Перші кроки однієї з провідних технологій ХХІ століття

Рассмотрена история дуговой сварки в инертных газах, возникновение которой обусловлено появлением ответственных конструкций из алюминиевых и нержавеющих сплавов. При решении технических проблем был учтен опыт эксплуатации и усовершенствования атомно-водородной сварки. После второй мировой войны этот...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
1. Verfasser:	Літвінов, О.П.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2008
Schriftenreihe:	Питання історії науки і техніки
Schlagworte:	Наукові і технічні досягненя минулого
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78462
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Перші кроки однієї з провідних технологій ХХІ століття / О.П. Літвінов // Питання історії науки і техніки. — 2008. — № 2. — С. 26-31. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-78462
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-784622015-03-19T03:01:54Z Перші кроки однієї з провідних технологій ХХІ століття Літвінов, О.П. Наукові і технічні досягненя минулого Рассмотрена история дуговой сварки в инертных газах, возникновение которой обусловлено появлением ответственных конструкций из алюминиевых и нержавеющих сплавов. При решении технических проблем был учтен опыт эксплуатации и усовершенствования атомно-водородной сварки. После второй мировой войны этот вид сварки получил широкое применение при сварке цветных металлов и легированных сталей в судостроении, ракетостроении и атомной энергетики. The history of arc welding in inert gases is considered. Need in this welding method is stipulated by the appearance of aluminum alloys and stainless steel constructions. The experience of usage and improvement of atomic-hydrogen welding was took into account during deciding the technical problems. After second world war this type of welding has got a broad using at the welding of color metals and alloyed steel in shipbuilding, space and nuclear energy industry. 2008 Article Перші кроки однієї з провідних технологій ХХІ століття / О.П. Літвінов // Питання історії науки і техніки. — 2008. — № 2. — С. 26-31. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78462 621.791 (091) :62 930 uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові і технічні досягненя минулого Наукові і технічні досягненя минулого
spellingShingle	Наукові і технічні досягненя минулого Наукові і технічні досягненя минулого Літвінов, О.П. Перші кроки однієї з провідних технологій ХХІ століття Питання історії науки і техніки
description	Рассмотрена история дуговой сварки в инертных газах, возникновение которой обусловлено появлением ответственных конструкций из алюминиевых и нержавеющих сплавов. При решении технических проблем был учтен опыт эксплуатации и усовершенствования атомно-водородной сварки. После второй мировой войны этот вид сварки получил широкое применение при сварке цветных металлов и легированных сталей в судостроении, ракетостроении и атомной энергетики.
format	Article
author	Літвінов, О.П.
author_facet	Літвінов, О.П.
author_sort	Літвінов, О.П.
title	Перші кроки однієї з провідних технологій ХХІ століття
title_short	Перші кроки однієї з провідних технологій ХХІ століття
title_full	Перші кроки однієї з провідних технологій ХХІ століття
title_fullStr	Перші кроки однієї з провідних технологій ХХІ століття
title_full_unstemmed	Перші кроки однієї з провідних технологій ХХІ століття
title_sort	перші кроки однієї з провідних технологій ххі століття
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2008
topic_facet	Наукові і технічні досягненя минулого
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78462
citation_txt	Перші кроки однієї з провідних технологій ХХІ століття / О.П. Літвінов // Питання історії науки і техніки. — 2008. — № 2. — С. 26-31. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT lítvínovop peršíkrokiodníêízprovídnihtehnologíjhhístolíttâ
first_indexed	2025-07-06T02:33:12Z
last_indexed	2025-07-06T02:33:12Z
_version_	1836863133397811200
fulltext	НАУКОВІ І ТЕХНІЧНІ ДОСЯГНЕННЯ МИНУЛОГО ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 2 26 УДК 621.791 (091) :62 930 ПЕРШІ КРОКИ ОДНІЄЇ З ПРОВІДНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ХХІ СТОЛІТТЯ Літвінов О.П., канд. техн. наук, доц. (Приазовський державний технічний університет) Рассмотрена история дуговой сварки в инертных газах, возникновение которой обусловлено появлением ответственных конструкций из алюминиевых и нержавеющих сплавов. При решении технических проблем был учтен опыт эксплуатации и усовер- шенствования атомно-водородной сварки. После второй мировой войны этот вид сварки получил широкое применение при сварке цветных металлов и легированных ста- лей в судостроении, ракетостроении и атомной энергетики. The history of arc welding in inert gases is considered. Need in this welding method is stipulated by the appearance of aluminum alloys and stainless steel constructions. The experi- ence of usage and improvement of atomic-hydrogen welding was took into account during de- ciding the technical problems. After second world war this type of welding has got a broad us- ing at the welding of color metals and alloyed steel in shipbuilding, space and nuclear energy industry. З початку ХХ ст. на друге місто пі- сля сплавів заліза по об’єму застосу- вання в промисловості поступово вихо- дять алюміній і його сплави. Зразу ж виникли проблеми їх зварювання. Ви- користовувати для захисту зони зварю- вання інертний газ пропонували ще на початку ХХ в. Зокрема, в 1918 р. на таку пропозицію був виданий патент США № 1589017 Дж.К.Лінко- льну [1]. У 1919 р. Генрі М.Хобарт із фірми "Дженерал електрик" запропонував засто- совувати при дуговому зварюванні в якості захисного газу гелій. На той час це був надзвичайно дорогий газ і незважаючи на те, що у високій якості металу шва не сумнівалися, технологію й устаткування розробляти не стали. Пройшло багато років, перш ніж вини- кла гостра необхідність у реалізації цих ідей, у першу чергу для виготовлення виробів з алюмінієвих і магнієвих спла- вів. Але в перші десять-п'ятнадцять ро- ків аргоно- і гелієводугове зварювання неплавким електродом, не конкурувало ні з киснево-ацетиленовим, ні з атомно- водневим, незважаючи на те, що до якості зварених з'єднань кольорових металів, і в першу чергу алюмінієвих сплавів, пред'являлися усе більш високі вимоги, а відомі способи вичерпали свої можливості. Фірмою "Дженерал електрик" було створено й інтенсивне розвивалося атомно- водневе зварювання [2]. Ця фірма стала лідером і в роз- витку дугового зварювання в інертних газах. Метою цього дослідження є ви- вчення обставин, що обумовили виник- нення більш високоефективного спосо- бу зварки, перш за все кольорових ме- талів, встановлення конкретного внеску окремих винахідників і фірм в розвиток зварювання в інертних газах. НАУКОВІ І ТЕХНІЧНІ ДОСЯГНЕННЯ МИНУЛОГО ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 2 27 У 1926 р. Ф.К.Дьюерс одержав па- тент США на способи "Геліарк" і "Ар- гонарк", де описувалася технологія зва- рювання вугільним електродом і пер- шим спеціалізованим пальником [3]. У той же час ідея зварювання в інертних газах привернула увагу і П.Александера, відомого своїми робо- тами по створенню атомно-водневого зварювання і зварювання в атмосфері пальних і активних газів [2]. Незабаром пальник для ручного зварювання удо- сконалили Г.Хобарат і П.К.Деверс [4]. У середині 1930-х рр. у США до удосконалювання технології зварюван- ня вольфрамовим електродом в аргоні (ТІГ) приступила фірма "Бернард вел- дінг еквіпмент", засновник якої А.Бернард запатентував удалу констру- кцію електродотримача "Шортстаб" [5]. У 1935 р. журнал "Автогенное дело" повідомив, що П.Александер довів можливість захисту металу шва яким- небудь інертним газом [6]. З початку 1930-х рр. атомно-водневе зварюван- ня широко застосовували в Німеччині. Як і в ряді інших країн були спроби при зварюванні вольфрамовим елект- родом застосувати й інші (крім вод- ню) гази, зокрема в 1938 р. – гелій, а в 1941 р. – аргон. Однак до створення придатної для практики технології справа не дійшла [7]. Із середини 1930-х рр. у Велико- британії і Німеччині почалося будівни- цтво кораблів з надбудовами із алюмі- нієвих сплавів, що викликало додаткові дослідження технології газового зварю- вання і дугового зварювання під флю- сом як вугільним, так і металевим елек- тродами [8]. Розробки Деверса, Хобарта, Алек- сандера не знаходили практичного за- стосування доти, поки не почалася Дру- га світова війна й авіапромисловість США не зштовхнулася з проблемою зварювання вузлів літаків з алюмініє- вих і магнієвих сплавів. Р. Мередит – інженер-зварник фірми "Нортран Ейрк- рафт" з початку 1941 р. перейшов на експерименти із вольфрамовим неплав- ким електродом [8]. У жовтні 1941 р. він подав заявку на патент на техноло- гію зварювання ТІГ і пальник з мідним трубчастим соплом, з якого навколо електрода в зону зварювання подавався інертний газ (гелій) (патент США № 2274631 від 24.02.1942 р.). Цей спосіб відразу почали впрова- джувати у виробництво військових лі- таків (починаючи із сидінь з алюмініє- во-магнієвого сплаву). 18 червня 1942 р. про можливості дугового зварювання вольфрамовим електродів у гелії офі- ційно повідомила Т.Е.Пайнер (фірма "Норсруп Ейкрафт"), інженер Лос- Анджелоського відділення Американ- ського зварювального товариства. Ін- женери цієї фірми В.Х.Павлек і Р.Мередит розробили технологію зва- рювання подовжніх і точкових швів практично всіх сплавів, що застосову- ються на той час, [9]. Однак новий спо- сіб зварювання застосовували в дуже обмеженому обсязі [10] На початку 1940-х рр. процесом зварювання ТІГ зацікавилися й у Вели- кобританії (В.С.Деверс, Дж.Р.Хенд- форт). Однак застосування цієї техно- логії в країні затримувалося, тому що ціна аргону була дуже висока, а гелію взагалі не було. Оскільки різко зросла потреба в алюмінієвих конструкціях відповідального призначення, уряд спе- ціально фінансував роботи Британської зварювальної дослідницької асоціації по дослідженню і впровадженню зва- рювання в інертних газах. Першим ре- зультатом цих робот було застосування зварювання плавким електродом (МІГ) при будівництві алюмінієвого паропла- ва "Квин Елизабет" під керівництвом П.Т.Хоулдкрофта [11]. Зварювання ТІГ протікало без роз- бризкування присадкового металу, зона плавлення і формування шва були до- ступні для огляду. Проблема розбриз- НАУКОВІ І ТЕХНІЧНІ ДОСЯГНЕННЯ МИНУЛОГО ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 2 28 кування виникла при заміні вольфрамо- вого електрода, на плавкий електрод. За замовленням Департаменту по- стачання армії дослідженнями процесів зварювання в інертних газах займався Баттеле меморіал інститут і фірма "Ейр редакшн". На початку 1950-х рр. дослі- дники з фірми "Ейр редакшн" устано- вили залежність видів плавлення і пе- реносу електродного металу від пара- метрів режиму зварювання. Струм, при якому "краплинний перенос" стає "струминним" названий перехідним струмом [12]. Струминний перенос від- різняється високою стабільністю. Швидкий розвиток способів ТІГ і МІГ обумовлений широким впрова- дженням у промислове виробництво кольорових металів і високолегованих сталей і зниженням вартості при одно- часному збільшенні чистоти аргону і гелію. Істотним недоліком залишалася висока вартість інертних газів, що ви- трачаються в досить великих кількос- тях, тому зварювання в інертних газах металів, якісне з'єднання яких досяга- лося іншими способами, наприклад, сталей (крім високолегованих) була не вигідною. У США удосконаленням технології й устаткування були зайняті фірми "Бюрин оф Майнез", "Ейр ре- дакшн компани", "Баттл Меморіал ін- ститут" і багато хто ін. До кінця 1950-х рр. зварювання ТІГ застосовували при виготовленні конс- трукцій з високолегованних сталей, ін- конеля, монеля, міді і її сплавів, алюмі- нію [13]. Протягом 30 років найбільш інтенсивні дослідження зварювання в інертних газах велися в "Мілітарі екс- периментал естеблишмент" (заснуванні при Міністерстві оборони) під посібни- ком Дональда Бейли. Результати розро- бок використовували не тільки для ви- робництва озброєнь (ракетобудування, суднобудування), але і для інших галу- зей промисловості [14,15]. У 1958 р. була виготовлена плав- ким алюмінієвим електродом в аргоні найбільша на той час алюмінієва конс- трукція – бак діаметром 15 і висотою 15 м для збереження 1000 т метану при температурі 1800 С. Товщина стінок змінювалася від 15,8 до 9,5 мм [16]. На початку 1950-х рр. автоматичне зварю- вання МІГ було впроваджено на ряді верфей, зокрема компанією "Саундер- суе" (Великобританія). Компанією була побудована суцільнозварна яхта з алю- мінію "Мораг мор" довжиною 22 м [17]. У СРСР зварювання нержавіючих сталей в інертному газі як вольфра- мовим так і плавким електродами було розроблено наприкінці 1948р. у Науково-дослідному інституті авіа- ційних технологій. Для зварювання виробів з високоактивних металів то- вщиною менш 1 мм у НІАТ була роз- роблена суміш аргону з 5-10% вод- ню, що дозволило активно впливати на хід металургійних процесів, під- вищити швидкість зварювання при задовільній якості шва [19]. Згодом НІАТ, ІЕЗ ім. Є.О.Патона й іншими організаціями був розроблений ряд прийомів збільшення продуктивно- сті зварювання вольфрамовим електро- дом, розширення діапазону товщини і просторового положення швів. Зварю- вання МІГ стаціонарною дугою знай- шла застосування при виконанні про- тяжних і коротких швів різної конфігу- рації на конструкціях з кольорових ме- талів і нержавіючих сталей. У НІАТ і ІЕЗ ім. Є.О.Патона розроблені техно- логії зварювання сталевих конструк- цій у суміші аргону з 1-2% кисню [20]. Найбільш удосконалені джерела живлення і технологія були створені в ІЕЗ ім. Є.О. Патона (Б.Є.Патон, А.Г.Потапівський і ін.) [21], також у НІАТ (О.В.Петров) [22]. Прикладом максимального обсягу застосування алюмінієвих сплавів і ар- гонодугового зварювання в суднобуду- ванні того часу є будівництво пасажир- ського лайнера "Юнайтед Стейт" на ве- рфі Ньюпорта. У конструкції цього ко- НАУКОВІ І ТЕХНІЧНІ ДОСЯГНЕННЯ МИНУЛОГО ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 2 29 рабля було використано більш 2000 т легких сплавів для надбудов, а ще бли- зько 1000 т було використано для виго- товлення труб, приладів, елементів оснащення, 24 рятувальних шлюпок і лебідок, вентиляційних трубопроводів, переборок, флагштоків, щогл і, нарешті, стільців. У 1955 р. у Канаді було спущено на воду перше торгове судно з алюмініє- вими надбудовами, виконаними МІГ і ТІГ зварюванням. У США із середини 50-х рр. застосування алюмінієвих сплавів і відповідно зварювання в інер- тних газах швидко поширюється на бу- дівництво спортивних шлюпок і ван- тажних суден, буксирів і військових кораблів, включаючи сюди і судно для підвідних досліджень "Алюміна- ут". В ці роки в Америці був побудо- ваний найбільший у світі корабель цілком з алюмінію "Сакал Боррика- но", а також сама велика алюмінієва яхта "Сериел" [23]. Найважливішою сферою застосу- вання дугового зварювання в інертних газах стало ракетобудування. Початок був покладений компанією "Норт Аме- рикен" у 1946 р. участю у виготовленні з алюмінієвих сплавів балістичної раке- ти "Редстоун", основою якої послужила німецька модель V-2. При виготовленні корпуса балістичної ракети "Юпітер" з алюмінієвих аркушів було виконано більш 300 м зварених швів. Способи дугового зварювання ТІГ/МІГ усе ши- рше використовували для кріплення за- хисних оболонок ракет і їхніх конусів із системами наведення. Обидва способи застосовували для створення декількох ракет серії "Са- турн" з алюмінієвого сплаву. Тільки при виготовленні самого маленьких з резервуарів для пального і рідкого кис- ню першої ступені "Сатурн 1" діамет- ром 1,78 м, виконано більш 120 м зва- рених швів, що йдуть як подовжньо, так і по окружності. Способи дугового зва- рювання в інертному газі пізніше були застосовані для з'єднання елементів зі сталі, компанією "Сан Шипбилдинг енд Драй Докою" для виробництва ракет ді- аметром 6,6 м і висотою 18,3 м. Такими ж способами були зварені конструкції міжконтинентальної балістичної ракети "Атлас" з нержавіючої сталі, повітряні резервуари "Боінгов" і елементи такти- чних ракет з титана [24]. Дугове зварювання у середовищі захисних газів має широкі можливості автоматизації процесів виготовлення виробів різного призначення, виконан- ня швів різної геометрії у всіх просто- рових положеннях. У 1950-і роки в США, СРСР, Великобританії і ряді ін- ших країн були створені голівки для зварювання неповоротних стиків труб, уварення труб у трубні дошки теплооб- мінних апаратів (котлів, реакторів і ін.). Значний обсяг досліджень власти- востей зварених з'єднань "екзотичних сплавів", був виконаний у фірмі "Дже- нерал електрик", НІАТ, ІЕЗ ім. Є.О.Патона, Науково-дослідному інсти- туті рідких металів (Москва) і інших організаціях. Були розроблені техноло- гії зварювання ТІГ і МІГ відповідаль- них виробів[25]. З 1959 р. АТ "Алкан Індастриз" упроваджує технологію дугового зва- рювання в інертному газі у виробницт- во танків з високоміцних алюмінієвих сплавів, що відрізняються високою сна- рядостійкістю Тут був виготовлений перший у світі алюмінієвий танк "Аль- віс Скорпіон" масою близько 8 т, що розвиває швидкість 75 км/год, а також має високу маневреність і прохідність майже по будь-якому ґрунту при номі- нальному тиску 0,35 кг/см2 [26]. На початку 1960-х рр. у СРСР з'яв- илися проекти суден з надбудовами з алюмнієво-магнієвих сплавів. До цього часу в ІЕЗ ім. Є.О.Патона уже було роз- роблено кілька технологій зварювання подібних сплавів і створене відповідне устаткування. Завод "Ленінська кузня" у Києві, суднобудівні заводи в Микола- НАУКОВІ І ТЕХНІЧНІ ДОСЯГНЕННЯ МИНУЛОГО ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 2 30 єві стали першими підприємствами, де впроваджувалося аргонодугове зварю- вання, що було найбільш ефективним для з'єднання листів обшивок, перебо- рок і набору кораблів. Аргонодугова зварка дозволила вирішити таку технічну проблему як автоматизація виготовлення трубо- проводів, у тому числі і на монтажі. Накидні голівки для зварювання МІГ і ТІГ неповоротних стиків труб були розроблені наприкінці 1940-х і почат- ку 50-х рр. у МВТУ ім. М.Е.Баумана, НІАТ і НІКІМТ. Розвиток атомної енергетики не- можливо уявити без корозійностійких і жароміцних сплавів, з титанових, цир- конієвих, цезієвих і інших "екзотичних сплавів". Основним способом виготов- лення таких виробів стало аргонодугове зварювання. Відповідні технології звар- ки енергетичного устаткування були розроблені в ІЕЗ ім. Є.О.Патона, ЦНДІМАШ та спеціалізованим лабора- торіях СРСР. У 1950-х рр. великий об- сяг досліджень властивостей з'єднань, що працюють в екстремальних умовах був виконаний в атомно-енергетичної лабораторії фірми "Дженерал електрик" [27]. В іншій лабораторії цієї ж фірми, відповідно до програми переробки плутонію була розроблена технологія аргонодугової зварки циркалоя. Про масштаби застосування зварювання в інертних газах у США можна судити по тому, що вже в 1957 р. з добутих 10,3 млн. м3 аргону до 8 млн. м3 було вико- ристано в зварювальному виробництві. Висновки: 1. Дугове зварювання в інертних газах виникло як відповідь на потребу виготовлення високоякісних відповіда- льних конструкцій з кольорових мета- лів і сплавів, а також з нержавіючий сталі у 1930 – 40-х рр. 2. Науково-технічною основою зва- рювання в інертних газах став відпові- дний досвід, що його було накопичено при дослідженні і впровадженні атом- но-водневого зварювання, тому і перші спроби застосування інертних газів для захисту замість водню було здійснено в фірмі Дженерал електрик. 3. У 1930-х рр. в ряді країн Європи, США і СРСР розгорнулося інтенсивне удосконалення усіх видів зброї, розши- рилось застосування алюмінієвих спла- вів і нержавіючих сталей у авіації і транспорті, у зв’язку з чим було при- скорено вирішення проблем зварки в інертних газах. 4. К початку другої половині ХХ ст. дугове зварювання в середовищі інерт- них газів розглядається як одна з прові- дних технологій виробництва констру- кцій відповідального призначення, що експлуатуються при високих наванта- женнях, агресивних середовищах, в широкому діапазоні температур. ЛІТЕРАТУРА: 1. Welson R. A. Vapor–shielded are welding at 200 imp // Welding journal . — 1961. - №1.- Р.13 -17. 2. Корниенко А.Н. Истоки газоэле- ктрической сварки //Автоматическая сварка. – 1996 . - № 9. – С. 52-57. 3. An industry in retrospect 50 year progress // Welding journal — 1969. — № 4. — Р. 165–169. 4. Campbell W. J. The selection of welding processes // Ibid. — 1946. — № 8. — Р. 704–706. 5. Bernard А. Living Pio- neers // Ibid. — 1966. — № 12. — Р. 62–63. 6. Алов А. А. Обмазка электродов для получения вязкого металла шва // Автогенное дело. — 1935. — № 2. — 17 с. 7. West E. G. Aluminium welding in this century // Сб.: The centenary of modern welding, 1885–1985//Welding Inst. U. K., London. — 1985. — P. 1 — P. –18. 8. Mair H. Entwicklung und Bedeu- tung technishher gase in der Schweißtech- НАУКОВІ І ТЕХНІЧНІ ДОСЯГНЕННЯ МИНУЛОГО ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 2 31 nik // Сб.: 100 yahre DVS. — Berlin. — 1997. — S. 127–135. 9. Piper T. R. Heliarc Weld- ing // Ibid. — 1942. — № 11. — Р. 770–772. 10. Shanley F. R., Fallon C. T. Dis- cussions on «The heliarc welding process as applied in the aircraft indus- try» // Ibid. — 1946. — № 1. — Р.32 -34. 11. Houldcroft P. T. The assembly of the aluminium alloy superstructure of them.l. «Queen Eliza- beth» // Welding and Metal fabric. — 1952. — № 6. — Р. 228–229. 12. Diebold J. M. Fusion Welding of sheet metal // Ibid. — 1946. — № 8. — Р. 724–732. 13. Aluminum pipeline automatically welded // Canadian welder. — 1961. — №8. — Р.8 -11. 14. Production of the scorpion tank // Welding and Metal fabric. — 1972. — № 6. – Р.10-12 15. Handforth J. R. Practical aspects of the argon arc welding of aluminum alloys // Сб.: «Welding and riveting larger aluminum structures». — Alum. Develop- ment Associat, 1951. — P. 44–77. 16. Muckle W. Welded aluminum- alloy deckhouses // British Welding jour- nal. — 1957. — P. 161–167. 17. Lancaster J. F. The welding of aluminum tanks for experimental reac- tors // British Welding Research Associa- tion. — 1957. — № 8. — Р. 354–359. 18. Маслов Г. А. К итогам совеща- ния по сварочным работам в авиацион- ной промышленности // Автогенное де- ло. — 1948. — № 2. — С. 32–33. 19. Бродский А. Я. Аргонодуго- вая сварка металлов малых тол- щин // Ibid. — 1948. — № 10. — С. 11–17. 20. Рабкин Д. М., Иванова О. Н. Исследование дуги при сварке вольф- рамовым электродом // Автоматическая сварка. — 1968. — № 5. — С. 9–15. 21. Патон Б. Е., Потапьевский А. Г., Подола Н. В. Импульсно–дуговая свар- ка плавящимся электродом // Ibid. — 1964. — № 1. — С. 1–6. 22. Петров А. В. Технология дуго- вой сварки в среде инертных газов. Справочник по свар- ке. Т.1. / Подред. Е. В. Соколова. — М.: Машгиз, 1961. — С. 372–375. 23. La piu grande nave oceanica da carico completamente costruita con allu- minio // Ing. Mecc. — 1969. — № 5. — Р.54 -58. 24. Bangs S. Space Orbiter Cabin Ex- tends Aluminium Welding Capac- ity // Welding Des. — 1976. — № 4. — Р.71 -73. 25. Бродский А. Я. Аргонодуговая сварка вольфрамовым электродом. — М.: Машгиз, 1956. — 398 с. 26. Ogorkiewicz R. M. First All– aluminium tank // Engng. — 1969. — № 5. — Р.264 -265. 27. Bland J., Owczarski W. A. Arc welding of Ni–Cr–Fe alloy for nuclear power plants // Welding journal. — 1961. — № 1. — Р. 22–32.

Перші кроки однієї з провідних технологій ХХІ століття

Institution

Ähnliche Einträge