Науковці з роду Пилипа Морачевського

У статті розглядається внесок видатних вчених у розвиток науки середини ХІХ-поч. ХХІ ст. представників родини П. С. Морачевського (1806–1879) – педагога, письменника, перекладача, вченого, який увійшов до історії української культури як перший перекладач книг Нового Завіту та Псалтиря українською...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2014
Hauptverfasser:	Котенко, Т.І., Шендеровський, В.А.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2014
Schriftenreihe:	Питання історії науки і техніки
Schlagworte:	Видатні науковці та інженери
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78079
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Науковці з роду Пилипа Морачевського / Т.І. Котенко, В.А. Шендеровський // Питання історії науки і техніки. — 2014. — № 2. — С. 61-69. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-78079
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-780792015-03-11T03:02:26Z Науковці з роду Пилипа Морачевського Котенко, Т.І. Шендеровський, В.А. Видатні науковці та інженери У статті розглядається внесок видатних вчених у розвиток науки середини ХІХ-поч. ХХІ ст. представників родини П. С. Морачевського (1806–1879) – педагога, письменника, перекладача, вченого, який увійшов до історії української культури як перший перекладач книг Нового Завіту та Псалтиря українською літературною мовою середини ХІХ ст. В статье рассматривается вклад выдающихся ученых в развитие науки середины XIX-нач. XXI в., представителей рода Ф. С. Морачевского (1806-1879) - педагога, писателя, переводчика, ученого, вошедшего в историю украинской культуры как первый переводчик книг Нового Завета и Псалтиря на украинский литературный язык середины XIX в. The article describes contribution of outstanding Ukrainian scientists, members of P. S. Morachevsky family (1806-1879) in to the science development in the middle of the 19 - early 21 centuries. P. S. Morachevsky was an educator, writer, translator, scientist, who entered the history of Ukrainian culture as the first translator of the New Tastement and Psalter into the modern Ukrainian literary language in the middle of the ХІХ century. 2014 Article Науковці з роду Пилипа Морачевського / Т.І. Котенко, В.А. Шендеровський // Питання історії науки і техніки. — 2014. — № 2. — С. 61-69. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78079 929.52+930.2 “18/20” П.С. Морачевський uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Видатні науковці та інженери Видатні науковці та інженери
spellingShingle	Видатні науковці та інженери Видатні науковці та інженери Котенко, Т.І. Шендеровський, В.А. Науковці з роду Пилипа Морачевського Питання історії науки і техніки
description	У статті розглядається внесок видатних вчених у розвиток науки середини ХІХ-поч. ХХІ ст. представників родини П. С. Морачевського (1806–1879) – педагога, письменника, перекладача, вченого, який увійшов до історії української культури як перший перекладач книг Нового Завіту та Псалтиря українською літературною мовою середини ХІХ ст.
format	Article
author	Котенко, Т.І. Шендеровський, В.А.
author_facet	Котенко, Т.І. Шендеровський, В.А.
author_sort	Котенко, Т.І.
title	Науковці з роду Пилипа Морачевського
title_short	Науковці з роду Пилипа Морачевського
title_full	Науковці з роду Пилипа Морачевського
title_fullStr	Науковці з роду Пилипа Морачевського
title_full_unstemmed	Науковці з роду Пилипа Морачевського
title_sort	науковці з роду пилипа морачевського
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2014
topic_facet	Видатні науковці та інженери
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78079
citation_txt	Науковці з роду Пилипа Морачевського / Т.І. Котенко, В.А. Шендеровський // Питання історії науки і техніки. — 2014. — № 2. — С. 61-69. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT kotenkotí naukovcízrodupilipamoračevsʹkogo AT šenderovsʹkijva naukovcízrodupilipamoračevsʹkogo
first_indexed	2025-07-06T02:15:30Z
last_indexed	2025-07-06T02:15:30Z
_version_	1836862019610869760
fulltext	ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 2 61 УДК: 929.52+930.2 “18/20” П.С. Морачевський НАУКОВЦІ З РОДУ ПИЛИПА МОРАЧЕВСЬКОГО Котенко Т. І. (Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України) Шендеровський В. А., д-р фіз.-мат. наук, проф. (Інститут фізики Національної академії наук України) В статті розглядається внесок видатних вчених у розвиток науки середини ХІХ-поч. ХХІ ст. представників родини П. С. Морачевського (1806–1879) – педагога, письменника, перекладача, вченого, який увійшов до історії української культури як перший перекладач книг Нового Завіту та Псалтиря українською літературною мо- вою середини ХІХ ст. 25 лютого 1905 року, в день на- родження Тараса Шевченка (за старим стилем), російський імператор затвер- див постанову Ради Комітету Мініст- рів про зняття заборони на друк украї- нського Євангелія… Невдовзі Синод благословляє друкувати Євангеліє у перекладі Мо- рачевського у Московській синодаль- ній друкарні під наглядом Кам’янець- Подільського єпископа Парфенія. Ви- соку оцінку перекладу Морачевського з філологічного та морально- релігійного аспектів дали академіки Петербурзької Академії наук О. Х. Востоков, О. В. Никитенко, І. І. Срезневський, пізніше О. О. Шах- матов та ін. І. Я. Франко найкращими перекладачами Святого Письма на українську мову вважав перекладача Пересопницького Євангелія П. Мора- чевського. Відомий мовознавець П. Г. Житецький писав: «Морачевсь- кий найвищою мірою володів відчут- тям народної мови і, так би мовити, психологією її, і всі зусилля доклав до того, щоби, не відступивши від змісту слов’янського тексту умістити у свій переклад психічну тканину малоро- сійської мови і притаманні їй звороти, її звичаї й обичаї. З неї почерпував він своє натхнення, що надає його пере- кладові тепла і живих фарб». Нарешті навесні 1906 року пере- клад Морачевського побачив світ. Спочатку Євангеліє від Матвія, а далі й інші. Перший наклад – 5 тисяч при- мірників – розлетівся миттєво, в черв- ні додруковано ще 10 тисяч, а в жовт- ні ще 30 тисяч. Лише за 1906-1907 ро- ки за статистикою Михайла Комарова продано трьох Євангелій Матвія, Ма- рка і Луки 129000 книжок. Фантасти- чний, як на той час, тираж! Євангеліє від Івана вийшло вже в 1911 році. «В якому числі – мені невідомо», – писав Комаров. Невдовзі багато причетних до видання Євангелія були відзначені нагородами. Не згадали тільки одну людину – автора перекладу. Не було його прізвища і на виданому Єванге- лії. Адже з часу смерті автора пере- кладу Пилипа Морачевського минуло 32 роки…[1]. Пилип народився в сім’ї губерн- ського секретаря Семена Григоровича Морачевського, що походив з дворян, 14 (26 н. ст.) листопада 1806 року у селі Шостовиця Чернігівського повіту. Дід, Григорій Іванович Морачевський, був десятоначальником священником. Батько Пилипа загинув під час Вітчи- ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 2 62 зняної війни 1812 р., перебуваючи в ополченні, тому з 6-ти річного віку Пилипа виховувала мати, Олександра Максимівна, та дід, батько матері, «військовий товариш» Максим Семе- нович Галузевський (Галуза), що за- свідчує його родовід з козацької ста- ршини. Зростав він у селі, серед прос- того люду, у гурті однолітків-селян, з їхньою українською мовою. Змалку захопився складанням віршів, і як по- ет почав формуватися під час навчан- ня в Харківському університеті [2]. Після закінчення університету Пилип Морачевський працює учителем математики у повітовому училищі в Сумах. На нього має великий вплив І. Г. Кулжинський. За його порадою Морачевський, після двохрічної праці вчителем математики, складає іспито- вому комітетові Харківського універ- ситету екзамен з російської словесності і одержує звання вчителя-словесника. Кулжинський підтримує Морачевсько- го в педагогічній і письменницькій дія- льності, вводить юнака до кола україн- ської творчої інтелігенції та сприяє у публікуванні його поезій в «Украинс- ком журнале» та «Украинском альма- нахе». У 1832 році вони вдвох їдуть до Луцька працювати у новоствореній мі- сцевій гімназії: Кулжинський – дирек- тором, Морачевський – вчителем ро- сійської мови та географії [3]. Коли ж цей край російський уряд оголосив «исконно русским», їхні шляхи розійшлися назавжди, кожен обрав свій шлях: Морачевський дедалі більше прихилятиметься до українст- ва, Кулжинський, почавши зі змагань з польською культурою, закінчить по- вними ненависті і зневаги публічними виступами проти української мови й літератури. Вийшла тоді у світ «Граматика» Панька Куліша і «Буквар» Тараса Ше- вченка. І. Кулжинський пише убивчу рецензію: «Всякую испорченность, следовательно испорченный язык на- добно исправлять, а не возводить на фантастическую степень нормальнос- ти и самостоятельности» – пише він, – «потому надобно стараться, чтобы люди, говорящие по-малороссийски привыкли говорить чисто по-русски, о чем все благомыслящие малороссияне давно уже стараются в своих семейст- вах и училищах и о чем сильно хлопо- чут малороссияне, даже живущие в Галлиции, а сочинитель уродливой «Граматики» заключает свое слово «до письменных» мольбой, чтобы все малороссияне говорили по- малороссийски, т.е. чтобы не исправ- ляли своего испорченного полониз- мами языка, но коснели бы в его ис- порченности». А оцінюючи Шевчен- ків «Буквар» він пише: «Тенденция этого «Букваря» одна и та же, что и «Граматики» Кулиша, какая-то «воля людская», и «освобождение из какой- то неволи», о какой это свободе хло- почете, господа Вы «Букваристы». Наприкінці 1834 року Пилип Морачевський одружився із Ганною Яківною Митькевич (з роду чернігів- ських дворян). У їхньому шлюбі наро- дилося п’ятеро дітей: Анастасія (23.08.1835), Віталій (22.04.1838), Олександр (13.08.1840), Ольга (06.02.1842) та Миколай (03.12.1843). Пилип Морачевський 16 лютого 1835 року переїхав до Кам’янця- Подільського, де працює спершу ста- ршим учителем, а згодом інспектором. Після 1849 року і аж до своєї відстав- ки в 1859 році Пилип Моравчевський був інспектором ліцею князя Безборо- дька і ніжинської гімназії. Учні глибо- ко шанували свого учителя: «Мораче- вский нам очень понравился, хотя мы и острили над ним. Действительно, он был добрый и хороший человек и об- ходился с нами по-человечески. Одно в нем было неприятно: как пойдет по квартирам и найдет у кого-либо из гимназистов или студентов стихи ма- лорусские, особенно Шевченка, так и ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 2 63 конфискует». Те, що видавалося гім- назистові у Морачевському «непри- ємним», було, з огляду на тодішню ситуацію, вчинком мужнім і благоро- дним. Якби це був не Морачевський, а хто-небудь інший, то винуватець тут таки вилетів би з гімназії з «вовчим білетом». А сам Пилип Морачевський сер- йозно береться за вивчення на науко- вій основі української мови. 1853 року він подає на розгляд у відділення ро- сійської мови і словесності Імпера- торської академії наук рукопис ство- реного ним «Опыта Малорусского Словаря». Певно, саме робота над Словником надихнула Пилипа Мора- чевського на переклад українською мовою книг Святого Письма. Він бе- реться до перекладу українською мо- вою Євангелія, хоча розуміє, що піс- ля завершення перекладу виникнуть проблеми з друкуванням книги, а то- му вирішує отримати підтримку впливових діячів церкви. «Ваше Высокопреосвященство, – пише він у листі до Митрополита Санкт-Петербурзького і Новгородсь- кого Ісидора (Нікольського) 28 верес- ня 1960 року, – на всех языках, слове- сно и письменно, проповедуется слово Божие; исповедники Христа Спасите- ля имеют Библию на своих языках, а Малороссия, которой языком говорит около 12 миллионов православных христиан, не имеет на своем языке даже Евангелия, ...перевод на мало- российский язык Евангелия, несом- ненно принес бы весьма важную поль- зу нашему религиозному народу... С этой целью я приступил к переводу Евангелия на малороссийский язык, сличая славянский текст с текстом русским, латинским, немецким, фран- цузским и польским...». 14 жовтня Митрополит Ісидор відповів Морачевському категорич- ною відмовою: «По частном совеще- нии с Святейшим Синодом, уведом- ляю Вас, что перевод Евангелий, сде- ланный Вами или другим кем-либо, не может быть допущен к печати». Морачевський вдруге звертається до Ісидора з проханням: «... этот труд мой я считал делом столько полезным, сколько и богоугодным: и поэтому мне приятно будет, по крайней мере, оставить его детям моим, на память обо мне, как видимый знак моего бла- гословения, которым буду просить им благословения Божьего». Відхилений рукопис повернувся в день смерті дружини – 15 квітня 1861 року... Але Пилип Морачевський не опускає безпорадно рук, і 16 листо- пада 1861 року переклад усіх чоти- рьох Євангелій було закінчено, випра- влено і переписано начисто. Що роби- ти, як бути? Як надрукувати? Пилип Морачевський розраховує на підтримку з боку Академії наук. Переклад Євангелія рецензують ака- деміки Ізмаїл Срезневський, визнач- ний російський славіст-філолог Олек- сандр Востоков, який був першим ви- давцем Остромирового Євангелія (1843) – найдавнішого датованого схі- днослов’янського рукопису, найваж- ливішої староцерковної слов’янської пам’ятки, написаної 1056-57 роках для новгородського посадника Остромира дяком Григорієм. Думка вчених була одностайною: «Євангеліє, перекладе- не малоросійською мовою п. Мора- чевським, є у вищій мірі праця зна- менна, як зі сторони науково- філологічної, так і зі сторони релігій- но-моральної... Переклад Морачевсь- кого засвідчує цілком, що як якість, так і характер слів, якість словосполу- чень українських ніде не спотворюють сутності ані змісту думок... Поза вся- ким сумнівом, переклад Морачевсько- го повинен зробити епоху в літератур- ній просвіті малоросійської мови... Тому, вважаємо ми, що переклад Мо- рачевського необхідно з позитивним відгуком Академії подати на схвален- ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 2 64 ня Святійшим Синодом і просити йо- го, після оцінки його з богословського погляду, дозволити до друку». Та, на жаль, шеф жандармів Дол- горуков і генерал-губернатор Аннен- ков в один голос заявили, що Єванге- ліє в перекладі Морачевського є кни- гою «опасною и вредною». Все це і породило «секретне відношення по цензурному відомству» від 8 липня 1863 року № 394 про заборону друку будь-яких релігійних чи навчальних книг українською мовою, що і ввійшло в історію як Валуєвський циркуляр. Згідно з цим було призупинено обго- ворення питання про видання Нового Завіту в перекладі П. С. Морачев- ського. Таким чином, україномовні пе- реклади П. С. Морачевського безпосе- редньо стали поштовхом для появи Ва- луєвського циркуляру [4]. Тож споді- вання Морачевського побачити свою працю надрукованою були марними. Зазначимо, що Пилип Морачев- ський,окрім перекладу Євангелія, ще в 1841-42 роках написав підручник для навчальних закладів «История русс- кой словесности» у трьох томах (доля його невідома), а в 1849 році закінчив роботу над поемою, написаною украї- нською мовою, «Чумаки, або Україна з 1768 року». На думку критиків, «Чумаки» – найвагоміший літератур- ний твір П. Морачевського, в якому той виступив не лише як письменник, а й як дослідник, історик- книгознавець. Високу оцінку поемі дав свого часу Володимир Науменко у роботі «Хто такий був український писатель Хвилимон Галузенко?», вка- завши, що автор – людина «таланту немалого». Простежують дослідники також книгознавчий підхід при напи- санні поеми, яка є водночас літерату- рною історичною хронікою, створе- ною за історіографічними студіями першої половини ХІХ століття. В ос- нові сюжету – історичні події, що від- бувалися в Україні впродовж кінця 1500-х – першої половини 1800-х рр. П. Морачевський першим історіогра- фічно-художньо в поетичній формі по- дав події Коліївщини (1768), літерату- рно виписав в історичному контексті, поряд із відомими історичними особа- ми й забуті національні постаті, повер- нувши їх із забуття. Автор не випадко- во вдається до образу чумаків – людей вільних і гордих, що символізує не- вмирущість українського руху до сво- боди і незалежності. «Чумаки» не втра- тили свого значення і до сьогодні…[5]. Овдовівши, Пилип Морачевський 1861 року оселився у зятя – чоловіка дочки Анастасії у с. Шняківці біля Ніжина, присвятивши себе науковій і письменницькій діяльності. Написав роман у віршах російською мовою «Год вперед, если не шесть лет. Сов- ременный роман в письмах» (1859), надіслав до журналу «Основа» твір «Максим Галуза», присвячений дідові, написав для шкіл і народного читання підручник «Священна історія», істо- ричний нарис «Сооружение и освяще- ние церкви в деревне Шпаковке». Го- ловною ж справою П. С. Морачев- ського став переклад книг Святого Письма українською мовою, якій він присвятив більшу частину свого жит- тя. У 1860–1865 рр. ним були пере- кладені Євангеліє (1860), Діяння Свя- тих Апостолів (кінець 1861 – початок 1862), Послання Святих Апостолів (1862-1863, місце знаходження неві- доме), Апокаліпсис (1864) та Псалтир (кінець 1864 – травень 1865) [6]. У 1878-79 роках П. Морачевсь- кий важко хворів і 17 (29 н. ст.) кві- тня 1879 року упокоївся. Похований був на цвинтарі шняківської церкви Введення у храм Пресвятої Богоро- диці [7]. Нижче подаємо дещо про найві- доміших представників родини Мора- чевських, котрі ведуть свою гілку від старшого сина Віталія… ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 2 65 Старший син Пилипа Морачев- ського Віталій народився 22 квітня (за ст. ст.) 1838 року. Навчався у Ніжин- ському юридичному ліцеї князя І. Безбородька, де був нагороджений «похвальною грамотою 1-го розряду і книгою за благонравіє, відмінну ста- ранність і успіхи в науках» (1852 р.). З 1855 р. навчався на юридично- му факультеті Університету Св. Володимира, який закінчив у 1859 році зі ступенем кандидата законо- знавства: «Студент Морачевський Ві- талій, який отримав кандидатські оці- нки з усіх предметів і представив обов’язковий твір «Про торговельні товариства», визнаний факультетом за кандидатський, удостоюється ступеня Кандидата Законознавства». Переїхав до Санкт-Петербургу. Був чиновни- ком Міністерства уділів, дійсним статським радником - цивільний чин четвертого класу (цивільний чин дійс- ного статського радника був еквівале- нтом званню у війську – генерал- майор). Одружений був на Ользі Ва- силівні Малишевій, дочці Гатчинсько- го градоначальника. Мав трьох синів: Віталія, Бориса і Гліба. Помер у 1884 р. в Санкт-Петербурзі і похований на Шуваловському цвинтарі. Син Віталія Пилиповича – Віта- лій народився в 1873 році. Після за- кінчення Петербурзького університету з 1896 р. працював у Відділі Сільської економії і Сільсько-Господарської статистики. У 1897 р., через рік після свого вступу на службу, він був при- значений молодшим редактором у від- ділення основної статистики; в 1910 р. призначений старшим фахівцем з сільсько-господарського департаменту землеробства і завідувачем довідково- видавничим бюро. Віталій Віталійович був чудовою людиною, надзвичайно талановитою. Він помер у 46 років від розриву серця в м. Великі-Луки під час лекції... За коротке життя написав багато (більше 10) книг. Він – географ, агроном, зем- ський статистик. До 1917 року працю- вав зав. статистичним відділом Мініс- терства землеробства. Дійсний статсь- кий радник (IV кл.). Відомі його книги «Почвы России», «Агрономическая помощь России», Атлас «С/х промыс- ла в России» та ін. Він співавтор 19- томного видання «Россия. Настольная и дорожная книга для русских людей изд. Девриена (1905-1913). Саме Віталій Віталійович Мора- чевський подарував у 1900 році Відді- ленню російської мови і словесності Імператорської Академії наук рукопи- си перекладів Святого Письма свого діда, які дбайливо зберігались у роди- ні Морачевських у Санкт-Петербурзі, замість втрачених або спеціально ви- лучених українських перекладів Єван- гелія, Діянь Святих Апостолів, Апока- ліпсиса та Псалтиря, надісланих Пи- липом Семеновичем Морачевським у 1865 р. до Академії наук. Пану ординарному академіку Фе- дору Євгеновичу Коршу. Виписка з протоколу засідання 28-го квітня 1900 року: В. В. Морачевський, пред- ставивши в п'яти зошитах власноруч- ний чорновий рукопис свого діда, ко- лишнього інспектора Ліцею князя Безбородька в Ніжині П.С. Морачев- ського, що містив в собі переклад чет- вероєвангелія на українську мову з його ж примітками, звернувся з на- ступною пропозицією до Відділення [Відділення російської мови і словес- ності Імператорської Академії наук]: «З сімейних переказів і листування ме- ні відомо, що дід мій присвятив цій справі більшу частину свого життя, пе- реслідуючи єдину лише мету – дати народу можливість більш ясного розу- міння євангельських істин і тим сприя- ти релігійно-моральному його вихо- ванню. Виконуючи заповіданий мені обов’язок, я беру на себе сміливість принести нашу сімейну дорогоцінність в дар вищій в Росії вченій установі – ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 2 66 Відділенню російської мови і словес- ності Імператорської Академії наук, ставлячи, однак, умову, щоб, по нале- жному розгляді Академією та виправ- ленні, якщо це виявиться необхідним, рукопис цей був надрукований, щоб високий подвиг мого діда отримав своє здійснення, і прохаючи повернути мені рукопис, якщо надрукування його не буде визнано можливим». Син Віталія Віталійовича Георгій став відомим хіміком-аналітиком, гео- хіміком та блискучим педагогом. Народився Георгій Віталійович 1894 року. Його життя обірвалося досить рано, він помер у 1961 р. у розквіті творчих сил. Закінчивши в 1918 р. Санкт- Петербурзький університет, почав свою наукову і практичну діяльність в Геологічному комітеті ВРНГ [Вищої ради народного господарства]. Його педагогічна діяльність в Санкт- Петербурзькому університеті розпо- чалася в 1935 р. З 1944 р. і до кінця свого життя він очолював кафедру аналітичної хімії. Думка про необхід- ність фундаментальної загальнохіміч- ної підготовки хіміка-аналітика як ос- нові вміння знайти правильне рішення практичних завдань визначала всю педагогічну та організаційну діяль- ність Георгія Віталійовича на кафедрі аналітичної хімії. Вплив Г. В. Морачевського на розвиток аналітичної хімії проявився не тільки через створену ним школу хіміків-аналітиків. Важко знайти мо- нографію чи навіть підручник з аналі- тичної хімії, який витримав би так ус- пішно випробування часом, як капіта- льна праця «Анализ минерального сы- рья», підготовлений за його активної участі і під його редакцією. Вперше виданий 1936 року, він до сьогодні за- лишається настільною книгою у бага- тьох аналітичних лабораторіях. У сім’ї Юрія (Георгія) Віталійо- вича Морачевського було троє синів. Старший – Олексій Георгійович – на- родився у Ленінграді 10 березня 1923 року. Тут в останні 20 років життя Юрій Морачевський завідував кафед- рою аналітичної хімії Ленінградського університету і лабораторією в інсти- туті хімії силікатів Академії наук. Ма- ти, Марія Вікторівна Морачевська, була вчителькою середньої школи. Закінчив школу № 5 Василеост- ровського району в перші дні війни. Восени 1941 року був призваний в Армію, в 1942 році був курсантом училища військово-хімічного захисту, закінчив його з відзнакою, з весни 1943 року до кінця війни перебував на фронті (Ленінградському, 2-му Украї- нському), брав участь у боях за визво- лення України, Молдавії, Румунії, Угорщини. Закінчив війну в Австрії як перший помічник начальника штабу десантно-стрілецького полку у званні гвардії старшого лейтенанта, офіцера штабу повітряно-десантного стрілець- кого полку. Має нагороди та 14 подяк Верховного головнокомандувача за участь у великих операціях. Весною 1946 р. був демобілізова- ний. У 1946 р. вступив до університету на хімічний факультет. З цього часу все трудове життя пов’язане з університе- том - студент, аспірант, асистент, до- цент, директор НДІ [науково- дослідного інституту] хімії, проректор з наукової роботи (в. о. Ректора в 1974-1975 навчальному році), керівник лабораторії НДІ хімії, завідувач кафед- ри фізичної хімії, з 1998 р. – професор кафедри фізичної хімії. Був членом Вченої ради факультету з 1957 р. і чле- ном Вченої ради університету з 1962 р. без перерв. Був Головою Ради ветера- нів хімічного факультету, обраний до складу Ради ветеранів університету. Після завершення роботи в рек- тораті був керівником лабораторії НДІ хімії, а в 1988 році був обраний заві- ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 2 67 дувачем кафедри фізичної хімії, змі- нивши на цій посаді академіка Б. П. Нікольського, котрий керував кафедрою протягом півстоліття. Наукова спадщина О. Г. Мора- чевського успішно розвивається. Про- тягом декількох десятиліть, з 1965 р., він керував лабораторією розчинів не- електролітів, яка 2004 р. стала лабора- торією фізичної хімії флюїдних сис- тем. Лабораторія перетворилася в од- ну з найбільших в складі НДІ хімії і займає одне з провідних місць у ро- сійській хімічній науці. Роботи лабо- раторії отримали визнання міжнарод- ної наукової громадськості. Лаборато- рія має багаторічні стійкі зв’язки з Ка- ліфорнійським університетом, з Лейп- цизьким університетом, з університе- том Кайзерслаутерна. Другий син – Віталій народився 1925 року у Ленінграді. У 1942 році був призваний до лав Червоної Армії, воював. Після закінчення війни було навчання, спочатку у військовому училищі, потім у інституті, виклада- цька робота у Серпухівському вищому інженерному училищі спецслужб вій- ськово-повітряних сил, захист дисер- тації у 1957 році, робота у Військово- повітряній інженерній академії. З 1960 року Віталій Георгійович працює на фізичному факультеті Ленінградсько- го університету. З 1989 р. Віталій Георгійович – завідувач новоствореної кафедри гео- екології на факультеті географії та ге- оекології Санкт-Петербурзького дер- жавного університету. У ці роки він підготував і прочитав новий для факу- льтету лекційний курс «Геофізика ландшафтів», спеціальні курси «Моні- торинг природного середовища», «Динаміка клімату». Вперше в країні ним була складена програма і читався потоковий курс «Основи геоекології». В. Г. Морачевський був редактором і співавтором першого в Росії підруч- ника «Основы геоэкологии» (1994 р.). Ним опубліковано понад 150 на- укових праць, серед них 6 монографій і підручників для вузів і низка навча- льних посібників. Під його керівницт- вом захищено 56 кандидатських дисе- ртацій аспірантами та здобувачами, в тому числі з Чехословаччини, Болга- рії, Югославії, Японії, країн СНД. Се- ред його учнів 8 докторів наук. Він був членом Міжвідомчого геофізичного комітету АН СРСР, чле- ном Радянської комісії з фізики хмар ДМК [Державний метрологічний кон- троль] АН СРСР, головою секції хімії атмосфери Всесоюзного хімічного то- вариства, заступником голови секції охорони атмосфери Головного ради Мінвузу РРФСР за програмою «Лю- дина і навколишнє середовище», чле- ном Міжнародної комісії по йонам і аерозолям МАМФА [Міжнародна асоціація метеорології і атмосферних наук], а також спеціалізованих вчених рад ВАК СРСР при ЛГМІ [Ленінград- ський гідрометеорологічний інститут] ГГО [Головна геофізична обсервато- рія] ім. А. І. Воєйкова і Санкт- Петербурзького університету. В. Г. Морачевського запрошува- ли для читання лекцій з різних розді- лів фізики атмосфери та геоекології як у вузи нашої країни, так і в універси- тети ЧРСР, НРБ, США, Канади, ФРН, Франції, Австрії, Англії, Ірландії. Ви- сока оцінка його науково-педагогічної діяльності за кордоном підтверджу- ється тим, що він обраний іноземним членом Американського географічно- го товариства і Американського гео- графічного союзу, дійсним членом Нью-Йоркського університету і за- служеним професором кількох зару- біжних університетів. Ще один син із родини Георгія Віталійовича – Андрій – народився у 1926 р. У 1950 р. закінчив Ленінград- ський технологічний інститут ім. Ленсовєта по фізико-хімічній спе- ціальності. У 1951-1953 рр. працював ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 2 68 на підприємствах Міністерства внут- рішніх справ. На Красноярському за- воді кольорових металів під керівниц- твом професорів Я.І. Башилова та Р.Л. Мюллера брав безпосередню участь у розробці технології одержан- ня родію електролізом. З грудня 1953 р. – аспірант Ле- нінградського політехнічного інститу- ту ім. М.І. Калініна (нині Санкт- Петербурзький державний технічний університет), з 1956 р. – асистент ка- федри фізичної хімії того ж інституту, з 1961 р. – доцент, з 1970 – професор, з 1973 р. – завідувач кафедри фізичної хімії, з 1957 р. – кандидат, з 1969 р. – доктор технічних наук. У 1986 р. за роботу «Физико- химические основы, технология и про- мышленное освоение производства сверхчистых металлов (ртуть, кадмий, цинк, свинец, висмут, галлий, индий, таллий, теллур)» А.Г. Морачевському присуджено Державну премію Украї- ни в галузі науки і техніки. Результати досліджень викладені в низці монографій, серед яких «Элек- троды сравнения для расплавленных солей» (М., Металлургия, 1965, Пере- кладена в США), «Жидкие катоды» (Тбілісі, 1978), «Физикохимия и мета- ллургия высокочистого свинца» (М., Металлургия, 1991), «Натрий. Свойст- ва, производство, применение» (СПб, Химия, 1992), «Переработка вторично- го свинцового сырья» (СПб, Химия, 1993), «Электрохимия свинца в ионных расплавах» (СПб, Химия, 1994), «Ка- лий. Свойства, производство, примене- ние» (М., Руда и металлы, 2000). А. Г. Морачевським написано багато ве- ликих оглядових робіт. Андрієм Георгієвичем Морачев- ським отримано понад 60 авторських свідоцтв на винаходи, йому вручено нагрудний знак «Винахідник СРСР». За роки викладацької діяльності Андрієм Георгійовичем написано ве- лику кількість навчальних посібників та розроблено ряд спеціальних курсів. Високу оцінку фахівців отримала кни- га «Термодинамика расплавленных ме- таллических и солевых систем» (М., Металлургия, 1987, перекладена в Польщі), рекомендована для студен- тів, що навчаються за спеціальністю «Фізико-хімічні дослідження металур- гійних процесів». Для студентів тієї ж спеціальності написані навчальні по- сібники «Физико-химические свойства жидких металлов и сплавов» (Л., ЛПИ, 1986), «Высокотемпературная электро- химия» (Л., ЛПИ, 1986) та ін. Під керівництвом А.Г. Морачев- ського успішно захищено більш ніж 50 кандидатських дисертацій. Четверо викладачів кафедри захистили док- торські дисертації. А.Г. Морачевський вів велику науково-організаційну роботу. З 1980 р. Є членом редколегії Журналу при- кладної хімії (з 1986 р. заступник го- ловного редактора), членом редколегії журналу «Расплавы». Багато років входив до складу редколегії журналу «Известия вузов. Цветная металлур- гия», міжвузівського збірника «Физи- ко-химические исследова-ния металлур- гических процессов». В останні роки А.Г. Морачевсь- кий велику увагу приділяв історії хімії та хімічної технології, опублікував низку робіт з цієї тематики. Завершити цю розвідку про слав- ний рід Пилипа Морачевського можна словами: є творчі люди, народжені, на своє нещастя, в імперії, але не прина- лежні до панівної нації. Для таких, якщо вони зберегли власну мову й ку- льтуру, неодмінно виникає альтерна- тива – в якій культурі творити? В ім- перській, що має всіляке сприяння прославитись – чи у власній, переслі- дуваній, замовчуваній та навіть неіс- нуючій: «…ніякої особливої малоро- сійської мови не було, немає і бути не може»…[8, 9]. ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 2 69 ЛІТЕРАТУРА 1. Шендеровський В.А. Нехай не гасне світ науки. – Т. 2. – К.: Видавн. «Ра- да». – 2006. – С. 188-197. 2. Гнатенко Л.А., Котенко Т.І. Пи- лип Семенович Морачевський – українсь- кий просвітитель середини ХІХ ст., педа- гог, письменник, перекладач, книгозна- вець // Українська біографістика : Збірник наукових праць. – К., 2011. – № 8. – С. 175–190. 3. Котенко Т.І. Становлення П.С. Мо- рачевського як педагога, письменника, кни- гознавця (у зв’язку з особистістю І.Г. Кул- жинського) // Наукові праці Національної бі- бліотеки України імені В. І. Вернадського. – К., 2011. – Вип. 31. – С. 535–544. 4. Стародуб А. До питання про вплив дискусії щодо доцільності видан- ня українського перекладу Святого Письма на генезу Валуєвського цирку- ляру 1863 року // Тези виступів учасників Всеукраїнського “круглого столу” “Сарбеївські читання” (К., 30 січня 2003 року). К., 2003. С. 63–65.; Стародуб А. Євангеліє та циркуляр. Пе- реклад Четвероєвангелія Пилипа Мора- чевського як одна з причин появи Валуєвського циркуляру 1863 року [Електронний ресурс] // Високий Вал [веб-сайт]. - [6 вересня 2006]. – Режим доступу: http://www.sian.ua.info/index - Назва з екрану. – (Дата звернення: 06.09.2006); Стебницкий П. Очеркъ развитiя дейстующаго цензурнаго ре- жима въ отношенiи малорусской письменнocти // Объ отмене стесненій малоруccкaгo печaтнаго слова / Импepaтoрская Академiя Наукъ. СПб.: тип. Импepaтoрскай Академiи Наукъ, 1905. Прилож. I. С. 34. 5. Котенко Т. І. Неопублікований нарис В. П. Науменка («Чумаки, або Україна з 1768 року» П. С. Морачевсь- кий – редакції) // Рукописна та книжкова спадщина України. – К., 2010. – Вип. 14. – С. 345–358. 6. Гнатенко Л. А. Переклади Пили- па Морачевського книг Нового Завіту та Псалтиря українською мовою середини ХІХ ст., збережені за оригіналами та спи- сками у книгосховищах Росії та України [Текст] / Л. А. Гнатенко, Т. І. Котенко // Рукописна та книжкова спадщина України. – К., 2007. – Вип. 12. – С. 154– 177. 7. Котенко Т. І. Історичний нарис П. С. Морачевського про будівництво й освя- чення церкви в с. Шняківка і роль особистості автора у цій божій справі // Пам'ять століть. Планета – К., 2012. - № 1– 2 (95-96). – С. 121 – 132. 8. Боргардт О. Дві культури. – К.: Видавн. дім «Простір». – 2012. – 400 с. 9. Дашкевич Я. Постаті: Нариси про діячів історії, політики. – Л., 2006. (2-е до- повн. вид. – Л., 2007). Котенко Т.И., Шендеровский В.А. Ученые из рода Филиппа Морачевского. В статье рассматривается вклад выдающихся ученых в развитие науки середины XIX-нач. XXI в., представителей рода Ф. С. Морачевского (1806-1879) - педагога, пи- сателя, переводчика, ученого, вошедшего в историю украинской культуры как пер- вый переводчик книг Нового Завета и Псалтири на украинский литературный язык середины XIX в. Kotenko T.I., Shenderovsky V.A. Scientists from Pylyp Morachevsky Family. The article describes contribution of outstanding Ukrainian scientists, members of P. S. Morachevsky family (1806-1879) in to the science development in the middle of the 19 - early 21 centuries. P. S. Morachevsky was an educator, writer, translator, scientist, who entered the history of Ukrainian culture as the first translator of the New Tastement and Psalter into the modern Ukrainian literary language in the middle of the ХІХ century.

Науковці з роду Пилипа Морачевського

Institution

Ähnliche Einträge