Семінари з інтелектуальної історії в Інституті історії України НАН України

Протягом листопада 2011 — травня 2012 р. в Інституті історії України НАН України було проведено 6 семінарів з інтелектуальної історії. У них взяло участь близько 100 зацікавлених осіб, а на інтернет-сторінку, створену для розповсюдження інформації про дослідження в галузі інтелектуальної історії,...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2013
Main Author:	Кононенко, В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2013
Series:	Україна в Центрально-Східній Європі
Subjects:	Наукова хроніка
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78666
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Семінари з інтелектуальної історії в Інституті історії України НАН України / В. Кононенко // Україна в Центрально-Східній Європі: Зб. наук. пр. — К.: Інститут історії України НАН України, 2013. — Вип. 12-13. — С. 463-468. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-78666
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-786662015-03-20T03:01:50Z Семінари з інтелектуальної історії в Інституті історії України НАН України Кононенко, В. Наукова хроніка Протягом листопада 2011 — травня 2012 р. в Інституті історії України НАН України було проведено 6 семінарів з інтелектуальної історії. У них взяло участь близько 100 зацікавлених осіб, а на інтернет-сторінку, створену для розповсюдження інформації про дослідження в галузі інтелектуальної історії, з 4 квітня 2012 до 1 січня 2013 р. зайшло близько 9 тис. відвідувачів. 2013 Article Семінари з інтелектуальної історії в Інституті історії України НАН України / В. Кононенко // Україна в Центрально-Східній Європі: Зб. наук. пр. — К.: Інститут історії України НАН України, 2013. — Вип. 12-13. — С. 463-468. — укр. XXXX-0035 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78666 uk Україна в Центрально-Східній Європі Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукова хроніка Наукова хроніка
spellingShingle	Наукова хроніка Наукова хроніка Кононенко, В. Семінари з інтелектуальної історії в Інституті історії України НАН України Україна в Центрально-Східній Європі
description	Протягом листопада 2011 — травня 2012 р. в Інституті історії України НАН України було проведено 6 семінарів з інтелектуальної історії. У них взяло участь близько 100 зацікавлених осіб, а на інтернет-сторінку, створену для розповсюдження інформації про дослідження в галузі інтелектуальної історії, з 4 квітня 2012 до 1 січня 2013 р. зайшло близько 9 тис. відвідувачів.
format	Article
author	Кононенко, В.
author_facet	Кононенко, В.
author_sort	Кононенко, В.
title	Семінари з інтелектуальної історії в Інституті історії України НАН України
title_short	Семінари з інтелектуальної історії в Інституті історії України НАН України
title_full	Семінари з інтелектуальної історії в Інституті історії України НАН України
title_fullStr	Семінари з інтелектуальної історії в Інституті історії України НАН України
title_full_unstemmed	Семінари з інтелектуальної історії в Інституті історії України НАН України
title_sort	семінари з інтелектуальної історії в інституті історії україни нан україни
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Наукова хроніка
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78666
citation_txt	Семінари з інтелектуальної історії в Інституті історії України НАН України / В. Кононенко // Україна в Центрально-Східній Європі: Зб. наук. пр. — К.: Інститут історії України НАН України, 2013. — Вип. 12-13. — С. 463-468. — укр.
series	Україна в Центрально-Східній Європі
work_keys_str_mv	AT kononenkov semínarizíntelektualʹnoíístoríívínstitutíístorííukraíninanukraíni
first_indexed	2025-07-06T02:44:57Z
last_indexed	2025-07-06T02:44:57Z
_version_	1836863872308346880
fulltext	СЕМІНАРИ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ІСТОРІЇ… 463 П Василь Кононенко Семінари з інтелектуальної історії в Інституті історії України НАН України ротягом листопада 2011 — травня 2012 р. в Інституті історії України НАН України було проведено 6 семінарів з інтелек- туальної історії. У них взяло участь близько 100 зацікавлених осіб, а на інтернет-сторінку, створену для розповсюдження інформації про дослідження в галузі інтелектуальної історії, з 4 квітня 2012 до 1 січня 2013 р. зайшло близько 9 тис. відвідувачів. Перший семінар (15 листопада 2011 р.) було присвячено інтелектуальній історії як окремій історичній дисципліні та методологічним підходам, які вона використовує. У ході семінару було виголошено дві доповіді. І. Колесник зупинилася на витоках культурно-інтелектуальної історії, зосере- дившись на ролі «школи Анналів» у розвитку цього історіографічного напряму. Доповідач зазначила, що творці, за словами А. Гуревича, «Копер- ніканського перевороту» в історії М. Блок та Л. Февр з різних боків вивчали інтелектуальні явища. Однак, якщо перший досліджував колективний інте- лектуальний продукт у вигляді ментальності, то другий — інтелектуальну історію еліт. Історія інтелектуалів також з’явилася саме у французькій історіографічній традиції. І. Колесник підкреслила, що четверте покоління «школи Анналів» зосередилося на культурно-інтелектуальній історії. Доповідач також приділила багато уваги поширеній в німецькій істо- ріографічній традиції «історії понять» та інтелектуальній історії в радянській історіографії і пострадянській російській й українській історичній науці. Стосовно методології, то, на думку І. Колесник, предмет інтелектуальної історії визначив широке коло методів міждисциплінарного дослідження, які використовуються у цьому історіографічному напрямі. У наступній доповіді В. Кононенка представлено застосування методо- логії інтелектуальної історії у вивченні «Договорів та постанов» 1710 р. Він підкреслив, що методологічні підходи інтелектуальної історії, зокрема, «Кембриджської школи», надихнули його на спробу по-новому подивитися на старе й усім відоме джерело. Головний методологічний постулат «Кемб- риджської школи» у дослідженні полягає у тому, що ідеї можуть бути зрозумілими, коли вони будуть розглянуті у широкому лінгвістичному кон- тексті «висловлювання» в письмовій чи усній формі, який опосередковано можна витлумачити. У межах цієї методології контекст ідеї складається з КОНОНЕНКО ВАСИЛЬ 464 широкого кола теорій, текстів та висловлювань, які узагальнюються як «мовні дії» (speech acts у термінології К. Скінера). У цьому методологічному підході поєдналися філософія історії Р. Дж. Колінгвуда та мовна концепція Л. Вітгенштейна. Отож однією з основних форм дослідження тексту є відсторонення історика від буквального прочитання джерела та розуміння. Якщо створення історичного тексту є процесом накладання бажань, ідей та переконань автора на загальноприйняті і доступні тодішнім адресатам сло- весні форми, то методологією дослідження є засоби щодо «розкручування» істориком наративу, тобто історичного й лінгвістичного контекстів між адресантом та потенційним споживачем інформації. Саме з таких методо- логічних позицій доповідач представив аналіз тексту «Договорів та поста- нов» як висловлювань, адресованих різним групам суспільства. Після доповідей розпочалася цікава дискусія щодо перспектив дослід- ження «Договорів та постанов» 1710 р. і роль методологічних підходів інтелектуальної історії у цьому. На семінарі передусім обговорювалися питання про те, що нового зможуть привнести в історичну науку підходи, які використовуються в інтелектуальній історії. Найактивнішими учасниками семінару стали О. Андрощук, А. Бовгиря, В. Бондар, Г. Боряк, І. Колесник, В. Кононенко, О. Кресін, Н. Лаас, І. Стрикун та ін. Другий семінар (13 грудня) було присвячено презентації археографіч- ного видання «Короткого опису Малоросії», підготовленого А. Бовгирею, та його виступу про «Русь», «сарматизм» і «хозаризм» у козацькому істо- ріописанні XVII–XVIII cт. Нове видання «Короткого опису Малоросії» стало результатом багаторічної праці історика, який дослідив відомі на сьогод- нішній день 34 списки цієї пам’ятки, у тому числі й віднайдені ним. Його текстологічні дослідження, представлені у виданні «Короткого опису Мало- росії», є своєрідним конкордансом цієї пам’ятки, оскільки кожен укладач вносив у підставовий текст суттєві уточнення різного змісту, які свідчать про його уявлення того чи іншого явища. У доповіді, що слідувала за презентацією книги, А. Бовгиря зазначив, що у відомих на сьогодні козацьких наративах («Літопис Грабянки», «Літопис Самовидця» та «Літопис Величка») та похідних від них творах міститься обмаль інформації про діяння давньоруських князів, тим паче про галицько- волинських. Лише в поодиноких текстах траплялися згадки про Стародавню Русь, наприклад у «Короткому опису Малоросії» є відомості, що існувала держава Володимира Великого, яка розпалася за його нащадків. Доповідач проаналізував на основі попередніх історіографічних здобутків розвиток козацького історіописання у XVII–XVIII ст. та прийшов до висновку, що «літописці» світської історії Гетьманщини бачили інше минуле, ніж церковні автори. Однією з причин цього, як вказав А. Бовгиря, стало те, що після Полтавської битви 1709 р. Православна Церква перестала вбачати в еліті Гетьманщини свого покровителя, й козацькі інтелектуали почали описувати своє минуле. Розділення історіописання на церковне та світське по-різному СЕМІНАРИ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ІСТОРІЇ… 465 намагалися пояснити учасники семінару, проте дійшли висновку, що ко- зацька версія минулого з’явилася ще до Полтавської битви, а її автори належали як до церковного кліру, так і козацького стану. Отож для пред- ставників козацького історіописання кінця XVII — початку XVIII ст. були важливими як церковні події, так і світські, однак до актуального минулого належали саме часи Хмельниччини та подальшого існування Гетьманщини. Найактивнішу участь у семінарському обговоренні прийняли А. Бовгиря, О. Ковалевська, В. Кононенко, О. Кресін, О. Певна, В. Ричка, О. Толочко та ін. Третій семінар (15 лютого 2012 р.; доповідач А. Блануца) був присвя- чений поземельним відносинам у Великому князівстві Литовському (далі ВКЛ). Дослідник зазначив, що земля у ВКЛ (як і в інших центрально- східноєвропейських країнах пізнього середньовіччя та ранньомодерного часу) слугувала «золотим запасом» державної економіки. Оскільки держава не мала професійної армії, вона шляхом земельних пожалувань зобов’язу- вала й стимулювала своїх упривілейованих підданих (шляхетського поход- ження) нести військову службу. Для ранньомодерного лицаря-шляхтича це значило не тільки здобуття хліба ціною крові, але й можливості збільшувати матеріальні статки та будувати кар’єру. Доповідач проаналізував надавчі та підтверджувальні документи, що стосувалися українських земель ВКЛ, за час правління Казимира Ягеллон- чика (великий князь литовський (з 1440) і король Польщі (з 1447) — 1492 рр.), Олександра Ягеллончика (великий князь литовський (з 1492) і король Польщі (з 1501) — 1506 рр.), Сигізмунда І Старого (великий князь литовський і король Польщі у 1506–1548 рр.) та Сигізмунда ІІ Августа (1548–1572 рр.). Доповідач навів цікаві сюжети про великокнязівські на- дання шляхтичам, які змогли вислужити право на шляхетство й таким чином поліпшити свої матеріальні статки. Стрімку кар’єру у ВКЛ спромоглися зробити й особи іншого віросповідання, зокрема, іудейського. Як зазначив А. Блануца, верховне право розпорядження земельним фон- дом у ВКЛ належало великому князю, а шляхта (князі, пани і зем’яни) мала лише частину повноважень, які у достатутовий період регулювалися устав- ними земськими грамотами, а з прийняттям І Литовського Статуту — його артикулами. Правовою підставою на володіння чи розпорядження шляхтою певними маєтностями стали великокнязівські привілеї. Перерозподіл же земельної власності всередині шляхетської корпорації здійснювався шляхом укладання трансацкійних угод (купівля-продаж, застава, оренда, обмін, дарування). На семінарі, крім питань, пов’язаних з землею та владою у ВКЛ, було обговорено проблему місця українських земель у тодішній «міжнародній» торгівлі, впливу литовського права та інтелектуальних явищ доби ВКЛ на подальшу історію, зокрема, часів Гетьманщини. До найактивніших учасників семінару належали О. Андрощук, В. Безпалько, А. Блануца, А. Бовгиря, Л. Жеребцова, В. Кононенко, Ю. Приходько, Т. Шульга та ін. КОНОНЕНКО ВАСИЛЬ 466 Четвертий семінар (20 березня) було присвячено питанням еволюції козацької еліти у XVII–XVIII ст. Доповідач — В. Кононенко — відзначив, що формування нової соціальної групи, тобто козацтва на південній пери- ферії ВКЛ (пізніше Речі Посполитої) припало на час «військової революції» (1560–1660 рр.), коли в європейських арміях було широко застосовано вогнепальну зброю, що підвищило роль піхоти і спричинило дуже суттєві зміни в стратегії й тактиці тодішніх війн. Звичайно, що європейська військова революція лише відлунням торкнулася периферійного Середнього Подніпров’я, проте однозначно підвищила військову та політичну значи- мість козацтва у Речі Посполитій. Проаналізувавши історіографічні дослідження, доповідач зробив виснов- ки, що джерелами козацтва були різні верстви населення, однак саме придніпровське боярство, яке прагнуло шляхетства, почало визначати його ідеологію, сповнену цінностей благородного стану. Переломним в усвідом- ленні козацтвом своєї сили у боротьбі за станові «права та вольності» стали взаємовідносини з Православною Церквою. Після Берестейської унії 1596 р. Церква почала вбачати свого захисника в молодій козацькій еліті. Козацтво у своєму політичному розвитку в свою чергу розпочало спиратися на Право- слав’я, як на духовну та ідеологічну силу. Навіть те, що у 1630–1640 рр. православні єпископи відцуралися козацького захисту, не завадило лідерам козацтва далі послуговуватися ідеологією захисту Церкви, оскільки це відкривало їм прямий шлях до входження до еліти у політичній системі південно-східної периферії Речі Посполитої. Козацька еліта, яка фактично створила державу, в особі своїх інте- лектуалів мала ще легітимізувати здобуте силою зброї. Освічені пред- ставники нової еліти шукали легітимації революції 1648 р. і нового статусу Війська Запорозького у концепціях прав завойовника, оборони «прав та вольностей», захисту релігії, обстоювання «руської» спадщини. Однак, по- стійні війни протягом другої половини XVII ст. призвели до послаблення Війська Запорозького та звуження його автономії. Подальшу долю козацтва в історичній пам’яті українського народу вирішила не рушниця козака, а перо військового канцеляриста, яке створило новий «наратив»; саме козацьке історіописання заклало передумови для появи в модерний час української національної свідомості. Доповідь завершилася дискусією про різні аспекти еволюції козацької еліти у Гетьманщині. Зокрема, Т. Чухліб відзначив, що не слід перебіль- шувати «переродження» козацтва з військового стану на канцеляристів, оскільки й надалі воно залишалося воєнною силою. Серед активних дис- путантів були О. Андрощук, А. Блануца, А. Бовгиря, Д. Казіміров, Г. Ко- рольов, Т. Чухліб та ін.1 П’ятий семінар (10 квітня) було присвячено витокам ідей українських «тираноборців» з європейської спадщини та використання аргументів на —————— 1 Див.: http://intellectual-history.blogspot.com/2012/04/4_9723.html [Дата доступу 21.11.2012 р.] СЕМІНАРИ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ІСТОРІЇ… 467 право опору тирану в виступі І. Мазепи проти Петра І у 1708–1709 рр. Зазначені питання були висвітлені у доповіді Т. Чухліба, який звернув увагу на відоме за доби середньовіччя та пізніших часів явище «опору тиранам». У ті часи європейські правителі-васали часто повставали проти своїх володарів, використовуючи добре розроблену політичну теорію, згідно з якою «людина може вчинити опір своєму королю і своєму судді, якщо він діє проти права, й навіть розпочати проти нього війну... Цим вона не порушить свій обов’язок вірності». Доповідач відзначив, що «свого завершення теорія боротьби проти володаря-тирана набула у філософських працях німця Й. Альтузія, французів Ф. Плесі-Морнея, Ю. Ланге, Ф. Отмана, Ж. Буше, Е. де ла Боесі, шотландця Д. Бьюкенена, англійців Ф. Сідні й Т. Мора, іспанців Х. де Маріани та Ф. Суареса, які були надруковані протягом XVI — першої половини XVII ст.». Далі Т. Чухліб доводив, що ідеї, викладені в зазначених працях, були відомі у середовищі інтелектуальної та політичної еліти Гетьманщини й стали ідеологічною основою для мазепинців у 1708– 1709 рр. Доповідь викликала дискусії стосовно того, наскільки сильними були впливи європейських вчень «тираноборців», враховуючи географічну відда- леність та обмаль прямих свідчень про запозичення цих ідей, на І. Мазепу і його оточення. В. Кононенко відзначив, що питання про шляхи проникнення західних ідей в інтелектуальне середовище Гетьманщини мало простежу- ється у наявних джерелах. О. Дзюба підтримала Т. Чухліба в тому, що церковні та світські інтелектуали Гетьманщини читали західноєвропейських авторів та широко використовували їх ідеї на початку XVIIІ ст. у теорії та практиці. В. Станіславський відзначив, що на сьогоднішній день ще зали- шається значна кількість документів того часу як староукраїнською мовою, так й іноземною, не уведених до наукового обігу. На думку дослідника, залучення значного нового масиву свідчень дасть можливість відповісти на вище зазначені питання. Найактивнішими учасниками семінару стали О. Андрощук, О. Дзюба, Я. Затилюк, В. Кононенко, Ю. Кудінов, Ю. При- ходько, В. Станіславський, Т. Чухліб та ін.2 Шостий семінар (29 травня) був представлений доповіддю О. Певної про інтерпретацію візуальної спадщини церкви Св. Кирила Олександрійського. Доповідач представила свою аргументовану версію історії побудови Кири- лівської церкви та її «реставрації» в ХІХ ст. О. Певна висвітлила впливи царської ідеології на практику реставрації Кирилівської церкви у Києві в ХІХ ст. Вона доводила, що «балканські впливи» на Давню Русь значною мірою диктувалися активною балканською політикою уряду Російської імперії в другій половині ХІХ ст. Тому під цим політичним, а відтак і культурним впливом, прочитувалися зображення давньоруських святих. Зокрема, доповідач навела яскравий приклад, що фреску Св. Кирила Олек- —————— 2 Див.: http://intellectual-history.blogspot.com/2012/04/c.html [Дата доступу 21.11.2012 р.] КОНОНЕНКО ВАСИЛЬ 468 сандрійського довгий час прочитували як ікону рівноапостольного Кирила просвітителя слов’ян. Виступ доповідача викликав дискусію, в якій В. Зема висловив критичні зауваження щодо основних положень О. Певної. Надзвичайно цікавими та корисними були як коментарі І. Дорофієнко щодо реставраційних робіт, проведених в Кирилівській церкві у другій половині ХІХ ст. Серед активних учасників обговорення семінарської теми були А. Бовгиря, І. Дорофієнко, Т. Євсєєва, В. Зема, В. Кононенко та ін.3 Отже, перші проведені семінари засвідчують, що регулярні обговорення актуальних тем з інтелектуальної історії та їх представлення на інтернет- сторінці є актуальними для співпраці дослідників як Інституту історії Укра- їни НАН України, так й інших гуманітарних інституцій. Крім того, такий семінар є корисним для започаткування міждисциплінарних досліджень, пов’язаних з вивченням інтелектуальної історії. —————— 3 Див.: http://intellectual-history.blogspot.com/2012/05/6.html [Дата доступу 21.11.2012 р.]

Семінари з інтелектуальної історії в Інституті історії України НАН України

Institution

Similar Items