Україна та українські льотчики в російській військовій авіації (в період до 1917 р.)

Статья посвящена истории создания и деятельности первых авиационных военных формирований, учебных заведений, состоянию авиационной промышленности на территории Украины в первые десятилетия ХХ века (до 1917 года). Рассматриваются основные события и степень представительства и участия украинских летч...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Пістоленко, І.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2008
Назва видання:	Питання історії науки і техніки
Теми:	Історія галузей та підприємств
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78580
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Україна та українські льотчики в російській військовій авіації (в період до 1917 р.) / І.О. Пістоленко // Питання історії науки і техніки. — 2008. — № 3. — С. 25-36. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-78580
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-785802015-03-20T03:02:10Z Україна та українські льотчики в російській військовій авіації (в період до 1917 р.) Пістоленко, І.О. Історія галузей та підприємств Статья посвящена истории создания и деятельности первых авиационных военных формирований, учебных заведений, состоянию авиационной промышленности на территории Украины в первые десятилетия ХХ века (до 1917 года). Рассматриваются основные события и степень представительства и участия украинских летчиков в становлении и развитии военной авиации Российской империи. The article is dedicated to the history of the foundation and work of the first aircraft military units, educational institutions, to the state of the aircraft industry in the territory of Ukraine in the first decades of the twentieth century (till 1917). The main events and the degree of representation and the participation of Ukrainian pilots in the formation and development of military aviation of Russian Empire are also revealed. 2008 Article Україна та українські льотчики в російській військовій авіації (в період до 1917 р.) / І.О. Пістоленко // Питання історії науки і техніки. — 2008. — № 3. — С. 25-36. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78580 629.73:358.41(09) uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія галузей та підприємств Історія галузей та підприємств
spellingShingle	Історія галузей та підприємств Історія галузей та підприємств Пістоленко, І.О. Україна та українські льотчики в російській військовій авіації (в період до 1917 р.) Питання історії науки і техніки
description	Статья посвящена истории создания и деятельности первых авиационных военных формирований, учебных заведений, состоянию авиационной промышленности на территории Украины в первые десятилетия ХХ века (до 1917 года). Рассматриваются основные события и степень представительства и участия украинских летчиков в становлении и развитии военной авиации Российской империи.
format	Article
author	Пістоленко, І.О.
author_facet	Пістоленко, І.О.
author_sort	Пістоленко, І.О.
title	Україна та українські льотчики в російській військовій авіації (в період до 1917 р.)
title_short	Україна та українські льотчики в російській військовій авіації (в період до 1917 р.)
title_full	Україна та українські льотчики в російській військовій авіації (в період до 1917 р.)
title_fullStr	Україна та українські льотчики в російській військовій авіації (в період до 1917 р.)
title_full_unstemmed	Україна та українські льотчики в російській військовій авіації (в період до 1917 р.)
title_sort	україна та українські льотчики в російській військовій авіації (в період до 1917 р.)
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2008
topic_facet	Історія галузей та підприємств
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78580
citation_txt	Україна та українські льотчики в російській військовій авіації (в період до 1917 р.) / І.О. Пістоленко // Питання історії науки і техніки. — 2008. — № 3. — С. 25-36. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT pístolenkoío ukraínataukraínsʹkílʹotčikivrosíjsʹkíjvíjsʹkovíjavíacíívperíoddo1917r
first_indexed	2025-07-06T02:40:17Z
last_indexed	2025-07-06T02:40:17Z
_version_	1836863579176828928
fulltext	ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 25 УДК 629.73:358.41(09) УКРАЇНА ТА УКРАЇНСЬКІ ЛЬОТЧИКИ В РОСІЙСЬКІЙ ВІЙСЬКОВІЙ АВІАЦІЇ (до 1917 р.) Пістоленко І.О., канд. істор. наук (Полтавський музей авіації та космонавтики) Статья посвящена истории создания и деятельности первых авиационных воен- ных формирований, учебных заведений, состоянию авиационной промышленности на территории Украины в первые десятилетия ХХ века (до 1917 года). Рассматривают- ся основные события и степень представительства и участия украинских летчиков в становлении и развитии военной авиации Российской империи. The article is dedicated to the history of the foundation and work of the first aircraft mili- tary units, educational institutions, to the state of the aircraft industry in the territory of Ukraine in the first decades of the twentieth century (till 1917). The main events and the de- gree of representation and the participation of Ukrainian pilots in the formation and develop- ment of military aviation of Russian Empire are also revealed. Історії становлення та розвитку авіації в Російській імперії до 1917 р. присвячено десятки книг і сотні статей. І все ж, слід визнати, що історія авіації періоду, що передував Першій світовій війні, самої війни, і, особливо, питання участі України, льотчиків- українців й тих, хто певним чином пов’язаний з нашою країною, у розвитку авіаційної справи початкового періоду недо- статньо досліджені. Причинами недостатньої уваги до цієї проблеми, на наш погляд, стали не лише „ідеологічні заборони”, що були невідворотнім результатом змін у Росії після жовтня 1917 р., але й те, що Україна як на по- чатку ХХ століття, так і після револю- ційних подій 1917 р. розглядалася лише як одна з багатьох складових великої імперії. Однією з важливих причин мо- жна вважати також недостатнє розу- міння теоретиками військової справи дореволюційної Росії ролі та завдань авіації того часу в умовах сучасної вій- ни. Авіація напередодні Першої світо- вої війни і на перших її етапах розгля- далася лише як допоміжна порівняно з іншими родами військ. Проте досвід війни досить швидко дозволив авіації зайняти належне їй місце. Майже ніхто з авторів- дослідників, висвітлюючи події та констатуючи ва- жливі факти авіаційної історії згадуваного періоду, не наголошував на тому, що багато з них від- бувалися або були пов'язані з Україною. Наша мета – розста- вити „українські наголоси” в історії російської війсь- кової авіації на початку її розвитку. Народження української авіації су- часні дослідники пов'язують з 1-м бере- зня 1918 р., коли в небі над Києвом з'явилися шість літаків Запорізького авіаційного загону, що дислокувався у м. Харкові (цей загін був створений з ініціативи С. Петлюри вже після його ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 26 демісії з посту генерального секретаря військових справ) [1]. Становлення української авіації на початковому етапі відбувалося під пев- ним впливом австрійської, німецької авіації. Деякі льотчики проходили спе- ціальне ознайомлення та набували на- вичок керування австрійськими аеро- планами. Наприклад, В.С. Рутковський з 21.04.1915 р. до 14.06.1915 р. (тут і далі дати, як і в архівних джерелах, по- даються за старим стилем – І.П.) був відряджений до м. Львів, „де навчався польотам на австрійських літаках” [2], а 26 червня цього ж року виїжджав у 6-у авіаційну роту за літаком типу „Румп- лер”. Проте, льотна майстерність, орга- нізаційний досвід та зв'язки українсь- ких льотчиків, ставлення до авіації як до важливого роду військ зародилися, головним чином, у „надрах” російської авіації напередодні та протягом Першої світової війни. Українська авіація була в значній мірі створена фахівцями, більшість з яких спочатку служили в авіації Росії. Якщо перші формування військової авіації в Росії були створені в 1910 р. (у цьому ж році була організована підгото- вка військових льотчиків), а перший авіазагін в російській армії був сформо- ваний в 1911 р., то в Україні, в Києві, – в 1912 р. До випуску курсу тимчасового авіаційного відділу Петербурзької шко- ли до затвердження положення про цей відділ увійшло одинадцять льотчиків. Вони склали кістяк військової авіації Російської імперії. Серед них – троє авіаторів, котрі навчалися і служили в Україні (О.С. Карпов закінчив Сумський кадетський корпус, а пізніше Єлісаветг- радське (нині м. Кіровоград) кавалерій- ське училище та Севастопольську війсь- кову авіаційну школу; Р.Л. Ніжевський та О.В. Панкрат'єв – майбутні коман- дири в ескадрі повітряних кораблів „Ілля Муромець” (1916 року її штаб базувався у м. Вінниці). У 1913 р. урядом Росії була прийн- ята програма посилення армії, згідно з якою планувалося сформувати 63 кор- пусних, фортечних, польових (армійсь- ких) та особливого призначення (для кавалерійських корпусів) авіаційних загонів (АЗ). Передбачалося, що для корпусних авіазагонів (КАЗ), для яких властивою була значна маневреність, будуватимуться легкі й компактні мо- ноплани, а для стаціонарних фортечних та польових – більш важкі біплани. Для обслуговування їх намічено було сформувати авіаційні роти. На початку травня 1913 р. військова рада затвердила пропозицію щодо створення трьох авіаційних рот. Дві з них – на території України: в Севастополі та Києві. Вони формувалися на базі 7-ї та 8-ї повітроплавальних рот. Саме до 7-ї повітроплавальної роти, що дислоку- валася в м. Києві, до 2-го її загону (з 23.06.1913 р. – 11-й АЗ, а потім – 11-й КАЗ), був прикомандирований після за- кінчення навчання П.М. Нестеров. Літаки розташовувалися в ангарах основного аеродрому загонів – на Сирецькому полі на схід від Святошина. Тут служив і спі- вучень П.М. Нестерова по кадетському корпусу В.М. Ткачов. Цей відомий у майбутньому авіатор, георгіївський кава- лер, до речі, у червні 1910 р. був прико- мандирований до Одеського кадетського корпусу на посаду офіцера-вихователя і прослужив там два роки; закінчив у 1911 р. приватну авіаційну школу Одеського аероклубу, а у березні 1916 р. у м. Києві займався формуванням 11-го авіаційного дивізіону, який згодом і очолив. З 9 вере- сня цього ж року виконував обов'язки Інспектора авіації армій Південно- Західного фронту. Київський авіазагін вважався одним з кращих. Авіаційна промисловість Російсь- кої імперії цього періоду не була роз- виненою, що утруднювало розвиток галузі. Більшість літаків Росія закуповува- ла за кордоном. Лише у червні 1914 р. ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 27 Акціонерне Товариство Русо- Балтійського вагонного заводу (АТ „РБВЗ”), де конструктором та керівни- ком Повітроплавального відділення був І.І. Сікорський, підписало угоду з Голо- вним військово-технічним управлінням (ГВУ) Військового міністерства на бу- дівництво 45 літаків (14 біпланів С- 10А, 24 моноплана С-11А – розвідника, 3 тренувальних моноплана С-12 та 5 „навчальних біпланів”). Відділення та- кож серійно будувало багатомоторні важкі літаки конструкції І.І. Сікорського „Ілля Муромець”. І.І. Сікорський роз- починав свою конструкторську діяль- ність в Україні, в Києві. В 1907-1911 рр. навчався в Київському політехнічному інституті (КПІ). Ще у 1909 р. він побу- дував тут перший натурний вертоліт, згодом – перший літак БІС-1 (С-1) [3]. Всього на авіаційну галузь в Росій- ський імперії в цей період працювало 12 невеликих заводів. Серед них на тери- торії України діяли завод в м. Сімфе- рополі та одеський завод Анатра; в м. Харкові на початку 1914 р. були відкриті авіаційний (ХАЗ) та моторобудівний (ХМЗ) заводи. Їх називали ще „глібовсь- кими” за іменем їх власника – авіапро- мисловця О.А. Глібова. Останній завод був спроектований спеціально для випу- ску багатомоторних аеропланів. У черв- ні 1914 р. на ХМЗ почали випуск більш потужних авіаційних моторів вітчизня- ної конструкції. А у вересні ХАЗ вийшов на проектну потужність і став випускати (як і завод у Петербурзі) по шість С-22 „Ілля Муромець” та десять одномотор- них „Сікорських” щомісяця. На початку 1915 р. ці заводи були об'єднані з „Авіа- Балтом” (авіапідприємством „РБВЗ”) у концерн „Рос-Авіа” [4, 5]. Організовувались також авіаційні парки, що, по суті, виконували функ- ції авіамайстерень. На території Укра- їни було розташовано три таких авіа- ційних парки: 1-й – у м. Одесі, 3-й та 5-й – у м. Києві. Як бачимо, основу парку літаків у Російській імперії на початку 1910-х рр. складали аероплани іноземного вироб- ництва, літаки конструктора І.І. Сікор- ського. Його доповнювали літаки І.І. Стеглау, Я.М. Гаккеля, деяких інших вітчизняних конструкторів, а також незначна частина апаратів, що їх нама- галися розробляти та будувати за свої- ми проектами (вдосконалюючи існуючі моделі літаків й виробляючи власні конструкції) самі авіатори. Серед них були й льотчики-конструктори, які ма- ли українське походження або навчали- ся і служили в Україні (наприклад, один з найвідоміших військових льот- чиків штабс-капітан П.М. Нестеров, поручик О.О. Кованько, який походить з дворян Полтавської губернії, та ін.). Серйозна увага в цей час приділя- лася розвитку авіації і у програмі поси- лення військового флоту, прийнятою Морським міністерством Російської імперії. Народження морської авіації певним чином також пов’язано з Украї- ною. Перший в історії флоту Російсь- кої імперії політ на моноплані „Антуа- нетт” над Куликовим полем поблизу Севастополя здійснив ще 16 вересня 1910 р. військовий льотчик, морський офіцер С.Ф. Дорожинський. Саме цей політ розглядається багатьма сучасни- ми українськими істориками як факт (і дата) народження морської авіації. Планувалося створення „авіаційних станцій”, які були б оснащені гідроліта- ками (зокрема, поплавковими С-5А та С-10). Одна з таких гідроавіаційних станцій 1-го розряду була створена на Чорному морі (поблизу м. Севастополя) і одержала назву „Кругла бухта”. Для підготовки льотного складу використовувались, крім іноземних, знову ж таки літаки І.І. Сікорського С- 5А (в морській авіації), С-8 – для „су- хопутних” льотчиків (з 1912 р.) та шви- дкісні навчально-тренувальні біплани С-16 (з жовтня 1914 р.). До весни 1915 р. у розпорядження Чорноморського флоту поступило також декілька „Іллів ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 28 Муромців” - гідролітаків [6]. У листопаді 1911 р. розпочала діяти Севастопольська авіаційна школа Відділу повітряного флоту. Саме вона невдовзі після свого відкриття, а не Га- тчинська школа, куди льотчики направ- лялися, в основному, для участі в мане- врах Петербурзького військового окру- гу (про це свідчать документи, що збе- реглися у фондах Державного архіву Російської Федерації (ДАРФ, м. Моск- ва), стала головною базою підготовки льотних кадрів. Головою Севасто- польської школи призначили кап. 2-го рангу В. Кедріна. Серед викладачів школи було багато висококласних фа- хівців, мужніх офіцерів, таких, напри- клад, як одесит М. Єфімов, кавалер чо- тирьох орденів та Георгіївської зброї поручик Л.А. Самуйлович, який з 21.05.1916 р. до 02.06.1917 р. виконував там обов'язки офіцера, що навчає, та ін. Перший випуск севастопольці під- готували до 26 жовтня 1911 р. У загін, що формувався в Севастополі з числа перших випускників школи, були при- значені лейтенанти Дорожинський, Ди- бовський, мічмани Лучанінов, Качин- ський, Коведяєв, Утгоф, Фріде і Ессен. У роки Першої світової війни троє з цих вісьмох морських офіцерів були відмічені георгіївськими нагородами. Першим у морській авіації Георгіївсь- кої зброї удостоївся в травні 1915 р. лейтенант Є.Є. Коведяєв. Лейтенант Чорноморського флотського екіпажу В.В. Утгоф був нагороджений орденом Св. Георгія 4-го ст. у липні, а ст. лейте- нант В.В. Дибовський – у грудні 1915 р. В Севастополі школа проіснувала до кінця 1912 р., а потім була переведена до Качі (поблизу м. Севастополя). Се- ред випускників школи було немало льотчиків-українців [7]. Крім Севастопольської, на території України в 1913-1915 рр. були організо- вані авіашколи в м. Одесі (на кошти банкіра Анатра), Київська школа льот- чиків-спостерігачів, а також, за даними деяких джерел, приватна авіаційна школа в м. Харкові (у квітні 1914 р.) [8]. Вперше саме на території України були проведені військові навчання із застосуванням авіації. На Дарницькому артилерійському полігоні (поблизу Киє- ва) з ініціативи його начальника полков- ника Ханжина артилерія мала змогу ознайомитися з новим видом повітряно- го ворога. Льотчикам та спостерігачам надавалася можливість попрактикувати- ся у розвідці артилерії з повітря. Всього за час маневрів літаки здій- снили 148 польотів тривалістю 63 го- дини 35 хвилин. Командир київського авіазагону П.М. Нестеров за 43 польоти налітав 18 годин 48 хвилин. Подібні маневри військ Київського військового округу відбулися також у вересні 1913 р. Підкреслимо, що під час їх проведення на Полтавщині були здійснені перші посадки і зльоти в тем- ряві. Першим відзначився поручик М.Г. Передков. 15 вересня 1913 р., повертаю- чись із розвідувального польоту пізніше, ніж планував, цей авіатор вперше опус- тив свій літак на землю у темряві при запалених вогнищах (додамо, що у 1914 р., під час служби М.Г. Передкова в 11- му КАЗ у м. Києві, він був нагороджений Георгіївською зброєю за успішне прове- дення повітряних розвідок). Наступного дня, 16 вересня 1913 р., П.М. Нестеров після доповіді в штабі корпусу вилетів у темряві і слідкував за приладами за допомогою електричного ліхтарика. Його літак також при запа- лених вогнищах благополучно опусти- вся у м. Гадяч (Полтавської губернії). У цих вересневих маневрах брав участь киянин (тоді ще артилерійський поручик, а у майбутньому – військовий льотчик, ас повітряного бою, георгіїв- ський кавалер, нагороджений також російськими і французьким орденом) капітан Є.М. Крутень. Такі навчання, що дозволяли в умовах, близьких до бойових, перевіри- ти штати загонів, їх мобільність на зем- ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 29 лі, виучку льотного і технічного складу, стали пізніше традиційними у Київсь- кому військовому окрузі, а також в ін- ших округах. 22 листопада 1913 р. неподалік від Києва була зроблена перша спроба вико- ристати на літаку прожектор як освітлювач. На „Ньюпорі-4” П.М. Не- стеров приладив ацетиленовий прожек- тор – такий, які встановлювалися тоді на автомобілях, і здійснив декілька нічних вильотів. Хоча сила світла виявилася не- достатньою, а також існувала загроза виникнення пожежі, це була перша спро- ба вирішення вкрай важливої та нагаль- ної проблеми. Отже, ацетиленовий про- жектор став певним прототипом су- чаcних електричних посадочних фар [9]. 1913 р. вважається в історії росій- ської авіації роком дальніх (у масшта- бах можливостей того часу) перельотів. Більшість цих перельотів здійснювала- ся над українською землею, до того ж багатьма льотчиками, які певним чином були пов'язані з Україною. Серед них слід назвати такі дальні перельоти: - інструктора Качинської школи шт.-кап. Д.Г. Андреаді з Феодосії до Керчі через Севастополь (відстань 250 км) /у квітні 1913 р./. Д. Г. Андреаді походить з Таврійсь- кої губернії. Закінчив у числі кращих Одеське юнкерське училище. Учасник російсько-японської війни. Кавалер трьох орденів. Відомо, що роком раніше (1912 р.) цей льотчик здійснив переліт із Севас- тополя до Петербургу (відстань близько 3000 км), який проходив і через Полтав- ські міста Козельщину та Гадяч; - підпоручика В.Г. Соколова з механі- ком Пучковим – із Києва до Чернігова та у зворотному напрямку (із вимушеною посадкою у м. Козельці (загальна від- стань близько 240 км) /у травні 1913 р./; - ескадрильї у складі десяти літаків типу „Ньюпор” Севастопольської шко- ли під командою поручика Туношенсь- кого та інструкторів-льотчиків Стрель- никова, Карицького, Олейникова та інших до Євпаторії і Качі (на висоті 1500-2000 м). З цієї ескадрильї полови- на льотчиків – майбутні георгіївські кавалери (Туношенський, Ягелло, Тро- їцький, Пятосін і Рутковський). До того ж А.М. Туношенський з 1915 р. служив у київському 11-му КАЗ. Є.С. Пятосін народився у Київській губернії, а з сер- пня 1916 р. воював на Південно- Західному фронті. В.С. Рутковський воював у Карпатських горах, у районі м. Миколаєва та ін. В.Л. Ягелло у 1906 р. закінчив Київський кадетський кор- пус, а за два роки по тому – Єлісаветг- радське кавалерійське училище; - шт.-кап. О.С. Воротнікова з меха- ніком на літаку „Ньюпор”. Маршрут цього перельоту включав у себе і Полта- вську губернію: Київ - Гребінка - Полта- ва - Ков'яги - Харків - Чугуїв - Харків - Скороходово - Полтава - Гребінка - Ко- ноновка (з вимушеною посадкою через несприятливі погодні умови) /у липні 1913 р./. У м. Харкові були здійснені показові польоти для військових частин, а у Чугуєві льотчик зробив для офіцерів штабу 10-го армійського корпусу та гар- нізону повідомлення про розвиток вій- ськової авіації в Росії. Загальна даль- ність польоту склала близько 900 км. Уродженець м. Катеринослав (нині м. Дніпропетровськ) О.С. Воротников служив у 1899 р. у 133-му піхотному Сімферопольському полку. 1902-го року закінчив Чугуївське піхотне юн- керське училище. Нагороджений у роки Першої світової війни Георгіївською зброєю за відвагу під час здійснення розвідувальних польотів над Львівсь- кими укріпленнями (березень 1915 р.). З-поміж цих та інших, безперечно, важливих польотів, більшість з яких, проте, мали, по суті, індивідуальний характер та проводились з попере- дньою підготовкою, виділяється політ за маршрутом Київ – Остер – Ніжин – Київ у серпні 1913 р. Цей груповий політ на „Ньюпорах” був проведений в умовах, близьких до бойової обстано- ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 30 вки, – без попереднього ознайомлення льотчиків з місцевістю, а просто піс- ля ретельного вивчення мапи. Учасни- ками цього етапного перельоту стали П.М. Нестеров, В.М. Ткачов та М.Г. Передков. Загальна відстань перельоту склала понад 320 км. Важливою особ- ливістю цього польоту стало також те, що вперше весь його маршрут було знято на кіноплівку власником кінема- тографа у м. Києві А. Шанцером. Фільм, що його продемонстрували у середині листопада ц.р., викликав вели- ку зацікавленість київської публіки. Цей переліт розцінювався фахівцями як новий крок в авіаційній практиці. Сотнику В.М. Ткачову генеральним штабом було дозволено відправитися в серпні 1913 р. в переліт за маршрутом: Київ - Казатин - Бердичів - Жмеринка - Бірзула - Одеса та у зворотному напря- мку. А у жовтні цього ж року льотчик подолав шлях з Києва до Катеринодару (нині м. Краснодар) через Одесу і Джа- нкой (загальною відстанню приблизно 1200 км) за 10 діб. Були здійснені ще декілька перельотів інструкторами Се- вастопольської школи за маршрутом Севастополь - Київ та ін. Перший переліт без посадок та- кож відбувся „за українським марш- рутом”: Київ - Біла Церква - Умань - Анан'їв - Одеса, – у березні 1914 р. Цей політ став доказом можливості викори- стання сили попутного вітру за необ- хідності подолання подібних відстаней: 450 км вперше пролетів П.М. Нестеров на літаку „Ньюпор” з мотором „Гном” потужністю 70 к.с. при максимальній дальності польоту близько 300 км та швидкості в 100 км/год, за час, трохи більший за 3 години. Потім, із дозапра- вленням у м. Миколаєві, через Перекоп і Качу льотчик досяг Севастополя. Слід зазначити, що з Києва був здійснений ще один рекордний пере- літ, який можна віднести до „перших в історії авіації”. Це був одноденний по- літ 11 травня 1914 р. з київського аеро- дрому до м. Гатчина поблизу Петербур- га. Під час цього перельоту екіпаж лі- така (П.М. Нестеров з мотористом Г. Нелідовим) встановив два всеросійсь- ких рекорди: перший – подолання най- більшої відстані протягом одного дня, і другий – рекорд тривалості перельоту з пасажиром (Г. Нелідов залишив літак під час вимушеної посадки через поло- мку маслопроводу неподалік від місте- чка Городок). Маршрут проходив над українськими містами Бровари, Козе- лець, Чернігів, далі – над білоруськими населеними пунктами Гомель, Старо- Бихов, Могильов, потім, із посадками для дозаправлення і ремонту у Вітеб- ську та у російському містечку Горо- док, – до Гатчини. Відстань майже 1068 км льотчик подолав за 18 годин, з яких 8 годин тривав сам переліт, а 10 годин знадобилися для необхідного лаго- дження літака та відпочинку. За цей політ штаб Київського війсь- кового округу у наказі № 29 від 6 червня 1914 р. оголосив подяку командиру 11- го корпусного авіазагону та вийшов із клопотанням до військового міністерст- ва про представлення льотчика „до на- городи поза правилами” [10]. Одна з найважливіших подій в іс- торії світової військової авіації цього періоду – здійснення 27 серпня 1913 р. військовим льотчиком 3-ї авіаційної роти поручиком П.М. Нестеровим ме- ртвої петлі (тобто повного кола у вер- тикальній площині) – також відбулася в Україні, у небі над Києвом. Так само, як за рік по тому, 26 серпня 1914 р., над землею Галичини (біля м. Жовква на Львівщині), цей льотчик здійснив пер- ший у світі повітряний таран воро- жого літака [11]. 17 червня 1914 р. (за іншими даними – 16 червня ) теж став пам'ятним днем для авіаційного Києва. На Куренівсько- му аеродромі приземлився перший у світі лайнер – літак-гігант „Ілля Муро- мець” із його конструктором І.І. Сікор- ським на борту. До складу екіпажу вхо- ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 31 дили також другий пілот Х.В. Пруссіс, штурман Г.І. Лавров та механік В.С. Панасюк. На честь перельоту з Петер- бургу до Києва цей повітряний крейсер отримав почесне найменування „Київ- ський”. Протягом наступних дев'яти днів цей найбільший на той час у світі літак здійснив низку польотів над Киє- вом. Пілотував важкий літак, крім П.М. Нестерова, льотчик 11-го КАЗ А.Е. Мрочковський. Уродженець Подільської губернії (нині це – територія Вінницької та Хмельницької областей), випускник Чугуївського піхотного юнкерського училища (1907), кавалер шести орденів, цей льотчик був менше, ніж за півроку після даних подій нагороджений двома орденами і Георгіївською зброєю за авіаційні розвідки в районі м. Львів. Зазначимо, що історія ескадри повітряних кораблів „Ілля Муро- мець”, яка стала першим у світі авіа- ційним підрозділом важких бомбарду- вальників, взагалі тісно пов'язана з Україною. Так, уже у лютому 1915 р. „Ілля Муромець Київський” наніс пер- ші удари по ворогу у районі с. Колодзі- ївки (поблизу Тернополя). А за два мі- сяці по тому підполковник Г.Г. Горш- ков (за гетьманату – начальник Повіт- ряного Флоту України) здійснив рекор- дний політ навколо всієї лінії Південно- Західного фронту і виконав фотографу- вання позицій противника. Під Тернополем, у с. Борка- Вельська, дислокувався Південний бо- йовий загін ескадри під командою шт.- кап. О.В. Панкрат'єва – командира „Іллі Муромця ІІ”. Обидва ці повітряні ко- раблі надали серйозну допомогу 7-й армії, проводячи успішні розвідувальні польоти та здійснюючи нальоти на тил ворога на Бугач, Язловець, Монастир- жеско, Підгайці, Бржезани, Рогатін та інші містечка й залізничні вузли цього району. У травні разом із повітряним кораблем „Ілля Муромець-ХІІІ" (ко- мандир – військовий льотчик, шт.-кап. В. Соловйов) вони брали участь у на- ступі військ у Східній Галичині. 16 че- рвня „Ілля Муромець Київський" був переведений на Західний фронт. Безперечно, у результаті повітря- них баталій та нальотів російської, австрійської і німецької авіації зни- щувалися не лише військові об'єкти, гинули не лише солдати противника. Страждало й цивільне населення, руйнувалися цивільні будівлі. Але війна є війна. І Галичині випало стати ареною гарячих боїв цієї війни. Під час війни був проведений пер- ший випробувальний політ одного з нових, більш досконалих і потужних повітряних кораблів І.І. Сікорського „Ілля Муромець” – типу Є. Цей проб- ний політ взяв початок в Україні. 24 квітня 1916 р. шт.-кап. Г.В. Алехнович (випускник 1910-го року авіаційної школи при Севастопольському аероклу- бі) здійснив успішний політ на новому літаку з м. Вінниці до м. Кишинева. Восени 1916 р. вся ескадра повіт- ряних кораблів перейшла на Південно- Західний фронт. ЇЇ штаб дислокувався у м. Вінниці. Там діяв аеродром, були розміщені майстерні ескадри. До квітня 1917 р. до складу ескадри входило чо- тири бойових загони, в яких нарахову- валося 20 важких бомбардувальників. На початку 1918 р. вони перейшли під команду гетьмана Скоропадського. На базі ескадри була сформована військова частина під назвою „Ескадра Повітро- вих Кораблів” (ЕПК). Зі старого складу ескадри в ЕПК залишилися служити 33 особи, 16 офіцерів зокрема. Але у черв- ні ЕПК було розформовано, а кораблі – покинуті на складах [13] (за даними інших джерел, у вересні 1917 р. при підході німців до Вінниці, через немо- жливість організувати евакуацію ЕПК, літаки прийшлося спалити [14]). У Києві, на Волинському аеродро- мі, у роки Першої світової війни діяла авіаційна школа Південно-Західного фронту [15]. У мирний час та на початку Першої ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 32 світової війни у м. Києві була розквар- тирована 3-я авіаційна рота. Для своїх занять 3-й польовий загін та 9-й, 11-й і 12-й КАЗ, що входили до складу роти, використовували також Святошинсь- кий аеродром та невеликий аеродром біля артилерійського полігону в м. Дарниці поблизу Києва. У липні 1914 р. вони були переведені на табірний стан під Києвом. А незабаром їх направили до складу діючої армії Південно- Західного фронту. З дев'ятнадцяти офіцерів названих військових підрозділів за час Першої світової війни кавалерами ордену Св.Георгія та Георгіївської зброї стали дев'ять льотчиків (В.Є. Гартман, М.Ф. Івков, М.Є. Гарман, О.С. Воротников, І.С. Мальчевський, О.Ф. Малишев, П.М. Нестеров, М.Г. Передков, А.Е. Мроч- ковський, Д.О. Макаров). З них троє народилися і походять з України (О.С. Воротников, М.Ф. Івков (нар. в Черні- гівській губ.), А.Е. Мрочковський). Їх бойова робота в Галичині у 1914 р., спільна з 3-ою (головним напрямом якої був Львів) та 8-ою арміями Півден- но-Західного фронту, може слугувати приміром успішного застосування вій- ськової авіації. За період битви в Гали- чині з 6 серпня по 13 вересня 9-й та 11-й КАЗ 3-ї армії здійснили понад 70 бойо- вих вильотів, а 7-й, 8-й та 12-й КАЗ і 3-й польовий загін 8-ї армії – понад 100. Успішно діяла повітряна розвідка 11-го КАЗ і 1915 року (особливо в районі Гор- лиці-Бієч у другій половині квітня). З червня по серпень 1916 р. льотчики Пів- денно-Західного фронту здійснили 1805 бойових вильотів загальною тривалістю 3147 годин. За успішні повітряні розві- дки стали георгіївськими кавалерами: командир 11-го авіадивізіону В.М.Ткачов, лейтенант Кавказького КАЗ М.С.(Л.) Мачаваріані (випускник Севас- топольської військової авіаційної школи 1915-го року), начальник 6-го КАЗ шт.- кап. І.С. Стрельников, спостерігач 24-го КАЗ Г.О. Матсон (випускник 1917-го року Військової школи льотчиків- спостерігачів в м. Києві) та ін. 1916 р. вважається роком створення російської винищувальної авіації. Перший винищувальний авіацій- ний загін також був сформований на території України – у м. Києві. Він призначався для 7-ї армії, за номером якої й одержав відповідну назву: 7-й винищувальний авіазагін. Формувався він видатним льотчиком, георгіївським кавалером підпоручиком І.О. Орловим. 4 квітня 1916 р., як доповідав у Петер- бург І.В. Орлов, цей авіазагін був гото- вий до виступу на фронт і до середини квітня перебазувався на аеродром по- близу галіцийського містечка Яблонов. До його складу серед інших увійшов у березні 1916 р. на апараті „Моран” і військовий льотчик, кавалер ордена Св. Георгія 4-го ст. Г.(Ю.)В. Гільшер, який навчався „польотам на швидкохідних апаратах” в Одеській авіаційній школі. Там він став льотчи- ком високого класу, відважним, відда- ним справі авіатором. У квітні 1916 р. льотчик збив ворожий літак (27.04.1916 р., у районі Бурканова, на фронті 7-ї ар- мії). А за місяць (28.04.1916 р.) під час патрулювання літак Г.(Ю.)В. Гільшера „С-16” зірвався у штопор і впав з висоти 1000 м. У результаті аварії у льотчика була відірвана стопа лівої ноги. Ногу ампутували до коліна. Але восени цього ж року після лікування Г.(Ю.)В. Гільшер повернувся до загону і очолив його. Во- юючи на Південно-Західному фронті (у районі населених пунктів Пусте Поле, Большовці, Посухов, Тернопіль) він збив протягом десяти місяців ще чотири во- рожих літака [16]. Влітку 1916 р. була сформована бойова авіагрупа (БАГ) – з'єднання з 3- х авіазагонів: 2-го, 4-го та 19-го КАЗ, – першим командиром якого став шт.- кап. Залесський. Цю БАГ у серпні 1916 р. перекинули під м. Луцьк, де, за свід- ченням В.М.Ткачова, у противника бу- ла абсолютна перевага у повітрі. Акти- ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 33 вна діяльність першої БАГ докорінно змінила ситуацію. У грудні почалося формування ви- нищувальних відділень при арміях та КАЗ [17]. За роки Першої світової війни за бойові заслуги були нагороджені орде- ном Св. Георгія або Георгієвською зброєю 269 авіаторів, зокрема 122 з них мали Георгіївську зброю, 98 – орден Св. Георгія 4-го ступеню, 49 мали оби- дві ці нагороди. Немало з них були відзначені ін- шими орденами і медалями, зокрема іноземними. Багато з цих льотчиків народжен- ням, походженням, навчанням або слу- жбою пов'язані з Україною. За нашими даними, 29 льотчиків народилися в Україні. У м. Вінниці народився один майбутній військовий авіатор-георгіївський кавалер; у Волин- ській губернії – 3; у м. Житомирі – 1; у Катеринославській губернії, у м. Пав- лограді (нині – в Дніпропетровській обл.) – 2; у м. Києві – 3; у Київській губернії – 4, у Подільській губернії (на території сучасних Вінницької та Хме- льницької областей) – 1; у Таврійській губернії – 2 (зокрема 1 – у м. Мелітопо- лі); у Харківській губернії, в Ізюмсько- му повіті – 1; у Херсонській губернії – 5; у Чернігівській – 4 льотчика. Двоє: І.М. Аккерман та М.О. Леве- нець, – народилися на Полтавщині. Українське походження мають 23 авіатори. Коріння родоводів пов'язане: з м. Бердянськом – у 1-го авіатора; з Во- линською губернією – 4-х; з Катерино- славською – 2-х; з Київською – 7-х; з Подільською – 2-х та Херсонською – 3- х і з Чернігівською – 1-го льотчика. Троє походять з Полтавської гу- бернії: І.М. Аккерман, О.П. Барбович та О.О. Кованько. П'ятеро льотчиків і народилися в Україні, і родовід кожного з них – укра- їнського походження: І.М.Аккерман (народився й походить із дворян Мир- городського повіту Полтавської губер- нії), Б.Ф. Гончаров (народився на По- діллі, родовід його – з Херсонщини), Г.В. Корнилович та Р.К. Шоманський (обидва народилися на Волині та похо- дять із дворян Волинської губернії), Б.Д. Приходкін (уродженець Херсонсь- кої губернії, з потомствених дворян Київської губернії). За соціальною приналежністю ті льотчики, які народилися в Україні або мають український родовід, поділяють- ся наступним чином: з дворянських родів – 27; з міщан – 4; із селянських сімей – 4; з почесних (зокрема, потомс- твених) громадян – 4; із сімей чиновни- ків – 3; з офіцерських родин – 3; з ку- пецьких – 1. За віросповіданням переважна бі- льшість православних – 44 особи, зок- рема четверо „полтавських” авіаторів; католиків – троє. У різних навчальних закладах на території України навчалися й закінчи- ли їх 26, у тому числі уродженець Пол- тавської губернії М.О. Левенець. Закінчили Полтавський Петро- вський кадетський корпус шестеро (І.М. Аккерман (1906), М.М. Базанов (1906), С.М. Басов (1909), М.А. Бафта- ловський (1912), П.В. Дронін (1914), Б.Д. Приходкін (1896). У різних військових та цивільних навчальних закладах в Україні навча- лися й закінчили їх (до 1917 р.) 158 осіб (із 269 льотчиків-георгіївських кавалері). А саме: військово-авіаційні заклади – 86, військові – 52, інші – 20. Серед них: • авіаційні військові навчальні заклади: - Військову школу льотчиків- спостерігачів у м. Києві – 11 льотчиків. Пізніше дехто з випускників цієї школи повернувся до неї працювати. Один з майбутніх георгіївських кавале- рів В.І. Савицький з квітня 1917 р. став її інструктором, Г.О. Яблонський – нача- льником авіазагону школи (01.02 - ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 34 22.12.1916 р.). М.І. Євсюков 1916 року закінчив школу екстерном, успішно склавши іспит 16.09.1916 р. Працюючи з 01.12.1916 р. по 18.12.1916 р. у Києві, він брав активну участь у роботі комісії з доопрацювання інструкції корегування авіацією артилерійського стріляння. А з 7 січня 1917 р. став завідувати заняттями з радіотелеграфування і фотографування з офіцерами-спостерігачами; - Севастопольську військову авіа- ційну школу – 66 льотчиків. Група офіцерів – випускників шко- ли за успішне закінчення курсу була нагороджена орденом Св. Станіслава 3- го ст. (Л.О. Культін, А.Е. Мрочковсь- кий, В.Л. Покровський, О.І. Семенов, В.О. Слєпцов, М.В. Смірнов, М.П. Спасов та ін.). Один з представників вересневого 1916-го року випуску Севастопольської школи військовий льотчик І.Й. Пет- рожицький вже за три місяці відзначи- вся тим, що збив німецький літак під час охорони огляду військ 24-го та 40- го армійських корпусів. Відомо, що один з льотчиків- севастопольців Т.Я. Заболоцький був 22.02.1907 р. відрахований з Казансько- го юнкерського училища „за погану поведінку” [18]. Проте, це не завадило йому, отримавши військову освіту дво- ма роками пізніше у м. Тифлісі, у пода- льшому дослужитися до чина полков- ника в авіації (1918 р.) та очолити один з авіаційних загонів (2-й АЗ) для охо- рони Імператорської резиденції. Поручик Б.М. Ємельянов-Гогнієв був відрахований з авіаційної школи „через слабке здоров'я та нездатність правильно посадити апарат ... Всі поса- дки як на аеродромі, так і поза ним, закінчувалися поломкою літака”. Однак це досадне непорозуміння не стало на заваді подальшій успішній авіаційній службі офіцера. 24 січня 1917 р. він став кавалером Георгіївської зброї за успішне проведення повітряних розві- док в умовах виключної небезпеки, під безперервним артилерійським вогнем ворога у районі м. Краків. Маємо також інформацію, що один із слухачів авіашколи В.В. Данкеєв до початку навчання у ній у березні 1917 р. закінчив військове училище і був випущений в 30-й піхотний Полтав- ський полк. З початку Першої світової війни він встиг повоювати у піхоті, у кулеметній команді. Був неодноразово тяжко поранений, мав контузію. Мож- ливо, це стало однією з причин трагедії, що завадила йому закінчити школу (він покінчив життя самогубством); - Сімферопольське відділення Се- вастопольської військової авіаційної школи – 1 льотчик. А.О. Алексеєв був зарахований до списків перемінного складу школи взи- мку 1916 р. За три місяці здав іспит як пілот на літаку типу „Фарман”, був пе- реведений на спеціальний курс школи. У липні освоїв польоти на літаках типу „Вуазен” і закінчив курс навчання. Че- рез три дні одержав призначення до авіаційного загону оборони Ставки Верховного головнокомандувача; - Авіаційну школу при ескадрі по- вітряних кораблів (коли остання базу- валася на території України в 1916 р.) – 2 льотчики; - Одеську авіаційну школу – 3. Одна з нагород випускника Одесь- кої авіаційної школи 1916-го року С.К. Шебаліна – орден Св. Миколи Чудо- творця. Цей орден він одержав за пері- од громадянської війни (01.10.1920 р.), коли служив у складі реквізиційної ко- місії Київського району Збройних Сил Півдня Росії (ЗСПР). Символічно, на наш погляд, що Фонд міжнародних премій полтавця К. Бобрищева, зареєс- трований у Міністерстві юстиції Украї- ни у 1996 р., нині нагороджує орденом Св. Миколи Чудотворця не „за війну”, а „за примноження добра на землі” [19]. Є також дані про те, що військовий льотчик, шт.-кап. І.І. Массальський з 30.12.1915 р. до 03.01.1916 р. служив на ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 35 посаді спостерігача за Школою авіації Анатра у м. Одесі. З 15.03.1916 р. цю посаду він обіймав одночасно з вико- нанням обов'язків начальника Одеського авіазагону (до 18.12. 1917 р.), а пізніше і зі службою в Управлінні повітряного флоту . Ще один георгіївський кавалер льотчик М.Ф. Юрлов служив молодшим офіцером в авіаційному загоні при Шко- лі авіації Анатра у м. Одесі. Відомо також, що капітан Г.Л. Ше- реметєвський з 22 червня 1917 р. був начальником відділу Військової школи повітряного бою (у м. Євпаторії) (по 27 лютого 1918 р., коли його звільнили „через хворобу”), а капітан С.К. Мод- рах – начальником відділу цієї ж школи з липня 1917 р.; - Школу вищого пілотажу Одесько- го відділу Військової авіаційної школи – 2 льотчики. Обов'язки помічника начальника школи з 15.11.1917 р. виконував війсь- ковий льотчик, нагороджений п'ятьма орденами, Горгіївський кавалер шт.- кап. О.А. Чехутов; - Курси навчання польотам при гідроавіаційній станції 1-го розряду „Кругла бухта” (поблизу м. Севастопо- ля) – 1 льотчик (С.Я. Яригін); • інші військові навчальні за- клади: Одеське військове училище – 4; Одесь- кий кадетський корпус – 3; Одеське піхотне юнкерське училище – 3; Одесь- ку школу прапорщиків – 1; Одеську 2-у школу прапорщиків – 1; Єлісаветград- ське (нині – м. Кіровоград) кавалерій- ське училище – 15 (серед випускників останнього – В.А. Глинський; у 1915 р. він закінчив також Львівський політех- нічний інститут); Київське військове училище – 8 (зокрема, уродженець м. Києва, підпоручик М.П. Строєв (Ріх- тер), який закінчив училище у 1908 р. по 1-му розряду із занесенням імені на мармурову дошку як одного з перших учнів. По закінченні повного курсу на- ук в училищі він був випущений на службу у 168-й піхотний Миргородсь- кий (Полтавської губернії) полк (до серпня 1911 р.). Будучи направленим в розпорядження Київського військового округу, залишався у списках цього пол- ку до 05.06.1915 р.); Київську 3-ю шко- лу прапорщиків – 1; Київський Воло- димирський кадетський корпус – 3; Київські військові фехтувально- гімнастичні курси (1914 р.) – 1; Фото- грамметричні курси у м. Києві – 1 (шт.- кап. Г.О. Матсон закінчив ці курси вже в січні 1918 р. До початку травня ц. р. знаходився при Київському військово- топографічному відділі Корпусу війсь- кових топографів); Чугуївське юнкер- ське піхотне училище – 7 (саме це учи- лище успішно закінчив 1899-го року полтавець М.О. Левенець); Сумський кадетський корпус – 4; • цивільні навчальні заклади на території України: Вінницьке реальне училище – 1; Жито- мирську гімназію – 1; Жмеринське 2- класне сільське Міністерства народної освіти училище – 1; Київську приватну гімназію Т. Вальнера – 1; Київське реаль- не училище Св. Катерини – 1; Київський університет Св. Володимира – 1; Київсь- ку 1-у гімназію – 2; Київський політехні- чний інститут – 1 (майбутній військовий льотчик, нагороджений трьома Георгіїв- ськими хрестами, Георгіївською зброєю та п'ятьма орденами В.А. Ходорович за- кінчив два курси політехнічного інститу- ту у м. Києві); Одеський аероклуб – 2, зокрема, курси механіків-телеграфістів і курси авіації – 1, а також 1-у приватну авіаційну школу – 1; Одеське комерційне училище – 1; Одеське міське училище – 1; Одеське технічне залізничне училище – 2; Одеську чоловічу гімназію – 1; Пав- лоградське (м. Павлоград – райцентр у нинішній Дніпропетровській області) 4- класне міське училище – 1; Сумську Оле- ксандрійську гімназію – 1; Харківський Імператорський університет – 1 [20; 21]. Багато льотчиків-георгіївських ка- валерів, які народилися в Україні, мають ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 36 українське походження або навчалися тут у різних закладах, служили в авіа- ційних та інших військових частинах, з'єднаннях, формуваннях, які дислоку- валися на території України, також вою- вали на Південно-Західному фронті. Таким чином, не відкидаючи пев- ного впливу австрійської та німецької авіації на розвиток української авіацій- ної галузі у подальшому, слід відзначи- ти, що підвалини для цього розвитку в основному були закладені у „надрах” авіації Російської імперії, коли, ставши ареною більшості важливих авіаційний подій досліджуваного періоду, Україна, тим не менш, розглядалася всього лише як сегмент російської держави, а існу- вання української авіації як такої не могло бути визнаним на той час. Проте, спираючись на викладені факти, можна стверджувати, що Україна та українські льотчики, безперечно, віді- гравали важливу роль у російській вій- ськовій авіації протягом одного з найва- жливіших періодів її розвитку – перших десятиліть ХХ століття (до 1917 р.). ЛІТЕРАТУРА та ДЖЕРЕЛА 1. Шанковський А. Виникнення і розви- ток української авіяції // http://www. chota. plast.org.ua/aviohistoryP A.htm. – С. 1-3. 2. Авиаторы-кавалеры ордена Св. Геор- гия и Георгиевского оружия периода Пер- вой мировой войны 1914-1917 годов: Био- графический справочник // Сост. М.С. Неш- кин, В.М. Шабанов. – М.: РОССПЭН, 2006. – С. 254. 3. Авиация: Энциклопедия / Гл. ред. Г.П.Свищев. – М.: Научное издательство „БРЭ”, ЦАГИ имени профессора Н.Е.Жуковского, 1994. – С. 515. 4. Самолет: Сикорский С-16 // http: //www.4455.ru/Technics/ak_1b0124.htm 5. УРЕ. – Т.1. – Ст. „Авіаційна про- мисловість”. 6. Самолет: Сикорский ... 7. Герасимов В.Л. О роли Севастопо- ля в зарождении отечественной авиации // Історико-публіцистичний часопис „Моск- ва-Крым». – М. – 2002. – № 3; електро- нний варіант є доступним на сайті www. moskow-crimea.ru/history/20ver/avia.html 8. Андреев В. Русская авиация в Пер- вой мировой войне // Родина. – 1993. – № 8-9. – С. 68-71]. 9. РДВІА: Ф. ГИУ. - Оп. 15. - Св. 968. - Спр. 12. - Арк. 107-108. 10. АРАН, Московське відділення: Ф. 618. - Оп. 1. - Спр. 7. - Арк. 1: Копія; РДВІА: Ф. 2000, 1914 р. - Оп. 3. - Спр. 2511. - Арк. 6, 6 зв.; Оп. 2. - Спр. 2612. - Арк. 4, 5. 11. Трунов К.И. Петр Нестеров. – М.: Советская Россия, 1975. – С. 54, 55, 59-68, 85, 88, 90-97, 105-109, 114, 119, 120, 125-127. 12. Митюрин Д. Энтузиаст- предприниматель // Ж. „Конкуренция и рынок”. – 2005. – Сентябрь. – № 27; еле- ктронний варіант є доступним на сайті: http:// www.konkir.ru/article.phtml?id=3157 13. Николаев А. Эскадра Воздушных Кораблей //Двигатель. – 2005 г. – № 1(37). 14. Рождение дальней авиации: Зна- менательные и памятные даты. Россия // http:// www3.hgz.economy.gov.ru/files/ download103950863 15. Шанковський А. Вказана праця. 16. Аверченко С.В. Документы о службе Ю.В. Гильшера // Исторический архив. – 2004. – № 3. – С.48-67. 17. Самолет: Сикорский … 18. Авиаторы-кавалеры… – С. 111. 19. Бобрищев К. Отчий край. – П.: Дивосвіт, 2002. – С. 32. 20. РДВІА – ф. 400: Главный штаб Военного министерства; ф. 408: Списки по старшинству генералов, штаб – и обер- офицеров; ф. 409: Послужные списки офицеров; ф. 493: Управление военного воздушного флота; ф.2000: Главное управление Генерального штаба; ф. 2003: Штаб верховного главнокомандующего; ф. 2008: Полевое управление авиации и воздухоплавания при Штабе верховного главнокомандующего; ф. ф. 2041, 2094, 2077: Управления инспекторов авиации фронтов; РДІА – ф. 496: Фонд Капитула российских орденов (наградные листы на авиаторов). 21. Авиаторы-кавалеры... – 360 с.

Україна та українські льотчики в російській військовій авіації (в період до 1917 р.)

Репозитарії

Схожі ресурси