Становлення та розвиток енергетики міста Києва (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)

Становление и развитие Киевской энергосистемы в конце XIX – начале XX века потребовало от киевских энергетиков, используя мировые достижения, в значительной мере полагаться на собственные силы, решать возникающие научно-технические задачи, теснее сотрудничать с местными властями, искать новые формы...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
1. Verfasser:	Циганенко, В.О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2008
Schriftenreihe:	Питання історії науки і техніки
Schlagworte:	Історія галузей і підприємств
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78464
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Становлення та розвиток енергетики міста Києва (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) / В.О. Циганенко // Питання історії науки і техніки. — 2008. — № 2. — С. 43-50. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-78464
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-784642015-03-19T03:02:14Z Становлення та розвиток енергетики міста Києва (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) Циганенко, В.О. Історія галузей і підприємств Становление и развитие Киевской энергосистемы в конце XIX – начале XX века потребовало от киевских энергетиков, используя мировые достижения, в значительной мере полагаться на собственные силы, решать возникающие научно-технические задачи, теснее сотрудничать с местными властями, искать новые формы работы с потребителем. Becoming and development of the Kiev power supply system in the end XIX – the beginning of XX century has demanded from Kiev energetics, using world achievements, appreciably to rely on own forces, to solve arising scientific and technical problems, to cooperate with local authorities more closely, to search for new forms of work with the consumer. 2008 Article Становлення та розвиток енергетики міста Києва (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) / В.О. Циганенко // Питання історії науки і техніки. — 2008. — № 2. — С. 43-50. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78464 537.214(09) uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія галузей і підприємств Історія галузей і підприємств
spellingShingle	Історія галузей і підприємств Історія галузей і підприємств Циганенко, В.О. Становлення та розвиток енергетики міста Києва (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) Питання історії науки і техніки
description	Становление и развитие Киевской энергосистемы в конце XIX – начале XX века потребовало от киевских энергетиков, используя мировые достижения, в значительной мере полагаться на собственные силы, решать возникающие научно-технические задачи, теснее сотрудничать с местными властями, искать новые формы работы с потребителем.
format	Article
author	Циганенко, В.О.
author_facet	Циганенко, В.О.
author_sort	Циганенко, В.О.
title	Становлення та розвиток енергетики міста Києва (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)
title_short	Становлення та розвиток енергетики міста Києва (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)
title_full	Становлення та розвиток енергетики міста Києва (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)
title_fullStr	Становлення та розвиток енергетики міста Києва (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)
title_full_unstemmed	Становлення та розвиток енергетики міста Києва (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)
title_sort	становлення та розвиток енергетики міста києва (кінець хіх – початок хх ст.)
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2008
topic_facet	Історія галузей і підприємств
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78464
citation_txt	Становлення та розвиток енергетики міста Києва (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) / В.О. Циганенко // Питання історії науки і техніки. — 2008. — № 2. — С. 43-50. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT ciganenkovo stanovlennâtarozvitokenergetikimístakiêvakínecʹhíhpočatokhhst
first_indexed	2025-07-06T02:33:17Z
last_indexed	2025-07-06T02:33:17Z
_version_	1836863138422587392
fulltext	ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ І ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 2 43 УДК 537.214(09) СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЕНЕРГЕТИКИ МІСТА КИЄВА (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) Циганенко В.О., керівник музею (АК «Київенерго») Становление и развитие Киевской энергосистемы в конце XIX – начале XX века потребовало от киевских энергетиков, используя мировые достижения, в значитель- ной мере полагаться на собственные силы, решать возникающие научно-технические задачи, теснее сотрудничать с местными властями, искать новые формы работы с потребителем. Becoming and development of the Kiev power supply system in the end XIX – the begin- ning of XX century has demanded from Kiev energetics, using world achievements, apprecia- bly to rely on own forces, to solve arising scientific and technical problems, to cooperate with local authorities more closely, to search for new forms of work with the consumer. Електрична енергія сьогодні запо- лонила усі сфери суспільної діяльнос- ті. Але вона нелегко входила в життя. Була незрозуміла її необхідність, ви- никав страх стосовно її використання та впровадження. А висока ціна і по- боювання несщасних випадків перешкоджали широкому застосуванню електричної енергії. Та незважаючи на всі пере- шкоди, електрична енер- гія стрімко долала труд- нощі та міцно закорі- нювалась на відвойованих нею позиціях: спочатку освітлення, потім елект- ричної тяги тощо. 5 липня 1872 року Київська міська Управа призначила торги на освітлення м. Києва (480 ліхтарів на керосині). Бажаючі взяти підряд повинні були з'явитись з благонадійною заставою. У цьому ж році правління Київського газового то- вариства сповістило про можливість газового освітлення, всі бажаючі повинні були провести газові труби до cвоїх будинків. Споживання газу на той час з метою освітлення сплачува- лось за тарифами, які встановлювались правлінням та затверджувались Ду- мою. Вартість одієї години горіння становила І,75 коп. для приватних споживачів і 1,5 коп. для казенних і міських будівель. Та вже в 1878 році відомий російський інже- нер А.П. Бородін облад- нав токарний цех Київ- ських залізничних мас- терень Києво-Брестської залізниці електричними дуговими ліхтарями. Кож- ний ліхтар мав свою еле- ктромагнітну машину Грамма. Ліхтарі були розташовані двома ряда- ми в шаховому порядку. Це освітлення, як показує досвід, надавало не лише задовільні результати, але і виявилось значно дешевшим, ніж газове чи мас- ляне, а стосовно безпеки, то воно з ча- сом було визнане найбезпечнішим се- ред усіх інших засобів освітлення. Га- зети 1879 року писали, що викори- стання деревного газу, навіть із неве- ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ І ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 2 44 ликими домішками нафтового, втрати- ло свою актуальність. Відповідна комісія вирішила вимірювати силу світла в ліхтарях і тримати цей процес під контролем. 24 жовтня 1879 року на засіданні Думи було прийнято рішення про організацію належного нагляду за міським газовим освітленням. Дума також постановила виготовити шабло- ни для вимірювання сили світла в ліхтарях та організувати з цією метою особливий нагляд. 1880 рік ознаменувався появою нової електричної свічки – винахід Єроміна. Але спосіб вироблення її був надзвичайно складним і недоскона- лим. Вона коштувала досить дорого, тому використовувати її всюди було нерентабельно. Більш вдалий, і на той час технічно прогресивний, спосіб виробництва світла запропонував Яблучков. Саме його лампи були використані для освітлення майсте- рень Дніпровського пароплавства. Вже у 80-х рр. ХІХ століття заможні кияни починали освітлювати свої особняки за допомогою окремих «до- мових» установок. Таким чином, електрична енергія почала входити в життя та побут киян. Досвід використання електрично- го освітлення був ще дуже малий, але вже встиг визначити великі його пере- ваги перед іншими видами освітлення. Проте перша електрична станція за- гального користування у Києві почала діяти лише у кінці 1890 року. Консуль- тували проект будівництва першої електростанції начальник Київського залізничного училища І. Мацон та відомий учений, професор фізики Київського університету Н.Шіллер, який мав учений ступінь з електротехніки. Електрична станція давала струм для освітлення міського театру, Хре- щатика і будинків приватних або- нентів. Вона була розміщена в кам'яному приміщенні на Театральній площі, де нині знаходиться Національний академічний театр опери та балету ім. Тараса Шевченка. Газета того часу писала: «Сегодня установ- кою железной трубы заканчивается устройство электрической станции близь театра. Нижняя часть трубы станции кирпичная, вышиною в 2 1/2 с.; верхняяя часть ее, из котельного железа, весит 220 пудов и вышиною в 11 с., так что вся труба возвышается на 13 1/2 с.». Важливо відмітити, що особливістю розвитку електричних підприємств Києва було те, що вони будувались в основному вітчизняними спеціалістами на кошти місцевих промисловців. Газети повідомляли: «Вчера доставлена в Киев из Петер- бурга вторая электродинамическая машина Сименса и Гальске, подобная первой, раньше уже прибывшей, рас- читанная на 1000 нормальных ламп. Машина весит 427 п. Что касается па- ровых машин для электрического ос- вещения, то таковы монтируются (со- ставляются из частей) на заводе Тер- мена, при чем некоторые части их за- граничного производства». Паралельно велися роботи і з об- ладнання електричного освітлення міста. Перший контракт на освітлення міста був підписаний з товариством "Савицький і Страус", до складу якого входили багаті комерсанти Києва. Ро- боти з вуличного освітлення повинні були завершитися влітку 1891року. Прокладали освітлювальні лінії та монтували електричне обладнання відставні унтер-офіцери із Петербурга. Тарифи на електроенергію були встановлені високі і брались за 1 годи- ну горіння лампи чи ліхтаря. Проте дороговизна не була перешкодою збільшенню числа споживачів, оскільки багаті домовласники міста охоче проводили електричне освітлення. Варто зазначити, що уже у ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ І ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 2 45 1891 році використовувались «…интересные весьма приборы для исключения токов и счетчики для кон- троля системы проф.Арона с ориги- нальными часовыми приборами в ча- совых изящно полированных короб- ках…». Такий лічильник коштував 125 крб. За такою ціною він відпускався і абонентам. Київ став також батьківщиною першого електричного трамвая в Росії. У 1891 році не один раз засідала комі- сія, яка розглядала питання будівницт- ва електричного трамвая на Олександ- рівському узвозі та питання щодо змін вулиць, необхідного простору та інше. Для роботи цієї лінії необхідно було побудувати станцію на міській землі поблизу садиби Іванова на березі Дніпра, де повинні бути установлені динамо-електричні машини. Рух мав здійснюватися за допомогою елек- тричних проводів на стовпах. При чо- му вагони передбачались великих розмірів і повинні були вміщувати до 40 осіб. 2 травня 1892 року було про- ведено успішне випробування першої електричної лінії довжиною 1,5 км. «Вчера первый раз была сделана проба движения электрического трамвая по Александровской улице от подъема у церкви Рождества до Александровско- го сквера. При проходе по улице ваго- на тротуары были усеяны публикой, интересующейся электрическим трам- ваем; движение вагона сопровожда- лось шумом, происходившим, как надо полагать, от трения блока». Такими повiдомленнями ряснiли газети влiтку 1892 року. 3 липня, пiсля успiшного випробу- вання електричної лiнiї довжиною1,5 км., вирушив перший трамвай за мар- шрутом Подiл-Олександрiвська площа- Хрещатик. Рухалось два вагони одноколiйною дорогою. На Олександ- рiвському узвозi був роз'їзд i живильна електростанцiя, що розмiщувалася в дерев'янiй будiвлi. В її машинному вiддiленнi були встановленi два газовi двигуни потужнiстю 60 кiнських сил кожний (44,1 кВт) та двi динамомаши- ни (60 А, 500 В, 900 обертiв на хвили- ну). Для киян це стало сенсацією. Ці- каво, що при будiвництвi вже першої трамвайної колiї турбувалися також про затишок пасажирiв, що чекали ва- гону. «По контракту предприниматель обязан устроить 6 павильонов для пуб- лики, где она могла бы ожидать ваго- ны в случае ненастной погоды. В на- стоящее время городское управление предполагает предложить предприни- мателю устроить один из павильонов близ разъезда у Европейской гостини- цы». Лiнiя займала мало мiсця, чистота, швидкiсть руху викликали загальне бажання мати в Києвi замiсть кiнної та парової тяги електричну. Отже мiська управа приймає рiшення щодо будiвництва трамвайної колiї вiд Хрещатицької площi вулицями Мало- Житомирською та Велико- Житомирською до Сiнної площi (нинi – Львiвська площа), а також вiд Царської площi вулицями Хрещатик, Великою Василькiвською, пирогов- ською, Бiбiковським бульваром та Без- аковською вулицею до станцiї Київ-1. Для живлення двигунiв трамваю у 1893 роцi замiсть тимчасової елек- тричної станцiї було побудовано пос- тiйно дiючу. На нiй були установленi чотири комплекти парових машин потужнiстю 150 кiнських сил (110,3 кВт кожна). Досвiд експлуатацiї пер- шого в Росiї електричного трамваю показав великi переваги електричної тяги в технiчному i економiчному вiдношеннi перед її iншими видами. Товариство «Савицький i Страус» у 1891 роцi побудувало нову електричну станцiю на Хрещатику. Її потужнiсть становила близько 150 кiнських сил, або 110,3 кВт. ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ І ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 2 46 Проте проблема електричного освiтлення мiста на початку 90-х рокiв залишилась не вирiшеною. Наприкiнцi 1892 року була розширена електрична станцiя на Театральнiй площi, де до- датково було встановлено два парових котли «системи Нейера», двi динамо- машини потужнiстю 80 кiнських сил (58,8 кВт кожна) i двi по 25 кiнських сил (14,9 кВт кожна). У 1893 потужнiсть центральної електричної станцiї зросла до 300 кiнських сил, або до 220,6 кВт. Товариство «Савицький i Страус» не мало конкурентiв, тому цiни на освiтлення було установлено бiльшi нiж в Петербурзi та Москвi. Будiвництво електричних станцiй постiйного струму не вирiшило про- блему освiтлення мiста через обмеженiсть дiї постiйного струму низької напруги. Бажаючи закрiпити свої позицiї в мiстi, товариство «Са- вицький i Страус» у 1893 роцi пiдготувало проект будiвництва електричної станцiї змiнного струму високої напруги. Будiвництво електричних станцiй постiйного струму в Києвi не вирiшило проблему освiтлення мiста через обмеженiсть дiї постiйного струму низької напруги. Бажаючи закрiпити свої позицiї в мiстi, товари- ство «Савицький i Страус» у 1893 роцi пiдготувало проект будiвництва електричної станцiї змiнного струму високої напруги. Це зумовило засто- сування в Києвi електричного струму для освiтлення i для приведення в рух невеликих двигунiв. Газети повiдомляли: «Такъ, за ночь 1 октяб- ря 1892 г. для освещенiя Кiева было израсходовано 33 килоуата тока, въ тотъ же день 1893 г. - 42, 1894 г. уже 78 и 1 октября 1895 г. – 94» (Тут і да- лі – за матеріалами газет 1880-1893 років та відомостей Товариства елек- тричного освітлення; збережено стиль та термінологію тих часів). Таким чином, споживання струму в Києвi у 1895 роцi у порiвняннi з 1894 роком зросло на 25%, а в порiвняннi з 1892 роком майже утроїлось. "Въ на- стоящее время производится устройст- во электрическаго освещенiя въ 24 но- выхъ помещенiахъ, въ томъ числе ус- танавливаются электрическiе фонари и лампы въ аудиторiи кiевской комиссiи народныхъ чтенiй, въ новомъ рекреацiонномъ зале реального учи- лища, въ помещенiи Русскаго для внешней торговли банка и т.д.». До 1895 року електроенергiя в Києвi ви- користовувалась для руху вагонiв мiської дороги, для освiтлення, для приведення в рух невеликих механiчних верстатiв. Пожежна безпе- ка та зручнiсть дозволяли використо- вувати електричний струм також i в побутi. Звичайно, першi побутовi електричнi прилади у Києвi були дуже дорогими i доступними лише неба- гатьом. Варто вiдмiтити, що iз 1895 року починається освiтлення деяких пам'ятникiв. Одним iз перших освiтили хрест пам'ятника святого Володимира. У 1897 роцi розширилась елект- рична мережа. Мiська управа дала дозвiл на проведення свiтла до приват- них будинкiв району Старого мiста. Постало питання освiтлення Контрак- тового будинку. Але дiя станцiй ком- панії «Савiцький i Страус» не поши- рювалась на Подiл, i електричної ме- режі там не було. Тодi для забезпечен- ня електричним струмом Контрактово- го будинку необхiдно було побудувати тимчасово невелику станцiю загаль- ною площею 18 кв. сажнiв землi. На вiдведенiй дiлянцi було поставлено локомобiль i динамо-машину. Iснуючi на той час двi мiськi станцiї електричного освiтлення не могли вирiшити потреб жителiв мiста з електроенергiї. Виникла необхiднiсть будiвництва нової станцiї. З цiєю ме- тою за 18 000 крб. було придбано но- ву дiлянку на розi Набережно- ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ І ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 2 47 Хрещатицької i Андрiївської вулиць площею 551 сажень. В груднi 1898 року введена в експлуатацiю нова станцiя, яка була обладнана генерато- рами змiнного струму напругою 2,2 кВ та двома генераторами потужнiстю 400 кВт кожний i напругою 550 В для жив- лення трамвая. Будiвництвом нової станцiї товариство «Савицький i Стра- ус» намагалось також уникнути конкурентної боротьби iз сторони iноземних монополiй, якi прагнули за- брати у свої руки прибутки електростанцiй в Українi, але останнi виявилися достатньо серйозними кон- курентами. У вересні 1902 року розпочало свою діяльність Київське електричне товариство. Київське електричне това- риство закупило у товариства «Савиц- кий и Страус» 3 електростанції. До нього перейшли на обслуговування 800 абонентів із загальним наванта- женням 2286 кВт. З 3-х Київських еле- ктричних станцій дві (на Театральному і Думському майдані) були ліквідова- ні, а центральна електростанція на вул. Андріївській, 19 була реконстру- йована і значно розширена. Київське електричне товариство забезпечило собі збут електричної енергії для промислових цілей, укла- вши угоду на продаж електричної енергії товариства Київського трам- вая [ ]. Наприкінці 90-х років були збудовані всі трамвайні лінії Києва за контрактом 1889 р. У 1905 році був збудований електричний підйомник на Михайлівську гору (нині фуніку- лер), відкрито рух електричного тра- мвая у дачне поселення Пуща-Водиця та інше. У 1904 р. власники Київсь- кого трамвая продали свої акції групі бельгійських банків і приватних осіб, які в січні 1905 р. в Брюселі створили «Анонимное бельгийское общество трамвая в Києве».З 1902 р. всі Київські електричні підприємства, а із 1905 р. Київський електричний трамвай пере- йшли у власність іноземних акціонер- них компаній. Почався новий період їх діяльності. Товариство ввело пільговий тариф на електричну енергію для технічних потреб, продавало електроенергію 222 підприємствам, із них 40 механічним заводам і майстерням, 29 типографі- ям, 16 тютюновим і гільзовим фабри- кам та інш. Розвиток промисловості міста дав поштовх на збільшення потужності центральної електричної станції на вул. Андріївська, 19. У 1906 р. на центральній електричній станції Києва був змонтований новий турбогенера- тор фірми BROWN BOVERI потужні- стю 1500 кВт, у 1909 р. – другий по- тужністю 1500 кВт, у 1910 р. – третій потужністю 3600 кВт, у 1913 р. – чет- вертий, самий потужний 4500 кВт. Установка економайзера у 1912 р. і рі- зні нововведення у системі парового господарства поліпшили економічні показники станції. Витрати умовного палива в 1914 р. сягали 1150 г/(кВт.г.). (У 1904 р. сягали 1700 г/(кВт.г.). Успіхи в розвитку електрифікації Києва привертали увагу наукової спі- льноти країни. У 1907 р. у м. Києві відбувся ІV Всеросійський електроте- хнічний з’їзд, організований електро- технічним відділом Російського техні- чного товариства (РТТ). З’їзди РТТ були трибуною, з якої російські вчені та інженери виступали за розвиток віт- чизняної електротехніки і передачу електропостачання в управління міст. На вимогу всеросійських елект- ротехнічних з’їздів царський уряд зо- бов’язав іноземні фірми і концесійні підприємства мати в складі технічно- го персоналу частину російських спе- ціалістів. Це дало можливість працю- вати в Київському електротехнічному товаристві інженерам Тирмосу О.О., Швецову П.Д., Городецькому Г.М., ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ І ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 2 48 які багато зробили для розвитку ене- ргетики м. Києва. Під тиском громади Київська рада у 1912 р. постановила викупити у 1915 р. електричні і трамвайні підприємства міста. Після такого рішення ради влас- ники цих підприємств намагались до- вести прибутки до максимуму, неща- дно експлуатуючи обладнання. Перша світова війна та іноземна інтервенція в роки громадянської вій- ни зруйнували енергетику України. Бі- льшість електростанцій вийшли з ладу, а ті, що вціліли, через нестачу палива працювали не на повну потужність. У 1917 – 1919 рр. Київ був ареною жорстоких класових боїв. У цей період діяльність київських електричних під- приємств пустили самопливом. Елект- роенергію населенню відпускали без- коштовно, заробітну плату персоналу електростанцій не виплачували, вна- слідок чого значна працівників зали- шила роботу. Великих втрат зазнало місто через повінь 1917 року, коли центральну електростанцію на вул. Андріївській, 19 було затоплено. Тоді ж сталася аварія найбільшої турбіни. Завезення палива припинилося, енер- гообладнання через ненормальну екс- плуатацію руйнувалося. Але, незважа- ючи на такі труднощі, електрична ста- нція у Києві продовжувала працювати завдяки зусиллям і енергії робітників і інженерів. Серед них перш за все слід згадати інженера О.А. Тирмоса. Пiд час Першої свiтової вiйни Київ став тиловим мiстом. Постачання фронту зумовило приплив вантажу, збiльшення перевезень сприяло зро- станню комерцiйної i промислової дiяльностi мiста. 1915 року виробниц- тво електроенергiї досягає 28,6 млн. кВтг, а 1916 – 36,1 млн. кВтг. Наприкiнцi квiтня 1915 року мiський голова поставив перед Мiнiстром шляхiв сполучення питання про приєднання станцiї Київського освiтлювального пiдприємства i мiського водопроводу до пiдприємств, якi працюють для державної оборони i до яких застосовуються особливi пра- вила перевезення гiрничозаводських вантажiв, а також дозвiл на термiнову подачу вагонiв пiд вугiлля. Київська електрична станцiя була вiдокремлена в самостiйну одиницю «в деле получе- ния угля» (за архiвними матерiалами Київенерго). Проте вугiлля для освiтлення Києва не вистачало, тому було зменшено кiлькiсть вуличних лiхтарiв, що освiтлювали мiсто. Варто зазначити, що вiйськовi госпiталi, якi розмiщались на територiї Києва, забез- печувались електроенергiєю безкош- товно. Газети писали: «Управляющий делами Киевского электрического об- щества уведомил губернское земство, что госпитали Всероссийского земско- го союза, находящиеся в Киеве, могут быть освобождены от уплаты за элек- трическую энергию, отпускаемую им для освещения с 1 июля сего года». 1916 року технiко-економiчнi по- казники станцiй почали знижуватися. Питома вага палива пiдвищилася до 1250 г/кВтг. Внаслiдок того, що розви- ток живильної мережi вiдставав вiд розподiльчої, рiзко зросли втрати енергiї – до 28%. 1917 року почався досить рiзкий спад дiяльностi елек- тричних пiдприємств мiста. Їх облад- нання застарiло. Майже повнiстю при- пинилась дiяльнiсть Київського елек- тричного товариства i Товариства київського трамваю. Громадянська вiйна i господарська розруха ще бiльше погiршили iснуюче становище. На початку 20-х рокiв загостри- лась паливна криза. Основним пали- вом для Центральної електричної станцiї були дрова. Взимку та влiтку 1920 року максимальне навантаження станцiї становило 4000 кВт, 1921 року – 2500 кВт. Деякi райони мiста були вимкненi, електричну енергiю подава- ли з великими перебоями лише найбiльш важливим закладам та водо- ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ І ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 2 49 проводу. Найбiльший спад виробниц- тва та вiдпуску електроенергiї був 1921 року. Як результат вiдсутностi дизельного палива потужнiсть трам- вайних електростанцiй була зведена майже до нуля. Трамвайний паса- жирський рух припинився. Електрич- на мережа мiста за роки розрухи була значно пошкоджена, втрати становили близько 20%. З 1922 року почалось вiдновлення електричних мереж та комунального господарства мiста. Центральна елек- трична станцiя стала отримувати вугiлля, проте основним паливом ще довго залишалися дрова. Після закінчення громадянської війни почалася відбудова народного господарства. З ініціативи місцевих органів влади Київ став першим з ве- ликих міст колишнього СРСР, у якому з 1920 року запровадили централізова- не управління комунальними підпри- ємствами. Досвід Києва послужив ос- новою для введення такого ж порядку в усіх інших містах країни. Таке об’єднання створювало на той час ве- ликі переваги для швидкої відбудови міського господарства. У 1920 р. при управлінні усіма ко- мунальними підприємствами було створено Відділ виробництва і розпо- ділу струму, яке згодом перейменува- ли на Управління електричних підпри- ємств. Управлiння електричних пiдприємств об'єднало всi електро- станцiї: Центральну (1600 кВт), Олек- сандрiвську дизель-моторну (1620 кВт), Лук'янiвську дизель-моторну (1900 кВт), Пуща-водицьку дизель- моторну (340 кВт), Демiївську дизель- ну (84 кВт), Лаврську (106 кВт), Слобiдську (43 кВт) та трамвайне гос- подарство мiста. Першим керівником комунального господарства Києва був відомий тоді інженер-електротехнік О.А. Тирмос. Здібний організатор, він об’єднав пра- цівників (у тому числі досвідчених ін- женерів-енергетиків П.Д. Швецова, Б.Н. Доманського, В.О. Громачевсь- кого, Н.М. Пінеса, О.Н. Поштаря та ін.) для виконання складних завдань відбудови і розвитку енергетики і ко- мунального господарства міста. На- прикінці 1921 р. Київська міська Рада розглянула стан комунального госпо- дарства міста та ухвалила розроблену О.А. Тирмосом програму переведення комунального господарства на госпо- дарський розрахунок. Перехід підприємств на госпрозра- хунок уже в 1922 р. дав змогу створити матеріальну базу для комунального го- сподарства. З 1922 р. О.А. Тирмос був призна- чений керівником Управління елект- ричних підприємств. Почалася посту- пова відбудова електричних підпри- ємств, підвищувалася потужність еле- ктростанцій міста. З 1922 року поча- лось відновлення електричних мереж та комунального господарства міста. У першу чергу були електрифіковані робітничі райони Звіринця, Батиєвої гори, Чоколівки, Святошина, Солом'янки, Дарниці та інші. Для прискорення електрифікації практи- кувалось кредитування. Вартість електропроводки в квартирах випла- чувалась мешканцями робітничих районів протягом десяти місяців, а вводи і зовнішні приєднання викону- вались за рахунок електричних підприємств. За 6 років (1922-1929 рр.) було електрифіковано понад 10 тисяч квартир. Електрична мережа значно розши- рилась. У нових електрифікованих районах для розподільчих мереж було прийнято клас напруги 380/220 В. На цю напругу почали поступово перево- дити і лінії старих районів міста, щоб збільшити пропускну спроможність мережі. До 1925 року енергетичне гос- подарство міста було в основному на- ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ І ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 2 50 лагоджено. Потужність центральної електричної станції досягла 11600 кВт змінного струму напругою 220 В. Постійний струм напругою 550 В ви- робляли чотири станції: Шев- ченківська (колишня Олександрівська) потужністю 1620 кВт, Лук'янівська – 1900 кВт, Пуща-Водицька – 340 кВт. Крім того, дві станції – Деміївська потужністю 84 кВт і Слобідська потужністю 43 кВт – виробляли також постійний струм напругою 220 В і освітлювали околиці міста. У перші роки відбудови ріст спо- живання електричної енергії був не- значним, що було зумовлено високими тарифами. Всі абоненти розділялись на п'ять груп і виплачували відповідно: 18, 21, 25, 31 та 35 коп. за 1 кВтг. Пізніше тариф був знижений і стано- вив у 1931 році для побутових і про- мислових споживачів у середньому 10,5 коп. за 1 кВтг. Проте обладнання Київських електричних станцій було застарілим і потребувало відновлення. 1925 року було прийнято рішення що- до будівництва у Києві парової електричної станції потужністю 20000 кВт [ ]. Почався новий етап елект- рифікації Київського регіону. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 1. За матеріалами вирізок з газет 1872 – 1880, 1891- 1893, 1916 - 1922 ро- ків (з архівних матеріалів Київенерго. Альбом №2, С. 2-5, Альбом №3, С. 3-7, Альбом №4, С. 5-8) 2. Каменева В.О., Панов А.М. Ки- евская энергетическая система. – К. «Техніка», 1982, - С.24 – 57. 3. Непорожний П.С. Развитие эле- ктроэнергетики союзных Республик. – М. «Энергоиздат», 1982, - С.44 – 59. 4. Брамський К.А. З історії будин- ку колишньої Центральної електростан- ції «Київської міської залізниці». «Збе- реження пам’яток науки і техніки в му- зеях. Історія, досвід, перспектива». – К. Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК, 2002, - С.39- 42. 5. Плачков І.В. Киевэнерго – Наше будущее прошло испытание историей. – К. Енергетика і електрифікація. – сер- пень 2001, – С.13 – 17. 6. Извьстія Кіевской городской думы. №№ 1-2. Январь – Февраль 1912 года”. (Збережено стиль та термінологію тих часів). С.112- 128. 7. Швець І.Т. Співдружність ро- сійських і українських учених у розвит- ку енергетики України. Нариси з історії техніки. – К.: Наукова думка, 1954. – вип. 2. – С.8- 13. 8. Шведов П.Д. З історії енергетики Києва. Нариси з історії техніки. – К.: Нау- кова думка, 1957. – вип. 4. – С.103 – 111. 9. Каменєва В.О. З історії електро- енергетики Києва (1890 – 1917) // там само. – 1960.- вип. 6. – С.59 - 83. 10. Каменєва В.О. З історії електро- енергетики Києва (1917 – 1941) // там само. – 1960.- вип. 7. – С.44 - 67. 11. Из истории электротехники эле- ктричества.- №1. – 1962.- С.82 – 85. До статті В.О. Циганенка СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЕНЕРГЕТИКИ МІСТА КИЕВА (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) Парова машина Центральної електростанції на Театральній площі (1892 р.). Машинний зал електростанції на вулиці Андріївській, 19 (1913 р.) Центральна електростанція Київської міської залізниці. Машинний зал (1920 р.) Відомий нженер- електроенергетик О.А. Тирмос Мала механізація для монтажу дерев’яних опор Монтаж дерев’яної опори для повітряних електромереж 10 кВ (1939 р.)

Становлення та розвиток енергетики міста Києва (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)

Institution

Ähnliche Einträge