Лев Данилович: «князь думен и хоробор на рати» чи «безчесний князь»?
У статті на підставі залучення низки нових джерел, в першу чергу латиномовних, здійснено спробу відтворення реалістичного портрета князя Лева Даниловича, пов’язаних з його життям і діяльністю, зокрема, тих, що стосуються його участі в європейькій політиці 1253– 1300 рр., взаємини з сусідніми...
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2013
|
| Назва видання: | Україна в Центрально-Східній Європі |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78905 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Лев Данилович: «князь думен и хоробор на рати» чи «безчесний князь»? / Л. Войтович // Україна в Центрально-Східній Європі: Зб. наук. пр. — К.: Інститут історії України НАН України, 2013. — Вип. 12-13. — С. 148-189. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-78905 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-789052015-03-23T03:02:26Z Лев Данилович: «князь думен и хоробор на рати» чи «безчесний князь»? Войтович, Л. Історія У статті на підставі залучення низки нових джерел, в першу чергу латиномовних, здійснено спробу відтворення реалістичного портрета князя Лева Даниловича, пов’язаних з його життям і діяльністю, зокрема, тих, що стосуються його участі в європейькій політиці 1253– 1300 рр., взаємини з сусідніми володарями та рідними братами В статье на основе привлечения ряда новых источников, прежде всего латинских, предпринята попытка создать реалистический портрет князя Льва Даниловича, переоценено отдельные эпизоды его жизни и деятельности, в частности, относительно его участия в европейской политике 1253–1300 рр., взаимоотношений с соседними правителями и родными братьями. This study attempts to reproduce the real portrait of Prince Leo Danylovych, who was depicted in the first part of the Galicia-Volyn’ Chronicle as faithful comrade of his father, brave warrior and skilful commander, but in the second part of the Chronicle his image received negative traits of «dishonest prince». Historians only fragmentarily studied Leo’s image and never managed to resolve this contradiction. The author of the article involves some other sources, primarily Latin, previously unnoficed by scholars and on the basis of this new data evaluates episodes from the life of Prince Leo, including his role in European politics between 1253–1300 and his relationship with his neighbors and brothers. 2013 Article Лев Данилович: «князь думен и хоробор на рати» чи «безчесний князь»? / Л. Войтович // Україна в Центрально-Східній Європі: Зб. наук. пр. — К.: Інститут історії України НАН України, 2013. — Вип. 12-13. — С. 148-189. — укр. XXXX-0035 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78905 94(477) «12» uk Україна в Центрально-Східній Європі Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Войтович, Л. Лев Данилович: «князь думен и хоробор на рати» чи «безчесний князь»? Україна в Центрально-Східній Європі |
| description |
У статті на підставі залучення низки нових джерел, в першу чергу
латиномовних, здійснено спробу відтворення реалістичного портрета
князя Лева Даниловича, пов’язаних з його життям і діяльністю,
зокрема, тих, що стосуються його участі в європейькій політиці 1253–
1300 рр., взаємини з сусідніми володарями та рідними братами |
| format |
Article |
| author |
Войтович, Л. |
| author_facet |
Войтович, Л. |
| author_sort |
Войтович, Л. |
| title |
Лев Данилович: «князь думен и хоробор на рати» чи «безчесний князь»? |
| title_short |
Лев Данилович: «князь думен и хоробор на рати» чи «безчесний князь»? |
| title_full |
Лев Данилович: «князь думен и хоробор на рати» чи «безчесний князь»? |
| title_fullStr |
Лев Данилович: «князь думен и хоробор на рати» чи «безчесний князь»? |
| title_full_unstemmed |
Лев Данилович: «князь думен и хоробор на рати» чи «безчесний князь»? |
| title_sort |
лев данилович: «князь думен и хоробор на рати» чи «безчесний князь»? |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/78905 |
| citation_txt |
Лев Данилович: «князь думен и хоробор на рати» чи «безчесний князь»? / Л. Войтович // Україна в Центрально-Східній Європі: Зб. наук. пр. — К.: Інститут історії України НАН України, 2013. — Вип. 12-13. — С. 148-189. — укр. |
| series |
Україна в Центрально-Східній Європі |
| work_keys_str_mv |
AT vojtovičl levdanilovičknâzʹdumenihorobornaratičibezčesnijknâzʹ |
| first_indexed |
2025-07-06T02:59:39Z |
| last_indexed |
2025-07-06T02:59:39Z |
| _version_ |
1836864797099950080 |
| fulltext |
ВОЙТОВИЧ ЛЕОНТІЙ 148
УДК 94(477) «12»
Леонтій Войтович
Лев Данилович: «князь думен и хоробор
на рати» чи «безчесний князь»?
У статті на підставі залучення низки нових джерел, в першу чергу
латиномовних, здійснено спробу відтворення реалістичного портрета
князя Лева Даниловича, пов’язаних з його життям і діяльністю,
зокрема, тих, що стосуються його участі в європейькій політиці 1253–
1300 рр., взаємини з сусідніми володарями та рідними братами.
Ключові слова: Лев Данилович, король Данило, Бела IV, війна за
Австрійську спадщину, Пшемисл ІІ Оттокар, Болеслав Сором’язливий,
Ласло Кун, Рудольф І Габсбург, битва під Дюрнкуртом
В статье на основе привлечения ряда новых источников, прежде
всего латинских, предпринята попытка создать реалистический порт-
рет князя Льва Даниловича, переоценено отдельные эпизоды его жизни
и деятельности, в частности, относительно его участия в европейской
политике 1253–1300 рр., взаимоотношений с соседними правителями и
родными братьями.
Ключевые слова: Лев Данилович, король Даниил, Бела IV, война за
Австрийское наследие, Пшемисл ІІ Оттокар, Болеслав Скромный, Ласло
Кун, Рудольф І Габсбург, битва под Дюрнкуртом
This study attempts to reproduce the real portrait of Prince Leo
Danylovych, who was depicted in the first part of the Galicia-Volyn’
Chronicle as faithful comrade of his father, brave warrior and skilful
commander, but in the second part of the Chronicle his image received
negative traits of «dishonest prince». Historians only fragmentarily studied
Leo’s image and never managed to resolve this contradiction. The author of
the article involves some other sources, primarily Latin, previously unnoficed
by scholars and on the basis of this new data evaluates episodes from the life
of Prince Leo, including his role in European politics between 1253–1300 and
his relationship with his neighbors and brothers.
Keywords: Leo Danylovych, King Danylo, Bela IV, war for Austrian
heritage, Przemysl II Ottokar, Boleslav the Shy, Laslo Kun, Rudolf I
Habsburg, battle of Durnkurt
ЛЕВ ДАНИЛОВИЧ: «КНЯЗЬ ДУМЕН И ХОРОБОР НА РАТИ»… 149
О браз галицького князя Лева Даниловича був дуже популярним
серед різних верств українського населення, особливо на землях
його колишніх князівств, впродовж ХV–XIX століть, про що
свідчать як народна традиція, так і численні підробки грамот князя Лева1.
«Винахідник машин для здобування фортець», — писав про нього пізніший
львівський хроніст Бартоломей Зіморович2. Сам князь Лев Данилович, який
майже все своє бурхливе і довге життя провів у сідлі з мечем в руках («князь
думен и хоробор на рати, немало бо показа мужьство свое во многых
ратех»)3, не потурбувався про власного літописця. Можливо, тому його
образ, відтворений на сторінках Галицько-Волинського літопису, такий
неоднозначний: в першій половині пам’ятки князь виступає найближчим
соратником батька, відважним воїном і вмілим полководцем, в другій
половині вимальовується негативний образ «безчесного князя». Чи просто
волинські редактори, князі яких дуже неприхильно ставилися до свого
старшого брата, перенесли цю неприязнь на сторінки Галицько-Волинського
літопису, як вважає польський дослідник Маріуш Бартніцкий4, чи Лев
Данилович пережив різку трансформацію у зрілому віці? Історики, які до-
сліджували життя та діяльність князя Лева Даниловича тільки фрагмен-
тарно5, на ці запитання відповіді не знайшли.
——————
1 Мицько І. Феномен грамот князя Лева // Старосамбірщина. — Т. 2. — 2002. —
С. 187–194.
2 Zimorowicz J.B. Opera guibus res gestae urbis Leopolis illustrantur / Ed. C. Heck. —
Leopoli, 1899. — P. 54.
3 ПСРЛ. — Т. 2. — Стб. 935.
4 Bartnicki M. Wizerunek «безчесного князя» w Kronice Halicko-Wołyńskiej // Actes
testantibus. Ювілейний збірник на пошану Леонтія Войтовича // Україна: культурна
спадщина, національна свідомість, державність. — Вип. 20. — Львів, 2011. — С. 93–100.
5 Грушевський М. Чи маємо автентичні грамоти князя Лева // Записки НТШ. —
Т. 45. — 1902. — С. 1–22; Линниченко И.А. Грамоты Галицького князя Льва и значение
подложных документов как историчского источника // Известия Отделения Русского
Языка и Словестности. — Т. 9. — Кн. 1. — 1904. — С. 80–102; Генсьорський А.І. З ко-
ментарів до Галицько-Волинського літопису (волинсько-галицькі грамоти ХІІІ ст.) //
Історичні джерела та їх використання. — Т. 4. — Київ, 1964. — С. 171–184; Маркевич О.
Невiдома грамота князя Льва Даниловича // Архiви України. — 1968. — № 5. — С. 23–
29; Купчинський О.А. Дослідження та публікації грамот Галицько-Волинського князів-
ства у XVIII ст. // Київська Русь: Культура, традиції. — К., 1982. — С. 129–149; Його ж.
Акти та документи Галицько-Волинського князівства ХІІІ — першої половини ХІV
століть. — Львів, 2004. — С. 7–19, 21–24, 26–31, 37, 41, 43, 62–72, 79–82, 94, 103, 119–
122, 125–131, 134, 136, 174–176, 208–286, 291–322, 331–366, 381–416, 450–749, 822–875,
903–969, 1013–1094, 1102–1136; Інкін В. Чи є історична основа в фальсифікатах грамот
Льва Даниловича? // Вісник Львівського університету. Серія історична. — Вип. 24.
З історії стародавності і середньовіччя. — Львів, 1988. — С. 60; Войтович Л. Удільні
князівства Рюриковичів і Гедиміновичів ХІІ–ХVI ст. — Львів, 1996. — С. 89–97; Його
ж. Князівські династії Східної Європи (кінець ІХ — початок ХVI ст.). Склад,суспільна і
політична роль. — Львів, 2000. — С. 26, 62, 90, 98, 185, 227, 230, 284–288, 376, 417–418,
ВОЙТОВИЧ ЛЕОНТІЙ 150
На щастя, крім Галицько-Волинського літопису збереглося доволі інших
джерел, в першу чергу латиномовних, на які з різних причин дослідники цієї
тематики не звертали уваги. Залучення цих джерел дозволяє по іншому
оцінити багато епізодів з життя цього князя, особливо з другої половини, які
досі залишалися або невідомими, або дискусійними.
Вже дати народження і смерті Лева Даниловича викликають полеміку.
Більшість дослідників датують його народження 1225 р.6 чи 1228 р.7
425, 438, 441–442, 445–446, 450, 454, 457, 467, 499, 514; Його ж. Де була столиця Лева
Даниловича? (Джерелознавчий аспект проблеми) // До джерел. Збірник наукових праць
на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя. — Т. 1. — Київ–Львів, 2004. —
С. 712–720; Його ж. Військове мистецтво Галицько-Волинської держави: князь Лев
Данилович // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — № 502:
Держава та армія. — 2004. — С. 13–18; Його ж. Штрихи до портрету князя Лева
Даниловича // Україна в Центрально-Східній Європі (з найдавніших часів до ХVIII ст.). —
Вип. 5. — Київ, 2005. — С. 143–156; Його ж. Княжа доба на Русі: Портрети еліти. —
Біла Церква, 2006. — С. 497–501; Його ж. Реформи армії князями Данилом Рома-
новичем та Левом Даниловичем у середині ХІІІ ст. // Вісник національного університету
«Львівська політехніка». — № 571: Держава та армія. — Львів, 2006. — С. 89–93; Його
ж. Князь Лев Данилович — полководець і політик // Confraternitas. Ювілейний збірник
на пошану Ярослава Ісаєвича [Україна: культурна спадщина, національна свідомість,
державність. — Вип. 15]. — Львів, 2006–2007. — С. 115–124; Його ж. Улус Ногая і
Галицько-Волинське князівство // Україна — Монголія: 800 років у контексті історії.
Київ, 2008. — С. 71–78; Мицько І. Про початки Святоонуфріївського монастиря у
Лаврові // Лавра (Львів). — Т. 6. — 1999. — С. 31–34; Його ж. Історія Галицько-
Волинської держави у генеалогічних сюжетах // Знак (Львів). — Ч. 20. — 2000. — С. 2–
3; Його ж. Королевич Лев Данилович та давній Львів (сторінки з книги) // Львівська
брама. — 2001. — № 9–10 (81–82). — С. 18–23; Його ж. Де ж могила князя Лева? //
Старосамбірщина. — Т. 2. — 2002. — С. 46–48; Його ж. Найшановніші християнські
святі краю // Там само. — С. 86–109; Його ж. Край обителей // Там само. — С. 120–144;
Його ж. Феномен грамот князя Лева // Там само. — С. 187–194; Роман, єрм. Могила
князя Лева і Лаврський некрополь // Лавра. — Т. 4. — 1999. — С. 44–47; Домбровський Д.
Матримоніальна політика князя Лева Даниловича // Записки НТШ. — Т. 240. — Львів,
2002. — С. 195–218; Dąbrowski D. Stosunki polityczne Lwa Daniłowicza z sąsiadami
zachodnimi w latach 1264–1299/1300 r. // Галичина та Волинь у добу середньовіччя.
Історичні та культурологічні студії. — Т. 3: До 800-річчя з дня народження Данила
Галицького. — Львів, 2001. — С. 42–69; Ib., Rodowód Romanowiczów książąt halicko-
wołyńskich. — Poznań-Wrocław, 2002. — S. 101–114; Ib., Romanowicze w rocznikach
polskich // До джерел. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди
його 70-річчя. — Т. 1. — Львів, 2004. — С. 487–497; Ib., Genealogia Mścisławowiczów.
Рierwsze pokolenia (do początku XIV wieku). — Kraków, 2008. — S. 352–357.
6 Грушевський М. С. Історія України-Руси. — Т. 3. — Львів, 1905. — С. 568; Stökl G.
Das Fürstentum Galizien-Wolhynien // Handbuch der Geschichte Russlands. — T. 1 / Red.
M. Hellman. — Stuttgart, 1981. — S. 527; Котляр М.Ф. Галицько-Волинська Русь. — К.,
1998. — С. 225.
7 Baumgarten N. Gènèaloges et mariages occidentaux des Rurikides Russes du X-e au
XIII-e siècle / Orientalia Christiana. — № 35. — Roma, 1927. — P. 47–49; Dworzaczek W.
Genealogia. Tablice. — Warszawa, 1959. — Tabl. 27; Войтович Л. Генеалогія династії
ЛЕВ ДАНИЛОВИЧ: «КНЯЗЬ ДУМЕН И ХОРОБОР НА РАТИ»… 151
Проаналізувавши відомості джерел та версії дослідників, провідний поль-
ський генеалог Діаріуш Домбровський, відніс час народження князя до
періоду між 1225 та 1229 рр., з чим, напевно, можна погодитися8.
Хресне ім’я князя — Онуфрій (про це свідчать патрональні храми і
монастирі у Львові та Лаврові; причому у Лаврівському монастирі знахо-
дилася частина мощей св. Онуфрія9, вивезена з Візантії матір’ю Лева10;
монастир у Лаврові розбудовувався у ХІІІ ст. і перебував під постійною
увагою князя, який вирішив тут закінчити свої дні11). Д. Домбровський не
зрозумів мотивацій такої гіпотези, сплутавши хресне ім’я з чернечим (яке
залишилося невідомим)12.
Лев Данилович був другим сином Данила та Анни Мстиславни після
Іраклія, який народився між 1221–1225 рр.13 і помер до 1240 р.14 По його
смерті Лев Данилович залишився найстаршим серед Романовичів. Восени
1240 р., маючи намір укласти угоду з Угорщиною перед загрозою монголь-
ського наступу і скріпити її шлюбом Лева з дочкою короля Бела ІV, Данило
Романович з сином виїхав до двору угорського короля: «… преже того ѣхалъ
бѣ Данило кн҃зь ко королеви Оугры, хотѧ имѣти с ни҃ любовь сватьства»15.
Але угорський король недооцінив монгольської загрози і не захотів укласти
союз з своїм колишнім васалом: «И не бы любови межи има и воротисѧ ѡ҃
королѧ…16»
Прибувши у Синєвидсько (нині Верхнє Синєвидне) на початку 1241 р. і
зупинившись у монастирі св. Богородиці, Данило Романович зустрівся з
потоками біженців, які втікали перед монголами. Не ризикнувши йти далі з
малими силами назустріч ворогам, князь повернувся в Угорщину, де
залишив Лева Даниловича («… и ѡставивъ сн҃а своего Оугрѣхъ и выдасть и
воу роуцѣ Галичаномъ вѣдаа невѣрьствие ихъ про то его не поѧ с собою»17).
Рюриковичів. — Київ, 1990. — С. 112, 117; Його ж. Князівські династії Східної Європи
(кінець ІХ — початок XVI ст.). Склад, суспільна і політична роль. — Львів, 2000. —
С. 227.
8 Dąbrowski D. Rodowód Romanowiczów. — S. 101–103.
9 Тихомиров М. Список русских городов дальних и ближних // Исторические за-
писки. — Т. 40. — 1952. — С. 223–224.
10 Мицько І. Найдавніші християнські святині краю // Старосамбірщина. — Т. 2. —
2002. — С. 96.
11 Мицько І. Про початки Святоонуфріївського монастиря у Лаврові // Лавра (Львів). —
Т. 6. — 1999. — С. 31–34; Рожко М. Про деякі оборонні Преображенські монастирі
ХІІІ ст. в Галичині // Лавра (Львів). — Т. 1. — 1999. — С. 42–44; Вуйцік В. Храм ХІІІ ст.
Спаського монастиря біля Старого Самбора // Там само. — С. 50–55.
12 Dąbrowski D. Rodowód Romanowiczów. — S. 102.
13 ПСРЛ. — Т. 2. — Стб. 732; Dąbrowski D. Rodowód Romanowiczów. — S. 99–101.
14 Войтович Л. Княжа доба на Русі. — С. 496.
15 ПСРЛ. — Т. 2. — Стб. 787.
16 Там же.
17 Там же.
ВОЙТОВИЧ ЛЕОНТІЙ 152
Відбувалося це, очевидно, до переходу монголів через Верецький перевал
(12 березня 1241 р.), коли перебування в угорських землях ще здавалося
безпечнішим. 11 квітня 1241 р. угорське військо було розгромлене на р.
Шайо. Лев Данилович, схоже, залишався десь у Закарпатті в комітаті Берег
або Спіш. У квітні 1241 р. разом з галицькими боярами він прибув у
Володаву поблизу Холму, де зустрівся з батьком18.
З того часу молодий князь справді вже не злазив з коня. Схоже, що
вирушаючи з сином до Угорщини, де планована угода мала бути закріплена
шлюбом, Данило Романович надав синові Перемишльське князівство. Бо на
початку 1244 р., коли в Перемишльське князівство вторгнувся претендент на
галицький престол Ростислав Михайлович, який отримав допомогу від свого
тестя угорського короля Бели IV, враховуючи молоді роки та малий бойовий
досвід Лева, батько прислав йому на допомогу загони белзького князя
Всеволода Олександровича, двірського Андрія та боярина Якова. Ця перша
битва, в якій номінально командував Лев Данилович, відбулася на р. Січниці,
лівій притоці Вишні, у Перемишльській землі і закінчилася поразкою.
Літописець відзначив, що белзький князь «Всеволъдъ не поможе имъ и
навороти конь свои на бѣгъ»19. Все ж маневри галицького війська і битва на
р. Січниці дали можливість Данилові Романовичу зібрати основні сили і
змусити претендента відступити в Угорщину.
У наступному році в знаменитий битві під Ярославом 17 серпня 1245 р.
Лев Данилович командував полком лівої руки, який зіграв в цій битві одну з
вирішальних ролей. Фрагмент у Галицько-Волинському літописі, присвя-
чений цій битві, безперечно, належить до воїнських повістей, які потрапили
до складу цього зведення20, і авторами яких були учасники подій з боярсько-
дружинного середовища, які добре розумілися на військовій справі. Через це
в нашому розпорядженні фаховий докладний опис битви майже без літе-
ратурних штампів: «Лвови же дѣтьскоу соущоу пороучи и Василкови
храброу соущоу боѩриноу и крѣпкоу и да и стережеть его во брани»21. Так
як князь Лев, проходячи лицарської науки, був ще детеск, тобто належав до
наймолодшої з трьох категорій (детеск, отрок і гридь), батько доручив
боярину Васильку Гавриловичу, оберігати князя та утримувати його від
поспішних та нерозважних поступків на полі бою.
Претендент на галицький престол князь Ростислав Михайлович, виста-
вивши піхоту для блокади воротної вежі Ярослава, звідки гарнізон міг
здійснити вилазку, з основними силами розпочав битву, маючи намір
——————
18 Там же. — Стб. 789.
19 Там же. — Стб. 797.
20 Котляр М. Найдавніша повість про Данила Галицького // Київська старовина. —
1992. — № 1. — С. 75–78; Його ж. Галицко-Волынская летопись (источники, структура,
жанровые и идейные особенности) // Древнейшие государства Восточной Европы.
1995 г. — М., 1997. — С. 80–165.
21 ПСРЛ. — Т. 2. — Стб. 802.
ЛЕВ ДАНИЛОВИЧ: «КНЯЗЬ ДУМЕН И ХОРОБОР НА РАТИ»… 153
атакувати головний полк і прорвати центр галицько-волинського війська.
Але назустріч йому виступив передовий полк двірського Андрія, який,
напевно, пройшов в інтервалах між полками Данила і Василька Романовичів.
Навально атакуючи, претендент став перемагати передовий полк, одночасно
польський полк зв’язав сили волинян князя Василька. Бачачи, що двірський
Андрій терпить поразку, Данило Романович почав посилати йому на
допомогу частини з головного полку. Але і вони не витримали, і белзький
князь Всеволод Олександрович та бояри Василь Глібович і Мстислав стали
відступати до Сяну.
Палатин Фільній, який командував угорцями, вирішив, що наступив
переломний момент, і ввів в дію головні сили, підтримавши атаку князя
Ростислава. Тоді у битву вступив головний полк, і битва розпалася на два
зіткнення: Фільнія і Ростислава Михайловича з рештками передового та
головним полками і поляків з полком Василька Романовича. Долю битви
вирішила атака свіжого полку Лева Даниловича, який ударив у фланг
угорців, обійшовши Фільнія. Угорський полководець потрапив в полон, а
князь Ростислав став втікати. Тоді і поляки відступили перед волинянами22.
Напевно в цій битві Лев Данилович здобув посвяту в лицарі, бо автор
повісті спеціально відзначив його сутичку з угорським полководцем («ѡ того
же гордаго Филю Львъ младъ сы изломи копье свое»23) і наступний тріумф
молодого князя («Львъ ста на мѣстѣ воиномъ посредѣ троупьѩ ѩвляѧюща
побѣдоу свою»24).
Перемога Данила Романовича у битві під Ярославом і наступне внор-
мування стосунків з Золотою Ордою після поїздки до Бату, який признав за
Данилом Галицьку і Волинську землі, змусили Белу IV відмовитися від
підтримки Ростислава Михайловича і укласти угоду з сусідами, скріплену
шлюбом Лева Даниловича з дочкою угорського короля Констанцією. Шлюб
цей датують періодом між 1246–1251 рр.25, найвірогідніше, він відбувся десь
між другою половиною 1246 та першою половиною 1247 р.26 Констанція
померла трохи раніше мужа десь після 1287/1288 р.27 Навколо цього шлюбу,
особи самої княгині, числа і долі їх дітей також вистачає легенд і суперечок
істориків28, частину з яких можна віднести до звичайних курйозів29.
——————
22 Войтович Л. Військове мистецтво Галицько-Волинської держави. — С. 16–17.
23 ПСРЛ. — Т. 2. — Стб. 804.
24 Там же. — Стб. 805.
25 Wertner M. Az Árpádok czaládi története. — Nagybecskerek, 1892. — 485–488l;
Codex diplomaticus Hungariae ecclesiasticus ac civilis / Ed. G. Fejer. — Т. 7. — Buda, 1832. —
Р. 216.
26 Dąbrowski D. Rodowód Romanowiczów. — S. 110–114.
27 Ib. — S. 114.
28 Kristó Gy. Károly Robert elsö felesége // Acta Universitatis Szegediensis de Attila
József nominatae. Acta Historica — T. 86. — 1983. — 27–30l; Id. Orosz Hercegnö volt e
Károly Robert elsö felesége? // Aetas. — 1994. — № 1. — 194–199l; Sroka S. Wokol mariażu
ВОЙТОВИЧ ЛЕОНТІЙ 154
Після перемоги під Ярославом та одруження з Констанцією становище
та статус Лева Даниловича значно зросли, про що можна судити хоча б на
підставі булли папи Інокентія IV від 27 серпня 1247 р.30 Після 1245 р. Лев
Данилович отримав до Перемишльського князівства ще й Белзьке князівство.
Саме заснування Львова на межі цих князівств є поважним свідченням
такого стану речей. На думку Івана Паславського, це відбулося між 1240 та
1256 рр.31 Вважаю, що це скоріше сталося після 1245 р., коли після битви під
Ярославом Белзьке князівство перейшло до Лева Даниловича, і до 1256 р.,
коли маємо першу згадку про Львів, як існуюче місто32. Серединне
положення Львова між Перемишльським та Белзьким князівствами на
пересіченні шляхів з Перемишля та Белза до Галича найкраще відповідало
місту, названому в честь князя, який володів обома цими князівствами.
Жодне з джерел не дає підстав вважати засновником Львова Данила
Романовича. Навпаки, так звані білорусько-литовські літописи (Археоло-
гічного товариства, Рачинського, Ольшевський, Євреїновський та Румян-
цевський33), автори XVI–XVIII ст. (Себастіан Мюнстер, Мартин Кромер,
Karola Roberta z Piastówną slaską Marią // Bieletyn Polskiego Towarzystwa Heraldycznego. —
№ 11. — 1994. — S. 1–5; Id. Genealogia Andegawenów węgierskich. — Kraków, 1999. —
S. 21–28; Войтович Л. Ще одна загадка генеалогії Романовичів: Чи існувала королева
Марія Львівна? // А сє єго срєбро. Збірник праць на пошану члена-кореспондента НАН
України М.Ф. Котляра з нагоди його 70-річчя. — К., 2002. — С. 161–164.
29 Шишка О. Констанція — дружина чи мачуха Лева? // Галицька брама. — 2001. —
№ 9–10 (81–82). — С. 17.
30 Большакова С.А. Папские послания галицькому князю как исторический источник //
Древнейшие государства на территории СССР. 1975 г. — М., 1976. — С. 126. Сумніви
С. Большакової достатньо переконливо спростував Д. Домбровський (Dąbrowski D.
Rodowód Romanowiczów. — S. 111).
31 Паславський І. Коли і хто заснував Львів? Вірогідні і невірогідні дати заснування
столиці Галичини. — Львів, 2010.
32 Денис Зубрицький слідом за Михайлом Арцибашевим подав невірну дату засну-
вання Львова 1237 р. (Зубрицький Д. Хроніка міста Львова / Переклад з польської
І. Сварника, коментар М. Капраля, ред. О. Шишки. — Львів, 2001. — С. 8). До цього
більшість істориків слідом за Бартоломеєм Зіморовичем датувала заснування міста
1270 р. (Historia miasta Lwowa. Przez Bartolomieja Zimorowicza. — Lwów, 1835. — S. 67–
70). Щоправда, ще Целарій у праці, виданій в Амстердамі у 1659 р., зазначив, що князь
Лев тільки відновив місто, зруйноване ординцями (Celarius. Novum desciptionum
novisima descripto… Amsterdami, 1659. — P. 317). У Тверському літописному збірнику
Львів згаданий під 1241 р., але Ярослав Книш блискуче довів, що ця згадка є наслідком
інтерполяції в літописний текст уривку зі «Списку міст дальніх і ближніх» (Книш Я.
Заснування Львова // Семінарій «Княжі часи». — Львів, 2002. — С. 7–8). Російський
військовий письменник і історик Федір Глінка, який у 1805 р. побував у Львові, де мав
змогу оглянути університетську бібліотеку, де цікавився стародруками й рукописами,
занотував у своєму щоденнику, що Львів заснований у 1245 р. князем Левом, який був
одружений з дочкою угорського короля Бели (Глинка Ф.М. Письма русского офицера. —
М., 1815. — С. 186–187).
33 ПСРЛ. — Т. 35. — М., 1980. — С. 94, 150, 178, 198, 219.
ЛЕВ ДАНИЛОВИЧ: «КНЯЗЬ ДУМЕН И ХОРОБОР НА РАТИ»… 155
Олександр Гваньїні, Бартош Папроцький, Матвій Стрийковський, Мартин
Груневег, Йоганн Альнпек, Симеон Окольський, Бартоломій Зіморович), а
також один актовий документ кінця XVI ст. вважали засновником міста
князя Лева34. На Галицькій брамі міста був латинський напис: «Князь Лев
поклав мені підвалини. Нащадки дали ім’я Леонтополіс». Думаю, що немає
жодних підстав сумніватися, що Львів був заснований князем Левом Дани-
ловичем на межі належних йому Перемишльського та Белзького князівств35.
У 1249 р. бачимо князя Лева у складі галицько-волинських військ в
литовській усобиці на стороні Товтивила. Батько доручив йому самостійний
похід на Слонім36. Зимою 1251–1252 рр. він знову разом з пінськими князями
виступив у похід проти литовських військ на підтримку Товтивила, взявши
участь у битвах на озері Зьяті та р. Щар’ї37.
У 1252–1253 рр. Романовичі взяли участь у боротьбі за «Австрійську
спадщину». Незважаючи на те, що війна за «Австрійську спадщину» (1246–
1278) має широку наукову літературу, перш за все австрійську38, німецьку39,
угорську40, чеську41, польську42, українську та російську43, багато її аспектів
залишаються дискусійними.
——————
34 Книш Я. Заснування Львова. — С. 7–13.
35 Войтович Л. Удільні князівства Рюриковичів і Гедиміновичів у ХІІ–ХVІ ст. —
Львів, 1996. — С. 90–91; Його ж. Де була столиця Лева Даниловича (Джерелознавчий
аспект проблеми) // До джерел. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського
з нагоди його 70-річчя. — Т. 1. — Київ–Львів, 2004. — С. 712–720; Його ж. Загадки
ранньої історії Львова // Ювілейний збірник на пошану Івана Патера / Україна: куль-
турна спадщина, національна свідомість, державність. — Вип. 16. — Львів, 2008. —
С. 42–51.
36 ПСРЛ. — Т. 2. — Стб. 816.
37 Там же. — Стб. 818–819.
38 Див.: Vancsa M. Geschichte Nieder- und Oberösterreichs. — Gotha, 1905; Pirchegger H.
Geschichte der Steirmark. — T. 1 (bis 1283). — Gotha, 1920; Hantsch H. Die Geschichte
Österreichs. — T. 1. — Graz–Wien–Köln, 1959; Zöllner E. Geschichte Österreichs. — Wien,
1974; Haider S. Geschichte Oberösterreichs. — Wien, 1987; Dopsch H., Brenner K., Weltin M.
Österreichische Geschichte 1122–1278. Die Läund das Reich. Der Ostalpenraum im Hoch-
mitteelalter. — Wien, 1999.
39 Див.: Redlich O. Rudolf von Habsburg — das Deutsche Reich nach dem Untergange
des alten Kaisertums. — Insbruck, 1903; Meier H. Gertrud Herzogin von Österreich und
Steirmark // Zeitschrift des Historischen Vereins für Steirmark. — Graz, 1927; Hausmann F.
Kaiser Friedrich II. und Österreich. Probleme um Friedrich II // Vorträge und Forschungen. —
Bd. 16. — Sigmaringen, 1974; Kusternig A. Die Zeit König Ottokars in Österreich (1251–
1278). — St. Pölten–Wien, 1978; Stökl G. Der russische Staat in Mittelalter und früher
Neuzeit. — Wiesbaden, 1981; Hoensch J. K. Přemysl Otokar II. von Böhmen. Der goldene
König. — Graz–Wien–Köln, 1989; Krieger K. F. Rudolf von Habsburg. — Darmstadt, 2003.
40 Див.: Pray G. Historia rerum Hungariae cum notitiis praeviis. — T. 1. — Budae, 1801;
Wertner M. Die Regierung Béla’s des Vierten // Ungarische Revue. — T. 13. — 1893; Pauler G.
A Magyar nemzet története az Árpádházi királyok allat. — T. 2. — Budapest, 1893; Hóman B.
ВОЙТОВИЧ ЛЕОНТІЙ 156
Ще Володимир Пашуто звернув увагу на розуміння літописцем важ-
ливості цієї війни44. Микола Котляр, в цілому негативно оцінюючи боротьбу
за спадщину Бабенбергів та її наслідки, вважав, що у Данила Романовича
були наміри створити спільну русько-австрійську державу45. Слідом за
Іваном Крип’якевичем, який допускав, що Данило Романович «захопився
планом посадити одного із синів на австрійському престолі, щоб в час
загрози від ординців мати тут резерв для князівської сім’ї»46, на ординські
мотиви змін у політиці галицько-волинського князя вказав Маріуш Барт-
ніцкий47. Була висунена версія вимушеної участі в цих подіях галицько-
волинського князя під впливом і в інтересах угорського короля Бели IV48.
Ми звернули увагу на династичні мотиви втручання Данила Романовича
в боротьбу за спадщину Бабенбергів49: Фрідріх ІІ Бабенберг був сином
Леопольда VI та Феодори Ангеліни, дочки візантійського василевса Ісаака ІІ
Ангела, або, скоріше, його племінниці, дочки молодшого брата Іоанна50.
Magyar történet a rendiség kialakulásának kora. — T. 2. — Budapest, 1935; Kristó G.
Magyarorszag története 895–1301. — Budapest, 2006.
41 Див.: Palacký F. Dějiny národu českého v Čechách a v Moravě. — T. 1. — Cz. 2. —
Praha, 1854; — T. 1. — Cz. 3. — Praha, 1855; Šusta J. Dvě knihy českych dějin. Kniha prvni —
Posledni Přemyslovci a jejich dědictví. — Praha, 1917; Novotný V. České dějiny. — T. 1. —
Cz. 3. — Praha, 1928; — T. 1. — Cz. 4. — Praha, 1937; Kavka F. Dějiny Česko-Slovenska do
roku 1437. — Praha, 1971; Vaníček V. Velké dějiny zemí Koruny české. — T. 3 (1250–1310). —
Praha–Litomyšl, 2002; Žemlička J. Století posledních Přemyslovců. Český stst a společnost ve
13. století. — Praha, 1986.
42 Див.: Bartnicki M. Polityka zagraniczna księcia Daniela Halickiego w latach 1217–
1264. — Lublin, 2005; Mika N. Walka o spadek po Babenbergach 1246–1278. — Racibórz,
2008.
43 Див.: Войтович Л. Союз Галицьких Романовичів з Австрією та Чехією у ХІІІ ст. //
Проблеми слов’янознавства. — Вип. 56. — 2006. — С. 263–273; Майоров А.В. Даниил
Галицкий и Фридрих Воинственный: русско-австрийские отношения середины ХIII века //
Вопросы истории. — 2011. — № 7; Его же. Поход русских войск в Моравию и борьба за
«Австрийское наследство» в 1252–1253 гг. // Военно-исторический журнал. — Москва,
2011. — № 8.
44 Пашуто В.Т. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. — М., 1950. — С. 258.
45 Котляр Н.Ф. Дипломатия Южной Руси. — Санкт-Петербург, 2003. — С. 140.
46 Крип’якевич І. Галицько-Волинське князівство. — Львів, 1999. — С. 117.
47 Bartnicki M. Polityka zagraniczna księcia Daniela Halickiego w latach 1217–1264. —
Lublin, 2005. — S. 188–189.
48 Dąbrowski D. Stosunki pomiędzy Romanowiczami a królem Węgier Belą IV i
niektórymi książętami polskimi w latach 1235–1240 // Княжа доба: історія і культура. —
Вип. 1. — Львів, 2007. — C. 83–87.
49 Войтович Л. Союз Галицьких Романовичів з Австрією та Чехією у ХІІІ ст. //
Проблеми слов’янознавства. — Вип. 56. — 2006. — С. 263–273.
50 Thiele A. Erzhälende genealogische Stammtafeln zur europäischen Geschichte. —
Bd. 1. — Frankfurt-am-Main, 1993. — Taf. 116, 204; Schwennike D. Europäische Stam-
mtafeln: Stammtafeln zur Geschichte der Europäischen Staaten. Neue Folge. — Bd. I.1. —
ЛЕВ ДАНИЛОВИЧ: «КНЯЗЬ ДУМЕН И ХОРОБОР НА РАТИ»… 157
Тобто мати герцога Фрідріха ІІ, як і її сестра чи тітка, друга дружина Романа,
довший час була регентшею і визначала політику Австрії. Саме тут слід
шукати витоки галицько-австрійського союзу у 1230-х роках.
Підтримавши цей погляд51, О. Майоров обґрунтував кілька цікавих вер-
сій: австрійсько-галицькі стосунки змінилися у 1237 р., коли Данило Рома-
нович відмовився підтримувати Фрідріха ІІ Бабенберга, за що отримав від
його противника імператора Фрідріха ІІ Гогенштауфена 500 марок сріблом
як компенсацію за похід в Австрію. В цей час мати австрійського герцога
була вигнана сином і для захисту своїх прав звернулася до імператора. На
думку російського вченого, Данило Романович після пошуків контактів з
імператором у 1235 р. був присутнім на з’їзді у Відні у 1237 р. і отримав
королівську корону від Фрідріха ІІ Гогенштауфена, яка, зрозуміло, не була
визнана папою. Вже на з’їзді у Пожоні (Братіславі) у 1352 р. Данило
Романович активно заявив про свої права на «Австрійську спадщину». Тому
законність претензій його сина Романа Даниловича визнали Угорщина та
Чехія (остання пробувала домовитися з ним про розподіл Австрії), а також
австрійська еліта, зокрема, ландріхтер Австрії і герцогський шенк граф
Генріх фон Хассбах, його брат Ульріх, брати Бернгард і Генріх Пройселі,
Конрад фон Васербург, Оттон фон Майсау, Конрад фон Фалькенберг,
Конрад фон Гімберг, Генріх фон Ліхтенштейн, Ульрих фон Гюттендорф,
Крафт фон Слеюц і Оттон фон Лейсс, які пізніше звинувачували князя
Романа Даниловича у зраді через відмову від подальшої боротьби за
престол52.
Лев Данилович взяв якнайактивнішу участь в цій війні53. Разом з батьком
і краківським князем Болеславом Сором’язливим, одруженим з сестрою
Констанції Кунегундою, він вторгнувся в чеські землі на початку літа 1253 р.
Біля міста Козлій (нині Козлє на березі Одри в Опольськім воєводстві) Лев з
литовцями князів Товтивіла та Едивіла і полком двірського Андрія від-
ділився від основних сил і став пустошити чеські землі, відволікаючи сили
чеського короля від походу в Австрію. Потім він вчасно підійшов під Опаву,
обложену Данилом Романовичем та поляками54.
Frankfurt-am-Main, 1998. — Taf. 39, 85; Scheibelreiter G. Die Babenberger. — Wien–Köln–
Weimar, 2010. — S. 278.
51 Майоров А.В. Даниил Галицкий и Фридрих Воинственный: русско-австрийские
отношения середины ХIII века // Вопросы истории. — 2011. — № 7.
52 Майоров А.В. Поход русских войск в Моравию и борьба за «Австрийское
наследство» в 1252–1253 гг. // Военно-исторический журнал. — Москва, 2011. — № 8.
53 Див.: Mika N. Walka o spadek po Babenbergach 1246–1278. — Racibórz, 2008. —
S. 41, 43, 58, 75, 77.
54 ПСРЛ. — Т. 2. — Стб. 827–828.
ВОЙТОВИЧ ЛЕОНТІЙ 158
Зимою 1253–1254 рр. Лев Данилович вже очолював похід у ятвязьку
землю проти князя Стекинта. В ході цієї війни з наказу короля Данила він
швидким маршем перекинув військо до Бакоти і привів до покори боярина
Милія, який став ординським баскаком55.
Данило Романович ніколи не забував, що він є представником най-
старшої гілки Мономаховичів, які тримали Київ. Не випадково він зайняв
Київ у 1240 р., не випадко галицький літописець висловив незадоволення
поїздкою свого князя у ставку Бату-хана, де йому надали ярлик на Галицьку і
Волинську землі: «ѡ злаѧ чт҃ь Татарськаѩ его ѡ҃ць бѣ ц҃рь в Роускои земли
иже покори Половевецькоую землю и воева на иные страны всѣ сн҃ь того не
приѩ… ѡ҃поущенъ бы и пороучена бы землѧ его емоу иже бѣахоу с нимъ и
приде в землю свою и срете его брат и сн҃ви его и бы плачь ѡбидѣ его и
болташаѩ же бѣ р҃асть ѡ здравьи его»56.
Приймаючи королівську корону з рук папського легата, Данило Романо-
вич, безсумнівно, кидав виклик ханові Золотої Орди, який вважав себе
єдиним сюзереном Русі57. Він не мав права це робити, не порушуючи
присягу, складену Бату, не кажучи вже про те, що королівська корона
ставила його в один ряд з Бату, який сам був королем при великому каані
(імператорі) Монголії Менгу, якому сам допоміг зайняти трон в Кара-
корумі58. Папу римського монголи вважали ворогом. Ставлення до нього
було сформоване в посланні великого каана від 3–11 листопада 1246 р.
(«останні дні джамада-аль-ахар року 644): “Ти сам на чолі королів, всі разом
без виключення, прийдіть запропонувати нам службу і покору. З того часу
ми будемо вважати вас підкореними. І якщо ви не підете за божим велінням і
будете противитися нашим наказам, то ви станете ворогами”»59.
Приймаючи титул короля Русі (а не короля Галичини і Володимириї, як
перед тим угорські королі та принц Калман), Данило Романович, поза
сумнівами, підкреслював свої претензії на всю Русь, що не могло не бути
викликом тій же Золотій Орді60. З подібним висновком погоджується ряд
——————
55 Там же. — Стб. 828–829.
56 Там же. — Стб. 808.
57 Войтович Л. Король Данило Романович. Загадки і проблеми. — С. 24–29; Його
ж. Королівство Русі: реальність і міфи. — С. 63–71; Його ж. Княжа доба на Русі. —
С. 480–487, 492–494; Його ж. Королівство Русі: факти і міфи. — С. 4–17.
58 Тизенгаузен В.Г. Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды. —
Т. 2: Извлечения из персидських починений, собранные В.Г. Тизенгаузеном и обрабо-
танные А.А. Ромаскевичем и С.Л. Волиным. — М., 1941. — С. 16.
59 Див.: Pelliot P. La letter du Grand Khan Güyük a Innocent IV // Revue de l’Orient
Chrétien. — 3-e serie. — Vol. 23. — Paris, 1922–1923; Джованни дель Плано Карпини.
История монголов. — Москва, 1957. — Прим. 217.
60 Войтович Л. Нащадки Чингіз-хана. Вступ до генеалогії Чингізидів-Джучидів. —
Львів, 2004. — С. 101–103.
ЛЕВ ДАНИЛОВИЧ: «КНЯЗЬ ДУМЕН И ХОРОБОР НА РАТИ»… 159
дослідників, зокрема, сербський історик Джура Гарді61. Таке розуміння
титулу короля Русі вважав допустимим і Ярослав Ісаєвич62.
Зрозуміло, що такий крок мусив викликати негайну війну з Золотою
Ордою, через що Данило Романович довго вагався і прийняв корону лише
тоді, коли хан Бату важко захворів і навколо нього розгорнулася боротьба за
його спадщину63. І відбулася ця коронація на далекому західному кордоні у
Дорогичині, так сам король намагався як можна довше зберегти її в таємниці
від монголів. Він переніс свою столицю на той же західний кордон до
Холму, гарячково укріпляв свої міста і проводив гігантську військову ре-
форму, частково переозброюючи свою армію за монгольськими зразками,
вводячи спеціальний захист коней (шкіряні «кояри» повністю захищали круп
коня, а «личини» — голову) та насичуючи армію метальною артилерією.
Великий комплекс по переробці шкіри, знайдений у Львові, може бути
одним із свідчень цієї гігантської роботи з переозброєння армії, який
проводив також князь Лев Данилович, як найближчий помічник батька64.
В кінці 1254 р. Лев Данилович їздив в Угорщину до свого тестя Бели IV,
напевно, для підтвердження союзу65. Зимою 1254–1255 рр. князь Лев очолив
каральний похід у верхів’я Південного Бугу у Болохівську землю, князі якої
як ординські данники підтримали еміра Куремсу (Коренцу, Курумиші)66.
Наступної зими 1255–1256 рр. здійснив похід до Новогрудка на допомогу
братові Романові та прийняв участь у війні з ятвягами, у якій літописець від-
значив його виняткову мужність67.
Поки йшла боротьба за золотоординський престол, Данилові Романовичу
вдавалося успішно воювати з ординським еміром Куремсою. Він готувався
до походу на Київ. Літом–осінню 1256 р. війська збиралися біля Возвягеля,
куди виступив і Лев Данилович. Литовські союзники готувалися виступити
——————
61 Гарді Д. «Rex Ruscie» olim «rex Gallicie» // Дрогичинъ 1253. — Івано-Франківськ,
2008. — С. 37–49.
62 Исаевич Я.Д. «Королевство Галиции и Володимирии» и «Королевство Руси» //
Древнейшие государства на территории СРСР. 1985 г. — М., 1986. — С. 62–63; Його ж.
Галицько-Волинське князівство доби Данила Галицького та його нащадків (Замість
передмови) // Історичні та культурологічні студії. — Т. 3. Галичина і Волинь у добу
середньовіччя. До 800-річчя з дня народження Данила Галицького. — Львів, 2001. —
С. 3–9; Його ж. До історії титулатури володарів у Східній Європі // Княжа доба. —
Вип. 2. — Львів, 2008. — С. 3–29.
63 Патканов К.П. История монголов по армянским источникам. — Вып. 1. —
Санкт-Петербург, 1874. — С. 87; Войтович Л. Нащадки Чингіз-хана. — С. 101, 104, 113–
114: Його ж. Остання еміграція короля Данила Романовича. — С. 91.
64 Войтович Л. Реформи армії князями Данилом Романовичем та Левом Данило-
вичем у середині ХІІІ ст. — С. 89–93.
65 ПСРЛ. — Т. 2. — Стб. 830.
66 Там же. — Стб. 838.
67 Там же. — Стб. 831–835.
ВОЙТОВИЧ ЛЕОНТІЙ 160
на допомогу: «прислаша Миндовгъ к Данилоу: пришлю к тобѣ Романа и
Новогородцѣ а бы пошелъ ко Възъвѧглю ѡтоуда и къ Кыевоу»68.
У 1258 р. брат Бату — Берке нарештi став повновласним ханом Золотої
Орди. Свого часу під час походу Бату на Русь йому допомагали війська
огланів (царевичів) з інших орд. У 1256 р. на допомогу Хулагу для завою-
вання Ірану виступили війська Джучидів, очолені племінниками Бату, огла-
нами Кулі — сином Орду, Балаканом — сином Шибана та Татаром — сином
Бувала. Хулагу мав передати Джучидам Азербайджан, але не тільки не
зробив цього, але й сам зробив своєю столицею Тебріз. А далі він почав
звинувачувати Джучидів у підступах. Берке сподівався уникнути усобиці,
але не збирався відмовлятися від належних Джучидам земель69. Перш ніж
демонструвати свою силу, Берке потрібно було навести порядок у своїх
тилах. Тому на Волинь було послано одного з кращих ординських полко-
водців Бурундая. У 1258 р. «приде Боуранда со силою великою»70. Як
показали пізніші події, ординський воєначальник отримав завдання з міні-
мальними затратами відновити залежність від Орди галицько-волинських
земель. Ординці добре орієнтувалися в політичній ситуації на Заході.
Наступник папи Інокентія IV — Олександр ІV був слабким політиком.
Його найбільше цікавило запровадження латинського богослужіння. Не вда-
ючись в тонкощі політичної ситуації, він почав роздмухувати політичні
непорозуміння між Данилом Романовичем і королем Литви Міндовгом,
підтримуючи останнього71. Для вчорашнього язичника Міндовга особливості
обряду не мали жодного значення, тоді як для Данила Романовича в умовах
монгольської загрози зміна богослужіння була просто неможливою. І так
його близький соратник митрополит Кирило, невдоволений політикою збли-
ження з Римом, покинув князя. Аж у липні 1258 р., коли вторгнення
монголів не тільки в галицько-волинські, але й у польські та литовські землі,
стало реальністю, папа Олександр IV звернувся до Тевтонського Ордену72.
Берке не мав намірів повторно завойовувати Галицько-Волинську землю.
Він готувався до боротьби за Азербайджан і не міг втягуватися у довгу
виснажливу боротьбу на протилежному фланзі. Йому потрібен був швидкий
успіх. Бурундай виявився ідеальним виконавцем даної операції. Монгольська
розвідка діяла бездоганно, а сам полководець проявив непересічні дипло-
матичні здібності. Підхід його війська застав князів зненацька. Монголь-
——————
68 Там же. — Стб. 838.
69 Войтович Л.В. Нащадки Чингіз-хана. Вступ до генеалогії Чингізидів-Джучидів. —
Львів, 2004. — С. 105–107.
70 ПСРЛ. — Т. 2. — Стб. 847.
71 Паславський І. Коронація Данила Галицького в контексті політичних і церковних
відносин ХІІІ ст. — Львів, 2003. — С. 80–86.
72 Preussisches Urkundenbuch. — Т. 1. — S. 55–56. — № 61.
ЛЕВ ДАНИЛОВИЧ: «КНЯЗЬ ДУМЕН И ХОРОБОР НА РАТИ»… 161
ський полководець демонстрував дружелюбність. Він оголосив через своїх
послів: «идоу на Литвоу ѡже еси миренъ поиди со мною»73.
Литва була найбільш реальним і дієвим союзником короля Данила, з її
допомогою він воював проти Куремси та його васалів — болохівських
князів. Іти з ординцями проти своїх основних союзників було надзвичайно
небезпечним кроком. Крім того, Данило Романович та його оточення пре-
красно розуміли, що Берке не подарує йому королівської корони та союзу з
Римом. Виступити проти Бурундая, оцінивши його силу, князі не ризикнули:
«Данилови же сѣдшоу с братомъ со сн҃мъ печалнымъ бывше гадахоутъ
вѣдахоуть бо аще Данилъ поедеть и не боудеть с добромъ»74. Але потрібно
було виграти час і вберегти свої землі від ординського розорення. Тому до
Бурундая приєднався лише князь Василько Романович, але і той, побою-
ючись репресій, залишив дружину та сина з королем.
Участь галицько-волинських військ у війні з Литвою вирішила долю
князя Романа Даниловича, який тримав Новогрудське князівство. «… ѩ
Вышелгъ сна его Романа»75. Литва розцінила участь волинського війська у
поході ординців як зраду союзним домовленостям, і розгорнулася справжня
війна. Ще не знаючи про остаточну долю сина і сподіваючись якось
вирішити цей конфлікт, Данило Романович зосередив своє військо біля
Мельника, демонструючи готовність вторгнутися в Литву.
Бурундай блискуче виконав першу частину свого завдання. Король
Данило позбувся єдиного реального союзника і втратив сина Романа, інші ж
його союзники поки-що тільки заявляли про свої наміри. Однак ординці, які
поверталися через ятвязькі землі, шукали Данила Романовича («ѩта быста
посла и прапаше гдѣ есть Данило»76). Очевидно, що Бурундай повинен був
привезти короля Данила в ставку Берке. Ординці не могли залишити його не
покараним.
І справді, Берке не задовольнився результатами першого походу. Тому
на початку листопада 1259 р. «приде вѣсть … ѡже Боуронда идеть ѡканый
проклѧтый и печална бы брата ѡ томъ»77. На цей раз ординський
полководець оголосив: «ѡже есте мои мирними срѣтьтѧ мѧ, а кто не срѣтить
мене — тыи ратныи мнѣ»78. Цим зверненням ординці ставили короля Данила
перед альтернативою: або здатися і чекати на милість Берке, або відверто
оголосити себе ворогом.
Бурундай знову зумів приспати пильність князів: вони саме готувалися
до весілля Володимира Васильковича з Ольгою, дочкою чернігівського князя
——————
73 ПСРЛ. — Т. 2. — Стб. 846.
74 Там же. — Стб. 848.
75 Там же. — Стб. 848.
76 Там же. — Стб. 848.
77 Там же. — Стб. 849.
78 Там же. — Стб. 849.
ВОЙТОВИЧ ЛЕОНТІЙ 162
Андрія Всеволодовича. Зрозуміло, що цим шлюбом теж скріплювався чер-
говий політичний союз, таємна частина якого мала антиординське спряму-
вання. Але тепер король міг розраховувати тільки на допомогу польських
князів та Тевтонського Ордену. І знову потрібно було виграти час, поки ця
допомога змогла би надійти. Тому Данило знову не ризикнув зустрітися з
Бурундаєм, виславши на цю зустріч брата Василька, сина Лева та холмського
єпископа Іоанна.
На цей раз вимога ординського еміра була зухвалішою. Бурундай вима-
гав зруйнувати укріплення основних міст, без яких ці міста з опорних
пунктів перетворювалися на гнізда легкої здобичі ординців. Та особливого
вибору не було. Князі змушені були прийняти умови, і так були зруйновані
укрiплення Володимира, Луцька, Крем’янця i Львова79. Фактично, зробивши
безборонними галицькі та волинські міста, Бурундай вже повністю відновив
ординське панування. Після цього він, схоже, оголосив про зміщення короля
Данила. Бо після зустрічі з Бурундаєм біля Шумська Василько Романович
відіслав холмського єпископа до короля Данила: «… и нача емоу повѣдати ѡ
бывшее и ѡпалоу Боурандаевоу сказа емоу. Данилови же оубоѩвшоусѧ
побѣже в Лѧхы, а из Лѧховъ побѣже во Оугры»80.
Однак король скоріше розпустив чутки про свою втечу, ніж зробив це
насправді. І монголи також не повірили в цю втечу, продовживши свій похід
на Холм. Король очікував на західну допомогу. У грудні 1259 р. папа
рекомендував Тевтонському Ордену боротися з монголами разом з усіма
прикордонними християнськими державами81. Можна навіть припускати
якусь участь незначних орденських контигентів в бойових діях (тому король
Данило в очікуванні підмоги перебував в околицях Холму в Забужжі82), бо
папа у січні 1260 р. оголосив під захистом святого престолу і ті орденські
землі, які будуть надані Ордену руськими князями. У випадку відвоювання
Орденом у монголів нових територій, їх приєднання могло відбутися тільки
за згодою на то їх бувших християнських володарів83.
У березні 1260 р. всі сили Ордену з прибулими волонтерами були зібрані
на південних кордонах під командуванням магістра Гартмана фон Грумбаха.
Підтягувалися загони тамплієрів та іоаннітів, а також контигент Ордену
Калатрава, який воював з маврами у Іспанії. Але чисельність цих сил була
невеликою, і вони так і не ризикнули виступити на допомогу королю Да-
нилу84. Зусилля папи збільшити це військо були млявими. У вересні 1260 р.
——————
79 Крип’якевич І.П. Галицько-Волинське князівство. — Вид. 2. — С. 133–134.
80 ПСРЛ. — Т. 2. — Стб. 850.
81 Preussisches Urkundenbuch. — Т. 1. — S. 73–74. — № 82.
82 Масан О. Крістбурзький договір 1249 р. — С. 89–96.
83 Preussisches Urkundenbuch. — Т. 1. — S. 80–81. — № 89.
84 Sarnowsky J. The Teutonic Order confronts Mongols and Turks // The Military Orders:
Fighting for the Faith and Caring for the Sick / Ed. M. Barber. — Aldershot, 1994. — Р. 258–
260.
ЛЕВ ДАНИЛОВИЧ: «КНЯЗЬ ДУМЕН И ХОРОБОР НА РАТИ»… 163
папа обмежився попередженням короля Чехії Пшемисла Оттокара ІІ (супер-
ник Данила Романовича та Бели ІV в боротьбі за австрійську спадщину) та
маркграфа Бранденбургу Іогана І, вимагаючи від них не перешкоджати
братам жебруючих орденів (схоже, що агітацію проводили ченці домініканці
та францисканці) вербувати волонтерів у Прусію та Лівонію85.
Однак події розвивалися надто стрімко. Бурундай не задовольнився
виглядом палаючих стін Володимира та інших міст. Він змусив князя
Василька Романовича взяти участь у поході на Холм. Холм був добре
укріплений і його кам’яні вежі і стіни були достатньо потужними. Бурундай
чітко виконував поставлене завдання з найменшими втратами для свого
війська. За князем Васильком Романовичем слідкували ординські достой-
ники «Коуичиѩ, Ашика Болюѩ и к томоу толмач розоумѣюща Роусскыи
ѩзь»86. Тому князь Василько Романович мусив вимагати здачі міста у бояр
Костянтина та Луки Івановича, які його обороняли. Оборонці зрозуміли з
поведінки князя, що монголи, певно, не штурмуватимуть Холму. Тому від-
повідь їх була призначена скоріше для вух ординських достойників: «поѣдь
прочь аже боудеть ти каменемь в чело, ты оуже не братъ еси братоу своему,
но ратьныи есь»87. Метальна артилерія на стінах Холму також, можливо,
переконала ординського воєначальника відступити від міста.
Тепер ординці рушили проти польських князів. Можливо, що їх чудова
розвідка вже знала, що в польських землях перебуває сам король Данило або
польські князі збираються виступити йому на допомогу. Бурундай спішив
завершити похід ефектною перемогою, яка би відбила охоту у польських
правителів зачіпатися з ординцями. Монголи твердо знали, що зібрані вели-
ким магістром ординські війська не зможуть виступити на допомогу ні
польським князям, ні королю Данилові.
Монгольським емісарам вдалося підбурити до виступу пруських нобілів.
Пруси, скориставшись проблемами Ордену та його союзників, розгорнули
велике повстання під проводом Геркуса Мантаса. Повстання не випадково
розпочалося 20 січня 1260 р. 22 січня 1260 р. хрестоносці потерпіли поразку
під Кенігсбергом. Незабаром були обложені Торунь, Кенігсберг, Кульм та
Ельбінг. У 1262 р. пруси вторгнулися в мазовецькі землі. Геркусу Мантасу
вдалося у 1260–1264 рр. нанести хрестоносцям ряд відчутних поразок88. Всі
війська хрестоносців надовго завязли в цій боротьбі. З 1265 р. вони навіть
були змушені звертатися за допомогою до німецьких князів. Тільки у 1274 р.
——————
85 Preussisches Urkundenbuch. — Т. 1. — S. 101–102. — № 111–112.
86 ПСРЛ. — Т. 2. — Стб. 851.
87 Там же. — Стб. 852.
88 Voigt J. Geschichte Preussens von den aeltesten Zeiten bis zum Untergange der
Herrschaft des Deutschen Ordens. — V. 9. — Hildesheim, 1968 (repr. Koenigsberg, 1827–
1839). — S. 174–175; Schumacher B. Geschichte Ost- und Westpreusens. — Wurzburg,
1958. — S. 42–43; Bookmann H. Der Deutsche Orden. Zwölf kapitel aus seiner Geschichte. —
München, 1981. — S. 100–101.
ВОЙТОВИЧ ЛЕОНТІЙ 164
хрестоносцям вдалося нарешті приборкати прусів. Зрозуміло, що за таких
умов ні про яку допомогу з боку хрестоносців чи союзних мазовецьких
князів не могло бути мови.
І Бурундай блискуче завершив всю кампанію. Ординці оточили Сандо-
мир «и ѡбьстоупиша и со всѣ сторонѡ и ѡгородиша и коло своимъ городом,
и порокъ поставиша и пороком же бьющтмъ не ѡслабно днь и нощъ, а
стрѣламъ не дадоущимъ выникноути изъ заборолъ. И биша по четырѣ дни.
В четвертыи же днь сбиша заборола с города. Татаровѣ же начаша лествицѣ
приставливати к городоу и тако полѣзоша на горо напередь же возлѣзоста
два Татарина на городъ с хороуговью…»89. Після прориву зовнішньої лінії
оборони рештки захисників кинулися до дитинця, і багато людей загинуло на
мосту через рів. Пожежа охопила місто, люди рятувалися в кам’яних
церквах, здавалися ординцям і покидали місто. Ординці зігнали полоняників
на оболоні, протримали їх там два дні, а потім перебили90. Після цього
ординське військо спішно покинуло польські землі і, ніде не затримуючись,
поспішило на Нижню Волгу. Хан Берке вже прийняв рішення про вторг-
нення в Азербайджан.
Війна з Золотою Ордою у 1258–1260 рр. завершилася поразкою короля
Данила Романовича. Хану Берке вдалося порівняно незначними зусиллями
відновити панування ординців у Галицько-Волинській державі, а його пол-
ководець Бурундай вдалими заходами підірвав обороноздатність краю та
зумів розірвати політичні союзи з найближчими сусідами. Ординці змусили
волинських князів разом з ними підступно атакувати литовські землі, роз-
горнули велике повстання прусів, зв’язавши цим сили Тевтонського Ордену,
і жорстоким штурмом та різаниною в Сандомирі стримали польських князів.
Ні краківський князь Болеслав Сором’язливий, ні мазовецький князь Земовит
не встигли прийти на допомогу Сандомиру. Болеслав Сором’язливий, взагалі
залишивши оборону Кракова на краківського воєводу, сховався в Угорщині
чи у князя Лєшка Чорного в Сєрадзю91. Кампанія була блискавичною і угорці
навіть не встигли або не ризикнули зібрати війська. Поки до них дійшли
відомості, й вони роздумували що робити далі — військо Бурундая вже йшло
назад.
Король Данило Романович не встиг прикрити свої південно-східні кор-
дони низкою потужних фортець з кам’яними стінами та метальною артиле-
рією, як було у Холмі. Зіграла свою роль і політична близорукість папи
Олександра ІV, який не зміг оцінити історичної перспективи укладеного
союзу, а свою енергію спрямував на другорядні питання прийняття в руських
церквах латинської меси замість літургії св. Іоанна Златоустого92.
——————
89 ПСРЛ. — Т. 2. — Стб. 852–853.
90 Там же. — Стб. 854–855.
91 Karpiński R. Bolesław Wstydłiwy // Poczet krolów i ksążąt polskich. — Warszawa,
1980. — S. 192.
92 Паславський І. Коронація Данила Галицького. — С. 80–86.
ЛЕВ ДАНИЛОВИЧ: «КНЯЗЬ ДУМЕН И ХОРОБОР НА РАТИ»… 165
Самому королю Данилові Романовичу довелося емігрувати в Угорщину.
Його головні міста залишалися безборонними, а союзники паралізовані. Від
кінця 1259 — початку 1260 р. і до осені 1262 р. король Данило щезає з
сторінок Галицько-Волинського літопису, що виглядає дивно на фоні пане-
гіричного характеру цього твору. Цей період король провів у своїй останній
еміграції93. Зрозуміло, що змістивши Данила Романовича, ординці надали
ярлик на Волинь князю Василькові Романовичу, а на Галич — Левові
Даниловичу. Бурундай пройшов через Галицьку землю, повертаючись назад,
не зачепивши жодного міста.
Ставши королем Чехії (1253) і утвердившись в Австрії, Пшемисл ІІ
Оттокар у 1260 р. розвівся з Маргаритою, що дало привід Белі IV для
відновлення боротьби. 12 червня 1260 р. король Данило взяв участь у битві
біля Кресенбруна у Штірії, якою завершилася угорсько-чеська війна за
«Австрійську спадщину» Бабенбергів. Лицарське військо, очолене штірійсь-
ким маршалом Ульріхом фон Вільдоном, ще до підходу військ короля
Пшемисла ІІ Оттокара розгромило армію короля Бели ІV. В цій битві, як
довідуємося з листа Пшемисла Оттокара ІІ, «Danielem regem Russiae et filios
eius et caeteros Ruthenorum ac Tataros»94. Українські історики І. Шараневич95,
М. Кордуба96 та М. Грушевський97 звернули увагу на дещо випадковий
характер участі короля у цій битві. На той час галицький король вже не був
зацікавлений у спадщині за Бабенбергами. І справді, відразу ж після відходу
Бурундая, маючи конфронтацію з литовцями, зруйновані міські укріплення і
пригнічену атмосферу програної війни, не міг би Данило Романович взяти
участь у черговій авантюрі свата, якби обставини не закинули його в
Угорщину. В Угорщині для утримання двору та дружини він мусив отримати
від Бели ІV якийсь феод (подібно до того, як його давній суперник князь
Ростислав Михайлович отримав князівство в Мачві98), служба з якого і
зобов’язала його взяти участь у штірійській кампанії.
М. Грушевський також слушно звернув увагу на помилку Длугоша, який
приписав участь в цій битві ще Леву та Роману. Роман на той час вже був
——————
93 Войтович Л. Остання еміграція короля Данила Романовича // Науковий вісник
Волинського національного університету імені Лесі Українки. Історичні науки. — № 13. —
Луцьк, 2009. — С. 89–96.
94 «… Данилом королем Русі з своїми синами та підрозділами русі і татар»
(Monumenta Germniae Historica. Scriptores. — T. IX. — Stuttgart, 1851. — Р. 184).
95 Szaraniewicz I. Die Hypatios–Chronik als Quellen // Beitrag zur österreichischen
Geschichte. — Wien, 1872. — S. 84, 144–145.
96 Кордуба М. Участь Данила в битві під Крессенбрунн / М. Кордуба // Записки
НТШ. — Т. 10. — Львів, 1896. — С. 1–2.
97 Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. 3. — Львів, 1905. — С. 519.
98 Гарді Д. Чи Ростислав Михайлович був баном Мачви? // Actes testantibus.
Ювілейний збірник на пошану Леонтія Войтовича / Україна: культурна спадщина,
національна свідомість, державність. — Вип. 20. — Львів, 2012. — С. 197–203.
ВОЙТОВИЧ ЛЕОНТІЙ 166
мертвим, а Лев Данилович, який виконав умови Бурундая, не мав потреби
вдаватися до еміграції. Він залишився в краї, тримаючи Перемишльське,
Галицьке та Белзьке князівства. Під Кресенбруном з Данилом могли бути
тільки Мстислав та Шварн Даниловичі.
Угорський джерелознавець Г. Венцель вважав, що Данило в цій битві
брав участь з власним військом99. Напевно король Данило виїхав в Угор-
щину через польські землі з дружиною. Цікава згадка джерела про татарсь-
кий загін. В ході переозброєння своєї армії Данило Романович запозичив
деякі зразки більш дешевого і ефективного ординського озброєння. Тому
його підрозділи могли бути схожими на ординські. За ординців могли бути
прийнятими і половецькі воїни, які також могли бути в дружині короля
Данила. Самі ординці брати участь в цій битві не могли. Король Данило для
них був емігрантом, який втік від покарання. Монголи не могли йому
подарувати самовільне прийняття королівського титулу та ще й з претен-
зіями на всю Русь. Свого часу Бату ясно дав зрозуміти, що монголи не
збираються відновлювати державу Русь і будуть з її князями будувати
стосунки вибірково на власний розсуд.
Після цієї перемоги було укладено компромісний мир, скріплений
25 жовтня 1261 р. шлюбом Пшемисла ІІ Оттокара з внучкою Бели IV —
Кунегундою, дочкою князя Мачви Ростислава Михайловича та Анни
Бейлівни100. Використовуючи сприятливу кон’юктуру після цього миру,
Пшемисл II Оттокар приєднав також Штірію, Каринтію, Крайну, Віндийську
марку та Фріуль аж до Адріатичного моря.
Тим часом почала змінюватися і ситуація в Монгольській імперії.
В умовах, коли у 1260 р. розпочалася боротьба за трон великого каана між
Хубілаєм та Арик-Бугою, який спробував прогнати з Самарканду, Бухари та
Мавераннахра емірів Берке, золотоординський хан не наважився розпочати
війну. Хроніст Рашид ад-Дін згадує про часті посольства Берке до Хулагу.
Берке пробував домовитися, він навіть видав оглана Балакана, звинуваченого
у чарах проти Хулагу. Однак ільхан стратив Балакана та підступно вбив
огланів Кулі і Татара. Берке мусив воювати. Бойові дії розпочалися у 1262 р.
і з перервами тривали майже до кінця 60-х років ХІV ст. У 1263 р. ціною
великих втрат на р. Курі хан Берке наніс поразку Хулагу. За свідченням
арабського історика Ібн Васила, стоячи над горами монгольських трупів,
Берке з гіркотою сказав: «Якщо б ми діяли спільно, то завоювали б весь
світ»101.
Тільки за таких обставин з’явилися сприятливі обставин для повернення
короля Данила. Восени 1262 р., розгромивши литовців, Василько Романович
——————
99 Codex diplomaticus Arpadianus continuatus / Ed. G. Wenzel. — 7 kötet. — Budapest,
1869. — Р. 383.
100 Wertner M. Az Árpádok czaládi. — Nagybecskerek, 1892. — 527–536 l.
101 Войтович Л. Нащадки Чингіз-хана. — С. 105–106.
ЛЕВ ДАНИЛОВИЧ: «КНЯЗЬ ДУМЕН И ХОРОБОР НА РАТИ»… 167
послав боярина Бориса Ізболка до короля в Угорщину. Данило Романович на
той час перебував в Теличі102 (біля Телицького перевалу у верхів’ях По-
праду, нині с. Тиліч Криницкої гміни Новосандецького повіту у Польщі)103.
З тексту літопису видно, що король перебував за межами краю довший час:
«король же бѧше печалоуѩ ѡ братѣпо великоу и ѡ сновцѣ свонмь
Володимерѣ зане молодъ бѧше»104.
Вже після повернення короля у кінці 1262 р. в Тернаві відбувся княжий
снем за участю Данила і Василька Романовичів, Болеслава Сором’язливого,
Лева і Шварна Даниловичів та Володимира Васильковича, на якому «поло-
жиша рѧдъ межи собою ѡ землю Роускоую и Лѧдьскоу оутвердивъшесѧ
кртмъ чтнымъ»105. Це означало закінчення останньої еміграції Данила Рома-
новича і остаточне повернення до влади, яку визнали всі його васали, а також
відновлення стосунків, які були до походу Бурундая.
Схоже, що король Данило Романович все ще зберігав надію в союзі з
іншими європейськими християнськими державами відвоювати від монголів
землі всієї Русі. Тернавський з’їзд князів також, схоже, торкнувся переділу
столів в королівстві, яка привела до наступної конфронтації між синами
Данила Романовича. Найближчий соратник короля Данила в його численних
походах і старший син Лев Данилович опинився мало не в опозиції до
батька, перші місця поряд з яким зайняли Шварн та Мстислав, які були з ним
в еміграції і підтримували його політику106, до якої Лев Данилович, краще
поінформований про реальний розвиток ситуації, напевно, ставився з недо-
вірою. З того часу волинські літописці відразу ж починають створювати
образ князя Лева як «безчесного князя»107.
Ризикну припустити, що проти продовження політики звільнення земель
Русі з-під ординської опіки виступив також Василько Романович. Король
Данило, чий авторитет був незаперечним (повністю погоджуюся з цим ви-
сновком Д. Домбровського108), схоже, відреагував відразу різко. Він відібрав
у брата Василька Луцьку землю і передав її своєму синові Мстиславові, а від
Лева відібрав Галицьку землю, передавши її Шварну. Чи встиг він реалі-
зувати це своє рішення? Завжди послушний старшому братові Василько
——————
102 ПСРЛ. — Т. 2. — Стб. 857.
103 Літопис Руський / Переклав Л. Махновець. — Київ, 1989. — С. 571.
104 ПСРЛ. — Т. 2. — Стб. 857.
105 Там же. — Стб. 857.
106 Див.: Dąbrowski D. O zgonie Daniela Romanowicza i jego następstwach dla Rusi
Halicko-Wołńskiej // Actеs testantibus. Ювілейний збірник на пошану Леонтія Войтовича /
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. — Вип. 20. — Львів,
2011. — S. 299–300.
107 Bartnicki M. Wizerunek «безчесного князя» w Kronice Halicko-Wołyńskiej // Actes
testantibus. Ювілейний збірник на пошану Леонтія Войтовича // Україна: культурна спад-
щина, національна свідомість, державність. — Вип. 20. — Львів, 2011. — С. 93–100.
108 Dąbrowski D. O zgonie Daniela Romanowicza. — C. 297–298.
ВОЙТОВИЧ ЛЕОНТІЙ 168
Романович його волю виконав. Мстислава Даниловича бачимо у Луцьку, але
неймовірно, щоби він отримав цей стіл аж після смерті батька, коли
сюзереном держави був Василько Романович чи котрийсь з Даниловичів.
Тим більше, що тримаючи всю Волинську землю та маючи можливість
передати її у спадщину єдиному синові Володимиру, Василько Романович за
жодних умов по смерті старшого брата цього би не зробив. Не віддав би
Луцька і Володимир Василькович, якби він його успадкував від батька.
А тим більше не передав би пізніше Мстиславу Даниловичу Володимир,
якби на користь останнього Лев змусив його віддати Луцьк з Східною
Волинню, як це вважає Д. Домбровський109.
Шварн до смерті батька залишався з ним у Холмі. Чи віддав Лев
молодшому братові Галицьке князівство, на яке, безперечно, мав ярлик від
Берке? До часу повернення батька з еміграції ресурси цього князя були
найбільшими з усіх Романовичів, з монголами у нього було повне поро-
зуміння, а відваги та впертості Леву Даниловичу не потрібно було займати.
Сама дата смерті Данила Романовича теж викликає певну дискусію.
Микола Дашкевич відносив смерть короля до часу між весною 1263 р. та
весною 1264 р.110 1264 р. приймали Денис Зубрицький111 та Ісидор Шара-
невич112, 1265 р. — Микола Баумгартен113. Микола Карамзін114 слідом за
польськими джерелами відносив смерть Данила Романовича до 1266 р. Після
М. Грушевського115 загальноприйнятою датою стало літо 1264 р. За уточ-
неннями Д. Домбровського, з якими можна повністю погодитися, це сталося
весною: в кінці травня — не пізніше початку червня 1264 р.116 Смерті Данила
Романовича передувала тяжка хвороба («а король бѧшеть тогда впалъ в
болесть великоу»117), тобто можна припускати, що з кінця 1263 р. Данило
Романович практично відійшов від активної політичної діяльності. Ця
хвороба могла розпочатися і раніше. Зрозуміло, що таку ситуацію нама-
галося використати оточення короля, зокрема, Шварн Данилович, який не
——————
109 Idem. — C. 304.
110 Дашкевич М. Княжение Даниила Галицкого по русским и иностранным извес-
тиям. — Киев, 1873. — С. 10–11. — Прим. 4.
111 Зубрицкий Д. История древнего Галичско-Руского княжества. — Ч. 3. — Львов,
1855. — С. 202.
112 Шараневич И. История Галицко-Володимирской Руси. — Львов, 1863. — С. 107.
113 Баумгартен Н. Вторая ветвь князей Галицких. Потомство Романа Мстиславича //
Летопись Историко-Родословного Общества в Москве. — Т. 5. — 1909. — Вып. 1 (17). —
С. 13.
114 Карамзин Н. М. История государства Российского. — Т. 4. — Москва, 1992. —
С. 68, 225–226.
115 Грушевський M. Хронольогія подій Галицько-Волинської літописі // Записки
НТШ. — Т. 41. — Львів, 1901. — С. 44–45, 69.
116 Dąbrowski D. O zgonie Daniela Romanowicza. — С. 293–294.
117 ПСРЛ. — Т. 2. — Стб. 862.
ЛЕВ ДАНИЛОВИЧ: «КНЯЗЬ ДУМЕН И ХОРОБОР НА РАТИ»… 169
покидав батька, використовуючи будь-які можливості, щоб інтригувати
проти старшого брата. Можна собі уявити, як реагував на ці події Лев
Данилович, який стільки років був вірним соратником батька, воюючи за
його інтереси далеко за межами свого уділу, а потім уже звикнувшись з
роллю володаря Галицької землі. Волинські літописці, вороже настроєні
проти Лева Даниловича, зафіксували, що обидві столиці Холм та Галич
належали Шварну Даниловичу118. Можливо, що хворий Данило Романович
вдруге підтвердив надання Галича молодшому синові. Але останній не
поспішав, маючи відомості про тяжку хворобу батька, виконувати його
рішення, а Шварн Данилович не наважувався пробувати силою домогтися
його виконання. Він шукав (і не без результату) порозуміння та зближення з
Васильком Романовичем.
Мстислав Данилович, схоже, одразу ж взяв від Василька Романовича
Луцьке князівство з Східною Волинню. До цих володінь Данило Романович
додав ще якусь волость з Галицького князівства з Стожком, бо інакше
неможливо пояснити, як це місто могло опинитися у володіннях луцького
князя119. Лев Данилович, зацікавлений у порозумінні з Мстиславом Данило-
вичем, віддав йому Стожок з волостю без опору.
Тепер перемишльський князь спішив зміцнити свій союз з угорським
королем Белою IV, якому доводився зятем. Невдовзі по смерті Данила
Романовича, 5 жовтня 1264 р., на весіллі сина Бели IV — славонського
герцога Бели та Кунігунди, дочки маркграфа бранденбурзького Оттона ІІІ,
поблизу міста Потенбург, в числі гостей зі сторони угорського короля був
присутнім der kunic von Râzen120, яким, за добре обґрунтованою версією
сербського історика Джури Гарді, був саме Лев Данилович121. Весілля, яке
фактично було з’їздом володарів Центрально-Східної Європи, Лев Данило-
вич використав для укріплення своїх зв’язків. Цікаво і те, що австрійський
хроніст назвав його королем, що може бути свідченням того, що в Європі
трактували Лева Даниловича як легітимного спадкоємця Данила Романовича
і сюзерена королівства Русі. Про це свідчить і місце серед гостей, яке він
займав на весіллі. Зрозуміло, що Лев Данилович не коронувався, бо коро-
наційні регалії знаходилися у Холмі. Крім того він не хотів дратувати
золотоординського хана Берке, особливо після успішного походу на Конс-
тантинополь, проведеного у 1264 р. еміром Ногаєм.
——————
118 Там же. — Стб. 870.
119 Там же. — Стб. 912.
120 Ottokars österreichische Reimchronik / Ed. von J. Seemüller // Monumenta Germaniae
Historica. Deutsche Chroniken. — T. 5, pars 1. — Hannover, 1890. — P. 106.
121 Гарді Д. Хто був der kunic von Râzen на весіллі герцога Бели, молодшого сина
угорського короля Бели ІV і Кунігунди Бранденбурзької, яке відбулося біля міста
Pottenburg 1264 року // Княжа доба. — Вип. 5 (у друці). Щиро вдячний сербському
історикові за можливість ознайомитися з дослідженням в рукописі.
ВОЙТОВИЧ ЛЕОНТІЙ 170
При дворі Бели IV знаходилася у квітні 1268 р. і дружина галицького
князя — Констанція, де вона зустрічалася з своїми сестрами Кунегундою,
дружиною Болеслава Сором’язливого, та Йоланою, дружиною калішського
князя Болеслава Побожного122. Через тестя і дружину Лев Данилович під-
тримував союзні стосунки з польськими князями. Не випадково ж, якщо ще у
1265 р. Шварн Данилович розглядав Болеслава Всидливого як союзника123,
то вже у 1266 р. дійшло до відвертої війни124.
Як свідчить Житіє св. Кінги (Кунегунди), дружини Болеслава і сестри
Констанції, обидва двори були близькими, і Кінга часто бувала у Львові125.
Перша частина цієї пам’ятки створена близько 1320 р., а інформаторами
автора були сучасники подій126, тож інформації Житія можна довіряти.
У 1302 р. в монастирі кларисок в Старому Сончі померла дочка князя
Святослава127. В цьому монастирі закінчила свої дні її тітка Кінга, яка,
напевно, схилила племінницю до чернечого життя. Це теж свідчення близь-
ких стосунків обох родин128.
Лев Данилович підтримував добрі стосунки з великим князем литовсь-
ким Тройденом, коли той конфліктував зі Шварном та Васильком Рома-
новичем. Син Тройдена Римунт навіть якийсь час перебував при дворі Лева у
Львові129. Тому і литовські війська брали участь у походах Лева Даниловича
на підтримку угорського короля.
Ногай, внук Бувала, молодшого брата Бату і Берке, один з головних
полководців Берке, який відзначився у війнах в Азербайджані, в середині
1260-х рр. перебрався у свої володіння у Причорномор’ї, розмістивши свою
ставку в Ісакчі в дельті Дунаю. Після успішного походу на Константинополь
у 1264 р. він став господарем Причорномор’я. До 1280 р. його васалами
стали болгарськi держави — Тирновське царство, Вiдинське i Бранiчевське
князiвства130. Болгарський цар Георгій І Тертер (1280–1292) спочатку зму-
шений був видати свою дочку за сина Ногая — Джекі, а потім вислати свого
сина і співправителя Тодора Святослава заложником у Ісакчі. У 1292 р.
данником Ногая став і король Сербiї, також приславши йому в заложники
——————
122 Там само.
123 ПСРЛ. — Т. 2. — Стб. 864.
124 Там же. — Стб. 864, 867.
125 Див.: Monumenta Poloniae Historica. — T. 4. — Lwów, 1884. — S. 672.
126 Див.: Войтович Л. Де була столиця Лева Даниловича. — С. 712–720.
127 Dąbrowski D. Rodowód Romanowiczów. — S. 226–229.
128 Домбровський Д. Матримоніальна політика князя Лева Даниловича. — С. 216–
217.
129 ПСРЛ. — Т. 35. — С. 150, 198, 219.
130 Ников П. Татаро-български отношения презъ средните векове съ огледъ къмъ
царуваннего на Смилеца // Годишник на Софийската университет. Историко-филоло-
гически факултет. — Т. 15/16. — София, 1921. — С. 15.
ЛЕВ ДАНИЛОВИЧ: «КНЯЗЬ ДУМЕН И ХОРОБОР НА РАТИ»… 171
сина та великих бояр131. Фактично Візантія знаходилася під впливом Ногая, і
спроби ухилитися від цього впливу каралися походами на зразок походу
1297 р., в якому взяли участь болгарські війська. Ногай збирав податки і з
Криму132. Претендуючи на чільне місце у чорноморській торгівлі, він піддав
руйнації генуезькі факторії у Криму в 1299 р.133 Його вiйсько оцiнювали у
30 туменiв134.
Ногай проводив власну полiтику, не звертаючи уваги на ханiв Золотої
Орди. Леонiд вважав, що Ногай взагалi у 1270 р. вiддiлився вiд Золотої Орди,
утворивши власну державу135. Йому заперечував Міхеммеджан Сафарга-
лiєв136. І, справді, на перший погляд Ногаєві не було потреби утворювати
окрему державу. Будучи фактично незалежним i найстаршим серед нащадкiв
Джучi, вiн ставив на престол ханiв, як колись Бату — каанiв. Але зали-
шилося надто багато свідчень щодо намагань Ногая відділитися від Золотої
Орди і створити власну державу137. Одним з головних доказів залишаються
монети, які Ногай та його син Джеке карбували з 1285 по 1301 рр. Якщо
історiя з анонiмними монетами з 1290-х рр., якi карбувалися в Криму,
виглядала ще сумнівною, і здогадку Олексія Маркова138 пробував спросту-
вати Микола Веселовський139, то атрибутація монет, карбованих в Ісакчі на
Дунаї між 30 листопада 1296 та 8 серпня 1301 р., є безсумнівною140. Більше
того, з огляду на таку практику, яка стимулювала розвиток цього регіону,
Токта, його брат Саси-Бука та їх наступники були змушені карбувати монети
в Ісакчі майже до 1312 р. Свої спроби Ногай не реалізував повністю,
напевно, через скрите бажання все ж таки стати ханом Золотої Орди.
——————
131 Там само. — С. 25.
132 Тизенгаузен В.Г. Сборник материалов, относящихся к историии Золотой Орды. —
Т. 1. Извлечения из сочинений арабских. — Санкт-Петербург, 1884. — С. 111.
133 Коновалова И.Г., Руссев Н.Д. О политическом положении региона днестровско-
дунайских степей в первой трети ХIV в. // Социально-экономическая и политическая
история Молдавии периода феодализма. — Кишинев, 1988. — С. 33–45.
134 Тизенгаузен В.Г. Сборник материалов. — Т. 2. — С. 71.
135 Леонид, архимандрит. Хан Ногай и его влияние на Россию и южных славян //
Чтения в Московском об-ве истории и древностей росийских. — 1863. — Кн. 3. — С. 37.
136 Сафаргалиев М. Г. Распад Золотой Орды. — Саратов, 1960. — С. 59.
137 Руссев Н.Д. Молдавия в «темне века»: Материалы к осмыслению культурно-
исторических процессов // Stratum plus. — № 5: Неславянское в славянском мире. —
Кишинев, 1999. — С. 379–407.
138 Марков А.К. О монетах хана Ногая. Оттиск из III тома «Трудов Московского
нумизматического общества». — М., 1902. — С. 3
139 Веселовский Н.И. Хан из темников Золотой Орды. Ногай и его время. —
Петроград, 1922. — С. 39–51, 54.
140 Iliescu O., Simion G. Le grand tresor des XIII et XIV siecles trouve en Dobroudja //
Revue des Etudes Sud-Est Europeennes. — 1964. — T. 2. — № 1–2. — P. 220, 226. —
Fig. 38.
ВОЙТОВИЧ ЛЕОНТІЙ 172
Лев Данилович був реалістом в політиці. Після походів Бурундая ор-
динське панування було відновлено, укріплення найбільших міст були зруй-
новані, а південні галицькі кордони відкриті для ординців. Надії, народжені
війною Берке з Хулагу, також швидко згасли. Реально по смерті короля
Данила Галицько-Волинська держава розпалася. Василько Романович номі-
нально вважався старшим серед князів, але кожен з них проводив власну
політику. Фактично Василько Романович тримав Володимир і Берестя, Лев
Данилович — Галицьке, Перемишльське і Белзьке князівства, Мстислав
Данилович — Луцьке, а Шварн Данилович — Холмське і Дорогичинське141.
Слонімське князівство залишилося в руках Василька Романовича, сина
Романа Даниловича142. Василько Романович та Шварн Данилович виступили
на допомогу Войшелкові Міндовговичу в боротьбі за литовський престол.
Після перемоги Войшелк уступив цей престол шуринові Шварну143, що
зробило останнього реально потужним володарем. В результаті Лев Дани-
лович отримав проти себе сильну коаліцію. За таких умов визнання ним
зверхності Ногая було розумним політичним кроком. Як показали наступні
події, Лев Данилович блискуче розіграв ординську карту, використавши її
повною мірою.
Спираючись на підтримку Ногая, союз з угорським королем Белою ІV та
краківським князем Болеславом Сором’язливим, Лев Данилович вирішив не
допустити до утвердження на литовському престолі Шварна Даниловича.
Для цього була організована зустріч з Войшелком144. Дослідники звернули
увагу на особливо ретельне редагування в літописі епізодів, пов’язаних з
Войшелком145. Все ж розповідь про загибель Войшелка містить надто багато
реалістичних деталей, які видають сучасника, добре знайомого з перебігом
подій. Реалізм цієї розповіді подекуди руйнує образ ідеального князя-ченця.
Лев убив Войшелка у сварці на бенкеті, коли всі князі розійшлися «cо
cнѣма», а Лев з Войшелком вирішили випити ще по чарці146.
Думаю, що не просто було змусити Василька Романовича організувати
цю зустріч. Він не міг не розуміти, що йдеться про питання литовського
престолу. Передача останнього молодшому Шварнові більше влаштовувала
Василька, ніж передача старшому Левові, який і так володів всією Галиць-
——————
141 Крип’якевич І. Галицько-Волинське князівство. — Львів, 1999. — С. 135
142 Войтович Л. Удільні князівства Рюриковичів і Гедиміновичів у ХІІ–ХVI ст. —
Львів, 1996. — С. 89.
143 ПСРЛ. — Т. 2. — Стб. 868.
144 Там же.
145 Вілкул Т.Л. Дублі в літописах ХІ–ХІІ століть: походження текстів // Записки
НТШ. — Т. 252. — Львів, 2006. — С. 7–28; Її ж. Галицько-волинський літопис про
постриження литовського князя Войшелка // Укр. іст. журн. — 2007. — № 4. — С. 26–
37.
146 Вілкул Т.Л. Дублі в літописах... — С. 16.
ЛЕВ ДАНИЛОВИЧ: «КНЯЗЬ ДУМЕН И ХОРОБОР НА РАТИ»… 173
кою землею. Войшелк побоювався Льва Даниловича, зрозуміло, не через
свою причетність до загибелі Романа Даниловича (пройшло мало не десять
років, і змінилися політичні обставини), а через явне небажання віддавати в
руки останнього Литву (Шварн Данилович все-таки був його шурином).
І Василько Романович гарантував безпеку Войшелкові, тобто зробив все, аби
ця зустріч відбулася. Очевидно, що в обставинах, які склалися, він сам
боявся Лева Даниловича і не міг йому відмовити або ухилитися від цієї
зустрічі, яку літописець назвав снемом, тобто з’їздом князів, на яких звично
вирішувалися найважливіші проблеми. Може, Лев пообіцяв Василькові ви-
знання його зверхності в обмін на підтримку в литовському питанні? Це
питання залишиться риторичним. Джерела не дозволяють дати на нього
однозначну відповідь.
Загибель Войшелка Міндовговича на зустрічі у Володимирі між 18–
23 квітня 1267 р.147, судячи з літописної розповіді, все-таки була випадковою.
Надто багато випили обидва дискутанти. Але якщо оцінювати її наслідки, то
очевидно виграв від цього все-таки Лев Данилович. Загибель Войшелка
позбавила Шварна підтримки значної частини литовської знаті, і він програв
протистояння Тройдену148. Василькові Романовичу та його наступнику Воло-
димиру Васильовичу дісталася довга конфронтація з литовськими князями.
Лев Данилович зумів зберегти і значну частину володінь у Пониззі
Дністра та Дунаю. Напевно, що не тільки Білгород (археологічний матеріал
незаперечно свідчить про піднесення та інтенсивну забудову міста в кінці
ХІІІ ст., характер цього будівництва і знайдені матеріали не полишають
сумнівів щодо його схожості з іншими ординським поліетнічними міс-
тами149; щоправда, у місті було присутнє слов’янське населення, і більшість
знахідок зброї або її елементів руського походження150; ординські монети,
знайдені у місті, масово починаються з епохи хана Узбека (1313–1339); на
портоланах Маріно Сануда (1321)151, Піцігані (початок 1330-х)152 та Весконте
(1327)153 місто Маврокастро зображено з прапором, на якому джучидська
тамга і півмісяць; можна припускати, що процес переходу міста під пряме
ординське панування почався в часи Ногая і завершився при Узбеку), але й
——————
147 Краўцэвіч А.К. Войшалк (1264–1267). Інтелігент на троне (2008) // www//pawet.
net/library/history/bel_history/kraucewicz/29/
148 Гудавичюс Э. История Литвы с древнейших времен до 1569 года. — Т. 1. — М.,
2005. — С. 69.
149 Егоров В.Л. Историческая география Золотой Орды в ХIII–XIV вв. — М., 1985. —
С. 79–82; Кравченко А.А. Средневековый Белгород на Днестре (конец ХIII–XIV в.). —
К., 1986.
150 Кравченко А.А. Средневековый Белгород. — С. 83–84.
151 Popescu-Spineni M. România in istoria cartografici pânô la 1600. — Vol. 1. —
Bucureşti, 1938. — P. 74.
152 Егоров В.Л. Историческая география... — С. 136, 139.
153 Nordenskiöld A. E. Periplus. — Stockholm, 1897. — P. 33. — Taf. VII.
ВОЙТОВИЧ ЛЕОНТІЙ 174
інші міста колишньої Дністровсько-Бирладської волості, поступово перехо-
дили під пряму ординську зверхність. Можливо, що певний час зберігалася
подвійна підпорядкованість, а деякі частини цієї волості залишалися в складі
Галицько-Волинської держави до початку ХІV ст. Так, таке досить правдиве
джерело, як «Flos historiаrum Terrae Orientis», відзначило: «Русь — величезна
країна, межує з Грецією Болгарією; ця країна ... тепер платить данину
татарам, а князем її Лев»154. Про давню належність цих територій до
Галицької землі свідчить і ряд інших аргументів, зокрема топонімічних155, а
також включення вірменських парафій у Сереті, Сочаві (Сучаві) та Молдові
до львівської вірменської єпископії у кондаку від 13 серпня 1388 р. като-
лікоса Теодороса ІІ, із згадкою про Львів, як «найблагословеннішу, що
охороняється Богом, столицю, славну матір міст християнських королів», що
відбиває часи Галицько-Волинської держави156.
По смерті Шварна Даниловича Лев без проблем опанував Холмське та
Дорогичинське князівства. По смерті Василька Романовича він став повно-
правним сюзереном всієї Галицько-Волинської держави. Свідченням того,
що Лев Данилович змусив братів визнати свою зверхність, може служити
розповідь про участь галицького війська на чолі з Андрієм Путивличем у
поході на ятвягів у 1272 р. та наступні переговори з ятвязькими князями
Минтеля, Шюрпа, Мудейко та Пестило, де руські князі перераховані
літописцем в порядку старшинства: «ко Львови и Володимерови и Мьсти-
славоу мира просіче»157. Волинські князі брали участь у походах Лева
Даниловича в інші землі, хоча це їм не завжди подобалося.
Після смерті Бели IV його наступник Стефан V відновив війну проти
чеського короля Пшемисла ІІ Оттокара в союзі з Болеславом Сором’язливим
та Левом Даниловичом. У 1271 р. краківський князь виступив проти
союзника Чехії вроцлавського князя Генріха IV Пробуса. Лев Данилович тут
же виступив на допомогу своякові, змусивши братів взяти участь у цьому
поході. Луцький князь Мстислав Данилович пішов з військом у Польщу сам,
а володимирський князь Володимир Василькович прислав військо з воєво-
дою Желиславом158. Листи вроцлавського єпископа Томаша дозволяють
——————
154 Пашуто В.Т. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. — М., 1950. —
С. 302.
155 Ці аргументи були зібрані у доповіді Андріяна Шийчука (Румунія) «До питання
південних кордонів Галицької Русі (за матеріалами візантійської історіографії)», виголо-
шеній на П’ятому міжнародному конгресі україністів у Чернівцях 28 серпня 2002 р. на
засіданні секції «Галицько-Волинське князівство». На жаль, вони залишилися неопуб-
лікованими.
156 Дашкевич Я. Давній Львів у вірменських та вірмено-кипчацьких джерелах //
Україна в минулому. — Вип. 1. — Київ–Львів, 1992. — С. 10–11.
157 ПСРЛ. — Т. 2. — Стб. 870–871.
158 Там же. — Стб. 870.
ЛЕВ ДАНИЛОВИЧ: «КНЯЗЬ ДУМЕН И ХОРОБОР НА РАТИ»… 175
стверджувати, що у цьому поході взяли участь і половці та литовці159,
безперечно, теж залучені Левом Даниловичем. Ця війна завершилася пере-
мир’ям, підписаним 2 липня 1271 р. в таборі під Пожонню (Братиславою),
після чого було укладено мир, підписаний у Празі 14 липня 1271 р. В обидва
документи Стефан V включив i «зятя нашого Льва руського князя» («Leonem
generum nostrum Ruthenorum ducem»), а також його братів160.
У 1272 р. в Угорщині загострилося протистояння магнатських угру-
пувань. Бан Славонії барон Йоахім Гуткелед (батько якого Стефан Пектарі
теж був баном Славонії у 1248–1264 рр.) 24 червня захопив принца Ласло і
відвіз до замку Капронца (Копривниця поблизу Загреба). Стефан V негайно
обложив замок, але не зміг витримати потрясіння, викликаного змовою
славонського бана, в якій взяла участь королева Єлизавета Половчанка
(Ержебет Кун), яка була коханкою бана, і раптово помер 6 серпня 1272 р.
Барон Гуткелед і королева поспішили в Секешфегерварі проголосити коро-
лем юного Ласло IV 3 вересня 1272 р. Оточення короля Бели IV висунуло
претендентом на престол Белу Ростиславича, князя Мачви і внука короля
Бели IV. Бела Ростиславич доводився племінником Леву Даниловичу та
Болеславу Сором’язливому. Прихильники князя Мачви напали на дім коро-
леви, але були відбиті загоном барона Міклоша Пока. Князь Бела врешті
погодився з коронацією двоюрідного брата, але в листопаді 1272 р. на
бенкеті він був підступно вбитий соратником Йоахіма Гуткеледа бароном
Генріхом Кесегі (Нейметуйварі)161. У відповідь чеський король Пшемисл ІІ
Оттокар у 1273 р. вторгнувся в Угорщину, намагаючись помститися за
загибель свого свояка Бели Ростиславича, і зайняв Дьор, Мошон та Шопрон.
Лев Данилович та Болеслав Сором’язливий не допомогли угорцям, очевидно,
підтримавши партію противників клану Гуткелед-Кесегі. Барон Гуткелед у
1273 р. очолив Королівську раду у ранзі королівського надскарбія і брати-
славського жупана (magister tauarnicorum et comes de Posonio162) та одру-
жився з Марією, дочкою Романа Даниловича та Гертруди Бабенберг163.
Марія була спадкоємницею частини Штірії з центром у Юденбурзі. У 1274 р.
королева спробувала звільнитися від опіки надмірно амбітного коханця, але
——————
159 Schlesisches Urkündenbuch. — T. 4 / Ed. Winfried Irgang. — Köln–Wien, 1988. —
№ 124–127.
160 Vetera monumenta historica Hungariam sacram illustrantia / Ed. A. Theiner. — V. 1
(1216–1352). — Roma, 1859. — № 80; Regesta diplomatica nec non epistolaria Bohemiae et
Moraviae / Ed. J. Emier. — V. 2 (1253–1310). — Pragae, 1872. — № 753; Codex
diplomaticus et epistolaris regni Bohemiae / Ed. J. Šebánek i S. Dušková. — T. 5/2. — Pragae,
1981. — № 636–637.
161 Див.: Szabó K. Kun László 1272–1290. — Budapest, 1886.
162 Codex diolomaticus patrius Hungaricus. — T. 2. — Györött–Budapest, 1867. — № 7. —
P. 12–14.
163 Kristó G. Magyarotszag története 895–1301. — Budapest, 2006. — 263–265 l.
ВОЙТОВИЧ ЛЕОНТІЙ 176
останній знову захопив юного короля Ласло IV, якого звільнив з полону
барон Петер Чакі, давній противник клану Гуткелед-Кесегі.
1 листопада 1273 р. рейхстаг німецьких князів обрав королем графа
Рудольфа фон Габсбурга. Останній відразу ж у 1274 р. висунув широку
програму повернення самовільно захоплених імперських ленів після 1245 р.
(коли низложення Фрідріха ІІ Гогенштауфена привело до безладу в
імперії)164. Такими захопленнями були й приєднання Австрії, Штірії та інших
земель чеським королем. Претендуючи на штірійські землі як спадок по
дружині, барон Гуткелед у 1274 р. звернувся до німецького короля Рудольфа
Габсбурга, який підтвердив йому ці володіння, котрі знаходилися під владою
Пшемисла ІІ Оттокара165.
В кінці 1273 — на початку 1274 р. в Опаві з Пшемислом ІІ Отокаром
зустрівся краківський князь Болеслав Сором’язливий, уклавши з чехами
союзну угоду166. До цієї угоди, на думку Даріуша Домбровського, при-
єднався і Лев Данилович167. Польський історик звернув увагу на лист
чеського короля до краківського князя, написаний між листопадом 1270 та
листопадом 1276 р., в якому Пшемисл ІІ Оттокар просить пропустити ор-
динське посольство, яке поверталося з Чехії до Льва Даниловича. Характер
цього листа вказує на добрі стосунки між обома правителями168. Cхоже, що з
ординськими дипломатами до Львова виїхало і посольство чеського короля.
В нових умовах з різних причин відбулося переформування коаліцій, які
продовжували боротьбу за «Австрійську спадщину». Тепер Лев Данилович
та Болеслав Сором’язливий зблизилися з Пшемислом ІІ Оттокаром.
На Великдень 14 квітня 1275 р. Трид, воєвода великого литовського
князя Тройдена, здобув Дорогичин, винищивши його жителів. Такий по-
ступок Тройдена був несподіваним. Лев Данилович негайно звернувся до
золотоординського хана Менгу-Тімура, від якого отримав значну ординську
допомогу, очолену братом хана огланом Ягурчином (Угачі, Яукаджі). Хан
змусив взяти участь у поході брянського князя Романа Михайловича з сином
Олегом та смоленського князя Гліба Ростиславича. У поході взяли участь
також Володимир Василькович та Мстислав Данилович. Бачачи, що князі-
союзники діють без ентузіазму, Лев Данилович здобув окольний град Ново-
грудка з одними татарами, продемонструвавши волинським князям свою
зневагу169.
——————
164 Див.: Moeller B., Heckel M., Vierhaus R., Freiherr von Aretin K.O. Deutsche Ge-
schichte: Mittelalter. — Goettingen, 1985.
165 Mika N. Walka o spadek po Babenbergach. — S. 82–83.
166 Monumenta Poloniae Historica. — T. 2. — Lwów, 1872. — P. 841–842; T. 3. —
Lwów, 1878. — P. 175.
167 Dąbrowski D. Stosunki polityczne Lwa Daniłowicza z sąsiadami zachodnimi. —
S. 47–49.
168 Id. — S. 61.
169 ПСРЛ. — Т. 2. — Стб. 872–873.
ЛЕВ ДАНИЛОВИЧ: «КНЯЗЬ ДУМЕН И ХОРОБОР НА РАТИ»… 177
Протистояння з Литвою затягнулося. У 1276 р. Володимир Василькович
мусив здійснити похід на Слонім, куди Тройден почав переселяти прусів, які
втікали, терплячи поразки у війні з Тевтонським Орденом. У 1277 р. Ногай
прислав допомогу проти литовців, і з ординцями виступили знову Воло-
димир Василькович, Мстислав Данилович та Юрій Львович170, якому батько
передав Холмське та Белзьке князівства. Війна проти Литви була жорстокою.
Дорогичин повернули вже у 1275 р., а Чорна Русь залишилася за Литвою.
В цій війні загинули брати Тройдена Борза, Лесій, Свелкеній171 та Сер-
путій172.
У 1275 р. німецький король оголосив Пшемисла ІІ Оттокара зрадником і
почав готуватися до вторгнення в його володіння. Угорський король відразу
ж опинився в числі союзників Рудольфа Габсбурга, сподіваючись з його
допомогою повернути захоплені чехами землі і тим самим підняти власний
авторитет.
Вторгнення Рудольфа Габсбурга у 1276 р. застало Пшемисла ІІ Оттокара
зненацька. Він не сподівався на те, що недавній володар малесеньких
графств Габсбург і Лауфенбург зуміє так швидко зібрати сили проти такого
потужного володаря, як він. За Віденським трактатом 25–26 листопада
1276 р. Пшемисл ІІ Оттокар не тільки втратив Австрію, але й погодився
повернути захоплені угорські землі, а також і королівські регалії Арпадів.
Правда, він не збирався виконувати ці зобов’язання. Повернувши тільки
Шопрон, чеський король відмовився повертати інші землі та коронаційні
регалії до повноліття Ласло IV173.
Барон Йоахім Гуткелед загинув у квітні 1277 р. в боротьбі з славонсь-
кими магнатами Бобоничами. Відразу розгорілася боротьба між останніми та
кланом Кесегі. Цими обставинами скористалася королева-вдова, яка при
підтримці половців, що були оселені в Трансільванії ще Белою IV, та короля
Рудольфа Габсбурга проголосила короля Ласло повнолітнім, незважаючи на
його 15-річний вік174. Король відверто сперся на половецьку знать, через що
отримав прізвисько Кун (Половець). 13 липня 1277 р. було укладено
угорсько-німецький союз, а 11 серпня оба королі зустрілися в Хеймбурзі на
австрійсько-угорському пограниччі175. Ласло Кун перетворився на палкого
——————
170 Там же. — Стб. 876–878.
171 Там же. — Стб. 869, 871.
172 Там же. — Стб. 869, 874.
173 Continuatio Vindobonensis / Ed. W. Wattenbach // Monumenta Germaniae Historica.
Scriptores. — T. 9. — Hannoverae, 1851. — P. 709.
174 Див.: Simoni de Keza. Gesta Hungarorum // Scriptores Rerum Hungaricarum tempore
ducum regumque stirpis Arpadianae gestarum. — V. 1 / Ed. I. Szentpétery. — Budapest,
1937. — P. 141–194.
175 Codex diplomaticus Hungarie eclesiasticus ac civilis / Ed. G. Fejer. — T. 5. —
V. 2. — Buda, 1829. — P. 388–393.
ВОЙТОВИЧ ЛЕОНТІЙ 178
прихильника Рудольфа Габсбурга, підштовхуючи останнього до відновлення
війни з чеським королем.
Тим часом зближення чеського короля з польськими та руськими
князями набуло тісніших форм. На думку польського генеалога Казимира
Ясіньського, між 1275–1278 рр. було заключено угоду, скріплену шлюбом
Казимира, старшого сина опольського князя Владислава з Оленою з роду
Романовичів176. Цю версію підтримав Станіслав Срока177. За Д. Домбровсь-
ким, Олена була дочкою Лева Даниловича178. Такий шлюб, з огляду на
близькі стосунки опольського князя з Пшемислом ІІ Оттокаром, мав би
означати підтвердження і чесько-галицького союзу179. Літом 1277 р. ім-
перські дипломати вважали руських і польських князів союзниками чеського
короля180. Перед 21 січня 1278 р. до Лева Даниловича приїздив чеський
дипломат (venit de Russia) Пардус, син Неплаха181.
Рудольф Габсбург теж спробував поборотися за позицію руських князів.
21 серпня 1277 р. він доручив провести переговори з руськими князями
ченцю-мінориту Генріху фон Брене, молодшому синові Дітріха фон Веттіна
графа фон Брене та Євдокії, дочки князя мазовецького Конрада та Агафії
Святославни182. Але німецький дипломат не встиг виконати свою місію.
Галицько-чеський союз, скріплений шлюбом дочки Лева Даниловича із
спадкоємцем опольського князя, вже відбувся.
Війна розгорнулася у 1278 р. і завершилася жорстокою битвою під
Дюрнкрутом (Сухими Крутами) на Моравському полі поблизу впадіння
Морави у Дунай недалеко від Відня 26 серпня 1278 р.183 Загибель короля
Пшемисла ІІ Оттокара в цій битві нарешті розрубала «австрійський вузол» і
перетворила Австрію в довговікову опору династії Габсбургів.
За Рифмованою хронікою Оттокара Штірійського, «післав з допомогою
багато добрих воїнів король Лев з Русі» на допомогу союзникові Пшемислу
ІІ Оттокару184. За хронікою абата Іоганна з Віктрінгу, у цій битві на стороні
——————
176 Jasiński K. Rodowód Piastów śląskich. — T. 3. — Wrocław, 1977. — S. 35–38.
177 Sroka S. Z dziejów stosunków polsko-węgierskich w póżnym średnowieczu. —
Kraków, 1995. — S. 34–36.
178 Dąbrowski D. Rodowód Romanowiczów. — S. 217–225.
179 Dąbrowski D. Stosunki polityczne Lwa Daniłowicza z sąsiadami zachodnimi. — S. 49.
180 Włodarski B. Polska i Czechy w drugiej połowie XIII i na początkach XIV wieku
(1250–1309) // Archiwum towarzystwa Naukowego we Lwowie. — Dz. 2. — T. 7. — Z. 3. —
Lwów, 1931. — S. 78.
181 Сodex diplomaticus et epistolaris Regni Bohemiae / Ed. J. Šebánek, S. Dušková. —
T. 5/1. — Pragae, 1974. — № 50.
182 Mika N. Walka o spadek po Babenbergach. — S. 95.
183 Див.: Česko-rakouskévztahy ve 13. století. Rakusko (včetně Štýrska, Korutan a
Kraňska) v projektu velé říše Přemysla Otakara II. Sbornik příspévků ze sympodia konano 26–
27. září 1996 ve Znojmé / Red. M. Bláhová, I. Hlaváček. — Praha, 1998.
184 Ottokars österreichische Reimmchronik / Ed. J. Seemüller // Monumenta Germaniae
Historica. Deutsche Chroniken. — T. 5/1 — Hannoverae, 1893. — W. 15233–15234.
ЛЕВ ДАНИЛОВИЧ: «КНЯЗЬ ДУМЕН И ХОРОБОР НА РАТИ»… 179
чеського короля брав участь король Лев Данилович («Leo rex Rutheno-
rum»)185. Участь військ Лева Даниловича підтверджують і хроніка Леопольда
Стайнреутера, який, правда, міг користуватися працею Оттокара Штірійсь-
кого186, а також пізніші австрійські хроністи187. Про участь русинів у битві на
стороні чеського короля повідомляють також баварські та східнонімецькі
джерела, не уточнюючи, з яких князівств походили ці війська188. Участь
військ польських князів в цій битві також підтверджують джерела, в т. ч. і
перелічені вище189.
Закиди окремих дослідників хроністу Оттокару Штірійському, який
створив свою працю близько 1330 р., ніби останній дбав більше про
поетичну сторону свого твору ніж про історичну правдивість190, до інфор-
мації про князя Лева навряд чи дотичні. Але польська історіографія піддала
сумніву інформацію про військо князя Лева в цій битві, виступаючи з доволі
загальних міркувань і залишаючи в стороні питання, для чого австрійським
хроністам було вигадувати участь далекого галицького князя, називаючи
його по імені191. А Антоні Берцяк взагалі спробував довести, що в битві під
Сухими Крутами брали участь тільки польські найманці, а не війська
польських князів192. Водночас з чеських джерел випливає, що король чекав
на польських князів та їх дружини, на що слушно звернув увагу Норберт
Міка193. Поважні дослідники ухиляються від вирішення цих проблем194.
——————
185 Johannis abbatis Victoriensis Liber centanum historianum / Ed. F. Schneider // Scrip-
tores rerum germanicarum in usum scholarum. — T. 43. — Hannooverae–Lipsiae, 1909. —
P. 231, 277.
186 Heiling K.J. Leopold Stainreuter von Wien der Verfasser der sogenannten Öster-
reichische Chronik von den 95 Herrschaften // Mittheilungen des Instituts für Österreichische
Geschichtsforschung. — T. 47. — Innsbruck, 1933. — S. 257.
187 Anonimi Leobiensis chronicon / Ed. H. Pez // Scriptores rerum Austriacarum veteres
ac genuini. — T. 1. — Lipsiae, 1721. — P. 848; Ebendorfer Thomas. Chronica Austriae /
Ed. A. Lhotski // Monumenta Germanie Historica. Scriptores rerum Germanicarum. Seraes
Nova. — T. 13. — Berlin–Zürich, 1967. — P. 146; Die Weltchronik des Mönchs Albert
1273/1277–1454/56 / Ed. R. Sprandel // Id. — T. 17. — München, 1994. — P. 179.
188 Eberhardi archidiaconi Ratisbonensis annals / Ed. Ph. Jaffé // Monumenta Germaniae
Historica. Scriptores. — T. 17. — Hannoverae, 1861. — P. 593; Hermani Altahensis annals /
Ed. Ph. Jaffé // Ibid. — P. 410.
189 Mika N. Walka o spadek po Babenbergach. — S. 90–91.
190 Huber A. Die steiersche Reimchronik und das österreichische Interegnum // Mitthei-
lungen des Instituts für Österreichische Geschichtsforschung. — T. 4. — 1883. — S. 41–74.
191 Włodarski B. Polska i Ruś. — S. 157; Dąbrowski D. Stosunki polityczne Lwa
Daniłowicza z sąsiadami zachodnimi. — S. 49–50, 62; Mika N. Walka o spadek po
Babenbergach. — S. 91–93.
192 Berciak A. Polacy w bitwie pod Suchymi Krutami // Prace Naukowe Uniwersytetu
Śląskiego. — № 72: Prace Historyczne. IV. — Katowice, 1975. — S. 7–25.
193 Mika N. Walka o spadek po Babenbergach. — S. 90–91.
ВОЙТОВИЧ ЛЕОНТІЙ 180
Володимир Пашуто помилково вказав на участь Лева Даниловича в цій
битві на стороні цісаря Рудольфа Габсбурга195. Він виходив з інформації
продовжувача хроніки пресвітера Магнуса, за якою в числі союзників цісаря
поряд з половцями названі русини196. Але це могли бути дружини з угорсь-
кого війська Ласло IV Куна, набрані в закарпатських комітатах, значна
частина території яких входила до королівського домену197.
В числі джерел, які згадують про ці події, цікаве повідомлення Томаса з
Павії. Відомий теолог і францисканський дипломат Томас Тусці з Павії (бл.
1212–1284) був добре освідченою людиною. В 1245 р. він був учасником
Ліонського собору (де виступав Петро Акерович198), у 1253 р. їздив до Греції,
Далмації та Богемії і по інших землях імперії, будучи дотичним до унійних
переговорів нікейського патріарха з папою Інокентієм IV, потім викладав
теологію у Пармі, Болоньї і Феррарі, а з 1258 р. був пріором тосканської
провінції ордену199. Його «Історія імператорів і понтіфіків» свідчить не
тільки про ерудицію автора, але й про його добру поінформованість у
багатьох дрібницях. Принаймі, про королівство Русі він знав не тільки з
чуток, переданих через п’яті руки. Унійні переговори з нікейським патріар-
хом відбувалися паралельно з переговорами з Данилом Романовичем і були
ланками однієї програми. Томас Тусці записав, що чеському королю вдалося
схилити русинів до виступу проти цісаря, але Божим помислом сталася
несподівана конфронтація між останніми та волохами (bruteni et blaci)200.
Цілком вірогідно, що оточенню Ласло Куна вдалося організувати похід
половців з волохами у Прутсько-Дністровському межиріччі, який завадив
ширшій участі військ Лева Даниловича або і його самого у виправі проти
Рудольфа Габсбурга, через що, як записав чеський хроніст Інджіх з Хейм-
бургу, «Оттокар крім поляків зібрав небагато гостей»201.
15 липня 1278 р. Пшемисл ІІ Оттокар зупинився біля Брно, чекаючи на
польські та руські війська. 28 серпня 1278 р. під Дюрнкрутом у нього було
194 Див., наприклад: Kustemig A. Bitva na Moravskem poli u Suchych Krut a Jeden-
speigen 26 Srpna 1278 // Česko-rakouske vztahy / Pod red. M. Blahovej i I. Hlavačka. —
Praha, 1998. — S. 163–189.
195 Пашуто В.Т. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. — С. 300.
196 Chronicon Magni Presbiteri continuation // Monumenta Germaniae Historica. Scrip-
tores. — T. 17. — Hannoverae, 1861. — P. 533.
197 Biedermann H.I. Die ungarischen Ruthenen, ihr Wohngebeit ihr Erwerb und ihre
Geschichte. — Innsbruk, 1862. — S. 1–11.
198 Див.: Паславський І. Український епізод Першого Ліонського собору (1245 р.).
Дослідження з історії європейської політики Романовичів. — Львів, 2009.
199 Schneidler B. Italienische Geschichtsshreiber. — Leipzig, 1909. — S. 49–52; Рuano P.
Thomas de Pavie // Dictionnaire de Spiritualitú. — Paris, 1991. — P. 867–868.
200 Thome tusci Gesta Imperatorum et Pontificum / Ed. E. Ehrenfeuchter // Monumenta
Germaniae Historica. Scriptores. — T. 22. — Hannoverae, 1872. — P. 525.
201 Letopis Jindřicha Heimburského / Wyd. J. Emler // Fontes Rerum Bohemicarum. —
T. 3. — Praha, 1882. — S. 316.
ЛЕВ ДАНИЛОВИЧ: «КНЯЗЬ ДУМЕН И ХОРОБОР НА РАТИ»… 181
близько 6 тисяч воїнів, в т. ч. біля тисячі лицарів. Не менше половини цього
війська складали польські дружини. Мало ймовірно, щоби в їх числі не було
жодного польського князя з числа тих, яких згадували австрійські хроністи.
В цьому війську була також руська дружина і навіть загони з Прибалтики.
У війську Рудольфа фон Габсбурга було біля 8500 воїнів, в тому числі всього
300–550 лицарів. Дві третини цього війська складала угорська армія, пере-
важно половці і частини, набрані з королівського домену202. Свояки та союз-
ники Лев Данилович та Болеслав Сором’язливий, хоча особисто і не брали
участі в цій битві, безперечно, зазнали значних втрат.
Лев Данилович не пробачив Ласло Кунові цих втрат, а також нападу
половців та волохів, продовжив боротьбу з ним і після завершення боротьби
за спадщину Бабенбергів. У 1279 р. магнати змусили короля видати акти від
23 червня та 10 серпня, спрямовані проти половців. Схоже, що Лев Дани-
лович не зміг скористатися з цієї усобиці в повній мірі, так як сам повів
боротьбу за краківський трон. Тільки у 1281 р. Лев Данилович здiйснив
похiд у жупу Угочу аж до Вишкова, що дозволяє припустити, що князь мав
вже територiї за Карпатами, скоріше всього жупу Берег.
Були здогадки, що Лев Данилович отримав Закарпаття як вiно за дру-
жиною Констанцiєю i вже з 1251 р. володiв, принаймi, Березькою жупою.
Подібно до цього перед ним тримав Закарпаття інший зять короля Бели IV —
Ростислав Михайлович203. Але у 1271 р. королем Стефаном V був наданий
привiлей м. Ломпертсасу (Берегову)204, що було би порушенням прав сюзе-
рена, якби жупа Берег належала Левовi Даниловичу. Отже до 1271 р. жупа
Берег ще була в числі угорських володінь.
У 1283 та 1285 рр. відбулися походи Льва Даниловича в Ужанську жупу.
В другому поході галицький князь разом з ординцями пішов аж у Паннонію,
і угорський король ледь відстояв Пешт205. На слушну думку М. Грушевсь-
кого, галицькому князеві вдалося опанувати частину Закарпаття в ході кон-
фронтації з Ласло IV. Жупу Берег князь опанував протягом 1278–1279 рр. —
до початку війни за польську спадщину, бо у 1281 р. вже з цієї території
вторгнувся у сусідню жупу Угочу. Герб м. Ломпертсас (Берегово), яке з
1271 р. було центром жупи Берег, повнiстю спiвпадає з раннiм гербом
Львова. Цей герб мiг бути наданим князем Левом Даниловичем центру своїх
володiнь у Закарпаттi206. Цікаво також, що в угорському документі з 1277 р.
вказувалося, що ліс Кобили південніше м. Бардієва знаходиться «біля засік
——————
202 Kusternig A. Bitwa na Moravskim polu (u Suchych Krut a Jedenspeigen) 26 srpna
1278 // Česko-rakowské vztahy ve 13. století. — Praha, 1998. — S. 173.
203 Komáromy A. Ugocsa vármegye keletkezése. — Budapest, 1896. — P. 37.
204 Державний архів Закарпатської області. — Ф. 10. — Оп. 8. — Спр. 1493. —
Арк. 16–23.
205 Див. фрагмент францисканського аноніма XIV ст.: Scriptores Rerum Hungaricarum
tempore ducum regumque stirpis Arpadianae gestarum. — V. 1. — P. 472.
206 Пачовський В. Срібна земля. — Ужгород, 1993. — С. 41.
ВОЙТОВИЧ ЛЕОНТІЙ 182
нашого королівства і королівств Польщі та Русі»207. А за автором «Польсько-
угорської хроніки», біля Солоного граду у Словаччині сходилися кордони
«між угорцями, русинами і поляками»208.
Деякі історики схильні вважати, що крім жупи Берег до закарпатських
володінь галицьких королів належали і марамороські землі з Хустом209, але
для цього немає доказів. Так само бракує доказів стосовно версії Юрія
Химинця, ніби територія комітату Спіш приєдналася до Галицько-волинської
держави у 1286 р. внаслідок повстання у срібних копальнях, підтриманого
місцевими «руськими магнатами», яке було спровоковане будівництвом
німецькими колоністами своїх храмів та монастирів210. Більш аргументовано
виглядає здогадка Михайла Трояна про приєднання внаслідок походу 1283 р.
західної частини Закарпаття «від нинішнього Берегова до гори Маковиця»211,
бо з листа короля Карла Роберта випливає, що замок Mackk у жупi Шарош до
початку 1320-х рр. належав руським князям212. Але це могло статися і раніше
(судячи з документа 1277 р.), і пізніше (у період боротьби за спадщину
Арпадовичів у 1301–1321 рр.) та тривати недовго.
Краківський князь Болеслав Сором’язливий помер після 6 грудня
1279 р.213 З огляду на те, що він дотримався обітниці «шлюбу чистоти» з
Кунегундою, дочкою Бели IV, спадкоємців у нього не було. У 1273 р. кра-
ківський князь оголосив спадкоємцем двоюрідного племінника — сєрадсь-
кого князя Лєшка Чорного, що викликало спротив інших князів та знаті, які
підтримали претензії опольського князя Владислава214. Зрозуміло, що Лев
Данилович мав добру інформацію про ситуацію в Польщі. Маючи мож-
ливість спертися на допомогу волинських князів, Ногая, частини польської
еліти та мазовецьких князів Конрада та Болеслава, синів Земовита, а також
свого зятя, битомського і глоговського князя Казимира Владиславовича та
його брата, опольського князя Болеслава і чехів, він висунув свої претензії на
краківський трон. По кужелю як муж Констанції він такі права мав. Воло-
димир Василькович та Мстислав Данилович брали участь у цьому поході під
тиском ординців. Це, можливо, і стало однією з причин поразки війська Лева
——————
207 Wenzel G. Codex diplomaticus Arpadianus cortinuatus. — Pest, 1811. — P. 166–167.
208 Ставровський О. Словацько-польсько-угорське прикордоння до XVIII ст. —
Пряшів, 1967. — С. 14, 377.
209 Вегеш М. Лев Данилович // Вчені, письменники і політичні діячі про Україну. —
Вип. 2. — Ужгород, 1996. — С. 34–39.
210 Хименець Ю. Закарпаття — земля української держави. — Ужгород,1991. —
С. 17.
211 Троян М. Мукачівський замок. — Ужгород, 1982. — С. 9.
212 Codex diplomaticus Hungariae ecclesiasticus as civilis / Ed. G. Fejer. — Т. 8. —
Vol. 2. — Budae, 1834. — P. 326.
213 Balzer O. Genealogia Piastów. — Kraków, 2005. — S. 489–490.
214 Samsonowicz H. Leszek Czarny // Poczet krolów i ksążąt polskich. — Warszawa,
1980. — S. 198.
ЛЕВ ДАНИЛОВИЧ: «КНЯЗЬ ДУМЕН И ХОРОБОР НА РАТИ»… 183
біля міста Копшивниця на березі р. Копшив’янки, лівої притоки Вісли за
Сандомиром по дорозі на Краків. Битва відбулася 23 лютого 1280 р.215
Військо Лева відступило аж до Львова, а Лєшко Чорний у березні 1280 р.
здобув і розорив Переворськ216. Cпроба нападу на Берестя провалилася217.
Участь Лева в боротьбі за польський престол не було простою аван-
тюрою. Князь не просто спирався на певні сили, сподіваючись захопити чужі
землі: схоже десь в його планах було продовження політики батька, мож-
ливість для чого давав би старший польський престол, підстави для успад-
кування якого у нього були цілком легітимні. У 1282 р. Лєшко Чорний
підбив молодшого з мазовецьких князів, плоцького князя Болеслава Земови-
товича виступити проти старшого брата, черського князя Конрада. Волинські
князі, рать яких очолював слонімський князь Василько Романович, та
військо Юрія Львовича негайно підтримали останнього218. У відповідь у
лютому 1285 р., коли Лев з ординцями перебував у поході в Угорщині,
Болеслав Земовитович спустошив околиці Щекарева. Повернувшись з Угор-
щини, Лев Данилович отримав допомогу від брата Володимира Васильовича,
яку знову очолив слонімський князь Василько Романович, і вторгнувся в
землі плоцького князя, дійшовши до Вишгорода. До продовження цієї війни
він залучив і литовців, які спустошили Люблінщину219. Броніслав Владарські
розглядав події 1285 р. як широкомасштабну війну Лєшка Чорного з Рома-
новичами220.
В той час почала змінюватися ситуація в південних степах. Ногай
поставив на престол Туде-Менгу (1282–1287), але останнього усунули царе-
вичi на чолi з Телебугою. Новий хан спробував розпоряджатися улусбеком i
його вiйськом.
Наприкінці осені 1287 р. Телебуга, йдучи в Польщу, зажадав участі
галицьких і волинських військ. Історики якось недооцінюють значення цього
походу. Вперше після Бату в галицько-волинські землі вторгнулися основні
сили золотоординського хана, з якими йшли чернігівські та інші руські
удільні князі. Телебуга був невдоволений їх поведінкою, а також близькими
контактами з Ногаєм. Невдалий похід в Угорщину, де Ногай обдурив
Телебугу і на зворотньому шляху ординськi вiйська понесли страшнi втрати
при переходi через гори221, відбувався за участі Лева, який був відпущений
раніше і щасливо обминув небезпечні перевали. Тепер князі, вирушаючи на
зустріч з Телебугою, побоювалися за свою участь. Але Телебуга обмежився
——————
215 ПСРЛ. — Т. 2. — Стб. 881–882; Monumenta Poloniae Historica. — T. 2. — S. 847,
878; — T. 3. — S. 50–51.
216 ПСРЛ. — Т. 2. — Стб. 872.
217 Там же. — Стб. 889–890.
218 Там же. — Стб. 882–887.
219 Там же. — Стб. 888–889.
220 Włodarski B. Polska i Ruś. — S. 202–205.
221 ПСРЛ. — Т. 2. — Стб. 894.
ВОЙТОВИЧ ЛЕОНТІЙ 184
оглядом їх війська та поїздкою у Володимир. Польський похід 1287 р. теж
закінчився невдало через обман Ногая, який випередив основні сили, про-
йшовши непомітно до Кракова. Розлючений Телебуга зняв облогу Сандо-
мира і повернув назад222. В кінці грудня — на початку січня 1288 р.
золотоординський хан протримав два тижні в облозі Львів223. Напевно,
Телебуга підозрював Лева Даниловича у змові з Ногаєм. Відбудовані укріп-
лення Львова були, напевно, потужними, раз хан не рішився їх штурмувати.
Після відходу ординських військ Лев Данилович оцінив втрати вбитими,
померлими від ран і полоненими у двадцять з половиною тисяч224.
Телебуга, схоже, вирішив змінити розклад сил у регіоні: галицько-
волинські князі стали його прямими васалами, при цьому Лев Данилович
втратив статус старшого з князів. Розправлятися з ним хан не захотів,
спробувавши тільки на міць його столицю, так як продовжувалася війна з
Хулагуїдами за Азербайджан. І Ногай отримав наказ відправити свої тумани
на цю війну. Знаменитий емір Бурундай очолив це військо і знайшов там
свою смерть в битві на р. Карасу під Дербентом 13 квітня 1290 р.225
10 грудня 1288 р. помер володимирський князь Володимир Василь-
кович226. Ще за життя, будучи весь час неприязним до Лева Даниловича,
який силою змушував його приймати участь у своїх походах, він заповів
Володимирське князівство луцькому князеві Мстиславу Даниловичу. І Лев
був змушений з цим погодитися, побоюючись на цей раз Телебуги. Юрій
Львович, який зайняв вже Берестя, змушений був повернути його назад227. За
інших обставинах він би так легко не відступив. Боярин Семен Дядькович
мав передати холмському князю: «не погоуби землѣ, братъ мои послалъ
возводить Татаръ»228.
Краківський князь Лєшко Чорний помер 30 вересня 1288 р., і розпо-
чалася боротьба за краківський престол. Основними претендентами висту-
пили вроцлавський князь Генріх ІV Пробус і плоцький князь Болеслав ІІ.
Незважаючи на протиріччя з молодшим братом, черський князь Конрад ІІ
підтримав його претензії. Болеслав ІІ був зятем великого князя литовського
Тройдена. Невдовзі і Лев Данилович підтримав мазовецьких князів. В липні
1289 р. князь зі своїм військом вже стояв під стінами Вавеля і пробував його
штурмувати229. В кінці липня 1289 р. його війська спустошили Вроцлавське
князівство — домен нового краківського князя230.
——————
222 Войтович Л. Нащадки Чингізхана. — С. 118–119.
223 ПСРЛ. — Т. 2. — Стб. 894–895.
224 Там же. — Стб. 895.
225 Войтович Л. Нащадки Чингізхана. — С. 119.
226 ПСРЛ. — Т. 2. — Стб. 918.
227 Там же. — Стб. 911–913, 928–930.
228 Там же. — Стб. 930.
229 Там же. — Стб. 935–936.
230 Там же. — Стб. 936; Monumenta Poloniae Historica. — T. 3. — S. 702.
ЛЕВ ДАНИЛОВИЧ: «КНЯЗЬ ДУМЕН И ХОРОБОР НА РАТИ»… 185
Напевно, з військового табору під Вавелем князь Лев рушив в першій
половині серпня 1289 р. в Опаву на зустріч з чеським королем Вацлавом ІІ,
де було підтверджено чесько-галицький союз231. На цій зустрічі в числі
польських князів, противників Генріха ІV Пробуса, знаходився зять Лева
Даниловича, битомський князь Казимир Владиславович, а також лєнченсь-
кий, куявський і сєрадський князь Владислав Локєток232. Повністю погод-
жуюся з Д. Домбровським, що в Опаві було домовлено підтримати претензії
на краківський трон Владислава Локєтка. Лев уклав з молодшим братом
свого старого суперника Лєшка Чорного окрему угоду, скріплену невдовзі
шлюбом Юрія Львовича з сестрою Владислава Локєтка233. Така переорієн-
тація галицького князя могла наступити, коли йому стало очевидно, що
польська еліта та більшість П’ястів не підтримають молодшого мазовецького
князя. А для Лева Даниловича важливим було мати на краківському престолі
надійного союзника, який був би зобов’язаний йому своїм положенням.
У 1289–1290 рр. галицький князь з союзними ординцями здійснив походи на
cілезькі землі домену Герніха IV, в т. ч. і Ратибор234.
Під кінець серпня 1289 р. Генріху IV вдалося розбити союзників під
стінами Вавеля235, однак він несподівано помер 23 червня 1290 р. Брак дже-
рел не дозволяє остаточно визначити, на стороні кого виступив Лев Дани-
лович у суперництві за краківський престол між чеським королем Вацлавом
ІІ та куявським князем Владиславом Локєтком. Частина дослідників схиля-
ється до того, що захоплення Левом Даниловичем Люблінської землі236
відбулося вже після смерті Генріха IV, ближче до 1292 р.237 Останнє мало би
свідчити, що Лев Данилович таки залишився вірним союзові з чеським
королем. Побіжним свідченням може бути і приїзд ординських послів до
чеського короля у 1293 р. та зустріч у Брно в 1299 р. з королем Вацлавом ІІ,
про які інформує Інджіх з Хеймбургу238. На думку дослідників, зміни в
——————
231 Там же. — Стб. 936; Hlavaček I. Novy ziomek formulare Tobiase z Bechyne //
Československy Časopis Historicky. — R. 6. — 1958. — Z. 3. — S. 560.
232 Tęgowski J. Zabiegi księcia kujawskiego Władysława Łokietka o tron krakowski w
latach 1288–1293 // Zapiski kujawsko-dobrzyńskie. — T. 6. Historia. — 1987. — S. 48–49,
53–54.
233 Dąbrowski D. Stosunki polityczne Lwa Daniłowicza z sąsiadami zachodnimi. — S. 55;
Ib., Rodowód Romanowiczów. — S. 197–216.
234 Mika N. Racibórz w obliczu najazdów tatarskich i zagrożenia wałaskiego. — Racibórz,
2002. — S. 50–62.
235 Tęgowski J. Zabiegi. — S. 54–55.
236 Monumenta Poloniae Historica. — T. 2. — P. 853.
237 Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. 3. — Львів, 1905. — С. 97–98;
Łowmiański H. Początki Polski. — T. 6/2. — Warszawa, 1975. — S. 847.
238 Annales Heinrici Heimburgenci // Fontes rerum Bohemicarum. — T. 3. — Praha,
1882. — P. 320–321.
ВОЙТОВИЧ ЛЕОНТІЙ 186
галицькій політиці наступили лише влітку 1300 р., коли до влади прийшов
свояк Владислава Локєтка — король Юрій Львович239.
Однак не варто поспішати з висновками. Лев Данилович завжди зали-
шався прагматиком. Джерела не дозволяють встановити час зайняття Люб-
лінської землі. Це могло статися і під час війни з Генріхом IV. Владислав
Локєток виступив союзником Андрія ІІІ, і Лев Данилович його відразу ж
підтримав. Владиславові Локєтку важко було би проголосити себе королем
Польщі (вперше у 1296 р.), маючи противниками Чехію і Галицько-
Волинську державу. Зустріч з чеським королем Вацлавом ІІ у 1299 р. могла
бути спробою примирити двох суперників, з якими галицько-волинського
князя пов’язували не тільки давні угоди і матримоніальні зв’язки. Змінилися
і політичні реалії. Чеський король опанував Малопольщу, здобув реальну
підтримку значної частини польської еліти, за пропозицією і згодою якої
готувалася його коронація як короля польського. За таких умов цю зустріч
міг ініціювати і сам Вацлав ІІ, будучи зацікавленим у відновленні давнього
союзу. Тож похід влітку 1300 р. під Новий Корчин на підтримку Владислава
Локєтка міг бути здійснений ще за наказом Лева Даниловича.
Точна дата смерті Мстислава Даниловича невідома. Сталося це після
1292 р.240 і до смерті Льва Даниловича, бо Юрій Львович без будь-яких
проблем прийняв королівський титул і успадкував об’єднану державу. Rex
Rusiae dux Ladimerie в титулі короля не означає, що Волинь була прилучена
пізніше, як припускає Д. Домбровський241, а відбиває унійний характер
Галицько-Волинської держави242. Єдиний син Мстислава — Данило помер
до 1288 р.243 Що ж стосується гіпотези про існування молодшого сина
Мстислава Даниловича чи його внука — Володимира, то вона, очевидно,
помилкова244. Отже, можна стверджувати, що між 1292–1300 рр. Льву
Даниловичу вдалося об’єднати всі галицько-волинські землі під своєю
безпосередньою владою.
10 червня 1290 р. короля Ласло Куна зарубали в його шатрі половецькі
нобілі Арбоц, Тертель і Кеменце, чи то мстячи за антиполовецькі акти,
прийняті королем під натиском магнатів, чи то виконуючи замовлення
барона Копаса Борші. Папа хотів утвердити на угорському престолі пле-
мінника Ласло IV, неаполітанського принца з Анжуйської династії Карла
Мартела. Рудольф Габсбург 31 серпня 1290 р. надав Угорщину, як свій лен,
——————
239 Dąbrowski D. Stosunki polityczne Lwa Daniłowicza z sąsiadami zachodnimi. —
S. 56–57.
240 Войтович Л. Княжа доба на Русі. — С. 502.
241 Dąbrowski D. Rodowód Romanowiczów. — S. 178.
242 Див.: Тенговський Я. Обставини вступу князя Болеслава-Юрія Тройденовича на
галицько-волинський престол (Невідомі руські документи з XIV століття) // Записки
НТШ. — Т. 260. — Кн. 1. — Львів, 2010. — С. 45–56.
243 Dąbrowski D. Rodowód Romanowiczów. — S. 232.
244 Войтович Л. Удільні князівства. — С. 84.
ЛЕВ ДАНИЛОВИЧ: «КНЯЗЬ ДУМЕН И ХОРОБОР НА РАТИ»… 187
синові Альбрехту І, герцогу Австрії245. Угорська знать підтримала племін-
ника Бели IV — Андрія ІІІ, сина герцога Стефана. Війська нового короля
Угорщини в червні 1291 р. вторгнулися в Австрію. Їм на допомогу ви-
ступили галицькі дружини246. Ця війна завершилася миром у Хайнбурзі
26 серпня 1291 р., за яким Альбрехт І визнав Андрія ІІІ королем Угор-
щини247.
Отже новий король Угорщини Андрій ІІІ в обмін на галицьку допомогу
це входження закарпатських володінь до складу держави свого свояка
визнав. Тим самим угорсько-галицька конфронтація, яка склалася в часи
Ласло IV Куна, знову змінилася на угорсько-галицький союз.
Тісні стосунки з Ногаєм дозволили Льву Даниловичу включити десь в
кінці ХІІІ ст. до складу Галицько-Волинської держави Київ (можливо, з
васальними князями в Овручі — нащадками Володимира Рюриковича).
В «Книзі знань», відомій за трьома манускриптами і добре датованій часом
біля 1350 р., де описані подорожі кастильського монаха-францісканця, за
Польщею поставлене «королівство Лева», до складу якого входив Киев, і
подано його знамено — зелене полотнище з червоним хрестом248. У 1300 р. в
ході війни хана Тохти проти Ногая Київ отримала путивльска династия в
особі князя Володимира-Івана Івановича249. Пік могутності Ногая припадає
на період 1292–1298 рр. Змістивши Телебугу, в нагороду за вірність Ногай
без проблем міг допомогти Леву Даниловичу опанувати Київщину та Пере-
яславщину. Пороський князь Юрій у 1289 р. згадується, як васал волинсь-
кого князя Мстислава Даниловича250. Очевидно, волинський князь володів і
Болохівською землею, і другими землями поблизу Києва. Тільки опанувавши
Волинь, Лев Данилович зміг здійснити давню батьківську мрію стосовно
Києва.
——————
245 Marchali H.H. Magyarország története az Árpádok korában 1038–1301. — Budapest,
1896. — 576–577 l.
246 Грушевський М. Iсторiя України-Руси. — Т. 3. — Львів, 1905. — С. 98–100.
247 Codex diplomaticus Hungarie eclesiasticus ac civilis / Ed. G. Fejer. — T. 11. — V. 1. —
Buda, 1844. — P. 180.
248 Климкевич Р. Львів і Україна в найдавнішому геральдичному творі // Хроніка-
2000. — Вип. 35–36. — Київ, 2000. — С. 106; Гречило А. Територіальні символи
Галицько-Волинської держави (ХІІІ — поч. ХІV ст.) // Король Данило Романович і його
місце в українській історії. — Львів, 2003. — С. 133; Книш Я.Б. Львівське королівство //
Поступ (Львів). — 2003. — № 129; более детально это было отображено в докладе
Я. Кныша «Государство Романовичей за короля Юрия и создание Галицкой митро-
полии» на Межнародной конференции, посвященной 750-летию коронации короля
Данила и 700-летию создания Галицкой митрополии (Львов, 8–9 ноября 2003 г.),
материалы которой, к сожалению, не были полностью опубликованы.
249 Войтович Л.В. Київські князі з путивльської династії. — Київ. 1991. — № 8. —
С. 149–150; Його ж. Удільні князівства Рюриковичів і Гедиміновичів у ХІІ–ХV ст. —
Львів, 1996. — С. 159.
250 ПСРЛ. — Т. 2. — Стб. 993–994.
ВОЙТОВИЧ ЛЕОНТІЙ 188
Крім Київської землі, Лев Данилович приєднав, схоже, і Переяславську
землю. У пом’яниках згадується ще переяславський князь Іван Дмитрович з
сіверської династії, який, схоже, отримав це князівство в 1300 р. під час
війни Тохти з Ногаєм, союзником якого залишався Лев Данилович.
Наступний переяславський князь Олег загинув у битві на р. Ірпень близько
1323 р., як васал або союзник київського князя. Отож, можливо, що і
Переяслав, як і Київ, теж у 1292–1300 рр. входив до складу Галицько-
Волинської держави.
Не випадково золотоординський хан Токта, вирушаючи проти Ногая,
посадив у 1300 р. в Києві, який контролював до того Лев Данилович, свого
васала з Путивльської династії251. Руські воїни, які були у війську Ногая,
могли бути тільки з війська Лева Даниловича. Вирішальна битва відбулася
15 вересня 1300 р. у місцевості Куканлик (Куяльник?)252.
Напевно, вже після загибелі Ногая, побоюючись за наслідки цієї поразки
для своєї держави, Лев Данилович пішов у монастир, а його син Юрій після
того, як Токта і Саси-Бука зв’язали свої сили у боротьбі з нащадками Ногая,
надів королівську корону і організував окрему митрополію, куди ввійшли
єпархії земель, що вже не перебували в ординській залежності.
Час смерті галицько-волинського князя теж залишається дискусійним.
Грамоти князя за 1299–1302 рр. визнані фальсифікатами. Д. Домбровський
датує смерть князя 1299–1300 рр.253 Думаю, що все ж в монастир князь пішов
вже після загибелі Ногая, тобто після 15 вересня 1300 р. Змусити таку
людину відмовитися від влади могли тільки вагомі причини політичного
характеру, а саме пряма загроза вторгнення Тохти з усіма ординськими
силами для розправи з давнім соратником Ногая. Старий князь вирішив не
ризикувати безпекою свого краю. Після цього Лев ще прожив якийсь час у
монастирі. Ігор Мицько, на підставі запису у рукописному Євангелії
Спаського монастиря від 16 березня 1301 р. «здравь же княже буди» у
присвяті князю Леву, датує його смерть часом після 16 березня 1301 — до
1302 р.254 Але автентичність цього запису також викликає сумніви, з чим
погоджується нині автор гіпотези. Тому все ще давня гіпотеза Іоганна-
Християна Енгля (1798) і Миколи Карамзiна, підтримана Денисом Зуб-
рицьким, Iсидором Шараневичем, Володимиром Антоновичем та iншими,
які відносили смерть Лева Даниловича до 1301 р., залишається актуальною.
За усною традицiєю на схилі літ Лев Данилович став ченцем i помер у
монастирi св. Онуфрiя у Лавровi. Однак каплиця, до якої традицiя прив’я-
——————
251 Войтович Л. Удільні князівства. — С. 159; Його ж. Княжа доба на Русі. —
С. 415.
252 Войтович Л. Нащадки Чингіз-хана. — С. 191.
253 Dąbrowski D. Rodowód Romanowiczów. — S. 113–114.
254 Мицько І. Де ж могила князя Лева? // Старосамбірщина. — Т. 2. — 2002. — С. 46.
ЛЕВ ДАНИЛОВИЧ: «КНЯЗЬ ДУМЕН И ХОРОБОР НА РАТИ»… 189
зувала його могилу, виявилася будовою XVII–XVIII ст.255 Розповідь про
вiднайдення у 1767 р. багатої гробницi князя, срiбло з якої пiшло на вiд-
новлення монастиря, напевно, вiдноситься до гробниці молдовського гос-
подаря Стефана Петричейку (+ 1675), який разом з дружиною був тут
похований, а князя Лева як ченця похоронили у звичайному одязі та
звичайній домовині256.
Підводячи підсумки діяльності Лева Даниловича, можна стверджувати,
що це був один з найвидатніших не тільки галицько-волинських правителів,
а всіх Рюриковичів, чия діяльність припала на ХІІІ століття. Цей розумний
політик не тільки підняв міжнародний престиж Галицько-Волинської дер-
жави257, але й зумів зібрати і передати її територію синові Юрію. При ньому
ця територія займала найбільші розміри258. Безперечно, що в Центрально-
Східній Європі у 1264–1300 рр. це була одна з ключових політичних фігур.
——————
255 Площанский В. Лавров село и монастырь в Самборском округе // Наук. сб., изд.
Литературным об-вом Галицко-Русской матицы. — Львов, 1866; Малевская М.В.
Архитектурно-археологические исследования в Львовской области // Археологические
открытия за 1980 г. — Москва, 1981. — С. 278.
256 Мицько І. Де ж могила князя Лева? — С. 46–48.
257 Dąbrowski D. Stosunki polityczne Lwa Daniłowicza z sąsiadami zachodnimi. — S. 8.
258 Войтович Л. Кордони Галицько-Волинської держави: проблеми та дискусії //
Записки НТШ. — Т. 252. — 2006. — С. 187–205.
|