Воєнний промисел запорозьких козаків (перша половина XVII ст.)

Воєнний промисел запорозьких козаків (перша половина XVII ст.)

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2007
Автор: Сас, П.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2007
Назва видання:Україна в Центрально-Східній Європі
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78674
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Воєнний промисел запорозьких козаків (перша половина XVII ст.) / П. Сас // Україна в Центрально-Східній Європі: Зб. наук. пр. — К.: Інститут історії України НАН України, 2007. — Вип. 7. — С. 167-196. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-78674
record_format dspace
spelling irk-123456789-786742015-03-20T03:02:44Z Воєнний промисел запорозьких козаків (перша половина XVII ст.) Сас, П. 2007 Article Воєнний промисел запорозьких козаків (перша половина XVII ст.) / П. Сас // Україна в Центрально-Східній Європі: Зб. наук. пр. — К.: Інститут історії України НАН України, 2007. — Вип. 7. — С. 167-196. — укр. XXXX-0035 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78674 uk Україна в Центрально-Східній Європі Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
format Article
author Сас, П.
spellingShingle Сас, П.
Воєнний промисел запорозьких козаків (перша половина XVII ст.)
Україна в Центрально-Східній Європі
author_facet Сас, П.
author_sort Сас, П.
title Воєнний промисел запорозьких козаків (перша половина XVII ст.)
title_short Воєнний промисел запорозьких козаків (перша половина XVII ст.)
title_full Воєнний промисел запорозьких козаків (перша половина XVII ст.)
title_fullStr Воєнний промисел запорозьких козаків (перша половина XVII ст.)
title_full_unstemmed Воєнний промисел запорозьких козаків (перша половина XVII ст.)
title_sort воєнний промисел запорозьких козаків (перша половина xvii ст.)
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2007
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78674
citation_txt Воєнний промисел запорозьких козаків (перша половина XVII ст.) / П. Сас // Україна в Центрально-Східній Європі: Зб. наук. пр. — К.: Інститут історії України НАН України, 2007. — Вип. 7. — С. 167-196. — укр.
series Україна в Центрально-Східній Європі
work_keys_str_mv AT sasp voênnijpromiselzaporozʹkihkozakívperšapolovinaxviist
first_indexed 2025-07-06T02:45:19Z
last_indexed 2025-07-06T02:45:19Z
_version_ 1836863895904452608
fulltext ЛЕОНІД ТИМОШЕНКО Krajcar J. Jesuits and the genesis of the Union of Brest // Orientalia Christiana Periodica. — Roma, 1978. — Vol. 44. — P. 150. 81 Wielewicki J. Dziennik spraw domu zakonnego oo. Jezuitów u ś. Barbary w Krakowie // Scriptores Rerum Polonicarum. — Kraków, 1881. — T. VII. — S. 230. 8 2 Żywot świątobliwej pamięci w. ks. Marcina Laterny Soc. Jesu... żywot w. ks. Piotra Skargi Societatis Jesu. — Kraków, 1673. — S. 44. 83Ектезис, або коротке зібрання справ, які відбувалися на партикулярному, тобто по- місному, синоді в Бресті Литовському// Боротьба Південно-Західної Русі і України про- ти експансії Ватікану та унії (X — початок XVII ст.): 36. док. і мат-лів. — С 141. 84 DUB. — N 229. — P. 352-353. 87Ектезис, або коротке зібрання справ, які відбувалися на партикулярному, тобто по- місному, синоді в Бресті Литовському. — С. 141. ^Макарий (Булгаков) митр. — Назв, праця. — С 361. 87Zalęski S. Op. cit. — Т. I. — S. 557. 88Halecki O. Od Unii Florenckiej do Unii Brzeskiej. — Т. 2. — S. 230. 89Zalęski S. Op. cit. — T. I. — S. 557. ^Тимошенко Л. Маловідоме з унійної діяльності Іпатія Потія. — С 209; Його ж. Михайло Рагоза і Берестейська унія // Київська старовина. — 2000. — № 5. — С. 101. 91 РИБ. — Т. 19. — Стб. 216, 228. 92Pociej Н. Antirresis. Opracowali Janusz Byliński i Józef Długosz. —Wrocław, 1997. — S. 51, 268. 93Ектезис, або коротке зібрання справ, які відбувалися на партикулярному, тобто по- місному, синоді в Бресті Литовському. — С. 141. ^DUB. — N 229. — P. 352. 95 РИБ. — Т. 19. — Стб. 228. 9 6 DUB. — N 246. — P. 385. 97Lukaszewicz J. Dzieje kościołów wyznania helweckiego w Litwie. — T. I. — S. 80. 98Krajcar J. Op. cit. — P. 151. "Lukaszewicz J. Op. cit. — S. 77. 100Як відомо, Никифор зазнав переслідувань з боку католицької влади Речі Посполитої, був ув'язнений після собору і загинув у Мальборкській фортеці. (Див. докл.: Кура- кин Ю. Н. Политический процес над константинопольским экзархом Никифором (Па- расхесом-Кантакузином) в истории Брестской унии 1566 г. // Славяне и их соседи. — Вып. 4: Османская империя и народы Центральной, Восточной и Юго-Восточной Евро- пы и Кавказа в XV—XVIII веках. — М., 1992. — С. 122-144; Кетра Т. Proces Nicefora na sejmie w Warszawie w 1597 roku // Ewropa Orietalis. Studia ofiarowane Profesorowi Stanisławowi Alexandrowiczowi w 65. rocznicę urodzin. — Toruń, 1996. — S. 145-168). Політична спрямованість обвинувачень Никифора є очевидною і викликає сумніви лише в конфесійних істориків. 101 Узагальнені відомості про православний собор подав І. Стрельбицький. (Стрельбиц- кий И. Униатские церковные соборы с к. XVI века до воссоединения униатов с правос- лавною церковью. — Изд. 2-е. — Одесса, 1891). Найбільш вичерпно релігійну політику К. Острозького та його синів, утому числі й щодо унії висвітлив Т. Кемпа (Кетра Т. Wobec kontrreformacji: Protestani i prawosławni w obronie swobód wyznaniowych w Rzeczypospolitej w końcu XVI i w pierwszej połowie XVII wieku. — S. 100-176, passim). 103 Гру шевський М. Історія України-Руси. — Т. V. — К., 1994. — С 615. 104 Гру шевський М. Культурно-національний рух на Україні в XVI—XVII віці // Грушевський М. С Духовна Україна: 36. творів. — К., 1994. — С. 210. 102 105 106 Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. VI. — К., 1995. — С 559. Там само. — Т. V. — С 618. 166 Петро Сас ВОЄННИЙ ПРОМИСЕЛ ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКІВ (ПЕРША ПОЛОВИНА XVII ст.) У першій половині XVII ст. запорозьке козацтво продовжува- ло спиратися на набуту в попередній період соціальну прак- тику, в основі якої була діяльність, що здійснювалася, голов- нії м чином, збройним шляхом («шаблею») й спрямовувалася на здобуття козаками засобів для свого матеріального існування. Вона зводилася на- самперед до військового найманства, зазвичай самочинних постоїв і кон- трибуцій, а також здобичництва, тобто захоплення у противника воєнних і рофеїв, матеріальних цінностей, худоби, грошей, коштовностей, поло- нених, нападів на купецькі кораблі та посольські валки тощо. У того- часній політичній культурі запорожців зазначену діяльність ціннісно о шачувало поняття «козацький хліб», яке, зокрема, увібрало в себе ідею рицарського служіння заради спільного блага і проектувалося на козаць- кий спосіб життя. О с о б л и в о с т і к о з а ц ь к о г о з д о б и ч н и ц т в а Тема військового здобичництва запорожців у другій половині XVII ст. передбачає вивчення багатьох її аспектів і потребує опрацюван- ня значного фактичного матеріалу. Зважаючи на обмежений обсяг даної розвідки, розглянемо тільки окремі епізоди козацького здобичництва «шаблею». Основна увага буде приділена висвітленню найістотніших рис воєнного промислу запорожців, а також з'ясуванню пов'язаних з ним політичних рефлексій, що з'явилися в той час у козацькому середовищі. Зайве доводити, що захоплення воєнної здобичі, збройне насильст- во і грабежі цивільного населення не були якимось винаходом україн- ських козаків. Адже в різні історичні епохи подібні дії незмінно супро- воджували озброєних людей, організованих у ті чи інші спільноти. Примі- ром, в історичному бутті скіфських кочовиків дослідники вирізняють етап так званої грабіжницької економіки (VII — початок VI ст. до н.е.), ознакою якого були грабіжницькі погроми скіфами осілих народів без спроб встановити над ними тривале політичне панування1. З плином історичного часу змінювалась економічна підоснова, форми та соціально-політична мотивація збройного насильства і гра- Україна в Центрально-Східній Європі, № 7, 2007 - 167 All ЛЕОНІД ТИМОШЕНКО Krajcar J. Jesuits and the genesis of the Union of Brest // Orientalia Christiana Periodica. — Roma, 1978. — Vol. 44. — P. 150. 81 Wielewicki J. Dziennik spraw domu zakonnego oo. Jezuitów u ś. Barbary w Krakowie // Scriptores Rerum Polonicarum. — Kraków, 1881. — T. VII. — S. 230. 8 2Żywot świątobliwej pamięci w. ks. Marcina Laterny Soc. Jesu... żywot w. ks. Piotra Skargi Societatis Jesu. — Kraków, 1673. — S. 44. 83Ектезис, або коротке зібрання справ, які відбувалися на партикулярному, тобто по- місному, синоді в Бресті Литовському// Боротьба Південно-Західної Русі і України про- ти експансії Ватікану та унії (X — початок XVII ст.): 36. док. і мат-лів. — С 141. 84 DUB. — N 229. — P. 352-353. 87Ектезис, або коротке зібрання справ, які відбувалися на партикулярному, тобто по- місному, синоді в Бресті Литовському. — С. 141. ^Макарий (Булгаков) митр. — Назв, праця. — С 361. 87Zalęski S. Op. cit. — Т. I. — S. 557. 88Halecki O. Od Unii Florenckiej do Unii Brzeskiej. — Т. 2. — S. 230. 89Zalęski S. Op. cit. — T. I. — S. 557. ^Тимошенко Л. Маловідоме з унійної діяльності Іпатія Потія. — С 209; Його ж. Михайло Рагоза і Берестейська унія // Київська старовина. — 2000. — № 5. — С. 101. 91 РИБ. — Т. 19. — Стб. 216, 228. 92Pociej Н. Antirresis. Opracowali Janusz Byliński i Józef Długosz. —Wrocław, 1997. — S. 51, 268. 93Ектезис, або коротке зібрання справ, які відбувалися на партикулярному, тобто по- місному, синоді в Бресті Литовському. — С. 141. ^DUB. — N 229. — P. 352. 95 РИБ. — Т. 19. — Стб. 228. 96 DUB. — N 246. — P. 385. 97Lukaszewicz J. Dzieje kościołów wyznania helweckiego w Litwie. — T. I. — S. 80. 98Krajcar J. Op. cit. — P. 151. "Lukaszewicz J. Op. cit. — S. 77. 100Як відомо, Никифор зазнав переслідувань з боку католицької влади Речі Посполитої, був ув'язнений після собору і загинув у Мальборкській фортеці. (Див. докл.: Кура- кин Ю. Н. Политический процес над константинопольским экзархом Никифором (Па- расхесом-Кантакузином) в истории Брестской унии 1566 г. // Славяне и их соседи. — Вып. 4: Османская империя и народы Центральной, Восточной и Юго-Восточной Евро- пы и Кавказа в XV—XVIII веках. — М., 1992. — С. 122-144; Кетра Т. Proces Nicefora na sejmie w Warszawie w 1597 roku // Ewropa Orietalis. Studia ofiarowane Profesorowi Stanisławowi Alexandrowiczowi w 65. rocznicę urodzin. — Toruń, 1996. — S. 145-168). Політична спрямованість обвинувачень Никифора є очевидною і викликає сумніви лише в конфесійних істориків. 101 Узагальнені відомості про православний собор подав І. Стрельбицький. (Стрельбиц- кий И. Униатские церковные соборы с к. XVI века до воссоединения униатов с правос- лавною церковью. — Изд. 2-е. — Одесса, 1891). Найбільш вичерпно релігійну політику К. Острозького та його синів, утому числі й щодо унії висвітлив Т. Кемпа (Кетра Т. Wobec kontrreformacji: Protestani i prawosławni w obronie swobód wyznaniowych w Rzeczypospolitej w końcu XVI i w pierwszej połowie XVII wieku. — S. 100-176, passim). 103 Гру шевський М. Історія України-Руси. — Т. V. — К., 1994. — С 615. 104 Гру шевський М. Культурно-національний рух на Україні в XVI—XVII віці // Грушевський М. С Духовна Україна: 36. творів. — К., 1994. — С. 210. 102 105 106 Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. VI. — К., 1995. — С 559. Там само. — Т. V. — С 618. 166 ПЕТРО CAC бежів, однак самі вони не зникали. Наприклад, їх вочевидь не цуралися польські жовніри XVI-XVII ст. Те ж саме стосувалося найманців у захід- ноєвропейських країнах, для яких керівництвом до дії часто служило та- ке гасло або сентенція: «війна живиться війною»2, що на практиці обер- талося великими збитками і стражданнями мирних людей. Так, під час одного із сорока бунтів найманців, які з 1572 до 1607 pp. вибухнули у Флан- дрії, від рук солдатів загинули близько 8 тис. мешканців Антверпена3. Що ж до запорозьких козаків, то в першій половиш XVII ст. об'єктом їхніх постійних здобичницьких нападів була Османська імперія та її васали, а в окремі періоди — Московська держава. Є підстави стверджувати, що здобичництво як воєнний промисел було важливою підвалиною еконо- мічного буття запорожців. Захоплені під час здобичницьких експедицій воєнні трофеї (в тому числі гармати), різноманітні товари, коштовності, а та- кож багаті полонені, за яких брали викуп, давали козакам можливість мати, зокрема, добре озброєне військо й бути потужною мілітарною силою. У воєнному промислі були зацікавлені не тільки козаки. Чималий інтерес і ту чи іншу причетність до нього мали також українські старости, пани і шляхта, котрі, як у 1614 р. з'ясував турецький візир (допитавши полонених запорожців), «підбурюють і заоохочують» козацтво до мор- ських походів проти Османської імперії, отримуючи від нього частку здобичі4. Те, що подібної практики насправді дотримувалися українські старости та чимало шляхтичів і що вона збереглася в наступні десяти- ліття, фактично підтвердила сеймова конституція 1635 р. Згідно з нею, старостам було наказно вживати заходів, аби позбавити козаків можли- вості здійснювати на території староств підготовку до морських походів, тобто заготовляти деревину для свого суднобудування, здобувати бо- єприпаси та продовольство. У сеймовій конституції наголошено, що в підготовці до морських походів запорожцям часто допомагають шлях- тичі, які нерідко і самі вирушають з ними в здобичницькі експедиції («часто трапляється, що на тій Україні деякі люди шляхетського стану сприяють тим морським походам запорозьких козаків і надають різнома- нітну adminicula (допомогу) тому свавіллю, самі ж з ними ходять на море і діляться з ними здобиччю»)5. Зазначимо, що становленню воєнного здобичництва українських козаків сприяли, зокрема, так зване «козакування» українських князів та урядників ще в XVI ст., а також політика державних кіл Великого кня- зівства Литовського, які на початку 60-х років цього століття всіляко зао- хочували воєнні диверсії проти Московської держави. Під час Лівонської війни чимало козаків служили у війську короля Стефана Баторія тільки за 168 ВОЄННИЙ ПРОМИСЕЛ ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКІВ здобич. Козацькі напади на московську територію особливо великого розмаху набули у 80-х — на початку 90-х років XVI ст.6 У період, що розглядається, козацьке воєнне здобичництво набуло танення важливого геополітичного фактора в басейні Чорного моря. І Іо-перше, воно спричиняло постійну більшу або меншу напруженість у польсько-турецьких відносинах. По-друге, здобичницькі напади запо- рожців завдавали колосальних економічних збитків Османській імперії, розхитували її військову могутність, а також справляли певний стримую- чий вплив на татар, оскільки обмежували їхні можливості щодо спусто- шення українських земель. Деяке уявлення про масштаби та наслідки козацьких здобичниць- ких походів дає такий факт: під час нападу запорожців 1614 р. на Синоп було, серед іншого, знищено султанський арсенал разом з усіма галіона- ми і галерами. Свої збитки турки оцінили в 40 мільйонів7. На жаль, у цьо- му повідомленні, що фігурує в сеймових промовах С. Жолкевського, за- начена сума подана без вказівки на грошову одиницю. Оскільки турки не мали причин, щоб применшувати провину запорожців за їхній напад на Самсун — так само, вочевидь, не збирався це робити і С. Жолкев- ський, який вбачав у козацьких здобичницьких походах загрозу безпеці Речі Посполитої, то, напевно, наведену вище суму потрібно читати як 40 млн. золотих, а не, приміром, 40 млн акче (аспрів)*. Золоту турецьку монету — «алтун» розпочали карбувати після взяття тур- ками Константинополя у 1453 р. Вона важила 3,5 г, що дорівнювало вазі дукатів, які чеканилися у- європейських країнах. Чеканка срібної турецької монети — акче (аспра) розпочалася в Бурсі 1328 р. У той час вона важила 1,54 г, однак згодом проба срібла стала погіршуватись, а вага зменшувати- ся — до кінця XVII ст. в десять разів. У той час за один алтун давали 300-400 акче. Курс акче знижувався і до таляра (ця поширена в тогочасній Європі велика срібна монета отримала свою назву joachimstaler від боге- мського містечка Яхимов — Joachimsthal, яку скоротили до taler, таляр. Випуск їх розпочався після того, як граф фон Шлік отримав імперський патент на видобуток місцевих покладів срібла та заснування монетного двору, в якому таляри продукували на вальцювальних верстах. Пізніше цю монету карбували в різних місцях і вона мала неоднакову вагу та пробу срібла, наприклад, райхсталяри з 1566 р. мали вагу 29,33 г 890 проби (25,98 г чистого срібла), левкові таляри Нідерландських провінцій з 1575 р. — 27,68 г (20,76 г чистого срібла). Протягом 1562 1574 pp. за один «важкий» повноваговий таляр давали 40-50 акче, 1585—1655 pp. — 70-90 акче, а 1680 р. — 120 акче (Желтяков А. Д. Терминологический коммента- рий // Эвлия Челеби. Книга путешествия. — М., 1961. — Вып. 1. — С. 272; Дейвіс Н. Європа. Історія. — К., 2001. — С. 542; Огуй О. Обіг талярних монет та їх позначення в молдово-буковинських документах XVI-XVIII ст. // Україна в Центрально-Східній Європі (з найдавніших часів до кінця XVIII ст.). — К., 2003. — Вип. 3. — С. 321, 326). 169 All All All ПЕТРО CAC Яку здобич захопили запорожці у Самсуні? З турецьких джерел відомо, що по його розгромі, вони «взяли награбоване майно та сім'ї і по- прямували у [відкрите] море»8. Отже, їхня здобич у даному випадку включала певні матеріальні цінності, а також полонених (напевно і до- рослих, і малолітніх осіб, судячи із вжитого у документі терміна «сім'ї», що ним узагальнено захоплених козаками бранців). Потрібно наголосити, що практика захоплення мусульманського ясиру (полону) в Україні існувала й раніше. Цілком можливо, що це була дзеркальна реакція відплати за татарське людоловство на українських землях. Утім, подібний здобичницький промисел підживлювала еконо- мічна зацікавленість у ньому різних соціальних прошарків та верств на- селення, в тому числі шляхтичів. Адже захоплені в полон татари і турки ставали невільниками польських та українських шляхтичів, панів і урядників, або ж нападники брали за них викуп грошима. Так, у джерелах збереглися дані про те, що 1538 р. якийсь поль- ський хорунжий із загоном чисельністю у 2700 осіб напав на околиці Очакова. Причому пізніше цей підприємливий хорунжий виручив за за- хопленого там турка Мустафу, сина Алі, 50 тис. аспрів викупу9. На по- чатку 40-х років XVI ст. турецький султан Сулейман І неодноразово звер- тався до польського короля Сигізмунда І з вимогою покарати його підда- них — учасників нападів на володіння Османської імперії, а також повернути захоплених полонених, у тому числі десятки і навіть сотні жінок та дітей («жінок і хлопчиків», «дружин і дітей», «жінок з дітьми і чоловіків»), яких не бажали випускати зі своїх рук «українські пани»10. У ті роки до таких здобичницьких виправ долучалися й козаки. 1545 р. в похід на Очаків на 32 човнах рушили разом з представниками українських панів та старост Яцько і Мануйло з Переяслава, Карпо та Андрушко з Черкас — очевидно козацькі ватажки, а також їхні товариші з Брацлава, Києва та інших міст. По завершенні цієї виправи її учасники отримали 88 тис. аспрів викупу за полонених очаківців, беручи по 2430 та 1313 аспрів за особу залежно від соціального статусу невільників11. У першій половині XVII ст. викуп за полонених продовжував бути органічною складовою козацького воєнного промислу. Якщо запорож- цям вдавалося захопити якогось значного вельможу, то викуп за нього давав їм можливість істотно поліпшити своє фінансове становище. Адже не маючи іншого виходу, такі полонені готові були дорого заплатити за свою свободу. Наприклад, якийсь турецький паша, котрий потрапив у по- лон до козаків під час Хотинської битви 1621 p., хотів відкупитися від них породистим конем, що становив для цього турка найвищу цінність, символізуючи його багатство і соціальний престиж — як він запевняв, та- 170 ВОЄННИЙ ПРОМИСЕЛ ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКІВ кого скакуна не мав і сам султан12. Викуп багатих полонених давав ве- ликі прибутки і туркам. Так, за звільнення захоплених у полон під час Хо- тинської битви 1621 р. Яна Жолкевського та Ференцбаха вони отримали 14 тис. левкових талярів13. Про суми, що могли фігурувати в оборудках з викупом полонених, до котрих були причетні козаки, промовисто свідчить такий випадок з їхніх морських походів 1615 р.: головнокомандувач ескадрою турецьких галер, якого запорожці захопили під час морського бою, погодився дати за своє визволення 30 тисяч (вочевидь золотих, оскільки 77 років тому, коли ціна аспрів була вища, аніж 1615р., очаківський турок Мустафа, про якого йшлося вище і котрий не мав такого високого соціального статусу, як османський флотоводець, викупився з полону за 50 тис. аспрів). Що- правда, до реальних розрахунків тоді так і не дійшло — іменитий полоне- ний передчасно помер, напевно через поранення14. Оскільки подібні абстрактні грошові суми не дають уявлення про реальну вартість тогочасних грошей, наведемо деякі дані документів су- дових книг Кримського ханства, які орієнтовно можна датувати другим десятиліттям XVII ст. Отже, як випливає з боргової справи між мешкан- цем Кафи Баліш Челебі та Алі Килич — секретарем ханського урядника Ішмегмет Аги, ціна молодого невільника становила 60 флоренів*, а однієї вівці — 2 флорени15.3 інших судових справ відомо, що коня можна було купити за 10—30 флоренів16. Ціна однієї рушниці сягала 40 золотих. Те, що це була досить велика, як на той час сума, свідчить такий факт: для за- купівлі рушниць ханська влада наклала спеціальний податок на меш- канців кримського міста Карасу. Причому мусульманські квартали муси- ли зібрати 40 золотих і стільки ж — грецький і вірменський квартали17, тобто, на стягнутий з усіх мешкаців міста податок можна було придбати тільки дві рушниці. Отже, можливість взяти чималий викуп з багатих полонених — як військових, так і цивільних, була причиною того, що запорожці прагнули * 3 документів кримських судових книг не зовсім зрозуміло, який конкрет- ний зміст криється під терміном «флорен». Відомо, приміром, що фло- рен (золотий угорський) — золота монета вагою в 3,5 г, яка карбувалася з 1325 р. Золотому флорену відповідав випущений 1484 р. ерцгерцогом Тироля Сигізмундом срібний зільбер-гульденгрошен вагою в 29,23 г 937 проби. Так звані імперські срібні флорени з 1601 р. мали 17,3 г 765 проби (13,23 г чистого срібла). Золотий, або злотий, польський (флорен) — лічильна одиниця в 30 грошів (Сидоренко О. Ф. Метрологічно-нумізма- тичний словник //' Торгівля на Україні XIV — середини XVII століття. Волинь і Наддніпрянщина. — К., 1990. — С. 370; Огуй О. Назв, праця. — С. 321; Lustracja województw Ruskiego, Podolskiego i Bełskiego 1564- 1565. — Warszawa; Łódź, 1992. — Cz. 1. — S. XLVI). All All All ПЕТРО САС включити до своєї здобичі «живий товар». Про цю особливість козацько- го здобичництва писав добре обізнаний з життям запорожців першої по- ловини XVII ст. Г. Боплан. Він звертав увагу ще й на те, що козаки найчас- тіше забирали з собою малих дітей — головно для того, щоб зробити з них своїх слуг: «Вони (козаки. —П. С) неодноразово грабували Крим..., спустошували Анатолію [laNatolie], де розоряли Трапезунд [Trebisonde] і досягали навіть гирла Чорного моря за три льє від Константинополя, де винищували все вогнем і мечем, повертаючись звідти з великою здобич- чю і рабами, звичайно малими дітьми, яких вони залишають для послуг у себе або дарують вельможам свого краю. Літніх людей вони ніколи не за- лишають, хіба що тоді, коли вважають їх досить багатими, аби заплатили за свій викуп і відкупились»18. Як видно, козацьке здобичництво, окрім іншого, виконувало таку специфічну соціально-політичну функцію, як забезпечення притоку свіжої крові до соціального організму запорозької корпорації й підтри- мання життєздатності інституту джур і тиронів*, без чого запорожцям було б важко забезпечити повноцінне функціонування своєї військової структури. Тобто, йшлося про те, що взяті в полон мусульманські хлоп- чики на Запорожжі ставали козацькими слугами — джурами, а з часом — і повноправними козаками (як буде показано нижче, козаки насильно ро- били джурами і християнських хлопчиків). Відомо, що за аналогічним принципом діяли і турки, які з християнських хлопчиків готували поповнення свого яничарського корпусу. Прикметні дані про участь козацьких тиронів (тобто молодих ко- заків, молодиків, соціальні ролі яких у Війську Запорозькому та бойовий і життєвий досвід безперечно були інші, аніж «старовинних» козаків — повноправних у своєму соціальному середовищі воїнів, ветеранів, котрі складали становий хребет запорозької воєнної організації й були носіями та хранителями козацьких звичаїв, традицій, «старовини») навів право- славний київський митрополит Іов Борецький у листі до литовського польного гетьмана Криштофа Радзівілла від 24 серпня 1624 р. Зокрема, І. Борецький писав: «Частина Війська Запорозького — тирони, [над] волю старших і короля... двічі цього року [ходили на море] і поверталися з моря і, чого ніколи не бувало, втретє послали 150 човнів. Тією централь- ною дорогою, світлим гостинцем, кілька днів бились у Дніпровському гирлі з галерами (котрих було 25 великих, а малих та ушкалів — із 300 (котрі [вміщають] по 50,30, а щонайменше — 25 осіб) і розбивши їх, вий- шли на 102 човнах в море. І [висадившись] під самим Царгородом, на пе- * Тирони — від лат. tironis: молодий солдат, новобранець; новак; молодик. 172 ВОЄННИЙ ПРОМИСЕЛ ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКІВ родмісті... вторглися в Нове Село* і взяли велику здобич. А тепер Гос- подь Бог відає, як їм поведеться втретє»19. Однак чи справді об'єднані за віковою та соціально-рольовою ознакою представники козацької молоді («джури», «пахолки», «тирони») здатні були самостійно організувати й здійснити такі масштабні морські походи? Адже ці виправи, окрім іншого, не були суто здобичницькі, а й переслідували також певні воєнно-політичні цілі. Йдеться про те, що саме в цей час турки хотіли силою зброї усунути від влади кримського хана Мегмед-Гірєя й посадити на престол Джанібек-Гірея. З відповідним завданням зі Стамбула до Кафи вирушив турецький флот під команду- ванням капудана-паші Реджеба. Мегмед-Гірей та його брат Шагін-Гірей закликали на допомогу запорожців (пізніше — у грудні, між Військом За- порозьким і Кримським ханством було укладено угоду про взаємний не- напад та воєнно-оборонний союз, який з кримської сторони підписав кал- га (наступник престолу) Шагін-Гірей)** і разом з ними завдали поразки силам капудана-паші. Поки османський флот був біля берегів Криму, Стамбул залишався беззахисний перед запорозьким флотом, чим і ско- ристалися козаки20. Про запорозькі морські походи влітку 1624 р. збереглася інфор- мація в інших джерелах. Так, добре обізнані з обстановкою на Запорожжі київські міщани повідомили київському воєводі Томашу Замойському про таке: «Інших новин... немає, тільки про козаків. Вони тепер були на морі і, як самі розповідають, здобули якесь Нове Село поблизу самого Царгорода і взявши велику здобич, повернулися назад. А старшим над ними був Олифер Голуб, який, прийшовши з моря на Запорожжя, склав з себе старшинство. А якийсь Грицько Чорний з Черкас взяв на себе стар- шинство і маючи з собою сто тридцять човнів, знову пішов на море»21. Отже, з даного документа випливає, що морський похід козаків на Босфор, який розпочався напевно на початку липня (близько 20 липня вони напали на босфорські поселення)22, очолював О. Голуб. Цьому за- порозькому гетьману вдалося пробитися крізь турецький заслін у гирлі Дніпра, вийти в море на 102 човнах, добратися до Босфору, захопити там у Новому Селі велику здобич й повернутися на Запорожжя. У черговий похід на море, очевидно у першій половині серпня, запорожців повів на * Нове Село (Yeni Köy — Єні Кой) — містечко, на європейському боці Босфорської протоки, приблизно на півдорозі між Чорним морем та Стамбулом (Остапчук В., Галенко О. Назв, праця. Примітки. — С. 374). Докладніше про це див.: Сас П. М. Політична культура українського суспільства (кінець XVI — перша половина XVII ст.). — К., 1998. — С. 163-165. 173 All All All All All ПЕТРО CAC 130 човнах Григорій Чорний (згідно з даними І. Борецького, чисельність козацького флоту в той час становила 150 човнів і це мала б бути третя впродовж 1624 р. його морська виправа). Як видно, морські походи влітку 1624 р. очолювали запорозькі гетьмани О. Голуб та Г. Чорний, що свідчить про бездоказовість тверд- ження І. Борецького про нібито виключно «тиронський» характер зазна- чених виправ, здійснених, усупереч гетьманській волі. Прикметно, що київський митрополит тлумачив такі прояви козацького «свавілля», як Божу кару за Берестейську церковну унію та зраду православних ієрархів, котрі її підтримали. Навряд чи можна сумніватися, що своєю тлумачною версією запорозьких морських походів І. Борецький, який вбачав у запорожцях політичних союзників Православної церкви, хотів виправдати їх в очах урядових кіл Речі Посполитої. А проте подієва канва повідомлення київського митрополита до- сить надійна. Та ж обставина, що він приписував тиронам провину за свавільні морські походи, сподіваючись переконати в цьому добре обіз- наного з козацькими справами К. Радзівілла, сигналізує про те, що запо- рожці і справді брали козацьку молодь у подібні експедиції. Для неї це було неабияким бойовим гартом та можливістю пройти публічне випро- бування на зрілість. Недарма на Запорожжі морські походи розглядали як мірило козацької доблесті: той запорожець, який побував на морі, причо- му брав участь не в одному, а кількох походах, здобував репутацію надій- ного й досвідченого воїна і міг мати певні переваги порівняно з іншими своїми товаришами, наприклад при отриманні платні23. Привертають увагу розмірковування про запорозький воєнний промисел деяких шляхетських політиків, які спромоглися подивитися на нього не тільки крізь окуляр козацького «свавільства». Йдеться про «Сентецію одного шляхтича про заспокоєння Війська Запорозького». Під впливом вибуху Національно-визвольної війни українського народу з цим твором у березні — травні 1649 р. виступив український шляхтич Адам Кисіль. Серед іншого, автор зауважував: «Козаки навчилися жити за допомогою шаблі, пильнуючи поля і моря, тим часом їх змусили ніби зректися своєї природи, коли звеліли те припинити. Терпіли скільки мог- ли, одначе вовча натура завжди тягнула до лісу і так довго набирався той нарив, аж поки [не] прорвало... Але ж не така була природа Війська Запо- розького, щоб жити без поля і моря, через те не могли і не можуть (коза- ки. — П. С.) довго зносити такий порядок. Пізніше переключилися з турків і татар на нас самих і нашу Вітчизну. Заборонили їм там здобич — шукають її у нас вдома, беручи також на допомогу орду, з якою раніше завжди в полі змагалися за землі Речі Посполитої»24. 174 ВОЄННИЙ ПРОМИСЕЛ ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКІВ Неважко переконатися, що А. Кисіль надто спрощено тлумачив причини спалаху Національно-визвольної війни, вбачаючи їх тільки у пе- решкоджанні польської влади козацькому воєнному здобичництву. Вод- ночас автор «Сентенції» слушно звернув увагу на те, що це здобичництво по суті зумовлювалося соціально-політичною та економічною природою Війська Запорозького, а також глибоко закоренилося в ментальності та політичній свідомості козаків. З'ясовуючи причини, які спонукали запорожців до воєнного про- мислу, потрібно мати на увазі, що вони тільки час від часу мали воєнний найм, за який отримували платню. Їм не доводилося розраховувати на утримання держави (мізерний жолд для невеликої частини реєстровців, який протягом другої половини XVII ст. певний час нерегулярно надхо- див з державної скарбниці, звісно, аж ніяк не позначався на економічно- му становищі десятків тисяч козаків). Тому, щоб зберегти своє станове обличчя й існувати в межах козацької рицарської корпорації, не розчиня- ючись серед інших соціальних станів, запорожці змушені були постійно самостійно здобувати «козацький хліб», в тому числі вдаючись до ідобичництва як воєного промислу. З д о б и ч н и ц ь к и й а с п е к т м о р с ь к о г о п о х о д у 1 6 1 6 р . н а К а ф у Щоб предметніше з'ясувати, як на практиці козаки захоплювали здобич і якою була їхня поведінка під час здобичницьких акцій, більш докладно розглянемо морський похід запорожців 1616 р. на Кафу (сучас- на Феодосія) — один з найбільших невільницьких ринків Османської імперії. Цей епізод їхньої бойової діяльності перетворився на знакову подію для української історичної свідомості та культури насамперед за- вдяки тому, що його героїзував Касіан Сакович у своєму творі «Вършъ на жалостный погреб зацного рицера Петра Конашевича Сагайдачного» (Київ, 1622). Серед історичних документів, що проливають світло на події, по в'язані із здобичницькою складовою цього походу, можна вирізнити, зокрема, повідомлення вихідця з Московської держави — Богдана Спеш- ньова, якому вдалося вирватися з турецького полону з Кафи у жовтні 1616 р. Його свідчення містять конкретику, що зафіксована очевидцем, адже Б. Спешньов та його «товарыщи» на власні очі бачили здобуття запорожцями Кафи. Щоправда, у московському Посольському приказі роздобуті ними дані політично відредагували. Так, під час переговорів у Москві в листо- паді 1616 р. з кримськими послами думний дяк Петро Третьяков наголо- 175 All All All ПЕТРО С АС шував, що, нібито, колишні кафинські полонені в один голос вказали на головного винуватця походу українських козаків проти турків і татар — польський уряд. Дяк представив справу так, що, мовляв, довідавшись про наказ турецького султана Ахмеда І своєму васалові — кримському ха- нові Джанібек-Гірею іти на війну проти кизилбашського шаха (монарха Перської Сефевідської держави), офіційна Варшава вдалася до підступів, наказавши запорожцям громити кримські улуси й напасти на турецькі міста Очаків та Кафу25. Водночас тенденційна редакторська правка мос- ковських дяків мало позначилася на подієвій фактурі опису козацького походу, зробленому врятованими кафинськими полоненими, що робить його цінним історичним джерелом. Досить важливе значення має також інформація про цей козацький похід, яку зібрали тогочасні московські дипломати. Йдеться насамперед про відомості, шо надійшли в Москву від московських послів у Криму Федора Челюсткіна і Петра Данилова, а також посланих царським уря- дом з дипломатичною місією в Туреччину Петра Мансурова і Семена Самсонова. Щоправда, свідчення цих (а також інших) московських дже- рел про похід запорожців на Кафу є неповні і де в чому суперечливі. Вод- ночас на тлі загальної бідності джерельної бази стосовно питання, яке нас цікавить, наукову вагу подібних свідчень важко переоцінити. Прикметні звістки про штурм запорожцями Кафи наявні в реляції П. Мансурова і С. Самсонова, у її записі від 20 (30) липня 1616 р. У цьому документі, зокрема, зазначається, що напавши на місто, запорожці «бол- шой город выжгли и выграбили, и турчанъ побили многих, а иных в по- лон поймали и полонеников розных земел, которые были в городе и на кораблях ВСБХЪ, ВСБХ взяв с собою, пошли в Запороги»26. Як видно, П. Мансуров і С. Самсонов наголошували на спаленні та розграбуванні запорожцями Кафи, а також знищенні й захопленні у по- лон багатьох турків. У реляції, що розглядається, на відміну від інших то- гочасних московських джерел, йдеться про захоплення запорожцями під Кафою османських суден. Причому наголошується не тільки на визво- ленні усіх християнських бранців (як тих, котрі були на кораблях, так і тих, які знаходилися в місті), а й вивезенні їх на Запорожжя. Невідомо, чи справді козаки могли здійснити таку, як видається, вельми масшабну транспортну операцію, маючи приблизно вісім десятків (або дещо більше) човнів. Проте, судячи з доволі категоричних оцінок П. Мансуро- ва і С. Самсонова, кількість врятованих бранців вочевидь вражала оче- видців цієї події (до речі, для перевезення колишніх невільників могли бути використані і захоплені козаками турецькі судна). 176 ВОЄННИЙ ПРОМИСЕЛ ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКІВ Про взяття Кафи, причому включно з її двома кам'яними цитаделя- ми, подав інформацію Богдан Спешньов. За його словами, запорожці «ночью город Кафу взяли и выжгли, и высекли, и выграбили и два города каменных взяли, и всех людей в них побили, а, розграбя все и побив всех, пошли к себе»27. Як видно, Б. Спешньов змалював апокаліпсисну картину загибелі Кафи, що потонула в крові своїх мешканців і згоріла у вогні влаштованих козаками пожеж. За наявного стану джерел навряд чи можливо визначи- ти справжній масштаб людських утрат і матеріальних збитків, яких за- знала Кафа через напад на місто запорожців. Доступні нам історичні до- кументи не є безсторонні. Як правило, вони мають відбиток політичної заангажованості, або свідомісних і ментальних обмежень та упереджень різних осіб й зацікавлених сторін. Через це у неприязнено налаштованих до запорожців джерелах пе- ребільшується руйнація Кафи. Прикметно, що прихильні до козаків дже- рела також перебільшують руйнівні наслідки їхнього нападу на це місто. Згідно з поширеними тогочасними уявленнями, в тому числі і в козацько- му середовищі, заподіяні противнику спустошення виступали мірилом рицарської доблесті переможців. Показовим щодо цього є те, як запо- рожці засвідчували свою рицарську службу німецькому (австрійському) імператору Рудольфу II. У листі до нього від 3 липня 1594 р. вони наголо- шували, що «на щастя вашої цісарської величності, зруйнували вогнем і мечем і знищили це турецьке прикордонне місто Білгород і вбили кілька тисяч, як воїнів, так і простолюду»28. До схожої аргументації вдався та- кож Северин Наливайко, який убачав рицарську послугу польському ко- ролю в тому, що разом з козаками завдав удару по турецькій госпо- дарській колонізації Придністров'я («ми рушили між Тягинею і Білгоро- дом до Прескан, неприятельського міста, прагнучи заборонити їм таке незвичайне господарство в землі Вашої Королівської Милості... здобули поганське місто... біля нього спустошили вогнем кільканадцять сіл»)29. З урахуванням зазначених особливостей тогочасних джерел по- трібно оцінювати повідомлення Б. Спешньова про повне зруйнування за- порожцями Кафи та знищення її населення. Як видається, дане повідом- лення постало як своєрідна метафора, а не документально встановлений факт. Можна стверджувати, що подібний змістовий підтекст у свідчен- нях Б. Спешньова з'явився насамперед завдяки старанням московських дяків. Адже на переговорах з кримськими послами у Москві їм важливо було наголосити на ворожості політики Речі Посполитої щодо Кримсько- го ханства. Щоб представити польський уряд у непривабливому світлі перед татарськими послами, у Посольському приказі недвозначно натя- 177 All All ПЕТРО CAC кали, що, мовляв, сам Сигізмунд III нацьковує запорожців на Кримське ханство та володіння Османської імперії. Через це московські дяки використовували факт їхнього нападу на Кафу, фактично демонізуючи козаків. Як витлумачено зазначену подію в джерелах, в котрих немає тієї політичної заангажованості, що її зазвичай задавала атмосфера диплома- тичних переговорів? Стосовно цього привертають увагу свідчення ано- німного кафинського вірменина, інформацією якого скористалися мос- ковські посли в Криму Ф. Челюсткін і П. Данилов. Його версія наслідків козацького штурму Кафи була записана на папері і потрапила в Москву в такому вигляді: «приходили х Кафъ морем запорожские черкасы многие люди и Кафу воевали. И многие, деи, животы и дорогие товары кафин- ских людей пограбили, и полон многой, кафинских людей лутчих выби- рая, поймали. И руской, деи, и литовской полон многой взяли с собою для высвобоженья, а кафинцов, деи, многих побили до смерти. А чего деи, животовъ и товаров в суды не поклали, и то все пожгли»30. Як видно, у сприйнятті кафинським вірменином розгрому козака- ми цього міста, на передньому плані стоять грабунки дорогих товарів, доля «лутчих», тобто найзнатніших і найбагатших мешканців Кафи, які були взяті козаками в полон задля викупу. Його вразило видовище пала- ючих матеріальних цінностей, що їх запорожці не могли розмістити на своїх човнах за браком місця, а тому кидали у вогонь. Судячи з подібних ціннісних і соціальних пріоритетів, які засвідчив автор даної розповіді, він належав до заможної купецької верхівки Кафи. Кафинський вірменин відзначив також звільнення запорожцями великого «полону», тобто бранців з українських і московських земель. Цей момент є важливим тому, що дає можливість простежити ціннісний підтекст запорозьких морських походів. Те, що козаки не були засліпле- ними жадобою до наживи грабіжниками або піратами засвідчує той факт, що вибираючи між тим, кого і що взяти на свої човни — християнських невільників чи захоплені товари, вони чинили за приписами совісті та християнської моралі: визволяли з рабства християн, піддаючи ж вогню дочасні матеріальні багатства. Що ж до жертв серед кафинців, то вони безперечно були чималі, однак їх не можна назвати катастрофічними. Кафинський вірменин, про якого йшлося вище, зазначив, що козаки «кафинців... багатьох побили до смерті». Зрозуміло, що слово «багатьох» не можна тлумачити як «усіх» — так, як це представлено у свідченнях Б. Спешньова. До того ж, жертвами козаків ставала насамперед залога Кафи, а не ті мирні меш- канці, які не чинили опору. На це вказує той факт, що вірменин — інфор- 178 ВОЄННИЙ ПРОМИСЕЛ ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКІВ матор московських дипломатів, називав «кафинцями» сторожу, яка охо- роняла міські ворота. Описуючи фатальну помилку сторожі, яка іден- тифікувала козаків як турків, він вжив саме цей термін («и кафинцы, де, оплошились, чаяли их турскими людьми»)31. Питання про тотальне знищення козаками мешканців Кафи, що по- стало на московсько-кримських переговорах 1616 р. в Москві, безпереч- но потрібно розцінити як надумане. У цьому можна переконатися, по- рівнявши загальну чисельність населення Кафи, яка сягала десятків ти- сяч*, з гіпертрофованими цифровими викладками втрат турків, наведеними у «Віршах» К. Саковича—чотирнадцять тисяч полеглих. До того ж, вже через кілька днів після відходу запорожців з Кафи турки відновили у ній свою владу в повному обсязі, що було б неможливо на об- езлюднілому згарищі: місто стало центром формування ударного мо- рського угруповання, спрямованого проти запорозьких і донських ко- заків. З цією метою до кафинського паші прибули азовський паша, а та- кож комендант Керчі32. Важливі свідчення про здобуття запорожцями Кафи залишив на- стоятель тамтешнього православного монастиря Нектарій. Будучи дос- татньо відомою і, очевидно, впливовою особою у місті, він мав мож- ливість черпати інформацію про події, пов'язані з падінням міста 22 лип- ня (за н. ст.) з різних джерел, в тому числі через підпорядкованих його владі ченців. Тобто, зроблена ним оцінка ситуації у Кафі початково була достатньо генералізована. Причому Нектарій висловив її 25 серпня — дещо більше місяця після нападу запорожців на місто, коли пам'ять про розгром залишалася свіжою і водночас хвилеве емоційне сприйняття перших днів мусило б поступитися раціоналістичним оцінкам. Отже, особисто зустрівшися з московськими послами в Криму Ф. Челюсткіним і П. Даниловим, він повідомив їм таке: «Пришли, деи, тъ королевы казаки х Кафі безвестно в ночи, а караульщиком сказалис тур- ского людми, а идут в Кизылбаши. Да в кою пору караульщики их рос- прашивали, а иные, деи, в те ж поры, приметав к городу лгЬсницы и в го- род перем еталис и караульщиков пересЬкли ВСЕХ И ворота городовые то- варищамъ отворили. И извоевали, деи, в Кафъ добръ, животы и товары лутчие кафинских людей пограбили многие, и полон поймали многой, выбираючи лутчей. А чем, деи, товаров не поднели, и то все ж пожгли»33. У перші десятиліття XVII ст. в Кафі налічувалося від 70 до 100 тисяч мешканців (Войтович Л., Заборовський Л., Ісаєвич Я., Сисин Ф., Турилов А., Флоря Б. Ко- ментарі // Документи російських архівів з історії України. — Т. 1. — С 289; Бу- ров Г. М. Энциклопедия крымских древностей. Археологический словарь Кры- 179 All All ПЕТРО CAC Якщо порівняти цей документ зі свідченнями кафинського вірме- нина-купця від 25 липня (н. ст.), то можна помітити майже дзерекальний збіг ключових сюжетних ліній в обох джерельних текстах. Тематично їх можна класифікувати так: військова хитрість, завдяки якій козакам вда- лося без втрат відчинити міську браму Кафи; наявність значних жертв се- ред кафинців, однак без вказівок на загальне знищення населення міста; грабування дорогих товарів; взяття запорожцями великого полону, що складався з кафинської знаті й багатіїв; спалення козаками захопленого добра, яке не вміщувалося у човни. Звідси випливає, що записані з інтервалом в один місяць свідчення кафинського вірменина (25 липня) і архімандрита Нектарія (25 серпня) узгоджуються між собою щодо їхньої базової інформації. Більш того, в деяких місцях розповідь Нектарія фактично є буквалістським переказом відомостей, які подав кафинський вірменин-купець. Щоб переконатися в цьому, розіб'ємо на парні фрагменти відповідні місця в обох текстах, по- значивши останні римськими цифрами І (текст від 25 липня) і II (текст від 25 серпня): І II а) И многие, деи, животы и дорогие това- а) животы и товары лутчие кафинских лю- ры кафинских людей пограбили, дей пограбили многие, б) и полон многой, кафинских людей лут- б) и полон поймали многой, выбираючи чих выбирая, поймали... лутчей. в) А чего, деи, животовъ и товаров в суды в) А чем, деи, товаров не поднели, и то все не поклали, и то все пожгли. ж пожгли. Неважко переконатися, що фрагменти а, б і в тексту II по суті є ідентичні за змістом, а також дуже близькі стилістично і за використаною лексикою. Усе це змушує замислитися над тим, наскільки самостійним у джерельному відношенні є текст II (свідчення архімандрита Нектарія). Проте не варто поспішати з висновками, оскільки між текстами І і II існують також досить принципові відмінності. Якщо у базовому (пов- ному) тексті І є відомості про московське посольство П. Мансурова до Константинополя; звістка про точну дату нападу запорожців на Кафу; «руських» і «литовських» бранців, яких козаки взяли на свої човни, щоб визволити з турецького рабства, то усього цього немає в тексті II. У тексті І домінує «вербальна» складова військових хитрощів запорожців (зміст розмови козаків з кафинською сторожею), на відміну від «діяльнісної» складової тексту II (опис технології оволодіння міською брамою). На- решті, у тексті І дещо виразніше сказано про втрати серед кафинців («ба- 180 ВОЄННИЙ ПРОМИСЕЛ ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКІВ багатьох забили насмерть») порівняно з тим, як це опосередковано і невизначено зроблено у тексті II («звоювали, знай, у Кафі добре»). Водночас зроблені вище спостереження не дають вичерпного по- яснення, чому архімандрит Нектарій дивився на те, що сталося у Кафі, по суті очима кафинського купця. Як сталося, що православний ієрарх відзначив взяття запорожцями в полон представників кафинської соці- альної еліти, однак і словом не обмовився про визволення ними християн- ських бранців — у своїй масі православних за віросповіданням? Чи були причиною такого його вибіркового сприйняття політичний конформізм, стpax постати нелояльним в очах турецької влади, засудження козаків за насильство, образа на них за збитки, завдані монастиреві або особисто архімандритові? Відповідь на ці питання буде зрозуміліша, якщо взяти до уваги «технічні» обставини, за яких з'явилася розповідь архімандрита Нектарія. Як зазначалося, 25 серпня з ним зустрілись особисто московські посли Ф. Челюсткін та П. Данилов. На той момент вони були вже знайомі зі свідченнями кафинського вірменина, записаними ними 25 липня. Безпе- речно, це не могло не вплинути на спрямованість їхньої бесіди з архіман- дритом. Московських дипломатів насамперед цікавили військова тактика запорожців, а також збір політично копроментуючої інформації про їхній напад на Кафу. Через це Ф. Челюсткін і П. Данилов відповідним чином сформулювали свої базові запитання до архімандрита Нектарія: «коим обычаем днепровские черкасы Кафу воевали, и не добръль шкоду учини- ли, и не учинилось от них убытка владыке и ему, архимандриту»34. Природно, що розмова з Нектарієм не обмежилися тільки цими те- мами. Були задані й інші «спрямовуючі» запитання, про що свідчить за- уважений нами вище збіг сюжетних ліній текстів І і II, а також їх змістові та фразеологічні збіги. Стосовно цього не може бути сумніву, що Ф. Че- люсткін і П. Данилов піддали редакторській правці запис своєї розмови з архімандритом Нектарієм, а також здійснили селективний відбір здобу- тої інформації. Через це, зокрема, у свідченнях Нектарія виник ефект «світогляду кафинського купця» (акцентований інтерес до грабування дорогих товарів, а також їхнього нищення). Показовою щодо цього є відсутність у тексті II запису відповіді кафинського архімандрита на за- питання про заподіяні йому запорожцями збитків. Оскільки таких збитків не було, то московські дипломати не зробили щодо цього будь-якого запису, бо їх цікавили лише негативні свідчення про козаків. Подібна методика збору військово-політичної інформації не була особистим винаходом Ф. Челюсткіна і П. Данилова. Вона повністю 181 All All ПЕТРО CAC узгоджувалася з усталеною у Московській державі процедурою опитів, що поставала як одна із форм слідчого процесу. Для практики таких опитів, що мала місце у XVI-XVII ст., не була чимось екстраординарним ідентичність свідчень навіть сотень людей. Річ у тім, що питання, на які пропонувалося відповісти, містили опис подій і передбачали лише нега- тивну або ствердну відповідь. Причому ці питання складалися наперед, на основі ініціативного документа, наприклад, чолобитної або слідчих матеріалів і входили до складу «наказної пам'яті» — докладної інструк- ції з ведення слідства35. Як розвивалися далі події, пов'язані з кафинським походом запо- рожців? Звістка про козацький напад на Кафу посіяла панічні настрої в Бахчисараї. Не маючи впевненості, що вдастя утримати своє місто, хан Джанібек-Гірей і верхівка кримської знаті негайно розпочали евакуацію гаремів, дітей, а також вивезення матеріальних цінностей з Бахчисарая в гори, до так званого Жидівського містечка, розташованого за милю від ханської столиці (йдеться про м. Чуфут-Кале, мешканці якого сповідували іудаїзм). В цю добре укріплену фортецю переправили також артилерію. У хана навіть не виникало думки послати військо до Кафи проти козаків. Він розпорошував свої сили, прагнучи хоч якось перешкодити запорожцям робити нові напади. Його тактика зводилася до спроб блоку- вати козацькі човни із суші, не давши їм можливості пристати до берега, в тому числі для поповнення запасів прісної води. З цією метою на морське побережжя в районі Бахчисарая був посланий калга-султан з двома тися- чами татар. Того ж дня з ханської столиці до Гезлеве (сучасна Євпаторія) з аналогічним завданням виступило з гарматами татарське військо на чолі з Ахмат-агою. Ужиті ханською владою оборонні заходи опосередковано вказу- ють на маршрут повернення козаків додому: Кафа — побережжя в районі Бахчисарая — Гезлеве і далі в напрямку Дніпровського лиману. Водно- час ці заходи проливають світло на характеристичні прикмети тактики запорожців, до якої вони вдалися на завершальному етапі морського походу. Як можна переконатися, обтяжений здобиччю, в тому числі кафин- ськими бранцями, а також звільненими з турецького полону християна- ми козацький флот рухався, не відходячи далеко від прибережної смуги Кримського півострова. На човнах не вистачало прісної води на усіх, оскільки козаки воліли перевозити не воду, а здобич. До того ж під час блискавичного штурму Кафи їм було не до того, щоб знайти, наповнити водою і завантажити містськості з водою з розрахунку на своїх паса- 182 ВОЄННИЙ ПРОМИСЕЛ ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКІВ жирів. Запасатися ж зайвими бочками для води перед виступом у морський похід, навряд чи спало б кому на думку. Вихід з цієї ситуації запорожці бачили у тому, щоб в процесі пла- иання підходити до берега і набирати там прісну воду. Судячи з усього, татарам були відомі подібні особливості прибережного мореплавства ко- заків при поверненні їх з походу. Тому в місця очікуваної висадки запо- рожців на берег після Кафи у стратегічно важливі райони Бахчисарая і Гезлеве було направлено загороджувальні загони. Козаки десантувалися на побережжя принаймні один раз. Вони зламали опір татар і відкинули угруповання калги-султана, що захищало узбережжя на підступах до Бахчисарая. Двотисячний татарський загін не мав шансів на успіх у бою з добре озброєним і навченим чотиритисячним козацьким військом. Запорожці спустошили розташовані неподалік моря татарські села, набрали вдосталь питної води і рушили далі морем додо- му («И тъ, деи, черкасы для пресные воды к берегу приворачивали и на берег выходили, и калгу и татар от берега отбили, и крымские поморские деревни воевали и, издоволяс пресною водою, пошли опят моремъ»)36. Отже, татари досить точно вирахували маршрут повернення ко- заків: Кафа — чорноморське побережжя на підступах до Бахчисарая — Гезлеве. Своєрідним контрольним пунктом проходження запорозьких човнів за цим маршрутом стала висадка козаків на побережжі в районі Бахчисарая і розгром ними татар, якими командував калга-султан. Навряд чи можна сумніватися в тому, що далі шлях запорожців проліг до Дніпровського лимана, а звідти вгору Дніпром до Запорозької Січі. Тим часом це суперечить твердженням тих істориків, які, сплутую- чи кафинський похід запорожців з більш пізньою їхньою морською вип- равою писали, що нібито П. Сагайдачний від Кафи взяв курс до турець- ких берегів (і це при тому, що перевантажені полоненими кафинцями і визволеними християнськими бранцями козацькі човни змушені були періодично приставати до берега для поповнення запасів прісної води!), звідти через Азовське море досяг гирла Дону, потім пішов суходолом з козаками на Запорожжя37. Щодо цього потрібно взяти до уваги інфор- мацію московських послів у Туреччині П. Мансурова і С. Самсонова. Вони однозначно стверджували: після здобуття Кафи запорожці взяли курс на Запорожжя38. Таким чином, особливістю виправи запорожців 1616 р. на Кафу було те, що це був не просто напад на одне з багатих причорноморських міст Османської імперії, а операція проти важливого центру турецької работоргівлі. Дану обставину козаки вочевидь брали до уваги, обираючи Кафу об'єктом своєї атаки. Адже, як показав розвиток подій, похід на це 183 All 183 All All ПЕТРО CAC місто не звівся до звичного для запорожців здобичництва (головно захоп- лення різних товарів і багатих мешканців задля викупу) — він мав також яскраво виражений визвольний характер. Факт реального усвідомлення учасниками походу своєї морально значущої місії визволителів християн з рабства засвідчує порятунок козаками вочевидь сотень християнських бранців, яким вони давали місце у своїх човнах, відмовляючися без жодного жалю від частини захопленої здобичі. Судячи з усього, ця безпрецедентна за масштабом визвольна акція запорожців невдовзі спричинила появу публічних теоретичних розмірко- вувань деяких козацьких очільників про особливу, духовно натхненну місію та високі громадянські цілі запорозьких морських походів (про це докладніше йтиметься нижче). І д е й н і о б ґ р у н т у в а н н я к о з а к а м и з д о б и ч н и и ь к о г о п р о м и с л у У процесі політичного діалогу з центральним урядом Речі Поспо- литої, запорожці воліли тлумачити воєнне здобичництво, насамперед мор- ське — спрямоване проти Османської імперії та її васалів, як морально значущий спосіб здобування козацького хліба, що має виразний громадя- нський підтекст. Промовистим підтвердженням цього може служити лист запорозького гетьмана Дмитра Барабаша до Сигізмунда III від 31 травня 1617 p., а саме — те його місце, де викладено ставлення козаків до королівського універсалу, яким їм заборонялося навесні того року виступати у морський похід. Як випливає із зазначеного листа Д. Барабаша, запорожці сповна усвідомлювали, що їхні виправи на море можуть спричинити турецько- польську війну, а також перешкодити планам королевича Владислава здобути корону московського царя. Через це вони впродовж весни утри- мувалися від морських походів, аби продемонструвати політичну лояль- ність до королівської влади. Проте вже наприкінці травня запорожці дали чітко зрозуміти офіційній Варшаві, що таки підуть на море. Виправдання цьому своєму наміру козаки шукали в традиції запо- розьких виправ за здобиччю. Вони покликалися на авторитет власних предків, вчинки яких правили їм за гідний моральний взірець для наслі- дування, а також право старовини, корпоративного звичаю. Причому за- порожці розглядали здобичництво не як єдину і кінцеву ціль морських походів, а тільки як засіб для задоволення насущних потреб. Головне ж для них у походах за здобиччю полягало в тому, щоб продемонструвати рицарське служіння загальному благу. 184 ВОЄННИЙ ПРОМИСЕЛ ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКІВ Отже, у вибудуваній щодо цього ієрархії цінностей чільне місце посідав захист рідної землі від ворога, який здійснювався у формі випе- реджувальних ударів по його території. У специфічному жанрі листа- зверненняЯ. Барабаша до Сигізмунда III зазначена думка втілилася в ідеї захисту земель польського короля від ворогів християнської цивіліза- ції — «поган». На другому місці в ієрархії цінностей, що розглядається, була така чеснота християнського рицаря, як визволення з неволі христи- янських бранців. Насамкінець, автори запорозького листа до короля включили у ціннісне обгрунтування рицарського чину морських походів здобуття ними «козацького хліба» («був такий замисел — рушити із За- порожжя і старатися, щоб ми [за] прикладом своїх предків та нашим давнім звичаєм, як-небудь за Божою поміччю, з небезпекою [для] свого здоров'я, чинили замішання поміж поганами — частково, щоб завадити їм з такою великою силою пустошити землі В[ашої] Королівської] М[илості], частково для визволення з неволі християнського народу, до того ж, не маючи звідки що взяти для свого пожитку»)39. Таким чином, неважко переконатися, що воєнне здобичництво—в розумінні захоплення бойових трофеїв і різних матеріальних цінностей для потреб переможців, було для запорожців справою, що підпорядкову- валася більш високій меті: служінню християнським і патріотичним ідеа- лам. Обґрунтовуючи та конкретизуючи суспільну і воєнно-політичну значущість такої своєї діяльності для Речі Посполитої, одним з практич- них результатів котрої і була «криваво здобута здобич», тобто самовина- города за ризиковані рицарські труди, козаки висували наступні аргумен- ти. Оскільки вони є людьми, матеріальне існування яких пов'язане на- самперед з воєнними заняттями, то їхня відмова від морського походу навесні 1617 р. прирекла їх на велике зубожіння. Адже живучи по своїх «домівках та господарствах», вони не тільки позбулися «криваво здобу- тої здобичі», а й дійшли до того, що втратили «навіть коні, сукні» і вже, мовляв, близько той час, коли не матимуть зброї, без якої їм не буде «з чим стати до відсічі ворогу Святого Хреста — або там, на Запорожжі, або де трапиться яка оказія до служби В[ашій] Королівській] М[илості] і Речі Посполитій». Як видно, запорожці активно експлуатували тему загрози Речі Посполитій від «поган» — турків і татар. Вони наголошували, що вико- нання ними ролі щита проти цих та інших ворогів держави можливе тільки за умови визнання польською владою їхнього традиційного права на здобич. Через це козаки зверталися з клопотанням до короля, щоб той дозволив їм здійснити черговий подвиг християнських рицарів: «взявши Господа Бога на поміч..., не шкодуючи свого здоров'я, взяти з поган- 185 All All ПЕТРО CAC ських рук скільки-небудь своєї здобичі і частково повернути невіль- ників». За це козаки обіцяли Сигізмунду III свої воєнні послуги в майбут- ньому40. Навряд чи може бути сумнів, що в дійсності запорожці не потребу- вали спеціального дозволу польського короля на проведення морських походів, а звернення Д. Барабаша до Сигізмунда III (окрім зазначеного листа, запорозький гетьман відправив до Варшави ще й двох послів — Гаврила Квітневича та Ничипора)41 означало звичайну спробу домогтися від польської влади політичної поступки. Проте розмірковування Д. Барабаша про політичну та етичну сто- рону підоснову козацьких здобичницьких походів були не тільки фор- мальними постулатами і риторичними зворотами, за допомогою яких за- порозький гетьман хотів переконати Сигізмунда III визнати право ко- заків на рицарську здобич. Насправді подані Д. Барабашем ціннісні обгрунтування запорозьких морських походів роблять, як видається, до- сить точний зріз тогочасної станово-корпоративної свідомості козацької спільноти. Принаймні в цьому переконують приклади (яких можна було б навести чимало) визволення козаками з неволі християнських бранців. Отже, існують достатньо переконливі свідчення того, що виступа- ючи у морські походи запорожці керувалися не тільки матеріальними міркуваннями, а й мали для цього вагомі моральні спонукання, тобто вони не були здичавілими та аморальними розбійниками і піратами, за сліпленими жадобою до наживи, як це тенденційно стверджували деякі історики*. Звісно, що козаки не були й ідеальними християнськими воїнами. Адже якщо своєрідний ідейний маніфест здобичницьких походів, що його проголосив Д. Барабаш у своєму листі до Сигізмунда III, сповна можна було вписати у контекст боротьби запорожців проти «поган», то *Прикладом упереджених негативістських оцінок запорозького козацтва кінця XVI — перших десятиліть XVII ст., зроблених у відриві від тогочасних конкрет- но-історичних реалій суспільного життя, може служити такий категоричний вис- новок П. Куліша: «Різні стани, верстви і народності Речі Посполитої забували свій антагонізм, коли йшлося про домашню орду (козаків. — П. С), що розрива- ла родинні та суспільні зв'язки, була чужа встановленим віками правилам моралі, не підкорялася ні королівським чиновникам, ні сеймовим постановам, ні волода- рському праву дідичів, ні республіканському суду муніципій, була байдужа до становища панського підданого й утискуваного за віру міщанина, усувалася від землеробства і мирних промислів, жила тільки воєнною здобиччю і здобувала свій «козацький хліб» грабежами тих самих людей, з яких набиралися її розбійницькі купи» (Кулиш П. А. Материалы для воссоединения Руси. — М. 1847. — С. 46-47). 186 ВОЄННИЙ ПРОМИСЕЛ ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКІВ поза цією боротьбою його пафосна спрямованість на захист християн- ства втрачала сенс. У ситуаціях, де не було протистояння з «ворогами Святого Хреста», практичні дії та уявлення запорожців про своє право на козацький хліб далеко не завжди узгоджувалися з нормами християн- ської моралі. Утім, козацьке середовище, подібно до будь-якого тогочасного військового колективу, не було зібранням ченців, які строго дотримува- лися християнських заповідей. Запорожці нерідко чинили за правом сильного, а не приписами християнської етики та справедливості. Вони не могли бути вільні також і від суворих реалій станового суспільства, з характерними для нього спалахами шляхетського анархізму, що давало достатньо прикладів насильства над людиною, в тому числі нехтування її особистими та майновими правами і, навіть, життям. Породжена через це несправедливість не оминала й козаків та їхні родини, про що, зокрема, свідчить такий факт: після повернення запо- рожців з Хотинської війни 1621 p., близько півтори сотні їхніх товаришів з Лівобережжя були вражені звісткою про грабежі їхнього майна й жор- стокі вбивства рідних слугами князя Костянтина Вишневецького. Від- чуття «нестерпного жалю та розорення» у запорожців посилювало те, що їхні кривдники не тільки порушили християнські заповіді, усталені пра- вові норми й публічно оголошений напередодні походу під Хотин коро- лівський універсал, який гарантував безпеку родин учасників турецько- польської війни, а й зробили це саме в той час, коли вони жертвували своїм життям у боротьбі з ворогом Вітчизни («в той час, коли всі (коза- ки — П. С.) стали з нами за цілісність Вітчизни проти коронного неприя- теля і накладали [за це] своїм життям, [вони] (лубенський, сенчанський та інші урядники К. Вишневецького. — П. С), забувши страх Божий й строгість посполитого права, повели купу людей — скільки їм подобало- ся, на слободу Миргородек, яку небіжчик Чемушевський осадив на [ім'я] Й[ого] Королівської] М[илості] і ґвалтовно наїхавши на той Миргоро- док, пустошачи [його] неприятельським способом, позабирали усі маєтності того нашого товариства, [котрі] там мали будинки і дружин. Окрім того, жорстоко замучили насмерть кількох білих голів (жінок. — П. С.), також і кількох малих діточок, від чого людське серце мусить кра- ятись, тільки [про те] чуючи, [навіть] не бачачи»)42. Не дивно, що постійно стикаючися з подібною моральною вседоз- воленістю й зневагою до права, козаки могли дзеркальними методами відповідати своїм кривдникам. У кожному разі вони добре засвоювали стереотипи соціальної поведінки, в основі яких було розуміння сили як реальної правди життя та справедливості, а також, не надто вагаючись, 187 All All All ПЕТРО CAC застосовували подібні принципи на практиці. Приміром, повертаючись 1603 р. з театру воєнних дій у Лівонії, запорожці на білоруських землях силоміць брали з собою жінок, дівчат, а також хлопчиків* — останніх во- чевидь для того, щоб зробити з них своїх джур. Схожим чином козаки діяли і під час походу 1618р. гетьмана П. Сагайдачного на Москву, поло- нячи тамтешнє православне населення включно з жінками і дітьми («с черкасы болшая половина руских людей полонеников, мужиков и ро- бят, и жонак, и девок, и шли де с ними, меж черкаских полков руские люди, мужики и робята, и жонки, девки верхи на шесть полков, а их де черкас, всех тысяч с пять»)43. Природно, що такого роду звістки, які вийшли з середовища тих, хто так чи інакше зазнав кривди від запорожців, формують погляд на їхнє здо- бичництво під специфічним кутом зору. Самі ж козаки, попри те, що, згідно з тогочасними уявленнями про доблесть, вважали подвигом тоталь- не «висічення» ворогів та спалення їхніх міст і сіл, під час воєнних дій ро- били, все ж, поправку на належність своїх противників до християн. Зокрема, про це свідчить поведінка запорожців при здобутті ними 15 березня 1610 р. Стародуба. Захопивши зненацька майже все місто, вони надіслали тим його мешканцям, які засіли в замку, королівського листа і власне послання, «напучуючи їх, щоб добровільно здалися без розлиття християнської крові, щоб зберегли в цілості дружин, дітей і свої маєтності». Однак у відповідь на свої напучення козаки почули від обло- жених непристойну лайку, кпини й нахваляння, що, мовляв, захисники фортеці на їхніх спинах в'їдуть до Польщі та Литви. Це підхльоснуло за- порожців до штурму і невдовзі замок запалав. Хоча обложені воліли рад- ше згоріти, аніж здатися, козаки розбили одну із брам й врятували з по- лум'я «чимало москви»44. Як видно, попри все, запорожці таки зважали на фактор «християн- ської крові». Тобто, вони не цуралися милосердя і принаймні декларува- ли певну повагу до чужих майнових прав — навіть якщо вважали своїх одновірців противниками і зустрічалися з ними в бою. * У Баркулабівському літописі під 1603 р. щодо цього зроблено прикметний запис: «А коли козаки запорозкие назад на Низ отсоля (з Білорусії. —П. С.) выеждчали, тепер же великую сильную шкоду по селах, по містах чинили; жонки, девки и хлопята з собою много брали. Также коней много з собою побрали. Один козак будет мети коней 8, 10, 12, а хлопят троє, четверо, жонки альбо девки две альбо три» (Баркулабовская летопись ПСРЛ. — М., 1975. — Т. 32. — С. 189). 188 ВОЄННИЙ ПРОМИСЕЛ ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКІВ П р о п р и р о д у з д о б и ч н и ц ь к о г о п о л о н у Чи можна стверджувати, що запорожці були такі ж мисливці за ясиром, як і татари? Щоб відповісти на це питання, потрібно бодай стис- ло окреслити сутність такого явища, як здобичницький полон, що його брали і одні, й другі. Йдеться, власне, про розгляд соціально-політичної природи відповідних занять татар і козаків, що потребує, зокрема, з'ясу- вання таких аспектів, як економічна підоснова захоплення людей у полон та питома вага останнього у здобичницькому промислі; демографічний вплив подібних занять на населення; способи розпоряджання бранцями по завершенні здобичницьких акцій; соціальні та політико-правові наслідки полону для осіб, яких спіткала така доля. Численні джерела підтверджують, що для татар захоплення ясиру було не що інше, як винятково промисел рабами. Архаїчний економічний уклад татарських орд, що спирався, значною мірою, на кочове скотар- ство, прирікав татарську людність балансувати на межі фізичного вижи- вання, а тому підштовхував татар до виправ за ясиром. Тим часом абияк озброєні й ненавчені мистецтву облоги фортець татарські загони намагалися обминати великі, добре укріплені міста, де вони могли б поживитися дорогими товарами, різними коштовностями та великими сумами грошей. Через це татари нападали передусім на не- укріплені села і невеликі містечка, де найціннішою здобичею для них був ясир (від продажу полонених вони отримували найбільший прибуток), а також худоба. Відповідно тактика татарських нападів нагадувала полю- вання-облави на людей. Головні прикмети такої тактики описав, зокрема, Г. Боплан. Серед іншого, цей автор звернув увагу на те, що взимку велике татарське військо (40-80 тис. кіннотників) перед вторгненням в Україну розділяло- ся на три частини. Безупинно скачучи, татари заглиблювалися до 350 км углиб української території і тільки при поверненні назад розосереджу- валися (фланги їхнього війська могли поділятися на 10-12 загонів по 500-600 осіб в кожному). Відтак починалися лови на людей та худобу. «Розбігаючись повсюди по селах, — писав Г. Боплан про нападників, — вони оточують їх, виставляючи по чотири сторожові пости довкола і підтрихмуючи великі вогнища впродовж усієї ночі, побоюючись, щоб кот- рийсь із селян не втік. Потім грабують, палять і вбивають усіх тих, хто чи- нить їм опір, а тих, хто здався, забирають із собою, і не тільки чоловіків і жінок з немовлятами, а також худобу, як, наприклад, коней, волів, корів, баранів, кіз та ін.». Відійшовши достатньо далеко від українського прикордоння, татари починали ділити між собою бранців і худобу. 189 All CAC All All ПЕТРО С АС Улітку в похід за ясиром виступало порівняно менше татарське військо (10-20 тис. осіб), яке діяло за дещо іншою, аніж взимку, тактич- ною схемою. Утім, ця тактика залишалася незмінна в головному: вона зводилася до прочісування території по широкому фронту з метою захоп- лення людей і худоби45. Є дані про те, що татари могли таврувати бранців розпеченим залі- зом. Після поверненння в Крим, учасники здобичницького походу повин- ні були віддати хану десятину з ясиру, а решту полонених мали право продавати. Полонені ставали безправними рабами. Для більшості з них рабський статус наближав їх до становища робочої худоби. Особливо важкою була доля бранців, які потрапляли на турецькі галери46. Населення тієї місцевості, якою проходили татарські загони, часто зазнавало тяжких утрат. Наприклад, 1593 р. тільки в Константинівських володіннях князя К. Острозького (Кременецький повіт Волинського воєводства) нападники забрали в ясир тисячі мешканців із 107 міст, містечок та сіл. Зокрема, з Красилова в неволю потрапили 100 осіб, Запа- динець — 1000, Мокринок — 700, Мотоволова — 508, Волиці — 600, Хабіни — 1005, Кузьмина — 5080, Краснополя — 2000 осіб47. Татари не- рідко по декілька разів на рік нападали на українські землі, як-от 1605 р. («Татаре болше ІГБЖЛИ ПЯТЬ крот одного року були в землі кр[оля] и мно- го людей [взяли] около Звяглъ, Полонного, Острополя и Межибожа, и Шаргорода, а надь Тараски кошем стояли»)48. Один із спустошливих татарських рейдів по Україні відбувся у жовтні 1620 р. після поразки польського війська в Цецорській битві. У цей час татари пройшли «вогнем і мечем вшир на 40 миль, а вздовж аж під Яворів, все зносячи, людей не тільки захоплюючи в полон, а й жорстоко висікаючи»49. Під Львовом татари кілька днів пустошили села, а потім вдавано відійшли. Вони знову з'явилися в даній місцевості 21 жовтня. На цей раз їхньою здобиччю стали люди, які поверталися з добре укріплено- го Львова до своїх домівок і на згарища, а також виходили з лісів і боліт, де ховалися від нападників. Татари розділися на три коші, щоб краще ви- бирати ясир й нищити села. Вони навіть прокрадалися на львівське перед- містя і там хапали людей. Скрізь по полях валялися трупи50. Стан джерельної бази не дає можливості зробити точні підрахунки втрат українського населення від татарських нападів. На думку Н. Раш- би, протягом першої половини XVII ст. з України було забрано в рабство до 500 тис. осіб, а з Московської держави — до 200 осіб51. За спостере- женням Я. Дашкевича, татарські нападники іноді за один раз захоплюва- ли понад 50 тис. осіб, зокрема, так було 1612 р. та 1646 р. З XV ст. і до пер- шої повини XVII ст. українському населенню завдано колосального де- 190 ВОЄННИЙ ПРОМИСЕЛ ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКІВ мографічного удару, наслідком якого стало 2-2,5 млн. осіб, забраних в полон і вбитих52. Що ж до запорожців, які під час своїх походів брали цивільних і військових полонених, то потрібно мати на увазі, що, по-перше, питома вага бранців у козацькій здобичі була порівняно невелика, по-друге — в Україні не було ані такої величезної работоргівлі, ані широкого застосу- вання рабської праці, як у Кримському ханстві та Османській імперії. За спостереженням дослідників, вже у XVI ст. на українських землях відбу- валося скорочення відносно невеликої кількості людей, які належали до категорії невільників (невільна челядь, раби). Натомість зростало число так званих непохожих селян (які були прикріплені до панської землі без права вільно її покинути). Звужувалася також правова база, згідно з якою міг набуватися невільницький статус: вже Литовський Статут 1588 р. пе- редбачав тільки одне джерело рабства—полон, причому діти полонених повинні були бути «осаджені» на землі як власницькі піддані53. Щоправда, на практиці ситуація з невільниками в Україні не була надто мажорною. Адже і в перші десятиліття XVII ст. серед двірської че- ляді магнатів знаходилося чимало невільників, а при їхніх дворах утри- мували багато в'язнів і полонених. Про це свідчить заповіт Януша Острозького, в якому цей князь заради порятунку душі вирішив матері- ально винагородити своїх численних невільників за страждання, що їх вони зазнали під його кулаком, а також дати їм волю, утім, за винятком «поган», тобто захоплених у полон турків і татар («убогій двірській че- ляді призначаю дві тисячі злотих, тобто кухарям, пекарям, буфетникам, пивничим, візникам, старшим конюхам, мисливцям, прачкам та іншим невільним людям, також робітникам, лікарям та іншим будь-якої кон- диції людям робочої натури, котрих, якщо були б невільниками, чиню вільними, а котрі вільні... їм дати більше, оскільки бідолахи зазнали моєї великої жорстокості. Особливо присягаю, щоб усі в'язні, де б не знаходи- лись, були випущені і кожному з них відказую по триста злотих поль- ських, окрім поган, чимале зібрання яких доручаю нагляду духовних лю- дей»54. Як би там не було, а запорожці своїх полонених, як правило, «садо- вили на викуп», тобто використовували їх в оборудках викупу. Після сплати певних викупних сум ці полонені здобували свободу. Як зазнача- лося вище, частину бранців козаки «натуралізували» в своєму середо- вищі. Це стосувалося мусульманських, а в окремих випадках — і христи- янських хлопчиків. Не виключено, що насильно забрані запорожцями жінки та дівчата ставали козацькими дружинами. Принаймні подібні ви- падки траплялися під час московського походу запорожців 1618 р . 5 5 191 All All АС All All ПЕТРО CAC Нарешті, окремі особи з числа козацьких полонених переходили до рук деяких можновладців, наприклад, коронного або литовського геть- манів (навіть у цьому разі становище таких бранців вочевидь не було ра- бством на кшталт галерного). Чисельність полонених, які від запорожців потрапляли до приватних рук, загалом була мізерна і жодним чином не могла вплинути на демографію та соціально-станову структуру тогочас- ного українського суспільства. Причому запорожці зазвичай не продава- ли їх як товар, а дарували політично впливовим особам. Наявніть подібної практики засвідчують джерела. Йдеться, про те, що козаки виставляли деяких своїх полонених в ролі так званого рицар- ського подарунка (що мав на меті засвідчити рицарський статус, бойову доблесть та повагу запорожців до особи, якій він призначався). Примі- ром, виправляючи наприкінці травня — на початку липня 1617 р. двох послів до Сигізмунда III, запорожці доручили їм етапувати до Варшави полоненого татарина. Причому цей рицарський подарунок вони розгля- дали як символічний знак свого вірного підданства польському королю і, водночас, вбачали в ньому важливий елемент вірчої дипломатичної про- цедури («Посилаємо пана Гаврила Квітневича і Ничипора. Через них шлемо В[ашій] Королівській] М[илості], своєму милостивому пану, в'язня — татарина. Принижено і покірно просимо, щоб В[аша] К[оро- лівська] М[илість], наш милостивий пан, прийнявши його від нас, своїх підніжків, дав їм (запорозьким послам. —П. С.) в усьому віру, милостиво відправив, а нам, як своїм підданим, був милостивим паном»)56. Прикметно, що іноді козаки обирали для подібних рицарських подарунків мусульманських хлопчиків або юнаків, захоплених під час здобичницьких рейдів. Так, 1632 р. вони відправили К. Радзівіллу ту- рецького хлопця, супроводивши цей дарунок етикетним письмовим по- сланням («посилаємо дарунок з нашої рицарської здобичі, на який нині в дорозі могли сподобитися — хлопця-турчина. Покірно просимо, щоб, прийнявши його від нас як вдячність, ваша князівська милість зволив бути для нас милостивим паном, якому ми себе й доброхітні свої служби до вашої милостивої ласки повторно пильно віддаємо»)57. Як видно, вибір запорожцями рицарського подарунка для К. Радзі- вілла підтверджує достовірність повідомлення Г. Боплана про те, що з походів за здобиччю на Кримське ханство та Османську імперію вони по- верталися з малолітніми полоненими. Утім, навряд чи це була надто по- ширена практика, оскільки козаки прагнули брати з собою насамперед багатих бранців. Про те, що запорожці, на відміну від татар, під час своїх бойових походів не захоплювали людей для того, щоб потім займатися работор- 192 ВОЄННИЙ ПРОМИСЕЛ ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКІВ гівлею, або використовувати бранців як рабів у своїх господарствах, сиг- ішлізують і події, пов'язані з нападом влітку 1620 р. із суші та моря на Пе- рекоп 17-тисячного козацького війська під проводом П. Сагайдачного. Адже з'ясовується, що в той час здобиччю козаків стало не убоге татар- ське населення, яке запорожців вочевидь не цікавило як ясир, а тільки та- буни коней58. Щоправда, під час бойових дій під Перекопом козаки таки захопили кільканадцять татар59, однак це, вочевидь, були військовополо- нені, а не ясир. Загалом у запорожців не було об'єктивних причин бути ловцями за рабами та работорговцями. Адже, як зазначалося, в Україні (власне, як і Речі Посполитій) не існувало таких економічних й соціально-політичних умов, як в Кримському ханстві та Османській імперії, де, окрім іншого, існував величезний ринок работоргівлі і був сталий попит на рабів. Якщо н XV-XVI ст. більшість рабів в Османській імперії постачалася через систему девшірме — податок із султанських підданих-християн хлопчи- ками та юнаками, то згодом притік нових рабів забезпечували насампе- ред невільницькі ринки. Вже наприкінці XVI ст. значного поширення на- було використання рабської праці в помістях і вакуфах* османської знаті60. Потрібно зважати і на те, що основна здобичницька «спеціалізація» запорожців (як добре озброєних за тогочасними мірками та вишколених воїнів, а також вправних мореплавців) полягала, головно, у здійсненні морських походів. Причому найважливішим об'єктом їхніх атак були османські міста — значні торговельні та ремісничі центри, де були аку- мульовані великі матеріальні цінності та коштовності. Певним доповнен- ням до здобутої таким шляхом здобичі ставали багаті полонені, яких ко- заки забирали задля викупу. Незалежно від того, хто потрапляв до рук за- порожців і як вони вирішували долю полонених, все це було вельми далеке від «класичних» форм работоргівлі й рабства, що існували в Кри- му та Османській імперії. Практика захоплення козаками бранців мала загалом локальний характер і не могла спричинити скільки-небудь істотні демографічні зміни. Таким чином, воєнний промисел запорожців — здобичництво, по- ставав як важлива складова їхнього економічного укладу та способу жит- тя загалом. Можна стверджувати, що цей промисел підживлювали воєнні * Вакф (множина — вакуф) — пожертвуване на благодійні цілі державою та окремими особами рухоме і нерухоме майно (насамперед земельні во- лодіння) для різних релігійних інституцій. Вакуфи звільнялися від дер- жавних податків, певна доля з пожертвуваного майна надходила жертво- давцю або його спадкоємцям (Желтяков А. Д. Терминологический ком- ментарий. — С. 275). 193 All All ПЕТРО CAC конфлікти, в котрі була втягнута Річ Посполита і до участі в яких цен- тральний уряд залучав українських козаків. Здобичницька енергія запо- рожців особливо бурхливо вивільнялася в ході морських походів проти Османської імперії, проти якої, а також Кримського ханства, вони воліли діяти під політичними гаслами боротьби з ворогами Святого Хреста. У свідомості запорозьких козаків воєнне здобичництво набуло форми стійкої соціально-психологічної установки, що, безперечно, зміцнювало в них чуття корпоративної тотожності та згуртованості. 1 Докладніше див.: Гаврилюк Н. О. Вивчення історії економіки кочовиків за археологічни- ми даними // Східний світ. — 2001. — № 2. — К., 2002 — С 188-194. 2Roberts M. Gustaus Adolphus and the Rise of Sweden. — Oxford, 1973. — P. 122. 3Parker G. The Army of Flanders and the Spanish Road 1567-1659. — Cambridge, 1972. — Pp. 67-95. 4Турецький візир до Сигізмунда III, 1614 //Жерела до історії України-Руси / Зібрав і ви- дав І. Крипякевич. — Львів, 1908. — Т. 8. — С 133. 5Конституція варшавського вального сейму 1635 р. // Volumina legum. — Petersburg, 1859. — Т . 3. — S. 401, 402. 6Леп'явко С. Формування світоглядних засад українського козацтва (поняття «козацько- го хліба» в останній третині XVI ст.) // Україна в Центрально-Східній Європі. Студії з історіїXI —XVIII століть. — К., 2000. — С 144-146; Брехуненко В. Московська експан- сія і Переяславська рада 1654 року. — К., 2005. — С. 144-149. 7 Промова С Жолкевського на вальному сеймику 1615 р II Pisma Stanisława Żółkiwskigo / Wydał A. Bielowski. — Lwów, 1861. — S. 513; Промова С. Жолкевського на вальному сеймі 1618 p. // Ibid. — S. 302. 8Остапчук В., Галенко О. Козацькі чорноморські походи у морській історії Кятіба Челебі «Дар великих мужів у воюванні морів». Коментар // Мирра Mundi. 36. наук, праць на по- шану Ярослава Дашкевича з нагоди його 70-річчя. — Львів; Київ; Нью-Йорк, 1996. — С 354. 9Сулейман Ідо Сигізмунда І, серпень 1538//Жерела до історії України-Руси. —Т. 8. — С 6. 10Сулейман І до Сигізмунда І, травень 1541 р.// Там само. — С 10; жовтень — листопад 1542 р. // Там само. — С 12; березень 1543 р. // Там само. — С 17, 18, 19. 11Сулейман І до Сигізмунда І, січень 1546 р.//Там само. — С 21. Див. також: Леп'явко С. Назв, праця. — С 146. 12Діаріуш Хотинської війни 1621 р. П. Збігневського // Pamiętniki o wyprawie chocimskiej г. 1621 / Zebr. Z. Pauli. — Kraków, 1853. — S. 48. 13Огуй О. Назв, праця. — С. 327, 328. 14 Промова С. Жолкевського на сеймі 1618 р. — S. 303. 15 Боргова справа між Баліш Челебі та Алі Килич, без дати // Іналджик Г. Знахідка кадійських сіджілів (судових книг) Кримського ханату. Документи. Марра Mundi. 36. наук, праць на пошану Ярослава Дашкевича з нагоди його 70-річчя. — С 322. 15 Про збір надзвичайного податку на закупівлю рушниць з мешканців Карасу, без дати // Там само. — С 324-325. 17Там само. 18Боплан Г. Л. Опис України. — К„ 1990. — С 29. 1 9 1 . Борецький до К. Радзівілла, 24.VII11624 //Archiwum Główne Akt Dawnych w Warszawie (далі — AGAD). Archiwum Radziwiłłów. — Dział V. 1150. — S. 2. Цей лист з деякими не- точностями та купюрами опубліковано в «Археографическом сборнике документов, относящихся к истории Северо-Западной Руси». — Вильно, 1870. —Т. 7. — С. 81-87. 194 ВОЄННИЙ ПРОМИСЕЛ ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКІВ 20Грушевський М. Історія України-Руси. — К., 1995. — Т. 7. — С 512-515. 21 Київський війт, бурмистр і райці до Т. Замойського, 5.ІХ(?) 1624 // AGAD. Archiwum Zamoyskich. — Dział І. 337. — S. 38. 22Остапчук В., Галенко О. Назв, праця. Коментар. Примітки. — С. 372, 373. 23Оборницький до Сигізмунда III, 28.VI 1621 // Łukaszewicz J. Dzieje kościołów wznania helweckigo w Litwie. — Poznań, 1842. — T. 1. — S. 165-166. 24[Адам Кисіль]. Сентенція одного шляхтича про заспокоєння Війська Запорозького // Pisma polityczne z czasów panowania Jana Kazimierza Wazy 1648-1668. — Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk; Łódź, 1989. — T. 1. — S. 27.25 25Із запису ходу переговорів у Москві з кримським посольством, 2.ХІ 1616 // Документи російських архівів з історії України. — Львів, 1998. — Т. 1. — С 104, 105. 263 повідомлень П. Мансурова і С. Самсонова, 20 (30).VI11616 // Російський державний архів давніх актів (далі — РДАДА). — Ф. 89. — Оп. 1, 1616 г. — Д. 2. — Л. 200. 27 Із запису ходу переговорів у Москві з кримським посольством, 2(12).Х11616 //Докумен- ти російських архівів з історії України. — Т. 1. — С 105. 28Epix Лясота зі Стеблева. Щоденник // Жовтень. — 1984. — № 10. — С 107. 2 9С. Наливайко до Сигізмунда III, січень 1596 р. // Zbiór pamiętników do dziejów polskich. — Warszawa, 1858. — T. 2. — S. 214. 3 0 3 інформації Ф. Челюсткіна i П. Данилова, 15 (25). VIII. 1616 // РДАДА. — Ф. 123. — Оп. 1, 1615 г. — Д . 9. — Л. 132. 31 Там же. 323 повідомлень П. Мансурова і С. Самсонова, 25.VII (4.VIII.) 1616. — Л. 207. 33 3 інформації московських послів у Криму Федора Челюсткіна і Петра Данилова, 15 (25). VIII. 1616. — Л . 135. 34Там само. 35Богданов А. П. Основы филиграноведения. История, теория, практика. — М., 1999. — С. 239. 363 інформації Ф. Челюсткіна і П. Данилова, 28.VII (7.VIII) 1616 // РДАДА. — Ф. 123. — Оп. 1, 1615 г. — Д. 9. — Л. 133, 134. 37Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків. — К., 1990. — Т. 2. — С. 149. 383 інформації Ф. Челюсткіна і П. Данилова, 15 (25). VII. 1616. — Л. 200. 39Д. Барабаш до Сигізмунда III, 31 V 1617 // Biblioteka PAN w Krakowie. — № 1051. — S. 176. 40 Ibid. 41Ibid. — S. 176 zw. 42 Комісія з козаками, вчинена у січні місяці 1622 року // Biblioteka Czart. — № 206. — S. 552; Див. також: Беджицька А. Звіт про роботу козацької комісії у Києві у січні 1622 року. Документ// ЗНТШ. —Т. CCLII. Праці комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. — Львів, 2006. — С 529-530. 43Грамота Михайла Федоровича білозерському воєводі А. Ф. Образцову, 2 (12).Х 1618 // Документи російських архівів з історії України. — Т. 1. — С. 185. 14 Новини з Москви, 1610//Biblioteka Jagiellońska w Krakowie. — № 102. — S. 349; Див. та- кож: Wyprawa króla j. m. do Moskwy r. p. 1609 // Русская историческая библиотека. — СПб., 1872. — Т. 1. — С. 543, 558-561. 4ЬБоплан Г. Л. Опис України. — К., 1990. — С. 58-62. 46 Кримський А. Історія Туреччини. — Київ; Львів, 1996. — С. 190-196. 47 Свідчення возного про татарське спустошення та забрання в полон людей в Константи- нівських володіннях К. Острозького, 1593 // Львівська бібліотека НАНУ. — Відділ руко- писів. — Ф. Радзімінських. 27.ІІ.З. — Арк. 37-39. 48Кройники року 1636 // Розанов С. «Кройника» 1636 року // Український науковий збірник. Видання Українського наукового товариства у Києві. — М., 1915. — С. 27. 195 All All All All ПЕТРО CAC 49 Новини про нєчуване розбиття поляків під Цецорою 1620 р. // Starożytności historycz Polski, czyli pisma i pamiętniki do dziejów Polski /Zebr. A. Grabowski. — Kraków, 1840. - T. 1. — S. 130. 50Діаріуш татарського вторгнення в Подільські краї після волоської кампанії // Biblioteka Racz. — № 2. — S. 586, 587. 51 Рашба Н. С. Очерк истории польско-турецких отношений в XVI — первой четверти XVII в. // Османская империя в первой четверти XVII в. Сб. док. и материалов. - 1984. — С. 52. 52Дашкевич Я. Р. Ясир з України (XV — перша половина XVII ст.) як історико-демогра- фічна проблема // Український археографічний щорічник. — К., 1993. — Вип. 2. - Т. 5. — С. 43, 45, 46. 53 Гурбик А. О. Еволюція соціапьно-територіальних спільнот в середньовічній Україні (в лость, дворище, село, сябринна спілка). — К., 1998. — С. 179, 180. 54Запис до Луцьких земських книг тестаменту Я. Острозького, 20.І 1621 // Центральний державний історичний архів України у м. Києві. — Ф . 26. — Оп. 1. — Спр. 27. —Арк. 24( 5 5Із свідчень А. Сухотіна, бл. 25.ХІ11618 (4.11619) //Документи російських архівів з історії України. — Т. 1. — С 198. 5 6 Д. Барабаш до Сигізмунда III, 31 .V 1617. — S. 176. 5 7 І . Петражицький до К. Радзівілла, 31.V 1632 //AGAD. Archiwum Radziwiłłów. — Dział V.15344. — S. 8. 5 83 реляцій П. Воейкова та С. Матчина, 13 (23).IX 1620//Документи російських архівів: історії України. — Т. 1. — С 261. 5 9С. Жолкевський до Т. Замойського, 23.VII 1620 // Listy Stanisława Żółkiewskiego 1584-1620. — Kraków, 1868. — S. 146. 60Іналджик Г. Османська імперія. Класична доба 1300-1600. — К., 1998. — С. 89,124. 55 196 Тарас Чухліб УКРАЇНСЬКИЙ ВІДГОМІН БИТВИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КОАЛІЦІЇ З ОСМАНАМИ ПІД ВІДНЕМ 1683 р. У літку 1683 p., коли великий візир Високої Порти Кара Мус- тафа розпочав багатоденну облогу Відня, польський король Ян III Собеський, виконуючи свої попередні зобов'язання перед австрійським цісарем Леопольдом І Габсбургом набрав, більш ніж 22-тисячне військо й вирушив йому на допомогу. Разом з європейськими иіиськами австрійців та німців на чолі з Карлом V Лотарінгським, Макси- мі ліаном II Емануелем та Йоганном Георгом III — всього союзницькі підрозділи нараховували 77 тисяч 300 вояків — експедиційній армії Речі І Іосполитої вдалося 12 вересня 1683 р. перемогти майже 160-тисячну ар- м ію Османської імперії (до її складу входили численні васали Стамбула) і\ звільнити оточений протягом кількох місяців Відень1. Участь представників України у перемозі європейської коаліції держав над Османською імперією під Віднем була хоча й не такою вже помітною, на перший погляд, але досить суттєвою. Адже поруч з трьома сотнями козаків (серед них на сьогодні відомі імена полковника Апостола, сотників Чомухи і Потаренка, рядових «молодців» Михайла Мовчана, Тарана та Яреми)2 у цій «битві народів» 1683 р. воювало більш ніж 10 тисяч шляхтичів та селян українського/руського походження з Київщини, Волині й Брацлавщини, а також Підляшшя, Холмщини, Львівщини, Тернопільщини й інших земель Східної Галичини. Разом з гим треба відзначити, що й на стороні Високої Порти у складі військ мол- давського господаря Г. Дуки та угорсько-словацького «короля куруців» І. Тьокьолі теж воювала певна кількість козаків з Правобережжя та укра- їнців/русинів із Закарпаття. Перемога християнських союзників над турками не тільки розпо- чала новий етап у стосунках між Європою та Османами, але й значно вплинула на розвиток подій навколо визначення міжнародно-політично- го статусу Українського гетьманства, яке на той час було розділене міждержавними угодами між Варшавою, Москвою і Стамбулом. Поразка під Віднем стала для Оттоманської імперії початком т. зв Періоду відсту- пу («Ріджат деврі») з Центральної та Південно-Східної Європи та пораз- ки в боротьбі за право бути єдиними володарями Римсько-Візантійської спадщини. Україна в Центрально-Східній Європі, № 7, 2007 - 197 All Тарас Чухліб УКРАЇНСЬКИЙ ВІДГОМІН БИТВИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КОАЛІЦІЇ З ОСМАНАМИ ПІД ВІДНЕМ 1683 р. Улітку 1683 p., коли великий візир Високої Порти Кара Мус- тафа розпочав багатоденну облогу Відня, польський король Ян III Собеський, виконуючи свої попередні зобов'язання австрійським цісарем Леопольдом І Габсбургом набрав, більш ніж тисячне військо й вирушив йому на допомогу. Разом з європейськими иіиськами австрійців та німців на чолі з Карлом V Лотарінгським, Макси- ліаном II Емануелем та Йоганном Георгом III — всього союзницькі підрозділи нараховували 77 тисяч 300 вояків — експедиційній армії Речі Іосполитої вдалося 12 вересня 1683 р. перемогти майже 160-тисячну ар- Османської імперії (до її складу входили численні васали Стамбула) звільнити оточений протягом кількох місяців Відень1. Участь представників України у перемозі європейської коаліції над Османською імперією під Віднем була хоча й не такою вже помітною, на перший погляд, але досить суттєвою. Адже поруч з трьома козаків (серед них на сьогодні відомі імена полковника Апостола, сотників Чомухи і Потаренка, рядових «молодців» Михайла Мовчана, Тарана та Яреми)2 у цій «битві народів» 1683 р. воювало більш тисяч шляхтичів та селян українського/руського походження з Київщини, Волині й Брацлавщини, а також Підляшшя, Холмщини, Львівщини, Тернопільщини й інших земель Східної Галичини. Разом з треба відзначити, що й на стороні Високої Порти у складі військ мол- давського господаря Г. Дуки та угорсько-словацького «короля куруців» Тьокьолі теж воювала певна кількість козаків з Правобережжя та укра- русинів із Закарпаття. Перемога християнських союзників над турками не тільки розпо- новий етап у стосунках між Європою та Османами, але й значно вплинула на розвиток подій навколо визначення міжнародно-політично- статусу Українського гетьманства, яке на той час було розділене міждержавними угодами між Варшавою, Москвою і Стамбулом. Поразка Віднем стала для Оттоманської імперії початком т. зв Періоду відсту- Ріджат деврі») з Центральної та Південно-Східної Європи та пораз- боротьбі за право бути єдиними володарями Римсько-Візантійської спадщини. Центрально-Східній Європі, № 7, 2007 - 197 All Тарас УКРАЇНСЬКИЙ КОАЛІЦІЇ Улітку тафа Ян перед австрійським 22-тисячне військо иіиськами австрійців мі ліаном II Емануелем підрозділи нараховували І Іосполитої вдалося м ію Османської і\ звільнити оточений Участь держав над Османською помітною, на сотнями козаків Апостола, сотників Мовчана, Тарана ніж 10 тисяч Київщини, Волині Львівщини, Тернопільщини гим треба відзначити, давського господаря І. Тьокьолі теж їнців/русинів Перемога чала новий етап вплинула на розвиток го статусу Українського міждержавними під Віднем стала пу («Ріджат деврі ки в боротьбі спадщини. Україна в Центрально- All перед 22- иіиськами мі підрозділи І м і\ держав помітною, сотнями Апостола, Мовчана, ніж Київщини, Львівщини, All All All

Схожі ресурси