Наукові товариства 60-их років ХХ ст. у системі природоохоронних організацій

Статья посвящена истории формирования и деятельности научных обществ при университетах Украины.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Гармаш, Т.П.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2008
Назва видання:	Питання історії науки і техніки
Теми:	Наукові товариства, школи, зв’язки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78581
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Наукові товариства 60-их років ХХ ст. у системі природоохоронних організацій / Т.П. Гармаш // Питання історії науки і техніки. — 2008. — № 3. — С. 37-43. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-78581
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-785812015-03-20T03:02:08Z Наукові товариства 60-их років ХХ ст. у системі природоохоронних організацій Гармаш, Т.П. Наукові товариства, школи, зв’язки Статья посвящена истории формирования и деятельности научных обществ при университетах Украины. This article is devoted to history of forming and activity of scientific societies at the universities of Ukraine. 2008 Article Наукові товариства 60-их років ХХ ст. у системі природоохоронних організацій / Т.П. Гармаш // Питання історії науки і техніки. — 2008. — № 3. — С. 37-43. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78581 74.200.51; 504 uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові товариства, школи, зв’язки Наукові товариства, школи, зв’язки
spellingShingle	Наукові товариства, школи, зв’язки Наукові товариства, школи, зв’язки Гармаш, Т.П. Наукові товариства 60-их років ХХ ст. у системі природоохоронних організацій Питання історії науки і техніки
description	Статья посвящена истории формирования и деятельности научных обществ при университетах Украины.
format	Article
author	Гармаш, Т.П.
author_facet	Гармаш, Т.П.
author_sort	Гармаш, Т.П.
title	Наукові товариства 60-их років ХХ ст. у системі природоохоронних організацій
title_short	Наукові товариства 60-их років ХХ ст. у системі природоохоронних організацій
title_full	Наукові товариства 60-их років ХХ ст. у системі природоохоронних організацій
title_fullStr	Наукові товариства 60-их років ХХ ст. у системі природоохоронних організацій
title_full_unstemmed	Наукові товариства 60-их років ХХ ст. у системі природоохоронних організацій
title_sort	наукові товариства 60-их років хх ст. у системі природоохоронних організацій
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2008
topic_facet	Наукові товариства, школи, зв’язки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78581
citation_txt	Наукові товариства 60-их років ХХ ст. у системі природоохоронних організацій / Т.П. Гармаш // Питання історії науки і техніки. — 2008. — № 3. — С. 37-43. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT garmaštp naukovítovaristva60ihrokívhhstusistemíprirodoohoronnihorganízacíj
first_indexed	2025-07-06T02:40:52Z
last_indexed	2025-07-06T02:40:52Z
_version_	1836863619107651584
fulltext	НАУКОВІ ШКОЛИ, ТОВАРИСТВА, ЗВ’ЯЗКИ ПИТАННЯ ІСТОРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 37 УДК 74.200.51; 504 НАУКОВІ ТОВАРИСТВА 60-х РОКІВ ХІХ СТОЛІТТЯ У СИСТЕМІ ПРИРОДООХОРОННИХ ОРГАНІЗАЦІЙ Гармаш Т. П., канд. сільгосп. наук (Полтавський національний технічний університет ім. Ю. Кондратюка) Статья посвящена истории формирования и деятельности научных обществ при университетах Украины. This article is devoted to history of forming and activity of scientific societies at the universities of Ukraine. Товариства охорони природи в на- шій країні мають власну історію стано- влення і розвитку. Зародження приро- доохоронного руху у наукових колах університетів України зробило справу боротьби за збереження природного середовища близькою широким колам громадськості.. Друга половина XIX ст. позначена в історії Росії стрімким розвитком капі- талізму, кріпосницькі виробничі відносини в еко- номіці країни змінилися буржуазними. На Україні, починаючи із середини 60- хі до початку 90-х років, здійснюється технічна революція, у ході якої була створена велика машинна індустрія, прокладена основна мережа залізниць, розвинулося річкове і морсь- ке пароплавство, створена власна вели- ка кам’яновугільна і металургійна про- мисловість. Машини і парові двигуни все ширше почали впроваджуватися у сільське господарство [1]. Процес супроводжувався не лише пошуком шляхів підвищення доходів від землі, але й раціонального її викорис- тання. На початку XIX ст. у південній степовій зоні, де часто спостерігалися катастрофічні посухи, природоохоронні дії спрямовуються на боротьбу із сти- хійними явищами, що завдавали величе- зної шкоди господарству. В степовій зоні України було розпочато природо- охоронні роботи, що мали виняткове значення для поліпшення умов приро- дного середовища: закріп- лювалися піски, створюва- лися штучні ліси в сте- пових ландшафтах [2]. Із 50-х років ХІХ сто- ліття на сторінках приро- дничої преси російська гро- мадськість висловлювала за- непокоєння з приводу шкоди, що наноситься при- роді. Викладач Томського університету М.Ф. Кащенко був одним із перших росіян, який з тривогою вказав не лише на ско- рочення кількості дичини, але й на заги- бель флори і фауни взагалі [3, с.21]. Із середини ХІХ століття, особливо у 80-ті роки, в Росії явною стала проблема ма- сштабного зникнення лісів: на цей пері- од у центральних і південних районах європейської частини країни їх площа зменшилась приблизно на чверть [3]. На суспільну думку зазначеного періоду вплив мали перекладені 1866 року російською мовою роботи Чарльза НАУКОВІ ШКОЛИ, ТОВАРИСТВА, ЗВ’ЯЗКИ ПИТАННЯ ІСТОРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 38 Лайеля «Основи геологии», яка пред- ставляла людину як нову потужну гео- логічну силу, і Джорджа Перкінса Ма- рша «Человек и природа» із приведе- ним систематизованим описом збитків, нанесених природі людиною, зазначен- ням конкретних причин цього процесу [3]. 1866 року видатний німецький біо- лог, натураліст Е.Геккель вперше вво- дить термін «екологія» [4]. Успіхи світового природознавства цього періоду стали стимулом розвитку природничих наук в Російській імперії, для яких був відкритим доступ у за- гальну систему навчання [5]. Підвищу- ється інтерес до природознавства і тех- ніки. Бурхливий процес наукового під- йому в Росії надзвичайно яскраво по- дано К.Тімірязєвим «Розвиток приро- дознавства в Росії в епоху 60-х років» [6]. Аналізуючи стан російської науки дореформеного періоду, К.Тімірязєв ілюструє швидкий розвиток природо- знавства в Росії 60-х років. Вчені-природознавці чітко усвідо- млювали й той факт, що умови в дер- жавних наукових закладах не могли за- довольнити потреб до наукової творчо- сті. Саме тому вони прагнули вести са- мостійні наукові дослідження поза ра- мками офіційної науки. І найбільш плі- дною і реальною була можливість пра- цювати у наукових товариствах, які ча- стково фінансувалися державою, а час- тково існували на членські внески. Як показало життя, ця форма організації науки отримала поширення в Росії, і товариствам дослідників природи при російських університетах, які з'явилися у кінці 60-х років внаслідок промисло- вого перевороту та об'єктивних потреб економічного і культурного розвитку країни, судилося відіграли особливу роль в житті царської Росії, що прояв- лялося у розвитку фундаментальних і прикладних досліджень у всіх найваж- ливіших галузях природознавства, під- готовці наукових кадрів і спеціалістів широкого профілю, розробці найваж- ливіших народногосподарських про- блем. Ці структури стали своєрідними науковими центрами. Важливим нормативним докумен- том, що сприяв організації наукових товариств, став університетський ста- тут 1863 р., у якому визнавалось за особливу заслугу створення наукових товариств [7, с.376]. Історичну місію у розвитку науки в Російській імперії, в історії становлення наукових товариств виконав І Всеросій- ський з'їзд природознавців, який відбувся у Петербурзі. З'їзд розпочав свою роботу 28 грудня 1867 р. За своїми організацій- но-науковими результатами він мав не- перевершене значення у справі консолі- дації вчених Російській імперії. Були прийняті два дуже важливих рішення: про скликання періодичних загальноро- сійських з'їздів дослідників природи і лі- карів, і про організацію при університе- тах різних міст Росії товариств природо- знавців. Учасники з'їзду схвалили текст відповідного подання до міністра народ- ної освіти графа Д. Толстого. Офіційний дозвіл на заснування товариств природо- дослідни-ків одержано 22 лютого 1868 року за підписом Олександра II. Держав- на рада визначила кожному університет- ському товариству щорічну казенну до- тацію у сумі 2500 крб. [7]. За Савчуком В.С., 60-ті роки стали «золотим» пері- одом вітчизняного природознавства, на- довго визначили шляхи його розвитку і успіхи [5, с.18]. З цього моменту можна говорити про університетську лінію гро- мадського природоохоронного руху в Україні. Університети перетворилися на центри єднання науки із суспільством. 1869 року один за одним створю- ються потужні природничо-наукові то- вариства універсального характеру, ді- яльність яких мала великого впливу на науковий і культурно-просвітницький процеси царської Росії. Вони являли собою науково-дослідні структури при Харківському, Київському, Новоросій- ському університетах [8]. НАУКОВІ ШКОЛИ, ТОВАРИСТВА, ЗВ’ЯЗКИ ПИТАННЯ ІСТОРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 39 Товариство дослідників природи при Харківському університеті органі- зоване за пропозицією ради навчально- го закладу. 13 січня 1869 р. був розгля- нутий статут, представлений до обго- ворення фізико-математичним факуль- тетом. Міністр народної освіти затвер- див цей статут 13 липня 1869 р. Засно- вниками товариства виступили профе- сори: зоологи О.В. Чернай та П.Т. Сте- панов, фізіолог О.Ф. Масловський, бо- танік А.С. Пітра, альголог Г.Ф. Шперк, геологи І.Ф. Леваковський, О.С. Бріо. Правління товариства очолив О.В. Чер- най. Статутом визначалися основні на- прями роботи товариства: флористичні, зоологічні, геологічні та палеонтологі- чні дослідження [7]. Попередньо планувалися дослі- дження переважно в губерніях Харків- ського округу. Організовувались експе- диції у найбільш цікаві райони регіону — на Слов'янські соляні озера, у цілин- ні степи. Із 1869р. до 1872 p. члени то- вариства передали до зоологічного, гео- логічного, мінералогічного та ботаніч- ного кабінетів університету 91 колек- цію. Із часом наукові дослідження про- водилися у Воронізькій, Курській, Чер- нігівській, Полтавській, Катеринослав- ській, Херсонській, Таврійській губер- ніях, у Криму і на Кавказі. Експедиційні роботи товариства мали значення як для розвитку науки, так і для освоєння при- родних багатств краю [7]. Товариство друкувало щорічні звіти й «Труди» (XXIX том вийшов 1896 року) [8]. Державне казначейст- во відпускало товариству 2500 крб. щороку. Окрім цього, кошти допов- нювали членські внески; добровільні пожертвування; гроші, отримані від продажу друкованих видань товарис- тва; гонорари за читання публічних лекцій. Частину коштів товариство виділяло для преміювання осіб, які не були членами товариства, але прово- дили науково-дослідні роботи на Ха- рківщині [7;8]. Київське товариство природодос- лідників при університеті св. Володи- мира засноване 1869 року [8].Рішення про його організацію прийняте 15 лю- того на організаційних зборах виклада- чів. До складу ініціативної групи вхо- дили біологи, хіміки, фізики, матема- тики, географи та геологи. 28 лютого 1869 р. міністр народної освіти затвер- див статут товариства, а 29 березня відбулося його перше засідання. Київське товариство природознав- ців ставило за мету: дослідження орга- нічної та неорганічної природи, пере- важно південно-західного регіону Ро- сії; сприяння розвитку природничих наук; поширення природничо- історичних знань [7;8]. Не обмежуючи діяльність межами Київської губернії, товариство щороку відряджає своїх членів в інші місцевості (фауністичні дослідження Чорного моря, дослідження флори Подільської губернії, геологічні дослідження в Херсонській і Подільській губерніях та ін.). «Записки» товариство видавало з першого року своєї діяльності (1897 року нараховувалося XIY томів) [8], періодичність їх видання – 2-4 випуски щороку, накладом 450-700 примірни- ків. Відбувався обмін виданнями з ін- шими науковими товариствами та установами. На межі ХІХ-ХХ ст. «За- писки» розсилалися 269 російським та 318 зарубіжним установам. Бібліотека товариства була відкритою для широ- кого кола науковців. Із матеріалами до- сліджень можна було ознайомитись в організованому товариством музеї [7]. Товариство сприяло вирішенню практичних сільськогосподарських пи- тань краю, пов’язаних із природознавс- твом. Члени товариства виступили із ініціативою проведення у місті Києві III з'їзду сільських господарів (1872р.) [8]. Діяльність спрямовувалась також на на- дання практичної допомоги і консуль- тацій промисловим установам, міським і земським управам, метеослужбі Києва. НАУКОВІ ШКОЛИ, ТОВАРИСТВА, ЗВ’ЯЗКИ ПИТАННЯ ІСТОРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 40 Найрізноманітніші практичні проблеми допомагали вирішувати учені-хіміки [7]. Із числа досвідчених спеціалістів створювались комітети і комісії, які ви- конували замовлення та сприяли впро- вадженню у народне господарство дося- гнень науки. Так, із 1876 р. до 1882 р. при товаристві працював комітет бджі- льництва, але за браком коштів припи- нив свою діяльність [7; 8]. Об’єктом досліджень зоологів Київ- ського товариства була наземна фауна Росії й України, проводилися дослі- дження фауни прісноводних водойм, та- кож Чорного, Азовського і Середземного морів. Основу досліджень гідрофауни річок закладено В.К. Совинським. За до- рученням товариства, ботанічні і геоло- гічні дослідження берегів Дніпра від Ки- єва до Херсона у 1870 р. провів О.С. Ро- гович, у 1887 - 1894 pp. широкі флорис- тичні дослідження здійснив Й.К. Пачо- ський, який обстежив нижню течію Дунаю та Дону, Донську область, Ар- хангельську губернію, Полісся, Херсонську, Полтавську і Подільську губернії. Результати цих робіт стали основою нового підходу до вивчення рослинного покриву: Й.К. Пачоський виділив два об'єкти досліджень для бо- таніків — вид та формацію, підкресли- вши, що вивчення умов існування, роз- витку та поширення рослинних асоціа- цій має важливого значення [7, с.382]. Київську геологічну школу очолю- вав професор К.М. Феофілактов. Пере- буваючи 22 роки головою товариства природодослідників, він сприяв розвит- кові геологічних досліджень, до яких широко залучалися викладачі і студенти університету. Роботи геологів доповіда- лись на засіданнях товариства, друкува- лися у «Записках» [7]. Зусиллями К.М. Феофілактова були видані геологічні карти міста Києва і Київської губер- нії [8]. Проведено геологічні дослі- дження України: Чернігівської, Пол- тавської, Волинської, Херсонської, Таврійської, Київської, Подільської губерній, Придніпров'я та Кривого Рогу; українського та білоруського Полісся. Докладний геологічний на- рис Чернігівської губернії став осно- вою дисертації П.Я. Армашевського. Науковці зазначають актуальність цього дослідження і в наші дні як ос- новного джерела вивчення геології Чернігівщини [7]. Фактично на основний науковий центр дослідження природи Півдня України, Криму, Бессарабії перетвори- лися Новоросійський університет і Но- воросійське товариство дослідників. За даними Енциклопедичного сло- вника 1897 р., товариство природо- дослідників при Новоросійському університеті почало свою діяльність 1870 року [8]. Варто погодитись із ар- гументацією дати його відкриття 31 травня 1869 р., коли міністр народної освіти затвердив статут. Про це було оголошено 20 вересня на засіданні фі- зико-математичного факультету, а та- кож названо членів-засновників това- риства. Другого січня 1870 р. був об- раний постійний президент, ним став Л.С. Ценковський [5; 7]. Товариство спорядило (1891 рік) експедиції для глибоководних досліджень Чорного моря; досліджувало у фізико- хімічному і біологічному планах Куя- льницький і Хаджибейський лимани (поблизу Одеси); влаштовувало публі- чні читання із природничих наук. Фінансування товариства склада- лося із 2500 крб. урядової субсидії та членських внесків. На 1 січня 1897 р. товариство налічувало 229 членів. При Новоросійському товаристві природодослідників із 1876 р. працю- вала математична секція, яка із 1878 р. видавала «Записки Математичного відділення Новоросійського товарист- ва природодослідників» [8]. Ці видан- ня поширювалися по всій імперії, а та- кож за кордоном. У 1894 р. вони роз- силалися 163 російським та 165 інозе- мним товариствам [7]. НАУКОВІ ШКОЛИ, ТОВАРИСТВА, ЗВ’ЯЗКИ ПИТАННЯ ІСТОРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 41 За 25 років, на 1895 рік, відбулося 315 засідань товариства: 190 — по природничо-історичному відділенню, 125 — по фізико-математичному; зроблено 345 доповідей та повідом- лень, із яких по природничо- історичному відділенню — 274 [7; 8]. Одним із основних завдань това- риства було дослідження природи Пі- вденної Росії, зокрема Новоросійсько- го краю (Бессарабії, Таврійської та Херсонської губерній). Вивчався весь південь, частково й середня смуга Ро- сії від Бессарабії до Ставропольської губернії і Закавказзя. Товариство що- року асигнувало 600-800 крб. на нау- кові екскурсії [7]. Із 1872 року товариство видавало труди «Записки Новоросійського това- риства природодослідників», яких вийшло (на 1896 рік) 21 том [8]. На сторінках «Записок» була широко представлена флористична тематика. У першому ж томі подавалася харак- теристика флори степової смуги в ра- йоні нижньої течії Дніпра та Дністра, двома додатками подані результати досліджень рослинності 29 губерній Російської імперії. Друкувалися праці щодо дослідження фауни моря, зокре- ма фауни одеських лиманів [7]. Природні багатства краю вивчали- ся не лише шляхом проведення експе- дицій та екскурсій, але й у процесі ста- ціонарних досліджень. Науково- організаційна діяльність товариств по- лягала в організації лабораторій, біоло- гічних станцій, навчальних курсів та інших установ, які іноді набували ста- тусу державних, що сприяло розвитку мережі наукових, освітніх та науково- практичних закладів. Навесні 1871 р. завдяки зусиллям Новоросійського то- вариства відкрилася перша в Європі Севастопольська біологічна станція. Вона мала успішну наукову ходу й іс- нує до наших днів: після об'єднання 1963 року із Карадагською і Одеською біологічними станціями працює як Ін- ститут біології Південних морів Націо- нальної Академії наук України, носить ім'я О.О. Ковалевського [7]. Дуже плідною була робота хіміків Новоросійського товариства, які вияв- ляли фальсифікації харчових продук- тів. Особливо велика заслуга в цьому О.А. Веріго: 1880 року він організував у власному помешканні першу в Росії лабораторію для дослідження продук- тів харчування. На прохання Одеської міської управи, ретельно аналізував зразки вин, чаю, кави, цукерок, молоч- них продуктів тощо. Хімічну експер- тизу харчових продуктів проводили й хіміки Київського товариства [7]. Оцінити наукову цінність дослі- джень, що їх проводили члени това- риств, допомагало регулярне їх обгово- рення. Велике значення мали широкі можливості публікації одержаних ре- зультатів і розповсюдження їх по краї- нах світу. Варто зазначити, що усі то- вариства систематично влаштовували публічні читання із природничих наук, математики й фізики [8]. Активізацію лекторської діяльнос- ті наприкінці XIX ст. у певній мірі мо- жна пов’язати із необхідністю свого роду компенсації вилучення природо- знавства з курсу середніх навчальних закладів. Необхідний обсяг природни- чих знань можна було одержати ви- ключно в університетах. Щоб зробити ці знання доступнішими, викладачі університетів, окрім читання обов'яз- кових курсів, виступали із публічними лекціями, науковими читаннями. Але справжнього розмаху поширення нау- кових знань набуло у товариствах при- родознавців. Публічні виступи пере- творилася на одне із основних завдань цих громадських установ [7, с.388]. Першість на цьому шляху визна- ється за Київським товариством приро- дознавців. 19 січня 1870 р. на одному із його засідань було обговорено проект створення систематичних публічних курсів із природничих і математичних НАУКОВІ ШКОЛИ, ТОВАРИСТВА, ЗВ’ЯЗКИ ПИТАННЯ ІСТОРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 42 наук. Курси покликані були дати осо- бам, які не мали можливості одержати університетський диплом, загальну природничо-історичну освіту і підготу- вати їх до подальшого самостійного ви- вчення предметів природознавства [7]. Слідом за київськими колегами роз- почали читати публічні лекції члени Но- воросійського товариства природознав- ців. 1871 року було складено програму курсу з природознавства і математики, розраховану на три роки, і після одер- жання дозволу попечителя Одеського учбового округу, лекторій відкрився. Адміністрація Новоросійського універ- ситету дозволила користуватися при проведенні лекцій університетськими аудиторіями, кабінетами, музеями та ак- товим залом. Публічні читання мали ха- рактер систематичного курсу, розрахо- ваного на два роки. У цей період вперше на курсах публічних лекцій впроваджено демонстраційні практичні заняття з ана- літичної геометрії, ботаніки, бактеріоло- гії, анатомії людини та ембріології [7]. Дослідники віддають першість Но- воросійському товариству природознав- ців у створенні у період із 1895 р. до 1905 p. постійно діючої організації із чи- тання курсів систематичних лекцій [7]. Привертає увагу те, що це були не разові просвітницькі заходи, а розроб- лені тривалі спецкурси, розраховані на 2-3 роки роботи. Просвітницька діяльність наукових товариств прискорювала поширення ві- домостей про останні досягнення науки. Такою діяльністю наукові товарис- тва набували досвіду роботи із широ- кими верствами населення, залучення яких до діяльності природничих това- риств початку ХХ століття склало їх неодмінну характерну рису. В Росії другої половини ХІХ сто- ліття зберігалася тенденція уповільне- ного зростання вищих навчальних і на- укових закладів, їх відокремленість і нерівномірне розташування [7, с.375]. Україна цього періоду характеризуєть- ся створенням системи сільськогоспо- дарських товариств, часто з ініціативи прогресивної інтелігенції, за рішеннями місцевих органів. Важко абсолютно не рахуватися із фактом впливу популярності наукових товариств українських університетів на діяльність губернських, повітових земств у пошуку шляхів підвищення до- ходів від землі, раціонального її викори- стання шляхом організації сільськогос- подарських товариств. До 1861 року в Росії існувало 21 товариство, 1884 року кількість зросла до 83 самостійних і 35 філій. Товариства вирішували питання як загальноекономічного спрямування стосовно регіону, так і наукового харак- теру [9], не виключаючи питань приро- доохоронного спрямування. Можна прослідкувати це положен- ня на прикладі діяльності Полтавського сільськогосподарського товариства, створеного 1865 року, за ініціативи князя С.В. Кочубея [10; 11]. У доповіді з нагоди 25-річного ювілею Полтавсь- кого дослідного поля (1884-1909 рр.) було зроблено наголос на завданнях, що постали ще при створенні Полтав- ського сільськогосподарського товари- ства: одне із найголовніших – інтенси- фікація сільського господарства краю із урахуванням місцевих кліматичних умов і властивостей ґрунту [12, c.2]. 1902 року Полтавське сільськогос- подарське товариство направило у Мі- ністерство вмотивовану доповідну про реорганізацію дослідного поля у дослі- дну станцію, серед основних завдань якої виділялися й наступні: вивчення і дослідження місцевих ґрунтів, вод, клі- мату, фауни і флори [12, c.14-15]. На- скільки Полтавське сільськогосподар- ське товариство було включене у сис- тему вивчення природного середовища, засвідчує діяльність багатьох членів то- вариства, а також співпраця із В.В. До- кучаєвим, В.І. Вернадським. Важливим засобом протидії посу- хам розглядалися заходи по розведен- ню і збереженню лісів [13]. Розуміючи значення досліджень українського чорнозему В.В. Докучає- вим, не будемо відкидати того факту, що НАУКОВІ ШКОЛИ, ТОВАРИСТВА, ЗВ’ЯЗКИ ПИТАННЯ ІСТОРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 43 провести обстеження ґрунтів губернії 1888 року запропоновано В.В. Докучаєву Полтавським губернським земством. Ре- зультати цих обстежень викладені вче- ним у монографії «Русский чернозем». В історії ґрунтознавства це була перша за- кінчена праця, що містила фактичний ма- теріал досконалого рівня теоретичного викладу. В.В. Докучаєв здійснив систем- не, за єдиним планом вивчення усіх обла- стей чорноземних ґрунтів, дав детальний опис досліджених природних районів, критично оцінюючи існуючі матеріали, вивчаючи морфологію, хімізм і фізичні властивості різних чорноземів, що дало йому підстави визначити саме поняття чорнозем, його походження і високу вро- жайність. В «Русском черноземе» було доведено, що ґрунт є своєрідним тілом природи, яке повинно стати об’єктом са- мостійної науки [14]. Отримавши у шістдесяті роки силь- ного поштовху, у своєму розвитку вітчи- зняне природознавство вийшло на одне із перших місць у світовій науці, набув- ши фронтального характеру, захопивши багато найважливіших галузей. Порефо- рмена Росія висунула цілу плеяду чудо- вих вчених. Сформувалися нові наукові школи. Наукові товариства України над- звичайно розширили географію природ- ничо-наукових центрів і відіграли важ- ливу роль у розвиткові й організації нау- кових досліджень у ряді найбільших ре- гіонів Російської імперії. Природознавс- тво стало стрімко рухатися вперед, засві- дчуючи свою зрілість, передовий харак- тер і лідерство [7]. Органічна єдність наукових і гро- мадських позицій вітчизняних вчених, урахування специфіки фінансування: частково за рахунок держави, частково на внески членів товариств та благодій- ні пожертвування, дають підстави для визначення наукових товариств 60-х років ХІХ століття особливою формою природоохоронного руху, у середині яких зароджувалися громадські приро- доохоронні товариства. ЛІТЕРАТУРА 1. Мельник Л.Г. Технічний переворот на Україні у ХІХ ст. – К.: Видавництво Ки- ївського університету, 1972. – 240 с. 2. Воїнственський М.А., Стойко С.М. Охорона природи. - К.: Видавництво «Ра- дянська школа», 1977. – 143 с. 3. Дуглас Вайнер (Уинер). Экология в Советской России / Перевод с английского Е.П.Крюковой.- М.: Прогресс, 1991. - 398 с. 4. Білявський Г.О., Бутченко Л.І. Осно- ви екології: теорія та практикум. Навч. по- сіб. – К.: Лібра, 2006. – С. 10. 5. Савчук В.С. Природничонаукові то- вариства Півдня Російської Імперії: друга половина ХІХ - початок ХХ в. – Дніпропет- ровськ: Вид-во ДДУ.- 232с. – Рос. мовою. 6. Тимирязев К.А. Развитие естество- знания в России в эпоху 60-х годов. - М., Гранат, 1920. – 58 с. 7. Павленко Ю.В., Руда С.П., Хорошева С.А., Храмов Ю.О. Природознавство в Україні до початку ХХ ст. в історичному, культурно- му та освітньому контекстах – К.: Видавничий дім «Академперіодика», 2001 – 420 с. 8. Брокгауз Ф.А., Ефрон И.А. Энцикло- педический словарь. Том ХХIª. - С.- Петербург. – 1897. – С. 618. 9. Полная энциклопедия русского сель- ского хозяйства и соприкасающихся с ним наук. Том УI. – С.-Петербург: Издание А.Ф. Девриена, 1902. – С.46-48. 10. Вергунов В.А., Коваленко Н.П., Сайко О.В. Розвиток сільського господарст- ва Полтавщини в період скасування кріпос- ництва / Під редакцією В.А.Вергунова.- К.: Нора-прінт, 1988.- 144с. 11. Гриб Н.И., Чуйко В.К. Полтавская ордена Трудового Красного Знамени сель- скохозяйственная опытная станция им. Н.И.Вавилова.- К., 1991.- 232с. 12. Третьяков С.Ф. Краткий историчес- кий очерк Полтавского Опытного поля за 25 лет (1884 – 1909 ).- Полтава, 1912.- 20с. 13. Краткий очерк экономических ме- роприятий земств 23 губерний России (1865-1892 гг.). Издание Полтавской губер- нской земской управы. Полтава, 1894.- 246с. 14. Докучаев В.В. Избранные сочине- ния. Том І. Русский чернозем. - М.: Госу- дарственное издательство сельскохозяйст- венной литературы, 1948. - 480с.

Наукові товариства 60-их років ХХ ст. у системі природоохоронних організацій

Репозитарії

Схожі ресурси