Студії професора Віленського університету С. Стубелевича в західноєвропейських наукових школах (1802 – 1804 рр.)

В статье отражаются аспекты становления и развитие учебных заведений европейского типа в российско-имперской части Украины, подготовку в них высококвалифицированных специалистов. Особо сделано ударение на деятельности украинского физика С. Стубелевича как профессора Виленского университета, который...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
1. Verfasser:	Кравчук, Л.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2008
Schriftenreihe:	Питання історії науки і техніки
Schlagworte:	Видатні науковці та інженери
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78827
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Студії професора Віленського університету С. Стубелевича в західноєвропейських наукових школах (1802 – 1804 рр.) / Л. Кравчук // Питання історії науки і техніки. — 2008. — № 4. — С. 49-58. — Бібліогр.: 57 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-78827
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-788272015-03-22T03:02:08Z Студії професора Віленського університету С. Стубелевича в західноєвропейських наукових школах (1802 – 1804 рр.) Кравчук, Л. Видатні науковці та інженери В статье отражаются аспекты становления и развитие учебных заведений европейского типа в российско-имперской части Украины, подготовку в них высококвалифицированных специалистов. Особо сделано ударение на деятельности украинского физика С. Стубелевича как профессора Виленского университета, который успешно реализовал себя в сфере просвещения, науки и культуры. Значительное внимание уделено его возможностям переносить лучший научный опыт стран Западной Европы, умениям и навыкам отражать на практике свои теоретические знания, совершать перспективные эксперименты. The aspects of establishment and development of educational institutions of European type in the Russian-empire part of Ukraine and training of highly-qualified specialists there are reflected in the article. It is especially emphasized on the activity of Ukrainian physicist S. Stubelevych as a professor of Vilen University, who successfully realized himself in the branch of education, science and culture. Important attention is given to his possibilities concerning carrying of better scientific experience of the countries of Western Europe, to his skills to reflect on the practice his theoretical knowledge and to do perspective investigation. 2008 Article Студії професора Віленського університету С. Стубелевича в західноєвропейських наукових школах (1802 – 1804 рр.) / Л. Кравчук // Питання історії науки і техніки. — 2008. — № 4. — С. 49-58. — Бібліогр.: 57 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78827 uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Видатні науковці та інженери Видатні науковці та інженери
spellingShingle	Видатні науковці та інженери Видатні науковці та інженери Кравчук, Л. Студії професора Віленського університету С. Стубелевича в західноєвропейських наукових школах (1802 – 1804 рр.) Питання історії науки і техніки
description	В статье отражаются аспекты становления и развитие учебных заведений европейского типа в российско-имперской части Украины, подготовку в них высококвалифицированных специалистов. Особо сделано ударение на деятельности украинского физика С. Стубелевича как профессора Виленского университета, который успешно реализовал себя в сфере просвещения, науки и культуры. Значительное внимание уделено его возможностям переносить лучший научный опыт стран Западной Европы, умениям и навыкам отражать на практике свои теоретические знания, совершать перспективные эксперименты.
format	Article
author	Кравчук, Л.
author_facet	Кравчук, Л.
author_sort	Кравчук, Л.
title	Студії професора Віленського університету С. Стубелевича в західноєвропейських наукових школах (1802 – 1804 рр.)
title_short	Студії професора Віленського університету С. Стубелевича в західноєвропейських наукових школах (1802 – 1804 рр.)
title_full	Студії професора Віленського університету С. Стубелевича в західноєвропейських наукових школах (1802 – 1804 рр.)
title_fullStr	Студії професора Віленського університету С. Стубелевича в західноєвропейських наукових школах (1802 – 1804 рр.)
title_full_unstemmed	Студії професора Віленського університету С. Стубелевича в західноєвропейських наукових школах (1802 – 1804 рр.)
title_sort	студії професора віленського університету с. стубелевича в західноєвропейських наукових школах (1802 – 1804 рр.)
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2008
topic_facet	Видатні науковці та інженери
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78827
citation_txt	Студії професора Віленського університету С. Стубелевича в західноєвропейських наукових школах (1802 – 1804 рр.) / Л. Кравчук // Питання історії науки і техніки. — 2008. — № 4. — С. 49-58. — Бібліогр.: 57 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT kravčukl studííprofesoravílensʹkogouníversitetusstubelevičavzahídnoêvropejsʹkihnaukovihškolah18021804rr
first_indexed	2025-07-06T02:56:34Z
last_indexed	2025-07-06T02:56:34Z
_version_	1836864603703738368
fulltext	ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 4 49 СТУДІЇ ПРОФЕСОРА ВІЛЕНСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ С. СТУБЕЛЕВИЧА В ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИХ НАУКОВИХ ШКОЛАХ (1802-1804 рр.) Людмила КРАВЧУК В статье отражаются аспекты становления и развитие учебных заведений евро- пейского типа в российско-имперской части Украины, подготовку в них высококвали- фицированных специалистов. Особо сделано ударение на деятельности украинского физика С. Стубелевича как профессора Виленского университета, который успешно реализовал себя в сфере просвещения, науки и культуры. Значительное внимание уде- лено его возможностям переносить лучший научный опыт стран Западной Европы, умениям и навыкам отражать на практике свои теоретические знания, совершать перспективные эксперименты. The aspects of establishment and development of educational institutions of European type in the Russian-empire part of Ukraine and training of highly-qualified specialists there are reflected in the article. It is especially emphasized on the activity of Ukrainian physicist S. Stubelevych as a professor of Vilen University, who successfully realized himself in the branch of education, science and culture. Important attention is given to his possibilities concerning carrying of better scientific experience of the countries of Western Europe, to his skills to re- flect on the practice his theoretical knowledge and to do perspective investigation. Розвиток будь-якої країни немож- ливий без наявності оптимальної кіль- кості та відтворення висококваліфіко- ваних фахівців і, зокрема, науковців, які забезпечують вибір та реалізацію основних напрямів її економіки, полі- тики, оборонного, нау- кового, культурного та со- ціального розвитку. Яскра- вим історичним прикладом активної підтримки освіти була внутрішня державна політика Візантії у Х ст. Без достойної освіти в ній не можна було зайняти до- стойну посаду навіть шля- хетній людині. У сучасному світі розвинені держави не мо- жуть витримувати конку- ренції інших у економічній, військо- вій, політичній, культурній галузях, а отже, підтримувати національну без- пеку і взагалі існувати без розвиненої науки і тому приділяють багато уваги підготовці та атестації наукових кадрів високої кваліфікації. Це вирішується по-різному в різних країнах. Ось один з яскравих прикладів підготовки висококваліфікованих кадрів із фізики у Великобританії. Кузен вели- кого фізика Генрі Кавендиша, Уїльям Кавендиш сьомий герцог Девоншир- ський і граф Берлінгтон (1801-1891), запропонував побудувати в Кембриджі експериментальну фізичну лабораторію і вніс для цьо- го велику для того часу су- му своїх власних коштів (6300 фунтів стерлінгів). Лабораторія була від- крита в 1874 році. Першим її керівником був призна- чений видатний фізик Джеймс Кларк Максвелл. Після Максвелла її очолю- вали такі всесвітньо відомі фізики як Дж. Релей, Дж. Дж. Томсон та Е. Резе- рфорд [1]. До ХVІІ ст. наука практично не була окремою професією. Вона була ві- льною діяльністю окремих особистос- тей – вчених – і спеціально не фінансу- ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 4 50 валась на регулярній основі. Природо- знавство як наука, як соціальний інсти- тут народилося в ХVІ –ХVІІ ст. після праць І. Кеплера, Х. Гюйгенса, Г. Галі- лея, І. Ньютона. В Англії в цей час з’являється Ло- ндонське наукове товариство, а в 1666 р. у Франції – Паризька академія. У 1700-му році була утворена Прусська академія наук у Берліні, у 1726-му Шведська академія у Стокгольмі. У ХІХ ст. завдяки реформам Берлін- ського університету і активній діяльності В. Гумбольта формується модель нового університету, в якому навчання пов’язане з науковими дослідженнями. Виникає поняття «науковий співробітник» і фор- мується поняття «наука», як галузь суспі- льно-значущої діяльності. У ХІХ сторіччі в тій частині Укра- їни, яка тоді входила до складу Ро- сійської імперії, почалося становлення і розвиток університетів європейського типу і підготовка в них висококваліфі- кованих кадрів з більш широкого спек- тру дисциплін. На початку ХІХ ст. в Росії діяло 5 університетів. Один з них на території України – Харківський (з 1805 р.) і чо- тири, старші за нього, у інших частинах Російської імперії (Петербургський (з 1724 р.), Московський (з 1755р.), Дерп- ський (Юр’ївський, Тартуський; 1632- 1665; 1690-1699; з 1802- по теперішній час) і Казанський (з 1804 р.)). Російським царем Олександром І у 1803 р. був також відновлений універ- ситет у Вільно (першостворений поль- ським королем Стефаном Баторієм), а в 1816 р. створений ще й у Варшаві. Але після польського національно-визволь- ного повстання 1830-31 рр. обидва вони були закриті і відновилися лише через певний період. Вищі учбові заклади, де могла бу- ти, чи була представлена фізика, роз- вивались в російсько-імперській час- тині України (або в Україні після від- новлення її соборності) [1]. У Вільно отримував освіту видат- ний український вчений, один з фунда- торів електротерапії та електромагнети- зму, почесний член Гетінгенської та член-кореспондент французької акаде- мій, а також – член Паризького гальва- нічного товариства Стефан Зенонович Стубелевич (народився 2 листопада 1762 в околицях Володимира Волинсь- кої губернії – помер 17 квітня 1814 у Вільно). 1804-1814 рр. він – завідувач ка- федри фізики Віленського університету [2]. В історії становлення фізики в Україні [1, 3] немає жодних згадок про рівень викладання (або про дослідни- цьку роботу в цій галузі) в Віленському університеті. Варто відмітити, що державний контроль над університетами, втру- чання влади у їх справи в Російській імперії було помітно сильнішим, ніж у Європі. При цьому вона не вмішувалась у свободу досліджень в природничих науках і, певною мірою, створювала умови (які вже могла) для їх розвитку. В ХІХ ст. наукові подорожі спів- робітників Вільнюського університету були тим основним шляхом, яким до нього спрямовувалися наукові й куль- турні традиції Західної Європи, Вони приносили найновішу інформацію про закордонні події в науці й культурі і, навпаки, інформували світ про наукове життя Вільнюса. Вони великою мірою були причиною того, що Вільнюський університет в ХІХ ст. став вищою шко- лою європейського рівня. Явище наукових подорожей кінця ХVIII – початку ХІХ ст. тісно пов’язане з перебудовою Вільнюського універси- тету після єзуїтів. У той час постала проблема кваліфікованого наукового персоналу: через секуляризацію науки з філософських і теологічних дисциплін відокремилися предмети природничих, точних та інших наук. У новостворених факультетах і кафедрах бракувало на- лежних людей, світських, які знали ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 4 51 найновіші галузі тих наук і, водночас, змогли б викладати ці предмети в реор- ганізованій вищій школі. Проблему та- ких спеціалістів у Вільнюському уні- верситеті стали розв’язувати двома способами – оголошуючи конкурси на вільні кафедри та запрошуючи на них відомих закордонних учених, і разом з тим готуючи власні кадри з-поміж мо- лодшого наукового персоналу. В цьому випадку важливу роль відігравали ста- жування молодих науковців за кордо- ном, або наукові подорожі. Особливо почали турбуватися про підготовку власних спеціалістів у Віль- нюському університеті після реорганіза- ції 1803 р. під кураторством князя Чар- ториського (A. Czartoryski), який мав амбітні задуми зробити його відомим у всій Європі і найкращим у Російській імперії. Раніше наукові подорожі відбу- валися особистими коштами та за ініціа- тивою співробітників, а в статті 11 Уні- верситетського статуту 1803 р. офіційно зазначено право посилати молодих нау- ковців після апробації куратора удоско- налюватися за кордоном. Для цього ви- ділялося щорічно по 3000 срібних кар- бованців [4, 5]. Наукові подорожі з при- ватних поїздок стають безкоштовними кількарічними студіями стипендіатів Ві- льнюського університету, часто в кіль- кох закордонних країнах. У Статуті та- кож закріплюється особлива роль кура- тора при виборі кандидатів (як прави- льно це зазначив Бовуа) [6] і разом з цим залежність такого привілею безкоштов- ного навчання від особистих зв’язків (це допущення не стосується подорожей університетських фізиків). Перший потік подорожніх не був численним – поїхало тільки кілька осіб. На одну з причин не дуже численних по- дорожей у своєму листі 1817 р. указує ре- ктор університету (1816-1822 рр.) Малев- ський (S. Malewski). Він відзначає, що в 1807-1816 рр. університет через наполео- нівські війни в Європі і Російській імперії не мав змоги готувати молодих науковців за кордоном, тому на кафедрах стало бракувати людей, коли професори від’їжджали або помирали [7]. Слід від- значити також думку Бовуа про упере- джене ставлення ректора 1807-1815 рр. Снядецького (J. Sniadecki) щодо подоро- жей, яка ґрунтується на публічному ви- словлюванні останнього, 1806 р. [6]. За твердженням Бовуа, Я. Снядецький не був прихильником подорожей за кордон, на його думку, найкращим місцем для вдосконалювання ад’юнкта є служба у професора «під боком», а не приємне проведення часу за кордоном (що ще й, крім усього, дорого коштує). Як би там не було, за ректорства Снядецького універ- ситет відправив за кордон тільки одного стипендіата – економіста Зноска (I. Znosko), якщо не брати до уваги фізика Стубелевича, математика Немчевського (Z. Niemczewski) та медика Нішковського (F. Niszkowski), які відправилися туди ще за каденції ректора Стройновського (J. Strojnowski) (1799-1806 рр.). По ректорстві Снядецького Чарто- риський, стурбований тим, що універ- ситетські кафедри дедалі більше пусту- вали, з 1816 р. намагається інтенсифі- кувати подорожі. Він доручає універси- тету підібрати серед ад’юнктів, моло- дих гімназійних професорів і навіть здібних студентів таких, яких можна послати за кордон удосконалюватися, і негайно його про них інформувати [8]. На 1817-1820 рр., за ректорства Малевського, припадає найпотужніший потік закордонних подорожей [9]. У той час за кордоном удосконалювалися майбутні професори: архітектор По- дчашинський (К. Podczaszyński), меха- нік Гурський (W. Górski), фізик Дже- вінський (F. Drzewiński), медик Гербер- ський (W. Herberski), ботанік Юндзіл (J. Jundziłł), латиніст Соболевський (L. Sobolewski), астроном Славінський (P. Sławiński), математик Полінський (M. Poliński) та ін. Це за весь час існування Вільнюського імператорського універ- ситету – більше ніж 20 осіб, серед яких, ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 4 52 „як наслідок ще наявної в університеті ідеології Ренесансу” [10], більшу частину становили представники точних і приро- дничих наук. У 1802-1804 і 1817-1819 рр. за ко- рдоном удосконалювалися двоє найві- доміших професорів фізики Вільнюсь- кого університету – Стефан Стубелевич (1762-1814) і Фелікс Джевінський (1788—близько 1850), з іменами яких пов’язана фізична наука у Вільнюсь- кому університеті. Стубелевич [11] (прізвище якого, до речі, відзначене Снядецьким у списку осіб, що створю- вали Вільнюський університет [12]) пі- сля повернення в 1804 р. до Вільнюса з- за кордону замінив на кафедрі фізики старого професора, колишнього єзуїта Міцкевича (J. Mickiewicz) [13] і пере- будував викладання цього предмета за європейським рівнем. Період завідування кафедрою фі- зики С.Стубелевичем був найкращим для Віленського університету. Красовський (K. Krassowski) [14], який викладав фізику в 1814-1819 рр., ці- кавився нею хіба, мабуть, остільки, оскі- льки це було пов’язано з агрономією. По- рівняно ще молодий (29 років) Джевінсь- кий [15], який 1817 р. переміг на конку- рсі на кафедру фізики (до речі, одним з привілеїв цього конкурсу була наукова подорож за кордон), зміг зайняти її тільки 1819 р. після повернення з-за ко- рдону. Він викладав фізику до 1832 р., тобто до закриття університету. Дже- вінський щиро продовжив і розширив почату Стубелевичем роботу, але, мож- ливо, через його особисту невиразність фізична наука у Вільнюському універ- ситеті вже ніколи не засяяла таким яск- равим світлом, хоча була достатньо се- рйозною і сучасною. Як видно, подорожей фізиків не було багато. Але збережені документи, що стосуються цих подорожей, дозво- ляють створити загальне уявлення що- до всіх подорожей, що являли собою ці поїздки університетських співробіт- ників, як вони відбувалися і яку конк- ретну користь мали дати науці Литви. Наукова подорож ад’юнкта кафе- дри фізики Вільнюського університету почалася ще до реорганізації універси- тету. Розуміючи важливість зарубіжної науки для фізичних знань, сам С.Стубелевич, дуже заощаджуючи, на- збирав скромну суму грошей і з до- зволу керівництва в 1802 р. виїхав удо- сконалюватися за кордон [16]. Після його відправлення відбулася реоргані- зація, з’явилися кошти. 13 червня 1803 р. у рекомендації куратора університету Чарториського, яка була надіслана уні- верситету і яку передрукував Бєлінсь- кий [17], С.Стубелевичу було не тільки дозволено ще на рік продовжити пере- бування за кордоном, але й була дана вказівка забезпечити його потрібними для проживання коштами. На потреби його подорожі 1803 р. виділено 600 срі- бних карбованців і ще 100 срібних кар- бованців на купівлю нових машин і мо- делей приладів, 1804 р. додано ще 100 срібних карбованців [18]. Згадана рекомендація Чарторись- кого для університету вперше форму- лює дві найважливіші речі, постійно потрібні для тих, хто від’їздить за кор- дон, – університетські інструкції щодо завдання подорожей за кордон і звіти про подорожі, або рапорти подорожніх [19]. Чарториський указує, наприклад, що обов’язково потрібно послати для С.Стубелевича, Немчевського і Ніш- ковського, що перебувають за кордо- ном, інструкції, в яких було б зазна- чено, „у яких місцях вони мають зупи- нятися, на які істотні речі мають звер- тати увагу і з цією метою з якими осо- бами зустрічатися”. Куратор також від- значає, що хотів би отримати повідом- лення науковців з подорожей, з яких можна було б судити про їхню поведі- нку і старанність при використанні ча- су, призначеного для удосконалювання, а також про користь, яку подорожі ма- ють принести. Університет має їх зо- ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 4 53 бов’язати, щоб вони „під час подорожі спостерігали і нотували, що знайдуть варте уваги” і приблизно кожні 4 місяці відсилали для університету повідом- лення [20]. Копії повідомлень або рапо- ртів університет через куратора мав на- давати Міністерству освіти. У рекомендаціях згадуються й ре- комендаційні листи міністра освіти по- слам російського двору за кордоном, які могли б полегшувати тим, хто удо- сконалювався за кордоном, виконання вказівок інструкцій [21]. Отже університетські інструкції мали чітко визначити завдання подо- рожі, рапорти мали надати докладну інформацію про виконану роботу і, ра- зом з тим, здійснювати своєрідний на- гляд за науковцями, щоб ті, якщо ви- трачатимуть час у подорожі неналеж- ним чином, були відкликані до Віль- нюса. Університетське керівництво піз- ніше чітко дотримувалося цих вказівок. Текст кураторської рекомендації, а також обставини подорожі дозволяють зробити висновок, що С. Стубелевич і його попутники на початку подорожі не мали інструкцій і тільки після згада- ного листа Чарториського отримали де- які вказівки університету. Тому про цілі й результати подорожі Стубелевича до- зволяє судити єдиний знайдений рапорт з Парижа від 11 жовтня 1803 р. [22]. Перед тим, як докладніше проаналізу- вати його, хотілося б додати ось що: рапорти Стубелевича, а також його по- путників Немчевського і Нішковського, були першими у Вільнюському універ- ситеті, тому звертається увага на їх оці- нку, яку надав університетові куратор і Головне управління шкіл Міністерства освіти. Як зазначає Бєлінський, на ос- нові цих оцінок пізніше готувалися ін- струкції для поїздок за кордон [23]. У своєму листі ректорові Чартори- ський пише: „Міністр похвалив старан- ність ад’юнктів. Я зі свого боку, оці- нюючи їх не менше, звертаю увагу, що структура рапортів і спосіб викладення фактів мені здаються дещо поверхо- вими; я хотів би бачити їх трактова- ними більш суттєво і більш по-науко- вому, не так, як звичайно робить ама- тор, пробігаючи ліцейські науки для то- го, щоб скласти генеральну картину на- уки, але так, як належить людині – за- глиблюючись у них і роблячи їх своєю основною професією” [24]. Головне управління шкіл, оціню- ючи добрі наміри, діяльність і вчинки науковців, вважає, „що вони надають своїм повідомленням науковості, по- даючи способи навчання в нових фран- цузьких школах аналітично, порівню- ючи стан наук з тим, що залишили у Вільнюсі, а також доповнюючи подіб- ними спостереженнями, які є особливо важливими для місця, що їх послало, а не тільки описовими чи історичними повідомленнями” [25]. Аналіз рапортів дозволяє припус- тити, що Вільнюський університет, крім підготовки кадрів, прагнув вико- ристати зарубіжні поїздки і для інших не менш важливих цілей, а саме: для можливості об’єктивно оцінити своє місце серед передових зарубіжних нау- кових установ, перейняти з цих центрів найновіші методи навчання, які могли б послужити для підняття загального рі- вня університету тощо [26-27]. Подорож Стубелевича за кордон тривала від 30 березня 1802 р. до жов- тня 1804 р. [28], тобто 2,5 року. Деталь- ний маршрут його подорожі подає Ши- мкевич: спочатку Австрія, потім – Іта- лія, з відвідуванням наукових установ Падуї, Болоньї, Флоренції, Павії, Ту- ріна, Мілана; далі подорож через Пів- денну Францію до Парижа, із зупин- ками для огляду фабрик і мануфактур у Ліоні. В Парижі він залишався найдо- вше. Повертаючись до Вільнюса, нау- ковець відвідує найвідоміші наукові центри північної Німеччини в Гетін- гені, Галлі, Лейпцизі і Берліні. Основна мета подорожі Стубеле- вича – Париж (у ньому він перебував ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 4 54 від вересня 1802 р. до початку 1804 р.). Це місто обрано Стубелевичем – не но- вачком у галузі фізики [29] – не випад- ково. Париж початку ХІХ ст., що став майже Меккою природничих і точних наук, притягував до себе мужів науки зі всього світу. Після Французької рево- люції, що дала сильний поштовх для всіх продуктивних сил, а разом з тим і природничих наук, у 1795 р. в Парижі була заснована найголовніша в країні наукова установа – Національний інсти- тут наук і мистецтв (Французький інсти- тут), в одній з 5 академій якого – Пари- зький академії наук були зібрані точні і природничі науки. Не менш були відомі й інші навчальні установи: з 1794 р. у Парижі діяла світової слави Політехні- чна школа, в якій викладав Лагранж (J. L. Lagrange), Монж (G. Monge), Бертол- лет (C. L. Berthollet) [30], а також навча- лися Араго (D. F. Arago), Біо (J. Biôt), Гей-Люссак (L. G. Gay-Lussac), Коші (A. L. Cauchy), Пуассон (S. D. Poisson), Френель (A. F. Fresnel), які стали в май- бутньому світовими знаменитостями [31], і навіть Гротус (T. Grottus), який жив у Литві [32]. Крім цієї навчальної уста- нови в Парижі віддавна була відома Фра- нцузька колегія – центр гуманізму і світ- ської освіти, який могли відвідувати всі охочі. В колегії не було постійних планів навчання і програм, і професори її кафедр щорічно оголошували теми лекцій, пов’язані з їхньою науковою роботою. Відомі представники природничих і точних наук викладали і в багатьох інших різноманітних паризьких науко- вих установах. „Ніде немає так багато людей, що займаються фізичними нау- ками, як у Парижі, ніде немає стільки кафедр, на яких викладається один предмет, але з різних точок зору. /.../ В інших країнах особливості розсіяні, тут же, можна сказати, плоди наук і проми- слів усього світу зібрані в одному місці. В іншому місці вони не доступні для іноземців, а тут же щомиті святилища наук і мистецтв відкриті для всіх і при- значені для вдосконалювання відвіду- вачів”, – пише Шимкевич [33]. Спираючись на рапорт про подо- рожі Стубелевича [34], розглянемо ін- тереси науковця в Парижі, акцентуючи ті їх сторони, які мали вплив на фізичну науку Вільнюса. У Парижі сформувалися також те- матичні та інтерпретаційні положення майбутнього курсу фізики Стубелевича. Шимкевич згадує його рукопис – пере- клад, який наводить на думку, що з Полі- технічної школи Стубелевич перейняв програму курсу експериментальної фі- зики Вільнюса [35, 36]. В згаданій уста- нові науковець слухав курс фізики Асен- фраца (J. A. Hässenfratz) [37]. Спостері- гав, порівнював і інформував універси- тет про найновіші погляди в галузі фі- зики, в рапорті стисло характеризував погляди на природу електричних явищ. Наприклад, він писав, що в науці про електричну силу учні тут ідуть за своїм професором або, радше, погоджуються з Кулоном (Sh. Coulomb), Франкліном (B. Franklin), розділяючи електричну силу, яка досі вважалася єдиною, на дві частини [38, 39]. На погляди Стубелевича впливав відомий французький учений, професор фізики Консерваторії мистецтв і реме- сел Шарль (J. Charles) [40]. Це був най- популярніший фізик Парижа, який лі- тав на повітряних кулях власної конс- трукції, особливо був відомий багатим кабінетом фізичних приладів [41] і мис- тецтвом проведення фізичних експери- ментів, яким не раз захоплювалися такі корифеї, як Лаплас (P. Laplace), Лаг- ранж, Лавуазьє (A. Lavoisier). Приватний курс фізики Шарля став для Стубелевича основною фран- цузькою школою фізики, з якої він по- черпнув найновіші знання цієї науки про електрику, магнетизм і оптику. Про Шарля і його курс Стубелевич пише: „Це один з найкращих інститутських фізиків, якого природа особливо наго- родила педагогічними здібностями... ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 4 55 Немає в Парижі такого іноземця, що любить науки, який хоча б раз не при- йшов послухати лекцій Шарля... Тут я дізнався, ... що тим, хто займається нею (фізикою. – Є. Ш.), прислужився своїми новими думками розум Епінуса і Ку- лона, ... своїми колекторами, конденса- торами, необхідними для абстрактних міркувань про електрофор, а також не- давно своїм гальванічним елементом – Вольта [42], а Ейлер ... доповнив пре- красне учення з оптики Ньютона” [43]. З цих та інших витягів з’ясовується увага С. Стубелевича до явищ електрики і магнетизму. В од- ному зі своїх листів він відзначає, що навіть вивчає англійську мову, щоб читати знамениту працю Кавалло (T. Cavallo) про електрику [44]. Це зрозу- міло – за останнє десятиріччя XVIII ст. в галузі електрики і магнетизму відбу- вся найбільший переворот: відкрито основний закон електричної взаємодії, електричний струм, перше джерело електричного струму і прилади, елект- ричну дугу. Можна сказати, що в цьо- му зацікавленні ми простежуємо наро- дження Стубелевича як науковця: під впливом паризьких ідей він пізніше у Вільнюсі почне дослідження явищ електрики, магнетизму, а також галь- ванотехнічних явищ – перші наукові фізичні дослідження у Вільнюському університеті [45]. Шарль також читав частини курсу про гази, теплову матерію (калорик). Стубелевич відзначає, що не знайшов у них багато нового, окрім знань про різні прилади. Це природно, тому що поняття калорику, що базувалося на теорії тепла [46], в той час було у Вільнюсі добре ві- домим. Незважаючи на це, чітко дотри- муючись одного з правил свого життя – все, що він дізнається, викладати пись- мово, в Парижі він пише три трактати з оптики і три з тепла [47]. Хоча в останніх віддає перевагу калорику, але не уникає викладати найновіші дані про кінетичну теорію тепла, а також найостанніші до- слідження теплового випромінювання, які збуджували нову думку про взає- мозв’язок між теплом і світлом [48]. Можливо, уцілілі трактати є зачат- ком майбутнього підручника Стубеле- вича для фізиків? Тим більше, що в Па- рижі проявляються пошуки нової на- вчальної літератури для університету і шкіл. У рапорті науковець згадує про „Курс небесної фізики” Асенфраца, ско- рочення відомої п’ятитомної праці Лап- ласа [49], що його як підручник про сві- тло він з задоволенням переклав би на польську мову для студентів Віль- нюського університету. В 1804 р. у ли- сті, а також у рапорті він детально пише про новий підручник для гімназій Гайя (R. J. Haüy) [50], який він відправив рек- торові Вільнюського університету як, на його думку, сучасну, коротку, ясну й сповнену здоровою логікою працю, з якої багато хто навіть в університеті міг би повчитися і яку вже зараз він міг би почати перекладати [51, 52]. Слід відзначити увагу Стубеле- вича до технології, яка була тісно пов’язана з практичним застосуванням теоретичних наук, поясненнями будови побутових машин і приладів. Цю галузь науки у Вільнюсі популяризував Міц- кевич, його стараннями в 1803 р. навіть планувалося зробити технологію дода- тковим курсом кафедри фізики [53]. В Парижі Стубелевич прослухав два ку- рси технології – в Музеї історії природи Національного інституту наук і мис- тецтв в Ботанічному саду у Броньяра (A. Brogniart) і у хіміка Бюльйона де Лагранжа (Bullion de Lagrange) в колегії De la Marche [54]. Окремо слід відзначити діяльність Стубелевича щодо оцінювання й ком- плектування в Парижі зібрання Віль- нюського кабінету фізики. В одному з місць рапорту він оптимістично порів- нює кабінет фізики Французької колегії з Вільнюським: „він не може випере- джати нашого, окрім газометрії і кало- риметрії, яких у Вільнюсі немає”, але в ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 4 56 іншому місці все ж таки пише, що Ві- льнюському кабінетові бракує багатьох нових приладів, пропонує Міцкевичу їх купити, шукає протекцію в керівництва університету щодо коштів [55]. Коли кошти були виділені, Стубелевич заре- єстрував потрібні фізичні прилади, до- мовився з паризькими майстрами щодо їх виготовлення. Ці покупки, які з’явилися у Вільнюсі в 1806 р., стали початком колекції фізичних приладів Стубелевича в кабінеті фізики Вільню- ського університету [56]. Стубелевич першим зав’язав контакти фізиків Віль- нюського університету з французькими вченими, серед них з Шарлем, Асенф- рацом, тодішнім професором мінерало- гії Музею історії природи Гаєм та ін. Гай пізніше опікувався й іншим фізи- ком Вільнюського університету – Дже- вінським. 9 листопада 1803 року на надзви- чайній сесії загальнопрофесорських збо- рів були прочитані рапорти ад’юнктів, які перебували за кордоном з метою під- вищення кваліфікації з викладання фі- зики (С. Стубелевича), практичної меха- ніки (З. Нємчевського) і практичної хі- рургії (Ф. Нішковського). Чарториський при рапорті пред- ставив у перекладі на російську мову звіти даних ад’юнктів і ці звіти були передруковані у Матеріалах, т.ІІ. від стор.236 до 259. Як дізнаємося з витягу Щоденника головного управління шкіл від 17 грудня 1803 р., звіти ці були роз- глянуті в комітеті і затверджені [57]. Щоденник С. Стубелевича зберіг записи не лише про теоретичні розро- бки вчених, а й про своє ставлення до того, що бачив у Західній Європі 1802- 1804 років, роздуми про долю своєї Ві- тчизни [22]. Україна може пишатися таким своїм сином, першопровідником у ряді фундаментальних галузей знань. ЛІТЕРАТУРА 1. С. Рябченко. До питань становлення фізики в Україні (лекція у ІФ НАНУ 16 травня 2007р.). – Режим доступу: www.iop.kiev.ua/site/other/stanovlennja.pdf.- Заголовок з екрану. 2. Шендеровський В., Гуртовий Г., Кравчук Л. Стефан Стубелевич – видатний український фізик. // Пам'ять століть. 2007. № 4-5. 3. Природознавство в Україні до початку ХХ ст. в історичному, культурному та освітньому контекстах /В.Ю.Павленко, С.П.Руда, С.А.Хорошева, Ю.О.Храмов.- К.: Видавничий дім «Академперіодика», 2001.- 420 с.: іл.- (Бібліотека Держ. фонду фундам. досліджень). 4. Ustawy, czyli ogоlne postanowienia Imperatorskiego Wilenskiego Uniwersytetu i Szkоl jego Wydzialu // Vilniaus universiteto bibliotekos Rankrasciu skyrius (toliau - VUBRS). - F. 2. - КС. 13. - P. 10-11 5. Bielinski J. 1-ji poz. - T. 1. - P. 182. 6. Beauvois D. 1-ji poz. - P. 303. 7. Malevskio 1817. 06. 24 d. laiskas ku- ratoriui // VUBRS. - F. 2. - КС. 112. L. 9. 8. Cartoryskio 1816. 10. 30 d. rastas u- niversitetui // Lietuvos Valstybinis istorijos ar- chyvas (toliau - LVIA). - F. 721. - Ap. 1. - B. 93. - L. 7-8. 9. Veliau po filomatu—filaretu jvykiu siu kelioniu gerokai sumazejo. 10. Dybiec J. 1-ji poz. - P. 102. 11. Stubelevicius nuo 1786 m. Vilniaus universitete studijavo fizika, taip pat grynaja ir taikomaja matematika, gamtos mokslus, garso teorija, anatomija, fiziologija. Nuo 1790 m. filo- sofijos daktaras, veliau deste fizika. Vilniaus gimnazijoje. 1797 m. konkurso keliu tapo Vil- niaus universiteto fizikos katedros adjunktu. Nuo 1804 m., grizes is uzsienio, deste fizika, Vilniaus universitete, nuo 1807 m. fizikos ka- tedros profesorius. 12. Matwiiszyn J. A. Nieznane polonika w Centralnej bibliotece naukowej Akademii nauk USRR w Kijowie //Kwartalnik historii nauki i techniki, rok XXIII.-Warszawa, 1978. - N. 2. - S. 453. 13. Juozas Mickevicius (1744-1817) — filosofijos ir laisvuju mokslu daktaras. 1781 - 1804 m. deste fizika Vilniaus universitete, nuo 1775 m. fizikos kabineto priziuretojas. Ilgame- tis Fizikos ir matematikos mokslu fakulteto de- kanas. Yra duomenu. jog buvo poeto Adomo Mickeviciaus dede. 14. Kajetonas Krasovskis (1784-1854) baige Vilniaus universiteta,- Filosofijos dakta- ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 4 57 ras (1810). 1814-1819 m.Vilniaus universitete deste fizika, 1819-1822 m. — agronomija. Ve- liau — Vilniaus gimnazijos direktorius. 15. Dzevinskis baige Vilniaus universite- ta. Filosofijos daktaras (1813). Paliktas dirbti universitete, nuo 1814 m. deste mineralogija, nuo 1816 m. — mineralogijos katedros adjunk- tas. Nuo 1817 m. — fizikos katedros adjunktas, nuo 1824 m. — Vilniaus universito fizikos pro- fesorius, ji uzdarius, 1832—1840 m. - Medici- nos-chirurgijos akademijos profesorius 16. Szymkiewicz J. 2-ji poz. - P. 56-57. 17. Bielinski J. 1-ji poz. - T. 1. - P. 183; Plg.: Mickeviciaus 1803. 08. 05 d. laiskas Slu- beleviciui // Biblioteka Jagiettonska (Krakow) (toliau — BJ) 3093. - L. 33-34 (Biblioteka Na- rodowa w Warszawie (toliau — BN). Dzial mikrofilm ow (toliau -DM)._Mf. - Nr. 43696). 18. Strojnovskio 1803. 07. 16 d. ir 1804. 05. 11 d. laiskai Cartoryskiui // LVIA. - F. 721. - Ap. 1. - B. 457. - L. 2, 6. 19. Tai priestarauja Dybieco nuomonei, jog instrukciju ir raportu iniciatoriumi universi- tete buvo rektorius Sniadeckis (1.x.: Dybiec J. 1-ji poz. - P. 101-102). 20. Bielinski J. 1-ji poz. - T. 1. - P. 183- 184; Vilniaus universiteto 1807 m. raportas svietimo ministrui // VUBRS. - F. 2. - КС. 232. - P. 118. 21. Toks laiskas su prasymu pagloboti Stubeleviciu ir jo bendrakeleivius 1803 m. svie- timo ministro buvo pasiustas ministro jgalioti- niui Paryziuje grafui A. Markovui ( Zr.: Zava- dovskio(P.Zawadowski) 1803. 08. 12 d. laiskas Cartoryskiui ir laisko Markovui kopija // LVIA. - F. 721. - Ap. 1. - B. 457. - L. 3-4). 22. Stubeleviciaus 1803 m. raportas Vil- niaus universitetui (vertimas j rusu k.) // Rusijos valstybinis istorinis archyvas (Sankt- Peterburgas) (toliau — RVIAP). - F. 732. - Ap. 1. - B. 245. - L. 16-24; Raporto istrauka yra atspausdinta: Периодические сочинения об успехах народного просвещения. - Петербург. Simkevifius taip pat nurodo, kad Stubelevicius rase platu savo keliones dieno- rasti, taciau jo nepavyko rasti. 23. Bielinski J. 1-ji poz. - T. 1. - P. 185. 24. Cartoryskio 1803. 12. 09 laiskas Strojnovskiui // BN. 4541. - S. 110-112 (BN. DM. MF. - Nr. 5222). 25. 1803. 12. 17 d. israsas is Vyriausios mokyklu valdybos zurnalo (rusu k.) // RVIAP. - F. 732. - Ap. 1. - B. 245. - L. 25. 26. Mickeviciaus laiskai Stubeleviciui: 1803. 05. 23/06. 04 d.; 1803. 08. 05/17 d. BJ. 3093. - L.33-34; 35-36(BN. DM. MF. - Nr. 43696); Malevskio 1804.06.18/30 d. laiskas Stubeleviciui // Ten pat. - L. 15-16; A. Sniade- ckio 1803. 10. 29 d. laiskas S. Stubeleviciui // Ten pat. - L. 28. 27. Diuponas (1739—1817) prancuzu po- litikas, ekonomistas. Vilniaus universiteto gar- bes narys; Kanaras (apie XVIII a. vid.—1833) prancuzu matematikas ir publicistas; Simondas (1773-1842) sveicaru politikas, ekonomistas. Vilniaus universiteto garbes narys. 28. Pocobuto (M.Poczobut) 1803. 05. 21 d. laiskas Cartoryskiui // LVIA. - F. 721. - Ap. 1. - B. 457. - L. 1; Strojnovskio 1804. 10. 10 d. laiskas Cartoryskiui // Ten pat. - L. 7. 29. I kelione Stubelevicius isvyko ture- damas jau 40 m. Dar Vilniuje mokytojaudamas, domejosi prancuzu, anglu, vokiefiu, amerikiefiu darbais silumos, elektros, magnetizmo, chemi- jos srityse. Plafiau zr.: 11-ji poz. - P. 456; 2-ji poz. - P. 59-60. 30. Lagranzas (1736-1813) vienas didzi- ausiu matematiku; Monzas (1746-1818) pran- cuzu geometijos specialistas; Bertoletas (1748- 1822) garsus prancuzu chemikas. 31. Arago (1786-1853) garsus prancuzu politikos veikejas, fizikas, daugelio atradimu optikos ir elektromagnetizmo srityje autorius; Bio (1774-1862) garsus prancuzu fizikas; Gei- Liusakas (1778-1850) garsus prancuzu fizikas ir chemikas; Kosi (1789—1857) prancuzq mate- matikas. vienas is elastingumo teorijos kureju; Puasonas (1781-1840) garsus prancuzq mecha- nikas, matematikas ir fizikas: Frenelis (1788— 1827) prancuzu fizikas, vienas is bangines opti- kos kureju, judanfiu kunu optikos pradinjnkas. 32. Grotusas (1785-1822) elektrochemi- kas, gyvenes Lietuvoje, vandens elektrolizes te- orijos kurejas. Kaip nurodo Vitkevicius. 1804 m. Grotusas buvo jsirases Paryziaus Politechni- kos mokyklos laisvuoju klausytoju. 33. Szymkiewicz J. 2-ji poz. - P. 61-62. 34. Nesanl atskiros nuorodos prie cituo- jamos istraukos, ji bus paimta is sio raporto. 35. 11-ji poz. - P. 456; Proni (1755— 1839) prancuzu inzinierius, mechanikas. 36. Jis vadinasi: Fizika Barruela examina- tora chemii i fizyki w Szkole politech- niczney czyli programma kursu fizyki experymentalney dla zeyze szkoty wydana w tablicach 38. Teu- maczenie z francuskiego. Sios programos pagrindu Stubelevicius parase fizikos vadovelj ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 4 58 studentams "Zbior krotki poczatkow fizyki, is- leista po jo mirties 1816 m. 37. Asenfracas — prancuzu fizikas, su- ristas su Politechnikos mokykla. 38. Fiziku Franklino ir Kulono darbai e- leklros ir magnelizmo srityje buvo laikomi mo- derniausiomis paziuromis j siu reiskiniq pri- gimtj iki pat XVIII a. vidurio, kai anglqu fizikas Faradejus 1852 m. suformulavo jas paneigian- sia elektromagnetinio lauko koncepcija. Franklinas ir Kulonas laike, kad eleklra yra skvarbus visus kunus persmelkiantis hipotelinis skystis – fluidas, tik pirmasis mane tokio skys- cio egzistuojant viena rusi о antrasis - dvi. 39. S. Stubeleviciaus 1804 m. laiskas Zyckiui (T.Zycki) // Lietuvos mokslu akademi- jos biblioiekos rаnкrsciu skyrius (toliau — LMABRS). - F. 273—2258. 40. Sarlis (1746—1823) рrancuzu fizikas, molekulines fizikos specialistas, zinomo Sarlio duju desnio (1787) atradejas. 41. Veliau Sarlis nemazai padejo Stube- leviciui, komplektuojant Paryziuje Vilniaus fi- zikos kabineta. 42. Elektros sroves tyrimai bei prictaisai, kuriuos atliko ir sukonstravo italas Volta (A. Volta. 1745—1827) XVIII a. pab., buvo sujau- dine, visa mokslo pasaulj. Tekste minimas Epi- nusas (P.Epinus. 1794-1802) — vokieciu fizi- kas, elektros ir magnetizmo matematines teori- jos kurejas. 43. Eileris (L. Euler. 1707-1783) sveica- ru kilmes matematikas, mechanikas ir fizikas, vienas is skysciu ir duju mechanikos pagrinde- ju, optikoje sukure savita bangine; sviesos teori- ja, priesingai negu tuo metu vyravusios, parem- ta eterio samprata; Niutonas (I. Newton. 1043- 1727) garsus anglu) mokslininkas, padeje.s siu- olaikiniu gamtos mokslu pagrindus, klasikines fizikos kurejas, optikos srityje — korpuskulines sviesos teorijos autorius. 44. Stubclevieciaus laiskas Zyckiui 1804 m. Ziema // LMABRS. - F 273-2258; Kavalo (l749-1809) italu kilmes anglu fizikas. 45. Виткевичюс II. Жизнь и деятельность проф. Стубелевича С. — основоположника теоретических исследо- ваний электромагнитных явлений в Прибалтике в начале XIX в. // Материалы IX межреспубликанской конференции по истории естествознания и техники в Прибалтике. - Вильнюс, 1972. - С. 33. 46. Substancine silumos teorija teige ypa- tingo siluminio fluido — kaloriko — egzisiavi- ma. Veliau ja isstume kinetine silumos teorija. 47. Stubcleviciaus 1804 m. Paryziaus rankrasciai // I.VIA. - F. 1511. - Ap. 1. - B. 33. -- I. 1-04; - R. 34. - L. 56-77. 48. Aptariami anglu fiziku Rumfordo (B. Rumford, 1753-1814), Herselio (W. Herschel. 1738-1822), sveicaro Pikte (M. A. Pictel. 1752—1825) sios srities darbai. 49. Turima omenyje Laplaso apibendri- nantis darbas “Mecanique Celeste” (5t., 1799- 1825). 50. Hajus (1743-1822) garsus prancuzu kristalografas ir mineralogas, bendrosios krista- lu sandaros teorijos kurejas, pjezoelektros atra- dejas. Vilniaus universiteto garbes narys (1804). 1804 m. isleido vadovelj licejams (gimnazi- joms) "Traite elementaire de physique". 51. Stubeleviciaus laiskas Zyckiui 1804 m. ziema // LMABRS. - F. 273-2258; Si vado- veli Vilniaus apygardos mokykloms Stroj- novskio prasymu j lenku kalba, isverte ir 1806 m. isleido Kozeniovskis (A. Kotzeniowski. 1766-1826); jo anlraji leidima 1813 m. beveik visa isverte Stubelcvicius, taciau darba baigti sutrukde mirtis. 52. Furkrua (1755-1809) prancuzu che- mikas ir politinis veikejas; Vogelenas (1763- 1829) prancuzu chemikas, chromo alradejas; Lelandas (1732-1807) prancuzu astronomas; Lefevras-Zino (1751 —1829) prancuzu fizikas, suristas su Prancuzijos institutu. 53. Mickeviciaus 1803. 05. 23-06. 04 d. laiskas Stubeleviciui // BJ. 3093. - L. 35-36 (BN. DM. Mf. - Nr. 43696). 54. Bronjaras (1770-1847) prancuzu mi- neralogas ir geologas. 55. Mickevicius del lesu stokos tai daryli atsisake (Zr. Mickeviciaus 1803.05. 23 -06. 04 d. laiska Stubeleviciui // BJ. 3093. - L. 35-36 (BN. DM. MF. - Nr. 43696). Stubelevieiaus laiskas Zyckiui 1804 m. pavasarj // LMABRS. - F. 273-2258. 56. Ten pat; Szymkiewicz J. 2-ji poz. - P. 65. 57. Senaviciene I. Vilniaus universiteto fizikos profesoriu mokslines (Х1Х а.) // Istoria, 1994, nr.33, p. 99-115.

Студії професора Віленського університету С. Стубелевича в західноєвропейських наукових школах (1802 – 1804 рр.)

Institution

Ähnliche Einträge