Окремі положення із Методичних рекомендацій щодо розроблення Програми відновлення та модернізації вугільної промисловості, які було презентовано на засіданні Вченої ради ІЕП НАН України 29 жовтня 2014 р.

Проаналізовано сучасний стан вугільної промисловості України. Основна частка шахт Донбасу внаслідок військових дій припинила свою діяльність. У подальшому першочерговим завданням стане відбудова зруйнованих і пошкоджених шахт. Зважаючи на це, розроблено необхідні заходи, які допоможуть вирішити проб...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2014
1. Verfasser:	Стариченко, Л.Л.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2014
Schriftenreihe:	Економіка промисловості
Schlagworte:	Наукова дискусія
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78713
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Окремі положення із Методичних рекомендацій щодо розроблення Програми відновлення та модернізації вугільної промисловості, які було презентовано на засіданні Вченої ради ІЕП НАН України 29 жовтня 2014 р. / Л.Л. Стариченко // Економіка промисловості. — 2014. — № 4 (68). — С. 105-109. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-78713
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-787132015-03-21T03:02:19Z Окремі положення із Методичних рекомендацій щодо розроблення Програми відновлення та модернізації вугільної промисловості, які було презентовано на засіданні Вченої ради ІЕП НАН України 29 жовтня 2014 р. Стариченко, Л.Л. Наукова дискусія Проаналізовано сучасний стан вугільної промисловості України. Основна частка шахт Донбасу внаслідок військових дій припинила свою діяльність. У подальшому першочерговим завданням стане відбудова зруйнованих і пошкоджених шахт. Зважаючи на це, розроблено необхідні заходи, які допоможуть вирішити проблеми відновлення та модернізації вугільної галузі. Проанализировано современное состояние угольной промышленности Украины. Основная часть шахт Донбасса вследствие военных действий прекратила свою деятельность. В дальнейшем первоочередным заданием станет восстановление разрушенных и поврежденных шахт. С учетом этого разработаны необходимые меры, которые помогут решить проблемы восстановления и модернизации угольной отрасли. The current state of the coal industry of Ukraine has been analysed. The bulk of the Donbass mines have ceased their operations as a result of hostilities. In the future the rebuilding of the destroyed and damaged mines will be the first priority. Therefore, the necessary measures have been designed to help solve the problems of rehabilitation and modernization of the coal industry. 2014 Article Окремі положення із Методичних рекомендацій щодо розроблення Програми відновлення та модернізації вугільної промисловості, які було презентовано на засіданні Вченої ради ІЕП НАН України 29 жовтня 2014 р. / Л.Л. Стариченко // Економіка промисловості. — 2014. — № 4 (68). — С. 105-109. — укр. 1562-109Х http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78713 622.33 uk Економіка промисловості Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукова дискусія Наукова дискусія
spellingShingle	Наукова дискусія Наукова дискусія Стариченко, Л.Л. Окремі положення із Методичних рекомендацій щодо розроблення Програми відновлення та модернізації вугільної промисловості, які було презентовано на засіданні Вченої ради ІЕП НАН України 29 жовтня 2014 р. Економіка промисловості
description	Проаналізовано сучасний стан вугільної промисловості України. Основна частка шахт Донбасу внаслідок військових дій припинила свою діяльність. У подальшому першочерговим завданням стане відбудова зруйнованих і пошкоджених шахт. Зважаючи на це, розроблено необхідні заходи, які допоможуть вирішити проблеми відновлення та модернізації вугільної галузі.
format	Article
author	Стариченко, Л.Л.
author_facet	Стариченко, Л.Л.
author_sort	Стариченко, Л.Л.
title	Окремі положення із Методичних рекомендацій щодо розроблення Програми відновлення та модернізації вугільної промисловості, які було презентовано на засіданні Вченої ради ІЕП НАН України 29 жовтня 2014 р.
title_short	Окремі положення із Методичних рекомендацій щодо розроблення Програми відновлення та модернізації вугільної промисловості, які було презентовано на засіданні Вченої ради ІЕП НАН України 29 жовтня 2014 р.
title_full	Окремі положення із Методичних рекомендацій щодо розроблення Програми відновлення та модернізації вугільної промисловості, які було презентовано на засіданні Вченої ради ІЕП НАН України 29 жовтня 2014 р.
title_fullStr	Окремі положення із Методичних рекомендацій щодо розроблення Програми відновлення та модернізації вугільної промисловості, які було презентовано на засіданні Вченої ради ІЕП НАН України 29 жовтня 2014 р.
title_full_unstemmed	Окремі положення із Методичних рекомендацій щодо розроблення Програми відновлення та модернізації вугільної промисловості, які було презентовано на засіданні Вченої ради ІЕП НАН України 29 жовтня 2014 р.
title_sort	окремі положення із методичних рекомендацій щодо розроблення програми відновлення та модернізації вугільної промисловості, які було презентовано на засіданні вченої ради іеп нан україни 29 жовтня 2014 р.
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Наукова дискусія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78713
citation_txt	Окремі положення із Методичних рекомендацій щодо розроблення Програми відновлення та модернізації вугільної промисловості, які було презентовано на засіданні Вченої ради ІЕП НАН України 29 жовтня 2014 р. / Л.Л. Стариченко // Економіка промисловості. — 2014. — № 4 (68). — С. 105-109. — укр.
series	Економіка промисловості
work_keys_str_mv	AT staričenkoll okremípoložennâízmetodičnihrekomendacíjŝodorozroblennâprogramivídnovlennâtamodernízacíívugílʹnoípromislovostíâkíbuloprezentovanonazasídannívčenoíradiíepnanukraíni29žovtnâ2014r
first_indexed	2025-07-06T02:46:53Z
last_indexed	2025-07-06T02:46:53Z
_version_	1836863994444382208
fulltext	–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 2014, № 4 (68) 105 УДК 622.33 Леонід Лазарович Стариченко, канд. екон. наук Інститут економіки промисловості НАН України, Київ ОКРЕМІ ПОЛОЖЕННЯ ІЗ МЕТОДИЧНИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ ЩОДО РОЗРОБЛЕННЯ ПРОГРАМИ ВІДНОВЛЕННЯ ТА МОДЕРНІЗАЦІЇ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ, ЯКІ БУЛО ПРЕЗЕНТОВАНО НА ЗАСІДАННІ ВЧЕНОЇ РАДИ ІЕП НАН УКРАЇНИ 29 ЖОВТНЯ 2014 р. Сучасний стан галузі. В Україні основ- ними постачальниками вугільної продукції як сировини для виробництва коксу і металу та як палива для виробництва електроенергії є підприємства Донбасу. Їхня частка у зага- льному обсязі видобутку вугілля в країні в останні роки становила понад 95%, у тому числі Донецької області – 40%, Луганської області – 35% і Дніпропетровської області – 20%; ще близько 5% видобувається у Львів- сько-Волинському басейні. Донбас належить до найстаріших вугі- льних басейнів у світі і характеризується ве- льми складними гірничо-геологічними умо- вами. Близько 80% усіх промислових запасів вугілля басейну зосереджено в пластах по- тужністю до 1,2 м, як правило, дуже газонос- них, часто небезпечних за раптовими вики- дами вугілля і газу, схильних до самозайман- ня. Такі пласти у більшості країн не розроб- ляються через відсутність ефективних засо- бів та дорожнечу. Середня глибина розробки вугільних родовищ Донбасу становить понад 700 м і досягає на ряді шахт 1400 м. Шахт- ний фонд – зношений і застарілий за техніч- ним рівнем. Продуктивність праці на доне- цьких шахтах у 4-6 разів нижча, ніж на шах- тах Росії, Польщі, Німеччини. Вугілля Донбасу характеризується, за винятком лише окремих шахт, низькою якіс- тю, зокрема високим вмістом сірки, що сут- тєво обмежує попит на нього в умовах зрос- таючих вимог до якості металу і відповідно коксу та екологічних вимог до використання палива. Аналогічними несприятливими умова- ми розробки вугільних родовищ характе- ризується також Львівсько-Волинський ба- сейн. Зважаючи на зазначені обставини, в Україні відразу після набуття нею незалеж- ності стала здійснюватися, спочатку стихій- на, а потім упорядкована, реструктуризація вугільної промисловості. Було передано на закриття, переважно у 1990-х роках, 94 шах- ти; 38 шахт з найбільш сприятливими при- родними умовами і відносно високим техні- чним рівнем приватизовано або надано в оренду чи концесію; наразі 93 шахти перебу- вають у державній власності і до останнього часу отримували державну фінансову під- тримку, покриваючи виручкою від продажу вугільної продукції лише третину витрат на її виробництво. Намагання попередніх урядів підтри- мувати «на плаву» велику кількість малопро- дуктивних глибокозбиткових шахт за раху- нок «розмазування» на всіх виділених дота- цій при обмеженому субсидуванні технічно- го переоснащення навіть тих шахт, що могли стати беззбитковими, призвело до неефек- тивного використання бюджетних коштів і у підсумку до деградації державного сектору галузі. За останні 3 роки субсидування дер- жавного сектору галузі збільшилось більше ніж у два рази і досягло 14 млрд грн, що в 1,5 раза перевищує бюджетні витрати на охоро- ну здоров’я в країні; водночас так само збі- льшилася кредиторська заборгованість дер- жавних вугледобувних підприємств, склавши НАУКОВА ДИСКУСІЯ © Л.Л. Стариченко, 2014 –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 106 ISSN 1562-109X 2014, № 4 (68) 19 млрд грн, що вдвічі перевищує вартість річного обсягу виробленої продукції. Фак- тично усі державні вугільні підприємства є банкрутами і від юридичного визнання їх такими рятує лише введений у галузі мора- торій на банкрутство. Недержавний сектор вугільної промис- ловості, переважна більшість шахт якого ін- тегрована у міжгалузеві (енергетичну, мета- лургійні) корпорації, не отримуючи держав- ної фінансової підтримки, дотепер функціо- нував відносно стабільно і має перспективи подальшого розвитку. У 2013 р. державні шахти, становлячи 70% усіх діючих шахт країни, видобули 30% загального обсягу вугілля, а недержавні шах- ти (30%) – 70% вугілля. Крім того, за екс- пертними оцінками до 1,5-3,0% від врахова- ного обсягу вугілля видобуто у нелегальних дрібних копальнях («копанках») без дотри- мання будь-яких правових норм. Дієвих за- ходів щодо призупинення цього криміналь- ного по суті «бізнесу» дотепер не було вжи- то. Внаслідок військових дій у Донбасі у 2014 р. значна частина шахт припинила ви- робничу діяльність. Станом на середину ве- ресня не діяли 74 шахти із 119 (62%), у тому числі в державному секторі – 64 шахти з 81 (79%) і в недержавному секторі – 10 шахт з 38 (26%). Багато шахт зазнали руйнувань комплексів поверхні, ряд шахт затоплено; пошкоджено промислову інфраструктуру вугледобувних підприємств. Разом з тим продовжувалось видобування вугілля з неле- гальних «копанок». Станом на початок листопада 2014 р. більшість – 81 вітчизняна шахта (62%), у то- му числі 62 шахти (67%) державного сектору і 19 шахт (50%) недержавного сектору, опи- нилися на території, непідконтрольній укра- їнській владі, та поза системою господарю- вання, що регламентується нормативно- правовими актами української держави (зок- рема, щодо ціноутворювання, збуту вугільної продукції, державної підтримки збиткових вугледобувних підприємств). Вугледобувні підприємства на цій те- риторії зараз намагаються продовжити або відновити господарську діяльність у нових умовах, але перспективи їх функціонування виглядають дуже непевними і для більшості невтішними. Так, через порушення зв’язків з партнерами, а також пошкодження промис- лової інфраструктури на ряді шахт, як дер- жавних, так і недержавних, виникли серйозні проблеми зі збутом видобутого вугілля (при наявності його дефіциту на українських ТЕС); збиткові державні шахти без держав- ної фінансової підтримки, яка припинилася із серпня 2014 р., взагалі не зможуть довго іс- нувати. Висновки та пропозиції Вугільна промисловість України вже тривалий час перебуває у критичному стані, який зараз перетворився на катастрофічний внаслідок військового конфлікту в Донбасі. Вугледобувні підприємства на терито- рії, непідконтрольній українській владі, по- ставлено в умови «самовиживання», що є згубними для них, особливо для збиткових підприємств державного сектору. За таких обставин українська влада не повинна про- водити політику повної економічної ізоляції таких підприємств, а з орієнтацією на май- бутнє, у межах реальних можливостей, має сприяти збереженню принаймні перспектив- них шахт, відновленню і встановленню їх господарських зв’язків з підприємствами- споживачами вугільної продукції на всій те- риторії країни. Будучи не в змозі здійснювати безпо- середнє субсидування «відчужених» збитко- вих вугільних підприємств, українська влада може надавати їм непряму, опосередковану фінансову допомогу за такою схемою: вугі- льне підприємство, розташоване на території «ДНР» або «ЛНР», реалізує свою продукцію підприємству (наприклад, енергогенеруючій компанії) за межами даної території за ціною на рівні собівартості, а держава відшкодовує підприємству – споживачу вугільної продук- ції збиток від її придбання (виходячи із різ- ниці між фактичною і ринковою цінами). Та- ка схема свого часу (до 1990-х років) засто- совувалась у Німеччині, і хоча пізніше вона була визнана недоцільною, як тимчасова мо- же бути прийнятною для України в надзви- чайній ситуації, що склалася. –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 2014, № 4 (68) 107 У подальшому першочерговою про- блемою стане відбудова зруйнованих, по- шкоджених шахт, що потребує певного часу і значних коштів. Логічним видається відбу- дова шахт на сучасній основі, з використан- ням новітніх техніко-технологічних рішень, що, однак, може істотно збільшити вартість відновлювальних робіт. Тому цей підхід слід визнати безумовно доцільним для найбільш потужних перспективних шахт. Шахти ж найменш продуктивні й безперспективні що- до їх рентабельності відновлювати взагалі недоцільно. Вирішення цієї проблеми має бути економічно обґрунтованим і соціально виваженим. Зважаючи на загальний стан вугільної промисловості, слід ставити завдання не про просте її відтворення у форматі, що склався у минулому, а про радикальну організаційно- економічну та техніко-технологічну модерні- зацію з орієнтацією на досягнення беззбит- ковості галузі. Для цього необхідні викладені нижче заходи, які слід негайно розпочати стосовно тієї частини вугільної галузі, що зараз підпорядкована українській владі, а потім стосовно галузі в цілому. 1. Передусім треба передбачити виве- дення з експлуатації найбільш збиткових, занедбаних шахт, у першу чергу – з числа зруйнованих і затоплених, які потребують значних витрат на відновлення, а у подаль- шому – значних дотацій. За орієнтовними експертними оцінками – це 50-60 шахт. Але одночасне закриття такої кількості шахт є проблематичним з різних міркувань: соці- альних, енергетичної безпеки країни, фінан- сових можливостей. Цей процес має зайняти 7-10 років. Частину (приблизно половину) зазна- чених шахт доцільно перевести у режим кон- сервації: одні з них з перетворенням на водо- відкачувальні станції – у разі потреби за гід- рогеологічними висновками, другі – з метою тимчасового заощадження коштів на їх лікві- дацію, треті – для збереження можливості подальшої реконструкції з виведенням на беззбиткову роботу. Складені попередні пе- реліки шахт, що підлягають виведенню з експлуатації (консервації, ліквідації), доціль- но щороку коригувати, виходячи з реального стану шахт, створюючи таким чином конку- рентні стимули для шахт щодо їх збереження або включення до числа діючих, тобто зма- гання за право на існування. 2. Стосовно державних шахт, що за- лишаються в експлуатації, необхідно забез- печити їх тимчасове (до технічної модерніза- ції) дотування у повному обсязі (а не на рівні нинішніх 60-90% від потреб, включаючи ка- пітальні дотації на просте відтворення ви- робничих потужностей) і збільшити субси- дування технічного переоснащення (розши- реного відтворення) на конкурсних засадах за умови подальшого скасування або істот- ного зменшення поточних дотацій. Відповід- но слід суттєво удосконалити систему дер- жавної підтримки (субсидування) вугледо- бувних підприємств з наданням їй стимулю- ючого характеру, використавши наявні нау- ково-методичні розробки. 3. Потребує реформування організа- ційно-економічна структура державного сек- тору вугільної промисловості з орієнтацією на створення у ньому ринкового конкурент- ного середовища. Існуючі державні унітарні вугледобув- ні підприємства слід укрупнити і корпорати- зувати з наданням шахтам (шахтоуправлін- ням) у їх складі статусу дочірніх підпри- ємств. Така реорганізація має підвищити економічну самостійність та відповідальність підприємств і водночас спростити процедури їх подальшого можливого роздержавлення. У руслі тенденцій до децентралізації влади доцільно розглянути питання щодо створення на базі існуючих підприємств ре- гіональних державних акціонерних компаній на рівні областей. У цьому разі, наприклад, їм має виділятися на ряд років наперед зага- льна сума державного фінансування і нада- ватися право самостійно розподіляти цю су- му за напрямами використання (дотування, субсидування технічного переоснащення і реконструкції, фінансування виведення з експлуатації тощо), тобто значною мірою самостійно проводити політику стосовно державного сектору вугільної галузі. 4. Необхідно здійснити лібералізацію ринку вугільної продукції із скасуванням так званого оптового ринку вугілля, як це й пе- –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 108 ISSN 1562-109X 2014, № 4 (68) редбачалося прийнятою у 2010 р. програмою реформ, шляхом переходу до укладення пря- мих договорів (контрактів) між виробниками і споживачами вугільної продукції та впро- вадження біржової (аукціонної) торгівлі ву- гіллям. При цьому нинішнього оператора оптового ринку вугілля – державне підпри- ємство «Вугілля України» доцільно не лікві- дувати, як намічалося раніше, а перетворити на галузевий інформаційно-консалтинговий центр з функціями моніторингу та прогнозу- вання ринку вугільної продукції, відповідно- го інформаційного забезпечення органів вла- ди та підприємств, розробки пропозицій що- до захисту внутрішнього вугільного ринку, посередництва в укладанні договорів (конт- рактів) між виробниками та споживачами вугілля та ін. 5. Необхідно продовжити роздержав- лення вугільної промисловості шляхом при- ватизації або передачі в концесію чи оренду державних вугледобувних підприємств. При цьому слід відмовитися від «кампанійщини» і здійснювати ці процеси у міру попиту, удо- сконаливши існуючу нормативно-правову базу. Водночас слід сприяти поширенню на- копиченого певного позитивного досвіду спільної розробки вугільних родовищ дер- жавними і приватними підприємствами, а також інших форм державно-приватного партнерства. 6. Недержавний сектор вугільної про- мисловості, який загалом успішно функціо- нує у ринковому середовищі, не потребує термінового і кардинального реформування. Разом з тим слід вжити рішучих заходів що- до припинення або легалізації несанкціоно- ваного видобування вугілля з так званих «копанок». 7. У сфері техніко-технологічної мо- дернізації вугільної промисловості треба не тільки впроваджувати існуючу сучасну висо- копродуктивну техніку і передові технології, але й працювати над створенням і викорис- танням принципово нових засобів виймання вугілля в унікальних за складністю умовах українських родовищ, що з часом можуть бути затребуваними й на світовому ринку. Слід розглянути питання щодо створення спільного, за участі держави та приватного бізнесу на умовах державно-приватного пар- тнерства, інноваційного (венчурного) фонду з відповідними механізмами комерціалізації науково-технічних розробок. 8. Радикальна модернізація вугільної промисловості буде пов’язана, безумовно, зі значним скороченням зайнятого в галузі пер- соналу. Необхідно удосконалити діюче зако- нодавство щодо соціального захисту праців- ників, що вивільняються, з урахуванням дос- віду Німеччини, Великобританії, Польщі, та розробити і реалізувати дієві заходи щодо створення нових робочих місць у депресив- них шахтарських регіонах з використанням державних і приватних інвестиційних ресур- сів. 9. Визначаючи вугільну промисловість суттєвим чинником енергетичної безпеки країни, треба, однак, відмовитися від ще по- ширеної серед фахівців орієнтації на макси- мальне забезпечення вітчизняної економіки власним вугіллям, віддавши пріоритет досяг- ненню беззбитковості вугільної галузі. Ім- порт якісного і за прийнятною ціною вугілля, який вже й зараз становить відчутну частку паливно-енергетичного балансу, має стати суттєвою складовою енергетичної політики, для чого слід розвивати відповідну інфра- структуру (глибоководні порти тощо). 10. Прискореному й успішному здійс- ненню радикальної та багатопланової модер- нізації паливно-енергетичного комплексу, і в тому числі вугільної промисловості України, могла би суттєво посприяти матеріальна й інтелектуальна допомога європейської спіль- ноти. Конкретні сфери та форми такої допо- моги мають бути визначені у процесі розроб- ки відповідної програми. 11. Реальними видаються такі орієн- товні терміни виконання основних заходів щодо відновлення та модернізації вугільної промисловості: 1) відновлення зруйнованих і пошко- джених шахт – 2015-2017 рр.; 2) впровадження тимчасового порядку державної фінансової підтримки підпри- ємств-споживачів вугільної продукції, прид- баної за ціною, вищою за ринкову, у підпри- ємств-виробників цієї продукції, розташова- –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 2014, № 4 (68) 109 них на території, що зараз не контролюється українською владою, – 2015 р.; 3) поетапне (спочатку в частині вугі- льної галузі, що зараз підпорядкована укра- їнській владі, а потім у всій галузі) впрова- дження удосконаленої загальної системи державної підтримки (субсидування) вугле- добувних підприємств – 2016 р.; 4) поетапне впровадження удоскона- леної системи соціального захисту працівни- ків, що вивільняються внаслідок реструкту- ризації та модернізації галузі, – 2016 р.; 5) реформування організаційно-еконо- мічної структури державного сектору галузі (корпоратизація вугледобувних підприємств, створення регіональних державних акціо- нерних вугільних компаній) – 2017 р.; 6) лібералізація вугільного ринку (пе- рехід до укладення прямих контрактів між виробниками і споживачами вугільної про- дукції, впровадження біржової, аукціонної торгівлі вугіллям) – 2017 р.; 7) створення галузевого інноваційно- венчурного фонду за участю держави та при- ватного бізнесу – 2018 р.; 8) реструктуризація галузі: консервація збиткових шахт – до 2020 р. ліквідація збиткових шахт – до 2025 р.; 9) приватизація, передача в концесію або оренду державних шахт – до 2025 р.; 10) припинення дотування (державної підтримки за собівартістю продукції) вугле- добувних підприємств – до 2027 р.; 11) припинення усіх форм система- тичного субсидування (державної фінансової підтримки) вугледобувних підприємств – 2030 р. Надійшла до редакції 06.11.2014 р.

Institution

Ähnliche Einträge