Пам’ятки історії української металургії

Описаны наиболее характерные недвижимые памятники истории украинской металлургии, такие как домны и другие промышленные сооружения, памятные места, связанные с важными событиями и выдающимися деятелями, образцы продукции металлургического производства, установленные под открытым небом и др....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
1. Verfasser:	Гаврилюк, Л.О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2008
Schriftenreihe:	Питання історії науки і техніки
Schlagworte:	Пам’ятки науки і техніки
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78466
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Пам’ятки історії української металургії / Л.О. Гаврилюк // Питання історії науки і техніки. — 2008. — № 2. — С. 58-64. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-78466
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-784662015-03-19T03:02:07Z Пам’ятки історії української металургії Гаврилюк, Л.О. Пам’ятки науки і техніки Описаны наиболее характерные недвижимые памятники истории украинской металлургии, такие как домны и другие промышленные сооружения, памятные места, связанные с важными событиями и выдающимися деятелями, образцы продукции металлургического производства, установленные под открытым небом и др. The most typical immovable monuments of history of the Ukrainian metallurgy, such as blast furnaces and other industrial constructions, the memorable places connected with the important events and outstanding figures, the product samples of metallurgical manufacture established open-air, etc. are described. 2008 Article Пам’ятки історії української металургії / Л.О. Гаврилюк // Питання історії науки і техніки. — 2008. — № 2. — С. 58-64. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78466 669(09)(477) uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Пам’ятки науки і техніки Пам’ятки науки і техніки
spellingShingle	Пам’ятки науки і техніки Пам’ятки науки і техніки Гаврилюк, Л.О. Пам’ятки історії української металургії Питання історії науки і техніки
description	Описаны наиболее характерные недвижимые памятники истории украинской металлургии, такие как домны и другие промышленные сооружения, памятные места, связанные с важными событиями и выдающимися деятелями, образцы продукции металлургического производства, установленные под открытым небом и др.
format	Article
author	Гаврилюк, Л.О.
author_facet	Гаврилюк, Л.О.
author_sort	Гаврилюк, Л.О.
title	Пам’ятки історії української металургії
title_short	Пам’ятки історії української металургії
title_full	Пам’ятки історії української металургії
title_fullStr	Пам’ятки історії української металургії
title_full_unstemmed	Пам’ятки історії української металургії
title_sort	пам’ятки історії української металургії
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2008
topic_facet	Пам’ятки науки і техніки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78466
citation_txt	Пам’ятки історії української металургії / Л.О. Гаврилюк // Питання історії науки і техніки. — 2008. — № 2. — С. 58-64. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT gavrilûklo pamâtkiístorííukraínsʹkoímetalurgíí
first_indexed	2025-07-06T02:33:22Z
last_indexed	2025-07-06T02:33:22Z
_version_	1836863143468335104
fulltext	ПАМ’ЯТКИ НАУКИ І ТЕХНІКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 2 58 УДК 669(09)(477) ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МЕТАЛУРГІЇ Гаврилюк Л.О., канд. техн. наук (Інститут історії України НАНУ) Описаны наиболее характерные недвижимые памятники истории украинской ме- таллургии, такие как домны и другие промышленные сооружения, памятные места, связанные с важными событиями и выдающимися деятелями, образцы продукции ме- таллургического производства, установленные под открытым небом и др. The most typical immovable monuments of history of the Ukrainian metallurgy, such as blast furnaces and other industrial constructions, the memorable places connected with the important events and outstanding figures, the product samples of metallurgical manufacture established open-air, etc. are described. Майже три чверті хімічних елемен- тів періодичної таблиці Менделєєва, з яких побудований Всесвіт, складають метали. Тому не дивно, що у розвитку матеріальної культури людського сус- пільства їм завжди належала провідна роль. Не менше значення мають вони і у теперішній час, адже сучасне життя навіть неможливо уявити без них. Різноманітні метали складають основу значної кількості сплавів, які використовуються у багатьох галузях сучасної промисловості. Найбільше поширення мають чорні метали — чавун і сталь, в основі яких лежить залізо. Чавун і сталь — універсальні матеріали. Шляхом введення до них невеликих домішок інших металів можна отри- мати сплави з різноманітними власти- востями — надтверді, жаростійкі то- що, які йдуть на виготовлення чисе- льних деталей машин, механізмів і приладів. Недарма металургія нале- жить до тих галузей промислового виробництва, які визначають еконо- мічний потенціал країни. Про здобутки і досягнення України у цій галузі нагадують нерухомі пам’ятки, що входять до складу пам’яток історії виробництва і техніки. До цієї групи належать об’єкти, які у матеріальному вигляді відображають становлення металургійної галузі, пов’язані з життям і діяльністю видат- них вчених, винахідників або з визначними подіями у технічному становленні металургійного виробництва. Це, зокрема: − домни, майстерні, заводські цехи та інші промислові споруди; − пам’ятні місця, причетні до подій історії металургії; − зразки продукції ме- талургійного виробництва, встановлені під відкритим небом; − освітні і наукові установи, житлові будинки, пов’язані з життям і творчістю діячів металургії, місця їх поховань. Нерухомі пам’ятки охоплюють практично усі етапи становлення цієї галузі промисловості. Металургійне виробництво почало розвиватися на Україні ще у старовину. Цьому сприяло широке розповсю- дження на її землях легкодоступних залізних руд — болотних, лугових, ПАМ’ЯТКИ НАУКИ І ТЕХНІКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 2 59 бурих залізняків, а також лісових ма- сивів, які постачали паливо — древе- сне вугілля. Рудні, на яких виплавля- ли залізо, були розповсюджені у різ- них регіонах України. У другій половині XVIII ст. поси- лився попит на метал, що стимулювало появу доменних мануфактур, які пра- цювали на древесному вугіллі. Це були досить значні залізоплавильні підпри- ємства, які мали кращу, ніж рудні, тех- нічну оснащеність, організацію праці і більший обсяг виробництва. Перше та- ке доменне підприємство на Україні було побудовано в 1773 р. у с. Висока Піч, що на Житомирщині. Воно працю- вало понад сто років — з 1773 по 1891. Це було досить велике металургійне виробництво, яке складалося з двох до- менних печей і вагранки. Повітродувне обладнання приводилось у дію водяним колесом, встановленим на річці Тете- рев. Однак домни діяли лише три- чотири місяці на рік — під час весняної та осінньої повеней, після чого їх робо- та зупинялась через нестачу технологі- чної води. Високопічанська мануфакту- ра працювала на кусковій і болотній руді, яку видобували з розташованих неподалік покладів. За добу підприємс- тво переплавляло майже сто двадцять пудів руди. А протягом всього 1797 р. на ньому було отримано 10,8 тисяч пу- дів чавуну і заліза [1]. Споруди Висо- копічанської мануфактури не зберегли- ся до нашого часу, але на їх місці вста- новлено пам’ятний знак на честь пер- шої доменної печі. Подібних домен нараховувалася значна кількість у різних регіонах України. Деякі з них існують і зараз. Серед них — печі у с. Майдан Дрого- бицького району Львівської області, с. Мигове Вижницького району Чер- нівецької області, с. Ангелівка Пере- чинського району Івано-Франківської області. Разом з тим наприкінці XVIII – на початку ХІХ ст. через швидкий розви- ток і заселення південних регіонів, де будувалися укріплення, порти і міста, різко зросла потреба у металі, яку не могли задовольнити існуючі виробниц- тва. Металургія повинна була піднятися на новий рівень. Необхідно було ство- рювати нові, більш прогресивні підпри- ємства з виробництва металу. Однією з найбільш важливих умов технічного перевороту в чорній металургії було освоєння виплавки чавуну на мінераль- ному паливі — кам’яному вугіллі. По- дібні підприємства могли з’явитися лише на півдні України, де були знай- дені промислові поклади як залізної ру- ди — Криворізький і Керченський ба- сейни, — так і кам’яного вугілля — Донецький басейн. Саме в цьому регіо- ні почали формуватися нові промислові зони країни. Першим великим металургійним підприємством півдня України був ка- зенний ливарний завод, побудований на правому березі річки Лугань, в гирлі рі- чки Ольхової, напроти села Кам’яний Брід. Завод спочатку називався Катери- нівським, потім — Луганським. Його будівництво розпочалося в 1796 р., а вже 1799 р. було проведено плавку за- лізної руди на кам’яновугільному коксі. Це була перша в тодішній Росії плавка чавуну в доменній печі на мінерально- му паливі, яка поклала початок вітчиз- няній коксовій металургії. Технологія таких плавок в металургійному вироб- ництві Росії до того часу не була відо- ма. Завод проіснував до 1887 р., коли був ліквідований [2]. Хоча Луганський завод давно припинив своє існування, залишилися зразки його продукції. Один з них встановлено в Полтаві. Це — монумент слави на ознаменування перемоги над шведами під Полтавою в 1709 р., виготовлений в 1804–1811 рр. за проектом архітекторів Т. Томона, М. Амвросимова і скульптора Ф. Щедріна. Він має вигляд тріумфаль- ної колони, яка завершується напівсфе- рою і позолоченою скульптурою орла з ПАМ’ЯТКИ НАУКИ І ТЕХНІКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 2 60 вінком слави у дзьобі і стрілами в пазу- рах. Колона встановлена на ступінчас- тому постаменті, верхня площадка яко- го має огорожу з мечів, що стоять на ві- стрі, а біля його основи розташовано вісімнадцять гармат. Монументальна колона з деталями була відлита з чаву- ну на Луганському ливарному заводі. На ньому ж здійснили її карбування і позолоту [3]. А на місці, де був розта- шований завод, в 1995 р. відкрили пам’ятник його першому ливарнику. Наприкінці ХІХ ст. в південному регіоні вже були побудовані і діяли великі заводи з повним металургій- ним циклом. Серед них — Юзівський (Новоросійський) (1871), Олександ- рівський (Брянський) (1887), Дніп- ровський (1889), Донецько- Юр’ївський (1896), Петровський (Єнакіївський) (1897) та багато інших. Всі вони працювали на коксі і за тех- нічною оснащеністю стояли вище за древесно-вугільне виробництво. Вже в 1895 р. металургійні заводи Півдня наздогнали традиційний мета- лургійний центр Росії — Урал — і на- віть трохи випередили його по вироб- ництву чавуну. На початок ХХ ст. чор- на металургія Півдня повністю сформу- валась і перетворилась на нову, більш технічно досконалу металургійну базу країни. В 1913 р. в цьому регіоні вже вироблялося шістдесят вісім відсотків чавуну, п’ятдесят вісім — сталі, п’ятдесят сім — прокату від загально- російського [4]. Один з найстаріших серед великих металургійних заводів України — завод ім. Г.І. Петровського у Дніпропетров- ську (колишній Олександрівський). Йо- го будівництво розпочалось у 1885 р., а вже в 1887 р. запрацювала перша до- менна піч. Саме на ньому в 1890 р. п’ятнадцятирічним юнаком розпочав свою трудову діяльність відомий у майбутньому металург М.К. Курако. Завод неодноразово відвідував вчений- металург Д.К. Чернов. Тут же в 1894 р. брати Ю.М. та О.М. Горяінови запро- понували прискорити сталеплавильний процес шляхом заливки рідким чавуном залізної руди і вапна [5]. Саме на Дніп- ропетровському заводі цей новий процес — рудний мартенівський — пройшов випробування. Згодом він посів провідне місце в світовому ви- робництві сталі. Значним кроком на шляху інтенси- фікації чавуноливарного виробництва стало застосування природного газу в доменному процесі. Це було зроблено на заводі ім. Г.І. Петровського в 1957 р. — вперше у Радянському Союзі. Дом- на, на якій проводилась дослідна плав- ка, відзначена чавунною табличкою, на якій викладено характеристику об’єкту і його коротку історію [6]. Одним з найбільших заводів Пів- дня був і Дніпровський (нині ім. Ф.Е. Дзержинського у Дніпродзер- жинську). Його будівництво розпочало- ся в 1887 р., а вже 1889 р. була задута перша доменна піч. В перший же рік свого існування завод отримав право на участь у роботі Всесвітньої промисло- вої виставки, що проводилася в Парижі. Там його продукція отримала Велику золоту медаль. Надалі вироби заводу неодноразово відзначалися золотими та бронзовими медалями всесвітніх виста- вок. Напередодні першої світової війни завод перетворився на найбільше мета- лургійне підприємство у тодішній Росії. На ньому випускалось тринадцять- чотирнадцять відсотків чавуну, сталі й прокату загальноросійського виробниц- тва [7]. З часів заснування заводу збері- гся будинок його головної контори (ни- ні заводоуправління) по вулиці Губи, 1, побудований у 1889 р. Пізніше, в 1929– 1936 рр. в ньому працював головним інженером І.П. Бардін, який очолив ре- конструкцію заводу. Цікавою пам’яткою Дніпродзер- жинська є зразок заводської продук- ПАМ’ЯТКИ НАУКИ І ТЕХНІКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 2 61 ції, встановлений просто неба. В 1943 р. місто було звільнено від німе- цько-фашистських загарбників. На двадцять шостий день після цього — 21 листопада — на заводі вже була проведена плавка у мартенівській пе- чі. Отриманий в цей день перший зливок сталі встановлений на поста- менті у сквері неподалік заводської прохідної [8]. Є в історії підприємства і сторінки, пов’язані з досягненнями світової істо- рії металургії. Так, новим етапом у роз- витку технології доменного виробницт- ва визнано сумісне застосування при- родного газу і кисню, що дозволило суттєво підвищити інтенсивність про- цесу. Вперше у світовій практиці цей засіб було освоєно саме у Дніпродзер- жинську в 1958 р. [9]. Багато цікавих сторінок налічує і біографія Макіївського металургійного заводу на Донеччині. В 1898 р. було розпочато його будівництво, а в насту- пному, 1899 р., задута перша доменна піч. В двадцяті роки на ньому працюва- ли металурги І.П. Бардін та М.В. Луговцов. Тут в 1929 р. запрацю- вала перша в Радянському Союзі повні- стю механізована доменна піч. Вона була споруджена виключно з вітчизня- них матеріалів за проектом вітчизняних інженерів, в основу якого було покла- дено ідею М.К. Курако. Ця піч № 4 ста- ла зразком при проектуванні і будівни- цтві домен в Запоріжжі, Маріуполі та інших містах країни. Згодом на ній була встановлена пам’ятна табличка [10]. Трохи пізніше, в 1933 р., тут стала- ся ще одна важлива подія. Саме цього року став до ладу діючих перший в Ра- дянському Союзі блюмінг — на ньому було прокатано перший семитонний зливок. Побудований на Іжорському заводі в 1931 р., він мав проектну по- тужність в один мільйон тонн. Але вже в 1936 р. вона була перекрита. В 1967 р. на ньому було прокатано 50-мільйонну тонну сталі, а в 1980 р. — вже 100- мільйонну [11]. На честь першого ра- дянського блюмінгу в 1967 р. на побу- товому будинку прокатного цеху №1 встановлено пам’ятну дошку. В роки першої п’ятирічки розпоча- лося будівництво нових металургійних заводів. Один з них — “Запоріжсталь” — почав будуватися в 1930 р., а в 1933 р. вже запрацювала перша домен- на піч. На той час завод входив до складу Дніпровського промислового комплексу. В 1938 р. на ньому став до ладу перший у Радянському Союзі без- перервний широкосмуговий стан гаря- чої прокатки, а в наступному, 1939 р. — холодної прокатки. Їх пуск свідчив про те, що в країні освоєно високопродук- тивний процес безперервної прокатки тонкого листу, а завод перетворився на базу з його виробництва для потреб ав- томобілебудування. Ще одне технічне нововведення відноситься вже до пово- єнного часу. При відбудові заводу впе- рше в країні було застосовано електро- зварювання усіх без винятку конструк- цій доменної печі № 4 [12]. З часу за- снування заводу зберігся будинок його заводоуправління, розташований на Пі- вденному шосе. В ньому в 1937– 1948 рр. працював директором заводу А.М. Кузьмін. Поруч з “Запоріжсталлю” знахо- дяться корпуси електрометалургійного заводу “Дніпроспецсталь”. Його будів- ництво теж розпочалося в 1930 р., а в 1932 р. він став до ладу. Слід відзначи- ти, що в дорадянські часи в країні фак- тично не було виробництва якісних і високоякісних сталей. Для їх одержан- ня потрібно було створити електроме- талургійне виробництво. Нова галузь металургії України — якісна металургія — бере початок саме з цього заводу. Значним досягненням в цій галузі стало освоєння принципово нового тех- нологічного процесу виробництва сталі і сплавів особливо високої чистоти і якості. Це — електрошлаковий пере- плав (ЕШП), який дозволяє одержати ПАМ’ЯТКИ НАУКИ І ТЕХНІКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 2 62 зливок, більш чистий за вмістом газів і неметалевих домішок. ЕШП вперше у світовій практиці було введено у про- мислову експлуатацію саме на “Дніп- роспецсталі” в 1958 р., коли отримали перший зливок [13]. Цей метод викли- кав справжній переворот у виробництві металів. В 1967 р. з допомогою ЕШП вперше у світовій практиці було отри- мано великі листові зливки. З тридцятих років зберігся будинок Центральної заводської лабораторії (нині заводоуправління), розташований на Південному шосе. Можна побачити й зразок продукції заводу, встановле- ний під відкритим небом. Це — розмі- щений на постаменті неподалік стале- плавильного цеху № 3 зливок сталі, відлитий в ньому в 1967 р. на честь ви- плавки 100-мільйонної загальносоюзної тонни сталі [14]. Оскільки Україна має могутню ме- талургійну базу, цілком зрозуміло, що з нею пов’язані імена багатьох відомих вчених та інженерів, які зробили знач- ний внесок у розвиток металургійного виробництва. Вони жили та працювали у багатьох містах України. Так, в м. Краматорську Донецької області, по вулиці Мориса Тореза непо- далік прохідної металургійного заводу знаходиться будинок, в якому в 1902– 1906 рр. жив М.К. Курако (1872–1920) — металург-самоучка, засновник вітчи- зняної школи доменщиків, до якої се- ред інших належали І.П. Бардін та М.В. Луговцов. Він пройшов шлях від робітника до майстра доменної справи, керівника виробництва. В 1902 р. став начальником доменного цеху і був першим вітчизняним доменщиком, який, навіть не маючи інженерної освіти, займав подібну посаду. Кура- ко працював на багатьох металургій- них заводах, серед яких — Юзівсь- кий, Єнакіївський та інші. Йому на- лежить багато винаходів в галузі ме- талургійного виробництва. Так, він створив і вперше застосував автома- тичну гармату для розкриття чавун- ної льотки на повному ходу печі, розробив оригінальну конструкцію горна, що стала загальноприйнятою в Радянському Союзі. Також запро- понував цілу низку удосконалень доменних печей і технології домен- ного виробництва [15]. В 1873 р. в Лисичанську в Лугансь- кій області було відкрито штейгерську школу, будинок якої і досі стоїть у центральній частині міста. В школі ви- кладав І.І. Зеленцов (1844–1910) — ін- женер-металург, один з засновників чо- рної металургії України. Саме під його керівництвом на Лисичанському мета- лургійному заводі була задута перша доменна піч. Він зробив свій внесок в удосконалення технології виплавки ча- вуну на мінеральному паливі. В школі неодноразово бував І.А. Тіме (1838–1920) — вчений і гір- ничий інженер. В 1866 р. він очолив роботи з будівництва Лисичанського чавуноливарного заводу, які тривали до 1870 р. Керував також виконанням ро- біт з монтажу машин і механізмів на цьому заводі [16]. Одним з послідовників М.К. Курако був І.П. Бардін (1883– 1960) — металург, організатор вироб- ництва, академік АН СРСР (1932). Пра- цював на багатьох заводах Півдня, та- ких, як Юзівський, Макіївський, Єнакі- ївський. Виказав та здійснив багато но- ваторських технічних ідей. Займався питаннями інтенсифікації металургій- них процесів, комплексного викорис- тання нових видів металургійної сиро- вини. Разом з Курако вирішив пробле- му застосування кисню в металургії. Займався реконструкцією деяких під- приємств, зокрема, Дніпровського ме- талургійного заводу ім. Дзержинського, на будинку заводоуправління якого встановлено присвячену йому меморіа- льну дошку [17]. ПАМ’ЯТКИ НАУКИ І ТЕХНІКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 2 63 Значне місце в галузі металургії належить основоположнику метало- знавства і теорії термічної обробки ста- лі Д.К. Чернову (1839–1921). Він ство- рив нову наукову дисципліну — мета- лографію, поклав початок науковому металознавству і теорії термічної обро- бки сталі. Йому належить відкриття фа- зових перетворень в сталі при її нагрі- ванні, встановлення критичної точки (відомої як “точка Чернова”), розробка теорії кристалізації і будови сталевого зливка. Останні роки свого життя вче- ний провів у Ялті, де і помер. Похова- ний був спочатку на Аутському, а в 1973 р. перепохований на Полікуровсь- кому кладовищі [18]. Значний внесок у справу підготов- ки інженерів-металургів і проведення наукових досліджень належить засно- ваному у 1899 р. Катеринославському гірничому училищу, перетвореному в 1912 р. на гірничий інститут (нині На- ціональна гірнича академія України). Це був єдиний на території України вуз гірничо-металургійного профілю. В стінах його учбового корпусу (побудо- ваного в 1899–1900 рр.), що на проспе- кті К. Маркса, навчалися та викладали відомі вчені. Їх зусилля перетворили навчальний заклад на центр наукової роботи в галузі металургії. В ньому розпочав свою наукову і педагогічну діяльність М.О. Павлов (1863–1958) — теоретик і практик ме- талургійного виробництва, академік АН СРСР (1932). Працював тут в 1900– 1903 рр. Досліджував проблеми інтен- сифікації доменного процесу, конс- труювання доменних печей. В 1902 р. видав власним коштом перший в Росії атлас креслень з доменного виробни- цтва. Згодом підготував аналогічні атласи з мартенівського й прокатного виробництва [19]. Він — автор бага- тотомної капітальної праці, присвяче- ної металургії чавуну, подібної якої не було ніде у світі. В 1904–1927 рр. тут працював Л.М. Фортунато (1861–1931) — спеціа- ліст в галузі сталеплавильного вироб- ництва. Займався дослідженням ролі шлаку в виробництві сталі. Довів, що властивості і стан шлаку дозволяють ефективно керувати цим процесом. В 1902–1930 рр. в інституті викла- дав П.Г. Рубін (1874–1960) — вчений- металург, заслужений діяч науки і тех- ніки УРСР (1941). Проводив дослі- дження проблеми металургії чавуну і технології твердого палива. Став засно- вником дніпропетровської школи кок- сування вугілля. Цей вуз закінчив і працював в ньо- му в 1907–1930 рр. А.П. Виноградов (1875–1933) — вчений в галузі металу- ргії та металознавства, обробки металів тиском. Створив теорію деформації ме- талу під час прокатки. Досліджував се- крети булатної сталі: розкрив її приро- ду і властивості, пояснив походження булатного візерунку [20]. В 1909–1916 рр. тут навчався М.В. Луговцов (1885–1956) — вчений металург, академік АН УРСР (1939), за- служений діяч науки УРСР (1945). За- ймався розробкою статистичної теорії доменного процесу, методів підвищен- ня якості чавуну внаслідок продування його киснем. Працював на металургій- них заводах України, брав безпосеред- ню участь у відбудові і реконструкції, зокрема, Єнакіївського, Донецького та Макіївського заводів. В 1930 р. заводське відділення гір- ничого інституту було перетворено на самостійний Дніпропетровський мета- лургійний інститут, який розмістився у будинку по нинішньому проспекту Га- гаріна, 4. З ним пов’язана наукова дія- льність цілої низки вчених-металургів. Зокрема, в 1931 р. його закінчив і в 1931–1941 рр. працював в ньому П.Т. Ємельяненко (1905–1947) — фахі- вець в галузі виробництва труб, член- кореспондент АН УРСР (1939). Один з засновників вітчизняної трубопро- ПАМ’ЯТКИ НАУКИ І ТЕХНІКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 2 64 катної науки, він проводив дослі- дження в галузі експлуатації станів холодної прокатки. В 1930–1941 рр. в цьому будинку працював О.П. Чекмарьов (1902–1975) — академік АН СРСР (1968), заслуже- ний діяч науки і техніки УРСР (1962). Займався розробкою важливих теоре- тичних питань прокатки, проблемами підвищення продуктивності прокат- них станів, підвищення якості проду- кції. На науковій основі розробив нові методи розрахунку калібровки валків блюмінгу [21]. Звичайно, неможливо згадати всіх, хто плідно працював на ниві металур- гійної промисловості. Але навіть цей, далеко не повний перелік дає уявлення про те значне місце, яке належить ме- талургії в економіці і науці України, дозволяє краще відчути той внесок, який зробили до її теорії і практики металурги — інженери та вчені, що народились, жили й працювали на зе- млі України. Пам’ятки, пов’язані з їх життям і творчістю, потрібно виявля- ти та зберігати. ЛІТЕРАТУРА: 1. Развитие металлургии в Украин- ской ССР. — Киев, 1980. – С. 38-39. 2. Подов В. И., Курило В.С. Пер- венец металлургии Украины. — Лу- ганск, 1998. 3. Там само. — С. 102. 4. Развитие металлургии в Украин- ской ССР. — Киев, 1980. – С. 73. 5. Кнышев И.Н., Мазов В.Ф., Жи- гулин В.И. Лицом к огню. — Днепро- петровск, 1987. — С. 26. 6. Страницы славы трудовой. — Днепропетровск, 1981. – С. 15. 7. Циганок Н.О. Дніпродзержин- ську — 250. — Дніпропетровськ, 2000. – С. 10. 8. Базарянинов В. Дзержинка: годы и судьбы. — Днепропетровск, 1999. – С. 29. 9. Развитие металлургии в Украин- ской ССР. — Киев, 1980. – С. 451. 10. Из века в век. К столетию Ма- кеевского металлургического комбина- та. — Макеевка, 1999. – С. 21-22. 11. Там само. — С. 23-24, 134. 12. Развитие металлургии в Ук- раинской ССР. — Киев, 1980. – С. 202, 283. 13. Это наша с тобой биография. Очерки истории ОАО “Днепроспец- сталь”. — Запорожье, 2000. – С. 83. 14. Калмукиди Л.Ю. Слиток стали // Памятники истории и культуры Запо- рожской области: Материалы к Своду памятников истории и культуры наро- дов СССР по Украинской ССР. — Вып. 7. – К., 1990. – С. 214. 15. Федоров А.С. Творцы науки о металле. — М., 1980. – С. 113-120. 16. Подов В.И., Курило В.С. Пер- венец металлургии Украины. — Лу- ганск, 1998. – С. 153-164. 17. Федоров А.С. Творцы науки о металле. — С. 174-188. 18. Пам’ятки діячам науки та куль- тури національних меншин України.— К., 1998. – С. 49. 19. Федоров А.С. Творцы науки о металле. — С. 162-174. 20. Днепропетровский горный ин- ститут. История и развитие.— Кн. 1. – М., 1990. 21. Страницы славы трудовой. — С. 89-93.

Пам’ятки історії української металургії

Institution

Ähnliche Einträge