V.I. Beretti in the choice of the territory and construction of the observatory as well is also shown. In 2015 the scientific community of our country celebrates the 170th anniver- sary of the foundation of the Astronomic Observatory of the Kiev University named after St. Vladimir (for now Kiev National University named after Taras Shevchenko)

Схожі ресурси