Внесок керівників у розвиток та діяльність Полтавського сільськогосподарського дослідного поля, станції (1884-1930 р.)

Персоніфіковано охарактеризовано керівний склад Полтавського сільськогосподарського дослідного поля, станції від заснування та внесок кожного із них у діяльність закладу....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Татарчук, Л.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2014
Назва видання:	Питання історії науки і техніки
Теми:	Видатні науковці та інженери
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78076
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Внесок керівників у розвиток та діяльність Полтавського сільськогосподарського дослідного поля, станції (1884-1930 р.) / Л.М. Татарчук // Питання історії науки і техніки. — 2014. — № 2. — С. 41-48. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-78076
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-780762015-03-11T03:02:21Z Внесок керівників у розвиток та діяльність Полтавського сільськогосподарського дослідного поля, станції (1884-1930 р.) Татарчук, Л.М. Видатні науковці та інженери Персоніфіковано охарактеризовано керівний склад Полтавського сільськогосподарського дослідного поля, станції від заснування та внесок кожного із них у діяльність закладу. Персонифицировано охарактеризован руководящий состав Полтавского сельскохозяйственного опытного поля, станции от основания и участие каждого из них в деятельности учреждения. Described leading composition of the Poltava agricultural experimental field, stations from foundation and participation each of them in activity of establishment. 2014 Article Внесок керівників у розвиток та діяльність Полтавського сільськогосподарського дослідного поля, станції (1884-1930 р.) / Л.М. Татарчук // Питання історії науки і техніки. — 2014. — № 2. — С. 41-48. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78076 323.3-021.64:631.117.4(477.53)”1884/1930” uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Видатні науковці та інженери Видатні науковці та інженери
spellingShingle	Видатні науковці та інженери Видатні науковці та інженери Татарчук, Л.М. Внесок керівників у розвиток та діяльність Полтавського сільськогосподарського дослідного поля, станції (1884-1930 р.) Питання історії науки і техніки
description	Персоніфіковано охарактеризовано керівний склад Полтавського сільськогосподарського дослідного поля, станції від заснування та внесок кожного із них у діяльність закладу.
format	Article
author	Татарчук, Л.М.
author_facet	Татарчук, Л.М.
author_sort	Татарчук, Л.М.
title	Внесок керівників у розвиток та діяльність Полтавського сільськогосподарського дослідного поля, станції (1884-1930 р.)
title_short	Внесок керівників у розвиток та діяльність Полтавського сільськогосподарського дослідного поля, станції (1884-1930 р.)
title_full	Внесок керівників у розвиток та діяльність Полтавського сільськогосподарського дослідного поля, станції (1884-1930 р.)
title_fullStr	Внесок керівників у розвиток та діяльність Полтавського сільськогосподарського дослідного поля, станції (1884-1930 р.)
title_full_unstemmed	Внесок керівників у розвиток та діяльність Полтавського сільськогосподарського дослідного поля, станції (1884-1930 р.)
title_sort	внесок керівників у розвиток та діяльність полтавського сільськогосподарського дослідного поля, станції (1884-1930 р.)
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2014
topic_facet	Видатні науковці та інженери
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78076
citation_txt	Внесок керівників у розвиток та діяльність Полтавського сільськогосподарського дослідного поля, станції (1884-1930 р.) / Л.М. Татарчук // Питання історії науки і техніки. — 2014. — № 2. — С. 41-48. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT tatarčuklm vnesokkerívnikívurozvitoktadíâlʹnístʹpoltavsʹkogosílʹsʹkogospodarsʹkogodoslídnogopolâstancíí18841930r
first_indexed	2025-07-06T02:15:23Z
last_indexed	2025-07-06T02:15:23Z
_version_	1836862011779055616
fulltext	ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 2 41 УДК 323.3-021.64:631.117.4(477.53)”1884/1930” ВНЕСОК КЕРІВНИКІВ У РОЗВИТОК ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ПОЛТАВСЬКОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ДОСЛІДНОГО ПОЛЯ, СТАНЦІЇ (1884-1930 рр.) Татарчук Л.М. (Національна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН) Персоніфіковано охарактеризовано керівний склад Полтавського сільськогос- подарського дослідного поля, станції від заснування та внесок кожного із них у дія- льність закладу. Особливої уваги заслуговує аналіз становлення й розвитку Полтавського сільськогосподарського дослідного по- ля, згодом станції наприкінці ХІХ - по- чатку ХХ ст. на різних етапах станов- лення, й особливо за різних систем владного впливу, в чому брало участь багато видатних, але нині незаслужено забутих українських науковців. Перші узагальнюючі огляди що- до створення й діяльності Полтавської дослідної станції, якій у цьому році виповнюється 130 років з дня засну- вання, належать науковцям дорево- люційної доби, які працювали в цій та зробили вагомий внесок у її розвиток. [1-4]. У сучасній історіографії фраг- менти щодо діяльності Полтавського дослідного поля знаходимо у публіка- ціях О. В. Сайка [5], Н. П. Коваленка [6], І. О. Чекрізова [7], В. А. Вергу- нова [8], С. К. Суші [9], Н. М. Опари [10] та інших дослідників. Метою статті є спроба висвітлити й оцінити внесок кожного із директорів установи – від її витоків (1884) і до академізаціїї галузевої науки (1930-1931 рр.). Багато видатних учених доклада- ли зусиль до прогресивного розвитку Полтавського дослідного поля, зокре- ма Б. П. Черепахін, якого з ініціативи професорів А. Е. Зайкевича і І. А. Сте- бута рішенням загальних зборів Пол- тавського товариства сільського гос- подарства (1865) було призначено пе- ршим його директором (1885-1891). На невеликій площі, за складних матеріальних умов та при повній новиз- ні справи дослідне поле розпочало свою роботу, зосереджуючи основну увагу на питаннях допомоги місцевому сільсь- кому господарству у розв’язанні най- більш важливих завдань. Б. П. Че- рпахіну довелося керуватися здебільшо- го інтуїцією,беручи на себе всю склад- ність “піонерської” справи. За рекомен- дацією російських авторитетних агро- номів – А. Е. Зайкевича, О. О. Ізма- їльського, Д. К. Квітки, І. А. Стебута, П.А. Костичева, В. В. Докучаєва і О. М. Шишкіна було розроблено програму ді- яльності сільськогосподарського дослі- дного поля на 1886–1894 рр., яка була життєво важливою. Проведенням дослідів займалися директор Б. П. Черепахін зі своїми уч- нями: К. А. Гамалеєм (1888), А. Т. Во- ронцовим (1889), А. К. Пузанкевичем (1890), В. М. Д’яковим (1890–1891), М. П. Василевським (1892) та ін. У 1886 р. Б. П. Черепахін підготу- вав перший звіт (з квітня 1885 р. по сі- чень 1886 р.) [11], в якому визначив пе- релік видового складу бур’янів та їх поширення [12]. За даними звіту було опубліковано доповідь “О результатах некоторых опытов в 1886 году”. Своїм рішенням Міністерство державного майна вперше виділило разову підтрим- ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 2 42 ку в сумі 1500 руб. на закінчення впоря- дкування дослідного поля, що дало змо- гу обладнати агрономічну лабораторію для визначення вологості ґрунту й до- слідженні посівного матеріалу. Через три роки напруженої робо- ти опубліковано перший зведений звіт Полтавського дослідного поля (1885– 1888) [13]. Вперше у вітчизняній сіль- ськогосподарській літературі був оприлюднений фактичний, експери- ментально одержаний, науково обґру- нтований матеріал щодо агротехніч- них прийомів обробітку сільськогос- подарських культур для півдня Росії. Важливість цих результатів, їхнє ме- тодичне й технічне опрацювання були настільки переконливими і слушними, що рада Петровської сільськогоспо- дарської академії зарахувала поданий звіт Полтавського сільськогосподар- ського дослідного поля за 1885–1888 рр. як кандидатську дисертацію Б. П. Черепахіна. Він також опубліку- вав результати роботи поля за 1888 і 1889 рр. [14-15], які висвітлювали і пропонували заходи для значного збі- льшення врожайності сільськогоспо- дарських культур. Агрономічна громадськість не- одноразово відмічала визначну роль Б. П. Черепахіна як дослідника й ор- ганізатора сільськогосподарської до- слідної справи не лише на Полтавсь- кій дослідній станції, а й у масштабах усієї країни. Через погіршення стану здоров’я 16 травня 1891 р. його звіль- нили з посади директора Полтавсько- го сільськогосподарського дослідного поля за власним бажанням, а займав її з 1891 по 1899 р. кандидат Петровсь- кої академії В. М. Д’яков [16], який з жовтня 1890-го по березень 1891 р. був помічником директора На долю В. М. Д’якова випало завдання подальшої організації дослі- дного поля й накопичення фактичного матеріалу. Маючи в своєму підпоряд- куванні тільки 21 десятину землі, з яких під досліди відводилося лише 12 десятин, враховуючи несприятливий рельєф і велику кількість доріг і меж, Полтавське дослідне поле відчувало потребу в розширенні площі. Саме тому в 1892 р. Полтавське товариство сільського господарства, яке сприяло покращенню умов роботи дослідного поля, звернулося до Полтавського гу- бернського земства з клопотанням про придбання у власність ділянки землі в 45 десятин 1184 кв. саженів й одер- жало схвальну відповідь. З цього часу дослідна ділянка поля становила 67 десятин із двома розміщеними на них хуторами (маєток Гурвича і Хітрово). Із розширенням земельної площі було переглянуто програму польових до- слідів, яка вже включала в себе нові завдання, над виконанням яких пра- цювали: В.М. Д’яков із помічниками І. О. Широких і П. О. Широких, П. Ф. Тушканом, Т. В. Локтем (поміч- ник директора), Ю. Ю. Соколовським і Т. К. Барибіним. В. М. Д’яковим Т.К. Барибіним підготували метеоро- логічний звіт за сім років. Ретельне вивчення динаміки зво- ложення ґрунту показало, що головною перевагою чорного пару порівняно з весняним є краще зберігання ґрунтової вологи в період випаровування, коли не орані зелені пари втрачають велику кількість вологи і швидко висихають. Із наближенням періоду сівби озимини умови зволоження чорного пару погі- ршуються, що особливо позначається на верхньому шарі ґрунту. Переваги чорного пару помітні в посушливі ро- ки. Тому вони більш поширені в сухих районах зони Степу і майже не викори- стовуються у більш вологих областях. Що стосується глибини оранки, то у звітах Полтавського дослідного поля за перші 20 років досліджень [17-21], в яких визначено вплив глибини оранки на врожайність зернових культур, на- голошується на перевазі більш глибо- кого обробітку ґрунту. ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 2 43 Із серпня 1899 р. по січень 1905 р. посаду третього директора Полтав- ського дослідного поля займав Ю. Ю. Соколовський. Це був період, коли організаційний план поля був ві- дпрацьований, накопичений 14 річний досвід роботи, зібрано великий фак- тичний матеріал, який систематично поповнювався і популяризувався. Однак через надто малі суми фі- нансування, недостатнє усвідомлення суспільством важливості дослідних установ у справі технічного прогресу в сільському господарстві, неналежне ставлення уряду до потреб цієї галузі неможливо було розпочати детальне вивчення й обґрунтування результатів польових дослідів, важливість і необ- хідність яких була безперечною. По- стала потреба обладнати при дослід- ному полі агрономічну лабораторію. Ше у 1894 р. на річних зборах член товариства сільського господарства Е. М. Шейдеман висловлювався з цьо- го приводу: “Нам нужны научные данные, которые освещали бы значе- ние тех или иных практических при- емов. Я предлагаю просить г. Прези- дента общества, чтобы в дальнейшем на опытном поле было на это обраще- но большее внимание” [22]. Потреба у лабораторних дослідах була відчутна, однак через фінансову нестабільність питання до кінця не вирішувалося. І тільки у 1897 р. Департамент Земле- робства виділяє дослідному полю 1000 руб. на утримання лабораторії. Це дає можливість розпочати закла- дання дослідів різнорідних типів ґрун- тів Полтавської губернії. У цей час директор дослідного поля Ю. Ю. Со- коловський досліджує кореневу сис- тему культурних рослин, а також пи- тання, пов’язані зі змінами, які відбу- ваються в ґрунті залежно від методів його обробітку. З перших днів роботи лабораторії відчувалась потреба в її розширенні, оскільки вона займала тільки дві кімнати, в яких працювали три дослідники, що створювало певні незручності. Програма досліджень мала бага- топрофільний характер залежно від потреб природно-історичного району- вання своєї зони. Крім цих завдань, висувалась умова, що при дослідній станції повинно функціонувати дослі- дне поле, завданням якого залишалось вирішення за допомогою польових дослідів питань застосування місцевої землеробної техніки. Полтавське дослідне поле явилось прикладом при послідуючій організації багатьох сільськогоспо- дарських закладів. Це свідчить про правильність і життєвість програми робіт дослідного поля, прийнятої методики, а також про те, що лише рішення практичних, життєво важливих завдань являється критерієм ефективної роботи. Ю. Ю. Соколовським був налаго- джений тісний зв'язок з селом через аг- рономів, він талановито популяризував результати Полтавського Дослідного поля в агрономічних та селянських кругах з залученням цілої низки корес- пондентів через журнал „Хуторянин", організовував екскурсії. Полтавське дослідне поле користувалося широкою популярністю за межами Полтави і України, про що свідчать численні за- пити господарів, що шукали порад. Ним підготовлені і видані друком “Краткий отчет о поездке в степные области Азиатской России”,”Краткий отчет о результатах опытов Полтавско- го опытного поля в 1902 году в связи с предыдущими годами”, “Торговля продуктами птицеводства в Полтавс- кой губернии” [23-25]. Наступником Ю. Ю. Соколовсь- кого став С. Ф. Третьяков (1905-1918). Під його керівництвом виконувалася вагома робота з розвитку і поглиблення дослідницької роботи і відбулася реорганізація дослідного поля в дослідну станцію з цілою ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 2 44 низкою нових наукових відділів. Розроблено і впроваджено систему парового обробітку ґрунту в степових районах. Для забезпечення всебічного вивчення процесів нітрифікації та змін родючості ґрунту на станції було вперше створено агрохімічну лабораторію, проводились вегетаційні досліди. Свою трудову та наукову діяльність С. Ф. Третьяков розпочав у 1899 р. на Полтавському дослідному полі помічником директора, з 1905 р. став його директором. Глибока ерудиція С. Ф. Третьякова в усіх галузях сільськогосподарської науки, невтомна діяльність та організаторські здібності у доборі кадрів і формуванні колективу висококваліфікованих спеціалістів протягом 9 років його керівництва створили умови для досягнення станцією високого рівня наукових досліджень. Велика увага приділялась питан- ням зміцнення кормової бази. Уза- гальнюючи результати вивчення кор- мових культур, С. Ф. Третьяков реко- мендував посіви травосумішок (ко- нюшина або люцерна в суміші зі сто- колосом безостим, вики озимої з жи- том та вики ярої з вівсом), кукурудзи на зелений корм, кормових буряків та низки інших культур. Ці рекомендації в умовах інтенсивного розорювання земель, скорочення природних кормо- вих угідь мали надзвичайно важливе значення. При станції було організо- вано контрольно-насіннєву лаборато- рію. У значному обсязі проводилось вивчення сортів польових культур. Наукові праці С. Ф. Третьякова охоп- люють широке коло питань: типи ґру- нтів губернії; динаміка вологості ґру- нту під різними культурами; удобрен- ня культур органічними і мінеральни- ми добривами; добір і протруювання посівного матеріалу. Він багато уваги приділяв вірогідності отриманих у до- слідах результатів та межам їхнього застосування, удосконаленню дослід- ної справи. Основним методом дослі- джень стали польові досліди, які су- проводжувалися детальними спосте- реженнями за рослинами та умовами їхнього росту. Результати досліджень системати- чно висвітлювалися у періодичний пре- сі та випусках праць. Селяни ретельно вивчали і застосовували цей досвід. Крім того, активно здійснювалися екс- курсії на дослідну станцію за досвідом. С.Ф. Третяков – автор близько 130 наукових праць, які були високо оцінені сучасниками і не втратили своєї актуальності й сьогодні. Серед них: “Главнейшие выводы Полтавско- го опытного поля (1884-1909 гг.)“, ”Итоги работ Полтавского опытного поля за пятнадцать лет (1886-1900 гг.).Вып.4: Ячмень, кукуруза, карто- фель, горох, вика, чечевица, гречиха, лен и яровой рапс”, “Итоги работ Полтавского опытного поля за пятна- дцать лет (1886-1900 гг.). Вып.3: Кор- мовые растения“, “Краткий историче- ский очерк Полтавского опытного по- ля за 25 лет ( 1884-1909 гг.)” [26-29]. Агрономічна громадськість не- одноразово відмічала визначну роль С. Ф. Третьякова як дослідника та ор- ганізатора дослідної справи не лише на Полтавській дослідній станції, а й у масштабах усієї країни. Впровадження досягнень дослідного поля сприяло підвищенню продуктивності полів Полтавщина. Так, у 1913 р. середній урожай зерна з гектара перевищував 13 цент. замість 7, що збирались ра- ніше. “Полтавський хлібороб” стал синонімом високої агротехнічної ку- льтури не тільки на теренах України але і всього Союзу.. У 1909 році Полтавському дослі- дному полю виповнилося 25 років. Ре- зультативність ь робіт і популярність серед діячів сільськогосподарської науки і практиків сільського госпо- дарства підкреслювали необхідність розширення робіт дослідного поля, ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 2 45 висували необхідність вивчення пи- тань, а також і те, що дослідне поле працює над такими завданнями, які переростають його масштаби і харак- терні уже для дослідної станції. Під час святкування ювілею стало відо- мим питання реорганізації Полтавсь- кого дослідного поля у станцію. С. Ф. Третьяков залишався дирек- тором станції до мобілізації в армію під час імперіалістичної війни (1914-1917. Повернувшись до Полтави хворим у кі- нці квітня 1917 р., він більше не зміг працювати. Помер 27 травня 1918 р. Його правонаступником стала А. П. Сталинська, яка з січня 1910 р. була практикантом на Полтавській сільськогосподарській дослідній стан- ції і працювала у хімічній лабораторії вегетаційного будинку. Роботи хіміч- ної лабораторії були спрямовані, го- ловним чином, на підрахунок нітрат- ного азоту на різних парових ділян- ках: досліди у вегетаційному будино- чку стосувались як вивчення ґрунту дослідного поля, який знаходився під впливом різних культур, так і співста- влення впливу на цей ґрунт речовин органічного добрива (гній, пташиний послід, буртова земля). З 1911 до лютого 1913 рр. вона ви- конувала відповідальні завдання, пра- цюючи у відділі рільництва. У 1913- 1914 рр. Алевтина Павлівна працювала в мережі дослідних закладів Полтавсь- кої губернії, зокрема, була помічником завідувача Костянтиноградського до- слідного поля. З 1915 до жовтня 1920 р. виконувала обов’язки завідувача відділу рільництва Полтавської дослідної стан- ції, паралельно з 1915 по 1917 рр. відала господарством станції. А з 1915 по 1920 рр. тимчасово виконувала обов’язки ди- ректора станції. У 20-х роках ХІХ ст., з моменту остаточного встановлення радянської влади, Лівобережна Україна дає поча- ток відліку нового етапу в історії Пол- тавської сільськогосподарської дослі- дної станції, яку, на відміну від бага- тьох інших установ, вдалося зберегти у важкі часи 1917-1920 років. На до- слідній станції під час війни підтри- мувались лише довготривалі досліди. А. П. Сталинська за вказаний пе- ріод з успіхом справлялась з покладе- ними на неї обов’язками. З особливою повагою і вдячністю Полтавська сіль- ськогосподарська дослідна станція ві- дмічає її заслуги по керівництву в тя- жкі 1919-1920 рр., коли в значній мірі, лише за рахунок її енергії і праці ста- нція збереглася і продовжувала безпе- ребійно працювати [30]. Нею підгото- влені труди Полтавської сільськогос- подарської дослідної станції та спіль- на праця з С. Ф. Третяковим “Способ, густота и время посева озимых и яро- вых хлебов” [31]. Максимально швидкій адаптації до особливостей тогочасних умов, яку сьогодні досить часто історики нази- вають «українським ренесансом», сприяла державотворча діяльність ди- ректора станції протягом 1920–1930 років – В. І. Сазанова. Він, прийнявши установу від Алевтини Павлівни Ста- линської після років громадянської війни, не тільки зміцнив власний нау- ковий авторитет, а й одержав суттєву підтримку своїм баченням майбутньо- го щодо організаційних засад Полтав- ської станції з боку нової влади. З 1910 р. Віктор Іванович про- водить дослідження в галузі дослід- ної справи – рільництві. З цього часу він працює як завідувач Сумської дослідної станції, планує програму установи і під його керівництвом широко розгортається наукова робо- та установи. В.І. Сазанов займається розробкою питань вдосконалення обробітку ґрунту, головним чином парового у трипільній сівозміні при застосуванні мінеральних добрив, та випробування сортів картоплі, ярих зернових та багаторічних трав, пи- таннями селекції та іншими важли- ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 2 46 вими сільськогосподарськими про- блемами того часу [32]. Вчений роз- робив методи польового досвіду, що супроводжувався метеорологічними спостереженнями, визначенням во- логості ґрунту, вивченням кореневої системи тощо. Всі ці напрацювання давали можливість робити висновки з проведених дослідів, результати яких знаходили своє відображення на сторінках „Трудів” станції. У розквіті наукових і творчих сил з 1920 р. В.І. Сазанов розпочав керівництво Полтавською сільсько- господарською дослідною станцією. Він з наполегливістю працює над створенням матеріальної бази станції, підведенням підсумків з проробленої дослідницької роботи. Та на цьому не закінчуються за- слуги Віктора Івановича: виконані старі програми вимагали нового змі- сту в роботі станції; новим формам сільського господарства в радянську добу були потрібні нові напрями, тому вчений розробляє стратегічні плани, нові програми та впроваджує їх в життя. Його програми насичені економічними обґрунтуваннями, ті- сно ув'язаними з практичними по- требами місцевого сільського госпо- дарства. У 1923 р. ним підготовлені монографії “Природні і економічні умови господарств Полтавщини”, “Елементи сівозміни”, “Цукровий і кормовий буряк”. Спільні наукові інтереси об'єд- нували науковця з відомим ученим- аграрієм - M. I. Baвіловим, який ви- соко оцінював науково-дослідну і організаторську роботу В. І. Сазано- ва як керівника Полтавської сільсь- когосподарської дослідної станції. У своєму привітанні колективу з наго- ди 40-річчя дослідної станції 1924 року він писав: “Полтавское опыт- ное поле было окружено ореолом подвига, славы, безупречной круп- нейшей научно-исследовательской работы. Лично для меня опытное поле, весь его коллектив дал им- пульс для всей дальнейшей работы, дал веру в агрономическую работу” [33]. У ”полтавський період” В.І. Сазанов збагатив агрономічну науку дослідженнями різних елеме- нтів сівозмін, які стали основою Всеукраїнської програми з питань складання і вивчення сівозмін. Все- світню славу вченому принесла праця з методики порівняння сортів цукрових буряків при сортовипро- буванні. Започаткована в Сумах і завершена у Полтаві вона набула європейського поширення. У Німе- ччині та Великобританії випробу- вання сортів буряків здійснювали “за методом Сазанова”. Організація та розбудова дослі- дної справи, агрохімія, землеробст- во, селекція та вища сільськогоспо- дарська освіта – це ті сфери, до яких доклав зусиль В.І. Сазанов. Він яв- ляється автором понад 125 наукових праць з питань землеробства, дослі- дної справи, агрономії. Його праці й наукові розробки високо оцінені ви- датними вченими-аграріями М. І. Вавиловим, В. Р. Вільямсом, Д. М. Прянишниковим, К. К. Гед- ройцем, О. Г. Дояренком, М. М. Ку- лешовим, М. М. Тулайковим живі й донині. Підводячи підсумки, слід відмі- тити, що завдяки наполегливій са- мовідданій праці директорів Б. П. Черепахіна, В. М.Дякова, Ю. Ю. Со- коловського, С. Ф. Третякова, А. П. Сталинської, В. І. Сазанова Полтавська сільськогосподарська дослідна станція стала кращою серед собі подібних, а її багатогранний на- уково-агрономічний досвід став прикладом для наслідування. ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 2 47 ЛІТЕРАТУРА 1. Черепахин Б. П. Отчет по опыт- ному полю Полтавского сельскохозяйст- венного общества за 1885-1887 гг. / Б. П. Черепахин. – Полтава : Типо-литография Л.Фришберга, 1888. – 154 с. : табл. 2. Сазанов В. И. Краткий исто- рический очерк Полтавской сельско- хозяйственной опытной станции: до- клад /В.И. Сазанов //40-летний юби- лей Полтавской с.- х. опытной стан- ции – Полтава, 1925. – С.19. 3. Краткий исторический очерк Пол- тавского опытного поля за 25 лет. 1884- 1909 /сост. С.Ф.Третьяков; Полтавское о- во сел. хоз-ва.– Полтава, 1912. – С. 3. 4. Дьяков В. М Отчет по опытному полю Полтавского сельскохрзяйственного общества за 1893, 1892 и 1891 годы / В.М. Дьяков. – Полтава, 1894 – 130 с. 5. Сайко О. В. Становлення сільсько- господарської освіти Полтавської губернії (кінець ХІХ – початок ХХ століття) / О.В.Сайко // Сіверянський літопис.– Чернігівський держ. пед. ун-т. – Чернігів, 1999. – №2. – С. 148-149. 6. Коваленко Н. П. Організація сіль- ськогосподарської дослідної справи на Полтавщині після скасування кріпосного права /Н.П. Коваленко О.В. Сайко // Зб. наук. праць Ін-ту землеробства УААН. -К., 1998. – Вип.1. – С.221-225. 7. Чекрізов І. О. Історичний аспект розвитку основного обробітку ґрунту на Полтавщині (ХІХ - ХХ ст.): дис. канд. с.-г. наук / І.О. Чекрізов ; Держ. наук. с.-г. б-ка УААН. – К., 2004. – 166 с. 8. Вергунов В. А. Полтавське дослід- не поле: становлення і розвиток сільсько- господарської дослідної справи в Україні (до 125-річчя державного дослідництва в агрономії та тваринництві) / В.А.Вергунов; УААН, ДНСГБ.– К., 2009.– 220 с. – (Іст.-бібліогр. сер. “Аграрна наука України в особах, документах, біб- ліографії”); кн. 28. 9. Суша С К. Професор В. І. Сазанов (1799 - 1967) – учений, педагог, організатор сільськогосподарської дослідної справи в аг- рономії в Україні : дис. канд. с - г. Наук / С.К. Суша; наук. кер. М. В. Зубець; Нац. акад. аграр. наук України, Державна наукова сільськогосподарська бібліотека. – К., 2011. - 208.: додатками. – Бібліогр.: с. 184-208. 10. Опара Н. М. Третьяков С. Ф. (1872 - 1918) – вчений та організатор сіль- ськогосподарської дослідної справи в аг- рономії України: дис. канд. с-г. наук / Н.М. Опара; наук. кер. В. А. Вергунов; Нац. акад. аграр. наук України, Державна наукова сільськогосподарська бібліотека. - К., 2012. - 181. – Бібліогр.: с. 153-168. 11. Черепахин Б. П. О результатах некоторых опытов в 1886 году: доклад / Б. П. Черепахин. – Полтава,1886.– 21 с. 12. Гриб Н. И. Полтавская Ордена Трудового Красного Знамени сельскохо- зяйственная опытная станция им. Н.И. Ва- вилова /Н.И. Гриб, В.К.Чуйко. – К.: Лы- бидь, 1991.– С. 43 13. Черепахин Б. П. Отчет по опыт- ному полю Полтавского сельскохозяйст- венного общества за 1885-1888 гг. / Б. П. Черепахин. – Полтава: Типо-литография Л.Фришберга, 1888. – 154 с.: табл. 14. Черепахин Б. П. Отчет по опыт- ному полю Полтавского сельскохозяйст- венного общества за 1888 год : научное издание. Вып.1 / Б. П. Черепахин. – Пол- тава : Типо-литография Л.Фришберга, 1889. – 85. : табл. 15. Черепахин Б. П. Отчет по опыт- ному полю Полтавского сельскохозяйст- венного общества за 1889 год в связи с предшествующими тремя годами / Б.П. Черепахин. – Полтава: Типо-литография Л.Фришберга, 1891. – 150.: табл 16. Об отставлении директором опытного поля Б.П. Черепахиным должно- сти и об избрании на его место кандидата Петровской академии В.Н.Дьякова // Жур- нал Полтавского сельско-хозяйственного общества. – 1891. – Вып. 2 (февраль-май ).– Полтава 1891.– С. 137. 17. Дьяков В. М Отчет по опытному полю Полтавского сельскохрзяйственного общества за 1893, 1892 и 1891 годы / В.М. Дьяков. – Полтава, 1894. – 130 с. 18. Дьяков В. М. Отчет по опытному полю Полтавского сельскохрзяйственного общества за 1895 год / В.М. Дьяков. – Полтава, 1896. – 161 с. 19. Дьяков В. М. Отчет по опытному полю Полтавского сельскохрзяйственного общества за 1896 год / В.М. Дьяков. – Полтава, 1987. – 207 с. ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 2 48 20. Дьяков В. М Отчет по опытному полю Полтавского сельскохрзяйственного общества за 1897 год / В.М. Дьяков. – Полтава, 1989. – 80 с. 21. Черепахин Б. П. Отчет по опыт- ному полю Полтавского сельскохрзяйст- венного общества за 1888 / Б.П. Черепахин. – Полтава, 1888. – 154 с. 22. Двадцатипятилетие Полтавской опытной станции (1884-1909 г): историче- ские обзоры. Вып. 2-й. / Полтавское о-во сел. хоз-ва. – Полтава, 1916. – С. 11. 23. Соколовский Ю. Ю. Краткий от- чет о поездке в степные области Азиатс- кой России / Ю.Ю. Соколовский. – Полта- ва : Эл. тип. Г.И. Маркевича, 1907. – 50 с. 24. Соколовский Ю. Ю. Краткий от- чет о результатах опытов Полтавского опытного поля в 1902 году в связи с пред- ыдущими годами/ Ю.Ю. Соколовский; Полтавское общество сельских хозяев. – Полтава: Тип. М.Л.Старожицкого, 1905. – 72.: диаграммы. 25. Соколовский Ю. Ю. Торговля продуктами птицеводства в Полтавской губернии / Ю. Ю. Соколовский. – [б. м.]: В. Л. Ицковича, 1906. – 26 с. 26. Главнейшие выводы Полтавского опытного поля (1884-1909 гг.). Вып. 1 / С. Ф. Третьяков, К. Л. Вербецкий. – Пол- тава: Типо-литография Д.Н. Подземского, 1910. – 32 с. – (Библиотека журнала "Ху- торянин"). 27. Третьяков С. Ф. Итоги работ Полтавского опытного поля за пятнадцать лет (1886-1900 гг.). Вып.4: Ячмень, куку- руза, картофель, горох, вика, чечевица, гречиха, лен и яровой рапс / С.Ф. Третья- ков; Полтавское сельскохозяйственное общество. – Полтава : Тип. М.Л. Старожи- цкого, 1904. – 169 с. 28. Третьяков С.Ф. Итоги работ Полтавского опытного поля за пятнадцать лет (1886-1900 гг.). Вып.3: Кормовые рас- тения / С.Ф. Третьяков; Полтавское сельс- кохозяйственное общество. – Полтава: Тип. С.Ф. Старожицкого, 1903. – 196 с. : табл. 29. Третьяков С.Ф. Краткий истори- ческий очерк Полтавского опытного поля за 25 лет ( 1884-1909 гг.) / С.Ф. Третьяков; Полтавское общество сельского хозяйства. – Полтава: Типо-литография И.Л.Фришберга, 1912. – 20 с.: рис. 30. Довідка № 72 від 05.10.1948 ВНІІ кормів ім. Вільямса, Укр. філіал 31. Полтавская сельскохозяйствен- ная опытная станция: труды. № 11. вып. 43: Опытное поле / А. П. Сталинская ; Полтавское о-во с.-х. – [б. м.]: Д. Н. По- дземского, 1912. – 76 с. 32. Самородов В.М. Сазанов В.І.: з життєпису, наукової та суспільної діяль- ності (з нагоди 125-річчя від дня наро- дження) / В.М.Самородов // Вісник Пол- тавської державної аграрної академії. – 2004. – № 2. – С. 79 – 83 с. 33. 40-летний юбилей Полтавской с.- х. опытной станции. – Полтава, 1925.– С.98. Татарчук Л.М. Вклад руководителей в развитие и деятельность Полтавско- го сельскохозяйственного опытного поля, станции (1884-1930 гг.). Персонифици- ровано охарактеризован руководящий состав Полтавского сельскохозяйственного опытного поля, станции от основания и участие каждого из них в деятельности уч- реждения. Tatarchuk L.M. Contribution of leaders to development and activity of the Pol- tava agricultural experimental field, stations (1884-1930). Described leading composi- tion of the Poltava agricultural experimental field, stations from foundation and participa- tion each of them in activity of establishment.

Внесок керівників у розвиток та діяльність Полтавського сільськогосподарського дослідного поля, станції (1884-1930 р.)

Репозитарії

Схожі ресурси